54709

Формування інноваційної освітньої культури

Научная статья

Педагогика и дидактика

Отже актуальним є визначення та подолання суперечності між оновленням парадигми сучасної освіти переходом на новий тип гуманістичноінноваційної освіти який передбачає інноваційну діяльність всіх учасників навчальновиховного процесу і неготовністю значної частини вчителів до відповідних змін. Важливо визначити роль інноваційної діяльності в системі науковометодичної роботи вчителя і висвітлити процес формування інноваційної освітньої культури педагога на різних етапах навчальновиховного процесу. Інноваційна діяльність в системі...

Украинкский

2014-03-18

41 KB

1 чел.

Формування інноваційної освітньої культури

У наш час актуальними є певні проблеми підготовки педагога-новатора, що володіє компетентністю, готовий до використання і створення інновацій, вміє вести дослідно-експериментальну роботу. Отже, актуальним є визначення та подолання суперечності між оновленням парадигми сучасної освіти - переходом на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, який передбачає інноваційну діяльність всіх учасників навчально-виховного процесу, - і неготовністю значної частини вчителів до відповідних змін. 

Важливо визначити роль інноваційної діяльності в системі науково-методичної роботи вчителя і висвітлити процес формування інноваційної освітньої культури педагога на різних етапах навчально-виховного процесу.

Інноваційна освітня культура є одним з основних елементів успішної педагогічної праці. Базовою дефініцією поняття "інновації" є усталене в професійному спілкуванні розуміння її, як  нововведення, що реалізоване незалежно від сфери застосування. 

Саме ж нововведення, тобто наукова, науково-технічна розробка, винахід, в тому числі і у сфері освіти, стає інновацією, як правило, у вигляді товару, послуги, методу. Отже, інноваційному циклові передують науково-дослідницькі, дослідні або проектні роботи. Їх результати в основному і створюють те підґрунтя, на базі якого починається інноваційна діяльність у конкретній сфері її застосування. 

Отже, під явищем інновації розуміється насамперед низка реалізованих нововведень. Воно більш успішне, коли охоплює не одну вузьку ланку, а вміщує також сфери, що впливають на загальний результат. Значить, інноваційний розвиток має носити комплексний характер [8; 1]. 

Процеси навчання і виховання постійно знаходяться у стані культурної взаємодії, особливо у сфері інноваційних технологій.

 Не можна не погодитися з І. Ф. Ісаєвим, який вважає, що предмет інноватики, зміст і механізми інноваційних процесів повинні знаходитись у площині об'єднання двох взаємопов'язаних процесів, тобто з одного боку і вивченням, узагальненням і поширенням педагогічного досвіду, а з іншого - з проблемою розробки та впровадження педагогічних нововведень [9; 2]. 

Інноваційна спрямованість формування професійно-педагогічної культури працівника освітнього закладу передбачає його залучення до діяльності із створення, опанування і використання педагогічних нововведень у практиці навчання і виховання дітей, створення в освітньому закладі інноваційного культурного середовища. 

Інноваційний процес в системі освіти причиново обумовлений впливом багатьох чинників. Дії новаторів є нічим іншим, як реалізацією своїх індивідуальних потреб з розширення власного соціального простору за допомогою професійної діяльності. Отже, в питаннях освіти необхідна чітка орієнтація в змістовній природі інновацій, яка знаходить свій відбиток у засадах державної політики, критеріях відбору знань із сфери науки і виробництва до системи освіти, врахуванні об'єктивних умов трансляції знань учнем та факторів, що сприяють та протидіють виконанню цього завдання [2; 190]. 

Інноваційна діяльність в системі науково-методичної роботи характеризується особливостями розвитку культури вчителя в умовах переходу до нової гуманістично-інноваційної парадигми освіти.  Культура педагога є інтегральною якісною характеристикою, формування якої обумовлено взаємодією аспектів: емоційно-ціннісного (єдність цілей, мотивів, особистісних якостей, педагогічна етика), когнітивного (знання технології інноваційної діяльності) та процесуального (вміння і навички щодо організації, управління та здійснення інноваційної діяльності) [6; 124]. 

Хоружа Л. Л. визначає, що кожна із складових культури вчителя є похідною від базових компонентів освіти: професійно-педагогічних знань і вмінь вчителя, духовного й етичного її підґрунтя. 

Визначення духовності як базового компонента обумовлено тим, що культура розглядається як складова загальнолюдської культури і професійної культури педагога. Українським педагогічним словником (Гончаренко С. У.) духовність визначається як «індивідуальне вираження в системі мотивів двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання і соціальної потреби жити і творити для інших» [4; 106]. 

Однією із складових духовності вчителя в процесі реалізації ним інноваційної культури є професійно-педагогічна етика. Етика поведінки вчителя - проекція його особистого ставлення до різних об'єктів професійної діяльності: учням, себе як особистості, професії педагога, впровадження нововведень [6; 126]. Саме через систему відносин виявляється особистісно-моральна і професійна готовність педагога до розуміння особливостей інноваційної діяльності та способів її реалізації. 

