54418

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИЯВЛЕННЯ, НАВЧАННЯ І ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ МОЛОДІ

Курсовая

Педагогика и дидактика

Профільне навчання в сучасній школі як технологічне рішення по створенню розвивального середовища для обдарованої молоді. Теоретичний аналіз світового досвіду профільної диференціації навчання.Сутність мета і принципи профільного навчання.

Украинкский

2014-03-13

367 KB

13 чел.

Бесєдіна І.Є., Яковенко Т.В.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИЯВЛЕННЯ, НАВЧАННЯ І ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ МОЛОДІ

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………….2

І. Профільне навчання в сучасній школі як технологічне рішення по

створенню розвивального середовища для обдарованої молоді……........4

1. Вступ………………………………………………………….....................4                                                  

2. Теоретичний аналіз світового досвіду профільної диференціації

навчання……………………………………………………………..……..6

2. 1.Сутність, мета і принципи профільного навчання……………….........9

2. 2.Форми організації профільного навчання……………………….........13

2. 3.Допрофільна підготовка…………………………………………..........17

2. 4.Готовність учителя до роботи в умовах профільного навчання…….26

3. Висновки……………………………………………………………..........32

Література…………………………………………………………………...34


Вступ

З метою задоволення соціального замовлення на підготовку людей нового типу, здатних оптимально вирішувати проблеми науково-творчої спрямованості, педагогічний колектив школи працює в напрямку пошуку учнів, які мають нахили до поглибленого вивчення предметів.

Першорядним ланцюгом в системі роботи з обдарованими та здібними учнями є створення класів з поглибленим вивченням предметів та профільним навчанням: фізико-математичний профіль та інформаційно-технологічний профіль (із збільшеною кількістю годин інформатики).

Ідея профільності старшої школи вже не викликає сумніву серед педагогів, тому що є дуже актуальною і вчасною. Її реалізація передбачає попереднє самовизначення підлітка, здійснення відносно відповідального для нього кроку - вибору спрямування профілю власної навчальної діяльності

Значну роль у роботі з обдарованими та здібними дітьми відіграє підготовка до участі в предметних олімпіадах: спочатку шкільних, потім міських.

Мала Академія наук (МАН) в системі формування високоінтелектуальної особистості відіграє велику роль. «Розум дитини - не посудина, яку треба заповнити, а смолоскип, що треба запалити» (Плутарх).

Концептуальні засади демократизації сучасної освіти визначають пріоритетні напрямки розвитку середньої школи. Серед них - інтеграція сучасної науки і школи, як один із засобів формування людини глибокоінтелектуальної та високо духовної. Час поставив перед школою головне завдання: займатися пошуком та розвитком індивідуальності. Система МАН в сучасних умовах підтримує дослідницьку ініціативу учнів, сприяє пізнанню кожним юним дослідником своїх творчих можливостей, а часто й професійного самовизначення, допомагає їм втілити в життя плани й надії.

Участь учнів в роботі МАН розширює внутрішній потенціал дитини, розвиває її аналітичні здібності, формує глибоке історичне мислення. Робота над різноманітними джерелами привчає учнів бачити історичну перспективу, критично оцінювати події, явища, фактори. Розширення інформаційного поля учнів, право вибору теми сприяє самопізнанню та самоактуалізації юного дослідника.

Серед учнів школи є діти, які проявляють інтерес до науки, мають бажання отримати додаткові знання з окремих галузей науки (це учні 8-11 кл.); кандидати в члени Малої Академії, які проявляють здібності оволодіння науковими знаннями поза шкільною програмою, мають схильність до наукових досліджень, виступають зі своїми роботами на конференціях, є призерами олімпіад, які мають самостійні наукові роботи. В школі створено науково-дослідницьке товариство учнів «Творча феєрія», проводиться дослідницька діяльність. Це об'єднує учнівську молодь, пробуджує «дух дослідництва», навчає самостійного пошуку шляхів з'ясування істини, забезпечує духовний та інтелектуальний розвиток, готує до активної діяльності, сприяє самовизначенню в майбутній професії. Приємно відзначити, що члени шкільної Малої академії наук постійно вдосконалюють свої знання, беруть участь у міських та обласних науково-практичних конкурсах-захистах, пропагують серед школярів наукові розробки.

Виховний простір сприяє свідомій розбудові особистості дитини, становленню та розвитку обдарованої особистості   адже розвиток дитини є складною єдністю внутрішніх змін її психічної діяльності (сприймання, пам’яті, мислення, волі та ін.) і форм її самореалізації (умінь, навичок тощо). Відбувається він у різноспрямованій взаємодії усіх чинників, одним з яких є зовнішнє (розвивальне) середовище, в якому відбувається педагогічний процес і яке є його важливою складовою частиною.

Сучасні дослідники розглядають розвивальне предметне середовище як систему матеріальних об’єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку. Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини.

Представляючи систему роботи з обдарованими дітьми, хотілося б підкреслити думку про роботу з усіма дітьми, а говорячи про обдарованих, мати на увазі дітей, що володіють певними здібностями.

Слід зазначити,що обдарованість серед нас, разом з нами, в масовій школі; її треба тільки вчасно виявляти й розвивати.

Система роботи з обдарованими дітьми, що склалася в навчальному закладі, орієнтується на вирішення проблеми особистісного розвитку обдарувань і досягнення успіху окремою дитиною у вибраному напрямі навчально- виховної діяльності.


І. П
рофільне навчання в сучасній школі як технологічне рішення по створенню розвивального середовища для обдарованої молоді

1. Вступ

Входження української освіти в європейський освітній простір потребує реформування всіх її ланок, насамперед загальної середньої освіти. Нові підходи до організації освіти у старшій школі закладено в Національній доктрині розвитку освіти, законі України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти та Концепції профільного навчання у старшій школі, в якій ідея профільності старшої школи була теоретично обґрунтована групою науковців Інституту педагогіки АПН України.

Основою переходу до інноваційної моделі розвитку освіти мають стати профільне навчання та створювані освітні округи із розбудованими базовими навчально-виховними закладами. Головну мету майбутньої системи освіти в таких підходах слід розглядати як створення умов для успішного навчання і виховання, розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися упродовж всього життя та розбудовувати громадянське суспільство. Профільне навчання покликане допомагати школі запровадити диференціацію, тобто позбавитися необхідності вчити всіх однаково; враховуючи індивідуальні особливості учнів, створити умови для самоствердження та самореалізації кожної особистості. Профільне навчання передбачає об’єднання учнів у відносно однорідні та стабільні групи за метою та розвитком, в яких навчання відбувається за програмами і підручниками, що різняться за змістом, обсягами викладу матеріалу, вимогами до знань, умінь та дій школярів.

Перехід до профільного навчання, створення профільних шкіл та класів викликано:

  •  глобалізацією суспільно-політичного та економічного життя, прагненнями переходу України до постіндустріального суспільства та євроінтеграційними процесами;
  •  необхідністю формувати нове покоління, яке здатне розбудовувати громадянське суспільство;
  •  бажанням молоді отримати освіту, яка б відповідала міжнародним стандартам, що існують у розвинених країнах;
  •  переходом від акдемічної парадигми освіти до компетентнісної, обумовленого неможливістю особи засвоїти всю інформацію, обсяги якої дуже швидко зростають.

Досвід розвинених країн дозволяє зробити висновок, що профільне навчання скеровує учнів у русло можливостей успішного працевлаштування, або продовження освіти з метою набуття професії.

Профільне навчання виробляє у молоді прагнення до:

  •  об’єктивної оцінки власних можливостей, здібностей і знань;
  •  формування уміння приймати оптимальні рішення щодо здобуття освіти та майбутньої професійної діяльності;
  •  формування початкових професійних якостей та вмінь, прагнення до знань правил працевлаштування.

У такому розумінні профільне навчання залучає школу до соціального діалогу, до регулювання ринку праці в регіоні.

Профільне навчання як вид диференційованого навчання передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів, створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті та структурі організації навчання.[22]

Профільне навчання спрямоване на формування єдиної життєвої, світоглядної, наукової, культурної та професійної компетентності учнів, що забезпечить їх подальше самовдосконалення та самореалізацію.

