53945

Практичні аспекти керівництва учнівською діяльністю

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Даний досвід роботи вчителів української літератури надає можливість забезпечити результативність діяльності як фактор розвитку системи освіти спрямованої на учнів на виявлення їхніх націоментальних рис. Мотивуйте учнів до: навчання шляхом добору найцікавіших випадків проблем; оголошення очікуваних результатів цілей заняття й критеріїв оцінки роботи учнів. Застосовуйте різноманітні методи для: привернення уваги учнів; налаштування їх на роботу; підтримання дисципліни необхідної для роботи на уроці; створення відповідного...

Украинкский

2014-04-01

124.5 KB

1 чел.

Діяльність творчої лабораторії вчителів української літератури «Урок літератури за новими програмами»

Практичні аспекти керівництва учнівською діяльністю

У сучасному суспільстві потреба в професіоналах зростає з кожним днем, недарма Національна доктрина розвитку освіти підкреслює той факт, що «підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне вдосконалення – важлива умова модернізації освіти» (87, с.18). Прагнення до модернізації освіти зумовлює необхідність формування вчителя-словесника, постійно спрямованого на саморозвиток і самовдосконалення, здатного до творчого самовираження. Професійна кваліфікація такого вчителя має віддзеркалювати високу кваліфікацію й компетентність, розмаїття ефективних професійних навичок і вмінь, основаних на творчих рішеннях; володіння сучасними алгоритмами й способами рішення професійних задач, що дозволяє здійснювати діяльність із високою й стабільною продуктивністю.

З метою надання професійної допомоги в підвищенні вмінь, необхідних для самовираження вчителів української словесності, зокрема літератури, було створено міську творчу групу «Лабораторія невирішених проблем» (Урок літератури за новими програмами). Члени цієї творчої лабораторії глибоко дослідили науково-педагогічну літературу з проблеми, ознайомилися з досвідом колег і і запровадили власний досвід у практику шкіл міста.

Досвід роботи вчителів творчої лабораторії репрезентує прояви особистості вчителя в усіх виражальних особливостях, які демонструють систему цінностей, мовно-національну свідомість, власне етнокультурне поле, ментальність, патріотизм, активну громадянську позицію, творчий потенціал у креативних проектах.

Даний досвід роботи вчителів української літератури надає можливість забезпечити результативність діяльності як фактор розвитку системи освіти, спрямованої на учнів, на виявлення їхніх націоментальних рис.

Методичні рекомендації вчителю літератури, що використовує інтерактивну модель навчання

  1.  Глибоко вчіть і продумуйте матеріал, у тому числі додатковий (різноманітні тексти, приклади, ситуації, завдання для пар, груп тощо).
  2.  Старанно плануйте й розробляйте заняття:
    •  визначте хронометраж, ролі учасників навчального процесу;
    •  підготуйте проблемні завдання, запитання й можливі варіанти відповідей;
    •  виробіть критерії оцінки ефективності заняття.
  3.  Мотивуйте учнів до:
    •  навчання шляхом добору найцікавіших випадків, проблем;
    •  оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття й критеріїв оцінки роботи учнів.
  4.  Застосовуйте різноманітні методи для:
    •  привернення уваги учнів;
    •  налаштування їх на роботу;
    •  підтримання дисципліни, необхідної для роботи на уроці;
    •  створення відповідного психологічного мікроклімату.

Проводьте з цією метою різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

5. Упроваджуйте в роботу різноманітні ігрові технології, які є дієвим засобом залучення учнів до навчальної діяльності.

(Розробила вчитель-методист ЗОШ №1

м. Бердянська Баранова Л.В.)

