5444

Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі

Реферат

Педагогика и дидактика

Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі План Педагогічний процес у вищому навчальному закладі та особливості його організації. Закономірності та принципи навчання у ВНЗ. Методи і засоби навчання у вищій школі. Основні поня...

Украинкский

2012-12-10

81 KB

124 чел.

Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі

План

  1.  Педагогічний процес у вищому навчальному закладі та особливості його організації.
  2.  Закономірності та принципи навчання у ВНЗ.
  3.  Методи і засоби навчання у вищій школі.

Основні поняття до теми: педагогічний процес, закономірності , принципи навчання, навчально-професійна діяльність, методи, прийоми, засоби навчання, інтерактивні методи навчання.

Література

Основна:

  1.  Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: Центр. Навчальної  літератури, 2003. – 316 с.
  2.  Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи. Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
  3.  Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.
  4.  Лекції з педагогіки вищої школи: Навч. посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: „ОВС”, 2006. – 496 с.
  5.  Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.
  6.  Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: „Академвидав”, 2006. – 352 с.

Додаткова:

  1.  Вища освіта в Україні: Навч. посібник /В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін.. – К., 2005. – 327 с.
  2.  Закон України «Про вищу освіту» //Освіта в Україні. Нормативна база (2-е вид.). – К., 2006. – С.40-92.
  3.  
    Педагогічний процес у вищому навчальному закладі

та особливості його організації

Педагогічний процес у ВНЗ – це цілеспрямована, мотивована, доцільно організована та змістовно насичена система взаємодії суб’єктів та об’єктів навчально-виховного процесу з метою професійної підготовки майбутніх фахівців.

Найважливішими компонентами педагогічного процесу  є процеси навчання і виховання, що ведуть до професійного та особистісного формування та розвитку.

Учасниками педагогічного процесу у ВНЗ є:

  •  суб’єкти (викладачі);
  •  об’єкти (студенти).

Між ними встановлюється суб’єкт-об’єктна взаємодія, яка при активізації начально-пізнавальної діяльності студентів взаємодія змінюється на суб’єкт-суб’єктну.

Викладання – діяльність викладача, спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об’єктивних і суб’єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання.

У процесі викладання перед студентами ставляться пізнавальні завдання, надаються нові знання, організовується самостійна робота із засвоєння, закріплення і застосування знань, проводиться перевірка якості знань, умінь та навичок.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програмами.

Структуру педагогічного процесу у ВНЗ складають процесуальні компоненти:

  •  мета;
  •  принципи;
  •  зміст;
  •  форми;
  •  методи.

Загальна мета педагогічного процесу у ВНЗ загалом регламентована державним (соціальним) замовленням на фахівця (випускника ВНЗ).

Конкретна мета педагогічного процесу ВНЗ (навчального заняття) зумовлена навчальною дисципліною, її метою та місцем у підготовці фахівця.

Результатом функціонування педагогічного процесу у ВНЗ як системи загалом є професійні знання, уміння та навички майбутнього фахівця та його  готовність до виконання професійної діяльності.

Конструювання педагогічного процесу у ВНЗ передбачає виокремлення та реалізацію основних його етапів:

  1.  Підготовчий етап, який передбачає:
  •  аналіз мети, змісту та наявних умов навчання;
  •  аналіз навчально-методичної літератури;
  •  вибір форм, методів навчання;
  •  планування педагогічного процесу (складання плану-конспекту заняття);
  •  розподіл часу на реалізацію запланованого.

  1.  Основний етап, що передбачає реалізацію запланованого, а саме:
  •  формулювання мети та завдань навчальної діяльності та сприйняття її студентами;
  •  використання запланованих форм, методів прийомів, засобів організації педагогічного процесу (викладання та учіння);
  •  здійснення різних заходів заохочення та контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів.
  1.  Завершальний (аналітичний) етап, який передбачає:
  •  Співставлення відповідності результатів і мети педагогічного процесу;
  •  аналіз  суб’єктами та об’єктами педагогічного процесу його переваг та недоліків;
  •  контроль результатів професійної підготовки студентів;
  •  аналіз причин та факторів впливу на отримані результати.
  1.  
    Закономірності та принципи навчання у ВНЗ

Закономірності навчання – об’єктивні, стійкі та істотні зв’язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Загалом закономірності навчання у ВНЗ відповідають закономірностям навчання в інших освітніх закладах   і їх поділяють на об’єктивні і суб’єктивні.

