54444

Мово моя рідна, не мовчи!

Конспект урока

Педагогика и дидактика

А вчителька мовила що якби ваші словасуржики перетворились і справді на страшні дерева та ще на страшніших звірів я б побачила які ви герої Іванко. Багато віків люди засмічували рідну мову то модним словечком яке нічого спільного з рідною мовою не мало то вживали надмірно російські слова на український лад бо свого ліньки було підшукати а рідним словом нехтували цуралися його. Це не просто деревця це ті слова які ви щоденно говорите. А ви щодня сієте словазернятка і не задумуєтеся на тим що з того виросте.

Украинкский

2014-03-13

522.5 KB

0 чел.

Святкова літературно-музична композиція

«Мово моя рідна, не мовчи!»

(2 клас)

Підготувала вчитель вищої категорії

Шосткинської спеціалізованої І ступеня школи № 13

Кулик Любов Василівна

 Мета: утверджувати цінності української національної ідеї, зберігати і продовжувати українські культурно-історичні традиції, виховувати повагу до рідної мови, історії свого народу, підвищувати загальну культуру і самоцінність особистості, прилучати дітей до національних і загальнолюдських цінностей, розвивати артистизм, художній смак.

Хід заходу:

На сцені «дрімучий ліс». Маленьку галявинку, де сидять два хлопчики, обступили дерева найрізноманітнішої форми. Хлопчики сидять на викривлених пеньках, тяжко зітхаючи, розмовляють.

Іванко. Андрію, як же це трапилося з нами? Як же ми опинилися в такому неприродному лісі? Все тут таке страшне, недоладне, криве, скручене, скарлючене... Ось скільки блукаємо, а вийти ніяк не можемо...

Андрій. Усе це тому, Іванко, що не вчили ми рідної мови, не слухали свою вчительку. Пам’ятаєш, як вона нам говорила, що ми у словниковому суржику загубилися, як у лісі зачарованому, і вибратися з нього не можемо.

Іванко. Так, пам’ятаю. Я ще казав, що якби ми і справді могли опинитись у зачарованому лісі, то було б класно!

Андрій. Ага, а я підхопив, пам’ятаєш? Я казав, що було б здорово: я люблю мандрувати, а тим більше у зачарованому лісі. Там же самі дива!

Іванко. Ідеш, а дерева сходяться і розходяться — ні пролізти, ні пройти. А навколо все страшне, дивовижне, незвичайного стільки.

Андрій. А вчителька мовила, що якби ваші слова-суржики перетворились і справді на страшні дерева та ще на страшніших звірів, я б побачила, які ви герої!

Іванко. А далі що було?

Андрійко. А далі я сказав, що якби вона і справді могла зробити так, як каже, а то тільки лякає, а сама ж того не вміє, бо нема такої сили у світі, щоб людину закинула у такий ліс, та й лісу такого нема! А ми говоримо так, як усі. І нам так подобається! Що ж тут такого?

Іванко. А далі що було?

Андрійко. А далі вона усміхнулась і махнула рукою. Все навкруг завертілося, закрутилось і ми кудись полетіли...

Іванко. Ясно, і опинилися тут, у цьому клятому лісі, з якого ніяк не можемо вибратись. Може, вона на нас якийсь туман наслала, бо ж такого не буває. Ми ж грамотні, давай подумаємо, може, виберемось?

Андрій. Я знаю: це — гіпноз! Вона нас загіпнотизувала! І все це нам просто здається, тільки й усього! Давай спробуємо звільнитися від цього гіпнозу.

Іванко. А як? Як спробуємо? Хто нас розгіпнозить?

Андрій. Це просто робиться, самі себе і звільнимо від цієї мани. Думай про руки і кажи: «Це мої руки, я ними рухаю вправо, вліво, вгору, вниз.» Що, виходить? А тепер про ноги думай так само: «Це мої ноги, я ними роблю кроки, а можу йти, куди захочу.» О! Класно! Ми спокійно йдемо!

Іванко. Куди йдемо?

Андрій. Як куди? Додому, бо я вже їсти хочу, аж живіт до спини прилип. Ходімо весь час в одному напрямку, то, може, кудись і вийдемо.