Методичні рекомендації вчителю літератури

  1.  Розвивайте й формуйте ключові компетентності учнів.
  2.  Уміло реалізуйте на уроках принципи науковості й доступності навчального матеріалу, ураховуючи індивідуальні можливості учнів; забезпечуйте єдність освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання.
  3.  Використовуйте різні методики в групах, парах, індивідуально.
  4.  Розвивайте навички учнівського самоконтролю, уміння оцінювати свою роботу.
  5.  Пов’язуйте теоретичну й практичну підготовки, навчальну та науково-дослідницьку учнівську діяльність.
  6.  Стимулюйте активність учнів у процесі навчання.
  7.  Під час аналізу літературного твору ставте такі вимоги:
    •  необхідно відкривати учням естетичну цінність літературного твору,

знайомити їх із теоретико-літературними поняттями, формувати уявлення

про умовності мистецтва, але робити це обережно, не випереджаючи їх чи-

тацького досвіду;

  •  учень не повинен перетворюватися на безпристрасне дослідження, а має

супроводжуватися почуттями вчителя;

  •  необхідно враховувати думки й почуття школярів, сприймання ними тексту,

враховувати їхній життєвий досвід.

  1.  При підготовці до уроку з використанням ІКТ по можливості забезпечуйте:
    •  підготовку необхідних технічних засобів навчання, наочних посібників,

дидактичних матеріалів;

  •  попереднє проведення досліджень, демонстрацій, перегляд фільмів і діафільмів;
    •  залучення учнів до певних досліджень, демонстрацій;
    •  підбір навчально-методичної літератури, яка використовується на уроці;
    •  попередній перегляд міні-проектів (у тому числі й учнівських) із метою врахування можливих затрат часу на уроці й удома.

Учитель-словесник як творець духовного світу юних особистостей повинен стати для учнів неповторною індивідуальністю, яка має фундаментальні знання з літератури в поєднанні з традиціями національного виховання; вважає їх часткою свого світогляду й світосприйняття; характеризується розвиненим мисленням, інтелектом, мовним чуттям.

(Розробила вчитель вищої категорії

ЗОШ № 5 Страшко О.П.)

Методичні рекомендації щодо планування дискусій

Набуття знань, умінь, навичок та ціннісних орієнтацій, що складають комунікативну компетентність, є надзвичайно важливим для сучасної людини. Найбіль повно цю компетентність можно сформувати в учнів за допомогою організації та проведення навчання як спілкування, тобто використовуючи комунікативно-діалогову модель навчання. Як правило, це дискусії, диспути, дебати. Вони розвивають критичне та логічне мислення, виробляють уміння висловлювати й аргументовувати власну думку, оцінювати погляди інших, співставляти їх зі своїми. Також учні набувають навичок активного слухання, мовленнєвої культури, толерантності, плюралізму тощо.

Дискусії притаманне:

1) широке обговорення (обмін думками);

2) спірне питання (проблема);

3) публічність (наявність аудиторії);

4) вербальна (усно-словесна) форма спілкування (діалог або полілог), хоча можливе використання різноманітної наочності під час виступу на етапі доведення;

5) наявність, як мінімум, двох осіб (або груп) з протилежними поглядами;

6) спонтанність (але в навчально-виховному процесі необхідно планувати, готувати дискусію, керувати нею, щоб досягти результатів).

Треба зазначити, що здебільшого в педагогічній літературі поняття «дискусія» та «диспут» часто вживаються як синоніми (особливо тоді, коли диспут розглядається як організована дискусія), а поняття «дебати» виступає як вид дискусії. Але все ж таки вони розрізняються між собою за метою, організацією і характером діяльності учасників.

Диспут

Дебати

Мета. Обговорення, обмін думками, висвітлення своїх позицій з метою правильного розв’язання суперечливого питання

Мета. Переконати суперників, виграти, але не агресивно

Особливості організації

Вимагає попередньої підготовки.

Кількість груп може бути більше двох.

Поділ учасників на групи відбувається безпосередньо під час заняття відповідно до їх власних переконань, оцінок, суджень, тобто кількість членів у групах не однакова.

