54680

Організація змістовної життєдіяльності дітей в групі продовженого дня

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета особистісне орієнтованої освіти знайти підтримати розвинути людину в людині закласти в ній механізм самореалізації Передмова Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи як його значущі складові почали переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість дитини вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах ЇЇ життєдіяльності. На сторінках проблемної...

Украинкский

2014-03-18

135 KB

1 чел.

    Тема:

Організація   змістовної життєдіяльності дітей       в групі            продовженого дня

Тема: Організація змістовної життєдіяльності дітей в групі продовженого дня

                          Зміст

Передмова

Розділ І Технологічний підхід в освіті

1. Історія виникнення.

2. Концептуальні положення

Розділ II Основи виховної діяльності

  1.  Виховання: від правила до результату.
  2.  Особистісно орієнтовані технології виховання.

Розділ III Навчальні ігри на заняттях.

1. Суспільне і психолого педагогічне значення гри. 2.Проблеми створення, розвитку і впровадження навчальних ігор.

Розділ IV Педагогічні таїнства дидактичних ігор.

             1. Вісім практичних порад

Післямова.

« В основу формування особистості мають лягти перед усім ідеї гуманістичної особистісне орієнтованої освіти та виховання.

Мета особистісне орієнтованої освіти - знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в ній механізм самореалізації »

Передмова

Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи, як його значущі складові, почали переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість дитини, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах ЇЇ життєдіяльності.

Тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється й у педагогічній освіті. Одним із завдань створення освітньо - розвивального середовища формується готовністю до роботи на основі знання сучасних педагогічних технологій.

Ідея особистісне орієнтованої педагогічної освіти тільки починає визначатися на двох рівнях:

повсякденному;

науковому.

       На повсякденному рівні часто обговорюються ідеї:

повага до особистості учня і визначення її унікальності;

діалогічного характеру бесід і практичних занять;

співпраці і співтворчості;

- використання   методів   і   прийомів   часткової   індивідуалізації навчання.

Досвід роботи переконує у потребі курсу «Освітні технології». Цей курс має дві основні мети:

дидактичну;

розвивальну.

      Досягти    цього   можливо    за   умови   освоєння    повного    обсягу психологічних   дисциплін,   знайомства   з   основними   психолого - педагогічними поняттями і концепціями. На сторінках проблемної теми представлено:

- технологічний    підхід    в    освіті,    гуманізація    освіти,    умови впровадження різних технологій;

технології, що активно розвиваються загальновизнані особистісне орієнтовані освітні технології;

малознайомі (технології створення ситуацій успіху, технології розвитку творчості учня)

     Освітні   технології  -   складне   педагогічне   явище,   що   потребує вдумливого і творчого ставлення.

Розділ   І

Технологічний підхід  до освіти

                     Вступ

        Освітні системи в будь-якій країні світу повинні сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку суспільства. Визначення стратегічного напрямку розвитку освітніх систем хвилює практично все світове суспільство. Головною є проблема визначення пріоритетів освіти та її реформування. Треба виховувати дитину, яка вміє спочатку самостійно вчитись, а потім самостійно та творчо працювати і жити. В школі учень повинен навчитися, в першу чергу, самостійно формувати мету та шляхи її досягнення. Цього досягти значно важче, ніж навчити читати, писати та лічити.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:

гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях;

самостійно та критично мислити;

- уміти бачити та формувати проблему, знаходити шляхи її

вирішення;

- усвідомлювати де і яким чином здобуті знання можуть бути

використані в оточуючій його дійсності;

бути здатним творчо мислити;

бути комунікабельним, контактним, уміти працювати в колективі; Уміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту.

          Таким чином, головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя. У чому ж суть технологічності?

         Як зробити навчально-виховний процес педагогічно керованим? Гуманізація освіти, її орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання безвиході її розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. Окремі форми і методі навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям і технології навчання - зокрема.

