54554

Реалізація принципів розвиваючого навчання на уроках і позакласних заходах початкової школи як передумова формування та розвитку креативної особистості

Научная статья

Педагогика и дидактика

Тому особливої актуальності набуває проблема реалізації розвивального принципу навчання на уроках у початковій школі. Розгляд терміну розвиваюче навчання припускає перш за все вивчення проблеми співвідношення навчання і розвитку яка завжди визнавалася однією із основних проблем педагогіки. На різних історичних етапах її рішення мінялося що обумовлене зміною методологічних установок появою нових трактувань розуміння суті розвитку особи і самого процесу навчання переосмисленням ролі останнього в цьому розвитку.

Украинкский

2014-03-16

171.5 KB

7 чел.

Реалізація  принципів розвиваючого навчання  

на уроках і  позакласних заходах початкової

школи  як  передумова   формування   та   

розвитку креативної  особистості

«Заохочуйте бажання дітей до оновлення,

якщо ви хочете виховати в них риси нової людини».

Ш. Амонашвілі

Прогресивні зміни в українському суспільстві потребують приділити особливу увагу гармонійному розвитку творчої особистості, вихованню всебічно освіченої людини, яка має яскраву індивідуальність, може приймати зважені рішення за складних умов сучасності, усвідомлювати глобальні проблеми людства та національні проблеми і намагатися прийняти посильну участь у їх вирішенні. Це потребує від суспільства повернутися обличчям до людини, її особистості, спрямувати зусилля на прогресивний розвиток національної освіти. Згідно з законом України „Про освіту”, основними принципами її розбудови є створення умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку кожної людини; гуманітаризація; демократизація освіти; пріоритет загальнолюдських цінностей. Тому особливої актуальності набуває проблема реалізації розвивального принципу навчання на уроках у початковій школі.

Розгляд терміну «розвиваюче навчання»  припускає перш за все вивчення  проблеми співвідношення  навчання і розвитку, яка завжди визнавалася однією із основних проблем педагогіки. На різних історичних етапах її рішення мінялося, що обумовлене зміною методологічних установок, появою нових трактувань розуміння суті розвитку особи і самого процесу навчання, переосмисленням ролі останнього в цьому розвитку. Ця тема актуальна у педагогіці в даний час, оскільки вона має  на увазі пошук наукових основ навчання, які  б бачили індивідуальні можливості кожної дитини і їх зміни в процесі вікового розвитку.

Всім відома ситуація:

Стоїть біля дошки хлопчик. Мовчить.

— Думай, Андрійку, думай!

Дитина морщить лоба, дивиться на дошку. Імітує процес думання. Але насправді просто мовчить.

Проаналізуємо ситуацію. Вчитель чекає, що учень подумає над задачею і скаже, як її розв'язати. Але, що означає "подумає"? Це означає, що він виконає самостійно ряд складних мислительних операції і видасть результат. Він повинен їх виконати, бо спостерігав, як це робить вчитель ( всі ми бачили катання фігуристів на ковзанах, але ніхто не вийде на лід без довгих тренувань).

Отже, учень повинен:

— побачити проблему;

— виділити головне, відкинути другорядне;

— закодувати дані, перекласти їх мовою математичних символів;

— дати розгорнутий логічний ланцюжок у формі монологу. Та чи зробить це дитина без спеціальної підготовки?;

— уміння побачити проблему, приходить як результат спеціального навчання цій нелегкій справі;

— виділяти головне теж треба вчити;

— уміння встановлювати зв'язки між складовими задачі теж само по собі не приходить;

— про логічний ланцюжок і говорити не доводиться, бо кожен знає, як важко чітко і логічно послідовно вести монолог.

Виходить, що ми не вчимо, а результатів чекаємо.

Провідним принципом організації навчальної діяльності і є  розвивальне навчання, зміст якого — створення найсприятливіших умов для інтенсивного розвитку і розв'язання проблем описаних вище.

