54541

Содержание экономической концепции маржинализма

Доклад

Экономическая теория и математическое моделирование

Маржинализм, как новое экономическое учение, сформировался в 30-х годах XIX в. В научной литературе переоценку устоявшихся почти за двухсотлетнюю историю ценностей классической политэкономии характеризуют как «маржинальную революцию»

Русский

2014-04-02

18 KB

12 чел.

Содержание экономической концепции маржинализма.

Маржинализм, как новое экономическое учение, сформировался в 30-х годах XIX в. В научной литературе переоценку устоявшихся почти за двухсотлетнюю историю ценностей классической политэкономии характеризуют как «маржинальную революцию». Основная идея маржинализма – исследование предельных экономических величин как взаимосвязанных явлений экономической системы в масштабе фирмы, отрасли, домохозяйства (микроэкономика), а также в масштабе всего хозяйства (макроэкономика). Основоположниками этого учения были математики-экономисты Антуан Огюстен Курно, Иоганн Генрих фон Тюнен, Герман Генрих Госсен, научные идеи которых при жизни признания не получили.

В свершении «маржинальной революции» в экономической литературе выделяют обычно два этапа.

Первый этап охватывает 70-80-е годы XIX в., когда возникли обобщения идей маржинального экономического анализа в трудах австрийца К. Менгера, англичанина У. Джевонса и француза Л. Вальраса. На данном этапе теория предельной полезности объявлялась главным условием определения его ценности, а сама оценка полезности товара признавалась психологической характеристикой с позиции конкретного человека. Поэтому первый этап маржинализма называют «субъективным направлением» политической экономии.

Второй этап приходится на 90-е годы XIX в. С этого времени маржинализм становится популярным во многих странах. Главное достижение маржиналистов на этом этапе – отказ от субъективизма и психологизма. В результате представителей маржинальных идей стали считать преемниками классической политэкономии и называть неоклассиками, а их теория соответственно получила название «неоклассической». На этом этапе наибольший вклад внесли англичанин А. Маршалл, американец Дж. Б. Кларк и итальянец В. Парето.

Перечислим методологические принципы маржинализма.

  1. Методологический индивидуализм. Маржиналисты объясняли общественно-экономические явления поведением отдельных индивидов. Общество в целом представлялось как совокупность атомистических индивидов.
  2. Статический подход. Важно не то, как изменяется экономика, а то, как она устроена. Изменение и динамика в этой теоретической системе трактовались как последовательность дискретных статических состояний (сравнительная статика).
  3. Равновесный подход. Маржиналисты стремились исследовать не просто статическое, а именно равновесное состояние, устойчивое к краткосрочным изменениям экономических переменных.
  4. Экономическая рациональность - предпосылкой маржиналистской теории является рациональное поведение хозяйственных субъектов.
  5. Предельный анализ, который занимал центральное место в аналитическом арсенале маржинализма. С помощью предельных величин конкретизировался принцип максимизации целевой функции, описывающей оптимальное и равновесное состояние потребленного или произведенного блага.
  6. Математизация. Принцип математизации позволил трактовать экономические проблемы как задачи на нахождение условного экстремума и применять дифференциальное исчисление и другие математические инструменты анализа.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22655. Когерентність хвиль. Явище інтерференції. Інтереферометри 2.34 MB
  Інтереферометри Якщо при складанні двох коливань різніця фаз коливань хаотично змінюється за час спостереження то коливання називаються некогерентними. Тоді середня енергія результуючого коливання дорівнює сумі середніх енергій початкових коливань. амплітуди початкових коливань. Якщо при складанні двох коливань різніця фаз коливань зберігається за час спостереження то коливання називаються когерентними.
22656. Явище дифракції світла. Дифракція Фраунгофера. Дифракція Френеля 1.35 MB
  Дифракція Фраунгофера. Дифракція Френеля. Дифракція світла – явище огинання світлом контурів тіл і відповідно проникнення світла в область геометричної тіні. Дифракція є проявом хвильових властивостей світла.
22657. Роздільна здатність оптичних приладів 70 KB
  Характеризує здатність давати зображення двох близько розташованих одна від одної точок об’єкта рознесених в просторі. Найменша лінійна кутова відстань між двома точками починаючи з якої їх зображення зливаються і не розрізняються наз. Релей ввів критерій згідно до якого: зображення двох точок можна розрізнити якщо дифр. Предмет знаходиться на а зображення утворюється в фокальній площині об`єктива телескопа з фокусною відстанню f .
22658. Принципы объединения сетей на основе протоколов сетевого уровня 138.5 KB
  Протоколы сетевого уровня реализуется, как правило, в виде программных модулей и выполняются на конечных узлах-компьютерах, называемых хостами, а также на промежуточных узлах-маршрутизаторах, называемых шлюзами. Функции маршрутизаторов могут выполнять как специализированные устройства, так и универсальные компьютеры с соответствующим программным обеспечением.
22659. Інтерференція поляризованих променів при проходженні через кристали 89 KB
  Світло поширюється вздовж вісі OZ. Ніколь N1 забезпечує лінійно поляризоване світло в площині XOY. На пластинку падає лінійно поляризоване світлоко де розпадається на звичайний і незвичайний промені.векторів звичайної і незвичайної хвиль на вході в пластинку у вигляді: де різниця фаз між звичайним і не звичайним променями Склавши два останні рівняння отримаємо Розглянемо два випадки: 1 еліптично поляризоване світло.
22660. Явища обертання площини поляризації падаючого світла в речовинах 359 KB
  Явища обертання площини поляризації падаючого світла в речовинах Відомо що світло – це поперечна хвиля тобто вона розповсюджується у напрямку  до площини що утворюють вектори E та H. Частковим випадком еліптичної поляризації є колова поляризація. Деякі речовини при проходженні через них світла можуть змінювати площину поляризації. Це пояснюється поворотом площини поляризації що здійснюється оптично активним зразком схема: Джерело – поляризатор – зразок – аналізатор Розглянемо явище у різних середовищах: 1 Усі одновісні оптично активні...
22661. Основні закони випромінювання. Ф-ла Планка 381 KB
  Основні закони випромінювання. Закон СтефанаБольцмана для ачт : M=σT4 де М – енергетична густина випромінення σконстанта Стеф. Закон зміщення Віна: Tλmax=b де bconst яка не залежить від темпер. Класичній підхід: ймовірність що енергія моди лежить в проміжку тоді отримуємо формулу РелеяДжинса: ; Планк: тоді: формула Планка З формули Планка можна отримати закон зміщення Віна і М Т4 при Закон Кіргофа: спектральна випромінююча здатність поглинаюча здатність Це відношення не залежить від природи...
22662. Квантування енергії лінійного гармонічного осцилятора 75 KB
  Модель гармонічного осцилятора : частинка коливається навколо положення рівноваги тоді ми можемо розкласти наш потенціал в ряд поблизу положення рівноваги x0=0. Тоді гамільтоніан для такої системи буде Щоб перейти від класичної системи до квантової необхідно від фізичних величин перейти до операторів тоді . Щоб його розв’язати необхідно перейти до безрозмірних змінних тоді Розглянемо асимтотики цього рівняння: отримуєм при . Тоді підставляючи цей вираз у рівняння для U і роблячи деякі перетворення можна отримати вираз для...
22663. Явище радіоактивності. Види радіактивного розпаду 27.5 KB
  Види радіактивного розпаду. Ядра що підлягають такому розпаду наз. В процессі розпаду у ядра може змінюватись як атомний номер Z так і масове число A. Фізичною характеристикою розпаду є середній час життя ядер.