На концептуальному рівні профільне навчання визначається як один зі шляхів забезпечення рівного доступу до якісної освіти; інноваційний характер сучасної профільної освіти характеризують ідеї, які потребують розробки та реалізації на всіх рівнях, а це:

  •  наскрізна профільна освіта, що означає моделювання загальнопредметної та профільної освіти на кожному етапі загальної середньої освіти (початкової, основної, старшої) з позиції характеристики змісту освіти, пріоритетів, цінностей, ключових особливостей, ступеня, критеріїв оцінки підсумкових результатів;
  •  соціально обумовлені принципи відбору змісту освіти - інформаційної ємності та соціальної ефективності;
  •  реалізація змісту освіти на підставі проектно-технологічного підходу, що інтегрує всі види діяльності людини - від появи творчого задуму до реалізації готового продукту;
  •  елективний шлях профілізації, який є набагато дешевшим, аніж мережний, суть його полягає в тому, що учням за рахунок варіативної складової навчального плану пропонуються елективні курси;
  •  зміна пріоритетних форм організації навчально-виховного процесу;
  •  формування компетентності професійної спрямованості випускника профільного класу;
  •  наявність інноваційних рішень щодо визначення змісту профільної освіти та навчальних результатів.

Цілком очевидно, що означені зміни потребують нових підходів при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації педагогічних і керівних кадрів.

Завдання полягає в тому, щоби:

  •  більш точно визначитись у потребах кадрів для профільного навчання з урахуванням особливостей регіону;
  •  формувати соціально значущі якості особистості у випускників закладів освіти;
  •  спрогнозувати ефективність запровадження різних моделей профільного навчання;
  •  визначити ефективність освітніх округів як організаційно-методичних структур профільного навчання.

Отже, особистісно орієнтований підхід до навчання передбачає максимально можливу індивідуалізацію процесу, забезпечення можливості реалізації запитів та обдарувань особистості, тобто учень розглядається як суб'єкт освіти, а не об'єкт постійного, іноді надмірно докучливого педагогічного впливу. Спостерігається тенденція не до формування особистості зі сторони вчителя за заданою готовою формою, а до вільного розвитку дитини згідно з принципом природовідповідності, її інтересами й здібностями. Отже, роль учителя полягає в створенні оптимальних умов для успішного розвитку індивідуальних здібностей, виявленні нахилів, задатків, допомоги в самовизначенні - спочатку у виборі профілю навчання, а потім і у виборі сфери професійної діяльності.

Ідея профільності старшої школи вже не викликає сумніву серед педагогів, тому що є дуже актуальною і вчасною. Її реалізація передбачає попереднє самовизначення підлітка, здійснення відносно відповідального для нього кроку - вибору спрямування профілю власної навчальної діяльності. [21]

2.Теоретичний аналіз світового досвіду профільної диференціації навчання

У більшості країн Європи (Франції, Голландії, Шотландії, Англії, Швеції, Фінляндії, Норвегії, Данії й ін.) усі учні до 6-го року навчання в основній загальноосвітній школі формально одержують однакову підготовку. До 7-го року навчання учень повинен визначитись у виборі свого подальшого шляху.

Кожному учню пропонуються два варіанти продовження освіти в основній школі: «академічний», який у подальшому відкриває шлях до вищої освіти, та «професійний», в якому навчаються за спрощеним навчальним планом, що містить переважно прикладні та профільні дисципліни. При цьому багато вчених-педагогів європейських країн уважають недоцільною ранню профілізацію (в основній школі). У США профільне навчання існує на останніх двох чи трьох роках навчання у школі. Учні можуть вибрати три варіанти профілю: академічний, загальний і професійний, в якому дається передпрофесійна підготовка. Варіативність освітніх послуг у них здійснюється за рахунок розширення спектра різних навчальних курсів на вибір. При цьому насамперед ураховуються запити та побажання батьків, які планують профіль для своїх дітей. Аналіз закордонного досвіду дозволяє виділити такі загальні для всіх вивчених країн риси організації навчання на старшому ступені загальної освіти:

1. Загальна освіта на старшому ступені в усіх розвинених країнах є профільною.

2. Як правило, профільне навчання охоплює три, рідше два останніх роки навчання у школі.

3. Частина учнів, які продовжують навчання у профільній школі, неухильно зростає в усіх країнах і складає в даний час не менше 70 %.

4. Кількість напрямів диференціації, які можна вважати аналогами профілів, невелика. Наприклад, два в англомовних країнах (академічній і неакадемічний), три у Франції (природничо-науковий, філологічний, соціально-економічний) і три в Німеччині («мова-література-мистецтво», «соціальні науки», «математика-точні науки-технологія»).

5. Організація профільної підготовки розрізняється за способом формування індивідуального навчального плану учнів: від досить жорстко фіксованого переліку обов'язкових навчальних курсів (Франція, Німеччина) до можливості вибору з безлічі курсів, пропонованих на весь період навчання (Велика Британія, Шотландія, США й ін.). Як правило, школярі повинні вибрати не менше 15-ти й не більше 25-ти навчальних курсів тривалістю до одного семестру. Аналогами таких курсів у вітчизняній системі освіти можна було б уважати навчальні модулі, з яких можна будувати безліч самостійних курсів.

6. Кількість обов'язкових навчальних предметів (курсів) на старшому ступені в порівнянні з основними істотно менша. Серед них присутні в обов'язковому порядку природничі науки, іноземні мови, математика, рідна словесність, фізична культура.

7. Як правило, старша профільна школа виділяється як самостійний вид освітньої установи: ліцей - у Франції, гімназія - у Німеччині, «вища» школау США.

8. Дипломи (посвідчення) про закінчення старшої (профільної) школи зазвичай дають право прямого зарахування до вищих навчальних закладів за деякими виключеннями, наприклад, у Франції прийом до медичних і військових ВНЗ проходить на основі вступних іспитів.

9. Увесь післявоєнний період кількість профілів і навчальних курсів на старшому ступені школи за кордоном постійно скорочувався, одночасно росла кількість обов'язкових предметів і курсів. При цьому все більш чітко виявлялись вплив і зростаюча відповідальність центральної влади за організацію та результати освіти. Це відбивається на всіх етапах проведення іспитів, у розробці національних освітніх стандартів, зменшенні розмаїтості підручників та ін. [26]

У другій половині 50-х років минулого століття існування на всій території СРСР єдиної школи висвітлило ряд серйозних проблем та заставило вчених-педагогів знову звернутися до проблеми диференціації навчання. Видатний педагог-теоретик тих років Н.К.Гончаров, розробляючи проблему профільної диференціації шкільного навчання на старшій ступені, ввів термін «фуркація», трактуючи його як можливі варіанти спеціалізованої, виробничої підготовки учнів та більш поглиблене вивчення окремих шкільних предметів на основі єдиного рівня загальної освіти. [26]

Таким чином, ідея фуракції в розумінні Н.К.Гончарова була в деякій мірі близька до сучасної трактовки терміна «профільне навчання». Але в результаті гострої дискусії термін було витіснено і далі використався термін «диференціація». Більш традиційним для радянської дидактики того часу був підхід, коли диференціація та індивідуалізація навчання розглядались більш вузько, поза зв'язку з широким соціально-професійним контекстом старшого ступеня загальної освіти, а також в значній мірі одностороннє - як принцип навчання (М.А.Данилов, Б.П.Єсипов), одна з основ змісту навчання (М.Н.Скаткін), форма організації пізнавальної діяльності (М.А. Данилов, І.Т.Огородніков). Таким чином, дидактична теорія тих років «не вхоплювала» комплексності феномена диференціації. Тільки в кінці 1970-х - початку 1980-х рр. пройшов розвиток ідеї диференціальної освіти в цілісну концепцію (Ю.К.Бабанський, Н.М.Шахмаєв), але і на даному етапі широкий соціально-професійний аспект диференціації навчання не акцентувався.

Таким чином, напрям розвитку профільного навчання в українській школі в основному відповідає світовим тенденціям розвитку освіти. Разом із тим мережа загальноосвітніх установ із поглибленим вивченням предметів (гімназії, ліцеї й ін.) поки розвинена недостатньо. Для більшості школярів вони малодоступні. Це веде до таких негативних явищ, як масове репетиторство, платні підготовчі курси при вищи.х навчальних закладах тощо. Профілізація навчання у старших класах школи повинна здійснити позитивний внесок у рішення подібних проблем. [25]

2.1.Сутність, мета і принципи профільного навчання

Профільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу.