Не передбачає якогось особливого виділення ролей.

Особливості організації

Вимагає попередньої підготовки.

У дебатах беруть участь тільки дві групи (стверджуюча й заперечуючи) і суддя.

Розподіл гравців за групами може не збігатися з їх особистими переконаннями.

Передбачає поділ на певні функціональні ролі.

Попередня підготовка забезпечує дискусійний процес, і підбір матеріалів проводиться відповідно до власних переконань учасників.

У ході дискусії можливі різні результати: згода, незгода, зміна позицій тощо.

Час може визначатися учасниками за домовленістю залежно від складності питання, кількості бажаючих виступити тощо.

Попередня підготовка зводиться до підбору інформації, підготовки й фіксації виступів відповідно до функціональної ролі.

Команди не змінюють своїх поглядів, доводячи кожна свою, заздалегідь визначену позицію.

Час жорстко фіксований.

Методичні рекомендації щодо проведення письмових дебатів на уроках української літератури

Письмові дебати

Технологія передбачає ведення запланованого діалогу з однокласниками з проблем, які в даний момент у центрі уваги громадськості, або питань історичного характеру. Діалог ведеться письмово всіма учнями класу. Ця технологія сприяє поглибленню знань усіх учнів, розвиває вміння аргументувати, учить культурі дискусії. У той же час учитель здобуває матеріал, який може складати основу оцінки.

Учні вдома або на попередньому уроці ознайомлюються з темою, яка буде предметом дебатів. Клас ділиться навпіл, учні сідають за столи по обидва боки класу. Визначається, які погляди повинні захищати учасники кожної групи. Далі вчитель (ведучий) об’єднує учнів у пари таким чином, щоб у кожній парі були прихильники протилежних поглядів. Пари позначаються порядковими номерами або літерами алфавіту. Учні, сидячи по різні боки класу, розпочинають письмовий діалог у парах. Представники кожної групи мають 5хв. Для формулювання одного виразного аргументу, який виражає їхню позицію Записують його на аркуш (аркуші позначені, яким парам вони належать). Потім аркуші передаються абонентам, які мають 5-8хв. на формулювання й запис відповіді на аргументи. Така процедура обміну проходить 3-4 рази. Потім підводяться підсумки. Гарною формою підведення підсумків дебатів є запитання до обох сторін: „Які аргументи опонента були найсильніші й найважливіші?”

Технологію можна використати на уроці української літератури під час вивчення теми: „Відповідальність людини за долю батьківщини (за драматичною поемою Лесі Українки „Бояриня”)” у 10кл.

Проблемне питання: „Чи вважаєте ви Степана зрадником?”

Підсумовуючи вивчення роману Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, можна провести письмові дебати на тему:

„Чіпка – протестант проти соціальної несправедливості чи кримінальний злочинець?” (10кл.).

Письмові дебати розвивають соціальну компетентність (уміння аналізувати, систематизувати, виробляти стратегію власного життя).

(Учитель-методист вищої категорії

Заболотня С. Г. (гімназія №3 «Сузір’я»)

Пам’ятка вчителя літератури

  1.  Учителю треба навчити учнів самостійно здобувати знання, щоб уміти

адаптуватися в соціумі й самостійно та творчо працювати. Для цього необхідно сформувати в учнів такі вміння:

  •  прочитавши твір, уміти визначати проблеми, які в ньому порушуються;
    •  самостійно та критично їх аналізувати;
    •  усвідомлювати, де в життєвих ситуаціях можна буде використати здобуті знання й уміння;
    •  уміти працювати з текстом твору, добирати факти, художні деталі, аналізувати їх, робити висновки й узагальнення;
    •  уміти працювати в колективі над розв’язанням проблем;
    •  уміти користуватися знаннями, одержаними поза межами школи.
  1.  Потрібно навчити учнів творчо мислити, творчо діяти.
  2.  Упроваджувати такі методичні засоби, прийоми, які допомагають моделювати навчальний процес відповідно до мети.
  3.  Прищеплювати учням любов до літератури, формувати предметні компетентності:
    •  комунікативно-мовленнєву;
    •  власне читацьку;
    •  ціннісно-світоглядну;
    •  творчо-діяльнісну;
    •  особистісну;
    •  інтелектуальну.
  4.  Розвивати ключові компетентності:
    •  соціальну;
    •  інформаційно-пізнавальну;
    •  самоосвіти й саморозвитку.
  5.  Засобами мистецтва слова виховувати любов до України, повагу до її

