53573

Харківщина - моя Батьківщина

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Кожна дитина повинна зрозуміти що не тільки вчитель а й сам він учень є вихованцем самого себе як індивідуальності а саме: вдосконалювати себе поєднувати в собі єдність слова і діла поглядів і вчинків моралі і поведінки та розвивати традиції народу. Звучить пісня Бабаї Учень Що стоїть за словом Батьківщина Може то садочок пишним цвітом Чи криниця з чистою водою Поле що так смачно пахне літом Чи стеблина поєна росою Учень Знаєш брате мабуть Батьківщина То наша родина й домівка То земля що зветься Україна То село якому...

Украинкский

2014-04-01

169 KB

4 чел.

Усний журнал

«Харківщина - моя Батьківщина»

Моісєєнко О. М.

учитель географії

Бабаївської ЗОШ I-III ступенів імені Героя Радянського Союзу Потапенка П.О.

Харківської районної ради

Харківської області

 В наш час, на Україні, виникла соціальна потреба у формуванні

людини, як творчої особистості. Виховувати підростаюче покоління, як індивідуальність, найкраще на основі народознавства. Як немає людини без самолюбства, говорив К.Д. Ушинський, - так і немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору в житті".

Джерелом, яке живить почуття любові до Вітчизни, є не лише любов до матері, до батька, але й це пізнання рідної землі дідів, прадідів, знайомство з духовними скарбами культури народу минулих епох і сучасності, захоплення історією свого краю та величчю своєї Батьківщини, їхнім минулим та сьогоденням.

Кожна дитина повинна зрозуміти, що не тільки вчитель, а й сам він, учень, є вихованцем самого себе як індивідуальності, а саме: вдосконалювати себе, поєднувати в собі єдність слова і діла, поглядів і вчинків, моралі і поведінки та розвивати традиції народу.

Пізнання від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до планетарного, світового є основою для формування патріотичних поглядів людини. Людина, яка здатна досягти суттєвого рівня свого розумового розвитку, своєї професійної майстерності, свого світогляду, змогла б розв'язувати як щоденні, так і масштабні завдання, здатна усвідомлювати свою власну відповідальність не лише перед собою, але й перед колективом та суспільством. Всі ці якості впливають на характер практичної, громадської та професійної діяльності вже дорослої людини, забезпечують не просто виживання самої людини, а й прогрес та майбутнє країни, нації.


Хід заходу

Мета:

  1.  Познайомити дітей з історією рідного краю, свого родоводу, вивчити красу природи селища та довести, що Земля спільна і єдина домівка для нас, а Природа - матір в цьому домі.
  2.  Розвивати інтерес до географії, народознавства, розвивати вміння бути спостережливим у природі та в житті, переконати дітей в тому, що все на світі має право на життя.

  1.  Виховувати естетичний смак, любов до природи, до краю, до Батьківщини, виховувати почуття відповідальності за спадщину батьків, бажання відтворити і зберегти природні багатства, формувати екологічну культуру, як систему знань і переконань.


ПЛАН

          І.  Моя мала Батьківщина

  1.  географія рідного краю
  2.  корені нашого роду

II.  Посивіла трьохвікова історія селища

  1.  Григорій Савич Сковорода
  2.  Олександр Сергійович Пушкін
  3.  Дмитро Іванович Багалій

III. Земля - спільний дім, а Природа - матір в цьому домі

  1.  Бабаївські землі - окраса нашого краю
  2.  народні улюблені рослини - символи
  3.  «Перунове дерево»
  4.  «Без верби і калини немає України»
  5.  «Не ломай тополю, бо зламаєш долю»
  6.  Красуня сосна
  7.  Береза - символ чистоти, невинності та ніжності

   ІV.  Ланцюжок життя

  1.  Ліс - безцінний дар Природи
  2.  Шануй живе все... Земне!


Моя мала  Батьківщина

                                          (1 сторінка усного журналу)


Вчитель

Моя мала Батьківщина! Що це за земля? Так, це наша з Вами земля, де ми народилися, де нині живуть ваші батько та мати, де вперше Ви почали пізнавати та відкривати для себе світ. Це та земля, звідки в'ється ниточка історії вашого роду, земля, про яку ви без суму та болі в серці не можете мріяти, і лише одна думка про неї переповнює його (серце) великою любов'ю до цієї святині.

