55070

Поняття про форми організації виховного процесу. Характеристика і методика проведення форм поза навчальної виховної роботи

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Позакласна виховна робота - це здійснювана в позаурочний час різноманітна діяльність учнів під керівництвом учителіввихователів школи спрямована на задоволення інтересів і запитів розвиток їх інтелектуальних можливостей. Принципи на яких ґрунтується позакласна і позашкільна виховна робота Добровільний характер участі в ній учнів враховуються їх інтереси.

Украинкский

2014-03-21

63.5 KB

6 чел.

Тема:   Поняття про форми організації виховного процесу. Характеристика і методика проведення форм поза навчальної виховної роботи.

План

  1.  Поняття позакласної і позашкільної роботи, ї основні принципи.
  2.  Класифікація форм позакласної роботи:
    1.  масові;
    2.  групові;
    3.  індивідуальні.
  3.  Характеристика окремих форм виховної роботи.

Позакласна виховна робота – це здійснювана в позаурочний час різноманітна діяльність учнів під керівництвом учителів-вихователів школи, спрямована на задоволення інтересів і запитів, розвиток їх інтелектуальних можливостей.

Позашкільна робота – це освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Принципи на яких ґрунтується позакласна і позашкільна виховна робота

  1.  Добровільний характер участі в ній учнів (враховуються їх інтереси).
  2.  Суспільна спрямованість діяльності учнів (зміст гуртків має відповідати вимогам розбудови незалежної держави).
  3.  Розвиток ініціативи і самостійності учнів.
  4.  Розвиток винахідливості, дитячої технічної, юнацької та художньої творчості.
  5.  Зв’язок з навчальною роботою (логічне продовження навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках).
  6.  Використання ігрових форм, цікавість, емоційність.

Класифікація форм позакласної та позашкільної виховної роботи.

За видами організації виховного процесу форми роботи поділяють на:

  1.  Масові (колективні) форми:
    1.  Читацька конференція.
    2.  Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей.
    3.  Тижні з різних предметів.
    4.  Зустрічі з відомими людьми.
    5.  Ранки-зустрічі, літературні вікторини.
    6.  Конкурси, олімпіади, фестивалі.
    7.  Виставки стінної газети.
  2.  Групові форми:
    1.  Політичні інформації.
    2.  Години класного керівника (класна година).
    3.  Гуртки художньої самодіяльності.
    4.  Робота з пресою, радіо і телепередачами.
    5.  Екскурсії, походи.
    6.  Етична бесіда.
    7.  Диспут.
    8.  КТС.
  3.  Індивідуальні форми:
    1.  Позакласне читання.
    2.  Колекціонування.
    3.  Гра на музичних інструментах.
    4.  Вишивання.
    5.  Малювання.

Характеристика окремих форм виховної роботи

Читацька конференція – важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає їм глибше зрозуміти зміст художніх творів та прищеплює літературно-естетичні смаки.

Вимоги до застосування

  1.  Готується на матеріалі одного або кількох творів однієї теми, творчості письменника, окремої теми.
  2.  Індивідуальні с особливості читацького колективу визначають структуру і методику проведення конференції.
    1.  5 – 7 класи бесіди, під час яких учні висловлюють ставлення до конкретного твору, читають напам’ять, інсценізують;
    2.  старші класи – учні виступають з доповідями про моральні риси, якості і вчинки персонажів, аналізують художні особливості твору.

Класна година – форма позакласної виховної роботи, яка передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями на рівні педагогіки співробітництва з метою формування в них соціальної зрілості.

Правила проведення класної години

  1.  Проводити систематично.
  2.  Не влаштовувати „розборок” випадків життєдіяльності учнів, що накопичилися впродовж певного часу.
  3.  Виносити питання, які викликають в учнів інтерес, сприяє задоволенню їх інтересів.
  4.  Скласти план проведення виховної години.
  5.  Добирати цікавий мате6ріал, який би спонукав до вільного висловлювання власних думок не дорікати за помилкові судження.
  6.  Забезпечувати мажорний тон у спілкуванні.
  7.  Враховувати особливості соціально-психологічного розвитку дітей певного віку.
  8.  Створювати умови для психологічного соціального розвитку дітей певного віку.
  9.  Учити учнів ставити запитання, слухати відповіді, спілкуватися, виховувати вних терпимість.
  10.  Поважати думки усіх вихованців, особливо нестандартні.
  11.  Не обмежуватись стінами класної кімнати.

