55047

Науково-методичного забезпечення професійного становлення молодого вчителя

Книга

Педагогика и дидактика

Випускники педагогічних ВНЗ здебільшого мають непогану фахову підготовку але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки діяльності учнівського колективу ведення шкільної документації у роботі з батьками. Випускники педагогічних ВНЗ здебільшого мають непогану фахову підготовку але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки діяльності учнівського колективу ведення шкільної документації у роботі з батьками. Рецепту для кожної окремої педагогічної ситуації не існує але їх розв'язанню могли б сприяти такі...

Украинкский

2014-04-02

4.85 MB

4 чел.

У методичному посібнику висвітлені питання науково-методичного забезпечення професійного становлення молодого вчителя. У змісті розкрита система управління методичною роботою з молодими педагогами, яка включає: структуру методичної роботи з молодими вчителями; форми розвитку творчої активності; діагностичні матеріали.

Зміст

І. Вступ ..........................................................................................................4

1. Мета й завдання ШМВ........................................................................7

2. Науково-методичний супровід професійного зростання слухачів

ШМВ.........................................................................................................8

3. Форми методичної роботи з молодими вчителями...........................9

4. План роботи „Школи молодого вчителя”.........................................20

5. Список слухачів...................................................................................22

ІІ. Практична робота з молодими вчителями.............................................23

1. Розробка другого засідання „Школи молодого вчителя”................24

2. Розробка третього засідання „Школи молодого вчителя”...............36

3. План-конспект уроку української літератури в 6 класі....................40

ІІІ. Практичні поради психолога..................................................................46

1. Методи вивчення особистості. Ефективність їх застосування........47

2. Психологічний клімат на уроці..........................................................49

3. Діагностика...........................................................................................55

Молодий спеціаліст стає  хорошим  учителем, перш  за  все, завдяки обстановці  творчої праці...

В. Сухомлинський

Вступ

Сучасний учитель — це людина з високим ступенем соціальної активності й громадянської відповідальності за якість і результативність власної роботи. Їй притаманні професіоналізм, висока науково-теоретична й методична, психолого-педагогічна, теоретична і практична підготовка.

Переступаючи поріг школи, молодий спеціаліст сподівається реалізуватися в ній як фахівець. Чи підготовлений він до роботи з учнями? Як зорієнтуватися в школі? Що робити для вдосконалення навчально-виховного процесу? Врешті-решт, у кого про що запитати? Молодий педагог відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до професійної майстерності педагогів та недостатнім рівнем власної кваліфікації. Тому вчитель-початківець потребує особливої уваги з боку адміністрації, педагогічного колективу, методичної служби.

Робота з молодими педагогами починається вже під час їхньої першої зустрічі з адміністрацією закладу освіти. Під час цієї зустрічі педагоги-початківці в бесіді з директором та його заступниками мають отримати інформацію про школу, традиції колективу, Статут та Правила внутрішньошкільного розпорядку школи. У бесіді з молодими вчителями потрібно з'ясувати їхні нахили, бажання, інтереси, намагатися вже з цієї бесіди зробити висновок, якої допомоги потребує кожен з них, як найраціональніше використати їхні можливості.

Випускники педагогічних ВНЗ здебільшого мають непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, ведення шкільної документації, у роботі з батьками. Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від його професійної підготовки і особистих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці й побуту йому створять, яку нададуть методичну допомогу, як стимулюватимуть його ініціативність і творчість.

РОБОТА З МОЛОДИМИ СПЕЦІАЛІСТАМИ  - пріоритетна ланка методичної роботи  

В умовах реформування національної системи освіти в Україні винятково важливого значення набуває систематична робота з молодими  педагогічними працівниками. Реалізується вона різними шляхами, але основним є організація і проведення на належному рівні методичної роботи.

Методична робота здійснюється практично постійно й найбільш повно враховує запити та потреби педагогічних працівників, більш динамічно реагує на потреби педагогічної практики, її зміст визначається як загальними цілями побудови української національної школи, так і конкретними знаннями, які витікають із реального стану професійної діяльності педагогічних працівників.

На кожному етапі роботи педагога  методична служба надає практичну допомогу вчителям у поліпшенні вивченні основ наук, підвищенні фахового рівня і педагогічної майстерності, вивчає і аналізує стан навчально-виховного процесу в школі,  її результативність, сприяє участі їх у різних формах методичної роботи, координує самостійну роботу; ініціює організацію та проведення роботи з молодими спеціалістами, випускниками педагогічних ВНЗ, із метою визначення рівня практичної й морально-особистісної підготовки випускників та надання їм методичної допомоги.

Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від його професійної підготовки й особистих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці й побуту йому створять, яку нададуть методичну допомогу, як стимулюватимуть його ініціативність і творчість.

Випускники педагогічних ВНЗ здебільшого мають непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, ведення шкільної документації, у роботі з батьками.

Професійне становлення та зростання молодого педагога можна умовно поділити на три етапи адаптації:

Перший етап — ознайомлення з вимогами до професії, його включення в самостійну професійну діяльність, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.

Другий етап — процес подолання труднощів у навчальній діяльності й початок формування майстерності.

Третій етап — етап високої адаптованості, яка склалася як результат ефективної діяльності вчителя на попередньому етапі. Молодий педагог характеризується високим рівнем самостійності, творчим підходом до навчальної діяльності.

На всіх трьох етапах молодий учитель педагог відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до професійної майстерності педагогів та недостатнім рівнем власної кваліфікації. Тому вчитель-початківець потребує особливої уваги з боку адміністрації, педагогічного колективу, методичної служби.

Районна „Школа молодого вчителя” створена  на базі Скадовської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3

Мета організації районної «Школи молодого вчителя»: допомога молодим фахівцям у їхньому професійному становленні, розв'язанні конкретних проблем методики викладання предмета; сприяння розвитку їх творчого та професійного потенціалу, ознайомленню із сучасними методами і технологіями навчання, ППД і, на цій основі, — виробленню власного педагогічного стилю роботи.

Актуальність організації ШМВ зумовлена:

  •  неготовністю випускників ВНЗ до практичного розв’язання соціально-педагогічних і психологічних проблем  з учнями, батьками, громадськістю;
  •  недостатньою орієнтацією у навчальних планах і програмах;
  •  низьким рівнем обізнаності молодих працівників у сфері педагогічних технологій;
  •  неготовністю брати активну участь у загальному функціонуванні навчального закладу;
  •  низькою спроможністю молодих педагогів у формуванні навчальної мотивації у школярів;
  •  низьким рівнем знань та практичних навичок щодо особливостей у роботі з обдарованими, гіперактивними учнями, дітьми з обмеженими можливостями.

Основними напрямами роботи школи молодого вчителя є:

  •  здійснення заходів із поглиблення педагогічних знань, методології навчання, вивчення директивних матеріалів, документів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України;
  •  вивчення теорії, практики та методики виховання, психології, етики, аналіз програмних документів із питань виховної роботи, формування в молодих учителів посадових умінь і навичок;
  •  поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета та методики його викладання, поповнення знань із суміжних предметів;
  •     науково-методична робота з вивчення узагальненого передового педагогічного досвіду (на місцевому, районному рівнях), визначення шляхів творчого його використання;
  •  здійснення заходів щодо підвищення освітнього, науково-методичного та культурного рівня молодого педагога.

Організація роботи з молодими вчителями  передбачає дотримання принципів науковості, доступності, варіативності, новизни, зворотного зв'язку.

Учитель для школи - це те ж саме, що сонце для Всесвіту.

  Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині.

Остання заіржавіє в мертвому заціпенінні,

якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух!

А. Дістервег

допомогти молодому вчителеві в його професійному становленні, розв’язанні

конкретних проблем методики викладання української мови та літератури, подолання труднощів, із якими зустрічається молодий учитель, підтримати творчу наснагу, бажання  плідно працювати, сприяти ознайомленню із сучасними методами і технологіями навчання й на цій основі виробленню власного педагогічного стилю роботи

набуття молодими вчителями практичних навичок необхідних для             педагогічної роботи;

формування вмінь застосовувати теоретичні знання, одержані під час навчання,  в конкретній практичній діяльності;

ознайомлення з особливостями роботи зі шкільною документацією;

вивчення молодими педагогами перспективного педагогічного

досвіду;

ознайомлення із сучасними інтерактивними методами і

прийомами навчання, формами організації навчальної діяльності

дітей на уроці, новими педагогічними технологіями;

ознайомлення із сучасними засобами навчання, засвоєння методики

їх використання;

ознайомлення із психолого-педагогічними особливостями

роботи зі здібними та обдарованими учнями.

                                         

                                                      Через три-п'ять років після

закінчення вузу вчитель повинен знати

в три, у п'ять,  у десять разів більше,

ніж знав він у перший рік своєї роботи

В. О. Сухомлинський

  •  РОЗВ'ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ

Педагогічна ситуація — сукупність умов і обставин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного рішення.

Складні педагогічні ситуації виникають часто й мають бути очікувані педагогом. Уміння передбачати ситуацію, готовність впливати на її розв'язок зміцнюють авторитет педагога, стимулюють його творчу активність, карбують педагогічну майстерність.

Педагогічна ситуація може перетворитися на проблему або задачу. У педагогічній ситуації центральним елементом є суб'єкт, у задачі знакова модель, а в проблемі суперечності.

Щодня перед педагогами постають проблеми. Як їх вирішувати? Кожний це робить по-своєму, виходячи з власного досвіду, знань та умінь. Є певні закономірності, врахування яких може сприяти більш раціональному вирішенню педагогічних ситуацій, заощадженню часу, коштів і здоров'я.

Рецепту для кожної окремої педагогічної ситуації не існує, але їх розв'язанню могли б сприяти такі заходи:

  •     практикуми вчителів-предметників для молодих спеціалістів щодо визначення способу розв'язання педагогічної ситуації;
  •  засідання малих педрад з участю молодих спеціалістів, моделювання педагогічних ситуацій, де педагоги і психологи могли б проаналізувати педагогічні ситуації, накреслити програму дій;
  •     індивідуальна корекційна робота психолога з молодим педагогом;
  •     створення психологічного комфорту для педагогічного й учнівського колективів.

Алгоритм розв'язання педагогічних ситуацій

  1.  Зберіть і запишіть інформацію (уявіть, що збираєте її не для себе — такий прийом стримує емоції, які заставляє  діяти розумно).
  2.  Чітко визначте проблему.
  3.  Сформулюйте ситуацію (проблема, її учасники; стежте за змінами в ситуації, бо вони можуть змінити і навіть стимулювати проблему).
  4.  Зрозумійте причину.
  5.  Зберіть інформацію про учасників педагогічної ситуації (кого це стосується? які в кого ролі?).
  6.  Чітко уявіть кінцеву мету (чого бажаєте в результаті ви та інші?).
  7.  Розберіться, чи потрібна допомога (підтримка).
  8.  Визначтесь із прийнятною для вас, тактикою й технікою дій.
  9.  Обміркуйте якомога більше варіантів розв 'язання ситуації.
  10.  Проаналізуйте всі варіанти розв'язання ситуації (плюси, мінуси).
  11.  Оберіть основний варіант.
  12.  Оберіть запасні варіанти.
  13.  Уявіть найгірший результат, який реально може бути за умови невдачі в усіх варіантах.
  14.  Вибравши основний шлях розв'язання ситуації, забудьте про всі інші.
  15.  Складіть план дій (з термінами).
  16.  Заохочуйте, мотивуйте, налаштовуйте себе.
  17.  Починайте рішуче діяти за планом.
  18.  Перевіряйте правильність дій (щоб за потреби змінити їх тактику чи техніку).
  19.  Пам'ятайте, що маєте справу з особистостями
  20.  Поважайте свої і чужі дії.

  •  ППЧ - професійно-педагогічні читання

Мають на меті допомогти виробити навички розв’язання педагогічних задач та психолого-педагогічних ситуацій через читання та обговорення літературних педагогічних ситуацій.

  •  ДИСКУСІЯ

Дискусія — з лат. означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Мета дискусії— виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору. Дискусії можуть бути вільними і керованими. Дискусія є доцільною і ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.

Завдання дискусії:

поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається;

виявити заплутані питання;

розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думки опонентів;

• формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.


Головні правила ведення дискусії:

сперечатися по суті, пам'ятаючи, що головне в дискусії — аргументи, факти, логіка, доказовість;

не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку, не нав'язувати свою думку, поважати погляди опонентів, прагнути, перш ніж критикувати, спробувати їх зрозуміти;

виявляти стриманість у суперечках, чітко формулювати власні думки;

намагатися встановити істину, а не демонструвати своє красномовство;

виявляти самокритичність, уміння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації;

постійно пам'ятати, що головна мета дискусії — не довести перевагу своєї ідеї, а відкинути помилкові судження і переконання, визнати істину.

Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

  •  дискусія, пов'язана з поясненням нового матеріалу;
    •  дискусія групова;
    •  дискусія оглядова (загальна);
    •  мозкова атака тощо.

