5444

Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі

Реферат

Педагогика и дидактика

Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі План Педагогічний процес у вищому навчальному закладі та особливості його організації. Закономірності та принципи навчання у ВНЗ. Методи і засоби навчання у вищій школі. Основні поня...

Украинкский

2012-12-10

81 KB

104 чел.

Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі

План

  1.  Педагогічний процес у вищому навчальному закладі та особливості його організації.
  2.  Закономірності та принципи навчання у ВНЗ.
  3.  Методи і засоби навчання у вищій школі.

Основні поняття до теми: педагогічний процес, закономірності , принципи навчання, навчально-професійна діяльність, методи, прийоми, засоби навчання, інтерактивні методи навчання.

Література

Основна:

  1.  Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: Центр. Навчальної  літератури, 2003. – 316 с.
  2.  Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи. Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
  3.  Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.
  4.  Лекції з педагогіки вищої школи: Навч. посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: „ОВС”, 2006. – 496 с.
  5.  Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.
  6.  Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: „Академвидав”, 2006. – 352 с.

Додаткова:

  1.  Вища освіта в Україні: Навч. посібник /В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін.. – К., 2005. – 327 с.
  2.  Закон України «Про вищу освіту» //Освіта в Україні. Нормативна база (2-е вид.). – К., 2006. – С.40-92.
  3.  
    Педагогічний процес у вищому навчальному закладі

та особливості його організації

Педагогічний процес у ВНЗ – це цілеспрямована, мотивована, доцільно організована та змістовно насичена система взаємодії суб’єктів та об’єктів навчально-виховного процесу з метою професійної підготовки майбутніх фахівців.

Найважливішими компонентами педагогічного процесу  є процеси навчання і виховання, що ведуть до професійного та особистісного формування та розвитку.

Учасниками педагогічного процесу у ВНЗ є:

  •  суб’єкти (викладачі);
  •  об’єкти (студенти).

Між ними встановлюється суб’єкт-об’єктна взаємодія, яка при активізації начально-пізнавальної діяльності студентів взаємодія змінюється на суб’єкт-суб’єктну.

Викладання – діяльність викладача, спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об’єктивних і суб’єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання.

У процесі викладання перед студентами ставляться пізнавальні завдання, надаються нові знання, організовується самостійна робота із засвоєння, закріплення і застосування знань, проводиться перевірка якості знань, умінь та навичок.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програмами.

Структуру педагогічного процесу у ВНЗ складають процесуальні компоненти:

  •  мета;
  •  принципи;
  •  зміст;
  •  форми;
  •  методи.

Загальна мета педагогічного процесу у ВНЗ загалом регламентована державним (соціальним) замовленням на фахівця (випускника ВНЗ).

Конкретна мета педагогічного процесу ВНЗ (навчального заняття) зумовлена навчальною дисципліною, її метою та місцем у підготовці фахівця.

Результатом функціонування педагогічного процесу у ВНЗ як системи загалом є професійні знання, уміння та навички майбутнього фахівця та його  готовність до виконання професійної діяльності.

Конструювання педагогічного процесу у ВНЗ передбачає виокремлення та реалізацію основних його етапів:

  1.  Підготовчий етап, який передбачає:
  •  аналіз мети, змісту та наявних умов навчання;
  •  аналіз навчально-методичної літератури;
  •  вибір форм, методів навчання;
  •  планування педагогічного процесу (складання плану-конспекту заняття);
  •  розподіл часу на реалізацію запланованого.

  1.  Основний етап, що передбачає реалізацію запланованого, а саме:
  •  формулювання мети та завдань навчальної діяльності та сприйняття її студентами;
  •  використання запланованих форм, методів прийомів, засобів організації педагогічного процесу (викладання та учіння);
  •  здійснення різних заходів заохочення та контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів.
  1.  Завершальний (аналітичний) етап, який передбачає:
  •  Співставлення відповідності результатів і мети педагогічного процесу;
  •  аналіз  суб’єктами та об’єктами педагогічного процесу його переваг та недоліків;
  •  контроль результатів професійної підготовки студентів;
  •  аналіз причин та факторів впливу на отримані результати.
  1.  
    Закономірності та принципи навчання у ВНЗ

Закономірності навчання – об’єктивні, стійкі та істотні зв’язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Загалом закономірності навчання у ВНЗ відповідають закономірностям навчання в інших освітніх закладах   і їх поділяють на об’єктивні і суб’єктивні.

