54596

Наші обереги

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Перевірка наявності студентів на виховній годині вияснення причин відсутності. У світлицю з піснею Добрий день вам люди добрі заходять студенти в українських національних костюмах. Студент: А покажіть як піч розпалювати. Чи не так Студент: Так справжньою гордістю оселі є піч.

Украинкский

2014-03-16

145 KB

9 чел.

ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки та

менеджменту  ім. О. Майнової»

Наші обереги

Сценарій виховної години

Підготувала: куратор групи М-41 Коник А.А.


ПЛАН ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

      Тема:  «Наші обереги»

Мета: Виховати повагу до родовідної пам’яті, до стародавніх символів наших предків. Сформувати бережливе ставлення до традицій  і духовних надбань народу.

Місце проведення: аудиторія 36.

Забезпечення: вироби народної творчості, вишиті рушники, обереги, квіти, ікони.

Хід виховної роботи

І.Організаційна частина (бесіда).

1.Перевірка наявності студентів на виховній годині, вияснення причин відсутності.

2.Повідомлення теми, мети і мотивація діяльності.

ІІ. Дискусійно-виховна частина (бесіда, декламування, співи, читання).

План

  1.  Родовідна пам’ять в традиційному українському побуті.
  2.  Наші обереги.

ІІІ. Заключна частина (бесіда).

       Заключне слово куратора групи.


Святково прикрашена світлиця. Вишиті рушники висять над вікнами, над дверима, у
 глибині світлиці на покуті висить ікона Пресвятої Богородиці, прибрана вишитим рушником. Біля печі висить колисочка з дитям. Білими скатерками застелені столи. На стіні -  віночок з квітів, від якого відходять кольорові стрічки, під ними малюнки і надписи-       

Земле рідна! Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає.

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

Можна все на світі вибирати, сину

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата.

Та не можна рідну матір вибирати.

                                  В. Симоненко

Наш оберіг ішов з землі,

Коли нас скіфами ще звали.

І талісман той берегли.

І щастя в доленьці шукали.

Або коли була війна.

І ворог йшов на схил Дніпровий,

Чи то котилася чума.

Чи хтось був дуже тяжко хворий…

            О. Онищенко

 Поруч висять малюнки з краєвидами рідної землі, прислів΄я, приказки:

"Де рідний край, там і рай."

"Кожному мила своя сторона."

"За рідний край життя віддай."

"Рідна земля і в жмені мила."

"Вдома і стіни гріють."

"Кожному птаху своє гніздо миле."

Вступне слово куратора

Ще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов΄язаного навхрест, а також слова «Добрий день», «З Богом», «Бувайте здорові» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були – оберегами. 

Наша виховна година сьогодні присвячена оберегам, адже вони – символи наших предків, були знаками віри у вище заступництво – це різні побутові речі, стилізовані статуетки коней, биків, численні прикраси, обрядові рушники, хрест –все це і до сьогодні наповнює наше життя, прикрашає наше сьогодення.Ось, наприклад, образи коней та птахів, які часто зустрічаються на рушниках, символізують собою добро, щасливе подружнє життя, є домашням оберегом від «чорних» духів та лихих людей. Хрест – емблема вогню, сонця, що мало цілющу стихію. То чому ж нам не відродити обереги, адже з вірою легше жити, вона наповнює нас доброю енергією, є пересторогою лиходійству.

Тому наша виховна година спрямована на забезпечення зв΄язку минулого і сучасного,  розвитку духовної єдності поколінь,  відродження пам΄яті.

Господар: 

Для гостей відкрита хата наша біла

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Господиня:

         Ласкаво просим, гості, у світлицю.

Де пісня й казка, звичаї живуть.

Де пахне васильочок і пшениця.

Де рушники узорами цвітуть.

Господар: 

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і жарти голосні,

Де колискові від бабусі й мами

Принишкли у колисочці на дні.

Запрошуємо дорогих гостей за столи.

Звучить фонограма О. Білозір «Ласкаво просимо».

У світлицю з піснею «Добрий день вам, люди добрі» заходять студенти в українських національних костюмах. Їх зустрічають господар і господиня.

Гості: Добрий день у вашій хаті! Помагай бо і нашим і вашим?

Господар: Доброго здоров'я! Помагай бо нашим.

Гості: А котрі ваші?

Господиня: А ті, що господарів пошанували та до цієї хати примандрували!

