53105

Застосування інтерактивних технологій під час вивчення нового матеріалу на уроці географії

Научная статья

Педагогика и дидактика

Виконавчо-діяльнісний етап посідає центральне місце у дидактичному процесі адже тут відбувається розвиток і навчання учнів. Досить широко відомі і достатньо розроблені вимоги до діяльності учнів на цьому етапі навчального заняття 5 126127: здобуття знань і набуття досвіду діяльності учнем має відбуватися у результаті його власної діяльності яка повинна мати навчальнопізнавальний характер; у діяльності учня мають переважати процедурні знання знанняяк над інформаційними...

Украинкский

2014-02-22

24.88 MB

14 чел.

Застосування інтерактивних технологій

під час вивчення нового матеріалу на уроці географії

Іванова О.М., вчитель географії вищої категорії,

старший учитель

      Виконавчо-діяльнісний етап посідає центральне місце у дидактичному процесі, адже тут відбувається розвиток і навчання учнів. Досить широко відомі і достатньо розроблені вимоги до діяльності учнів на цьому етапі навчального заняття (5, 126-127):

здобуття знань і набуття досвіду діяльності учнем має відбуватися у результаті його власної діяльності, яка повинна мати навчально-пізнавальний характер;

у діяльності учня мають переважати процедурні знання (знання-як) над інформаційними знаннями (знання-що);

діяльність учня повинна спиратися на його особистий життєвий досвід; учень повинен мати можливість у будь-який час отримати інформацію про процес засвоєння ним нових знань і оперативно внести необхідну корекцію;

діяльність учнів організується і проводиться так, щоб реалізувати розвивальний потенціал знань; діяльність повинна бути спрямована на самостійне здобуття учнем нових знань та досвіду, вироблення нових способів діяльності й особистісного сенсу;

учень має посідати в навчальному процесі не просто активну позицію (активність можлива і за репродуктивного навчання), а ініціативну позицію, тобто брати участь у цілепокладанні (розглядати процес навчання як процес змін самого себе, а не процес засвоєння певної суми знань та способів діяльності), активно шукати відповіді на ті питання, які для нього важливі на цьому етапі життя, і не розглядати досягнутий результат як остаточну, застиглу, справедливу назавжди істину;

навчальна діяльність учнів (її процедури, хід, корекція, мислення, способи) повинна розглядатися як зміст навчання поряд з відповідними предметними знаннями;

у результаті власної діяльності з виконання навчальних завдань учень повинен набути ключових компетенцій, зокрема дослідницьких, комунікативних, креативних тощо.

      За О.І.Пометун (7, 71-73) другу, або середню частину уроку – етап навчального пізнання – в активному навчанні часто називають етапом «побудови учнями знань», підкреслюючи таким чином, що учні не засвоюють передавані кимось знання, а будують їх самостійно в процесі активного пошуку та мисленнєвої діяльності.

      З позиції психології структурними компонентами навчального пізнання є усвідомлення (розуміння, сприйняття) навчального завдання, сприйняття об’єкта учіння, усвідомлення навчального матеріалу, застосування знань, умінь, рефлексія, самоконтроль і самооцінка. Відповідно, у цій частині уроку вчитель створює умови усвідомлення учнями навчальних завдань, організує сприйняття, усвідомлення і застосування засвоєного.

      Схарактеризуємо кожен із цих компонентів. Навчальне пізнання має починатися з усвідомлення (розуміння, сприйняття) кожним учнем навчального завдання (наприклад, у вигляді сформульованих очікуваних результатів уроку, проблемного питання) або самосійної її постановки. У цей момент уроку школяр свідомо чи несвідомо зіставляє навчальні завдання «зі значенням учіння для себе, зі своїми можливостями».

      Далі учень мусить сприйняти об’єкт учіння, тобто ті явища, предмети дійсності або ідеї й теорії, що є предметом пізнання. Сприйняття може бути безпосереднім, тобто наочно-образним відображенням предметів, явищ, процесів навколишнього світу за допомогою органів чуття, або опосередкованим, основою якого є друга сигнальна система, коли сприйняття відбувається за допомогою словесного пояснення вчителя (інформації підручника тощо). На базі безпосереднього або опосередкованого сприйняття у свідомості учнів виникають образи предметів, явищ, процесів або уявлення про них. Сприйняття передбачає такі дії, як розглядання, слухання, читання, спостереження за процесами, предметами.

