54636

Історія в літературі рідного краю. (Зустріч із письменницею Ольгою Хало)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: через призму ліри О.Хало познайомити учнів з історією рідного краю; виховувати почуття патріотизму, поваги до історичної минувшини лубенської землі. Обладнання: виставка творів О.Хало, ілюстрації до її творів, проектор, магнітофон.

Украинкский

2014-03-17

70 KB

2 чел.

Лубенська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2

Полтавської області

Година спілкування на тему:

«Історія в літературі рідного краю. (Зустріч із письменницею Ольгою Хало)»

Підготувала класний керівник

7-В класу, вчитель світової літератури

Горбенко Світлана Миколаївна

Лубни

2012


Тема
. Історія в літературі рідного краю. (Зустріч із письменницею Ольгою Хало)

Мета: через призму ліри О.Хало познайомити учнів з історією рідного краю; виховувати почуття патріотизму, поваги до історичної минувшини лубенської землі.

Обладнання: виставка творів О.Хало, ілюстрації до її творів, проектор, магнітофон.

Хід заходу

  1.  Створення ситуації емоційного впливу. Звучить «Гімн Лубен». (Додаток 1).

Учитель: Слова «Гімну» належать нашій лубенській письменниці, члену Національної спілки письменників України, лауреату премії ім. В.Малика, І.Котляревського, Панаса Мирного, автора 15 книг Ользі Іванівні Хало.

Ольга Хало розказує про себе. (Додаток 2).

  1.  Прес-конференція «Історія в творчості О.Хало»

 (Діти поділені на творчі групи: журналістів та істориків)

Учитель: І не дивно, що напоєна любов’ю до рідної землі Ольга Хало оспівує рідне місто Лубни у багатьох творах, зокрема у поемі «Лубни».

  •  Читання уривку із поеми «Лубни».

Йду Присуллям своїм, де дзвенять солов'Ї

На калинах, умитих росою,

Мій усміхнений край, горобиний розмай,

Любе місто, я завжди з тобою.

Рідне місто моє, де зозуля кує

Над Сулою у хмільних світанках,

На порозі весни білоцвітом Лубни,

Ви у серці моїм до останку.

Як прадавня пора, стоїть Лиса гора

Й Верхній Вал на Хорольськім узвозі.

Осяває всю шир Мгарський наш монастир

І дрімучі ліси при дорозі.

Бачу я крізь віки Наливайка полки,

Що стояли отут до загину.

У квітучих полях вся лубенська земля,

Наймиліша земля України.

О.Хало: І згаданий Северин Наливайко тут недаремно, адже більше як 400 років тому саме під Лубнами він завершив свій лицарський шлях до волі.

Журналіст: Хто ж він такий, цей месник?

Історик: В «Ілюстрованій енциклопедії історії України» так написано про Северина Наливайка: «Походив із ремісничої родини з Галичини. У складі козацького війська брав участь у походах проти турків і татар. Служив сотником надвірного війська князя К.Острозького. 1594 року залишив службу  у князя і організував на Брацлавщині загін нереєстрових козаків, щоб підняти повстання проти шляхетських загарбників. Пізніше приєднався до запорожців гетьмана Григорія Лободи. 1596 року Наливайка обрали козацьким гетьманом і він провів кілька вдалих походів проти польського війська Станіслава Жолкевського, що намагалося придушити повстання». Журналіст: Якраз про це і розповідає Ольга Хало у поемі «Северин Наливайко»: Коли козацький ватажок із валкою в 10000 людей, серед яких були жінки, діти і старі, підійшов до Лубен, він намагався здійснити переправу через Сулу, щоб добратися до московської землі і врятувати біженців за кордоном.

О.Хало:Двигтить дубовий через річку міст,

Тіка Сула під береги вербові,

А валка тягне нескінченний хвіст.

Тріщать вози і дошки б'ють підкови.

-Ну, швидше! - не вгаває Северин,
Покваптесь, люди, день уже на сконі! -
І поспіша останній з валки клин,
Ревуть воли і метушаться коні.

Хтось «пробі», захлинаючись, кричить,

Хтось лається, а хтось повзе уперто.

Куди ви поспішаєте? За чим?

Ще встигнете на цьому світі вмерти.

Ще буде суд. Страшний пекельний суд.

Ще буде Божа піднебесна кара.

Злітає гайвороння звідусюд,

Снує над болотами, як примара.

Ще будете благати і просить.

Ще проповзе і зрада поміж вами

В оту тривожну і останню мить

В отім Содомі смертнім під Лубнами.