/Звучить пісня "Бабаї"/ Учень

Що стоїть за словом Батьківщина? Може, то садочок пишним цвітом, Чи криниця з чистою водою, Поле, що так смачно пахне літом, Чи стеблина, поєна росою?

Учень

Знаєш, брате, мабуть Батьківщина, То наша родина й домівка, То земля, що зветься Україна, То село, якому назва Бабаї.

Учень

Від слова "батько" в слові "Батьківщина" Надія, сила, віра і тепло. То ж будь Вкраїні, завжди вірним сином І бережи свій край, своє село!

Учень

           Наш край - це наше рідне селище Бабаї, де проживає близько 8 тисяч чоловік. Воно знаходиться в Харківському районі Харківської області. По чисельності населення область займає 4 місце на Україні. Ось така вона наша, мала, Батьківщина!

Наша історична земля знаходиться на території великої Батьківщини, нашої неньки України. Це суверенна держава, де проживає 48 млн. чоловік. На карті світу вона знаходиться на материку Євразія, в Європі, її столиця - м. Київ. Україна має свій жовто - блакитний стяг, свій герб-тризуб, та свій гімн. /Звучить гімн України/

Учень 

"Любіть Україну, як сонце любіть, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну".

(В. Сосюра)

Вчитель

Хто ми на цій Землі? Ми діти матері України - українці, ми харків'яни, ми бабаївці. Наші діди та прадіди пустили свої міцні корені на цій історичній землі -Слобожанщині.

Діти! Перед Вами схема родоводу, користуючись нею, познайомте нас із історією виникнення своєї сім'ї та родини.

Розповідь 1 -2 учнів про свій родовід

Учень

 Ще до появи християнства наш народ з повагою ставився до свого роду-племені та оспівував їх у своїх піснях та прислів'ях: "До свого роду хоч через воду", "Немає краще в світі, як рідня"," Свого домогайся, роду не цурайся", "Велика родина - рідна Батьківщина."

Про батька та матір говорили так: "Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти", "Яке коріння, таке насіння", "Яке зіллячко, таке і сім'ячко", "Яка сім'я, такий і я" тощо.

І тепер народ співає:

"Не хилися, червоно калино - маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україно, маєш добрий рід"

Посивіла трьохвікова історія селища

                             (2 сторінка усного журналу)


Вчитель

Ви тримаєте в руках дивовижну книжку: збірник архівних документів про Бабаї, про один із старовинних населених пунктів Слобідської України, про нашу малу Батьківщину.

Перегортаємо сторінки збірника та, затамувавши подих, ми зостаємося наодинці з історією. Дивовижно: яке невичерпне і чисте джерело рідної історії, та яке багате минуле нашого села, з яким ми Вас зараз і познайомимо.

            Учень Селище було засноване в 1643 році. За наказом царя Олексія Михайловича бабаївські землі були віддані дітям чугуївських бояр, які несли тут прикордонну службу. Серед цих служивих людей, був і Федір Бабай, який і залишив селу своє прізвище.

З цього часу починається заселення місцевими селянами і козаками - черкесами. Це село раніше називалось Архангельське, бо тут був збудований перший дерев'яний храм в честь святого Архангела Михаїла. З 1653 року в архівних документах воно вже значилося так: "село Архангельське, Бабаї тож", а вже у 1668 році його повністю стерли з лиця землі татарські орди.

Посивіла історія нашого села, бо вона вже нараховує більше трьох віків.

            Учень Про життя пра - прадідів у давні часи відомо з царських грамот. В одній із грамот вони пишуть: в прошлом (1668) году в измену Ивашки Брюховецкого разорены все без остатку,... только 14 дворов осталось в селе Бабаях и в деревне Жихорь, а прежде того их было дворов 90."

           В чолобітній 1699 року вони вже скаржилися на нападки козаків під керівництвом полковника Григорія Донця:" Он, Григорий,...владеет насильством своим по прежнему,... холопей ваших, и женишек наших, и детишек бьют смертным боем,... бьют и грабят, и насильно лошадей и всякую скотину отымают."

Из «историко-статистического описания Харьковской епархии». /Москва, 1857. Отделение 2. - с.99 -107/

            Учень Від Григорія Донця Бабаї перейшли у власність до Петра Андрійовича Щербініна у 1746р., як придане для онуки Тетяни Кропоткіної. В ньому проживало селян: чоловіків - 43, а жінок-29, а також підданих черкас, де було 98 дворів: чоловіків - 357, а жінок - 348.

