54571

Нетрадиційні уроки, як особливої форми організації навчально-пізнавальної діяльності

Курсовая

Педагогика и дидактика

Розглянути можливості нетрадиційних уроків у початковій школі в реалізації цілей навчання. Вказати деякі методичні аспекти їх проведення. З’ясувати актуальність проведення нетрадиційних уроків в початковій школі.

Украинкский

2014-04-02

619 KB

68 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 20

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Дидактичні особливості проведення нетрадиційних уроків…………6

1.1 Дидактична взаємодія вчителя й учнів на уроці……………………………..6

1.2 Підходи до класифікації нетрадиційних форм організації навчання та основні їх види………………………………………………………………………..13

1.3 Розгляд структури деяких нетрадиційних уроків…………………………….22

1.3.1 Бінарні уроки…………………………………………………………………….22

1.3.2 Віршовані (римовані) уроки…………………………………………………...23

1.3.3 Інтегровані уроки……………………………………………………………….25

1.3.4 Уроки-дискусії…………………………………………………………………..25

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота…………………………………….26

2.1 Досвід вчителів з проведення нетрадиційних уроків у початковій школі…26

2.2 Розробки нетрадиційних уроків…………………………………………………26

Висновки………………………………………………………………………………35

Список використаної літератури…………………………………………………...39

Додатки


Вступ

Ефективними засобами збудження живого інтересу до вивчення математики в початкових класах поряд з різними іншими методами є нетрадиційні уроки. Основою нетрадиційних уроків є практична робота, дидактична гра або інтриги, що зближує навчальну діяльність з основним видом діяльності молодших школярів – грою. Вона переключає довільну увагу дітей на навчальний процес, на розв’язування навчальної задачі. Гра спонукає учнів до виконання більшої кількості математичних вправ, сприяє набуттю більш міцних свідомих знань, умінь і навичок. Такі уроки допомагають учителю урізноманітнювати роботу, знімають напруження від звичної навчальної діяльності, переключають увагу школярів; вони є цінним засобом виховання розумової активності дітей, що активізує психічні процес, викликає в учнів живий інтерес до процесу пізнання. На таких уроках діти долають більші труднощі та тренують свої сили.

Як показує практика, новий матеріал з математики, викладений в ігровій формі, з наступними проведеннями практичної роботи дає кращі результати, ніж традиційна форма викладення матеріалу.

Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.

Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання названих вище проблем, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання.

Очевидно, одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування нетрадиційних форм проведення уроків.

Існує кілька поглядів на нетрадиційний урок.

На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої та ін., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1; 65]. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [2; 31].Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [7; 63].О. Митник і В. Шпак наголошують, що нетрадиційний урок народжується завдяки нетрадиційній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [3; 11].

Як бачимо, у фаховій літературі, на сторінках періодичної преси (ми певні, що методичні об’єднання шкіл та наукові конференції ВНЗ також розглядають ці важливі для освіти питання) відбувається дискусія щодо визначення сутності нетрадиційних уроків та цінності нових форм занять у навчанні, розвитку й вихованні учнів. Тож, "нетрадиційний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис. Він - дитя перебудови суспільства і школи, і доля його пов’язана з долею цього процесу" [1; 65-69].

О. Антипова, Д. Рум’янцева і В. Паламарчук, простежуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі, зауважують, що нетрадиційні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках минулого століття народилися урок-суд, урок-диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок та ін., 60-ті роки дали життя коментованим і цілісним (узагальнюючим) урокам. Згодом кількість таких форм організації навчальної діяльності зросла. До речі, наразі можна нарахувати біля 50 нетрадиційних форм проведення уроків, які використовують учителі в своїй роботі.

Оскільки є нагальна потреба дати об’єктивну оцінку доцільності застосування нетрадиційних занять, визначити їх вагу та місце в системі навчання, в останнє десятиріччя практичний досвід застосування нових форм нетрадиційних уроків почала опановувати методика. Класифікація нетрадиційних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Аналіз робіт науковців (Т. Байбара, Н. Вакарчук, Л. Варзацька, Т. Гусак, О. Кузьменко, Е. Печерська, О. Савченко, Н. Стяглик, Г. Тарасенко, В. Шпак), методистів (В. Авер’янова, Д. Вельбрехт, В. Заворотнюк, Г. Лисенко, Л. Лухтай, Н. Токар, В. Лекіна), ознайомлення з досвідом роботи педагогів-практиків (В. Бутрім, І. Волкова, І. Гурєвич, Н. Гордуз, В. Демчук, Л. Доренська, Л. Козоріз, Г. Крупська, О. Митник, І. Мушак, І. Опанасець, Т. Пасічник, П. Пашаніна, Л. Пензар, О. Полєвікова, Л. Тумакова, Т. Шафрай та ін), [14; 48] дають підстави заявити, що форми уроків, які застосовуються в сучасній початковій школі, можна згрупувати наступним чином:

• бінарні уроки;

• віршовані (римовані) уроки;

• інтегровані (міжпредметні) уроки;

• уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок - круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок - прес-конференція, урок - проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст);

• уроки-дослідження (урок-знайомство, урок - панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок "Слідство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?");

• уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок - огляд знань, урок-презентація, урок-ярмарок);

• уроки-змагання (урок - брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД - конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК - конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок - мозкова атака, урок-турнір);

• уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);

• уроки - сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок - картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок - усний журнал).

У запропонованій нами класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. Інші ж види уроків зібрані за групами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.

Ми вважаємо, що ця класифікація не суперечить підходу до уроку, виробленому в сучасній дидактиці. Бо головне завдання педагога - не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального ланцюжка даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.

Однак є певні переваги використання форм уроків, що увійшли до описаної вище типології, оскільки вони дозволяють урізноманітнювати навчальну діяльність, відійти від чітких рамок стандартного уроку з його незмінною структурою: опитування, пояснення, закріплення, домашнє завдання; сприяють підвищенню активності учнів, а отже - і ефективності уроку

Мета нашої роботи дослідити особливості нетрадиційних уроків, як особливої форми організації навчально-пізнавальної діяльності.

Мета передбачає виконання наступних завдань:

1. Розглянути можливості нетрадиційних уроків у початковій школі в реалізації цілей навчання.

2. Вказати деякі методичні аспекти їх проведення.

3. З’ясувати актуальність проведення нетрадиційних уроків в початковій школі.

Об’єктом роботи є нетрадиційний урок у початковій школі.

Предмет - вплив нетрадиційних уроків на навчально-виховну діяльність молодшого школяра.


Розділ 1. Дидактичні особливості проведення нетрадиційних уроків

1.1 Дидактична взаємодія вчителя й учнів на уроці

З приходом дитини до школи розпочинається новий етап у розвитку різних форм її спілкування. Учень 1-го класу потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводив у грі. І спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цього виникають нові умови: з’являється необхідність засвоювати нові поняття з нових навчальних дисциплін, опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати її під час вироблення нових дій та навичок. Як впоратися семирічному малюку з цим? І тут на допомогу вчителю приходить його вміння слушно та вчасно змінити зміст спілкування дітей. Час "підімкнути" його до того процесу, який теорія називає дидактичною взаємодією.

Дидактична взаємодія на уроці уявляється в цьому контексті як співпраця в підсистемах: "особистість вчителя - особистість учня; "особистість учня - особистість учня", "особистість учня - клас".