     

       Наступним етапом навчального пізнання є осмислення, усвідомлення учнями виучуваного матеріалу. Це центральна ланка засвоєння, що вимагає певних дій:

аналізу й синтезу (розділення об’єкта вивчення на частини й об’єднання їх на новій основі);

визначення головного (для чого учень, наприклад, повинен визначити основну думку, знайти ключові слова та поняття, сформулювати заголовок, скласти план певного тексту тощо);

порівняння, зіставлення (тобто встановлення схожості та різниці між предметами або їх окремими елементами й ознаками);

абстрагування та конкретизації, які вимагають уявного відвернення від певних ознак предметів і визначення однієї, необхідної в конкретній ситуації;

аргументації, доказу. Ці дії забезпечуються через виконання учнем відповідних пізнавальних завдань, наприклад, на обґрунтування учнями тих чи інших положень, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, написання творів, рецензій, участі в диспутах, розв’язання проблемних питань тощо;

узагальнення, тобто об’єднання об’єктів мислення, визначення загальних суттєвих рис.

      Результатом усвідомлення, осмислення навчальної інформації є виникнення в учня нових понять, що відбивають узагальнені уявлення індивіда про сутність предмета, явища, процесу тощо.

      Зрештою, навчальне пізнання передбачає етап застосування знань: виконання відповідних вправ, завдань, лабораторних робіт, практичне виготовлення предметів із заданими властивостями, проведення досліджень, експериментів тощо, що є відправною точкою для постановки учнями нових запитань до вивченого на уроці матеріалу.

      Нижче будуть розглянуті технології, що саме й забезпечують послідовне, цілеспрямоване відтворення названих етапів засвоєння в процесі інтерактивної взаємодії. Причому інтеракція, будучи психологічно відповідною закономірностям процесу пізнання, дозволяє підвищити ефективність засвоєння учнями змісту в кілька разів.

      Особливостями організації та проведення центральної частини уроку є те, що він вимагає значної підготовчої роботи для вчителя та учнів, а також активної та ефективної позиції педагога під час проведення заняття.

      Надання необхідної  інформації у структурі інтерактивного уроку спрямоване на надання учням достатньої кількості інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання за мінімально короткий час. Це можуть бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування інформаційних технологій. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту можна подавати інформацію у письмовому вигляді для попереднього (домашнього) опрацювання. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на  практичні поради, якщо необхідно прокоментувати терміни або організувати невелике опитування. Ця частина уроку займає приблизно 10% загального часу.

      Інтерактивні вправи – центральна частина заняття – спрямовані на засвоєння навчального матеріалу і застосування знань, умінь і навичок, досягнення очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього етапу така:

інструктування учнів щодо мети вправи, правил виконання, послідовності дій та кількості часу на виконання;

об’єднання в групи і / або розподіл ролей;

виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці;

презентація результатів виконання вправи.

Інтерактивна частина займає, як правило, близько 60% його часу.

      Таким чином, основна частина уроку насамперед має на меті:

виявлення учнями ключових, основних положень навчального матеріалу, що засвоюється;

організацію активного мислення / висловлення учнями перебігу думок;

формулювання ними висновків і узагальнень щодо матеріалу;

поєднання змісту уроку з особистим досвідом учнів;

постановку запитань до вивченого на уроці матеріалу.

      Також, зважаючи на те, що учні вчаться лише осмислюючи, тобто досліджуючи та ставлячи запитання, вчитель має заохочувати підопічних ставити запитання. А оскільки це вміння можна виробити, педагог повинен показувати учням, як ставити запитання (брати під сумнів інформацію, шукати та вивчати її тощо), що й передбачають пропоновані інтерактивні технології.

