54306

Де творчість – там і успіх

Конспект урока

Педагогика и дидактика

А до звичайних учнів які не підходять здавалось би ні під яку категорію все якось не доходять руки. Їх можна обєднати в три групи: високий рівень управління системою виховної роботи який забезпечує досягнення найоптимальнішого за певних умов результату; високий рівень функціонування системи виховної роботи який обумовлює успішне виконання завдань поставлених перед навчальним закладом; високий рівень вихованості учнів їх готовності до самостійного життя та праці. Велика роль при цьому відводиться учнівському самоврядуванню.

Украинкский

2014-03-12

73.5 KB

0 чел.

Методика виховання

Де творчість – там і успіх

Є, на жаль, у нашій освітній діяльності упущення: то ми звертаємо посилену увагу на учнів, схильних до правопорушень, то на учнів з проблемних сімей, то на обдарованих дітей, які підтримують марку навчального  закладу на заходах вищих рівнів. А до «звичайних» учнів, які не підходять, здавалось би,  ні під яку категорію, все якось «не доходять руки». І вони самостійно, без особливої підтримки дорослих, ідуть своєю дорогою. Добре, якщо зуміють вчасно і правильно зорієнтуватися на якомусь роздоріжжі. Якщо ж без підмоги не зуміють, то потраплять у категорію «проблемних» і тільки тоді відчують на собі увагу старших. Але краще б вони ось так несподівано потрапляли в категорію «обдарованих». Створіть умови для творчості педагога та учня – і вони розкриються…

Прочитала нещодавно цікаву думку: «Якщо Учень готовий – Учитель з’являється». Можна по-різному тлумачити це висловлювання. Можна в чомусь заперечувати. Але незаперечною залишається істина: в непідготовленому ґрунті зерно не проросте. Для учня готовність до сприймання знань, до формування та розвитку умінь і навичок полягає в небайдужості. І з якого боку ми б не підходили до освіти, до навчання, повертаємось до того самого джерела – виховної парадигми.

Критерії ефективності системи виховної роботи навчального закладу є еталонами, які передбачають високий рівень її функціонування й результативності та відповідають вимогам суспільства на сучасному етапі його розвитку. Їх можна об’єднати в три групи: високий рівень управління системою виховної роботи, який забезпечує досягнення найоптимальнішого за певних умов результату; високий рівень функціонування системи виховної роботи, який обумовлює успішне виконання завдань, поставлених перед навчальним закладом; високий рівень вихованості учнів, їх готовності до самостійного життя та праці.

Цим критеріям виховна робота відповідатиме тільки тоді, коли в навчальному закладі вихованням буде пронизане все: від порога, убиральні – і до вищої математики. Кожен, хто тут працює чи навчається, має відчувати виховну систему, а себе – невеликою деталлю в механізмі її дії. Ця система має бути добре продумана методично й технологічно. Хаотичність і сумбурність у виховній роботі недопустимі, планування задля самого планування (бо «так треба», бо «вимагають») – теж. Методика – ось фундамент. Але не методика із закостенілими постулатами та вимогами, а методика, що передбачає творчість на кожному елементі виховної системи.  Тому керівництво навчального закладу повинно усвідомлювати величезну роль, величезне значення методичного супроводу навчально-виховної діяльності.

Прийнято вважати, що заступник директора з виховної роботи – і є «головним методистом» у цьому підрозділі. Але практично це не завжди так. Заступнику хоча би могти вчасно реагувати на щоденну вхідну кореспонденцію – «відписуватися», аби документально підтвердити свою «відповідність займаній посаді». Адже для «перевіряючих» важливо, аби була в порядку документація і забезпечувалась участь у заходах, спущених згори.  А що там робиться «всередині», добре дітям чи не дуже в системі з таким «демократичним» управлінням, – мало кого обходить. Тому мати в навчальному закладі здібного, творчого методиста з виховної роботи – це великий плюс для самого закладу і велике полегшення для всього колективу, якщо це тільки піддається розумінню тих, хто за своїм статусом мав би те розуміти. Відрадно, що деякі педагогічні вузи вже дійшли до такого висновку і відкривають спеціальність «методист з виховної роботи».

