55066

Щастя. Як ми його розуміємо?

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Тема: Щастя. Практична: Поглибити знання учнів про диспут та його проведення розширити розуміння поняття щастя виховувати людяність працьовитість любов до людей чесність. Щастя не слава не гроші Все це минає. Щастя це друзі хороші Шана людськая Олександр Підсуха.

Украинкский

2014-03-21

45 KB

3 чел.

План – позакласного заходу з педагогіки у 10 – Б класі.

        Тема: Щастя. Як ми його розуміємо?

Мета.

Практична: Поглибити знання учнів про диспут та його проведення, розширити розуміння поняття «щастя», виховувати людяність, працьовитість, любов до людей, чесність.

Обладнання. Вислови, прислів'я. Епіграф. Щастя - не слава, не гроші - Все це минає. Щастя - це друзі хороші, Шана людськая

(Олександр Підсуха).

Хід роботи

1. Що таке щастя?

2. Хто може бути щасливим, як можна стати щасливим?

3. Видатні світу цього про щастя.

4. Щастя, де ти? Усміхнись!

Вступне слово вчителя.

Сьогодні у нас знову диспут. Його тема: «Щастя. Як ми розуміємо його?» Чому саме таку тему я обрала? Найперше тому, що кожен з нас хоче бути щасливим і не знає, як цього досягти. А ще до цієї теми мене «підштовхнула» розмова з одним учнем, який якось запитав мене: «Чому всі люди, вітаючи один одного із святом, бажають великого щастя?» То ж сьогодні ми і постараємося з'ясувати, що таке щастя, висловити свої думки, як ми розуміємо його, дізнаємося, що потрібно для того, щоб бути щасливим. Найперше звернімося до тлумачного словника, в якому сказано, що щастя - це почуття або стан найвищого повного вдоволення, сприятливий збіг обставин, талант, успіх.

Щастя... Усі найзаповітніші людські мрії і бажання увібрало в себе це слово, усі людські радощі і сподівання. Багато людей пройшли свій життєвий шлях, і кожен з них прагнув до щастя. Можливо, саме тому люди не могли пояснити його. Одному щастя уявлялося клаптиком землі, другому - купою золота, третій був певний, що щастя - влада і знатність, хтось вбачав його в славі, а хтось у — коханні.

Декому таке щастя усміхалось: люди багатіли, досягали титулів, вигідно одружувались. Але яким мізерним було це щастя і як швидко воно минало. Та були й люди великої душі. Вони знаходили своє щастя в боротьбі за щастя інших. Та для того, щоб воно було довголітнім, мало боротися, потрібно перемагати. Щастя не може бути самоціллю. Зайнята якимись важливими справами людина трудиться, винаходить, бореться, і вона щаслива.

Пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні. Важливо тільки, щоб праця була потрібною для людей, країни, боротьба переслідувала високу гуманну ідею, а любов і дружба не були егоїстичними.

- А як розумієте щастя ви?

(Учні висловлюють свої думки про щастя.)

Прослухавши ваші думки, можна зробити висновок, що деякі учні розуміють щастя в друзях, інші - в улюбленій професії, родині, сім'ї, але бачу, що більшість, особливо дівчата, розуміють щастя в коханні. Правда, є в нас і такі думки, що щастя можна знайти в багатстві, славі.

- А щодо того, хто може бути щасливим?

- Щасливим може бути, насамперед, той, хто постійно прагне до цього, хто має велику силу волі.

- А що сказано про щастя видатними людьми?

Учень. Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, чим володіє (Григорій Сковорода).

Учениця. Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним (Григорій Сковорода). Учень. Щастя дається тому, хто багато працює (Леонардо да Вінчі). Учениця. Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне.

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, щасливе і корисне

(Максим Рильський).

Учень. У листі до Івана Франка відомий український драматург Михайло Старицький пише: «З перших кроків пізнання на полі народнім я загорівся думкою послужити рідному слову, огранувати його, окрилити красою і духістю. Це бажання, цей напрямок керували мною цілежиття, я не зрадив їх до могили, і я - щасливий»

(М. Старицький).

Інсценізація за твором Г. Сковороди «Розмова подорожніх про справжнє щастя».

Дійові особи. Яків, Афанасій, Григорій.

Афанасій. Люди в житті своєму працюють, а для чого - й самі не знають. Якщо подумати, то всім людським починанням, скільки б їх не було, один кінець - радість серця. Для неї ми вибираємо друзів, домагаємося великих посад, вишукуємо різні наїдки та напитки, різну музику, влаштовуємо концерти, насаджуємо сади. Словом, різними способами, які тільки можуть бути, стараємося веселити душу свою.

Яків. Однак я чув, що ніде немає більше забав і веселощів, як у Парижі і Венеції.

Афанасій. Вірно, там їх багато. Але поки ти нам їх із Венеції привезеш, то ми помремо з нудьги.

