54536

Роль народознавства в системі навчально-виховного процесу

Научная статья

Педагогика и дидактика

В умовах сучасності, коли матеріальні питання стають у житті людини приоритетними, духовність втрачає свою актуальність. Але виховання дитини не повинно бути бездуховним. Виховуючи чуйну, добру, відповідальну, чесну людину, яка буде гідним громадянином своєї країни, кожен педагог обирає свій шлях, найефективнішу методику із великої кількості існуючих.

Украинкский

2014-03-16

119.5 KB

3 чел.

Роль народознавства в системі навчально-виховного процесу

(з досвіду роботи вчителя української мови та літератури

Кольчугінської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1

Сімферопольського району Макарової Т.А. )

Народознавство – це бальзам,

який треба прикладати до ран

нашої духовності

В.В.Стрілько

В умовах сучасності, коли матеріальні питання стають у житті людини приоритетними, духовність втрачає свою актуальність. Але виховання дитини не повинно бути бездуховним. Виховуючи чуйну, добру, відповідальну, чесну людину, яка буде гідним громадянином своєї країни, кожен педагог обирає свій шлях, найефективнішу методику із великої кількості існуючих. Для мене найближче – використання народознавства в системі навчально-виховного процесу, тому що саме воно сприяє вихованню в дитини основних понять духовності. Адже народознавствство – це порятунок наших дітей, ефективні ліки для байдужих, згрубілих душ. Людина повинна памятати корені, з яких росте і повертатись до нашого минулого.

Народознавство – це система фундаментальних знань про конкретний народ, про особливості побуту і трудової діяльності національний характер, світогляд, історично-культурний досвід, а також про свій родовід, що є органічною частиною народу, про спосіб життя й виховання у сімях, про отчий край і все, що повязане з ним. Фольклор, народне мистецтво, історія, краєзнавство та етнографія, рідна мова, традиції, звичаї, обряди – все це вбирає в себе багатогранне слово «народознавство». Виховання дитини, звичайно, починається із засвоєння духовних надбань свого народу. І хто, як не сучасний учитель, повинен формувати відповідну самосвідомість учнів.

Однією з найрезультативніших форм роботи з народознавства є створення етнографічного куточка. З 2004 року в Кольчугінській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 функціонує куточок народознавства «Світлиця», метою створення якого є ознайомлення учнів з основними відомостями з історії, культури, національними традиціями України. Робота по створенню невеличких «міні-музеїв» формує в учнів такі поняття, як Батьківщина, рідна мова, національність, сприяє розвитку естетичного смаку й вихованню почуття прекрасного на кращих зразках народної творчості.

Робота по створенню «Світлиці» проходила в чотири етапи:

Етап перший – підготовчий. Основна робота – це збір інформації про предмети побуту, звичаї, традиції українського народу. Плюсом такої роботи є активізація міжпредметних зв’язків: на уроках географії учні можуть дізнатися про особливості кожного з регіонів України; на уроках історії – про життя українців в різні часи, про еволюцію побуту; при вивченні літератури поглиблюються знання про фольклор, традиції і звичаї нашого народу.

Етап другий – збір експонатів. До даного етапу можна залучити не тільки учнів, а й педагогів, батьків. Така робота вимагає великих зусиль, адже предмети привезено з різних регіонів України. Найчастіше власники експонатів з радістю надають їх і розуміють, що шкільний етнографічний куточок – це можливість зберегти пам’ять, традиції, історію нашого народу. Кожен предмет побуту не буде занедбаний, замість того, щоб пилитися на горищі, він буде наглядно слугувати людям довгі роки. Так мешканка села Онацьки, що на Київщині, Опанасенко Марія Олексіївна з радістю подарувала нашій школі близько 50 експонатів кінця ІХ початку-середини ХХ століття: глечики, макітру, прядку, маслоробку, праску, гребінь, рогачі, вишиті сорочки, рушники та багато іншого. Труднощі, які пов’язані з придбанням експонатів, виправдані, бо цей етап має практичну направленість: дитина не тільки бачить предмети побуту, а й має можливість доторкнутися до них, відчути відлуння певної епохи.