І.П.Підласим закономірності виокремлює в наступні групи:

  •  загальні закономірності (взаємозалежність мети, змісту, управління, методів навчання та вплив їх на його ефективність);
  •  дидактичні закономірності (результати навчання залежать відспособу участі  студентів у навчальній діяльності, від методів та засобів, які застосовуються);
  •  гносеологічні закономірності (продуктивність педагогічного процесу прямо пропорційна потребам студента у навчанні, обсягу практичних знань та умінь і залежить від рівня проблемності навчання, активності студентів у розв’язанні навчальних проблем);
  •  психологічні закономірності (продуктивність навчання залежить від інтересу студентів до навчання, зумовлена рівнем їх уміння самостійно працювати, а також залежить від особливостей мислення, пам’яті тощо студентів);
  •  соціологічні закономірності (розвиток індивіда зумовлений розвитком інших індивідів, з якими він перебуває у прямому або непрямому спілкуванні);
  •  організаційні закономірності (ефективність навчання залежить від організації, ставлення студентів до навальної праці, стану, здоровя та режиму їх розумової діяльності).

Процес навчання здійснюється на основі обґрунтованих і перевірених практикою дидактичних принципів, зумовлених закономірностями і завданнями освіти.

Принципи навчання (лат. рrіпсіріит – початок, основа) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи.

Загальнодидактичні принципи:

  •  принцип науковості;
  •  принцип системності і послідовності навчання;
  •  принцип доступності навчання;
  •  принцип зв’язку навчання з життям;
  •  принцип свідомості і активності у навчанні;
  •  принцип наочності у навчанні („золоте правило” дидактики);
  •  принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок;
  •  принцип індивідуального підходу;
  •  принцип емоційності навчання.

Специфічні принципи навчання:

  •  принцип єдності наукової і навчальної діяльності кафедр і викладачів;
  •  принцип участі студентів у науково-дослідній роботі;
  •  принцип органічної єдності теоретичної і практичної підготовки студентів;
  •  принцип урахування особистих можливостей кожного студента.

Принципи навчання тісно взаємопов’язані, зумовлюють один одного, жоден з них не може бути використаний без урахування інших. Тому в процесі навчання викладач повинен керуватися всіма принципами.

  1.  
    Методи і засоби навчання у вищій школі

Для реалізації змісту освіти на кожному його рівні педагогу ВНЗ потрібно володіти певними методами, прийомами та засобами навчання.

Методи навчання у вищій школі суттєво відрізняються від методів шкільного навчання. Вони спрямовані не лише на передавання і сприймання знань, а й на проникнення у процес розвитку науки, розкриття її методологічних основ.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності викладачів та студентів, спрямованої на досягнення поставлених вищою школою цілей.

Методи навчання слід відрізняти від методів учіння.

Метод учіння – спосіб пізнавальної діяльності студентів, зорієнтований на творче оволодіння знаннями, уміннями і навичками та вироблення світоглядних переконань на заняттях і в самостійній роботі.

Методи навчання і методи учіння мають свої специфічні особливості, вони відносно самостійні, але розглядаються в єдності.

У дидактиці існують різні підходи щодо класифікації методів навчання:

  •  за джерелами передавання і характером сприймання інформації виокремлюють (С. Петровський, Е. Галант):

- словесні;

- наочні;

- практичні;

  •  за основними дидактичними завданнями виділяють (М.Данилов, Б.Єсипов):

- методи оволодіння знаннями;

- методи формування умінь і навичок;

- застосування здобутих знань, умінь і навичок;

  •  за характером пізнавальної діяльності виокремлюють(М.Скаткін, І.Лернер):
    •  пояснювально-ілюстративні;
    •  репродуктивні;
    •  проблемного викладу;
    •  частково-пошукові;
    •  дослідницькі;
  •  методи учіння (М. Махмутов):
  •  виконавський;
  •  репродуктивний4
  •  продуктивно-практичний;
  •  частково-пошуковий;
  •  пошуковий.

Дослідник педагогіки Ю. Бабанський пропонує власну класифікацію:

Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності

Методи стимулювання навчальної діяльності

методи контролю і самоконтролю у навчанні

  •  пояснення;
  •  інструктаж;
  •  розповідь;
  •  лекція;
  •  бесіда;
  •  робота з підручником; ілюстрування;
  •  демонстрування;
  •  самостійне спостереження;
  •  вправи;
  •  лабораторні, практичні і дослідні роботи
  •  навчальна дискусія; забезпечення успіху в навчанні;
  •  пізнавальні ігри;
  •  створення ситуації інтересу у процесі викладення;
  •  створення ситуації новизни;
  •  опора на життєвий досвід студента;
  •  стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні
  •  усний;
  •  письмовий;
  •  тестовий;  
  •  графічний; програмований;
  •  самоконтроль;
  •  самооцінка

Словесні методи навчання передбачають формування знань через спілкування (інструктаж, розповідь, бесіда, навчальна дискусія та ін.).

Наочні методи навчання. Сутність їх полягає у використанні зображень об’єктів і явищ. До цих методів належать ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Практичні методи навчання. Ці методи передбачають різні види діяльності студентів і викладачів, а також самостійність студентів у навчанні. До них відносять вправи, лабораторні і практичні роботи.