мови, історії, звичаїв і традицій.

  1.  Виховувати національно свідому, духовно багату, творчу особистість.

(Розробила вчитель української мови та літератури

ЗОШ №1 Тунда Т.А., вища категорія, «методист»)

Пам’ятайте, шановні колеги!

  •  Ніколи не застосовуйте слова «розподіляти», «розподіляйтесь», утворюючи пари, трійки, групи учнів. Їх треба об’єднувати! Саме з об’єднаних учнів виростають соціально адаптовані особистості.
  •  Приймайте й обговорюйте все, що пропонують учні. Не говоріть їм, що їхня відповідь « правильна чи неправильна», лише допоможіть прийняти власне рішення.
  •  Спостерігайте за тим, щоб жоден із учнів не залишався поза обговоренням.
  •  Намагайтеся налагодити процес навчання взаємодії й розвитку навичок критичного мислення.

Інтелектуальні ігри на уроках української літератури

Учені з різних країн працюють над проблемою обдарованості. Як відомо, люди відрізняються один від одного своїми здібностями. Що ж таке здібності? Вони являють собою синтез властивостей особистості, який забезпечує успішне виконання діяльності й виявляється у швидкості оволодіння знаннями, уміннями, навичками. «Виділяються два рівні розвитку здібностей: репродуктивний і продуктивний (творчий). Репродуктивний рівень розвитку здібностей хараткеризується тим, що людина легко засвоює знання, без особливих зусиль оволодіває новою діяльністю. Досягаючи високих результатів у діяльності, вона, однак, не вносить у неї нічого нового, діє за сталим зразком. Продуктивний рівень розвитку здібностей характеризується тим, що людина винаходить, раціоналізує, творить у процесі діяльності» (Е.Воронцова).

До продуктивного рівня розвитку здібностей учені-психологи (С.Рубенштейн, Б.Теплова) відносять інтелектуальні здібності, які фіксують за:

  •  розумінням і структуруванням початкової інформації;
  •  постановкою задачі;
  •  пошуком і конструюванням рішень;
  •  прогнозуванням рішень, гіпотезами.

Що ж робити, якщо дитина не належить до інтелектуального типу обдарованості? Відповідь проста: розвивати інтелектуальні здібності в процесі навчання. Це природньо, тому що кожній дитині (як учню середньої ланки, так і старшої) притаманна пізнавальна потреба. Це означає, що вчитель має можливість на уроках розвивати різні типи інтелекту:

  •  лінгвістичний (ігри зі словами, аналіз текстів тощо);
  •  логічно-математичний (ігри та вправи на логічне мислення, експерименти типу «А що було б, якби…», пошук логічних помилок у реченнях, текстах тощо);
  •  просторовий (вправи типу «Уявіть, що…»);
  •  музичний (прослуховування музики й аналіз народно-пісенної творчості, інформаційні хвилинки типу «Народна піснярка – Маруся Чурай», «І.П.Котляревський і М.Лисенко»; творчі роботи типу «Музика дощу» та ін.);
  •  міжособистісний (групові ігри, робота в парах та ін.);
  •  внутрішньоособистісний (твори-медитації, твори-міркування тощо).

Перед учителем стоїть завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення й саморозвитку. Для цього процес навчання має бути сконструйований із максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.

