54705

Сценарій Останнього уроку

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Шановні гості Ми сьогодні зібралися в цій залі щоб вирядити на широку дорогу дорослого життя наших випускників.її життя починається світанком душі дитинством. Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Дороги дороги Тернисті і рівні Із пристані школа ведуть у життя.

Украинкский

2014-03-18

123 KB

198 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT4

Сценарій Останнього уроку.

Вчитель Перегінської ЗОШ І – ІІІ ступенів №1

Король Ольга Петрівна                                                  

 ВСТУПНЕ слово!

Шановні гості!  Ми сьогодні зібралися в цій залі, щоб вирядити на широку дорогу дорослого життя наших випускників. Одинадцять років тому вони вперше переступали поріг школи.А привели їх сюди батьки. От і зараз.хоч винуватці нашої урочистості переросли своїх батьків на пів голови або й на голову, я попрошу саме мам і тат завести дітей у цю залу.

(Під супровід пісні «Зелене жито, зелене»

-Росте людина..її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у памяті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської памяті.

- Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Є на планеті дорога серцю місце – рідна школа. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік,прямують сюди діти.Школа памятає усіх.

Скуйовджених і охайних,

Бешкетників і сором’язливих,

Веселих і сумних.

Дороги, дороги …Тернисті і рівні

Із пристані «школа» ведуть у життя.

І хвиля несе їх кораблик наївний

Туда, де дитинству нема вороття.

Роки, роки!

Невпинні, невблаганні.

Вони пливуть рікою в небуття.

В безодні тихо тонуть і зникають …

На жаль рокам немає вороття,

Та пам'ять – джерело

Життя й безсмертя,

Вихоплює із глибини років  те,

Що було найкраще, наймиліше

Що не заблудитися в гущавині років.

- Найкращим, наймилішим для кожного з нас є спогади про дитинство. Дивлячись на дітей, кожен згадує себе.

- Діти - це прекрасні створіння з чистими душами, з невинними оченятами, які завжди чимось цікавляться.

    Дитинство непомітно проминає,

    І малюки так швидко виростають.

( Пісня про дитинство )

_ Дорогі випускники, а пам’ятаєте, як усе  розпочиналося. Одного вересневого ранку, ви  дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах. прийшли до школи. Вас зустріла усміхнена та красива перша вчителька. Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий. Це на неї, добру і лагідну, дивилися ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, вдивляючись у очі, шукаючи там відповіді на всі запитання. Тож яким великим, щедрим,добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас.. Пам’ятайте її завжди.

  

ПІСНЯ «ДИТИНСТВО»

-Перша вчителька – добра й терпляча

Наче мама була нам малим.

А любов її щира, гаряча

Зігрівала сердечка усім.

Немов фея, і добра, і мила,

Усміхалася лагідно нам

Як же щиро вона нас любила

Як же завжди хвалила батькам.

(Виступ першої вчительки)

- Перша вчителька – це так багато!

Учила писати,вчила читати.

Вчила  цінувати щиру  розмову

Вчила любити батьківську  мову.

 

- Не забути ніколи,як мене за руку

В вересні у школу мама привела

Вчителька зустріла і у світ  науки

З трепетом у серці ніжно повела.

- Нас привели до вас за руку мами,

Непрошену сльозу змахнувши з вій,

І ви всміхнулись, лагідно, весняно,

І повели нас у веселковість мрій.

Маленькі неслухняні наші руки

Навчили ви виводити слова,

А скільки було радості і муки,

Як ми буквар читали по складах.

- Скільки літ промайнуло відтоді, Дві косички злились в косу,

Ще побачиш ти вперше сьогодні

В чистім погляді сльозу.

- Світ багатий на добрих людей,

Та вдивляйтесь  ровесникам в лиця –

Може, більше ніколи й ніде

Вам не випаде з ними зустріться.

- Все, що здійснилось

Все, що наснилось,

Вічно вам буде зоріть.

Те, що зоріло, вам серце гріло,

Не розгубіть, не розгубіть.

