54652

Матеріали до філософсько-психологічного дослідження за романом П.Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Научная статья

Логика и философия

У ньому Панас Мирний відтворив свої враження і спостереження від подорожі а також історію яку він почув від візника про відомого на всю Полтавщину розбійника Гнидку засудженого на каторгу. Мирний був вражений тим що розповідаючи про злющого зарізяку візник здавалося співчував йому. Панас Мирний зацікавився особою Гнидки який у його пам’яті зостався як здоровенний іржавий цвях забитий у білу гладеньку стіну. Почуте у дорозі письменник намагався проаналізувати вдома проникнути в складність суспільного явища знайти коріння що...

Украинкский

2014-03-17

74.5 KB

0 чел.

 Терещенко О.В.

Викладач-методист

Кременчуцького педучилища

ім. А.С. Макаренка

«Хіба рика Онагра серед паші?..»

(матеріали до філософсько-психологічного дослідження

за романом П.Мирного   

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)  

Ключові слова: філософсько-психологічне дослідження, занепад народної моралі, проблема спадковості, генотип поведінки, гріх і спокута.  

Поштовхом для написання роману стала подорож Мирного з Полтави до Гадячого з метою «роздивитися народний побут, познайомитися з народною таємною думкою, якою він живе…». Результатом цієї подорожі став нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», опублікований 1874 р. без підпису автора. У ньому Панас Мирний відтворив свої враження  і спостереження від подорожі, а також історію, яку він почув від візника про відомого на всю Полтавщину розбійника Гнидку, засудженого на каторгу. Мирний був вражений тим, що, розповідаючи про злющого зарізяку візник, здавалося, співчував йому. Особливе здивування викликало те, що візник не пропускав найдрібнішої позитивної деталі розбійника: працьовитість, талант згуртовувати навколо себе людей, природжений розум, здатність на глибокі почуття до дружини, прояви людяності, ніжності і благородства.

Панас Мирний зацікавився особою Гнидки, який у його пам’яті «зостався як здоровенний іржавий цвях, забитий у білу гладеньку стіну». Почуте у дорозі письменник намагався проаналізувати вдома, проникнути в складність суспільного явища, знайти коріння, що породило Гнидку-розбійника: «Як такий мирний пахарський побит з його поетичним почуттям, з його людяністю, викинув з себе такого зарізяку? Хто повинен дати на це відповідь? Етнограф? Психолог?»

З усіх чуток Мирний підібрав потрібний матеріал (про кмітливість, жорстокість, про знущання над матір’ю, про кохання до дружини) для створення образу людини, якій не було чуже усе людське. Так з’явилася повість під назвою «Чіпка», яку Мирний надіслав на рецензію братові І.Білику.

Для більшої життєвої правдивості образу І.Білик радить глянути на предмет зображення ширшим громадським поглядом, бо «не могло б існувати суспільство, воно б негайно перетворилося на диких звірів, якби трималося самими грішниками, а, навпаки, воно тримається людською стороною людини, а не звірячою. Звіряча сторона – злочинства – є тільки протест проти кепського впоряджання людської сторони. Хіба рика Онагра серед паші? Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Онагра – осел, домашня тварина, яка часто згадувалася в Священому Писанні і була ознакою значних матеріальних статків у євреїв в давні часи. Заборонялося орати волом і ослом разом не тільки у зв’язку з їх нерівною силою, а здебільшого через те, що це символічно означало відокремлення іудеїв від інших народів.

Роман було опубліковано в Женеві під двома прізвищами П.Мирний та І.Білик. спочатку назва роману служила епіграфом взятим з перекладеного П.Кулішем Євангелієм від Іова:

«Хіба рика Онагра серед паші?

      Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Хіба пісну їдять без солі страву?»

Та широке соціально-психологічне полотно з актуальними проблемами суспільно-політичного життя і суспільно-економічних відносин потребувало більш місткої і об’ємної назви, що відбивала б багатство ідейно-тематичного змісту. Такою й стала запропонована Біликом назва.

Проблемне запитання:

“Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

(де варто поставити логічний наголос?)

Не соціально-психологічний, а національно-психологічний

  •  як деградує у неволі бездержавний народ;
  •  через людські долі яскраво розкриває багатогранність, багатоплановість процесу втрати Україною волі, руйнівні наслідки того процесу.

Психологічний – великий, складний за будовою епічний прозовий твір, у якому охоплені події долі однієї людини чи, кількох людей найчастіше від їхнього народження до смерті або протягом досить довгого часу, висвітлено настрої, почуття, душевний стан, переживання дійових осіб шляхом проникнення в найглибші закутки душі зображуваних.