В усіх цих підсистемах постійно і незмінно відбувається взаємодія вчителя й учня як двох особистостей. Саме її і можна вважати провідним педагогічним механізмом діалогу, який відбувається на уроці. Зміст і структура діяльності учня і вчителя, спрямованість на досягнення мети. Характер реалізації завдань на уроці вже достатньо розроблені в наукових працях І. Лернера, В. Онищука, М. Скаткіна, В. Бондаря [2]. Виходячи з того, що елементарною моделлю дидактичної взаємодії на уроці є метод навчання, ці вчені своєрідно підходять до класифікації методів навчання. Як відомо, сьогодні налічується шість таких підходів: за метою навчання, за характером дидактичної взаємодії, за етапами засвоєння знань, умінь і навичок на уроці, за ланками засвоєння знань і множинний підхід (подвійний та тримірний) [4].

Візьмемо за основу тримірний підхід до класифікації методів навчання В. Бондаря. У ньому особливо приваблює можливість комбінувати методи навчання практично необмежено. Розглядаючи реалізацію певного методу чи групи методів на уроці як факт дидактичної взаємодії в зазначених вище підсистемах, помічаємо, що поза увагою багатьох дослідників проходить характер взаємодії мотиваційних сфер учителя й учнів.

Сьогодні, на жаль, в педагогічній практиці ще існує авторитарний стиль спілкування - учитель над дітьми. Багатьма батьками та учителями він сприймається як єдино правильний, "серйозний" стиль, за якого виключається "загравання" з учнями. За авторитарного стилю роботи вчитель - панівна фігура, недосяжна, а іноді навіть страхітлива. Він вказує - вони виконують його накази. При ньому учні сильні, багато знають, вміють, без нього - дещо пам’ятають але нічого не вміють. Ініціатива їхня скута, самостійність зведена до мінімуму. Вчитись і щось робити їм нецікаво. За такого навчання дуже низька якість і глибина засвоєння знань, бо нові знання учень мовчки сприймає з пояснень вчителя. Відпадає потреба думати, а наслідком цього є невміння пояснити свою думку, грамотно дати зв’язну відповідь на запитання. Адже мовчання учня біля дошки - це мовчання його думки [7].

Іноді учень хоче зрозуміти, розібратися в матеріалі, який пояснює вчитель, але боїться перепитати його про незрозуміле, порадитися з ним, бо ділове спілкування на уроці фактично забороняється. Форма такого спілкування, його зміст в учителя авторитарного стилю має тільки контрольно-оцінний характер. Ділове спілкування, якщо його можна так назвати, за таких умов навчання існує під час взаємоперевірки виконання завдань. До того ж, цей прийом застосовується таким учителем як штучна інновація, данина часові чи моді. "Санкціоноване" спілкування тільки зовні нагадує співробітництво. Привнесена в авторитарний стиль як інородне тіло, така взаємоперевірка, по суті, ним і залишається, не даючи продуктивного наслідку. Це просто інсценівка взаємодії, бо тут не створюються умови для обміну мотивами дій, доказами, врешті, переконаннями у правильності своїх думок.

Усі письмові самостійні завдання на етапі застосування набутих знань виконуються учнями лише індивідуально. А це веде до прояву елементів егоїзму, прагнення закрити долонею, аркушем паперу те завдання, що виконується в зошиті. Пізніше таке офіційне спілкування приводить до масового списування.

Отже, за авторитарного стилю взаємодії учасників навчально-виховного процесу ділове й особистісне спілкування має офіційну спрямованість, епізодичний характер, виявляється на примітивному рівні. Учень не виступає як партнер по спілкуванню в побудові та організації навчальної діяльності. Він є тільки об’єктом, який задіяний у цю діяльність для засвоєння знань, умінь і навичок. Учитель в цьому разі не володіє механізмами розвитку комунікативних умінь молодших школярів на кожному етапі навчального процесу, часто не вміє спілкуватися сам.

Сьогодні на часі той демократичний характер взаємовідносин педагога й учнів, який називається педагогікою співробітництва, діалогу.

За таких взаємовідносин учень є не тільки об’єктом впливу, а й самокерованою, самостійною та вільно діючою особистістю, повноправним співучасником педагогічного процесу. Учитель у навчальне - виховному процесі постійно підтримує контакт з учнями, створює відповідну психологічно комфортну обстановку для сприймання, міцного засвоєння навчального матеріалу. Функції контакту різні.

Так, методична функція полягає в тому, щоб зосередити увагу учнів на значущих моментах, "втягти" учнів у доцільну послідовність його засвоєння. Евристична функція виявляється в активізації допитливості учнів, створенні проблемної ситуації під час навчання, "провокуванні" пошуку її розв’язання. Контрольна функція, або функція зворотного зв’язку, дає змогу вчителеві дізнатися, наскільки повно і правильно сприймають учні його повідомлення. Морально-етична функція полягає в тому, щоб привернути до себе клас, заволодіти його довір’ям, з одного боку, а з другого - ця функція допомагає регулювати моральне самопочуття дітей на уроці, створюючи ситуацію успіху.

Вчитель-етик - насамперед чуйна й уважна людина, що пильно стежить за співвідношенням у площині "перемога - поразка". Він професіонал у діагностиці стану діяльності дитини та швидкому регулюванні його на шляху до успіху, тобто в корекції. Під емоційною функцією слід розуміти взаємовплив учителя і його вихованців: вступаючи в контакт з класом, учитель настроює його на доцільний емоційний лад, а клас надихає вчителя, емоційно стимулює своєю захопленістю, інтересом до думок, що викладаються, а також виконуваних видів роботи, видів роботи [5].

Методи встановлення контакту також різноманітні. До них належать: емоційно-психологічний зачин уроку, створення проблемної ситуації, стимулювання творчості "в цю мить", відповіді на запитання, зміст самих запитань, інтонаційна гама викладу, зміни в емоційному тоні фрагментів уроку, "режисура" та ін.

Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жест, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі.

Сформувати і розвинути комунікативні вміння значною мірою допомагають уже на початку першого навчального року уроки навчання грамоти, а потім - уроки читання. Розвинуті комунікативні вміння забезпечують учням міцність засвоюваних знань упродовж усього навчання в школі з одного боку, а з іншого - здатність швидко й правильно орієнтуватися в будь-якій навчальній і життєвій ситуації, брати на себе певну роль, діяти в її межах, готовність до ризику, самобутність, оригінальність. А такі якості допомагають будь-який урок зробити нестандартним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати "відкриті", зовнішньо нетрадиційні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайно готують для перевіряючих, репетируючи їх.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, можна проводити сюжетно-рольові ігри з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Ці ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до колективних форм роботи.

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:

  1.  доброзичливе ставлення до учня;
  2.  позитивне оцінювання зусиль учня;

детальний аналіз утруднень учня і його помилок;

конкретні вказівки, спрямовані на покращення досягнутого результату.

Під час використання ігрового методу навчання необхідно дотримуватись таких основних вимог:

  1.  ігрове завдання повинно збігатися з навчальним;

математичний зміст має бути посильним для кожної людини;

підсумок гри має бути чітким і справедливим.

Таким чином, ігрові уроки є важливим засобом розвитку їхнього інтересу до знань.

Готуючись до таких уроків (маємо на увазі – нетрадиційних), вчитель має продумати:

  1.  які математичні вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

які виховні завдання вони мають реалізувати;

який матеріал краще використати для уроку;

чітко визначити організацію проведення уроку;

підбиття підсумків.

Вивчення математики завжди супроводиться значним розумовим напруженням учнів. Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формує в них конкретні уявлення, полегшує оволодіння абстрактними поняттями.

Призначення ігор різноманітних. Це й ознайомлення з новим матеріалом, і закріплення, повторення радніших набутих знань. Доцільною формою гри є змагання. Можна провести гру “Забитий гол”. На воротах, які прикріплюються на дошці, розміщуємо м’яч з числом. Діти по черзі називають будь-який приклад, результатом якого є дане число.

В першому класі доцільно провести гру “Назви сусіда” (даного числа).

Розвитку кмітливості, творчої уяви, логічного мислення, активності учнів сприяють віршовані задачі. Наприклад:

5 смерічок, 2 берізки

Зеленіють біля річки.