      Метод «Взаємне навчання» –  навчальний метод, який належить до кооперативного навчання, спрямований на покращення вміння «читати»: розуміти і пояснювати текст, виділяти основні ідеї, знаходити деталі й визначати зв’язки між ідеями в тексті, самостійно засвоювати нову інформацію. У групі учні по черзі виконують роль учителя. Учень, який грає роль учителя, виконує такі завдання:

  1.  Читає абзац уголос. Читати треба повільно, чітко, виразно (розставляючи логічні наголоси).
  2.  Підсумовує те, про що говорилося в цьому абзаці, тобто називає основні моменти у 2-3 реченнях.
  3.  Ставить запитання до абзацу, що прояснюють:
  •  основні ідеї;
  •  пояснення, що стоять за певними ідеями;
  •  висновки, що випливають з цих ідей.
  1.  Прояснює важкі частини:
  •  окремі слова;
  •  фонові знання.
  1.  Робить припущення, про що піде мова далі, пробує здогадатися, у якому напрямі піде далі виклад теми, «як ми побачимо…»

Приклад. Читаємо, коментуємо, з’ясовуємо особливості географічного положення будь-якого материка та припускаємо, як це вплине на формування особливостей природи (яким буде клімат, режим річок, особливості ґрунтово-рослинного покриву).

 Прийом «Питання до тексту» перед вивченням навчального тексту учням ставиться задача: скласти до нього список питань (заздалегідь треба навчити ставити репродуктивні питання – відповідь на які повторення вже відомого; поширюючі питання дозволяють пізнати нове про той об’єкт, що вивчають, але не претендують на значне ускладнення знання; розвиваючі питання відкривають суть, узагальнюють, містять у собі дослідницькі засади).

Приклад. Розповідь учителя або читання тексту підручника з демонстрацією наочності про вулкан Кіліманджаро: «Найвищою вершиною Африки є згаслий вулкан Кіліманджаро, висота якого становить 5895м, розташований на сході материка у межах Східно-Африканського плоскогір’я, майже на екваторі. Назва вулкана з мови одного з африканських племен перекладається як «домівка бога холоду».

        

Репродуктивні питання: Де розташований вулкан? Яка його висота? Як перекладається назва «Кіліманджаро»?

Поширюючі питання: Чому вулкан згаслий? У порівнянні з найвищою вершиною світу Джомолунгмою Кіліманджаро вище чи нижче? Африка – самий жаркий материк, чому назва пов’язана з богом холоду?

Розвиваючі питання: Якщо найвища вершина Африки розташована майже біля екватора, чому вона вкрита снігом? Якою буде температура повітря на вершині Кіліманджаро, якщо в екваторіальному поясі, де він розташований, біля підніжжя температура протягом року у межах + 25-30˚? 

      Інтерактивна вправа «Пошук інформації» («Мозаїка», «Джигсоу») – дозволяє учням протягом короткого проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу, сприяє формуванню навичок самостійної роботи. Кожен учень в групі повинен отримати порцію інформації для засвоєння та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

7 клас. Тема «Мінерали та гірські породи». Опрацювання тексту підручника.

І група – Дати визначення понять «мінерали» та «гірські породи». Навести приклади.

ІІ група – На які групи за походженням поділяються гірські породи, як вони утворюються? Навести приклади.

8 клас. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини (будь-якого материка).

Використовуючи різноманітні джерела та відповідну карту атласу підготуйте доповідь у прийнятному для вас вигляді (тези, схеми, таблиці тощо).

І група – тектонічна експедиція

ІІ група – геоморфологічна експедиція

ІІІ група – геологічна експедиція.

10 клас. Тема «Машинобудівний комплекс». Опрацювання різноманітних джерел географічної інформації (текст підручника, довідкова література, Інтернет, карти атласу тощо). Індивідуальне завдання кожному учню – Відповідно до плану опису галузі промисловості підготувати характеристику окремих галузей машинобудування.

Прийом алгоритмізації. У процесі навчання учень не тільки сприймає, осмислює, запам’ятовує, а ще й виконує складну систему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань. Загальні вимоги до різних видів навчальної діяльності дуже зручно і практично розробити у вигляді пам’яток, що сприятимуть більш високому рівню засвоєння знань та формуванню загальнонавчальних умінь і навичок. Учителі, що мають такий дидактичний і методичний арсенал з формування загальнонавчальних умінь і навичок, легко впораються з однією з найбільш актуальних освітніх задач – навчити учнів учитися! (прикладами таких пам’яток можуть бути плани характеристики будь-яких географічних об’єктів, їх географічного положення, що вміщені у додатках до підручників, роздатковий матеріал для учнів масової та допоміжної школи, інструктивно-технологічні картки для виконання практичних робіт тощо).