            Учень «На протоке два пруда, из коих на нижнем мельница... о двух поставах....Дом господский с... плодовитыми садами, беседками и оранжереєю в котором разных плодов и деревьев до 300 сортов.... Вода в реках для людей и скота здоровая.... Из постоянного хлеба лучше родится рожь, пшеница, овес, ячмень и конопля, и другие семена хуже....Поданные довольствуются хлебопашеством и скотоводством.... Женщины прядут лен, конопли, посконь и шерстью простые полотна и сермяжные сукна для своего потребления, а частью и на помещика».

"Из ведомости к Генеральному плану Харьковского уезда по состоянию на 1785 г."

           Учень оранжерее есть теперь с фруктами ананасов сто девяносто семь,... куда оные употреблять,... имею ожидать повеления. Редьки у садовника есть довольно, огурцы поспеют через неделю, дыни насаживал два раза,... в огороде гороху, капуст разных и прочего насеяно довольно, все оное для двора его сиятельства Долгорукова» - так писав поміщику управляючий маєтком Наум Торяніков у 1786 році.

           Учень Благословенна ця земля. Скільки славних імен вона нам подарувала! Нашими стежинами ходив Григорій Савич Сковорода, діяч науки і культури та єдиний на Україні філософ 18 століття. Петро Щербінін допомагав йому у скрутні моменти життя.

Учень В одному з листів Афанасію Панкову у 1774 році, Григорій Сковорода  писав:

"Любезный приятель!

В седьмом десятке нынешнего века,...уединяясь в лежачих около Харькова лесах, полях, садах, селах, деревнях и пчельниках, обучал я себя добродетели и написал полтора десятка басен. А сего года, в селе Бабаях, умножил оные до половины.

... Дарую же тебе три десятка басен: тебе и подобным тебе!...

Твой верный слуга любитель Священной Библии, Григорий Сковорода».

«Украинская старина. Материалы для истории Украинской литературы и народного образования.

                                          Харьков, 1866. с.45-46»

Учень Близьким другом Сковороди був бабаївський священник Іаков Правицький. В одному із своїх листів Сковорода згадував про нього: "У друга нашего, бабаевского иерея Иакова Правицкого, все мои творения хранятся. По мне бы они давно пропали! Я удивился, увидев у него моего «Наркиса» и «Симфонию».

                                                  «Украинская старина. - Харьков, 1866. -с.68»

Вчитель

Пропонуємо до вашої уваги прослухати одну з байок Сковороди цього періоду.

Учень Г. Сковорода «Сова и дрозд» 1917 рік.

Как только Сову усмотрели птицы, начали взапуски щипать.

Не досадно ли вам, сударыня, - спросил Дроздик, - что без всякой вашей винности нападают? И не дивно ли это?

Нимало не дивно, - отвечала она. - Они и между собою то же самое всегда делают. А что касается до досады, она мне сносна тем, что хотя меня сороки с воронами и граками щиплют, однак орел с пучачем не трогают, притом и афинские граждане имеют меня в почтении.

СИЛА. Лучше у одного разумного и добродушного быть в любви и почтении, нежели у тысячи дураков.

Учень Ім'я Олександра Сергійовича Пушкіна нам теж усім добре відоме. Поет товаришував з братом Петра Щербініна - Михайлом. Є багато літературних підтверджень тому, що він був у поета прообразом літературного героя "Евгения Онегина". Михайло Андрійович дуже часто влаштовував банкети і, щоб відшкодувати свої збитки, змушений був вирубувати на продаж декілька десятин чорного або червоного лісу, на що Пушкін, влучно колись йому зауважив, - на столі не грибочки, а берізки і дубочки.

Учень 9 липня 1819 р. до альбому Щербініна, рукою автора, було вписано його кілька віршів, таких як: "Веселый мир, "Щербинину".

Житье тому, любезный друг,

Кто страстью глупою не болен,

Кому влюбиться недосуг,

Кто занят всем и всем доволен.

Кто Наденьку под вечерок

За тайным ужином ласкает

И жирный Стразбургский пирог

Вином душистым запивает.

Кто удалив заботы прочь,

Как верный сын Пафоской веры

Проводит набожную ночь

С младшой монашенькой Цитеры.