Поряд з ними є ожина ...

Скільки всіх дерев, скажи-но?

Миколка з’їв 4 сливи,

6 з’їла Настуся.

Скільки слив з’їла бабуся?

Півень голосно кричить:

Сто душ можу розбудить!

Скільки півнів посадити,

Щоб душ двісті розбудити?

Якось бігло через ліс 8 кіз.

П’ять з них – білі–білі.

А останні – сірі–сірі.

Скільки бігло через ліс сірих кіз?

Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю може бути успішним, коли вчитель зуміє зацікавити учнів.

Одним з най перспективніших шляхів виховання активних школярів та озброєння їх необхідними вміннями та навичками є впровадження та раціональне поєднання гри з навчанням.

Потрапляючи до школи, гра для дитини залишається важливим засобом творчого пізнання життя.

А.С. Макаренко писав: “Треба зазначити, що між грою і роботою немає великої різниці. В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля думки”.

О.Я. Савченко зазначає, що “у структурі уроку місце гри визначається її пізнавальною метою і можливостями навчального матеріалу”.

В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. В грі всі діти займають активну позицію. Ігри на уроках пов’язані з розвитком пізнавальних інтересів школярів, розвивають усне мовлення та логічне мислення школярів.

Особливості ваги надається ігровим способам постановки цікавих завдань, які за своєю суттю є конструктивними, потребують зіставлення різних комбінацій.

Дидактична гра в житті кожної дитини займає особливе місце і є одним із засобів розвитку пізнавальної активності школярів у процесі навчання.

В.О. Сухомлинський писав: “Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світло, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ”.

Наприклад, одноманітне розв’язування завдань на уроці математики стомлює дітей, виникає байдужість до вивчення предмета.

1.2 Підходи до класифікації нетрадиційних форм організації навчання та основні їх види

Ефективність навчально-виховної роботи визначається не тільки методами викладання - учіння, а також і формами її організації. На жаль, на сучасному етапі розвитку дидактичної науки немає чіткого визначення цього поняття, його сутності як педагогічної категорії [10].

Форма організації навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов’язаний з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також і з порядком його здійснення.

Звичайно, ця організація залежить від вибору дидактичних методів, прийомів і засобів, розуміння цілей і завдань процесу навчання, втілення рекомендацій психологічної і педагогічної наук, зокрема дидактичних закономірностей і принципів у практику роботи педагогів. Проте активна і змістова взаємодія учителів і учнів полягають саме в організації навчального процесу [11].

Проблема організаційних форм навчання є досить актуальним питанням. Воно ще остаточно не розв’язане. Основними напрямами вдосконалення організаційних форм навчання у дидактиці вважається модернізація змісту навчання, опрацювання та впровадження елементів індивідуалізації, технізації та створення навчально-пізнавальних модулів.

На сучасному етапі розвитку дидактичної науки є кілька варіантів класифікації форм організації навчання. Наприклад, В. Оконь поділяє їх на три групи [10]:

робота під час занять;

домашня робота;

робота після занять.

П. Підласий пропонує їхню класифікацію за такими ознаками [10]:

за кількістю учнів - масові, колективні, групові, мікрогрупові, індивідуальні форми навчання;

місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;

дидактичною метою - форми теоретичного навчання: лекція, факультатив, гурток, конференція; комбінованого або змішаного навчання: урок, семінар, домашня робота, консультація.

За кількістю учнів, як правило, виокремлюють індивідуальну і групову форми навчання. Індивідуальна форма навчання - найстаріша в історії педагогіки. В давнину вона полягала в індивідуальній реалізації певних дидактичних завдань учнів за безпосередньої допомоги вчителя. Таке навчання надавало можливість індивідуалізувати як зміст, так і темп навчання, що, своєю чергою, сприяло постійному й водночас докладному контролю за ходом і результатами пізнавальної діяльності. Педагог міг також контролювати власні навчальні дії і відповідно, вносити певні корективи, пристосовуючись до обставин. Таке навчання і в давнину, і на сучасному етапі дає високий ефект, тому що учень набуває певних знань, практичних навичок та вмінь за оптимальний для себе час, враховуючи свої психічні особливості та обсяг навчального матеріалу. Доконечною умовою отримання таких результатів є висока педагогічна майстерність учителів.

У сучасній дидактиці для визначення такої форми навчання вживають поняття "індивідуалізація навчання", "індивідуальний підхід до навчання".

Також достатньо широко використовується позаурочна форма навчання, до якої належать семінарські заняття, практикуми, факультативні заняття, екскурсії, предметні гуртки, спортивні секції, домашня навчальна робота, консультації, додаткові заняття, інструктажі, конференції тощо.

Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нетрадиційні уроки.

Нетрадиційний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру [11].

Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять.

Нетрадиційні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, викликають у них творчий інтерес [10].

Від середини 70-х років XX ст. у вітчизняній школі починає спостерігатися зниження інтересу учнів до навчання. На це школа відреагувала нетрадиційними (неординарними) уроками, які ставлять за мету зацікавити дітей навчальною працею й утримати цей інтерес.

Нетрадиційний, неординарний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Думки педагогів щодо таких уроків різні. Одні вбачають в них прогрес педагогічної думки, важливий шлях демократизації школи; інші - небезпечне порушення педагогічних принципів, відступом педагогів під натиском лінивих учнів, які не хочуть і не вміють серйозно трудитися [10].

Аналіз педагогічної літератури, практичного досвіду дав змогу виділити кілька десятків різних типів нетрадиційних уроків:

• уроки - ділові ігри;

• уроки - прес-конференції;

• уроки-змагання;

• уроки на зразок КВК;

• театралізовані уроки;

• уроки-консультації;

• комп’ютерні уроки;

• уроки з груповими формами роботи;

• уроки взаємонавчання учнів;

• уроки творчості;

• уроки-аукціони;

• уроки-заліки;

• уроки-семінари;

• бінарні уроки;

• інтегровані уроки;

• уроки-узагальнення;

• уроки-фантазії;

• уроки-ігри;

• уроки-суди;

• уроки пошуку істини;

• уроки-лекції "Парадокси";

• уроки-концерти;

• уроки-діалоги;

• уроки "Слідство ведуть знавці";

• уроки - рольові ігри;

• уроки-конференції;

• уроки - "кругове тренування";

• міжпредметні уроки;

• уроки-екскурсії;

• уроки-ігри "Поле чудес" тощо.

Нетрадиційні уроки більше подобаються учням, ніж звичайні заняття з установленою структурою й режимом роботи, тому практикувати такі уроки доцільно кожному вчителю, однак перетворювати їх на панацею небажано [6].

До інших, нетрадиційних, форм організації навчального процесу в межах класно-урочної системи деякі вчені відносять [8]:

• практикуми;

• лабораторні заняття;

• навчальні екскурсії на природу, в музей, на виставку, підприємство тощо.

• індивідуальні чи групові додаткові заняття за окремими навчальними темами або питаннями;

• факультативи;

• предметні гуртки тощо.

Семінари - одна із форм організованого повторення й контролю за вивченим навчальним матеріалом, який методично не відрізняється від семінару у вищій школі. Семінари реалізують дві функції - освітню й контрольно-перевірочну. Напередодні учням пропонується план проведення семінару, вказується література. Конспекти лекцій учні можуть використовувати, готуючись до повідомлення чи семінару. Як семінар-залік з окремих тем можна також проводити колоквіум.

Практикум - практичний різновид семінару, мета якого - формування розумового й трудового характеру, вміння проводити досліди. Практикуми проводяться переважно з предметів природничо-математичного циклу.