Гості: Спасибі! Від теплого слова і лід розмерзає, а ми і подавно!

Господар: Так, так. Добре слово варте і завдатку!

Гості: Добре слово краще за готові гроші!

Господиня: Слово за слово - зложися мова.Та щоб це сталося, то просимо вас у світлицю.

Господиня: Дорогі гості! А наша світлиця вам подобається? Спробуйте відгадати без чого не буває оселі? Послухайте!

Господар: Ходить, ходить, а в хату не заходить?

Гості: Двері!

Господиня: Підсмикане, підтикане, всю хату оббігало, під припічком сховалося.

Гості: Віник!

Господар: У хлів іде без шкіри, а виходить з шкірою?

Гості: Хліб!

Господиня: Людей годую, сама голодую, часом гаряча, часом холодна?

Гості: Піч!

Господиня:

А наша піч регоче,

Короваю хоче,

Челюсті всміхаються,

Короваю сподіваються.

         Студент:  А покажіть, як піч розпалювати.

Господиня: Добре. Дивіться! Кладемо у піч житньої соломи, дві-три гілочки свяченої верби. Беремо хлібну лопату, робимо хрест над входом, промовляючи тричі: поможи, Господи, в добрий час у новій хаті топити. Так розпалювали піч у новій хаті під час обряду новосілля.

Запалюємо вогонь (можна електричний).

Господар: А весело горить у печі - значить веселе життя у нашій світлиці. Чи не так?

Студент: Так, справжньою гордістю оселі є піч. Вона займає в хаті багато місця, та господарі за цим не жалкують. Бо піч - то, як мати!

Студентка: Ти ще не сказав про піч чи не найголовніше - вона хліб пече. Хліб в країнській оселі печуть в так звані жіночі дні - середу чи п'ятницю, тоді він особливо дається. На той час у хаті повинно бути тихо, мирно. У хаті хліб - усьому голова, ак кажуть. А поки хліб у печі, згадаймо звідки походить слово «піч». Назва «піч» загальнослов'янська, споріднена зі словами печера, попече. Дім вважався житлом, коли спалахував у печі вогонь.

Студент: У печі пекли хліб, готували їжу, на печі сушили зерно, спали, За повір'ями, піч була тим місцем у хаті, де жив домовик, при печі виконувались різноманітні обряди, наприклад, обряд сватання.

Студентка: А ще на Поділлі перед новосіллям стару хату замітають, а сміття несуть нову зі «щастям» і висипають під ніч!

Студентка: А хто йшов на базар торгувати, то ставив попередньо кошик на припічок, щоб добрий був торг. (Ставить кошик на припічок).

         Студент: Відомий французький інженер Боплан, який у XVII ст. мандрував по Дніпру, писав, що в українських жінок існує своєрідний «культ печі».

Студент: Вважалось, що саме по печі можна судити про саму господиню. Якщо піч прибрана, вибілена, то й господиня роботяща і охайна. Недарма ж у народі кажуть: «Яка піч, така й господиня».

Студент: А ще добра господиня могла розмалювати піч різними кольорами і візерунками.

Студентка: Ще у дохристиянські часи на Русі був звичай укладати шлюб біля одинного вогнища. Котрийсь із батьків звертався до молодих з побажанням: «Нехай огонь поєднає».

Студент: Було й так, що під час сватання дівчина ховалася на печі. Якщо вона є погоджувалася вийти заміж за Грицька, Стецька чи Миколу, то до кінця сватання, бувало, залишалась там або ж витягала хлопцеві гарбуза              з-за печі.

Господиня: Поки ми тут з вами веселилися та серйозні речі вели, то вже й хліб спікся. (Виносить на рушнику хліб).

Студентка:

Хліб наш вдатний, перший - не останній!

Хліб наш виріс величенький.

І духмяний, і кругленький.

Дуже пишний, рум'яненький.

І високий, і широкий.

І до того ж білобокий.

Як серце дає життя всьому, так і хліб живить усіх людей. Це наш найперший оберіг.

Господар: Пригощайтесь, гості дороги! Хліб, сіль та вода - то найкраща їда!

Співають українську народну пісню «А мій милий вареників хоче»

А мій милий вареників хоче,

А мій милий вареників хоче,

«Навари, милая,

Навари, милая.

Навари, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

Навари, милая,

Навари, милая.

