53380

Використання інформаційно-телекомунікаційних технологій в навчальному процесі

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Рецензент: Кучерявенко Олена Петрівна викладач вищої категорії викладач методист Педагогічне дослідження проведено шляхом вивчення професійної діяльності викладачів ВНЗ та вчителів шкіл моделей ефективного використання інформаційнокомунікаційних та дистанційних технологій навчання у вищому навчальному закладі. Інформаційна технологія навчання ІТН. Яку форму навчання обрати . На сучасному етапі уже визначені і сформульовані головні завдання освіти підвищення рівня якості навчання трудового і морального...

Украинкский

2014-02-25

11.85 MB

35 чел.

ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту

ім. О. Майнової»

«Використання
інформаційно-телекомунікаційних технологій

в навчальному процесі»

(педагогічне дослідження)

               

2012


Автор: Руднєва Світлана Миколаївна, викладач вищої категорії, викладач – методист.

Рецензент: Кучерявенко Олена Петрівна, викладач вищої категорії, викладач - методист

Педагогічне дослідження проведено шляхом  вивчення професійної діяльності викладачів ВНЗ та вчителів шкіл, моделей ефективного використання інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання у вищому навчальному закладі.

На сучасному етапі розвитку інформаційних та комунікативних технологій не виникає сумніву в потребі підготовки студентів, які б вільно орієнтувалися в інформаційному просторі, у мережі Інтернет, які надають практично необмежені можливості для самостійної і спільної творчої діяльності викладача й студентів.


ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..….

4

1. Інформаційна технологія навчання (ІТН)…………………….….……….

6

2. Класифікація програмних засобів навчального призначення …………..

7

3. Професійна компетентність викладача ВНЗ …………………..…………....

8

4. Яку форму навчання обрати? ……………………………………………...

11

5. Способи використання інформаційних технологій ……………………...

15

6.Створення інформаційно-освітнього середовища …………………….....

17

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....

21

Список використаних джерел……………….…………………………...

26

Додаток…………………………………………………………………………

27


Вступ

Прискорені темпи розвитку науково-технічного прогресу потребують підвищення вимог до системи освіти. На сучасному етапі уже визначені і сформульовані головні завдання освіти - підвищення рівня якості навчання, трудового і морального виховання. Реалізація цього завдання викликає необхідність оптимізації педагогічного (навчально-виховного) процесу. Проблеми підвищення ефективності, пошук найкращих варіантів навчання і виховання хвилювали викладачів давно. Але теоретичне обґрунтування системи заходів щодо оптимізації стають можливими лише на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і педагогічної практики. Оскільки з'явилися більш сприятливі можливості для практичної реалізації ідей:

підвищення рівня кваліфікації і майстерності викладачів;

розвиток навчально-матеріальної бази навчальних закладів;

сприятливий освітній вплив засобів масової інформації;

розширення позааудиторної роботи із студентами.

На сучасному етапі становлення освіти особливої значущості набуває питання не просто навчання як процес передачі знань та умінь студентам, а формування всебічно розвинутої особистості майбутнього фахівця. Це, в свою чергу, передбачає цілеспрямований та систематичний вплив на особистість з метою розвитку професійно важливих якостей, формування мотиваційної сфери, комунікативної компетентності, високої емоційної стійкості та пізнавальної сфери.

Тому в сучасних умовах викладачі змушені шукати та використовувати такі моделі навчально-виховного процесу, які б затвердили якісно нові взаємовідносини між його учасниками. Ці моделі спрямовані на гуманізацію та активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів - з одного боку, з іншого - поєднуються з якісним оволодінням ними необхідним комплексом знань, умінь і навиків.

Впровадження в діяльність навчального закладу інформаційних технологій на сьогодні є пріоритетним напрямком реалізації державної освітньої політики. У рамках виконання Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» освітня галузь почала активно модернізувати процес професійної підготовки фахівців різних спеціальностей, впроваджуючи інформаційні і комунікаційні технологій та засоби навчання.

На сьогоднішній день неможливо уявити навчальний процес у вищій школі без використання інформаційних технологій і засобів навчання. Саме сучасні інформаційні технології зробили можливим доступ кожного фахівця до величезної кількості різних видів інформації. Але, щоб доступ до інформаційно-комп’ютерних ресурсів перетворився на володіння ними, студенти повинні оволодіти такими знаннями, уміннями і навичками з інформаційних технологій, які б стали гарантом найповнішої реалізації здібностей особистості та професійно-значущих якостей, підготовки майбутнього фахівця до життєдіяльності у відкритому інформаційному суспільстві [1].

Проблемі використання інформаційних технологій в освіти присвячені праці В.Ю. Бикова, М.І. Жалдака, С.А. Ракова, В.М. Кухаренко, А.М. Гуржія, Ю.О. Жука та ін. Дослідник О.Є. Кравчина розглядає проблему інформатизація організаційно-управлінської діяльності в загальноосвітній школі. В.В. Дивак досліджує інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності директора школи. Дослідження науковців Н.В. Морзе та О.Г. Глазунової присвячені розробці моделі ефективного використання інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання у вищому навчальному закладі. Н.А. Зінчук досліджує інформаційно-аналітичну компетентність менеджера: значення у професійній управлінській діяльності та передумови формування у ВНЗ.

Проте питання використання інформаційних технологій для формування готовності випускників навчальних закладів до рефлексивного управління розроблене недостатньо, і тому є актуальним.


1. Інформаційна технологія навчання (ІТН)
 

Нам імпонує думка О.Є. Кравчини, про те, що впровадження в освіту ІКТ сприяє підвищенню її якості, а також удосконаленню організації освітнього закладу та управління ним [8].

Аналіз наукової літератури та джерел Інтернет показав, що на сьогодні вже існує значна кількість досліджень щодо використання інформаційних технологій під час навчального процесу у вищій школі. А використання електронних підручників полегшує виконання завдань які отримують студенти для самостійного опрацювання. Дійсно, за допомогою інформаційних технології практично реалізуються методологічні і теоретичні основи формування готовності до професійної діяльності фахівців різних галузей.

Студенти ВНЗ мають можливість використовувати широкий спектр засобів комунікацій обробки і збереження інформації: персональні комп’ютери, Інтернет, кабельне і супутникове телебачення, мобільний зв'язок, тощо. Отже, традиційне навчання зазнає змін на всіх стадіях навчального процесу: підготовка курсів, проведення занять, виконання домашніх завдань, підготовка дипломних та магістерських робіт [9].