Ігрові технології – один із найефективніших засобів навчання. Вони створюють на уроці атмосферу активної зацікавленості, пожвавлюють процес засвоєння, закріплення й узагальнення знань, умінь і навичок, мають зазвичай прикладний характер, що сприяє розвитку основних життєвих компетентностей школярів.

Використання ігрових елементів на уроках української мови й літератури великою мірою забезпечує його проведення відповідно до найсучасніших загальнопедагогічних, психологічних і дидактичних вимог, адже гра виховує вікові та індивідуальні особливості учнів, у яскраві тони забарвлює емоційне тло уроку, формує пізнавальну самостійність, активність й інтереси дітей, витворює унікальну єдність словесних, наочних і практичних методів навчання, дає змогу раціонально використовувати час (Нісімчук А. та інш. Сучасні педагогічні технології. – К.: Вид.центр «Просвіта», 2000. – с. 84-85).

Як свідчать психолого-педагогічні дослідження останніх років, у середньому за допомогою гри учні засвоюють навчальну інформацію на 70% (у той час як лекція – на 5%). Відомо, що діти, які постійно перебувають у систематичній, інтенсивній, різноманітній ігровій діяльності, мають вищий рівень інтелекту порівняно зі своїми однолітками, які працюють в умовах одноманітного стандарту. (Гин Л.. Приёмы педагогической техники. – М.: Вита-пресс, 1999. – с. 73.).

Російський психолог Л.Виготський висунув теорію (ще в 30-х роках минулого століття) «соціальної адаптації розвитку особистості», за якою дитина формується через соціальне середовище, і саме ігрова діяльність допомагає їй персонізуватися, пробуджує інтелектуальні, духовні й душевні сили. Ігрові елементи на уроках як мови, так і літератури покликані пожвавити пізнавальні можливості школярів, збудити постійне прагнення збагачувати свій інтелектуальний набуток у лінгвістичній та літературній царинах.

Філософи стверджують, що «гра – це особлива форма дитячого життя, вироблена суспільством для управління розвитком дітей; у цьому плані вона є особливим дитячим творінням, розглядається як один із видів діяльності» (С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін). У теоретичній літературі гра розглядається як:

- особистісне ставлення до оточуючого світу;

- собистісна діяльність учня;

- діяльність, у ході якої відбувається розвиток психіки;

- діяльність, у процесі якої формується інтелект.

Особливість навчальної гри полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для школярів і не потребує ніяких способів насильства над особистістю.

Усі ці елементи розвивають інтелектуальну сферу школяра, формують творчу особистість.

Задачі, які вирішуються в процесі гри:

  •  збагачення чуттєво-емоційного досвіду;
    •  розвиток мислення школяра в плані усвідомлення свого «Я» у світі природи й людей;
    •  розвиток загальної культури;
    •  формування мовної, літературної, мовленнєвої та полікультурної компетенції.

Основою будь-якої гри має бути пізнавальний зміст, що полягає в засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються під час розв’язування навчальної проблеми. Пізнавальний бік змісту гри завжди повинен чітко висовуватися на перший план. Лише за цієї умови гра буде виконувати свою роль в інтелектуальному розвитку школярів і вихованні їхнього інтересу до вивчення мови та літератури.

Для того, щоб глибше усвідомити роль гри на уроці, слід зрозуміти механізм роботи нашого мозку. Його робота відрізняється від роботи відеомагнітофона чи плеєра. Інформація, яка поступає до нього, не просто записується, а й аналізується, обробляється. Наш мозок постійно ставить запитання типу:

  •  Чи отримував я таку інформацію раніше?
    •  Чого стосується ця інформація?
    •  Як я можу цю інформацію застосувати?

Отже, наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його треба увімкнути. Значить, пов’язати те, що викладається, з тим, що вже відомо, і проаналізувати результат. Гра якраз і сприяє правильному програмному забезпеченню, коли учнівський мозок-комп’ютер має можливість перевірити інформацію, узагальнити її, пояснити комусь для того, щоб зберегти в банку пам’яті.

