53191

Гра як засіб всебічного розвитку учнів

Конспект урока

Педагогика и дидактика

За її допомогою діти пізнають світ. В грі діти перевіряють свою силу і спритність у них виникають бажання фантазувати відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. Захопившись грою діти не помічають що навчаються до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Захопившись грою діти не помічають що навчаються.

Украинкский

2014-02-23

139.5 KB

8 чел.

Гра як засіб всебічного

розвитку учнів

ЗМІСТ

  1.  Гра – ключ в організації виховання. Гра – творчість. Гра – праця.
  2.  Гра, як метод навчання і виховання школярів.
  3.  Класифікація ігор.
  4.  Додатки.


У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом ГПД, взаєморозуміння між вихователем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – творчість, гра – праця. “Праця – шлях дітей до пізнання світу” – писав О. М. Горький.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна ф-ція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Ігри, які застосовуються  в ГПД умовно поділяються на дві великі групи:

1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно-конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування).

2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі (великої, середньої, малої рухливості; сюжетні, ігри з предметами; з переважанням основного руху: бігу, стрибків тощо; ігри-естафети) та дидактичні ігри (словесні, з іграшками, настільно-друковані).

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін “дидактична гра” підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:

а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі видів діяльності на уроці;

б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною для дітей ігровою діяльністю. Дидактична гра має сталу структуру, яка відрізняє її від інших видів діяльності дітей. Структура дидактичної гри – це основні елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат.

Вправляння в ігровій формі з елементами змагання діти виконують охоче, з виключною віддачею, вболіванням за результати команди. Якщо такі заняття проходять у системі, ця робота приносить відчутні результати в розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів.

На прогулянці проводяться дидактичні ігри з природним матеріалом, будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (снігом, піском, глиною, гілочками тощо), пізнавальні ігри.

Останнім часом дуже популярними стали інтелектуальні ігри. Молодші школярі, природно, дивляться такі програми по телебаченню, жваво реагують на них. Вони нерідко мріють стати учасниками подібних ігор, але ігор їхнього рівня. Таку можливість можуть надати групові заняття у формі вікторин-змагань «Розумників та розумниць».

Подібні змагання цікаві й корисні. Проводяться вони у швидкому темпі при обмеженні часу. Діти намагаються виправдати сподівання товарищів, мобілізують внутрішні сили, кмітливість. А після конкурсу вони ще дуже довго знову й знову повертаються до запропонованих питань, осмислюючи відкрите. У разі невдачі дитина аналізує лінію своєї поведінки, зроблені помилки, що також є корисним.

Рольова гра. Головна мета її – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Рольова гра формує у школярів здатність зіграти роль іншої людини, побачити себе з позиції партнера по спілкуванню. Вона орієнтує учнів на планування власного мовної поведінки та поведінки співрозмовника, розвиває вміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку вчинкам інших. Отже, рольова гра виконує орієнтовну функцію. Сюжетно-рольові ігри створюють самі діти при деякому керівництві вихователя. Основою їх є дитяча самодіяльність. Іноді такі ігри називають творчими сюжетно-рольовими, підкреслюючи, що діти не просто копіюють ті чи інші дії, а творчо їх осмислюють і відтворюють у створюваних образах, ігрових діях. Різновидом сюжетно-рольових ігор є будівельні гри.

Через сюжетно-рольову гру, що передбачає перевтілення, учні мають можливість ідентифікувати себе з будь-яким героєм, „приміряти” на себе різні характери, манери, поведінки, пережити безліч ситуацій. Це збагачує не лише естетичний досвід, а робить особистість більш гармонійною, духовно досконалішою. Саме ігрова діяльність вимагає творчих дій – умінь комбінувати, моделювати, уточнювати.Рольова, або так звана творча гра дітей дошкільного віку в розвиненому вигляді представляє діяльність, в якій діти беруть на себе ролі (функції) дорослих і в суспільній формі в спеціально створюваних ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і відносини між ними. Для цих умов характерне використання різноманітних гральних предметів, заміщення дійсних предметів діяльності дорослих.

Великою популярністю у дітей користується гра „Я – актор”. Вона покликана допомогти школярам почуватися більш розкуто, вільно і природно. Адже під час цієї гри кожен має нагоду випробувати і виявити свої акторські здібності. Спочатку „актор” отримує від учителя „роль” – картку з назвою чи зображенням певного предмета або істоти, які потрібно зобразити рухами тіла, рук, мімікою та інтонацією голосу. Решта дітей спостерігає за діями свого товариша, а потім визначає, що він хотів показати. Після того, як „роль” розгадано, діти обговорюють, що „актор” робив правильно для адекватного розкриття образу, а що – ні. На завершення педагог пропонує учням послухати, як цей же образ знайшов своє відображення у музиці, і порівняти з тим, що створив юний „актор”.