Хочуть іти, а дерева обступили їх ще щільніше. Чується голос із-за куліс.

Голос.

Я суржиковий ліс, я ліс!

Я злий такий, неначе біс!

Я всіх таких як ви, ловлю,

Захоплюю, душу, давлю.

Щоб слово рідне забували,

Щоб мови рідної не знали.

Хай краще в світ ідуть німі,

Раз захотіли так самі.

Ви ж мови рідної не вчили —

От суржики вас оточили.

Іванко. Олесику, що робити? Я боюсь!

Андрій. Я теж боюся. Це вже не гіпноз, не сон, не казка, тут не до сміху. Давай кричати, поки не пізно, може, хто почує.

Хлопці кричать: «Ау-ау!»

Іванко. Мабуть, ми не те кричимо, а може, тихо. А мені вже так страшно, що можна вмерти. Мама!

Андрій. Мамо! Мамочко, рятуй!

Дерева розступаються, і на галявину виходить бабуся в українському одязі.

Бабуся. Чого ви так кричите, наче блекоти об’їлися?

Хлопці. Нам так страшно, ми вибратися не можемо з цього заклятого лісу.

Бабуся. Ліс, діти, і справді заклятий, це правда. Багато віків люди засмічували рідну мову то модним словечком, яке нічого спільного з рідною мовою не мало, то вживали надмірно російські слова на український лад, бо свого ліньки було підшукати, а рідним словом нехтували, цуралися його. Часто не задумуються люди над тим, як говорять. А мова жива. От вона і заросла тим бур’яном, через який ви не можете пробитися. То не казка і не сон. Погляньте на ці криві деревця, вони вам подобаються?

Хлопці. Ні!

Бабуся. Це не просто деревця, це ті слова, які ви щоденно говорите. Це перекручена ваша мова. А тут вона стала деревцями, лісом, який ви насадили.

Іванко. Бабусю, але ж ми не садили цього лісу!

Андрій. Правда, бабусю, не садили!

Бабуся. Ні, діти, цей ліс посадили ви і ваші друзі, які теж так говорять, так розмовляють, як і ви. Бо з зернятка виростає дерево, а з дерева утворюється ліс. А ви щодня сієте слова-зернятка і не задумуєтеся на тим, що з того виросте. А виріс ось такий ліс. Бо мова ваша засмічена, покручена. Бачите яка?

Іванко. А що ж нам, бабусю, тепер робити? Як нам вибратися з цього лісу, ми весь день блукаємо, а стежки не бачимо.

Бабуся. Я спробую допомогти вам, але від вас самих залежить, чи вийдете ви з цього лісу, чи ні. Я покажу вам стежку, але будьте уважні, щоб не загубити її, бо вже тоді вам ніхто не допоможе.

Андрійко. Як у казці, скажи, Олесику?

Бабуся. Як у казці, тільки це не казка. У казці завжди хороший кінець, а у вас його може не бути, якщо кожен з вас не прикладе всі сили, щоб знищити ці покрученці та бур’яни.

Андрій. Ми будемо дуже старатись. Але що нам для цього потрібно зробити?

Бабуся. Ця робота нескладна, але треба бути дуже уважним, щоб не наробити помилок. Ось вам скринька, а ключик до неї ви повинні самі знайти, тобто правильно попросити, щоб вона відчинилась. Як правильно попросите, вона відчиниться, а в ній ви знайдете сім завдань, які потрібно виконати. От тоді, як виконаєте їх, то вийдете із лісу, а як ні — ходити вам до старості, блукати в суржиковому лісі, якщо вас люті звірі ще завтра не з’їдять. (Дає дітям скриньку. Поки хлопці роздивляються, бабуся непомітно іде зі сцени).

Іванко. Коробочка, відкрийся!

Андрійко. Ні, не так, не коробочка, а шкатулка, відкрийся!

Іванко. Ні, треба сказати: «Ящик, одкрийся!»

Андрійко. Мовчи, поглянь, як дерева обступили нас, а бабуся казала бути уважними. Згадуй, як бабуся казала: «Скринька!»

Іванко. Давай разом: «Скринько, відчинись, будь ласка!»