Лабораторні роботи або лабораторні заняття в загальноосвітній школі - один із видів самостійної роботи учнів. Вони виконують її за завданням учителя, застосовуючи навчальні прилади, інструменти тощо з метою вироблення умінь і навичок експериментальної роботи. Виконання лабораторних - обов’язкова вимога навчальної програми.

Навчальні екскурсії поглиблюють і конкретизують знання й уміння переважно з тих предметів, що й практикуми. Об’єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, наукові лабораторії, вищі навчальні заклади, музеї тощо. Вчитель має здійснювати підготовку до екскурсій. Перед їх проведенням учитель повідомляє учням мету й зміст екскурсії, знайомить з планом її проведення, зацікавлює нею. Після екскурсії підбиваються її підсумки, учні випускають альбоми, стенди, плакати.

Додаткові групові й індивідуальні заняття проводяться в позаурочний час або в групі продовженого дня. їх призначення - компенсувати відсутність знань в окремих учнів. Це може бути також робота з кращими учнями, наприклад, підготовка до предметних олімпіад. Окремі індивідуальні заняття проводяться вчителями вдома з дітьми, які не можуть відвідувати школу через хворобу.

Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов’язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.

Уроки – практичні роботи сприяють розвитку і вихованню графічних та обчислювальних навичок і вмінь, допомагають виробити практичні навички користування креслярським приладдям та вимірювальними пристроями, дають усвідомити суть різних величин та співвідношень між ними в ситуаціях, наближених до життєвих.

Уроки, які ґрунтуються на казкових сюжетах, служать захоплюючим матеріалом для роздумів. У загадках вказуються певні властивості об’єкта, за якими його відгадують. Загадки – це своєрідні логічні задачі на виявлення об’єкта за певними його ознаками. Казкові сюжети та герої улюблених казок посилюють увагу учнів до запропонованих завдань, викликають зацікавленість у їх розв’язанні, стимулюють і пожвавлюють роботу на уроці.

Для уроків, що пов’язані з колективною творчою справою учнів, важливим моментом є вибір такої справи, визначення мети та відведення часу на її виконання. Крім того, учитель повинен продумати, як забезпечити більш повну її активну участь учнів класу у колективній справі і які висновки слід повідомити учням по її завершенні.

До уроків-вікторин, олімпіад слід ставитись як не до одноразових заходів, а як до цілої системи змагань. Підготовці таких заходів та їх проведенню слід відвести значний проміжок часу, коли проводиться робота з учнями, яка має масовий характер та є підготовчою до участі в змаганнях для кожного учня.

Важливим у цій справі є також розумне поєднання змагання і засобів заохочення й відзнаки дітей. Безумовно також що й організаційні заходи і проведення зазначених уроків ґрунтуються на ініціативі вчителя.

При проведенні уроків-ігор на перший план завжди слід висувати математичний характер гри. Лише тоді ці уроки будуть виконувати свою роль у математичному розвитку дітей і вихованню їхнього інтересу до математики.

Уроки-засідання клубу “винахідливих” допомагають вести планомірні і послідовну роботу з формування і розвитку логічного мислення молодих школярів, а логічні вправи являють собою один із засобів, за допомогою якого відбувається формування у дітей правильного мислення.

Уроки-тестування урізноманітнюють форми підготовки і проведення тематичного оцінювання в початковій школі. Крім того, як відомо, на сьогодні в усьому світі вони є найбільш поширеною формою контролю знань учнів.

Однак, незважаючи на всю важливість і значущість нетрадиційних уроків, слід пам’ятати, що це не є самоціллю. Проте, це дієвий засіб для вироблення інтересу до математики, для формування творчих математичних здібностей учнів, елементи яких проявляються в процесі вибору найраціональніших способів розв’язання задач, у математичній або логічній кмітливості, для розвитку здібностей до просторових уявлень, розуміння школярами ролі математики у житті, виховання товариського та доброзичливого ставлення до однокласників, виховання так званих інтелектуальних почуттів: справедливості, честі, відповідальності.

Форми і методи роботи, які застосовуються для нетрадиційних уроків, мають взаємно доповнюватися з іншими методами і прийомами навчально-виховної роботи. Це допоможе забезпечити доцільність змін у діяльності молодих школярів, підтримати інтерес до матеріалу, що вивчається, зосередити увагу дітей на виконання пізнавальних дій, уникнути втоми, яку викликає інтелектуальна робота.

Слід розуміти, що тематика і форми деяких з наведених уроків стосуються лише розділів першого курсу, тож їх проведення в інші роки навчання є недоцільним.

Наприклад, уроки “Дорогами Циферії” та “Хто краще знає українські народні казки?” найдоцільніше проводити у першому класі. А такі як, “У світі геометричних фігур”, “Час і гроші” можуть становити цикли уроків у 2-4 класах.

Ясна річ, форми і методи проведення нетрадиційних уроків не вичерпуються.

Кожен педагог повинен усвідомлювати, що проведення таких уроків – справа яка потребує значної підготовленості і виняткової творчості вчителя. Справа, залучаючись до якої, вчитель повинен постійно шукати шляхи до урізноманітнення змісту, методики організації та обладнання. Лише тоді ця робота буде сприйматися учнями як захоплююча й така, що містить елементи новизни.

При проведенні нетрадиційних уроків особливої уваги заслуговує питання обладнання уроку, бо “з нічого – нічого й вийде”. Без належного обладнання не можна провести ані урок-практичну роботу, ані урок-казку, ані урок-дослідження. Адже різноманітні наочні посібники та обладнання виконують роль певної предметної або сюжетної наочності, допомагають зробити матеріал, що вивчається, більш доступним, сприяють розвитку конкретного образного мислення. Ілюстративний матеріал допомагає формуванню у дітей спостережливості, уміння порівнювати факти, які вони досліджують, виділити в них риси схожості та відмінності, сприяючи тим самим розвиткові мислення учнів.

Слід пам’ятати, що питання змісту, методики, оснащення уроку треба вирішувати, виходячи з конкретних навчально-виховних задач, які на ньому розв’язуються.

Запорукою дієвості і високої результативності всіх запропонованих форм і методів проведення нетрадиційних уроків, крім наполегливої і копіткої роботи, пов’язаної з добором необхідного матеріалу, їх розробкою та обладнанням уроку, є також планомірність використання зазначених форм і методів у навчальному процесі.

До нетрадиційних уроків належать уроки-сюжетні замальовки. Вони побудовані на конкретному театральному сюжеті, де діти виконують “маленькі” ролі. Це і уроки-вечорниці, уроки-казки, уроки-ранки, уроки-спектаклі. До проведення таких уроків залучаються батьки. Діти дуже люблять такі уроки. В 1-2 класах ролі роздає вчитель, контролює їх вивчення. Сам урок – це театральне дійство. Такі уроки викликають інтерес до знань, поповнюють словниковий запас учнів, розвивають мовлення, вчать дітей володіти поставою, мімікою, робити висновки.

Підсумовуючи сказане, можна зробити такі висновки:

а) Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнити форми і методи роботи, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя дають змогу врахувати специфіку та індивідуальні особливості кожної дитини.

б) Використання нетрадиційних уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів. Пізнавальна діяльність переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.

в) Ефективність нетрадиційних уроків забезпечується за умов володіння вчителями методикою їх проведення та умілого використання таких уроків в поєднання з традиційними формами роботи.

1.3 Розгляд структури деяких нетрадиційних уроків

1.3.1 Бінарні уроки

Бінарними називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нетрадиційний урок готують учителі-предметники, кожний із яких проводить етап (блок) уроку стосовно того предмета, який викладає. Проведенню таких занять передують наступні етапи підготовки:

• ознайомлення вчителів-предметників з чинними програмами;

• знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів;

• складання структури майбутнього уроку;

• написання спільного плану-конспекту.

