53973

Основные этапы развития научных представлений о культуре. Актуальность культурологических исследований

Доклад

Культурология и искусствоведение

Традиция исследования феномена, называемого культурой, насчитывает многие столетия. В философии Древнего Мира значительное место занимает рассмотрение проблем морали, религии, искусства, бытия личности; в античной философии появился термин «культура».

Русский

2014-04-01

37.5 KB

2 чел.

Основные этапы развития научных представлений о культуре. Актуальность культурологических исследований.

Основные этапы развития представлений о культуре:

  1.  Для Античности как первого этапа формирования представлений о понятии “культура” характерна космоцентричная модель картины мира с универсальными законами природы, общества и человека. Впоследствии, в Средние века, это представление оказалось в подчинении божественной воле, использовалось понятие ментальной, интеллектуальной, духовной культуры как божественного дара и предназначения человека. Но сама идея культуры как проявления творческого замысла человека не получила развития в общественной мысли, оставалась подчиненной религиозной, схоластической, теоцентричной картине мира.
  2.  Вторым историческим этапом стала эпоха Возрождения. Основой ренессансного мировоззрения является отношение к человеку как к свободной, творческой личности, и это положение выражает сущность гуманизма. Формируется антропоцентричная картина мира, где главным действующим лицом становится личность, индивидуальность, свободно действующая в культуре. На протяжении многих веков идеи гуманности и свободы являются воплощением сущности культуры и мерилом человеческих ценностей. Восхищением творческими способностями человека, достижениями в искусстве и литературе наполнена эпоха Ренессанса. Однако, как всякий исторический период, Возрождение было внутренне противоречивым и неоднозначным, содержало в себе предпосылки последующего духовного кризиса.
  3.  Третьим важнейшим историческим этапом становления представлений о сущности культуры была эпоха европейского Просвещения 18 века. Этот период по праву называют периодом формирования классической модели культуры, в котором особое значение придается разумной деятельности человека, освобождению его от невежества благодаря образованию и просвещению. Человек культурен по мере реализации разумности в его сознании и поведении. Культура – не просто заложенное в человеке стремление к свободе или милосердию, но деятельность, освещенная “светом разума”. В новой модели гуманизм дополнен рационализмом, господством разума. Именно на этом фундаментальном положении воздвигается здание европейской культуры. Подвергается критике несовершенство политической организации государства, необразованность и невежество политической организации государства, необразованность и невежество, моральная распущенность, несправедливость и неравенство. Необходимо освободиться от религиозных догматов, мифом и суеверий.

Актуальность культурологических исследований.

Традиция исследования феномена, называемого культурой, насчитывает многие столетия. В философии Древнего Мира значительное место занимает рассмотрение проблем морали, религии, искусства, бытия личности; в античной философии появился термин «культура». Значительно позднее сформировалось относительно самостоятельное направление философствования – «философия культуры». Наряду с философией, феномен культуры привлекает внимание многих гуманитарных наук, прежде всего истории, психологии, религиоведения, социологии, этнографии (этнологии).

В двадцатом столетии гуманитарная теория осознала потребность в комплексном исследовании человека и феноменов его жизнедеятельности, в первую очередь культуры. Причиной поворота знания к гуманитарной проблематике стал системный кризис общества, ведущей ценностью которого несколько столетий было научно-техническое знание, технократия. Возродились к активной жизни ненаучные формы сознания, в том числе религия и мистика. Появилось осознание недостаточности идей линейного и циклового развития человечества. Рост национального самосознания, как элемент стремительно разрастающегося локального многообразия, диктует новую постановку сравнения, субординации культур. Стали искать единую природу локального многообразия равноценных, интенсивно взаимодействующих культур. Неоднозначные результаты деятельности технократии поставили задачей компенсировать гуманитарными знаниями узкую профессионализацию. Возникла острая необходимость в выверенных практических действиях по созданию иного типа общества, другого характера планетарной культуры, следовательно, формируется потребность в системном анализе культуры как сферы государственной политики с обоснованными управленческими решениями.