За допомогою використання електронних засобів стає можливим продемонструвати процеси або конкретні проблемні ситуації, які виникають в професійній діяльності управлінця навчального закладу і за якими неможливо спостерігати протягом одного навчального заняття або які несуть небезпеку для здоров’я та життя людини. Саме тут на допомогу приходять інформаційно-комунікаційні технології, які позбавляють нас цієї небезпеки та дають змогу студентам більш глибоко зрозуміти досліджувану проблемну ситуацію.

Застосування сучасних інформаційних технологій у навчальній діяльності – одна з найбільш стійких тенденцій розвитку загальносвітового освітнього процесу. Нині навчання неможливо уявити без широкого застосування різноманітних методів і засобів навчання. Відповідно до найбільш поширеної класифікації педагогічних технологій інформаційні технології відносяться до класу тих технологій, що орієнтовані на особистісні структури, метою яких є формування знань, умінь і навичок студентів через особистісно орієнтований підхід у навчанні, що дозволяє суттєво підвищити рівень пізнавальної активності. Інформатизація суттєво вплинула на процес набуття нових знань. Нові технології навчання на основі інформаційних і комунікаційних дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття і розуміння під час засвоєння значних масивів інформації.

Інформаційна технологія навчання (ІТН) розглядається як процес підготовки і передачі інформації тому, хто навчається, що реалізується з використанням комп’ютерної техніки і програмних засобів. ІТН передбачає використання поряд із комп’ютерною технікою спеціалізованих програмних засобів навчального призначення (ПЗНП), під якими розуміють ті електронні ПЗ, у яких відображена деяка предметна галузь і де у тій чи іншій мірі реалізується технологія її вивчення і забезпечуються умови для використання різних видів навчальної діяльності [7]. 

2. Класифікація програмних засобів навчального призначення (ПЗНП)

У сучасній педагогічній літературі розглядається декілька класифікацій ПЗНП. Найбільш поширеними є класифікації за методичним спрямуванням, серед яких виділяють:

  •  комп’ютерні підручники (уроки);
  •  програми-тренажери (репетитори);
  •  засоби контролю (тестові оболонки);
  •  інформаційно-довідкові (енциклопедії);
  •  імітаційні (модельні);
  •  демонстраційні (слайд - і відеофільми);
  •  навчально-ігрові.

Педагогічні завдання використання ІКТ у процесі підготовки майбутнього спеціаліста в коледжі були визначені так:

1. Розвиток особистості

- формування інформаційної культури (так званої комп’ютерної грамоти);

- розвиток умінь експериментально-пошукової діяльності;

- загальна інформаційна підготовка користувача;

- підготовка фахівця у певній галузі.

2. Інтенсифікація навчально-виховного процесу

- активізація пізнавальної діяльності;

- підвищення ефективності і якості навчання;

- поглиблення міжпредметних зв’язків за рахунок інтеграції інформаційної та предметної підготовки.

3. Удосконалення методик навчання

- візуалізація знань;

- моделювання об’єктів, процесів і явищ;

- створення і використання інформаційних баз даних;

- доступ до великих обсягів інформації, що подаються у різноманітних формах завдяки використанню засобів мультимедія;

- формування вмінь обробляти інформацію під час роботи з електронними каталогами і довідниками.

4. Посилення мотивації до навчання

- самопідготовка і тренінг;

- розвиток певних видів мислення;

- формування якісно нової культури навчальної діяльності;

- вивільнення навчального часу від рутинної роботи.

3. Професійна компетентність викладача ВНЗ

Професійна компетентність викладача ВНЗ щодо інформаційних технологій складає основну проблему, яка гальмує процес впровадження ІКТ у систему освіти. У цьому процесі можна виділити два визначальних чинники: сформованість інформаційної компетенції викладача ВНЗ; у загальному плані; розвиток здатності впроваджувати в навчальний процес ВНЗ інформаційно-комунікаційні технології, тобто бути не тільки користувачем готових програмних продуктів, але більшою мірою виступати творцем, розробником власних навчально-методичних програмних засобів [9].

Аналіз навчальних планів професійної підготовки магістрів зі спеціальності «Управління навчальним закладом», показав відсутність дисципліни «Інформаційно-комунікаційні технології в управлінні освітою» у багатьох навчальних закладах. І у змісті інших предметів відсутня інформація стосовно використання ІКТ в управлінні навчальним закладом. Тому, випускники цих навчальних закладів не готові до ефективного управління з використанням ІКТ, хоча в освітніх установах фактично здійснено процес інформатизації.

Психолого-педагогічна компетентність викладача є узгодженістю (співрівневістю) між знаннями, практичними вміннями і реальною поведінкою педагога в його діяльності. Це інтегративна характеристика рівня професійної підготовки вчителя, що ґрунтується на фундаментальних психолого-педагогічних знаннях і сформованих комунікативних уміннях, які проявляються в єдності з особистісними якостями [9, с. 57–58].

Н.В. Кузьміна професійно-педагогічну компетентність (ППК) розглядає як «сукупність умінь педагога як суб’єкта педагогічного впливу особливим чином структурувати наукове й практичне знання з метою кращого розв’язання педагогічних задач» [8, с. 90].

У структурі професійно-педагогічної компетентності цілком логічним є виокремлення певних складових. Зокрема, Н.В. Кузьміна запропонувала такі елементи ППК:

  •  спеціальна й професійна компетентність у галузі дисципліни, що викладається;
    •  диференціально-психологічна компетентність у галузі мотивів, здібностей, спрямованості студентів;
    •  соціально-психологічна компетентність у галузі процесів спілкування;
    •  методична компетентність у галузі способів формування знань, умінь студентів;
    •  аутопсихологічна компетентність щодо визнання особистих позитивних і негативних характеристик, а також власної діяльності [8, с. 90–107]

І.Б. Васильєв обґрунтував доцільність виокремлення професіографічної, прогностичної, спеціально-предметної, дидактичної, методичної, регламентно-нормативної, біографічної, психофізіологічної, діагностичної, управлінської, комунікативної, акмеологічної та аутопсихологічної компетентностей як елементів структури ППК [2, с. 72].