До використання навчальної гри слід підходити дуже вдумливо й обережно. Найбільш продуктивні вони на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Саме на цих заняттях навчальні ігри потрапляють на благодатний ґрунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це дає можливість учителеві для проектування ігрових ситуацій.

Серед педагогічних ігор особливе місце займають інтелектуальні ігри. Саме їх проведення під час уроку вдосконалює його, перетворює в «спільну дію» вчителя й учнів, стимулює активність наших вихованців. У ході інтелектуальної гри формуються елементарні операції розумової діяльності:

  •  аналіз;
  •  синтез;
  •  порівняння;
  •  узагальнення;
  •  виділення суттєвого.

Підвищенню ефективності навчання мови та літератури, розвитку інтелекту школярів сприяють:

  •  лінгвоестафети; аналітичні ігри;
    •  ігри-дуели;
    •  мовні та літературні естафети;
    •  мовні та літературні лото;
    •  рольові ігри;
    •  ігрові проекти;
    •  мовні та літературні мозаїки;
    •  «Словограї»;
    •  ігри «Чомучки»;
    •  інтелектуальні розминки;
    •  ігри типу «Шерлок Холмс», «Зроби з мухи слона», «Поле чудес», «Правописний тоталізатор», «Сейф знань».

Безумовно, кожному вчителеві на власному досвіді доводилося переконуватися, що «гра – найбільш емоційна форма здобуття знань, вона дає дитині радість, створює стабільну ситуацію успіху і водночас щонайповніше забезпечує інтелектуальний розвиток» (Федоренко В.Л.. Енциклопедія інтелектуальних ігор на уроках української мови. – Харків.:Видавнича група «Основа», 2008.).

Отже, дитяча «гра – зарядка для мозку» (Микола Река), вона «має бути засобом усебічного розвитку, зокрема розвитку інтелектуального» (В.Сухомлинський), і «як елемент культурної спадщини народу, ігрова форма вияву активності слугувала й досі слугує задоволенню потреб і дорослих, і дітей у відпочинку, розвагах, пізнанні світу, фізичному загартуванні» (В.Струманський).

Граючись, ми пізнаємо світ. Усе наше життя – це ігрове поле, де нам доводиться постійно грати в ігри – дитячі, спортивні, розважальні, навчальні тощо. І саме тому інтелектуальні ігри займають важливе місце в розвитку особистості кожної дитини. В основі цих ігор – «обов’язкова умова: бути уважним, а також мислити логічно й філософськи. Розвинута увага й здатність помічати деталі є ознаками високого інтелекту. Уважну людину, яка вміє логічно мислити, ми сприймаємо як розумну. А якщо це так важливо для життєдіяльності й самоствердження людини, то ці властивості, безумовно, треба прагнути розвивати, і чим раніше, тим краще», – стверджує науковий співробітник Інституту педагогіки В.Аристов.

Постає питання: як це робити?

Інтелектуальні ігри є найефективнішим способом розвитку уважності й логічного мислення. Їх слід сприймати як психологічну модель розвитку інтелектуальних здібностей людини, а насамперед уваги, що завжди знаходиться в епіцентрі розумової діяльності.

Психологи стверджують, що молодшим школярам не властиво розмірковувати. Однак кожен етап інтелектуальної гри змушує їх робити дисперсний аналіз ситуацій, виробляючи в них навички самостійного мислення: асоціаціями, категоріями – «схемами, а не окремими варіантами» (М.Ботвинник), що поступово переростають у філософське мислення.

Розвиток інтелектуальних здібностей ефективніший тоді, коли це дуже цікаво, коли є можливість періодично самому отримати «психологічну цукерку» у вигляді виграшу. Спочатку нам цікаво те, що ми граємось, а потім граємося тому, що цікаво. Схвильований розум підсвідомо прагне ігрової самореалізації, змінюючи мотиваційну сферу ігрового процесу.

