53886

День слави і печалі. Урок – пам’ять присвячений річниці бою під Крутами

Конспект урока

Педагогика и дидактика

94 роки тому назад у бою під Крутами що на Чернігівщині понад 300 курсантів військової школи студентів та гімназистів рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі вступили у нерівний бій із значно переважаючим добре озброєним і вишколеним противником і протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. Єдиною активною мілітарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національносвідомого робітництва яке гаряче стояло за українську державність розуміючи за нами ту...

Украинкский

2014-03-04

111 KB

12 чел.

Тема: День слави і печалі

Урок – пам’ять присвячений річниці бою під Крутами

Цілі:

  •  на основі доступних історичних джерел відтворити одну з драматичних сторінок Української революції — бій на ст. Крути;
  •  формувати в учнів уміння працювати з історичними документами, науковою літературою, використовувати засоби художнього слова;
  •  розвивати національну свідомість та історичну пам'ять учнів, пов'язану з державотворчими традиціями в Україні;
  •  виховувати патріотизм, повагу та вдячність до учасників подій,

Методико-дидактичне забезпечення: карта України; схема «Бій під Крутами»; комп’ютер, проектор, екран, слайди.

ХІД ЗАХОДУ

Учень 1.

Нерівність сил у чистім полі,

Розтанув сніг від теплих гільз.

Усе до купи: люди, коні,

Тачанки і соломи віз.

Студентські пальта і шинелі

На полі битви біля Крут.

У рай для душ відкриті двері,

тризуб і стяг упали з рук.

Учень 2.

Прийшли під Крути тільки триста,

Спартанський дух, немов воскрес.

Упали, як у осінь листя,

Тілами вкрили сніг увесь.

Сусід північний - брат чи ворог?

Втоптав у сніг усі стяги,

А вітер ніс на Київ порох

І дим неволі навкруги…

Вчитель.«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться.

Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Дата 29 січня увійшла в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

94 роки тому назад у бою під Крутами, що на Чернігівщині, понад 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили у нерівний бій із значно переважаючим, добре озброєним і вишколеним противником і протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Однак це – символ нескореного духу нашої нації.

Які історичні передумови цієї події?

Перший історик

Неоголошена війна Радянської Росії проти УНР розпочалася в половині грудня 1917 року, а з проголошенням Четвертим універсалом незалежності УкраїниЦентральною Радою УНР, 22 січня1918 року країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. «Маніфестом до українського народу» Володимир Ленін дав зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням незалежної України, — так що більшовики передбачали поширення революції і на терени України.

Другий історик

12 грудня1917 року Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською республікою і вже в половині грудня надходила військова й інша допомога більшовицьким силам в Україні. На нашу землю посунула численна добре озброєна армія,яка становила більше ніж шість тисяч чоловік, переважно московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту. Загальне командування операцією здійснював Михайло Муравйов.. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна залізницею Харків-Полтава-Київ, друга у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.

Третій історик

Тим часом із майже 300 тисяч війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще влітку 1917 до січня 1918 кількість військ вірних УНР зменшилася до близько 15 тисяч людей в усій країні. Історики звертають увагу на здеморалізований стан українських військ, на їхню стомленість війною та, передусім, на відмінну систему революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік цілі загони армії УНР. Іншою загрозою для УНР, до речі, була велика кількість більшовицьких прихильників у країні, навіть у Києві. Вирішальним для долі бою під Крутами і реально загрозливим для уряду УНР було і більшовицьке повстання на заводі Арсенал, яке успішно придушено. За таких умов єдиною надією і опорою Центральної Ради залишилась патріотично налаштована студентська молодь Києва, яку і було залучено на захист столиці України.

Перший дослідник

Найкраще цю ситуацію описав Володимир Винниченко у своїй книзі «Відродження нації»:

«…Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас.

Єдиною активною мілітарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва, яке гаряче стояло за українську державність, розуміючи за нами ту державність так само, як і ми її розуміли»…

Четвертий історик

У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами — а вже 5 січня1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців. Незабаром з'явилося у київських газетах звернення до українського студентства.

Другий дослідник

Звернення до «До українського студентства»:

(«Нова Рада» з 11 січня1918 р.)

«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська фракція центру Університету св. Володимира кличе студентів-українців усіх вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хочуть придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою героїчною працею. Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам'ятає, що в цей час злочинно бути байдужим… Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати, може, останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували — Українській державі! Записуйтесь до «Куреня Січових Стрільців», який формується з студентів Університету св. Володимира та Українського Народного Університету, звідки, мабуть, ми будемо розподілені серед декотрих українських військових частин, для піднесення культурно-національної свідомості та відваги…»

П’ятий історик

Усупереч радянським теоріям, вступ до куреня був винятково добровільний,. До новоствореного куреня навіть вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м. Києва. Таким чином удалося скласти дві сотні, на чолі яких поставили студента Українського народного університету — старшину (сотника) Андрія Омельченка.

