53115

УКРАЇНОЗНАВСТВО В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Книга

Краеведение и историческая этнография

Ряд орієнтовних конспектів занять з різних розділів програми, сценарії свят та розваг, опис ігор та додатковий художній матеріал, які можна використати в роботі. Заняття мають в основному комплексний характер, що позитивно впливає не тільки на ознайомлення з культурою, побутом свого народу, але і на розвиток мовлення дітей. Запропоновані конспекти занять та сценарії свят апробовані...

Украинкский

2015-01-09

1018.5 KB

48 чел.

МАЙОР Н.С. ЧАВАРГА О.Ю.

УКРАЇНОЗНАВСТВО

В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

(Методичні рекомендації)


ББК 74 10

М 14

УДК 37

Рецензенти:

Марусинець М.М. заступник директора Мукачівського педучи-лища, кандидат психологічних наук, викладач-методист.

Токар Г.А. заступник завідуючого відділом освіти Ужгород-ського міськвиконкому.

Тулай О.Ю. – методист ДЗО № 29 м.Ужгорода.

    Майор Надія Симонівна,  Чаварга Ольга Юріївна

М 14  Українознавство в дошкільному закладі. Методичні реко-мендації. – Ужгород  2000, – 120 с.

     Посібник містить методичні рекомендації до проведення робо-ти з українознавства в дошкільному закладі, а також ряд орієнтов-них конспектів занять, сценаріїв свят та розваг, які можуть бути творчо використані вихователями у роботі з дітьми.

     Для вихователів дошкільних закладів освіти.

     Щира подяка підприємцю Фуглевичу Ярославу Мироновичу, людині великої душі, людині, якій не байдуже майбутнє нашого народу, а також підприємцю Патаю Степану Йосиповичу за до-помогу у виданні цього посібника.

    © Майор Н.С.

    © Чаварга О.Ю. 2000 р.


Дитятко – що тісто,

Як замісив, так і виросло.

Народна мудрість

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

     Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї на-лежності до роду, краю, держави, творчі особистості етнонаціо-нально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духов-но багаті. Виховати таких громадян, “виколисати” з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності,– основне завдання укра-їнської національної освіти.

     Формування національної самосвідомості людини запізно по-чинати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти повинні змалечку.

     Наймогутнішою дієвою силою, за допомогою якої можна ус-пішно вирішувати питання щодо формування національної гіднос-ті, гордості, самоповаги, самодостатності, виховання патріотич-них почуттів є українознавство. Українознавство – це знання про сучасне і минуле українського народу, його багатогранне духовне життя. Це інтегрований курс, який не може бути обмежений рам-ками одного-двох розділів програми. Українознавство має бути не просто складовою частиною кожного розділу програми, а стриж-нем усієї навчально-виховної роботи.

     Українознавство в дошкільному закладі…З чого необхідно по-чинати? Чим обмежити, щоб не переобтяжити? Як осягнути, аби чого не загубити? А головне – як уникнути дитячої байдужості до щирих поривань вихователя дати, навчити, виховати? Відповідь на ці та інші запитання ми пропонуємо в методичних рекоменда-ціях щодо шляхів формування особистості дитини засобами украї-нознавства. Ми спробуємо показати, як практично втілити украї-нознавство в навчально-виховний процес в дошкільному закладі, в якому напрямку слід проводити роботу, щоб виховати з дітей справжніх, знаючих, допитливих, чутливих людей.

     В запропонованих методичних рекомендаціях подається мате-ріал про зміст і засоби українознавчої роботи, програмні завдання. Ці завдання вихователь повинен вирішувати в різних видах діяль-ності: під час занять, ігор, праці, спостережень, свят та розваг, у повсякденні. В другому розділі подано ряд орієнтовних конспек-тів занять з різних розділів програми, сценарії свят та розваг, опис ігор та додатковий художній матеріал, які можна використати в роботі. Заняття мають в основному комплексний характер, що по-зитивно впливає не тільки на ознайомлення з культурою, побутом свого народу, але і на розвиток мовлення дітей. Запропоновані конспекти занять та сценарії свят апробовані в ДЗО № 29 м. Ужгорода.

    Сподіваємося, що використання запропонованих матеріалів до-поможе вихователям прилучити дошкільників до духовних скар-бів українського народу.

УКРАЇНОЗНАВСТВО В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ


ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНО РОЗВИНЕНОЇ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ УКРАЇНОЗНАВСТВА

     У кожну історичну епоху виховується не абстрактна людина, а пред-ставник того чи іншого народу, носій певної національної культури. Сьогодні перед нами поставлено завдання виховати інтелектуальну, ін-телігентну, високогуманну людину, патріота свого народу, землі своїх батьків.

     Нині настали сприятливі умови для подолання духовного занепаду нашого суспільства, відродження та розвитку національної освіти, куль-тури. Настав час сприймати нашу історію очима і серцем українського патріота, бо ще не всі маємо достатньо розвинуте почуття національної гідності, не вміємо шанувати і любити свою минувшину так, як інші на-роди. Немає сумніву у тому, що нам ще багато разів доведеться заглиб-люватися в наше минуле, щоб у скарбниці давньої краси – народній культурі – черпати сили для подальшого руху вперед. Звертаючись до історичних святинь, прагнучи осягнути споконвічне, нетлінне, маємо чітко усвідомлювати: животворним корінням, що першим чутливо вби-рає цілющі соки, є дошкілля. В цьому його безумовний пріоритет і пер-шозначення.

     У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.) за-значено, що дошкільне виховання є вихідною ланкою в системі безпе-рервної освіти, становленні і розвитку особистості. Дошкільне вихован-ня спрямовується на практичне оволодіння рідною мовою в сім’ї та до-шкільному закладі; виховання поваги й любові до батьків, родини, Бать-ківщини, започаткування моральної орієнтації в національних і загаль-нолюдських цінностях. Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної куль-тури і духовності, а саме: розвиток у дитини духовності як домінуючого у структурі особистості. Саме це є основною метою концепції дошкіль-ного виховання, а головним її завданням є формування творчої індиві-дуальності на національній основі і водночас розвитку на рівні сучас-ності.

     Національно-державне, духовно-культурне відродження України зу-мовило всесторонній процес відродження українознавства. У здійсненні основного завдання – “виколисувати” з дітей народ, носіїв і продовжу-вачів його духовності, неабияка роль належить українознавству. Велін-ням часу є осмислення українознавства як освітньої й наукової системи, як філософії суспільства й політики держави. Введення українознавства в систему освіти (виховання й навчання) здійснюється відповідно до ви-мог “форм і методів”, рекомендованих Міністерством освіти України.

     Часто виникає питання: чи рівноцінні поняття “українознавство” та “народознавство”? Тут йдеться про різновимірні світоглядні, політичні та практичні погляди. Народознавство, що зорієнтоване на традиції, зви-чаї, обряди, є складовою розвитку українознавства. Державотворчої проблеми нації воно не охоплює. У нинішніх умовах побудови само-стійної держави перед українською нацією стоять завдання: зберігаючи, використовуючи традиції, звичаї, засвоювати і розвивати культурно-інформаційні надбання цивілізації. Тому нині пріоритет українознавства безперечний. Українознавство – це цілісна інтегрована система знань, яка об’єднує головні проблеми не лише розрізнених наук про Україну, українознавство (наприклад, мовознавство, етнологію, етнографію, гео-графію і т.д.), а й філософську думку, релігійну творчість, суспільно-політичні проблеми, творіння мистецтва.

     Українознавство має відображати національні інтереси, розвивати принципи і найвищі цінності, пробуджувати самостійність, самоповагу. Це інтегративний курс, який охоплює знання про побут, звичаї, тради-ції, світогляд українського народу, а також матеріал про історію науки, про внесок до скарбниці вселюдських знань українських вчених, мисли-телів, політичних діячів, матеріал, пов’язаний з державотворчими про-блемами нації. Через українознавство іде духовне збагачення дітей, ви-ховання любові до Батьківщини, любові до природи, рідної мови, історії народу, любові до краси і життя; діти переймаються глибоким почуттям національної гідності, гордості за культуру свого народу, невтрачену спадщину.

     Сьогодні, коли відбувається повернення до джерел народного буття, до історії народу, постає питання: з якого віку слід присуспільнювати особистість до народної спадщини?

     Провідні психологи (В.Т.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.А.Венгер та ін.), досліджуючи психологічні механізми особистості і розкриваючи вікові особливості дітей, звертають увагу на необхідність своєчасного вихо-вання моральної свідомості, відповідних почуттів і поведінки. Саме до-шкільний вік є найсприятливішим для закладання будь-яких основ ви-ховного процесу.

     З чим же ми повинні знайомити дітей в дошкільному віці в плані ук-раїнознавства? В дошкільному закладі доцільно знайомити дітей з побу-том і культурними надбаннями українського народу, виховувати інтерес до національних традицій, знайомити дітей з національними та народ-ними символами, формувати почуття любові до рідної землі, до села (міста), де вони народилися і зростають, розширювати зміст знань дітей про сім’ю, родовід, пробуджувати розуміння історії та інтерес до неї.

     Програма з українознавства визначає предмет вивчення, що поєднує в собі такі концентри: Україна – етнос, Україна – природа, Україна – мова, Україна – історія, Україна – нація, Україна – держава, Україна – культура.

Українознавча робота повинна спрямовуватись на:

      формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості, на-діленої національною свідомістю, гідністю, здатністю зберігати і при-множувати національну культуру як елемент загальнолюдської куль-тури;

      збереження національної психології, генотипу, який сформувався протягом століть у певних природно-географічних та історичних умовах як сукупність спадкових психічних і фізичних структур, що передавали-ся нацією з покоління в покоління й зумовили її національне обличчя;

      відродження національної культури за допомогою різних видів мистецтва рідного народу, використання фольклору, національних мо-тивів у сучасному інтер’єрі, одязі з урахуванням регіональних умов;

      оволодіння дітьми мовою як найбільшим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього духовного на-ставника людини, як найдієвішого вияву національної культури та істо-рії, додержання статусу української мови як державної;

      ознайомлення з історією рідного народу як джерелом духовності й мудрості, свідченням безперервної наступності поколінь, національної самосвідомості, гордості, основою для формування суверенної демокра-тичної держави;

      розкриття географічних особливостей як багатства рідного краю, як витоків формування в дитини чуття Батьківщини, чуття господаря своєї країни.

Основні напрями і зміст українознавчої роботи

     Найбільшу увагу необхідно звертати на мову. Рідна мова – найяскра-віший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбни-ця. Вона концентрує культурно-історичний шлях нації, є могутнім при-родним засобом обєднання людей. Через мову народ передає з поко-ління в покоління свою мудрість і славу, традиції і культуру. Оволодіва-ючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, його мате-ріальну та духовну культуру, його історію та думки. Саме рідна мова допомагає дитині пізнати і полюбити природу своєї Батьківщини. Пер-ше слово дитина має почути і сказати рідною мовою. Рідна мова обу-мовлює її психічний розвиток, формує усвідомлення себе як представ-ника української нації. Дослідження показують, що коли в дитячі роки чуття слова не ввійде у відкрите чисте серце, то вже в підлітковому віці зробити це дуже важко. Любов до мови свого народу найлегше і най-краще сформувати, використовуючи її у повсякденному спілкуванні з дітьми.

     В роботі з дітьми необхідно широко використовувати малі форми усної творчості українського народу – потішки, забавлянки, пісні та ін. Усна народна творчість – це живе джерело, яке в доступній формі доне-се до малят мелодику української мови, елементи історії, етнографії. За-учування напам’ять малих творів допомагає вдосконалювати мовленнє-ві навички дітей, збагачувати словниковий запас дітей, оскільки запам’-ятовуються не лише окремі слова, а й кращі зразки зв’язного мовлення, які потім можуть служити основою для самостійного висловлювання. Заучування скоромовок, забавлянок допомагає формуванню мовного апарату дитини, привчає до складних поєднань звуків, підтримує радіс-ний настрій. Усна народна творчість відображає життя народу, його іс-торію, мову, народну мудрість. Саме через казки, пісні, прислівя, при-казки дошкільник дістає перше уявлення про культуру та побут свого народу.

     З давніх-давен серед українців виник і утвердився погляд на сімю і рід як на святиню, а на виховання дітей – як на святий обовязок бать-ків. Тому змалку необхідно прилучати дітей до пізнання своєї сімї, сво-го роду. У повсякденні потрібно ознайомлювати дітей з правилами ввіч-ливого ставлення до рідних, виховувати любов і пошану до матері, бать-ка та інших членів сім’ї. В українському фольклорі багато народних афоризмів, що відображають інституцію роду й сім’ї. Всі вони, як пра-вило, наголошують на важливості роду й родинних зв’язків кожної людини. “Який рід – такий пліт”, “Без сім’ї нема щастя на землі”, і т.д.

     Дитина повинна засвоїти родинні відносини (батьки – діти), імена матері і батька, дідусів, бабусь, сестер, братів. В повсякденні необхідно знайомити дітей з правилами ввічливого ставлення до рідних: як треба вітатися з ними, дякувати, звертатися з проханням, відгукуватися на пропозиції, допомагати дорослим у хатній роботі, у підготовці до сімей-них свят. В роботі з дітьми доцільно широко використовувати давній і водночас сучасний підхід – це звернення до виховання людини через виховання любові до матері. Ідеал матері, яка зігріває дитину теплом, ласкою і палкою любов’ю, виховує в дитині доброту і світлий розум, плекає чуйність і доброзичливість.

     Велике значення необхідно надавати авторитету батька у вихованні дітей. “Що робить батько, те й його дитятко”,– каже народна мудрість. Формувати поняття, що батько – голова сімї, годувальник. Необхідно також вказувати на звязок між словами батько – Батківщина. На особ-ливу любов і повагу в сімї заслуговують бабуся та дідусь. Дітей стар-шого дошкільного віку потрібно знайомити із сімейними стосунками, сімейними традиціями в Україні. Доцільно виховувати в дітей риси май-бутніх дбайливих матерів та батьків: у дівчаток – лагідність, хазяйнови-тість, прагнення мати дітей, любити їх; у хлопчиків – шанувати сім’ю, бути добрим, щирим, працьовитим господарем, дбати про сім’ю.

     Одне із завдань в дошкільній педагогіці – це виховання потреби бе-регти свій рід, свій родовід, пам’ять про нього, бо ж з історії родоводу починається історія рідного народу. Старші дошкільники цілком спро-можні сприйняти певні історичні знання. У період відродження націо-нальної самосвідомості доречно сягнути з ними витоків Стародавньої Русі – часу заснування Київської держави, русинів, пращурів українців; перегорнути сторінки історії багатостраждальної України. Доступні роз-повіді про доленосні віхи на шляху розвитку рідного народу, про його боротьбу, спроби відродитися й стати у рівень з іншими народами ви-кличуть інтерес у дошкільників.

     Великий виховний потенціал містить у собі історія української ко-заччини, гетьманщини. В українській народній педагогіці, починаючи з XV століття, ідеал довершеної людини репрезентується образом укра-їнського козака. Український народ прославляє козаків за їхні звитяжні подвиги в ім’я волі рідної землі, даючи щонайкращі характеристики, ви-діливши такі їхні типові риси, як вірність службовому обов’язку, відв-ага, загартованість і витривалість, вільнодумство, здатність до перебо-рення труднощів, лицарська гідність, порядність, а ще козак – надійний товариш і щирий друг. Сучасна козацька педагогіка – це частина укра-їнської національної педагогіки, яка формує в дітей і молоді синівську любов до рідної мови, культури, землі, народу, Батьківщини, виховує в них силу волі і духу, високу лицарську мораль, духовність. Узвичаєною нормою стало іменувати козаком не тільки учасників війська запорозь-кого. Цим словом нерідко називають також молодого, ставного парубка, а також відважну, завзяту людину, чи просто юнака або навіть хлопчи-ка, якщо хочуть його у чомусь відзначити або за щось добре похвалити.

     Старших дошкільників доцільно знайомити з історією виникнення Київської Русі, заснування Києва, виникнення Запорізької Січі, розпо-вісти про козацьке житло, правила козацького життя, про народних ге-роїв, козаків-оборонців рідної України. Через казки, оповідання, леген-ди, пісні, забави та ігри викликати у дітей інтерес до історичного мину-лого свого народу. Дітей також необхідно знайомити з історичними міс-цями, памятниками, музеями.

     У єдності з історичним минулим народу потрібно розглядати дер-жавну і народну символіку. Вона виражає істотні сторони, доленосні події у житті української нації, держави, духовності. Символіка містить у собі важливий філософський, політичний, ідейно-моральний та есте-тичний зміст і спрямованість. Ознайомлення дітей із змістом і мотива-цією державних та етнічних символів, доречне їх використання у по-всякденному житті, державних урочистостях формує чуття дому, роди-ни, краю, гордості за свій народ, єдності на основі спільних емоційних переживань, духовних цінностей.

     Глибокі почуття любові до батьківського дому, рідного краю спо-конвіку виховували в дітей символи-обереги етнічної пам’яті: верба над водою, калина в лузі, тополя край дороги, соняшник на городі, виноград біля хати, лелече гніздо, криниця біля людської оселі. Це незрадливі обереги нашої духовності. Національні символи України – герб (три-зуб), прапор (синьо-жовтий), гімн “Ще не вмерла Україна”, в історичній пам’яті народу символізують державну, політичну, економічну і націо-нальну незалежність України. З державними символами України дітей ознайомлюють в старшому дошкільномі віці. Необхідно знайомити ді-тей із символічним значенням кольорів прапора, знака тризуба. Діти по-винні знати, що коли звучить державний гімн, потрібно встати.

     З раннього дитинства треба виховувати почуття любові до Батьків-щини. Кожна людина повинна памятати те місце, де вона народилася, те дерево, що росло біля її будинку, колисковий спів матері і щебет пта-шок. Всі ці образи будуть наповнювати на її життєвому шляху конкрет-ними картинами і уявленнями велике і святе слово Батьківщина. Образ Батьківщини є важливим фактором формування громадянської свідо-мості. Вже молодших дошкільників необхідно підвести до розуміня то-го, що у кожної людини є місце, де вона народилася і живе, де народи-лися і живуть батьки. Це місце – її батьківщина. Для молодших до-шкільників Батьківщина – це місто (село), це батьківська домівка, рідна вулиця. Поступово слід розширювати поняття батьківщини. Старших дошкільників потрібно вчити, що їхнє місто, край – це частина великої держави України.Для формування могутнього почуття любові до Бать-ківщини необхідно показати дитині велич і могутність, простори і ба-гатства рідної землі, знайомити з різноманітною природою.

     Природа рідного краю є основою матеріальної і духовної культури народу. Географічні, біологічні та інші природні фактори, що зумовили національні особливості українців, формують у дітей чуття єдності, гар-монії людини й природи. Щоб у серце дитини назавжди увійшли глибо-кі почуття любові до навколишнього середовища, необхідно виховувати почуття краси природи в різні пори року. Використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі стимулює пізнавальну актив-ність дітей, сприяє міцному й осмисленому засвоєнню знань, формуван-ню інтересу до вивчення природи свого краю, наближує навчання до життя, пробуджує і розвиває у дітей почуття національної самосвідо-мості. Найдоступнішим для дошкільників є матеріал місцевої природи. Виховна мудрість народу стверджує, що любов до всього живого на землі починається з раннього дитинства, чуйного ставлення до кожної билинки і комашки. Дитяче чутливе сприймання природи як живого ор-ганізму породжує екологічне світобачення, виховує дітей у дусі любові до природи, збереження і примноження її багатств.

     Практично невичерпні можливості у формуванні людини-гуманіста відводяться мистецтву. Історична енергія народу, стійкість, багатство і краса його національного духу трансформувалися і акумулювалися в різноманітних видах і жанрах мистецтва – пісенному, декоративно-прикладному, тощо.

     У процесі виховання дитина поступово вводиться в світ прекрасно-го: спочатку вона бачить різьблене чи намальоване “сонечко” на колис-ці, яскраву саморобну забавку, вловлює гармонійні звуки різних бряз-калець, дзвіночків, сприймає задушевні колискові пісні, пізніше дитина прилучається до виготовлення іграшок, розмалювання писанок та ін. Далі – особиста участь у хороводах, танках, співі, вишиванні, грі на му-зичних інструментах, прикрашанні інтерєру житла. Чільне місце в ро-боті з дошкільниками займає ознайомлення дітей з творами декоратив-но-ужиткового мистецтва: керамікою, вишивкою, лозоплетінням, вити-нанками, писанкарством, килимарством.

     Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості треба звертати їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання ко-льорів, яке є найбільш характерним для українських розписів на кера-міці і вишивках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної на-ціональної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини таких слів, як куманець, глечик, макітра, рушник, хідник, які від діда-прадіда лунали в українській хаті.

     Чи не найбільш поширеним мистецтвом в Україні є вишивка. Ви-шивка використовується як прикраса чоловічого та жіночого одягу, предметів домашнього вжитку. Велике значення надається вивченню українського костюма, який є справжньою скарбницею духовної куль-тури народу. Належне місце в житті дітей повинні посісти український рушник та сорочка-вишиванка.

     Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами народного мис-тецтва належить народній іграшці. Це іграшки керамічні, дерев’яні, із соснових шишок, із сиру та тіста. Народна іграшка ненавязливо, без зайвого дидактизму розкриває дитині світ, активізує творчі можливості. Оволодіваючи мистецтвом, народними ремеслами, діти засвоюють ду-ховність, ідейність, моральність, естетику рідного народу.

     З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжуються ігровою діяльністю: різні фізкультурні ігри та спортивні змагання на на-родних святах, урочистостях та гуляннях. Боротьба, біг, скачки, метання збирали велику кількість бажаючих помірятися силою, спритністю. Окрім виразного спрямування на фізичний розвиток, народні ігри мали ще й потужний емоційний та пізнавальний заряд. Здебільшого такі ігри супроводжувалися поєднанням фізичних рухів з епічно-пісенним супро-водом, а за змістом відтворювали окремі трудові процеси. Гра – це не просто забава, а водночас і весела школа життя. В іграх закладена муд-рість народна; вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, сприт-ність, а й вчать справедливості, чесності, бережливого ставлення до всього живого, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявлен-нями про світ. Крім того вони не дають нудитися, марнувати час. В про-цесі виховання дошкільнят велику увагу треба приділяти іграм з прави-лами, лічилками, співом і музичним супроводом. Ігрова форма, емоцій-ний характер фольклорних ритуалів створюють радісний настрій, фор-мують позитивне ставлення до народних звичаїв.

     Народні ігри поділяються на рухливі, малорухливі, дидактичні і сю-жетно-рольові, ігри зі співом та діалогом. Рухливі ігри – це: “Гуси-гу-си”, “Піжмурки”, “На чім стоїш” та інші. Традиційною сюжетно-рольо-вою грою є “Сім’я”, ігри зі співом і діалогом – “Подоляночка”, “Мак”, “Перепілочка” та інші. В ознайомленні дітей з національною спадщи-ною значне місце займає саме дидактична гра. У ході дидактичних ігор вихованці знайомляться з ознаками і особливостями побуту, одягом на-роду, уточнюють набуті раніше уявлення, закріплюють розуміння зна-чення слів-назв. Це, наприклад, такі ігри, як: “Вкладаємо ляльку спа-ти”,”Іграшки”, “Почастуємо ведмедика”, “Одягнемо ляльку на прогу-лянку” та багато інших. Через гру діти вчаться виразно володіти словом, аналізувати вчинки, додержуватися етичних норм поведінки. У дітей виробляється гарна постава, пробуджується мистецький хист до худож-нього слова, танцю, співу.

     Як носії жарту, сатири, в процесі виховання необхідно використову-вати народні театри – сплав пісень, таночків, гри, гумору. Бо ж як відо-мо, українці відзначаються таким естетичним і інтелектуальним почут-тям, як почуття гумору. Вже змалку в дітей необхідно розвивати вміння бачити і чути смішне, здатність самим пожартувати, адже гумор – це та-ка цінна якість, яка, коли діти виростуть, збільшить їхній опір несприят-ливому середовищу і поставить вище над життєвими дрібницями.

     До живої енциклопедії побуту й дозвілля народу дошкільнят можна прилучати через народний календар. Народний календар – це система історично обумовлених дат, подій, свят, традицій, звичаїв і обрядів, які в певній послідовності відзначає весь народ протягом року. Зміст та ідейно-моральна спроможність народного календаря виховують у малю-ка добропорядність, милосердя та інші чесноти. Традиції і обряди, при-таманні кожному святу, повязані з природою рідного краю, природою самої людини, трудовою діяльністю народу в різні пори року. Активна, доступна дошкільникам участь у підготовці та відзначенні свят, урочис-тостей поглиблює зв’язок дітей з сімєю, рідним народом. Традиції, зви-чаї і обряди народного календаря комплексно діють на особистість, все-бічно розвивають її. Педагогіку народного календаря можна назвати пе-дагогікою життя і праці, добра і краси.

     В час національного відродження України, повернення до витоків свого народу, відтворення національного духу, різко зростає роль сімї як важливої виховної ланки. Поряд із дошкільним закладом і школою, сімя має стати рівноправним інститутом у вихованні дитини. Для того, щоб кожна сім’я зрозуміла своє призначення, усвідомила свою відпові-дальність за справу виховання дітей, аби підказати їм дієві шляхи ви-ховних зусиль, які принесуть бажані результати, дошкільний заклад по-винен тісно співпрацювати із сім’єю. Вихователь повинен постійно за-лучати батьків до підготовки та проведення свят, проведення виставок сімейної творчості, спільно з батьками проводити дні іменинника, орга-нізовувати обмін батьківським досвідом сімейного виховання.

     Український народ здавна характеризували такі чесноти, як това-риськість, побратимство, лицарство, спільна праця, піклування про ци-вілізоване буття кожної особистості, взаємодопомога, піклування про довкілля. Памятниками високій духовності нашого народу були церк-ви, храми, викопані криниці, прекрасні зразки народних ремесел. Отож, не цураймося свого національного скарбу, прилучаймо до цього багат-ства наших дітей вже на рівні дошкілля.

    Мета українознавчих заходів включає в себе виховні, розвивальні і навчальні цілі, що сприяють формуванню, закріпленню і розвитку і до-шкільників морально-етичних та громадських якостей: любові до рідно-го краю, села, міста, країни, усвідомлення себе громадянином України, прагнення бути добрим, турботливим, оберігати навколишнє середови-ще, шанувати народні традиції і звичаї, розуміти красу в природі, пред-метах побуту, праці, людських взаємин тощо. Слід пам’ятати, що зміни в якості особистості дитини відбуваються поступово: формуючи їх, тре-ба багато разів повертатися до однієї і тієї самої мети. Тому недоцільно записувати до окремого виховного заходу мету “виховати” чи “сформу-вати”, а треба ставити конкретні виховні завдання, які посильно розвя-зати в процесі підготовки і проведення даного заходу, наприклад: “ви-ховувати повагу”, “викликати бажання, наслідувати”, “розвивати спо-стережливість”, “пробуджувати почуття”.

     Вихователь, проводячи роботу з українознавства, повинен спиратися передовсім на той життєвий досвід, який уже мають діти. Він здобутий у сімї, під час спілкування зі старшими дітьми, в дитсадку. Це можуть бути жваві і цікаві заняття-бесіди, заняття-ігри, де якнайбільше вико-ристано фольклорного матеріалу, творів образотворчого мистецтва і ху-дожньої літератури, з багатим наочним матеріалом. При цьому діти ма-ють одержати найяскравіші зорові, слухові, емоційні враження. Педаго-гічний досвід підказує, що дитина не може тривалий час підтримувати інтерес до одного виду діяльності у чистому вигляді, тому варто об’єд-нати розповідь з поезією, театром, піснею, танком, малюванням, апліка-цією і т.д.

     Зміст українознавчої роботи пропонується реалізовувати не тільки на заняттях з усіх розділів програми. Особливої уваги потребує органі-зація змістовної діяльності дітей поза заняттями, адже саме у грі, спо-стереженнях, в самостійній художній діяльності в основному засвоюєть-ся визначене програмою. Більшість занять щодо ознайомлення з навко-лишнім середовищем та природою варто проводитти як узагальнюючі після набуття дітьми знань у процесі спостережень, ігор, праці, подоро-жей у світ мистецтва.

     У повсякденні необхідно ознайомлювати дітей з історією родоводу, народними ремеслами, народною іграшкою, іграми, дитячим фолькло-ром тощо. Великий виховний потенціал несуть у собі народно-календар-ні свята та обряди, які пропонуємо широко впроваджувати в життя до-шкільного закладу. Не тільки діти, але і батьки повинні брати активну участь у підготовці та проведенні свят.

     Українознавча робота – це не визначені заняття щотижня, це саме життя, те, що має наповнювати душі, почуття наших дітей. Тоді тільки можна буде говорити про відродження української нації.


ПРОГРАМА З УКРАЇНОЗНАВСТВА

ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДРУГОЇ МОЛОДШОЇ ГРУПИ

І. РІДНА МОВА МОЯ

     Вчити дітей спілкуватися рідною українською мовою, збагачувати словниковий запас дітей, активізувати словник дітей, використовуючи художню літературу, фольклор. Виховувати у дітей любов та інтерес до рідної мови, бажання розмовляти українською мовою.

     Фольклор. Слухати і наспівувати з дітьми колисанки, дитячі пісенки. Розучувати забавлянки, заклички, потішки; читати українські народні казки.

ІІ. МОЯ СІМ’Я

     Дати дітям первинні уявлення про сім’ю; про роль кожного члена сім’ї; закріпити знання дітей про повне ім’я, по батькові, прізвище своє і всіх членів сім’ї. Дати уявлення про сімейні свята, у яких беруть участь усі члени сім’ї і гості; дні народження членів сім’ї. Вчити готувати ві-тання і подарунки до свята. Вчити поважати членів сім’ї похилого віку – бабусю і дідуся.

ІІІ. МОЯ БАТЬКІВЩИНА

     Дати дітям знання про назву міста, в якому живе дитина, і вулиці, на якій вона живе і на якій розташовано дитячий садок. Розширити уявлен-ня дітей про батьківську домівку, предмети домашнього побуту та вжитку, людське житло, його влаштування. Звернути увагу дітей на зви-чаї українського народу прикрашати предмети побуту розписом, а осе-лю – вишивкою.

