54351

Методика створення ігрових зон для першокласників

Реферат

Педагогика и дидактика

Сюжети ігор дуже різноманітні й відображають реальні умови життя дитини. Народна педагогіка виділяє дві основні групи ігор. Дидактичні гри різновид ігор за правилами. Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнання іграшок геометричних фігур природного матеріалу шишок плодів насіння листків тощо.

Украинкский

2014-04-02

225.5 KB

2 чел.

Черкаська область

Відділ освіти Смілянської райдержадміністрації

Методичний кабінет

Підготувала

вчитель Ташлицької

загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Гончаренко Наталія Миколаївна

Вступ

Мислителі та педагоги минулого і сучасних часів досліджують проблему, як засобом гри ефективно навчати та виховувати дітей Я.А. Коменський вважав гру необхідною формою діяльності дитини, що відповідає її природі та здібностям, гра - серйозна розумова праця, у процесі якої розвиваються усі здібності. В дитини у грі збагачується коло уявлень про навколишній світ, розвивається мова, у колективних іграх дитина спілкується з однолітками. К.Д.Ушинський розглядає гру не тільки як засіб розваги, але як спосіб виховання, навчання та розвитку.

Мета гри — забезпечення переходу від пізнавальної мотивації до професійного зв'язку з появою потреби у знаннях та їх практичного застосування в процесі навчання, що наближена до реальних умов виробництва, — не може бути повною мірою реалізована у вищій школі. У грі використовуються прийоми, що "розкріпачують" учнів, викликають бажання вирішувати проблеми, у ході гри.

Цією проблемою займалися і займаються такі педагоги як О.Савченко, Л. Болим, А. Заїка, С. Кириленко, О.Ночвиюва, І.Мартинюк, В.Киричок та інші.

Історичний аспект гри

У глибоку давнину дитячі ігри виникали як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Універсальний засіб народної педагогіки, вона починає вважатися «несерйозним» заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля. У школі, з її традиційним бажанням уникати будь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було місця. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції. З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов'язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою і своєю сім'ю. Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних умовах — це не спонтанні сюжетні ігри, не стихійно засвоєні від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання.

У грі при цьому існує суб'єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів і взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, і з'являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.

Структурні складові гри

 Дитяча гра - один з основних видів діяльності дітей, спрямованої на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ через відтворення дій та взаємин дорослих.

За своїм змістом ігри органічно пов'язані з життям, працею і поведінкою дорослих членів суспільства. Сюжети ігор дуже різноманітні й відображають реальні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від конкретних умов життя, від входження дитини в навколишню реальність, її кругозору.

Народна педагогіка виділяє дві основні групи ігор.

Ігри першої групи виникають самі собою. У них діти наслідують функції дорослих, те, що в майбутньому стане для них серйозним обов'язком — трудовим, сімейним, громадським.

Друга група — це ігри спеціально вигадані для розваги.

У дидактичних іграх, створених педагогікою,в тому числі й народною, ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Дидактичні гри - різновид ігор за правилами.

Поняття дидактичної (навчальної) гри включає обов'язкові компоненти: навчально-рову структуру, наявність та органічне поєднання основних її складових дидактичних завдань, ігрових дій, правил.

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує польові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини, її цінність, передусім у тому, що вона викопує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: "Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поламав голову», тобто зароджується інтерес до розумової праці.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Дидактичні ігри можуть:

бути тільки в словесній формі;

поєднувати слово й практичні дії; поєднувати слово й наочність:

поєднувати слово і реальні предмети.

Структурні складові дидактичної гри - дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлені, логічного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти польові зусилля для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум - наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.

Ігрові дії - засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.

Правила гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вихователем до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім — спосіб його виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнання, іграшок, геометричних фігур, природного матеріалу (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Підбиття підсумків гри в зв'язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри.

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.

Діти дуже добре сприймають ігри на природничу тематику: «Загадай — ми відгадаємо», «Що спочатку, а що потім?», «Магазини, «Овочі і фрукти», «Хто де живе?», «Знайти дерево за насінням».