Ця преамбула дана для того, щоб пояснити, чому у своїй практиці так багато місця відводжу саме методиці виховної роботи. Система виховної роботи має бути методично обґрунтована і такою, щоб сприяти реалізації кожної особистості. Велика роль при цьому відводиться учнівському самоврядуванню. Різноманітність його форм зайвий раз підтверджує, що тут є велике поле творчості. Проте мати ідею – це мало. Потрібен «штовхач» тієї ідеї.  Ідеальний варіант – коли весь педагогічний колектив є командою однодумців. Але так не буває. Тому важливо ідейному лідеру мати бодай невеличке коло прихильників і помічників з числа дорослих.  А учні у своїй більшості за цікавою ідеєю завжди підуть.

На прикладі Вищого професійного училища №25 м. Хмельницького, де вже третій рік діє учнівське самоуправління у формі Учнівської Прибузької Республіки «Майбуття Поділля», можна підтвердити, як позитивно впливає на результат методична обумовленість системи. Педагог-організатор училища А.П. Радченко прийшов у навчальний заклад уже зі своїм баченням системи  самоврядування. Методичне підґрунтя, незначна корекція, подолання певного супротиву, на що, як правило, завжди наштовхується все  нестандартне, – й система запрацювала! На сьогодні ми вже маємо гарний досвід проведення звітно-виборних конференцій, організації виборчої кампанії до Парламенту та на посаду Президента Учнівської Республіки, загальноучилищних референдумів з проблемних питань учнівства і навчального закладу. Маємо досвід залучення всіх учнів до організації власного життя через діяльність парламентських комітетів, самоврядування навчальних груп, Ради гуртожитку, а також досвід співпраці з адміністрацією навчального закладу, педагогами, батьками, громадськими організаціями, соціальними партнерами.

Завдяки  існуванню такої складної системи залежностей відбувається об’єднання учнівського колективу, перетворення його на єдиний цілеспрямований організм. Стимулом дій цього організму стає усвідомлення кожним учнем своєї відповідальності за життя спільноти або, як ми називаємо в нашому колі, «родини». Весь колектив (навіть колишні випускники та працівники, з якими спілкуємось через Інтернет) справді стає для учня родиною.  Добре продумана методика допомагає виявляти здібних, цікавих учнів не тільки серед тих, хто вже має певні досягнення, а й серед «звичайних» і навіть серед тих, кого вважають «проблемними». Якщо в непростий підлітковий вік  зорієнтувати учня на розвиток його позитивних якостей, відкрити й підтримати в ньому здібності, про які він, можливо, й сам не підозрює, то далі цей учень піде прямою дорогою. А сприяємо розкриттю за допомогою різних форм роботи. Так, ще задовго до створення Учнівської Республіки були розроблені положення про конкурси «Учень року» та «Краща навчальна група року». Але вони не «прижилися» тільки через те, що ті, хто взявся за їх проведення, з самого початку нівелювали роль і значення учнівського самоврядування в їх організації та визначенні результатів. Коли ж за цю справу взялися наші «республіканці» –  механізм відразу запрацював. Оскільки цими конкурсами охоплені всі напрямки учнівської діяльності, то щоразу виявляються «герої» з отих умовних категорій («звичайні» і навіть «проблемні»).  З часом усе більше прихильників і помічників з’являється й серед дорослих, які  починають розуміти, що учнівське самоврядування – не засіб звільнення педагогів від педагогічних обов’язків і завантаження ними учнів. Це  спроба розширити діапазон діяльності дорослих і дітей – членів єдиного колективу, можливостей для їхньої співдружності, творчого пошуку й ініціативи, засіб навчитися жити й працювати за законами демократичного суспільства.

В колективі дорослих з’являється розуміння, що для стимулювання педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням варто дотримуватися таких правил: не командувати, а співпрацювати з учнями, враховуючи їх природне прагнення до самостійності, незалежності, бажання проявляти ініціативу та самодіяльність; відповідно до рівня розвитку учнівського колективу поступово змінювати тактику управління, розвиваючи демократію, самоврядування, громадську думку і встановлюючи співробітництво з вихованцями; координувати виховні впливи колективу педагогів з колективами батьків та громадськості; формувати в колективі учнів здорову громадську думку з найважливіших питань життя колективу; дотримуватися контролю, самоконтролю, коректності; власним прикладом учити учнів терпляче ставитись до недоліків інших, прощати нерозумні дії, нанесені образи, якщо вони усвідомлені як помилкові;  підтримувати в колективі норми і стандарти, морально-ціннісні орієнтації, які сприяють формуванню позитивних якостей особистості учня; постійно турбуватися про зміну характеру і видів колективної діяльності, що дозволяє вводити учнів у нові стосунки.