Що таке «технологічний підхід у навчанні»? Дитина - складна біосоціальна система, а традиційна школа, як структура с достатньо примітивною.

Програма особистісного розвитку постійно зазнає деформації Криза освіти пов'язана з неможливістю повноцінного засвоєння учнями обсягу інформації, який весь час зростає. Сьогодні в педагогічній науці і практиці є дві стратегії, в рамках яких існують системи освіти:

стратегія формування;

стратегія розвитку.

Стратегія формування - педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав'язування дитині способів діяльності, оцінок.

 Стратегія розвитку - розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація.

Вибір освітньої технології - це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем.

  1.  Історія виникнення

Двадцять років тому технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці.

Сплеск зацікавленості педагогічними технологіями характерний для шкіл США 30-х років, коли з'явилися перші програми аудіовізуального навчання. Там же вперше використовується термін «освітня технологія» (як будувати навчання та виховувати).

Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи:

І етап (1920 - 1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації.

II етап (1960 - 1970-ті роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов'язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому.

III  етап  сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися до обслуговування процесу навчання, то нині провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об'єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, та об'єкти довкілля.

        Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології використання системного аналізу вирішенні практичних питань, пов'язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання. Головним критерієм системного аналізу па всіх рівнях (від планування навчальних засобів до впровадження їх у процес навчання) загалом є критерії оптимальности

Застосування системного аналізу у створенні і використанні засобів навчання є позитивною та перспективною справою.

  1.  Концептуальні положення

 

        Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу   («технологія навчання», або «технологія навчального процесу»). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга - з його орієнтацією.

        Галузь «педагогічної технології» - «технологія навчального процесу» об'єднує широке коло проблем, пов'язаних з аналізом навчального матеріалу та організацією навчальної діяльності педагога і учня. Бурхливий розвиток технологічної думки з приводу нових засобів навчання виявив та узгодив «педагогічні методи з технічною винахідливістю».

       Упродовж останніх десятиріч значне зріє інтерес вітчизняних вчених і практиків до питань педагогіки розвитку Педагогіка розвитку - прогресивний напрям сучасної психолого - педагогічної думки. Як і соціальна педагогіка, щойно народившись, вона здійснює дуже сильний вплив на наукові школи, які вже існують чи формуються.

       У вітчизняній психолого - педагогічній науці маємо декілька серйозних досліджень, присвячених проблемам розвитку. Роботи, які висвітлюють педагогічний супровід та забезпечення розвитку, обмежені початковим етапом. Тому, хоч дослідження вчених з окремих проблем одно генетичного розвитку добре відомі, цілісної картини педагогіки розвитку на сьогодні поки не склалося.

Розділ II 

Основи виховної діяльності.

                 І.Виховання: від правил до результату.

Нині нам потрібна не тільки нова педагогіка виховання, а педагогіка сильного виховного впливу, тобто моральна педагогіка. Багато виховних рекомендацій орієнтовані на керівництво та втручання розвитку підростаючої особистості. Саме таку науку виховання має на увазі К.Ушинський, коли визначив педагогіку як «зібрання правил» педагогічної діяльності.

Правило 1. Формування у виховання позиції бути гідним прийняти естафету людської духовності

       Вихованець має усвідомити історичний шлях окультурення людини, труднощі, з якими вона стикалася в процесі морально - духовного розвитку, жертви, на які часто йшла особистість заради своїх моральних принципів, стратегію служіння людям і сенс життя людини, необхідність місії - бути повноцінним суб'єктом культури та її творцем.

Правило 2. Культивування у вихованця потреби до морально - духовного багатства.

Рання орієнтація підростаючої особистості на матеріальні потреби в різних формах створює суттєві бар'єри в її морально - духовному розвитку.

Надзвичайно перспективною у виховному плані видається позиція, згідно якою людське багатство має репрезентуватися багатством морально - духовним, багатством особистісних цінностей, як суб'єктивних потреб людини.