Однак не треба плутати етапи-блоки бінарного уроку з "блочними" уроками В.Ф. Шаталова (вчителя математики, досвід якого широко висвітлений у методичній літературі 80-х років минулого століття). Уроки цього творчого педагога мають на меті подати матеріал кількох тем блоками, фіксуючи його на схемах-опорах, що допомагає школярам швидко осмислювати й запам’ятовувати формули, докази, а також виділяти головне, складати власні тези [10].

1.3.2 Віршовані (римовані) уроки

На жаль, у фахових виданнях для початкової школи друкують дуже мало розробок віршованих уроків (ми мали змогу ознайомитися тільки з віршованими уроками або з їх фрагментами, написаними практикуючими педагогами: В. Бутрім, Т. Глинюк, Л. Козачок, І. Мишко, С. Сторожевим). А як би стали у пригоді ці знахідки тим, хто не здатний бути поетом, але щиро хоче опанувати ці нетрадиційні заняття.

Зрозуміло, віршовані (римовані) - це такі нетрадиційні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення - римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.

Важливо зазначити, що римовані уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло - віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти його чітко виділити й зробити певні висновки. Такі нетрадиційні уроки стають справжнім святом для учнів і вчителя.

Пропонується використовувати римовані заняття раз на місяць. Спостереження показали, що після таких нетрадиційних уроків діти "грають у рими", а деякі, за свідченням батьків, пробують самі "складати" вірші [10].

1.3.3 Інтегровані уроки

У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея міжпредметної інтеграції.

Інтегровані уроки ставлять за мету спресувати споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми. Діти розглядають якесь явище, поняття з різних боків.

Аналіз чинних програм для чотирирічної початкової школи та вивчення досвіду вчителів свідчить про широкі можливості для інтеграції навчального матеріалу з окремих предметів. Як зазначає О. Савченко, такі нетрадиційні уроки дають можливість учителеві разом із учнями опанувати значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися формування міцних, усвідомлених міжпредметних зв’язків, уникнути дублювання у вивченні низки питань, досягти цілісності знань [10].

Підготовка інтегрованих уроків передбачає:

• аналіз річного календарного планування;

• зіставлення матеріалу різних предметів для виділення тем, близьких за змістом або метою використання;

• визначення завдань уроку;

• "конструювання" уроку.

Найбільш відповідальним етапом підготовки інтегрованого заняття, на нашу думку, є визначення завдань уроку. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо для кожного з предметів, що інтегруються.

Дидактичні особливості інтегрованих уроків чітко викладені в працях О. Савченко [11]. У фаховій літературі останніх років можна знайти багато розробок інтегрованих уроків. Вивчення значної кількості таких уроків та власний досвід їх проведення дозволяють зробити висновок про наявність певної структури такої форми уроку.

Перший етап проведення інтегрованого уроку - організаційний. Другий - ознайомлення з темою та метою. На третьому етапі під час актуалізації опорних знань учнів важливою є вступна бесіда, характерна особливість якої - актуалізація знань з усіх інтегрованих предметів. Час її проведення має бути не більше ніж 8-10 хвилин. Підготовка цього етапу уроку потребує від класовода особливої уваги: бесіда повинна бути змістовною, лаконічною, чіткою. Якщо уроки з різних предметів за однією темою проводяться окремо, вступна бесіда триває вдвічі (втричі) довше. Саме тому, об’єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час на їх опанування і забезпечує різнобічне сприймання предметів чи явищ, що є безперечною перевагою інтеграції.

Наступні етапи інтегрованого уроку можуть проводитися по-різному, залежно від теми й мети конкретного уроку [10].

Цікаво, що характерною особливістю початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Варто наголосити, що методика проведення інтегрованого уроку вимагає від учителя високого професіоналізму та ерудиції. Якщо такі нетрадиційні уроки відбуваються систематично, це значно впливає на розвиток пізнавальних здібностей школярів. Савченко зазначає, що "змістовні, цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичайний плин шкільного життя новизну, певною мірою знімають кордони предметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, явища" [10].

1.3.4 Уроки-дискусії

Відомо, що останні двадцять років триває пошук ефективних методів та прийомів навчання, завдяки яким пасивна позиція дитини має змінитися на активну.

Уроки-дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких уроків - поглиблення й систематизація знань школярів з предмета.

Такі нетрадиційні форми організації уроків обов’язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту, засідання, конференції. Класовод ознайомлює їх з правилами культури спілкування.

Після обговорення правила затверджуються. Орієнтовні правила культури спілкування Ці правила кожний учитель може доповнити, враховуючи особливості дітей свого класу.

Уроки-дискусії дають прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або зі складного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяють розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню лексичного запасу, необхідного для висловлення своїх думок як усно, так і письмово. Уроки групи "уроки-дискусії" розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню вмінь запитувати й відповідати. "Школа повинна вчити дитину не лише відповідати, вона має навчити учня запитувати, оскільки вміння запитувати - це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об’єкт пошуку; це інструмент, за допомогою якого малий "дослідник" пізнає світ" [3].


Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота

2.1 Досвід вчителів з проведення нетрадиційних уроків у початковій школі

Перевіряючи методику на практиці, ми звернулися до досвіду роботи вчителя-методиста СШ І-ІІІ ст смт Шкло Баран Оксани Миколаївни.

Ми вирішили розглянути практичну сторону проведення нетрадиційних занять.

Вчитель-методист О.М. Баран має багатий досвід проведення нетрадиційних уроків математики  молодших школярів.

Баран Оксана Миколаївна 33 роки працює в початкових класах, з них 25 - у СШ І-ІІІ ст смт Шкло10 поколінь її випускників переступили поріг школи, її учні всебічно розвинені та виховані, добре вчаться, люблять і вміють самостійно працювати, успішно опановують знання в старших класах.

Виховання й розвиток особистості кожного школяра вчителька починає з 1 класу, коли діти роблять перші кроки в навчанні.

В останні десятиліття педагоги дбають про вдосконалення форм і методів навчання, які б сприяли органічному поєднанню навчальних, розвивальних та виховних цілей уроку. Серед цих пошуків у дидактиці початкового навчання помітне місце посіли так звані нетрадиційні уроки, які, щоправда, задумуються і реалізуються вчителями по-різному.

У системі своїх занять О.М. Баран вміло й ефективно керує процесами засвоєння і застосування знань, формує мислення школярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості, врешті, трудові уміння (і навчальні теж).

Найхарактернішою рисою творчої лабораторії Оксани Миколаївни є спрямування усіх планів і дій на розвиток творчих сил і можливостей класу в цілому і кожної дитини зосібна. Нетрадиційні уроки О.М. Баран розвивають математику школярів, їхню увагу, пам’ять, спостережливість, кмітливість. ініціативу, самостійність, наполегливість, працьовитість, чуйне, уважне ставлення одне до одного та багато інших позитивних якостей особистості, які так важливо закладати якомога раніше.

Нетрадиційні уроки в класі Оксани Миколаївни, на перший погляд, проводить не вчителька, а самі учні. Мабуть, це одна з основних рис, ознак їх нетрадиційності. Тож треба уявити, скільки часу, фізичних і психічних зусиль, наполегливості, витримки має докласти класовод, її виконавцями її творчих задумів стали самі молодші школярі.

Однотипність уроків викликає у дітей втому. Та якщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, який дає можливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати до активної роботи якомога більше учнів.

Головне місце на уроках відводиться елементам творчого пошуку. За розмаїттям форм - це мандрівки змагання, ігри, живі журнали, теле- та радіо заняття, концерти, іспити тощо. Вони можу бути присвячені окремим предметам, але найчастіше у їх змісті можна виділити майстерно зінтегровані компоненти кількох. На таких уроках учні виступають у ролі вчителя, журналіст ведучого "телерадіопередачі", артиста, коментатора, поета, капітана команди, лоцмана тощо. Важливо при цьому підкреслити, що помічниками вчителя на уроці нерідко постають старшокласники, яких у початкових навчала Оксана Миколаївна. Тому й не дивно, що її колишні виховані працюють учителями.