В іграх-драматизаціях зміст, ролі, ігрові дії обумовлені сюжетом і змістом того чи іншого літературного твору, казки тат.п. Вони подібні до сюжетно - рольових ігор: в основі тих і інших умовне відтворення явища, дій і взаємин людей і т.д., а такожє елементи творчості. Своєрідність ігор драматизації закличается в тому, що за сюжетом казки чи розповіді діти виконують певні ролі, відтворюють події в точній послідовності.

Найчастіше основою ігор - драматизацій є казки. У казках образи героїв окреслені найбільш яскраво, вони приваблюють дітей динамічністю і ясною вмотивованість вчинків, дії чітко змінюють одне інше і діти охоче відтворюють їх. Легко драматизують улюблені дітьми народні казки "Ріпка", "Колобок", "Теремок", "Три ведмеді" та ін. У іграх-драматизація використовуються і вірші з діалогами, завдяки яким створюється можливість відтворювати зміст за ролями.

За допомогою ігор - драматизації діти краще засвоюють ідейний зміст твору, логіку і послідовність подій, їх розвиток і причинну обумовленість.

Рухливі ігри - важливий засіб всебічного виховання дітей. Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит та сприяють міцному сну. Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості, як швидкість, спритність, витривалість. Рухливі ігри, починаючи від найпростіших, таких, як жмурки, і закінчуючи складними спортивними, як наприклад, футбол, волейбол, баскетбол, хокей, розвивають у школярів чимало корисних якостей. Рухливі ігри дуже корисні для здоров'я, оскільки зміцнюють м'язи, поліпшують обмін речовин, позитивно впливають на розумовий розвиток дітей. Ці ігри сприяють також вихованню свідомої дисципліни, волі, наполегливості у подоланні труднощів, виховують терплячість, привчають бути чесними та правдивими.

Рухливі ігри також застосовуються на вечорах, святах, прогулянках. Тоді вони служать засобом ефективної організації активного відпочинку учнів і мають характер цікавої і корисної розваги.

Ігри, які використовуються в І-ІІ класах, розвивають і удосконалюють основні рухи та поширюють руховий досвід дітей. Це в основному ігри з бігом, стрибками, метанням у ціль і на дальність, з подоланням невеликих перешкод, з вправами з рівноваги тощо.

З учнями III-IV класів проводяться більш складні ігри. Дітей цього віку приваблює гра з розподілом колективу на групи, кожна з яких намагається перемагати. Тут повторюються ігри, що вивчались у І-ІІ класах, але не втратили своєї цікавості і легко варіюються з новими завданнями, з включенням у гру кількох ведучих. В іграх для третьокласників і четвертокласників вимоги підвищуються, зокрема щодо точності їх виконання.

Ігри, як засіб фізичного виховання

Ігри є одним із самих доступних і найбільш поширених засобів фізичного учнів молодшого шкільного віку. Вони відіграють особливо важливе значення для різнобічного фізичного розвиту, так як в них входять основні природні рухи людини (ходьба, біг, стрибки, метання, ловля та ін.) Крім того в іграх ці рухи використовуються в різних поєднаннях і комбінаціях. Ігри відрізняються великою емоційністю, оскільки вони мають широкі можливості для прояву особистих якостей та ініціативи, створюють хороший настій, сприяють зміцненню дружби, та взаємодопомоги. Вимоги і виконання правил гри виховують в дітей дисциплінованість.

Прийнято розрізняти спортивні і рухливі ігри.

До рухливих ігор відносяться ігри, спрямовані переважно на загальну фізичну підготовку і не вимагають від дітей спеціальної рухової підготовки. Вони побудовані на природних, різноманітних і простих рухах з включенням в роботу переважно великих м’язових груп та прості за змістом і правилами. Систематичне використання рухливих ігор сприяє вихованню в учнів молодшого шкільного віку “школи рухів”, яка включає весь спектр важливо життєвих навичок. Одночасно поряд з фізичними якостями розвивається здатність до аналізу і прийняття рішень, що позитивно позначається на формуванні оперативного мислення і розумової діяльності загалом.

Виняткового значення рухливі ігри набувають у процесі навчання учнів молодших класів фізичним вправам де вони використовуються як форма закріплення і вдосконалення вивчених рухів.