Правило З.Морально - духовне самовипробування вихованця.

У виховному процесі часто виникають ситуації, коли вихованець підмічає й афішує моральні недоліки своїх товаришів. Така поведінкова позиція вихованця, вірогідно, гальмує його устремління до власного морально - духовного зростання, оскільки в центрі його уваги стає не він сам, а оточуючі його ровесники. Зрештою, дитина, надто критична щодо особистості свого ровесника, зневажливо ставиться до нього, може піддати сумливу необхідність як моральних вимог узагалі, так і особистого їх дотримання.

Правило 4. Організація життя вихованця відповідного до його морально - духовних цінностей.

Перебіг процесу привласнення вихованцем певних морально - духовних цінностей значно пришвидшується, якщо спеціально створити реальне середовище, яке було б відповідним за змістом і формою цим суб'єктивним утворенням. Вихованець має постійне перебувати в добрі, тобто на полюсі і сприймання, і творення доброчинності.

Правило 5. Єдність сприятливої ситуації особистісного функціонування вихованця та ситуації його морально - духовного самовияву.

Бажання дорослих (батьків, педагогів) - створити для вихованця такі умови, за яких почувається в повній морально - психологічній безпеці, користується піклуванням, захистом, емоційно теплими, гуманними взаєминами.

Ці умови необхідні для повноцінного життя індивіда, але вони можуть таїти в собі й певну небезпеку стосовно його морально - духовного вдосконалення. Для вихованця суспільно комфортні умови психологічно виступають як природна данність (як повітря, яким він рухається), на які він не звертає уваги, а тому й не осмислює їх. А це негативно відбивається на ефективності виховного процесу, спрямованого на його морально-духовний розвиток. Головною виховною перешкодою стає відсутність позитивного емоційно - ціннісного ставлення дитини до створення для неї сприятливої ситуації особистісного функціонування.

Правило 6. Дисгармонія в міжособистісному сприйнятті вихованців.

Набуття вихованцем нового значущого способу поведінки, як результату сформованості певної морально - духовної цінності супроводження відповідними змінами в міжособистісному сприйнятті. Завдання вихователя полягає в перетворенні його на предмет глибокого усвідомлення вихованцями, як вагомого особистісне перетворювального засобу. Кожен має дати відповідь, чому так трапилося, корисно це для мене чи ні і як я далі маю поводитись.

Правило 7. Перебування вихованця в ситуації «мучитися невідомістю»

Вихованець може здійснювати асоціальні вчинки. Доводиться звертатися до методу осудження, виховна ефективність виявляється настільки високою, наскільки коротший час між дією вихованця і часом осудження.

Вихователь не застосовує відразу після асоціального вчинку вихованця певних зовнішньо підкріплюваних санкцій, а через певний проміжок часу, коли він уже й забув про свою дію, звернеться до нього з пропозицією «серйозно поговорити». Чим у більш узагальненій формі буде висловлено таку пропозицію, тим більше вона спричинить у вихованця внутрішню ситуацію «мучиться невідомістю». В дитини неодмінно розгорнеться виражений процес рефлексії, за якого будуть проаналізовані всі зачіпки для занепокоєння нею педагога, вичленень найімовірніша та зроблені відповідна критична оцінка й висновки.

Правило 8. Розпізнавання ситуації спокутування.

Спокутування - це організований вплив на людину, який завдяки своїй зовнішній виразності, апеляції до образу «Я» чи обіцянці вагомих благ, глибоко емоційно захоплює її.

Робота педагога з розпізнання вихованцем ситуації спокутування має передбачити засвоєння знань про людські взаємини, про вияв щирого й нещирого характеру емоцій, про захисні механізми, за допомогою яких приховують справлені мотиви: чи є взаємодія

безкорисливою, чи людина прагне чогось домогтися від свого співбесідника.

Правило 9. Символізація морально - духовної цінності.