Напевно, кожному з вас запам’ятався похмурий вересневий ранок  2004 року? Ви тоді стали п’ятикласниками. Ось промайнуло сім років, які ми провели разом з вами.

 Більше 20 тисяч дзвінків почули ви за 11 років, що навчалися в школі. Кожен чув їх по різному.Тоді, коли з букетом  квітів першій вчительці своїй йшов на перший урок, в перший клас. І тоді,коли немов би обривав цікаво проведені 45 хвилин вашого улюбленого уроку.І був це довгожданий дзвінок на канікулах. А ось сьогоднішній дзвінок останній … в стінах рідної школи. Востаннє звучить у вашому безтурботному дитинстві  і покличе в нове життя. І яким би воно не стало, скільки  задоволення  і радості і щастя не приинесло б вам, як далеко  і в які краї не закинуло, обов’язково згадаєте  нашу школу, своїх друзів  та радісне шкільне життя..

                                          ( Запис  дзвінка)

Хлопчик розказує вірш «Дзвінок»

Класний керівник:

- Відлетіли літа, як птахи,

Відшуміли снігами і грозами.

І колишні мої дітлахи

Стали зрілими, стали дорослими

Так, здається, недавно дзвінок

Вперше кликав їх всіх за букварики

А сьогодні останній урок

День останній в шкільнім календарику.

- Ми сьогодні зібралися в школі

Проводжати дитинство своє.

Відлітає в замріяні далі

Сьогодення твоє і моє

Все вирує, цвіте і буяє,

Пахнуть медом дерева в саду,

Я сьогодні з дитинством прощаюсь

І на зустріч із юністю йду

- Юність наша – складна і примхлива:

То сміється, то плаче слізьми.

Все ще буде: і сонце, і злива,

Перешкоди здолаємо ми.

Ми сьогодні залишимо школу,

Парту, дошку  і класне вікно,

І не нам, іншим учням на долю

Даруватиме світло воно.

-11 літ тому

В бентежній   тривозі

До школи ішли ми

На перший урок.

І ніжно вела нас

Матуся за руку

Й чарівним здавався

Звичайний урок.

- Тепер усе. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки

І лиш сьогодні раптом ми відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

Здавався недосяжним горизонт

А світ – казковим! За шкільним порогом

Чекали нас уроки, вчителі

В світ пізнання незвідані дороги.

- Дитинство наше, мов вчорашній день,

Ось-ось майже крильми у темінь ноги,

Аби світанок віз дзвінких пісень

Прокинувся і нам заглянув в очі.

Ми підійшли до першої межі -

Шкільним порогом звуть її в народі.

І сльози,й пісня, й радість –все в душі,

А чого більше – перемірять годі…

- Чому учителю, ти раптом ізмарнів?

Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?

Ти ж сам терпляче нас в цей день привів,

Шляхи в майбутнє зорями позначив.

Така вже доля, Вчителю,твоя –

Зустрівшись, аби згодом попрощатись

Із серця в серце перелить  добро

Й учителем навіки залишатись

Прийде світанок… Сонце, зустрічай!

Дай для польоту лелеча том неба!

Слова останні: «Школо прощавай!

Ми завжди будем пам’ятать про тебе!».

( Пісня про школу )

- Затихнуть пісні  і почнеться урок,

Урок, на який не покличе дзвінок.

За парту не сядемо так, як завжди -,

Учитель з журналом не зайде сюди.

Вчителько наша, не будете там

Десяток і двійок ви ставити нам.

Із того уроку не можна втекти,

Й погану оцінку не виправиш ти.

-Перерв  і канікул у ньому нема,

Хоч може минути там літо й зима,

І не сорок п’ять він триває хвилин

А довгі роки не вгава його плин.

Урок цей для тебе, ти твердо затям,

І перший, й останній – він зветься життям!

_ Як швидко минули за партами роки і дні

У пролісках синіх всміхаються долі ясні.

То юність,  мій друже вклонилась тобі і мені,

І кличуть в дорогу нас стежки нові.

-Ми в світі живем – скільки часу нам виділить доля,

Але власне життя всяк повинен створити своє.

