54291

Майстерня професійного самовдосконалення

Научная статья

Педагогика и дидактика

Підготовка педагогічних і науковопедагогічних працівників їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти Національна доктрина розвитку освіти Таким чином основною формою удосконалення рівня професійної компетентності педагога є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої...

Украинкский

2014-03-11

71 KB

7 чел.

Міністерство освіти та науки,

молоді та спорту  України

Бердянська районна державна адміністрація. Відділ освіти

«Майстерня професійного самовдосконалення»

Виконав соціальний педагог

Новопетрівської ЗШ І-ІІІ ст.

                               Бочковий Є.О.

2012 р.


Преамбула

Удосконалення рівня професійної компетентності – один з основних напрямків реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:

« Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру».                                                   Закон України « Про освіту»

« Підготовка педагогічних  і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти »

                                     Національна доктрина розвитку освіти

   Таким чином, основною формою удосконалення рівня професійної      компетентності педагога є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.

Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність педагога і, як наслідок,  формується  його авторитет серед вихованців, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж.


Професійна самоосвіта педагога – свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця.

  •  адаптування своїх індивідуально неповторних якостей до вимог пед діяльності
  •  постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості

Зміст самоосвіти

- Первинне ознайомлення з професією.

- Пошук базових педагогічних ідей.

- Виявлення своїх слабких сторін та можливостей професійного росту.

- Поповнення педагогом базових предметних знань ( дидактичних,    методичних, психолого-педагогічних, загальнокультурних ) згідно з результатами діагностики.

- Формування професійно важливих умінь і навичок.

- Ознайомлення з системою роботи колег.

- Моделювання особистої системи роботи.

- Оволодіння технологією розробки індивідуальної системи роботи.

- Вироблення концепції педагогічної діяльності.

Становлення творчого педагога професіонала повинно відбуватися не стихійно, а за індивідуально цілеспрямованим планом самоосвіти який повинен враховувати такі принципи:

  •  принцип цілісності(системність самоосвітньої діяльності)
  •  принцип діяльності(практична спрямованість роботи)
  •  принцип мобільності(відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності)
  •  принцип самореалізації(впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей)
  •  принцип самоорганізації(здатність особистості раціонально організувати свою діяльність)

Мета самовдосконалення:

  •  розширення загальнопедагогічних і психологічних знань з метою поширення й удосконалення методів навчання й виховання;
  •  поглиблення предметних знань;
  •  оволодіння досягненнями педагогічноїнауки, передової педагогічної практики;
  •  підвищення загальнокультурного рівня педагога.

Форми організації безперервного розвитку самовдосконалення:

  •  Навчально-методичне консультування
  •  Участь у педагогічних виставках, творчих звітах, конкурсах, науково – практичних конференціях, педагогічних читаннях тощо
  •  Розробка, апробація навчально-методичних матеріалів
  •  Виконання ролі наставників
  •  Участь у роботі методичних об’єднань
  •  Створення портфоліо професійного розвитку
  •  Самоосвіта
  •  Робота над науково – методичною темою

Основні вимоги до самовдосконалення:

  •  Зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога 
  •  Систематичність і послідовність самоосвіти, неперервний характер роботи, постійне ускладнення змісту та форм самоосвіти 
  •  Комплексний підхід до відбору змісту й організації обраної теми з самоосвіти
  •  Індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи
  •  Гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі закладу, міста, тощо
  •  Створення у закладі певних умов, що спонукають звертання педагогів до нових наукових досягнень і фактів передового педагогічного досвіду
  •  Завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі

Основні компоненти самоосвітньої діяльності:

1.Стартовий інтелектуальний потенціал – це певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих педагогом. Знання – фундамент пізнавальної діяльності. При постійному саморозвитку педагога, постійно удосконалюється рівень його інтелектуальної компетентності, а саме:

  •  стан науково-теоретичної підготовки;
    •  стан психолого-педагогічної підготовки;
    •  стан методичної підготовки;
    •  стан технологічної підготовки.

2.Мотиви формування безперервної самоосвіти.