Дискусія передбачає організований обмін думками і поглядами учасників групи з приводу даної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формулювати думки і висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів, зважувати їх істинність.

Дискусію можна розподілити на такі етапи:

  1.   Вступ. Формулювання проблеми, визначення її актуальності, спрямування виступів у потрібне русло.
  2.   Власне дискусія, суть якої — підвести учасників до розв'язання проблеми.
  3.   Заключне слово методиста (підсумки).

  •  ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА

Ця форма методичної роботи спрямована на формування творчої активності, розвиток ініціативи молодого педагога, узагальнення й поширення його першого досвіду, зростання авторитету серед колег.

Технологія проведення:

  1.   Підготовча робота (вивчення першого досвіду роботи вчителя,   відвідування уроків, позакласних заходів).
  2.   Ознайомлення з виставкою творчого доробку молодого педагога. Презентація вчителя, його творчих здобутків адміністрацією школи, колегами по роботі, вихованцями, батьками. Експрес-інтерв'ю з педагогом.
  3.   Педагогічна вітальня, в ході якої колеги, учні виконують пісні про школу, вчителя, рідний край, де панує гумор, фантазія.

Технологія має варіативний характер і може змінюватися. Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердженню в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку, толерантного ставлення до молодих колег.

РОБОТА НАД ІНДИВІДУАЛЬНОЮ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЮ ТЕМОЮ   (ПРОБЛЕМОЮ)

Індивідуальна науково-методична робота — усвідомлена, цілеспрямована, планомірна та безперервна праця молодих педагогів щодо вдосконалення їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.

Науково-методична тема (проблема) — питання чи комплекс питань, які об'єктивно виникають в організації навчально-виховного процесу і розв'язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес.

Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою), вчитель поглиблено й цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо отриманої в ході курсової перепідготовки, участі в роботі семінарів, у процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з ППД. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомів науково-дослідної діяльності, вчиться оформляти й подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою).

Алгоритм роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) :

  1.  Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:
  •  ознайомлення з літературою;
  •  ознайомлення з нормативними документами;
  •  вивчення ППД з проблеми дослідження.

2. Детальне ознайомлення з проблемою за допомогою літературних джерел:

складання картотеки літературних джерел;

виписки з літературних джерел.

3.  Уточнення теми і розробка попереднього варіанту плану індивідуальної науково-методичної роботи:

  •  обгрунтування вибору теми;
  •  актуальність і новизна;
  •  добір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;
  •  формулювання мети та завдань роботи;

  розробка календарного плану індивідуальної роботи.

  1.   Формулювання припущень, добір та розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.
  2.   Впровадження інновацій у практику власної педагогічної діяльності.
  3.   Аналіз та оцінка результатів роботи над індивідуальною науково-методичною темою, формулювання висновків та пропозицій.
  4.   Літературне оформлення роботи, звіт про отримані результати перед колегами.

Роботу над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) доцільно розподілити принаймні на два етапи.

На першому етапі вчитель має всебічно ознайомитися з вирішенням обраної ним теми (проблеми) в науці, зіставити особистий досвід із досвідом колег чи висвітленим у літературі.

На основі аналізу різних точок зору на вирішення конкретної проблеми педагог визначає особисту позицію, а зіставлення власного досвіду викладання з нагромадженими в науково-педагогічній і методичній літературі ідеями, методами та прийомами дасть йому можливість визначити, що він уже знає й може робити з даної проблеми, що принципово нове міститься в його досвіді роботи, у чому він може піти далі зафіксованого в книгах і статтях і, врешті, що він не освоїв у своїй практичній роботі.

Другий етап — конструювання нового досвіду на основі кращих досягнень науки і практики викладання, а також перевірка його ефективності, аналіз отриманих результатів викладання.

Результативність роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) може оцінюватися на основі таких показників:

  •  розвиток навичок навчально-пошукової діяльності (забезпечення науковості методичної роботи; удосконалення наукової організації праці; використання довідкової, енциклопедичної літератури, науково-інформаційних джерел; розроблення програми діяльності, цілей);
  •  інформаційні підходи до практичної індивідуальної діяльності (проведення пошукової роботи з питань удосконалення змісту, методів роботи; вироблення вмінь аналізувати, осмислювати чужий і власний досвід; нестандартне, оригінальне розв'язання завдань);
  •  організація роботи над обраною науково-методичною темою (розроблення теми, її апробація та впровадження, прогнозування можливих
    результатів; оновлення змісту, форм та методів навчально-виховної діяльності;).

  •  звіт Із використанням різних джерел

Це одна з форм письмового представлення результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою (проблемою).

Найчастіше звіт готують за результатами опрацювання літературних джерел з проблеми дослідження. У даному випадку він містить короткий виклад змісту одного чи кількох літературних джерел, основні фактичні відомості і висновки, перелік необхідних для ознайомлення в подальшій роботі публікацій, а також висновки щодо практичного використання положень авторів.

Послідовність пошуку наукової інформації для підготовки тексту звіту наступна:

  1.   Збір загальної інформації з проблеми, яка вивчається, за допомогою енциклопедій, словників, довідників і підручників.
  2.   Систематизація та використання знайдених першоджерел для подальшого ознайомлення з проблемою.
  3.   Пошук наукових оглядів та монографій, ознайомлення з ними і виявлення в них посилань на оригінальну літературу.
  4.   Систематичний пошук і ознайомлення з публікаціями з обраної

проблеми.

  1.  Вивчення оригіналів наукових робіт та конспектування.

Орієнтовний зміст та оформлення звіту за результатами опрацювання літературних джерел:

  •  Титульна сторінка: назва теми і автор звіту;
  •  Посібник : виклад сутності основних положень авторів;посилання на першоджерело; зміст однакових та зіставлення відмінних поглядів чи позицій різних авторів;
  •  ЗМІ : аналіз існуючих точок зору на проблему, що розглядається в ЗМІ – засобах масової інформації;
  •  Інтерв’ю : виклад принципово   положень та підходів колег з проблеми;
  •  Дискусія: виділення малорозроблених, незрозумілих чи дискусійних положень;
  •  Висновки: висловлення власного ставлення до авторської позиції.

Звіт з використанням різних джерел готують насамперед для себе, щоб мати можливість із його допомогою осмислити й передати ідеї, думки, узагальнення іншим, спільно їх обговорити. Звіт може слугувати основою для усного виступу з елементами імпровізації або ж бути зачитаним дослівно.

  •  
  •  ДИДАКТИЧНА ГРА

Це метод імітації (наслідування, відображення) ухвалення рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками.

Дидактичні ігри пов'язані насамперед із двома особливостями навчального процесу: проблемністю навчання та навчанням через дію.

Проблемність реалізується через самостійне вирішення молодим педагогом поставленої проблеми (завдання) за умови недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опановувати новий зміст або знайти нові зв'язки між уже засвоєними відомостями. При цьому формуються нові уміння через реалізацію процесу діяльності, тобто відбувається навчання через дію.

Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм засвоєння матеріалу, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії людей, продуктивної форми спілкування з елементами змагання, невимушеності, непідробної цікавості. Гравці пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в нових ситуаціях, розвивають свою увагу, фантазію. Навіть найпасивніші докладають зусиль, щоб не підвести товаришів по грі. При цьому спілкування є головним енергетичним джерелом гри, яке підсилює її емоційний бік.

Аналіз ідей, що реалізуються в процесі гри, дає змогу учасникам перевірити альтернативні рішення, вивчити свої сильні та слабкі сторони у взаємодії з іншими людьми і провести аналіз помилок, що надалі дає змогу значно ефективніше вирішувати питання в аналогічних реальних ситуаціях.

Основні поняття, що характеризують дидактичні ігри:

  •  об'єкт, що моделюється, — установа, підприємство, цех, дільниця, відділ тощо;
  •  процес, що моделюється, — проектування, управління, підготовка виробництва тощо;
  •  проспект гри, у якому розкривається концепція гри, її загальний зміст і умови застосування; вказується, для чого необхідне її проведення, діяльність яких посадових осіб моделюється, для якої аудиторії призначена гра;
  •  сценарій, у якому характеризується об'єкт діяльності, визначаються ролі, описуються правила гри;
  •  ігрова обстановка — форми взаємодії гравців у процесі гри (за допомогою ігрових предметів, використання документів, ЕОМ);
  •  регламент — порядок розігрування частин гри, характеристика часу проведення;
  •  адміністратор — особа, яка очолює групу організаторів для проведення гри;
  •  ігрові команди — групи гравців з конкретними ролями;
  •  група експертів — група компетентних осіб, яка створюється для вирішення можливих ситуацій та непорозумінь;
  •  ігрова діяльність—діяльність, пов'язана з функціонуванням гравців як представників тих чи інших організацій або їхніх підрозділів, що беруть участь у грі;
  •  діяльність з приводу гри — обговорення, зауваження з приводу гри, проблеми, що вивчається, між гравцями, іншими учасниками гри;
  •  ігрова роль — відображення деякої реальної ролі або їх сукупності у грі.

Принципи побудови дидактичних ігор

Наочність і простота конструкції (моделі). Не слід намагатися відобразити у грі всі функції і процедури управління реальною господарською діяльністю («зневажати зневажуване»).

Автономність тем і фрагментів гри, що вимагає певної гнучкості структури гри з тим, щоб окремі її частини могли розігруватись відносно самостійно. Все це дає змогу «налаштовувати гру» для конкретного складу її учасників.

Можливість подальшого вдосконалення й розвитку конструкції (моделі) гри. «Відкритість» ігрової моделі, що дає змогу їй стати окремим блоком і входити в інші, більш складні конструкції гри.

Раціональне поєднання в ігровому експерименті ігрової діяльності і діяльності з приводу гри. Гра є своєрідним полігоном, основою для діяльності з приводу гри. Вони призначені для аналізу й визначення шляхів і способів вдосконалення управління певною системою, для ухвалення оптимальних рішень у даній конкретній ситуації. Ця мета може бути реалізована в процесі діяльності з приводу гри.

Максимальне звільнення учасників від рутинних ігрових процедур. Це дає змогу більше уваги приділяти аналізу та обговоренню проблем, що розглядаються.

Максимальне використання готових розробок, у тому числі програми для ПК, економіко-математичних моделей тощо. Успішне проведення гри досягається у випадку, коли в матеріалах для її проведення міститься добре продумана й ретельно відпрацьована методика обробки і систематизації ігрової та експертної інформації.

Спрямованість всіх елементів гри на розв'язання проблеми, що розглядається. Проведення гри не є самоціллю. Кожна дидактична гра покликана допомогти у вирішенні певної проблеми, прийнятті оптимального рішення, ефективному засвоєнні певної навчальної інформації тощо.

  •  ДІЛОВА ГРА

Це метод навчання професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, з обов'язковим динамічним розвитком ситуації, задачі чи проблеми, що розв'язується в чіткій відповідності до характеру рішень та дій її учасників.

У процесі ділової гри відбувається діалог на професійному рівні, зіткнення думок і позицій, взаємна критика гіпотез і пропозицій, їх обґрунтування й зміцнення, що веде до появи нових знань, сприяє набуттю досвіду вирішення професійних задач і психолого-педагогічних ситуацій.

Процес створення гри містить певні етапи, що вимагають здійснення певних досліджень та розробок.

  1.    Вибір теми гри. Тема гри містить психолого-педагогічну ситуацію або завдання, для вивчення яких доцільно використати гру.
  2.    Визначення типу за призначенням (для навчання, з дослідницькою метою, для ухвалення рішень, проектування, з кадрових питань).
  3.    Виділення цілей конструювання (коротко характеризується мета гри, визначається обсяг знань, якими повинні володіти учасники гри до її початку).
  4.   Аналіз головних закономірностей, зв'язків, відносин у моделюючій діяльності, виходячи з проблеми, яка лежить в основі гри.
  5.    Розподіл ролей між учасниками гри необхідно проводити з урахуванням їх особистих даних, знань і здібностей. Водночас важливо, вибір ролі, які виконує кожен учасник, не залишалися незмінними у всіх іграх. Для підвищення відповідальності й активності учасників з їх числа необхідно виділити рецензентів кожної ролі, опонентів і групу експертів або оцінювачів.

Особливе місце належить методисту, який вирішує спірні питання, що виникають у ході гри, контролює дотримання певного ігрового режиму й оцінює діяльність кожного учасника.

  1.    Створення переліку рішень, які можуть ухвалювати гравці.
  2.    Деталізація сценарію, формування впливів навколишнього середовища. Оскільки в основі гри лежить модель події, ситуації навчально-виховного процесу, то ця модель повинна бути створена заздалегідь.
  3.    Формування правил, розподіл рішень між гравцями. Уточнення основних етапів.

9. Формування системи заохочень. Для кожної гри розробляється
система стимулювання. Слід конкретно вказати кожному учаснику, за
що він заохочується або штрафується у процесі гри, а також правила
підрахунку результатів гри в цілому.

  1.    Проведення гри. Оцінка ухвалених рішень і визначення переможців у діловій грі.

 Підбиття підсумків ділової гри.

