54621

Вивчення історико-географічних, культурних характеристик міста на березі Чорного моря учнями початкової школи як один із дієвих способів формування світогляду справжнього громадянина

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Одеси Медведенко Любові Олександрівни Рідний край – мала Батьківщина †Вивчення історикогеографічних культурних характеристик міста на березі Чорного моря учнями початкової школи як один із дієвих способів формування світогляду справжнього громадянина. Наприклад відповідь на запитання: Чи є майже 400річна історія Хаджибея частиною історії нашого міста чи може вона лише “ передісторія †Одеси Дискусії з цього питання продовжуються і до тепер. Однак незалежно від дискусій науковців сама по собі майже 400річна історія Хаджибея...

Украинкский

2014-04-02

946.5 KB

0 чел.

Ярмарка педагогічних ідей та технологій

Робота вчителя початкових класів

ОЗОШ № 37 м. Одеси

Медведенко Любові Олександрівни

„ Рідний край – мала Батьківщина ”

Вивчення історико-географічних, культурних характеристик міста на березі Чорного моря учнями початкової школи як один із дієвих способів формування світогляду справжнього громадянина.

ІСТОРІЯ ОДЕСИ

 Розповісти про Одесу – завдання достатньо складне. Небагато знайдеться в світі міст, які за такий короткий термін свого існування придбали б таку популярність та любов величезної кількості людей.

Спробуємо прослідкувати основні віхи розвитку і становлення Одеси.

Одеса – це мегаполіс, обласний центр, столиця Українського Півдня, морські ворота нашої держави. Вже у середині ХІХ ст., ставши найбільшим містом України та головним постачальником хліба в Європу, Одеса набула всесвітньої слави. Щодо містечка Хаджибея, з якого наприкінці ХVІІІ ст. виросла Одеса, то воно, звичайно, не мало такого значення. Мало хто з сучасників у Європі взагалі знав про його існування.

Багато неясного та таємничого залишається в майже 400-річній історії Хаджибея

( Одеси ) і тепер, незважаючи на те, що його доля привертала увагу багатьох дослідників минулого. Вже в першій чверті ХІХ ст. французький автор маркіз Г. Кастельно, розглядаючи історію Одеси, замислився над запитанням: “ Чим було це місто до того, як воно отримало назву Одеса? ” і присвятив відповіді на це запитання один з розділів своєї наукової праці.

Пізніше історію Хаджибея ґрунтовно розглядали такі визначні вчені та аматори історії, як А. Скальковський, К. Смольянінов, О. Маркевич, П. Брун, В. Надлер,

С. Боровий, Ф. Петрунь та ін. Окремих періодів та питань існування Хаджибея торкались у своїх працях й видатні українські, польські та російські вчені: І. Длугош, М. Соловйов,

М. Стрийковський, М. Грушевський. Достатньо уваги приділяють дослідженню Хаджибея й сучасні автори: А. Бачинський, О. Болдирєва, І. Сапожніков, С. Гуцуляк та ін.

Проте, як зазначалося вище, незважаючи на значну кількість написаного про Хаджибей, досі лишається багато нез’ясованого. Наприклад, відповідь на запитання: Чи є майже 400-річна історія Хаджибея частиною історії нашого міста, чи може вона лише

“ передісторія ” Одеси?

Дискусії з цього питання продовжуються і до тепер. Однак, незалежно від дискусій науковців, сама по собі майже 400-річна історія Хаджибея, чим би вона не була –

“ переісторією ” чи першим найдовшим періодом минулого нашого міста, є досить незвичайною, насиченою масою зворушливих подій і, можливо, нарешті не менш цікавою, ніж наступні 207 років існування Одеси.

Існує дві гіпотези історії становлення міста.

На території Одеси колись була розташована давньогрецька колонія, залишки якої були виявлені під сучасним Приморським бульваром. Археологічні артефакти підтверджують існування зв’язку між Одеським регіоном та північним Середземномор’ям. В середні віки територія Одеси знаходилась під владою різних кочових племен ( печенігів, половців ), Золотої Орді, Кримського ханства, Великого князівства Литовського й Османської імперії.