Реалізація принципів розвиваючого навчання на уроці:

Що таке розвиваюче навчання?
         Це навчання, яке створює умови для постійного підвищення психічних функцій суб
'єкту – пізнавальних та емоційно-вольових, закладає основу успішної пізнавальної та іншої діяльності.

Схема розвиваючого навчання

  •  Формування суб'єкту психічної діяльності 
  •  Розвиток пізнавальної сфери
  •  Моральний розвиток особистості
  •  Розвиток емоційно-вольової сфери
  •  Фізичний розвиток особистості. 

Розвиток пізнавальної сфери

  •  Створення умов для розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, мислення, уява, пам'ять, увага) кожного учня
  •  Перевага проблемного методу в навчанні, досконале засвоєння основних понять, навчання логіці формування понять і застосування їх в особистих випадках
  •  Розвиток в учнів навичок аналізувати, синтезувати, категоризувати, узагальнювати вивчений матеріал
  •  Формування системи знань, умінь, навичок з певного предмету, ядро якого складають ключові поняття і основні засоби дій в даній галузі знань, в даній галузі дійсності. 

Розвиток емоційно-вольової сфери

  •  Створення умов для формування в учнів стійких пізнавальних потреб до вольового напруження і емоційному включенню в суспільну і особистісну діяльність
  •  Створення умов для формування в учнів здібності до самостійної саморегуляції в діяльності. 

Моральний розвиток особистості

  •  Створення умов для формування таких якостей особистості, як: довіра до людей, самостійність, впевненість у собі, активність, відповідальність, любов до праці
  •  Створення умов для формування соціально-позитивних особистісних диспозицій: установок, переконань, ідеалів, цінностей, які відповідають загальнолюдським цінностям і являються основою життєвого самовизначення. 

Фізичний розвиток особистості

  •  Створення умов для повноцінного фізичного і психофізичного розвитку учнів
  •  Формування в них звички до здорового способу життя
  •  Формування в учнів установок на збереження особистого здоров'я і здоров'я оточуючих
  •  Дана цільова схема розвиваючого навчання показує, що обмеження цього поняття тільки у навчанні, не звертаючи увагу на моральний, фізичний розвиток учнів, не дає можливості вести розмову про розвиваюче навчання.

Принципи розвиваючого навчання

  •  Принципи підвищення питомої ваги теоретичних знань і глибини вивчення матеріалу
  •  Принцип навчання на високому рівні складності
  •  Принцип навчання у швидкому темпі
  •  Принцип свідомого сприйняття процесу навчання. 

Принципи підвищення питомої ваги теоретичних знань і глибини вивчення матеріалу

  •  Вчитель у співдружності з учнями, використовуючи інтенсивні методи навчання і, перш за все, проблемний метод, домагається глибокого, творчого розуміння учнями матеріалу, який вивчається. Процес пізнання повинен завершитись формуванням та використанням основних понять, в результаті чого учні опановують логіку побудови понять
  •  Зокрема, тут можна використати принцип «від абстрактного до конкретного», коли учні спочатку засвоюють ключові поняття, а потім опрацьовують їх у конкретних  випадках, доходячи  до розуміння поняття і здатності застосування цих знань. 

Принцип навчання на високому рівні складності

  •  Поняття «складності» у даному випадку можна визначити як подолання певних перешкод у процесі навчання з напруженням інтелектуальної і емоційно-вольової сфер особистості
  •  Всі «складності», які вчитель може використати під час уроку, можна умовно поділити на пізнавальні та операційні
  •  Пізнавальні складності – виникають при усвідомленні учнями навчального матеріалу. Рівень складності матеріалу на уроці повинен бути настільки високим, наскільки учень зможе засвоїти цей матеріал. Рівень пізнавальних складностей неминуче знижується, якщо вчитель не володіє проблемними методами навчання, не в повній мірі володіє  методами організації начального процесу
  •  Операційні складності – виконання учнями, з напруженням, певних дій під час уроку Це виконання у швидкому темпі завдань на закріплення умінь і навичок. Всі ці дії повинні бути організовані так, щоб вони вимагали організованості, розумового напруження. Це сприяє розвитку емоційно-вольової сфери особистості. Крім того, значно покращує засвоєння учнями змістового складу матеріалу (дія запам'ятовується краще ніж думка, значить думка, пов'язана з дією запам'ятається краще).