І пройти по дорогах, де серце волає від болю .

Й кожну мить то бере, то саме щось взамін віддає.

- День на день не подібний,

Мить на мить.

Серце радісто б’ється  і щемить.

Ще вчора були ми школярі

А сьогодні наш політ – до зорі.

Ця зоря долі нашої – ясен світ.

Благослови, Господи, наш політ.

- Виходить дівчина у довгому білому вбранні,

із білим вінком на розпущеному волоссі.

Дівчина:  Я - ваша доля.

           Доля світанкова.

           Горять казково

           Трави у росі

           До нотки нотка,

           І до слова слово -

           Плету життя

          Плету життя

          В тривозі і красі.

Лунає вальс,   хлопець запрошує дівчину – долю на вальс.

Під мелодію  вальсу учениця говорить вірш.

- Танцює доля вальс.

Весняно так танцює

І зупинився час

У скронях кров пульсує.

Танцює доля вальс,

Піднесено, натхненно.

Хай все складеться в нас

Несіро , не буденно.

Нехай звучить в тобі,

В мені, у ній, у ньому

Ці звуки чарівні

У ритмі весняному

І кожну щастя мить

Хай кожен з нас цінує

Хай музика звучить

Хай доля вальс танцює.

- Ще будуть нас тривожити дзвінки,

Оцінки ж нас не обминуть ніколи.

Але не буде мрій таких дзвінких

Які з’явилися за партою у школі.

- Про що ви  мрієте? Про вірну дружбу, про кохання, про професію, щасливе майбутнє …. Ким ви станете? Якими ви станете? Ось у цю маленьку скриньку ви  зараз опустите  ваші рожеві мрії – а десь через п’ять чи, може, десять років відчинимо її і побачимо, чи здійснилися вони, чи ні?

(Пишуть листи і кидають у скриньку)

- Всі батьки сьогодні хвилюються і радіють за вас  діти. Але у деяких ця радість і хвилювання особливі, бо вони присутні на такому святі у ролі батьків востаннє.Більше не будуть вони щоранку проводжати своїх дітей до школи, ходити на батьківські збори, перевіряти щоденники своїх синів  і доньок.

Класний керівник :

- Уже  зміцніли ваші крила, щоб літати

Та не забудь про рідних маму й тата,

І встигни добре слово їм сказати

Допоки ти живеш у рідній хаті.

- Батькам спасибі скажем нині.

В подяку від доньки і сина.

Ви нас ростили і любили

І з нами ви уроки вчили

Ви вболівали всі за нас

Учили із нами з класу в клас.

Багато ви приклали сили,

Щоб мов  пташата легкокрилі

Життя і небо покорили.

- Рідна мамо, торкнусь твоїх втомлених скронь

Хоч на мить тебе словом зігрію.

Цілий світ в теплоті  материнських долонь

Ти мені віддала, і любов свою, її мрій.

- Я цілую натруджені руки твої

І за все тобі кланяюсь щиро,

Хай дарує, матусю, небо радість тобі,

Дні, спокоєм наповнені і миром.

- Я додав сивини у волосся твоє

І не раз причиняв  тобі болі

Ти сьогодні прийми покаяння моє

Й побажай мені доброї долі

- Принесу тобі, мамо, я квіти

В очі гляну я твої ясні.

Сльози радості ніде діти,

Ніби каплі дощу навесні.

Не жалій мене, мамо, не треба,

І не думай, що я  ще дитя, Відпускавши сьогодні у небо

Я чекаю твого напуття.

 (Виступає мати )

Мати:

Дорогі наші діти, найкращі для нас

Ми бажаємо щастя  і долі,

Вам сьогодні з дитинством прощатися час

А життя – це стежина  у полі,

А життя – це дороги тернисті не раз,

А життя – це не сміх і не жарти …

Та не бійтесь нічого,  у добрий вам час!

Світ чарівний, і жити в нім варто.

Хай вам ляжуть під  ноги щасливі  путі

Горе  й лихо хай всіх обминає.