     Формувати почуття любові до рідної оселі, землі, до міста, де вони народилися і зростають, де живуть і працюють їхні рідні.

     Дати знання про природу рідного краю, зміни рослинного світу в різні пори року. Виховувати бережне ставлення до рослин і тварин, вчи-ти доглядати за ними.

IV. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ВЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО

     Знайомити дітей з українською народною іграшкою, керамічним посудом, вишивкою, з декоративними візерунками українського народ-ного декоративно-вжиткового мистецтва. Розвивати у дітей естетичні почуття, чутливість до гармонії кольору, виразності лінії та форми ви-робів з кераміки, дерева, вишивок та малюнків на тканинах. Привчати дітей милуватися предметами народного декоративного мистецтва.

     Вчити ритмічно прикрашати мазками, лініями, крапками, кільцями, кругами плоскі силуети з паперу, які імітують предмети побуту, іграш-ки; зображувати прості епізоди з народних казок, свят.

     Вчити дітей складати візерунки, розташовуючи готові форми (круги, квадрати, трикутники) та рослинні елементи (листки, квіти, ягоди) на смужці паперу, в квадраті, крузі та на опредмечених формах (фартушок, спідниця) чергуючи їх за кольором, формою, розміром.

V. УКРАЇНСЬКІ ОБЕРЕГИ, СИМВОЛИ

     Дати дітям первинні уявлення про українські символи, обереги: рушник, вінок, лелече гніздо, калину, колисанку, значення цих симво-лів.

     Український рушник – оберіг людини впродовж усієї життєвої доро-ги. Різноманітність візерунків на рушниках, кольори; різне призначення та назви рушників.

     Роль українського віночка в убранні дитини. Значення квітів: барвін-ку, незабудок, ромашок, чорнобривців.

VI. НАРОДНА МОРАЛЬ

     Формувати розуміння понять: “доброта”, “співчуття”, “подільчи-вість”, “гостинність”. Формувати вміння звертатися до членів сімї ввічливо, охоче виконувати їхні прохання, доручення, пропонувати до-помогу, не заважати, коли людина зайнята, ввічливо звертатися до не-знайомих людей. Виховувати чуйне ставлення до близьких людей, ба-жання зробити приємне для них. Спонукати до виявлення співчуття, співрадості від участі у спільних справах, у сімейних святах.

VII. ІГРИ ТА РОЗВАГИ

     Створювати умови для проведення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Розвивати інтерес до каз-кових образів, виразно зображати персонажів, які сподобались, харак-терно відображати окремі способи їхньої поведінки. Спільно з доросли-ми розігрувати різні сюжети знайомих казок, використовуючи елементи костюмів.

     Викликати бажання брати участь у хороводних іграх, підтримувати позитивний емоційний відгук на ігри з музикою та співом.

     Розучувати пестівки, утішки, приспівки, народні ігри, загадки. Учи-ти дітей застосовувати малі форми народної творчості в самостійних іграх.

     Слухати й підспівувати народні мелодії. Знайомити з грою на народ-них музичних інструментах. Вчити простих елементів народного танцю.

     Розвивати радісне передчуття свята і переживати його. Виховувати прагнення до наслідування суспільної поведінки дорослих на святі.

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ ДО ПРОГРАМИ З УКРАЇНОЗНАВСТВА ДЛЯ ДРУГОЇ МОЛОДШОЇ ГРУПИ

“Мої рідні батько й ненька”, “Бабусина казка, дідусева мудрість”, “Моя сімя”, “Мамина пісня колискова”, “На гостину до іменинника”, “Моя вулиця”, “Мій дім”, “Моє рідне місто”, “Природа мого краю”, “Де най-краще місце на землі?”, “Квіти біля нашої домівки”, “Бабусина хата”, “Український посуд”, “Народна іграшка”, “Сопілочка-співаночка”, “Пів-ник-свищик”, “Ой вдягнуся я на свято”, “У нас в гостях Оксанка та Іван-ко”, “Вишиваю вишиваночку”, “Рушники, рушники…”, “В гості до ка-лини”, “До рідного краю лелеки летять”, “Мій перший віночок”, “Іди, іди, дощику”, “Я печу, печу, печу…”, “Український фольклор: пісні, лі-чилки, колискові”, “Народні ігри і забави”, “Ввічливі слова”, “В гостях у дітей казка”, “Весно, весно, озовися!”, “Ігри і інсценівки за мотивами українських народних казок”.

ПРОГРАМА З УКРАЇНОЗНАВСТВА ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СЕРЕДНЬОЇ ГРУПИ

I. РІДНА МОВА МОЯ

     Продовжувати збагачувати словник дітей питомо українськими сло-вами, розвивати звязне мовлення. Вчити культурі спілкування, активі-зувати в мовленні дітей вживання слів ввічливості при зустрічі й про-щанні, вираженні прохання, вдячності (доброго ранку, дякую, прошу, вибачте, будь ласка, дозвольте та ін).

     Фольклор. Співати разом з дітьми дитячі пісеньки, колисанки. Розу-чувати лічилки, народні пісні, народні ігри, читати казки. Розвивати відчуття краси слова фольклорного або художнього твору.

ІІ. МОЯ СІМЯ

     Розширити знання дітей про сімю, учити дітей звертати увагу на те, як почувають себе члени сімї, допомагати їм. Розвивати турботливе ставлення до членів сімї. Розвивати цікавість дітей до імен, символіч-них значень їх, зокрема значень імен родичів. Поглибити знання дітей про сімейні свята, залучати дітей до підготовки та участі в святах.

ІІІ. МОЯ БАТЬКІВЩИНА

     Формувати уявлення про те, що рідне місто, село, рідна мова – то часточки нашої Батьківщини – України. Люди, які народилися і живуть в Україні – український народ. Столиця України – місто Київ.

     Продовжувати знайомити з рідним краєм, з тим, що переважає в на-шому довкіллі: гори, ліси; ріки, тварини та рослини мого краю. Легенди нашого краю. Через казки, оповідання, пісні, ігри викликати інтерес до історичного минулого. Дати дітям уявлення про житло в Україні (хату, двір), надвірні приміщення, криницю, тин, садок, дерева в саду, квітник. Розширювати знання про інтерєр хати.

     Знайомити з творчістю Т.Г.Шевченка, Лесі Українки. Вчити впізна-вати на портретах, шанувати їх.

     Знайомити з українськими національними стравами (куліш, борщ, вареники), називати їх, вміти переповісти нескладні рецепти.

ІV. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ВЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО

     Продовжувати знайомити дітей з глиняними та деревяними іграш-ками, з вишивкою, народним одягом, килимами, з глиняним посудом та іншими побутовими речами.

     Виховувати у дітей емоційно-естетичне ставлення до навколишньої дійсності та творчо відображати її в роботах з малювання, ліплення, ап-лікації. Розвивати естетичне сприйняття, уяву, фантазію. Організовува-ти малювання за народними мотивами: виконувати візерунки на різних плоских паперових формах, що імітують предмети побуту. Використо-вувати елементи візерунка: лінії, мазки, крапки, кільця. Розвивати від-чуття ритму в кольорах та лініях. Формувати в дітей вміння сприймати засоби виразності української народної іграшки, помічати розміщення елементів узору на керамічних виробах. Вчити складати візерунки з го-тових рослинних елементів і геометричних фігур на смужці, квадраті, прямокутнику, крузі та опредмечених площинних формах за мотивами української вишивки та кераміки.

V. УКРАЇНСЬКІ ОБЕРЕГИ, СИМВОЛИ

     Продовжувати формувати у дітей уявлення про фольклорні символи й обереги: криницю-журавля, крашанку, писанку; хліб – символ достат-ку. Прищеплювати шанобливе ставлення до хліба, познайомити дітей з процесом випікання хліба.

     Розширити знання дітей про український національний костюм. Да-ти знання про віночок для чотирирічної дівчинки, вчити добирати квіти до віночка (барвінок, незабудку, чорнобривці, деревій, безсмертник), на-зивати їх, знати їх символічне значення. Ознайомити дітей з українсь-кою хустиною.

     Познайомити дітей з рушником для хлопчиків (рушником-гральни-ком), та для дівчаток (рушником-росяничкою). Вказати на символічне значення вишивок для дівчаток (калина, цвіт яблуні) та для хлопчиків (листя дуба, хмелю). Вчити знаходити у вишивках кольори-символи, пригадувати їх значення та розповідати про них. Виховувати шанобливе ставлення до вишивок.

VI. НАРОДНА МОРАЛЬ

     Формувати розуміння понять “чемність”, “співчуття”, “співпережи-вання”, “правдивість”. Розвивати турботливе ставлення до маленьких дітей, до людей похилого віку, допомагати їм, поступатися зручним місцем, не турбувати, коли вони відпочивають. Розвивати взаємодопо-могу, товариські взаємини між дітьми.

VII. ІГРИ ТА РОЗВАГИ

     На основі поглиблених знань про навколишнє творчо здійснювати цікаві ігрові задуми, реалізувати їх у розгорнутих ігрових ситуаціях. Прилучати дітей до багатства моральних та естетичних почуттів і взає-мин, носіями яких є дорослі люди, з інтересом втілювати їх у рольовій поведінці та поза грою. Розвивати інтерес до ігор-драматизацій, інсце-нівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі. Вправляти в умін-ні інтонаційно передавати настрій персонажа. Викликати у дітей бажан-ня брати участь у хороводах, народних іграх, розвивати естетичні по-чуття, збагачувати музичні враження засобами українського фольклору.

      Залучати дітей до участі у святах, розвивати у них інтерес, бажання брати участь у театралізованих дійствах.

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СЕРЕДНЬОЇ ГРУПИ

“Шануй батька й неньку…”, “За сторінками сімейного альбома”, “Без хліба – нема обіду”, “Гостинність в нашому домі”, “Мамина пісня ко-лискова”, “Іграшки моєї бабусі”, “Рідне місто моє”, “Вулиця, на якій я живу”, “Чи всі ми вмієм спілкуватись?”, “Де починається моя Батьків-щина”, “Природа рідного краю”, “Народні символи. Ознайомлення з криницею”, “Моє ім’я, що воно означає”, “Вишиванко, моя вишиванко”, “Наша мова солов’їна”, “Чарівний світ писанки”, “Свято Миколая”, “Колядую, колядую”, “Свято казки”, “Калина біля нашого вікна”.


ПРОГРАМА З УКРАЇНОЗНАВСТВА ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОЇ ГРУПИ

І. РІДНА МОВА МОЯ

     Заохочувати дітей до спілкування українською мовою. Викликати прагнення удосконалювати своє мовлення. Дати знання про те, що укра-їнська мова – одна з найдавніших мов світу. Вчити відчувати красу, ме-лодійність української мови, пишатися нею.

     Удосконалювати вміння щодо етики мовлення: вміння звертатися до дорослого, товариша, відповідати на запитання, вибачатися, привітатися і прощатися. Удосконалювати вміння передавати інтонацію мовлення героїв казок та оповідань під час ігор-драматизацій.

     Фольклор. Поглибити знання дітей про народну творчість: народні пісні, казки, прислівя і приказки, ігри. Знайомити з легендами про обе-реги, з історичними легендами та переказами. Розучувати колядки, щед-рівки, заклички, веснянки та інші обрядові пісні.

ІІ. МОЯ СІМЯ

     Продовжувати формувати поняття про сімю, стосунки між членами сімї, їх обовязки. Формувати уявлення про рід, рідню, родовід, розви-вати інтерес до історії свого родоводу. Показувати, як у народній твор-чості відбито родинні стосунки. Використовуючи казки, прислівя, при-казки, знайомити дітей з сімейними традиціями, звичаями українського народу, гумором, доброзичливістю, його ставленням до працьовитих і ледачих. Виховувати почуття любові й поваги до рідних, навчати вис-лювлювати свою любов і ніжність. Ознайомити з традиціями і звичая-ми, пов’язаними з будівництвом житла в Україні, оздобленням зовні і всередині. Дати уявлення про зображення житла в усній народній твор-чості, відображення шанобливого почуття до батьківської хати, рідних порогів.

ІІІ. МОЯ БАТЬКІВЩИНА

     Розширити уявлення дітей про рідне місто, край, Україну. Виховува-ти почуття гордості за свою приналежність до українського народу, за нашу Батьківщину – Україну. Поглибити знання про столицю України – стародавній Київ: заснування Києва, визначні місця, памятники, розта-шування на берегах Дніпра. Вчити шанувати державну символіку Укра-їни – Герб, Прапор, Гімн.

     Ознайомлювати з державним часом Київської Русі: казки про Коти-горошка, Кирила Кожумяку, “екскурсії” по Києву. Памятники: Воло-димиру, Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либідь та інші.

     Ознайомлювати з державними часами Запорізької Січі, Гетьманщи-ни через казки, оповідання, пісні про козаків, ігри та забави.

     Продовжувати знайомити дітей з природним оточенням, з природо-охоронною діяльністю в Україні (створення заповідників, охорона рід-кісних рослин і тварин, збереження чистоти водойм і повітря). Вихову-вати почуття гордості за рідну домівку, землю.

     Формувати уявлення дітей про українську кухню та особливості кух-ні свого регіону, основні страви. Розповісти про народні ритуали, обря-ди, пов’язані із приготуваням та споживанням їжі, вшанування хліба, про звичай зустрічі гостей хлібом-сіллю на вишитому рушнику.

IV. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ВЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО

     Продовжувати знайомити дітей із яскравими зразками національно-го народно-прикладного мистецтва. Знайомити з народним мистецтвом свого регіону, елементами узору, поєднанням кольорів.

     Продовжувати знайомити з українською іграшкою, керамікою, ви-шивкою, килимарством. Малювати казкових птахів, тварин, казкові кві-ти за мотивами М.Приймаченко. Складати візерунки за мотивами пет-риківського розпису. Використовувати рослинні елементи (стилізовані квіти, ягоди, листя), прямі, криві і хвилясті лінії різної ширини, подвій-ний і потрійнний мазок, крапки, дуги тощо.

     Ліпити посуд за мотивами української народної кераміки, народні іграшки, прикрашати розписом, наліпами.

     Складати декоративну аплікацію на геометричних та опредмечених формах з рослинних елементів, використовуючи фрагменти візерунків з української кераміки та вишивки.

     Знайомити з майстрами, людьми творчої праці, чиї руки називають "золотими", виховувати повагу до них і до їхньої творчості.

V. УКРАЇНСЬКІ ОБЕРЕГИ, СИМВОЛИ

     Розширити знання дітей про фольклорні символи, пов’язані з історі-єю і побутом українського народу: дуб на леваді, калину при криниці, вербу над ставом, тополю при дорозі, квіти біля хати. Поглибити знання дітей про український національний одяг, про роль українського віночка в убранні дівчини, його виготовлення, розташування та значення квітів, інших рослин, стрічок у ньому, правила носіння. Ознайомити дітей з на-ціональним одягом українців свого регіону, порівнювати з елементами одягу інших областей України.

     Вчити дітей описувати вишивки на рушниках (обереги, обрядові, ро-динні, утирачі), розуміти символічне значення деяких візерунків.

     Знайомити дітей з державними символами: гербом, прапором, гім-ном, символічне значення кольорів прапора, знака Тризуба. Виховувати повагу до державих символів, вчити, що коли звучить державний гімн, потрібно встати.

VI. НАРОДНА МОРАЛЬ

     Дати дітям знання про моральні категорії: “добро”, “справедли-вість”, “чесність”, “правдивість”, скромність”, “працьовитість”.

     Виховувати бажання поводитися відповідно до вимог моральних норм, уміння виявляти своє ставлення до вчинків однолітків, об’єктивно і доброзичливо їх оцінювати. Познайомити з творами усної народної творчості, в яких відображено щирість, працелюбність українського на-роду.

VII. ІГРИ ТА РОЗВАГИ

     Прилучати дітей до етичних норм спілкування, охоче й невимушено користуватися ними. Самостійно і змістовно, весело спілкуватися з од-нолітками, вільно користуватися виразним жестом, словом.

     Розігрувати окремі сценки, тривалі ігри, спектаклі за сюжетами зна-йомих казок, оповідань, малих форм народної творчості. Вчити з набору знайомих мелодій, таночків обирати ті, які спроможні доповнити розіг-рувані сцени, створюючи емоційний настрій відповідно до теми. Погли-бити знання народних дитячих ігор, забавлянок, лічилок, потішок.

     Ознайомити дітей із старовинними ритуалами святкових дій, що су-проводжувались співом, іграми. В доступній формі знайомити із свята-ми Миколая, Різдва, Нового Року, Стрітення, Великодня, Днем Матері, Івана Купала, обжинками або святом Урожаю. Вчити розуміти та пова-жати споконвічні традиції, звичаї українського народу, виховувати по-чуття приналежності до свого народу, його духовної і матеріальної культури, яку слід оберігати і збагачувати.

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ ДО ПРОГРАМИ ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОЇ ГРУПИ

“Родина, родина…”, “Мій рідний край”,”Рідну землю, де живем, Украї-ною зовем”, “Без верби і калини нема України”, “Мій народ. Рідна мо-ва”, “О, що за мова, це ж бо мова-пісня”, “Наші обереги. Віночок”, “Ке-рамічний оберіг”, “Державні символи України”, “Київ – столиця Украї-ни”, “Ану, який з тебе козак?”, “Ми роду козацького діти”, “Козацькі забави”, “Щедрівки та колядки як різновид народної творчості”, “Сим-воліка писанки”, “Хліб – джерело життя”, “Український національний костюм. Національний костюм мого краю”, “Андріївські вечорниці”, “Бабусина оселя”, “Стрітення”, “День матері”.


ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ З УКРАЇНОЗНАВСТВА (друга молодша група)

ВЕРЕСЕНЬ

Дитина і навколишній світ

Моя сімя

Художня література

Вивчення закличок: “Іди, іди дощику”, “Ой дощику, поливайчику”. Вивчення віршів про членів сім’ї. Розповідання української народної казки “Колобок”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Дощик ллється швидко, швидко”. Ліп-лення: “Колобок котиться по доріжці”.

Ігрова діяльність

“Кую-кую чобіток”, “Коровай”, “Мир миром”. Рух-лива гра “Колобок”. Дидактична гра “Назви членів сімї”, сюжетно-рольова гра “Сімя”.

У повсякденні

Читання віршів, оповідань про сім’ю. Відносини в сім’ї. Вивчення віршів: Л.Рева “Тато й я”, “Наш хлопчик”. Розглядання картин “Сім’я на прогулян-ці”, “Сім’я обідає”, “У бабусі іменини” та ін. Ви-вчення закличок, забавлянок, колискових. Спосте-реження в природі, зокрема на квітнику.

Розваги

Концерт, підготовлений дорослими та дітьми. По-тішки, забавлянки, українські народні пісні, колисан-ки.

Робота з батьками

Залучити батьків до підготовчої роботи до заняття “Моя сімя”, а саме: розповідь дітям про сімю, та до участі в розвагах.

ЖОВТЕНЬ

Дитина і навко-лишній світ

Розглядання ляльок в національному одязі.

Мовленнєве спілкування

Мій перший віночок.

Рідна природа

Квіти біля нашої домівки.

Художня література

Вивчення віршів “Я маленька українка”, “Виши-ваю вишиваночку”. Розповідання української на-родної казки “Лисичка та журавель”.

Образотворче мистецтво

Аплікація “Віночок”.

Малювання “Фартушок для ляльки”.

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: “Назви елементи українського одягу”, “Вдягнемо ляльок на свято”, “Квіти, до ме-не”. Хоровод “Барвінок”. Рухливі ігри: “Сонечко і дощик”, “Качечка”.

У повсякденні

Розглядання ілюстрацій “Діти в українському вбранні”. Розглядання ілюстрацій, де зображені кві-ти: ромашки, барвінок, незабудки, чорнобривці. Вивчення віршів про ці квіти.Вивчення і співання “Коломийки про барвінок”. Читання легенд, вір-шів про вінок та квіти. Прикрашання лялькового одягу.

Розваги

Гра-інсценівка “Сорока-білобока”.

Робота з батьками

Бесіда: “Вишийте сорочку – оберіг для дитини”.

ЛИСТОПАД

Дитина і навко-лишній світ

На гостину до іменинника.

Мовленнєве спілкування

Ми ввічливі діти.

Художня література

Вивчення пісні “Я лисичка, я сестричка”. Читання української народної казки “Півник і двоє мише-нят”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Намисто для ляльки Наталочки”. Аплікація: “Хустинка для іменинниці”.

Ігрова діяльність

Ігри: “Віночок”, “Коровай”. Дидактичні ігри: “Зуст-річаємо гостей”, “Почастуємо звірят”. Рухлива гра “Бубонець”.

У повсякденні

Вивчення пісні “Вітальна”, вивчення потішок, колисанок. Розглядання ілюстрацій “Квіти у віноч-ку”. Знайомство з музичним інструментом – буб-ном. Пограти на ньому. Вивчення ролей для роз-ігрування казки “Колобок”.

Розваги

Гра-драматизація казки “Колобок”.

Робота з батьками

Залучити батьків до виготовлення костюмів для персонажів казки “Колобок”.

ГРУДЕНЬ

Дитина і навко-лишній світ

1. Український посуд. Дидактична гра “Нагодуємо ведмедиків”. 2. На веселому ярмарку.

Художня література

Вивчення вірша П.Воронька “Облітав Журавель”. Розповідання української народної казки “Лисичка і глечик”. Заучування та розігрування вірша П.Во-ронька “Доня хоче спати”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Розмалюємо тарілочку”.

Аплікація: “Серветка”.

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: “Чарівний мішечок”, “Магазин”, “Чий посуд?”, “Почастуємо ляльок”. Рухливі ігри: “Кіт і миші”, “Віночок”, “Ведмедик і діти”.

У повсякденні

Відгадування загадок на тему “Посуд”, для чого потрібний цей посуд. Вивчення потішок, закличок: “Киця Мура”, “Сорока-ворона”. Читання віршиків про глиняний посуд. Вивчення пісні “Як ішли ми на базар”. Розглядання альбому “Гончарні вироби”. Дидактична гра “Почастуємо ляльок”.

Розваги

Гра-драматизація казки “Лисичка та журавель”.

Робота з батьками

Залучити батьків до виготовлення костюмів та де-корацій до казки “Лисичка та журавель”.

СІЧЕНЬ

Дитина і навко-лишній світ

Свищик – молодший брат сопілочки. Бабусина ха-та.

Художня література

Вивчення вірша В.Морданя “Півник”. Читання ук-раїнської народної казки “Рукавичка”. Читання оповідання О.Коваленка “Глиняні свищики”.

Образотворче мистецтво

Ліплення: “Пташка”.

Малювання: “Розмалюю півника-свищика”.

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: “Магазин іграшок”, “На виставці”, “Відгадай за описом”. Вивчення пісні “Два півни-ки”. Рухливі ігри: “Ішов коток”, ”Качечка”. Дидак-тична гра “Відгадай, що грає”.

У повсякденні

Перегляд альбомів, ілюстрацій, які демонструють народну іграшку різних промислів. Оформлення куточка народної іграшки. Читання віршів про ба-бусю. Розглядання ілюстрацій, де зображена сільська місцевість з хатою, інтер’єр хати, різні предмети побу-ту. Прикрашання іграшок.

Розваги

Святковий концерт: “Казкові персонажі співають свої пісні”.

Робта з батьками

Залучити батьків до виготовлення разом з дітьми іграшок для куточка народної іграшки.

ЛЮТИЙ

Дитина і навко-лишній світ

“Сопілочка, співаночка”.

Мовленнєве спілкування

День народження бабусі.

Художня література

Вивчення потішок “Печу, печу хлібчик”, ”Цить, не плач!”, вірша Т.Бойка “Бублики”, вірша “Їде віз з гори в долину”. Читання казки “Коза-дереза”.

Образотворче мистецтво

Ліплення: “Калачі для ведмедика”.

Малювання: “Хустка для бабусі”.

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: “Відгадай на слух, що грає”,

“Бабусин мисник”, “Постав на місце”.

Ігри-хороводи: “Калач”, “Коровай”, “Веселі гуси”.

У повсякденні

Лічилки, мирилки, потішки, заклички. Заучування напамять. Ліплення із пластиліну: “Частування для гостей”. Розмальовування силуетів, які імітують предмети побуту. Вивчення коломийки про сопіл-ку. Слухання народних пісень. Гра на музичних інструментах (бубон, сопілка, свищик).

Розваги

“Колисковий віночок” (вкладання ляльок спати, ін-сценування різних колисанок).

Робота з батьками

Залучити батьків до підготовки розваг та участі в них.

БЕРЕЗЕНЬ

Дитина і навко-лишній світ

Два кольори мої, два кольори.

Мовленнєве спілкування

Рушники, рушники…

Образотворче мистецтво

Аплікація: “Рушник-утирач”.

Малювання: “Скатертина”.

Художня література

Вивчення віршів “Вишиваю вишиваночку”, “Ой вдягнуся я на свято”. Вивчення вірша І.Кульської “Мамине свято”. Читання оповідання А.Мястків-ського “Наш рід”.

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: “Смугасті рушнички (килимки)”, “Почастуємо ляльок”, “Кому який рушничок”. Рухливі ігри: “Ведмідь і діти”, “Іваночку, покинь схованочку”. Сюжетно-рольова гра “Сімя”.

У повсякденні

Розглядання альбому “Українські вишивки”, роз-глядання рушників, ознайомлення з їх призначен-ням, кольорами вишивок. Виготовлення подарунків для мами, сестрички, бабусі. Розглядання картин на тему весни, альбому “Весняні квіти”. Вивчення пісні “Рушничок”. Читання віршів про вишивки. Вивчення весняних закличок.

Розваги

Весна! Весна! Радійте, діти!

Робота з батьками

Виставка бабусиних вишивок. Залучити батьків до підготовки свята закликання Весни.

КВІТЕНЬ

Дитина і навко-лишній світ

Народна символіка – лелека.

Рідна природа

До рідного краю лелеки летять.

Художня література

Читання та вивчення напамять вірша Д. Павличка “Мрія”. Вивчення вірша А. Мястківського “Рідний край”. Читання української народної пісеньки “Прилетіла зозуленька”, української народної казки “Вовк і семеро козенят”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Глечик для молока”.

Аплікація: “Килимова доріжка”.

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: “Чого не стало”, “З чого зробле-но”. Рухливі ігри: “Лелека і жаби”, “Віночок”, “Бабуся і гуси”.

У повсякденні

Розглядання альбому “Перелітні птахи”. Читання та вивчення напамять віршів про лелек. Читання та розігрування потішок, забавлянок. Розглядання ви-робів з дерева, з глини. Малювання та аплікація: прикрашання іграшок, вишивок.

Розваги

Гра-інсценівка за мотивами казки “Півник і двоє мишенят”.

Робота з батьками

Залучити батьків до підготовки інсценівки,

виготовлення костюмів, декорацій.

ТРАВЕНЬ

Дитина і навко-лишній світ

Моя вулиця, наше місто.

Рідна природа

В гості до калини.

Художня література

Вивчення вірша Н.Ковалишиної “Символ України”, колискової “Люлі, люлі, спати”. Читання вірша Т.Шевченка “Зацвіла в долині…”. Читання твору Н.Забіли “Ясоччина грядка”, української народної казки “Котик і Півник”.

Образотворче мистецтво

Аплікація: “Гарна квітка для мами”.

Малювання: “Вишиванка”.

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: “Зроби букет”, “На місця”.

Рухливі ігри: “Ой є в лісі калина”, “Пташки і Зозу-ля”, “Мишоловка”.

У повсякденні

Читання легенди про калину, співання пісень, водіння хороводів біля калини, спостереження в природі. Вивчення прислівїв про калину, про рід-ний край. Розглядання листівок про Ужгород.

Розваги

“Рідну матусю зі святом вітаємо”.

Робота з батьками

Запропонувати батькам відвідати разом з дітьми Ужгородський музей архітектури і побуту.


ОРІЄНТОВНІ КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ

МОЯ СІМЯ

(Дитина і навколишній світ. Молодша група)

     Завдання: дати дітям первинні уявлення про сімю, про тих, хто її складає. Ознайомити дітей з найпростішими правилами народного ети-кету: взаємини між членами сімї. Розвивати почуття поваги до старших членів сім’ї, чуйність, доброзичливість. Виховувати любов до найближ-чих і найрідніших людей – до всіх членів сімї.

     Матеріал: вірші про сімю, сюжетні картини за змістами віршів.

Хід заняття

     – Діти, сьогодні ми будемо говорити про тих людей, які вас люблять найбільше, які постійно дбають про вас і яких ви теж дуже любите. Ска-жіть мені, кого ви найбільше люби-те? (Маму, тата, бабусю, дідуся, сестричку, братика).

     – Так, дітки. Найдорожчі люди – це мама, тато, бабуся, дідусь, бра-тики і сестрички. Всі вони живуть разом, дружно, допомагають один од-ному. Вони всі разом складають сімю. Подивіться, як зображена сімя на цій картинці. Хто тут зображений?

(Діти розглядають ілюстрацію вірша “Наш хлопчик” – зображення кисті руки, де на кожному пальці портрети дитини і дорослих різного віку. Діти називають членів сімї.)

     – Діти, це картинка до вірша “Наш хлопчик”. Хто згадає цей вірш?

НАШ ХЛОПЧИК

Оцей пальчик – наш дідусь,

Оцей пальчик – баба,

Оцей пальчик – наш татусь,

Оцей пальчик – мама,

Оцей пальчик – хлопчик наш,

А зовуть його – Тарас.

     – Всі згадали цей віршик і запамятали, хто належить до сімї? А те-пер послухайте, і скажіть, про кого я прочитаю вірш (Вихователька чи-тає вірш про маму.) Про кого цей віршик?

     – (Про маму).

     – Так, про найдорожчу, любу мамочку. Хто скаже, що мама робить для вас і для інших членів сімї?

(Діти розповідають про маму.)

     – Діти, а хто допомагає у всьому мамі? Хто виконує найважчу робо-ту в сімї?

     – (Тато. Розповіді дітей про тата).

  •  А хто з хлопчиків розкаже нам віршик про тата?

МИ З ТАТОМ    Л.Рева

Ми мужчини                                  Ми мужчини –

Тато й я!                                           Тато й я!

І робота в нас своя:                          І робота в нас своя:

Ремонтуємо замки,                          Помагаєм мамі ми,

Забиваємо гвіздки.                           Посуд миємо самі.