Під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та зовнішніх сил, які збуджують педагога до діяльності та надають їй певного смислу. Серед мотивів найчастіше зустрічаються:

  •  прагнення до постійного самовдосконалення;
  •  прагнення до самовираження;
  •  прагнення самореалізації та самоствердження особистості;
  •  професійне зростання;
  •  розширення кругозору;
  •  підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей;
  •  наявність пізнавальної зацікавленості;
  •  створення позитивного іміджу серед  учнів, батьків, колег;
  •  підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;
  •  отримання нагород;
  •  підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування.

         

3.Навички самостійного оволодіння знаннями – це навички, набуті людиною на підставі власних психофізіологічних особливостей та удосконалені у процесі життєдіяльності:

  •  читання;
  •  слухання;
  •  спостереження;
  •  експеримент.

4.Уміння розумової діяльності:

  •  чуттєве пізнання;
  •  техніка мислення;
  •  вибір проблем та шляхів рішення.

5.Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності – це вибір джерел пізнання:

  •  вибір форм самоосвіти;
  •  планування;
  •  організація робочого місця;  самоорганізація;

самоаналіз; самоконтроль

Організація самоосвіти педагога залежить від рівня його підготовки, визначення проблем, мети удосконалення його педмайстерності, вибору форм і способів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності через наступні етапи.

1. Діагностичний:

  •  діагностика утруднень педагога;
  •  розробка концептуальних основ;
  •  участь у навчальних і установчих семінарах.

2. Організаційний:

  •  створення матеріальних умов;
  •  підготовка науково – методичних матеріалів, інструментарію;
  •  мотивація.

3. Практичний:

  •  послідовне вирішення всіх завдань;
  •  моніторинг;
  •  корекція.

4. Узагальнювальний:

  •  дослідження ефективності;
  •  аналіз результатів;
  •  розробка прогнозу.

Ефективність самоосвіти педагогів залежить від стилю управління педагогічним колективом, який передбачає індивідуальний підхід до кожного вихователя, всіляку підтримку його творчості, прагнення до самореалізації.

Аспекти вибору змісту і форм

самоосвітньої роботи педагогів:

- Опрацювання законодавчих та нормативно-правових документів з питань освіти;

- Вивчення нових наукових ідей, найактуальніших педагогічних проблем ( у відповідності до науково-методичної проблеми школи );

- Вивчення передового педагогічного досвіду;

- Робота над індивідуальною психолого-педагогічною проблемою, докурсовим та післякурсовим завданням

Программа професійного  самовдосконалення

Одним із засобів підвищення професійної компетентності вихователя може бути програма педагогічного самовдосконалення, головною метою якої є всебічний розвиток особистості педагога для подальшого забезпечення оптимальних умов для навчання та виховання дошкільників.

                Основні завдання програми:

  1.  Виявлення особистісного рівня професійної компетентності на підставі самодіагностики.
  2.  Раціональне планування самоосвітньої діяльності з урахуванням основних напрямків розвитку освіти.
  3.  Досконала  організація самоосвітньої діяльності та участь у різноманітних формах методичної роботи.
  4.  Проведення моніторингу професійного зростання.
  5.  Узагальнення досвіду роботи за результатами роботи над самоосвітньою темою.  

Прогнозовані  очікувані результати:

  1.  Розвиток усіх типів рефлексії:
    •  інтелектуальної,
    •  особистісної,
    •  комунікативної,
    •  праксеологічної.
  2.  Підвищення загального рівня професійної майстерності педагога.

2.1. Підвищення рівня професійної підготовки.

2.2. Покращення усіх видів педагогічної компетентності:

        - інтелектуальної,

        - психологічної,

- управлінської,

- мотиваційної,

- комунікативної,

- проективної,

- дидактичної,

- методичної.

           

2.3. Моделювання особистого перспективного досвіду роботи

         

 3. Підвищення рівня організації навчально-виховного процесу

    3.1.  Створення соціально-психологічних умов для становлення                    

            особистості кожної дитини.

    3.2. Підвищення якості знань, умінь та навичок дітей.

    3.3. Розвиток пізнавального інтересу.

    3.4. Підвищення вихованості дітей.

При здійсненні самоосвіти важливим стає використання комплексного підходу на кожному етапі самоосвітньої діяльності.