Наведемо основні визначення та поняття, які стосуються профільного навчання та використовуються в нормативних документах.

Допрофільна підготовкасистема психологічної, педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка сприяє самовизначенню учнів щодо профілів подальшого навчання і сфери майбутньої професійної діяльності (8-9 класи).

Мета профільного навчання – забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.]

Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:

  •  створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;
  •  виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;
  •  формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;
  •  забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.

Профільне навчання ґрунтується на таких принципах:

  •  фуркації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами);
  •  варіативності й альтернативності (освітніх програм, технологій навчання і навчально-методичного забезпечення);
  •  наступності та неперервності (між допрофільною підготовкою і профільним навчанням, професійною підготовкою);
  •  гнучкості (змісту і форм організації профільного навчання, у тому числі дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);
  •  діагностико-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів з метою їх обґрунтованої орієнтації на профіль навчання).

Профілізація дає змогу:

  •  реалізувати право учня на вибір власної освітньої траєкторії;
  •  інтегрувати взаємодію різних закладів і установ освіти;
  •  реалізувати профорієнтаційний потенціал нововведень.
  •  Сьогодні в світі поширені чотири основні форми організації профільного навчання:
  •  за рівнями складності;
  •  як підготовка до навчання у вищих навчальних закладах;
  •  за сферами соціально-трудової діяльності (гуманітарний, технологічний, сервісний та інші профілі);
  •  за предметним принципом.

В основу концепції профільного навчання в Україні покладено останню із перелічених форм, яка найповніше відповідає практиці шкільного навчання, є найдоступнішою, передбачає навчання за блоками шкільних дисциплін.

За предметним принципом навчальний предмет залежно від профілю навчання може виконувати різні функції: формувати основи загальної культури; бути головним у спеціальній підготовці; бути засобом для оволодіння знаннями з інших галузей.

У загальноосвітніх навчальних закладах із профільним навчанням опанування змісту базових предметів здійснюється на різних рівнях:

- рівні стандарту – обов’язковий мінімум змісту навчального предмета;

- академічному рівні – знання, достатні для подальшого вивчення предмета у вищому навчальному закладі;

- рівні профільної підготовки – обсяг змісту предмета поглиблений з орієнтацією на майбутню професію.

Профіль навчання включає:

  •  базові загальноосвітні предмети;
  •  профільні курси;
  •  курси на вибір.

Базові предмети становлять інваріантну складову змісту освіти і є обов’язковими для всіх профілів. Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються державним стандартом повної загальної середньої освіти.

Профільні предмети – цикл предметів, що реалізують цілі, завдання та зміст конкретного профілю і є обов’язковими для даного профілю. Профільні предмети вивчаються поглиблено. Особливостями вивчення є: більш глибоке і повне опанування понять, законів, теорій, передбачених стандартом освіти; дотримання системного викладу навчального матеріалу, його логічного упорядкування; широке використання знань із споріднених предметів; застосування активних методів навчання, організація дослідницької, проектної діяльності учнів. Поглиблене вивчення саме циклу предметів запобігає вузькій спеціалізації, яка здебільшого не відповідає реальним потребам, інтересам старшокласників (нерідко їх цікавить не один предмет, а група предметів, не одна професія, а ряд близьких професій). Профільні предмети забезпечують також прикладну спрямованість навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, в т.ч. і професійній, яка визначається специфікою профілю навчання. Зміст профільних предметів реалізується за рахунок варіативної та інваріантної складових змісту загальної середньої освіти.

Профільних предметів має бути не більше двох-трьох з однієї або споріднених освітніх галузей (наприклад, фізика, інформатика і математика, хімія і технології, біологія і екологія, географія і економіка тощо). Так, у профілях, де профільними обрано природничі предмети біологія і хімія, решта природознавчих предметів (фізика, географія) вивчається за програмою загальноосвітнього рівня. [28]

Зміст окремих навчальних предметів може інтегруватися. Так, у профілях природничо-математичного і технологічного спрямування може вивчатися інтегрований курс «Суспільствознавство», а у профілях суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного напрямів – «Природознавство».

Подальша спеціалізація учнів у рамках обраного профілю здійснюється на основі курсів за вибором. Курси за вибором – це навчальні курси, які входять до складу допрофільної підготовки та профільного навчання. Курси за вибором створюються за рахунок варіативного компонента змісту освіти.

Функцією курсів за вибором допрофільної підготовки є правильний вибір профілю навчання, визначення сфери майбутньої професійної діяльності, усвідомлення учнями своїх переваг з позиції майбутньої діяльності. Вибір курсів за вибором здійснюється учнями добровільно. Ними повинні бути охоплені всі школярі 8-9 класів. Допрофільні курси за вибором є короткочасними (9-17 годин). Протягом 2-х років учні вивчають не менше

3 – 4-х курсів.

За змістовим наповненням виокремлюють декілька видів курсів за вибором для допрофільної підготовки:

  •  професійно- орієнтаційні, які знайомлять учнів із світом сучасних професій;
  •  курси, що розширюють знання учнів з шкільних предметів;
  •  прикладні, які за результатами навчання передбачають навчити учнів оцінювати свої можливості щодо способів діяльності.

У старшій профільній школі курси за вибором сприяю ть формуванню індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтують на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії.

Кожен учень протягом навчання у старшій школі обирає для вивчення не менше 4 – 5-ти курсів за вибором.

Курси за вибором у старшій школі можуть виконувати різні функції:

- забезпечувати поглиблене та розширене вивчення профільних предметів;

- забезпечувати міжпредметні зв’язки, сприяти вивченню непрофільних предметів;

-передбачають вивчення методів пізнання природи;

- зорієнтовані на певний вид діяльності людини поза профілем навчання, який обрав учень.

Загальноосвітні школи створюють ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінацій базових, профільних предметів і курсів за вибором. Цим самим забезпечується гнучка система профільного навчання, яка дає змогу обрати старшокласнику індивідуальну освітню програму.

Варіюючи різні набори базових, профільних курсів та курсів за вибором, можна формувати різні профілі навчання:

  •  суспільно-гуманітарний;
  •  природничо-математичний;
  •  технологічний;
  •  художньо-естетичний;
  •  спортивний.

Такий підхід до профільного навчання вимагає технологічного узгодження таких понять, як профільне навчання, компетенції і інновації в освіті. При цьому компетентність трактується як здатність використовувати набуту кваліфікацію, яку здобула особистість, для виконання професійних завдань. У школі, яка розвивається за інноваційними законами, ці поняття є взаємозалежними і взаємодоповнюючими. Навчально-виховний процес і особистість розвиваються оптимально у профільній школі, яка активно працює над загальними і фаховими компетенціями (як учителів, так і учнів) і для цього використовує інноваційні педагогічні технології..[21]

У найбільш загальному значенні під компетентністю людини слід розуміти спеціально структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Загальні і фахові компетентності людина використовує в різних сферах діяльності для виконання певних завдань, вони також служать їй при виборі моделі поведінки в різних ситуаціях.

2.2.Форми організації профільного навчання

Форми організації профільного навчання регламентують діяльність суб’єктів навчально-виховного процесу в системі профільних загальноосвітніх навчальних закладів і забезпечують умови для реалізації його мети і завдань. За характером взаємодії суб’єктів профільного навчання виділяються такі форми його організації.

Внутрішньошкільні:

  •  профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах;
  •  профільні групи в багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах;
  •  профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами;
  •  динамічні профільні групи (в тому числі різновікові).

Зовнішні:

  •  міжшкільні профільні групи;
  •  профільна школа інтернатного типу;
  •  опорна старша школа;
  •  освітній округ;
  •  навчально-виховний комплекс (НВК);
  •  міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК);
  •  загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів.

Профільні групи у багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах передбачають профільну підготовку груп учнів у класах певного напряму профілізації. Наприклад, у класі суспільно-гуманітарного напряму можуть бути організовані групи для навчання за філологічним та історико-правовим профілями.

Профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами здійснюється з метою задоволення індивідуальних запитів обдарованих учнів.

