53422

Важливість упровадження в навчальний процес інтерактивних технологій як одного із засобів особистісно-зорієнтованого навчання

Научная статья

Педагогика и дидактика

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі пасивно отримуючи інформацію не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те що знають. Особистіснозорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним оскільки воно виходить із самоцінності особистості її духовності та суверенності. Визначальним для особистіснозорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі â€œпедагог – дитина†на основі її розуміння прийняття і визнання.

Украинкский

2014-02-26

43 KB

3 чел.

Важливість упровадження в навчальний процес інтерактивних технологій як одного із засобів особистісно-зорієнтованого навчання

                                     

         Учень не посудина,  яку слід заповнити,

  а факел,  який треба запалити.

Йоганн Песталоцці

   У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») зазначається, що «Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства» (3: 9).

    Відповідно до цього у Національній доктрині розвитку освіти головними напрямами державної політики є особистісна орієнтація освіти; постійне підвищення якості освіти; оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу [5: 81]; запровадження освітніх інновацій [5: 82].

   Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

  Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних постійно самовдосконалюватися. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО “Освіта: прихований скарб”, де проголошено: “Людина має навчитися:

  •  пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;
  •  діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;
  •  жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності” [4, 31].

   Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.          Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі.
   
Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.
Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.

Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі “педагог – дитина” на основі її розуміння, прийняття і визнання.

   Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні технології навчання, що широко розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.
Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути  системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу  як мікродіяльності навчання.

   Методологічною основою – розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі.
   Термін “інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення “взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Я схиляюся до визначення О.Пометун та Л.Пироженко: “Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…”[6, 7].      Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
   Які ж сильні сторони інтерактивних технологій навчання?

  Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд), показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання”.

Лекція –5% засвоєння

Читання –10% засвоєння

Відео/аудіо матеріали – 20 % засвоєння

Демонстрація – 30 % засвоєння

Дискусійні групи – 50% засвоєння

Практика через дію – 75% засвоєння

Навчання інших / застосування отримання знань відразу ж – 90% засвоєння

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання –10%), а найбільших – інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію  – 75%, навчання інших чи негайне застосування – 90%)[8,1].  Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в конкретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних російських педагогів. За їхніми оцінками, старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, слухаючи і розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70%, застосовуючи особистий досвід –80%, спільною діяльністю з обговоренням  – 90%, навчаючи інших – 95% [4,78].

Цікавий приклад наводять українські  дослідники інтерактивного навчання О.Пометун та Л.Пироженко, які, пояснюючи методику інтерактивних технологій, звертають увагу на те, що наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Комп’ютер потребує правильного програмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, введені в його пам’ять. Наш мозок повинен пов’язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо. Коли навчання пасивне, він не простежує ці зв’язки і не забезпечує повноцінне засвоєння.

  Нарешті, комп’ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не «закріплена» за допомогою спеціальної команди. Так само наш мозок повинен перевірити інформацію, узагальнити її пояснити її комусь для того, щоб зберегти її в банку пам’яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає те, що було представлено[6,11] .

  Як тут не згадати слова відомого китайського філософа Конфуція, виголошені понад 2400років тому:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію

Література:

1.Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с

2.Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. –

М.: Сентябрь, 1996.

3. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»)// Книга керівника навчально-виховного закладу: Довідково-методичне видання /Упоряд. Б. М. Терещук, В. В. Скиба. — Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. — С.40-57.

4. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5

5. Національна доктрина розвитку освіти // Книга керівника навчально-виховного закладу: Довідково-методичне видання /Упоряд. Б. М. Терещук, В. В. Скиба. — Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. — С.80-94.

6. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 192с.

7. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова та література. – 2004. – № 7. – С.2-9.

8. Яцик І. С. Використання інтерактивних методів навчання при викладанні гуманітарних дисциплін з метою виховання толерантності //conf.vstu.edu.ua  

                                                                                           


PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58183. Программное обеспечение. Что такое программное обеспечение? 507 KB
  Программное обеспечение Прикладные программы Системные программы Системы программирования Всех кто работает с компьютерами можно разделить на пользователей системных администраторов и программистов.
58184. Принципы классификации языков 63 KB
  Языки различаются степенью распространенности, количеством носителей (на одних говорят сотни этносов, на других миллионы. Половина населения земного шара говорит всего на 12 языках...
58187. Липиды. Состав и строение белков 714 KB
  Последовательность аминокислот в составе полипептидной цепи представляет первичную структуру белка. Она уникальна для любого белка и определяет его форму свойства и функции. Эта спираль вторичная структура белка.
58190. Правовая основа бухгалтерского учета в РФ. Понятие организации бухгалтерского учета в РФ 166 KB
  Правовая основа бухгалтерского учета в РФ. Понятие организации бухгалтерского учета в РФ. Документы регламентирующие организацию бухгалтерского учета. Международные стандарты учета и адаптация к ним российской системы учета.
58191. Предложение. Три аспекта предложения 33 KB
  Современное языкознание располагает большим количеством лингвистических теорий, изучающих предложение. Сейчас особенно интенсивным стало изучение текста. Но предложение было и остается основной единицей синтаксиса, так как именно в предложении находят выражение наиболее существенные функции языка: коммуникативная