  1.  

  Навіщо потрібні такі далекі екскурси в минуле, навіщо історія села Піски? Адже щоб показати моральну деградацію Чіпки – чи  не досить було його історії в часовому відрізку одного життя?


Тут витоки отих деформацій психіки і моралі, котрі давали потім такі потворства, як пияцтво і розбій

Сто років тому село було вільним, козацьким

Втратило волю, було подароване царицею генералові із землею, будівлями, людьми

«…Панський дух витав скрізь і всюди… Усім й усюди заправляли вони». «Земля моя!.. і ви мої!.. і все моє!..»

Почалися приниження і сваволя: зносили хати, якщо вони «псували»краєвид із вікон панського палацу; брали до покоїв дівчат

Крім фізичної залежності і підневільної праці приниження національної гідності

«Як  ті воли робили на неї по чотири дні в тиждень та зносили у двір курей, гусей, яйця…»

“Розпились, розледачіли. Забули навіть в мандри бігати. Неволя, як той чад, задурманила людям голови. Уже вони і не сумували – наче так тому й треба!”

«Стали прокидатись де-где й злодіячки-новина в Пісках»

Україна дедалі більше потрапляє в ярмо, втрачає рештки автономії, волі

«Народ, що так легко позбувся державності, втратив національні ознаки «не буде цапом, ні козою, а вже напевно, що волом» (Котляревський)

Руйнація моралі, етики, деформація психіки.

«Гній, калюжа невилазна: страта честі, правди, віри на слово; ошукування одного одним і до всього сього пяництво і пяництво. Все п’є, заливає очі й не соромиться одне одного. Чи не здурів, чи не збожеволів бува народ?»

«Козачі потомки - каліки, а не люди»

Неволя   приниження   пияцтво   злочинства

Тема твору. Це твір про те, як нищили вільний козацький дух, твір про деформацію психіки українця: з українця-козака – на українця-вола, німого раба в душі якого часом кипить напівусвідомлений протест, вибухоподібний і грізний, як ревіння вола, часто потворний. І завжди приречений у темноті своїй.

Ідея. “Українці в ярмі”

Зденаціоналізована частина українців сама вже пхає голову в те ярмо, і це не здається вже чимось неприродним  чи особливим, це стає звичним, це вже не викликає у неї протесту. Деформована психіка зросійщеного українця – то наслідок вікових принижень національної гідності. Звідси – постійне відчуття нижчевартості, байдужість, апатія, відсутність національної свідомості.

Проблематика

  •  нищення історичної пам’яті;
  •  кріпацька неволя;
  •  недотримання Божих заповідей;
  •  зародження класового розшарування на селі;
  •  хабарництва і казнокрадства;
  •  “пропащої сили”;
  •  деморалізуючий вплив солдатської муштри;
  •  батьків і дітей;
  •  жорстокості і милосердя;
  •  гріха і спокути;
  •  жіночої долі;
  •  сирітської долі;
  •  любові і сімейного щастя;
  •  морально-етичні

Проблема спадковості

Внук Василя Семеновича Польського та сироти Уляни, яку силоміць пані Польська видала заміж за Петра Вареника

через 3 місяці народився Іван (Остап Притика, Остап Хрущ)

Успадкований генотип поведінки

По батьковій лінії з покоління в покоління нагромаджуються лише негативні риси «…ледащо Улянин син… Ні роботи з нього ні послуги ніякої – одна шкода»

 

«Мотря, розпалившись, не вміла здержувати над рідним сином». «То не огонь палає, то лице Мотрине; то не іскри сиплються, то її прокльони та духопелики»

Якщо батько лише «шкодливий», то син уже здатний на вбивство;  

«Та не такий же Чіпка вдався, щоб його можна було бійкою спинити. Спершу таки боявся матері, а далі – звик уже й до бійки… Ой злий же він був тоді! Ой лютий! Він би  - зміг – матері очі видрав або сам собі що заподіяв, якби не баба…  

«Коли мати не може стримати руки над сином, то син уже ні в чому не знає впину». «Дух захоплює, якась звіряча радість проймає

матері не любив і не слухав…  Од бійки то сховається, то втече, а

послухати – не послуха».


Польський гонор, зухвалість, вседозволеність, непримиренність у критичні хвилини, під час важких життєвих випробувань запановують над тверезим глуздом, терпимістю і навіть над справедливістю. Чіпка багато говорить про справедливість, але розуміє її дуже суб’єктивно.