Хай вам буде удача і щастя в житті,

І хай серденько ваше співає.

- Батьківські руки, надійні  й міцні,

Завжди опорою були мені,

Батьківське слово, ласкаве й суворе

Завжди доречне – і в радості, й в горі.

- Батьки у майбутнє торують нам  шлях,

І бачать себе у дорослих синах,

Любов нашу, вдячність даруємо їм,

Здоров’я  і щастя бажаємо всім.  

- Сьогодні  вклоняюсь я й дідусеві

За казку, за ласку , за  мрії рожеві,

За те, що  учив  перешкод не минати.

Іти тільки прямо , людей поважати.

- Бабусі вклоняюся за мудру пораду,

За слово привітне, підтримку, розраду,

За руки невтомні доземно вклонюся

Промовлю з любов’ю «Спасибі бабусю».

Пісня про родину, про бабусю., про батьків.

Під звуки пісні:

-  І хочеться сказати нині нам

Слова вдячності усім нашим батькам.

За  доброту, за незабутню казку,

За щирість почуттів, за усмішку  і ласку,

За терпіння та любов без меж

За те, що виховали теж.

- У багатьох наших випускників у школі залишаються молодші братики і сестрички., Подивіться сьогодні на них і пригадайте, якими були ви у молодших класах.

- 11 зоряних літ проминуло

Незабутніх, яких шкільних літ.

І сьогодні, мов пташки з гніздечка,

Летите у незвіданий світ.

11 літ ви сиділи поруч

І писали за рядком рядок,

Поки дзвоник у ранкову пору

Не звістив: скінчився ваш урок.

- Сьогодні у наших мам і тат

Хвилюючий дебют,

Бо їхні діти в широкий світ

Дорослого життя ідуть.

Отож прийшли їх нині проводжати

Шкільна родина, я і мама з татом.

- Сюди прийшла я, друзі, зовсім недарма.

Одна їдка проблема мій мозок обійма

Моя сестричка нині школу закінчила

І всі фінанси в свої руки захопила.

Модняча сукня, туфлі, зачіска хітова

П’янкі парфуми  і каблучка нова.

Плакали наші грошики. які зібрали

Навіть мені нічого вже не перепало.

- А моя сестра ой братці!

Куди вже  тій Мадонні браться?

Одна лиш досконалість і краса,

І має талію таку лише оса .

Вона найкраща, бо моя!

Та перевершу, безумовно,її я.

У мами  буде досвід прехороший

А татко наскладає більше грошей

І ось тоді я буду «Міс – краса»

Чи Василиса – позолочена коса»

-  Не лише сестрички можуть бути гарні.

І зайві клопоти тут, друзі марні.

Бо в мене брат, як Клод Вандам,

І знецінити його нікому я не дам!

І не дешево він мамі обійшовся

По базарах походити нам прийшлося!

Правда з зачіскою клопотів не має,

Бо майже під «нуль» завжди чуприну підстригає!

- Подивлюсь на брата і тепер,-

Буду й я галантний кавалер.

Приклад з тебе, брате буду брати

Щоб  ще більше вміти  й більше знати.

- В мене братик – просто клас

Закінчив 11 клас

Піде далі він навчатись,

Буду дуже я старатись

І на нього так рівнятись.

- Згадайте і радощі, й невдачі,

Диктанти і розв’язані задачі

Та пам’ятайте рідний дім.теплом багатий

Який зумів усім багато дати.

- Бажаєм  вам в житті іти сміливо

Бажаєм щастя кожному знайти!

Хай здійсниться,що кожному хотілось

В дорогу, старший брат. Щасливої путі.

-То ж щасливим хай буде

Вам обраний шлях,

Хай вам добре у світі живеться,

Хай останній дзвінок у ваших серцях

Добрим спогадом хай озоветься.

- У велике життя вирушаєте

Зараз ви засмутились до сліз.

Рідна школа всіх вас проводжає

І рядки алейних  беріз.

Вам не сісти вже більше за парту

Ви не прийдете разом в свій клас

Не дивитись на дошку і карту

Не співатиме дзвоник для вас.

