ID: 54709

Название работы: Формування інноваційної освітньої культури

Категория: Научная статья

Предметная область: Педагогика и дидактика

Описание: Отже актуальним є визначення та подолання суперечності між оновленням парадигми сучасної освіти переходом на новий тип гуманістичноінноваційної освіти який передбачає інноваційну діяльність всіх учасників навчальновиховного процесу і неготовністю значної частини вчителів до відповідних змін. Важливо визначити роль інноваційної діяльності в системі науковометодичної роботи вчителя і висвітлити процес формування інноваційної освітньої культури педагога на різних етапах навчальновиховного процесу. Інноваційна діяльність в системі...

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2014-03-18

Размер файла: 41 KB

Работу скачали: 1 чел.

Формування інноваційної освітньої культури

У наш час актуальними є певні проблеми підготовки педагога-новатора, що володіє компетентністю, готовий до використання і створення інновацій, вміє вести дослідно-експериментальну роботу. Отже, актуальним є визначення та подолання суперечності між оновленням парадигми сучасної освіти - переходом на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, який передбачає інноваційну діяльність всіх учасників навчально-виховного процесу, - і неготовністю значної частини вчителів до відповідних змін. 

Важливо визначити роль інноваційної діяльності в системі науково-методичної роботи вчителя і висвітлити процес формування інноваційної освітньої культури педагога на різних етапах навчально-виховного процесу.

Інноваційна освітня культура є одним з основних елементів успішної педагогічної праці. Базовою дефініцією поняття "інновації" є усталене в професійному спілкуванні розуміння її, як  нововведення, що реалізоване незалежно від сфери застосування. 

Саме ж нововведення, тобто наукова, науково-технічна розробка, винахід, в тому числі і у сфері освіти, стає інновацією, як правило, у вигляді товару, послуги, методу. Отже, інноваційному циклові передують науково-дослідницькі, дослідні або проектні роботи. Їх результати в основному і створюють те підґрунтя, на базі якого починається інноваційна діяльність у конкретній сфері її застосування. 

Отже, під явищем інновації розуміється насамперед низка реалізованих нововведень. Воно більш успішне, коли охоплює не одну вузьку ланку, а вміщує також сфери, що впливають на загальний результат. Значить, інноваційний розвиток має носити комплексний характер [8; 1]. 

Процеси навчання і виховання постійно знаходяться у стані культурної взаємодії, особливо у сфері інноваційних технологій.

 Не можна не погодитися з І. Ф. Ісаєвим, який вважає, що предмет інноватики, зміст і механізми інноваційних процесів повинні знаходитись у площині об'єднання двох взаємопов'язаних процесів, тобто з одного боку і вивченням, узагальненням і поширенням педагогічного досвіду, а з іншого - з проблемою розробки та впровадження педагогічних нововведень [9; 2]. 

Інноваційна спрямованість формування професійно-педагогічної культури працівника освітнього закладу передбачає його залучення до діяльності із створення, опанування і використання педагогічних нововведень у практиці навчання і виховання дітей, створення в освітньому закладі інноваційного культурного середовища. 

Інноваційний процес в системі освіти причиново обумовлений впливом багатьох чинників. Дії новаторів є нічим іншим, як реалізацією своїх індивідуальних потреб з розширення власного соціального простору за допомогою професійної діяльності. Отже, в питаннях освіти необхідна чітка орієнтація в змістовній природі інновацій, яка знаходить свій відбиток у засадах державної політики, критеріях відбору знань із сфери науки і виробництва до системи освіти, врахуванні об'єктивних умов трансляції знань учнем та факторів, що сприяють та протидіють виконанню цього завдання [2; 190]. 

Інноваційна діяльність в системі науково-методичної роботи характеризується особливостями розвитку культури вчителя в умовах переходу до нової гуманістично-інноваційної парадигми освіти.  Культура педагога є інтегральною якісною характеристикою, формування якої обумовлено взаємодією аспектів: емоційно-ціннісного (єдність цілей, мотивів, особистісних якостей, педагогічна етика), когнітивного (знання технології інноваційної діяльності) та процесуального (вміння і навички щодо організації, управління та здійснення інноваційної діяльності) [6; 124]. 

Хоружа Л. Л. визначає, що кожна із складових культури вчителя є похідною від базових компонентів освіти: професійно-педагогічних знань і вмінь вчителя, духовного й етичного її підґрунтя. 

Визначення духовності як базового компонента обумовлено тим, що культура розглядається як складова загальнолюдської культури і професійної культури педагога. Українським педагогічним словником (Гончаренко С. У.) духовність визначається як «індивідуальне вираження в системі мотивів двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання і соціальної потреби жити і творити для інших» [4; 106]. 

Однією із складових духовності вчителя в процесі реалізації ним інноваційної культури є професійно-педагогічна етика. Етика поведінки вчителя - проекція його особистого ставлення до різних об'єктів професійної діяльності: учням, себе як особистості, професії педагога, впровадження нововведень [6; 126]. Саме через систему відносин виявляється особистісно-моральна і професійна готовність педагога до розуміння особливостей інноваційної діяльності та способів її реалізації. 

Ще одним не менш важливим професійним умінням вчителя в роботах вчених розглядається педагогічний такт, «за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує до учнів найефективніший в певних обставинах спосіб виховного впливу» [10; 31]. 

Модель формування інноваційної культури вчителя в системі шкільної методичної роботи повинна починатися із створення педагогічно доцільної організації комплексу стимулів, які  підштовхували б розвиток педагогічного новаторського мислення, інтерес вчителів до інноваційної діяльності. Створення атмосфери творчої міжособистісної взаємодії суб'єктів навчального процесу є наступним етапом на шляху до освоєння інноваційного культурного простору. Далі відбувається ознайомлення вчителів з алгоритмами здійснення інноваційної діяльності, осмислення і участь у ній за допомогою власної творчості. Ця модель завершується сприянням активізації соціальної активності всіх учасників інноваційної діяльності, емоціональним переживанням самого цього процесу. 

ЛІТЕРАТУРА

1.  Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1990. 
2.  Бобров В. В. Актуальные проблемы современного содержания образования// Философия образования. – 2002. – № 5. – http:// www.philosophy.nsc.ru/Obraz.htm.
3.  Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – К.: Укр. Видавнича спілка, 1997.
4.   Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.
5.  Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя. – К., 2001.
6.  Забродська Л. М., Онопрієнко О. В., Хоружа Л. Л., Цимбалару А. Д. Інформаційно-методичне забезпечення проектно-технологічної діяльності вчителя. – Х.: Вид. гр. «Основа», 2007.
7.  Ксензова Г. Ю. Перспективные школьные технологии. – М.: Педагогическое общество России, 2000.
8.  Николаев А. Процесс инновационного развития. -  http:// stra.teg..ru/lentainnovation/1362.
9.  Самородова А. П. Некоторые аспекты инновационной направленности формирования профессионально-педагогической культуры воспитателя дошкольного образовательного учреждения. -  http:// stra.teg..ru/lentainnovation/1362.
10.  Синиця І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя. – К.: Радянська школа, 1981.