Материнський авторитаризм при відсутності батька стимулює у душі Чіпки зневагу до будь-якої наруги над собою: «Чіпка мав добру пам'ять: з неї ніколи не виходила думка, що він «виродок».

Смерть баби породжує перші сумніви щодо Бога: його лякає думка, що смерть також від Бога: «Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати».

Коли Чіпка думає про свого бунтівливого батька, відданого в москалі, то батьківський образ, як і образ покійної баби, виринає із психічної пустоти містичним «чорним вороном»: батько розмовляє з душею сина.

«Якби його так намалювати, сказали б: то не чоловік сидить, то – сам сум»

Психологічний парадокс: українська  дитина, палко захищаючи Христа, стає на шлях «пропащої душі»

Панас Мирний простежує не просто успадкування певних родинних рис, а й вплив чужої крові на українську націю.

Життя Чіпки – це чергування певних станів. Характерне роздвоєння української народної душі: одна частина тягнеться до загальнолюдської християнської істини, інша – відвертається від неї в пошуках індивідуальної правди.

Як гречкосій Чіпка працює коло землі з запалом, «до хазяйства такий удатний»: люди стали поважати і шанувати.

Перші труднощі пробуджують у ньому гени панів Польських, і він не шукає виходу, не пристосовується до певних обставин, а бунтує. Поведінка його зумовлена успадкованою від діда впертістю: або по-моєму, або ніяк. «Совість здобрена горілкою, його не мучила»; «…від чого я сам тікаю – та ніяк не втечу, - ховаюся – та не заховаюся, та все глибше, глибше топлю свою голову у п’яній горілці».

Друге падіння, після поразки на виборах знову ж таки можна пояснити польським гонором. У ставленні до тих, кого він вважає своїми кривдниками, Чіпка нагадує прабабусю генеральшу.

(Вибори до земства зводять докупи увесь рід Польських: онука Василя Семеновича під прізвищем Вареника, його троюрідних братів із прізвищами Совинських, Кривинських Гаєцьких, Митілів, - хоч про те ніхто з них і не здогадується.

Проблема гріха

Як успадковується кров, гени, так із покоління в покоління передається гріх, і кожен попередній притягує до себе наступний. У родоводі Чіпки гріх у кожнім поколінням множиться і стає тяжчим.

Дід Василь Семенович Польський  (саме в його комору на першу крадіжку залазить внук Чіпка) і баба Уляна – перші в роду переступили закон, народивши без шлюбу сина Івана;

Їхній син у гріхопадінні значно нижче,  він «двужон»: перед однією жінкою зламав присягу, а другій присягав криво.

До цих двох тяжких гріхів додається народження Чіпки, котрий перед найвищим моральним законом залишається байстрюком.

Чіпка обтяжений спадковістю не тільки на генетичному рівні – душа його пригнічена тягарем попередніх переступів перед Богом.

Чіпка і Галя позбавлені благословення дітьми. Сама Галя переступу не чинить, її наміри світлі і чисті, але щасливою вона бути не може. За законом, що гріх притягує гріх, вона, «розбишацька душа», сходиться в любові саме з Чіпкою, у шлюбі з котрим випиває лише гірку чашу страждань та болю.


Духовний світ персонажів проявляється не тільки в їхній психіці, а й стосунках з вищим законом, тобто заповідями Божими. Автор не моралізує, він розвитком сюжету доводить, що гріх і щастя несумісні.

Символічне завершення роману: «Один Чіпка не плакав. Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі, тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд… Не знайшлося душі, щоб підійшла до нього попрощатися».

Надто страшні злочини вчинив Чіпка, порушивши найголовніші християнські заповіді: шануй матері свою, не убий, не укради, - щоб без покаяння простити його.

Пейзажний фінал символізує початок нової доби, а разом з нею і появу нового соціального конфлікту.

Висновок:

Чіпка не бунтар і не протестант, а жахливо трагічна, морально розчахнута постать. Іншого фіналу, як є у романі, й бути не могло. Твір дає матеріал для роздумів над питаннями загальнолюдськими, вічними -  про гріх і спокуту, добро і зло, жорстокість і милосердя.