Перша письмова згадка про поселення Хаджибей відноситься до 1415 р. За однією з гіпотез, місто було засноване в кінці ХІV ст. великим князем литовським Вітовтом.

Проте, більшість науковців ведуть відлік часу з моменту заснування нашого міста з періоду будівництва фортеці та проектування порту і міста Хаджибея, опираючись на Протокол засідання Державної ради від 2 серпня 1792 р. ( див. додаток ).

У другій половині XV століття Північне Причорномор'я стає частиною Оттоманської імперії. Закріплюючись на Чорноморському побережжі, турки зводять ряд фортець. Єні Дунья (Нове Світ) – одна з них. Вона будується в 1764 році біля селища Хаджибей на березі Хаджибейської (Одеської) затоки.

Росія починає боротьбу з Туреччиною за панування на Півдні та вихід до Чорного моря. Під час чергової російський-турецької війни, 14 вересня 1789 року, загоном віце-адмірала І. Дерібаса, за участю українських козаків під керівництвом отамана Головатого, була узята фортеця Єні Дунья (Хаджибей). З того часу Хаджибей входить в систему оборонних споруд, що зводяться вже російськими військовими інженерами.

Будівництво фортеці було почато 10 липня 1793 року за проектом Ф. Де-Волана і завершилося вже до кінця цього ж року. Будівництво ж всіх фортифікаційних споруд завершилося 22 вересня 1795 року.

Рескриптом імператриці Катерини ІІ 27 травня 1794 року на місці Хаджибея засноване нове портове місто - Одеса. А вже 2 вересня цього ж року були закладені перші портові споруди. Ця дата – 2 вересня 1794 року і є днем народження міста Одеси.

Вперше нова назва міста зустрічається 21 січня 1795 р. Назва пов’язана з давньогрецькою колонією Одесос. В кінці ХVІІІ ст. була традиція називати міста на завойованих у турків територіях грецькими іменами ( наприклад, Севастополь, Тирасполь, в тому числі й з використанням античних назв ). В ті роки припускали, що античний Одесос існував неподалік від Одеського заливу ( пізніше археологи знайшли цю колонію неподалік від болгарського міста Варна ). Інший варіант назви – етимологічний. За однією з легенд результатом царських дебатів про відсутність прісної води поблизу вибраного для будівництва місця назвою міста по волі імператриці Катерини ІІ стало прочитане нею справа-наліво французьке висловлювання, що в перекладі означало “ води вдосталь ”. Однак, дана версія офіційною історіографією відкинута.  

З самого народження Одеси – цього південного «вікна до Європи» – місто стало основним постачальником українського зерна в країни Європи та Азії.

Крупний державний діяч А.Е. Рішельє, Новоросійський губернатор (1803 – 1814), а також градоначальник Одеси, зробив її своєю резиденцією. Це дало поштовх бурхливому розвитку міста. Досить сказати, що за період з 1795 по 1814 рр. населення міста збільшилося в 15 разів і досягло майже 20 тисяч чоловік. І це не дивлячись на епідемію чуми, що понесла життя кожного восьмого жителя міста.

До 1850 року Одеса – крупний промисловий центр з 100-тисячним населенням.

Місто будується за планом, складеним талановитим інженером – полковником російської армії Францем Де-Воланом. У будівництві міста беруть участь не тільки відомі місцеві архітектори, такі як Ф. Боффо, Р. Торрічеллі, Ф. Гонсіоровський та інші, але і архітектори з Петербургу – Тома де Томон та А. Мельников.

У 1820 році виходить перша одеська газета.

У 1825 році відкритий археологічний музей.

У місті бурхливо розвиваються освіта, наука і культура. У 1839 році засновано «Одеське суспільство історії і старовини». Відкритий Рішельєвський ліцей, чоловіча і жіноча гімназії, училища, школи.

Після відміни кріпосного права в 1861 році Одеса переживає новий економічний і культурний підйом.