Широкі можливості у початковій школі, особливо в перших-других класах, є для проведення ігор-занять та ігор-вправ. Так, для розвитку усного мовлення й логічного мислення учнів доцільно проводити такі ігри: «З якого дерева листя?», «Знайти такий самий предмет (колір)», «Що змінилося?», «Чого тут не вистачає?», «Коли це буває?», «Для чого це потрібно?», «Хто на чому грає?», «Чиї це інструменти?».

Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні народні дитячі ігри. Національні дитячі гри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, і за формою, і за змістом найповніше відповідають ментальності української дитини.

Використання ігор

   Складність використання гри у навчанні пов'язана з її особливостями (двопланова поведінка, відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру. Потрібно, щоб учні були орієнтовані на результати гри.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати , розвивати увагу . Захопившись грою діти не помічають , що навчаються , до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Використання на уроках ігор та ігрових моментів робить процес цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії , за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмета. Отож гра - незмінний важіль розумового розвитку дитини.

Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому, невимушене виховує адекватне сприймання до невдач і помилок.

Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.

Види емоційного стимулювання:

1. Ігрове завдання можна давати як відпочинок.

2. Вона дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра - імпровізація).

3. Ігрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретної ситуації, конкретного учня,

При підборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективність засвоєння змісту навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вони виконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявлень переходить у пам'ять, а потім через узагальнення одиничного формується розуміння загального.

Діяльність учнів буде успішною, якщо модель дій, яку необхідно виконати, випереджає саму діяльність. На стійкість уваги впливає спрямованість особистості, її інтереси. Необхідно максимально активізувати асоціативну пам'ять і творчий розвиток особистості. Організація і проведення ігор потребують великої майстерності. Педагогу потрібно виробити чітку стратегію керівництва груповим спілкуванням.

У ході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою, підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі. Активність учнів — головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичних іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігор потребують вміння викладати свої думки у зв'язній і зрозумілій формі, використовуючи відповідну термінологію.

Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи навальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, педагог повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено завдання, вчитель надає йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії це спонукає учнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з'являється і активність, і творчі думки, і дії хвилювання за себе, команду, весь колектив.

Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.

Головні умови ефективності застосування ігор - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить під змісту гри.) Наприклад, гру «Відгадай», мета якої - розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це — не завжди правильно, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» з Чомусиком, учаться в "лісовій школі" або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх - вправах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Відомо, що зміст ігор шестирічних дітей багато в чому зумовлений ігровим матеріалом. У зв'язку із цим методика керівництва іграми реалізується насамперед в їхньому матеріальному забезпеченні.

Матеріал для ігор розмішується в ігровій кімнаті чи в ігровому куточку за умовно виділеними зонами для кожного виду ігор.

Зона сюжетно-рольових ігор постачається тематично підібраними наборами іграшок — «Меблі», «Транспорт», «Школа», «Аптека», «Бібліотека» та ін. Іграшки для різних тем вносять в ігрову кімнату поступово, у міру засвоєння відповідних тем за програмою курсу «Ознайомлення з навколишнім світом», який має чітко виражену виховну спрямованість. З метою розвитку інтересу дітей до чергової виховної теми ігрову кімнату іноді до початку проходження відповідної теми на уроці поповнюють іграшками нової тематики. Іграшки, до яких діти втратили інтерес, складають у підсобне приміщення і повертають у кімнату тільки через деякий час. Цікаво проходять сюжетно-рольові ігри, якщо в кімнаті кілька переносних ширм, і діти мають можливість організовувати ігри невеликими групами, по 5—6 чоловік.

Зона будівельно-конструктивних ігор складається з наборів будівельного матеріалу (дерев'яного, металевого, пластмасового): тематичних — «Місто», «Село», альбомів з моделями різних виробів, фотографій та ілюстрацій різних споруд, схем, малюнків. У цю зону також входить додатковий матеріал для розвитку сюжету гри (ляльки, транспорт, меблі, дорожні знаки, дерева).

У зоні ігор - драматизацій містяться деталі костюмів, декорацій, маски, тексти казок, оповідань, віршів, інших жанрів, зміст яких викладається у діалогічній формі, ілюстровані видання книжок, альбоми з ілюстраціями до літературних творів, набори листівок, діафільми, грамзаписи, фотографії спектаклів, ширма і набори до різних видів театру (тіньового, настільного, пальчикового, лялькового), атрибутика для розігрування театральної вистави (афіші, квитки, програми, віконце касира та ін.).