Граючись в інтелектуальні ігри, діти здійснюють пошук закономірностей, так званих імплікативних форм судження (якщо – то). Нагромадження ж великої кількості стереотипів ситуацій допомагає учням мислити швидше. Розмаїття ситуації розвиває творче, евристичне мислення, і не тільки під час гри. Воно переносить набутий ігровий досвід на життєві ситуації, моделюючи процеси поведінки людей, тобто формується життєтворча компетенція (компетентність життєздійснення). Перехід думок у такий спосіб із однієї сфери діяльності в іншу наповнює психологічним змістом творчі механізми нашого мислення.

Усі знають гасло «Знання – сила!» Тому чим більше в підвалинах дитячої підсвідомості буде готових схем, програм, відпрацьованих методик, ігрових ситуацій і комбінацій, стереотипів та еталонів, тим вищим буде рівень інтелектуальної акредитації особистості. Переключаючись на нові види ігор, учні підсвідомо вступають у велику кількість нових асоціативних зв’язків.

Інтелектуальні ігри хороші тим, що розвивають у школярів-гравців не тільки пам’ять, стійку увагу, уважність, спостережливість; образне, логічне, творче й філософське мислення, швидкість мислення, а й упевненість, витримку, толерантність та інші особистісні якості. Гравець щоразу, спускаючись у глибини аналізу якоїсь ситуації, факту, процесу, обов’язково знайде там для себе щось цікаве, цінне – «золото» й «алмази», це доводить його до внутршнього осяяння, без якого немає розвитку особистості.

Китайці говорять: «Якщо ти не гребеш, тебе зносить». Тому, тренуючи інтелект наших учнів, ми, учителі, фактично подовжуємо їм життя. Адже статистика свідчить: розумні люди живуть довше. Таким чином, інтелектуальні ігри – це не розвага, а чудовий психотренінг розвитку здібностей, емоційно-особистісної сфери, характеру, лідерських рис; це «золотий ключик», що відкриває простір для розвитку інтелекту нації.

Одним із різновидів інтелектуальних ігор є розвивальні ігри, які моделюють творчий процес і сприяють розвитку інтелектуальних рис, а саме: уміння знаходити закономірності, класифікувати й систематизувати матеріал, здібності до комбінування, уміння знаходити помилки й недоліки; просторове уявлення; здатність передбачати наслідки власних дій.

Обов’язковою умовою для розвитку інтелектуальних здібностей школярів на уроках української мови та літератури є підвищення стимулюючого змісту навчального матеріалу. Зміст повинен відповідати вимогам, сформульованим у принципах навчання. Слід використовувати ті методи, які створюють ситуацію новизни, актуальності й допомагають учням у процесі вирішення проблем долати труднощі, розв’язувати протиріччя, отримувати нові елементи знань, засоби оперування ними. Тільки в такий спосіб школярі зможуть оволодіти методами пізнання.

Розвиваючи інтелектуальні здібності учнів, слід завжди пам’ятати, що навчання (у даному випадку інтелектуальні ігри) має спиратися на інтереси, мотиви й бажання школярів.

Безумовно, у розробці уроків учитель обов’язково має враховувати не тільки зміст навчального матеріалу, а й вікові сособливості учнів, рівень їхньої підготовленості, пізнавальної самостійності. Для цього необхідно:

  •  використовувати у своїй роботі систему пошуку інтелектуально розвинених дітей;
    •  виявляти інтелектуальні здібності за такими параметрами:
      •  характеристика уваги;
      •  особливості мислення;
      •  характеристика пам’яті;
      •  особоливості темпераменту;
        •  цілеспрямовано й диференційовано працювати з кожною дитиною;
        •  використовувати на уроках мотиваційні установки, які орієнтують учнів на навчання «хочу все знати», а не «хай мене навчать»;
        •  використовувати на уроках завдання (вправи) пошукового характеру;
        •  поєднувати навчальні знання з науково-інтелектуальним навчанням: науковим пошуком істини, спостереженням над мовно-літературними явищами, їх синтезом і аналізом;
        •  формувати вміння й навички розкривати зв’язки між явищами й сутністю, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати й узагальнювати.