Методичне правило символізації морально - духовної цінності здійснюється як процес колективного створення предмета - символу етичної норми. Це може бути витинанка, малюнок на певну тему, вироби із картону, паперу тощо. Вимога колективної дії має бути обов'язковою, оскільки кожен вихованець має долучити до предмета - символу свою частку позитивних переживань.

Правило 10. Формування у вихованця морально здорового способу мислення.

У процесі морального зростання особистості невідворотно створюються ситуації, коли вихованець порівнює, яким він є тут і тепер з тим, яким він мусить бути згідно зі своїм бажаним образом «Я» чи «Я» - концепцією. Як правило, при цьому породжується стан неузгодженості, за якого виникають емоції сорому, заздрості чи пихатості, почуття неповноцінності тощо.

Самовдосконалення буде полягати у формуванні нового, морально здорового способу мислення вихованця, спрямованого на до вироблення згоди з самим собою шляхом вироблення здатності приймати себе таким, яким є.

Правило 11. Збагачення змістове - семантичного виховного процесу вихованця.

Продуктивність індивідуальної діяльності з морально - духовного вдосконалення вихованця залежить від її словесно - термінологічного оформлення, на основі якого розгортається зовнішньо - і внутрішньо - мовленевий процес.

Правило 12. Організація особистісне конструктивного спілкування вихованців.

Мистецтво спілкування - одне з вищих мистецтв. Втрата контактів з оточенням, емоційні бар'єри в спілкуванні не минають безслідно. Вони призводять до деформації особистості, інтроверсії (фіксації інтересу особистості внутрішнього світу, замкненості, соціальної пасивності), яка в свою чергу, збільшує труднощі спілкування.

Для доцільного керівництва спілкування у системі «вихователь - вихованець» педагогу слід знати основні види потребу спілкуванні:

потреба в престижі;

потреба в домінуванні;

потреба в підкоренні іншому;

потреба бути серед інших людей;

потреба в безпеці зняття напругі;

потреба бути індивідуальністю;

потреба в піклуванні про іншого;

потреба в пізнанні;

потреба у красі.

Правило 13. Комунікативна виразність педагога у виховному процесі

Слово педагога тільки тоді буде переконливим, якщо в ньому гармонійно поєднуватимуться глибокий зміст і зворушлива велич. Мова вихователя має бути водночас і зрозумілою, вихованцеві, і разом з тим піднесеною над його звичайною мовою. Загалом професійна мова педагога мусить перевершувати и бути сильнішою за висловлювання дитини.

Правило 14. Проектування позитивної метафоричної системи.

Метафора - це порівняння, в якому ознака подібності або не сформульована прямо (хоча могла б бути сформульованою), або взагалі ні піддається формулюванню.

Якою ж має бути структура метафори з точки зору ефективності її дії на процес морального розвитку особистості? По - перше, одним із об'єктів, які мають уподібнюватися в метафоричному висловлюванні. Мусить виступати вихованець. По - друге, необхідне визначити певні уподобання, значущі бажання, цінності чи навіть комплекси вихованця, до яких має звертатися метафора.

По - третє, з відокремленними складовими внутрішнього світу слід пов 'язувати його бажану поведінку.

Організоване виховання має бути якнайтісніше поєднане з усіма сторонами життєдіяльності індивіда. Тут не повинно бути місця спорадичності чи формалізму.

Слід практикувати таку позицію, за якої педагог усі справи вихованця, які навіть передбачають завдання пізнавально - творчі та предметно - практичні, вмів і прагнув одухотворити переживання, змістове - ціннісні установки.

              2. Особистісне орієнтовані технології

Нині одним із пріоритетних завдань школи є реалізація на практиці особистісне орієнтованого підходу в освіті. Його суть в основному, полягає в тому, щоб розглядати учня в системі освіти не засобом, а метою освіти, тобто він має стати суб'єктом навчання, виховання і розвитку. Проблема полягає в тому, щоб знайти способи, механізми, алгоритми функціонування, які складають технологію педагогічного процесу, що забезпечує реалізацію особистісне орієнтованого підходу, мети освіти, мети школи.