Принцип навчання у високому темпі

  •  Швидкий темп – це раціональна конструкція уроку, оптимально підібрані інтенсивні методи навчання, залучення учнів до напруженої пізнавальної діяльності
  •  Швидкий темп – це відсутність невиправданого уповільнення роботи на уроці. Багаторазове, одноманітне, неефективне закріплення уже засвоєного матеріалу (принцип «краще повільніше, але міцніше») протирічить  закономірностям розвитку психіки учнів, особливо у тих випадках, коли якісно засвоюється не ключові поняття, а певна сума знань
  •  Нічим не виправдані випадкові, непродумані паузи під час уроку, тим більше фальсифікація навчальної діяльності: бесіди на різні теми, вирішення з учнями різних організаційних питань, заповнення уроку випадковим, стороннім матеріалом
  •  Таким чином - швидкий темп, це не значить поспіхом. Ні в якому разі не можна йти далі без глибокого та якісного засвоєння попереднього матеріалу. Даний принцип має не стільки кількісну, скільки  якісну сутність при умові, що засвоєння матеріалу відбувається ефективно, якщо учні працюють у режимі оптимального розумового напруження – це означає, що темп уроку достатньо швидкий.

Принцип свідомого сприйняття процесу навчання

Цей принцип реалізується у двох основних напрямках:

  •  По-перше, - це розуміння учнями важливості матеріалу, що вивчається, його змісту та критеріїв повного засвоєння. Таке розуміння швидше формується під час проведення вчителем ефективної мотивації, чіткої організаційної і психологічної підготовки до підсумкового контролю знань і вмінь. Дуже важливо всілякими методами і формами спонукати учнів до активної, суб'єктивної позиції по відношенню до своїх навчальних результатів (що я знаю і чого не знаю?, що я знаю добре і що я знаю погано?, що і як я можу зробити для покращення своїх результатів у навчанні?) Якщо учні задають собі ці та подібні питання, намагаються активно вирішувати виниклі проблеми, то можна сміливо казати про становлення учня як суб'єкту психічної діяльності
  •  По-друге, - реалізація принципу свідомого сприйняття учнями процесу навчання означає розвиток у них здібності пізнавальної рефлексії. Пізнавальна рефлексія – це свідомий контроль власних пізнавальних процесів, це вміння контролювати точність і логічну послідовність свого мислення, вміння забезпечити точність і адекватність сприйняття, пригадування, уяви.

Всі вчителі початкової школи частково або повністю  здійснили перехід на програму розвивального навчання за системою  Д.Б.Ельконіна — В.В.Давидова. Це допомагає розвивати учням уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, планувати свої дії, розвивати всі види уваги, уяву, сенсорні здібності, основні прийоми запам'ятовування, здатність здійснювати самоконтроль.

Система розвивального навчання пропонує новий, зважений підхід до оцінювання. На етапі ознайомлення з проблемою, вироблення алгоритму дій і вправляння у їх практичному застосуванні діти самостійно оцінюють себе (до речі, дуже об’єктивно). А звичні для нас бали зявляються тільки на підсумкових етапах з вивчення теми. Такий підхід знімає скутість, закомплексованість, страх перед негативною оцінкою і, найважливіше, не замінює верховенство знань на "вартість" балу. Діти вчаться не для оцінки, а тому, що це цікаво.


Що Ваша дитина відчуває, коли йде до школи?

 

Що Ваша дитина відчуває, коли повертається із школи додому?

Як Ваші діти навчаються?