Завдання, які необхідно реалізувати в процесі стажування:

набуття практичних навичок, необхідних для педагогічної роботи по спеціальності;

формування вміння застосовувати теоретичні знання в конкретній практичній роботі;

набуття і вдосконалення педагогічних навичок виховної роботи з дітьми;

вивчення передового педагогічного досвіду і подальше удосконалення різноманітних форм і методів роботи для активізації пізнавальної діяльності учнів;

вивчення ділових якостей молодого спеціаліста з метою раціонального використання його в системі освіти.

Орієнтовний план роботи стажиста

Навчальна робота:

вивчити принципи перспективного й поточного планування навчально-виховного процесу в школі та взяти посильну участь у плануванні роботи школи;

планувати навчально-виховну роботу із свого предмета;

розробляти поурочні плани та подавати їх на затвердження своєму керівнику;

планувати позакласну роботу у відповідності з планом виховної роботи школи;

у навчальній роботі використовувати різні методи, прийоми, форми й засоби, що активізують пізнавальну діяльність учнів;

організовувати й проводити позакласну роботу з предмета;

надавати індивідуальну допомогу учням із свого предмета;

брати активну участь в організації загальношкільних заходів із свого предмета.

Методична робота:

брати активну участь у роботі шкільних, районних методичних комісій;

із допомогою керівника вибрати й розробити одну із методичних тем і написати реферат;

ознайомитись із технічними, наочними засобами навчання школи з метою подальшого ефективного використання їх у своїй роботі;

відвідати уроки досвідчених спеціалістів, взяти участь в їх аналізі;

підготувати та провести не менше двох відкритих уроків (вказати тему, дату проведення);

проводити аналіз знань учнів, використовуючи різні форми опитування та оформити їх результати згідно діючих вимог, норм оцінювання навчальних досягнень учнів;

систематично знайомитись з педагогічною та методичною літературою і брати участь в її обговоренні

Робота класного керівника.

Стажист повинен виконувати функції класного керівника, навіть і в тому випадку, коли він не призначений на цю посаду.

вивчити склад класу (документацію, сімейний стан) та індивідуальні особливості учнів;

скласти психолого-педагогічну характеристику класу й подати її своєму керівникові;

організовувати дитячий колектив;

проводити класні збори (батьківські, учнівські).

Заходи

Виконавець

Термін

1.

  •  Знайомство з молодими фахівцями.
  •  Час спілкування «Розповідь про себе».
  •  Анкетування.
  •  Обговорення плану роботи „Школи молодого вчителя” на 2012  –2013  н.р.
  •  Планування роботи вчителя, класного керівника.
  •  Робота з навчальними програмами і пояснювальними записками до них, шкільною документацією.

Вересень

2.

  •  Методика вивчення навчальних досягнень учнів.
  •  Вимоги до перевірки учнівських зошитів.
  •  Ведення тематичного обліку знань учнів

Жовтень

3.

  •  Вимоги до планування й проведення уроку відповіднодо вимог особистісно орієнтованого навчання.
  •  Планування і методика підготовки сучасного уроку. 
  •  Ділова гра „Інтерактивні методи навчання”
  •  Відвідування уроків досвідчених учителів.
  •   Формування навичок самоаналізу уроку

Листопад

4.

  •  Створення належного психологічного клімату в учнівському колективі.
  •  Здійснення індивідуального і диференційованого підходу на уроці.
  •  Проведення самоаналізу уроку, виховного заходу (практичне завдання)
  •  Моніторинг результативності роботи вчителя-предметника за І семестр

Грудень

5.

  •  Консультація “Методи вивчення особистості. Ефективність їх застосування”.
  •  Організація індивідуальної роботи з батьками.
  •  Огляд методичної та довідкової літератури з пихології.

Січень

6

  •  Дискусія “Основні фактори, які впливають на рівень виховання школярів”.
  •  Відвідування та аналіз уроків молодих учителів.

Лютий

7

  •  Методика організації самостійної роботи учнів.
  •  Проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці та в позаурочний час.
  •  Практикум “Відвідування й аналіз уроків, заняття гуртка (в рамках тижня майстер-класу).

Березень

8

  •  Гра-тренінг “Домашні завдання” (кожен учасник представляє свої варіанти завдань відповідно до вимог диференціації та індивідуалізації).
  •  Організація індивідуальної роботи з учнями, які засвоюють навчальний матеріал на початковому рівні.

Квітень

9

  •  Методика проведення консультацій, державної підсумкової атестації учнів.
  •  Організація літнього відпочинку школярів, методика проведення навчальних екскурсій, навчальної практики.
  •  Моніторинг результативності роботи вчителя-предметника за рік
  •  Анкетування. Пропозиції молодих спеціалістів щодо покращення роботи „Школи молодого вчителя”
  •  Звіт роботи вчителя-стажиста

Травень

 

 

Засідання №2 

План

1. Планування і методика підготовки сучасного уроку.

2. Вимоги до планування й проведення уроку відповідно до вимог особистісно орієнтованого навчання.

3. Ділова гра „Інтерактивні методи навчання”

4. Формування навичок самоаналізу уроку

Хід заняття:

Урок – це дзеркало загальної

педагогічної культури вчителя,

мірило його інтелектуального багатства,

показник його світогляд, його ерудиції.

В. Сухомлинський

1. Вступ.

Класно-урочна система існує понад три століття. Вона виправдала себе, бо на уроці закладається фундамент освіченості й вихованості учнів. Від уроку, за висловлюванням В.О.Сухомлинського, тягнуться незримі зв’язки з інтересами, запитами, уподобаннями школярів.

Сучасна школа прагне до того, щоб ширше використати можливості уроку як випробуваної форми організації навчання і виховання учнів.

Завдання, поставлене перед кожним вчителем, щоб кожний урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів школярів, здобуттю навичок самостійного поновлення знань, прищеплював любов до праці, щоб вивчення основ наук було тісно пов’язане з сучасним життям, відноситься і до вчителя-словесника.

Урок – надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності, найголовніше в ньому – єдність форми і змісту, реалізація цілей і завдань. Кожне заняття несе певний обсяг інформації, проте лише від учителя залежить, скільки її зможуть сприйняти й засвоїти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому потрібно скористатися. Якість уроків залежить від особистісного підходу до навчального процесу, взаємодії вчителя й учнів, духу творчості та інших чинників, що стимулюють навчальну діяльність.

Сучасним уважаємо урок, який своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою й методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективним. На такому уроці школярі оволодівають достатнім обсягом знань, вчаться творчо застосовувати їх, набувають потрібних комунікативних умінь і навичок, формуються як мовні особистості.

Стрижень сучасного уроку української мови – робота з розвитку комунікативної компетентності учнів із широким застосуванням різних засобів навчання, зокрема аудіовізуальних, що дають змогу використовувати у процесі навчання звук і зображення, створювати потрібну для занять мовну ситуацію. Усе це істотно поліпшує оволодіння мовою як засобом спілкування.

Уроки української мови традиційно поділяють на дві групи: аспектні й уроки розвитку мовлення.

Мета аспектних уроків – на основі засвоєння теоретичних лінгвістичних відомостей сформувати й розвинути в учнів частково мовленнєві, або первинні, уміння й навички (фонетичні, лексичні, словотвірні, правописні тощо). Тут переважають вправи, спрямовані на вивчення окремих одиниць мови (звуків, морфем, слів, словосполучень, речень).

Уроки розвитку мовлення покликані формувати й розвивати у школярів комунікативні (вторинні) вміння і навички.

На цих уроках доцільно широко використовувати різні засоби навчання (мовні, аудіовізуальні тощо), які дають змогу створювати потрібні для занять мовні ситуації. Усе це допомагає учням оволодіти мовою як засобом спілкування, набути належних комунікативних умінь і навичок.

2. Під особистісно орієнтованим навчанням розуміють органічне сполучення навчання(нормативно відповідного до діяльності суспільства) та учіння як індивідуально значущої діяльності окремого суб’єкта, в якій реалізується досвід його життєдіяльності.
Для проектування та реалізації (
методики проведення нестандартних уроків) в практику роботи особистісно орієнтованої системи навчання надзвичайно важливим є виконання низки вимог, а саме:
- особистісно орієнтоване навчання має забезпечити розвиток та саморозвиток особистості учня, виходячи з його індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання і предметної діяльності;
- освітній процес особистісно орієнтованого навчання надає кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації і суб’єктний досвід, можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності і поведінці;
- зміст освіти, засоби і методи його реалізації добирають і організовують так, щоб учень міг виявити вибірковість до навчального предмета, його виду та форми;
- особистісно орієнтоване навчання будують за принципом варіативності, тобто визнання різноманітності змісту і форм навчального процесу, вибір яких повинен здійснювати вчитель-предметник з урахуванням рівня розвитку кожної дитини, її педагогічної підтримки в пізнавальному процесі, скрутних життєвих обставинах.
Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на розв’язання таких завдань: 
- подолання труднощів, викликаних генетично та соціально зумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей;
- підвищення престижу шкільної освіти, формування в дітей стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно навчатися;
- виховання в кожної молодої людини навичок соціально-моральної поведінки, духовної та побутової культури, культури праці, естетично, екологічно та фізично здорового способу життя, тобто тих рис особистості, яких вона не може набути тільки на уроках.


Часто учень і вчитель по-різному сприймають один і той самий зміст. Виникає необхідність погодження цих сприймань, перекладу того змісту, яким володіє учень, на науковий зміст, тобто відбувається своєрідне «окультурювання» суб’єктного досвіду учня. Саме таке завдання має вирішувати вчитель за допомогою усього класу на уроці.
Робота на уроці з суб’єктним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки: вміння не просто викладати свій предмет, а аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.
У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, підкріпленого науковим знанням. Учитель постійно звертається до класу із запитаннями типу:
-    Що ви знаєте про це?
-    Які ознаки, властивості можете виділити (назвати, перелічити тощо)?
-    Де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?
-    З якими з них ви вже зустрічалися?
Під час бесіди немає правильних (неправильних) відповідей – є різні позиції, точки зору. Учитель виділяє їх, потім починає обробляти з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він має не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання. Учні не просто засвоюють готові зразки, а усвідомлюють, яким чином вони отримані, чому в їх основі лежить той чи інший зміст, якою мірою він відповідає не тільки науковому знанню, а й особистісно значущим цінностям (індивідуальній свідомості). Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому чітко визначені контекст та зміст бесіди, але їх передача організована як «зустріч» різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.
Саме такий урок можна назвати особистісно орієнтованим. Під час його
проведення вчитель не просто чуйний до дітей, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке слід засвоїти. За таких умов це знання стає особистісно значущим.

Основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку:
o    пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
o    орієнтація на процес навчання;
o    орієнтація на особистісні досягнення учнів;
o    створення емоційно актуального фону уроку;
o    чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;
o    раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;
o    використання активних методів навчання;
o    зв’язок з раніше вивченим матеріалом, досвідом, набутим учнем;
o    формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;
o    заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.
Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.
Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути:
o    використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дають змогу розкрити суб’єктний досвід учнів;
o    створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;
o    стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь;
o    використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;
o    оцінювання досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;
o    заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;
o    створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б давали змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовираження учня.


 Технологія особистісно орієнтованого уроку
1. Етап орієнтації:
o мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу;
o    орієнтація учнів щодо місця заняття, яке проводиться в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо);
o    опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.
2.    Етап покладання мети:
визначення разом з учнями особистісно значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку (робота учня саме на цьому уроці як передумова для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя);
o    визначення показників досягнення поставлених завдань (знання, уявлення, способи діяльності).
Методи й засоби реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо.
3.    Етап проектування:
o    залучення учнів (у разі можливості) до планування діяльності, яка здійснюватиметься на уроці, через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності тощо);
o    складання плану наступної роботи;
o    обговорення плану роботи, яку передбачено виконати.
4.    Етап організації виконання плану діяльності:
o    подання варіативних способів навчальної діяльності (письмового або усного; індивідуального або в групі; переказ опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальненому вигляді або на конкретних прикладах тощо);
o    вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (
конспект уроків в школі, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);
o    вибір учнями (у разі можливості) завдань та способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та вироблення навичок;
o    варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).
Методи і засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень: виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.
5.    Етап контрольно-оцінювальний:
o    залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю у парі чи групі; самоконтроль);
o    участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо- та самоаналіз);
o    надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі;
o    використання механізмів позитивного ставлення до успіху школяра та оцінювання за дванадцятибальною системою навчальних досягнень учнів не тільки кінцевого результату, а й усього процесу навчання.
Засвоєння учнями структури діяльності відбувається завдяки вчителю, який допомагає учням:
o    орієнтуватися у навчальному матеріалі (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття);
o    визначати або брати участь у визначенні мети конкретної навчальної діяльності;
o    реалізувати план діяльності, мати можливість варіювати цей процес у межах визначених норм;
o    самостійно або спільно з іншими учнями та вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).
6.    Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності.

Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:

1) уроки засвоєння нових знань;

2) уроки засвоєння навичок і умінь;

3) уроки застосування знань, навичок і умінь;

4) уроки узагальнення і систематизації знань;

5) уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь

3. Сутність і види інтерактивних методів навчання.

Вимоги до сучасного уроку

3. Методи інтерактивного навчання 

Інтерактивне навчання на практиці.

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:

Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені в зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):

Правила для учнів:

Кожна думка важлива.
Не бійся висловитися!
Ми всі – партнери!
Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав, сформулював, висловив!
Говори чітко, ясно, красиво!
Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази!
Вмій погодитися і не погодитися!
Важлива кожна роль.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри"

"У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні". Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.

"Інтерактивні технології – не самоціль" Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети й приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Процес впровадження.

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже,
типові проблеми:

Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

учні набули культури дискусії;

виробилося вміння приймати спільні рішення;

поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";

якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

4. Презентації молодих вчителів інтерактивних методів, які вони використовують на уроках

5. Самоаналіз уроку – інструмент самовдосконалення вчителя, засіб формування й розвитку  професійних якостей педагога, що виявляються передовсім у його вмінні чітко сформулювати мету та завдання уроку, спланувати навчальну роботу і передбачити її результати.

Від уміння проаналізувати ситуації, що виникли у процесі проведення уроку, багато в чому залежить спроможність учителя організувати наступну педагогічну діяльність. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати  чужі та свої помилки.

Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань: 
-учитель краще усвідомлює систему своєї роботи, 
-швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання,
-робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі, 
-поліпшує якість планування наступних уроків,
-стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.
                                    Пам’ятка для самоаналізу уроку учителем

У процесі самоаналізу уроку доцільно відповісти самому собі на такі запитання:

 Наскільки зміст уроку відповідає вимогам навчальної програми?

 Яке місце уроку у вивченні теми або розділу? Як він пов’язаний з попереднім і наступними уроками рідної мови?

 У чому специфіка уроку? Який його тип?

 Яка мета уроку (навчальна, виховна, розвивальна)? Який між ними взаємозв’язок?

 Чи формувалися на уроці мовні й мовленнєві компетенції? Чи надавалась належна увага розвиткові мовленнєвої діяльності учнів (аудіюванню, читанню, говорінню, письму)?

 Наскільки структура уроку виявилася раціональною для досягнення  мети? Чи правильно було розподілено час на уроці?

 Які завдання уроку були головними? Які особливості класу, окремих груп школярів були враховані в завданнях?

 Які методи навчання були поєднані для розкриття нового матеріалу? Наскільки доцільний вибір методів навчання? Чи було застосовано інноваційні методи (розв’язання проблемних завдань, навчання за алгоритмами, моделювання ситуацій спілкування і под)?

 Які форми навчання були застосовані для засвоєння нового матеріалу і чому? Наскільки доцільно було використано наочність і технічні засоби навчання?

 Які реальні навчальні можливості учнів та їхні особливості були враховані при плануванні та проведенні  уроку? Чи було застосовано диференційований підхід до учнів?

 Чи проводилася робота з розвитку мовлення,  чи збагачуваввся й уточнювався словниковий запас учнів, чи удосконалювався граматичний лад мовлення, чи провадилася робота над правильним інтонуванням і дотриманням орфоепічних норм? Чи зверталася увага на дотримання мовного режиму?

 Як було організовано контроль рівня засвоєння мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок? У яких формах і якими методами цей контроль здійснювався?

 Чи було використано виховні можливості змісту дидактичного матеріалу з рідної мови (ентокультурознавчі відомості, інформація про загальнолюдські цінності)?

 Що допомогло забезпечити належний рівень працездатності учнів протягом усього уроку?

 Чи вдалося раціонально використати час, запобігти перевантаженню учнів?

 Чи підтримувалась належна психологічна атмосфера у спілкуванні з учнями? Завдяки чому?

 Чи було передбачено «запасні» методичні прийоми на випадок непередбачених ситуацій?

 Чи були відхилення від плану уроку, якщо так, то чому? Що в плані (конспекті) уроку варто відкоригувати?

 Чи повністю вдалося реалізувати поставлені завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як і коли можна  це виправити?

 Які недоліки уроку? У чому полягають їхні причини?

 Які висновки необхідно зробити на майбутнє?

Схема самоаналізу уроку 1

1.     Яке місце уроку рідної мови у вивченні теми, розділу, курсу? Як пов'язаний урок з попередніми й наступними уроками? У чому його специфіка?

2.     Як характеризуються реальні навчальні можливості учнів класу? Які особливості учнів були враховані мною при плануванні уроку?

3.     Задачі, розв’язані на уроці:

 освітні завдання уроку;

 виховні завдання;

 завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, інтересів;

 взаємозв'язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання.

4.     Які задачі були для мене головними, стрижневими, як було враховано особливості класу, окремих груп учнів?

5.     Чому саме така структура уроку була, на мою думку, раціональною для розв’язання цих завдань? Наскільки раціонально було використано час?

6.     Які основні поняття були головні на  уроці і чому? Як співвідносилися  діяльність учнів щодо сприйняття нового матеріалу та самостійне розв’язання ними мовних задач?

7.      Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими  їхній  вибір і поєднання?

8.     Яке поєднання форм навчання було обрано для опрацювання нового матеріалу і чому? Чи  було застосовано диференційований підхід?

9.     Як було організовано контроль рівня засвоєння мовних знань, мовно-мовленнєвих умінь і навичок учнів?

10.     Чи повністю було використано виховні можливості дидактичного матеріалу?

11.     Як використовувався на уроці навчальний кабінет? Чи доцільно було використано наочність і технічні засоби навчання?

12.     Чи було забезпечено психологічний комфорт? Чи було дотримано культури розумової праці?  Чи не були учні перевантажені?

13.    Чи було передбачено інші види робіт на випадок виникнення непербачуваної ситуації?

14.    Чи повністю вдалося реалізувати всі завдання? Якщо не вдалося, то чому? Які саме?

Схема самоаналізу уроку 2

1.     Чи відповідає зміст мого уроку вимогам програми, чи правильно визначено тип уроку, як цей урок пов’язаний з попередніми й наступними уроками?

2.     Чи правильно мною були визначено навчальну, виховну й розвивальну мету уроку та його завдання? Чи досягнуто мети? Чи відповідає завданням зміст уроку?

3.     Чи правильно визначено структуру уроку? Чи вдало було організовано на уроці роботу з формування основних мовно-мовленнєвих умінь, навичок?

4.     Які методи навчання були застосовані на уроці? Чи доцільні їх вибір і поєднання?

5.     Чи доцільно використано наочність і технічні засоби навчання?

6.     Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) домінували на уроці? Чи вдалий їхній вибір і поєднання?

7.     Чи ефективно було організовано самостійну роботу учнів, чи застосовувались елементи самоосвіти та  самовиховання?

8.     Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання й мовно-мовленнєві вміння учнів?

9.     Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж щодо домашнього завдання, чи визначалися його обсяг і складність? Чи було воно диференційованим?

10.    Чи раціонально використано час уроку?

11.     Які елементи, етапи, форми, методи були найбільш вдалими, чому?

12.     Чи здійснювались внутрішньопредметні і міжпредметні зв'язки? Як?

13.      Чи було дотримано правил педагогічного такту,  етики, норм стосунків вчителя й учнів?

14.       Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів? Які недоліки було виявлено, як їх усувати?

6. Діагностика вчителів.

Мистецтво педагога –
уміння моделювати власний успіх і успіх вихованця

Кожен має дар –

і ми всі потребуємо його реалізації!

В іншому разі наше життя не має сенсу.

Любити дитину такою, якою вона є,

вірити в дитину, в її можливості!   

 кредо сучасного вчителя

Засідання №3 

1. Створення належного психологічного клімату в учнівському колективі.

        2. Здійснення індивідуального і диференційованого підходу на уроці.

3.Проведення самоаналізу уроку, виховного заходу (практичне завдання)  

4. Моніторинг результативності роботи вчителя-предметника за І семестр

План

                                             Хід заняття:

Учитель має право вчити

й виховувати до тих пір,

поки сам учиться й удосконалюється.

В.Сухомлинський

1. Виступ психолога школи.

2. Реалізація особистісно орієнтованої парадигми навчання стає провідним напрямом розвитку освітньої системи в нашій країні. Диференційований підхід у навчанні є однією з невід'ємних характеристик реалізації означеної парадигми навчання в загальноосвітніх навчальних закладах держави. Цей підхід спрямовує вчителів на врахування психологічних індивідуально-типологічних характеристик учнів у процесі організації навчально-пізнавальної діяльності з предмета. Темпи сучасного життя потребують більш раннього визначення сфери подальшої професійної підготовки. Таку можливість надає школярам диференціація освіти.

Диференціація (лат.  — відмінність) в освіті — процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи.         

Диференційований підхід у навчанні здійснюється шляхом відбору змісту, рівня складності, форм, методів, засобів навчання, що відповідають особливостям учнів. Ураховуються такі психологічні особливості учнів: загальні навчальні здібності (рівень навченості з предмета, успішності в навчанні), спеціальні здібності учнів (художні,

музичні та ін.), пізнавальні інтереси, психофізіологічні параметри учнів, тип мислення, домінуючий тип сприйняття навчальної інформації, темперамент тощо.

Зважаючи на специфіку навчального предмета, конкретні навчальні цілі вчитель може враховувати різні психологічні особливості учнів та, відповідно, організовувати на цій основі диференційоване навчання. Лише детально вивчивши психолого-педагогігчні особливості дитячого колективу вцілому та кожного учня зокрема, педагог може знайти єдино правильний підхід у доборі та застосуванні режиму роботи на уроці та в позаурочних заходах. Факультативи забезпечують ефективне групове диференційоване

навчання, бо, на відміну від інших форм навчання, для них притаманними є такі особливості, як спільність пізнавальних інтересів учнів, їх позитивне ставлення до вивчення даного матеріалу, пізнавальна активність.  

        

На уроках з української літератури використовуються, скажімо, такі завдання:

- для найслабших - виразно прочитати твір (уривок), відповісти на питання до тексту, виразно й емоційно прочитати поезію напам’ять;

- для середніх - пояснити рідковживані чи малозрозумілі слова, назвати тематичний розряд твору, вказати ідейне спрямування його;

- для найсильніших визначити головну думку твору (уривка), висловити своє ставлення до прочитаного, визначити проблематику поезії, пояснити,  які почуття вона викликала.

Завдання ускладнюються поступово: від елементарних, репродуктивних до аналітико-синтетичних, проблемних і таких, які потребують особистісно-творчого підходу до сприймання опрацьовуваного тексту.

        Під час узагальнення та систематизації програмового матеріалу з української мови завдання теж можна індивідуалізувати:

- на “4” – “6”: визначити ряд однорідних членів; вказати, якими членами речення вони виступають, переписати речення, підкреслити його члени; визначити тип складнопідрядного речення;

- на “7” – “9”: накреслити схему однорідних членів, намалювати лінійну й просторову схеми;

- на “10” – “12”: дібрати усно власний аналогічний приклад і пояснити пунктограми, виконати повний синтаксичний розбір речення.

       Градація складності завдань логічно обумовлює і градацію в оцінюванні. Учні самостійно вибирають посильні завдання, а тому не виникає конфліктних ситуацій, пов’язаних з примусовим розподілом завдань різного рівня складності (а відтак і з оцінюванням). Оскільки кожне із завдань розраховане на певний час, учень, який обрав завдання із максимальною кількістю балів, але не вклався в термін, одержує відповідно знижену оцінку. Такий підхід не травмує психіку дитини, не принижує її людської гідності, а педагога убезпечує від мимовільної необ’єктивності у ставленні до учня.

Диференціація й індивідуалізація навчання максимально забезпечують самостійність учнів у роботі над навчальними, проблемними чи творчими завданнями, у розв’язанні різних за складністю питань.

Можна використовувати умовні позначки. Наприклад, червоний колір позначає завдання найвищого рівня складності, зелений – середнього, а жовтий – нижчого. Завдяки

цьому вчитель економить час, розподіляючи картки між учнями. Розмічаючи

дидактичний матеріал, учитель враховує два фактори: перший – при однаковому обсязі завдань різний рівень їх складності, другий – при завданнях приблизно однакового рівня складності різний їх обсяг.

        Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя передбачає, що всі учні одержують однакові завдання, але слабшим надається індивідуальна допомога під час їх виконання або окремі посильні для них завдання. Інколи учням пропонують легше завдання, але згодом ускладнюють додатковим, яке вони виконують відповідно до своїх

можливостей. Загалом диференціація завдань за змістом може здійснюватися на підставі кількості завдань, за ступенем їх трудності, самостійності виконання. На практиці такий поділ здійснюють на підставі реальних навчальних можливостей учнів. Формуючи такі групи, слід пам'ятати, що учні не повинні здогадуватися про причини їх поділу на групи. У складі групи може бути 4—6 учнів. Група може бути гомогенна (однорідна, учні

мають однаковий рівень навчальних можливостей) або гетерогенна (неоднорідна, учні мають різний рівень навчальних можливостей). Групове навчання сприяє використанню пошукових завдань, створює передумови для використання комплексних розумових дій. Навчальні завдання вирішуються у процесі спілкування учнів у групі, що сприяє вихованню колективізму, формуванню комунікативних якостей. Учитель здійснює розподіл праці між учнями групи, формулює основні та додаткові запитання, розраховує час на їх виконання, здійснює оперативний контроль. При цьому він прогнозує власну педагогічну діяльність на занятті.