Тук – тук молоток –                         От, от ми які

І забили ми гвіздок.                         З татом вдвох помічники!

     – Молодці хлопчики, ось які вони помічники. Діти, найстарші члени сімї – це бабуся та дідусь. Вони знають багато цікавих казок, пригод і розповідають їх вам. Вони дуже люблять гратися з вами, гуляти. Діти, давайте пограємося з вами в гру, в яку гралися ваші бабусі і дідусі, коли ще були маленьками дітками.

(Гра: “Кую, кую чобіток”)

     – Діти, ви повинні бути слухняними, уважними до дідуся і бабусі і допомагати їм, як можете. Бабуся і дідусь – це батьки вашої мами та ва-шого тата, а ви для них – онуки. У кого є бабуся та дідусь? Розкажіть про них.(Розповіді дітей)

     – А хто знає віршик про бабусю чи дідуся?

Дуже я люблю бабусю,

Маму нашої матусі,

В неї все чоло у зморшках,

Сивини багато.

Так і хочеться обняти

І поцілувати.

     – Молодець! Діти, якщо бабуся і дідусь живуть не з ва-ми, то їх тре-ба відвідувати, ходити до них в гості – може, їм треба щось допомогти, а вони завжди будуть вам дуже раді. Бабуся і дідусь завжди приготують вам гостинці. Послухайте віршика, а потім ми вивчимо його.

У село по молоко                    Ой солодкий мед у бджіл

Я до бабки їду.                        До сніданку з дідом,

Там собака, кіт Стецько,        Добра бабка, добрий дід,

Пасіка у діда.                           Я іще приїду

     – Діти, ми поговорили про сімю, про те, як члени сімї ставляться один до одного. Ми ще будемо про це говорити багато разів, читати різ-ні вірші та оповідання, а тепер ще раз нагадаємо собі, хто входить до складу сім’ї. Послухайте віршик, і ви легко запам’ятаєте всіх членів сім’ї. (Діти з вихователькою кілька разів повторюють віршик.)

Сімя наша невеличка –

Тато, мама і сестричка,

А в селі поблизу міста –

Дід Панас і баба Христя.

     – Молодці, діти. Ви сьогодні гарно говорили про своїх рідних і, ду-маю, запамятали, що всі члени сім’ї повинні жити дружно, з повагою ставитися один до одного.

ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ

(Художня література, малювання. Молодша група)

    Завдання: учити емоційно, з відповідною інтонацією передавати текст малих жанрів фольклору, виразно промовля-ти заклички, розвива-ти інтерес до народної творчості. Розвивати у дітей здібності виконува-ти сюжетно-ігрові задуми, навчати ритмічно проводити на аркуші папе-ру короткі вертикальні лінії, правильно тримати олівець, визначати ко-лір олівця і намальованого, передавати в малюнку явища природи. Ви-ховувати посидючість, інтерес до малювання.

      Матеріал: сині олівці, ілюстрації із зображенням дощу, малюнки-заготовки, де зображено сині хмаринки та зелену травичку.

Хід заняття

– Діти, ми не раз на прогулянці оглядали територію нашого дитсад-ка. Хто скаже, що є в нашому дворі?

     – (Багато дерев, кущів, різних квітів).

      Так, наш двір дуже гарний, бо у нас росте багато дерев, квітів. А хто скаже, що треба, щоб квіти, трава, кущі добре росли?

     (Треба доглядати їх, а ще треба, щоб гріло сонечко і падав дощик).

      Так, всі рослини ростуть від води та тепла. Коли довгий час не па-дає дощик, всі рослини хочуть пити водичку, а без води вони засихають. Колись, дуже давно, якщо довго не падав дощ, то люди виходили на по-ля і закликали дощ. Ми з вами теж знаємо заклички до дощу. Хто зга-дає, хто розкаже? (Діти промовляють заклички.)

Іди, іди, дощику,                              Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику!                       Зварю тобі борщику,

Мені кашка, тобі борщ,                   Поставлю на дубочку.

Щоб ішов добрий дощ!                   Дубочок схитнувся,

А дощик линувся!

      Молодці, діти, гарно ви кличете дощик. А я ще знаю ось таку за-кличку:

Дощику, дощику, припусти         На гарненькі квіти,

На городні капусти,                      На маленькі діти.

На Галине зіллячко,                      На зелені жита,

На наше подвірячко,                   Щоб нас звеселити.

       Діти, вибігайте на середину кімнати “під дощ”, порадіємо дощу.

(Діти стрибають, плещуть в долоні, промовляючи:)

Ой дощику, поливайчику,

Поливай, поливай,

Та і нас не минай!

(Заходять “Сонечко” і “Хмаринка”.)

      Ой, як нам весело під дощем! За грою ви і не помітили, хто до нас прийшов. Хто це прийшов, діти?

      (Сонечко і Хмаринка).

      Так, до нас завітали тепле, яскраве Сонечко і Хмаринка. Давайте пограємося з ними в гру “Сонечко і дощик”.

(Проводиться рухлива гра “Сонечко і дощик”.)

      Діти, а тепер сідайте, будь ласка. Подивіться – Сонечко і Хмарин-ка нам щось принесли у цьому гарному конверті. Давайте спитаємо, що вони нам принесли. (Діти питають.)

      Сонечко: Ми принесли вам малюночки, які треба закінчити. Чи хочете ви домалювати ці малюнки?

(Діти розглядають малюнки).

      Вихователька: Що ви бачите на малюнку?

     – (Хмаринку і травичку).

      Якого кольору хмаринка, травичка?

     – (Синього, зеленого).

      Правильно, молодці, діти. Травичка, мабуть, хоче водички, вона чекає дощу. Отож, домалюємо веселий дощик. Яким олівцем будемо малювати дощик?

     – (Синім).

      Беріть, будь ласка, сині олівці і намалюйте дощик. Ми будемо ма-лювати короткі лінії крапельки дощу. Старайтеся правильно тримати олівець, і у вас вийде гарний малюнок.

(Малюванння супроводжується “музичним дощиком”. Помилуватися малюнками, зробити виставку малюнків для батьків).

КВІТИ БІЛЯ НАШОЇ ДОМІВКИ

(Рідна природа. Молодша група)

     Завдання: звернути увагу дітей на звичай українського народу виро-щувати квіти біля своєї домівки. Учити розрізняти і називати квіти, які ростуть у найближчому оточенні. Формувати уявлення про особливе ставлення українського народу до цих квітів, їх цілющі властивості. Роз-вивати в дітей вміння милуватися неповторною красою кожної квіточ-ки. Виховувати бережне ставлення та бажанння доглядати за квітами.

     Матеріал: засушені або штучні квіти ромашки та незабудки; вірші про квіти, вишивані рушники.

Хід заняття

     – Діти , сьогодні у нас буде розмова про квіти. Чи любите ви квіти? Так, звичайно, я думаю, що немає жодної людини, яка б не любила кві-ти. Сьогодні ми дізнаємося багато цікавого про квіти, що їх вирощують люди біля своїх домівок. Подивіться, який гарний букет у нас у вазі. Чи подобається він вам? З квітами в нашій групі стало затишно, гарно. Чим ще прикрашена наша група? (Рушниками). Що вишито на цих рушни-ках? (Різні квіти).

      Діти, наш народ так любить квіти, що не тільки вирощує їх на квіт-никах, але й оздоблює квітковими орнаментами рушники, одяг. Квітами розмальовують печі, стіни оселі, кладуть сухі квіти за образи. А ще гар-ний віночок із квітів одягають дівчатка на свято. Діти, чи подобається вам двір нашого дитсадка? Чому? (У дворі дитсадка багато різних кві-тів.) А які квіти ви знаєте, діти?

      Так, навколо дитсадка росте багато квітів. У кого з вас біля будин-ку або на дачі ростуть квіти? Як ви думаєте, для чого люди вирощують квіти? (Щоб було гарно.)

      Діти, а які квіти ви знаєте? (Відповіді дітей)

       А хто згадає, якими квітами ми милувалися влітку на нашому квітнику? (Ромашками та незабудками).

       Правильно. Хто розкаже про ромашку, про цю ніжну квітку? Ви-бери з букета ромашечку, покажи всім діткам і розкажи про неї (Дитина розповідає про ромашку: Висока ніжка (стебло), білі пелюстки і жовта серединка.)

      А хто памятає вірш про ромашку?

РОМАШКА   М. Познанська

На стрункій високій ніжці

Біля річки на лужку

У хустинці білосніжній

Стрів я квіточку таку:

Ясним оком жовтуватим

Усміхалася мені;

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: “Ні!”

      Діти, ромашка приносить людям здоровя, доброту і ніжність. За-памятайте це. Ромашечки біленькі квіти, а якого кольору незабудки? (Голубого.)

       Знайдіть, будь ласка, незабудку в букеті і розкажіть про неї. (Роз-повідь дитини) Незабудка, діти, – це символ доброти і щирості душі. Давайте пригадаємо віршик про незабудку.

НЕЗАБУДКА

Ту дівчину синьооку

Завжди стрінеш край потоку.

В неї ніжки вмиті в росах,

В неї небо сяє в косах.

      Діти, ми поговорили про квіти, якими милувалися влітку. Але ж наш квітник і сьогодні дуже гарний, бо і сьогодні там цвітуть квіти. За-раз ми з вами вийдемо на подвіря і подивимося, які квіти там ростуть. Ми поговоримо про ці чарівні квіти і помилуємося їх красою.

(Бесіда продовжується на квітнику.)

       Діти, чи гарний наш квітник? Подивіться, будь ласка, на оці кві-точки (Звернути увагу дітей на чорнобривці.) Чи подобаються вам ці квіти? Ці квіти називаються чорнобрив-цями. Якого вони кольору?

(Жовтого, оранжевого.)

       Подивіться, на кожній пелюсточці по краях є лінія іншого кольо-ру, ніж сама пелюстка. Якщо пелюстки жовтого кольору, то їхні краєчки темнішого, оранжевого кольору, і навпаки. Ці краєчки на пелюстках ніби брівки. Подивіться одне на одного, які у вас брови? (Чорні.) Ось і квіти мають такі брівки, а тому так і називаються – чорнобривці. (Діти розглядають квіти). У кого вдома або на дачі ростуть такі квіти?

      Діти, у нас на квітнику не випадково ростуть ці квіти. І ромашки, і незабудки, і чорнобривці – це ті квіти, які найбільше шанує наш народ, квіти, які несуть доброту, здоров’я людям. Чонобривці дівчата впліта-ють у віночки, щоб були чорнобровими, ромашки – щоб були рум’яни-ми. Є дуже гарна пісня про чорнобривці. Вона так і називається – “Чор-нобривці”. Коли зайдемо в групу, ми послухаємо цю пісню.

      Діти, у нас на квітнику росте ще одна цікава рослинка. Ось поди-віться. Це – барвінок. Якого кольору листочки в барвінка? Так, зелено-го, ця рослинка завжди зелена, навіть взимку. От взимку ми прийдемо до квітника, розгребемо сніг і подивимося, які листочки у барвінка. Ця квітка цвіте навесні і на початку літа. В неї маленькі, голубенькі квіточ-ки. Цією квіткою люди лікують хвороби серця. А ще цю квітку впліта-ють у віночок, а також кладуть у воду, коли купають маленьких діточок. Про барвінок складено багато легенд, віршів, пісень. Я вам заспіваю ве-селу коломийку про барвінок. (Вихователька співає, діти підспівують.)

Рости, рости, барвіночку,          Сплетем собі із барвінку

Весною і влітку,                         Гарненький віночок,

Щоб раділи, веселились            Заспіваєм, затанцюєм

Маленькії дітки.                         Веселий таночок.

      Ось ми весело поспівали, а зараз ще раз нагадаємо, з якими квіта-ми ми сьогодні познайомилися? (З чорнобривцями і барвінком).

      Так, ми вже знаємо такі квіти, як ромашки, незабудки, чорнобрив-ці та барвінок. Ми будемо доглядати ці та інші квіти на нашому квітни-ку і милуватися їх красою, а головне, ніколи не будемо топтати квіти та зривати їх просто так. А зараз давайте розпушимо грунт та вирвемо буряни, щоб наші квіти добре росли. Я вам розкажу вірш, як ми будемо трудитися. (Вихователька кілька разів розповідає вірш, діти повторю-ють.)

Я візьму граблі, лопату,            Буду квіти доглядати

Та зроблю грядки в саду,          І полоти, й поливати

Посаджу на них ромашки,       Щоб скоріш цвіли в саду!

Чорнобривці, незабудки,         Прийдуть подружки гуляти,

Ще й барвінок на краю.           То ж в квітник їх поведу.

(Діти працюють на квітнику.)

МІЙ ПЕРШИЙ ВІНОЧОК

(Мовленнєве спілкування, аплікація. Молодша група)

     Завдання: дати дітям поняття про український національний одяг. Поглибити знання дітей про український віночок (відповідно до віку), символічне значення квітів у вінку. Вчити викладати і наклеювати окре-мі елементи предмета, що складається з кількох частин. Продовжувати розвивати у дітей образне сприймання, відчуття кольору та діалогічне мовлення. Виховувати емоційно-естетичні почуття, акуратність у роботі.

     Матеріал: заготовки віночків із листя барвінку, площинні квіти: ро-машка, незабудка, чорнобривці; приладдя для аплікації, ляльки Оксанка та Іванко в українському національному одязі, художній матеріал.

(Стук у двері. Заходять ляльки в українських костюмах.)

     Вихователька: Діти, до нас завітали гості. Подивіться, хто до нас прийшов: незнайомі нам дівчинка і хлопчик. Спитайте, як їх звати. (Діти запитують, ляльки відповідають.)

      Мене звати Оксанка.

      Мене звати Іванко. Ми хочемо з вами познайомитися і подружи-тися.

     (Діти запрошують гостей сісти.)

      Діти, подивіться, в який гарний одяг одягнені Оксанка та Іванко. Це – українські костюми. Подивіться і скажіть: що одягла Оксанка, іду-чи до нас в гості? (Відповіді дітей: вишиту сорочку, спідничку, плахту, фартушок. На шиї у неї намисто, а на голові – віночок.)

      А в що взута Оксанка? (В червоні чобітки).

      Молодці, діти! Ви добре розказали про Оксанчин костюм. Наші дівчатка теж вдягалися в такі костюми, коли в нас було свято. Ми навіть віршик вивчили про таку гарну україночку. Хто розкаже віршик?

Я маленька українка,

В мене коси по колінка,

І спідничка фалдована,

І сорочка вишивана.

       От ми з Оксанкою і познайомилися. А хто розкаже про костюм Іванка? Я вам допоможу. У що ж одягнений Іванко?

(Відповіді дітей: у вишивану сорочку, у червоні штани та червоні чоботи.)

      Так, правильно. Ці штани називаються шароварами, а підпереза-ний Іванко поясом. От і з Іванком ми познайомилися. Діти, я бачу, що гості щось нам принесли. Давайте спитаємо в них, що вони нам при-несли.

(Діти звертаються до ляльок із запитаннями.)

     Оксанка: (Вих.) – У моєму костюмі мені найбільше подобається ві-ночок, бо ж цей віночок оберігає дівчаток від усього злого і дає здо-ров’я, доброту і ніжність. Нам з Іванком хочеться, щоб ви “сплели” ві-ночки для ляльок.

      Вихователька: Діти, чи погоджуєтеся ви виконати таку роботу?

       (Діти відповідають.)

      Тоді давайте розглянемо Оксанчин віночок. З яких квітів сплете-ний цей віночок? Чи знайомі вам ці квіти? Назвіть їх.

(Діти розглядають віночок, називають квіти: ромашки, незабудки, чорнобривці, барвінок.)

      Так, правильно, ми вже не раз говорили про ці квіти і милувалися їх красою. А чи згадаєте ви, що означають ці квіти, що вони несуть     людям?

     Діти: Ромашка лікує від різних хвороб і несе доброту. Барвінок – символ життя.

     Вих: Хто розкаже віршик про барвінок?

Хрещатий барвінок

Зелена земля,

Ця квітка блакитна –

Символ життя.

      А що ви знаєте про незабудку та чорнобривці?

     Діти:  Незабудка розвиває зір. Чорнобривці вплітають у віночок, щоб голова не боліла і щоб дівчина була чорнобривою.

     Вих: Молодці, діти. Бачиш, Оксанко, як гарно наші діти розповіда-ють про ці чарівні квіти, з яких сплетено твій віночок? Скажіть, діти: як потрібно ставитися до квітів, до всього живого?

     Діти: За квітами треба доглядати, поливати, а не можна топтати і зривати.

     Вих: Добре, а щоб ви це краще запамятали, ми вивчили віршик.

Я квітку чарівну не стану рвати,

ЇЇ додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати,

І не попити ранками росу.

      Всі згадали віршик? А зараз давайте станемо в коло і заспіваємо веселу коломийку про барвінок, та ще й потанцюємо, а потім зробимо аплікацію. (Діти танцюють, співають, сідають за столи.)

      Діти, ось Оксанка з Іванком принесли нам віночки з барвінкових гілочок і квіти, які треба помістити на віночок. Якого кольору листочки в барвінку?

      (Зеленого, ця рослина завжди зелена)

      А це яка квітка? (Ромашка).

      Які в неї пелюстки, серединка? (Відповіді дітей).

      А якого кольору ця квітка? (Показати незабудку).

      (Голубого).

      Як вона називається?

      (Незабудка).

      Добре, а ця жовтогаряча квітка як називається?

     (Чорнобривці).

      Молодці, діти! Ви гарно знаєте всі ці квіти. Тепер я вам роздам квіти, а ви їх приклеїте на віночки в ті місця, де намальовані кружечки. Покажіть мені пальчиком, куди будете наклеювати квіти.

(Діти накладають квіти на кружечки і приклеюють їх. Робота супроводжується записом пісні “Чорнобривці”, Оксанка та Іванко оглядають готові роботи.)

     Оксанка: (Вих.) – Нам дуже подобаються ці віночки, ви дуже гарно виконали роботу, молодці. Якщо ви дозволите, то ми віднесемо ці віноч-ки нашим подружкам. Вони будуть дуже раді. Ми дякуємо вам, діти, за такі гарні дарунки.

(Діти прощаються з ляльками і запрошуть їх прийти ще в гості.)

НА ГОСТИНУ ДО ІМЕНИННИКА

(Дитина і навколишній світ. Молодша група)

     Завдання: розширити знання дітей про сімю: склад, взаємовідно-сини. Сформувати у дітей поняття про те, що сімя – це найближчі лю-ди, серед яких живе кожна людина, всі члени сімї піклуються один про одного. Дати уявлення про сімейні свята, зокрема день народження чле-нів сім’ї. Вчити готувати вітання і подарунки до свята. Продовжувати знайомити дітей з усною народною творчістю, вчити розігрувати тексти знайомих забавлянок, колисанок. Розвивати вміння виявляти увагу до товаришів із своєї групи. Дати поняття про народну символіку, віночок-оберіг. Виховувати повагу до народних традицій, любов до усної народ-ної творчості.

     Матеріал: колиска, лялька, фотографії членів сім’ї іменинниці, віно-чок для трирічної дівчинки.

Хід заняття

Вихователь організовує дітей на заняття.

     – Діти, сьогодні нас запрошено в гості. А запросила нас Раєчка на свій день народження. Чи хочете ви піти до Раєчки в гості? Тож заходь-те, будь ласка.

(Діти заходять до зали, вітаються.)

     – Раєчко, ми всі раді, що ти нас запросила в гості. Дякує-мо за запрошення. Діти, а хто привітає нашу іменинницю?

(Діти вітають іменинницю.)

   1. З днем народження вітаємо,        2. Щоб росла здорова, не хворіла,

       Щастя і добра бажаємо!                   Тата, маму і нас усіх веселила!

     – Діти, ви дуже гарні побажання висловили нашій Раєчці. А щоб всім нам було веселіше, заспіваймо гарну пісню.

Діти виконують пісню “Вітальна”, (Дошк. вих., 7/99 р.)

     – Діти, у кожної людини є особливий день. Це – день народження.   У цей день збираються найближчі люди, щоб відсвяткувати його. У вас усіх теж є такий день. Вас вітають в цей день тато, мама, бабуся, дідусь, хрещені, друзі. Спочатку ви були маленькими, як ляльки. Всі дітки під-ростають, стають все більшими, дорослішими. Хто скаже, що треба ро-бити, щоб вирости великим? Так, треба гарно все їсти, спати, робити за-рядку, займатися фізкультурою. Ви всі все це виконуєте і тому так гарно підросли. І Раєчка вже підросла, і сьогодні ми її вітаємо з днем народ-ження. Скільки їй років? Діти, ви знаєте, що на день народження іме-нинникам дарують подарунки. Ми Раєчці подаруємо ляльку. ЇЇ звати Оксана. Ось ця гарна лялечка. Вона радісна й весела, але буває і таке, що малі діти вередують і плачуть. Як би ви заспокоїли і втішили ма-леньку дитину, що плаче?

(Діти розказують потішку “Цить, не плач!”)

     – Діти, мені здається, що лялечка хоче спати. Може хтось знає, як її заколисати? Як мама вас заколисувала, коли ви були маленькі? Які пісні вам мама співала? (Колисаночки).

     – Так, колисаночки. Давайте і ми заспіваємо лялечці колисаночку.

(Діти співають колисанку “Котику сіренький”, вкладають ляльку спати у колисочку. Стук у двері. Заходить фотограф. Фотограф вітається, діти запрошують його.)

     Фотограф: Я дізнався, що ви сьогодні святкуєте день народження Раєчки. Я теж вітаю її і приніс їй в подарунок ось цю гарну квітку.

(Фотографіі членів сім’ї на пелюстках квітки, Раєчка дякує за дарунок.)

     – Діти, подивіться, яка гарна квітка. Розгляньте, будь ласка, фотогра-фії. Кого ви впізнаєте?

(Бесіда про членів сім’ї при розгляданні фотографій.)

     – Молодці, діти. Ви всі гарно знаєте, як звати ваших батьків. Ви їх дуже любите, а вони, звичайно, всі дуже вас люблять, любі діти. В сімї всі повинні поважати один одного, піклуватися про рідних. Діти, хто хоче розказати віршик про любу мамочку?

Мамо, люба мамочко, –

Кажуть син та донечка, –

Найдорожча в світі ти

І ніжніша сонечка.

     – Молодець, дуже гарний віршик про найдорожчу людину – про маму. Діти, мама для Раєчки зробила подарунок. Подивіться,– це оцей гарний віночок. Які квіточки у цьому віночку?

(Бесіда про квіти у віночку.)

     – Діти, цей віночок не тільки для краси. Цей віночок – оберіг. Він оберігає дівчинку від усього злого. Це і лікар для тіла: чорнобривці до-помагають позбутися болю голови, не-забудки та барвінок розвивають зір, а ромашка заспокоює серце. Коли дівчинці одягають віночок, то приказують:

Одягни віночок,

Одягни обнову,

На щастя, на долю,

На чорнії брови.

(Вихователька одягає дівчинці віночок.)

     – Діти, подивіться, яка наша Раєчка гарна в цьому віночку. А чи хо-чете погратися з віночком?

Гра “Віночок” (Дошкільне виховання, 4, 99 р.)

     – Діти, вам сподобалося гостювати у Раєчки?

(Заходить мама або бабуся іменинниці, на підносі іменний пиріг.)

     Мама: Любі діти, я дякую, що ви прийшли до Раєчки на свято. Ми з Раєчкою хочемо вас почастувати.

     Вих.: Ми, звичайно, пригостимося, але спочатку заспіваємо “Коро-вай”. Ставайте всі дружно на “Коровай”, щоб ще раз привітати нашу іменинницю. (Пісня-гра “Коровай”).

     – Діти, дивіться, вже і наша лялечка прокинулася і хоче з вами гра-тися.

(Іменинниця пригощає дітей пирогом. Ігри продовжуються.)

НА ВЕСЕЛОМУ ЯРМАРКУ

(Дитина і навколишній світ. Молодша, середня група)

     Завдання: поглибити знання дітей про предмети українського наці-онального глиняного посуду: тарілку, мисочку, глечик, макітру. Розви-вати у дітей чутливість до гармонії кольору, виразності лінії та форми виробів з кераміки. Виховувати інтерес до національної спадщини.

     Матеріал: ілюстрації або іграшкові персонажі до казок “Лисичка і журавель”, “Півник і двоє мишенят”, посуд: тарілочка, глечик, макітра, вишивані серветки.

     Вихователька: Діти, сьогодні ми підемо на ярмарок. Скажіть, будь ласка, що люди роблять на ярмарку? (Продають і купують всякі речі). Правильно, на ярмарку продаються і купуються різні речі. А сьогодні різні казкові герої на казковому ярмарку будуть показувати і продавати український глиняний посуд. Щоб купити цей посуд, ви повинні відга-дати, з якої казки ці герої, і щось про них розказати чи пісню заспівати. Діти, ви хочете відвідати казковий ярмарок? Тоді рушаймо. А щоб нам було веселіше, заспіваймо українську народну пісню “Як пішли ми на базар”.

Як пішли ми на базар              Як пішли ми на базар

Ложки купувати,                      Миски купувати,

Ложки мої, ложки                  Миски, мої миски, 

Ходять коло хати.   (двічі)    Ходять коло хати.  (двічі)

 

     – Ось ми і на ярмарку (На столі стоять ілюстраціі або іграшкові персонажі до казок; на вишитих серветках стоїть посуд). Ось наші казкові герої, вони хочуть показати нам різний посуд. Про одного казко-вого героя я вам загадаю загадку, послухайте.

Довгі ноги, довгий ніс,

По болоті ходить скрізь.

     – Так, це журавлик. (Вихователь показує дітям журавля.) Ви впізна-ли його? З якої він казки? Молодці! Казка називається “Лисичка і жура-вель”. Діти, з чого пригощав журавлик лисичку в казці? (З глечика). Що стоїть перед журавликом на вишитій серветці? Так, глечик. Роздивіться, яка форма глечика. Дивіться, діти, у глечика вузька шийка, він досить високий. Глечик розписаний квітами, крапочками, лініями. Вам подоба-ється цей глечик? З чого зроблений глечик? Так, з глини. У кого вдома чи в бабусі є такий глечик? Що бабуся тримає в глечику? Діти, ви хоче-те, щоб журавлик подарував нам цей глечик? Тоді треба розказати вір-шик про журавлика. Хто розкаже?

ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ   П.Воронько

Облітав Журавель                    Ми спитали Журавля:

Сто морів і сто земель.          “Де найкращая земля?”

Облітав, обходив –                  Журавель відповідає:

Крила й ноги натрудив.         “Краще рідної – немає!”

     – Молодець, дуже гарний віршик. Тепер журавлик нам вже дарує глечик. Діти, подякуємо журавликові. Діти, а хто це поряд із журавли-ком? Так, лисичка. Що Лисичка продає? Що перед нею стоїть на виши-тій серветці? Так, тарілочка. Якої форми тарілочка? (Круглої). З чого вона зроблена? (З глини). Так, діти, ця тарілочка, так як і глечик, зробле-на з глини. Колись давно люди ліпили посуд руками з глини і випалюва-ли на вогні, щоб він був твердий. Подивіться, діти, як гарно розписана ця тарілочка. Що на ній намальовано? Як ви думаєте, чи розібється ця тарілка, якщо впаде на підлогу? Так, розібється. З цим посудом треба поводитися обережно. Кого лисичка пригощала з тарілочки? Так, жу-равлика. А ви хочете мати в групі таку тарілочку? Тоді давайте заспіва-ємо веселу пісню про лисичку.

(Діти співають пісню “Я Лисичка, я сестричка”.)

     – Молодці, діти. Тепер лисичка дарує нам тарілочку. Ми вже маємо глиняний глечик і глиняну розписану тарілочку, щоб прикрасити нашу групу. Подивіться, діти: хто ще прийшов на ярмарок? Хто це? Так, пів-ник і мишенята. З якої вони казки? (“Півник і двоє мишенят”). Діти, що робили мишенята в цій казці? (Танцювали і співали.) А що робив пів-ник? (Працював, пік пиріжки.) А щоб пиріжки були довго теплі і свіжі, півник склав їх в макітру. Ось це, діти, макітра (Показати на макітру). З чого вона зроблена? Так, теж з глини. Якої вона форми? Так, круглої. Бачите, макітра теж розписана, як і інший глиняний посуд. Що ж, діти, щоб півник подарував нам макітру, згадайте віршики про персонажів цієї казки.

Стоїть півень на току

У червонім чобітку.

Будем півника просити:

Ходи жито молотити. 

Загадка про мишку:  Тваринка маленька,

Шубка сіренька,

Хвостик довгенький,

Оченята чорненькі,

Зубки гостренькі.

      Молодці, діти, ви і цих персонажів впізнали, і про них розказали, отже, півник дарує нам макітру. Дякуємо за дарунки всім казковим ге-роям. А зараз ми ще пограємось. Я буду розказувати знайомі вам вірши-ки, зупинюся, а ви будете продовжувати розказувати вірш.

Киця Мура,

Де ти була?

У бабусі.

Що робила? (Зупинитися)

    (Діти)            Миски мила.

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику (Зупинитися)

    (Діти)            В глиняному горщику.

      Молодці, діти. Скажіть мені ще раз, чим ми прикрасимо нашу гру-пу? Який посуд поставимо на нашу поличку? Так, ми поставимо тарі-лочку, глечик та макітру. З чого зроблений цей посуд? Так, з глини. Чи сподобалася вам зустріч з казковими персонажами? Наступного разу ми зустрінемося з іншими казками.

(Заняття закінчується.)

ПІВНИК-СВИЩИК

(Дитина і навколишній світ, малювання. Молодша група)

     Завдання: поглибити знання дітей про українську народну іграшку з глини, а саме – про свищик. Продовжувати знайомити дітей з декора-тивними візерунками українського народного декоративно-вжиткового мистецтва. Учити дітей прикрашати лініями, крапками, кільцями папе-рові силуети керамічної іграшки. Розвивати зацікавленість до декора-тивного мистецтва, естетичні почуття, відчуття ритму. Виховувати дбайливе ставлення до іграшок, охайність у роботі з фарбами, бажання малювати.