Перший історик

Для охорони кордонів України з півночі на станції Бахмач із середини грудня 1917 року перебував український гарнізон у складі чотирьох сотень 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького. 26 січня прийшло повідомлення від командира цього загону Аверкія Гончаренка з-під Бахмача, що негайно потрібно допомоги проти більшовицьких загонів, що нападають. А вже 27 січня прибуло підкріплення: перша сотня новоствореного Студентського куреня. Переважна більшість студентів була без жодної військової підготовки, дві швидкосформовані сотні мали недостатньо боєприпасів та були погано озброєні: мали лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у вигляді артилерійської гармати на залізничній платформі. На додаток, уже під час самого бою, приєдналося ще й 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва.

Учень 3

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

«На порох стерти, перебити!» —

іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати,

Коли стають до зброї діти,

Народ цей — не перемогти!

Вчитель

Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня1918 року. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня у складі вже наявного там загону почала рити окопи і споруджувати земляні укріплення. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь було поділено на чотири чоти (взводи) по 28 — 30 людей. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Наступного ранку 29 січня1918 року, близько 9 години ранку розпочався наступ. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крутів. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил ворога, що наступає, та вели їх обстріл. Бій тривав більше ніж 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова,а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл оборонців із тилу.Тим часом, за свідченням очевидців у студентів та юнкерів закінчувалися набої і скінчилися снаряди для гармати. Загони більшовиків почали обходити позиції захисників з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який на них чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але, отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал, Петлюра рушив на Київ, оскільки, на його думку, найбільша небезпека була саме там.Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати.

Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону.

Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, з'ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум'ятті бою в полон потрапив розвідувальний звід (близько 35 осіб). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями.

Один із більшовицьких командирів Єгор Попов наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців сімох полонених більшовики не розстріляли, а відправили в більшовицький тил. Одному з них вдалося врятуватися, решту знищили тут же під Крутами,- спочатку розстріляли, а потім добивали ножами та штиками.Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

Загалом втрати українців під час бою під Крутами становили близько 300 бійців загиблими.

Учень 4

День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригались зорі в сполотнілім небі

І тихо падали в криваву заметіль.

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п'яної московської орди.

В пекучий сніг... Навзнак... Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі — як один... Кріпися, Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Другий історик

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання.

На церемонії виступив Михайло Грушевський, який сказав: « Солодко й гарно вмерти за Вітчизну…Вони пішли за цим девізом, вони не тікали перед обов’язком, не намагалися сховатися від нього у великому натовпі, не старалися,як дехто інший, дешевим коштом,проїхати в царство свободи. Якраз у цей момент, коли ми ховаємо молодих героїв, тут, із будинку Центральної Ради, знімають російського орла, цей символ нашого довгого гноблення. Не випадково ці два факти збіглися…Стримайте ж ваші сльози, які котяться. Ці юнаки поклали свої голови за визволення своєї вітчизни, і вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні».

Учень 5

Йшли рекрути попід Крути —

Їх не повернути —

Зупиняти злу ординську

Зграю большевицьку.

Муравйов занадто близько,

Хоч побий, хоч висіч.

Суне військо-муравлисько —

Аж тринадцять тисяч.

Завойовницька навала.

Камінь. Рейка, Шпала.

Дикі крики. Бронепоїзд.

Трагедійна повість.

І солдати у в обмотках,

І матроси п'яні.

А із ними — зброя й водка,

Й прапори багряні.

Стрілянина, кулі, порох —

Поперек, навкісно.

На чернігівських просторах

Лютій битві тісно.

Учень 6

Воля доленьки сумної,

Полинова правда:

В нас на душу — три набої —

От і вся розрада.

Віддали останні сили

По найвищім праву:

Захищали, боронили

Молоду державу.

Ой крива, крута дорога,

Крем'яниста стежка.

Тільки смерть, як перемога.

Місяць, як сережка...

На Аскольдовій могилі —

Снігу, наче цвіту.

Матері і сестри милі,

Плач спиніть по світу.

Ми із вами на прощання

Понесемо тугу

Та згадаєм про знущання

І страшну наругу...

Голоси із неба чути,

З-під барвінку-рути...

Нам ніколи не забути

Ті криваві Крути!

Третій історик

Протягом десятиріч існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих.

У радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни тут поховали радянських вояків, полеглих під час визволення Києва. З часу подій уперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев'яний хрест.

Учень 7

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

Вчитель

Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам'ятника. 2006 року Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участю Президента Віктора Ющенка.

Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудовано капличку, а поруч із пам'ятником викопано озеро у формі хреста. У 2008 році меморіал доповнили сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону, які встановлено на рейках по 4 з двох сторін.

Учень 8

О, Боже наш добрий

З високого неба!

Молитву сьогодні

Заносим до Тебе.

За тих, що боролись

При станції Крути

За нашу Державу

Із ворогом лютим,

Що в битві цій впали

В цю зиму криваву...

Прийми їх до Себе!

Прийми в Свою славу!

А нам від цих Триста,

О, Боже, благаєм!

Любові дай вчитись

До рідного Краю!

Вчитель

Крутська трагедія стала кривавою сторінкою нашої історії і, на жаль, ледь не головним символом Національної Революції 1917-1920 років. Можна довго полемізувати, чи варто настільки багато уваги приділяти вшануванням річниць, в той час, як інші мирно святкують свята й перемоги. На мою думку, Крути мають слугувати прикладом героїзму людей, а не річницею поразки держави (до чого в Україні надто багато зводиться). Наша держава завжди будувалася (а подекуди будується і зараз) на подвигові окремих людей. Тож радіючи новому дневі незалежності, не забуваймо тих, хто своїми життями наближав її час.


Література

1. День пам'яті героїв Крут //' Урядовий кур'єр. 2002 № 18. 29

січня.

2. Довідник з історії України (А—Я). Посібник для середніх загальноосвітніх закладів / За ред. І.Підкови, І.Шуста: 2-ге вид. — К.: Генеза, 2001.

3.Журнал «Народна творчість».1993. № І.

4. Ільєнко І. За волю і долю України. Літературна Україна. 1997, 21

березня.

5. Історичний календар. 2003 рік. - К., 2003. - 439 с.

6.Королюк В, Уроки Крут // Голос України. 2004. № 17, 29 січня

7.Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. — К.: Україна, 1993. — 380 с.

8. Крип'якевич ї., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Історія українського війська / Упор. Б.З.Якимович: 4-ге вид., змін, і доповн. — Львів: Світ, 1992. —712 с.

9. Леонтович Олена. Це вогненне слово — Крути // Урядовий кур'єр. 2003, № 17, 29 січня,

10. Наргов В.В. Історія України. — Харків: Веста; Ранок, 2003 4.Рудик М. Ніхто не просив пощади // Освіта. 1998. 21—28 січня

11. Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. Т. 2. — К.: Либідь, 1992. - 60В с.

12. Субтельний Орест. Україна: Історія / Пер. з англ. Ю.І.Шевчука. - К.: Либідь, 1991. - 512 с.

13. Турчснко Ф,Г. Новітня історія України. Частина перша. 1917— І945. 10 клас: Підруч. для серед, загально-освіт; шк.: вид. 2-ге, випр. та доповн. - К.: Генеза, 2000. — 384 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58103. Понятие и сущность финансов. Финансовые потоки 15.69 KB
  Финансы играют очень важную роль в жизни общества, они формируют жизнеспособность и потенциал общества, обеспечивая при этом реализацию поставленных перед обществом целей и задач.
58104. Национальная безопасность Российской Федерации. Защита информации 55.53 KB
  Состояние защищенности ее государственных интересов в информационной сфере, определяющихся совокупностью сбалансированных интересов личности, общества и государства.
58105. Магистрально-модульная организация компьютера 236 KB
  Такая конструкция удобна для пользователя поскольку все устройства можно разместить на столе так как ему хочется. Поэтому далее мы подробно рассмотрим основные узлы компьютера процессор память и устройства ввода и вывода и взаимодействие между ними.
58106. Экономика отрасли предприятий 349 KB
  В опорных конспектах последовательно рассматривается современный экономический механизм обеспечивающий производственно-хозяйственную деятельность предприятия в условиях рынка и конкуренции.
58107. Автоматизация бухгалтерского учета 33.5 KB
  Запуск программы окно программы сервисные возможности получение помощи редактор документов выход из программы. Для запуска программы: Щелкните по кнопке Пуск; Выберите строку Программы; Выберите строку 1С Предприятие 7. Если версия программы сетевая то ее можно запустить в обычном или монопольном режиме. В монопольном режиме будут доступны все функции программы но работать в информационной базе сможет только 1 бухгалтер.
58109. Market and Command Economies 37 KB
  In a command economy, a central planning office makes decisions on what, how, and for whom to produce. Economy cannot rely entirely on command, but there was extensive planning in many Soviet bloc countries.
58110. Роль финансов в процессе расширенного воспроизводства 24.75 KB
  Государство регулируем с помощью финансово-кредитной системы величину каждой ветви финансового потока вновь созданной стоимости и, тем самым, регулирует функционирование рынка, направление его развития и т.д.