Рухливі ігри можуть проводитись, як частина уроку фізичної культури, та входити в зміст інших форм фізичного виховання (вечорів, свят, днів здоров’я) або як самостійна форма на подовжених перервах, таборах відпочинку, за місцем проживання, в сім’ї і ін. Всі рухливі ігри можна поділити на некомандні, ігри які переходять в командні і командні. В некомандних кожний гравець діє незалежно від інших, виконуючи правила гри. В перехідних іграх появляються елементи узгодженості в діях окремих груп гравців. В командних - ігри проводяться між командами чи групами гравців. Дії окремих гравців впливають на загальний результат команди. Зміст ігрової діяльності ускладнюється в міру переходу від некомандних до командних ігор.В практиці фізичного виховання існують різноманітні варіанти рухливих ігор. Варіативність ігор дозволяє їх використовувати більш доцільно з врахуванням підготовленості дітей. Рухливі ігри на відміну від спортивних можна постійно ускладнювати. При цьому порядок епізодів, послідовність дій залишаються постійними. В грі найбільш доцільно можуть ускладнюватись рухові завдання через: збільшення відстані (для бігу, стрибків, метань); ускладнення виду рухів (з ходьби на біг, стрибки і ін.); зміна темпу рухів; збільшення числа перешкод; зміна взаємовідношення гравців (спочатку одні ловлять, а потім інші); збільшення чи зменшення кількості учасників.Гра ні в якому разу не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Гравці не ставлять перед собою ніякої дидактичної мети і завдань, їх цікавить тільки ігровий результат. Тому на ігровому уроці в навчальному кабінеті присутня тільки одна людина, що чітко уявляє, для чого все це почато - вчитель. Ця обставина й визначає педагогічні принципи впровадження ігрової діяльності у навчальний процес.


Додаток 1

Виховний захід

«Подорож до країни ввічливості і доброти»

Ведуча: Любі діти, дорогі гості! Сьогодні ми побуваємо у країні Ввічливості, Доброти, Товаришування. Перш ніж вирушати у подорож, давайте з вами привітаємося словами з пісні «Добрий день».

Є двері золоті, чарівні, далеко десь на світі,

Якщо ті двері чарівні ми зможемо відкрити,

В Країні Ввічливій тоді залишимося жити.

А перш за все я від душі скажу слова вам щирі,

На цілім світі треба жить у дружбі, щасті й мирі.

Ведуча: Діти послухайте, яка чарівна музика звучить. Хто ж це до нас поспішає?

Фея Добра: Доброго ранку, мовлю за звичаєм.

                    Доброго ранку кожному зичу я.

                    Доброго дня вам діти бажаю.

                    Вечором добрим гостей я вітаю.

                    Ви усміхніться у відповідь, люди.

                    Бо добрі слова для кожного любі.

Любі діти, я Фея Добра. Шлях у мою країну буде нелегким, та його треба подолати, а для цього треба бути кмітливими, уважними, та підтримувати один одного. Сподіваюся, ви зможете одержати ключ від країни Ввічливості, Доброти, Товаришування. Зупиняючись на кожній станції, ви будете отримувати частину ключа, а в кінці подорожі ви зможете скласти з цих частин ключ від країни Ввічливості, Доброти, Товаришування. Отже, вирушаємо у подорож. Перша станція «Чарівні слова».

Ведуча: Які чарівні слова ви знаєте? (Діти називають чарівні слова. Учитель вивішує таблицю «Чарівні слова»).

Фея Добра: Молодці! Ви назвали багато «теплих», ввічливих слів. Сподіваюся, ви будете завжди користуватися ними і правильно писати. Ви отримуєте першу частину ключа. Діти, я хочу щоб ви памятали, що під час бесіди не слід соромитися дивитися співрозмовнику в очі та вживати приємні для нього слова. А чи знаєте ви, як називати одним словом ці хороші добрі слова? (КОМПЛІМЕНТ). Вірно! Я зараз з вами хочу пограти в цікаву гру. Вона зветься «Чарівна паличка». Хто її отримає, повинен вийти у центр кола і сказати комплімент своєму другу, або подрузі (торкаючись чарівною паличкою). (Діти грають).

Ведуча: Я також хочу пограти з вами. Якщо я вимовляю комплімент – ви повинні підстрибнути. А якщо ні – присісти. (Діти грають). Молодці! Пам’ятайте, в своєму житті ми завжди повинні казати компліменти своїм друзям, батькам, рідним і завжди щиро посміхатися, тому що посмішка зігріває кожній людині серце. Пісня «Посмішка».

Фея Добра: знову впоралися діти зі своїм завданням, та ще й яку гарну пісню заспівали (діти отримують другу частину ключа).

Ведуча: Бути привітним, людям радіти.

              Кажуть в народі: «Бажай добра!»

              В радості й горі хліб розділити -

              Ціла наука для вас, дітвора.

                 Існують правила життя давно в країні цій:

                 Для вас умова лиш одна: навчись, оволодій!