Основні етапи процесу, який забезпечує когнітивний і соціальний розвиток особистості:

соціальна взаємодія;

конфлікт (перешкода);

мотивація;

- різнорівневе.

Ця технологія спирається на основний закон розвитку природи: про нерівномірний і безперервний розвиток її об'єктів. У природних соціальних умовах саме так і відбувається розвиток особистості

Охопити дитину системою соціально - моральних зв'язків у школі - це один бік виховання, а інший - навчити робити особистий вибір на основі моральних принципів або норм життя. На це й розрахована методика морального розвитку.

Навчально - виховний процес розглядаємо, як особистісне орієнтовану технологію. Школу, яка реалізує адаптивну систему освіти (АСО) називають адаптивною школою.

Адаптивна школа - це школа взаємного пристосування: школи до учня та учня до школи. Це означає учитель, вихователь пристосовує зміст, форми й методи роботи таким чином, щоб вони допомагали учневі переходити із зони його актуального до зони найближчого розвитку, а школа створює для цього реальні умови. В цьому суть пристосування школи до учня. В свою чергу, учень, досягаючи успіху, пристосовується до нових, більш високих вимог, не вважаючи їх нездоланними. Школа допомагає учню адаптуватися до нових умов життя, до нових реалій суспільного розвитку, задовольняє освітні потреби учнів, батьків, регіону.

Розділ III 

Навчальні ігри на заняттях.

Вступ

Знання - настільки дорогоцінна річ, Що їх варто здобувати з будь -якого джерела.

Ідея імітації, моделювання складних ситуацій і наступного розігрування в динаміці різних варіантів не з самим об'єктом чи суб'єктом, а з його імітаційною моделлю виникла давно. Так, воєнні ігри на тактичних картах відомі вже двісті років. Про те ігрове імітаційне моделювання різноманітних проблем і конкретних ситуацій - ідея нашого часу.

Ця ідея з легкої руки американців у 1956 р. дістала назву «ділові ігри». Об'єктом моделювання були різні ситуації бізнесу - це збагачення, а програли - банкрутство.

Можна згадати всесвітньовідому Гарвардську школу бізнесу, випускники - президенти величезних корпорацій, власники банків, а вчителі - визначні економісти, професори університетів, менеджери.

«Ділові ігри» стали загальноприйнятим міжнародним терміналом. В Україні їх використання починається з 70-років, головним чином в системі післядипломної підготовки. Окремі ділові ігри розробляються в галузі промисловості, будівництва і економіки.

1. Соціальне і психолого - педагогічне значення гри. Слова «гра», «грати» в українській мові багатозначні. Слово «гра» вживається як у значенні розваги, так і в переносному значенні, наприклад, «гра долі», «гра природи».

Слово «грати» вживається в значенні розваги: грати в шахи, футбол, волейбол, хокей, грати один з одним та ін.

«Грати» - означає виконувати музичний твір на певному музичному інструменті. «Грати» - виконувати роль в п'єсі, спектаклі тощо. Слово «грати» може означати -

легковажність дій особи: «грати з вогнем «, «грати з людиною»; - удаваність: «грати комедію»;

роздратувальні дії: «грати на нервах»;

ризик: «грати з життям»;

посідати певне місце в громадському житті: «грати керівну роль».

Слово «грати» вживається і при характеристиці особливої яскравості і краси природи: «сонце грає на воді», «хвиля грає» та ін.

Протягом життя кожна людина грає ту чи іншу соціальну роль, яка відведена їй в суспільстві.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ і беруть участь у навколишньому житті. Чим старша дитина, тим більше вона переймає від дорослих.