Систему розвивального навчання, не можливо впровадити без зміни типу спілкування " вчитель — учень", "вчитель — клас". Наші учні — це діти, що ростуть у демократичному суспільстві, і де, як не у школі, їм вчитися азів демократії: взаємоповаги, самоповаги, порядності, здатності приймати рішення і брати відповідальність за нього. А авторитарний вчитель цього не навчить.

Наприклад, після написання контрольної роботи з математики (вчитель Крамарь Л.С.),  перевіривши і оцінивши роботу, але не зафіксувавши нічого у зошиті,  запропонувала дітям самостійно перевірити правильність виконання роботи. На цю перевірку діти витратили весь урок, бо від виправлення помилок залежала остаточна оцінка. Перевіривши свою роботу, діти не допустили жодної "нової" помилки і самостійно виправили більшість власних помилок. Цей прийом допоміг їй привчити дітей серйозно ставитися до своєї роботи, ретельно перевіряти, уважно вичитувати, уміти довести правильність власного вибору самому собі.

Хороший ефект мав урок математики (вчитель Касьян С.С.), на якому була запропонована самостійна робота. Після 5-7 хвилин, що пройшли від початку самостійної роботи (тобто пройшло досить часу, щоб дитина зрозуміла "знаю - не знаю"), вона запропонувала свою допомогу і можливість вибрати консультанта серед учнів для тих дітей, що усвідомили, що самі вони не впораються з роботою. Консультант повинен тільки контролювати логічний "ланцюжок" міркувань свого однокласника, знання алгоритму дій (в особливих випадках допускається і повторне пояснення). На закінчення роботи учень, якому потрібна була допомога, повинен виконати аналогічні завдання самостійно.

Що це дало вчителю:

1. Діти критично оцінили власні знання.

2. Учні консультанти продемонстрували найвищий ступінь засвоєння матеріалу — "знаю, розумію і вмію пояснити".

3. Учні, що отримали консультацію, повторно прослухали пояснення адаптоване до їх сприймання і під керівництвом консультантів виправлялися у практичних діях.

І, головне, цей прийом дозволив усім учням класу справитися із завданнями, виявити прогалини у власних знаннях. Цей спосіб контролю допомагає уникнути стресів і демонструє, що для вчителя знання учнів важливіші, ніж оцінки.

На уроках читання (вчитель Ясенчук Л.І., Лаптєва Н.І.) обговорюють з дітьми кожен текст. Діти вчаться робити висновки, мотивувати їх, прислухатися до думки інших, вести дискусію і слухати їх висновки, зауваження, припущення вважають своєю зрілістю.

Вчителі Пелих Л.Г., Цвітненко Н.А., Терещенко Л.П. з дітьми захопилися образним мисленням. Вони вчать не дивитися, а бачити картини. Діти вчаться аналізувати їх, намагаються розгадати задум автора, вчаться звертати увагу на найменші деталі, композицію. Сподіваюся, що ці діти будуть і надалі цікавитися образотворчим мистецтвом, як і належить інтелігентним людям.

Дія ознайомлення з спрощеними прийомами запам’ятовування і відтворення вивченого використовують прийоми "Школи ейдетики" вчителі 1-х класів (Маринчук С.А., Любімцева Н.П., Антонова Н.М.). Так за допомогою малюнків і казкового сюжету вони вчать дітей діям додавання і віднімання.

Та головним досягненням у роботі з дітьми вважаю те, що вчителі початкової школи стали соратниками, друзями, родиною і їх авторитет не нав’язаний, а визнаний дітьми.


Які вчителі є авторитетом для Вашої дитини?