                 На все життя запамятай крилаті ці слова:

                 «Мудрість народна вічно жива!»

Двум командам роздає два конверти. Діти складають і зачитують прислівя.

Гостре словечко коле сердечко.

Вірний приятель – то найбільший скарб.

Чого собі не зичиш, і другому не жадай.

Від теплого слова і лід розмерзає.

В друга вода солодша, ніж у ворога мед.

Фея Добра: І тут ви впорались з завданням. Молодці! Які мудрі слова про порядність, чемність, дружбу.

Ведуча: Фея, а ми не тільки вміємо складати прислівя та пояснювати їх. Ми ще можемо й заспівати. Пісня «Если з другом вышел в путь».

(Діти отримують третю частину ключа).

Зявляється Розбишака.

Розбишака: Привіт! Я теж цю пісню знаю!

                     Хоча співать не дуже полюбляю!

                     Я більше люблю усім заважати!

                     Стріляти птахів, за хвіст їх тягати!

                     Стрибати, скакати, дражнити дітей!

                     Я жвавий, веселий,

                     Все в мене о’кей!

                     Та ви на мене не чекали, напевно вже порядні стали?!

Ведуча: А звідки ти такий зухвалий взявся?

Розбишака: А ви хіба не знаєте? Я живу в королевстві Злої Феї. Мене називають Вітько Розбишака-Заважака.

Ведуча: А це часом не про тебе цей вірш? (Читання та інсценування вірша. Обговорення його з учнями).

Розбишака: Якось соромно стало за свої вчинки. Діти, вибачте мене будь ласка. Я більше так робит ніколи не буду. Я буду намагатися отримувати знання власними силами, не буду брехати, не буду грубіянити, буду завжди ввічливим.

Гра: (Діти отримують четверту частину ключа).

Стукіт, грюкіт. Вискакує Фея Зла.

Фея Зла: Ага, у вас тут свято? І ти тут? (Звертається до Розбишаки.) Хто тобі дозволив? Всі веселяться, а мене не запросили!? То я за це перетворю вас у жаб, кажанів, червяків.

Фея Добра: Вибачте, вибачте Фея Зла. Ласкаво просимо в нашу подорож до країни Ввічливості, Доброти, Товаришування.

Фея Зла: Ха-ха-ха! До країни Ввічливості, Доброти, Товаришування?! Та хіба ж оці дітлахи ввічливі, добрі, дружні? Я не вірю! І тому задам їм декілька важких запитань, а того, хто дасть неправильну відповідь, заберу до королівства Зла. Отож, слухайте уважно!

(Читає запитання ситуацій)

1. Ти йдеш із товаришем вулицею. Він привітався із незнайомою тобі людиною. Що потрібно зробити тобі?

2. На зупинці чимало людей. Ти станеш у чергу, чи проберешся наперед, щоб бути першим?

3. Ти з мамою зайшов в автобус. Вільне місце було одне. Твої дії?

4. У шкільному коридорі розмовляють вчителі. Ти побачив там свого вчителя і привітався тільки з ним. Чи правильно ти зробив? Як треба було зробити?

Фея Зла: Ну що ж, з цим завданням ви впоралися, і тому я зараз дам вам кілька порад, якими користуються всі мешканці мого королівства. (Дає поради).

Фея Добра: Годі, годі! Всі ці поради для наших дітей дуже шкідливі і непотрібні! Я б і вам, Фея Зла, радила, щоб Ви все робили навпаки. Тоді Ви могли б залишитися на святі. А зараз, - геть!

Фея Зла: Ні, ні! Я тільки пожартувала.

Фея Добра: Тоді швидко йдіть вмийтеся, причешіться і не забувайте головного – робіть добро людям, не вимагайте за це винагороди, ставтеся до людей так, як ви хочете, аби ставилися до вас. Вчиться казати приємні, чарівні слова завжди, як ми. (Діти читають вірші).

Розбишака: Я хочу, щоб усі діти нашої школи стали ввічливими та вихованими. Щоб хлопчики не билися, не ображали дівчаток, а ті були лагідними і щирими. А вчителька щоб завжди посміхалась, а ми ніколи не сердили її.

Фея Добра: Нехай так і буде завжди. Нехай усі учні стануть вихованими, батьки ввічливими, вчителі лагідними і турботливими. І нехай над нами завжди сяє сонце. Пісня «Добрые слова».

Ведуча: Ось і закінчилось наше свято,

               Залишивши теплий світ в душі.

               На все добре, хлопці і дівчата,

               Хай у всьому завжди вам щастить.

               Підкоряє хай любязність ваша,

               Ввічливість не тільки під час свят,

               Щоб казали всі дорослі і малята:

               «Найкращі діти вчаться в школі 25!»