І.П.Підласим закономірності виокремлює в наступні групи:

  •  загальні закономірності (взаємозалежність мети, змісту, управління, методів навчання та вплив їх на його ефективність);
  •  дидактичні закономірності (результати навчання залежать відспособу участі  студентів у навчальній діяльності, від методів та засобів, які застосовуються);
  •  гносеологічні закономірності (продуктивність педагогічного процесу прямо пропорційна потребам студента у навчанні, обсягу практичних знань та умінь і залежить від рівня проблемності навчання, активності студентів у розв’язанні навчальних проблем);
  •  психологічні закономірності (продуктивність навчання залежить від інтересу студентів до навчання, зумовлена рівнем їх уміння самостійно працювати, а також залежить від особливостей мислення, пам’яті тощо студентів);
  •  соціологічні закономірності (розвиток індивіда зумовлений розвитком інших індивідів, з якими він перебуває у прямому або непрямому спілкуванні);
  •  організаційні закономірності (ефективність навчання залежить від організації, ставлення студентів до навальної праці, стану, здоровя та режиму їх розумової діяльності).

Процес навчання здійснюється на основі обґрунтованих і перевірених практикою дидактичних принципів, зумовлених закономірностями і завданнями освіти.

Принципи навчання (лат. рrіпсіріит – початок, основа) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи.

Загальнодидактичні принципи:

  •  принцип науковості;
  •  принцип системності і послідовності навчання;
  •  принцип доступності навчання;
  •  принцип зв’язку навчання з життям;
  •  принцип свідомості і активності у навчанні;
  •  принцип наочності у навчанні („золоте правило” дидактики);
  •  принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок;
  •  принцип індивідуального підходу;
  •  принцип емоційності навчання.

Специфічні принципи навчання:

  •  принцип єдності наукової і навчальної діяльності кафедр і викладачів;
  •  принцип участі студентів у науково-дослідній роботі;
  •  принцип органічної єдності теоретичної і практичної підготовки студентів;
  •  принцип урахування особистих можливостей кожного студента.

Принципи навчання тісно взаємопов’язані, зумовлюють один одного, жоден з них не може бути використаний без урахування інших. Тому в процесі навчання викладач повинен керуватися всіма принципами.

  1.  
    Методи і засоби навчання у вищій школі

Для реалізації змісту освіти на кожному його рівні педагогу ВНЗ потрібно володіти певними методами, прийомами та засобами навчання.

Методи навчання у вищій школі суттєво відрізняються від методів шкільного навчання. Вони спрямовані не лише на передавання і сприймання знань, а й на проникнення у процес розвитку науки, розкриття її методологічних основ.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності викладачів та студентів, спрямованої на досягнення поставлених вищою школою цілей.

Методи навчання слід відрізняти від методів учіння.

Метод учіння – спосіб пізнавальної діяльності студентів, зорієнтований на творче оволодіння знаннями, уміннями і навичками та вироблення світоглядних переконань на заняттях і в самостійній роботі.

Методи навчання і методи учіння мають свої специфічні особливості, вони відносно самостійні, але розглядаються в єдності.

У дидактиці існують різні підходи щодо класифікації методів навчання:

  •  за джерелами передавання і характером сприймання інформації виокремлюють (С. Петровський, Е. Галант):

- словесні;

- наочні;

- практичні;

  •  за основними дидактичними завданнями виділяють (М.Данилов, Б.Єсипов):

- методи оволодіння знаннями;

- методи формування умінь і навичок;

- застосування здобутих знань, умінь і навичок;

  •  за характером пізнавальної діяльності виокремлюють(М.Скаткін, І.Лернер):
    •  пояснювально-ілюстративні;
    •  репродуктивні;
    •  проблемного викладу;
    •  частково-пошукові;
    •  дослідницькі;
  •  методи учіння (М. Махмутов):
  •  виконавський;
  •  репродуктивний4
  •  продуктивно-практичний;
  •  частково-пошуковий;
  •  пошуковий.

Дослідник педагогіки Ю. Бабанський пропонує власну класифікацію:

Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності

Методи стимулювання навчальної діяльності

методи контролю і самоконтролю у навчанні

  •  пояснення;
  •  інструктаж;
  •  розповідь;
  •  лекція;
  •  бесіда;
  •  робота з підручником; ілюстрування;
  •  демонстрування;
  •  самостійне спостереження;
  •  вправи;
  •  лабораторні, практичні і дослідні роботи
  •  навчальна дискусія; забезпечення успіху в навчанні;
  •  пізнавальні ігри;
  •  створення ситуації інтересу у процесі викладення;
  •  створення ситуації новизни;
  •  опора на життєвий досвід студента;
  •  стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні
  •  усний;
  •  письмовий;
  •  тестовий;  
  •  графічний; програмований;
  •  самоконтроль;
  •  самооцінка

Словесні методи навчання передбачають формування знань через спілкування (інструктаж, розповідь, бесіда, навчальна дискусія та ін.).

