53284

Загальна характеристика дешифраторів

Контрольная

Коммуникация, связь, радиоэлектроника и цифровые приборы

У загальному випадку дешифратор має n однофазних входів іноді 2n парафазних і m=2ⁿ виходів де n – розрядність довжина коду який дешифрується. Індекс функції Fi визначає номер обраного виходу і відповідає десятковому еквіваленту вхідного коду. Тому дешифратор є перетворювачем вхідного позиційного коду в унітарний вихідний код.

Украинкский

2014-04-01

136.5 KB

5 чел.

1 Загальна характеристика дешифраторів:

а) основні поняття та визначення

 Дешифратором називається функціональний вузол комп’ютера, призначений для перетворення кожної комбінації вхідного двійкового коду в керуючий сигнал лише на одному із своїх виходів. У загальному випадку дешифратор має n однофазних входів (іноді 2n парафазних) і m=2ⁿ виходів, де n – розрядність (довжина) коду, який дешифрується. Дешифратор з максимально можливим числом виходів m=2ⁿ називається повним. Функціонування повного дешифратора описується системою логічних виразів вигляду:

де X1,..., Xn – вхідні двійкові змінні; F0, F1,..., Fm-1 – вихідні логічні функції, що являють собою мінтерми (конституєнти 1) n змінних. Індекс функції Fi визначає номер обраного виходу і відповідає десятковому еквіваленту вхідного коду. Вихід, на якому з’являється керуючий сигнал, називається активним. Якщо значення сигналу на активному виході відображається лог.1, то на решті пасивних виходів встановлюється лог.0. Двійковий код, який вміщує завжди тільки одну одиницю, а інші – нулі, називається унітарним. Тому дешифратор є перетворювачем вхідного позиційного коду в унітарний вихідний код. У дешифраторах в інтегральному виконанні стан активного виходу часто відображається значенням лог.0, а на інших пасивних виходах установлюється лог.1. Функціонування повного дешифратора з інверсними виходами представляється системою виду: ………….………………………………. де L0, L1, ... , Lm-1 – вихідні логічні функції, що є макстермами (конституєнти 0) n змінних. Індекс функції Li визначає номер вибраного виходу і відповідає десятковому еквіваленту вхідного коду. Між двома видами вихідних функцій існує простий зв’язок:

б) класифікація дешифраторів Дешифратори класифікують за такими ознаками: - способом структурної організації – одноступеневі (лінійні) і багатоступеневі, в тому числі пірамідальні та прямокутні (матричні); - форматом вхідного коду – двійкові, двійково-десяткові; - розрядністю коду, який дешифрується – 2, 3, ..., n; - формою подачі вхідного коду – з однофазними і парафазними входами; - кількістю виходів – повні й неповні дешифратори; - видом вхідних стробуючих сигналів – в прямому або інверсному значеннях; - типом використовуваних логічних елементів – І, НЕ, ЧИ, НЕ І, НЕ ЧИ і т.д.

 в) основні характеристики дешифраторів 

До основних характеристик дешифратора відносять: число ступенів (каскадів) дешифрації, кількість використаних логічних елементів або мікросхем, загальне число входів логічних елементів, час дешифрації і споживану потужність.

г) умовні графічні позначення дешифратора Умовні графічні позначення дешифраторів на електричних схемах показані на рис.1. а  б  в Рисунок 1- Умовні графічні позначення дешифратора: а – на функціональних схемах; б, в – на принципіальних схемах

Логічна функція дешифратора позначається буквами DC (decoder). Мітки лівого додаткового поля в умовному позначенні відображають десяткові ваги вхідних змінних, а мітки правого додаткового поля відповідають десятковим еквівалентам вхідних комбінацій двійкових змінних. У схему дешифраторів вбудовуються один або два стробуючих (дозволяючих) входи, наприклад, W (рис.1, б). За допомогою сигналу на вході W визначається момент спрацювання дешифратора; крім того, вхід W використовується для нарощування розрядності вхідного коду. На практиці повний дешифратор на n входів і m виходів для стислості називають дешифратором "з n в m" або "n −› m". Наприклад, дешифратор "з 3 у 8" – активізується одна з восьми вихідних ліній.