     Матеріал: керамічна пташка-свищик, ілюстрації із зображенням ке-рамічних пташок-свищиків, тоновані плоскі паперові силуети пташок, гуашеві фарби, пензлі та інше приладдя для малювання.

Хід заняття

     Вихоівателька: Діти, що найбільше ви любите робити вдома і в дитсадку? Так, гратися. А що ви найбільше любите одержувати в дару-нок? (Іграшки). Звичайно, всі діти дуже люблять іграшки.

(Стук у двері, заходить хлопчик-лялька в українському одязі з керамічною іграшкою – пташкою-свищиком.)

     – Ой, діти, хто це до нас прийшов? Який гарний хлопчик! Яка гарна на ньому вишивана сорочка! Діти, запитайте, як його звати. (Хлопчика звати Петрик). Діти, запросіть Петрика сісти. Петрик каже, що в нього був день народження. До нього прийшли друзі, привітали його і пода-рували подарунок. Він хоче, щоб ви відгадали, який подарунок йому по-дарували друзі. Послухайте уважно вірш, і ви відгадаєте, що подарували Петрикові.

Друзі Петрика вітали                 Ходить Петрик по селу,

І йому подарували                      Має втіху не малу.

Півника із глини.                        Хто його почує,

Гарні іменини!                            Сміється, жартує.

А той півник чубатий                 Петрик не вгаває –

Добре вміє співати.                    На півнику грає.

     – Діти, що подарували Петрику друзі? Так, півника. Ось подивіться, Петрик приніс цю іграшку з собою. З чого зроблена ця іграшка? Так, з глини. А що вміє робити ця пташка? Так, вміє співати. Полухайте, як вона співає. (Вихователька грає на свищику). Вам подобається? Давайте розглянемо цього півника і назвемо, що в нього є (Тулуб, голівка, гребін-чик, борідка, дзьобик, хвіст, а замість ніг – підставка). Чим прикраше-ний півник? (Крапочками, лініями, кільцями). Діти, чи хочете ви прикра-сити паперових півників? Петрик каже, що він вам у дитсадку залишить свій свищик. Давайте ми розмалюємо півників і подаруємо Петрикові. Ви погоджуєтеся зі мною? Перш ніж приступити до малювання, я вас запрошую поспівати веселу пісеньку “Два півники”. (Діти співають з вихователькою, імітують дії за змістом пісні, танцюють). А зараз, ді-ти, сідайте за столи і будемо прикрашати пташок. Ось, подивіться, як я прикрасила пташку. (Діти розглядають різні зразки). Що прикрашено у пташки? (Голівка, хвостик, тулуб). Чим прикрашений тулуб? Голівка? Хвостик? Діти, я буду розмальовувати півника, а ви уважно дивіться, як я буду малювати. (Вихователька показує послідовність виконання робо-ти.)

(Діти виконують роботу. Вихователька з Петриком оглядають роботи.)

     – Молодці, діти. Ви дуже гарно розмалювали півників. Петрикові дуже подобаються ці пташки. Ми даруємо їх Петрикові.

(Петрик дякує за подарунок. Діти дякують за свищик, запрошують Петрика прийти в гості ще раз, заняття закінчується.)

КАЛАЧІ ДЛЯ ВЕДМЕДИКА

(Художня література, ліплення. Молодша група)

     Завдання: поглибити знання дітей про потішки, забавлянки, пес-тушки. Вчити дітей розігрувати різні сюжети знайомих забавлянок, пі-сеньок, відтворювати напам’ять їх текст. Продовжувати вчити дітей скочувати шматочки пластиліну поздовжніми рухами, згортаючи одер-жану форму в кільця. Розвивати бажання ліпити. Виховувати любов до усної народної творчості, акуратність у роботі.

     Матеріал: іграшковий ведмедик, керамічний посуд – макітра, та-рілка, пластилін, дощечки.

Хід заняття

    Вихователька: Діти, сідайте всі гарненько, слухайте мене уваж-ненько. (Стук у двері, заходить ведмедик).

     – Ой, діти, хто це до нас прийшов? Так, ведмедик. Але щось він за-смучений. Чому ти, ведмедику, засмучений? Тихіше, діти. Послухаємо, що він нам скаже. (Ведмедик виховательці пошепки щось каже).

     – Ведмедик просить нас допомогти йому. До нього скоро прийдуть гості, але він не встиг напекти бубликів, калачів, хлібчик. То ж ведме-дик просить вас напекти йому калачів. Діти, допоможемо ведмедикові? Так, я теж думаю, що ми йому допоможемо і спечемо щось смачненьке. Сідай, ведмедику, і зачекай, поки калачі спечуться. Діти, згадайте по-тішки, забавлянки, віршики про бублики, калачі, хлібчик. Давайте роз-кажемо ведмедикові віршики.

Цить, не плач!                  Печу, печу хлібчик

Я спечу тобі калач,          Діткам на обідчик:

Медом помажу,                Меншому – менший,

Тобі покажу,                     Старшому – більший, –

А сама зїм!                       Шусть у піч, Шусть у піч!

(Діти імітують рухи ліплення тіста, показують маленький хліб, великий хліб.)

Ой смачні, ой смачні

Бублики у Тані.

Медяні, запашні,

З маком, ще й рум’яні.

     – Молодці, діти. Ведмедикові, бачу, подобається, як ви розповідаєте віршики. А тепер давайте пограємося в гру “Калач”.

(Діти імітують дії за текстом пісні “Калач”.)

Я печу, печу, печу                    Випікайтесь, калачі,

Діткам всім по калачу,            У натопленій печі!

Зверху маком притрушу,        Буду я дітей скликати,

В піч гарячу посаджу.             Калачами частувати!

 

     – Ми дуже гарно поспівали й повеселилися, а зараз сідайте за столи. Чи хочете ви спекти калачі для ведмедика? А ще скажіть мені: чия мама або бабуся пече калачі вдома? А з чого вони печуть калачі? Так, з муки, з борошна. Після обіду ми вивчимо такий віршик:

Горить вогонь у печі –

Місить мамка калачі.

Біла мука, біленька,

Буде їсти Оленка.

     – Ми з вами, діти, будемо ліпити калачі, бублички з пластиліну. Ось вам мякий, як тісто, пластилін. Вам легко буде з мякого пластиліну лі-пити. Подивіться, як я буду ліпити калачі, а потім ви це зробите. (Вихо-ватель показує скочування шматка пластиліну поздовжніми рухами, згортаючи одержану форму в кільце – формує “круглий калач”). Діти, постарайтеся гарно ліпити, щоб ведмедикові і його гостям сподобалися ваші калачі.

(Діти виконують роботу.)

     – Що ж, діти, ви напекли ведмедикові багато калачів. Ми з ведмеди-ком подивимося, які у вас вийшли калачі. Ви, діти, молодці! Гарно ви-конали роботу. Але як ведмедик віднесе ці калачі? Нам треба їх кудись скласти. Ось тут у нас є посуд. Що це, діти? Як називається цей посуд? Так, тарілочка і макітра. Діти, давайте складемо калачі в макітру. В ма-кітрі вони довго будуть теплі і свіжі. Пам’ятаєте, коли півник із казки “Півник і двоє мишенят” напік пиріжків, то він теж складав пиріжки в макітру.

(Діти складають калачі в макітру і віддають ведмедикові.Ведмедик дякує за калачі і прощається з дітьми.)

ДВА КОЛЬОРИ МОЇ, ДВА КОЛЬОРИ

(Розвиток мовлення. Молодша група)

     Завдання: поглибити знання дітей про традиційні речі українців – вишивки. Закріпити знання дітей про візерунки на вишивках та значен-ня кольорів. Збагачувати словниковий запас дітей, вчити будувати прос-ті речення. Розвивати естетичний смак, відчуття краси. Виховувати по-вагу до традицій українського народу, прищеплювати любов до народ-ного мистецтва.

     Матеріал: Вишивані сорочки, скатерті, серветки, рушники; скринь-ка; вірші про вишивку.

Хід заняття

     Вихователька: Діти, я сьогодні вранці прийшла на роботу і знайшла біля наших дверей ось цю скриньку. Чи подобається вам ця скринька? Мені теж сподобалася ця скринька. Я взяла її, дивлюся, а тут написано: “Малятам молодшої групи від бабусі Одарки”. Цікаво, що там всереди-ні? А вам цікаво, що в цій скриньці? Давайте відкриємо її і подивимося, що нам прислала бабуся Одарка. Діти, подивіться, яка краса!

(Вихователька виймає із скриньки різні вишивані речі і листівку).

     – Бабуся нам щось ще й написала, послухайте.

Співаночки я співала,

Співаючи вишивала

Рушнички і поясочки,

І хусточки, і сорочки.

А тепер любій малечі

Я дарую всі ці речі.

Отже, діти, що нам прислала бабуся? Так, всякі вишивані речі. Ось по-дивіться на ці гарні вишиті сорочки. Для кого ці сорочки? Так, для дів-чаток і для хлопчиків. Що вишито на сорочечках? Так, квіти, листочки, ягідки калини. У кого вдома є вишита сорочка? Хто тобі вишив сороч-ку? Хто знає віршик про вишиваночку?

Вишиваю вишиваночку

Я для братика Іваночка.

Вся в мережках вишиваночка,

Подарунок для Іваночка.

     Коли діти одягають такі гарні сорочки? Правильно, коли ідуть на свято. Хто розкаже віршик про те, як ми одягаємося на свято?

Ой вдягнуся я на свято

У вишивану сорочку,

У червоную спідничку,

Ще й коралі на шнурочку.

     Діти, подивіться, які гарні серветки та скатерті прислала нам бабуся Одарка. Вони теж вишивані. Що вишито на них? Так, квіти, листочки, смужки, ягідки. Якого кольору квіти? Ягідки? Листочки? У кого вдома є вишивані серветки? Де вони лежать? Діти, подивіться, що ще нам при-слала бабуся! Що це? (Вихователька розстеляє рушники).

     Так, це рушники. А чи є рушники в нашій групі? Що ними прикра-шено? (Портрет Шевченка, образ, розмальована тарілка).

     Скажіть мені, як зображений портрет Шевченка? Він намальований чи вишитий? Так, правильно, цей портрет теж вишитий. Що вишито на рушниках?

(Квіти, листочки, ягідки калини, птахи).

     Бачите, як багато різих вишиваних речей? Вишивками люди прикра-шають домівку. Чи хотіли би ви навчитися вишивати? От ви трошки підростете, і ми з вами будемо вчитися вишивати. А зараз ми з вами ци-ми вишиваними речами прикрасимо нашу групову кімнату.

(Діти допомагають виховательці, заняття закінчується.)

РУШНИКИ, РУШНИКИ…

(Розвиток мовлення, аплікація. Молодша група)

     Завдання: поглибити знання дітей про назви рушників та їх призна-чення в побуті. Розширити знання про рушник-утирач. Продовжувати вчити будувати прості речення, вчити з дітьми нові слова, заохочувати використовувати їх у мовленні. Розвивати естетичнний смак, відчуття краси. Закріпити вміння розміщувати і наклеювати смужки на папері. Виховувати інтерес до українського народного мистецтва.

     Матеріал: вишивані рушники, паперові рушнички, кольорові смуж-ки, приладдя для аплікації.

Хід заняття

     Діти, ми вже з вами розглядали різні вишивані речі, а зараз ми де-тальніше поговоримо про рушники. Подивіться, які гарні в мене руш-ники. (Вихователька показує різні рушники.) Давайте пограємося, ніби ми вишивальниці і вишиваємо рушники. Будемо вишивати і співати пісню, яку ми вчили до свята.

Діти співають пісню “Рушничок” (Дошк.вих. 1999 № 4), імітують вишивання.

Я в садочку сиділа,                  Сюди-туди голка,

Рушничок вишивала.               Отут буде листя.

Мені сонце світило,                 Сюди-туди голка,

Мені шить помагало.               Отут буде квітка.

 

(Стук у двері. Заходить лисичка в українському одязі.)

     Лисичка:  Добрий день, діти. Я ішла від Журавля із гостини повз ваш дитячий садок, коли чую – десь дуже гарно співають діти. Прислу-халася, а це ви так гарно співаєте. От і зайшла я до вас.

(Діти запрошують Лисичку сісти.)

     Лисичка: Ой як у вас тут затишно! У вас дуже гарно прикрашена групова кімната різними вишивками. А які в вас гарні рушники! Я ще ніколи не бачила таких гарних вишивок. Чи могли б ви мені розповісти про ці рушники?

    Вихователька: Чи розкажемо Лисичці про рушники? Що вишито на рушниках? Що прикрашають рушниками? Діти, коли зустрічають доро-гих гостей, теж користуються вишиваними рушниками. На вишиваний рушник кладуть хліб і сіль, і так зустрічають гостей. Ось подивіться, як це робиться. (Вихователька показує дітям хліб на вишитому рушнику.). Діти, як ви думаєте, чи можна такими рушниками витирати руки, лич-ко? Ні, звичайно, не можна. Це рушники для прикрас. Для витирання рук є інші рушники. Рушник, в який ми витираємо ручки і личко, нази-вається утирачем. Давайте вивчимо такий малесенький віршик.

Рушник, яким личко витираємо,

Утирачем називаємо.

 

(Діти кілька разів повторюють ці слова.)

     Діти, чи хочете, щоб я вам розказала про рушник-утирач? Ось цей рушник називається утирачем. (Вихователька показує рушник-утирач). Що вишито на цьому рушнику? Так, смужки. Якого вони кольору? (Червоного, зеленого, жовтого). Хто згадає, що означає червоний ко-лір? Так, це радість. А чий колір жовтий? Так, сонечка, а ще це колір ко-лоска, зерна. Цей колір, діти, несе добро. А чий колір зелений? Так, тра-вички, листочків, це колір життя. Діти, чи хотіли б ви виготовити такі рушнички?

     Лисичка: Я теж хотіла би мати такий рушничок, а ще би я хотіла, щоб ви виготовили утирачі і для моїх лисенят.

     Вихователька: Що ж, діти, виготовимо для лисенят рушнички-ути-рачі? Давайте заспіваємо пісню “Я Лисичка, я сестричка”, а потім пока-жемо, як ходить лисичка і, крадучися, як лисичка, сядемо за столи виго-товляти рушнички. Подивіться, який рушник будемо виготовляти. (Ви-хователька показує зразок.). Чи всі смужки однакової ширини? Якого кольору широка смужка? Якого кольору вузькі смужки? Викладіть смужки так, як будете наклеювати їх. Коли виклали смужки, приступай-те до наклеювання.

(Діти працюють, вихователька допомагає. Роботу може супровод-жувати звучання “Пісні про рушник”.). (Лисичка з вихователькою оглядають рушнички, хвалять дітей за гарно виконану роботу).

     Лисичка: Діти, я щось призабула те слово, яким називають ці руш-нички. Знаю, що такими рушничками витирають ручки, личка, тіло, а як називаються, призабула. Нагадайте мені, будь ласка, як називаються ці рушнички?

     Вихователька: Правильно, діти, ці рушнички називаються утира-чами.

     Лисичка: Ой, і справді, я згадала, це утирачі. Мої лисе-нята будуть дуже раді мати такі рушнички.

(Діти дарують лисичці рушнички. Лисичка дякує і прощається з дітьми.)

ДО РІДНОГО КРАЮ ЛЕЛЕКИ ЛЕТЯТЬ

(Дитина і навколишній світ, рідна природа. Молодша група)

     Завдання: дати поняття про народну символіку – про лелек. Погли-бити знання дітей про весняні зміни в природі, про птахів, що живуть на території України, ознайомити з особливостями поведінки лелек. Розви-вати допитливість, спостережливість, пізнавальний інтерес дітей. Вихо-вувати любов до природи, турботливе ставлення до птахів.

     Матеріал: ілюстрації, де зображені лелеки в гнізді (по можливості спостерігати за гніздом в природних умовах), вірші та загадки про ле-лек, запис співу пташок, атрибути до гри “Лелека і жабенята”.

Хід заняття.

     Діти, ми вже говорили, яка пора року настала. Ми з вами навіть за-кликали її, щоб швидше йшла до нас. То яка це пора року? Так, весна. Що змінилося навкруг із приходом весни? Так, стало тепліше, зявилися квіточки. А ще до рідного дому із теплого краю прилетіли птахи. Ось послухайте, як співають пташки, радіють теплу, весні, а ще вони раді-ють, що повернулися до рідної домівки. (Діти слухають записи пташи-ного щебету).

     Вам подобається, як щебечуть пташки? Яких пташок ви знаєте? (Го-робчиків, синичок, ластівок). А які пташки повертаються з вирію до нас? (ластівки, соловї, журавлі, лелеки).

     Сьогодні ми поговоримо про дуже гарного птаха. Ви його легко впі-знаєте. Дивіться на цю картинку, а я буду вам читати вірш, і ви відгада-єте, як називається цей птах. (Діти розглядають картину із зображен-ням лелек).

     Вихователь: Довгоногий, чорно-білий

У гніздо на хаті сів.

Довгим дзьобом, знай, туркоче,

Ніби щось сказати хоче.

  •  Де ж це ти був?
  •  Далеко-далеко!
  •  А як звуть тебе?
  •  

(Діти відповідають: лелека.)

     Ось ви і впізнали цього птаха. Це – лелека. Хто з вас бачив коли-не-будь лелек? Чи бачив хтось із вас, де будують гніздо лелеки? Подивіть-ся на картину, і скажіть: де розміщене гніздо? Так, на хаті. Лелеки буду-ють свої гнізда на хаті, на дереві, на стовпі. Діти, запамятайте, що леле-ки селяться тільки біля хороших і добрих людей. А тепер послухайте уважно віршик, який ми потім вивчимо.

МРІЯ    Д. Павличко

Як виросту, збудую хату,            Нехай розводяться, гніздяться

На хаті колесо приб’ю,                По всіх деревах і хатах.

А там я поселю крилату              Нехай мені щоночі сниться,

Лелечу клекітну сімю.               Що я літаю, наче птах. 

     – Діти, що хоче зробити хлопчик? (Збудувати хату, а на хаті посе-лити лелек). Діти, цей хлопчик хороший, чи поганий? Він хороший, бо хоче допомогти птахам. Діти, а чи можна руйнувати гнізда птахів? Ні, ніколи не можна цього робити. Згадайте, що ми робили взимку на про-гулянці (Годували пташок). Діти, а чи знаєте ви, що їдять лелеки? Так, лелеки їдять жаб, мишей і комах. Який віршик ми знаємо про це?

Довгі ноги, довгий ніс,

Прилетів – обід приніс:

Смачних жабеняток

Для своїх маляток.

     – Діти, чи хочете погратися в гру “Лелека і жабенята”? Ставайте швиденько в коло і вибирайте лелеку.

Ходить лелека по болоту,

Кличе жабу на роботу.

Жаба каже “Не піду”,

Бусел каже “Поведу”.

Раз, два, три –

Лелекою будеш ти!

(Гра “Лелека і жабенята”)

     – Діти, ви весело погралися, і ми продовжимо нашу роз-мову. Діти, у цього птаха є й інші імена, інші назви. Чи чув хтось із вас іншу назву цього птаха? Чи чули ви такі назви, як чорногуз, бусел, бузьок, бузько? Це різні назви одного птаха. Є така народна закличка до цих птахів:

Чорногузе, дядьку,

Зроби мені хатку,

І ставок, і млинок,

І цибулі грядку.

     Діти, лелече гніздо прикрашає оселю. Люди дуже люблять цих пта-хів. Якщо хтось зруйнує лелече гніздо, то накличе лихо, біду. А чи чули ви, що лелеки приность до хати немовлят, маленьких діточок? Вони і самі люблять маленьких діточок, своїх лелеченят. Як називаються діти лелек? Так, лелеченята. Лелеки – дуже дбайливі батьки. Вони догляда-ють за своїми дітками, привчають малих до праці. Малі лелеченята, як тільки трошки підростуть, летять з дорослими лелеками шукати собі їжу. Запамятайте, діти: лелеки живуть сімями і дуже люблять свою до-мівку, той край, де народилися. Лелеки приносять людям щастя, спокій, а тому люди їх люблять і оберігають. Це дуже хороші, працьовиті пта-хи. (Привернути увагу дітей до картини, де зображені лелеки). Щоб ви краще запамятали цих птахів, скажіть, якого кольору піря в них? (Біло-го і чорного). Який у них дзьоб? (Довгий). Які ноги? (Теж довгі). Як на-зиваються їхні дітки? (Лелеченята). Молодці, я думаю, що ви завжди будете оберігати цих птахів, про яких складено так багато пісень, казок і легенд. Чи сподобалась вам зустріч із лелеками? Може, хтось із вас по-бачить десь лелек, то ви обовязково розкажіть нам про це.

(Заняття закінчується.)

В ГОСТІ ДО КАЛИНИ

(Рідна природа. Молодша, середня група)

     Завдання: поглибити знання дітей про калину як символ України, про весняні зміни у природі. Збагачувати словниковий запас дітей. Роз-вивати спостережливість, бажання пізнати світ. Виховувати бережливе ставлення та любов до рідної природи.

     Матеріал: кущ калини, вірші, пісні про калину.

Хід заняття

     Діти, ви вже, напевно, всі запамятали, яка зараз пора року. Так, вес-на. Що нам весна принесла? (Тепло, квіточки, зелену травичку). Що зя-вилося на деревах? Так, листочки, квіти, дерева зацвіли. Навкруги стало дуже гарно. Чи хотіли б ви сьогодні піти до когось в гості? Тоді ми сьо-годні підемо в гості до калини. Чи знаєте ви, де росте калина в нашому садку? Так, на нашому квітнику, під нашими вікнами. Чи памятаєте, що було на калині взимку? Так, на калині були червоні ягідки. Куди поділи-ся ягідки? Так, їх з’їли пташки. Ми з вами спостерігали, як пташки клю-вали ягідки калини. Що можна варити з ягідок калини? Так, чаєм кали-ни можна лікуватися при застуді. Діти, а чи знаєте ви, що:

В нашому садочку

Сталася новина

Зацвіла біленьким цвітом

Червона калина.

     То ж, давайте підемо до калини, і ви все побачите самі. (Заняття продовжується на подвірї, біля куща калини).

      Діти, чи змінився наш квітник? Що зявилося на квітнику? А ось наша калина. (Привернути увагу дітей до куща калини). Чи гарний у нас кущ калини? Що на ньому зявилося? Так, дуже гарні квіточки. Якого кольору цвіт калини? Діти, поети калину часто порівнюють з дівчиною у білому вбранні. Послухайте віршик, де поет Тарас Шевченко порів-нює калину з дитиною:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

      Діти, підійдіть до калини ближче, понюхайте квіти, помилуйтеся красою цих квітів. Подивіться, квіти калини схожі на зірочки. Щоб ви добре запамтали, які в калини квіточки та ягідки, послухайте віршик про калину, а якщо він вам сподобається, то ми його потім вивчимо.

СИМВОЛ УКРАЇНИ     Н.Ковалишина

У калини квіточки –                  У калини зернятка –

Ніжно-білі зірочки.                    То маленькі серденька.

У калини ягідки –                      Через те і кущ калини

Червоненькі крапельки.            Став за символ України.

      Чи сподобався вам віршик? Ми обовязково його вивчимо. Діти, калина дуже любить воду, тому вона часто росте біля води. З гілок кали-ни можна зробити сопілочку і грати на ній. Подивіться, ця сопілочка ка-линова, послухайте, як вона співає.

(Вихователька грає на сопілочці.)

     Про калину складено багато казок, легенд, віршів, пісень, ігор. Ми з вами вивчили колискову про калину, давайте заспіваємо цю колискову.

(Діти співають колискову.)

КОЛИСКОВА

Люлі, люлі, спати, бо пішла десь мати,

Пішла на долину ламати калину.

Калину ламати, дитя напувати.

Щоб росло здорове, мало чорні брови,

Ще й рум’яні щічки, ой поспи ще трішки.

     Молодці! Ви так гарно заспівали, що в калини ще кращі квіточки стали. Калину дуже люблять люди і за її красу, і за те, що нею лікують різні хвороби. Про калину народ склав багато приказок : “Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт”, “Молода дівчина така гарна, як ка-лина”. Дівчата вплітали калину у віночки. Там, де тепер на калині кві-точки, пізніше зявляються червоні ягідки. Цими ягідками калини при-крашають хату, святковий хліб. Ягідки калини малюють та вишивають на рушниках, хустках, сорочках-вишиванках. Чи хочете погратися в гру і поводити хоровод біля калини? Тоді ставайте в коло і пограємося в гру “Ой є в лісі калина”.

(Проводиться гра-хоровод “Ой є в лісі калина”.)

      Діти, чи сподобалася вам зустріч з калиною? У кого на дачі чи біля будинку росте кущ калини? Чи допомагаєте дорослим доглядати за ка-линою? Давайте ми обкопаємо і поллємо наш кущ, щоб він краще ріс.

(Діти допомагають виховательці. Заняття закінчується.)

ВЕСНА! ВЕСНА! РАДІЙТЕ, ДІТИ!

(Розваги для молодших дошкільників)

Під музику “Веснянки” діти заходять до зали.

Ведуча:  Ось і веснонька прийшла,

І тепло нам принесла,

Все радіє і співає, –

Весну красну прославляє.

     – От і ми сьогодні будемо веснянки співати, весну закликати.

Скоріш, люба Весно,                     Щоб знов зеленіли

До нас прибувай,                           Широкі лани –

Щоб знову озвавсь                        Від сонечка сил

Соловейками гай,                          Набирались вони.

Щоб жовті кульбабки

Цвіли у садах,

І щоб всі дівчатка

Були у вінках.

     Діти:          1.Дівчатонька-подруженьки!

 Весну закликаймо

Веснянок співаймо!

          2.Весно, Весно, озовися!

Прийди до нас, не барися!

 

(Під музику заходить Весна.)

     Весна:    Я Весна-весняночка,

Прегарная панночка.

Прийшла вас вітати,

Гаївку співати.

     Діти: 1.Здрастуй, Весно-красна,

  Здрастуй, Сонце ясне!

  Ми вже трішки підросли,

  Наче квіти, розцвіли!

2.Ой ти, Весно, наша Весно,

  Ой що ж ти нам принесла?

     Весна: А про це дізнаєтесь,

Коли зі мною пограєтесь.

У коло ставайте

І пісню-веснянку заспівайте.

(Діти виконують пісню “Веснянка”.)

     Дитина:  Весно, Весно,

То що ж ти нам принесла?

     Весна:  Всім дівчаткам по квіточці,

А хлопчикам по сопілочці.

(Весна роздає хлопчикам сопілочки.)

    Хлопчик:  На лужку усі співають –

Бджоли, коники, пташки, –

Та ніхто із них не знає,

Які в нас гарні сопілки.

     Ведуча: Хлопці наші – молодці. Вони вміють грати на сопілках. Чи зіграєте нам, хлопці, веселу пісеньку? (Разом з музвихователем хлопчи-ки грають на сопілках, дівчатка пританцьовують, плещуть в долоні.)

     Ведуча:  Зразу веселіше нам стало, як хлопці заграли. Давайте ще й Сонечко покличемо до нас на свято. Хай воно зігріває землю, тра-вичку, квіточки і маленькі діточки.

     Дитина:  Сонечко, Сонечко, глянь у віконечко,

Діткам маленьким з неба засяй!

(Діти співають закличку “Вийди, вийди, сонечко”. По залі танцює Сонечко.)

Я Сонечко тепле,                     Я зігріваю

Привітне, ясне,                        Ліси і поля,

І завжди я з тими,                    Пташки прилітають

Хто любить мене.                    І квітне земля. 

     Дитина:  Землю сонечко пригріло,

Квіточки замайоріли.

І цвітуть вони, як казка,

То ж радійте всі, будь ласка.

(Діти виконують пісню “Сонечко”.)

     Ведуча: Всі радіють Весні, Сонечку, у всіх гарний настрій і всім хо-четься веселитись, танцювати. Всі наші дівчатка-квіточки разом з Со-нечком і Весною затанцюють весняний таночок.

     Дівчинка:     Гей, мої рідні сестрички!

Квіточки-весняночки!

Беріться за ручки,

Заводьте таночки.

(Дівчатка виконують танець квітів.)

     Ведуча: Гарні квіточки розцвітають весною, милують наше око. А кого ще ми дуже чекаємо на весні?

     Діти: Пташок з теплого краю.

    Ведуча: Так, ми всі чекаємо жайворонків, соловїв, ластівок, бо пта-хи на своїх крилах приносять весну, тепло. Здавна існує звичай закли-кання пташок. Маленькі діти з випеченими з тіста пташками співали пі-сень і кликали пташок і весну. Ось і ми покличемо пташок.

     Діти:

1.Пташок викликаю               2.Прилітайте, журавлі,

Із теплого краю.                        Й соловеєчки малі,

Летіть, соловейки,                    І гусочки, й качечки,

На нашу земельку!                   Щоб раділи діточки. 

(Вилітають хлопчики-журавлики.)

     Дівчинка –   Журавлики-журавлі,

Де літали ви, малі?

Де бували?

     Хлопчик –   Ми у теплії краї,

У казковії гаї

Мандрували.

     Дівчинка –   Розкажіть, журавлі,

Як на дальній землі

Зимували.

     Хлопчик  –   Ми в казкових гаях

Все по рідних краях

Сумували.

(Діти виконують пісню-танець “Прилетіли журавлі”.)

     Ведуча: Пташки на крилах принесли нам не тільки весну, тепло, але й гарне свято, коли ми вітаємо своїх мам, бабусь і всіх дівчаток. То ж наші діти хочуть привітати вас, дорогі мами, бабусі, сестрички.

     Діти:       1.– Зі святом нашу маму

Вітаєм щиро ми.

З квітками, люба мамо,

І пісеньку прийми.

(Діти виконують пісню “Маму вітають малюки”.)

2 – Кажуть, що на світі

     Сонце найясніше,

    Та всміхнеться мама –

    І стає світліше.

3 – Кажуть, що без сонця

     Не розквітнуть квіти,

     А хіба без мами

     Є щасливі діти?

4 – Мамо, люба мамочко, –

     Кажуть син і донечка, –

     Найдорожча в світі ти

     І ніжніша сонечка.

     Ведуча: Дорогі мами, діти щиро вітають вас і дарують вам пісню.

(Діти виконують пісню “Подарунок мамі”.)

     Ведуча: Хоч наші діточки ще малі, але вже думають, як допомогти мамі, чим її порадувати. Особливо хочуть допомогти мамі наші хлопчики.