Наочні методи навчання. Сутність їх полягає у використанні зображень об’єктів і явищ. До цих методів належать ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Практичні методи навчання. Ці методи передбачають різні види діяльності студентів і викладачів, а також самостійність студентів у навчанні. До них відносять вправи, лабораторні і практичні роботи.

Кожен викладач у своїй діяльності використовує також методи, які не охоплені наведеною вище класифікацією. Серед них найпоширенішим є індукція і дедукція, методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, конкретизації, виділення головного. 

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому різних методів і форм навчання значною мірою залежить від вдалого вибору засобів навчання.

Засіб навчання – сукупність предметів, ідей, явищ і способів дій, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу.

Найважливішим засобом навчання є слово викладача, за допомогою якого він організовує засвоєння знань студентами, формує у них відповідні уміння та навички. Викладаючи новий матеріал, він спонукає до роздумів над ним, його осмислення і усвідомлення.

Важливим засобом навчання є підручник, за допомогою якого студент відновлює в пам’яті, повторює та закріплює здобуті на заняттях знання, виконує різні види самостійної роботи.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції:

  •  замінюють викладача як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.);
  •  конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє викладач (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал);
  •  є прямими об’єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, об’єкти живої природи);
  •  виступають «посередниками» між студентом і природою або виробництвом у тих випадках, коли їх безпосереднє вивчення неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії тощо);
  •  формують у студентів навчальні та професійні уміння та навички (прилади, інструменти та ін.);
  •  є символічними (знаковими) засобами (історичні та географічні карти, технічні креслення, графіки, діаграми тощо).

Необхідними чинниками, що сприяють успішному засвоєнню знань, є технічні засоби навчання (ТЗН).

До них належать:

  •  дидактична техніка (кінопроектори, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони, комп’ютери);
  •  екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції);
  •  посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.);
  •  фонопосібники (магнітофонні записи, відеозаписи, радіо- і телепередачі).

Інформаційні ТЗН з огляду на те, які органи чуття включені для сприймання навчальної інформації, поділяють на:

  •  аудійовані (слух);
  •  візуальні (зір).

Найзручнішими є аудіовізуальні (слухо-зорові), тобто ті за яких показ зображення супроводжується текстом, а звуковий ряд – відповідними ілюстраціями.

Ефективнішими та більш доцільними нині є технічні засоби навчання широкого призначення – відеотехнічні і проекційні.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65001. К переосмыслению монгольской эпохи в истории Казахстана (теоретико-методологический аспект) 129.5 KB
  Обсуждение ее непременно влечет за собой и оценку исторической роли объединителя монгольского народа и создателя первого монгольского государства Чингизхана. В казахстанской историографии не сложилась собственная и самостоятельная традиция монголистики...
65004. Культово-поминальные сооружения VI-VIII вв. на территории Монголии 120 KB
  На территории Монголии Алтая и Тувы расположено множество культово-поминальных памятников эпохи Тюркского каганата 551744 гг. Новейшие исследования этой категории археологических памятников потребовали пересмотра уже сложившихся концепций обобщения новых материалов и введения их в научный оборот.
65005. Домашние животные Золотой Орды 358 KB
  Многочисленные данные позволяют составить представление об индивидуальном возрасте животных которым принадлежали кости из Сарая Берке. Известно в частности что процесс срастания нижних эпифизов метаподий с телом кости завершается к 2428 месяцам...
65006. СКАЗАНИЕ ОБ ИДИГЕ 280 KB
  Поэма об Идиге была записана в в разное время у казахов каракалпаков кочевых узбеков ногайцев туркмен башкир у тюркских народов степного Крыма и Южной Сибири сибирских татар и горных алтайцев. Первая запись сказания об Идиге была опубликована уже в 1820 г. песни об Идиге...
65007. ЗОЛОТОЕ КОЛЬЦО И НАСЛЕДНИКИ ЗОЛОТОЙ ОРДЫ 374 KB
  Настоящее состояние межнациональных отношений народов населяющих современный Татарстан и действия некоторых радикально настроенных деятелей вызывают сегодня глубокое беспокойство. Искажение национальной политики в республике возведено в Татарстане на государственный уровень.
65008. Семантика этнонима «татар» в западноевропейских источниках 40 KB
  Ко второму классу он причисляет турков, крымских, узбекских, башкирских, киргизских и туркменских тартар, имеющих почти один и тот же диалект со следующими народами: 1) сибирско-магометанскими тартарами, живущими вблизи городов Тобольск, Тюмень и Тора; 2) якутами-язычниками, живущими на реке Лена; 3) чувашами-язычниками.