      Прийом «Шпаргалка» («Своя опора») – необхідно передати зміст тексту, свого виступу або виступу іншого учня за допомогою малюнків, умовних позначень або схем, стислого конспекту, таблиці. Формує в учнів вміння структурувати, узагальнювати, аналізувати матеріал. Такі шпаргалки можуть бути диференційованими (самостійно обрана форма «шпаргалки», доповнення напівзаповненої схеми або зразку таблиці, відтворення готової схеми, таблиці або її спрощення тощо). Надає вчителю можливість індивідуального підходу під час визначення об’єму матеріалу для кожного учня та під час наступного оцінювання результатів.

      «Дерево розв’язань (рішень)» – варіант техніки рішення проблеми допомагає проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття рішень, колективно або в групах учні висувають пропозиції щодо розв’язання проблеми та заповнюють «дерево». Одним з варіантів є прийом «Ланцюг ідей» («Синтез думок»), коли вчитель пропонує учням на чистому аркуші паперу записати свої відповіді, рішення, передаючи аркуш з першої парти на останню. Запропоновані ідеї зачитуються та робиться загальний висновок.

Приклади питань, що можуть бути використані для розв’язання проблеми:

  •  Антарктида – дуже далекий та суворий материк. Його вивчення й дослідження потребує величезних коштів. У чому, на ваш погляд, причина такої постійної зацікавленості багатьох країн у вивченні Антарктиди? Що вона може дати людству?
  •  Відомий російський учений-кліматолог О.І.Воєйков у своїй праці «Клімати земної кулі, особливо Росії» стверджував, що річки – дзеркало клімату. Чому?
  •  Найдовша річка світу Ніл перетинає пустелю (тропічний пояс з бідним зволоженням), але він завжди повноводний і ритмічно розливається. Чим це пояснюється?
  •  Яким чином та в яких галузях діяльності люди можуть використовувати гірські породи та мінерали? Як вони будуть називатися?

 

      «За – проти» («Дебати») –  цей метод використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюються з альтернативними поглядами, на практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислуховують інших.

Приклади. Дискусія навколо проблем атомної енергетики, урбанізації, європейської інтеграції, осушення заболочених територій або відкриття Америки Колумбом тощо.

Проблемне питання: Якщо атомна енергетика несе велику загрозу людству, чи можливо зараз відмовитися від її використання і в Україні, і в світі?

Орієнтовний зміст виступів учнів дискусійної групи з проблем атомної енергетики.

«За атомну енергетику»

  •  Виснаження паливних мінеральних ресурсів
  •  Погіршення геологічних умов розробки паливних ресурсів
  •  Кінець дешевої нафти
  •  Енергетична криза
  •  Проблема енергозабезпеченості людства
  •  Лозунг АЕС: потужно, дешево, чисто!
  •  Майже половина електроенергії в Україні виробляється на АЕС
  •  Економіка України енергоємна
  •  Запасів уранових руд в Україні вистачить на 200 років

       

«Проти атомної енергетики»

  •  Розвиток ядерної енергетики створює небезпеку виникнення небезпечних нештатних ситуацій на АЕС та ймовірність ядерних катастроф, особливо із загрозою світового тероризму
  •  Серйозну небезпеку становлять АЕС у країнах Східної Європи, які уже відпрацювали свій ресурс і потребують або реконструкції, або демонтажу, або вимагають значних капіталовкладень
  •  Актуальною залишається проблема переробки та знищення радіоактивних відходів

      «Мозковий штурм». Обґрунтував американський підприємець А.Осборн у 1937 р. Використання цього прийому сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін, допомагає знаходити нові рішення, вчить застосовувати набуті знання на практиці. Доречно використовувати для збирання найбільшої кількості ідей, фактів на підготовчому етапі прийняття рішення, під час роботи в парах, малих групах або фронтальному розгляді всіх ідей щодо теми. Будь-які твердження приймаються й не підлягають критиці. Кожен висловлює власні ідеї. Метою є залучення до роботи всіх учасників.