У 1863 році Одесі так само, як Петербургу і Москві, надали чималі права по самоврядуванню, законодавчо закріплені в 1870 році. У зв'язку з цим помітно розширюється система освіти. Рішельєвський ліцей перетворюється на Новоросійський університет. З'явилися перші училища. Одеська публічна бібліотека – одна з найбільших в Європі. Місто стає крупним науковим та видавничим центром.

Вирує театральне життя. У міському театрі виступають видатні вітчизняні та зарубіжні артисти.

Одеська малювальна школа в 1889 році стала художнім училищем при Петербурзькій академії мистецтв. У його стінах вчилися Ф. Рубо, М. Греков та інші відомі художники.

У 1889 році організований Міський музей витончених мистецтв.

До 1890 ходу засновано «Товариство південноросійських художників».

До 1910 року Одеса з більш ніж півмільйонним населенням стає третьою по величині, після Петербургу і Москви, містом Російської імперії.

У 1920 – 1925 роках, згідно ухвалі уряду, в місті формуються три курортні зони: Північна – Хаджибеївський та Куяльницький лимани, Приморська – Аркадія і Фонтани, Південна – Люстдорф. Одеса перетворюється на крупний курортно-оздоровчий центр.

22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. Ворог підійшов до міста 5 серпня. 73 дні війська і жителі міста героїчно стримували натиск ворога. Тільки наказ командування перервав цю героїчну оборону. За цей подвиг Одеса удостоєна звання Місто-Герой.

Одесу звільнили 10 квітня 1944 р. Наслідки військових дій були катастрофічними. Зруйновані підприємства, портові і складські споруди, величезна кількість адміністративних і житлових будівель. Місто стояло в руїнах, але вже до кінця 1951 місто було відновлено.

В історії музичної культури Одеса відома як місто, що подарувало світу великих музикантів ХХ століття – Давіда Ойстраха, Еміля Гілєльса, Святослава Ріхтера.

Одеса – місто, з яким пов'язана творчість великих художників, серед яких найбільш відомі Іван Айвазовський, Кіріак Костанді та Василь Кандінський.

З Одесою пов'язано літературна творчість багатьох всесвітньо відомих письменників: О.С. Пушкіна, Н.В. Гоголя, Івана Буніна, Олександра Купріна, Шолом Алейхема, Ісаака Бабеля та ін.

З першого дня свого заснування Одеса була і залишається інтернаціональним містом. Окрім росіян і українців значну частину населення складають вихідці з Балкан та країн Західної Європи. Це відображено в назвах районів та вулиць: Молдаванка, Французький і Італійський бульвари, вулиці Грецька, Болгарська, Єврейська, Польська та ін.

Сьогодні Одеса продовжує залишатися найбільшим туристичним та культурним центром на Півдні України.

За свою історію здобуло місто собі нові, неофіційні назви: Перлина Чорного моря, Одеса-мама, Південна Пальміра ( так говорять, поетично порівнюючи з Пальмірою – містом легендарної краси ).

ГРАДОНАЧАЛЬНИКИ МІСТА НА БЕРЕЗІ ЧОРНОГО МОРЯ

 

Иосиф Михайлович Де-Рибас

Дюк Де-Ришелье


Александр Федорович Ланжерон

Граф Михаил Воронцов

Григорий Григорьевич Маразли

 

ПАМ’ЯТНИКИ ОДЕСИ

                             

                              

     

     

    


     

     

      

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

      

 

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ МІСТА-ГЕРОЯ ОДЕСИ

Пізнавайте свою країну, свій край,

свою гору або річечку!

Не бійтеся, що малі ці горушки, ці річечки,

адже з малого виростає велике.

О. Ферсман

Пізнання рідного краю починається з вивчення його географічного положення.

Місто Одеса розташоване на березі Одеського заливу Чорного моря. Більша частина міста, включаючи історичний центр, розташована на рівнині, що піднята над рівнем моря на висоту 50 м. Мінімальна висота Одеси складає 4,2 м над рівнем моря ( Куяльницький лиман ), максимальна висота – 65 м. Площа території міста – 163 м2, щільність населення – 6139 чол.\км2. Місто засноване 2 вересня 1794 р. З 1 травня 1945 р. – місто-герой.