     Діти:       1 – Нехай хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас уже умілі,

Для вас, наші любі мами,

Ростемо помічниками.

2 – Як прийду з садка додому,          Хай матуся відпочине,

    Наведу я лад у всьому.                  Щоб не поралась сама,

    Складу книжки на полицю,          Бо який же я мужчина,

    Нагодую нашу кицю.                     Якщо помочі нема?

     Ведуча: Сьогодні діти вітають не тільки своїх мам, але і своїх доро-гих бабусь. Послухайте, як вони гарно говорять про своїх бабусь.

     Діти:       1 – Дуже я люблю бабусю,

Маму нашої матусі.

В неї все чоло у зморшках,

Сивини багато.

Так і хочеться обняти

І поцілувати.

       2 – Ми пісень голосних

Весело співаєм,

І бабусь дорогих

Піснею вітаєм.

(Діти виконують пісню “От яка бабуся”.)

     Ведуча: В цей день ми вітаємо також і дівчаток. Хлопчики вітають своїх подружок, а тати вітають своїх любих донечок. Оксанка нам роз-каже про це віршик.

Приніс тато квіти в хату,

Бо у нас сьогодні свято.

Каже: “Білі – це для неньки,

Для бабусі – червоненькі,

А, як небо, голубі –

Це, Оксаночко, тобі.”

     Ведуча: Ще послухайте, як гарно звертається тато до своєї донечки.

     Дитина:        Донечко маленька,                  Голос твій дзвіночком

Чорні оченятка!                       Цілий день лунає,

Ти моя красуня,                       Як я жив без тебе,

Ти моє курчатко!                    Я не уявляю

     Ведуча: Ось так весело ми зустріли весну, з великою любовю при-вітали своїх мам, бабусь з весняним святом. Ми дуже раді, що вони при-йшли до нас на свято. То ж як у нашого народу ведеться, гостей ми бу-демо частувати калачами.

(Діти виконують пісню “Калачі”. Всі пригощаються калачами-жайворонками. Свято закінчується.)

НАБЕРУ ВОДИЦІ З ЧИСТОЇ КРИНИЦІ

(Дитина і навколишній світ. Середня група)

     Завдання: продовжувати ознайомлювати дітей з народною символі-кою. Розширити знання про криниці, про їх появу, легенди про них, зна-чення в житті людей. Формувати уявлення про те, як шанобливо і бе-режно ставилися наші предки до криничних джерел. Виховувати гуман-не ставлення до природи, любов до рідного краю, бажання оберігати все те, що належтить народу.

     Матеріал: макет криниці-журавля, відро з водою, малі відерця, кух-лики, картинки, де зображені криниці, легенда про криницю-журавля, вірші про криницю.

Хід заняття

     Вих.: Діти, скажіть, шо потрібно всім: і людям, і рослинам для жит-тя? (Тепло, їжа, вода). Так, без води нічого і ніхто не може жити. А звід-ки ми беремо воду? (З річки, з крана). У кого є бабуся в селі? Звідки во-на бере воду? (З річки, з потічка, з колодязя, з криниці). А тепер послу-хайте загадку і ви дізнаєтеся, про що ми будемо сьогодні говорити.

Стоїть хатка серед двору,

Журавликом дивиться вгору,

Цим журавликом беруть водицю,

А звуть цю хатку – криниця.

     Вих.: Молодці, відгадали. Отже зараз ми з вами будемо вести бесіду про криницю. Ось на цих картинках зображені різні криниці. А ще в нас тут є макет криниці-журавля. Колись у селах була гарна традиція: копа-ти криниці, освячувати їх. У криниці вода чиста, холодна і дуже смачна. В селах були люди, які вміли шукати місця, де можна копати криницю, бо не на кожному місці під землею є вода. Подивіться на картинки або згадайте криницю, яку ви бачили в селі і скажіть, які по формі бувають криниці? (Круглі, квадратні). А з чого вони бувають зроблені? (З камін-ня, з дерева, з бетону). Діти, криниці дуже глибокі, тому не можна за-глядати в криницю, пустувати біля неї. Пригадуєте, який випадок тра-пився з необережною кицею, що пішла по водицю? Хто розкаже нам?

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю.

Пішов котик рятувати,

Кицю з води витягати.

     Вих.: заспіваймо ще колискову про кицю і криницю:

Піди, кицю, по водицю,

Та не впади у криницю.

Криниця глибока,

Вибєш, кицю, бока.

Криниця безодна,

Водиця холодна.

     Вих.: Хто скаже, як називається ця криниця (привернути увагу дітей до криниці-журавля). Так, це криниця-журавель. А чи хочете дізнатися, чому саме так називається ця криниця? Послухайте, я вам розкажу ле-генду. Колись у сиву давнину мале хлопя загубилось у лісі. Воно заблу-кало і захотіло пити. Хлопчик натрапив в лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилився і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись, в небі зявився журавель. Він спустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з криниці. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, він знайшов стежку додому. Після того випадку люди в память про доброго птаха стали робити криниці, схожі на жу-равлі, а назвали криницю Журавель. Вам сподобалася легенда? Поди-віться, ця камяна частина криниці називається цямриння або зруб. Ка-міння для криниці беруть з річки. Воно повинно бути гладеньке, шліфо-ване. Самого журавля роблять з дуба, щоб він був міцний. Ще криниці прикрашають різьбою. Діти, повторіть, будь ласка, нове для вас слово “цямриння”. Покажіть, котра частина так називається? Чи хочете погра-тися і зачерпнути води з нашої криниці-журавля? (У макет криниці ставиться відро з водою. Діти начеплюють на журавля маленьке відер-це і черпають воду, примовляючи: )

Із криниці-студениці,                Дам напитись, освіжитись

Що під вишнями в саду,           Я малятам в холодку.

Я водиці-льодяниці                    Їм водиця-льодяниця

У відерце наберу.                       Буде дуже до смаку.

     Вих.: Діти, біля криниці завжди росте густа трава, бо там багато во-логи. Господар біля криниці садить вербу або калину, щоб прикрасити криницю і оберігати від спеки. До криниць, до води люди завжди стави-лися дуже шанобливо. Криниця – це символ знань, чистоти, мудрості, надії. Діти, ми всі повинні бережно ставитися до криниць, до річок, дже-рел, не засмічувати їх, бо вода – це життя. Ми повинні берегти всю при-роду: і дерева, і квіти, і трави, і землю, і воду. Про це ми вивчимо неве-личкий віршик.

Збережімо деревце в долині,           Збережімо річку і криницю,

Щоб шуміло на тугих вітрах.          Пізнаваймо ближче до пуття,

Стане більше цвіту в Україні,         Відкриваймо кижку-таємницю

В нім зів’є своє гніздечко птах!      Зберігаймо землю і життя.

(Діти кілька разів повторюють вірш, заняття закінчується)

ХЛІБ – УСЬОМУ ГОЛОВА

(Дитина і навколишній світ. Середня група)

     Завдання: дати уявлення про хліб, давній звичай ставлення до хліба, як його готують. Прищеплювати шанобливе ставлення до хліба, зверта-ючись до народної мудрості. Викликати бажання навчитися самим пек-ти хліб.

     Матеріал: хліб, інші хлібні вироби, рушник, колоски, борошно, сіль, цукор, яйця, дріжджі, маргарин, молоко, вода, дріжджове тісто, при-ладдя для розкачування тіста, вірші.

Хід заняття

     Діти, подивіться, як гарно у нас сьогодні прикрашений стіл. Що ви бачите на столі? (Вишитий рушник, а на рушнику хліб, на тарілці бубли-ки, пиріжки, колоски пшениці у вазі). Чи цікаво вам, про що ми будемо сьогодні вести бесіду? От відгадайте загадку, і ви дізнаєтеся, про що бу-де наша розмова.

Він і чорний, він і білий,

І завжди він загорілий,

Як до столу ми йдемо,

То без нього не їмо.

     Так, це пахучий, румяний хліб. Ми зустрічаємося з хлібом щодня. Без хліба не обходитться ні буденний, ні святковий стіл. Згадайте, які приказки про хліб ви знаєте.

  1.  Нема хліба – нема обіду.  2.   Хліб – усьому голова

3.    Не всі землю орють, але всі хліб їдять.

     З давніх часів батьки навчали дітей своїх традицій – берегти хліб. Хліб завжди був не тільки їжею, але й окрасою на різних святах і обря-дах. На Великдень випікають круглі калачі – паски. На Різдво також обовязково печуть круглий хліб – коровай (киричун, крайчун). А ще печуть пиріжки, пампушки, пироги з різною начинкою. Жодне весілля не обходиться без пишного короваю. Отже, діти, до хліба треба ставити-ся з великою пошаною, берегти кожну крихітку, бо для того, щоб ми ма-ли хліб на столі, треба вкласти багато праці. Спочатку треба виростити зерно, потім переробити зерно на борошно, а тоді вже пекти хліб. По-слухайте, як гарно написано про хліб в оповіданні Т.Коломієць.”Хліб”.

     Принесли хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Із шкорин-кою золотавою. Це від вогню позолота в нього.

     Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колоску на стеблині золоченій гойдалося, срібною росою вми-валося. Золоте проміння сонячне в себе ввібрало. Від сонця позолота в хлібі. Та чи тільки від нього?

     Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи… хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклали.

     І лежить на столі хліб, теплий, пахучий, руками роботящими подаро-ваний. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: “Любіть мене, ша-нуйте, їжте та здоровими будьте”.

     З чим порівнюється хліб у цьому оповіданні? (Із золотом, із сонеч-ком). Як сказано в оповіданні – якими руками вироблений хліб? (Робо-тящими, золотими). Давайте повторимо, які слова ніби промовляє хліб до нас? (Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте). А чи любите ви хліб та хлібні вироби? Як треба ставитися до хліба? Які ще вироби з борошна ви знаєте? (Пиріжки, бублики, булочки, пампушки, ва-реники, галушки, млинці, оладки, різні тістечка). Діти, а яка гарна тра-диція, повязана з хлібом, існує в Україні? (Зустрічати дорогих гостей хлібом-сіллю на вишитому рушнику).

     Діти, а чи бачив хтось із вас, як печуть хліб? Може хтось допомагав мамі чи бабусі пекти хліб? (Розповіді дітей).

     Хто розкаже вірш про славну традицію випікання хліба?

У нас здавна

Є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці,

Руками добрими замісити

І гостей короваєм пригостити.

     Хто скаже, які продукти треба взяти для того, щоб спекти такий гар-ний хліб, як у нас на рушнику? (Борошно, яйця, цукор, сіль, молоко, во-ду, дріжджі, маргарин). Так, діти, ось тут перед вами всі ці продукти, які ви назвали. Всі ці продукти треба змішати, замісити тісто на дріж-джах, тісто поставити в тепле місце, щоб підійшло. Коли тісто підійде, з нього формують хліб, пиріжки, булочки. Подивіться, діти, ось у цій мисці я замісила тісто на дріжджах. Воно вже й підійшло. Ми зараз з вами зробимо пишний коровай. Чи будете ви мені допомагати? Помиє-мо гарно руки і приступимо до роботи.

(Вихователька розкачує тісто на основу, а діти виготовляють при-краси на коровай: розкачують довгі палички, потім розплескують їх пальчиками, стеками роблять надрізи колосочком; плетуть косичку, прикрашають коровай. Коровай відносять на кухню пекти).

     Діти, щоб наш коровай гарно спікся, давайте заведемо хоровод “Ка-лач”.

Я печу, печу, печу                     Випікайтесь, калачі,

Діткам всім по калачу.              У натопленій печі

Зверху маком притрушу,          Буду всіх діток скликати,

В піч гарячу посаджу.               Калачами частувати.

     Хліб завжди був у великій пошані у людей. Недарма є багато вірши-ків, пісеньок, потішок, де говориться про хлібні вироби. Ми з вами зна-ємо такі віршики. Давайте розкажемо їх.

        1.  Ой смачні, ой смачні                  3.  Летів горобейчик:

Бублики у Тані.                            – Джив, джив, джив!

Медяні, запашні,                             Де мені сісти?

З маком, ще й румяні.                – На печі.

        2.  Не плач, дитинко, не плач,.         – Що ж мені їсти?

Принесе киця калач.                    – Калачі.

     Молодці, діти. А які казки ви знаєте, де згадуються вироби із борош-на? (“Колобок”, “Півник і двоє мишенят”, “Червона шапочка”). Чи сподобалося вам сьогоднішнє заняття? Що ми сьогодні робили? Сьогод-ні на полуденок ми будемо їсти коровай, який самі приготували. А зараз пограємося в гру “Хлібчик”.

(Заняття закінчується)

ЧИ ВСІ МИ ВМІЄМ СПІЛКУВАТИСЬ, ПО-УКРАЇНСЬКИ ПРИВІТАТИСЬ?

(Морально-етична бесіда для середньої групи)

     Завдання: Закріпити уявлення дітей про ввічливі слова повсякден-них привітань: добрий ранок, здрастуйте, доброго здоров’я, Слава Ісусу Христу, Слава навіки Богу та уточнити знання про народно-календарні привітання: Христос рождається – Славіте його, Христос воскрес – Во-істину воскрес.

     Вчити дітей оцінювати вчинки інших дітей та літературних героїв. Удосконалювати уявлення про те, як оцінює український народ ввічли-вість. Виховувати бажання бути чемними, привітними. Розвивати умін-ня вести діалог.

     Матеріали: ляльки-петрушки, ширма, атрибути до казки “Лисичка і журавель”, сюжетні картинки із зображенням фрагментів свят Різдва та Великодня.

Хід заняття

     Вихователька: Діти, сьогодні ми з вами будемо говорити про те, як потрібно вітатися, як чемно вести себе. Розпочну я нашу бесіду віршем Д.Білоуса “Вітання”.

Чи всі ми вмієм спілкуватись,

По-українськи привітатись?

Чи всі вітання наші гречні

Теплом зігріті і сердечні?

Які прощання, побажання

Чи щирі ми щодо вітання

Щодо ласкавого звертання.

(За ширмою чути розмову ляльок-петрушок)

     Лялька Марійка: Чому ти мене так штовхаєш? Чому ти так біжиш?

     Петрик: Я хочу перший прийти до дітей! Перший, перший, розу-мієш?

     М.: Петрику, ти що, не знаєш, що дівчаток треба пропускати впе-ред? Здається мені, що ти не дуже чемний.

     П: Дівчаток…вперед…от придумала!

     М.: Тихіше! Ти краще привітайся.

     П.: А! Ну, привіт, привіт! Здоровенькі були!

     М.: Петрику, та хіба ж так вітаються? Послухай, як я привітаюся. Добрий день, любі діти!

     Діти: Добрий день!

     М.: Діти, вам подобається поведінка цього хлопчика?

     Діти: Ні, не подобається!

     П.: Ой, Марійко! Мені так соромно! Я хочу навчитися, як треба віта-тися, як стати чемним, але хто ж мені допоможе?

     М Діти, може ви допоможете нашому Петрикові? Розкажіть йому, будь ласка, як стати ввічливим.

     Вих.: Діти, ось ви щойно познайомилися з Марійкою і Петриком. Скажіть, як вони себе вели? Чи вміє Петрик гарно вітатися, гарно захо-дити до кімнати? Хто впізнав у Петрикові себе? Чи є такі між вами?

(Відповіді дітей)

     Вих.: Давайте поговоримо про те, як треба вітатися, бо ж ви знаєте, що ввічливі люди завжди вітаються. Щирі слова вітання створюють у людей гарний настрій. Згадайте, будь ласка, які прислівя ви знаєте про вітання.

     Діти: Слова щирого вітання дорожчі за частування. За гарні слова вітання грошей не платять, а скажеш – то всім приємно.

     Вих: Так, приємно, коли люди не забувають про добрі слова вітання. Діти, коли вас вранці мама будить, як до вас звертається, як вітається? – Добрий ранок, – А як ви вітаєтесь з рідними вранці?

(Відповіді дітей)

     Вих: Запамятайте: діти повинні першими вітатися до дорослих, хлопчики повинні першими вітатися до дівчаток. А хто може розказати віршик про ранкове вітання?

О.ГУЗІЙ   “Добрий ранок”

Добрий ранок, добрий ранок!

Поспішайте на сніданок!

Уже сонечко сміється,

Пісня жайворонка ллється.

Вже прокинулась травичка,

Скаче весело синичка,

Зайчик в лісі пробудився,

Їсти моркву заходився.

Добрий ранок, добрий ранок!

Поспішайте на сніданок!

     Вих: Гарний віршик. А що, Петрику, чи запамятав ти, як треба ві-татися вранці? Ось усі вже прокинулися, поснідали, пішли на роботу, в дитсадок чи на прогулянку. Ранок закінчився і наступив день. При зуст-річах усі вітаються. А як треба вітатися вдень? (Добрий день, доброго здоровя, здрастуйте, Слава Ісусу Христу). Так, є багато вітань, і всі вони гарні. Що ми бажаємо одне одному, коли так вітаємось? (Бажає-мо, щоб день був хорошим, добрим для кожного, приносив радість, по-смішки і тільки приємне). А коли ми вітаємося “Доброго вам здоровя”? (Бажаємо, щоб всі були здорові). Це вітання дуже гарне і всім приємно, коли до них так звертаються.

(Стук у двері)

     Вих: Хто це до нас прийшов? (Заходить Лисичка)

     Лисичка: Здрастуйте, діти.

     Діти: Здрастуй, Лисичко.

     Л.: Чи можна зайти до вас?

     Д.: Заходь, будь ласка.

     Л.: Дякую. Я чула, що тут зібралися ввічливі діти і вирішила завіта-ти до вас. А прийшла я не з порожніми руками. Я принесла вам книжеч-ку про дитячий садок “Лісова галявина” і кілька картинок-загадок.

     Д.: Дякуємо, Лисичко.

     Вих.: Діти, як бачите, наша Лисичка чемна, ввічлива, вона гарно до всіх привіталася, побажала нам, щоб ми всі були здорові, веселі. Давай-те запросимо Лисичку в таночок і заспіваємо пісню “Здрастуй, здрастуй, Лисонько” та потанцюємо.

(Пісня-гра)

     Л.: Ой, кого це я тут зустріла!?

     Вих.: Діти, як ви думаєте, кого Лисичка у нас зустріла? (Журавля). Ви знаєте, що Лисичка і Журавель ходили один до одного в гості. Да-вайте трохи пофантазуємо і покажемо, як би вони віталися при зустрічі?

(Діти демонструють різні мовні вітання)

     Вих.: Діти, ви, напевно, спостерігали, як вітаються чоловіки, як ваші тата вітаються із знайомими? Хто може це показати?

(Хлопчики вітаються, подають руку)

     Вих.: Діти, а тепер уявіть собі, що день вже закінчився. Коли настає вечір, ми вже вітаємося по-іншому. Як саме?

     Д.: Добрий вечір.

     Вих.: Так, ми бажаємо всім, щоб вечір теж був добрий, приємний. Про всі вітання, які ми промовляємо весь день, ми знаємо віршик. Хто розкаже його?

“Доброго ранку!” – мовлю за звичаєм.

“Доброго ранку!” – кожному зичу я.

“Доброго дня вам” – людям бажаю.

“Вечором добрим!” – стрічних вітаю.

І посміхаються в відповідь люди.

Добрі слова ж бо для кожного любі.

     Дітки, я ледь не забула про картинки, які принесла нам Лисичка. Ви, напевно, хочете подивитись їх?

(Діти розглядають картинки із зображенням свята “Різдва”)

     Вих.: Що нагадують ці картинки? Коли святкують це свято? Чому так називається свято? Що вам запамяталося з цього свята? (Колядки). Згадайте, як вітаються в цей час?

(Христос рождається – Славіте його!)

     Вих.: Правильно, молодці. А ось ще картинки. (Розглядаються кар-тинки із зображенням свята “Великдень”). Що вам нагадують ці кар-тинки? Яке це свято? Коли ми святкуємо Великдень? Що найбільше ви любите в цьому святі? (Писанки). Як вітаються в цей час?

(Христос воскрес! – Воістину воскрес!).

     Вих.: Ми з вами згадали багато різних вітань. Всіма цими вітаннями народ користується дуже давно. В народі завжди вважали, що якщо лю-дина не вітається, то така людина не ввічлива, погано вихована, вона неприємна іншим людям. Тому, дітки, ніколи не забувайте вітатися, щоб з вами не сталося так, як з Галинкою у вірші, який я вам прочитаю.

ШКОЛА ВВІЧЛИВОСТІ   Л.Пшенична

Заходить Галя до кімнати,

Забула Галя, що казати,

Стоїть, мовчить, анітелень,

Кажи, Галинко, “Добрий день”.

     А ще, дітки, не забувайте користуватися в розмові “чарівними слова-ми”. Які чарівні слова ви знаєте? (Спасибі, будь ласка, дякую, вибачте).

     Петрик: Ой які ви гарні діти, які ввічливі і уважні. Я дуже багато навчився сьогодні від вас. Я буду завжди гарно вітатися і ввічливо звер-татися до інших людей.

     Вих.: Марійко і Петрику, щоб ви добре запам’ятали слова вітання та чарівні слова, діти розкажуть вам вірш, а ви його потім вивчите.

Ми слова чарівні знаєм,                   І “Спасибі”, й “Дуже прошу”,

Вивчили охоче!                                “Вдячна вам”, “Будь ласка!”

І в розмові їх вживаєм                     Словом радість всім приношу –

Зранку і до ночі!                               Світ стає, як казка!

– Доброго здоровя, Галю!             “Всім привіт”, “Іди здорова!”

– Добрий день, Оленко!                 “Дякую красненько!”

  Ти до мене, я до тебе                     Ось така чарівна мова,

  Звернемось гарненько!                  Радує серденько!

З добрим ранком всіх вітаю,          “До побачення, вам люди,

Як іду із хати.                                    Будьте всі здорові!”

І кажу всім: “На добраніч!”             І слова чарвні всюди

Як лягаю спати.                                Ви вживайте в мові.

     Вих.: Як ви думаєте, яких діток більше люблять: ввічливих, чемних чи погано вихованих? (Ввічливих). Звичайно, що ввічливих. То ж закін-чимо нашу розмову поспівкою “Ввічливі діти”.

Ввічливі діти, наче квіти,

Всі їх люблять та й голублять.

(Заняття закінчується)

ТАКІ ГАРНІ ГОРЩИКИ, ЩО З’ЇЛИ БИ З БОРЩИКОМ

(Дитина і навколишній світ, малювання. Середня група)

     Завдання: розширити знання дітей про гончарство, гончарні виро-би. Знайомити з особливостями закарпатської кераміки. Учити малюва-ти за мотивами закарпатської кераміки, виконувати візерунок на плос-кій формі, що імітує керамічний посуд, використовувати крапки, прямі і хвилясті лінії. Виробляти вміння розміщувати узор відповідно до фор-ми предмета. Викликати в дітей бажання емоційно сприймати вироби мистецтва, підсилювати враження дітей відповідною музикою. Вихову-вати повагу до праці гончарів, акуратність в роботі.

     Матеріали: закарпатські керамічні вироби, зразки, плоскі тоновані паперові форми горщика, приладдя для малювання, картини із краєви-дами Закарпаття, магнітофон, записи закарпатських мелодій та пісні “Закарпаття моє”.

Хід заняття

     Вихователька: діти, подивіться, які гарні картини я вам сьогодні принесла. Що зображено на цих картинах? (Гори, ліси). Чи знайомі вам такі краєвиди? Хто бував в горах, в лісі? Як ви думаєте, який край зо-бражено на цих картинах? Так, це наш край. Як називається наш край? (Закарпатський, Закарпаття). Закарпаття – це наша маленька батьків-щина. Тут ми народилися і живемо. Хто розкаже вірш про наш верхо-винський край?

Рідний край – зелена Верховина

України сонячна перлина

Мій великий, теплий, світлий дім

Виростаю радісно у нім!

На землі батьків моїх  навколо

Спіє гроно, яблуко і колос,

Не злічити стад на полонинах,

Як співанок в горах і долинах.

Закарпаття – материнський дім,

Виростаю радісно у нім.

     У цьому чарівному краї, де розкинулися зелені гори і полонини, бі-жать дзвінкі ріки, живуть дуже гарні люди. Це великі майстри. Вони вміють і вишивати, і плести з лози різні вироби, і, звичайно, робити з глини гарні речі. Як називаються вироби, що зроблені з глини? Які кера-мічні вироби ви знаєте? Послухайте загадку і відгадайте, як називають-ся люди, які виготовляють керамічні вироби?

Глина в кого ожива?

Творить з неї хто дива?

В кого посуд, ніби жар?

Ну, звичайно, це …(Гончар).

     Так, діти, це  – гончарі.

В гончарні чимало речей чарівних,

І глиняний глечик – найкращий із них,

Гладенькі боки в нього, шийка тонка –

Їх справжнього майстра створила рука.

     Я вам розкажу, як працюють гончарі. Вони шукають особливу гли-ну, яка придатна для виготовлення глиняного посуду, замішують її з во-дою. Таке своєрідне глиняне тісто викладають на гончарний круг і виго-товляють посуд різної форми. Коли глиняний посуд висохне, його обли-вають поливою і знову ставлять для висихання. Після висихання обпа-люють посуд у гончарній печі. Глиняний посуд розмальовують, прикра-шають. У різних місцях гончарні вироби розмальовують по-різному. Ось тут у нас глиняний горщик, глечик, тарілки. Цей посуд виготовили наші закарпатські гончарі. Давайте розглянемо, як розмальовані ці виро-би. Що намальовано на них? (Прямі та хвилясті лінії, крапки, квіти, листочки). Хвилясті лінії відображають наші гори; крапки – це ягоди винограду та калини. Чи хотіли би ви розмалювати такі горщики? Да-вайте послухаємо пісню про наше Закарпаття і потанцюємо, а потім розмалюємо горщики.

(Звучить запис пісні “Закарпаття моє”, діти виконують довільний танець).

     Якого кольору тло ваших паперових горщиків? (Коричневого). Як ви думаєте, якою фарбою треба малювати на коричневому тлі, щоб було добре видно? (Білою, жовтою). З яких елементів будете складати узор? (З прямих і хвилястих ліній, з крапок). Потренуйтеся, як малювати хви-лясті лінії, як робити крапки патичками. Щоб вам краще малювалося, працювати будемо під звучання гарних закарпатських мелодій.

(Діти малюють, звучать записи народної музики).

     Ви дуже гарно виконали свою роботу.

Такі гарні горщики,

Що з’їли би з борщиком

Горщики чудові,

Різні, кольорові.

     Ми влаштуємо виставку ваших робіт і запросимо дітей із сусідньої групи подивитися, як ви гарно вмієте розписувати гончарні вироби.

(Заняття закінчується).

ХТО НЕ РОБИТЬ, ТОЙ НЕ ЇСТЬ

(Гра-інсценівка за сюжетом казки “Півник і двоє мишенят”. Для середньої групи)

Сільське подвіря, на подвірї півникова хата, у хаті піч, лава, стіл, мисник, керамічний посуд, на плоті – ціп, серед двору – колоски.

     Вихователька: По садочку бігли мишки

І несли в торбинці книжки.

Об пеньок перечепились –

І торбинка загубилась.

Ту торбинку я знайшла,

Вам, малята, принесла.

(Вихователька виймає з яскравої вишиваної торбинки книжку, показує її дітям, запитує, чи люблять вони казки.)

     Вихователька:  У цій книжці є казки –

Ті, що люблять малюки.

То ж дивіться всі, будь ласка,

Українську народну казку

“Півник і двоє мишенят”.

Півник жив та мишенята

У красивому дворі.

Він – меткий та працьовитий,

Мишенята – ледарі.

Рано півник уставав.

Голосок свій подавав,

І дзвінке “ку-ку-рі-ку”

Всіх будило у двірку.

Півень цей веселий дуже,

Із малятами він дружить.

(Під веселу музику вибігає півник з віником, танцює.)

     Вихователька: Діти, ви впізнали півника Голосисте Горлечко? Хто розкаже про нього вірш?

     Діти:       1.   Хто це пісеньку таку

Нам співа “ку-ку-рі-ку”?

Це наш півник-співунець,

Золотий гребінець.

Це він будить так діток,

Щоб вставали, не проспали,

Не спізнились в дитсадок!

       2.   Шия жовта, хвіст зелений,

Борода – як маків цвіт.

Півник є такий і в мене,

Він малятам шле привіт.

Ходить півник по садку,

І співа “ку-ку-рі-ку”!

     Вихователька:  Мишки сірі дві малі

Жили теж у цім дворі.

Круть і Верть, ви здогадались?

Ви не раз із ними грались.

(Під музику вибігають мишенята, танюють, діти плещуть у долоні.)

     Дитина: Дві подружки сірі мишки

Погуляти вийшли трішки.

Якщо ж котик їм навстріч,

Мишки – в шпарку, шурх під піч!

     Мишки:  Ми сіренькі мишенята

Скачем, скачем біля хати.

Візьмемось за боки,

Та й за свої скоки.

Стриб та скок, стриб та скок –

Ой веселий в нас танок!

     Вихователька: Ой які веселі мишки! Давайте, діти, всі разом затан-цюємо і заспіваємо пісню про мишок.

(Діти виконують пісню “Танок мишей”. Українське дошкілля, К.1993.)

     Вихователька:  Тільки ранок настає,

До роботи півня зве.

Якось півник працював –

Він подвір’я підмітав…

Та й знайшов він колосок.

І поклав його в мішок.

(Півень підмітає подвіря, знаходить колосок.)

     Півник:   Подивіться, ось який

Колсочок цей важкий!

Круть і Верть, ану робити!

Колосок обмолотити!

     Мишки:  Ми веселі мишенята,

Ми співаєм пісеньки.

Ми не любим працювати,

А танцюєм залюбки.

     Півник:  Що ж, ледачі мишенята,

Колосок обмолочу!

(Півник обмолочує колосок.)

     Діти: 1. Положив наш когуток колосок,

Ціпом бє по нім завзято.

Чути: гоп, а гоп, а гіп!

Обмолотив один бік.

 2. Другим боком повернув,

Кілька разів ще парнув

Викрутасом гонить ціп –

Обмолотив й другий бік.