-Паліть моста! - гукає Северин, -
Не гайте часу, козаки, братове! -

І пеленою сизий стеле дим

З вологих дощок в сутінь вечорову.

І в натовпу надія розцвіла,

Бажане щастя скорого рятунку.

Зализує покорена Сула

Зім'ятий берег переправи лунко.

Та не судилось. Лихо, бач, не спить.

Ой, Семерію, буде тобі кепсько!

Вже шляхта міст накинулась гасить,

І шкірить зуби на мосту Жолкєвський.

- Ну що, втікаче, волі захотів? Візьми її!

В степи іди північні! –

Регоче в спину реготом катів

Земель вкраїнських щедрих і одвічних.

Шарпнулись Наливайко й Лобода

В урочище солоної водиці:

По праву руч - шумлять очерета,

По ліву - хлюпа річка Солониця.

А прямо, у незайманих степах,

Ще кілька днів до волі переходу.

Ні турок вже, ні мосьте вражий лях

Не займе вільнолюбного народу.

Та що то бовваніє звіддаля?

Оце ти вже й у пастці, Северине.

Зійшлася клином матінка-земля

І десять тисяч жертв посеред клину.

Ну що, козаче, не у ті узувсь?

Тепер міси в'язке болото ними.

Дорогу перерізав клятий Струсь –

Жолкєвського слуга незамінимий.

І валка стала. Змучена й німа.

Погасло сонце. Ніч переборола.

Ковтнула за Лубнами світ пітьма

голосить страхом в небо захололе.

А ти під ним один із всіх віків.

Ну що сказать зневіреному люду?

І серце Северина в сто шматків

Чекає ранку, як страшного суду.

Історик: Довелося збудувати табір із возів. (Показується ілюстрація).

Ось як це відбувалося.

Ольга Хало:Закружляли круки

За Сулою вранці,

Стали козаченьки

Та копати шанці.

Діти і жіноцтво

Не зважало в силі –

Розтягнувся табір

В четвертину милі.

Валом і ровами

Кріплений на славу.

Боронить нелегко

Під ярмом державу.

Де в магнатськім здаві

Гине край наш любий,

Польові гармати

Возвели на зрубах.

Всі вози опісля

Зібраної ради

Ставили окружно

У чотири ряди.

Гей ти зла недоле,

На усіх єдина.

Ой куди ж привів ти,

Батьку Северине?

Розжаривсь табір, мовби на черені,

Бо спека дошкуляє до кісток.

Замліли коні. Стихли теревені.

Якби води нужденним хоч ковток.

Тринадцять діб у відкиді, в облозі.

Ще й сонце чорт до табору пришив.

Чи хто відступник в триєдинім Бозі?

Чи безпрощенно хтось так согрішив?

Історик: Автор поеми відобразила справжні події, бо і в Михайла Грушевського читаємо: «В козацькім таборі було гірко: худоба здихала без паші, кулі польських гармат забивали людей і коней, трупи гнили серед табору і серед гарячого літа робили повітря неможливим».

Журналіст: Як ви, Ольго Іванівно, передали істинний стан у обложеному таборі?

Ольга Хало: Вже й коні мруть без паші і питва,

І сморід трупний з них - не продихнути.

Стоїть, мов бадилина польова,

Обоз козацький, Богом позабутий.

Обстріляний. Обшматаний. Стоїть.

Стриножений. Обчухраний. Обдертий.

Мов Україна на межі століть

На хреснім ході з смерті і до смерті.

А лях біснує. Шаленіє лях.

Гармати й гаківниці не зчахають.

Присіли кулики в очеретах.

Негоже Лободі і Наливаю.

Підносить порох драна дітвора,

Де ні садів, ні церкви, ні двора.

Отут усе, на белебні оцім,

І цар, і Бог, і кладовище, й дім.

Тут Дике поле вже як від орди:

Ні випасу, ні прісної води.

Історик: Що ви знаєте з історії про взяття в полон Северина Наливайка? Що відомо вам про смерть героя?

(Розповідь поетеси).

  1.  Заключне слово вчителя.

Це дійсно заримовано в книзі Ольги Хало, де проглядається історія нашого краю. Поема читається на єдиному диханні. Наливайко під пером Ольги Іванівни – український національний герой, кращий представник у її сумному пантеоні.

Поетеса і про нього, й про його соратників та тогочасне народне життя знає детально й подрібнено-переконливо. Вона озброює нас невідпорними фактами героїзму у кривавій українській історії.

Звучить «Козацький марш».

Слово читцям. Хлопець та дівчина виразно читають «Епілог». (Додаток 3).