   

                      Пролунав же вам дзвоник востаннє

                      Починається мить розставання

                      Нехай  чує його весь одинадцятий клас

                      Він останній у школі для вас.

- Сказати хочу слово щире –

 Нагоди більше  не знайду.

І побажати  щастя, миру

Я класному керівнику.

Ви  непомітно вчили нас

Добру порядку  кожен раз,

І скільки вистачало сили,

Людей порядних з нас ліпили.

За ту любов, що віддавали,

Серця дитячі зігрівали,

За все ми вдячні вам без ліку

Спасибі ніжне і велике.

-Вчителю!

Багато в тебе учнів,

Кожен  з них – кровиночка твоя.

Мамо духовна, ви ночі не спали,

Помилки наші уночі виправляли

Ви нас, мов квіти, в саду доглядали

Долі великої й щастя бажали.

- Ми не забудем порад ваших щирих

Знання, що дали, у життя понесем.

Любов вашу ніжну, ласкаву і щиру,

У серці своїм до кінця збережем.

- Ми просили в весни для вас тихихи світанків,

Ви шукайте й творіть в рідних стінах шкільних

Хай же вас окриля наша пісня прощальна

І подяки слова, бо не, можна без них.

Пісня    « Вчительці»

Це зовсім не пісня, урок це  сьогодні останній.

Не вірилось нам, що десь причаїлась ця мить

А нині застигли душею в пориві чекання:

Скінчиться  урок і дзвінок у життя продзвенить.

І може. для когось ця пісня буде сумна …

Та просто не буде в нас більше веселих  уроків,

Не буде Наталі, Вадима, Дмитра,

А будуть уроки, що їх підноситиме доля

І будуть, повірте, вони дуже часто гіркі.

За кілька хвилин у дорогу так звично подзвонить,

І більше ніколи  не буде з уроку дзвінків.

Нам вже не спізнитись до строгого вчителя класу,

Оцінки забули покласти за це вчителі.

Їх буде життя у щоденнику совісті класти ….

Як виросли ми, пам’ятаєте були малі ….

- Вам усім – по сімнадцять!

Усі ви – крилаті!

Усі  -  галасливі!

Усі  -  завзяті.

Шкільні роки – це дві тисячі днів марафону. Дві тисячі разів ви прокидалися, не додивившись найзвабливіших снів.

Скільки тестів, контрольних робіт ви виконали,

Скільки зошитів списали, поки настав цей день.

Скільки разів ви думали «І коли вже це закінчиться?

І от все закінчилося, а що ви скажете тепер?

Про що задумалися?

Що змінилося?

- Дитинство не міняється  у школі,

Єдина зміна – це звичайно ми.

А ми міняємось:Хто швидко, хто поволі,

І вже стаєм дорослими людьми.

- До побачення, школо!

Вже час вирушати в дорогу,

Десь моя непроторенна стежка

Загубилась в житах

Десь чекає кохання,

Десь чекає тривога –

Все то моє, мій ніким

Не торований шлях.

- Як свято дитинства, кінчається казка

Як стрічка кіно, обриваються  сни,

І, не сподіваючись вже на підказку

Проблеми рішать самі мусимо ми.

- Здавалося, 11 літ – багато.

Ніхто не думав, що так швидко промайнуть.

Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято

Хоча  би тиждень ще в школі побувать.

- Пройтися школою і тихо наодинці

Ще зазирнути в кожен – кожен клас.

Все пригадати до найменшої дрібниці

Щоб залишилось в пам’яті у нас.

- О школо рідна!  Ти світило в небі

У тьмі  прозрінь і мороці доріг

Ми все життя вертатимем до тебе

Переступаючи із трепетом доріг.

Сміється сонце нам із небокраю

У барво цвіті воскресла земля!

А ми вже вирушаєм, вирушаєм

У кожного із нас дорога є своя.

- Відлітаєм, уже відлітаєм

Розтривоживши простір крильми

Як журавлики в світ вирушаєм.

Та залишимось в ньому людьми.