Кожен учитель має пам’ятати, що розвивати інтелект дитини – це значить розвивати її інтелектуально-логічні й інтелектуально-евристичні здібності, тобто:

  •  пізнавальний інтерес;
    •  ерудицію;
      •  нестандартне мислення;
      •  здатність до абстрагування;
      •  діалектичне бачення;
      •  багату лексику.

Працюючи з дітьми, не можна забувати також, що «той, кому притаманна уява без ерудиції, має крила, але не має ніг» (Жозеф Жубер, есеїст).

(Із досвіду роботи вчителя-методиста

ЗОШ №1 Баранової Л.В.)

Рольові ігри на уроках української літератури

 (Ігрові (рольові) проекти)

Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером та змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні або ділові взаємини.

Результат ігрового проекту – це:

  •  реклама книжки;
  •  імітація зйомки продовження оповідання чи повісті;
  •  літературно-театральні вистави;
  •  обговорення різних сюжетних версій та ситуацій, у яких опиняються герої;
  •  літературні ігри (кросворди, чайворди, лабіринти, ребуси тощо);
  •  ігрова імітація соціальних і ділових стосунків.

Приклади рольових ігор-проектів

Т.Г. Шевченко

- Скласти літературні ігри на шевченківську тематику.

- Підготувати інсценізацію балади «Тополя».

І.Я.Франко

- Підготувати рольову гру «Зустріч із Франком» (на основі статті М.Коцю-

бинського «Іван Франко»).

- Створити ігрові проекти за повістю «Захар Беркут»(ребус, чайворд)

П.Г.Тичина

- Уявити себе співавтором поета у вірші «О, панно Інно…». Змалювати словами картину «Я – сам. Вікно. Сніги…»

- Розробити літературні ігри до теми «Павло Тичина – «дивний мрійник з

очима дитини…».

Ліна Костенко

- Судові справи з Дарією Миргородською. Уявивши себе захисником на суді,

скласти промову на захист Марусі Чурай.

- Обігрування різних сюжетних ситуацій, у яких опиняються герої роману

«Маруся Чурай».

- Презентація телепередачі «Ключовий момент». Обіграти уявну зустріч Ліни

Костенко й Марусі Чурай.

(Розробила Страшко О.П.)

Як показує досвід, підготувати нову генерацію національної інтелектуальної еліти відповідно до змінених суспільних умов має саме школа. Отже, від роботи освітян над інтелектуальним розвитком школярів залежить майбутня доля народу.


уміння вигравати

Гра допомагає визначати:

уміння програвати

міння комбінувати

уміння міркувати

уміння аналізувати

рівні інтелектуальних здібностей

виховувати кмітливість

Гра має:

розвивати

логічне мислення

спрямувати увагу на самостійну діяльність

допомогти виділити головне в темі

допомогти зосередитись

збудити думку учня

формувати

вміння самоаналізу

- інтелектуальний розвиток школярів

Цілі

використання ігор:

- розвиток компетенції продуктивної творчої діяльності

- збільшення обсягу понять і уявлень, якими володіють учні

- організація пізнавальної діяльності учнів

- поглиблення засвоєних знань

- об’єднання знань у категорії та системи


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58393. Начало Великой Отечественной войны 67 KB
  Оснащение урока: Презентация Начало Великой Отечественной войны где используется карта начального периода войны фрагменты документальных фильмов о войне схема о готовности Германии и СССР к войне выставка книг посвященных Великой Отечественной войне...