Додаток 1

Гімн Лубен

Муз. І.Любича        Сл. О.Хало

Славтесь, Лубни величаві,

Горда красуня Сула.

Рідному місту навіки

Наша хвала.

Приспів:

Прославляймо Лубен,

звитягу трудову,

Малинове знамено,

козацьку булаву.

Місто сонця і весни –

Вічно юні Лубни.

З верхнього Валу - донині

Вірна і доблесна путь,

Хай над Лубнами зоріє

Світлість майбуть.

Приспів:


Додаток 2

Інформація про письменника – члена Національної спілки письменників України Ольгу Іванівну Хало.

Народилася 2 липня 1953 року в селищі міського типу Оржиця на Полтавщині.

Освіта вища – Черкаський державний педагогічний інститут ім. 300-річчя возз’єднання України з Росією, філологічний факультет, спеціальність – українська мова та література.

Працювала в середніх школах с.Денисівки Оржицького району (1978- 1980 рр.), м.Хорола (середня школа № 2, 1980-1981 рр.), з 1983 р. по    2003 р. – в загальноосвітній школі № 2 м.Лубен Полтавської області. Відминник освіти України, вчитель-методист вищої категорії.

Автор 15 книг:

«Бешкетники», «Зупинися, щемна мить спокою…», «Відгомін оржицьких степів», «Література рідного краю», «Северин Наливайко», «Катерина Білокур», «Геєна», «Сонячна ромашка», «Квіти моєї любові», «Дидактичний матеріал з української мови», «Оржиця», «У край Вічного Сонця», «Золота підкова України», «Корона Вишневецьких» та інші.

Друкувалася в багатьох колективних збірниках.

Очолювала літературне об’єднання ім. Олеся Донченка при газеті «Лубенщина» з 1995 по 2003 рр.

Уся творчість пов'язана в основному з Полтавщиною. Це краєзнавчий матеріал у книгах: «Відгомін оржицьких степів», «Оржиця», «Оржиччина»,посібники для вчителів: «Література рідного краю», «Дидактичний матеріал з української мови(синтаксис) на основі історичних та літературних джерел Полтавщини». Історичні поеми написані на реальних фактах. Це «Северин Наливайко»(розгром табору козаків під Лубнами та полон ватажка польним гетьманом Станіславом Жолкевським ), «Лубни»(історія зародження міста і дорога його до сьогодення), «Останній шлях гетьмана Івана Мазепи»(бій під Полтавою та все,що з ним пов'язано»).

Член Полтавської спілки літераторів(1993р.),член Національної спілки письменників України (2001р.), лауреат премії ім. Володимира Малика(2001р.),лауреат премії ім. Івана Котляревського (2009р.).

Сценарист семисерійного документального фільму «Лубни в XX сторіччі».

Автор гімну Лубен.

Член Національної спілки письменників України, член Полтавської спілки літераторів, лауреат премії ім. Володимира Малика, ім. Івана Котляревського, ім. Панаса Мирного, лауреат XIII Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» (I місце за роман “Корона Вишневецьких»), нагороджена Асамблеєю ділових кіл у рамках Міжнародної іміджевої програми «Лідери XXI століття» почесною нагородою «Свята Софія», Людина року Лубенщини (2010р.).


Додаток 3

Епілог

Народе мій, воскреслий з попелищ,

Із долею у хрестик рушниковий,

З твоїх кривавих славних бойовищ

Вже п'ятий вік відлунюють підкови.

Вмирала й проростала знов трава,

Сула міняла русла й Солониця.

Тут повставали за свої права

Скидан, Скребець, Кизими, Остряниця.

І волю виривали в шляхти з рук

Дукренко й Буг, що звався ще Павлюк.

А Кривоніс під хмільнище знамен

Втришиї гнав Ярему із Лубен.

Тут час усяк відтоді перебувся:

Була доба то в сплячку, то в порив.

І в тих краях, де Северин спіткнувся,

Лубенський полк Хмельницький сотворив.

Заворушився люд, як в преісподній, -

Нові до полку додавались сотні:

Снітинська, Глинська, Лохвицька, Смілянська,

Горошинська, Хмелівська і Сенчанська.

І Лукімська, Жовнинська, із Ромен,

І сотня з Костянтинівки, з Лубен.

Що не вояка - рівня козаку.

А всіх - дванадцять сотень у полку!

І, як в переказах говорять старожили,

Тут вірою і правдою служили

Леонтій Свічка і Степан Шамлицький,

Григорій Гамалія і Вербицький,

Андрій Пирський, Головченко Яким,

Богдан Щербак, Ілляшенко Максим,

І Плис Пилип, Засядько, Швець Павло,

Ще воячні незлічене число.