Оскільки власне категорія НОП є комплексною, міждисциплінарною, то і компетентність педагога у галузі організації праці студентів на наукових засадах передбачає наявність у нього не лише ґрунтовних знань (з різних галузей педагогіки, психології, медицини, екології, математики, права, а також психофізіології, тайм-менеджменту, ергономіки, ергономіки та ін.), а ще й сформованість широкого спектру умінь, навичок, наявність певних здібностей. Особливого значення ми надаємо наявності у педагога знань про сутність, логіку педагогічного процесу, закономірності вікового й індивідуального розвитку студентів, математичну обробку результатів психолого-педагогічних вимірювань та ін.

У контексті нашого дослідження надзвичайну цінність становить педагогічна спадщина С.Й. Гессена, людини трагічної долі, науковця, філософа, правознавця, педагога. Незважаючи на те, що «вік» цитованих нами праць становить понад півстоліття, їхній зміст не втратив наукового й практичного значення. Зокрема, в його творі „В защиту педагогики” (1949 р.) увагу акцентовано на тому, що з різними галузями педагогіки пов’язаний «широкий спектр дисциплін – від філософії до статистики, від психології й соціології до фінансування та організації шкільного життя» [3, с. 90]. Він зазначав, що на факультетах, які додатково здійснюють підготовку педагогів, - мають функціонувати такі кафедри і кафедральні підрозділи:

- педагогічної фізіології, фізичного виховання й шкільної гігієни;

- педагогічної психології, психопатології дитини і спеціальної педагогіки;

- педагогічної соціології та соціальної педагогіки (турбота про дитину);

- педагогіки у вузькому розумінні (прикладна філософія), дидактики різних навчальних дисциплін (і наукових, і творчих);

- історії педагогіки, яка включає в себе й історію освітніх інститутів, і педагогічних вчень;

- організації шкільної системи й адміністрування, фінансів і шкільної статистики.

Послуговуючись відомими у педагогічній теорії складовими ППК (видами професійно-педагогічної компетентності), виокремимо ті з них, які є важливими у контексті нашої проблематики, і визначимо їхню сутність на прикладі відповідних умінь і навичок педагога, необхідних для організації праці студентів на наукових засадах (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Складові ППК педагога у галузі наукової організації праці студентів

п/п

Складові ППК

Уміння й навички педагога у контексті НОП студентів

1

Психологічна

Створювати емоційний комфорт; розподіляти увагу; розробляти педагогічні технології, навчально-методичне забезпечення з урахуванням індивідуально-типологічних, вікових особливостей студентів, психологічних закономірностей їхнього розвитку; майстерність психодіагностики; стійкість до стресів

2

Психофізіологічна

Визначати раціональність й ефективність трудових прийомів; за умови наявності ергономічного мислення вибудовувати навчально-виховний процес на основі фізіолого-гігієнічних рекомендацій

3

Дидактична

Чітко й коректно викладати навчальний матеріал із застосуванням ТЗН, застосовувати на практиці раціональні організаційні форми навчання (індивідуальні й групові), контролю й процедури оцінювання знань студентів; урізноманітнювати способи діяльності; стимулювати пізнавальні інтереси, створювати ситуацію успіху в навчанні; здійснювати педагогічну діагностику, педагогічне проектування

4

Регламентно-нормативна

Упроваджувати заходи з НОП суб’єктів педагогічної діяльності на основі відповідних нормативно-правових документів, науково обґрунтованих рекомендацій, положень

5

Організаційно - управлінська

Організовувати гігієнічно- й дидактичнораціональні навчальні заняття із зміною різних видів діяльності, а також доцільні форми рухової активності; забезпечувати оптимальне співвідношення розумової та фізичної активності; навички самоменджменту, планування навчально-виховного процесу

6

Еколого- валеологічна

Здійснювати педагогічний процес на засадах природовідповідності, ресурсо- й здоров’язбереження; наявність навичок фітодизайну й складання фітомодулів, створювати комфортні умови для викладацької та навчальної праці

7

Інформаційно-технологічна

Реалізовувати бібліографічну діяльність із застосуванням сучасних інформаційних технологій (продуктивне використання електронних і традиційних каталогів літератури, комп’ютера й здатність навчити вихованців вищезазначеному), оволодіння усіма видами читання, у т. ч. і швидкісного)

8

Комунікативна

Здійснювати діалогічне, безконфліктне спілкування; добір змісту, ритму, способу, характеру спілкування відповідно до індивідуальних особливостей студентів

9

Ґендерна

Застосовувати методи і форми педагогічної взаємодії, які ґрунтуються на толерантному, поважному ставленні до осіб різної статі й сприяють подоланню негативних ґендерних стереотипів

Сформованість у межах складових ППК вищезазначених знань, умінь, навичок і здатність педагога застосовувати їх на практиці забезпечує результативність навчальної діяльності за рахунок:

- використання педагогами й учнями та студентами раціональних прийомів роботи, що сприяє економії часу (швидкочитання, планування діяльності, продуктивність у пошукові та опрацюванні необхідної інформації з різних джерел тощо);

- конструювання й реалізації ґендерно орієнтованих, здоров’язберігаючих педагогічних технологій (створення сприятливих умов для праці з відповідним обладнанням робочих місць, естетизацією простору закладу освіти тощо; врахування вікових та індивідуальних особливостей хлопців і дівчат, науково обґрунтоване чергування праці й відпочинку, оптимальний вибір методів і форм навчально-виховної роботи й контролю навчальних досягнень, спілкування на демократичних засадах, адекватність у виборі заохочень і покарань тощо).

4. Яку форму навчання обрати?

Отже педагог має шукати відповіді на питання: де і як опанувати знаннями в області ІКТ? Про курси ІКТ вчитель-предметник чи викладач може дізнатися з газет, журналів, від друзів або знайомих, з дошки оголошень у навчальному закладі.

На перший погляд, оволодіти ІКТ можна сівши за комп’ютер з підручником “Для чайників” – встати знавцем з певного розділу. Вивчивши деякі назви програмних пакетів, здається, що і саму програму вже знаєш досконало. Нажаль, так легко освоєння ІКТ не проходить. Стійкі навички роботи на комп’ютері можна напрацювати тільки багатократним повторенням конкретних операцій. До того ж у більшості вчителів та викладачів дома немає комп’ютера, а у комп’ютерний клас потрапити не так просто. Як правило, уроки інформатики у розкладі стоять останніми, і без дозволу вчителя інформатики знаходитися у класі стороннім не можна.