Етап третій – оформлення куточка. Головна роль на даному етапі належить вчителю. Адже саме він володіє фактичним матеріалом, знає особливості розміщення тих чи інших предметів побуту в українській хаті.

Етап четвертий – проведення екскурсій. Цей етап вимагає ретельної підготовчої роботи: потрібно весь зібраний матеріал не тільки систематизувати, скомпанувати, але й донести до відвідувача в доступній формі за невеликий проміжок часу. На даному етапі головна мета – підготувати екскурсоводів, які не тільки донесуть до слухачів дану інформацію, але й зацікавлять їх питаннями народознавства (додаток 1).

На базі «Світлиці» можливе проведення не тільки екскурсій, а й уроків та позакласних заходів (додаток 2).

Отже, роль народознавства в навчально-виховному процесі важко переоцінити. Народознавство, це не тільки сегмент викладання української мови та літератури, це частина світогляду дитини, яку вчитель повинен сформувати в учня. Саме тому робота по створенню етнографічного куточка народознавства в цьому напрямку є найефективнішою. Китайське прислівя говорить: «Розкажи мені, і я забуду. Покажи мені, і я запамятаю. Дай мені спробувати, і я НАВЧУСЬ». Створюючи куточок народознавства, ми даємо можливість не тільки розповідати дитині про звичаї та традиції українського народу, не тільки показувати предмети побуту, а й дати можливість відчути себе справжнім хазяїном минулого.


ДОДАТОК 1

Екскурсія до «Світлиці»

Екскурсовод І:

Наш куточок народознавства «Світлиця» діє з 2004 року. Ідея створення «Світлиці» належить учителю української мови та літератури Тетяні Анатоліївні Макаровій. До створення куточка активно долучилися учні, педагоги та батьки.

Експонати, представлені в ній, ми збирали протягом 5 років. Їх привезено з різних куточків України – Київської, Черкаської, Сумської областей i, звичайно, – Криму. Усі експонати «Світлиці», у нас їx більше 150, знайомлять з національними особливостями українського побуту, звичаями, традиціями нашого народу.

Екскурсовод ІІ:

Любіть свою хату,

Хоч і небагату,

Тут ви бігали до мами

Дрібними ногами.

Тут ви підростали,

Божий світ пізнали,

Звідси батько вас за руку

Вів у школу, у науку.

Тут ваша утіха,

Радість і потіха…

Гей, нема то, нема в світі,

Як та рідна стріха.

Іван Гнатюк

Українська хата... тепла, чепурна, прикрашена рушниками, квітами, пахучими травами. Світлиця в українській хаті – найчистіша, найсвітліша кімната, це затишок, злагода, добро, сімейне гніздо. Її завжди тримали в чистоті.

Обладнуючи кімнату, нам хотілось передати колорит, традиції, звичаї українців. Тут можна побачити посуд, яким користувались колись наші предки, приладдя для прасування одягу та багато іншого.

Якщо з сіней увійти до світлиці, то перше, що привертає увагу – піч. Піч служить українському селянинові тричі:

  •  для опалення житла;
  •  як тепле спальне місце;
  •  для приготування їжі, випікання хліба.

На припічку стоять горщики, казаночки, горнятка. У куточку – віник, рогач, кочерга. До печі завжди ставились як до священного предмета, тримали в чистоті.

Екскурсовод І:

Біля печі висить на стіні мисник відкриті полиці для святкового посуду. З давніх - давен в Україні найпоширеніший хатній посуд – це глиняні глечики, горщики, макітри, миски, розмальовані казковими квітами й калиною дерев'яні ложки.

Стіл, лави у світлиці, були зроблені руками батька або дідуся. Дерев'яну лаву прикрашали домотканими ряднами, килимами. Стіл у хаті завжди мав своє місце – у кутку під образами. Крім хліба, накритого рушником, на стіл нічого не клали. Особливо великим гріхом вважалося класти на стіл шапку.