Поутру сладко дремлет он,

Читая листик «Инвалида» -

Весь день веселью посвящен,

А в ночь - вновь царствует Киприда

И мы не так ли дни ведем, Щербинин, резвый друг забавы? С амуром, шалостью, вином Покамест молоды и здравы. Но дни младые пролетят. Веселье, нега нас покинут, Желаньям чувства изменят, Сердца иссохнут и остынут. Тогда - без песен, без подруг, Без наслаждений, без желаний -Найдем отраду, милый друг, В туманном сне воспоминаний. Тогда, качая головой, Скажу тебе у двери гроба: Ты помнишь Фанни, милый мой И тихо улыбнемся оба.

Учень В гостинний будинок Щербініних приїзжжали Петро Каверін, Михайло Деларю, а також найближчий товариш Пушкіна - Дельвіг разом з дружиною. Тут зупинявся Лев Сергійович Пушкін, М.Г. Шейніг, граф Федір Толстой - сват поета. Для більшості з них поет просто був Саша Пушкін, був невід'ємною частиною їхнього життя, а для нас всі вони залишили теплі спогади про те чаруюче минуле нашого рідного краю. Нащадки Щербініних зараз живуть у

Харкові, у Прибалтиці, Санкт-Петербурзі, Краснодарському краї, у Німеччині та Канаді.

          Учень Ще ім'я однієї відомої людини тісно пов'язане з історією нашого селища, ім'я відомого історика Дмитра Івановича Багалія. Шукаючи пам'ятки місцевої історії, він дізнався про сімейний архів роду Щербініних та відвідав Бабаї у 1893 році.

«Получив такое сведение, я решился на каникулы осмотреть архив в селе Бабаях.... В отдельной каменной постройке найдено было нами множество связок старых бумаг.... По ним можно проследить переход от полузависимого (подданического) труда к настоящему крепостному, а от этого последнего к свободному».

Дм. Багалей Из «Сборника Хар. Исторического Филологического общества.» /Харьков, 1893, -Т.5. -с. 170-172/

           Учень Але історія нашого краю на цьому не закінчується. В 1880 році Бабаї перейшли до Петра Петровича Флоти. Наші прадіди бурно відреагували на події 1905 року, вони самовільно рубали ліс, палили панські скирди, таким чином вони підтримували буржуазно-демократичну революцію. Василь Петрович Камишан, бабаївець, безпосередньо приймав участь в революційних подіях 1905 року на броненосці "Потемкин", а Благий Федір Іванович служив на броненосці "Очаков", який пізніше приєднався до повсталих потьомківців.

В листопаді 1917 року на цій землі була вже проголошена Радянська влада.

Земля - спільний дім,

а Природа - матір в цьому домі

                          (3 сторінка усного журналу)


Вчитель

Минають роки, минають віки, покоління за поколінням приходять на зміну одне одному. Ви вже діти 21 століття. І лише Земля залишається спільною і єдиною домівкою для всіх нас, а Природа - нашою єдиною матір'ю в цьому великому домі, і як вважали наші прадіди, земля була нашою годувальницею, а хліб в ньому - усьому голова. А людина - це лише часточка від Природи, від усього живого на Землі. В сиву давнину про це пам'ятали і ми не повинні про це забувати сьогодні.

"Батьківщину потрібно любити з лісами, полями, ріками і травами. Лише тоді проявляється в людині велика вірність і велика любов"

М.І. Калінін

            Учень Бабаївські землі - це окраса нашого краю, бо тут лісові масиви чергуються з квітучим та п'янким від запаху трав, степом. Це не тільки дар Природи-матері, а й дар тих людей, хто жив тут до нас і за три століття не знищив, а й ще й залишив вам, внукам та правнукам, цю красу.

"Вырыты два пруда, по берегам их посажены плакучие ивы, серебристые и канадские тополя.... По дороге в усадьбу, на протяжении версты с лишком, насаждена аллея пирамидальных тополей, которые позднее, уже после смерти Михаила Андреевича, могла соперничать со знаменитой Кисловодской аллеей».

(Из фамильных бумаг Бабаевского архива П. П. Флота)

из "сборника Харьковского историко-филологического общества"

Учень "Лес растет строевой: сосновый - толщиною в отрубе на четверть аршина, а вышиною от семи до восьми сажен; дубовый - толщиною от шести и до семи вершков, а вышиною от пяти и до шести сажен", а серед них були посаджені плодові дерева: яблоневі, грушеві і терник та шипшина, а також ліщина, щоб селяни під час голоду не вмирали.