Диференціація дає можливість забезпечує роботу з обдарованими дітьми.

3. Самоаналіз уроку – інструмент самовдосконалення вчителя, засіб формування й розвитку  професійних якостей педагога, що виявляються передовсім у його вмінні чітко сформулювати мету та завдання уроку, спланувати навчальну роботу і передбачити її результати.

Від уміння проаналізувати ситуації, що виникли у процесі проведення уроку, багато в чому залежить спроможність учителя організувати наступну педагогічну діяльність. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати  чужі та свої помилки.

Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань: 
-учитель краще усвідомлює систему своєї роботи, 
-швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання,
-робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі, 
-поліпшує якість планування наступних уроків,
-стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.
Презентації  молодими учителями самоаналізів уроку або  виховного заходу.

4. Учителі складають контрольні роботи відповідно до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів зі свого предмета, пов’язують їх зміст з виявленням

компетентності  учнів у навчальному матеріалі, сформованістю їхньої навчальної діяльності, рівнем інтелектуального розвитку школярів та їх навченості. Таким чином, визначення рівня навчальних досягнень учнів є одночасно і визначенням ефективності цілісного педагогічного процесу.

Основне завдання педагогічного моніторингу полягає в тому, щоб сприяти самоаналізу, самооцінці  вчителем власної діяльності й спільної з учнями, батьками, громадськістю.

Функціями педагогічного моніторингу є оцінювання поточного стану діяльності педагога й учня, спостереження за динамікою цілісного педагогічного процесу.

Проведення педагогічного моніторингу почилося  з усвідомлення  і формулювання цілей його проведення. Ця  мета поєднує  усі наступні етапи  обстеження і багато в чому визначають їхній зміст. Розробка етапів    включає конструювання системи контрольних завдань і засобів збору  додаткової інформації, організацію об'єкта контролю і проведення тестових зрізів,  збір даних про виконання учнями контрольних завдань, обробку отриманих даних, аналіз  і інтерпретацію результатів обробки. Усе це вимагає наявності в моніторингу  визначеної динамічної спрямованості .яка виражається в типах обстеження або контролю.

1. Порівняльний характер  моніторингу дає можливість  порівняння навченості учнів  і класів.

2. Пролонгований характер  передбачає  багаторазовий  збір  інформації протягом досить тривалого  періоду з визначеним контингентом учнів

3. Констатуючий характер - обстеження, спрямоване головним  чином на виявлення та опис стану знань учнів.

4. Діагностуючий  характер  –  обстеження,  спрямоване  на  встановлення причин виявленого стану знань учнів.

5. Прогнозуючий характер  - обстеження, на підставі якого можна здійснювати  прогнозування успішності  навчання учнів у майбутньому, виходячи з можливостей на даний момент.

Нульовий контрольний зріз

 Має характер, що констатує,  проводиться, як правило, у перші тижні навчального року,  або після прийому дитини до школи.  Організація  зрізу здійснюється викладачем, що веде даний предмет. Способи можуть бути різними: усний контроль, письмовий, тестовий і так далі...

Рейтинг учнів за підсумками навчальних  періодів

Мета: Проміжна оцінка діяльності учня і вчителя . Оцінка ступеня реалізації інтелектуального потенціалу  учня.

Інструментарій  

        Програма «Рейтинг». Вносяться підсумкові оцінки за період навчання,

виставлені вчителем. На виході маємо інформацію:

1. Успішність учня в процентному вираженні.

2. Якість навчання учня в процентному вираженні.

3. Рейтинг учня в класі.

4. Рейтинг учня в паралелі.

5. Рейтинг класу в паралелі.

6.  Список учнів з високим рівнем навчальних досягнень.

7. Список учнів з високим і достатнім рівнем навчальних досягнень.

8.  Список учнів, які знаходяться на достатньому рівні навчальних досягнень і мають декілька оцінок середнього рівня.

9. Список учнів, які мають початковий рівень навчальних досягнень із предмета.

Українська література 6 клас

Тема: Всеволод Нестайко. «Тореадори з Васюківки» (фрагменти). Виразне читання найцікавіших епізодів твору

Мета: розкрити особливості твору, його пригодницький характер; розвивати навички виразного читання, переказу прозового твору, коментування його; формувати вміння аналізувати поведінку героїв, їхні вчинки, вміння толерантно й аргументовано доводити свою думку; виховувати позитивні риси характеру, активну життєву позицію, оптимістичний світогляд, почуття дружби, любов до читання.

Мистецький контекст, міжпредметні зв’язки: пригоди і романтика у творах    Д. Дефо, Ж. Верна, М. Твена (зарубіжна література).

Методично-дидактичне забезпечення: портрет письменника, ілюстрації до твору, кадри із фільму, мультимедійна презентація.

Тип уроку: урок узагальнення знань та вмінь.

ХІД УРОКУ:

І. Етап орієнтації

1.Привітання.

У світ фантазії зробимо ще один крок,

А з творчістю ми вже стрічались не раз;

І знову вона завітає до нас.

Це час міркувань, наполегливий час.

Цікаві завдання чекають на вас.

2. Психологічний тренінг

- Давайте налаштуємось на позитивну роботу. Відкрийте долоні, заплющить очі і промовляйте за мною:

Я особистість творча!

Я впевнений у своїх силах!

У мене хороший настрій!

Я буду активно працювати на уроці!

Всім присутнім бажаю людяності!

  1.  Етап покладання мети  
  2.  Інтерв’ю (вправа «Мікрофон»)

Але перш ніж повідомити тему і мету сьогоднішнього уроку я хочу взяти у вас інтерв’ю.

- Чому сучасні діти надають перевагу: комп`ютеру чи книжці? А ви?

- Чи любите ви читати? Яка книжка є вашою улюбленою?

2. Висновок

Я не даремно поставила вам ці запитання, бо на сьогодні діти надають перевагу комп`ютеру, перегляду телевізійних передач та іншим розвагам. І на превеликий жаль читання книг відійшло на останнє місце.

А як, на вашу думку, можна підвищити інтерес до книжки? (Учні висловлюють свої думки щодо поставленої проблеми).

3. Слово вчителя

Учитель: Діти, я думаю, що сьогоднішній урок теж допоможе викликати інтерес до самостійного читання, бо сьогодні у нас узагальнюючий урок за повістю В.Нестайка «Тореадори з Васюківки», на якому ми ще раз згадаємо найцікавіші сторінки твору, будемо розвивати вміння і навички виразного читання, переказування, коментування подій та вчинків героїв, вчитимемося аргументувати свою думку. Я бажаю вам отримати задоволення від уроку. Вірю, що кожен запам’ятає щось із сьогоднішньої розмови і обов’язково використає отримані знання і вміння у житті. Нам треба підсумувати, чого ми навчилися, які висновки для себе зробили. А головне, - дати відповідь на ключове питання, поставлене на початку роботи з твором:

«Чи може пригодницький твір навчити чогось корисного?»

  1.  Запис теми в зошит                                                                                                                                                   
  2.  Етап проектування
  3.  Мотивація навчальної діяльності

1.Бесіда

  •  Діти, скажіть, чи любите ви мріяти?
  •  Про що зазвичай мрієте ?
  •  Чи завжди ваші мрії збуваються?
  •  Що треба зробити, щоб вони збулися?

...Мрійництво, жаго моя, живи!

В. Симоненко

2.Слово вчителя

Людина схильна мріяти. Ми мріємо про своє майбутнє і про те, що бажане, але недосяжне нам зараз… Прагнути чогось хорошого завжди приємно і корисно, бо виникає відчуття, ніби ти напівдорозі до щастя. Ось я, наприклад, мрію, щоб сьогоднішній урок пройшов вдало і продуктивно.

3. Очікування

- А що очікуєте ви від сьогоднішнього уроку?

  1.  Актуалізація опорних знань учнів
  2.  Повторення теорії літератури

Гра «Чи знаєш ти…»

  •  Які є роди літератури? (епос, лірика і драма)
  •  Що таке епос?  (рід літератури, що прагне зобразити дійсність в її об'єктивній сутності)
  •  Епічні жанри? (казка, оповідання, повість, новела, притча, роман)
  •  Що таке повість? (епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням)
  •  Який твір є пригодницьким?( це твір, в якому зображені непередбачені, несподівані події, випадки (допомога в скрутну хвилину та ін.), що трапляються з героями під час подорожі, мандрівки і часто пов’язані з ризиком)
  •  Який жанр твору «Тореадори з Васюківки? (пригодницька повість)

2. Вікторина «Так чи ні»

  1.  Хлопці хотіли прорити метро під  клунею. (Ні, під свинарником)
  2.  За проїзд у метро хлопці збиралися брати п’ять копійок з учительки української мови. (Ні, математики)
  3.  Дідусь у покарання примусив хлопців закопувати метро назад. (Так)
  4.  Зробити підводний човен хлопці вирішили з плоскодонки. (Так)
  5.  Щоб витягти цуценя з криниці, хлопці принесли мотузку з дому. (Ні, відв’язали козу)
  6.  Кандидатура цапа Жори не підійшла на тореадорський бій, бо він був з одним рогом. (Ні, бо був «дуже балакучий»)
  7.  Хлопці шукали порятунку від Контрибуції в калабані. (Так)
  8.  Павлусь дружив з Явою ще з першого класу. (Ні, з 4)
  9.  Сестра Яви не вимовляла літеру «Л». (Ні, «Р»)
  10.   Театр хлопці організували разом з учителькою Галиною Сидорівною. (Так)
  11.   Ява з Яришкою найчастіше сварилися через велосипед. (Так)
  12.   Думаючи, що вмирає, Ява подарував Яришці свій магнітофон. (Ні)

(Учні ставлять + або – на позначення правильного та хибного твердження, потім виконують взаємоперевірку за поданим ключем).

3.  Самоперевірка

  1.  Опрацювання матеріалу уроку
  2.  Етап організації виконання плану діяльності
  3.  Слово вчителя

Я бачу, що у змісті повісті ви орієнтуєтеся і пропоную вам виконати наступне завдання: проаналізувати окремі епізоди повісті та довести, що твір В.Нестайка є пригодницьким.

  1.  Робота в групах. Аналіз окремих епізодів

1-ша група («Метро»)

  •  Розкажіть про ідею хлопців, яку вони прагнули втілити у життя.
  •  Хто їм завадив виконати цю благородну місію?
  •  Що вам видалось кумедним у цій ситуації?
  •  Хто застав хлопів на цім краху їхньої праці?
  •  Як дід поставився до вчинку друзів?
  •  Чи можна сказати, що він не любив хлопців?
  •  Звідки походить ім’я Ява?

2-га група («Фараони»)

  •  Про які риси вдачі свідчить Явина допомога замурованому в кавунах Павлуші?
  •  Ява рятував Павлушу раз чи двічі?
  •  Яка позитивна риса вдачі Павлуші та Яви проявилася в кінці цього розділу?
  •  Про що свідчить те, що дід Салимон випустив з рук кийка і почав ловити кавуни?
  •  Хто із хлопців має прізвище, яке відповідає його звичкам?
  •  Як змінилася мова Степана Карафольки, коли той почав здійснювати обряд поховання Павлуші-Гаменготена?
  •  Яке покарання дістали хлопці за шкоду на баштані?

3-тя група («Тореадори»)

  •  Чому в хлопців з’явилася ідея провести бій биків?
  •  Розкажіть, як відбувався відбір кандидатури на цей бій?
  •  Кого було обрано достойною кандидатурою? Чому саме?
  •  Розкажіть про підготовку хлопців до бою. Який тореадорський реманент вони прихопили?
  •  Як проходив сам бій? Чим він завершився?
  •  Де хлопці шукали порятунку від Контрибуції?
  •  Як повелася Контрибуція далі? Як змінилося ставлення хлопців до цієї корови?
  1.  Фізкультхвилинка

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

  1.  Перегляд епізоду кінофільму «Тореадори з Васюківки» 5-7 хв.  (18.30 – 23.50)

Учитель: А зараз я пропоную вам переглянути цей епізод з короткометражної дитячої комедії Самарія Зелікіна за твором Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Фільм отримав Гран-прі на Міжнародному фестивалі в Мюнхені, Німеччина, 1968 року і головну премію на Міжнародному фестивалі в Олександрії, Австралія, 1969 року.

Завдання: знайдіть відмінності між текстом і фільмом

  1.  Доведіть, що твір пригодницький

(Відповіді учнів)(Це твір, у якому зображені непередбачені, несподівані події, випадки, що трапляються з героями під час подорожі, мандрівки тощо і часто пов`язані з ризиком).