Динамічні профільні групи створюються за бажанням учнів у профільних школах, що мають належне матеріально-технічне, професійно-педагогічне забезпечення. Вони можуть функціонувати у паралельних класах старшої школи (за наявності не менше 12-ти учнів у групі); у малокомплектних школах можуть організовуватись різновікові динамічні профільні групи. Протягом навчального року учні мають право переходити з однієї профільної групи в іншу. Це забезпечить умови для самостійного вибору учнями профільних навчальних курсів, випробування власних сил, реалізації їхніх освітніх, професійних інтересів.

Загальноосвітній навчальний заклад може мати один або декілька профілів. В окремих випадках загальноосвітній навчальний заклад (клас) може організовувати навчання за універсальним профілем. Тоді задоволення освітніх запитів учнів здійснюється за рахунок введення курсів за вибором, які дають змогу поглибити або професійно спрямувати зміст споріднених базових предметів.

У таких підходах профільне навчання сприяє формуванню загальних і фахових компетенцій учнів, що є надзвичайно важливим для їх майбутньої професійної діяльності і соціалізації в цілому. За результатами опитування випускників СЗШ № 25 м. Дніпродзержинська (січень 2011 р.) щодо доцільності обраного профілю навчання спостерігається така картина:


11-А фізико-математичний профіль

(опитано 25 учнів)

1. Чи задоволені ви обраним профілем навчання?

2. Чи пов'язане ваше подальше навчання з обраним профілем?

3. Які з профільних предметів, що вивчаються, ви будете здавати на ЗНО?

4. Аби ви зараз обирали профіль, то який?


11-Б природничий профіль

(опитано 23 учня)

1. Чи задоволені ви обраним профілем навчання?

2. Чи пов'язане ваше подальше навчання з обраним профілем?

3. Які з профільних предметів, що вивчаються, ви будете здавати на ЗНО?

4. Аби ви зараз обирали профіль, то який?

11-В спортивний профіль

(опитано 23 учня)

1. Чи задоволені ви обраним профілем навчання?

2. Чи пов'язане ваше подальше навчання з обраним профілем?

3. Аби ви зараз обирали профіль, то який?

Зрозуміло, що вибрана модель профільного навчання може бути оптимально зреалізованою тільки при виконанні певних умов. До основних із них слід віднести стан інфраструктури освітньої системи, кадрове забезпечення, фінансові можливості конкретного освітнього округу.

Оптимально зреалізувати таку систему навчально-виховного процесу можна тільки активно використовуючи інноваційні підходи до організації та технологічного забезпечення освітянської системи в цілому.

2.3.Допрофільна підготовка

Етап допрофільної підготовки не менш важливий для дитини, ніж етап профільної підготовки, тому що це система психологічної, педагогічної, інформаційної й організаційної діяльності, яка сприяє самовизначенню учнів відносно профілів подальшого навчання і сфери професійної діяльності.

За Концепцією профільного навчання, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання в старшій школі. Проте відбір змісту навчання, врахування характеру навчальної діяльності учнів, основні завдання допрофільної підготовки у 8-х і попередніх класах, а згодом і в 9-х класах, на наш погляд, дещо відрізняються.

До 9-го класу основне завдання допрофільної підготовки є діагностично-прогностичне. Воно зводиться в основному до діагностики рівня реальних навчальних досягнень учнів основної школи, психодіагностики з метою визначення галузей інтересів, нахилів і здібностей учнів. На цьому етапі навчання спостерігається велика розбіжність інтересів і гнучкість уподобань учнів щодо навчальних предметів, напрямів прикладання інтересів. Учням цього віку властива різка зміна захоплень, вони шукають себе - відвідують спочатку різноманітні гуртки і факультативи, але поступово кількість останніх зменшується, інтереси стають більш стабільними.

Учні ж 9-х класів більш свідомо ставляться до значення навчання та вибору майбутньої професії. Наприклад, за результатами опитування підлітків СЗШ № 25 м. Дніпродзержинська спостерігається така тенденція:

  1.  Яку освіту ви плануєте отримати?

2. Чи вважаєте ви, що гарна освіта є запорукою успішної праці та життя в

майбутньому?

3. Чи плануєте ви продовжити навчання в школі?

Найважливішим питанням організації профільного навчання є визначення структури та напрямів профілізації, а також моделі організації профільного навчання. При цьому варто пам'ятати, з одного боку, про прагнення найбільш повно враховувати індивідуальні інтереси, здібності, схильності старшокласників (це веде до створення великої кількості різних профілів), з іншого - про ряд факторів, що стримують процеси такої багато в чому стихійній диференціації освіти: уведення єдиного державного іспиту, утвердження стандарту загальної освіти, необхідність стабілізації переліку підручників, забезпечення профільного навчання відповідними педагогічними кадрами й ін. Очевидно, що будь-яка форма профілізації навчання веде до скорочення інваріантного компонента. На відміну від звичних моделей шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, коли один-два предмети вивчаються за поглибленими програмами, а інші - на базовому рівні, реалізація профільного навчання можлива тільки за умови відносного скорочення навчального матеріалу непрофільних предметів, досліджуваних з метою завершення базової загальноосвітньої підготовки учнів. [25]

Як відомо, провідними компонентами в структурі спеціальних (професійних) здібностей є такі якості людини, як інтереси, потреби, мотиви, нахили і деякі показники індивідуально-типологічних властивостей (наприклад, рівень нервового збудження). У структурі особистості підліків ці якості вже достатньо виражені. Тож учителям і шкільним психологам з метою запобігання стихійній диференціації навчання і для визначення вищезазначених якостей варто застосовувати прості експресивні методики, а саме: диференціально-діагностичне опитування, діагностичну бесіду, експертний аналіз навчальної та позанавчальної діяльності. Це допоможе виявити домінуючі інтереси підлітків, а учням відповідно визначитись хоча б за галузями знань. Із цією метою школа має надати право кожному учневі

5-9-х класів обрати факультативи чи гуртки за такими орієнтовними напрямами змісту:

  •  природа-людина;
  •  людина-техніка;
  •  людина-людина;
  •  людина-знакова система;
  •  людина-мистецтво.

Після визначення за інтересами та нахилами школярів можна буде детальніше розглядати їх майбутній вибір. Наприклад, учні 9-х класів СЗШ № 25 м. Дніпродзержинська на питання "За яким профілем ви плануєте продовжити навчання у школі?" відповіли так:

Отже, аналіз проблеми пошуку оптимальних напрямів та форм профільної та перед профільної підготовки, допоможе не тількі в виконанні завдань, сформульованих в Концепції профільного навчання, але й допоможе в розробці новіх вимог до управлінської інфраструктури профільної школи.

Крім того, реалізація ідеї профільності школи старшого ступеня ставить випускника основного ступеня перед необхідністю здійснення відповідального виборупопереднього самовизначення у стосунку профілюючого напряму власної діяльності. Необхідною умовою створення освітнього простору, що сприяє самовизначенню учня основного ступеня, є введення передпрофільної підготовки через організацію курсів на вибір.

Крім факультативів, урок як основна форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на етапі допрофільної підготовки не втратив своєї актуальності в інтенсивному розвитку учнів, виявленні творчого потенціалу дитини, її інтересів, підготовки до життя. Шлях до цього відомий - рівнева диференціація учнів на уроках, диференціація змісту, який учні опановують відповідно до рівня їх навчальних можливостей. Ідея розвитку природних здібностей підлітка, розкриття його інтелектуальних і творчих здібностей відповідає водночас інтересам учня і суспільства. З цією метою створено відповідні навчальні заклади: для учнів 5-11-х класів - гімназії, 8-11-х класів - ліцеї, у яких підлягає засвоєнню зміст підвищеної складності для здібних і обдарованих дітей з метою їхнього розвитку і професійного самовизначення.