Зона дидактичних ігор оснащується настільно друкованими іграми, виготовленими поліграфічною промисловістю, і дидактичними іграми, виготовленими педагогами.

Для пізнавальних ігор підбирають тематично сюжетні картини, ілюстрації та фотографії, складають маршрути подорожей, готують схеми і карти, підбирають діафільми, художню літературу, зображення різних видів транспорту, на яких діти здійснюють уявні подорожі, за результатами ігор готуються щоденники, ілюстровані звіти учнів про уявні подорожі.

У зоні рухливих ігор зосереджені м'ячі, скакалки, обручі та інші предмети, деталі костюмів для сюжетних ігор, книжки з розробками ігор, альбоми з лічилками та інший матеріал.

Для ігор-розваг зі світлом підбирають кольорові скельця, кольоровий плексиглас, плівки, з повітрям і вітром — готуються вертушки, повітряні змії, флюгери; з водою — влаштовуються водяні млини, озера, річки. Ці ігри забезпечуються плаваючими іграшками. Крім ігор-розваг з природними факторами, спеціально готуються матеріали для ігор у приміщенні.

Матеріальна база для організації виховної роботи із шестирічними в ігровій формі створюється за умови об'єднання зусиль керівництва школи, вчителя і вихователя 1-го класу, батьків, громадських організацій і шефів.

Практика виховної роботи показує, що кожний вид ігор по-своєму впливає на розвиток та виховання шестирічної дитини. У цих іграх розширюються знання про Вітчизну, про рідний край, професії, про ставлення дорослих до праці, про моральні норми. Спираючись на гру, учитель має можливість цілеспрямовано формувати знання та поведінку учнів 1-го класу.

У будівельне-конструктивних іграх закріплюються й розвиваються конструктивні вміння та навички, формується творче мислення, удосконалюються здібності, розвиваються естетичні потреби. Ці ігри привчають дітей до праці в колективі, справедливо розподіляти обов'язки та будівельний матеріал, дружно реалізовувати колективні задуми, бережно ставитися до результатів праці ровесників, планувати наступну роботу.

У іграх - драматизаціях удосконалюється звукова вимова, збільшується словниковий запас, уміння використовувати жести, міміку, інтонацію. І гри-драматизації допомагають у розв'язанні завдань естетичного виховання, формують уміння передавати почуття та вчинки дійових осіб, виражаючи при цьому своє ставлення до їх моральної суті.

Опис ігрових зон які використовуються в 1класі

Ігрова зона «Бібліотека»

Мета: розширити словниковий запас слів першокласників; розширити словник мовленнєвого етикету учнів; вивчати правила спілкування між людьми; виховувати любов до читання та бережливого ставлення до книг.

Атрибутика: естетично оформлена коробка з написом ігрової зони, різноманітність книг: вірші, казки, оповідання, енциклопедії; читацькі формуляри де ведеться запис та облік прочитаних книг.

Ігрова зона «Будівельник»

Мета: розширити знання учнів про важливість будівельних професій, трудові дії та знаряддя праці, поглиблювати усвідомлення того, що добробут нашої країни і всіх громадян примножується працею;  викликати почуття поваги до трудівників та прагнення сумлінно працювати4 виховувати любов до праці.

Атрибутика: конструктори «Лего», дерев’яний набір геометричного матеріалу, схеми - проекти будинків та інших споруд.

Ігрова зона «У лікаря Нехворійка»

Мета. Сформувати в учнів уявлення про цінність життя і здоров’я; вчити дітей наводити приклади проявів поваги до інших, обґрунтовувати значення бережливого ставлення до себе і до інших; виховувати поважне ставлення до людей, та дбайливого ставлення до свого здоров’я.