     Вихователька: Діти, поки півник обмолочує зерно, давайте пограє-мось. З нами будуть гратися мишки, а хто ще буде з нами гратися, відга-дайте. Слухайте загадку:

Хто з хвостиком і з вушками?

В кого лапки з подушками?

Як ступа – ніхто не чує,

Тихо, крадучись полює.

І маленькі сірі мишки

Утікають геть від …(Кішки).

      – Так, це котик. Ото ж пограємося в гру “Кіт і миші”.

(Проводиться гра “Кіт і миші”.)

     Вихователька: Вже півник обмолотив зерно, а що далі буде?

     Півник:  Мишенята, до млина

Понесіть мішок зерна.

     Мишки:       1) Ой, не я!

2) І не я!

      Вих.: Діти, попросіть і ви мишенят, щоб допомогли півникові.

     Дитина: Мишки-шкряботушечки,

Ідіть працювати!

Півнику допоможіть,

Зерно у млин віднесіть!

     Мишки: Ми не можем,

Ми втомились –

Наші ноги натрудились.

Цілий день ми танцювали,

Й на хвилину не сідали!

     Вихователька:          Ото ж півник-трудівник

Працювати уже звик,

Через луг, через горбок

До млина несе мішок.

(Півник несе мішок.)

     Вихователька: Діти, щоб півникові було веселіше, заспіваймо йому гарну пісню.

(Діти виконують пісню “Два півники” та імітують рухи за змістом пісні. Із млина повертається півник.)

     Діти:          1.Ось наш півник-когуток

Намолов муки мішок.

Буде вдома він з муки

Випікати пиріжки.

2. Замісив наш півник тісто,

Пиріжечків наліпив,

Добре піч він натопив

І пектися посадив.

(Півник імітує дії за змістом вірша.)

     Вихователька: Діти, поки будуть випікатись пиріжки, ми пограємо-ся в гру “Калач”.

(Діти виконують пісню “Калач”, імітуючи дії за змістом пісні.)

     Вихователька: А що ж мишки? Може вже пішли півникові допо-магати?

     Дитина:  Та ні! Ці ліниві мишенята

Знають лиш ледарювати,

Бавитися й розважатись,

В холодочку полежати.

     Вихователька:  Калачі уже спеклися,

Вийняв півник їх на стіл,

Кличе малят подивиться

І запрошує за стіл.

     Дитина:  На столі, на столі

Смачні та гарячі

Пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі,

Не лежи на печі,

А йди працювати!

     Вихователь:               Ось і Круть та Верть біжать

Калачів покуштувать

І вдихають аромат

Пиріжечків. Аж пищать!

І стрибають біля столу:

     Мишки:  Чи для нас усе готове?

(Мишки радіють і стрибають біля столу, нюхають пиріжки.)

Мишеняток я провчу!

Колосочка хто знайшов?

Борошна хто намолов?

Ото ж знайте, ледацюги,

Пиріжечків вам не буде!

     Діти: 1. Чи не соромно вам, мишки,

Цілий день гуляти?

Чи не краще й веселіше

Жити й працювати?!

2. Подивіться: всі працюють

Навесні і влітку –

Хто у лісі, хто у полі,

І дорослі, й дітки.

3. То ж наш півник не жартує,

Розібрала його злість,

Він собі отак міркує:

Хто не робить, той не їсть.

     Мишки:   Любі друзі, нас простіть,

І від себе не женіть,

Пиріжками пригостіть.

     Півник:  То ж підіть і попрацюйте,

А вже потім покуштуйте…

     Вихователь:               Як це почули мишенята,

То побігли працювати –

Нарубали дров багато,

Принесли води до хати.

А як геть усе зробили

Й спати вже надходив час,

Їх до столу запросили

І простили перший раз.

     От і казочці кінець. Зараз усі дружно ставайте на хоровод “Ой у полі жито”.

(Півник пригощає всіх дітей пиріжками, заняття закінчується.)

ЗВІДКІЛЯ ХЛІБ ПРИЙШОВ

(Дитина і навколишній світ. Мовленнєве спілкування. Старша група)

     Завдання: дати дітям уявлення про те, що хліб – джерело життя, ос-новний продукт харчування. Ознайомити дітей з працею хліборобів, по-глибити їх знання про етапи вирощування хліба. Вчити дітей самостійно розповідати за картиною, збагачувати словник дітей. Виховувати ша-нобливе ставлення до праці хліборобів, до хліба.

     Матеріал: ілюстрації про етапи вирощування хліба, горщих із схо-дами пшениці, коровай, вишитий рушник, зерно пшениці, колоски, сніп, запис пісні “Зеленеє жито”, вірші про хліб.

Хід заняття

(Звучить запис пісні “Зеленеє жито”. Вихователька з хлібом на вишитому рушнику заходить в кімнату.)

     Діти, чи знаєте ви, як пахне життя? Я підійду до кожного з вас з цим запашним хлібом і ви відчуєте запах життя… Це пахне хліб. Неповтор-ний запах робить хліб живим. Хліб – це життя, хліб – це сила, могут-ність держави, хліб – це святість. Отже, як ви здогадалися, ми сьогодні будемо говорити про найцінніший і найнеобхідніший продукт харчу-вання – про хліб. (Вихователька ставить хліб на рушнику на стіл, промовляючи: )

Виріс у полі

На нашій землі.

Місце найкраще

Знайшов на столі.

     Чи обходимося ми хоч один день без хліба? Ні. Він потрібний нам і в буденні дні, і у свято, і до сніданку, і до обіду, і до вечері. З хлібом ідуть на хрестини, в нову хату входили тільки з паляницею. Принести хліб означає щире побажання достатку господарям, здоровя та добра. На весіллі хлібом-сіллю зустрічають молодих, хлібом-сіллю зустріча-ють в Україні дорогих гостей. Отже, діти, запамятайте, що без хліба життя неможливе, тому хліб потрібно дуже берегти, шанувати. А чи знаєте ви, як вирощують хліб? З чого починається хліб? У вас на столах, на тарілочках насипані зернятка пшениці. Роздивіться їх. Зернятко пше-ниці нагадує дитину в сповитку. Немовлятко – це іскринка життя. Так із зернятка починається колос, безмежний хлібний лан. Отже, хліб почи-нається з такого маленького зернятка. Ось тут у нас колосочки пшениці, а тут уже цілий сніп колосків, в яких багато таких маленьких зерняток. Про колосочок є така загадка: “Золотистий і вусатий, в сто кишенях – сто маляток”. (Вихователька привертає увагу дітей до сходів пшенни-ці).

     Діти, а хто розкаже, що у нас в цьому горщику? (В горщику росте пшениця). Як ми сіяли зерна пшениці? (Розпушили землю, посіяли зер-нинки і полили водою). Так і хлібороби навесні сіють зерно на полях. Спочатку потрібно землю зорати, а потім посіяти зерно пшениці або жи-та. А хто поливає поля? (Дощик). Правильно, а хто згадає вірш, який ми вивчили, коли сіяли нашу пшеницю?

Щоб родила пшениченька рясно,

Необхідно лан зорать завчасно,

Мов перину, землю підпушити

Треба і з сівбою поспішити.

Часу гаять сівачу не можна,

Дорога йому хвилина кожна.

     Подивіться на цю картину. Що тут зображено? Хто оре поле? Чим орють поле? (Трактористи орють поле тракторами). А хто бачив, як у бабусі в селі орали землю? (Розповіді дітей). Що треба для того, щоб зерно добре проросло? (Треба щоб падав дощик і гріло сонечко). Коли орють землю та сіють зерно? (Навесні). Так, правильно. А влітку колос-ки ростуть, зерно набирає сили, стає твердим, достигає. В кінці літа на-стає дуже відповідальний період – це збір урожаю, настають жнива.

Поле, поле, полечко                   Пшениці шумлять довкола,

Вже достигло житечко               Колос колосу – співа.

І пшениця, і ячмінь                    На пшеничнім нашім полі

Золотіє далечінь.                        Починаються жнива.

     Які гарні віршики про жнива ви розказали. А з чим можна порівняти хлібну ниву? (Із золотом, сонцем, золотим морем). Ось подивіться на цю картину. Що тут зображено? (Хлібне поле). Що роблять трудівики на полі? (Збирають урожай, косять колоски). Чи знаєте ви, як називають-ся машини, якими збирають урожай? Це – косилки, комбайни. А люди, які керують цими машинами, називаються комбайнерами.

(Діти повторюють слова “комбайн”, “комбайнер”).

     Ми з вами знаємо гарний хоровод “Як діждемо літа…”. Давайте за-ведемо цей хровод.

(Діти водять хоровод).

     А що ви бачите на цій картині? (Машини возять зерно). Так, зерно потрібно звести в комори, на елеватори. А чи можна із зерна вже пекти хліб? (Ні, зерно треба змолоти, зробити з нього муку). Так, зерно треба відвезти в млин і намолоти борошна. Послухайте вірш про млин.

МЛИН   Іванна Блажкевич

Фу! Фу! Фу!

Фуркоче млин,–

Вас багато, я один.

Та для діток залюбки

Швидко намелю муки.

Чи то з жита, чи з пшениці –

Будуть гарні паляниці.

     От намололи борошна. А що потрібно зробити далі, щоб отримати хліб? (Відвезти борошно в пекарню, замісити тісто і напекти хліба). Куди везуть хліб з пекарні? З пекарні хліб везуть в хлібний магазин, а ми його купуємо.

    Ви бачите, скільки праці вкладено в хліб? І тому хліб треба шанува-ти, доїдати всі кусочки, і боронь боже, кидатись хлібом. Послухайте вірш і запам’ятайте ці слова назавжди. (Вихователька з дітьми кілька разів повторює вірш М.Рильського)

“Не кидайсь хлібом –                  “Не грайся хлібом,

Він святий”, –                               То ж бо гріх”,–

В суворості ласкавій,                   Іще до немовляти,

Бувало, каже дід старий              Щасливий стримуючи сміх,

Малечі кучерявій.                        Бувало, каже мати.

     Діти, памятайте: хліб – усьому голова. Коли немає хліба, наступає страшне лихо – голод, а від голоду, звичайно, люди помирають. Наш ук-раїнський рід – це хліборобський рід. Україна завжди славилася хліба-ми, а хлібороби завжди були у великій пошані. Ми з вами теж повинні шанувати людей, які вирощують хліб, та берегти хліб. До цієї бесіди ми вивчили вірші.

Чи є ще більше щастя на землі

Як сіять хліб, виплескувать достаток.

У хлібі тім життя бере початок,

В нім сила нездоланних трударів.

Шануй же руки в мозолях.

Вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.

     Діти, зараз ми пригостимося цим пишним короваєм, про який ми сьогодні так багато говорили.

(Звучить запис пісні “Пшеничне перевесло”, всі пригощаються короваєм, заняття закінчується)

ЦЕ МОЯ УКРАЇНА, ЦЕ МОЯ БАТЬКІВЩИНА

(Мовленнєве спілкування. Старша група)

     Завдання: поглиблювати знання дітей про рідний край, про Батьків-щину. Формувати поняття “Батьківщина”, “Україна-держава”. Розвива-ти вміння звязно, логічно, граматично правильно виражати свої думки. Виховувати почуття любові до рідної землі, рідної мови, до свого наро-ду, почуття гордості за свою Батьківщину.

     Матеріал: карта України, картини із зображенням краєвидів приро-ди України, міст Києва, Львова, Ужгорода ,Одеси та ін., запис пісні “Рідний край”.

Хід заняття

     Вихователь: Діти, сьогодні в нас буде цікава бесіда про наш рідний край, про нашу Батьківщину, але спочатку послухаємо гарну пісню

(У запису звучить пісня “Рідний край”)

     Що ви собі уявили, прослухавши цю пісню? (Відповіді дітей). Діти, і широкі поля, і зелені гори, і золотисті хліба, і батьківська хата – все це наша Батьківщина. У кожної людини є місце, де вона народилася, де минуло її дитинство, де вона виросла. Це її маленька батьківщина. Для вас, діти, це наше місто (село). Якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, батьківщини тих, хто народився у Львові, в Києві, в Оде-сі та в інших містах і селах, то вийде наша велика держава – Україна. Це наша велика Батьківщина. От сьогодні ми і будемо говорити про нашу державу – Україну. Ми багато знаємо віршів, пісень про наш край, про рідну мову, то ж під час розмови будемо згадувати вірші і вплітати у нашу бесіду. А тепер скажіть, що означає слово батьківщина?

     Дит: Батьківщина – це місце, де народилася кожна людина, де вона живе, де живуть її рідні.

     Вих: З якими словами схоже слово батьківщина?

     (Батько, батьки)

     Так, правильно. А ще є сполучення слів: мати-Батьківщина, ненька-Україна. Отже, слово батьківщина збігається із словами, що є нам най-дорожчими. То скажіть, діти, як треба ставитися до Батьківщини?

     Дит.: Батьківщину треба любити, берегти, бо вона, як батько, як мати – одна.

     Вих: Давайте розкажемо вірші про нашу Батьківщину.

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що як мама і тато – одна.

* * * * * * * * *

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини.

Є країни великі й малі

Та найкраща завжди – Батьківщина!

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та найкращі завжди поміж них –

Ті, що квітнуть у рідному краю.

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна –

Дорога нам усім Україна!

     Вих: Я думаю, що ви запамятали, що найрідніша і найдорожча земля – це наша Батьківщина, наша Україна. Як називається народ, що живе в Україні? (Український народ). А яка наша рідна мова? (Українська мва). Діти, ми всі повинні любити нашу мову, берегти і розвивати її, бо без мови – нема народу, нема держави. Рідною мовою співає нам матуся колискову, розповідає бабуся казки. Хто згадає, як кажуть про нашу українську мову? (Солов’їна, калинова, співуча, мелодійна). Хто розкаже віршик про мову?

Солов’їну, барвінкову                    Берегти її, плекати

Колосисту – на віки –                     Буду всюди й повсякчас.

Українську рідну мову                   Бо ж єдина – так як мати –

В дар дали мені батьки.                 Мова в кожного із нас

     Вих: У кожного народу є свої улюблені символи, обереги – рослини, дерева, речі. Ми вже говорили про народні символи. Хто може назвати речі-символи українського народу (Рушники, хліб, вінок). А які дерева, квіти-символи ви знаєте? (Верба, дуб, калина, барвінок та інші). Про ці та інші символи народ склав багато легенд, пісень. Заспіваймо пісню про калину.

(Діти виконують хоровод “Ой є в лісі калина”)

     Вих: Діти, наша держава велика, в ній є багато міст і сіл. Які міста та села ви знаєте? Згадайте, де живуть ваші родичі, знайомі. (Відповіді ді-тей). Ось тут на картинах зображені краєвиди кількох міст. (Приверну-ти увагу дітей до картин, розповісти про зображені міста). А хто знає, як називається головне місто України? (Київ). Так, правильно. Київ – це столиця нашої держави, найбільше місто. Чому Київ називають го-ловним містом? (В Києві працює Верховна Рада України, уряд України, президент України). Як називається головна вулиця в Києві? (Хреща-тик). Зараз я вам прочитаю вірш про Київ, а потім ми його вивчимо.

Київ – серце України                    Там церкви золотобашті,

І найкраще місто в світі,              А в них дзвони сріблом куті.

На Дніпрових стоїть кручах        Як задзвонять на світанні,

Гарний і зимою й літом.              То на всю Вкраїну чути.

     Діти, на берегах якої річки розташованний Київ? (На берегах Дніп-ра). Дніпро – це найбільша, наймогутніша річка в Україні. А які ще річ-ки ви знаєте? (Відповіді дітей). Як називається річка, що протікає через наше місто? Діти, подивіться на ці картинки. Вони вам допоможуть від-повісти на запитання, що вирощуюють в Україні.

(Привернути увагу до картин, де зображені хлібні поля, сади, виноградники. Розповіді дітей.)

     Діти, то про що ми сьогодні говорили? (Про нашу Батьківщину, про Україну). Запам’ятайте, що Батьківщина – це і рідна мова, і пісня, і улюблена казка, і мама з татом, і рідне місто та село. І в полі, і на лузі, і на спортивному майданчику – скрізь тобі хороше, тому, що ти вдома, на своїй рідній землі. Закінчимо нашу розмову віршем П.Бондарчука “Батьківщина”.

Що таке Батьківщина?               Під вербою криниця,

За віконцем калина,                   В чистім полі пшениця,

Тиха казка бабусі,                      Серед лугу лелека

Ніжна пісня матусі,                    І діброва далека,

Дужі руки у тата,                        І веселка над лісом,

Під тополями хата,                     І стрімкий обелісок…

(Звучить запис пісні про Україну. Заняття закінчується)

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

(Дитина і навколишній світ. Старша група)

     Завдання: в доступній формі продовжувати знайомити дітей з дер-жавними символами України: Державним Гербом, Державним Прапо-ром, Державним Гімном, символічним значенням кольорів Прапора, знака Тризуба. Вчити, що коли звучить Державний Гімн, потрібно вста-ти. Прищеплювати почуття гордості за свою Україну, за свій народ, за свою мову. Виховувати патріотів України.

     Матеріал: зображення Герба України – Тризуба, синьо-жовтий Пра-пор, запис Державного Гімну, вірші про Україну, про символи.

Хід заняття

     Вихователька.: Діти, скажіть, як називається наша Батьківщина? Яка вона? (Велика, багата, гарна). Так, ми живемо в Україні, любимо її, гордимося нею. Україна – це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Наша земля багата і щедра. Батьківщина – це найкраще і найдорожче місце в світі. Хто розкаже вірш “Що таке Батьківщина?” А.Костецького.

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Батьківщина – це ліс осіній,

Це домівка твоя і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це труд і свято,

Батьківщина – це мама і тато,

Це твої найщиріші друзі

І бджола у веснянім лузі.

Батьківщина – це рідна мова,

Це дотримане чесне слово,

Лан пшеничний і небо синє,

Це твоя і моя Україна!

     Вих.: Діти, ми вже говорили, по чому впізнають українців у всьому світі? (По наших вишивках, по нашому українському національному одя-гу). Так, правильно, а ще кожна країна має державні символи, за якими впізнають її в усьому світі. Це – Державний Прапор, Державний Герб та Гімн. Є такі знаки-символи і в України. Ось вони перед вами. Дещо про них ви вже знаєте, а дещо сьогодні дізнаєтесь. Символіка, як і мова дер-жави, відображає особливості корінного народу, його історію. Розгляне-мо наш Герб. Ми вже знаємо, як називається наш герб. Хто відповість? (Тризуб). Правильно, памятаєте, як ми вчили:

  •  Хто ти, дівчинко мала?
  •  Українка молода.
  •  А який твій знак рідненький?
  •  Славний Тризуб золотенький
  •  
  •  Хто ти, хлопчику малий?
  •  Українець молодий!
  •  Український я юнак,
  •  Тризуб – це святий мій знак.

     Вих.: Ось ви бачите золотий тризуб на синьому тлі. Тризуб має дав-ню історію. Тризуб був державним знаком ще в Київських князів. Він був символом єднання та могутності. Державний Герб України є симво-лом нашої влади. Як ви думаєте, чому саме тризуб вважають Гербом України?

     Дитина: Мабуть, тому, що число три завжди вважають казковим, чарівним.

     Вих.: А хто пригадає, в яких казках йдеться про число три?

(Три дороги, що лягають перед казковими героями, три бажання, які виконують чарівники, три богатирі та ін).

     Вих.: Ще в Тризубі відображено триєдність життя. Це – батько – ма-ти – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. А ще Тризуб подібний до птаха в польоті. Послухайте, я вам прочитаю вірш М.Со-пілки “Тризуб”.

Як птах золотий в переливах

На прапорі сяє, горить –

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будемо жить!

Це хліб наш, вугілля і цукор,

Степи плодовиті, моря,

Це в праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять.

Це юність, це клич покоління,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно –

Золотий, непокірний Тризуб!

     Вих.:Діти, який ще державний символ ви знаєте? (Прапор). Якої форми наш прапор? Які кольори на прапорі? Діти, скажіть, що вам нага-дує жовтий колір, чий це колір?

     Діти: – Жовтий колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зер-на, що дарує всім життя.

     – Жовтий колір – це ще й колір сонця. Без сонячного тепла не дозрів би хліб, не жили б ні люди, ні рослини.

     Вих.: А що вам нагадує синій колір?

     Діти: Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. А ще це колір цариці-води, без якої теж не визрів би хліб, не було би життя.

     Вих.: Де ви зустрічали зображення наших державних символів: Гер-ба та Прапора? (На грошах, на урядових будинках, в телевізорі, на спор-тивних змаганнях).

     Вих.: Отже, діти, на нашому прапорі поєднані дуже гарні кольори: синій – колір неба, колір миру і жовтий – колір сонця, колір хліба. Про прапор ми вивчили вірш.

Я є сокіл бистрозор                      Жовті ниви, сині гори,

Синьо-жовтий мій прапор.         Синьо-жовті в нас прапори.

Нам поможуть серед бурі           Все нам будуть помагати

Господь Бог і лицар Юрій.         Господь Бог і Божа Мати.

     Вих.: А тепер, діти, я вам розповім ще про один символ нашої дер-жави – про Гімн. Гімн – це урочиста хвалебна пісня. Гімн звучить під час відзначення державних свят, вшанування переможців на спортивних змаганнях, гімном розпочинає і закінчує свою роботу радіо. Коли звучить Гімн, треба встати і стоячи слухати чи співати Гімн. Зараз всі встанемо і послухаємо Гімн України.

(Звучить запис Гімну України)

     Вих.: Музику до нашого Гімну написав М.Вербицький на слова вір-ша П.Чубинського “Ще не вмерла Україна”. Діти, хто скаже, про що ми сьогодні говорили? (Відповіді дітей). Ми повинні берегти і любити на-шу Батьківщину, гордитися своєю державою, любити і вивчати рідну мову, знати свої державні символи. Український поет В.Сосюра написав чудовий вірш про Україну, який називається “Любіть Україну”. Там є такі рядки:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і радості мить

Любіть у годину негоди!…

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’їну.

 

(Звучить запис пісні “Україночка”, заняття закінчується)

МИ РОДУ КОЗАЦЬКОГО ДІТИ

(Дитина і навколишній світ. Мовленнєве спілкування. Старша група)

     Завдання: розширити знання дітей про козацтво, знайомити з істо-рією виникнення Запорозької Січі, розповісти про особливості життя і боротьби запорізьких козаків. Збагачувати словниковий запас дітей. Ви-ховувати почуття гордості та пошани до народних оборонців рідної сто-рони, викликати бажання бути захисником Батьківщини.

     Матеріал: українські національні костюми для хлопчиків, шаблі, булава, малиновий прапорець, картини із зображенням козаків, запис музики до “Гопака”, запис пісні “Гей, шуми, Великий Луже”.

Хід заняття

     Вихователька: діти, ви вже, напевно, звернули увагу на картини, які я вам сьогодні хочу показати, на інші речі: костюми, шаблі, булаву. Думаю, що вам цікаво, про що ж ми будемо говорити сьогодні. Ось по-слухайте ще вірш і ви здогадаєтеся, про кого буде наша розмова.

За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную

Як зіницю берегли.

     Про кого цей вірш? Чи сподобався вам вірш? Ми обовязково його вивчимо. Ото ж, діти, ми поведемо розмову про наших славних козаків. Історія кожного народу має свої символи. Символом України є козаччи-на. Без неї немає нашої історії. Легендарна Запорозька Січ – це символ мужності і незламності українського народу. Від роду і до роду переда-ється заповіт запорозьких козаків: жити чесно, не зазіхати на чуже, тру-дитися, любити свою землю, рідну мову, з повагою і розумінням стави-тися до інших народів. Ми з вами вже слухали легенди про козаків, вчи-ли козацькі пісні. Сьогодні ми дізнаємося ще багато цікавого про слав-них запорожців. Скажіть, що ви знаєте про козаків, якими вони були?

(Спритними, сміливими, кмітливими, веселими, винахідливими).

     Що найбільше любили козаки? (Свою землю, Україну і волю). Так, діти, козаки були дуже хоробрі люди. Вони найбільше любили свою землю і волю. Я вам розповім, як виникла Запорозька Січ. Було це дуже давно, близько пятьсот років тому. Нашу землю поневолили завойовни-ки. Дуже важко стало жити українському народові. І почали люди утіка-ти в пониззя Дніпра, за його камяні пороги, де розкинулися степи. Вті-качі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На острові Хор-тиця, що лежить серед бистрої води, вони заснували Запорозьку Січ. На Січі існували дуже строгі правила, яких дотримувалися усі козаки. Коза-ки на Січі працювали, будували церкви, будинки, але більшість їхнього часу минала в походах і боях. У народних піснях і легендах отак поетич-но визначалися родичі запорожця: Великий Луг – батько, Січ – мати, шабля – дружина, кінь – вірний товариш. Козацьке товариство обирало собі мудрого і досвідченого отамана. Запорожці були витривалі і дужі, кмітливі і на диво хоробрі. Вони чинили опір найзапеклішому ворогові. А тепер згадайте, яку пісню про козаків ми знаємо? Шикуйтеся і ми, маршируючи, заспіваємо цю бадьору пісню.

(Діти виконують пісню “Гей, там на горі Січ іде).

     Ви відчули себе маленькими козачатами, то ж зараз розділимося на два курені і позмагаємося, який курінь більше знає про козаків. Роз-гляньте ці картини, згадайте все, що ми вже знаємо, і почнемо.

     – Скажіть, який одяг носили козаки? (Шапка з китицею, червоні або сині шаровари, жупан, барвистий пояс).

     – Яку зброю носили козаки? (Шаблі, пістолі).

     – Як називався козацький ватажок? (Отаман, кошовий).

     – Якого кольору був стяг у Запорізькій Січі? (Малинового).

     – Як козаки голили собі голову? (На голові залишали чуб на “оселе-дець”).

     Молодці, козачата, ви справжні нащадки козацького роду. Діти, ко-заки не лише працювали і воювали, вони вміли і розважатися: співали гарні пісні, жартували і, звичайно, танцювали. Дуже цікавим є козаць-кий гопак. Цей танець був не просто танець для душі. Це були спеціаль-ні спортивні вправи, які допомагали козаку навіть в бою. Козак, як ви-хор, міг із шаблею в руках, вистрибуючи, виконувати спеціальні еле-менти танцю. Чи хочете ви затанцювати гопачок? Хлопчики, одягніть шаровари, пояси і покажіть нам елементи цього танцю, а дівчатка під-тримають вас.

(Звучить запис мелодії “Гопака”, діти танцюють)

     Діти, я ще вам розкажу, як була укріплена Запорізька Січ. Січ довко-ла була обнесена високою огорожею, біля якої був викопаний глибокий рів і насипано високі земляні вали. Вороги не могли ніяким способом увірватися в табір козаків, а козаки успішно відбивали нападників. Ота-кі були наші славні пращури – козаки. Діти, ви – нащадки козацької слави, повинні підтримувати традицію: бути сміливими, сильними, лю-бити свій край. А зараз послухайте пісню, яка називається “Гей, шуми, Великий Луже”. Ми з вами кілька разів повторимо слова до цієї пісні і підспіваємо.

Гей, шуми, Великий Луже,

Мати-Хортиця, співай!

Запорожців племя дуже

Повернулось в рідний край.

Щоб воскресла наша слава,

Наша пісня і душа

Земляки, ставайте в лави

Запорізького коша.

Наша мова соловїна

Піде з нами у віки.

Доти буде Україна,

Доки будуть козаки.

То не вітер лине з поля

В придніпровській стороні,

То летить козацька воля

На буланому коні.

Сходить сонце, золотиться,

Мов козацька булава.

Ще не висохла криниця,

Запорозька Січ жива.

Наша мова соловїна

Піде з нами у віки.

Доки буде Україна,

Доти будуть козаки.

(Звучить запис пісні, діти підспівують. Заняття закінчується)

“О, ЩО ЗА МОВА! ЦЕ Ж БО МОВА–ПІСНЯ!”

(Тематичне заняття для старших дошкільників)

     Завдання: продовжувати знайомити дітей з українськми народними піснями, жартами, танцями. Вчити доречно вживати приказки та при-слівя. Закріпити знання дітей про творчість Т.Г.Шевченка. Розвивати поетичний слух, сприйнятливість до співучості, багатства української мови. Виховувати глибокі почуття поваги до своїх рідних, до України та української мови.

     Матеріал: портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники, український ві-нок, українські костюми для дітей і вихователя, програвач, платівка з піснею “Напучування сільського вчителя” (“Наша мова – соловїна”) (муз. В.Морозова, сл. І.Малковича).

Хід заняття

     Вихователька: Діти, сьогодні в нас буде дуже цікава зустріч. Я за-прошую вас на слово рідне материнське, на нашу українську пісню. Ми намагатимемося показати багатство, красу та мелодійність української мови – мови, якою ми розмовляємо, думаємо, без якої не мислимо свого існування. Сьогодні ми будемо не тільки вести бесіду, але й співати, бо ж музика, пісня завжди підкреслюють, ширше відкривають глибину слова. Я хотіла б розпочати нашу бесіду піснею. Це пісня-зверенення до вас, любі діти. Автори цієї пісні просять вас любити і берегти рідну мо-ву. Ось послухайте.

В грамзапису звучить пісня “Напучування сільського вчителя” (“Наша мова – соловїна”.)

     Що ви запамятали, прослухавши цю пісню?

     (– Свою мову треба знати, любити і берегти.)

     Вих.: Діти, всі народи мають свою мову, якою вони розмовляють. Ми про це вже говорили і вивчили маленький віршик. Хто розкаже?

     Дитина:        Всі народи мову мають,

Всі своїх пісень співають,

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний.

     Вих.: Усім відомо, що як тільки дитина народжується, вона чує го-лос рідної мами, її мову, її пісню. Це перша колискова, перша зернинка добра в дитячій душі. Від колиски і починається наша мова. Цю мамину колискову ми повинні пронести через усе наше життя.

     Дитина:        Коли м’який, ласкавий тихий вечір,

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі –

Тоді я чую неньки колискову.

     Вих.: Ми знаємо багато колискових, одну з них заспіваємо.(Діти співають колискову.)

     Ось так нам співає мама. Ми виростаємо з цією піснею, сумуємо і радіємо. А хто згадає вірш про рідну мову?

РІДНА МОВА       С. Воробкевич

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Розмовляти і співати

Ненька наша мила?