Современная культурология выходит из состава философии, формируя свой предмет и соответствующие методы исследования. Культурология, как новейшая отрасль гуманитарной науки, ещё не обрела общепринятого толкования предмета и предназначения. В дискуссиях о смысле культурологии участвуют специалисты традиционных областей знания. Сравнительно недавно культурология получила знаковое подтверждение статуса самостоятельной науки; исследователям культуры стали присваивать учёную степень по культурологи. Общее понятие о культурологии также неоднозначно; во множестве интерпретаций исследователи пытаются выделить основные подходы к пониманию культурологии как таковой. В первом приближении можно сформулировать три подхода. Первый определяется философской традицией рассмотрения культуры. Культурология, понимаемая как общая теория, отождествляется с философией культуры. Иногда культурологию рассматривают как часть философии культуры, исследующую многообразие культуры посредством систематизации, типологии феномена. Философы рассматривают историю культуры (культур) как одну из типологий культуры. В таком варианте культурология совпадает с аксиологией культуры, приближается к культурантропологии и социологии культуры. Второй подход рассматривает культурологию как обозначение комплекса самостоятельных дисциплин, изучающих аспекты и формы культуры. Целью культурологии является изучение социально-исторического бытия культуры, результатом - накопление, систематизация знаний о культуре. Третий подход рассматривает культурологию как самостоятельную отрасль гуманитарно-социального знания. Данный подход существует с постановки проблемы Л.Уайтом и предполагает выявление предмета культурологии, её места среди отраслей социально-гуманитарного знания.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84527. Всмоктування в травному каналі. Механізми всмоктування йонів натрію, води, вуглеводів, білків, жирів 44.89 KB
  Механізми всмоктування йонів натрію води вуглеводів білків жирів. Всмоктування – це процес транспорту речовин із порожнини травного каналу у внутрішні середовища організму кров та лімфу. Найінтенсивніше процеси всмоктування проходять в верхніх відділах тонкого кишківника. Всмоктування в шлунку.
84528. Рухова функція кишок, види скорочень, їх регуляція 50.42 KB
  Рух тонкої та товстої кишок принципово не відрізняються хоча рухи товстої кишки складніші так як в ній хімус знаходиться протягом більш тривалого часу. Саме в цих місцях виникають м’язеві скорочення що рухаються вздовж кишки в дистальному напрямку. Тонічні скорочення тривають близько 10 хв такі скорочення займають великі ділянки кишки. За рахунок тонусу зростає внутрішньокишковий тиск що покращує всмоктування і контакт хімусу та стінок кишки.
84529. Фізіологічні механізми голоду та насичення 40.95 KB
  Голод – фізіологічний стан зумовлений зниженням концентрації поживних речовин у крові спрямований на відновлення їх балансу в крові. Насичення – сума процесів що змушує організм відмовитися від приймання їжі при підвищенні рівня поживних речовин в крові до певного рівня. Активність обох центрів регулюється рівнем поживних речовин в крові інформація про котрий надходить від периферичних та центральних рецепторів глікорецептори ліпорецептори.
84530. Загальна характеристика системи кровообігу. Фактори, які забезпечують рух крові по судинах, його спрямованість та безперервність 43.29 KB
  Фактори які забезпечують рух крові по судинах його спрямованість та безперервність. СИСТЕМА КРОВООБІГУ ВИКОНАВЧІ ОРГАНИ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ Нервові Гуморальні Серце Судини Хвилинний об’єм крові ХОК який є адекватним потребам організму В залежності від потреби організму ХОК може змінюватися у дорослої людини від 5 л хв спокій до 30 л хв стан фізичного навантаження у добре тренованого спортсмена. Причиною руху крові по судинам та через камери серця є різниця градієнт тисків що створюється завдяки: нагнітальній насосній функції...
84531. Автоматія серця. Градієнт автоматії. Дослід Станіуса 45.23 KB
  Ця здатність є у структурах серця побудованих з атипічних кардіоміоцитів а саме в стимульному комплексі провідній системі серця: Пазуховопередсердний вузол nodus sinutrilis; Передсердношлуночковий вузол nodus trioventriculris; Передсердношлуночковий пучок або пучок Гіса; Ніжки пучка Гіса права та ліва; Волокна Пуркіньє. Ці елементи провідної системи серця носять назву центрів автоматії й мають певний порядок. Градієнт автоматії – зменшення ступеня автоматії елементів провідної системи серця в напрямку від...
84532. Потенціал дії атипових кардіоміоцитів сино-атріального вузла, механізми походження, фізіологічна роль 43.38 KB
  Така зміна стану каналів мембран АКМЦ веде до повільного зменшення мембранного потенціалу деполяризація мембрани. Частота з якою центр автоматії генерує ПД залежить від двох факторів: 1 величина порогового потенціалу; чим вона більша тим частота менша; в звичайних умовах під впливом механізмів регуляції частіше змінюється рівень мембранного потенціалу спокою зміна порогового потенціалу зміна частоти генерації імпульсів збудження водієм ритму зміна частоти серцевих скорочень; 2 швидкість повільної діастолічної деполяризації ПДД;...
84533. Провідна система серця. Послідовність і швидкість проведення збудження по серцю 42.64 KB
  Послідовність і швидкість проведення збудження по серцю. Швидкість проведення збудження по структурах серця різна. Чинниками що впливають на швидкість проведення збудження по м’язовим волокнам є: діаметр волокон амплітуда ПД величина порогу деполяризації швидкість розвитку піку ПД наявність нексусів між міокардіоцитами – вони мають низький опір що сприяє швидкій передачі ПД з одного КМЦ на другий і збільшенню швидкості проведення збудження. Причинами великої швидкості проведення збудження по провідній системі серця є: великий діаметр...
84534. Потенціал дії типових кардіоміоцитів шлуночків, механізми походження, фізіологічна роль. Співвідношення у часі ПД одиночного скороченння міокарда 51.9 KB
  Типові кардіоміоцити ТКМЦ не мають властивості автоматії і генерують ПД під впливом подразника ПД що йде від водія ритму серця. ПД в ТКМЦ має особливості а саме він дуже тривалий – в шлуночках до 300 мс в нервових волокнах 1 мс в скелетних м’язах 25 мс. Фази ПД ТКМЦ: 1. Пов’язана з виходом із ТКМЦ йонів калію та вхід хлору 3.
84535. Періоди рефрактерності під час розвитку ПД типових кардіоміоцитів, їх значення 40.19 KB
  Значення великої тривалості ПД ТКМЦ стає зрозумілим якщо співставити його в часі з графіком зміни збудливості ТКМЦ при збудженні з графіком поодинокого скорочення міокарда: ПД ТКМЦ тривалий через наявність фази плато. АР відповідає розвитку латентного періоду поодинокого м’язевого скорочення періоду укорочення та значної частини періоду розслаблення. Завдяки такому співвідношенню у часі фаз збудливості та періодів поодинокого скорочення міокарда досягається: неможливість виникнення в міокарді тетанічних скорочень; наступний цикл...