Література:

  1.  Гончар О. Перший симфоніст української прози: Панас Мирний // Гончар О. Письменницькі роздуми. – К., 1980.-с. 64-74
  2.  Єфремов С. Панас Мирний // Єфремов С. Історія українського письменства. К., Феміна, 1995 с. 461-499
  3.  Зборовська Н. Пропаща народна мужність у романі П. Мирного «Хіба..» // Зборовська Н. Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури. – К., Академвидав, 2006 с. 131-142
  4.  Майдан О. Панас Мирний // Історія української літератури ХІХ ст..: у 2 кн. – Кн. 2: Підручник. – К., 2003. – с. 114-143
  5.  Приходько І. Українці в ярмі. Панас Мирний // Українські класики без фальсифікації. – Харків., Світ дитинства, 1997. С. 35-60
  6.  Хропко П. Панас Мирний // Українська література. Підручник для 10 кл.  для середніх шкіл, ліцеїв, гімназій та коледжів. – К., Освіта, 1998. С.48-80


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

27447. Какие нормы реализуются в форме применения (запрещающие, обязывающие, управомочивающие) 26 KB
  Применение права – это государственновластная деятельность компетентных государственных органов должностных лиц и уполномоченных организаций по реализации конкретных норм права относительно конкретных жизненных случаев путем вынесения индивидуальноконкретных правовых предписаний. Признаки правоприменения отличающие его от иных форм реализации права: властная деятельность компетентных государственных органов и уполномоченных общественных организаций; деятельность по индивидуализации правовых предписаний относительно конкретного субъекта...
27448. Какие формы реализации права можно проявить в процедуре заключения брака 25.5 KB
  Реализация права как процесс может быть охарактеризован с объективной и субъективной стороны. С объективной стороны – совершение предусмотренных нормами права правомерных действий определенными средствами в известной последовательности в некоторые сроки и некотором месте. Формы реализации правовых норм: 1 По характеру правореализующих действий: использование права – осуществление субъектами своих прав; исполнение права – обязательное совершение предусмотренных обязывающими нормами действий; соблюдение права – воздержание от совершения...
27449. Каков порядок принятия, опубликования и вступления в силу федеральных законов 24 KB
  Порядок принятия федеральных законов определяется Конституцией Российской Федерацией и регламентами палат Федерального собрания. Федеральные законы принимаются Государственной Думой большинством голосов от общего числа депутатов. После этого закон должен быть одобрен Советом Федерации также большинством голосов от общего числа его членов.
27450. Каково назначение охранительных норм 24 KB
  Охранительные нормы определяют условия применения к субъекту мер государственнопринудительного воздействия характер и содержание этих мер. Эти нормы возникают вследствие нарушения норм регулятивных. Охранительные нормы регулируют отношения связанные с юридической ответственностью.
27451. Каковы отличия юридической ответственности от иных мер государственного принуждения 26.5 KB
  Кроме нее существуют и другие виды государственного принуждения осуществляемого на основе и в рамках права: меры защиты меры пресечения принудительные меры воспитательного воздействия принудительные меры медицинского характера реквизиция. Если юридическая ответственность связана с возложением новой дополнительной юридической обязанности например лишение свободы то меры защиты с выполнением старой обязанности той которую должен исполнитель субъект. Меры пресечения подписка о невыезде задержание и т. а также иные меры...
27452. Механизм государства и его основные элементы 27.5 KB
  Механизм государства – это целостная система взаимосогласованных и взаимодействующих государственных органов и средств с помощью которых осуществляются задачи и функции государства. В его структуре можно выделить три взаимосвязанных уровня: элементарный – уровень государственного органа; системный – уровень группы государственных органов образующих ту или иную подсистему механизма государства правоохранительная система; инструментальный уровень – правовые нормы регламентирующие деятельность государственных органов отношения...
27453. Англо-саксонская правовая система 29.5 KB
  Англосаксонская правовая система. Система общего права характерна для стран которые реципировали английское общее право дополненное и усовершенствованное €œправом справедливости€. В эту семью входят национальные правовые системы Англии Северной Ирландии а также тех государств главой которых формально считается королева Великобритании – Канады Новой Зеландии Австралии и других т. Для этой правовой системы свойственна тройственная структура источников: общее классическое английское право право справедливости и статутное право.
27454. Взаимодействие государства и права 28.5 KB
  Модели соотношения государства и права: 1. право верховенствует над государством либеральнодемократическое государство теория правового государства 3. государство создает право но в своей деятельности им связано реалистическая модель: соотношения права и государства: единство права и государства.
27455. Виды правовых норм, в зависимости от предмета и метода правового регулирования 33 KB
  По предмету правового регулирования по отраслям права выделяют: нормы государственного административного финансового земельного гражданского трудового уголовного и иных отраслей российского права. Отраслевые нормы подразделяются на материальные и процессуальные. Материальные правовые нормы закрепляют права и обязанности субъектов права их правовое положение пределы правового регулирования и т. Процессуальные правовые нормы регулируют организационные отношения и носят сугубо организационнопроцедурный управленческий характер.