Атрибутика: ігровий набір інструментів та матеріалів для лікаря, малюнки що пропагують здоровий спосіб життя, білих халат та шапочка для лікаря

Ігрова зона аптека «Надія»

Мета. Розширити уявлення дітей про значення аптек у житі людини; розповідати учням про право на збереження здоров’я; вчити їх звертатися за порадою та допомогою у разі виникнення проблем зі здоров’ям; формувати прагнення дбати про власне здоров’я; виховувати дбайливе ставлення до здоров’я.

Атрибутика: пусті упаковки з назвами із під ліків, каса з іграшковими грошима, одяг для фармацевта.

Використання ігрових зон у навчально – виховному процесі

Зона сюжетно-рольових ігор постачається тематично підібраними наборами іграшок — «Меблі», «Транспорт», «Школа», «Аптека», «Бібліотека», «Відділення зв’язку» та ін. Цікаво проходять сюжетно-рольові ігри, якщо в кімнаті кілька переносних ширм, і діти мають можливість організовувати ігри невеликими групами.

Зона будівельно-конструктивних ігор складається з наборів будівельного матеріалу (дерев'яного, металевого, пластмасового): тематичних — «Місто», «Село», альбомів з моделями різних виробів, фотографій та ілюстрацій різних споруд, схем, малюнків. У цю зону також входить додатковий матеріал для розвитку сюжету гри (ляльки, транспорт, меблі, дорожні знаки, дерева). Найчастіше використовую на уроках трудового навчання

У зоні ігор - драматизацій містяться деталі костюмів, декорацій, маски, тексти казок, оповідань, віршів, ілюстровані видання книжок, альбоми з ілюстраціями до літературних творів, набори листівок, ширма і набори до різних видів театру (тіньового, настільного, пальчикового, лялькового), атрибутика для розігрування театральної вистави (афіші, квитки, програми, віконце касира та ін.). Використовую на уроках навчання грамоти та читання. Наприклад, використовуючи іграшки лялькового театру діти із задоволенням переказують казку «Рукавичку», а надівши маски героїв казки «Колобок» дуже добре інсценізують казку.

Зона дидактичних ігор оснащується настільно друкованими іграми.

Для пізнавальних ігор підбирають тематично сюжетні картини, ілюстрації та фотографії, складають маршрути подорожей, готують схеми і карти, художню літературу, зображення різних видів транспорту, на яких діти здійснюють уявні подорожі.

У зоні рухливих ігор зосереджені м'ячі, скакалки, обручі та інші предмети, деталі костюмів для сюжетних ігор, книжки з розробками ігор, альбоми з лічилками та інший матеріал.

Практика виховної роботи показує, що кожний вид ігор по-своєму впливає на розвиток та виховання шестирічної дитини. У цих іграх розширюються знання про Вітчизну, про рідний край, професії, про ставлення дорослих до праці, про моральні норми. Спираючись на гру, учитель має можливість цілеспрямовано формувати знання та поведінку учнів 1-го класу.

У будівельне-конструктивних іграх закріплюються й розвиваються конструктивні вміння та навички, формується творче мислення, удосконалюються здібності, розвиваються естетичні потреби. Ці ігри привчають дітей до праці в колективі, справедливо розподіляти обов'язки та будівельний матеріал, дружно реалізовувати колективні задуми, бережно ставитися до результатів праці ровесників, планувати наступну роботу.

У іграх - драматизаціях удосконалюється звукова вимова, збільшується словниковий запас, уміння використовувати жести, міміку, інтонацію. І гри-драматизації допомагають у розв'язанні завдань естетичного виховання, формують уміння передавати почуття та вчинки дійових осіб, виражаючи при цьому своє ставлення до їх моральної суті.

Опис ігрових зон які використовуються в 1класі

Ігрова зона «Бібліотека»

Мета: розширити словниковий запас слів першокласників; розширити словник мовленнєвого етикету учнів; вивчати правила спілкування між людьми; виховувати любов до читання та бережливого ставлення до книг.

Атрибутика: естетично оформлена коробка з написом ігрової зони, різноманітність книг: вірші, казки, оповідання, енциклопедії; читацькі формуляри де ведеться запис та облік прочитаних книг.

Ігрова зона «Будівельник»

Мета: розширити знання учнів про важливість будівельних професій, трудові дії та знаряддя праці, поглиблювати усвідомлення того, що добробут нашої країни і всіх громадян примножується працею;  викликати почуття поваги до трудівників та прагнення сумлінно працювати4 виховувати любов до праці.

