53867

Люби і знай свій рідний край

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Підготовчий етап У чому полягає задум дізнатися якомога більше про звичаї та обряди свого села народні промисли і народних умільців свого краю; дослідити краєзнавчий матеріал; Для чого це потрібно виховувати любов до рідного краю народу його звичаїв та обрядів. Планування діяльності Зібрати матеріал про народні промисли свого краю. Від батьків дідусів бабусь довідатись про звичаї і традиції свого краю.

Украинкский

2014-03-04

69 KB

6 чел.

Тема: Люби і знай свій рідний край

Навчальна мета та очікувані результати:

  •  розкрити знання про рідний край;
  •  ознайомити з традиціями і звичаями свого села;
  •  ознайомитись з природою населеного пункту;
  •  опанувати знання про народні промисли і народних умільців свого краю;
  •  формувати патріотичні, естетичні почуття;
  •  виховувати любов до рідного краю, народу, його звичаїв, традицій та обрядів;
  •  формувати в учнів життєві компетентності: уміння вести пошукову роботу, працювати з довідковою літературою, досліджувати краєзнавчий матеріал;
  •  розвивати навички роботи в групі.

Тип проекту: груповий, середньотривалий

Навчальні предмети:позакласне читання,«Я і Україна», українська мова

Склад учасників проекту:учні, класовод, батьки

               Етапи роботи над проектом

І. Підготовчий етап

У чому полягає задум?

  •  дізнатися якомога більше про звичаї та обряди свого села, народні промисли і народних умільців свого краю; дослідити краєзнавчий матеріал;  

Для чого це потрібно?

  •  виховувати любов до рідного краю, народу, його звичаїв та обрядів.

ІІ. Планування діяльності

  1.  Зібрати матеріал про народні промисли свого краю.
  2.  Зустрітись з народними умільцями села, зробити фотографії їх виробів.
  3.  Вивчити історію свого села.
  4.  Від батьків, дідусів, бабусь довідатись про звичаї і традиції свого краю.
  5.  Вивчити історико –краєзнавчу літературу про свій край.
  6.  Об’єднання учасників у творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.
  7.  Висловлювання пропозицій щодо форми представлення результату(тематичний ранок «Мій рідний край – моя історія жива», оформлення альбому «Край, в якому живемо»).
  8.  Індивідуальні та групові консультації дітям.
  9.  Звіт про проведену роботу.

                                 Завдання для груп

І група           Збір інформації про історію с. Шепіт, походження назви, визначні місця.        

                       Створення відеофільму.

ІІ група         Зустріч з народними умільцями; організація виставки «Вироби умільців                 

                       с. Шепіт».

ІІІ група        Запис коломийок про Гуцульщину, гуцулів.

ІV група      Традиції і звичаї рідного краю.

V група        Старовинний одяг гуцулів, гуцульська кухня.

VІ група    Збір інформації про славетну сім’ю Палагнюків.

Захист проекту «Мій рідний край – моя історія живи»(тематичний ранок)

Мета.   Поглибити знання учнів про історію свого села, народних умільців свого краю,

             звичаї та обряди села Шепіт; презентувати творчі проекти учнів; виховувати

             через образне слово, музику любов до України, свого краю, народу, рідної мови.

Обладнання: виставка виробів народних умільців с. Шепіт, відеофільм про своє село.

На свято запрошений народний умілець по виготовленню рогів і трембіт Грималюк Василь Петрович, троїсті музики Палагнюки, Петрів Іван Іванович – боднар.

В-1   Україна, рідний край! Золота, чарівна сторона. Починається вона від батьківського    порога, стежини, калини чи струмка, смерічки коло твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться в садочку.

В-2  Земля, рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

                                       Заклик (Наталія Гуменко)

 

О скільки Бог тобі добра відміряв,

Багатства дав з роси та і води!

Є простір у степах твоїх незмірних,

Діброви і гаї, ліси й густі сади.

Небес твоїх блакить в Дніпрових хвилях,

А сонце лагідне цілує у вуста.

Й усе навколо таке рідне й миле,

Моя Вкраїно люба, золота!

О де знайти слова, щоб передати

Свою любов до тебе, рідна мати.

Як я люблю на увесь світ сказати?

Брати мої, як говорив Тарас,

Рівняйтесь між собою, обніміться

А то не буде правди поміж нас,

Тримайтесь разом та не розгордіться.

І пам’ятайте заповідь святу:

Матір шанувати у житті єдину,

Одну ви думку майте і мету –

І вічна буде наша Україна.

Пісня «Моя Україна», сл. Ю. Рибчинського, муз. Ніколо Петраша

В-1.    – Хто ти, хлопчику маленький?

       -    Син я України – неньки,

            Українцем я зовуся

       Й тою назвою горджуся.

В-2.  – А по чім тебе пізнати?

      - За вкраїнським звичаєм!

        В мене вдача щира й сміла

        І відвага духа й тіла

        І душа моя здорова.

        Українська в мене мова.