Перед освітянами постає проблема вибору форм навчання. На даний момент форми навчання можна розділити на дві основні групи: традиційні та інноваційні (рис. 1)

Кореспондентська форма навчання. Яскравим прикладом її є ЄШКО. Кореспондентська освіта (освіта через листування) розрахована на осіб, які через специфіку своєї роботи  чи інші життєві обставини потребують певної освіти, але не мають змоги залишати місце проживання. Зв’язок між студентом та викладачем здійснюється телефоном (консультування) та поштою (надсилання контрольних та інших видів робіт). Навчальний план кожного навчального блоку складається так, щоб студент, який отримав комплект навчально-методичної літератури, регулярно  виконував і надсилав для перевірки кілька контрольних робіт. Заліково-екзаменаційні сесії замінюються виконанням та надсиланням на перевірку ґрунтовних комплексних тестових завдань.

Рис.1.

Заочна форма навчання дає змогу здобути спеціальну освіту без відриву від основної діяльності. Ця форма навчання набула популярності у ХХ столітті й обґрунтована специфікою роботи педагогічних працівників.

Денна форма навчання (стаціонар). Навчальний процес здійснюється як за традиційними, так і за новітніми для України формами, кожна з яких має певні переваги. Студенти денної форми навчання мають змогу: безпосередньо спілкуватися з досвідченими викладачами, відомими вченими та фахівцями; працювати у комп’ютерних класах, виконувати практичні й лабораторні роботи.

Напівстаціонар. Ця форма навчання вимагає від вчителя відвідування занять у суботу та неділю. Час навчання можна обрати самостійно – ранок або день, при тривалості одного заняття 4–6 годин. Навчальний курс розраховується на кілька місяців.

Вечірня форма навчання надає можливість поєднувати навчання з професійною діяльністю (зранку – робота, увечері – навчання). Студенти цієї форм навчання мають змогу: безпосередньо спілкуватися з досвідченими викладачами, відомими вченими та фахівцями;  працювати у комп’ютерних класах, виконувати практичні й лабораторні роботи.

Дистанційна освіта через Іnternet. Дистанційну освіту від традиційних форм відрізняють такі характерні риси:

Гнучкість. Можливість займатися в зручний для себе час, у зручному місці й темпі; нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни.

Модульність. Можливість з набору незалежних навчальних курсів-модулів формувати навчальний план, який відповідає індивідуальним або груповим потребам.

Паралельність. Рівнобіжне з професійною діяльністю навчання, тобто без відриву від школи.

Охоплення. Одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, банків даних, баз знань і т.д.). Спілкування через мережі зв'язку один на один з викладачами.

Економічність. Ефективне використання навчальних площ, технічних засобів, транспортних засобів, концентроване й уніфіковане представлення навчальної інформації та мультидоступ до неї знижують витрати на підготовку фахівців.

Технологічність. Використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, які сприяють просуванню людини у світовий постіндустріальний інформаційний простір.

Соціальна рівноправність. Рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності й матеріального забезпечення студента (через те, що в більшості випадків одержання освіти в дистанційному режимі обходиться істотно дешевше, ніж традиційними способами).

Інтернаціональність. Експорт та імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.

Нова роль викладача. Дистанційна освіта розширює й оновлює роль викладача, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій. Позитивний вплив робить дистанційна освіта і на студента, підвищуючи його творчий та інтелектуальний потенціал за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, уміння взаємодіяти з комп'ютерною технікою і самостійно приймати відповідальні рішення. Якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми одержання освіти, а поліпшується за рахунок залучення кращого кадрового професорсько-викладацького складу та  використання в навчальному процесі кращих учбово-методичних видань і контрольних тестів. Створювана система розподіленого дистанційного навчання формує освітнє середовище, у якому забезпечено три основні режими – асинхронного спільного навчання, синхронного спільного навчання і самоосвіти. Викладачі, розробники і адміністратори системи забезпечені повним набором засобів для створення й актуалізації курсів на всіх рівнях організації процесу навчання.

Тренінгові навчання відрізняються від інших форм тим, що навчання проводиться з конкретної дисципліни або теми і направлене на оволодівання конкретними навичками. Наприклад, заповнення бази даних “Учні”, розв’язання статистичних задач, робота з PowerPoint і т.д. Тренінг може бути одноденний, триденний, тижневий, 3+3, модульний. Наприклад, 24-годинний – для початківців або  48-годинний – “Intel. Навчання для майбутнього”. Це одна з перспективних форм навчання для дорослих. Найпопулярнішими тренінгами в Україні є менеджмент, управління, маркетинг, фінанси, логістика, бухгалтерський облік. Вони розраховані в основному на 3–5 днів. Щоб рухатися вперед, треба постійно вдосконалювати свої знання і навички. Існує думка, що знання, отримані на тренінгах, на відміну від традиційної форми навчання, використовуються на 70–80%.

Недільна школа. Навчання проходить тільки в неділю, у першу або другу половину дня. Тривалість одного заняття – 4 години. Навчальний курс розраховується на навчальний рік (вересень-червень).

На жаль, жодна з форм навчання, які існують на сьогодні, не може бути використана без певної модифікації щодо специфіки освіти:

денна форма навчання буде заважати навчально-виховному процесу (постійні заміни), але її можна застосувати під час канікул як тижневий тренінг;

заочна та кореспондентська форми  навчання для вчителя, який не володіє комп’ютером, не мають сенсу. Під час навчання виникає безліч запитань, на які терміново треба надавати відповідь, що є неможливим при цих формах навчання;

дистанційна форма може застосовуватися тільки у тих випадках, коли вчитель вже оволодів навичками роботи на комп’ютері і вміє використовувати Internet;

вечірня форма може застосовуватися під час навчально-виховного процесу, але не постійно – тільки як тренінг, оскільки на другу половину дня припадають шкільні вечори, КВК, семінари, батьківські збори і т.д.

Школа вихідного дня, недільна школа та тренінг (3+3) розтягнуті у часі. Таке навчання викликає труднощі у вчителів-предметників, адже втрачається цілісність курсу. Зауважимо, що у вчителя-предметника при таких формах навчання відсутній відпочинок, що при його емоційно-напруженій роботі є недоцільним.