Приклад. Пропозиції щодо вирішення проблем атомної енергетики:

  •  Розширення енергетики на альтернативних, екологічно чистих ресурсах
  •  Активна розробка та впровадження енергозберігаючих технологій
  •  Підвищення безпеки на існуючих АЕС
  •  Поступова реконструкція, демонтаж тих АЕС, що відпрацювали свій ресурс
  •  Створення глобальних і міжрегіональних систем енергопостачання, посилення міжнародного співробітництва
  •  Формування та здійснення міжнародних енергетичних програм у межах впливових міжнародних організацій

      Прийом «Творча лабораторія» – виконання будь-яких вправ творчого характеру переважно з використанням різноманітної самостійно підібраної наочності. Може виконуватися індивідуально, в парах, групах або колективно в залежності від кількості учнів та обсягу матеріалу.

      «Геологічний практикум» – відібрати зразки мінералів та гірських порід різного походження з колекції «Гірські породи та мінерали»; навести приклади різних видів корисних копалин, використовуючи шкільну колекцію «Корисні копалини».

«Геологічна стежка» – підготуватися за допомогою карт атласу та показати на карті «Мінерально-сировинні ресурси» найбільші родовища корисних копалин України.

       

      «Дослідження гіпотези» – Як утворились материки і океани? Саме це питання цікавило німецького вченого Альфреда Вегенера, який у 1912 р. запропонував свою відповідь на нього, тобто висунув свою гіпотезу (припущення). Спробуйте здогадатись, які він наводив докази щодо походження материків і океанів. Скористайтесь роздатковим матеріалом (розрізана по контурах материків карта півкуль).

     

      «Картографічний практикум» – на основі співставлення карт атласу зробити висновки щодо особливостей природних зон (фізична карта, кліматична карта, карта ґрунтів, зоогеографічна карта, карта природних зон); розміщення родовищ корисних копалин (фізична карта, тектонічна карта, карта мінерально-сировинних ресурсів), особливостей природи материка (фізична, тектонічна, кліматична карти…) тощо. Робота може бути організована в окремих групах по ролях: геологи, геотектоніки, геоморфологи, кліматологи, гідрологи, ґрунтознавці, біологи тощо, які отримують різні завдання, але працюють на спільний результат та роблять загальний висновок.

      «Уявна подорож» – використовуючи наявні джерела географічної інформації “здійснити подорож”, наприклад, на острів, на вершину гори, до річки або водоспаду, до заповідника або національного парку, природного комплексу (північноамериканських прерій, африканських саван, австралійської пустелі тощо) …

      «Географічний вернісаж» – коментування ілюстрацій, фото, відеозйомки форм поверхні, річок, озер, водоспадів, пейзажів, рослин, тварин тощо з використанням якомога більшої кількості географічних джерел (підручник, енциклопедії, атласи, Інтернет) та з обов’язковим дотриманням плану опису або характеристики (прийом алгоритмізації).

      «Карта світу на підвіконні» – використовуючи рослини кабінету географії (біології), підібрати рослини, характерні для різних природних зон, пояснити їх пристосування до природних умов. Відправляємося в подорож по карті географічних поясів та природних зон.

        

      

      Надалі можна запропонувати учням виконання цієї вправи за наступними питаннями:

  •  Як виглядають представлені рослини у природних умовах, на своїй батьківщині?
  •  Яким чином ці рослини використовуються у господарській діяльності людини?

      На уроках біології доцільно запропонувати учням навести приклади різноманітності листків, стебел тощо, пояснити пристосування до умов навколишнього середовища.

      

      

      Зона вологих екваторіальних лісів характеризується великою кількістю опадів, високою вологістю повітря, ґрунту, високою річною температурою. Звідси і характерна будова цих рослин: у них великі листки, бо вони не економлять воду, а випаровують її досхочу.