Екскурсовод ІІ:

Чільне місце в світлиці займало ліжко з безліччю подушок, вишитими простирадлами.

Найпочесніше місце в кімнаті – покуть. На покуті красується перев’язаний червоною стрічкою сніп пшениці – символ добра й достатку. А над ним з-під яскраво вишитого рушника дивиться на нас зі старовинної ікони Микола Чудотворець. Яка ж то хата без ікони, яка ж то людина без віри? Під образом поличка зі свічкою, свяченими водою й вербою.

Екскурсовод І:

У світлиці обов'язковим атрибутом була прядка, на якій господиня пряла взимку вовну. ЇЇ ми зібрали фактично з запчастин. Колись дівчата починали прясти вже в 13-14 років.

У кожній оселі обовязково була скриня, шанувалася вона господарями на протязі століть. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси. Скриню господарі ставили на видному місці.

Екскурсовод ІІ:

Гордістю «Світлиці» є жіночі та чоловічі сорочки, вишиті національним орнаментом. Це дійсно цінність, адже скільки душі, сил та клопіткої багатоденної праці вкладено у вишивання малюнка.

Оберегом є українські вишиті бабусею, матінкою або сестрою рушники. Вони висіли скрізь – на вікнах, на образах, на стінах. Без рушника не обходилася жодна подія в людському житті. Вони приносили в сімю щастя, добробут. До наших днів зберігся звичай: коли беруть шлюб молодята, то вони стають на рушник щастя. Рушник оберігав від усього злого.

На лежанцігребені для пряжі, праска, веретена, старовинний рубель. Підлога застелена домотканою доріжкою.

Екскурсовод І:

Усі експонати «Світлиці» – це, здебільшого, предмети домашнього вжитку, що десятиліттями слугували людям. Саме в такій хаті відбувалися всі найголовніші події в житті людини: народження, христини, сватання, весілля...Тож, створюючи наш куточок, ми мріяли збуджувати у наших відвідувачів почуття найщирішої любові до минулого нашої рідної матері – України, її звичаїв, традицій.

 Дякуємо за увагу!


ДОДАТОК 2

„Червона калина - символ України"

(позакласний захід для учнів 5 класу)

Позакласний захід проводиться у куточку народознавства «Світлиця»: на столі – хліб, прикритий рушником, глечик з калиною та колоски пшениці. Ведучі одягнені в український одяг.

У «Світлиці» оформлено виставку творчих робіт учнів (малюнки, фотографії та статті про калину).

Мета: ознайомити учнів з символом українського народу – калиною, пробудити в

свідомості учнів почуття любові до рідної природи. Розвивати пам’ять,

увагу, спостережливість. Виховувати любов до оберегів, пісні, до рідної землі,

 до червоної калини й неньки України, повагу до національної культури.

Поглибити знання учнів про традиції і звичаї, пригадати вірші, пісні, прислів’я

про калину.

Грає музика. Учень розповідає вірш

Вчора ще дзвеніли коси

В гаї на лужку.

Нині ж там стоїть вже осінь

В жовтім кожушку.

Я до неї у долину

Вибіг із воріт.

Придивився: то ж калина

В золоті стоїть.

Слово вчителя. 

Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії – береза, ромашка, ведмідь, горобина.

Скажеш одне тільки слово «Україна» – і в уяві постають тополі в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі й у дворі, верба край долини. Кожен з них уособлює в собі багатющий досвід попередніх поколінь, цікаву історію і власний магічний вплив на наше життя.

Сьогодні, любі друзі, ми поговоримо з вами про народний символ української держави – калину. А калина – це наша Україна. Калина – це вірна супутниця людини протягом усього життя. Калина – це память про матір, найдорожчу в світі людину, про тих, хто не повернувся до рідного дому. Вона росла біля кожної хати. Достиглі грона калини розвішували попід стріхами, і вони червоніли, мов намисто. Калина живе в народі й житиме вічно в пісніх, казках, легендах, прислівях.