Навари, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

- Та й сил вже ж нема.

Милий мій, миленький.

Та й сил вже ж нема.

Голуб мій сизенький!

Помирай, милая.

Помирай, милая.

Помирай, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

А з ким будеш доживати.

Милий мій, миленький?

А з ким будеш доживати,

Голуб мій сизенький

Із кумой, милая,

Із кумой, милая.

Із кумой, ух-ха-ха, моя чорнобривая.

Та й підем же додому.

Милий мій, миленький.

Вареничків наварю, голубе сизенький!

Не балуй милая,

Не балуй милая.

Не балуй, ух-ха-ха, моя чорнобривая!

Пригощаємо гостей варениками.

Ведуча: 

Батьківська хата і перелаз.

Мамина незабутня колискова пісня,

Бабусина казка і вишиванка,

Дідусева криниця - це все наша історія, наша любов.

Ведучий: Не вивітрити з пам'яті, зберегти ці символи духу від забуття й байдужості - це наш святий обов'язок.

Ведуча: Слова - як люди - у кожного своя історія, Іноді, вживаючи їх, ми не задумуємось, який глибокий зміст вони несуть.

         Студент: То, що ж таке Берегиня?

Ведуча: "Берегиня, любий сину - це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли від своїх батьків та дідусів, чим збагатилися - все це, щоб ти знав і є Берегиня". А ще Берегинею в язичеські часи звали Богиню хатнього вогнища.

Студент: А що таке обереги?

Ведуча: Етимологія слова «оберег» походить  від слова «берегиня», що рівнозначне грецькому «земля», тобто богиня землі, її берегуша, охоронниця. Берегиня- мати всього живого, богиня родючості, природи та добра. Образ Берегині дійшов до нас у вишиванці, на обрядових рушниках -  це такі добрі охоронці нашої хати. Колись рушники вішали не тільки над образами, але й над вікнами, дверима. 1 ось ці обереги стерегли хату від злих духів. 

Ведучий: Так от, Берегиня, обереги - наші давні і славні символи, їхнє генетичне коріння сягає глибини століть.

Ведуча: Може, тому, маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбний дух.

Студент: Український рушник. Його можна порівняти з піснею, витканою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться жодні урочистості нашого життя.

Студент: Узори на рушниках - то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині, - засіяна нива, вазон чи квітка - світове дерево од неба до землі, людські фігурки - знак Берегині, богині хатнього вогнища. (Показуємо на старовинних рушниках названі символи).

Студент: А подивіться, де висять рушники. Над вікнами і над дверима, на покуті - це обереги від усього злого, що може зайти в дім. "Хай стелиться доля рушниками!" - казали, бажаючи людині щастя.

Студент: Рушник на стіні- давній звичай. Не було в Україні жодної оселі, якої б не прикрашали рушниками. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Недарма казали: «Рушник – як доля», на ньому люди вишивали своє життя.

Студентка: В Україні в кожній сім΄ї був свій – сімейний, родинний, у ньому поєднувалися жовті, оранжеві, рожеві, світло-темно-зелені, чорні, голубі кольори. Візерунок своєрідний – це горщик, з якого наче виростає квіткове деревце. Тут можна побачити маки, троянди, чорнобривці і мальви, калину і майори, лілеї, лісові дзвіночки, барвінок та інші. На гілочках сидять двоє пташок – голубків, дивляться одне одному у вічі. Це символ сімейної злагоди.

Студент: По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Рушником накривали діжу після випікання хліба і ставили під образами на покуті. Гарно оздобленим рушником накривають кошики з паскою та яблуками, коли несуть святити в церкву.

Судентка: Перший витканий рушник призначався для гостей. Він завжди висів на видному місці. Господиня на знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи на руку, брала кухлик з водою і люб΄язно пропонувала свої послуги:

Вода у відеречку; братику вмивайся,

Рушник на кілочку, братику, втирайся.

Студент: Коли син вирушав з дому у далеку дорогу, мати давала йому рушник, як оберіг від лиха.

Звучить улюблена і відома всім пісня "Рідна мати моя".

(слова А. Малишка, муз. П. Майбороди)

Співаємо всі: учасники свята і гості.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, і солов'їні гаї.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

         І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

         І дитинство, й розлука і вірна любов.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

         І дитинство, й розлука й твоя материнська любов.