Кожен викладач у своїй діяльності використовує також методи, які не охоплені наведеною вище класифікацією. Серед них найпоширенішим є індукція і дедукція, методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, конкретизації, виділення головного. 

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому різних методів і форм навчання значною мірою залежить від вдалого вибору засобів навчання.

Засіб навчання – сукупність предметів, ідей, явищ і способів дій, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу.

Найважливішим засобом навчання є слово викладача, за допомогою якого він організовує засвоєння знань студентами, формує у них відповідні уміння та навички. Викладаючи новий матеріал, він спонукає до роздумів над ним, його осмислення і усвідомлення.

Важливим засобом навчання є підручник, за допомогою якого студент відновлює в пам’яті, повторює та закріплює здобуті на заняттях знання, виконує різні види самостійної роботи.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції:

  •  замінюють викладача як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.);
  •  конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє викладач (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал);
  •  є прямими об’єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, об’єкти живої природи);
  •  виступають «посередниками» між студентом і природою або виробництвом у тих випадках, коли їх безпосереднє вивчення неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії тощо);
  •  формують у студентів навчальні та професійні уміння та навички (прилади, інструменти та ін.);
  •  є символічними (знаковими) засобами (історичні та географічні карти, технічні креслення, графіки, діаграми тощо).

Необхідними чинниками, що сприяють успішному засвоєнню знань, є технічні засоби навчання (ТЗН).

До них належать:

  •  дидактична техніка (кінопроектори, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони, комп’ютери);
  •  екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції);
  •  посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.);
  •  фонопосібники (магнітофонні записи, відеозаписи, радіо- і телепередачі).

Інформаційні ТЗН з огляду на те, які органи чуття включені для сприймання навчальної інформації, поділяють на:

  •  аудійовані (слух);
  •  візуальні (зір).

Найзручнішими є аудіовізуальні (слухо-зорові), тобто ті за яких показ зображення супроводжується текстом, а звуковий ряд – відповідними ілюстраціями.

Ефективнішими та більш доцільними нині є технічні засоби навчання широкого призначення – відеотехнічні і проекційні.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15596. Свобода воли как форма представлений о селективных процессах в истории философской мысли: к постановке проблемы 141.34 KB
  Свобода воли как форма представлений о селективных процессах в истории философской мысли: к постановке проблемы Всякая инновация по определению включает в себя элемент выбора того или иного варианта будущего как существенно нового существенно отличающегося от
15597. РЕГУЛЯТИВНЫЙ МЕХАНИЗМ РАЗВИТИЯ ОБЩЕСТВА 60 KB
  В.А. Чумаков инж. г. Дзержинск РЕГУЛЯТИВНЫЙ МЕХАНИЗМ РАЗВИТИЯ ОБЩЕСТВА Существующее понимание исторического процесса можно разделить на три субстанционных подхода. Одним из первых был сформулирован идеалистический подход представители которого считают созн
15598. ЕВРОПЕЙСКИЙ ДИСКУРС О БЕСКОНЕЧНОСТИ. СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ 85 KB
  ЕВРОПЕЙСКИЙ ДИСКУРС О БЕСКОНЕЧНОСТИ. СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ Проблема бесконечности входит в число древнейших вопросов философии формировавшихся параллельно с возникновением и становлением самой философской мысли. Однако одного исследования фундаментальности данн...
15599. МУДРОСТЬ ВСЕЛЕННОЙ — ОТРАЖЕНИЕ В СОЗНАНИИ ЧЕЛОВЕКА УНИВЕРСУМА КАК АБСОЛЮТНОЙ МЕРЫ БЫТИЯ 65.5 KB
  МУДРОСТЬ ВСЕЛЕННОЙ ОТРАЖЕНИЕ В СОЗНАНИИ ЧЕЛОВЕКА УНИВЕРСУМА КАК АБСОЛЮТНОЙ МЕРЫ БЫТИЯ Известно что философы давно заметили влияние Вселенной Неба Космоса Бога Мировой души на земную природу жизнь народа и человека. Являясь большой тайной она трудно познается
15600. Закономерность универсализации человеческой сущности и отражение тенденции интеграции искусства в художественном сознании: исследовательская гипотеза 46 KB
  Закономерность универсализации человеческой сущности и отражение тенденции интеграции искусства в художественном сознании: исследовательская гипотеза Одним из важнейших признаков эвристичности и инновационности философской системы на наш взгляд является ее спосо...
15601. ИННОВАЦИОННА ЛИ ЭТИКА ПО СВОЕЙ ПРИРОДЕ 65.5 KB
  ИННОВАЦИОННА ЛИ ЭТИКА ПО СВОЕЙ ПРИРОДЕ Всегда ли нужен инновационный подход в окружающей нас жизни Вопрос вовсе не кажется нам столь однозначным. Есть например сфера экономики хозяйственной жизни техника и технологии где динамика и темп изменений настолько высок...