  1.  Робота з таблицею

Герої твору „Тореадори з Васюківки” - ваші ровесники, їхні бажання вам цілком зрозумілі. Вони живуть, мріють про те саме, що й ви. Їхні палкі пориви і сподівання спрямовані на те, щоб зробити щось таке, аби всі ахнули. Але мрії та дійсність часто не збігаються.

За матеріалами прочитаних розділів заповніть таблицю (кожному)

МРІЯ

ДІЙСНІСТЬ

Збудувати метро в селі; влаштувати кориду; змайструвати підводний човен та ін.

«метро» насправді – канава, в яку провалилася свиня; корида – роздратована корова

СМІШНЕ, КОМІЧНЕ

СУМНЕ

Спроба розізлити корову; гра в фараонів і порятунок від баштанника

Крадіжку хлопці вважають геройством, інколи вони витрачають свою енергію на безглузді витівки

  1.  Робота з підручником

Знайдіть і зачитайте приклади комічного

  1.  Виставка малюнків

Готуючись до сьогоднішнього уроку, деякі учні уявляли себе художниками – ілюстраторами. А можливо, хтось і насправді мріє ним стати. Як от Ява з Павлушою мріяли стати то льотчиками, то міліціонерами… І результати роботи цих учнів ви бачите на нашій виставці.

  1.  Характеристика героїв твору. Метод «Прес»

Учитель: Ви побачили героїв твору на екрані, на малюнках.

А чи такими ви собі їх уявляли?

Пропоную вам методом «Прес» дати характеристику Яві та Павлуші.

Відповіді свої будуйте так:

Назвіть рису характеру.

Пояснітъ, чому ви так думаєте.

Наведіть приклади-аргументи з тексту.

Узагальніть свою думку, підсумуйте сказане. Таким чином ми можемо визначити позитивні та негативні риси характеру хлопців. (записати в зошит)

  1.  Міні-дискусія

Ви охарактеризували героїв позитивно, тому що їхні пригоди сподобалися вам, ваші мрії подібні до їхніх, адже вони ваші ровесники. Але послухайте ще одну думку. До нас надійшов лист від громадянки з особливими переконаннями.

ЛИСТ: « За що діти люблять Яву і Павлушу? Як така поведінка може вплинути на виховання підростаючого покоління? З кого брати приклад?! З тих хлопців, які  випустили під час лекції в клубі пугутькала, внаслідок чого лектор упав із трибуни і вилив собі на голову графин з водою; повісили на телеантену старі дідові підштаники; зіпсували свинарник! Це хулігани! Я згідна з думкою діда Салимона, що це гангстери, а не хлопці! Ким тут захоплюватися? Як можна дозволяти дітям таке читати? Ява і Павлуша тільки прославитися хочуть" і не більше!!!

Чи можете ви захистити Яву і Павлушу перед цією панею?

Давайте подискутуємо.

— Хто з вас підтримує цю громадянку? Доведіть, що Ява і Павлуша хороші діти, спираючись на текст.

Учитель. Хлопчики – ваші однолітки. Вони здатні на вигадку, бешкетують, завдають клопотів оточуючим. Але ми розуміємо, що все це вони роблять не зі зла, це – так би мовити, плоди їхньої бурхливої фантазії. Вони мріють, пізнають життя, і ми, читаючи твір, не засуджуємо їх, а сміємося і захоплюємося їхніми пригодами.

  1.  Етап контрольно – оцінювальний
  2.  Обговорення проблемного питання

Учитель: Урок добігає кінця і я хочу дізнатися, якої думки ви дійшли щодо пригодницького твору

  •  яку функцію він виконує – розважає чи повчає? Висловіть свої думки.
  •  Чого ж хотів навчити В.Нестайко нас своєю повістю?

Отже, пригодницький твір не лише розважає, але й навчає. А ще можемо сказати, що пригодницька література покликана навчати розважаючи..

  1.  Метод незакінчених речень:

«Сьогодні на уроці я зрозумів (ла)…»

«Мені твір сподобався тим, що навчає…»

Після вивчення повісті «Тореадори з Васюківки»  я зробив (ла) такі висновки…

3.Оцінювання учнів

  1.  Підсумок уроку

Слово вчителя

Я хочу подякувати вам за щирість і небайдужість. Наш урок хочу завершити словами В. Сухомлинського: «Ви живете серед людей. Знайте, що існує межа між тим, що вам хочеться, і тим, що можна. Ваші бажання - це радощі або сльози ваших близьких. Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре». Бажаю, щоб мрії, які у вас є збулися, щоб завжди вони у вас були.

  1.  Домашнє завдання

Написати міні-твір «Лист до Яви та Павлуші».

 

1. Методи вивчення особистості. Ефективність їх застосування.

Спостереження як метод одержання психологічної інформації. Спостереження відноситься до одного з основних емпіричних методів психологічного дослідження, що заключається у навмисному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ із метою визначення смислу цих явищ, що безпосередньо не даний. Існують різноманітні прийоми і методики спостереження за поведінськими реакціями людини, що дозволяють досвідченому спостерігачу проникнути у внутрішній зміст тих або інших зовнішніх проявів.

Існують різноманітні прийоми і засоби спостереження й інтерпретація різноманітних поведінських реакцій людей, по яких можна судити про типологічні риси характеру, особливостях інтелектуальної \ сфери людини, ступеню емоційної збуджуваності й ін.

У цілому метод спостереження називають ще "спланованим сприйняттям", використовується при вивченні особистості учнів, характеру взаємовідносин в учнівському колективі, його соціально-психологічного клімату. Результати спостережень можуть бути подані у вигляді щоденних записів або по спеціально розробленій схемі, а також фіксуватися в особому протоколі. Більш надійними будуть дані спостереження, записані за допомогою технічних засобів, а потім колективно проаналізовані учасниками дослідження. Основна гідність методу полягає в тому, що він подає дані про реальне, природне поводження і діяльність учнів.

Бесіда як метод одержання психологічної інформації. Бесіда дозволяє виявити індивідуально-психологічні особливості особистості: здібності, інтереси, вподобання й інше.

Сутність бесіди є допоміжним засобом для додаткового освітлення досліджуваної проблеми. Бесіда завжди повинна бути планово організована відповідно до задач дослідження. Запитання, що задаються в бесіді, можуть являти собою як би завдання спрямовані на виявлення якісної своірідністі досліджуваного процесу, але при цьому такі завдання повинні бути максимально природними і нестандартними. Така бесіда не повинна носити шаблоновий-стандартний характер, вона завжди повинна бути максимально ідеалізована.

Тестування залишається для вчителя одним із найбільше прийнятних засобів одержати близькі до об'єктивного дані про учня. Воно здатне дати прогноз із точністю 80-90 %.

Перше, що необхідно зробити вчителю, щоб уникнути помилок, - це скласти собі чітке уявлення про тестовий інструментарій, тобто про класифікацію і можливості найбільше поширених і що рекомендуються психологічних тестів і методик, що використовують для вивчення особливостей учнів.

Класична типологія включає:

1) особистісні опитувальники;

2) тести на інтелект;

3) комплексні тести.

Перші призначені для діагностування властивостей і якостей особистості, вольової й емоційної сфери, психічних станів, творчої, соціальної, ціннісної орієнтації, психодіагностики самосвідомості (лідерських якостей, волі, уваги і т.п.). Другі рекомендується використовувати як для визначення загального рівня інтелекту, так і дослідження окремих здібностей. Назва третьої групи говорить саме за себе. Усі тести можна розділити на вербальні (опитувальники) і невербальні (рисункові, проективні) методики.

Вербальні методики. Автори багатьох методик передбачали застосування своїх розробок, в основному, у комплексі класичних психодіагностичних заходів у системі психологічних консультацій і психотерапевтичних сеансів, що проходять, як правило, в умовах відвертості і довіри клієнта стосовно психолога. Проте будь-яка дитина, як правило, намагається викласти себе тільки з кращої сторони, отже, сховати свої недоліки. Задача тестування - виявити їх і надати вчителю максимально повну інформацію про учня.

Звідси - найважливіший недолік більшості вербальних методик - необ'єктивність, що робить їхнє використання недоцільним. Інакше кажучи, у даному випадку учень, уже по смислу питань може формулювати «потрібні» відповіді, маніпулювати кінцевим результатом тестування.

За ступенем довіри до суджень вербальні методики можна розділити на «прозорі» і «завуальовані».

Зрозуміло, що «прозорі» методики мінімально ефективні, оскільки респондент має можливість маніпулювати їхніми результатами.

Найбільше часто застосовувані «прозорі» методики: «Шкала самооцінки рівня особистісної тривожності» Ч. Д. Спілбергера, «Шкала прояву особистісної тривожності» Ж. Тейлор, «Особистісний 16-факторньш    опитувальник»    

Р.    Кеттела    (16    РР),    «Тест    диференційованої    самооцінки функціонального стану (САН)», « Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова (ДДО), Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокича, Тест діагностики емоційних станів Басса-Дарки, Тест виміру мотивації досягнення А. Мехрабіана, методика «Дослідження самооцінки» Дембо-Рубінштейна, Сигналітичний опитувальник Гекса, тест «Оцінка індивідуальної агресивності» А. Асингера, Тест виявлення схильності до ризику (К8К) Г. Шуберта,

«Завуальовані» вербальні методики відрізняються тим, що респондент при їхнім використанні не почуває «пастки», а якщо і підозрює про нього, то не знає, як «правильно» відповідати, оскільки неможливо визначити основну діагностичну задачу методики або власної некомпетентності в досліджуваній сфері.

До числа вербальних «завуальованих» методик ми відносимо: Індикатор типів Майєрс-Бріггс (МВТІ), Методику визначення поведінських стратегій людини в конфліктній ситуації К. Томаса, Патохарактерологічний діагностичний опитувальник А. Е. Лічко; Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (ММРІ); особистісні опитувальники Г. Айзенка , Методику діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; тест «Загальна емоційна спрямованість» Б. И. Додонова , Шкалу тривоги В. Г. Норакідзе; Тест гумористичних фраз Шмельова-Бабіної

Невербальні методики. Їхньою основною перевагою є глибина діагностики: вони проникають у найбільше глибокі характеристики психіки індивіда, виявляють його несвідомі психічні тенденції. При використанні невербальних методик респондент (методами вибору, суджень, малюнків) опосередковано проектує «потаєні» сторони своєї особистості: схильності, потяги, внутрішні конфлікти.

Єдиною особливістю цих методик, що насторожує, є суб'єктивізм, що виявляється при інтерпретації результатів (у більшому ступені це стосується малюнкових тестів). Психолог або вчитель інтерпретуючи, наприклад, графічний матеріал, може необгрунтовано загострювати увагу на деталях, що для нього самого є конфліктними на несвідомому рівні. Психомалюнок допомагає досліджувати важливі етапи життя індивіда, проникнути в його внутрішній світ і символічно відбити його за допомогою форми і кольору. Графічні дані, у силу їхнього символічного характеру, виражають об'ємний багатогранний зміст, що тяжко розпізнати й інтерпретувати без знань і досвіду.

До найбільше відомих невербальних методик відносяться: Колірний тест

М. Люшера, психогеометричний тест А. А. Алексєєва і Л. А. Громова, Тест восьми потягів Л. Сонді, Тест тематичної аперцепції X. Моргана і Г. Мюррея (ТАТ), Міокінетичний психодіагноз Міра та Лопеца , Тест мозаїки сімох квадратів X. Хектора, методика «Незакінчені пропозиції» Сакса і Сіднея , а також малюнкові методики: Малюнок неіснуючої тварини , Будинок-дерево-людина, Автопортрет, методика «Намалюємо свій характер», Комплекс тематичних малюнків

Т. С. Яценко.

2. Психологічний клімат на уроці.

Позитивний психологічний клімат на уроці починається із самонавіювання вчителя. Йдучи до школи, він переконує себе в тому, що діти, до яких він прямує, — найкращі, найстаранніші. І він іде до них з радістю. Учитель повинен любити всіх дітей: здібних і нездібних, веселих і нудних, повільних і кмітливих, лінивих і старанних, слухняних і неслухняних, їх потрібно розуміти, вселяти їм віру в свої сили. Чимале значення має тут авторитет учителя. Доведено, що інформація, підкріплена авторитетом, сприймається значно краще, ніж в умовах неповаги учнів до вчителя.

Створена вчителем атмосфера довір'я і релаксації знімає так звані анти сугестивні бар'єри, забезпечує безпосередній контакт з неусвідомленою психічною діяльністю. Це, в свою чергу, дає змогу ширше використовувати резервні можливості мозку. Відомий болгарський вчений Георгій Лоаанов уважає, що активність учня виявляється не м'язовими зусиллями, а виключно ставленням до навчального процесу. І якщо сприятливі умови створено, то до вивчення предмета учня спонукатиме саме задоволення від процесу навчання.

Учні не повинні відчувати страху за правильність сказаного чи зробленого. Прискіпливе виправляння кожної помилки, допущеної учнем, заважає створенню атмосфери доброзичливості, породжує скутість, настороженість, відвертає увагу учня від предмета, про який ідеться.