Входить Григорій. Перестаньте брехати, любі мої приятелі. Високі посади, велике місце, різні ігри і гуляння. Усі ваші затії не зможуть розвеселити душу і вигнати нудьгу.

Яків. А що ж зможе?

Григорій. Одне те, якщо дізнатися, в чому справжнє щастя людини і здобути його.

Афанасій. Правда, ми народилися для справжнього щастя і прагнемо до нього, а життя наше є шлях, як ріка текучий.

Яків. Я довго шукаю щастя, але знайти його не можу.

Григорій. Якщо ви справді хочете знайти його, то скажіть, що для людини найкраще?

Яків. Краще те, що вище, а вище — всьому голова і кінець.

Григорій. А чого ви собі в житті найбільше бажаєте?

Афанасій. Я хотів би стати людиною високопосадовою, щоб мої підлеглі були міцні, добрі, щоб у мене був будинок як у Венеції, сад як у Флоренції, щоб був я розумним і вченим, благородним і багатим.

Григорій. Шкода, що в тебе такі безглузді бажання. Ти з твоїми мріями схожий на дерево, яке бажає в один час бути і дубом, і кленом, і липою, і березою... Але милостива мати-природа краще знає, що нам потрібно. Бачу, що не зможемо знайти щастя.

Яків. Чому?

Афанасій. Чому ж?

Григорій. Тому, що не розуміємо, що воно таке. Для того, щоб бути щасливим, не треба їздити за моря, колінкувати перед сильними світу сього. Щастя завжди і всюди з тобою, тільки треба пізнати себе. Шукаємо щастя по країнах, століттями, а воно є завжди і всюди, як риба у воді, так ми в ньому, а воно коло нас шукає нас самих. Немає його ніде, тому що воно є всюди. Воно подібне до сонячного сяйва: відкрий тільки вхід йому в душу свою. Воно завжди штовхає в стіну твою, шукає проходу і не знаходить, а твоє серце темне й невеселе. І ти маєш пізнати себе і здобути його.

Вчитель. Проблема щастя завжди перебувала в центрі уваги Г. Сковороди. Вона пов'язана у нього із «сродною» працею, яка, за словами філософа, є необхідною передумовою щастя. Якось один знатний багатий чоловік звернувся до Сковороди за порадою. «Тяжко мені без радості Жити, - скаржився він філософу, - ні влада, ні золото не зробили мене щасливим. Моє серце слухали кращі лікарі світу, моє тіло купалося в цілющих водах Європи, я тисячі карбованців щомісяця по монастирях розсилаю, але спокою не знає моя душа». Вислухавши цю скаргу, Сковорода приніс косу, вила, граблі, сокиру, поклав їх до ніг пана і сказав: «Це єдине джерело людської радості. Працюй. Зароблений у поті кусок хліба вилікує всі хвороби - душевні і тілесні». Можливо, в деякій мірі і нам слід прислухатися до цих слів, сказаних дуже давно. А тепер дізнаємося, що ж думають про щастя ваші ровесники, молодші школярі, люди старшого віку.

Учениця. Я провела опитування у людей старшого віку. Більшість з них вбачають щастя в здоров'ї своїх дітей. Деякі з них кажуть, що щасливі тому, що нема війни, що їхні діти й онуки не зазнають того лиха, що довелося пережити їм. Є й такі, що вважають себе щасливими тому, що відродилася духовність, віра в Бога, відроджуються традиції, звичаї.

Але, правда, були і такі відповіді: «Де ви побачите тепер щасливих, коли нема за що купити хліба?»

Учень. Учні старших класів відповіли, що щастя в коханні, в улюбленій професії. А в одній з анкет була і така відповідь: «Як куплю машину, то буду щасливий».

Вчитель. Бачимо, що кожен розуміє щастя по-своєму. Але всі, без винятку, хочуть бути щасливими. А що говорять про щастя повір'я? Інколи бачимо, що люди дарують один одному різні сувеніри-талісмани на щастя. А ще кажуть, хто знайде підкову, той буде щасливий. Підкова на щастя. Звідки ж походить цей вислів? Чому знайдена підкова приносить щастя?

Учень. Підковувати коней почали ще до нової ери і робили це спочатку заради краси: були підкови із золота або срібла. Під час бігу коні легко губили «взуванку», і підкова дійсно була дорогою знахідкою. Тим більше, що привілейовані знатні люди (аристократи) вважали принизливим піднімати підкову з шляху.

Розповідають, що англійський дипломат 17 століття лорд Кастлей, вихваляючись своєю заможністю, наказав прикріплювати до копит власних коней підкови із срібла на «живу нитку», аби вони швидше губилися. Серед слуг лорда був коваль, який швидко набивав нову підкову, щоб невдовзі кінь загубив і її.

Вчитель. Ми живемо в дуже складний час: низька заробітна платня та її невиплата - це питання стоїть на порядку денному. А ще плата за навчання, дорогі посібники, підручники.