     Вих.: Наша мова багата, барвиста, розкішна. Її джерело не міліє, а наповнює наш народ талантами, невмирущими віршами та піснями. Ді-ти, як ви звертаєтеся до найдорожчої для вас людини – до мами?

     (– Мамочка, матуся, ненька, ненечка, матінка.)

     А якими словами ви виражаєте свою любов до мамочки?

     (– Люба, дорога, ніжна, мила, золота, добра, найдорожча.)

     А хто згадає вірш про маму?

     Дитина:        Ще в колисці немовля

Слово “Мама” промовля –

Найдорожче в світі слово.

Так звучить у рідній мові:

Мати, матінка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся, –

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя.

     Вих.: Дуже гарно ви кажете про маму, але ще краще свої почуття до мами ми передамо піснею. Давайте заспіваємо пісню про маму. (Діти виконують пісню про маму.)

     Бачите, як багато слів ми знайшли в нашій мові, щоб сказати про маму. То ж ви переконалися, що наша мова дуже багата. Про це є і гар-ний вірш, який написав О. Підсуха. Послухайте.

     Дитина:       Ой яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір і перелісок, чорноліс, байрак.

І така ж розкішна та гнучка, як мрія!

Звідкіля є й звідки, можна і звідкіль,

Є в ній хуртовина, віхола, завія,

Завірюха, хуга, є і заметіль.

     Вих.: Діти! Наш український народ і наша мова дуже давні. Багато-численні вороги не раз хотіли знищити наш народ, вбити нашу мову. Але українці не скорилися. Наші праотці ставали на захист своєї землі, своєї мови, а в боротьбі їм завжди допомагала українська пісня.

     Діти:         1. О, що за мова! В ній бринить минуле,

Іржання коней в Запорозькій Січі.

         2. О, що за мова! Лиш торкнешся слова,

І заспіва воно, неначе вітер!

 

(Діти виконують пісню “Гей, там на горі Січ іде”.)

     Вих.: Діти, ця чудова пісня на мить перенесла нас в ті далекі часи, коли наші славні козаки боронили наш край, і ми вдячні минулим поко-лінням за збережену нашу славу, землю, мову. Ви, діти, повинні бути гідними правнуками своїх прабатьків. Ви теж повинні любити і берегти свою землю, свій народ, українську мову. Давайте виконаємо пісню про українських дітей, про нас.

(Пісня “Українець”. “Українське дошкілля”,Київ; с.76.)

     А зараз, діти, для вас сюрприз (Звучить запис співу соловя.)

     Чий спів ви щойно прослухали? Чи подобається вам, як щебече со-ловейко? В народі кажуть, що наша мова соловїна. Є такий віршик:

Любо в гаю соловейко виспівує.

Слухаю ніжне звучання,

Чистую, щирую річ українськую

Чую я в тім щебетанні.

     Хто скаже, чому говорять, що наша мова соловїна?

     Дит.: Наша мова співуча, мелодійна, як гарна пісня соловя.

     Вих.: Хто згадає, як ще кажуть в народі про нашу мову?

     Дит.: Наша мова – калинова.

     Вих.: А чому нашу мову порівнюють з калиною?

     Дит.: Бо калина – дуже гарний кущ: білим цвітом пишається на-весні, та червоними ягідками восени.

     Вих.: Так, добре. В народі ще кажуть: “Без калини – нема України”, як і без мови. Ось чому наша благодатна земля пригорнула цей кущ і розселила по всій Україні. Здавна люди оспівують цей кущ в піснях і віршах. Ось послухайте вірш “Калинонько – Вкраїнонько”, який напи-сав Б. Чепурко.

     Дит.:             У нашому лузі

Сталася новина –

Зацвіла біленьким цвітом

Червона калина.

Калинонько-Вкраїнонько –

Божа наречена

Поклонилась тобі в пояс

Травичка зелена.

Защебечи, солевейку,

З гілочки тоненько –

Покоти малі колечка

На весь світ біленький.

     Вих.: Ми знаємо багато пісень про калину. Давайте заведемо хоро-вод “Ой є в лісі калина”.

(Діти виконують хоровод.)

     Діти, ми не можемо говорити про нашу мову і не згадати великого сина українського народу Т.Г.Шевченка. Він всією душею любив Украї-ну, її мову. У своїх віршах він описував рідну природу, сумував за Укра-їною, коли жив за її межами. Ми не можемо відділити Шевченка від Ук-раїни. І тепер ми розмовляємо мовою Шевченка. Ми знаємо багато його віршів, але є й такі вірші, які покладено на музику. Давайте виконаємо пісню на слова Т.Шевченка “Якби мені черевики”.

(Діти виконують пісню.)

     Вих.: Діти, як ми вже казали, наша мова дуже давня. Її творив народ, а тому вона багата прислівями, народними приказками, влучними на-родними висловами, жартами. Ми їх багато знаємо. Давайте згадаємо деякі. Як в народі кажуть про рідних?

     (– У кого ненька рідненька, у того голівка гладенька.)

     (– Який дуб – такий тин, який батько – такий син.)

     Прислівя: Посієш вчасно – уродить рясно. Весняне сонце, як дівчи-ни серце.

     Прикмети: Закумкали жаби – можна сіяти кукурудзу. Рясно цвіте вишня – добре цвістиме жито.

     Вих.: Молодці, діти. Давайте ще послухаємо казку без кінця.

     – Ми з тобою йшли?

     – Йшли.

     – Кожуха знайшли?

     – Знайшли.

     – То де він?

     – Що?

     – Кожух!

     – Який кожух?

     – Ну, ми з тобою йшли?…

     Вих.: Як бачите, діти, українці – емоційні люди, люблять повесели-тися, поспівати, пожартувати і, звичайно, потанцювати. Ви всі одягнені в гарні українські костюми, то ж і танець наш буде веселий, українсь-кий. Запрошую всіх на гопак.

(Діти виконують танок “Гопак”.)

     Вих.: Я думаю, що ви всі зрозуміли, що найбільше багатство народу – це його мова. Наша мова гнучка, мелодійна, розкішна і дуже потрібна нам. Без мови – нема народу, а тому, щоб нашому роду не було перево-ду, ми повинні шанувати, берегти нашу мову, розвивати і передавати її наступним поколінням.

(Звучить запис пісні “Рідна мова”, діти підспівують, заняття закінчується)

РІДНИЙ КРАЙ, ДЕ МИ ЖИВЕМ, УКРАЇНОЮ ЗОВЕМ

(Телеміст Ужгород – Київ. Розваги для старших дошкільників)

     Завдання: формувати уявлення про те, що рідне місто, село, край – то часточка великої держави України. Поглибити знання дітей про те, що наша Батьківщина – Україна, а люди, що народилися і живуть в Ук-раїні – український народ. Розширити уявлення дітей про рідний край та про Київ – столицю нашої держави. Поповнити знання дітей про народ-ну творчість: народні пісні, танці, вірші, легенди, ігри. Виховувати лю-бов до рідного краю, до України.

     Матеріал: герби Ужгорода і Києва, український вінок, вишивані рушники, записи пісень “Україно, Україно” Т.Петриненка, “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Закарпаття моє” у виконанні І.Поповича, “Многая літа” у виконанні О.Білозір. Діти одягнені в українські та за-карпатські народні костюми.

     В залі оформлені дві “телестудії” – Ужгорода і Києва. Заходять дві групи дітей і сідають на свої місця: кожна група у свою студію.

(Звучить запис пісні “Україно, Україно”.)

     Ведуча з Ужгорода: Добрий день, шановні гості студії. Ми розпо-чинаємо телеміст Ужгород – Київ між дітьми двох дитячих садків. Ша-новні кияни, доброго вам дня. Чи ви нас добре бачите і чуєте?

     Ведуча з Києва: Ми вас добре чуємо і бачимо і раді зустрічі з вами. (Діти вітаються.)

     В.У. У грі, яка зараз відбудеться, правила такі: дозволяється активно вступати в розмову з дітьми й дорослими, але не перебивати їх. Ставити цікаві запитання і влучно відповідати на них. Веселитися, сміятися і жартувати. Забороняється мовчати і сумувати. Щоб вже спочатку в нас був гарний настрій, ми привітаємо наших друзів з Києва веселою піс-нею.

(Діти з Ужгорода виконують пісню “Ой заграйте, дударики”.)

     В.К. Дякуємо гарно за таку чудову пісню. Діти, вам сподобалася ця пісня? Як ви собі уявили Закарпаття, коли слухали цю пісню?

     Діти з Києва: Закарпаття – це гірський край. Там є зелені полонини, ліси, а живуть там веселі люди.

     В.К. Молодці, діти. Давайте і ми привітаємо наших нових знайомих з Ужгорода піснею, заспіваємо їм про Київ.

(Діти виконують пісню про Київ.)

     В.У.: Я бачу, що нашим дітям сподобалася ця пісня. Правда, діти? Ми вже дещо знаємо про нашу столицю. Наші діти хочуть розповісти, яким вони уявили собі Київ.

     Д.У.: Київ – це велике місто, столиця України. Київ – це гарне, зеле-не місто, воно розташоване ніби в парку на берегах могутнього Дніпра.

     В.У.: Шановні кияни, як ви зрозуміли, що наше Закарпаття – дуже чарівний край. Гори Карпатице легені всієї України, а дзвінкі потоки й ріки несуть з гір цілющу воду. Послухайте гарний вірш про наш край.

Ой співаю, я співаю,

Ще й на дуду граю.

Верховино, ти орлина,

Наш чарівний краю.

Ти, мов квітка мальована

У віночку України,

У віночку з колосочків,

Щирим золотом налитих.

Ой співаю, я співаю,

На трембіті граю.

Славтесь, гори і долини,

Закарпатський краю!

     В.У.: У нас є запитання до дітей з Києва.

     Д.У.: Нам дуже цікаво дізнатися про заснування Києва. Чи могли б ви про це розповісти?

     В.К.: Звичайно, наші діти із задоволенням розкажуть вам про істо-рію нашого славного міста.

(Діти читають вірш “Початки Києва” Олександра Олеся.)

Над Дніпром широким, вільним,

Де луги й степи цвіли,

Наші прадіди поляни

Оселились і жили.

Пишно квітла Україна,

Повна всякого добра.

Як в раю, жили поляни

Понад хвилями Дніпра.

Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора,

Жив там перший Кий з Хоривом,

Щек та Либідь – їх сестра.

Над самим Дніпром, на горах,

Огороджений з боків

Ровом, мурами й валами,

Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло нього,

Наче батько, став Дніпро,

Наче батько сину, ніс він

З півдня й півночі добро.

     В.У.: Діти, чи зрозуміли ви, хто заснував Київ, на якій річці він роз-ташований? Хто може дати відповідь?

     Д.У.: 1. Київ був заснований трьома братами: Києм, Щеком та Хори-вом і їх сестрою Либідь, а назвали місто на честь старшого брата Кия.

     2.Місто Київ побудовано на берегах великої ріки Дніпро. 3. Я знаю вірш про Дніпро і хочу його розказати.

ДО ДНІПРА  С.Литвин

Дніпре мій повнозвучний,

Друже наш нерозлучний!

Чуєш? Нива шумить колоскова.

Матері немовлят сповивають

І про тебе співають.

Їхня пісня – немов колискова.

Ой ти, Дніпре широкий –

Серця вічний неспокій.

     В.К.: Шановні ужгородці, ви багато знаєте про Київ, про Дніпро, але наша розмова буде неповна, якщо ми не згадаємо нашого великого по-ета Т.Г. Шевченка і його славетну пісню “Реве та стогне Дніпр широ-кий”. Я пропоную, щоб ми разом заспівали цю пісню.

(Звучить в грамзапису пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”, співає весь зал.)

     Д.К.: Шановні Ужгородці, розкажіть нам про своє місто.

     Д.У.: Наше місто не таке велике, як Київ, але теж дуже гарне. По-слухайте вірш “Рідне місто”, який написав наш поет В.Ладижець.

В Ужанській долині, зеленій, чудовій

Бурхливо вирує криштальна вода.

Звивається вужем, звивається змійкою,

Так Ужем і названа річка-краса.

Над річкою Ужем красується місто –

Воно найдорожче, найкраще мені.

Я тут народився, проводжу дитинство,

Його не забути ніколи мені.

Тут дружно живуть всі наші народи,

Неначе єдина хороша сімя:

І чех, і угорець, болгар, українець,

І мова вкраїнська єднає серця.

     В.У.: Ми вже співали, вірші читали, а зараз я пропоную потанцюва-ти. Отже, дивіться наш закарпатський танок.

(Діти виконують закарпатський народний танець.)

     В.К.: Гарно ви танцюєте, але й ми не відстаємо. Ми затанцюємо “Го-пак”.

     Д.К.:              Ой веселі дударі,

Замузичте дітворі!

Так заграйте гопачка,

Щоб аж пил з-під каблучка!

(Діти виконують танок“Гопак”.)

     В.К.: Багата наша Україна не тільки піснями і танцями, але й чудо-вою природою. На нашій благодатній, родючій землі ростуть могутні дуби, верби, стрункі тополі. Але не була б природа такою красивою без куща калини.

     Д.К.:             Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

     В.К.: Ми пропонуємо вам послухати пісню-легенду про калину.

У долині кущ калини                     Він хотів мене, калину,

Нахилився до води.                        Посадить в своїм саду,

Ти скажи, скажи, калино,              Не доніс і в полі кинув,

Як попала ти сюди.                        Думав, що я пропаду.

Якось ранньою весною                 Я за землю ухопилась,

Хлопець гарний прискакав,          Стала на ноги свої

Милувався довго мною,                І на віки поселилась,

А тоді з собою взяв.                      Де вода і соловї.

     В.У.: Яка чудова пісня-легенда! Правда, діти? Калина росте і в нас на Закарпатті. Вона весною радує нас білим цвітом, а восени дарує нам цілющі червоні ягідки. Поетеса Марійка Підгірянка написала вірш про калину, який покладено на музику. Шановні кияни, послухайте цю піс-ню.

Пісня “Колишися, калинонько”

Колишися, калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися,

Сонячними промінцями розмалюйся,

Ще й з тим вітром буйнесеньким розцілуйся.

Ще й срібненькою росою вмийся чисто,

Надінь свої ягідочки, як намисто.

Буде тобі, калинонько, так весело,

Як поглянеш в чисту річку, як в глядило.

     Д.К.: Кажуть, що в Закарпатті дуже багато смерекових лісів, що ва-ші смерічки дуже гарні. Чи це так?

     Д.У.: Це і справді так. Як тільки ви приїдете на Закарпаття, вас зуст-ріне тихий шепіт зачарованих смерічок. Дмитро Павличко написав вірш про смерічку.

СМЕРІЧКА        Д.Павличко

Стоїть смерічка на горі                Стоїть смерічка на горі

У сонці, наче в янтарі,                  В снігу, неначе в кептарі,

І ми до неї в гості йдем,               І ми до неї в гості йдем,

Вона росте і ми ростем.               Вона росте і ми ростем.

     В.У.: Наші діти дуже люблять відпочивати на природі, між чудови-ми квітами, буйними травами. Зараз вони виконають композицію на піс-ню, яку виконує наш спільний знайомий, співак і композитор Іван По-пович. Хоч він живе в Києві, але родом із Закарпаття.

(Звучить запис пісні “Закарпаття моє”, діти танцюють.)

     В.К.: Дуже гарну композицію ви нам показали, а наші діти хочуть погратися в народну гру “Панас”. Якщо вона вам сподобається, ви теж зможете гратися в цю гру.

(Проводиться гра “Панас”.)

     В.К.: Усім відомо, що український народ дуже веселий, співучий, любить жартувати. Наші діти знають багато українських народних жар-тівливих пісень, послухайте одну з них.

(Діти виконують пісню “По дорозі жук”.)

     В.У.: Наш край теж славиться народними піснями. Діти дуже люб-лять їх співати. Послухайте жартівливу пісню “Дала мені мамка корову”.

(Діти виконують пісню.)

     В.У.: Ось і закінчується наш ефірний час. Сьогодні ми багато цікаво-го дізналися про Київ і про Ужгород. Ми зрозуміли, що нас єднає те, що ми всі – український народ, а Україна – наша Батьківщина.

     Діти:        1.  Ми всі з українського поля,

З блакиті його висоти,

А тому нам випала доля

Не гнутись, до сонця рости.

             2.  Ми є діти українські –

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш – Україна,

Красна та багата.

        3.  Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

        4.  Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Щастя дай, Боже, народу

На многая, многая літа.

(Звучить пісня “Многая літа”, співають всі.)

КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ

(Свято для старших дошкільників)

(У запису звучить “Запорізька похідна”. Діти в українських костюмах заходять до залу. На святі присутні батьки, діти інших груп.)

     Ведуча: Шановні гості! Ми щиро вітаємо вас на нашому святі. А свято у нас незвичне, веселе, пісенне, музичне. На нашому святі будуть для всіх і гумор, і танці, і пісня, і сміх. Ми і вас запрошуємо поспівати з нами, повеселитися, щоб свято надовго у серці лишилося, бо ж україн-ська душа споконвіку любила веселитися, забуваючи всі негаразди. А ще ж усім відомо: де козак, там пісня, жарти. До нас прийшла грамота від козацької старшини. На козацькій раді прийняли наказ, з яким я вас познайомлю.

     У звязку із славним святом в дошкільному закладі № 29 міста Уж-города наказую:

    1.Поздоровити зі святом всіх присутніх – гостей та виконавців.

    2.За видатні успіхи у галузі сміхології нагородити учасників свята ве-ликою бочкою меду та великою подякою, яку оголосити через сто років.

    3.Завідуючій дошкільним виховним закладом в день свята забезпечи-ти веселий настрій, сміх, ігри. З наказом ознайомити всіх присутніх в залі: веселих і не дуже, товстеньких, тоненьких, чорнявих, русявих, ру-деньких.

 Підпис: освітянський отаман

     Є добрий звичай в Україні: у святковий день гостей вітати хлібом-сіллю, бажати щастя і добра. То ж і ми вас, дорогі гості, вітаємо хлібом-сіллю.

(Виходять діти з хлібом-сіллю на вишитому рушнику.)

     Діти:       1.   Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом,

З любовю і миром.

       2.   Хай, добрі люди,

Вам щастя буде,

Хай буде доля

На все роздолля.

       3.   І до того літ премного

На любов і згоду,

Хай не буде переводу

Козацькому роду!

       4.   Добра і радості,

Щастя і здоровя

Бажаємо вам від душі!

(Діти ставлять хліб на стіл перед гостями.)

       5.   В народі кажуть:

Пісня-пісенька –

Веселощів невістонька!

Заспіваймо!

       6.   Хай музики грають,

Хай пісні лунають.

Веселе свято у нас

У добрий час!

(Діти виконують пісню “В щасливу пору”.)

В щасливу пору, в ясну годину

Весела наша зійшлась родина (двічі).

Свої вітання ми посилаєм

За мир і щастя у ріднім краї (двічі).

Щоб наша рідна зросла держава

Врагам на лихо, братам на славу! (двічі).

         Діти:  1.   Ми є діти українські –

Хлопці та дівчата,

Рідний край наш – Україна,

Красна та багата.

       2.   Моя Україна – широкі простори,

Поля і левади, долини і гори,

Молитва і пісня, і слово натхненне,

З чого почалась Україна для мене?

Чи з пісні тієї, що в небо злітає?

Чи з рідної мови, що звуками грає?

А чи з Отченаша, що мати навчає?

          Ведуча:   Із пісні, дитино, що в небо злітає,

Із рідної мови, що звуками грає,

З тієї молитви, що мати навчає,

Твоя Україна тебе починає.

     Діти:      1.   Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова соловїна,

Пісня неповторная твоя.

Діти виконують пісню про Україну (за вибором музкерівника.)

       

2.            Сьогодні свято всіх зустріне,

Сьогодні все козацтво тут,

У цьому залі радість лине,

Козацькі ігри всіх нас ждуть.

     Ведуча:         Що говорить вам “козак”?

Це крилате, горде слово!

     Діти:       1.  Козаки – це вільні люди!

        2.  Козаки – безстрашні люди!

        3.  Козаки – борці за волю,

            За щасливу нашу долю!

     Ведуча: А правил козацьких ви не забули?

     Хлопці: – Не забули!

        1.  Козак – чесна, смілива людина,

Найдорожча йому – Батьківщина!

        2.  Козак – слабому захисник,

Цінити побратима звик!

        3.  Козак – усім народам друг,

І лицарський у нього дух!

        4.  Козак вкраїнську любить мову,

Він завжди держить своє слово.

     Ведуча: Молодці, козачата! Бачу, виростите ви справжніми лицаря-ми.

(Звучить пісня “Козачата” М.Ведмедері на вірші О.Яворської.)

     Хлопчики: 1. Ми любимо трави і квіти,

 І сонце нам шле свій привіт.

 Ми роду козацького діти,

 Землі української цвіт.

            2. Наш приятель – сміливий вітер,

 Відвага – це наш заповіт.

 Ми роду козацького діти,

 Землі української цвіт.

           3. В яку б не пішли ми дорогу

 Ти, пісне, над нами злітай!

 Крокуючи гордо і в ногу,

 Ми славимо рідний наш край.

           4. Наша мова соловїна

 Піде з нами у віки.

 Доти буде Україна,

 Доки будуть козаки!

(Діти виконують пісню “Гей, там на горі Січ іде”.)

           5. Мої друзі, дошкільнята,

 Ми сьогодні – козачата.

 В силі, спритності змагання

 Розгорнемо у цій залі.

 Гей, музико, гучно грай-но,

 Всі на коні, і – рушаймо!

(Хлопчики виконують танець на “конях”.)

     Хл: Потомились вороні, розсідлаємо їх!

(Діти виконують пісню “Розпрягайте, хлопці, коні”. Пісня переходить в танець “Біля криниці”, виконують дівчатка під музику “Несе Галя воду”.)

     Ведуча:         І веселі, і завзяті

Підростають козачата,

А тепер прийшов вже час

Спритність виявить для нас.

Ну, виходьте сміливіше, козачата,

Вболівають хай і гості, і дівчата!

(Хлопці діляться на два гурти.)

     Хлопчик:     Ми тепер порозважаємось,

В різних іграх позмагаємось.

Два гурти козаків гожих

Вам покажуть, хто що може.

     Ведуча: Зараз будуть змагатися два гурти козачат, а ми побачимо, котрий гурт сильніший. Перше завдання – перетягування канату.

(Гурти козачат перетягують канат.)

     Друге завдання. Бували випадки, коли козаки в боях потрапляли в полон, але вони за всяку ціну намагалися втекти з полону. Отже, наше наступне завдання – втеча козака з полону.

(Проводиться естафета “Стрибки в мішках”.)

     Третє завдання. Козакам часто доводилося плавати на своїх кораб-лях, які називалися “чайками”. Зараз і наші козачата поплавають на сво-їх “човнах”.

(Проводиться естафета на “човнах”. “Човнами” служать тази. Один козак сідає в таз, двоє козаків тягнуть його до протилежного берега “річки”. Перемагає гурт, котрий швидше переправить своїх козаків через річку.)

     Ведуча: Молодці, козачата! Ви були швидкими, як вітер, прудкими, як зайці, і показали нам своє уміння. Переможці нагороджуються вяз-кою бубликів, а вони пригостять усіх учасників змагань.

     Хлопчик:     Що ви, хлопці, зажурились?

Та невже ви притомились?

Годі думати, гадати,

Нумо до дівчат гуляти!

(Хлопчики гуртом підходять до дівчаток.)

     Хлопчик: Дівчата! Знаємо, що ви гарні господині, то може, ви нас почастуєте?

     Дівчинка: Почастувати можемо! І улюблені страви козацькі знаємо, це – вареники, куліш, риба. Одну страву ми приготували. Відгадайте, яку.

Місили, місили,

Ліпили, ліпили,

А тоді – хіп, та в окріп,

В масло та сметану.

Хто зуміє відгадати,

Того будем частувати.

     Хлопчики (сміються): О, та це ж вареники!

     Ведуча: Так, так, це вареники. То ви хочете вареників? (Хочемо.) Дівчата, наші хлопці вареників хочуть.

     Дівчинка: Та ми їм пісню таку заспіваємо.

(Діти за ролями виконують пісню “Наші хлопці вареників хочуть”, дівчатка виносять макітру із бутафорськими варениками.)

     Дівчинка:     Ой ви, хлопці-забіяки,

Ніс не задирайте,

Ви із нами на змагання

Дружно всі вставайте.

     Ведуча: Нумо позмагаємось, хто швидше перенесе вареники.

(Змагаються один хлопчик і одна дівчинка. Деревяною ложкою переносять вареники з макітри в макітру.)

     Хлопчик: Дівчата, та це ж якісь несправжні вареники!

     Дівчинка: Не журіться, не хвилюйтесь, будуть вам і справжні варе-ники. (Дівчата виносять у макітрі справжні вареники.)

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

Їжте, їжте, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

(Хлопчики збігаються до макітри, нюхають вареники.)

     Дівчатка:

     1. Дівчата! Чи ви бачите! Всі хлопці до вареників, а про нас забули!

     2.Та ж козаки над усе люблять із сиром пироги! Пам’ятаєте, як в піс-ні співається?

(Виконується пісня “Із сиром пироги”.)

     3. Дівчата, давайте дражнити хлопців!

     – Чого, чого парубки білі?

     – На обідець кота зїли!

        А попелом посипаючи,

        А дьогтиком поливаючи.

(Хлопчики ловлять дівчаток, ті викручуються.)

      – Ой ви, хлопці-безштаньки,

         Заспівайте веснянки!

         Зиму зимували,

         Штанів не напряли.

     Хлопчики:   А ви що?

     Дівчатка:     А ми, дівочки отцевські,

Гулять не гуляли –

Полотна наткали!

     Хлопчики: Ой – ой – ой! Торохтіла сорока, як діжка з горохом. Ви-хвалялася кума, що пироги пекла, бо й ворота в тісті!

     Дівчинка: Хлопці, нащо вам музики, коли у вас довгі язики!

     Хлопчик: Їм кажеш – ячмінь, а вони тобі – гречка! Не-хай буде гречка, аби не суперечка. Згода, дівчата?

     Дівчатка: Та вже згода!

     Хлопчик:     Досить жартувати,

Нумо танцювати!

Ой заграйте, музики,

У мене нові черевики,

Танцювати я мастак

Український наш гопак.

(Діти виконують гопак.)

     Ведуча: Молодці, діти. Ви сьогодні продемонстрували силу і сприт-ність козацького роду. Ми переконалися, що козаки – то люди веселі, кмітливі, дотепні, сміливі, на всякі витівки гаразді і над усе люблять свою Батьківщину.

     Діти:      1.   Ми всі з українського поля,

З блакиті його висоти,

А тому нам випала доля

Не гнутись, до сонця рости.

       2.   Щоб традиції великого народу

Множились від роду і до роду,

Йдіть до долі сильним, твердим кроком,

В щасті і здоровї рік за роком.

       3.   Станьмо кожен звуком,

Станьмо кожен громом слова.

Хай праотча слава знов сягне ясних висот,

Щоб не занепала українська наша мова,

Щоб не засмутився український наш народ.

(Всі співають “Многая літа”, свято закінчується.)


ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

КВІТИ, ДО МЕНЕ

     Роздати дітям картинки із зображеням різних квітів. Вихователька називає квітку, і діти, у кого в руках названа квітка, підходять до веду-чої. Діти обмінюються картинками і гра повторюється.

СМУГАСТІ КИЛИМКИ (РУШНИЧКИ)

     Для кожної дитини аркуш білого паперу, на якому фарбами (черво-ною, жовтою і зеленою) намальована ліва поло-вина смугастого килим-ка (рушничка). Права половина килимка – контурне зображення сму-жок, які треба зафарбувати у відповідний колір.

Хід вправи.

     Вихователька привертає увагу дітей до зафарбованої частини килим-ка і запитує про назви кольорів. Потім вона пропонує їм зафарбувати праву частину килимка, добираючи фарби у відповідності із зафарбова-ною лівою частною килимка та в межах контурних ліній. Кращі килим-ки використовують для подарунків та в іграх з ляльками. Щоб не поми-литись у виборі фарб, роблять мазок спочатку на папері, порівнюють колір з лівою частиною килимка і лише потім наносять фарбу на праву частину.

НА МІСЦЯ

     Діти сидять на стільчиках, розміщених в один ряд. У них картинки, на яких намальовано іграшки, посуд, одяг. В різних місцях кімнати стільчиками відгороджені: “мисник”, “шафа для одягу”, “поличка для іграшок”. “Зараз,– говорить вихователька,– всі речі у вас. Всі ці речі треба розкласти по місцях: посуд – у мисник, одяг – у шафу, іграшки – на поличку. Діти за сигналом “на місця” знаходять місце для своїх кар-тинок.

МАГАЗИН

     В “магазині” розміщені різні предмети за призначенням: посуд, іг-рашки, одяг. Щоб щось купити, треба описати відповідний предмет. Ви-хователька першою “купує” предмет, називає його, дає короткий опис, говорить, для чого він використовується. Наприклад: “Дайте мені, будь ласка, жовтий глечик з червоними смугами. Він мені потрібен для моло-ка”. Після цього діти самі “купують”, даючи більш або менш повний опис. Якщо діти користуються просто жестом, вказівним займенником “це”, вихователька ставить їм навідні питання, які допомагають пра-вильно описати предмет. Якщо дитина правильно описала іграшку, вона одержує її.

БАБУСИНА СКРИНЯ

     Мета: запам’ятовування назв українського одягу та розповідь про нього.

     Матеріал: іграшкова скринька, одяг: сукня, спідниця, пасок, вінок, хустка, вишиванка, намисто, чоботи, кожух, шаровари, пояс, шапка-бирка.

     Вихователька привертає увагу дітей до чарівної скрині. Звідкілля во-на? Хто ж це нам  її прислав? (Діти з вихователькою відкривають скри-ню. Дитина дістає із скрині лист. Вихователька читає лист.).

     Ой, діти, це лист і скриня від бабусі Мелани. Послухайте, що вона нам пише. “Добрий день, люба малеча! Пише вам бабуся Мелана з дале-кого українського села Новоукраїнка. Я знаю, що ви дуже гарні діти і надсилаю вам свою скриню з українським одягом. Ви розгляньте його і скажіть, як він називається, коли його одягають, хто його одягає? А ще я вам надсилаю декілька загадок про одяг, відгадайте їх. А може, ви і самі знаєтє загадки про одяг, то загадайте їх один одному. Допобачення, мої любі. Ваша бабуся Мелана.