д) застосування дешифраторів

В комп’ютерах дешифратори використовують для виконання таких операцій: - дешифрації коду операції, записаного в регістр команд процесора, що забезпечує вибір потрібної мікропрограми; - перетворення коду адреси операнда в команді в керуючі сигнали вибору заданої комірки пам’яті в процесі записування або читання інформації; - забезпечення візуалізації на зовнішніх пристроях; - реалізації логічних операцій та побудови мультиплексорів і демультиплексорів.

Використання дешифраторів для дешифрації коду операції і адреси операнда, розташованих в регістрі команд процесора, показано на рис.2. Дешифрація коду операції в пристрої керування (ПК) визначає тип машинної команди. Дешифрація адреси операнда в оперативній пам’яті (ОП) забезпечує доступ до вказаної комірки пам’яті для записування або зчитування даних. Рисунок 2- Ілюстрація використання дешифраторів

2 Лінійні дешифратори на два входи і чотири виходи

 У лінійному дешифраторі "з n в m" кожна вихідна функція Fi реалізується повністю окремим n-вхідним логічним елементом при використанні парафазного вхідного коду. Логіка роботи повних дешифраторів на два входи X1, X2 і чотири прямих виходи F0, F1, F2, F3 і чотири інверсних виходи L0, L1, L2, L3 наведена в табл.1 і 2 відповідно.

а) лінійні дешифратори на елементах І

За даними табл.1 отримують систему логічних функцій в ДДНФ:

Для лінійного дешифратора зі стробуючим входом W система рівнянь (1) набуває вигляду:

Схеми лінійних дешифраторів на основі рівнянь (1) и (2) показані на рис.3. а  б 

Рисунок 3- Схеми лінійних дешифраторів на елементах І: а – з парафазними входами; б – з однофазними входами і стропуванням.

У схемі, зображеній на рис. 3, б використовується однофазний вхідний код, оскільки інверсії змінних утворюються елементами НЕ. Якщо сигнал на стробуючому вході W=0, то робота дешифратора блокується – на всіх виходах установлюються логічні нулі незалежно від значень вхідних змінних. При W=1 дешифратор функціонує згідно з табл.1.

б) лінійні дешифратори на елементах ЧИ

 За даними табл.2 записується система логічних функцій в ДКНФ:

 (3) Схема лінійного дешифратора з парафазним вхідним кодом та інверсними виходами, побудована згідно з рівнянням (3) на елементах ЧИ, показана на рис. 4, а. Для лінійного дешифратора із стробуючим W входом система керування (3) набуває вигляду: (4) Схема лінійного дешифратора на основі рівнянь (4) показана на рис.4, б. а  б Рисунок 4- Схема лінійних дешифраторів на елементах ЧИ: а – з парафазними входами; б – з однофазними входами і стробуванням

Тут використовується однофазний вхідний код, оскільки інверсії змінних утворюються елементами НЕ. Якщо сигнал на стробуючому вході W=1, то робота дешифратора блокується – на всіх виходах встановлюються лог. 1 незалежно від значень вхідних змінних. При W=0 дешифратор функціонує згідно з табл.2. 3 Пірамідальні дешифратори

 У пірамідальному дешифраторі число ступенів на одиницю менше розрядності вхідного коду, тобто K=n–1. В усіх ступенях використовуються тільки двовходові логічні елементи. На першому ступені використовуються лінійні дешифратори на два входи і чотири виходи. Число логічних елементів у кожному ступені дорівнює  , де i=1, 2, ..., k. Це означає, що кожен подальший ступінь має в два рази більше елементів, ніж попередній. Вихід елемента i-го ступеня підключається до входів тільки двох елементів (i+1)-го ступеня. Пірамідальна структура для реалізації повного дешифратора "з 3 в 8" описується системою мінтермів виду: Схема пірамідального дешифратора з парафазним вхідним кодом на три входи і вісім виходів показана на рис.5. На першому ступені дешифруються змінні X2 і X1, на другому ступені добавляється розряд X3. При більшому числі розрядів дешифрованого коду, наприклад, n>10, дешифратор в n/4 економічніше лінійного. Рисунок 5 - Схема пірамідального дешифратора на три входи і вісім виходів