У загальноосвітніх навчальних закладах засвоєння навчальної інформації відбувається ефективніше у випадку використання вчителем нетрадиційних (неординарних) форм навчання, інтерактивних методів, які стимулюють учня до активної діяльності. Це сучасні типи уроків: “урок-брейн-ринг”, “урок-аукціон”, “урок-бенефіс”, “урок-казка”, “урок-подорож” тощо. Застосування таких форм вимагає від учителя нетрадиційного творчого конструювання уроків, добору наочності, методів створення сприятливого до творчості емоційного настрою. Інтерактивні методи навчальної діяльності учнів щодо засвоєння навчального матеріалу - це змістовні дискусії, диспути, винахідництво, експертно-навчальна діяльність тощо - сприяють розвитку уяви учнів, легшому і швидшому усвідомленню ними нового змісту, вияву ініціативи у розв'язанні поставлених завдань, а вчителю за розкутих умов уроку виявити типологічні групи учнів щодо рівнів засвоєння змісту та галузей інтересів. [24]

Основна функція курсів на вибір - профорієнтаційна. У цьому зв'язку кількість таких курсів повинна бути по можливості значною. Вони повинні мати короткостроковий і черговий характер, бути свого роду навчальними модулями. Курси на вибір необхідно вводити поступово. Одноразове введення цілого спектра різноманітних курсів на вибір може поставити учня (родину) перед складною задачею. Необхідна цілеспрямована, випереджальна робота з освоєння учнем самого механізму ухвалення рішення, освоєння «поля можливостей і відповідальності» підсумкова атестація випускників основної школи й організація вступу до старшої профільної школи. У системі допрофесійної підготовки необхідно максимально використосувати освітньо-профорієнтаційний потенціал регіону проживання учнів. Зокрема, варто у 5-8-х класах проводити якомога більше екскурсій з метою початкового ознайомлення учнів з професіями земляків, адже буває, що перше уявлення про професію залишає вплив на все життя. Важливою ланкою допрофесійної підготовки є керовані науковцями чи вчителями дослідницькі експедиції (археологічні розкопки, збирання фольклору у віддалених місцевостях тощо). Учні 7-8-х класів, особливо влітку під час канікул, із задоволенням записують у віддалених селах стародавні народні пісні, казки, думи. Вони досліджують різні аспекти сучасного села, в основному етнографічні, вивчають ментальність свого народу, побут, звичаї, професії селян. У процесі такої діяльності вони розширюють свій соціокультурний досвід, набувають додаткових знань з рідної мови, літератури, історії. [28]

Зазначені форми роботи в основній школі сприяють збагаченню знань, умінь, навичок учнів, допомагають профільному самовизначенню підлітків. Заслуговує на увагу інноваційний досвід побудови підліткової школи як “одиниці” експериментальної взаємодії підлітків і педагогів, як експериментальної норми підліткової освіти. Вона діє за принципом “навчальних ініціатив” і організується у вигляді “зустрічі з новим змістом”. До “навчальних ініціатив” учнів відносять дискусії, “логічний стілець” (логічне обгрунтування певного постулату чи припущення), “наукові статті”, “казки”, “п'єси”. Ці навчальні ініціативи виходять від учнів і виступають, за висловом дітей, як акти індивідуального дорослішання при зустрічі з новим змістом, адже їм завжди хочеться бути старшими. Учні з власної ініціативи шукають різні варіанти розв'язку навчальних проблем і життєвих ситуацій. Вони самі пропонують перейти від обговорення загадок природи до проведення дослідів. Із здивування перед “чудесами” природи починається інтерес дитини до природничих дисциплін. “Зустрічі з новим змістом” можуть носити випереджувальний характер. Такі зустрічі можна ефективно проводити у 7-8-х класах, коли учні тільки починають ознайомлюватись з основними природничими предметами. [29]

Наприклад, перед організацією класу фізико-математичного профілю учням у 6-му класі можна запропонувати також аналогічний курс з фізики. Критеріями відбору змісту для подібних пропедевтичних курсів на допрофільному етапі основної школи можуть бути:

- актуалізація знань, набутих у попередньо вивчених курсах

природознавства;

- життєвий досвід учнів, зоснований на хімічних (чи фізичних) знаннях,

набутих у побуті;

- актуалізація екологічних (чи біологічних) відомостей, пов'язаних з хімією

(чи фізикою) у суміжних дисциплінах;

- перенесення частини основних початкових хімічних (чи фізичних) понять у

пропедевтичний курс.

Результати педагогічного експерименту з відбору змісту на етапі допрофільної підготовки засвідчують, що учні, які працювали над змістом пропедевтичного курсу, виявляють не тільки вищий рівень навчальних досягнень, але й свідоміше і впевненіше обирають відповідний профіль навчання у старшій школі.

Робота з учнями 9-го класу щодо засвоєння навчального змісту включає елементи діяльності, що використовувались у попередніх класах, але зміст допрофільної підготовки розширюється в 9-му класі ще й за рахунок елективних курсів – курсів за вибором учня. Зміст допрофільної підготовки в 9-му класі гнучкий, що залежить від багатьох факторів: матеріальної бази навчального закладу, його кадрового потенціалу, потреб суспільства, сім'ї і самого учня. Така підготовка може здійснюватись за різними варіантами, проте можна виділити кілька спільних рис. Ці курси мають бути орієнтовані не лише на те, щоб розширити знання учня з певного предмета (чи освітньої галузі), але й на організацію занять, які сприяють самовизначенню школяра відносно профілю навчання в старшій школі. Ці курси повинні бути короткотривалими - від місяця до півроку, щоб кожен учень, засвоюючи зміст може й кількох пробних курсів, міг “примірятись” до того чи іншого профілю.

При всій різноманітності курсів за вибором їх можна умовно розділити на дві групи: пробні та орієнтуючі. Перші можуть бути розроблені вчителем на змісті матеріалу одного предмета або й на міжпредметному рівні. Важливо лише, щоб зміст цього пробного курсу був спрямований на конкретний профіль (у ньому мають проглядатись змістові і діяльнісні аспекти профілю навчання) і обов'язково враховував наступність між чинним курсом предмета і профільними предметами старшої школи, а не виглядав як додаткові заняття з відпрацювання загальнонавчальних умінь і навичок.

У цьому плані доцільними можуть бути пробні курси у формі дослідницьких лабораторних практикумів і експериментальних задач. Наприклад, пробний курс за вибором “Хімічний експеримент” сприяє підготовці учнів не тільки до навчання за природничим профілем, а в майбутньому й до роботи лаборанта в хімічній лабораторії. Зміст такого курсу включає користування основними хімічними приладами (наприклад, аналітичними терезами), методику проведення аналізів речовин. Це дозволяє учням краще зрозуміти хімію, основні методи пізнання цієї науки.

Подібний курс може бути створений і з біології вчителем-біологом. У процесі засвоєння такого елективного курсу учні вчаться проводити “посів” бактерій, готувати для нього поживне середовще тощо.

Пробний курс може бути й на міжпредметній основі, наприклад хімії і біології. Його мета - допомогти учням обрати природничий профіль, навчити їх основних загальнонаукових методів пізнання (висунення гіпотез, їх перевірка, формулювання висновків). При цьому діяльнісний компонент пробного курсу для дев'ятикласників має не просто орієнтувати на поглиблене вивчення біології й хімії в 10-11-х класах, а й бути змістово пов'язаний з конкретним напрямом профілю (наприклад, медичного чи сільськогосподарського), моделюючи для нього навчальні ситуації і проблеми. Зрозуміло, що обраний в 10-11-му класах природничий профіль буде мати різну орієнтацію (різні спецкурси) залежно від сфери прикладання набутих знань у майбутньому. Тобто чи для продовження навчання в вищому навчальному закладі, медичному або сільськогосподарському, чи для роботи лаборанта медичної або сільськогосподарської лабораторії має бути різна спрямованість спецкурсу (наприклад, на медицину чи сільське господарство). Тому на етапі допрофільної підготовки зміст пробних курсів має також враховувати прагматичний підхід.

Друга група елективних курсів на етапі допрофільної підготовки - орієнтуючі курси. Вони мають найчастіше надпредметний характер і спрямовані на вирішення задач не лише профільної, але й професійної орієнтації. Наприклад, учень, начитавшись детективів чи йдучи за модою на професію, мріє стати слідчим, але не знає, як це можна здійснити. Опановуючи курс «Особливості діяльності юриста», учень може засвоїти ази юриспруденції (наприклад дізнатись про цивільний і карний кодекс, існування Декларації прав дитини тощо), докладніше ознайомитись не лише з романтикою, а й з важкими буднями роботи слідчого. Водночас він дізнається й про існування навчальних закладів, які готують юристів, умови вступу та особливості навчання в них.