СВЯТО МИКОЛАЯ.

В залі на видному місці образ святого Миколая. Перед ним горить лампада. На столі таріль з печивом (“миколайчики”). За столом сидить вчителька, перевіряє зошити, а на стільцях, святково одягнені діти читають книги і журнали.

І ХЛОПЧИК: Ольго Петрівно, я ніде в цій книзі не знаходжу про святого Миколая.

І ДІВЧИНКА: Я теж. Ви, будьте ласкаві, краще розкажіть нам про нього, і про сьогоднішнє свято.

ВЧИТЕЛЬКА: Уважно слухайте, я розповім.

Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше – 22 травня, а друге 19 грудня – сьогодні.

Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він захисник усіх бідних і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він почесний охоронець і завжди до них приходить з подарунками.

Народ про святого Миколая склав багато легенд і переказів. В них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, а, особливо, на воді.

Всі рибалки мали в своїх куренях образ святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел.

Святий Миколай – є другий після Бога заступник людей від усіх бід і нещасть. Все життя він ніс людям Добро і Милосердя.

Він опікується не тільки людьми, а й диким звіром.

(Стукіт у двері. До зали входять 2 ангели у білих шатах).

ІІ ХЛОПЧИК: А чому не прийшов святий Миколай?

І АНГЕЛ: Він нас прислав до вас і наказав, щоб ми зібрали всіх на свято і передали вам, що йде з дарунками Миколай.

ІІ ДІВЧИНКА: З дарунками! (Радо плеще в долоні).

ІІ АНГЕЛ:

Дарунки потім, а спочатку:

Скаже слово вам про Бога,

Запитає, що і в кого,

Й як іде навчання?

Хто з вас людям добро робить?

Хто живе по правді?

Хто з вас любить рідну неньку,

Як їй помагає?

Хто з вас слуха і шанує

Своїх вчителів?

Хто із вас “будує”

України рідний дім?

ВЧИТЕЛЬКА: Чи готові всі дати гідну відповідь Миколаю?

ДІТИ (хором): Готові!

ВЧИТЕЛЬКА: Тоді давайте заспіваємо колядку “Ой хто, хто Миколая любить”.

(Всі співають):

Ой хто. Хто Миколая любить,

Ой хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай

На всяк час помагай,

Миколаю!

Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну,

Ой глянь, глянь на змучену, бідну.

Ми тебе, всі люди, молим:

Проси в Бога ти їй долі,

Миколаю!

Ой, проси долі для Вкраїни,

Ой, нехай встане із руїни.

Доля й щастя хай витає,

В славі й волі хай засяє,

Миколаю!

(Чути стукіт у двері).

ВЧИТЕЛЬКА: Ласкаво просимо!

(Заходить святий Миколай у парчевій ризі з Біблією в руках, а за плечима – велика торбина розшита, з гостинцями).

МИКОЛАЙ: Гарно співаєте! А чи знаєте, хто я такий?

ДІТИ: Знаємо, ми вас чекали. Ви – святий Миколай!

МИКОЛАЙ: Тоді встаньте, хто вчиться краще всіх.

(Відмінники встають. Миколай з ангелами дарують їм подарунки).

МИКОЛАЙ: Хто знає, яке сьогодні свято?

ДІТИ (хором): Святого Миколая. Ми його найбільше любимо.

МИКОЛАЙ: А як ви до нього готувались?

ІІІ ХЛОПЧИК: Вчили колядки, вірші, пісні. Слухали вчительку, вдома старшим допомагали…

МИКОЛАЙ: Хто ж перший порадує мене гарним віршем?

ІІІ ХЛОПЧИК:

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волю і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас усіх просвіти,

І в чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

МИКОЛАЙ: А хто продовжить?

ІІІ ДІВЧИНКА:

Молимось, Боже, єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світла,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

(О. Кониський)

МИКОЛАЙ: Молодці! Отримуйте книжечки, щоб розумненькими росли.

(Діти по черзі читають вірші, ангели підносять дарунки).

МИКОЛАЙ: А чи вмієте ви відгадувати загадки?

ДІТИ: Вміємо!

МИКОЛАЙ: Уважно слухайте і відгадуйте:

Впаде з неба – не розіб’ється,

Впаде в воду – розпливеться.

(Сніжинка)

Живе – летить, помре – побіжить.

(Сніг)

Що це за птиця,

Що сонця боїться?

(Сніжинка)

Летить коник, басує

Полем-долем пустує.

Ніхто його не впіймає

І ніхто не загнуздає.

(Вітер)

Торох, торох, розсипався горох,

Почало світати – нема що збирати.