Основним недоліком пірамідального дешифратора є велике число ступенів, що суттєво збільшує час дешифрації коду.

Прямокутні дешифратори

Прямокутний дешифратор будується за двоступеневою схемою. При цьому вхідний код розбивається на дві групи по n/2 розрядів при парному n; при непарній розрядності групи вміщують нерівне число змінних. Дві групи змінних декодуються на першому ступені двома повними лінійними (можливо і пірамідальними) дешифраторами, а на другому ступені формуються вихідні функції. Умовно вважають, що один з дешифраторів першого ступеня формує адреси рядків матриці, а другий – адреси стовпчиків матриці. На перетині ліній рядків і стовпчиків підключається m=2ⁿ двовходових схем збігу, які утворюють другий, вихідний ступінь дешифратора. При парному n матриця вентилів квадратна, при непарному n – прямокутна. Тому такі дешифратори називаються матричними або прямокутними. Запишемо систему вихідних функцій повного дешифратора "з 4 в 16" у вигляді таких скорочених значень: (5) де введені дворозрядні функції і які реалізуються дешифраторами рядків і стовпчиків відповідно: (6) Схема прямокутного дешифратора на основі рівнянь (5) і (6) показана на рис.6. Рисунок 6 - Схема прямокутного дешифратора При великому числі розрядів прямокутний дешифратор майже у n/2 рази економічніший лінійного і у два рази – пірамідального.

 

Багатоступеневі дешифратори. Каскадування дешифраторів Принцип побудови багатоступеневих дешифраторів полягає у послідовному розбитті вхідного багаторозрядного коду до отримання у кожній групі двох - трьох розрядів. Як приклад на рис. 7 показано розбиття коду, який дешифрується для n=10 і n=13. Після цього багатоступенева схема дешифратора зображується у вигляді з’єднання ряду лінійних схем. Рисунок 7- Розбиття вхідного коду, який дешифрується на групи: а – при n=10; б – при n=13