Якщо порівняти пробні та орієнтуючі курси за умовами їх організації, методичними аспектами, то з'ясовується, що вчителі в більшості випадків не готові до ведення орієнтуючих курсів. Ця проблема має комплексний характер. Для її вирішення можна залучати батьківський комітет, опікунську раду, відповідні адміністративні структури і регіональні організації. Такі курси можуть мати міжшкільний характер, організовуватись для відвідування учнями різних шкіл. Ініціатором у проведенні таких курсів у мікрорайонах за проханням батьків та учнів може виступити районний методкабінет чи адміністрація однієї із шкіл. Варто було б розробити механізм підготовки студентів педагогічних закладів та перепідготовки вчителів до ведення хоча б деяких з таких курсів (фото, танцювальний, театральний, комп'ютерний тощо). Стосовно останнього варто сказати, що нині організовано дистанційне навчання як сітьовий елективний курс. Усі бажаючі дев'ятикласники можуть включитись у цей процес. Заняття проводяться у цікавій активній формі у рамках виконання певного навчального проекту. Проте участь обмежується недостатнім рівнем підготовки учнів і вчителів у користуванні комп'ютером (учителі не вміють професійно розробити дидактичний супровід курсів), особливо у сільській місцевості, де учням, відірваним від цивілізації, дистанційне навчання найпотрібніше. Дистанційні види навчання (кейсові, Інтернет-навчання в режимах on-line і off-line тощо) можуть бути перспективними формами курсів за вибором. [28]

Пробні і орієнтуючі елективні курси відіграють важливу роль у системі допрофільної підготовки. Регламентувати кількість курсів, які має відвідувати кожен учень, не варто. Треба лише запропонувати учням надлишкову кількість курсів, у тому числі ознайомити їх із тематикою міжшкільних курсів, надавши свободу вибору. Особливостями курсів за вибором на допрофільному етапі є їх варіативність, короткотривалість і нестандартизованість. Варіативність передбачає створення можливостей для учня, який має сумнів у своєму виборі, спробувати свої сили в опануванні різних за варіантами курсів. З педагогічних позицій, чим їх більше і чим вони різноманітніші, тим кращі умови для ефективної допрофільної підготовки.

За прагматичним підходом будови курсу не лише забезпечується мінімальний культурний рівень учнів, а й дається набір знань і умінь для засвоєння профілю навчання і професійної діяльності. У зміст відбирається інформація - поняття, явища, закони, теорії, що актуальні для певного профілю, певної професійної діяльності. Саме прагматичний підхід є найбільш ефективним. Він повністю відповідає основним завданням допрофільної підготовки і може використовуватись у процесі створення курсів за вибором. Окрім прикладних знань, він дає уявлення про способи дослідження, що застосовуються в певній науці. Однак цей підхід не позбавлений недоліків: має місце деяка мозаїчність, фрагментарність змісту. Тому на етапі допрофільної підготовки ефективним є поєднання методологічного і прагматичного підходів до проектування змісту. [29]

Другий, технологічний, аспект варіативності курсів за вибором передбачає застосування сучасних технологій, що містять більший обсяг ціннісного, діяльнісного, практичного, дослідно-експериментального, проблемного компонентів.

В існуючій практиці кількість бажаючих продовжити освіту у старших класах певної загальноосвітньої установи більше, ніж реальні можливості прийому до цих класів. Виникає ситуація конкурсного прийому, що може стати особливо актуальним в умовах переходу на профільне навчання. Тому необхідно вирішити питання про відкриту, гласну процедуру проведення подібного конкурсного набору.

У цих цілях необхідно:

  •  збільшити кількість годин варіативного (шкільного) компонента базисного навчального плану у випускному класі основного ступеня загальної освіти;
  •  при організації обов'язкових занять на вибір увести розподіл класу на необхідну кількість груп;
  •  освітнім установам використовувати години варіативного компонента насамперед для організації передпрофільної підготовки.

Щодо для прийняття учнем рішення про вибір профілю навчання доцільно:

а) збільшити діагностично-прогностичний підхід (допрофільна підготовка); б) вивчити професійні нахили учнів та ознайомити їх з галузями професійної діяльності з урахуванням ринку праці в регіоні;

в) з'ясувати рівень можливостей навчального закладу для впровадження певного профілю;

г) проаналізувати думки учнів та їх батьків щодо вибору певного профілю;

д) ухвалити учнями і батьками рішення щодо вибору певного профілю.

2.4.Готовність учителя до роботи в умовах профільного навчання

Профілізація навчання передбачає підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції, загальної культури. Вчити по-різному – означає розробляти зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання й виховання з метою забезпечення оптимальних умов для розвитку школярів. Вчитель вже не є єдиним і головним джерелом інформації, а, насамперед, організатором самостійної роботи учнів та консультантом.

Вирішальною педагогічною умовою організації профільного навчання в загальноосвітній школі є формування складу педагогічних кадрів, які мають забезпечувати профільну, допрофільну, загальноосвітню підготовку учнів. Освітня практика підтверджує доцільність підготовки не вузькоспеціалізованого педагога, викладача конкретного навчального предмета, а фахівця, здатного викладати цикл споріднених дисциплін, обізнаного з інноваційними педагогічними технологіями, методиками активного навчання тощо. [25]

Учитель профільної школи повинен бути спеціалістом високого рівня, відповідного профілю та спеціалізації, щоб забезпечувати варіативність та особистісну орієнтацію навчально-виховного процесу через послідовне, педагогічно доцільне проектування індивідуальних освітніх програм розвитку особистості; пррактичну орієнтацію освітнього процесу через введення інтерактивних, ефективних технологій, проектно-дослідницьких методів, поширення навчального співробітництва; остаточне профільне самовизначення старшокласників і формування здібностей та компетентностей, необхідних для продовження професійної освіти.

Ці вимоги потребують модернізації педагогічної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки освітян.

Для профільної школи потрібний учитель, здатний генерувати інноваційні ідеї, який проявляє професійний інтерес до розробки й реалізації нових навчальних програм, володіє високим інтелектуальним потенціалом та науковою компетентністю, різними методами активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці; має ґрунтовну методичну підготовку; проводить разом з учнем пошуково-дослідницьку роботу, зміцнює й розвиває емоційно-мотиваційну сферу підлітків. [30]

Варто конкретизувати критерії оцінювання та самооцінки професійної компетентності вчителя, який організує профільне навчання у загальноосвітній школі. На основі наукового узагальнення державних стандартів визначено критерії відбору змісту вищої педагогічної та післядипломної освіти з урахуванням методологічних концептуальних розробок учених Н. Бібік, Л. Вовк, В. Гриньової, О. Савченко, О. Сухомлинської, Л. Хомич та інших.

Учитель профільної школи повинен знати:

основоположні документи: закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Концепцію профільного навчання в старшій школі;

національну доктрину розвитку освіти в Україні;

регіональні програмні документи;

концепцію і статут загальноосвітнього закладу, в якому працює;

основи особистісно орієнтованої педагогіки, індивідуального, гуманістичного підходів та способи їх реалізації у шкільній практиці;

наукову інформацію та зміст предметів базового й профільного рівнів;

порядок організації факультативів та елективних курсів;

методику організації проектної, науково-дослідницької, пошукової діяльності учнів.

Учитель профільної школи повинен уміти:

проектувати навчальний процес, дослідницьку, індивідуальну пошукову діяльність учнів;

застосовувати різні види й форми діяльності учнів (навчальні проекти, індивідуальні, групові заняття, самостійну роботу, практику, роботу в лабораторії);

застосовувати поряд з традиційними нові форми, методи й засоби педагогічного діагностування, розробляти індивідуальні освітні програми, педагогізувати середовище;

формувати логіку викладання профільних дисциплін, виходячи з потреб і нахилів учнів;

діагностувати й контролювати стадії особистісного та колективного розвитку;

розробляти заходи корекційно-педагогічного впливу;

застосовувати методи й технології навчання, які б формували навички збору та аналітичної обробки інформації, стимулювали самодіяльність учнів, збагачувати досвід відповідаль6ної діяльності, виробляли навички самоорганізації, розвивали ціннісні орієнтири;

використовувати в системі профільного навчання новітні інформаційні технології, елементи модульного, дистанційного навчання;

забезпечувати практичну спрямованість навчально-виховного процесу, формування універсальних компетенцій (інтелектуальної, комунікативної, пізнавальної, інформаційної, громадянсько-правової тощо);

сприяти професійному самовизначенню старшокласників.