«В лесах звери: медведи, волки, зайцы, лисицы, белки и дикие козы; а птицы: горлицы, орлы, коршуны, дрозды, скворцы, тетерева, вороны, сороки, цапли, иволги, сойки, в полях перепелки, жаворонки, коростели, синицы, овсянки, воробьи, а при водах разных родов утки, кулики, гагары, журавли, дрохвы». - ось такий багатий перелік фауни в 1785 року на наших бабаївських землях.

           Учень Низький уклін усім тим, хто подбав не лише про себе, а й про нас. Народ знав, що "Лісова полоса - всьому полю краса", "Одне дерево посадив -недарма прожив", "Де виросла сосна - там вона красна". Лише зараз, ми добре усвідомлюємо суть цього прислів'я "Хто посадить дерево, того благословлять онуки, хто зрубає, того проклянуть діти" і в недалекому майбутньому цей погляд внуків та дітей ми відчуємо вже на собі.

Вчитель

Майже у всіх народів світу є улюблені рослини - символи. У росіян -берізка, у канадців - клен, а у нас, українців та бабаївців - верба й калина, тополя й береза та велетень - дуб.

Дуб - "Перунове дерево". Не лише бабаївці та українці з повагою ставилися до нього, його вважали священним всі європейські народи. Бога Зевса, вони зображували з вінком із дубового листя на голові, а слов'яни, вважали, що наймогутніший Бог - громовержець Перун - захищав дуб. І ніхто без дозволу волхвів не міг зрубати те, що оберігалося "небесним володарем".

А скільки казок і легенд пов'язано з дубом! На ньому росли золоті жолуді та молодильні яблука, на гілках жили русалки, а під його корінням переховували скриню, де була похована смерть Кощея, людину завжди вражала величність його, довговічність та міцність. Шкода, що ми про це забуваємо і не шануємо нашу спадщину, яку нам залишили Щербінін, та наш народ.

Учень Кущ калини біля хати, це не лише окраса, це й глибокий символ, який залишили нам у спадок наші діди та прадіди. Він оприлюднює потяг душі до своєї землі - годувальниці, свого рідного берега, краю, до своїх традицій.

Калина - це символ красивої української дівчини, символ дитини, символ нашої малої Батьківщини та неньки України. У народі є такі прислів'я: "Ой рясна, красна в лузі калина, а ще найкраща в батька дитина", "Без верби й калини нема України", "Любуйся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте".

То ж прислухаємося до голосу народу.

В кожнім краї є калина,

А у матері - сини

Там початок України,

Де калина край води. /Звучить пісня "Червона калина"/ Учень

А про тополю говорили так: "Не ламай тополю, бо зламаєш долю", або "Струнка, як тополя,

       Гчучка як лозина,

       Ростеш ти в коханні,

      У батька дитина"

Василь Симоненко присвятив тополі і вербі свого вірша, який згодом став піснею.

"І якщо впадеш на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання, душу залоскочуть" Народ говорить:

"На щастя, на долю!

Шануйте тополю!

Шануйте дерева і квіти, і трави,

І буде Вам щастя, і буде Вам слава."

Учень

Не засмічуй воду, Всі ми на Планеті

Землю і повітря, Рідні сестри й браття

Бережи Природу, У лузі калина,

Предків заповіти. Як пісня свободи.

Май в душі і серці Не руш - Ти ж людина,

Совість, матір, батька. Живи для Природи.

Люблять вербу в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Вона, верба, зайняла своє почесне місце на берегах і нашої річки Уди, яка тече поміж двома населеними пунктами: Бабаї та Жихор. Недарма в народі говорять: "Без верби і калини - нема України". ЇЇ вважали символом родинного

вогнища. Українці, в сиву давнину, молодих обов'язково водили навколо куща лози. Раніше, в Бабаївській Архангело-Михайлівській церкві, а зараз в Жихорській церкві, проводиться щороку християнське свято - Вербна неділя. Якщо люди хочуть висловити комусь приємне словесне побажання, неодмінно згадають відоме прислів'я: "Будь високий, як верба, а багатий, як земля".

Тих, хто полюбляють небилиці розпускати, народ шанує так:" У нього на вербі груші ростуть". Недовгий вік у верби - років дванадцять, а ті верби, які були посаджені у нас в Бабаях раніше, вже майже зістарілися.