1 учень. Калина — символ життя, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну.

Звідки ж взялася калина? Чому її так називають? Послухаємо, що про це розповідають легенди.

2 учень. 1. Колись на Україну напали загарбники. Усе нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали у полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села. І була б утекла вона, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося, посипалися на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню, і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли. З них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною. З того часу і росте на землі цей чудовий кущ.

3 учень

2. Дівчина Калина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів – спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Калину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

Учитель. Кожен із нас усе життя пам’ятає пісні, які співала нам мама в дитинстві,– колискові. Вони передають материнську любов і ніжність. У своїх піснях матері виспівують своїй дитині щасливу долю, міцне здоров’я. Тож заспіваймо колискову пісню, яку ви всі знаєте (пісню учні вивчали на уроцах музики).

На калині мене мати колихала,

В чистім полі щастя-долі побажала.

Ой, калинонько червона, не хилися,

В чистім полі щастя-долі наберися.

Та літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млину розцвітає,

Мого рідного синочка забавляє.

Виростай же, мій синочку, мій соколе,

Тобі щастям колоситься рідне поле.

Пролягла тобі на зорі путь орлина,

І в дорогу проводжає цвіт калини.

1 учень. Багато пісень складено про калину. Багато з них знаємо й ми. Серед них є веселі й сумні. Їх співає мати, проводжаючи сина в дорогу

Підеш ти, сину, по Україні,

Тож не журись.

А як зустрінеш в лузі калину,

То й прихились.

А як зустрінеш в лузі калину,

То й прихились,

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

(виконує учениця)

2 учень. Пісні співає парубок, прощаючись зі своєю коханою, присягаючись їй у вірності.

Ой у лузі калина стояла,

Ту калину дівчина ламала.

Ту калину дівчина ламала,

Вона всіх парубків чарувала.

Лиш одному нічого не шкодить,

Він до неї щовечора ходить.

– Ти, дівчино, лиця румяного,

Полюби ти мене молодого.

– Ой рада б я вас усіх кохати,

Та боюся козацької зради.

– Не рубав я у лузі калини,

То й не зраджу молоду дівчину.

(виконує учень)

3 учень. З покоління в покоління передавалися прекрасні зразки української народної мудрості, що увіковічнюють любов до природи, бережне ставлення до неї. Отож живе образ калини не тільки в казках, легендах, піснях, а й у прислів’ях та приказках.

А ви знаєте прислівя та приказки про калину? Давайте пригадаємо їх.

У лузі калинонька з квіточками, наче матуся з діточками.

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.

Запишалася калина, наче красная дівчина.

Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Без верби й калини нема України.

– Калина – одвічний символ України.

– Червона калина – символ України.

1 учень. Багато письменників оспівували калину в своїх творах. Її дуже любив

наш Великий Кобзар – Тарас Шевченко. Для нього калина – це символ дівочої краси, краси рідного краю. В Кирилівці, неподалік від місця, де стояла хата Шевченків, росте і досі величезний кущ калини – такий же, як той, що в ньому ночував малий сирота Тарас, коли мачуха виганяла його з хати. Тільки у “Кобзарі” Шевченка слово “калина” зустрічається 385 разів!

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

(читає вірш учениця 5 класу)

2 учень. Калина застосовується в медицині; використовують і квіти, і плоди, і кору.

– Кору збирають навесні, квіти – в травні-червні, плоди – у вересні – листопаді.

– Із плодів калини варять киселі, компоти, муси, печуть пиріжки і спеціальний хліб –

калинники. Ще варять повидло, варення, мармелад, пастилу, соки, морси, приправи

до м’ясних страв, екстракти.

– Ягоди покращують роботу серця, діють заспокійливо, лікують від задушливого

кашлю.

– А ще калину клали між подвійними рамами вікон для краси та як оберіг.

– Кущ калини саджали біля криниці, щоб вода була смачною. Копали криницю

недалеко від того місця, де росла калина, то вода буде чистою й смачною.