- А чи можемо ми тепер бути щасливими? (Учні висловлюють свої думки.)

Підсумкове слово вчителя.

Мабуть, для кожного з нас найбільше щастя сьогодні, що ми живемо у вільній державі Україні, маємо свою державну мову, свої символи, розвиваємо традиції і щодня повинні молитися до Всевишнього, щоб наділив нас здоров'ям і розумом, щоб ми спільною працею змогли допомогти нашій молодій країні вийти з кризового становища і стати в ряд передових країн світу. А я бажаю вам осягти справжнього людського щастя.

Хай кожному з вас воно усміхнеться. Будьте щасливі!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31713. Соціалізація особистості 95.5 KB
  socilis суспільний характеристика це процес входження індивіда в суспільство соціалізації особистості активного засвоєння ним соціального досвіду соціальних ролей норм цінностей необхідних для успішної життєдіяльності в даному суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості знання вміння відповідні навички що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Отже основа соціальнопсихологічного розуміння соціалізації особистості грунтується на характеристиці соціальнопсихологічного типу...
31714. Загальні поняття про особистість 49 KB
  В особистості немовби концентруються особливості суспільства основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах в діяльності та стосунках з іншими людьми аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості індивіди але не кожен індивід особистість. Паригіна модель особистості котра повинна зайняти місце в системі психології припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.
31715. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 105 KB
  Метод спостереження може використатися як один із центральних самостійних методів дослідження. Метод спостереження здійснюється також з метою збору первинного матеріалу дослідження а також для контролю отриманих емпіричних даних. Класифікація спостереження виконується на різних підставах.
31716. Соціалізація старшокласників у школі 89.5 KB
  Ціннісні орієнтації референтної групи істотною мірою визначають соціальнопсихологічне обличчя підлітка. Оскільки група єдина площина соціальнопсихологічного досвіду в якій може проявити себе підліток яку він може засвоїти й через яку пізнати сукупність суспільних відносин то саме група стає формівною силою в соціалізації підлітка. Тут надзвичайно суттєвим є питання про те що визначає референтну значущість тієї чи іншої групи в очах підлітка або навпаки сприяє її зниженню.
31717. Структура педагогічної психології 35.5 KB
  До кожної теми подано список літератури щоб читач міг поперше більш докладно вивчити певний аспект теми яка його зацікавила подруге мав уявлення та добре орієнтувався у працях авторів які займаються проблемами та дослідженнями в галузі психології навчання та виховання. Предмет і задачі педагогічної психології Предметом педагогічної психології є психологія навчання психологія виховання психологія вчителя та педагогічної діяльності. Основний зміст педагогічної психології складають психологічні закономірності процесів навчання та...
31718. Загальна характеристика процесу виховання 43.5 KB
  Соціальня ситуація розвитку особистості Становлення людини як індивіда та особистості за Л. Виготським передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних однак нерозривно пов'язаних процесів розвитку природного і соціального. Кожному віку притаманна певна специфічна соціольна сипгуаціярозвитку тобто особливе співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов яке є типовим для кожного вікового етапу зумовлює динаміку психічного розвитку протягом відповідного вікового періоду і нові якісно своєрідні психологічні утворення...
31719. Формування моральної свідомості 39 KB
  Для періоду дитинства взагалі характерне засвоєння моральних норм і перетворення останніх на регулятори поведінки та діяльності дитини через наслідування відповідних дій дорослих. 3 погляду педагогіки це орієнтація на максимальне усвідомлення у межах вікових психологічних можливостей дитиною моральних вимог що їх постійно висуває перед нею життя орієнтація на природну творчість дитини. У моральній свідомості учнів розрізняють два взаємопов'язаних рівні: теоретичний система моральних знань того чи іншого рівня узагальненості та рівень...
31720. Соціально-психологічні аспекти виховання 37 KB
  Такі групи називають референтними. Референтні групи можуть бути як реальними так і уявними але особистість завжди орієнтується на їх цінності і стандарти як на еталонні зразки своєї поведінки завжди прагне до визнання з їх боку. Якщо індивід реально входить до складу референтної групи то це створює психологічно сприятливі умови для успішного розвитку особистості в певному напрямку останній зовсім не обовязково має співпадати зі загальною стратегією виховання особливо коли референтній групі притаманна асоціальна спрямованість.
31721. Загальна характеристика процесу учіння 23.5 KB
  Загальна характеристика процесу учіння Учіння виявляється там де дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання навички вміння форми поведінки і діяльності коли субєкт діє з метою засвоєння нового досвіду. Зміст учіння гностична пізнавальна діяльність на основі пізнавальних психічних процесів за допомогою перцептивних мнемічних інтелектуальних імажинативних дій. Існує 3 основних групи мотивів учіння за їх джерелом: Внутрішні зумовлені структурою потреб людини.