(Небо і зорі)

Голуба хустина,

Жовтий клубок:

По хустині качається,

Людям усміхається.

(Небо і сонце).

IV ХЛОПЧИК: А я знаю вірш “Українці ми маленькі”.

МИКОЛАЙ: Розповідай. Послухаємо тебе.

IV ХЛОПЧИК:

Українці ми маленькі

Україна – край рідненький.

Вірні діти свого роду,

Українського народу.

Все, що рідне, ми кохаєм,

Усім людям помагаєм

Своє знаймо, свого вчімся

І до рідного горнімся.

V ХЛОПЧИК: Я теж знаю віршик “Рідний край”.

МИКОЛАЙ: І тебе слухаємо.

V ХЛОПЧИК: Тут, де ми живемо,

Наш рідненький край.

Боже, Україні щастя й долю дай!

Тут де ми живемо

Вся рідня, брати.

Боже, промінь згоди

В серцях засвіти.

Тут батьки за волю

Лили свою кров,

Боже, хай воскресне

Їхня слава знов!

МИКОЛАЙ: Друзі, я дуже радий, що зустрівся з такими чудовими, розумними, добрими дітьми. Он скільки віршів знаєте! Молодці!

Непомітно час сплив, пора прощатись. Піду до тих дітей, хто нині тяжко хворий і не зміг прийти на наше свято. Понесу і їм подарунки.

ВЧИТЕЛЬКА:Святий Миколаю, ми Вам дуже вдячні, що завітали до нас.

VI ДІВЧИНКА: Святий Миколаю,

Тебе ми любимо й благаєм,

Покровом будь над діточками.

VI ХЛОПЧИК: Спасибі! Ми Вас і на той рік будемо чекати.

МИКОЛАЙ: Обов’язково прийду.

А ви, мої дорогі діти,

Дбайливі будьте, не ліниві,

Стійкі у праці й терпеливі.

Будьте добрі, а не злі,

Щоб всього світу школярі малі

На вас дивились і казали:

“Які ж ці діти України вдалі!

Яка ж ця славна Україна,

Як в неї кожна ось така дитина”.

І ДІВЧИНКА (підбігає до столу, бере таріль з печивом і – до Миколая):

Пригощайтесь. Самі пекли ці “миколайчики”.

МИКОЛАЙ (бере печиво, куштує його):

Ох і смачне! Обдаруй ним всіх присутніх.

(Дівчинка пригощає всіх печивом).


Вірші до Свята Миколая

Ой хто, хто Миколая любить!

Ішов Микола лужком, бережком.

Святий Миколай, лужком, бережком....

Ой хто, хто Миколая любить,

Ой хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай

А всяк час помогай,

Миколає!

Ой хто, хто Його пам”ятає,

На поміч Його призиває,

Той із біди вийде ціло,

Охоронить душу й тіло,

Миколає!

Ой хто, хто спішить в твої двори,

Сього Ти на землі і в морі

Все хорониш від напасти,

Не даєшь нам в гріхи впасти,

Миколає!

Миколай, молися за нами,

Благаєм Тебе із сльозами,

Тебе будем вихваляти,

Ім”я Твоє величати

На віки.

Микола (М.Чумарна)

Котилося колесо та й стало в дворі:

А вже наше сонечко змаліло в горі.

Стала нічка темная – довга, як зима.

Ходить попід вікнами заспана пітьма.

Не ходи під вікнами, діток не буди –

Знов вернеться сонечко юним, молодим.

А щоб діткам затишно в білих снах жилось –

Ходить, ходить лагідно тої ночі Хтось:

Хтось несе даруночки сонним діточкам, -

Знає він і відає, хто на що чекав.

Кому гарну лялечку, а кому - санки,

Кому теплу шапочку, кому – чобітки.

А ще добру посмішку в усмішку вкладе –

Щоб були здоровими діти увесь день.

Щоб були здоровими діточки рідненьки –

Для землі, для сонечка, для тата і неньки.

Не покіне діточок у пітьмі ніколи –

Щедрий, милий, люблячий наш дідусь Микола....

І на другий рік прийди, дорогенький Миколаю (З.Филипчук)

Пізно у вечірній час

Миколай Святий до нас

Так тихенько приходив,

Так легенько залишив

Подарунки і гостинці,

Наче загадковий птах

У солодких ніжних снах,

Приходив, не розбудив

Нікогісенько із нас.

.... Ніби в шапці-невидимці

Снився зоряно й погас.

Але він ходив насправді!

Бо ж усі дитята раді,

Подарунки оглядають,

Зранку втішно розмовляють:

Ну, звичайно, це не тато....