 Керування містом здійснюється Одеською міською радою, яку очолює Одеський міський голова ( мер ). Виконавчий орган – Виконавчий комітет міської ради.

На сьогоднішній день в Одесі існує чотири адміністративних райони, які керують районними адміністраціями: Київський, Малиновський, Приморський, Суворовський.

Місто має свої герб, прапор, гімн, що відображають його статус.

 Сучасний герб Одеси ( див. додаток ) представляє собою срібний річковий якір з чотирма лапами в червленому полі. Щит на гербі розташований в золотому картуші та увінчаний золотою міською короною, під якою зображено контур п’ятикінечної зірки. Затверджений 29 червня 1999 р.

 Прапор міста ( див. додаток ) представляє собою квадратне полотно зі спрощеним гербом по центру, розділене по вертикалі на три частини – червону, білу та жовту. Затверджений 29 червня

1999 р.

Неофіційним гімном ( див. додаток ) міста є “ Пісня про Одесу ” з оперети

І. О. Дунаєвського “ Біла акація ”. Проектом міської ради винесено на обговорення питання щодо затвердження в якості гімну міста пісню Леоніда Утьосова “ У Чёрного моря ”.

 Одеса має міста-супутники – також великі морські порти – міста Іллічівськ та Южний. Місто межує з трьома районами Одеської області: Овідіопільським, Біляєвським, Комінтернівським.

Що стосується клімату, то варто зазначити, що, в цілому, клімат Пальміри являється помірно-континентальним, з м’якою зимою й теплим ( жарким ) літом. Середня річна температура складає + 10,30С, а середня річна кількість опадів – 440мм.

 Одеса – мільйонне місто. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 р. в Одесі проживало 1029049 постійних жителів. З них – 47 % чоловіки, 53 % - жінки. За чисельністю населення місто займає третє місце в Україні.  

 Одеса – традиційно багатонаціональне місто. Багатонаціональність Одеси пояснюється відносно пізнім виникненням міста ( у порівнянні з іншими великими містами даного регіону ), географічним розташуванням в районі стику кількох держав, інтенсивним розвитком міста. Тут проживають представники десятків національностей. Першими поселенцями міста на березі Чорного моря були греки, італійці, албанці. Найбільш багаточисельною етнічною групою в Одесі були росіяни.

В курортний сезон населення міста збільшується за рахунок туристів. З цього приводу одесити зазначають, що місто святкує подвоєний день визволення: 10 квітня – від німецько-румунських окупантів, 1 вересня – від відпочивальників. Курортна зона міста простягнулась на десятки кілометрів вздовж берега Чорного моря. Один із самих популярних курортно-розважальних районів Одеси – Аркадія. На його території розташовані санаторії, будинки відпочинку, курортна поліклініка, туристична база, готелі. В Одесі та поблизу неї  наявна ціла група бальнеогрязьових, бальнеокліматичних курортів державного значення.

 Одеса – самий крупний морський порт ( див. додаток ) України, що транспортує зерно, цукор, вугіль, нафтопродукти, цемент, метали, деревину, продукцію машинобудівельної промисловості. Місто є базою воєнно-морського флоту ( на жаль, вже в минулому ) та риболовного флоту.

 Основні галузі промисловості – переробка нафти, машинобудівництво, металообробка, легка, харчова, сільськогосподарська, хімічна промисловість.

 Одеса – це ще й крупний залізничний центр. Пасажирські потяги регулярно курсують між Одесою та Варшавою, Прагою, Братиславою, Веною, Берліном, Москвою, Санкт-Петербургом, основними містами України та багатьма іншими містами колишнього СРСР.

 Автобусне сполучення з’єднує Одесу з Москвою, Ростовом-на-Дону, Краснодаром, Ставрополем, Германією, Грецією, Болгарією та цілим рядом міст України та Європи.

 Пасажирські суда та пароми курсують між Одесою та Стамбулом, Хайфою, Варною.