Гра завжди виступає немов би в двох часових вимірах: у теперішньому і в майбутньому. З одного боку, вона дарує щохвилинну радість, служить задоволенню актуальних невідкладних потреб, а з другого - спрямована в майбутнє, оскільки в ній формуються чи закріплюються властивості вміння, здібності, необхідні особистості для виконання соціальних, професіональних, творчих функцій в майбутньому. І скрізь, де є гра, вирує здорове, радісне дитяче життя.

У шкільні роки основним видом діяльності дитини стає навчання. Проте гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя.

       Гра - одна з найважливіших сфер життєдіяльності дитини. Гра - інструмент, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей, розвівати ініціативу і самодіяльність, створювати атмосферу свободи, творчого розкріпачення в колективі та умови для саморозвитку. Гра - явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму життєдіяльності колективу. Ігрова діяльність – це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має ніякої іншої мети, крім одержання задоволення від прояву фізичних і духовних сил.

У дитини є пристрасть до гри, і треба її задовольняти.

Слід не тільки дати їй час погратися, а й пройняти цією грою все її життя. Все її життя - це гра.

Питання стилю і тону - це найістотніший, найважливіший елемент колективного виховання.

В колективі, який грає и живе повноцінним трудовим життям, між: грою й працею існує єдність. Гра стає потребою і супутнім фоном самої серйозної і напруженої праці, але вже не як стимул праці, а як його наслідок.

2. Проблеми створення, розвитку і впровадження навчальних ігор. Навчальні ігри тільки починають свій шлях Навчально -педагогічні ігри допомагають оптимально розв'язати психологічні, етичні, дидактичні проблеми, які виникають під час  навчально - виховного процесу.

Навчальна гра має стати тим інтегральним методом навчання і контролю який в умовах школи об'єктивно виявляє здібності вихованців.

Ігри вносять в процес навчання принципово інше-реальне відчуття фактора часу. Гра дає змогу як «розтягти» так і «стиснути» реальний час.

Творчість, у яких би формах вона не виражалась, чи це творчість художника слова чи пензля, артиста чи вченого - вищий прояв людського духу. Здібність до творчості - це вищий дар, яким нагородила природа людину на безкінечно довгому шляху її еволюційного розвитку.

Академік Б.А.Енгельгард.

                                     Розділ IV

 Педагогічні таїнства педагогічних ігор.

Уміння навчати складається з володіння двома важливими наполегливості:

- мобілізованість;

       Мобілізованість не обов'язково має бути прямолінійною або виявлятись у швидкому рухах. Само мобілізованість можна розрізняти не тільки під час виконання фізичних дій, а й у спілкуванні.

- задати тон;

      Для чіткого, дружного виконання учнями певних моментів, що часто необхідно для розминки перед виконанням завдань, вчителю необхідне самому «задавати тон» пружним, енергійним голосом, зібраність рухів, тобто може бути широкою - від суто ділової до доброзичливо ділової. І задавати цей «тон» найкраще одразу входячи до класу.

        Вісім практичних порад

Не поспішати з виголошенням або з постановкою навчальної мети перед початком ігрового завдання;

Продумати завдання так, щоб складна діяльність була замаскована виконанням учнями дій досить легких;

Заздалегідь продумати й приготуватися до зміни мізансцен, а учні були в різних положеннях;

Заздалегідь продумати, як і в які моменти змінити мимовільні уваги учнів до думки, умінь, дій, мети одне одного;

Завдання педагога намагатися не використовувати ігрові завдання для «насильницького годування ненависною манною кашею»;

Під час повторення ігрового завдання звернути увагу на те, чи є в ньому новизна, несподіванка й незрозумілість, а потім наголшувати на повторення найемоційніших моментів ігрового завдання;

-  Скласти список улюблених дитячих ігор і з'ясувати, як ці ігри можна використовувати;

-   Пам'ятати, що жвавість гри найбільше залежить від поведінки вчителя.

        Післямова

      Навчально - виховний процес - складне, багатогранне і динамічне явище.