Скринька відчиняється, а в ній скручені папірці, на яких написані завдання. Це слова, які написані неправильно, а треба сказати правильно. Діти радяться між собою, а потім називають правильно, а після кожного правильного слова-відповіді дерева тихенько «ідуть» зі сцени. Коли діти доходять до останнього завдання, на сцені дерев нема, ліс зник. Діти радіють, обнімаються, стрибають.

Завдання зі скриньки:

  1.  Я вибачаюсь, що запізнився. (Вибачте мені, будь ласка, за запізнення. Пробачте мені, будь ласка, за запізнення).
  2.  Лічить лікар цей людей. (Лікар цей лікує людей. Бо лічити, рахувати можна гроші, якщо є, а людей лікар лікує).
  3.  Мене мучає головна біль. (Мені допікає головний біль. Слово «біль» в українській мові чоловічого роду).
  4.  Ти вірно розв’язав приклад, маладєц! (Ти правильно розв’язав приклад, молодець! Пояснення: слово «вірний» в українській мові вживається у значенні «відданий, надійний, незрадливий, стійкий» у своїх почуттях. Тому: можна вірно кохати, вірно любити, бути вірним своєму слову).
  5.  Дєвочка ходить в музикальну школу. (Дівчинка відвідує музичну школу. Можна сказати «музикальний твір», якщо він мелодійний).

Іванко. От чудово! Ми вільні! Тепер я зрозумів, як важливо знати рідну мову, без неї просто не обійтись у скрутній ситуації.

Андрій. Важливо, Ваню, лише не лінуватися, ми ж усі ці слова знаємо, але лінуємося їх вживати. Ми думали, що герої, а от що з того вийшло: мало не загинули...

Іванко. Добре, що закінчилась ця страшна історія, тепер я вчитиму рідну мову старанно і наполегливо, бо ж і самому приємно, коли правильно розмовляєш. А тепер ми з тобою підемо на свято.

Андрій. А я мало не забув, що сьогодні у школі свято рідної мови!

Іванко. Якби з нами не трапилася така сумна пригода, то ми б з тобою на нього і не пішли.

Андрій. Звичайно, не пішли б! Ми і не збиралися, бо думали, що все знаємо, а виявилось, що не так уже й багато знаємо, а лінуємося ще більше!

Іванко. Андрійку, а як ти думаєш, та чарівниця — хто вона? І чому вона нам допомогла?

Андрійко. Та не знаю, чарівниця та й годі. А хіба що?

Іванко. Ой. здається мені, що то не просто чарівниця, а наша вчителька була. Це ж вона зробила так, що ми опинились у зачарованому лісі, а потім, потрудившись добряче, з нього вийшли...

Андрійко. Іванко, нам на свято пора, а там розберемось.

Іванко. Саме час, заходимо тихіше, зараз почнеться. Ось бачиш, два стільці вільні. Це наші місця!

Хлопці йдуть на свої місця у зал і сідають. На сцену виходять діти.

1. Звуків дуже є багато,

У природі все звучить:

Свище вітер, грім завзято

В темнім небі гуркотить.

Навесні співає пташка,

І струмочок жебонить.

Джміль гуде, дзвенить комашка,

Все по-своєму звучить!

2. Звуки всі пізнати можна,

Хоч багато в світі їх.

Розбере дитина кожна,

Де тривога, сум чи сміх.

Але звуки ці - немовні:

Стукіт, грюкіт, шелест, свист.

Хоч приблизно та умовно

Ними скаже щось артист.

3. Знайте всі, мої шановні,

Не забудьте це, бува:

У людей є звуки мовні,

Що складаються в слова.

Звуки зібрані у слово,

Ще в далеку давнину

Утворили рідну мову,

Українську, чарівну.

4. Мово моя поетична і ніжна, в тобі невичерпна криниця багатства. Скільки б не звертався до тебе, а кожного разу відкриваєш для себе все нове та нове. Ти духовний скарб, у тобі культура нашого народу, його душа, поезія, найпотаємніші його мрії, надії, думи.

Всі співають пісню.

Мово рідна моя, не мовчи

Мово, веселим струмочком біжи

Та об’єднай всі джерельця малі.

Про Україну усім розкажи —

Дивний, чарівний куточок землі.