 Студент: По всій Україні поширений звичай перев΄язувати рушниками сватів в разі згоди дівчини на одруження. Весільний рушник, як і посаг, кожна дівчина готувала заздалегідь. Вишивати рушники, сорочки мати навчала доньку ще змалку. «Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати – буде чим гостей шанувати».

Студент: Рушники використовували не тільки у проведенні певних обрядів, а й у повсякденному житті. А від того, як їх використовували, і пішла їх назва. Утирач чи утиральник – для обличчя, рук; стирок – для посуду, столу, лави; подарунковий, обрядовий – весільний рушник; кілковий – обвішували стіни і фотокартки; покутник, божник – для перев΄язування сватів.

Студент: Для українських рушників характерні спільні ознаки – вишивалися гладдю або хрестиком. Найпопулярніші в Україні рушники вишиті червоним і чорним кольором. Це національний звичай. Старі люди кажуть, що то горе з радістю переплітається. Так і сучасний поет Дмитро Павличко вважає.

Звучить пісня «Два кольори»

Студент: Виряджаючи чоловіків, синів, коханих у нелегкі походи проти чужинських набігів чи у мандри, жінки, матері, кохані дарували їм на напам'ять ці непересічні амулети - рушники з оберегами, аби живими вони повертались до домівки.

Студент:

Може, й дивні у атомний вік

Рушники, рушники- хлібосілля.

Поки сходить і вруниться зілля.

Буде з нами довіку рушник.

І з началом весни і дороги,

Бо народ в цьому бачити звик

Віру в честь, у життя, перемогу.

Заспішив у дорогу пітник,

У незвіданні далі безкраї:

Простеліть мені, мамо, рушник,

Про який лиш у пісні співають.

Ведуча: Мати – це найясніша зоря на небі людини. Мати прищеплює  дитині перші поняття про мораль, навчає її рідної мови. Мати для немовляти є найпершою, правдивою Батьківщиною. Скільки випало й випадає на долю наших матерів!

На руках матері починаємо ми свій шлях, в кожного свій. І щоб з нами не сталося є в світі одне, непорушне і священне – мати. Вона потім забуде муки свої, простить наші блукання, невдачі, наші слабості і вади, хоч хотіла б,  звичайно, бачити своє дитя на вершині, але простить, адже це її творіння.

Вклонімося ж нашим матерям, плекаймо першооснову життя нашого. І давайте присягнемо робити так, щоб життя наших матерів було легше і радісніше.

         Ведуча: Мати - вічна берегиня роду нашого. Вища і святіша від усього сущого на землі.

Студент: 

Скільки б не судилося страждати,

Я благословлятиму завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

Студент: 

День, коли мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли.

День, що мене вперше приголубив

Ласкою проміння із імли.

Студент: 

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми,-

На землі сміятись і страждати.

Жити і любить поміж людьми!

                            В. Симоненко

 Ведуча: Уся гордість і велич світу від матерів. Земля без сонця не береться квітом, без матері не сіється добро.Усе починається від неї, з ніжної материнської колискової.

Студентка:

         Заспівай мені, моя мамо,

Як бувало, колись над колискою.

Буду слухати, слухати я

І стояти в замрії берізкою.

Ведучий: Важко окреслити все те.що вміщує в себе таке звичне й водночас таке дороге наймення - Мати, бо Мати, Матір - це означає мати все.

Ведуча: Саме вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в хаті розладнується. Недаремно один поет сказав: «Вмерла мати - погас вогонь, що грів усю хату».

Студент: 

Посіяла людству літа свої літечка житом,

Прибрала планету; послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.

Куди це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.

Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.

Та я недалечко... де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.

А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах, і золото на колосках.

-Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота.
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,

-Лишайтесь, матусю.

Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля.
Махнула рукою
- злетіли у вись рушники.
«Лишайтесь щасливі»
- і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й
віки.

Співаємо пісню «Чорнобривців насіяла мати»

Студент: 

В твої очах – моя надія,

А ніжність, ніби два крила,

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.

Студентка: 

Візьму усі твої печалі

І не пущу до тебе зла.

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.

Студент: 

Зберу нектар з найкращих квітів,

Як та турботлива бджола,

Щоб медом губи обігріти,

Щоб ти щасливою була.

Студентка: 

З небес зорину вечорову

Спущу до ніжного чола,

Щоб ти мені всміхнулась знову,

Щоб ти щасливою була.