Вихованці Оксани Миколаївни найбільше люблять уроки, де мають можливість виявляти культуру спілкування, уважно ставитися до слова, пізнавати його різні значення, художню красу.

Отже, як показує досвід провідних вчителів, проведення нетрадиційних уроків значно покращує навчання учнів, зацікавлює їх, виховує дух колективності, прищеплює любов до самого процесу навчання, що так важливо саме в наш час.

2.2 Розробки нетрадиційних уроків

Конспект уроку математики з теми „Задачі на визначення часу за відомими швидкістю та відстанню. Дії з іменованими числами”(4 клас)

Загальнопізнавальні цілі:

вчити розв'язувати задачі на визначення часу;

розвивати логічне мислення;

виховувати старанність у роботі.

Когнітивні рівні

Конкретизовані навчальні цілі

Перелік завдань-запитань, які забезпечують досягнення конкретизованих цілей

Навчально-методичне забезпечення

Знання

- знає одиниці часу, швидкості та їх коротке позначення;

- Виконай тестове завдання: Вибери рядок у якому записані одиниці часу:

А. 5 год, 6 хв, 4 с;

Б. 5см, 4 хв, 4 мм;

В. 4 кг, 4 кг 41 г.

- Виконай тестове завдання. Вибери рядок у якому записано одиниці вимірювання швидкості:

А. 4 м, 5 м 44 мм;

Б. 5км/год, 4 хв/с;

В. 5 см, 5 год, 4см.

Тестове завдання записане на дошці.

Розуміння

- Порівнює одиниці вимірювання часу;

- Порівнює одиниці часу і довжини;

- Виконання завдання. Поставте знаки >, <, =.

4 м 96 см ? 4 м 69 см

3 год 06 хв ? 2 год 66 хв

4 год 54 хв ? 4 год 45 хв

Тестове завдання за писане на дошці

Застосування

- Виводить формулу для обчислення часу за відомими швидкістю і відстанню;

- Розв'язує задачі на визначення часу;

- Обчислює приклади х іменованими числами;

- За даними таблиці знайти час руху.

- Розв'яжіть задачу на визначення часу.

- обчисліть приклади з іменованими числами

24м75см+19м9см=12км45м-9км56м =

=(10год4хв+10год60хв)·2=(2м-80см)·4=

Додаток 1:

Картка з даними відстані і швидкістю у таблиці.

Додаток 2:

Картка з умовою задачі. Завдання записано на дошці

Аналіз

- Аналізує залежність між величинами у задачах на рух;

- Розв'яжіть задачу на визначення часу

Додаток 3:

Умови задач для спільного розв'язування

Синтез

- Складає задачу на рух за малюнком;

- складіть задачу на рух за поданим малюнком і розв'яжіть її

Додаток 4:

Малюнок для складання задачі

Оцінюван-ня

План уроку:

1. виконання учнями тестових завдань на знання одиниць часу та їх коротке позначення.

2. порівняння одиниць вимірювання часу.

3. розв'язування задач на знаходження часу: - розв'язування простої задачі на застосування формули; - розв'язування складеної задачі.

4. обчислення прикладів з іменованими числами.

5. складання і розв'язування задачі за малюнком.

6. самоперевірка самостійної роботи учнів.

7. підведення підсумків роботи.

8. повідомлення домашнього завдання.

Рухомий об'єкт

Швидкість

Час

Відстань

Лижник

13км/год

?

26 км

Поїзд

60км/год

?

240 км

Автомобіль

80км/год

?

240 км

Задача 1

Пасажир поїхав автобусом 180км. Швидкість автобуса 60км/год. Скільки часу їхав пасажир?

Задача 2

Човен проплив 1км зі швидкістю 100м/хв. За цей час плавець пропливає 400м. З якою швидкістю рухався плавець?

Задача 3

Асфальтною дорогою автомобіль проїхав відстань 210 км зі швидкістю 70км/год, а польовою 90км зі швидкістю 45км/год. За який час проїхав автомобіль усю відстань?

Наприклад, одноманітне розв’язування завдань на уроці математики стомлює дітей, виникає байдужість до вивчення предмета. Проте розв’язання цих самих завдань у процесі гри стає для дітей вже захоплюючою цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не відвести їх, показати всьому класу, що він вміє, що він знає.

Ось ряд дидактичних ігор, які можна використовувати при вивченні всього курсу математики, добираючи відповідні математичні завдання до дидактичної мети уроку.

Добери множник

Зміст гри. Учитель в одній руці піднімає картку з одноцифровим числом, наприклад 48. Учні піднімають картку з таким числом, яке в добутку з числом 6 дорівнює 48. Отже, піднята картка з числом 8 є правильна.

В ігровій ситуації змагаються учні поп порядках парт. В якому ряді більше правильно піднятих карток, з того ряду обирається ведучий, який виконує роль вчителя.

Цікаві дії

Зміст гри. Учням пропонують записати трицифрове число (наприклад 168) і прочитати його навпаки (861), виконати віднімання (861 – 168 = 693). Прочитати утворений результат навпаки (396). Знайти суму двох останніх чисел (693 + 396 = 1089). Результат можна сказати заздалегідь, тому що будь-яке інше число, а не 432, привести того ж результату, якщо лише дві крайні цифри різні. (Наприклад: 154; 461; 451 – 154 = 297; 792; 297 = 972 1089).

Футбол

Клас ділиться на дві команди. Учень з першої команди називає довільний приклад і вказує учня з другої команди, який буде відповідати. Якщо відповідь правильна, то гравець, який відбив “удар”, дає завдання першій команді. Якщо відповідь неправильна то “нападаюча” команда дає правильну відповідь і хором говорить “Гол”. Учень, якого викликали, може звернутись за допомогою до одного з членів своєї команди. Перемагає команда, яка заб’є більше “голів”.

Естафета

Для гри клас ділять ні дві команди. На дошці записано стільки прикладів, скільки є учнів. Приклади містять табличне множення і ділення., додавання та віднімання в межах 100. За сигналом перші учні виходять до дошки, розв’язують перші приклади, записують і швидко передають крейду наступним гравцям, які розв’язують наступні приклади і т.д. Якщо учень бачить помилку гравця своєї команди, то коли до нього дійде черга, він може виправити неправильну відповідь і записати правильну. Після розв’язування всіх прикладів, я перевіряю правильність виконання завдань “суперниками” і визначаю команду-переможця.

Кращий шифрувальник

Зміст гри. На дошці написано приклади для двох команд та прикріплено карки з числами та буквами. Карток більше, ніж прикладів. Учні послідовно розв’язують приклади, знаходять картку з відповіддю і виставляють її тим боком, де записано букву. Розв’язавши приклади, читають зашифроване слово. Перемагає та команда, яка перша прочитає слово.

І КОМАНДА

81 : 9 х 6

72 –36 : 4

18 +5 х 8

64 : 8

13 х 7

28 + 37

35 : 7 х 4

15 х 2 : 6

42 : 6 х 2

ІІ КОМАНДА

72 : 8 х 7

63 – 32 : 8

24 + 6 х 5

63 : 7

12 х 8

48 х 25

36 : 9 х 3

12 х 2 :4

49 : 7 х 3  

  

 

 

  

  

Поспішай, не помились

Зміст гри. Ведучий називає будь-яке число, а визваний учень повинен назвати число в 10 разів більше, наступний з ним в 100 разів більше, а слідуючий в 1000 разів більше.

Наприклад вчитель  називає число 510, далі 5100, наступний 51000. за кожну правильну відповідь учні отримують очко. Виграє та команда, яка набере найбільшу кількість очок.