Серед великої кількості складових оптимального клімату на уроці варто виділити хоча б кілька — емоційний настрій уроку, гуманізм стосунків, оптимізм діяльності та "ідеалізм" праці, — все це окремі сфери для дослідження, тому ми можемо тут їх лише згадати.

Величезну роль емоційної основи навчання постійно підкреслював В. Сухомлинський. Відсутність емоцій, притаманна нашому сучасному навчанню, є однією з найнебезпечніших ознак байдужості й небажання вчитися (Сухомлинський В., 1976, т. З, с. 502). Позитивне емоційне ставлення до навчальної праці породжується, насамперед, правильно організованою діяльністю учнів. Чимале значення тут має її зовнішнє оформлення (унаочнення, темп уроку, гра тощо), образність мовлення, новизна інформації тощо. Багато що вирішує і настрій, з яким учитель приходить на урок, його природне почуття гумору. Нудьга, пригніченість, монотонність, "емоційний голод" з'являються там, де вчите ь у навчальному процесі вбачає лише інтелектуальну працю.

Супутником емоційно піднесеного стилю уроку повинен бути гуманізм стосунків учителя та учнів, а також стосунків у середовищі школярів. Вони грунтуються на справедливості, взаємному довір'ї, доброзичливості.

Нове педагогічне мислення вимагає внесення в ці стосунки деяких нових елементів. Можна, наприклад, "по-дружньому" погладжувати дитину по голівці й водночас вимагати від неї лише беззастережної сліпої покірності й підпорядкування, а отже, й ламати її як особистість.

Атмосфера співробітництва вимагає, насамперед, щоб учитель постійно оберігав право учня на власний вибір, право на почуття власної гідності, право вважатися Людиною. Через це він мусить навчитися трактувати учня як партнера у спільній діяльності, не нав'язувати йому свою волю, свої погляди, свій спосіб мислення. Обидва вони — суб'єкти своєї діяльності, й кожен із них має свої права, через реалізацію яких іде до відчуття відповідальності за те, що робить. Повага до чужої точки зору є складовою інтелігентності й демократичного світобачення. Мусимо бачити в учневі не "гвинтик" і не "фактор", а творця, здатного самостійно вирішувати свої навчальні проблеми.

Оптимізм навчання є частиною загального оптимізму, який притаманний гармонійній особистості. Для вчителя ця природна якість є необхідною. І вчитель, і учні мусять вірити в сенс того, чим займаються щоденно, і прагнути діяльності. Якщо ж такого відчуття нема, то варто подумати, чи дійсно вони роблять на уроці те, що треба.

Чимале значення в формуванні оптимізму навчання має і сама участь у діяльності, що випливає з правильного трактування змісту: орієнтація лише на ЗУН-и висушує оптимізм. Творча діяльність допомагає учневі розвиватися.

Оптимізм, віру в успіх, любов до предмета "випромінює" вчитель. Він завжди акцентує на успіху, оцінює найперше досягнення учня. Вчитель мусить мати переконання, що кожна дитина спроможна "прийти до свого п'єдесталу". Не завжди вдається спертися на досягнення великі, багатообіцяючі. Але, на щастя, людину окрилюють і невеличкі власні здобутки — для кожного учня вони різні, але завжди здатні зміцнити його віру в успіх.

Нарешті, на уроці постійно повинен панувати "ідеалізм праці", тобто прагнення вчителя і учнів робити все якнайкраще, з орієнтацією на ідеал. Відтворення здобутого рівня якості зумовлює застій духу.  Прагнення кожен раз  щось робити по-новому,  краще,  ніж минулого разу,  прагнення "наблизитись до ідеалу" створює передумови для його напруження, а отже, і до розвитку духовних сил і можливостей.

Ідеалізм діяльності одухотворяє навіть буденну працю. З орієнтацією на ідеал можна підмітати кімнату, мити класну дошку, виконувати вправу, вчити вірш. І якщо постійно все робити досконало, красиво, то "ідеалістичне" ставлення до праці стає рисою характеру. Очевидно, що однією з передумов вияву високого рівня ретельності учня є здатність учителя відчути, помітити і відзначити його досягнення.

Емоційний стан уроку, гуманізм стосунків, оптимізм діяльності, "ідеалізм праці", — усе це не лише каталізатори процесів навчання, розвитку і виховання, але й ґрунт, у який вони пускають глибоке коріння, стають частиною людини. 

Як ми вже говорили, емоції та розумова діяльність людини взаємопов'язані. А отже, найголовніше — учитель повинен зважати на внутрішній стан дитини. Тому важливим є проведення під час уроку емоційних хвилинок, які створюють особливе емоційне тло заняття, його інтригуючий початок. Без емоційно-стимулюючого впливу слова не можна створити на уроці сприятливий психологічний клімат, викликати інтелектуальні почуття подиву, захоплення, сумніву, очікування нового.

Створити позитивний настрій в учнів на уроці допомагає використання низки спеціальних прийомів.

«Емоційне стимулювання» — констатація будь-якого, навіть незначного, успіху, навіювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.

«Авансування» — репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх.

«Даю шанс». Шанс, про який ідеться, — це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, у якій учень отримує можливість несподівано для себе розкрити свої можливості.

«Сповідь» рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звернення вчителя до кращих почуттів дітей зустріне розуміння, викличе відповідний відгук. Як його застосувати — питання досвіду і техніки. Тут треба все заздалегідь прорахувати, спрогнозувати можливі реакції.

«Загальна радість». Це емоційний відгук колективу на успіх одного із своїх членів. Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра його товариші бачили результати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість — це радість підтримки, стану «свій серед своїх». Зрештою, у тому, як реагує дитячий колектив на успіхи і невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність. На практиці цей прийом реалізується завдяки допомозі окремих учнів, що «ведуть» за собою неуспішних.

«Емоційний сплеск». Ефективний стосовно дітей, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя — у кожному учневі перетворити її на ланцюгову реакцію.

«Кольорова рефлексія». Учитель ставить запитання і пропонує варіанти відповідей і співвіднесені з ними кольори. Учні обирають свою відповідь і сигналізують смужкою певного кольору.

«Зіпсований телефон». Побажання вчителя діти переказують один одному.

ПРАВИЛА УПРАВЛІННЯ УСПІХОМ НА УРОЦІ

  1.  Якщо після уроку в учня не залишилося питань, які хотілося б обговорити, посперечатися, пошукати рішення, то це означає, що урок, можливо, і був корисним, але залишив дітей байдужими до того, що на ньому відбувалося.
  2.  Необгрунтована похвала, гіпертрофовані компліменти, випадкові оцінки нівелюють відчуття успіху. Потрібно вміти бачити реальні зміни, реальні зрушення й достоїнства дітей, якими б малими вони не були, і вчасно підтримати учня.
  3.  Успіх починається з визнання дітьми права вчителя вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства й інтереси є запорукою успіху учнів.
  4.  Психологічний клімат, обстановка життєрадісності, організація діяльності учнів на уроці, розумне сполучення репродуктивних і творчих методів.
  5.  Передчуття незвичайності, здатність учителя дивувати, привносити елемент романтичності відіграють важливу роль на уроці.

6. Учитель повинен любити дітей і вміти це робити. Не можна, виявляючи почуття захоплення від спілкування з одними дітьми, змушувати страждати інших.

7. Учитель повинен знати й весь клас, і кожного учня окремо. Він мусить дуже багато знати про дітей, щоб навчитися в потрібну хвилину допомагати їм.

8. Початок уроку виступає як момент, від якого в значній мірі залежить успіх усього уроку.

9. 80 % навчального успіху дітей залежить від уміння вчителя давати домашні завдання. Драма полягає в тому, що діти й дорослі розмовляють різними мовами, вкладають різний зміст у слова й видача домашніх
завдань без точного пророблення того, що хотів би одержати вчитель, яке завдання він ставить, нерідко приводить учнів у стан замішання й примушує відмовитися від виконання домашніх завдань взагалі. Домашні завдання повинні бути смачними, хорошими, цікавими, творчими, нерідко практико-
орієнтованими, оригінальними, доступними, різнорівневими, цікавими за формою, такими, що враховують здібності й особливості дітей.

  1.  Поряд із цифровою розгорнута текстова оцінка відіграє виняткову роль у стимулюванні навчальної діяльності дитини.
  2.  Ступінь захопленості учнів предметом виражається в їхньому бажанні й готовності займатися ним після уроків.

  1.  Учитель повинен навчитися включати учнів у колективну пізнавальну діяльність.
  2.  Якщо молодий учитель загострено переживає свою неуспішність і, незважаючи на значні зусилля, ніяк не може дати гарний урок, одним з відомих способів надати йому допомогу є спільна з кожним з адміністраторів школи підготовка серії уроків.

Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:

  •  звертатися до дітей на ім'я;
  •  допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;
  •  частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;
  •  поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;
  •  оптимістична установка, віра в дитину - запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;
  •  бути щедрим на похвалу;
  •  педагогічний такт - засіб гармонізації спілкування;
  •  невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;
  •  забезпечувати педагогічну підтримку;
  •  спиратися на сильні сторони дитини.

Анкета для молодого вчителя

1. Чому Ви обрали професію вчителя (підкреслити, дописати);

а) подобається робота з дітьми;

б) підходить режим і характер роботи вчителя;

в) вирішальний вплив мала любов до даної спеціальності;

г) під впливом бажання добути вищу освіту;

ґ) під впливом інших чинників (яких?).

2. Чи хотіли б Ви перейти на іншу, непедагогічну роботу (підкреслити);

а)так;

б) ні;

в) не знаю.

3. Чи подобається Вам робота в школі (підкреслити):

а)так;

б) байдуже;

в) ні.

4. Що подобається Вам найбільше (підкреслити):

а) проведення уроків;

б) позакласна робота з предмета;

в) позакласна виховна робота;

г) робота з батьками;

ґ) методична робота;

д) робота із самоосвіти;

е) громадська діяльність.

5. Чи обрали б Ви знову для вступу, якби можна було повернути час, педагогічний ВНЗ (підкреслити):

а)так;

б) не знаю;

в) ні.

6. Що викликає найбільше труднощів у Вашій роботі (підкреслити);

а) підготовка до уроків;

б) організація навчального процесу;

в) спілкування з учнями, їхніми батьками, колегами, адміністрацією:

г) підготовка до виховної роботи;

ґ) проведення виховних заходів;

д) організація свого часу і праці;

е) ведення шкільної документації;

є) аналіз своєї діяльності, внесення відповідних коректив;

ж) інше (що саме?).

7. Як Ви оцінюєте свою підготовку до педагогічної праці (підкреслити);

а) фахову: цілком задоволений, задоволений, не задоволений;

б) з методики викладання: цілком задоволений, задоволений, не задоволений;

в) з організації спілкування: цілком задоволений, задоволений, не задоволений;

г) з виховної роботи: цілком задоволений, задоволений, не задоволений;

д) з уміння організувати свою працю: цілком задоволений, задоволений, не задоволений;

е) з інших боків (яких?).

8. Як Ви ставитеся до обраної професії (підкреслити):

а) задоволений цілком;

б) більше не подобається, ніж подобається;

в) байдуже;

       г) більше подобається, ніж не подобається;

ґ) зовсім не подобається;

д) не можу визначитися.

9. Чи відчуваєте Ви потребу в контакті з викладачами інституту (підкреслити, дописати):

а) так (з яких питань?);

б) не впевнений;

в) ні.

Вхідна анкета

1. Прізвище, ім’я по батькові.

2. Дата народження.

3. Освіта і фах за освітою.

4. Школа, в якій працюєте.

5. Які предмети викладаєте?

6. Як Вас зустріла школа?

7. Що Вас вразило при першій зустрічі із школою?

8. Що Ви чекаєте від свого життя (роботи)?

9. Ким Ви себе бачите в майбутньому?

10. Хто допоміг Вам обрати професію?

11. Чому Ви обрали професію вчителя?

а) подобається робота з дітьми;

б) підходить режим і характер роботи;

в) любов до професії;

г) щоб здобути вищу освіту;

д) вийшов(ла) із сім'ї педагогів, знаю цю професію;

12. Чи змінили б Ви сьогодні свою професію?

а) так;

б) байдуже;

в) ні;

г) змінила б;

д) при умові.

13. Чи обрали б Ви педагогічну спеціальність сьогодні?

а) так;

б) ні;

в) не знаю;

г) поміняв би фах.

14. Що в даній ситуації Вам подобається найбільше?

15.3 якими труднощами Ви зустрілися?

І6. Як Ви оцінюєте свою підготовку до роботи?

17. Як Ви ставитесь до своєї роботи, обраної професії?

а) задоволений;

б) байдуже;

в) не подобається;

г) не можу визначитись.

18. Чи необхідна Вам допомога викладачів?

а) так; (з яких питань)

б) не знаю;

в) ні.

19. Як було організовано Ваше стажування?

а) добре;

б) задовільно;

в) незадовільно.

20. У чому полягало це стажування (підкреслити, дописати)?