Ще одним не менш важливим професійним умінням вчителя в роботах вчених розглядається педагогічний такт, «за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує до учнів найефективніший в певних обставинах спосіб виховного впливу» [10; 31]. 

Модель формування інноваційної культури вчителя в системі шкільної методичної роботи повинна починатися із створення педагогічно доцільної організації комплексу стимулів, які  підштовхували б розвиток педагогічного новаторського мислення, інтерес вчителів до інноваційної діяльності. Створення атмосфери творчої міжособистісної взаємодії суб'єктів навчального процесу є наступним етапом на шляху до освоєння інноваційного культурного простору. Далі відбувається ознайомлення вчителів з алгоритмами здійснення інноваційної діяльності, осмислення і участь у ній за допомогою власної творчості. Ця модель завершується сприянням активізації соціальної активності всіх учасників інноваційної діяльності, емоціональним переживанням самого цього процесу. 

ЛІТЕРАТУРА

  1.  Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1990. 
  2.  Бобров В. В. Актуальные проблемы современного содержания образования// Философия образования. – 2002. – № 5. – http:// www.philosophy.nsc.ru/Obraz.htm.
  3.  Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – К.: Укр. Видавнича спілка, 1997.
  4.   Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.
  5.  Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя. – К., 2001.
  6.  Забродська Л. М., Онопрієнко О. В., Хоружа Л. Л., Цимбалару А. Д. Інформаційно-методичне забезпечення проектно-технологічної діяльності вчителя. – Х.: Вид. гр. «Основа», 2007.
  7.  Ксензова Г. Ю. Перспективные школьные технологии. – М.: Педагогическое общество России, 2000.
  8.  Николаев А. Процесс инновационного развития. -  http:// stra.teg..ru/lentainnovation/1362.
  9.  Самородова А. П. Некоторые аспекты инновационной направленности формирования профессионально-педагогической культуры воспитателя дошкольного образовательного учреждения. -  http:// stra.teg..ru/lentainnovation/1362.
  10.  Синиця І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя. – К.: Радянська школа, 1981.





 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40284. Кататонический синдром 31.5 KB
  Кататоническое возбуждение. Экстатическое растеряннопатетическое возбуждение. Возбуждение может прерываться эпизодами ступора или субступора.
40286. Лечение алкогольных психозов 27 KB
  Лечение: 1 детоксикация применение поливидона декстрана70 декстрана40 препаратов трисоль и хлосоль изотонического раствора хлорида натрия раствора Рингера внутривенно капельно или 5 раствора глюкозы капельно по 500 1000 мл; 25 раствора сульфата магния 5 10 мл внутривенно с 10 раствором глюкозы капельно; тиосульфата натрия хлорида кальция внутривенно унитиола 5 10 мл внутримышечно; 2 немедикаментозная детоксикация очистительная клизма плазмаферез гипербарическая оксигенация поверхностная церебральная...
40287. Лечение инфекционных психозов 26 KB
  При начальных или стертых субпсихотических расстройствах показано применение транквилизаторов диазепам феназепам нитразепам при нарастании бессонницы тревоги и страха применяют нейролептические средства аминазин терален. В состоянии помраченного состояния делирий эпилептиформное или онирическое состояние показано внутривенное введение диазепама при сильном возбуждении инъекции аминазина или тералена. Изза опасности коллапса аминазин и терален необходимо сочетать с сердечнососудистыми средствами кофеин кордиамин.
40288. Лечение наркоманий и токсикоманий 31.5 KB
  Первый этап включает в себя купирование абстинентного синдрома и проведение дезинтоксикационных мероприятий направленных на нормализацию соматоневрологических нарушений и коррекцию психических расстройств. Третий этап лечения заключается в выявлении основного синдрома психической зависимости и проведении целенаправленной терапии. Патогенетически обоснованная терапия определяется химической структурой и механизмом действия наркотика а также структурой клинического синдрома. Наиболее эффективными средствами купирования опийного...
40289. Лечение при ЧМТ 27.5 KB
  Применяется также ряд препаратов оказывающих влияние на мозговое кровообращение кавинтон сермион циннаризин танакан.
40290. Лечение эпилепсии 24.5 KB
  Классические препараты: карбамазепин для лечения парциальных и больших эпилептических припадков а также сочетания этих типов приступов; вальпроат эффективен при больших эпилептических и парциальных припадках препарат выбора при абсансах и миоклонических судорогах; пролонгированная форма депакинхроно; 5 новых препаратов: вигабатрин сабрил ламотриджин ламиктал габапентин нейронтин топирамат топамакс и тиагабин габитрил.
40291. Личностные расстройства 27 KB
  Долговременный паттерн переживаний и поведения явно отклоняющийся от общепринятых в данной культуре норм поведения. Этот паттерн проявляется в двух или более областях: 1. Данный паттерн приводит к нарушениям адаптации или к ухудшению функционирования в социальной профессиональной межличностной сферах. Данный паттерн является стабильным и установился до 18 лет.