Висновок: Таким чином стає зрозумілим  те, що без професійного самовдосконалення  неможливий подальший розвиток педагога не тільки як спеціаліста професіонала, але й як особистості.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20288. Художественные искания в западной культуре второй половины XX века 75.5 KB
  Отвергнув возможность преобразования жизни с помощью искусства представители постмодернизма приняли бытие таким какое оно есть сделав искусство предельно открытым наполнили его фрагментами реального жизненного процесса.Хеппенинг Перерастая в искусство постмодернизма €œискусство действия€ приобретает более выраженные формы. ПопАрт В 50ые в США возникло новое крупнейшее направление в современном искусстве – ПОПАРТ – популярное искусство. Бодиарт Бодиарт это искусство тела авангардное направление возникшее в 60х годах.
20289. Жанры средневекового театра 676.5 KB
  Франция Мистерия основной театральный образ Средневековья. Мистерия самая поздняя но и самая полная форма выражения средневековой театральности. Если готический собор застывший образ мироздания то мистерия модель мироздания в действии. Мистерия вбирает в себя все жанры: литургическую драму бытовую драму фарс и соти миракль и моралите.
20290. Новаторство создателей МХТ в области декорационного искусства и технологии 82 KB
  Станиславский Константин Сергеевич Алексеев 17. Опираясь на богатейшую творческую практику и высказывания своих выдающихся предшественников и современников Станиславский заложил прочный фундамент современной науки о театре создал школу направление в сценическом искусстве которое нашло теоретическое выражение в так называемой системе Станиславского. 1877 Станиславский впервые выступил на домашней любительской сцене. Станиславский сыграл десятки комедийных ролей с пением и танцами.
20291. Русская художественная культура 20-х - середины 30-х годов XX века 315 KB
  А русский авангард – своеобразный феномен искусства 20 в. но и с новым искусством стиля модерн – господствующим в это время повсеместно и во всех видах искусства от архитектуры и живописи до театра и дизайна. Русский художник теоретик искусства и писатель. Был членом объединений Мир искусства и Четыре искусства.
20292. Европейский театр классицизма 78 KB
  В основе классицизма лежат идеи рационализма которые формировались одновременно с таковыми же идеями в философии Декарта. Художественное произведение с точки зрения классицизма должно строиться на основании строгих канонов тем самым обнаруживая стройность и логичность самого мироздания. Интерес для классицизма представляет только вечное неизменное в каждом явлении он стремится распознать только существенные типологические черты отбрасывая случайные индивидуальные признаки.
20293. Свет в театре и на эстраде 56.5 KB
  Его история во многом определялась теми источниками света которые имелись в распоряжении театра в те или иные периоды его развития. особенно в его вторую половину стремительно модернизировались новыми техническими возможностями и расширяли сферу применения света как средства сценической выразительности. С точки зрения эстетической искусство сценического света в 17–18 вв.Станиславского партитуры сценического света особенно в чеховских спектаклях на сцене передавались меняющиеся состояния природы утро день вечер ночь; солнечно...
20294. Русская художественная культура середины 50-х - 60-х годов XX века 266.5 KB
  В связи с разоблачением культа личности Сталина происходило преодоление откровенно лакировочного искусства особенно характерного для 30 40х годов. Коммерциализация литературы и искусства привела к распространению произведений не отличающихся высокими художественными достоинствами. В советской культуре наблюдались две противоположные тенденции: искусства политизированного лакирующего действительность и искусства формально социалистического но по существу критически отражающего действительность в силу сознательной позиции художника...
20295. Западно-европейский театр второй половины XIX века 264.5 KB
  Театр XIX в. европейский театр растерял многие свои ценные завоевания. Повсюду в театрах для высшего общества вновь воцарилось величественное но холодное искусство классицизма утратившего после французской революции 1789 1794 гг.
20296. Костюм и декорация 74.5 KB
  В спектаклях первого Русского сезона оформленных Бакстом Клеопатра и Рерихом Половецкие пляски у Бенуа сложились некоторые принципы новой сценографии хореографического театра. Ряд статей Бенуа под рубрикой Русские спектакли в Париже знакомит читателей газеты Речь с ходом сезонов. Они по словам Бенуа не только создавали обрамление в котором блистали Фокин Нижинский Павлова Карсавина Федорова и столько других но им принадлежала генеральная идея спектаклей. Но как бы то ни было в создании мастеров сплотившихся вокруг...