  •  Був інтенсивний план стажування;
  •  Був призначений вчитель-наставник;
  •  Була організована робота з наставником;
  •  Роботою цікавилась адміністрація;
  •  Були організовані відкриті уроки;
  •  Сам давав відкриті уроки.

21. Хто Вам надав найбільшу допомогу?

22. Чий досвід Ви хотіли б наслідувати?

23. Чого Ви навчилися протягом цього року?

Анкета для вивчення запитів молодих вчителів

1. З якими труднощами Ви стикаєтесь в процесі використання навчально-матеріальної бази кабінету?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Чи задовольняє Вас розклад уроків, позакласних заходів?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Що можна зробити для підвищення рівня роботи школи молодого вчителя? Чи допомагає вона Вам у роботі?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Які форми роботи школи Вам запам’ятались?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Чи задовольняє Вас система самоосвіти, підвищення кваліфікації, яка існує в школі?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що нового Ви дізнались під час відвідування уроків свого наставника?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Які методичні прийоми Ви опанували, які вміння вдосконалили протягом року?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Яку методичну допомогу Ви хотіли б одержати від методичного кабінету відділу освіти?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Ваші пропозиції щодо роботи на наступний рік.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Анкета для визначення самоосвітнього рівня

молодого вчителя

1. Над якою методичною проблемою (темою) Ви працюєте, де і як можуть бути застосовані результати вашої роботи?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як Ви оцінюєте інформаційно-методичне забезпечення шкільного методичного кабінету?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Яку участь Ви берете в роботі методичної комісії в цьому навчальному році?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Що є, на Вашу думку, складниками педагогічної майстерності вчителя?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Які педагогічні здібності повинен мати сучасний вчитель в період формування нової школи?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Які основні напрямки виховання забезпечують формування національної свідомості в учневі?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. На які основні складники уроку Ви звертаєте увагу під час його аналізу?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Як вивчається вплив курсової підготовки вчителя на його фахову майстерність?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Які методи Ви використовуєте для вдосконалення сучасного уроку?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

10. Якими ознаками характеризується демократичний стиль роботи вчителя в період формування нової школи, що прийшов на заміну авторитарному?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

11. Як Ви оцінюєте 12-ти бальну систему оцінювання знань учнів?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

12. Які педагогічні інновації реалізуються у Вашій школі?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Діагностична анкета молодого спеціаліста

по визначенню стану методичної підготовки

Мета:  визначити рівень методичної підготовки молодих спеціалістів.

Прізвище, ім’я, по батькові …………………………………………………………………

Який предмет викладає……………………………………………………………………..

Стаж роботи ……………..

Самооцінка здійснюється по шкалі від 1 до 10 балів.

п/п

Аспекти професійної діяльності

Самооцінка вчителя

1

Здійснення індивідуального та диференційованого підходу.

2

Здійснення міжпредметних  зв’язків.

3

Розвиток пізнавальних здібностей учнів.

4

Організація самостійної роботи учнів.

5

Використання інноваційних технологій.

6

Вибір оптимальних методів навчання.

7

Вибір оптимальних форм проведення уроків

8

Формування в учнів мотивації навчання.

9

Вивчення передового педагогічного досвіду з предмета

10

Реалізація виховної мети уроку.

11

Реалізація принципів особистісно орієнтованого навчання.

12

Реалізація принципів розвивального навчання.

13

Визначення рівня навчальних досягнень учнів.

14

Уміння зберегти працездатність учнів.

15

Уміння підтримати дисципліну учнів на уроці.

16

Організація робочого місця вчителя.

17

Організація позакласної роботи з предмета.

18

Уміння раціонально використовувати час уроку.

19

Виконання санітарно-гігієнічних вимог до уроку.

20

Уміння здійснювати самоаналіз уроку.

21

Володіння методикою роботи з обдарованими дітьми

22

Методика організації роботи з учнями з початковим рівнем н.д.

23

Методика проведення уроків різних типів.

24

Вміння писати конспекти уроків.

25

Вміння добирати тексти контрольних робіт.

26

Ведення тематичного обліку знань.

27

Володіння вимогами щодо ведення шкільної документації.

28

Організація групової форми роботи на уроці.

29

Здатність до самоосвіти.

30

Бажання працювати.

Усього

1 – 100 балів – низький рівень,

101 – 200 балів – середній рівень,

201 – 300 балів – високий рівень.

  •  Вивчай можливості кожного майбутнього вихованця.

Пам’ятай:  без знання стану здоров’я дітей неможливе правильне навчання і виховання. Виховання має сприяти зціленню дитини від хвороб, набутих у попередні роки.

  •  Вступаючи у контакт з дітьми, не варто будувати зверхні взаємини з ними.

Пам’ятай: навіть малюк у взаєминах з дорослими певною мірою прагне відстоювати свою незалежність. Від спільних колективних дій учителя та учня залежить успіх справи. Намагайся частіше хвалити, заохочувати вихованців. Вивчай індивідуальні можливості й потреби кожного з них, наполегливо оволодівай методикою педагогічної співпраці. Карай учня лише тоді, коли без цього не можна обійтися.

  •  Частіше всміхайся.

Пам’ятай: твоя усмішка дітям свідчить про те, що зустріч з ними тобі приємна, усмішка створює в людей загальний позитивний настрій.

  •  Плануючи свої перші уроки, подумай:
  •  як учні повинні поводитися на уроці, які звички культурної поведінки для цього слід спеціально виховувати і які з уже наявних треба закріпити.

Пам’ятай: якщо педагог не виховує в учнів певної системи корисних звичок, то на їхньому місці найчастіше виникають звички шкідливі. З перших уроків виробляй у вихованців певний стереотип поведінки, формуй позитивні навички;

  •  які види робіт будуть використані й виконані учнями на уроці, що необхідно зробити для того, щоб завдання вони виконували технічно грамотно, яка спеціальна підготовка для цього потрібна.

Пам’ятай. більшість різних порушень на уроці відбувається через недостатню завантаженість учнів корисною, цікавою роботою. Особливо важливими є два елементи: чого вони навчаються, виконуючи ті чи інші завдання, та до чого привчаться в процесі цієї діяльності.

  •  Важливе завдання вчителя - передбачити ситуації, які виникатимуть на уроці.

Пам’ятай: помилці легше запобігти, ніж виправити її.

  •  Вчися вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли, на твою думку, вони помиляються чи в тебе обмаль часу.

Пам’ятай: кожен вихованець має знати, що ти його вислухаєш.

Пам’ятай: основне призначення оцінки - правильно визначити результати навчання учнів, їхні навчальні досягнення, динаміку зміни успішності.

  •  Без вимог педагога неможлива організація навчальної та суспільно корисної діяльності учнів. Здебільшого протягом 45 хвилин уроку вчитель ставить перед своїми вихованцями близько 100 вимог.

Пам’ятай слова А.Макаренка: "Без щирої, відкритої, переконливої, гарячої й рішучої вимоги не можна починати виховання колективу". Вимоги мають бути послідовними. Слід добиватися обов'язкового їх виконання від усього класу, не забуваючи про повагу до особистості учнів.

  •  Наполегливо оволодівай навичками самоаналізу уроку.

Пам’ятай слова В.Сухомлинського: "Один із секретів педагогічної творчості й полягає в тому, щоб збудити в учителя інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи. Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх взаєминах з вихованцями, той уже досяг половини успіху".

  •  Однією з важливих умов досягнення педагогічної творчості є вміння глибоко аналізувати весь комплекс як своєї навчально-педагогічної діяльності, так і діяльності своїх колег, оцінювати різноманітні аспекти шкільного життя, здійснювати творчий пошук шляхів подолання труднощів у спілкуванні.

Пам’ятай: ведення щоденника з перших кроків твоєї педагогічної діяльності дасть змогу активізувати внутрішній діалог із самим собою, сприятиме розвитку педагогічної думки - відвертої, самокритичної, творчої.

  •  Приходьте в кабінет заздалегідь до дзвінка Переконайтеся чи все готово до уроку.
  •  Прагніть до організованого початку уроку.
  •  Не витрачайте часу на пошуки сторінки вашого предмета в класному журналі, відмітьте його закладкою раніше. Привчайте чергових залишати на столі вчителя записку з прізвищами відсутніх учнів.
  •  Починайте урок енергійно, цікаво, не задавайте питання про те, хто не виконав домашнє завдання. 
  •  Урок ведіть так, щоб кожен учень з самого його початку і до кінця був зайнятий.
  •  Захоплюйте учнів змістом матеріалу, контролюйте темп уроку, допомагайте «слабким повірити в свої сили, особливо стежте за тими в кого нестійка увага.
  •  Попереджуйте відразу ж наміри порушити робочий ритм.
  •  Мотивуйте оцінки знань скажіть учневі над чим йому слід попрацювати ще. Це буде привчати до дисциплінованої праці Учень буде звикати до того, що вказівки вчителя потрібно виконувати обов'язково.
  •  Закінчуйте урок загальною оцінкою роботи класу і окремих учнів Нехай усі відчують почуття задоволення від результатів праці. 
  •  Намагайтесь помітити позитивне в учнях.
  •  Припиняйте урок разом із дзвоником нагадайте черговому про його обов'язки.
  •  Утримуйтесь від зайвих зауважень.
  •  Пам'ятайте налагодження дисципліни завжди сприяє покращенню робочого ритму уроку.
  •  Не допускайте конфліктів з цілим класом чи зі значною частиною класу, а якщо вони виникли, не затягуйте його, шукайте розумні шляхи їх вирішення.
  •  Пам'ятайте слова М.О. Добролюбова про те, що справедливий учитель - це такий учитель, вчинки  якого справедливі в очах учнів.


Нормореалізація

Сучасний урок

Саморозвиток

Самовизначення

Самореалізація

Орієнтовна основа дії

Сформована мотивація

Розуміння перспективи: для чого це треба

Нормореалізація

Нормотворчість

Я можу

Я хочу

Я буду

Сучасний урок

Саморозвиток

Самовизначення

Самореалізація

ІКТ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34278. Аномалия 44 KB
  Пороки развития аномалии развития совокупность отклонений от нормального строения организма возникающих в процессе внутриутробного или реже послеродового развития. Пороки развития возникают под действием разнообразных внутренних наследственность гормональные нарушения биологическая неполноценность половых клеток и др. К наследственным относят пороки возникшие в результате мутаций т. Б зависимости от того на каком уровне произошла мутация на уровне генов или хромосом наследственно обусловленные пороки подразделяют на гениые и...
34279. Взаимное влияние аллельных генов 182.5 KB
  Этот вид взаимодействия генов заключается в том что при наличии двух доминантных аллелей разных генов появляется новый признак то есть для появления нового признака у организма должен быть генотип АВ. Если одна пара генов определяющих окраску будет рецессивной гомозиготой т. не будет синтезироваться нужный белок то даже если вторая пара генов будет нести доминантный аллель цветки окрашены не будут.
34281. Задачей медицинской генетики является выявление и профилактика наследственных заболеваний 60.16 KB
  При изучении генетики чаще всего используются такие методы: Генеалогический метод состоит в изучении родословных на основе менделевских законов наследования и пoмoгeт установить характер наследования признака доминантный или рецессивный. Этим методом выявлены вредные последствия близкородственных браков которые особенно проявляются при гомозиготности по одному и тому же неблагоприятному рецессивному аллелю. Близнецовый метод состоит в изучении различий между однояйцевыми близнецами. С помощью близнецового метода выявлена роль...
34282. Изменчивость 48.89 KB
  На основе изменчивости организмов появляется генетическое разнообразие форм которые в результате действия естественного отбора преобразуются в новые виды. Виды: Ненаследственная модификационная фенотипическая В результате изменение условий среды организм изменяется в пределах НОРМЫ РЕАКЦИИ это пределы рамки в которых возможно изменение признака у денного генотипа например норма реакции молочности у коров колеблется от 1000 до 2500 кг заданной генотипом. 2 Наследственная генотипическая а...
34283. Гипотезы происхождения эукариотических клеток 194 KB
  Согласно симбиотической гипотезе популярной в настоящее время корпускулярные органеллы эукариотической клетки имеющие собственный геном характеризуются независимым происхождением и ведут начало от прокариотических клетоксимбионтов. Первоначально объем информации и геномах клеткихозяина с одной стороны и симбионтов презумптивных митохондрий центриолей и хлоропластов с другой был повидимому сопоставим. В дальнейшем могла произойти утрата геномами симбионтов части генетических функций с перемещением блоков генов в геном...
34284. Медицинская экология. Предмет, содержание, задачи и методы. Появление нового типа заболеваний человека – экологически зависимых болезней 13.29 KB
  Появление нового типа заболеваний человека – экологически зависимых болезней. Медицинская экология пытается установить причину заболеваний в непосредственной связи с окружающей средой при этом учитывается большое разнообразие экологических факторов нозологических форм заболеваний и генетических особенностей человека. Появился новый тип заболеваний человека который можно назвать экологически обусловленными заболеваниями или как их иногда называют экологически зависимыми экологически связанными заболеваниями. Хронических...