На клич землі. Під знамено єдине.

Отак з колін підводили Вкраїну.

Залюднивсь степ, що мітився як Дикий,

Зрівнялись шанці, як і не було.

А скільки в цьому краї без'язикім

Ворожих полчищ хижо перейшло!

Тут досі вітер тужить по долинах,

Де кожна грудка вимита в крові.

Моя Вкраїно, туго журавлина,

Свята сльоза твоя при рукаві.

Пережили й переживем заброд –

Нехай орда, а чи кварцяне військо;

БУЛИ МИ. Є. І БУДЕМО НАРОД,

Що споконвіку зветься - УКРАЇНСЬКИЙ.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28901. Культура Древнерусского государства 27.5 KB
  Достаточно продолжительное время на Руси сохранялось двоеверие что сыграло огромную роль в складывании культурного потенциала отражавшего в себе некую двойственность. Долгое время считалось что письмо на Руси появилось с принятием христианства. Но есть доказательства существования письменности задолго до этого: договоры Руси с Византией относящиеся к первой половине X века имели копии на славянском языке. Христианизация Руси просто дала толчок развитию письменности.
28902. Возвышение Москвы и завершение формирования Российского централизованного государства (XIV–XVI вв.) 29.5 KB
  Внешняя угроза ускоряла процесс объединения русских земель. Однако к середине XIV века складывается и другой центр объединения русских земель Великое ЛитовскоРусское княжество. На заключительном этапе объединения русских земель наиболее острой была борьба с Новгородской олигархической республикой. Этим в основном завершилось политическое объединение русских земель.
28903. Эпоха Ивана Грозного 28.5 KB
  Боярское правление привело к ослаблению центральной власти и вызвало большую волну недовольств и открытых выступлений. Страна нуждалась в реформах по укреплению государственности централизации власти. Во время царствования Ивана IV возник новый орган власти Земский собор который занимался решением важнейших государственных дел вопросами внешней политики финансами. Это достигалось вопервых усилием роли центральных органов приказов вовторых редким ограничением власти наместников.
28904. Новое время в мировой истории 24.5 KB
  Эти понятия в исторической науке прочно закрепились до настоящего времени. Среди других событий которые принимаются в качестве исходного рубежа Нового времени называют события связанные с Реформацией 1517 открытие испанцами в 1492 году Нового Света[1] падение Константинополя 1453 или даже начало Великой Французской революции 1789. Ещё сложнее обстоят дела с определением времени окончания данного периода. Отстававшая до этого времени по ряду показателей от стран Востока европейская цивилизация в XVI в.
28905. Общественно-политические процессы в СССР в 1945—1985 гг. 44 KB
  Центр власти перемещался в секретариат ЦК КПСС т. ЦК КПСС стал превращаться в коллективный орган. они предприняли попытку сместить Хрущева с поста Первого секретаря ЦК КПСС. В дальнейшем власть все более концентрировалась в руках Первого секретаря ЦК КПСС.
28906. Социально-экономическое положение страны (1945—1984 гг.) 43 KB
  Социальноэкономическое положение страны 1945 1984 гг. Жилой фонд страны вырос за годы семилетки 19591965 на 40. политическое развитие страны было противоречивым.
28907. Внешняя политика Советского Союза в 1945—1984 гг. 44.5 KB
  Победа в Великой Отечественной войне решающая роль во Второй мировой войне существенно укрепили авторитет СССР его влияние на международной арене. СССР стал одним из создателей Организации Объединенных Наций постоянным членом Совета Безопасности. Трумэн предложил образовать военнополитический союз западных стран создать на границах СССР сеть военных баз развернуть программу экономической помощи европейским странам пострадавшим от фашистской Германии доктрина Трумэна. Реакция СССР была вполне предсказуема.
28908. Цели и этапы перестройки 26.5 KB
  Горбачевым перестройка нашла живой отклик во всех слоях советского общества. Если говорить коротко то перестройка означала: создание эффективного механизма ускорения социально экономического развития общества; всестороннее развитие демократии укрепление дисциплины и порядка уважениек ценности и достоинству личности; отказ от командования и администрирования поощрение новаторства; решительный поворот к науке соединение научно технических достижений с экономикой и многое другое. К началу 1990х годов перестройка завершилась...
28909. Перестройка и распад СССР (1985–1991 гг.) 46.5 KB
  Перестройка и распад СССР 19851991 гг. В стране был введен пост президента первым президентом СССР стал Горбачев. В марте была отменена 6 статья Конституции СССР о руководящей роли КПСС. I Съезд народных депутатов СССР 1989 г.