Ще на початку створення Учнівської Республіки у ВПУ №25 при обговоренні в колективі педагогів-вихователів нової форми самоуправління учнів, пропонувалося небайдужим педагогам добровільно взяти на себе роль фасилітатора і вести той чи інший напрям учнівської діяльності. Проте тоді не так багато виявилося дорослих «добровольців». Для мене цікавим було започаткування друкованого органу учнівства. Так народилася газета «25 плюс». На той час уже функціонував новостворений підрозділ училища – інформаційно-видавничий відділ (ІВВ). В Положенні про ІВВ обґрунтовувалась мета відділу як об’єднання творчих та інтелектуальних зусиль педагогічного й учнівського колективів задля підвищення якості освіти й удосконалення навчально-виховного процесу відповідно до сучасних тенденцій в освітній галузі; створення умов для самоосвіти, самовдосконалення педагогів та учнів, для підвищення професійної компетентності інженерно-педагогічних працівників, їх методичного і наукового рівнів; формування в учнів активної життєвої позиції, розвиток творчих здібностей, інтелектуального потенціалу, професійних навичок та умінь, видання посібників, методичних навчальних матеріалів та ін.  У рамках відділу й запрацювала учнівська газета, яка за два роки свого існування пройшла надзвичайно тернистий шлях.

Як висловлювався відомий американський журналіст Девід Рендалл, немає журналістики елітної і провінційної, а є журналістика хороша й погана. Ми намагалися продемонструвати хорошу журналістику. А це – свобода висловлювання в рамках журналістської етики, це донесення до людей правди, примноження у світі добра, боротьба за справедливість, вплив на формування суспільної свідомості й громадської думки, що не всіма сприймається адекватно. І з кожним випуском газети все розширялося коло наших друзів та прихильників, більш демократичними ставали стосунки в училищній родині.

Світ щодень оновлюється. Нові технології заполонили всі галузі та сфери життя. Але нічого хорошого не зроблять для світу роботи. Головною все ж завжди залишатиметься людина. А людина – це індивідуальність. Людина сама себе виховати повинна, що й роблять наші учні, які беруть участь у творенні часопису. Бо ж таки й справді тут не допоможуть і ті сто вихователів, приставлених до учня, якщо він сам того не захоче (за В. Сухомлинським).  Крім того, виховання – це не виправлення людини під «свій стандарт», а підтримка в ній тих кращих якостей, які в ній є. На те в нас і створена Учнівська Республіка «Майбуття Поділля», на те й започаткований учнівський часопис «25 плюс».

Не скажу, що всі, хто долучається до творення газети, мають здібності журналіста. Але журналістика – унікальна справа, яка об’єднує різноманітні уміння. Сучасною американською психологією сформульовано таке правило: «Якщо ви робите дещо, а воно не спрацьовує – зробіть щось ІНШЕ. Якщо ви постійно робите щось інше – що-небудь спрацює!». Масово-інформаційна діяльність надає людині широкі можливості самореалізуватися, бо містить у собі елементи цілого ряду привабливих творчих професій, які самі по собі самодостатні. Хороший журналіст повинен мати навички психолога, бути гарним комунікатором. Не завадять йому й акторські здібності (десь зіграти непомітну третьорядну роль, а десь – головну). Він – і педагог, бо навчає людей жити, відкриває шлях до нових знань. Коли макетує газету чи готує радіо- або телепередачу, він – режисер. В нього має бути й письменницький хист (різниця лиш у тому, що письменник пише тоді, коли прийде натхнення, в умовах, коли ніхто й ніщо йому не заважає, а журналіст щодня в яких завгодно умовах і навіть – в екстремальних). Журналіст – це ще й дослідник, і детектив, і багато-багато інших здібностей можуть проявитися в журналістській діяльності.