"Ой вербо, вербо, зелена,

Спусти гіллячко додолу,

На зеленую діброву,

На червону калину.

Де соловейко гнізд це в'є,

А сивая зозуленька воркує".

Учень Звідкіля з'явилася у лісі ця висока та струнка красуня - сосна. На лівому березі нашої річки Уди росте це дерево, а також на правому березі річки в мішаних лісах. Цікаво, що слово "сосна" означає на латині "скала". За давньою грецькою легендою, жила колись чарівна німфа Пітіс - молода, вродлива, весела. Сподобалася вона Богові північних вітрів Бореєві і задумав він її викрасти, але Бог лісу сховав її, укрив Лісовик зеленим гіллям Німфу, а сам пішов у справах. У цю мить налетів Борей. Дерева розхитує, кущі гне, красуню шукає. Від його холодного вітру померзли трави, опало листя, лише Пітіс зеленіє, не вмирає, завмерла деревом - красунею з вічно зеленими гілками, як та "скала". "Де виросла сосна - там вона красна", - знову говорить народна мудрість.

Учень Береза. Білява красуня! Чистий і світлий стовбур здалека помітний, її, упізнаєш, ні з яким іншим деревом не сплутаєш.

З давніх-давен береза стала символом чистоти, невинності та ніжності. У слов'ян було особливе ставлення до берези. Вік, як і тепер, вони поділяли на дванадцять місяців, але починався він не січнем, а березнем. Танув сніг, підсихали калюжі, з'являлися перші зелені гілочки, перше листя на березі. Пробуджувалася природа, саме час до сівби готуватися. Таким чином, хіба це не початок життя? Чим не початок Нового року? Тому й місяць, що починав рік, називався березозіль.

Українська мова зберегла до нашого часу цю давню назву. Вслухайтеся місяць берези - березень, а початок року - березозіль.


                                

                                    Ланцюжок життя

                         (4 сторінка усного журналу)


 Вчитель

Кожна доріжка, деревце, колосок, квітка, травинка - невід'ємні частини природи. Квітка - це не тільки насіння чи плід літом.

Без неї порушується життя природи вже через тиждень - два. На одну квітку сідає джмелик, на іншу - метелик.

Що станеться, коли зникнуть комахи?

Це вже ланцюгова реакція. А ми теж з ними разом, в цьому ланцюжку

життя.

На землі цій, в природі ми діти.  

Ми без неї- ніщо в цьому світі. Ми без неї- ніщо в цім житті.

Учень

Ліс - безцінний дар природи.

З хмарами він дружбу вічну має. Приятель дощами він голубим, -

І в пшеничнім пишнім урожаї Лісовий таїться сизий дим.

Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить,

Сам достоїн людської любові,

Бо живе й працює - для століть.

М. Рильський

Пам'ятаймо! "Ліс рубаєш - горя зазнаєш", "Ліс не школа, а всіх навчає", "Ліс і квіти - земне царство", "Повітря в лісі - найкращі ліки", "Ліс і вода - брат і сестра", "Ліс чарує, та не кожен його шанує".

Учень

У планети є легені -

Це дерева всі зелені.

Вони кисень нам дарують,

І печалять, і хвилюють.

180 літрів кисню! Одне тільки дерево дарує щодоби. А якщо на роботі славно упріває Той 700 - 900 літрів споживає!

Який дивовижно красивий світ навкруги;

Яке небо, ліси, береги;

Квіти щоденно вітають мене

         Як я шаную живе все...Земне!

         Полюбімо природу палко,

        Не топчімо ногами фіалку,

        Як розоремо світ цей вщерть,    

       Вирок нам без війни буде;   

      Зупинімось - останній є шанс      

       Це планета не тільки для нас. Вчитель

Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села, лелече гніздо на клуні, тихоплинна заплава річки Уди, терпкий запах лісової конвалії - усе це картини вашого дитинства, ваш духовний світ, з якими ви вирушили чи маємо вирушити у життя.

Любіть природу не для себе,

Любіть для неї

На Землі цій, в природі -

Ми діти.

Ми без неї - ні що в цьому світі

Ми без неї - ніщо в цім житті.

Пам'ятайте, що ми, діти матері-Природи, ми діти,- нашої неньки України, ми діти нашого краю який залишив таку багату дивовижну історію нам, своїм правнукам-Українцям.