Не помились

Зміст гри. На дошці записані такі числа: 6, 9, 8, 3, 7, 5, 2, 4.

Учні, які сидять один за одним, повинні швидко дати відповідь від множення кожного із цих чисел, наприклад на 8.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

  1.  Готовність учнів до участі в грі.

(Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дії, мати потрібний запас знань для участі у грі).

  1.  Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

Не можна допускати приниження гідності дитини (образливе порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання й виховання дошкільників, молодих школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.


Висновки

Завдання сучасної дидактики - створення відповідного навчального (освітнього) середовища, здатного забезпечити умови здобуття освіти, надання можливості кожній особистості реалізувати свої нахили, потреби та здібності; формування творчої, освіченої, всебічно розвиненої особистості, конкурентноспроможної в нових економічних умовах.

Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нетрадиційні уроки. Нетрадиційний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них - уроки-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп’ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки дитячої творчості, уроки-семінари, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії тощо.

Нетрадиційні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, викликають у них творчий інтерес.

Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов’язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання. Проблема організаційних форм навчання є досить актуальною сьогодні. Вона ще остаточно не розв’язана. Основними напрямами вдосконалення організаційних форм навчання у дидактиці вважається модернізація змісту навчання, опрацювання та впровадження елементів індивідуалізації, технізації тощо.

При проведенні уроків-ігор на перши план завжди слід висувати математичний характер гри. Лише тоді ці уроки будуть виконувати свою роль у математичному розвитку дітей і вихованню їхнього інтересу до математики.

Уроки-засідання клубу “винахідливих” допомагають вести планомірні і послідовну роботу з формування і розвитку логічного мислення молодих школярів, а логічні вправи являють собою один із засобів, за допомогою якого відбувається формування у дітей правильного мислення.

Уроки-тестування урізноманітнюють форми підготовки і проведення тематичного оцінювання в початковій школі. Крім того, як відомо, на сьогодні в усьому світі вони є найбільш поширеною формою контролю знань учнів.

Однак, незважаючи на всю важливість і значущість нетрадиційних уроків, слід пам’ятати, що це не є самоціллю. Проте, це дієвий засіб для вироблення інтересу до математики, для формування творчих математичних здібностей учнів, елементи яких проявляються в процесі вибору найраціональніших способів розв’язання задач, у математичній або логічній кмітливості, для розвитку здібностей до просторових уявлень, розуміння школярами ролі математики у житті, виховання товариського та доброзичливого ставлення до однокласників, виховання так званих інтелектуальних почуттів: справедливості, честі, відповідальності.

Форми і методи роботи, які застосовуються для нетрадиційних уроків, мають взаємно доповнюватися з іншими методами і прийомами навчально-виховної роботи. Це допоможе забезпечити доцільність змін у діяльності молодих школярів, підтримати інтерес до матеріалу, що вивчається, зосередити увагу дітей на виконання пізнавальних дій, уникнути втоми, яку викликає інтелектуальна робота.

Слід розуміти, що тематика і форми деяких з наведених уроків стосуються лише розділів першого курсу, тож їх проведення в інші роки навчання є недоцільним.

Наприклад, уроки “Дорогами Циферії” та “Хто краще знає українські народні казки?” найдоцільніше проводити у першому класі. А такі як, “У світі геометричних фігур”, “Час і гроші” можуть становити цикли уроків у 2-4 класах.

Ясна річ, форми і методи проведення нетрадиційних уроків не вичерпуються.

Кожен педагог повинен усвідомлювати, що проведення таких уроків – справа яка потребує значної підготовленості і виняткової творчості вчителя. Справа, залучаючись до якої, вчитель повинен постійно шукати шляхи до урізноманітнення змісту, методики організації та обладнання. Лише тоді ця робота буде сприйматися учнями як захоплююча й така, що містить елементи новизни.

При проведенні нетрадиційних уроків особливої уваги заслуговує питання обладнання уроку, бо “з нічого – нічого й вийде”. Без належного обладнання не можна провести ані урок-практичну роботу, ані урок-казку, ані урок-дослідження. Адже різноманітні наочні посібники та обладнання виконують роль певної предметної або сюжетної наочності, допомагають зробити матеріал, що вивчається, більш доступним, сприяють розвитку конкретного образного мислення. Ілюстративний матеріал допомагає формуванню у дітей спостережливості, уміння порівнювати факти, які вони досліджують, виділити в них риси схожості та відмінності, сприяючи тим самим розвиткові мислення учнів.

Слід пам’ятати, що питання змісту, методики, оснащення уроку треба вирішувати, виходячи з конкретних навчально-виховних задач, які на ньому розв’язуються.

Запорукою дієвості і високої результативності всіх запропонованих форм і методів проведення нетрадиційних уроків, крім наполегливої і копіткої роботи, пов’язаної з добором необхідного матеріалу, їх розробкою та обладнанням уроку, є також планомірність використання зазначених форм і методів у навчальному процесі.

До нетрадиційних уроків належать уроки-сюжетні замальовки. Вони побудовані на конкретному театральному сюжеті, де діти виконують “маленькі” ролі. Це і уроки-вечорниці, уроки-казки, уроки-ранки, уроки-спектаклі. До проведення таких уроків залучаються батьки. Діти дуже люблять такі уроки. В 1-2 класах ролі роздає вчитель, контролює їх вивчення. Сам урок – це театральне дійство. Такі уроки викликають інтерес до знань, поповнюють словниковий запас учнів, розвивають мовлення, вчать дітей володіти поставою, мімікою, робити висновки.

Підсумовуючи сказане, можна зробити такі висновки:

а) Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнити форми і методи роботи, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя дають змогу врахувати специфіку та індивідуальні особливості кожної дитини.

б) Використання нетрадиційних уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів. Пізнавальна діяльність переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.

в) Ефективність нетрадиційних уроків забезпечується за умов володіння вчителями методикою їх проведення та умілого використання таких уроків в поєднання з традиційними формами роботи.


Список використаної літератури

1. Антипова О., Рум’янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. - 1991. - № 1. - С.65-69.

2. Лухтай Л.К. Нетрадиційний урок // Початкова школа. - 1992. - № 3-4. - С.31-32.

3. Митник О. Нарис нестандартного уроку // Початкова школа. - 1997. - №12. - С.11-22.

4. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол. М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк та ін. - Тернопіль: ТНПУ. - 2005. - Вип.1. - 178 с.

5. Нетрадиційні уроки: Посібник для вчителів початкових класів. - Т., 1993. - 116 с.

6. Нетрадиційні уроки в початковій школі / Упоряд. О. Кондратюк. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 128 с. - (Б-ка "Шкільного світу").

7. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні // Рідна школа. - 1995. - № 4. - С.62-65.

8. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К., 2003. - 192 с.

9. Пономаренко Т.В. Урок КВК // Початкова школа. - 1992. - №3-4. - С.32-33.

10. Савченко О.Я. Дидактичні особливості інтегрованих уроків // Початкова школа. - 1992. - №1. - С.2-8.

11. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. - К., 1997. - 256 с.

12. Сучасні шкільні технології. Ч.1 / Упоряд.: І. Рожнятовська, В. Зоц. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 112 с. - (Б-ка "Шкільного світу").

13. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. для студ. вищих пед. закл. освіти. -К.: Академія, 2003. - 528 с.

ДОДАТКИ

Подрож до країни математики

Мета. Розвивати в учнів логічне мислення, кмітливість; прищеплювати цікавість до математики; виховувати культуру спілкування.

Обладнання. План подорожі, геометричний матеріал, таблиці з завданнями.

                                                            Це учасники подорожі

Вчитель:                  Ми вирушаємо в захоплюючу подорож до країни   Математики. Ця подорож буде хоч і з перешкодами, але дуже цікавою, повчальною. Ви всі розумні, кмітливі, тому, я впевнена, що з завданнями справитеся добре. Давайте ознайомимося з планом нашої подорожі. 