На допомогу вчителю приходять різні курси. З чого ж почати навчання ІКТ, за якою програмою, який рівень складності обрати? Такі питання постають перед кожним вчителем-предметником. Проаналізувавши рівні навчання, їх можна розділити на чотири групи:

– «початківці» – знайомство із складовими комп'ютера, початкові відомості з Word, Excel, PowerPoint, Internet, створення папок, збереження інформації;

–        «середній рівень» – оволодіння програмами Microsoft Office в процесі навчання за програмою “Intel. Навчання для майбутнього” – навчання за методом проектів, тобто “навчаємося в процесі дослідження”;

– «предметний» – використання ІКТ для розробки електронних уроків, електронних тестів, задач  та використання інтерактивної дошки для конкретних шкільних предметів;

– «професійний» – професійні знання у сфері ІКТ – глибоке знання окремих програмних засобів, які вивчаються вчителем за бажанням (Flash-технології, мова програмування, Web-дизайн і т.д.)

5. Способи використання інформаційних технологій

Використання інформаційних технологій може відбуватися різними способами, відповідно до потреб конкретного типу заняття, рівня володіння різними програмами та наявності сертифікованих програм у системі вищої освіти. Ці потреби можна класифікувати за такими критеріями: використання інформаційних технологій як у фронтальній, так і в груповій роботі; переважно фронтальні форми роботи; використання електронних підручників тільки як засобу самонавчання; використання окремих типів файлів (зображення, відео, аудіо, анімації) з електронних засобів навчального призначення, з дистанційних курсів, з певних матеріалів мережі Інтернет; створення власних занять через інтеграцію різних об’єктів в один формат – презентації, web-сторінки, конструктор занять, мається на увазі послуга, що надається в багатьох електронних засобах навчального призначення. Вдосконалення персональних комп’ютерів дозволяє достатньо широко використовувати мультимедійні технології, які є сукупністю різних засобів навчання: текстів, графічних зображень, музики, відео і мультиплікації в інтерактивному режимі, тим самим розширюючи можливості вдосконалення навчально-виховного процесу. Вони розширюють можливості навчального середовища як різноманітними програмними засобами, так і методами розвитку креативності студентів.

Як зазначають науковці Н.В. Морзе., О.Г. Глазунова, використання ІКТ та дистанційних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу поступово вносить зміни в невід’ємні елементи традиційної системи освіти, замінюючи дошку і крейду на електронну дошку і комп'ютерні навчальні системи, книжкову бібліотеку на електронну, звичайну аудиторію на мультимедійну [10]. Застосування інформаційних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу потребує змін у методиці викладання всіх дисциплін.

Інформаційні технології розвиваються дуже динамічно, так само динамічно має розвиватися і методика їх використання в навчальному процесі. До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи комп’ютерного супроводу навчання).

Проведення досліджень і спостережень показало, що проблема інтеграції інформаційних технологій у навчальну діяльність досить чітко корелюється з проблемою підготовки вчителя до використання засобів ІКТ під час підготовки до занять, розробки методик проведення уроків, організації позакласної діяльності студентів, у самоосвіті. Ця ситуація багато в чому пояснюється також і з недостатньою інформованістю як студентів, так і вчителів про електронні програмні засоби навчального призначення, що дозволяють реалізувати практично будь-які види навчальної діяльності [2]. 

Програмних засобів подібного призначення є досить багато. Вони можуть відрізнятися за інтерфейсом, спектром утиліт, платформами, але їх об’єднує можливість підтримки процесу навчання. До основних функцій таких програм можна віднести:

·        можливість підтримки пояснення нового матеріалу;

·        організація контролю навчальних досягнень;

       організація позаурочної діяльності у формі дистанційних консультацій.

Цілком зрозуміло, що використання таких функцій має бути максимально простим для будь-якого вчителя-предметника.

Зміни у програмах і навчальних планах, викликані запровадженням нових навчальних курсів з ІКТ, сприяли також і змінам у змісті та формах підготовки студентів з інших дисциплін. Викладачі і студенти отримали новий інструментарій розв'язання цілої низки навчальних задач, що суттєво вплинуло на проведення занять.

Один приклад. Відомо, що викладачі коледжів (і не лише коледжів) дуже полюбляють такий вид «самостійної роботи студентів», як підготовка різноманітних рефератів. У сучасних умовах широкого доступу до мережі Інтернет реферат з будь-якої навчальної дисципліни і на будь-яку тему досить просто «скачати», роздрукувати й отримати хорошу оцінку. Зовсім інша справа, коли студент отримує завдання, де потрібно підготувати не реферат, а комп'ютерну презентацію своїх власних досліджень, включаючи й пошук потрібної інформації в мережі Інтернет.

Дослідження, проведені у педагогічних коледжах Києва, підтвердили тезу про те, що інтенсифікація процесу навчання з використання сучасних засобів ІКТ стримується саме недостатнім програмним забезпеченням навчального призначення.

Необхідність підготовки вчителя до роботи із сучасними інформаційними технологіями в черговий раз показала важливість функціонування цілісної системи розробки, виготовлення і запровадження електронних програмних засобів навчального призначення.

А поки на ринку пропонуються програмні засоби з гучними назвами на кшталт «електронні підручники», «навчальні системи» тощо, які не проходили комплексну експертизу на предмет їх відповідності дидактичним, психологічним, санітарно-гігієнічним, енергономічним та іншим вимогам, які не апробовані досвідченими практиками.

З огляду на зростаючу роль засобів ІКТ у навчальній діяльності вчителя, одним із перспективних напрямів роботи Інституту інформаційних технологій і засобів навчання АПН України має стати розробка електронних програмних засобів навчального призначення для використання у педагогічних вищих навчальних закладах та відповідних методик їх застосування.

6. Створення інформаційно-освітнього середовища

Створення інформаційно-освітнього середовища передбачає перетворення усього комплексу засобів і умов розгортання інформаційних процесів: створення відповідної сучасної матеріально-технічної бази, формування ефективних концепцій і методик навчання, модернізацію


організаційних чинників, підготовку кадрів, певні структурні зміни. Усе це слід розглядати як цілісний процес формування автоматизованого середовища як необхідної умови ефективного використання комп’ютерних систем, їх мереж, інтегрованих автоматизованих систем управління, баз даних і т. п. Мова йде про керовану зміну інформаційної основи ефективного функціонування навчального процесу в сучасних умовах, про заміну значної частини паперової інформації на людино-машинні діалогові системи, про створення нових, значно ефективніших моделей навчальної, педагогічної та організаційної діяльності суб’єктів освітнього процесу.