      Навчальні ігри - справді нова ефективна форма підготовки

вихованців. Вони розвивають задатки, сприяють набуттю

необхідних умінь і навичок, виховують творче ставлення до

педагогічної діяльності.

       У іграх віддзеркалюються не лише знання, а й уміння, здібності вихованця.

        Ігри хоча й не є основним видом діяльності вихованців, але в умовах школи,суспільного життя вона є ефективним засобом залучення дитини до організації своїх емоцій,роздумів, почуттів у використанні їх у суспільстві.

       У ході гри виявляється і формується якісна культура спілкування між дітьми.

        Кожна гра сприяє відпрацюванню навичок людського і професійно – педагогічного спілкування з учнями, взаємодії з учнівським колективом, вмінню розуміти іншого, знаходити правильний спосіб власної поведінки в конфліктній cumуaцiї.

      Література

  1.  Букатов В. Педагогічні таїнства дидактичних ігор. Київ, « Редакції загально педагогічних газет», 2004 - 128с. (Б-ка «Школа-світу»)
  2.  Виховні технології / Упоряд. В. Варава,Редакція загально шкільних газет., 2004 - 120с. (Б-ка « Школа-світу»)
  3.  П.М. Щербань. Навчально-педагогічні ігри: Навчальний посібник - К.: Вища шк., 1993 - 120с.
  4.  Освітні технології: Навчально-методичний посібник /О.М.Пехота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За ред.. А.З.Пехоти, - К.; Видавництво А.С.К., 2003 - 255с



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7754. Общие закономерности развития личности 101.5 KB
  Общие закономерности развития личности. 1. Закон развития высших психических функций человека по Л.С.Выготскому. Л.С.Выготский: Общий генетический закон развития высших психических функций человека, который является основой культурно-историчес...
7755. Современное состояние образования 175 KB
  Современное состояние образования 1. Анализ состояния современной системы образования Основными целями функционирования системы образования в обществе выступают: подготовка подрастающего поколения к самостоятельной жизни и труду в условиях быс...
7756. Дидактика как теория обучения 148.5 KB
  Дидактика как теория обучения. Общее понятие о дидактике, ее предмет, основные категории Отрасль научного знания, которая изучает и исследует проблемы образования и обучения, называется дидактикой. В дидактике научно обосновываются закономерности...
7757. Процесс обучения как целостная система 117 KB
  Процесс обучения как целостная система. Двусторонний характер процесса обучения. Процесс обучения является разновидностью человеческой деятельности, которая носит двусторонний характер. Этот процесс обязательно предполагает взаимодействие преподав...
7758. Научные основы содержания образования в современной школе 62 KB
  Научные основы содержания образования в современной школе. Понятие содержания образования, его сущность. Концепция содержания образования по И.Я. Лернеру, В.В. Краевскому, М.Н. Скаткину. Обучение - это социально обусловленный процесс, вызванный...
7759. Методы обучения. Понятие и сущность метода, приема и средств обучения 230 KB
  Методы обучения 1. Понятие и сущность метода, приема и средств обучения Метод (в переводе с греческого языка означает буквально путь к чему-либо) обозначает способ деятельности, направленной на достижение определённой цели. В педагогической ли...
7760. Формы организации и средства обучения 149 KB
  Формы организации и средства обучения. 1. Понятие о формах организации обучения и сущность способов и систем обучения, видов учебной деятельности ученика, форм организации текущей учебной работы учащихся Понятие метод обучения, сущность которого р...
7761. Педагогические технологии в образовательном процессе 76 KB
  Педагогические технологии в образовательном процессе. Из истории становления понятия педагогической технологии Технология (от греч. techne - искусство, мастерство, ремесло, умение и logos - учение, наука) - совокупность методов обра...
7762. Сущность проблемного обучения 72.5 KB
  Сущность проблемного обучения. Определение сущности проблемного обучения. Его основные понятия. Одним из перспективных направлений активизации учебной деятельности учащихся, развития у них познавательных интересов, творческих способностей самостоят...