Вчитель:    Спочатку ми вирушимо до круглого озера,    біля якого в будиночку живе дідусь Ох. Потім нам потрібно зустрітися в лісовій школі з тітонькою Совою та її учнями. Далі ми відпочинемо на лісовій галявині, поласуємо медом на пасіці, що знаходиться біля квітучої лісової галявини і вже потім зустрінемо країну Математику у її палаці.      

Зустріч з дідусем Охом.

Діти:              Добрий день.

Дідусь Ох:     Добрий день, діти ! 

                      Зустрічі з вами я радий 

                      Ох – я старенький дідусь 

                      Та з вами позмагатись 

                      Я ще берусь. 

Вчитель:        Виконаємо завдання дідуся ? 

Дідусь Ох:    - Що це ? 

                Немає ні початку, ні кінця.  ( пряма лінія ) 

               - Є початок, та кінця немає.       ( промінь ) 

              -  Є початок, і є кінець .               ( відрізок ) 

              -  Дайте назви фігурам .

- Заповніть таблицю

 

-----------------------------------------------------------------

  № п/п  :                       Назва фігури

  -----------------------------------------------------------------

       1     :

  -----------------------------------------------------------------

       2     :

  -----------------------------------------------------------------

       3     :

  -----------------------------------------------------------------

       4     :

  -----------------------------------------------------------------

       5     :

  -----------------------------------------------------------------

- Знайдіть, чим відрізняються фігури кожної пари

    -  Поясніть ! 

    1. Равлик – синок проліз по стеблинці 1 дм. А равлик – батько –    - 10 см. Хто проліз більшу відстань ? 

2. Я дуже люблю котів. У моїй хатині в кожному   кутку сидить кіт. Перед кожним котом сидить ще три коти. Скільки в мене всього котів ? 

   3. Скільки трикутників у фігурі, яку зображено      на малюнку ?

Дідусь Ох: Ох і молодці ви. Швидко справилися з        моїми завданнями. Можете проходити до лісової школи. Та щоб не заблукали, візьміть цей чарівний клубочок. Він вам дорогу покаже.

Вчитель:     Цей клубочок покаже нам дорогу до країни    Математики.

Діти:            Ти котись, котись, клубочку, 

        По зеленому горбочку, 

                  Через доли та яри 

                   В школу тітоньки Сови.

Тітонька Сова:  Ви послухайте, дівчатка, 

                         Ви послухайте, хлоп’ятка, 

                         Що я хочу вам сказати.

                         Школа моя не проста, 

                         Школа моя лісова. 

                         Покажу я шлях вам далі, 

                         Якщо розв’яжете завдання. Згодні ?

Завдання 1:       Їжачок шукав грибочки.

                          Білочка допомагала –

                          У корзинку 2 поклала. 

                          Стало разом 9 їх. 

                          Скільки в їжачка своїх ?

Завдання 2:       У травиці на сонечку 

                          5 кошенят гралось. 

                          3 руденьких вже побігли 

                          Скільки ще зосталось ?

Завдання 3:       На яблуні було 12 яблук, 

                          а на вербі на 3 менше. 

                          Скільки яблук було на вербі ?

Завдання 4:  Скоро вам в дорогу вирушати.

                     Хочу пирогом вас почастувати. 

                     Щоб спекти цей пиріжок,

                     Треба нам аж 5 грушок. 

                     Вони на гілочках висять, 

                     Які ж із них нам дістать ?

Тітонька Сова:   Ви добре справилися з моїми                                                                                                   завданнями. Ідіть далі за чарівним клубочком.

Діти:                     Ти котись, котись, клубочку,

                          По зеленому горбочку, 

                          Через доли, через став

                          Для відпочинку час настав.

 Вчитель:             Щоб відпочити, ми зупинимось на             цій  лісовій галявині.

Давайте пограємо в гру „ Трикутний ковпак ”.

 Вчитель : ( говорить )

                   Ковпак мій трикутний, 

                   Трикутний мій ковпак. 

                   А якщо ковпак не трикутний, 

                   Тоді це не мій ковпак. 

( Поступово слова у вірші замінюються на жести. ) 

 1. Слово „ трикутний ” - пальцями складаємо   трикутник.

 2. На слово „ мій ” - показуємо на себе. 

 3. „ Ковпак ” – показуємо на голову. 

 4. „ Не ” – заперечуємо головою. 

( Послідовно вилучаються з тексту всі слова. Їх     заміняють жести. Виграє той, хто не зіб’ється.)

Вчитель:   А тепер пограємо в футбол.

( Діти діляться на дві команди і забивають в ворота   суперника „ його ” м’ячі.) 

Вчитель:     Наш чарівний клубочок кличе нас за собою.

Діти:            Ти котись, котись, клубочку,

                  По зеленому горбочку, 

                  На пасіку завітаєм, 

                  Де ведмедик мед качає.

Ведмедик:   Якщо ви такі кмітливі та розумні, то   допоможіть мені відгадати, хто з дівчаток прийде до мене в гості.

Які палички треба прибрати, щоб з імені хлопчика виникло ім’я дівчинки?

Ведмедик:     Спробуйте викласти моє ім’я. ( Вінні –   Пух ).   Скільки для цього потрібно паличок?

Ведмедик:     Мені дуже сподобалося, як ви моє ім’я виклали. За це я вас медом почастую.      ( Дає горщик, на якому написано „ мед” , але всередині лежать цукерки ). До побачення, щасливої дороги !

Діти:                Ти котись, котись, клубочку,

                      По зеленому горбочку, 

                      Повз лани і пасіки 

                      В царство Математики.

Математика:   Добрий день, діти !

                      Шлях великий ви пройшли, 

                      Та мене ви все ж знайшли, 

                      Будемо тепер дружити 

                      З вами ще багато літ. 

                      Математика вам допоможе 

                      Пізнати цей незвичний світ.

Вчитель:           От і закінчилася наша подорож. Чи сподобалася вона вам ?   Вам ще багато треба навчитися. Академік А.М. Крилов говорив:     

  „ Слід пам’ятати , що існує не тільки безліч величин ” , тобто того , до чого застосовані терміни „ більше ” і „ менше ”, але і величини , які неможливо точно виміряти , наприклад , розум і дурість , краса і повторність , хоробрість і  боягузство ,  кмітливість і тупість тощо . Для вимірювання цих величин не існує одиниць , ці величини не можуть бути висловлені числами …”

Можливо , хтось із вас уже зараз зачарований математикою і у майбутньому стане великим математиком.  Ви можете займатися й іншими справами , але якщо не будете зачаровані цією наукою , в математиці нічого не досягнете .

Тож успіхів вам !


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62306. Структура урока истории 22.32 KB
  Независимо от типа урока и особенностей его организации различают три основные части урока: Подготовительная часть. В основе данной структуры урока истории лежат этапы усвоения исторических знаний учащимися специальной коррекционной школы. Этапы подготовки студента к написанию конспекта урока Таблица 5 Название этапа Содержание деятельности Варианты достижения цели деятельности на уроке 1 2 3 Изучение исторического материала Учебники дополнительная литература программы Отбор исторического Исторические факты хронологические даты...
62307. Структура урока производственного обучения 16.53 KB
  Тема урока: Цели: Обучающая: обучить приёмам и навыкам. Задачи: Тип урока: Теоритический формирование новых знаний Практический формирование умений навыков Комбинированный Обобщение систематизация знаний умений навыков Урок по проверки знаний умений навыков Методы обучения: словесныйобъяснение беседа диалог наглядные методы ТСО Оборудование Межпредметная связь: технология и материаловедение рисунок народные художественные промыслы. Ход урока: 1.