В місті діє Міжнародний аеропорт “ Одеса ”. Регулярне повітряне сполучення з’єднує Одесу з Веною, Тель-Авівом, Стамбулом, Афінами, Алеппо, Ларнакою, Москвою, Києвом, Єреваном, Тбілісі, Прагою та рядом інших міст Європи та Азії.  

Місто Одеса – обласний центр Одеської області. На карті область своїм силуетом нагадує стрімку чайку, ліве крило якої немовби сягає сонця, а праве купається у Дунаї. Хвилі Чорного моря б’ють у груди білокрилого птаха.

Одеська область займає південно-західну частину України і має сусідів, з якими межує по кордонах областей та державних кордонах: на заході – з Молдовою, на півдні – з Румунією по річці Дунай, на півночі – з Вінницькою областю, на північному сході – з Кіровоградською та на сході з Миколаївською областями. На півдні наш край омивається водами Чорного моря на протязі 248 км. Одеській області належить острів Зміїний в Чорному морі. Територія Одещини простягається з півночі на південь на 340 км, а з заходу на схід – на 300 км.

Крайні точки нашого краю:

  •  на півночі – селище Кам’яне,
  •  на півдні – Курильські острови,
  •  на заході – місто Рені,
  •  на сході – селище Зеленопілля.

Площа території області – 33300 км2; населення – 2237000 осіб.

Для допитливих надаю цікаву інформацію:

  •  відстань від Одеси до Києва – 450 км;
  •  відстань від Одеси до Північного полюса дорівнює приблизно 4884 км, до екватора – 5106 км;
  •  Одеська область за площею більша, ніж деякі країни Європи ( площа Бельгії – 30,5 тис. км2, площа Люксембурга – 2,58 тис. км2 ).

Одещина – твоя маленька “ Батьківщина ”. Це унікальний регіон України: Чорне море, причорноморський степ, ліси, ріки, безкраї поля, стародавні міста; це гордість більше 100 націй і народностей, які з давніх часів живуть тут у дружбі і злагоді. Кожен народ залишив яскравий слід і вписав цікаві сторінки в багаторічну історію краю.

КАРТА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІДНЕ МІСТО У РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Усе, що вони не домріяли,

У чорному ґвалті боїв,

Хай клекотом і завіями

Ввірветься в думки мої!

(В.Симоненко)

До літопису Великої Вітчизняної війни Одеса вписала одну з найбільш яскравих сторінок. Героїчна оборона міста, що здивувала весь світ, назавжди збережеться в пам’яті як приклад самовідданості, мужності, стійкості радянських людей у боротьбі за свободу й незалежність своєї Батьківщини.

Варто зазначити, що місто має багату воєнну історію. Так, в 1875 р. тут вперше в Росії була створена революційна робоча організація.

З Одесою пов′язано повстання на броненосці «Потемкин» в 1905 р. Жителі міста активно боролися з іноземними окупантами і білогвардійцями в роки громадянської війни, допомагали радянським військам під час Великої Вітчизняної війни (1941 р.) протягом 73 днів тримати оборону проти фашистських військ.

Битва за Одесу розгорнулася в найбільш важкий, початковий період війни. Рішенням Ставки Верховного Головнокомандувача 19 серпня 1941 р. Створено Одеський оборонний район на чолі з контр-адміралом Г. К. Жуковим.

Г. К. Жуков

Протягом 73 днів ( 5 серпня – 16 жовтня 1941 р. ) стійко обороняли місто Одесу 25-та Чапаєвська стрілецька дивізія генерала І. Петрова та військові частини моряків Чорноморського флоту.

Бійці та командири Червоної Армії самовіддано захищали кожен метр рідної землі. Місто оточили кільцем перепон. Сто тисяч жителів брали участь у будівництві оборонних споруд. Понад 40 тисяч стали ополченцями.