Ні, казковий інший гість

Так солодощів багато

У мішечку б не приніс,

Як наш добрий Миколай.

Дякуєм. Не забувай.

І на другий рік прийди,

Щастя дітям принеси,

Дорогенький Миколаю,

Добрий віснику із раю.

Завтра в наш рідний край

Завтра в наш рідний край

Завітає святий Миколай,

Принесе в своїй торбинці

Для всіх дітей гостинці.

Я святого Миколая

У віконце виглядаю,

Жду даруночків, благаю,

Бо я слухав тата-маму.

Мій Святенький Миколаю,

Приходи скоріш, благаю.

Я до тебе помолюся

І тихенько пригорнуся.

Щастя дай моїй родині

І коханій Україні.

Святий Миколай (С.Майданська)

Він ходить від хати до хати,

Питається мами і тата:

Чи є у вас чемна дитина,

Дівчатко мале чи хлопчина?

Для кожного має в торбинці

Найкращі у світі гостинці.

А хто без кінця бешкетує,

Тим чортик лиш різки дарує.

Миколай (М.Пономаренко)

Через поле, через гай

Йде до діток Миколай.

У білесенькій торбинці

Він для всіх несе гостинці.

Лист до неба (Н.Наркевич)

Гей, пошлемо листочок до раю:

„Не забудь нас, Святий Миколаю!

Не забудьте про нас, янголятка! –

Вас прохають і хлопці й дівчатка.

Завжди ми були чемні та милі,

До садочка охоче ходили,

Шанували матусю і тата,

Любили сестричку і брата.

Ми складаєм долоні маленькі

У молітві до Божої Неньки,

Тож гостей ми чекаємо з неба –

А Антипка нам зовсім не треба!”

Гей, напишем листочка до раю:

„Ми чекаєм, Святий Миколаю!

Ми чекаємо вас, янголятка!”

А підпишемо: Хлопці й дівчатка.

Лист до Святого Миколая (Г.Черінь)

Святий Миколаю!

Я тебе чекаю!

Може, знати б ти хотів,

Що собі бажаю

На Різдво в дарунок?

Навантажуй клунок.

Перш за все хотіла б лялю,

Найпишнішу в світі кралю.

Потім зайчика м”якого –

Сам вже вибери якого.

Ще хотіла б я коня,

Ще також хотіла б качку,

Гуску, котика й собачку,

Та не справжніх, тільки цяцьку,

Щоб не їли забагацько.

Принеси цікаву книжку

Про кота, або про мишку,

Про таких, як я, дівчаток,

І з малюнком на початок.

Ще б хотіла черевички

Гарну блузку, дві спіднички,

На голівку – синю стрічку,

А найбільш – малу сестричку.

Щоб її я доглядала,

По годинах годувала

І у возику возила,

І ходить маленьку вчила....

Любий Отче Миколаю!

Я, звичайно, добре знаю,

Що цей список – аж задовгий,

Але ж Ти – незмірно добрий....

Принеси мені гостинців,

Скільки вміститься в торбинці:

Ані мало, ні багато –

Так, як скажуть мама й тато.

У ніч святого Миколая (І.Савицька)

Темна нічка за шибками.

Сон на крилах вже летить.

Небеса блистять зірками,

Та Івасик ще не спить.

У голівці сонні мрії...

.... Хмари, небо, зорі, рай....

Білі ангели-лелеї,

А між ними Миколай...

На санчатах щедрі дари –

Вже готове все як слід.

Ангели стають у пари

І злітають вниз, на світ...

Миколай, дідусь старенький,

Ставить дари на столі,

А Івась питає неньки:

„Ненечко, чи це мені?”

Темна нічка за шибками

Заглядає до вікон.

Спить Івасик біля мами,

Усміхаючись крізь сон...


Додаток 2

Рухливі ігри:

 

1. «До своїх прапорців» (середньої рухливості). Гравці діляться на групи по 5—8 осіб, стають у кружки. В центрі — капітан з прапорцем. За сигналом гравці розбігаються по майданчику. По команді «до прапорців» всі біжать до своїх прапорців, стають в коло. Перемагає команда, що зібралася першою.

2. «Заборонений рух» (середньої рухливості). Діти ходять по колу, виконуючи рухи за командою ведучого, крім одного, забороненого руху, наприклад, «руки вгору». Хто виконає заборонений рух, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишився.

3. «Велике і маленьке колеса». Гравці стають р два кола: велике і внутрішнє маленьке. Кола рухаються в протилежних напрямках. За сигналом напрямок руху змінюється.