В-1. – А скажи, де край твій рідний?

       - Там, де неба круг погідний,

         Там, де сонце сяє ясне

         Та вкраїнські діти красні.

         Де лани, степи безкраї,

         Де орел буйний літає,

         Де Карпат вершки високі,

         Де потоків дна глибокі.

В-2.   Ми повинні завжди пам’ятати, звідки ми родом, де наше коріння,

         глибоко знати історію свого народу, його мову, звичаї, народні традиції,

В 1+2  Бо ми є частка родоводу

           Рідного села й народу.

(Виходять дівчата і співають пісню про рідний край).

Пісня «Краю мій рідний»

В-1.  Село із ніжним йменням Шепіт,

        Для мене ти найкраще на землі,

        Бо тут я народилась і зростала,

        Зробила перші кроки, хоч малі.

В-2.  Гуцульські хати,

        Як писанки барвисті,

        Ліси вдягли чарівні шати,

        А небо як озерце чисте.

В-1.  Струмки біжать, виспівують,

        А гори, ніби в сні,

        Це все, неначе музика,

        Неначе все пісні.

Пісня про Шепіт

Відеофільм про Шепіт

 

Пісня «Гуцулочка», сл. і муз. Михайла Чоборяка

В.  Село наше не значиться

     На світовій карті,

     Та живуть тут славні люди,

     Майстри в кожній хаті.

(Народні умільці с. Шепіт (слайди))

Звуки трембіт

                Вірш

Гуцульщино, рідний краю,

Дивовижний світе,

Кращих звуків я не знаю,

Як звуки трембіти.

Бо трембіта і сопілка

Край наш прославляють –

І нема того присілка,

Де про них не знають.

Як вівчар на полонині

Врочисто заграє.

Линуть звуки по долині

З Карпат до Дунаю.

В-1.  Трембіта. На Гуцульщині її звуки супроводжують людину від народження аж       

        до послідньої дороги.

В-2.  Весною протяжне трембітання будить від сну принишклі, безумовні гори. А

        людям ніби повертає сили, навіює добрі надії.

В-1.  Здавна служила трембіта пастухам на полонинах. Для них вона була   

        розрадою, і часоміром, тобто годинником.

В-2.  Нею часто, особливо в час негоди, ватаг давав пастухам знаки, що пора на

        обід, чи наближається вечір. По знакові ватага усі полонинники мали    

        вертатися до стаї обходити маржину.

В-1.  Трембітою вітають рік новий і проводжають старий. Особливо трембіти і роги супроводжують величальні колядки на Рождество Христове в народних традиціях.

Вчитель.  Сьогодні у нас в гостях народний умілець, майстер, «золоті руки» Грималюк Василь Петрович. Привітаймо його і попросимо, щоб Василь Петрович розповів нам, як він став майстром, з чого все почалося. Адже його ім’я відоме не тільки в нашому селі чи районі, його знають по всій Україні і за кордоном.

Пісня «Гуцулка Ксеня», сл. Романа Савицького, муз. Івана Дідівського

Ведучий.  Колисанки, бербениці, сани ясенові,

              Пишні діжі до капусти –

              Не прості, дубові.

              Всі ці речі необхідні

              В гуцульській господі

              Їх Петрів Іван виробляє

              Знаний у народі.

Виступ Івана Федірчиного.

Ведучий. Яке то щастя народитись в краї

                Де сопілка ніжно грає.

                Де калина і смерека

                Цю мелодію вбирає.

               А гуцульська скрипка

               Як утне грайливо,

               То душа несеться аж за небокрай.

               І сміються гори, й пісня дзвінко ллється

               Про життя щасливе, про мій рідний край.

               Ось цимбали як заграли,

               Ніби той гірський потік.

               Ноги самі б танцювали

               Кожен день із року в рік.

               Чують музику троїсту

               Чарівні смерічки,

                Чорногора і Говерла

                І Брусторка-річка.

               На високій полонині

               Музика лунає

               Це Палагнюки з Шепота

               Дуже файно грають.

Звучать цимбали.

Уже півстоліття радують і звеселяють людей мелодіями своїх інструментів гуцульські народні музиканти – Данищуки. Це три брати родини Палагнюків, які своїм талантом прославили гуцульську музику не лише в нашому краю, а й за його межами. Любов до музики в родині започаткував їхній батько. Він грав на скрипці, сопілці та трембіті. Старший син Микола захоплювався музикою. І вже в першому класі школи грав на сопілці. Цікавість до музичних інструментів росла разом з ним. Підростаючи, вчився грати на скрипці, згодом на цимбалах та бубні. Брати Михайло, Юрій та сестра Параска вчилися гри на музичних інструментах від свого старшого брата, і вже в підлітковому віці мали сімейну капелу. Брали участь у різних музичних конкурсах та олімпіадах. В дорослому віці основними їхніми інструментами стали: в Миколи – цимбали, в Михайла – бубон, в Юрія – скрипка.