Підтримуємо думку дослідників, що найбільш доцільними формами професійно-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах, курсової перепідготовки та підвищення кваліфікації вчителів, що організують допрофільне навчання в основній та профільне навчання у старшій ланці середньої загальноосвітньої школи, є навчання, в якому моделюється соціопредметний зміст професійної діяльності вчителів, а засвоєння ними абстрактних знань як знакових систем формує базу цієї діяльності.

Розглянемо навчально-дисциплінарну модель педагогічного процесу, яка була чи не єдиною вчора, а подекуди залишається й сьогодні, і профільно зорієнтовану, що мала б стати основною з переходом на профільне навчання.


Порівняння моделей педагогічного процесу

(За А. Самодріним)

Елемент процесу

Навчально-дисциплінарна модель

Профільно зорієнтована модель

Мета

Набуття знань основ наук, стандартизація поведінки і напряму думок

Розвиток нахилів і здібностей, відповідних умінь і навичок, формування наукового світогляду. Розвиток якостей творчої особистості майбутнього громадянина і професіонала

Зміст

Засвоєння матеріалу програми, відпрацювання стереотипу поведінки

Присутність варіативних траєкторій освіти. Оволодіння методами пізнання і творчої діяльності, формування переконань як сплаву знань і дій, володіння механізмами професійного самовизначення

Мотиви

Оцінки, заклики, умовляння, заборони, покарання

Радість від процесу пізнання, пробудження творчої активності, досягнутих успіхів; різні види заохочення.

Методи

Пояснення, заучування матеріалу, повторення, опитування, екзамени, диктат учителя, зрівнялівка

Проблемний виклад матеріалу, залучення учнів до спільного пошуку істини, виконання творчих завдань, співпраця педагогів і учнів, індивідуальний підхід до вихованців.

Домінантні форми

Фронтальні заняття за типом шкільного уроку

Гра - робота трансформується в роботу-гру (профіль, творчість), самоосвіта, дослідницька діяльність

Очікувані результати

Відповідність знань програмним вимогам, слухняність, упевненість у володінні істиною

Уміння застосовувати знання на практиці, звичка нічого не сприймати на віру, здатність до самоаналізу, самовдосконалення, вміння творчо працювати, соціальна активність, відповідальність, постійне самовдосконалення

 Беручи за основу профільно зорієнтовану модель педагогічного процесу, бачимо, що загальні професійні вимоги до вчителя, який повинен забезпечувати профільне навчання предмета, поповнюються особливими вимогами. Це зумовлено тенденціями інтеграції та диференціації у сучасній освіті, переходом від традиційного до інноваційного типу навчання, позитивним впливом інтегративних знань і умінь вчителя на результативність його педагогічної діяльності загалом.

Учитель профільної школи має забезпечувати:

Варіативність та особисту орієнтацію навчального процесу

Практичну орієнтацію навчального процесу

Завершення профільного самовизначення старшокласників і формування в них здібностей для продовження навчання у відповідній сфері професійної освіти, самоосвіти

Використовувати сучасні педагогічні технології, суть яких полягає в попередньому проектуванні процесу навчання

Визначальними мають бути групова робота, учнівські диспути, рольові ігри, керовані дослідження та самостійні проекти, розігрування діалогів, ведення бесіди тощо.

Під готовністю вчителя до роботи в умовах профільного навчання потрібно розуміти єдність психологічного, педагогічного та предметного забезпечення вимог до тих видів професійної його діяльності, які забезпечать реалізацію і якість профільного навчання.

Психологічна готовність є фундаментальною умовою ефективної і надійної діяльності фахівця. Вона дозволяє результативно і вірно застосовувати свої знання, особистісні якості, зберігати емоційно-вольову стійкість при виникненні непередбачених ситуацій. Таким чином психологічне забезпечення вимог готовності педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

психологічної готовності до викладання предмета в різних типах навчальних закладів (здатність вчителя без психологічного дискомфорту переключатися на дещо інший вид діяльності, зумовлений специфікою ЗНЗ);

психологічної готовності до викладання предмета на різних рівнях (стандарту, академічного, профільного);

психологічної готовності до діагностики здібностей учнів до предмета;

психологічної готовності до професійної орієнтації учнів профільних класів, що вимагає вмілого управління пізнавальною діяльністю учнів і орієнтацією на рівень майбутньої професійної діяльності (тут необхідна особлива толерантність вчителя);

психологічної готовності до мотивації вивчення предмета на різних рівнях.

Педагогічну готовність педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

готовності до профільної диференціації змісту предмета;

готовності до забезпечення наступності між профільним навчанням та професійною підготовкою;

готовності до реалізації різних форм організації профільного навчання;

готовності до професійної орієнтації учнів

готовності до реалізації інтеграції знань та міжпредметних зв’язків.

Предметну готовність педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

готовності передбачати фундаментальні знання з базового предмета;

готовності передбачати відповідний рівень загальної культури і професійної компетентності.

Профільні дисципліни дають можливість вчителям-предметникам не лише викладати відповідний матеріал, але й ознайомити учнів з професіями, в яких їх предмет відіграє важливу роль. Тому слід в процесі викладання предмету

виразніше показати учням ті сторони знань і навиків, які мають практичне значення для сучасної виробничо-трудової діяльності,

сформувати у них вірне розуміння суспільного характеру цих знань і навиків,

збудити до них інтерес.

захопити школярів перспективою практичного застосування отримуваних ними знань.

Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі в будь-якому профілі навчання є:

знайомити учнів з різними видами праці і професії;

вивчати їх нахили, здібності професійні інтереси;

консультувати учнів з питань, які пов’язанні з продовження навчання та працевлаштуванням.

Вчитель повинен продумати, з якою професією доречно ознайомити учнів у межах програмної теми, враховувати спільні основи профорієнтації під час вивчення різних навчальних предметів.

Для проведення профорієнтаційної роботи в рамках свого предмета, вчитель-предметник повинен мати теоретичну та практичну підготовку.

Теоретична підготовка включає:

знання цілій, задач профорієнтації,

методів її реалізації в умовах відповідного предмета,

психолого-педагогічні основи проблеми.

Практична підготовка включає:

знання методики профорієнтаційної роботи в умовах викладання відповідного предмета;

вмінь та навиків проведення різних заходів (бесід, зустрічей, екскурсіїй тощо).

Урок є основною формою навчально-виховного процесу, і від того, наскільки серйозно відноситься вчитель-предметник до включення в хід уроку профорієнтаційного матеріалу, буде залежати ефективність роботи всієї школи при підготовки учнів до основного, правильного вибору професії.

Основними формами профорієнтаційної роботи вчителя-предметника при вивченні програмних тем є:

-бесіда про професії, які пов’язанні з матеріалом, що вивчається;

-розв’язування різних типів задач з практичним змістом;

-участь в олімпіадах, вечорах, теоретичних конференціях;

-екскурсії на підприємства, виставки;

-зустріч із спеціалістами;

- проведення тематичних, літературно-художніх вечорів, усних журналів.

3.Висновки

Життя показує, що якщо професія вибрана правильно, то праця для людини стає джерелом радості, творчого натхнення, тому приносить користь суспільству й самій особистості.

У сучасному світі важливо, щоб освіта давала людині нові життєві стратегії, життєву компетентність, сприяла мобільності її соціальної поведінки, тому що саме це дозволяє особистості долати кризові ситуації, обирати свій шлях у професійному зростанні.

Загальна середня освіта відстає від завдань наближення її до вимог раціонального професійного вибору, зберігає певну академічну заданість (викладання основ наук) і визначена традиційним набором навчальних предметів стандартизованого змісту. І саме профільна освіта змушена компенсувати та коригувати її зміст.

Ось чому проблема профільного навчання є однією з найактуальніших освітянських проблем сьогодення.

Профільна освіта повинна допомогти школі подолати її відокремленість

від суспільства, такий собі «школо-центризм», тому що профільна освіта — це свобода вибору, а свобода вибору — це й умова, і результат якісної освіти, і велика відповідальність.