Метою створення інтегрованого інформаційного середовища є реалізація єдності концепцій, програм і ефективного автоматизованого управління інформаційними процесами із застосуванням новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, оскільки саме розвинуте, структуроване і кероване інформаційне середовище стає ключовим фактором інформатизації освіти. 

Таким чином, однією з найбільш важливих проблем сучасної освіти є моделювання та формування інформаційного середовища навчання. Визначимо найбільш суттєві аспекти проектування інформаційно-навчального середовища, враховуючи їх взаємозв'язок та комплексний підхід до реалізації.

1. Створення ефективних концепцій і методик навчання в інформаційному освітньому середовищі.

2. Проектування нових моделей навчального процесу, ефективне використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

3. Як попередню необхідну умову – оснащення всіх об'єктів і суб'єктів освітнього процесу засобами обчислювальної техніки і комунікацій.

4. Розробка і створення системи мереж зв'язку і комунікацій; наявність або створення комп'ютерних мереж різних рівнів (локальних, регіональних, глобальних).

5. Ефективне використання інформаційних і комунікаційних технологій усіма суб'єктами інформаційного освітнього простору (студентами, викладачами, управлінським апаратом, допоміжними службами).

6. Оптимізація використанні ресурсів мережі Інтернет для розв’язання задач навчання.

7. Формування у студентів умінь і навичок ефективного застосування засобів ІКТ в навчальній діяльності.

8. Перепідготовка педагогічних працівників та управлінських кадрів з огляду на досконале оволодіння сучасними ІКТ.

9. Наявність і подальший розвиток структур, що безпосередньо забезпечують обробку і використання інформації:

·        обчислювальні центри та їх мережі;

·        фонди алгоритмів і програм;

·        бази даних і бази знань;

·        кваліфіковані кадри.

10. Розробка і створення математичного і програмного забезпечення.

11. Розробка електронної навчально-методичної бази:

·        електронних підручників та посібників;

·        курсів практичних і лабораторних робіт;

·        інтерактивних тренажерів;

·        демонстраційних і контролюючих програм;

·        навчальних середовищ.

12. Наявність і подальший розвиток структур, що займаються матеріально-технічним забезпеченням освітнього процесу.

13. Добір і підготовка кваліфікованих кадрів, які здатні діяти в нових умовах інформаційного середовища.

14. Забезпечення доступу до бібліотечних фондів:

·        використання бібліотечних фондів, що містяться на традиційних паперових носіях;

·        надання бібліотечних фондів на електронних носіях;

·        мережеві документи, що створені в бібліотеці через оцифровування власних фондів;

·        віддалені електронні ресурси з доступом на основі підписки, договорів або ліцензійних угод;

·        аудіо- і відео- ресурси;

       мультимедійні ресурси.

Для розв’язання одного з основних завдань сучасного ВНЗ та загальноосвітнього навчального закладу, підготовки випускників до життя в інформаційному суспільстві, необхідно забезпечити високу якість інформаційного середовища. Інформаційне середовище ЗНЗ можна назвати якісним, якщо:

  •  існує організаційна структура, у якій накопичуються та зберігаються інформаційні ресурси та надаються інформаційні послуги;
  •  розроблена та функціонує система оцінювання якості інформаційного середовища ЗНЗ, яка є складовою процесу управління якістю освіти;
  •  інформаційне середовище інтегроване до регіональних, вітчизняних та світових ресурсів для забезпечення навчально-виховного процесу та підвищення кваліфікації вчителів школи;
  •  інформаційна грамотність вчителів та учнів відповідає сучасному рівню розвитку інформаційних технологій, проводяться занняття з підвищення комп’ютерної грамотності вчителів, викладачів та курси для учнів і студентів;
  •  інформаційні ресурси ЗНЗ різнобічні та орєнтовані на різні категорії користувачів;
  •  для підтримки інформаційного середовища ЗНЗ використовуються нові інформаційні технології (електронні каталоги, доступ до мережі Інтернет тощо);
  •  локальна мережа та робочі станції мають сучасне ліцензійне програмне забезпечення.

Важливим фактором якості інформаційного забезпечення є інформаційна інфраструктура навчального закладу, яка включає:

  •  навяність та якість каналів зовнішнього зв’язку для доступу до ресурсів та локальної мережі закладу;
  •  якість інформаційно-методичного наповнення інтранет та Інтернет- серверів;
  •  якість програмних продуктів для інформатизації навчально-виховного процесу та управління;
  •  наявність організаційних структур забезпечення доступу до інформаційних ресурсів;
  •  технічне забезпечення.

Проблемним питанням у галузі інформаційного забезпечення є якість його управління. Відсутність ефективної системи інформаційного забезпечення управління призводить до неефективності прийняття управлінських рішень, дублювання в зборі інформації та її втрати. Створення в освітньому закладі інформаційно-управлінської системи дозволить оптимізувати існуючі канали збору інформації та забезпечить інформаційні потреби адміністрації та педагогів.


Висновки

Процес впровадження ІКТ в навчальний процес є неминучим, нагальним явищем. Проте, як і будь що нове, зустрічає на своєму шляху перепони як об’єктивного так і суб’єктивного характеру.

Вища школа нерозривно пов’язана із загальноосвітніми навчальними закладами, вони є першоджерелом освіти, формують свідомість майбутніх студентів, їх відношення до нова тики і сприйняття світу як такого. І тому саме школа має розпочинати тернистий шлях пізнання дитиною реалій сучасних вимог, закладати паростки самореалізації та компетентності майбутніх членів суспільства.

Одна з нових моделей освіти визначається британськими ученими терміном «електронна освіта» (е-learning), який використовується для опису різних видів діяльності, починаючи від ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій у школі, дистанційної форми навчання, закінчуючи використанням комп'ютера разом з мультимедійним програмним забезпеченням і різних цифрових пристроїв удома або будь-якому зручному місці. Ефективно організована електронна освіта дасть можливість учням учитися, коли бажано і де завгодно, через забезпечення доступу до шкільних записів і матеріалів; індивідуальної допомоги кураторів і спілкування онлайн з однолітками; можливість зберігання, заліку й оцінювання домашнього завдання в режимі реального часу; підтримки зв'язку з однокласниками і вчителями зовні школи (наприклад, через хворобу, участь в олімпіадах, у спортивних зборах і змаганнях, виїзду з потреби з батьками за межі навчального закладу тощо.). Значний прогрес електронна освіта може одержати з використанням широкосмугових каналів. У школах вони дозволять організувати ефективний доступ до якісних ресурсів, коли це потрібно; організувати розподілене навчання, включаючи проведення відеоконференцій або майстер-класів у кількох школах одночасно; підвищити ефективність за допомогою послуг і технічної підтримки провайдерів. Удома широкосмугові канали дозволять дістати доступ до електронних  освітніх ресурсів школи; пересилати багаті графікою, музикою і відео презентації з дому до школи і зі школи додому.