Попри п’ятиразову перевагу в живій силі й техніці, 300-тисячне вороже військо протягом 73 днів “ тупцювало ” під стінами міста. Нечувану хоробрість виявили бійці полку морської піхоти під керівництвом ветерана громадянської війни Я. Осипова, полку Приморської армії, яким командував С. Серебров. Ратними подвигами в боротьбі проти окупантів обезсмертили свої імена піхотинці Я. Г. Бреус, В. П. Симонок, матроси Д. М. Воронко, С. Г. Клименко, О. М. Хмелевський, кулеметниця Н. А. Онилова, снайпер Л. М. Павличенко, льотчики М. Є. Асташкін, О. О. Єлохов та багато інших. Жителі міста  ( для надання допомоги ) освоїли виробництво своєрідних “ танків ” ( бронетракторів ), мінометів, вогнеметів, по можливості поповнювали ряди воїнів на оборонних рубежах.    

Тільки у зв’язку з ускладненням воєнної обстановки радянські війська залишили Одесу ( отримавши наказ ) і відступили до Криму. Близько 160 тисяч загарбників знайшли свою смерть на полях під Одесою. Увечері 16 жовтня 1941 року ворожі частини увійшли у місто.

Одесу разом із територією від Південного Бугу до Дністра Гітлер подарував своїм румунським союзникам. Загарбники створили на цих землях губернаторство, яке назвали Трансдністрія. У перші ж дні окупації Одеси там з’явилася румунська таємна поліція – сигуранца. Вона всюди насаджувала свою агентуру, стежила за людьми, що викликали в неї підозру.

Окупанти ввели у місті і області жорстокий режим, влаштовуючи облави, вбиваючи мирних жителів. Усього вони розстріляли і закатували на Одещині близько 200 тисяч чоловік.

 У цих тяжких умовах в Одесі діяли радянські підпільники, з катакомб по ворогові завдавали могутніх ударів партизани. Захисники міста під Одесою завдали великих втрат четвертій румунській армії — було виведено з ладу понад 160 тисяч бійців ворога, близько 200 літаків, до 100 танків.

Проте, на початку 1944 р. через наступ Червоної Армії в Одесу були введені німецькі війська, а румунська адміністрація ліквідована. В результаті жорстких боїв 10 квітня 1944 р. війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського сумісно з силами Чорноморського флоту визволили Одесу. Незабаром наказом від 07 червня 1944 року Наркома морського флота Ширшова в Одесі відкривається вище мореплавне училище. 

Одеський порт після бомбардування

Країна високо оцінила подвиг своїх захисників.

За самовіддану боротьбу з німецько-фашистськими військами Одесі привласнено високе звання  міста-героя  і була установлена медаль «За оборону Одеси». Цю медаль отримали більше, ніж 130 тисяч чоловік.

Медаль “ За оборону Одеси ”

  

Звання Героя Радянського Союзу отримали 14 воїнів, 57 воїнів нагороджені орденом Леніна, більше, ніж 2100 осіб – іншими орденами та медалями. 8 травня 1965 р. Одесі було присвоєно звання МІСТО-ГЕРОЙ.  