Під каскадуванням (нарощуванням) розуміють спосіб з’єднання дешифраторів у вигляді мікросхем середнього ступеня інтеграції для одержання більшої розрядності вхідного коду. З’єднання двох трирозрядних дешифраторів типу K555ИД3 для декодування чотирирозрядного коду показано на рис. 8. Вхідні змінні X1, X2 і X3 подаються паралельно на входи обох дешифраторів: змінна X4 подається безпосередньо на вхід стробування першого дешифратора, через інвертор – на вхід стробування другого дешифратора. Ця каскадна схема працює так. Якщо значення старшого розряду вхідного коду X4 = 0, то в роботу включається перший дешифратор з інверсними вісьмома виходами L0,..., L7, при цьому другий дешифратор блокований (вимкнений) і на його виходах L8,..., L15 встановлюються високі рівні. При X4=1 блокується перший дешифратор і включається в роботу друга мікросхема. Таким чином, через наявність стробуючого входу два трирозрядних дешифратори утворюють схему дешифрації чотирирозрядного коду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23121. Рух тіл в інерціальній та неінерціальній системах відліку. Сили інерції. Коріолісівське прискорення 202 KB
  Коріолісівське прискорення. інваріантне 0 де – прискорення в ІСВ швидкість в ІСВ – маса тіла – рівнодійна сил взаємодії які діють на тіло. Характеризуватимемо рух початку координат НеІСВ відносно ІСВ радіусвектором а обертання НеІСВ відносно ІСВ – кутовою частотою х В НеІСВ вимагають аналогічного до 0 запису закону руху тіла відносно радіусвектора : Оскільки прискорення в НеІСВ внаслідок х нерівне та величина не змінюється при переході до НеІСВ необхідно щоб сумарна сила складалась не тільки з теж...
23122. Закони руху системи матеріальних точок та твердого тіла. Тензор інерції 159.5 KB
  Закони руху системи матеріальних точок та твердого тіла.Введемо вектор повної кількості руху систем частинок: Знайдемо його зміну з часом: Для першої суми: ТобтоТаким чином якщо сума всіх зовнішніх сил рівна нулю то має місце закон збереження імпульсу. Ведемо повний момент кількості руху:Знайдемо швидкість його зміни в часі: Другий доданок – повний момент зовнішніх сил .Розглянемо перший доданок врахувавши : За умов виконання має місце закон збереження моменту кількості руху.
23123. Хвилі у пружньому середовищі. Хвильове рівняння. Звукові хвилі 59.5 KB
  Хвилі у пружньому середовищі. Звукові хвилі. Розрізняють хвилі повздовжні і поперечні в залежності від того чи рухаються частинки біля своїх положень рівноваги вздовж чи поперек напрямку розповсюдження хвилі. Розглянемо хвилі типу Позн.
23124. Рух ідеальної рідини. Рівняння Бернуллі 55.5 KB
  Нагадаємо що поле швидкостей характеризує не швидкiсть окремих частинок середовища а швидкiсть у данiй точцi в даний момент часу будьякої частинки рiдини або газу що знаходиться в цiй точцi в цей момент часу. Надалi будемо розглядати такi рiдини або гази для яких тензор пружних напругє iзотропним: pij = −pδij 14.10 для в’язкої рiдини газу набуде вигляду: Це є рiвняння Нав’єСтокса де η – коефiцiєнт зсувної в’язкостi – коефiцiєнт об’ємної в’язкостi. Для повного опису руху рiдини необхiдно додати ще рiвняння неперервностi та...
23125. Число Рейнольдса. Рух в’язкої рідини 44 KB
  В’язкою рідиною називають середовище в якому нарівні з нормальними напругами відмінні від нуля і дотичні напруги, що виникають внаслідок сил тертя. Коли швидкості не дуже великі, в’язка частина тензора напруг матиме такий вигляд...
23126. Основні закони термодинаміки. Формулювання другого закону термодинаміки через ентропію. Статистичне означення ентропії 88.5 KB
  Функція що зв’язує тиск об’єм і температуру фізично однорідної системи яка перебуває в термодинамічній рівновазі називається рівнянням стану. Другий закон ТД для нерівноважних процесів: Для адіабатичного процесу ентропія системи зростає. При маємо: тобто Третій закон ТД: по мірі наближення Т до 0 К ентропія будь якої рівноважної системи перестає залежати від будьяких ТД параметрів системи.
23127. Основні закони термодинаміки. Статистичне визначення ентропії 181.5 KB
  0Начало термодинаміки . 0Начало вводить скалярну величину T для характеристики рівноважн. 1Начало термодинаміки . 1Начало вимірюється в енергетичн.
23128. Розподіл Максвела і Больцмана та їх експериментальна перевірка 82.5 KB
  Розподіл Максвела і Больцмана та їх експериментальна перевірка. Розглянемо розподіл молекул по швидкостям. Розподіл Максвела – це розподіл по швидкостях не залежить від напряму швидкості то ж перейдемо до сферичної системи координат . Остаточно маємо: розподіл Максвела.
23129. Міжмолекулярна взаємодія та її прояви 92 KB
  Для газу Потенціал прямокутної ями. При стискуванні газу його густина збільшується і середня відстань між молекулами зменшується. Міжмолекулярна взаємодія неідеальність газу яскраво проявляється в процесі ДжоуляТомпсона в якому відбувається зміна температури при продавлюванні газу скрізь пористу перетинку. Для ідеального газу .