Можна виділити три головні взаємопов’язані й доповнюючі один одного сумісні напрями розвитку єдиного інформаційно-освітнього простору сучасної школи:

§ навчальний процес;

§ інформаційно-дидактична підтримка й забезпечення навчального процесу;

§ управління навчальним процесом;

а також три додаткові:

§ система даних, потрібних для адміністрування школою;

§ база додаткових навчальних матеріалів і дистанційне навчання;

§ контакти (у синхронному, асинхронному режимах).

Навчальний процес включає змістову і процесуальну сторони. Але для цього необхідно проаналізувати і чітко уявити, який модуль інформаційно-освітнього простору школи або, інакше кажучи, віртуальної школи проектується.

Схематично, враховуючи вище перераховані складові частини інформаційно-освітнього простору школи, їх можна проілюструвати так, як подано на рис. 1.

Освітній простір формується так, щоб учень мав вільний доступ до будь-якого курсу: до інформаційного забезпечення (уроки, довідники з відповідних предметів, енциклопедії і т. д.), консультаційного центру; до необхідних розділів курсів із суміжних галузей знань; до лабораторних робіт, практикумів; веб-квестів; проектів і т. д.

Дане питання є в центрі уваги і наукових зацікавлень деяких вітчизняних і зарубіжних учених і розглядається в дослідженнях В.Ю. Бикова, М.В. Моісеєвої, Є.С. Полат, К. Кадовського, В. Суслова, М. Вашинського та ін.

 

Рис. 5. Інформаційно-освітній простір школи [3, 5, 6, 10]

Вище перераховані сучасні технічні, методичні, дидактичні, організаційні рішення повинні сприяти створенню абсолютно іншої обстановки для творчого навчання і розвитку учнів, майбутніх громадян інформаційно-освітнього суспільства і саме від того, чи поклопочуться про це держава, учені, педагоги, методисти, залежить, чи буде й надалі школа для багатьох дітей примусом і виховуватиме конформістів, і в кращому разі звичайних виконавців, або творців, ініціаторів, новаторів, ентузіастів і майстрів своєї справи.

Щоб наблизити сучасну школу до очікуваного майбутнього повинні бути, якомога швидше, упроваджені принципові, істотні досягнення в галузі якості, інноваційних методів і сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в освіті. Такі зміни необхідні, перш за все, зважаючи на неефективність традиційної системи навчання, заснованої головним чином на репродуктивних методах навчання, використовуючи які, уже неможливо привернути увагу учня, зацікавити його й мотивувати.

Рис. 6. Система додаткової освіти.

Освіта XXI століття заснована на інших принципах, ніж таких, які були відомі дотепер. Загальний доступ до даних, а також можливість комунікації і вільного обміну відомостями, думками, досвідом між людьми і країнами визначає нову реальну ситуацію, що стосується конкретних дій і реформ на всіх рівнях освіти та шкіл різного профілю. Прагнуть відповідати новим викликам не тільки економічні структури й урядові організації, але й системи освіти практично всіх цивілізованих держав. Сучасний підхід до навчального процесу повинен бути заснований на:

§ пізнанні й розвитку згідно з індивідуальною траєкторією навчання,

§ формуванні й розширенні знань на основі групових форм навчання, навчанні у співробітництві,

§ самооцінці й саморефлексії;

§ повному управлінні якістю і прагненні до її постійного підвищення,;

§ обов’язковому використанні системного мислення;

§ на активній участі самого учня в управлінні та розвитку;

§ формуванні навичок самостійного навчання шляхом оволодіння основними уміннями, необхідними в інформаційному суспільстві;

§ ефективній підтримці навчального процесу засобами й інструментами ІКТ;

§ активній участі учнів в управлінні школою.

Згідно із сучасними стандартами навчання, школа – це, перш за все, навчальна телеінформатична установа. Використання комп’ютера як нового дидактичного засобу повинно зацікавити й мотивувати учня до активної участі в заняттях на уроках.

У кінці 2004 року з'явився документ eEurope 2010, у якому велику увагу надано інформатизації освіти. Нові європейські школи повинні будуватися (або старі бути переобладнані) за рахунок засобів ЄС у всіх країнах Євросоюзу, щоб уникнути виникнення таких суспільних груп, які знаходитимуться за межею можливостей і не матимуть доступу до сучасної техніки, технологій, джерел даних. Необхідно на новітньому рівні навчати всіх дітей згідно з прийнятими стандартами, починаючи з рівня гімназій.

Програма eEurope передбачає оснащення шкіл швидкісними інформатичними мережами в стандарті Gigabit Ethernet, які повинні надати і забезпечити можливість доступу до Інтернету і послуг шкільної мережі з пропускною спроможністю (трафіком) – 1 ГБ/с. Для порівняння, у країнах східної та центральної Європи вони на сьогоднішній день в середньому в 50 разів повільніші. Подібні мережі дуже дорогі, оскільки необхідно провести оптоволоконні кабелі практично до кожного комп’ютера. На допомогу приходить технологія „оптоволоконний кабель для установи» (Fiber-to-the-desktop)”, що надає можливість протягнути такого роду з’єднання тільки до комп'ютерної лабораторії. У її стінах знаходяться інсталяційні перемикачі (switch), від яких до комп’ютерів «протягнутий» уже мідний кабель. Не дивно, що такі мережі вимагають відповідного устаткування. У шкільному серверному центрі знаходяться: router і firewall, відомі швидше великим фірмам. Router відповідає за доступ до Інтернету, а firewall контролює, чи не відбувся злом або несанкціонований доступ до шкільної мережі.