На згадку про героїчні дні в міському парку культури і відпочинку споруджений гранітний обеліск, а на могилі Невідомого матроса горить Вічний вогонь. На території області споруджено 782 пам’ятники та обеліски.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46236. Исследование языковой семантики. Ономасиологический и семасиологический подходы 14.32 KB
  Таковы споры о происхождении значений слов и их отношений к бытию и мышлению ведущиеся аналогистами и аномалистами в древности и номиналистами реалистами концептуалистами в Средние века; Ономасиология отрасль семантики изучающая наименования использование языковых средств для обозначения внеязыковых объектов. основывается на движении от обозначаемого предмета к средствам его обозначения шире от содержания к форме. лингвистическом направлении слова и вещи прежде всего на материале романской диалектологии исследовавшей способы...
46237. Ж. Пиаже. «Комментарии к критическим замечаниям Л.С. Выготского на книги «Речь и мышление ребенка» и «Суждения и рассуждения ребенка» 14.27 KB
  Пиаже. Выготского на книги Речь и мышление ребенка и Суждения и рассуждения ребенка Пиаже обнаруживает через 25 лет после опубликования работу коллеги который уже умер. а те из работ Пиаже которые он обсуждает относятся к 1923 и 1924. Пиаже постарался увидеть оправдываются ли критические замечания Выготского в свете его позднейших работ.
46238. Грамматика как научная дисциплина. Основные подходы к изучению языковой грамматики. Виды и уровни языковой грамматики 14.26 KB
  Грамматический строй языка имеет свои категории и единицы словоформы и словообразовательные модели словосочетания и предложения. В русской грамматике выделяются именные морфологические категории рода одушевлённости неодушевлённости числа падежа степени сравнения; глагольные категории вида залога наклонения времени и лица; грамматическая форма внешнее языковое выражение грамматического значения в каждом конкретном случае употребления слова. Синтаксические категории = тип предложения – специфическая характеристика присущая только...
46239. НОИСТРУНТОРСНИЕ, ИЗМЕРИТЕЛЬНЫЕ И ТЕХНОЛОГИЯ ЕС HUE ВАЗЫ 14.23 KB
  Конструкторская база это база используемая для определения положения детали или сборочной единицы в изделии ГОСТ 21495 76. В обычной практике конструкторской работы конструкторской базой называется поверхность линия или точка детали по отношению к которым определяются на чертеже расчетные положения других деталей или сборочных единиц изделия^ а также других поверхностей и геометрических элементов данной детали. Основной называется конструкторская база принадлежащая дайной детали или сборочной единице...
46240. Структура лексического значения. Функциональный статус составляющих лексическое значение компонентов (денотативное и сигнификативное содержание значения) 14.17 KB
  Прямое значение слова – это непосредственная связь между звуковым комплексом и явлением действительности. Ядро лексического значения – концептуальное значение: а денотативный аспект выражает отношение содержания слова к предмету который оно означает. б сигнификативный аспект выражает отношение слова к понятию которое стоит за этим словом. г лингвистический аспект определяет место данного слова среди других единиц языка.
46241. Структуры. Действия со структурами. Передача структур в функции 14.1 KB
  Объявление структуры следует рассматривать как объявление типа. В C структуры заключают в себе не только данные но и код и относятся к средствам объектноориентированного программирования. Объявление структуры которая хранит сведения о журнале: название год номер.mgzinmg = { Nture 3 1995;Доступ к элементам структуры осуществляется по составному имени:имя_структуры.
46242. Проявление категории вежливости в русском языке. О социальных аспектах культуры речи 14.09 KB
  Проявление категории вежливости в русском языке. Принципу вежливости и его использованию в речи посвящено немало работ. Например Лакофф формулирует принцип вежливости в виде трех правил: не навязывай своего мнения предоставляй собеседнику возможность выбора будь доброжелательным Цель принципа вежливости – поддерживать социальное равновесие и такие социальноречевые отношения которые позволят результативно общаться При выражении вежливости большое значение играет взгляд. Средством выражения вежливости являются также модуляции голоса.
46243. THE STATIVE 14.06 KB
  Unlike such clsses of words s nouns djectives verbs nd dverbs the number of sttives functioning in English is limited. There re bout 30 stble sttives used both in colloquil nd in forml style: frid live like.Semnticlly sttives fll into five groups describing vrious sttes of persons or nonpersons:1.^ From the point of view of their morphologicl composition the clss of sttives is homogeneous tht is ll of them hve specil mrker the prefix : sleep live lone fire etc.
46244. Критический анализ ранних работ Ж.Пиаже. Л.С.Выготский: теоретический, экспериментальный и методологический анализ ранних идей Ж.Пиаже. Ответ Ж.Пиаже Л.С.Выготскому 14.05 KB
  Пиаже считал что детская речь эгоцентрична прежде всего потому что ребёнок говорит лишь со своей точки зрения и не пытается стать на точку зрения собеседника. Выготский писал: Согласно учению Пиаже эгоцентрическая речь ребёнка представляет собой прямое выражение эгоцентризма детской мысли который в свою очередь является компромиссом между изначальным аутизмом детского мышления и постепенной его социализацией что приводит постепенному снижению на нет эгоцентризма. По своей функции эгоцентрическая речь не может быть ничем иным...