Наші вихованці вже на конкретних прикладах переконалися в тому, що журналістика дає унікальні можливості для реалізації особистості. Ольга Оріщина закінчила перший курс училища непомітною і не поміченою. З початку другого курсу вона раптом виявила бажання війти в актив учнівського самоврядування. Педагог-організатор не міг відразу зорієнтуватися, що запропонувати «цій дивній дівчині». З розмови з Олею я зрозуміла головне: вона має на все власну думку, яку викладає спокійно й виважено.  Ставши редактором газети, Оля почала проявлятися «в комплексі». Це був саме той випадок, коли в «готового» Учня з’являється Вчитель». А вчити її було легко, бо вона мала величезне бажання освоїти нову й цікаву справу. Мені ж бачилося в цій дитині майбутнє журналістики, бо їй непогано вдаються аналітичні матеріали, чого особливо бракує нинішній журналістиці.

Наш учнівський редактор налагодила контакти із ЗМІ області. Її обрали Головою учнівського самоврядування ПТНЗ Хмельниччини. Вона брала участь у форумі учнівських лідерів у Києві. Наша газета стала лауреатом ХІІІ національного конкурсу шкільних газет та газет ПТНЗ. Третьокурсниця Ольга Оріщина, яка здобувала в училищі професію «Оператор КН. Секретар керівника», проходила практику в газеті «Всім» не як секретар чи оператор, а як журналіст. Після закінчення училища Оля вступила на заочне відділення Хмельницького національного університету (спеціальність «Соціальний педагог. Практичний психолог»). Її запросили  (!) на роботу в газету «Всім»… Хіба це не перемога?! І всього за два роки творення учнівської газети!

Є й інші приклади. Галина Глуховська, яка випробувала себе на дизайні обкладинок газети, вподобала цю справу. Після закінчення училища адміністрація запропонувала (!) їй посаду художника-оформлювача. Наразі учень (третьокурсник), який здобуває професію обліковця, виявив бажання спробувати свої сили в дизайні газети. Все в нього вийшло. Набуває майстерності і планує своє майбутнє пов’язати з такою роботою. Кількох дівчат зацікавили соціологічні дослідження, які проводить газета, і вони, планують реалізуватися саме в цій сфері. Маємо цілу когорту фотографів. Створили стінну фотогазету «Світлина Республіки», готуємо перший випуск друкованої фотогазети «ФотоВеПеУшка». У найближчих планах – створення радіогазети та електронної газети, випуск альманаху учнівської творчості.

За два роки інформаційно-видавничий відділ став центром творчості в училищі. Редакцією газети оголошуються різні конкурси. Вже традиційним є конкурс «Золоте перо» (в різних номінаціях), підсумки якого підбиваються наприкінці календарного року. Колишньою викладачкою училища Тетяною Бортнік, яка сьогодні працює в консульстві України в Кракові і є палкою шанувальницею газети, ініційований конкурс «Ерудит». Перші конкурсні завдання поступили саме від неї. Нещодавно вона привезла з Польщі подарунки для переможця та заохочувальні призи для обраних нею учасників. Нові завдання до цього конкурсу запропонувала колишній майстер виробничого навчання з професії «Оператор комп’ютерного набору. Секретар керівника» Світлана Гранатюк. Цікавлять учнів і фотоконкурси: «Світ – в об’єктиві», «Кумедний об’єктив».

Щоб з перших днів навчального року розкрити здібності першокурсників до тієї чи іншої справи, газета «25 плюс» запропонувала проект «Анкета вступника «Будьмо знайомі!». Кожен вступник, подаючи документи до приймальної комісії», переглядав підшивку газети і заповнював запропоновану анкету. Відповіді на 10 питань анкети мали дати уявлення про особистість вступника, його багатогранні інтереси, здібності, можливості, побажання, уміння. На звороті аркуша вступник мав висловити свою думку з питання «Чи замислювався (-лась) ти над сенсом твого життя. Якщо так, то в чому він полягає? Чи, може, рано ще тобі над цим думати або й узагалі не варто?». Це останнє завдання стало своєрідним тестом як на виявлення журналістських здібностей, так і особистісних якостей. Результати анкетування неабияк допомогли  членам приймальної комісії під час співбесіди. Постійно звертаються до анкет у своїй роботі й педагоги, які працюють з першокурсниками.