Мово, струмочки в ріку об’єднай,

Дужим потоком течи серед квіт.

І на Землі зазвучи, заспівай,                           2 рази.

Щоб прислухався до тебе весь світ!

5. Синів і дочок багатьох народів

Я зустрічав, які перетинали

Гірські й морські кордони, на подив,

Багато бачили, багато знали,

Я їх питав із щирою душею:

- Яку ви любите найбільше мову? -

І всі відповідали: - Ту, що нею

Співала мати колискову.

6. Українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно - чиста,

І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.

7. Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці,

ЇЇ ми дуже любимо усі.

Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.

Найкраща в світі рідна і барвиста,

А як без неї на Землі прожить?

В нас, українців, - українська мова!

В ній найсвітліші, лагідні слова.

Й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко, нас щедро зігріва.

8.Слів багато ти вже знаєш,

Тільки їх не забувай.

Як про щось сказати маєш,

Слово правильно вживай!

Бо ж багата наша мова,

Не лінуйсь її учить,

Будь уважніший до слова,

В світі хай воно звучить!

Хай лунає мова в світі

Повна сили і тепла.

Не цурайтесь мови, діти,

Не замульте джерела.

Бо прийдете до криниці

Спрагу серця вгамувать...

Ми без мови — не вкраїнці,

Рідну мову треба знать!

Інсценізація «Зустріч друзів»

Автор: Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:

Василько.Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.

Автор: Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.

Михайлик. Ходімо.

Василько. Ти за кого будеш боліти?

Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.

Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!

Автор: Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.

Михайлик. Слухай, Василько, а твої батьки у відрядженні?

Василько. Да. А чьо ти хотів?

Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?

Василько. Да на неділі.

Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).

Наталка. Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.

Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?

Наталка. Злий ти, піду до Михайлика. (втікає).

Василько. Натьалко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.

9. Як хочеш, друже, шану всюди мати,

Навчися рідну мову шанувати.

Вона - твоє обличчя, твоя доля.

На це була свята Господня воля.

10. У світі дитині не можна без слова,

Без ласки, любові і без доброти.

Не можна прожити дитині без мови

І без спілкування не можна зрости.

11. У нашій рідній мові

Чарівні є слова.

Слова ці всім відомі, Бо сила в них жива.

12. «Добридень», «До побачення» —

І усмішка сія!

Велике мають значення

Ось ці прості слова!

13. Від цих чарівних, добрих слів

Тепліше людям жити.

Якщо ти їх не говорив,

То треба говорити!

14. Це «Дякую» і «Добрий день»,

«Пробачте», «Йдіть здорові».

Вживайте, діти, їх щодень

У нашій рідній мові!

Дует виконує  пісню «Чарівні слова»

            Чарівні слова

1. Я слова чарівні знаю,

Вивчила охоче!

І в розмові їх вживаю.

Зранку і до ночі!

Доброго здоров’я, Галю!

Добрий день, Оленко!

Ти до мене, я до тебе

Звернемось гарненько!

2. З добрим ранком всіх вітаю,

Як іду із хати.

І кажу всім «на добраніч»,

Як лягаю спати.

І «спасибі», й «дуже прошу»,

«Вдячна вам», «будь ласка»!

Словом радість всім приношу,

Світ стає, як казка!

3.«Всім привіт!», «іди здорова»,

«Дякую красненько»!

Ось така чарівна мова

Радує серденько.

До побачення вам, люди,

Будьте всі здорові!

І слова чарівні всюди

Ви вживайте в мові!

Діти виконують сценки:

15-18 дитина:

Мама: Синочку,  треба вітатися із старшими, бути завжди чемним.

Син:Добрий день! Добрий день!

Мама:Синку, а з ким ти вітаєшся, адже нікого нема!

Син:Із собачкою і коровою, бо вони старші за мене, а ти ж сама казала вітатися із старшими!

Мама:Як тобі щось дають, то треба завжди сказати «дякую», зрозумів?

Син:Зрозумів!

Мама: Ти зламав іграшку! На ось цю іграшку, що зламав, і стань у куток.

Син:Дякую!