Атрибутика: конструктори «Лего», дерев’яний набір геометричного матеріалу, схеми - проекти будинків та інших споруд.

Ігрова зона «У лікаря Нехворійка»

Мета. Сформувати в учнів уявлення про цінність життя і здоров’я; вчити дітей наводити приклади проявів поваги до інших, обґрунтовувати значення бережливого ставлення до себе і до інших; виховувати поважне ставлення до людей, та дбайливого ставлення до свого здоров’я.

Атрибутика: ігровий набір інструментів та матеріалів для лікаря, малюнки що пропагують здоровий спосіб життя, білих халат та шапочка для лікаря.

Ігрова зона аптека «Надія»

Мета. Розширити уявлення дітей про значення аптек у житі людини; розповідати учням про право на збереження здоров’я; вчити їх звертатися за порадою та допомогою у разі виникнення проблем зі здоров’ям; формувати прагнення дбати про власне здоров’я; виховувати дбайливе ставлення до здоров’я.

Атрибутика: пусті упаковки з назвами із під ліків, каса з іграшковими грошима, одяг для фармацевта.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40511. Радищев и фольклор 20.5 KB
  Радищев и фольклор. Концепция Радищева – вершина русской фольклористики XVIII века. Радищев как и многие другие интересуется фольклором. Фольклор выражает идеологию и психологию коллективное бессознательное народа.
40512. Анализ волшебно-сказочного сюжета по выбору студента 36.5 KB
  Фундаментальная оппозиция свой чужой определяет как известно всю поэтику и проблематику волшебной сказки. При этом оппозиция братьев осложняется тем что Иван–царевич в первой части сказки по терминологии В. В результате возникает как уже отмечалось подробно разработанная на разных уровнях система отражающая все важные для фольклорной сказки аспекты природный природносоциальный семейнородственный и родственный в смысле учения Н. Противоречие между метафизическим и бытовым уровнями мировосприятия отличающимися друг от друга как...
40513. Былины Киевского цикла 20 KB
  Три типа персонажей: князь Владимир богатыри враги Князь Владимир – центральный персонаж но богатырь – главный герой.
40515. Былички 21.5 KB
  Былички. Былички – истории о покойниках леших домовых – память о древнеславянской мифологии. Былички – мифологические рассказы о духах природы и домашнего очага. По композиции былички: мемораты – воспоминания о встрече; фабулаты – есть сюжет повествование.
40516. ГЕНЕАЛОГИЧЕСКАЯ КЛАССИФИКАЦИЯ ЯЗЫКОВ 320 KB
  Шаповал ГЕНЕАЛОГИЧЕСКАЯ КЛАССИФИКАЦИЯ ЯЗЫКОВ Новосибирск 2002. ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ ГЕНЕАЛОГИЧЕСКОЙ КЛАССИФИКАЦИИ ЯЗЫКОВ Понятие генеалогической классификации Генеалогическая классификация основана на определении родственных отношений между языками. При этом доказывается общность происхождения родственных языков и демонстрируется их развитие из единого часто реконструируемого специальными способами языка который получает название праязык. При генеалогической классификации языков прежде всего выясняется степень их родственных отношений и...
40517. Классификация согласных по различным признакам 24 KB
  2 По способу образования по характеру преграды: смычные взрывные: чистые смычные например: [б] [г]. аффрикаты смычнощелевые например: [ц] [ч]. вибранты дрожащие например: [р] щелевые фрикативные однофокусные например: [j] [ф] [в] двухфокусные – сложные щелевые шипящие щель образуется в двух местах. 3 По месту образования по активному органу: губные: губногубные билабиальные например : [п] губнозубные лабиодентальные например: [ф] язычные: переднеязычные: зубные например: [т]...
40518. Линейное членение звукового потока. Суперсегментные фонетические явления 30 KB
  Слоговые подходы к выделению и определению. Членение речевого потока на слоги происходит во всех языках мира. Слог – минимальная произносительная единица речи состоит из одного или нескольких звуков. Методы выделения слога: Слог представляет звукосочетание за один выдох.