Хочу звернути увагу і на форми позакласної  виховної роботи з дітьми, які належать до числа найбільш розповсюджених у школі. Вони розраховані на одночасне охоплення багатьох учнів, їм властиві барвистість, урочистість, яскравість, великий емоційний вплив на дітей. Позакласна виховна  робота містить у собі великі можливості активізації учнів. Так, конкурс, олімпіада, змагання, гра вимагають безпосередньої активності кожного. При проведенні ж бесід, вечорів, ранків лише частина школярів виступає як організатори й виконавці. У таких заходах, як відвідування спектаклів, зустрічі з цікавими людьми, усі учасники стають глядачами. Співпереживання, що виникло під впливом участі в загальній справі, служить важливим засобом згуртування колективу молодших школярів. Традиційною формою позакласної виховної  роботи є шкільні свята. Вони присвячуються датам календаря, ювілеям письменників, діячів культури. Протягом навчального року можливе проведення 4-5-ти свят. Вони розширюють світогляд, викликають відчуття залучення до життя країни. Широко використовуються конкурси, олімпіади, огляди. Вони стимулюють дитячу активність, розвивають ініціативу. У зв'язку з конкурсами зазвичай улаштовуються виставки, що відбивають творчість школярів: малюнки, твори, вироби. Шкільні олімпіади організуються по навчальних предметах. Участь у них приймають учні з 2 по 4 клас. Їх мета - залучити всіх дітей із відбором найбільш талановитих. Огляди - найбільш загальна змагальна форма позакласної виховної роботи. Їх задача - підбиття підсумків і поширення кращого досвіду, посилення діяльності із профорієнтації, організація гуртків, клубів, виховання прагнення до загального пошуку. Формою позакласної виховної роботи з дітьми є класні години. Вони проводяться в рамках відведеного часу і є складовою частиною виховної діяльності. Будь-яка форма позакласної роботи повинна бути наповнена корисним змістом. Характерною рисою позакласної виховної роботи є те, що в ній найбільш повно реалізується принцип розвиваючого, взаємного навчання, коли старші, більш досвідчені учні передають свій досвід молодшим (наприклад учні 8-Б класу). У цьому складається один з ефективних способів реалізації виховних, розвиваючих функцій колективу.  

Тому із вище сказаного можна зробити такі висновки.

Педагогічні задачі:

  •  Навчити учнів початкової школи бути незалежними. Що більше ми для них робимо, то менше вони вчаться робити для себе самі
  •  Необхідно заохочувати учнів бути самими собою, створювати ситуації успіху, щоб вони могли пишатися своїми досягненнями
  •  Створювати умови для вибору кожним учнем свого освітнього маршруту, розвитку школяра початкової школи у відповідності до його індивідуальних особливостей
  •  Переконати учня в тому, що він скарбниця можливостей, змусити його повірити в себе, в свої сили, надати можливість отримувати задоволення і радість від результатів своєї праці
  •  Підготувати учнів до випуску з початкової школи, такими які:
  •  володіють глибокими знаннями,
  •  широким кругозором,
  •  самостійні, зацікавленні,
  •  творчі, дружні.