В складі оркестру народних інструментів давали концерти в районному, обласному та республіканському центрах, а також декілька разів були запрошені до Москви. На жаль, діти музикантів не продовжують їхню справу. Але такий дар дається не кожному.

Коломийки

Косівщино моя люба,

Багата лісами,

І горами і горами і річками,

Мов народ піснями.

               Нема краю веселого,

               Як та Гуцульщина,

               Співаночку заспіває

               Найменша дитина.

Нема краю веселого,

Як гуцульські села,

Де ідете, там чуєте

Співанку веселу.

                Ой сумує полонина,

                Сумує, сумує,

                Що вна то тих вівчариків

                Не чує, не чує.

Ой, не сумуй, полонинко,

Не сумуй, не сумуй.

Вже овечки на відході –

Лиш собі подумай.

                 Полонинко – верховинко,

                 Чогось так згоріла

                 Чи то тою травичкою,

                  Що зазеленіла.

 

Яка тота полонинка

Навесні весела,

Що овечки посходили

Із кожного села.

                    Пішли вівці в полонинку,

                    А ягнятка бліють,

                    А що наші вівчарики

                    В полонинці діють.

А вни діють, а вни діють,

А вни ватагують,

Як поробї калачики,

То й нам подарують.

                       Полонинко – верховинко,

                       Знизися низенько,

                       Щоби мені до вівчаря

                       Ходити близенько.

На високій полонинці

Пасе вівчар вівці,

Та по чім його впізнаю –

Лишень по табівці.

                       Табівочка капслювана,

                       Ремінь вибиваний,

                       А гуцулик молоденький

                       Як намальований.

Як гуцула не любити,

У гуцула вівці,

А гуцулик молоденький

Грає на сопілці.

                        Як гуцула не любити,

                        Коли гуцул грає.

                        На сопілці, на флоярі

                        Й на трембіті знає.

Як гуцула не любити

У тій полонинці,

У гуцула діжка масла

Бринзи бербениці.

                       Сидить гуцул в полонинці

                       Та й на дримбу грає,

                       А гуцулка молоденька

                       Вівці випасає.

Ой піду я до Шепота

За Пістиньку річку,

Щоб зустріти гуцул очку

Пишненьку Марічку.

                       Ой шепітська гуцулочка

                       Пишно вишиває

                       Полонила моє серце

                       Вна того не знає.

Ой ти мені, шепотянко,

Серце полонила.

Відібрала сон у мене

Та й спокій узєла.

                    Я без тебе, моя квітко,

                    Не проживу днини.

                    Візьми мене у свій Шепіт

                    В пишні полонини.

Візьми мене, Марусенько,

В свої рідні гори.

Там почую своє серце

З тобою на волі.

                        Най побачу сині гори,

                        Ті стрімкі потічки,

                        Ті вишиті сорочечки,

                        Пишні писаночки.

Ви приїдьте, друзі, в Шепіт

Як мете час мати,

Щоби можна разом з вами

Цей край величати.

                        Приїжджайте, милі друзі,

                        І старші, і діти.

                        Побачите Шепіт славний –

                        Не мете жаліти.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29689. Психология естественно-научная и гуманитарная 28.5 KB
  В отечественной психологии естественнонаучная традиция наиболее последовательно обнаруживается в психофизиологии и психофизике дифференциальной психологии инженерной психологии и психологии труда в исследованиях стилей деятельности и когнитивных стилей установок индивидуальности способностей интеллекта творчества и пр.
29690. Априорное знание, метафизика и объективность 36.5 KB
  Знание напротив характеризуется полной ясностью и свободно от ошибок Объектами мнений являются чувственные впечатления которые характеризуются нестабильностью. априорное знание предшествующее опыту и независимое от него. Априорное знание противоположно апостериорному эмпирическому знанию.
29691. Апостериорное (эмпирическое) знание и объективность 38.5 KB
  Одно из основных понятий теории познания. Эмпирические знания получают в результате применения эмпирических методов познания наблюдения измерения эксперимента. Это знания о видимых взаимосвязях между отдельными событиями и фактами в предметной области.
29692. Категория как узловой пункт познания 35 KB
  Системный подход применяется к множествам объектов отдельным объектам и их компонентам а также к свойствам или интегральным характеристикам объектов. Границы применения системного подхода: 1 системный подход не самоцель плоды его четкие теоретические и экспериментальные выводы; 2 системный подход применим только к тем объектам которые обладают высокой степенью функциональной обособленности. Типы системного подхода: 1.
29697. Психология как мультипарадигмальная наука 31.5 KB
  в этой дисциплине существует несколько парадигм естественнонаучный и гуманитарный соответствующих основным психологическим теориям таким как бихевиоризм когнитивизм и психоанализ и соответственно психология мультипарадигмальная наука. В настоящий момент в психологии различают два принципиально различных подхода: естественнонаучный и гуманитарный поскольку такие теории как бихевиоризм когнитивизм психоанализ и прочие суть именно теории пусть и глобальные а с парадигмой у них очень мало общего Естественнонаучный подход...