- Відлітаєм уже, відлітаєм

Мов пташата їз свого гнізда

Всі у вирій життя вирушаєм.

Наступила ж прощальна пора.

-  Дорогі випускники! Зараз у вас настає ота хвилина, яку можна  сприймати як межу між дитинством і дорослим життям. Ви підете в це життя шляхами, які наворожила вам доля.

_ Так уже заведено в народі, що ту стежину, або дорогу, на яку вперше ступає дитина, освячують хлібом і сіллю на вишитому рушнику.

-Тому прийміть цей хліб, а разом з ним і моє вчительське благословення на дорогу в незвідані світи.

- Я вас в цю мить благословляю хлібом, Щоб не цурались рідної землі

Ділили із людьми і радощі, й печалі, і тривоги

Не спотикались і не відступали

Щоб і шкільного, і батьківського порогу

Ніколи у житті не забували.

(Класний керівник вручає хліб випускникам )

Побажання класного керівника випускникам.

- Допоки сонце світить з висоти,.

Щебечуть птахи, зацвітають квіти,

Я вам життям бажаю твердо йти

І днем грядущим від душі радіти.

- Хай щастя завжди супроводить Вас,

Людська повага й шана не минають,

А вашу мрію й працю повсякчас

Лиш визнання вінчають.

-Якщо сили в дорозі покинуть,

Рідний дім, рідну школу згадайте,…

Хай сюди всі думки ваші линуть-

І до нас ви частіш завітайте!

- Нехай в домі вашім завжди буде світло.

Хай люди усміхаються привітно,

Нехай земля квітчає шлях до школи!

Здоров’я вам,надії та любові!

(Ці слова говориться під запис пісні»Я бажаю щастя вам»).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80750. Adjective.Semantic and structural classification 28.26 KB
  In the sentence the adj. performs the function of an atribute and a predicative. As for morphological features, the Eng. Adj. having lost all its forms of gram. Argument with the noun, is distinguished only by the category of comparison. All the adj. are devided into 2 groups: qualitative and relative.
80752. The Periods in the History of English 26.74 KB
  The evolution of English in the 1,500 years of its existence in England has been an unbroken one. Within this development, however, it is possible to recognize three main periods. Like all divisions in history, the periods of the English language are matters of convenience and the dividing lines between them purely arbitrary.
80753. The Origin and Position of English 27.12 KB
  The English language of today is the language that has resulted from the history of the dialects spoken by the Germanic tribes who came to England in the manner described. It is impossible to say how much the speech of the Angles differed from that of the Saxons or that of the Jutes. The differences were certainly slight.
80754. The Verb. The Old English verb 28.59 KB
  The inflection of the verb in the Germanic languages is much simpler than it was in Indo-European times. A comparison of the Old English verb with the verbal inflection of Greek or Latin will show how much has been lost. Old English distinguished only two simple tenses by inflection a present and a past, and, except for one word...
80755. Methods of sentence analysis. Subordination grammar and constitutional grammar 26.75 KB
  The nominative parts of the simple sentence, subject, predicate, object, adverbial, attribute parenthetical enclosure addressing enclosure. The parts are arranged in a hierarchy. The ultimate and highest of this integral modification is the scheme as a whole.
80756. Verb. Morphological classification symantic and structural classification of verbs 28.04 KB
  There are exist finite and non-finite forms of a verb. Non-finite forms or the so called verb its are infinitive, the participle and the gerund. The verb forms differ in their meaning, as function. the finite form them denotes a process.
80757. NOUN. SEMANTIC AND STRUCTURAL CLASSES OF NOUNS 27.98 KB
  The categorical functional properties of the noun are determined by its semantic properties. The most substantive function of the noun is hat of the subject in the sentence. The function of the object in the sentence is also typical of the noun as the substance word.
80758. THE ARTICLE AND ITS STYLISTIC POTENTIAL 27.64 KB
  Newspaper style was the last of all styles of written literary english to be recognized as a specific form of writing standing apart from other forms. Information in the english newspaper is conveyed through the medium of: brief news item, press reports (parlimentary, of court proceeding...