Алгоритм створення креативної особистості

  1.  Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах. (Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем).  
  2.  Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. (У тебе обов’язково вийде; я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті.)
  3.  Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. (Можливо краще почати з…; виконуючи роботу не забудьте про…)
  4.  Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання.(Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…)
  5.  Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється. (Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу доручити…)
  6.  Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій.(Ми дуже хочемо розпочати роботу…)
  7.  Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі. (Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…;  найбільше тобі вдалося…)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25323. Структурно-функциональные особенности вегетативной НС 31 KB
  Вегетативной нервной системой называют совокупность эфферентных нервных клеток спинного и головного мозга а также клеток особых узлов ганглиев иннервирующих внутренние органы. Эфферентные пути симпатической нервной системы начинаются в грудном и поясничном отделах спинного мозга от нейронов его боковых рогов. Эфферентные пути парасимпатической нервной системы начинаются в головном мозге от некоторых ядер среднего и продолговатого мозга и в спинном мозге от нейронов крестцового отдел а. ФУНКЦИИ СИМПАТИЧЕСКОЙ НС С участием симпатической...
25324. Механизм образования и значение условных рефлексов 37 KB
  запах мяса для слюнного рефлекса и искусственные на посторонние сигналы например запах мяты; 2 наличные и следовые на условный сигнал непосредственно предшествующий безусловному подкреплению и на его следовое влияние; положительные с активным проявлением ответной реакции и отрицательные с ее торможением; 4 условные рефлексы на время при ритмической подаче условных сигналов ответная реакция появляется через заданный интервал даже при отсутствии очередного сигнала; 5 условные рефлексы первого порядка на один предшествующий...
25325. Высшая нервная деятельность 31 KB
  Синтетическая деятельность коры полушарий большого мозга обеспечивает объединение сигналов поступающих от различных анализаторов от органов чувств от функциональных центров нервной системы. Такая синтетическая деятельность мозга человека возможна благодаря многочисленным и разнообразным ассоциативным связям между различными отделами центральной нервной системы. Типы нервной системы Нервные реакции в организме у разных людей отличаются по силе подвижности и уравновешенности. На основании этих трех признаков в первую очередь силы нервных...
25326. Первая и вторая сигнальные системы 44 KB
  И у человека вырабатываются условные рефлексы на различные сигналы внешнего мира или внутреннего состояния организма если только различные раздражения экстеро или интерорецепторов сочетаются с какимилибо раздражениями вызывающими безусловные или условные рефлексы. И у человека при соответствующих условиях возникает внешнее безусловное или внутреннее условное торможение. И у человека наблюдается иррадиация и концентрация возбуждения и торможения индукция динамическая стереотипия и другие характерные проявления условнорефлекторной...
25327. Типы высшей нервной деятельности 36.5 KB
  Современное представление об анализаторах как сложных многоуровневых системах передающих информацию от рецепторов к коре и включающих регулирующие влияния коры на рецепторы и нижележащие центры привело к появлению более общего понятия сенсорные системы. 0036 Рецепторы и их свойства Рецепторами называются специальные образования преобразующие энергию внешнего раздражения в специфическую энергию нервного импульса. Все рецепторы по воспринимаемой среде делятся на экстерорецепторы принимающие раздражения из внешней среды рецепторы органов...
25328. Кожная рецепция 24 KB
  Ее рецепторы представляют собой свободные нервные окончания и сложные образования тельца Мейснера тельца Пачини в которых нервные окончания заключены в специальную капсулу. Это механорецепторы реагирующие на растяжение давление и вибрацию. При температуре кожи 3137С эти рецепторы почти неактивны. Ниже этой границы холодовые рецепторы активизируются пропорционально падению температуры затем их активность падает и совсем прекращается при 12 С.
25329. Интеро- и проприорецепция 30.5 KB
  Все эти рецепторы представляют собой механорецепторы специфическим раздражителем которых является их растяжение. Сухожильные рецепторы оплетают тонкие сухожильные волокна окруженные капсулой. Таким образом в отличие от мышечных веретен сухожильные рецепторы информируют нервные центры о степени напряжения мышц и скорости его развития.
25330. Двигательный анализатор 39.5 KB
  Интрафузалъные волокна подразделяются на два типа: 1 длинные толстые с ядрами в ядерной сумке которые связанны с наиболее толстыми и быстропроводящими афферентными нервными волокнами они информируют о динамическом компоненте движения скорости изменения длины мышцы и 2 короткие тонкие с ядрами вытянутыми в цепочку информирующие о статическом компоненте удерживаемой в данный момент длине мышцы. Другие суставные рецепторы возбуждаются только в момент движения в суставе т. посылают информацию о скорости движения.
25331. РЕГУЛЯЦИЯ ПИЩЕВАРЕНИЯ 37 KB
  Им был разработан новый метод изучения желудочной секреции. Парасимпатические влияния приводят к усилению кровотока и повышенной секреции слюны. В секреции желудочных желез выделено три фазы: сложнорефлекторная желудочная и кишечная. Возбуждение секреции во вторую фазу желудочного пищеварения обусловлено импульсами из механорецепторов передаваемыми в пищеварительный центр по центростремительным ветвям блуждающего нерва.