      З екваторіальних широт континентів Землі в різний час примандрували до нас ліани, епіфіти, орхідеї, традесканція (Північна та Південна Америка), сінгоніум (Центральна та Південна Америка), сциндапсус (Малайзія), панданус (Африка, Південна Азія, острови Індійського океану), монстера (Південна Америка), диффенбахія (Центральна та Південна Америка), драцена (Африка, Канарські острови, Мадагаскар), бальзамін (Східна Африка), бегонія (тропіки Азії, Африки та Америки), глоксинія (Центральна та Південна Америка), колеус (Африка, Азія), фікус (Азія, Африка), хойя (Південно-Східна Азія, Австралія), зігокактус (Бразілія).

  

      У субтропіках середньорічна температура сягає +15˚, вологість повітря висока, рослини ростуть головним чином весною, влітку вони знаходяться у стані спокою. До кімнатних рослин субтропіків належать аспарагус (Південна Африка, Азія), пеларгонії (Південна Африка), плющі (Південно-Східна Азія, Австралія), хлорофітум (Південна Африка), цисус (Африка, Азія, Австралія та Південна Америка), олеандр (країни Середземномор’я), каланхое (Африка, Азія, Південна Америка, Мадагаскар).                

Рослини пустель, де тривалий час не буває опадів, ще називають сукулентами, бо вони накопичують у своїх соковитих органах воду. Слово «сукулент» означає «сік» та походить від латинської назви цих рослин. Функції листків виконують стебла, вони запасають та тривалий час зберігають воду, яку накопичують під час короткочасних дощів. Восковий наліт значно зменшує випаровування. Сукуленти – багаторічні рослини з соковитими м’ясистими стеблами.

       

      До них відносяться кактуси (Америка), агави (Азія, Центральна та Південна Америка), алое (Африка, Мадагаскар), товстянки Африка, Південна та Центральна Америка, Азія), молочаї (Азія, Африка, Америка), сансевієрія (Африка), стапелія (Південна та Південно-Західна Африка), фінікова пальма (оазиси Північної Африки, Південно-Західної Азії).       

      «Сенкан» («п’ятирядок») – цей вид самостійної роботи спонукає учнів до виокремлення головного змісту з великого обсягу інформації. Дітям пропонується скласти мініатюру з п’яти рядків за схемою:

1-й – іменник, що відбиває тему;

2-й – два прикметники;

3-й – три дієслова;

4-й – фраза, що виражає особисте ставлення до теми;

5-й – одне слово – синонім до назви теми.

Антарктида

Далека, найнедосяжніша,

Вивчається, досліджується, манить,

Впливає на клімат планети

Невідома Південна земля

(Terra australis incognita).

       

 

   Ріка

   Найповноводніша, найширша,

   Тече, захоплює, живе,

   Досі приховує багато таємниць

   Амазонка.

       

Вікторія

Величний, королівський,

Гримить, шумить, гуркоче,

Вічно дивує нашу уяву

Водоспад.

        

Україна

Молода, квітуча

Розвивається, змінюється, прагне

Незалежна європейська держава

Батьківщина

           

      «Театралізація» («Моделі, що ожили») – цей методичний прийом є модифікацією вправи театральної педагогіки «Побутові механізми». Будь-яку навчальну модель, схему, малюнок, дослід можна запропонувати для «оживлення» учням, об’єднаним у робочі групи. Виконується ця дія без слів і коментарів, тільки з допомогою міміки, жестів. Не існує обмежень у застосуванні цього прийому, незвичність завдання і обмеженість часу примушують учнів проявити кмітливість.  

Приклад.

  •  Інсценізація природних процесів (рухи Землі навколо Сонця та навколо своєї осі; кругообіг води у природі та ін.);
  •  Представлення географічних об’єктів або явищ природи;
  •  «Оживлення» представників тваринного світу природних зон материків;
  •  Види господарської діяльності населення будь-якої території, країни тощо.

      Інтерактивна вправа «Рахункова палата» – розв’язання різних за складністю задач, складених на основі обширних матеріалів про природні явища та процеси. Їх розв’язання дозволяє конкретизувати знання учнів, сприяє глибшому засвоєнню і запам’ятовуванню матеріалу.

Приклад. 