3 учень. Калина – символ рідної Землі, отчого краю, батьківської хати. Росте калина на всій території України. У тінистих лісах, у гаях, у узліссях, дібровах, на схилах і лісових галявинах поряд з іншими деревами.

Калина – це поетичний символ материнської любові, нашого краю та всього народу, нашої України. Вона уособлює все те святе, що тримає нас на землі, що робить нас людьми.

Учитель. Калина – це наша рідна Україна. Любімо її завжди – і в горі, і в щасті – впиваймося із цілющого джерела її символів. Посадіть біля своєї оселі кущ калини, на щастя, на добро, на любов і славу нашої Україні, на наше безсмертя. Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у кущі калини соловейко зів’є своє гніздечко і співає вам.

І на завершення я хотіла б прочитати такі рядки:

Мені над усе більш нічного не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небою

І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут лише, доступне і гідне –

Високі тополі і тихе село...

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля – з лелечого наче крила...

Я більшого щасті на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22863. Глобальные сети. ISDN - сети с интегральными услугами 125.5 KB
  Глобальные сети (Wide Area Networks), которые также называют территориальными компьютерными сетями, служат для того, чтобы предоставлять свои сервисы большому количеству конечных абонентов, разбросанных по большой территории — в пределах области, региона, страны, континента или всего земного шара.
22864. Право потребителя на качество товара в соответствии с Законом РФ «О защите прав потребителей» 16.78 KB
  При отсутствии в договоре условий о качестве товара (работы, услуги) продавец (исполнитель) обязан передать потребителю товар (выполнить работу, оказать услугу), соответствующий обычно предъявляемым требованиям и пригодный для целей
22865. Сортамент товаров природный и товарный. Принципы деления на товарные сорта 18.98 KB
  Сортамент товаров. Одной из важных задач оценки качества является установление градаций качества стандартной продукции, которые представлены сортами. Как уже указывалось ранее, сорт - категория качества продукции одного наименования, но отличающаяся от другой категории значениями показателей.
22866. Оценка качества товаров. Способы выражения результатов оценки 19.94 KB
  Уровень качества продукции – важнейшая характеристика ее конкурентоспособности. Нередко ставится знак равенства между конкурентоспособностью товара и его качеством.
22867. Обеспечение качества и количества товаров. Сохраняющие факторы 21.91 KB
  Хранение - это этап технологического цикла товародвижения от выпуска готовой продукции до потребления или утилизации, цель которого - обеспечение стабильности исходных свойств или их изменение с минимальными потерями.
22868. Виды и формы товарной информации. Требования к товарной информации. Средства информации 23.39 KB
  Первичными источниками товарной информации и одновременно исполнителями услуг по информированию продавцов и/или потребителей о продаваемых товарах являются производители
22869. Иммунитет, факторы его формирующие. Общее представление об иммунной системе и её работе 69 KB
  Иммунитет: определение понятия. Виды иммунитета. Факторы риска иммунитета.
22870. Экологические аспекты здоровья и перспективы выживания человека 47 KB
  Лимитирующими факторами выживания человеческого общества являются ресурсы. Ресурсы – то что мы получаем из окружающей среды для удовлетворения наших потребностей. Они подразделяются на несколько категорий: Невозобновимые – исчерпаемые ресурсы такие как ископаемое топливо которое не может быть рециркулированно или использовано повторно Потенциально возобновимые леса луга животные вода воздух плодородие почвы. Вечные ресурсы – фактически не используемые ресурсы солнечной энергии энергии ветра.
22871. Инфекционные заболевания 39 KB
  после заражения до начала заболевания проходит скрытый период инкубационный 17дн. на часть возбудителей после заболевания формируется активно приобретённый иммунитет корь ветрянка. вши Восприимчивость организма Возбудители: вирусымикробы которые в геноме имеют 1 цепочку ДНК и РНК; Заболевания: грипп простуда полиомелит ВИЧинфекция лихорадка Эбола краснуха корь ветряная оспа.