Надаючи школяреві можливість поглиблено вивчати цикл предметів, ми визнаємо його суб'єктивність в освітньому процесі, тобто наявність у нього.власної.мети, інтересів і потреб в освіті. Хочемо ми того чи ні, реалії глобалізації, інформатизації та зміни характеру праці все одно продиктують жорсткі вимоги до загальної середньої освіти. А факт профільної освіти створює прецедент суспільно-державного управління підготовкою конкурентоздатних трудових ресурсів.


Список літератури

Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.). – К.: МО України, 1994.

Закон України про загальну середню освіту// Освіта України. – 1999. – 23 червня.

Положення про загальноосвітній навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. // Позакласний час. - № 17. – 2000.

Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

Курлянд З.Н. Сутність процесу виховання. У кн.: Лекції з педагогіки: Навчальний посібник. – Одеса: Південноукраїнський держ. пед. ін-т ім. К.Д.Ушинського, 1999. – 192 с.

Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. Вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2000. – Кн.2: Процес воспитания. – 420 с.

Харламов И.Ф. Педагогика: Учебник. – 5-е изд. – Минск: Університэцкае, 1998. – 560 с.

Антонець М. В.О.Сухомлинський про оцінювання навчальних досягнень учнів //Рідна школа. – 2001. – Жовтень. – С.11-13.

Беленький Г.И. Гуманизация учебно-воспитательного процесса школы

Боришевський М.Й. Гуманізм педагогічної системи В.О.Сухомлинського //Початкова школа. – 1995. - № 10 -11.- С.4-8.

Вишневський О.І. Гуманізація шкільного життя //Рад. школа.- 1990.- №1. – С. 41-46.

Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.:Либідь,1997. – 430с.

Липова Л., Ренський С., Кушнір М. Технології індивідуалізованого навчання //Рідна школа. – 2001.- Серпень.- С.16-18.

Рудаківська С.В., Виговська О.І. Особистісно орієнтоване навчання. //Педагогіка толерантності. – 2000. - №4. - С.27-32.

Сухомлинский В.А. Вибр. твори в 5т. – К.: Рад.школа, 1976. – Т 1. – 522с.

Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т 2. – 554с.

Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 6т. – К.: Рад.школа, 1976-1977. – Т 6. – 536с.

Стейнер Р. Методика обучения и предпосылки воспитания.- М.: Парсифаль,1994. – 80с.

Якиманская И.С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения // Вопросы психологии. – 1995. – № 2.- С. 24-30.

20. Бех І.Д., дійсний член АПН України, доктор психол. наук, професор; Алєксєєнко Т.Ф.Програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні//2004р..

21. Бібік Н.М. Проблема профільного навчання в педагогічній теорії і практиці. Профільне навчання: Теорія і практика // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед.преса, 2006.

22. Бібік Н. Профільна школа як стратегія рівного доступу до якісної освіти. – Директор школи. – 2004.- №37, жовтень.

23. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформ. зб. Міністерства освіти і науки України. – 2003. № 24.

24. Кремінь В.Г. Людиноцентризм як філософія творення українського суспільства. Профільне навчання: Теорія і практика // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед. преса, 2006.

25. Огнев’юк В.О. Профільна школа в категоріях цілей і цінностей освіти. Профільне навчання: Теорія і практика // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед. преса, 2006.

26. Пакуш М.А. Критерії готовності вчителя до профільного навчання фізики. Методичні рекомендації. Львів: Спом, 2004.

28. Пакуш М.А. Науково-методичне забезпечення підготовки вчителя до профільного навчання фізики у загальноосвітніх навчальних закладах. Львів: Спом, 2005.

29. Переходимо на профільне навчання. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти / Упорядники Мороз Г.П., Николин М.М.

30.Профільне навчання: теорія і практика / (П.І. Замаскіна, В.І. Кизенко Л.А. Липова, В.В. Малишев, та ін.) під ред.. Л.А. Липової. – К.: ВВП «Компас», 2007.

31.Самодрин А.П. Принцип профільного навчання. Психолого-педагогічний супровід профілізації освіти: теорія і практика. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Полтава, 10-11 грудня 2008 р.) / За ред. В.Ф. Моргуна. – Полтава: Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського, 2008.

PAGE   \* MERGEFORMAT 4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45043. Цивільна оборона. Методичні вказівки 331.5 KB
  Прогнозування і оцінка обстановки у разі вибуху газоповітряної суміші Варіант №0. Прогнозування обстановки під час вибуху газоповітряної суміші. Література16 Мета контрольної роботи – поглибити і закріпити теоретичні знання з оцінки і захисту робітників і службовців у разі вибуху газоповітряної суміші на підприємстві набути навичок практичного використання знань. Завдання контрольної роботи – виконання рохрахунковопояснювальної записки з оцінки обстановки на підприємстві у разі вибуху...
45044. Решение задачи линейного программирования графическим методом 451 KB
  Порядок выполнения: Составить математическую модель задачи. Проверить ограничение задачи. При Или Границы области допустимых решений Пересечением полуплоскостей будет являться область координаты точек которого удовлетворяют условию неравенствам системы ограничений задачи.
45045. ОТРАСЛИ ЭКОНОМИКИ 428 KB
  Таким образом экономика предприятия – это наука о правилах хозяйствования на предприятии. Изучая данную дисциплину студент должен знать основы экономики предприятия как основного объекта рыночной экономики организационные и производственные основы функционирования предприятия в условиях рынка. Уметь построить организационную и производственную структуру предприятия.
45046. MD5 (message digest algorithm) 81.5 KB
  Обробка одного 512 бітового блока Кожний раунд приймає на вхід 512 бітовий блок Yq та 128 бітове значення буферу BCD. Елементарна операція Кожний раунд в обробці одного 512 бітового блока складається із послідовності 16 кроків кожен з яких є наступною операцією над BCD буфером: = b gb c d X[k] T[i] s де s є операцією циклічного зсуву вліво на s біт X[k] = M[q 16 k] – kте 32 бітове слово в qому 512 бітовому блоці вхідного повідомлення. При надходження бітів до 2 3 та 4 раундів використовуються наступні перестановки:...
45047. Методические указания к комплексному семантическому анализу лексемы 129.5 KB
  Лексический материал для анализа по выбору студентов согласованному с преподавателем заря ночь звезда солнце танго береза дуб колокольчик роза весна февраль весна сокол демон чародей колдун плаха серебро товарищ жандарм невеста казак цыганка девушка деваха скрипка монах инок парус ветрило дама женщина француз терем дом воск кровь бабочка веретено дождь ветер лебедь сумерки рябина роза чертополох май лето лиса волк ворон черт дьявол свинец золото омут родник огонь море...
45048. ІЧ- ТА ПМР-СПЕКТРОСКОПІЯ В АНАЛІЗІ НОВОСИНТЕЗОВАНИХ L-ЦИСТЕЇНУ 160 KB
  Метою даної роботи є: ідентифікація, встановлення фізико – хімічних властивостей речовин, які були синтезовані в лабораторії біотехнології ФАР Запорізького Національного Університету, за допомогою ІЧ-, Фур’є – спектроскопії, спектроскопії ядерного магнітного резонансу, тонкошарової хроматографії, хромато – мас – спектрометрії; навчитися працювати та розшифровувати спектри даних методів
45049. Ландшафтное проектирование. История. Семантика садов 4.84 MB
  Дизайн является проектной деятельностью и связан с культурой нового типа – проектной культурой., объединившей научно-техническую и гуманитарную культуры на качественно ином уровне, когда определяющей чертой современного мышления стала проектность, связанная с творческой деятельностью человека и соответствующая новому положению человека в мире...
45050. Электрические сети 3.43 MB
  Электрические сети. Номинальное напряжение сети соответствует номинальному напряжению электроприемников подключенных к этой сети. Сети напряжением ниже 1000В называют сетями низкого напряжения НН.
45051. Повышение надежности эксплуатации сетей с резистивным заземлением нейтра 1.14 MB
  Номинальное напряжение сети соответствует номинальному напряжению электроприемников подключенных к этой сети. Сети напряжением ниже 1000В называют сетями низкого напряжения НН. Сети напряжением выше 1000В называют сетями высокого напряжения ВН.