  •  Під час вивчення теми «Форма та розміри Землі» запропонувати дітям відповісти на питання: «Чи можливо здійснити подорож навколо світу за 80 днів, як у Жуля Верна? Якщо так, то яку відстань потрібно долати кожного дня?»
  •  Використовуючи статистичні дані та відповідні формули розрахувати ресурсозабезпеченість України паливними корисними копалинами.

     

    

      Після виконання цієї вправи та отримання результату щодо ресурсозабезпеченості України паливними мінеральними ресурсами доречно підвести учнів до формулювання проблемного питання: «Наскільки тривалим є цей строк? Що можна запропонувати для вирішення проблеми ресурсозабезпеченості в Україні?». Таким чином далі можна перейти до «Мозкового штурму» або «Дерева розв’язань». Одним з рішень проблеми учні називають використання альтернативних (нетрадиційних) джерел енергії – це рішення може стати темою випереджального завдання та наступної доповіді.

      Прийом «Доповідь» («Випереджальне завдання») – дозволяє залучити учня до самостійної роботи, навчити його виступати перед аудиторією. Це надбання навички, життєво необхідної для будь-якої дорослої людини. Підготовка та читання доповіді переносять учня на місце учителя, наочно демонструють деякі особливості та труднощі роботи викладача. Підготовка доповіді або повідомлення здійснюється за певною технологією (карта повідомлення, відпрацювання регламенту, презентація доповіді).

      Прийом «Практичність теорії» – введення в теорію вчитель здійснює через практичну задачу, корисність якої очевидна учням. Справа учителя – підказати, яку особисту проблему тепер зможе вирішити дитина.

Приклад. Вивчення теми «Солоність вод Світового океану» можна почати з практичної задачі: «У зв’язку із захворюваннями опорно-рухового апарату людям під час санаторно-курортного лікування призначають морські ванни. Скільки морської солі потрібно розчинити у воді, щоб отримати лікувальний ефект?»

      Існують різні думки щодо результативності уроків із застосуванням інтерактивних технологій. Проведені в нестандартному режимі заняття не приводять до очікуваних результатів з таких, наприклад, причин:

  •  значні витрати навчального часу на розв’язання організаційних питань (хто та який матеріал готує? хто з ким сидить? тощо);
  •  значна нестача урочного часу на розв’язання навчальних завдань (цей час витрачено на організацію);
  •  відсутність системи (алгоритму) використання інноваційних прийомів та довгострокового планування очікуваних результатів.

      Тому потрібно використовувати технологію проведення не окремо взятого уроку (дійсно, результати будуть незначні), а впроваджувати інноваційні технології поступово, створюючи організаційну базу, відпрацьовуючи механізми, відстежуючи настрій і ступінь зацікавленості учнів. І тоді з’являються результати: партнерські взаємовідносини вчителя й учнів, розширення діапазону вмінь і навичок, поява зацікавлених в отриманні знань і, головне, створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

      Інтерактивна форма організації пізнавальної діяльності учнів на уроках має значні переваги порівняно з іншими методами, а саме:

  •  допомагає створювати на уроці умови для позитивної мотивації учіння школярів;
  •  дає можливість здійснювати диференціацію навчання;
  •  сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими учнями;
  •  забезпечує високу активність усіх учнів;
  •  реалізує їхнє природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та співпраці;
  •  підвищує результативність навчання, розвиток школярів.

     

Список використаних джерел

Андрєєва В.М., Шматько О.Є. Урок географії в сучасних технологіях. – Х.: Вид. група  «Основа», 2006

Врублевська М.О. Секрети успішного уроку географії. – Х.: Вид. група «Основа», 2005

Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв'язок. Ідеальність: посібник для вчителів. – 2-ге вид. – доп. – Луганськ, 2007

Довгань Г.Д. Інтерактивні технології на уроках географії. – Х.: Вид. група «Основа», 2005

Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П.Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009

Костенко Л.В. Географія. 6-7 класи: Нестандартні уроки. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008

Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007

Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник. – К., 2003

Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Видав. гр. «Основа», 2003

Стадник О.Г. Нетрадиційні форми уроків географії. – Х.: Вид. група «Основа», 2004