Ведуча: Рідна мати і рідна Україна - два крила любові, що несуть нас через віки. Материнський образ України світить через вічність ясних зір і свічада тихих вод. Образ України повстає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, зоріє із зажури ліських озер, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин.

Студент: 

Ні, не згине Україна

В печальній юдолі.

Ми відродим землю предків

Для кращої долі.

Розбудуєм, уквітчаєм Україну гідно.

Чим пишається кохана

Примножимо плідно...

Ні, не згине Україна!

Відродиться мила,

Свій народ вона до щастя

Піднесе на крилах.

Чорне море білопінне

Поєднає люд, як ріки.

Матір Божа, Україну

Збережи навіки.

Ведуча: Шановні гості, щиро дякуємо вам за увагу, за те, що завітали до нашої «Світлиці».

Ведучий: 

Нехай пісні всі милозвучні

Для нас лунають знов і знов.

Ведуча:  

Хай будуть в серці нерозлучні

Надія, віра і любов.

Ведучий:

Хай вам сміється доля журавлина!

Поля розлогі колосом цвітуть...

Ведуча: 

Червоні ягоди калина

Дарує хай в щасливу путь.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

57555. Інтегрований урок з курсу «Я і Україна», образотворчого мистецтва, музики «Національний одяг, його особливості» 48.5 KB
  Ознайомити з українським національним одягом його особливостями. Оголошення теми завдань уроку Сьогодні на уроці ми будемо говорити про український одяг його особливості. Розповідь з елементами бесіди про український національний одяг.
57556. Богатырская тематика в изобразительном искусстве и музыке (А. П. Бородин – В. М. Васнецов) 81 KB
  Тип урока: интегрированный изобразительное искусство музыка биология продолжительность 90 мин. Организационный момент 2 мин. Изучение материала мотивация учебной деятельности подготовка к восприятию материала...
57557. Роль хімії та фізики в житті людини 94 KB
  Тип уроку: науковопрактична конференція. Головна проблема уроку: Інтеграція знань за допомогою методу проектів призводить до більш зацікавленого особистісно значимого і осмисленого сприйняття цих знаннь що посилює мотивацію і активність...
57558. Інтегрований урок “Любить свій край – це значить все любити” (Інтеграція з біологією та географією) 69.5 KB
  Мета уроку : повторити й поглибити знання учнів про займенник як частину мови його морфологічні ознаки; з’ясувати яку синтаксичну роль виконує в реченні займенник та які існують розряди займенників за значенням...
57559. Зречення принципів та ідеалів – шлях до успіху? (Б. Брехт «Життя Галілея», І. Багряний «Тигролови») 68 KB
  Уроки літератури є ефективними, якщо вони перетворюються на уроки життя. Життя – непередбачуване, гірке і солодке, одноманітне і барвисте, часом сумне чи радісне, але дивовижне й цікаве. А найголовніше (що дуже шкода) — дається один раз.
57560. МНОЖЕННЯ ЧИСЛА 2. РIЗНОМАНIТНIСТЬ ТВАРИН I ПТАХIВ 81.5 KB
  Мета: математика: перевірити знання учнів із теми Множення числа 2, формувати уміння знаходити значення виразів, які містять табличні випадки множення числа 2, розв’язувати задачі на множення, продовжувати змінювати приклади на додавання прикладами на множення...
57561. тематика й астрономія Що спільного між заходом Сонця в Донецьку і функцією синус Мотивація і плануван. 60 KB
  За допомогою відривного календаря легко помітити момент сходу та заходу Сонця для різних міст України на кожне число кожного місяца. Перше що залежить від різниці довготи Києва та інших міст України додається до часу сходу та заходу...
57562. Поезія і музика - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі... 84.5 KB
  Діти сьогодні у нас незвичайний урок. Учитель музики Діти з давніхдавен люди захоплювались не лише барвами природи а й її неповторними звуками і намагались наслідувати їх у своїх музичних творах. Учитель Дійсно вершиною художньої зображальності Вівальді...
57563. Інтегрований урок: Математика. Народознавство 58 KB
  Мета: Закріпити навички додавання і віднімання круглих десятків і сотень, навчити додавати трицифрові числа виду 520+340, вдосконалювати вміння розв’язувати розширені задачі на зведення до одиниці...