4. «Лисиця й курки». Для гри потрібні лави. Вибирається лисиця. За командою курки бігають по майданчику, сідають на сідало (стають на лави). За другим сигналом лисиці ловлять курок, але тільки тих, хто хоч однією ногою стоїть на землі. Спійманих ведуть в «нору». Вони стають лисицями. Перемагає той, хто ні разу не був спійманий.

5. «Що змінилось» (низької рухливості). На майданчику розставляються кілька предметів (кеглі, м'ячі, скакалки, обручі тощо). Діти підходять, роздивляються предмети. Повертаються спиною, відходять. Вихователь переставляє предмети і пропонує повернутись і подивитись. Виграє той, хто першим правильно скаже, що змінилося.

6. «Горобчики-стрибунці». На землі малюється коло. В колі — «кіт», поза колом — горобчики. За коман

«горобчики» встрибують в коло і вистрибують з нього. «Кіт» ловить «горобчиків» тільки в колі. Коли спіймано чотирьох горобчиків, вибирається новий «кіт».

7. «Знайди і промови» (низької рухливості). Вихователь показує учням невеличкий предмет (іграшки, стрічка тощо) і пропонує відшукати його після того, як він його сховає. Той, хто першим знайде предмет, має підійти до вихователя, тихенько сказати йому, де сховано предмет, і стати на своє місце. Діти стають спиною до вихователя, заплющують очі. Вихователь ховає предмет. За командою діти починають пошуки. Гра закінчується після того, як більшість знайде сховане.

8. «Вгадай за голосом». Гравці стають в коло. Ведучий — у центрі, йому зав'язують очі. За сигналом вихователя гравець підходить до ведучого і зміненим голосом називає його на ім'я. Ведучий має відгадати, хто це. Якщо вгадує, то гравець стає на місце ведучого.

9. «Тир» (основний рух — метання). На стіні малюється 3 круга на відстані 4—5 м один від одного. Діаметри: І — 35—40 см, II — 80—100 см, III — 1,5 м. Гравці, стоячи за 5—10 м від стіни, обома руками кидають футбольний м'яч в мішені (з-за голови).

10. «Кривенька качечка» (на рівновагу). На майданчику розміром 10x15 м розміщуються гравці. Вони стоять на одній нозі, а другу притримують ззаду рукою. За командою ведучий («кривенька качечка»), стрибаючи на одній нозі, намагається торкнутись когось із гравців. Ті, до кого доторкнулась «кривенька качечка», також починають ловити інших. Виграє той, хто залишається. Не дозволяється виходити за межі майданчика та стрибати на двох ногах.

11. «Голочка-ниточка» (основний рух — біг). Вибирається ведучий — «голочка». До нього приєднується 3—7 осіб («ниточка») і беруться за руки. Інші вільно розміщуються по майданчику. «Голочка» бігає між гравцями, а ниточка повинна повторювати її рух. Не мож­на роз'єднувати руки. Хто відірвався від ланцюжка («ниточки») — вибуває.


Додаток 3

Дидактичні ігри:

1. «Чарівна паличка»

Діти стають у коло і простягають перед собою руки, заплющивши очі.  На рахунок (один-два-три) вихователь непомітно кладе в долоні одного з учнів чарівну паличку. Дитина, що її отримала, виходить у центр. Це – Фея (Ельф) доброти. Дитина має сказати приємне слово своєму сусідові і т.д. по колу.

2. «Альбом природи»

Під час прогулянки дітям пропонується створити альбом замальовок і описів – скласти яскраві описи лісу, неба, дерев і т.п. першим говорить учитель, а за ним усі діти по черзі додають по одному слову чи реченню. Наприклад, учитель говорить: «Мені здається, що хмаринки сьогодні нагадують білі острівці в океані», і учні продовжують цю тему.

3. «Вгадай за описом»

Вихователь описує характерні особливості тварин, птахів (дерева, кущі і т.п.). Діти вгадують описаний предмет або істоту.

4. «Однорічні та багаторічні»

Учитель називає квіти. Учні, почувши багаторічну рослину, піднімають руку в гору, а однорічну – присідають.

5. «Склади вірш»

Спробуйте скласти чотиривірш на тему: «Весна-красна», «Осінь золота», «Зимонька-снігуронька», «Тепле літечко».

6. «Як змінилась поза?» Один учень уважно роздивляється, як  сидять  діти на двох-трьох стільцях. Потім відвертається, а хтось змінює положення тіла. Той, хто відгадує, показує, як було спочатку.

  7.«Що можна пізнати навпомацки»
     а)  діти  із  зав'язаними  очима розрізняють  вартість  трьох
монет;
     б) визначають контур іграшки, ручки.
           8. «Передай невидиме»

Учні розігрують  сценки проводів на вокзалі (передають невидимі речі у вагон, ніби складають речі у чемодан).

PAGE  5