ІКТ є потужним засобом підвищення ефективності навчання. Він значно розширив можливості подачі навчальної інформації за допомогою кольору, графіки, звуку, цифрової відеотехніки. Значно зростає мотивація учня чи студента до навчання. Новизна роботи з комп‘ютером підвищує інтерес до оволодіння знаннями, а також подання навчальних завдань за ступенем складності. Комп‘ютер дозволяє позбутися однієї з головних причин негативного ставлення до навчання – відсутності успіху. Працюючи на комп‘ютері учасник навчального процесу має можливість довести до кінця вирішення завдання. Комп‘ютер сприяє формуванню в учнів рефлексії своєї діяльності, дозволяє побачити результат своїх дій. Контроль здійснюється об’єктивно та своєчасно. Використання комп‘ютерної техніки робить заняття привабливим та сучасним. Урок, на якому відбувається індивідуалізація навчання, розвивається пізнавальна діяльність учнів та студентів, а саме інтелектуальна активність, логічне мислення, увага, пам‘ять, мова, уява, інтерес до навчання.


Список використаних джерел

1.Веб-сайт Київського національного лінгвістичного університету [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uniling.kiev.ua/Chairs/k_inform_ua – Назва з екрану.

2. Гуревич Р., Коломієць А. Можливості новітніх інформаційних технологій у підготовці педагогічних кадрів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2002. – № 2. – С. 52–53.

3.Дивак В. В. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності директора школи [Електронний ресурс] / В. В. Дивак  // Інформаційні технології і засоби навчання – 2007. – № 2. – Режим доступу до журн.: http://www.ime.edu-ua.net/em8/emg.html.

4. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

5.Зінчук Н. А. Інформаційно-аналітична компетентність менеджера: значення у професійній управлінській діяльності та передумови формування у ВНЗ [Електронний ресурс] / Н. А. Зінчук // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2008. – №3(7). – Режим доступу до журн.: http://www.ime.edu-ua.net/em7/emg.html.

6.Інструментарій менеджера освіти. Сайт творчої групи Єльнікових [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.elnik.kiev.ua – Назва з екрану.

7.Корсунська Н.О. Оптимізація комп’ютерних технологій навчання // Професійно-технічна освіта. – 1998. – № 1. – С. 33–38.

8. Кравчина О. Є. Інформатизація організаційно-управлінської діяльності в загальноосвітній школі [Електронний ресурс] / О. Є. Кравчина  // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2008. – №3(7). – Режим доступу до журн.: http://www.ime.edu-ua.net/em7/emg.html.

9.Лагутенко О. Б. Сучасні впровадження програмно-методичного забезпечення у навчальний процес та управління вищім навчальним закладом освіти / О. Б. Лагутенко, С. М. Яшанов  // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Випуск 11: зб. наук. праць; за ред. П. В. Дмитренка, В. Д. Сиротюка. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – С. 48–53.

10.Морзе Н. В. Моделі ефективного використання інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання у вищому навчальному закладі [Електронний ресурс] / Н. В. Морзе, О. Г. Глазунова  // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2008. – №2(6). – Режим доступу до журн.: http://www.ime.edu-ua.net/em6/emg.html.

11.Науменко О. М. Деякі аспекти підготовки майбутніх учителів до використання засобів ІКТ в навчальній діяльності [Електронний ресурс] / О. М. Науменко // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2007. – №3(4).



 

 

              

      

PAGE   \* MERGEFORMAT8


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36547. Приближенные вычисления. Метод бисекций, метод ньютона 26 KB
  Метод бисекций метод ньютона. Метод Ньютона Часто на практике приходиться решать уравнения. В данной лекции мы рассмотрим метод Ньютона который называют ещё методом касательных или методом линеаризации. Задача заключается в том чтобы найти и уточнить этот корень методом касательных Ньютона.
36548. Приближенные вычисления.Метод секущих, метод простых итераций 25 KB
  Метод секущих метод простых итераций. Метод секущих Часто на практике приходиться решать уравнения. В данном конспекте мы опишем метод секущих который является модификацией метода Ньютона. Формула для вычисления корня методом секущих имеет вид: xn1 = xn xnxn1fxnfxn1 fxn.
36549. Устройство контроллера управления лифтом 237 KB
  Объект управления – лифт. Отсчет времени осуществляется программно. Предусмотреть блок ПЗУ на БИС К573РФ2 объемом 2 кбайта. Разместить схему в адресном пространстве процессора начиная с адреса 0000h
36552. ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ УПРАВЛЕНИЯ 18.5 MB
  Команды главного меню: Команда File позволяет создавать файлы помещать их в окно редактирования и проводить с ними различные операции. Эта команда открывает подменю из десяти опций: Опция New производит открытие нового окна редактирования и нового файла с именем NONAME цифра цифра . Команда Edit позволяет проводить различные операции с редактируемыми текстами. Команда Search осуществляет поиск любой необходимой последовательности символов в редактируемых текстах.
36553. ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В МЕНЕДЖМЕНТЕ (часть 2) 8.75 MB
  Для включения и выключения линеек служит команда Вид Линейка или кнопка над линейкой прокрутки. Кроме того в строке заголовка каждого диалогового запроса присутствует кнопка при нажатии которой появляется справочная система только по командам из данного диалогового запроса. Сохранить документ можно несколькими способами: а командами на ленте: Файл Сохранить сохраняет документ в уже существующем файле с именем указанным в заголовке окна документа и расширением . Команда Параметры анимации находится в группе Шрифт на вкладке Главная.
36554. ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В МЕНЕДЖМЕНТЕ (часть 1) 7.35 MB
  Работа с меню. Ярлыки и значки можно перемещать мышью по рабочему столу и упорядочивать правый щелчок по рабочему столу вкладка Вид и щелчок по команде Упорядочить значки автоматически контекстнозависимого меню. Также в этом меню можно выбрать размеры значков и ярлыков а также выровнять их по сетке. Чтобы настроить рабочий стол в Windows необходимо щелкнуть в свободной части рабочего стола правой кнопкой мыши и выбрать из контекстного меню команду Персонализация.
36555. КОРРОЗИЯ И ЗАЩИТА МЕТАЛЛОВ 1.72 MB
  Перенапряжение водорода на металлах 71 Лабораторная работа 9. Цель работы Установить закон роста оксидной пленки во времени при окислении металла на воздухе при высокой температуре определить постоянные коэффициенты в уравнении скорости окисления. металла к атомному объему металла меньше единицы то оксид не сможет полностью покрыть поверхность металла и не будет обладать защитными свойствами; второй класс – если объемное отношение Vок VМе больше единицы то оксид обладает защитной способностью. Скорость линейного окисления постоянна...