/Звучить пісня "Україночка/

Список літератури

  1.  Воропай о. Звичаї нашого народу: Етногр. Нарис. - К.: Акціонерне вид. - поліг. Т-во "оберіг", 1993. -589с.
  2.  Дем'янюк Т.Д. Народознавство в школі: Досвід, проблеми, пошук/Метод. Посібник для вчителів серед. Шк/.-К.:Інформ. -вид. "Київ", 1993.-80с.
  3.  Маковій Г.П. Затопланий цвіт: Народознавчі оповідки. - К.: Укр. Письменник, 1993.-204с.
  4.  Пономар Л. "Помагайбі, діду кострубатий!" /Про Різдвяне свято на Україні/ Соняшник. -1992. -№ 11-12. -с.27-28.
  5.  Супруненко В. Народини: Витоки націй, символи, вірування, звичаї та побут українців. - Запоріжжя: МП "Берегиня", 1993. - 136с.
  6.  Основи національного виховання концептуальні положення. Київ. Інформаційно-видавничий центр "Київ". 1999р.
  7.  Краю мій Слобожанщина! Бабаї. Збірник архівних документів. Харків СП "Фоліо" 1993р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79904. ТУРНІР МОВОЗНАЙОК 47 KB
  Мова – це неоцінений божественний дар, який дано людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті. У щоденній практиці спілкування не обійтися без мови. навіть коли ми думаємо, в пам’яті відтворюємо відомі нам слова і фрази. Власні думки формулюємо і передаємо за допомогою мови...
79905. РЫЦАРСКИЙ ТУРНИР 377 KB
  На нашем турнире будут соревноваться самые благородные и достойные рыцари из каждого класса. Но кто же такие рыцари Ответы детей Рыцарь нем. Рыцари обычно имели на вооружении железный шлем с забралом кольчуги плечные ручные и ножные прикрытия обитые жестью перчатки острые мечи и копья.
79906. Рослини. Рослини і людина: вшанування рослин, охорона 117.5 KB
  Мета. Продовжувати розкривати цінності рослин для людини; ознайомити учнів з рослинами, які охороняються: конвалія, дзвоники, сон-трава тощо; формувати в учнів відчуття особистої відповідальності за збереження рослин; збудити інтерес до рослин-оберегів, народних звичаїв, традицій вшанування рослин в Україні.
79907. Толерантність. Позитивне значення толерантності у формуванні цілісної особистості молодої людини 77 KB
  Мета: показати певні рівні толерантної поведінки людини; розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати правильну позицію; виховувати спостережливість, уважність до інших людей; виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе, вчити встановлювати...
79908. Наші права – щасливе дитинство 103.5 KB
  Ознайомити учнів з їхніми основними правами та обов’язками. Вчити відрізняти права від обов’язків закріпити їх в пам’яті учнів. Ілюстрований матеріал до теми плакати Знай свої права та обов’язки Права дітей Обов’язки учнів Світова книга прав дитини картки для групової роботи комп’ютер презентація...
79909. ГРА ДЛЯ ЕРУДИТІВ «РОЗУМНИКИ» 95 KB
  12 учасників Записати відгадки до загадок. На кожну відгадку 1 хвилина Перевірити і порахувати кількість правильних відповідей 6 учасників Кожен вибирає 1 тему, по якій отримує 6 питань. На відповіді відводиться 1 хвилина. Не знаючи відповіді на дане питання, учасник має право просити наступне.
79910. Козацькі розваги 47.5 KB
  Добрий день вам, друзі щирі! Хай живеться вам у мирі. Не минайте нашу хату, Бо у нас сьогодні свято. Сьогодні, гадаєм, якраз буде вчасно, Щоб був у вас дійсно чудовий настрій, Упоравшись з ділом, хіба вам не варто Зустрітися з силою, піснею, жартом.
79911. Козацькі розваги. Свято 59 KB
  Хай буде доля на все роздолля А до того – літ пребагато На добро і згоду Хай не буде переводу козацькому роду Козаки були вільні і безстрашні люди. Часом козаки віддавали перевагу смерті ніж ганебному рабству.
79912. Розваги вдома 144.5 KB
  Сьогодні ми познайомимось з тим як можна розважатися вдома чим можна гратися а від чого треба знаходитися подалі. Всі ці знання вам необхідні для того щоб ігри і розваги вдома приносили лише радість задоволення а не були причиною травм пожеж і біди.