     Діти розглядають одяг, розповідають про нього.

НАГОДУЄМО ВЕДМЕДИКА  

     Мета: знайомити дітей з українським національним посудом: макіт-рою, глечиком, мискою, деревяними ложками та ін.

     Матеріал: предмети українського національного посуду, іграшковий ведмедик.

     Вихователька організовує дітей на гру, обігруючи вірш:

Ведмежаток я взяла,

Посадила до стола,

Стала медом частувати:

“Пригощайтесь, ведмежата!”

А ведмедики сидять

І нічого не їдять…

     Вихователька стурбована, чому ведмедики нічого не їдять. Та ж во-ни не мають чим і з чого їсти. Ведмедикам треба дати посуд. В що на-ллємо меду? (В тарілочку, поливану мисочку). Чим будуть їсти ведме-дики мед? (Деревяними ложками). З чим можна їсти мед? (З чаєм, з мо-локом). В чому поставимо молоко на стіл? (В глечику). Щоб у ведмеди-ків був смачний обід, ми поставимо пиріжки в макітру. (Діти розглядають гарно прибраний стіл і розповідають про посуд).

РУХЛИВІ ІГРИ

КОЛОБОК

     Діти сідають колом, обличчям до середини і перекочують “мяч-ко-лобок”. Ведучі, які ходить у колі (“дід”, або “баба”), намагаються затри-мати “мяч-колобок”. Якщо це їм вдається, сідають у коло. Дитина, яка невдало подала мяч, і тому він опинився в ведучого, сама стає ведучим. Під час перекочування мяча діти можуть співати “пісню Колобка”.

ГРА-ХОРОВОД “ВІНОК

     Діти стають в коло і беруться за руки. В середину виходить дівчин-ка-Оленка. Вихователь одягає дітям наголівники із зображенням квітів: ромашки, незабудки, барвінку та інших квітів.

     Діти ведуть хоровод. Дівчинка-Оленка всередині хороводу іде, спі-ваючи, протиходом. На “ла-ла-ла”дитина-квітка кружляє з Оленкою, а діти, стоячи, плескають у долоні. Поступово квіти “вють” віночок все-редині кола.

     Закінчити можна проходженням дітей через ворітця.

Ми вінок на Оленку плетем,

У вінок ми ромашку завєм.

Іди до нас, Оксаночко,

Білесенька ромашечко.

Ла-ла, ла-ла-ла,(2)

Ми вінок на Оленку плетем,

У вінок незабудку завєм.

Іди до нас, Наталочко,

Блакитна незабудочко.

Ла-ла, ла-ла-ла,

Ми вінок для Оленки плетем,

У вінок ми барвінок завєм.

Іди до нас, Андрієчку,

Зелененький барвіночку.

ВІНОЧОК

Грає музика, діти-квіти стоять колом, плещуть в долоні. Обирається ведуча. Ведуча співає:

Ой піду я на лужок

Та й по квіти на вінок.

Я сплету віночок

Лише з ромашок!

(“Ромашки” стають в коло, танцюють в колі. Інші “квіти” плещуть в долоні.)

     Ведуча: Ой піду я на лужок, та й по квіти на вінок. А тепер я сплету вінок лише із барвінку!

(Діти-“Барвінки” танцюють. Ведуча по черзі називає всі квіти, які є на “лужку”. В кінці ведуча сплітає вінок з усіх квіток. Всі “Квіти” танцюють.)

ІВАНОЧКУ, ПОКИНЬ СХОВАНОЧКУ

     Обирається Іванко. Він повертається до стіни обличчям. Діти стають гуртом і промовляють:

Іваночку, Іваночку,

Покинь свою схованочку.

Раз, два, три,–

Кого схочеш, того злови.

     Діти тікають, Іванко їх ловить.

ВЕДМЕДИК І ДІТИ

     З-поміж дітей обирають ведмедика, вихователь ставить його у сере-дину кола. Діти довільно ходять круг нього і промовляють (чи підспіву-ють) за дорослим:

Як у лісі ми гуляли,

То ведмедика шукали.

У барлозі він лежав,

Під ялиночкою спав.

     Вихователь допомагає утворити правильне коло, взявшись за руки:

 

Круг ведмедика ходили

І ведмедика будили:

-Прокидайся, уставай

І малят наздоганяй.

     Ведмедик озивається: – Хто мене збудив? Діти вигукуючи “Не я!”, “Не я!”, розбігаються. Ведмедик наздоганяє їх. Той, кого він торкнеться, відходить убік. Коли упіймано 3–4 дітей, за допомогою лічилки обира-ється новий ведучий. Гра повторюється.

ЙШОВ КОТОК

     Діти стоять у колі, взявшись за руки. Посередині – котик, який три-має в руках 5–6 паперових рибок. Діти рухаються проти годинникової стрілки, котик ходить навпаки. Діти промовляють або підспівують за вихователем (двічі): – Пішов котик на мосток, зловив рибку на гачок!

     Котик відгукується (двічі): - Чи їсти самому, чи нести додому?

     Діти зупиняються, обертаються обличчям до центра: – їсти самому!

     Котик на те: – Ні, я сам укушу, та ще й діткам віднесу!

     Діти: – Не хочемо рибки!

     Після цих слів діти розбігаються, а котик ловить їх. Кого торкнеться, тому дає паперову рибку. Вихователь зупиняє гру, коли кілька рибок роздано, лічить, скільки саме. Після повторень гри зазначає, який котик виявився найспритнішим.

КАЧЕЧКА

    Діти стоять колом, тримаючись за руки. Качечка поза колом. Вихова-тель співає:

Ду-ду-ду-ду, дудочка,

Ду-ду-ду-ду-ду!

Ой заграла дудочка

В нашому саду.

     Діти ідуть в один бік, качечка з каченятами – в протилежний.

Вихователь:

Он пливе білесенька

Качка по воді.

Хто це так гарнесенько

Грає на дуді?

     Двоє дітей утворюють ворота. Качечка з каченятами входить у коло. Вони “пливуть” один за одним, ніби загрібають лапками воду. Діти гра-ють на дуду (дуда з кулачків). Качка з каченятами продовжують плава-ти.

     Вихователь: Стала з каченятами

Качка танцювати,

Крильцями і лапками

Воду колихати.

     Діти повільно розмахують зчепленими руками, зображуючи коли-вання води. Каченята танцюють, кружляють то в один бік, то в інший, повільно розмахуючи руками (“крильцями”). Діти знову грають на дуду:

Ду-ду-ду-ду, дудочка!

Ду-ду-ду-ду-ду!

Ой, хороша дудочка

В нашому саду.

     Діти зупиняються, ворота відчиняються, качка з каченятами вихо-дить з кола на бережок. Гра повторюється.

ЛЕЛЕКА І ЖАБЕНЯТА

     Серед дітей обирається лелека, а інші діти – жабки. По болоту хо-дить, високо згинаючи ноги, лелека. Жабки стрибають. Опинившись близько біля лелеки, жабенята тікають у воду (в озеро). Кого лелека упіймає, той вибуває з гри. Гра супроводжується словами ведучого (вихователя). Поступово діти запамятовують ці слова:

Дибає лелека по болоту –

Зранку він вже вийшов на роботу,

Скоса поглядає, чи немає

Де малих зелених жабеняток.

Зупинився враз, відкривши дзьоба,

А з-під ніг у нього жаба – стриб!

Він вхопив її в цю ж мить.

ДО БАБИ ПО СІЛЬ

     Двоє стають навпроти одне одного. Хтось починає говорити:

    – Підеш до баби по сіль?

    – Піду.

    – А не боїшся її псів?

    – Ні.

     Щоб упевнитися, що це так, той, хто питав, сплескує перед очима другого в долоні. Якщо той кліпне, то боїться, а як витримає – не боїть-ся. Тоді той, кого випробовували, каже:

    – Ану ж, подивимось, чи ти не злякаєшся?

Діти міняються ролями.

ХЛІБЧИК

   Діти шикуються парами. Спереду стає хтось один. Передній говорить:

   – Печу, печу хлібчик!

   – А випечеш? – озивається остання пара.

   – Випечу.

   – А втечеш?

   – Побачу.

     Той, хто “пік хліб”, зразу біжить, а задня пара його ловить. Хто спій-має, з тим стане в парі спереду, а хто залишиться без пари – “пектиме хлібчик”. 


ДОПОМІЖНИЙ ХУДОЖНІЙ МАТЕРІАЛ

ВЕСЕЛО       А. Костецький

Тра-ля-ля!              Мама – тут,

Тру-лю-лю!            І тато – тут,

Я усіх і все –          На прогулянку

люблю.                    ідуть.

Дуже весело           Тато братика

мені                         несе

В ці ласкаві            От і все!

літні дні.

ВЕСЕЛІ ЖАБКИ       Л. Повх

Очеретяна хатина                    Мама-жабка ловить мушки,

Біля річечки була.                   Тато шиє капелюшки,

І жила у ній родина                 Курить люльку жабка-дід

Не велика й не мала:               Бабка – варить всім обід,

Жабка-дід і жабка-бабка,       А веселе жабеня

Мама-жабка, тато-жабка        Їм виспівує щодня:

І маленьке маленя –                Кумки-кумки, Кваки-квак,

Жабенятко-жабеня.                Бре-ке-ке-ке, Квак!

ЛІЧИЛКА

В лузі дівчинка гуляла,

Квіти у вінок сплітала:

Раз ромашка, два дзвіночок.

Три – і я сплела віночок.

А чотири, пять, шість, сім –

До вподоби він усім.

ДИВО        Л. Пилипюк

Справжнє диво

Ліплять з глини

Руки тітки Василини!

Це і глечики, й тарелі,

І когутики веселі,

І горнята не малі,

Й гуцулята-дударі.

Стану тітку я просити –

Хай мене навчить ліпити.

ВМІЛІ РУЧЕНЯТА

В мене вмілі рученята,

Посуд дуже я люблю.

Зараз сяду, візьму глину

І макітрочку зроблю.

Візерунком розмалюю,

Своїй мамі подарую.

ПОТІШКИ

Півник, півник, свистунець!

В тебе гарний гребінець,

Хвостик розфарбований,

Весь ти розцяцькований.

* * * * *

На лавці стоїть глечик,

Побачив його песик.

У глечик зазирає –

Молочка чекає.

МОЯ СОПІЛКА      К.Перелісна

Зріжу я вербову гілку,

Не товсту і не тонку.

І зроблю собі сопілку

Й буду грати на лужку.

На лужку усі співають –

Бджоли, коники, пташки, –

Та ніхто ще з них не знає,

Що є гарні сопілки.

КОЛОМИЙКА ПРО СОПІЛКУ

Грай, калинова сопілко,

І хай пісня лине.

Хай співають наші гори

І всі полонини!

Грай, калинова сопілко,

Про наші Карпати,

А ми будемо співати

Й гарно танцювати.

ВИШИВАЛА МАТИ       І.Переломов

Вишивала мати                           Вишивала стежку

Рушничок для сина.                   Помежи хлібами.

Півники нашила                         Вишила діброву

Ще й пучок калини.                   З диво-соловями.

ВИШИВАНКА       В. Крищенко

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

– На, вдягай, синочку!

В нитці – сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся,

Підійду і обійму

Я свою матусю.

НАШ РІД А.    Мястківський

     Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорнобривці, зе-лені волошки. Навіть маленьку качечку-утінку вишила.

     – Що це буде, нене? – питає Андрійко.

     – Українська святкова сорочка для тебе.

     – Чому українська? – допитується Андрійко.

     – Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. І ти маленький українець.

     – А ти, мамо?

     – І я українка, і татко, й бабуся, й дідусь. Ми українсько-го роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти. Україна – як наша рідна хата.

ЗАГАДКА

Майстер цей зявився рано,

На даху помудрував

І без цегли і без крана

Дім собі побудував.

Майстер прилетів здалека,

Ви впізнали? Це … (Лелека).

ЛЕЛЕКИ          М. Познанська

Ходять лелеки по лузі,

Ходять лелеки у тузі.

Завтра у вирій далекий

Будуть летіти лелеки.

БУЗЬКИ

Прилетіли бузьки,                   Калатай нам, бузьку,

Сіли на стодолі,                       На нашій стодолі,

І мостять гніздечко                 Пирогів дістанеш

На старому колі.                     З тіста й бараболі.

Кле-кле-кле,                            Кле-кле-кле,

Кле-кле-кле!                            Кле-кле-кле!

(Українське дошкілля)

РІДНИЙ ДІМ         Є. Железнякова

Хай живе наш рідний дім!

Тепло й затишно у нім.

Тут і тато, тут і ненька,

І бабусенька рідненька,

І веселий наш дідусь

Крутить пишний русий вус.

ХЛІБ         Л. Компанієць

Тільки-но з печі,                   Наших морів

Скоринка в золі –                 Нестривожена синь,

Свіжа хлібина                       Шлях до зірок

Лежить на столі.                   У космічну глибінь.

День розпочався                   Кажуть в народі

З цієї хлібини…                    Правдиві слова:

В ній наш достаток,             Хліб-годувальник –

Могутність країни,               Всьому голова!

ЖИТО-ЖИТЕЧКО     Л.Забашта

Ой у полі жито,               А малий хлопчина

Жито-житечко                Під дощем

Наливає дощик               Мріє швидко стати

Через ситечко                 Сівачем…

ЗЕРНЯТКО        С.Долженко

В землю я посіяв                       Вийшов замість зернятка

Зернятко ласкаве,                      Колос молодий,

І нагріло землю                         Під дощем умився він

Сонечко яскраве.                      І напивсь води…

Звідусіль постукали                 Дивиться-дивується

Радісні дощі:                             Сонце з висоти:

“Як живеш там, зернятко?     “Любе, миле зернятко,

Гей, виходь мерщій!”              Та хіба ж це ти?”

УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОК       В. Дівніч

Є віночок у Катрусі,                        Синя стрічка – то вода,

Різні квіти в нім цвітуть:                Що все напуває.

Мак з ромашкою й барвінком,       Небо ясне та безхмарне,

Й незабудки там живуть.               Що над нами сяє.

Знизу майорять стрічки                 А ще в вінку зустрілися

З веселки промінчики,                   Червона стрічка з білою,

Їх купив старий дідусь                   Назавжди подружилися

Для своєї внученьки.                      Як білий цвіт з калиною.

Кожна стрічечка в вінку                 Зелена стрічка – молодість,

Свою долю має,                              Здоровя, сила, мужність.

Довжиною з дівочу косу                Рожева – то достаток в дім,

І ось що означає:                             Та щедрість і душевність в нім.

Жовта – то колосся й хліб,             Український це вінок –

Ніби сонце сяє.                                Кращого немає.

А коричнева – земля,                      Україночка мала

Де ми проживаєм.                           Його полюбляє.

КРИНИЦЯ      О.Пархоменко

При шляху на Торговицю,            Нині журу-журавля

Що біжить через поля,                   Видно кожному здалля.

Наш дідусь робив криницю,         Хто б не їхав по шосе –

А над нею журавля.                       Всім води він піднесе.

Від неділі до неділі,                       Ще і вклониться: “Будь ласка.

Ми також були при ділі:                Частувати я люблю…”

Чим уміли – помогли,                    Люди дякують за ласку

Воду першими пили.                     Журі-журі-журавлю.

ВАРЕНИКИ         В.Кочевський

Мама в тісто із крупчатки              Після масла у сметані,

Заліпила сир спочатку,–                 Віддуваючи боки,

І лягли вони на ситі,                       Покупались на останні,

Чепурненькі, повні, ситі.               Як в хмарках молодики.

Далі в грубці клопіт мали:             Хай з макітри в миску скачуть –

У окропі танцювали.                      Дуже любить їх Лаврін.

Тільки ж вогнище погасло –         Ті вареники гарячі

Молодці попали в масло.              Зве лаврениками він.

ГОНЧАРНИЙ КРУГ      Т.Коломієць

Старається гончарний круг,        Гончар горня оте зніма –

І глина тягнеться до рук,             І глина в руки йде сама,

Стає вона горнятком –                 І знов же – тим порядком

Малятком-товстенятком.             Кружля, щоб стать горнятком.

ГОРНЯТКА-ДВІЙНЯТКА    А.Качан

– Звідки ви взялися,

Горнятка-двійнятка?

– З гончарного круга

Зійшли ми спочатку.

А потім нам пензель

Боки розписав

І жар у печі

Своїм духом обдав.

– А хто ж вас, горнятка,

Із глини ліпив?

– Дівчатка-близнятка

З сім’ї гончарів.

ЗДРАСТУЙ, РІДНИЙ КИЇВ     А.Камінчук

Біла хмарка тане,             Теплий вітер віє,

Сонячна пора.                  Пахощі весни.

Зацвіли каштани              По Дніпру на Київ

Біля круч Дніпра.            Попливли човни.

Сонце мружить вії,

Нас віта добром.

Здрастуй, рідний Київ,

Красень над Дніпром!

БАТЬКІВЩИНА         А. Камінчук

Он повзе мурашка,                В зелені діброва,

Ось хлюпоче річка.               В китицях ліщина.

Не зривай ромашку,              Глянь, яка чудова

Не топчи травичку.               Наша Україна!

Журавлі над лугом

Крилять рівним клином.

Будь природі другом,

Будь природі сином.

ДОБРОТА      П. Мандзик

На доброті існує світ

І добротою пахне хліб,

І мирне небо, в школу йти –

Це також вияв доброти…

І до дітей любов свята –

Це чистота і доброта.

ТВОЯ ЗЕМЛЯ     Л. Компанієць

Розтанула зоря досвітня,                Для тебе цвітом зарясніє,

Росою вкрилися поля.                     Птахами виповнить ліси,

Ласкава, щедра і привітна              Вбере долини й полонини

Лежить навкіл твоя земля.             У квіти дивної краси.

Вона тобі не пошкодує                  Твоя це Мати – Батьківщина,

Свого добра, свого тепла:             Твій дім з малих дитячих літ.

І щедро хлібом нагодує,                Звідсіль дороги і стежини

Й води хлюпне із джерела;           Тобі лежать в широкий світ.

КИЇВ          Р. Завадович

Над Дніпром широким старовинний Київ –

На Софійській площі гетьман на коні;

Славний Кожумяка побивав тут зміїв,

Що несли неволю вільній стороні.

Києве, столице, серце України!

Не забудь днів слави, не хились в журі!

Дужий Кожумяка ще не вмер, не згинув –

Він неволі змія втопить у Дніпрі!

     КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Сяяли на сонці шаблі Запорожців,

Як вони на конях гнали ворогів,

Козацькому роду нема переводу,

Лине його слава з далечі віків.

Гей, співай, козаки,

Про любов, про землю святу,

Про землю.

Славте, гей, козаки,

Волю золоту.

Наші козаченьки – славні запоріжці

Вільними шаблями очищали світ.

Козацькому роду нема переводу,

Прапор малиновий кличе у похід.

Приспів

Квітне наша доля, наче маки в полі.

І ранкове сонце виплива з дібров.

Козацькому роду нема переводу,

Козаки в колисках виростають знов.

Приспів

ПРИСЛІВЯ ТА ПРИКАЗКИ

   * Без сімї нема щастя на землі.

   * Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти.

   * Кожному  мила своя сторона.

   * За рідний край хоч помирай.

   * Задля свого роду – хоч у вогонь, хоч у воду.

   * Козацькому роду нема переводу.

   * Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти.

   * Наша слава – Українська держава.

   * Без верби і калини – нема України.

   * Земля – наша мати, всіх годує.

   * Коли почав орати, то у сопілку не грати.

   * Хліб – усьому голова.

   * Хліб – батько, вода – мати.

   * Коли є хліба край, то й під вербою рай.

   * Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

   * Роботящі руки гори вернуть.

   * Без труда нема плода.

   * На дерево дивись як родить, а на людину – як робить.


ВЕСЕЛІ ВІРШІ

      ТАТУ, ТАТУ, ТАТУ, ТАТКУ   М.Чопик

Тату, тату, тату, татку,

Треба нам родить котятко.

Таке невеличке,

Щоб у рукавичку

Положити спати.

Буду колисати.

От такісіньке – маленьке

І сірісеньке-сіреньке.

І пухнасте, і вусате,

І до того ще й хвостате.

Посміхнувся тато щиро:

– Зробим все, моя дитино!

      ХИТРИЙ ЗУБ    В.Ладижець

Ой, болить у мене зуб,

Бо не хоче їсти суп.

Хоче меду,

Хоче грушки,

Хоче теплої

Пампушки.

А якщо дасте сметани –

Вмить боліти перестане!

БІЛА ЧАПЛЯ   Г.Чубач

Біла чапля всіх дурила:

– Я собі кожух купила!

Ще куплю собі хустину,

Буду з вами цілу зиму!

Вірив чаплі чорний жук,

І метелик, і павук.

Тільки жаба-скрекотуха

Не хотіла чаплю слухать:

– Не хвалися, чапудрило,

Ти кожуха не купила!

Ти не купиш і хустину!

Подасися на чужину!

Ще земля не стала біла –

Чапля в вирій полетіла.

ШАРОВАРИ        О.Виженко

Сховав козак у свої шаровари:          Велику ложку

Кусень сала,                                        Щоб їсти потрошку,

Торбу з пшоном,                                Ще й ковбаси

Діжу з вином,                                      Кілець зо три,

П’ять гарбузів                                     Люльку-Бурульку,

Сто кавунів,                                        Тютюнець,

Два вози разом з волами,                  Гребінець…!

(Один з сіллю,                                    От який молодець!

Другий з огірками)

У СЛОНА БОЛИТЬ Н ОГА    Г.Бойко

У слона болить нога

Слон сьогодні шкутильга:

Гостював комар у нього,

Наступив йому на ногу.

МУРМУРНЯВСЬКА МОВА       Є.Саталкіна

Я цікаву мову знаю                   “Няв” – це значить “хочу їсти”,

– А яку? – спитаєш ти.              “Няв-няв-няв” – “іду гулять”.

Ту, що нею розмовляють          “Мур” – “на ручки хочу сісти”.

В цілім світі всі коти.                “Мур-мур-мур” – “лягаю спать”.

Не японська, не іспанська          Щоб несли коти і киці

Мова дуже ця проста.                 Радість, затишок у дім,

Дуже гарна мурмурнявська       Мурмурнявську мову вчити

Мова нашого кота.                     Треба змалку нам усім.

ХТО ЮРАСИКА ВКУСИВ    Я.Левич

Проти сонечка квітник –           – Ой! Ой! Ой! – біжить щосили –

Тут Юрась гуляти звик.             Мамо! Квітка укусила.

Зазира у квітку кожну:               Мама каже: “Укусити

– Чи тебе понюхать можна?      Аж ніяк не можуть квіти”.

– Нюхай, нюхай, та гляди,        – Хто ж тоді, – Юрась питає, –

Щоб не сталося біди,–               Укусив мене? Не знаю.

Шелестить увесь квітник.         Чи не можете, малята,

Раптом наш Юрась у крик.       Ви Юрасеві сказати?


З М І С Т

Слово до читача ………………………………………………………….    3

Формування гармонійно розвиненої творчої особистості засобами українознавства ………………………………………………...…………   5

Програма з українознавства для роботи з дітьми другої

молодшої групи ………………………….……………………………….  15

Орієнтовна тематика занять до програми з українознавства

для другої молодшої групи……………………………………...………   17

Програма з українознавства для роботи з дітьми середньої групи …    17

Орієнтовна тематика занять для роботи з дітьми середньої групи…     19

Програма з українознавства для роботи з дітьми старшої групи …….  20

Орієнтовна тематика занять до програми для роботи з дітьми

старшої групи …………………………………………………………….  22

Перспективний план навчально-виховної роботи з українознавства (Друга молодша група) ……………………………………………………23

Орієнтовні конспекти занять:

    Моя сімя (Дитина і навколишній світ)……………………………..  29

   Іди, іди, дощику (Художня література, малювання)...……………..  31

   Квіти біля нашої домівки (Рідна природа) …………………………..  33

   Мій перший віночок (Мовленневе спілкування, аплікація) ……..…..  35

   На гостину до іменинника (Дитина і навколишній світ) …….……   38

   На веселому ярмарку (Дитина і навколишній світ) ……………….   40

   Півник-свищик (Дитина і навколишній світ, малювання) ………...   43

   Калачі для ведмедика (Художня література, ліплення) ………..….  44

   Два кольори мої, два кольори (Розвиток мовлення) …………….…   46

   Рушники, рушники (Розвиток мовлення, аплікація) ……………….   47

   До рідного краю лелеки летять (Дитина і навколишній світ,

   рідна природа) ………………………………………………..……….   49

   В гості до калини (Рідна природа) ………………………..…………   52

   Весна! Весна! Радійте, діти! (Розваги для молодших дошкільників).. 54

   Наберу водиці з чистої криниці (Дитина і навколишній світ.)...……58

   Хліб – усьому голова (Дитина і навколишній світ) ………...………. 60

   Чи всі ми вмієм спілкуватись, по-українськи привітатись?

   (Морально-етична бесіда.) …………………….…………………….   63

   Такі гарні горщики, що зїли би з борщиком. (Дитина і

   навколишній світ, малювання) ………………………………………   67

    Хто не робить, той не їсть. (Гра-інсценівка для середньої групи) ..   .69

   Звідкілля хліб прийшов (Мовленнєве спілкування) …………….….    74

   Це моя Україна, це моя Батьківщина (Дитина і навколишній світ).. 77

   Державні символи України (Дитина і навколишній світ) …………  80

   Ми роду козацького діти (Дитина і навколишній світ) ………...….  83

   “О, що за мова! Це ж бо мова-пісня! (Тематичне заняття для

   старших дошкільників) ………………………………………………   85

   Рідний край, де ми живем, Україною зовем. (Телеміст

   Ужгород-Київ, розваги для старших дошкільників) ……………….   90

   Козацькі забави (Свято для старших дошкільників) ……………….  95

Дидактичні та рухливі ігри.

   Дидактичні ігри ……………………………………………………..   102

   Рухливі ігри ………………………………………………………….   104

Допоміжний художній матеріал ……………………………………….  108

   Веселі вірші …………………………………………………………..  116

Список літератури………………………………………………………  120


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Артемова Л. Програма з українознавства. Журнал ”Палітра

   педагога” № 1, 1997.

2. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному

   закладі. К. 1994.

3. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття).

4. Концепція дошкільного виховання в Україні. К. 1993.

5. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. К. 1996.

6. Кун В.Г., Руденко Ю.Д. Сергійчук З.О. Основи національного

   виховання. К.1993.

7. Макаренко О.П. Народознавство в дошкільному закладі. Тернопіль.

   1993.

8. Пепа В. Горохова скриня. Українські народні ігри. К. 1990.

9. Програма виховання дітей дошкільного віку “Малятко”. К.1991.

10. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку “Дитина”.

     К.1993.

11. Скуратівський В.Т. Берегиня. К. 1987.

12. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. К.1985.

13. Стельмахович М.Г. Українська етнопедагогіка. – Радянська школа,

    1989 № 6.

14. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. К. 1966.

15. Сухомлинський В.О. Моральні заповіді дитинства і юності. К. 1966.

16. Українське дошкілля. Пісні, ігри, танці, вірші й загадки. Музична

     Україна, 1993.

17. Усатенко Т. Програма з українознавства “Веселики”. Газета “Освіта”

18. К. 1997. 22-29 січня.

19.Чарівна торба: прислівя. Ужгород, 1988.


EMBED CorelDraw.Graphic.7  


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6721. Антидемпинговые меры торговой защиты 25.65 KB
  Антидемпинговые меры торговой защиты. Защитные меры представляют собой меры по ограничению импорта, осуществляющиеся путем введения количественных ограничений или применение специальных защитных, антидемпинговых и компенсационных, которые взимаются ...
6722. Компенсационные меры торговой защиты 27.26 KB
  Компенсационные меры торговой защиты. Защитные меры представляют собой меры по ограничению импорта, осуществляющиеся путем введения количественных ограничений или применение специальных защитных, антидемпинговых и компенсационных, которые взимаются ...
6723. Специальные защитные меры мировой торговли 25.59 KB
  Специальные защитные меры мировой торговли. Специальные защитные меры, т.е. меры по ограничению импорта товара, применяемые посредством введения специальной импортной квоты или специальной пошлины, в томчисле временной специальной пошлины. Спе...
6724. Цель определения страны происхождения товара. Товары, полностью происходящие с территории государства 25.74 KB
  Цель определения страны происхождения товара. Товары, полностью происходящие с территории государства. СПТ считается страна, в кот товары были полностью произведены или подвергнуты достаточной переработке в соответствии с установленными критериями, ...
6725. Критерий достаточной переработки (КДП). Операции, не отвечающие КДП. 27.81 KB
  Критерий достаточной переработки (КДП). Операции, не отвечающие КДП. Если в производстве товаров участвуют 2 страны и более СПТ считается страна, в кот были осуществлены последние операции по существенной переработки или изготовлении товаров достато...
6726. Производственные и технологические операции, при выполнении которых товар считается происходящим из той страны, где эти операции имели место 27.25 KB
  Производственные и технологические операции, при выполнении которых товар считается происходящим из той страны, где эти операции имели место. Одним из критериев достаточной переработки является выполнение необходимых условий определенных производств...
6727. Документы, подтверждающие страну происхождения товаров. Декларация о происхождении товара 26.77 KB
  Документы, подтверждающие страну происхождения товаров. Декларация о происхождении товара. При ввозе на таможенную территорию РБ товаров, страна их происхождения определяется на основании сведений, указанных в декларации о происхождении товаров или ...
6728. Сертификаты о происхождении товара и их виды 27.43 KB
  Сертификаты о происхождении товара и их виды. Документом, свидетельствующим о СПТ, является сертификат о происхождении товаров, выданный полномочными, компетентными органами или организациями данной страны или страны вывоза, если в стране вывоза сер...
6729. Условия обязательного представления документов, подтверждающих страну происхождения товаров 26.42 KB
  Условия обязательного представления документов, подтверждающих страну происхождения товаров. Для подтверждения СПТ сертификат о происхождении товара предоставляется в обязательном порядке в случае: предоставление таможенных преференций в отнош...