Газета «25 плюс» є ініціатором не одного проекту. Дуже ефективним виявився проект «Клуби за інтересами». Оскільки інформаційно-видавничий відділ створений на базі бібліотеки училища, розташованої у приміщенні гуртожитку, то засновниками проекту стали: Газета, Бібліотека, Рада гуртожитку і вихователь гуртожитку Наталія Обертюк. Проектом передбачалось створення «Клубу-кав’ярні «Афіна», в рамках якого проводяться клуби за інтересами. Методикою клубної діяльності можуть оволодіти й практично застосовувати тільки люди творчі. А організаційне ядро цього проекту виявилось саме таким. Тому й ефект не забарився. Він став явним уже з перших засідань клубів. На сьогоднішній день успішно діють чотири клуби: дискусійний клуб «Істина», клуб рукоділля «Чарівні пальчики», клуб цікавих зустрічей «Довіра» і літературно-музичний клуб «Ліра». Є нові ідеї. Готується «грунт» (і методичний, і психологічний і матеріально-технічний) для їх втілення в життя.  

Залучаємо учнів навіть до, здавалось би, «дорослих» проектів. Сьогодення вимагає підвищення професійної компетентності педагогів,  бібліотечних працівників, методистів, керівників навчальних закладів, а також зміни пріоритетів у методичному та організаційному забезпеченні функціонування бібліотек, інтегрування їх у єдиний інформаційний простір. Започаткування проекту «Бібліотека як інформаційно-видавничий центр ПТНЗ» саме й дозволяє нам поступовими кроками змінювати ці пріоритети, активно сприяти розв’язанню єдиної загальнометодичної проблеми училища «Особистісно-професійний розвиток і саморозвиток педагога та учня», яка є завжди актуальною, посилити роль бібліотеки та інформаційно-видавничого відділу у формуванні професійних компетентностей випускника відповідно до сучасних вимог сьогодення. Інформаційний центр покликаний інтенсифікувати  впровадження нових технологій у діяльність бібліотеки як основи для підвищення якості професійного навчання та компетентності як інженерно-педагогічних працівників, так і учнів, забезпечити активне самонавчання та формування навичок самовдосконалення, професійного становлення майбутніх висококваліфікованих робітників і спеціалістів, осучаснення форм методичної роботи відповідно до потреб сьогодення, перспективного розвитку навчального закладу. Без учнівської підтримки ми не могли б зробити навіть перших кроків. І саме завдяки тому, що інформаційно-видавничий відділ та бібліотека стали центром творчості, який об’єднує велике коло однодумців, даний проект отримав найміцнішу підтримку саме в учнівства і батьківської громадськості. А в минулому навчальному році наш Проект брав участь у Всеукраїнському огляді-конкурсі «Роль бібліотеки професійно-технічного навчального закладу у формуванні професійної компетентності робітничих кадрів». Спільні зусилля й привели до успіху – перемоги в конкурсі, нагородження Дипломом І ступеня. Залишається ще багато зробити, аби отримати остаточний результат цього проекту. А це – програма УФД-Бібліотека й розширення інформаційно-видавничого відділу до видавничого центру з поліграфічними можливостями.

Але там, де є творчість, ентузіазм, де виховання і методичний підхід – нероздільні, де є партнерство педагогів та учнів, – там буде й успіх. Потрібно лише поставити мету – виховати Людину. При цьому не завадило би «переглянути» методику виховання. Надзвичайно мудрий педагог і журналіст Симон Соловейчик дуже справедливо зауважував: «Як правило, у працях про виховання бажані якості дитини розкладають по поличках: виховання колективізму, виховання патріотизму, виховання працелюбства – і так далі. На  кожне з такого роду «виховань»  написані дисертації. Між тим, у великих педагогів нічого подібного нема. Вони ставлять перед собою велику мету – і все решта приходить саме по собі».  А головне завдання педагогіки, вважає цей великий прихильник гуманізму в освіті, «привести до дітей талановитих людей – решта зробиться саме, адже що може бути педагогічнішим, ніж талант».  Дозволю собі завершити Соловейчикову фразу так: «…і творчість. Бо де творчість – там і успіх».