19. А у нашій мові є і приказки, і прислів’я на всі випадки життя. Як вам прикро, сутужно, то вас розвеселить таке прислів’я: загляне сонце і в наше віконце. І стане легше на душі, бо правда кривду переважить.  А от як правди нема, то скажуть: така правда, як на вербі груша.

20. А про лінивого так мовиться: хто робить, а він гав ловить. А як ти зробив щось не так, то про це так гарно скажуть: ні богові свічка, ні чортові кочерга. Зробив: на собаку мале, а на кота велике! Чи й не діло учинив: на свиню хомут надів! Зробив з лемеша — пшик! І зразу зрозумієш, яка то робота!

21. Бо ж як узявся за якусь роботу, то мусиш робити, а не лінуватися. Бо засміють: в роботі «ох», а їсть за трьох! П’ять день не робимо, а два відпочиваємо! Грім не гряне — ледаче не встане.

22. А ще люди кажуть, що лежачий плуг скоро поржавіє, а ледача людина скоро постаріє. Бо ж як вродилось ледащо, то не годиться ні нащо!

23.  А ми вас шукаємо, а ви ось де! А про що ви говорили?

22. Та про порівняння та приказки!

24. О, а я знаю загадки.

21. Що то ти цього разу придумав?

24. То не я придумав, а наш народ! Ну, то будете слухати?

Всі. Звичайно, загадуй!

24. Крутосто, вертосто, на йому жупанів сто! (Капуста)

Що то за голова, що лиш зуби й борода. (Часник)

Малий малишко закинув бочку на вишку. (Мак)

Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)

Є шапка, але немає голови, є нога, але без черевика. (Гриб)

20. Ну й загадки ти нам задав, ледве впорались! От молодці!

19. А ви знаєте, що в нашій школі вчать українську мову не тільки українці, а й вірмени, росіяни та багато  представників інших національностей.

Діти – росіянин і вірмен.

1. Буду я навчатись мови золотої,

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що росте смерічкою.

Буду я навчатись мові-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

2.  В кореневищі пружному ниви колоскової,

В леготі шовковому пісні колискової.

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Щоб раділа з нами Україна-мати.

Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,

В гніві бився блисками, а в любові - рутою!

2. Всі ми любим нашу мову

Наче пісню вечорову

І служити будем їй,

Всі: Нашій мові дорогій.

3. Лети, наша мово прекрасна, над світом

У казці, у пісні, у прозі й віршах!

Всі: З любов’ю і щирим весняним привітом

Лишайся у добрих і щирих серцях!

1. В нашій школі є традиція збирати до шкільного музею речі, які нагадують давні часи, славні українські обереги. І в кожній українській сім’ї є свої речі, які передаються з покоління в покоління. Сьогодні і тільки сьогодні свою сімейну колекцію рушників презентує Васильцова Анастасія.

Танок- презентація рушників. Дівчата виходять під мелодію «Пісні про рушник» на слова А.Малишка, музика П. Майбороди.

Дівчата вклоняються і кажуть «Щиро всім дякуємо за увагу! До побачення!».


Додаток:

1. Мово рідна моя, не мовчи

Мово, веселим струмочком біжи

Та об’єднай всі джерельця малі.

Про Україну усім розкажи —

Дивний, чарівний куточок землі.

Приспів:

Мово, струмочки в ріку об’єднай,

Дужим потоком течи серед квіт.

І на Землі зазвучи, заспівай,

Щоб прислухався до тебе весь світ!

1. Я слова чарівні знаю,                                                  

Вивчила охоче!

І в розмові їх вживаю.

Зранку і до ночі!

Доброго здоров’я, Галю!

Добрий день, Оленко!

Ти до мене, я до тебе

Звернемось гарненько!

2. З добрим ранком всіх вітаю,

Як іду із хати.

І кажу всім «на добраніч»,

Як лягаю спати.

І «спасибі», й «дуже прошу»,

«Вдячна вам», «будь ласка»!

Словом радість всім приношу,

Світ стає, як казка!

3. «Всім привіт!», «іди здорова»,

«Дякую красненько»!

Ось така чарівна мова

Радує серденько.

До побачення вам, люди,

Будьте всі здорові!

І слова чарівні всюди

Ви вживайте в мові!