Тетяна Боднарук,

     методист, завідувач інформаційно-видавничого відділу,                           редактор-консультант газети «25 плюс»                    (органу учнівського самоврядування)                               ВПУ №25 м. Хмельницького


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32846. Проблема жизни, смерти и бессмертия в духовном опыте человечества. Проблема смысла жизни 15.34 KB
  Проблема жизни смерти и бессмертия в духовном опыте человечества. Проблема смысла жизни. Поэтому проблема жизни и смерти занимает важнейшее место в общественном сознании прежде всего в философии и религии. Для ранней античной философии характерен космоцентричный подход к пониманию проблемы жизни и смерти.
32847. Общество как материальная система 15.36 KB
  Общество это обособившаяся от природы часть материального мира высокоорганизованная материальная система подчиняющаяся всеобщим законам и в то же время имеющаяся специфические особенности функционирования и развития. Как и любое материальное образование общество обладает целым рядом неотъемлемых свойств: объективность системность и структурность движение пространство время отражение самоорганизация. Общество возникает и существует объективно т. Общество представляет собой открытую развивающуюся систему.
32848. Материально-производственная сфера общественное жизни.Диалектика производительных сил и производственных отношений 12.99 KB
  Материальное производство характеризуется определенным способом производства который представляет собой единство двух сторон: производительных сил и производственных отношений. Производственные отношения включают в себя отношения собственности на средства производства а также отношения по поводу распределения и обмена продукта материального производства. В этом проявляется диалектика экономических потребностей производства и потребления.; способ производства и соответствующие ему отношения собственности определяют появление и развитие...
32849. Социальная сфера общественной жизни. Социальная структура общества. Виды социальных общностей 13.65 KB
  Социальная структура общества. Сфера общества это социальное пространство которое фиксирует границы того или иного вида общественной деятельности. Социальная сфера это исторически сложившаяся относительно устойчивая система связей между различными элементами общества: отдельными индивидами социальными группами и социальными общностями. В социальной сфере реализуются интересы классов и слоев общества социальных общностей и групп отношения общества и личности здесь создаются и совершенствуются условия труда быта и досуга.
32850. Политическая сфера общественной жизни. Структура и соц функции. Государство,как основной политический институт 12.55 KB
  Общество как система состоит из нескольких подсистем или сфер основными из которых являются экономическая социальная политическая духовная и экологическая. Политическая сфера область общественной жизни включающая в себя политические отношения данного общества. и международные; политическая деятельность; политическое сознание политическая идеология и политическая психология.
32851. Экологическая сфера. Роль мед работников 11.81 KB
  Общество как система состоит из нескольких подсистем или сфер основными из которых являются экономическая социальная политическая духовная и экологическая. Экологическая сфера общества сформировалась во 2й половине ХХ в. Экологическая сфера подсистема общества формирующаяся на основе специализированной деятельности по охране воспроизводству улучшению и приумножению природных факторов человеческого бытия. Экологическая деятельность.
32852. Духовная сфера общ6ества. Основные формы и уровни. Общественная психология и идеология,их диалектическая взаимосвязь 14.08 KB
  Специфика идеологии проявляется в том что она возникает на основе существующих в обществе экономических отношений и отражает действительность через призму этих отношений. В классовом обществе экономические отношения выступают в форме классовых интересов поэтому специфику идеологии можно конкретнее представить как отражение действительности через призму интересов определенных классов как систему идей и взглядов классов. В классовом обществе нет и не может быть надклассовой или внеклассовой идеологии. Общественно историческая практика...
32853. Религия, как форма общественного сознания 16.61 KB
  1Мораль 2Религия 3Искусство4Наука 5Философия 6Политическое сознание 7Право 8Экологическое сознание Религия представления о мире основанные на вере в сверхъестественное и отражающие мир в иллюзорной форме. Религия как ФОС проявляется в религиозной психологии основанной на эмоциях и религиозной идеологии учении о Боге и его отношении к миру. Религия существует много веков повидимому также долго как существует человечество.
32854. Мораль, особенности медицинской этики 13.15 KB
  Особенности медицинской этики. Одним из важнейших разделов медицинской этики является деонтология наука о профессиональном долге врача. в связи с развитием новых медицинских технологий появилась необходимость пересмотра многих принципов медицинской этики. Сформировалась новая наука биоэтика этика живого дисциплина определяющая меру ответственности тех кто принимает решение о выборе метода лечения и о применении в медицинской практике новых научных знаний и медицинский технологий.