1.
Я слова чарівні знаю,                                                  

Вивчила охоче!

І в розмові їх вживаю.

Зранку і до ночі!

Доброго здоров’я, Галю!

Добрий день, Оленко!

Ти до мене, я до тебе

Звернемось гарненько!

2. З добрим ранком всіх вітаю,

Як іду із хати.

І кажу всім «на добраніч»,

Як лягаю спати.

І «спасибі», й «дуже прошу»,

«Вдячна вам», «будь ласка»!

Словом радість всім приношу,

Світ стає, як казка!

3. «Всім привіт!», «іди здорова»,

«Дякую красненько»!

Ось така чарівна мова

Радує серденько.

До побачення вам, люди,

Будьте всі здорові!

І слова чарівні всюди

Ви вживайте в мові!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10363. Методическая работа в школе. Методический совет школы, его роль, содержание работы. Основы научной организации педагогического труда 39 KB
  Методическая работа в школе. Методический совет школы его роль содержание работы. Основы научной организации педагогического труда. Методическая работа в школе – одно из главных направлений ее деятельности. Состав МО – 45 учителей по предметам или кл. рукли параллел...
10364. Особенности профессионально-педагогической деятельности современного учителя. Требования к учителю в теории и истории отечественной и зарубежной педагогики 75 KB
  Особенности профессионально-педагогической деятельности современного учителя. Требования к учителю в теории и истории отечественной и зарубежной педагогики Я.А. Коменский И.Г. Песталоцци А. Дистервег К.Д. Ушинский Л.Н. Толстой А.С. Макаренко. Требования к учителю совре...
10365. Учитель в современной школе, его должностные обязанности. Квалификационные категории и разряды профессионального статуса учителя 59.5 KB
  Учитель в современной школе его должностные обязанности. Квалификационные категории и разряды профессионального статуса учителя. Процесс профессионального самосовершенствования учителя. Повышение квалификации и аттестации учителя. Индивидуальные стили педагогическ...
10366. Классный руководитель в современной школе. Основные направления его деятельности с коллективом учащихся. Психология малых групп 45 KB
  Классный руководитель в современной школе. Основные направления его деятельности с коллективом учащихся. Психология малых групп. Планирование и организация работы классного руководителя. Особенности организации взаимодействия учителя с семьей школьника. Формы виды ра...
10367. Инновационные процессы в образовании. Типы инновационных учебных заведений и особен-ности организации в них учебно-воспитательного процесса 43 KB
  Инновационные процессы в образовании. Типы инновационных учебных заведений и особенности организации в них учебновоспитательного процесса. Негосударственные учебные заведения. Процедура создания и регламентация деятельности образовательных учреждений. Лицензионная...
10368. Регионализация образования. Состояние и развитие Тульской областной системы образования. Региональная программа развития образования 38 KB
  Регионализация образования. Состояние и развитие Тульской областной системы образования. Региональная программа развития образования. Основные направления экспериментальной инновационной работы в учреждениях образования Тульской области. Регионализация системы ...
10369. Шпаргалка по педагогике (для педагогов) 1.87 MB
  Шпаргалка по педагогике для педагогов 1. Понятие педагогики и этапы ее развития Слово педагогика греческого происхождения. В дословном переводе означает детовождение. В современном понимании педагогика представляет собой совокупность знаний и умений по...
10370. АВГУСТИН Блаженный (Augustinus Sanctus) Аврелий 45.72 KB
  АВГУСТИН Блаженный Augustinus Sanctus Аврелий 13.11.354 Тагаст Сев. Африка Нумидия 28.8.430 Гишюн Сев. Африка христ. теолог представитель зап. патристики. Прошёл через увлечение манихейством и скептицизмом в 387 принял крещение. С 395 епископ Гиппона. Онтология А. и его уч...
10371. АДЛЕР (Adler) Альфред 33.73 KB
  АДЛЕР Adler Альфред 7.2.1870 Вела 28.5.1937 Абердин Шотландия австр. врач и психолог создатель индивидуальной психологии. Примыкал сначала к сторонникам 3. Фрейда затем основал собств. школу получившую наибольшее влияние в 20х гг. с созданием Междунар. ассоциации инд