Структура класної години

  1.  Підготовчий етап – повідомлення тем, мотивується її актуальність і необхідність, вказується питання, завдання.
    1.  Зміст виховної години.
  2.  Вступна частина (3 – 7 хвилин) – повідомлення тем, мотивується її актуальність і необхідність, вказується питання, завдання.
  3.  Основна частина (до 35 хвилин) – основні питання, висвітлення теми.
  4.  Підсумкова частина – коротке узагальнення (5 – 7 хвилин).

Диспут – це усний публічний спір при обговоренні наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуків істини.

Фактори, які впливають на характер суперечки.

  1.  Тема і мета диспуту.
  2.  Соціально-моральна значимість предмета суперечки (предмет – загальнолюдські і національні моральні цінності).
  3.  Кількість учасників.
  4.  Форми і методи проведення.

Види суперечок

  1.  Сучечка-монолог (людина сперечається сама з собою – внутрішня суперечка).
  2.  Суперечка-діалог (полеміка двох осіб).
  3.  Суперечка-полілог (ведеться кількома або багатьма особами):
    1.  масова (всі учасники);
    2.  групова (група в присутності всвіх).

Вимоги до проведення

  1.  Кількість учасників оптимальна (15 – 20 чоловік).
  2.  У підготовці і проведенні беруть участь усі учасники.
  3.  Тема диспуту цікава і повинна відповідати інтересам учнів.
  4.  Визначивши тему, класний керівник разом з учнями складає обмежене коло питань, які будуть предметом дискусії.
  5.  Добір літератури до теми.
  6.  Учні самостійно знайомляться (до проведення диспуту) із проблемами диспуту.
  7.  Тема диспуту, питання, що пропонуються для обговорення, список (рекомендованої) літератури записується на плакаті і знайомлять учнів за 2 – 3 тижні до диспуту.

Колективна творча справа (КТС) – це вияв життєво-практичної соціальної турботи про поліпшення загального життя; це сукупність певних дій на загальну користь і радість.

Ознаки КТС

  1.  Справа – сукупність дій, спрямованих на загальну користь і радість.
  2.  Колективна, оскільки в її плануванні, підготовці, проведенні і обговоренні беруть участь усі члени колективу.
  3.  Творча, на кожній стадії здійснення усі творчі можливості у пошуку засобів, методів, прийомів, які забезпечують успіх.

Процес підготовки та проведення КТС складається з ряду етапів:

  1.  Попередня робота учителів-вихователів. (Визначаються виховні завдання КТС; через бесіду, розповідь педагог має захопити учнів цікавістю, привабливістю майбутньої справи.)
  2.  Колективне планування (враховується думка певних груп і окремих особистостей, визначаються можливі виконавці доручень).
  3.  Підготовка КТС (визначаються мікро групи, які будуть працювати над виконанням конкретних доручень, як складових КТС).
  4.  Проведення КТС – це підсумковий етап роботи, на якому кожен член колективу має можливість виявити свої творчі можливості, показати результати творчої діяльності.
  5.  Колективні підсумки (ретельний аналіз всього ходу підготовки і проведення КТС з метою позитивної оцінки дій мікро груп та окремих особистостей, виявлення утруднень і помилок).

Етична бесіда — форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

В реальній дійсності повідомлення і пояснення знань про моральні норми і правила відбуваються постійно: під час навчання, у щоденному житті й діяльності школярів. У сукупності різноманітні джерела: реальна дійсність, перебування дитини в сім'ї, навчальна робота на уроці, зміст освіти, засоби масової інформації та ін. — дають багатий матеріал про зміст загальнолюдської і національної моралі. Але цей процес носить дещо стихійний характер, не повною мірою сприяє формуванню істинних моральних переконань. У дітей різних вікових груп нерідко під впливом стихійності складаються хибні уявлення про моральні цінності. Тому в процесі навчально-виховної роботи з дітьми шкільного віку необхідно надати цьому процесу науково обґрунтованої системності, щоб сформувати в учнів надійний фундамент моральних цінностей.

Зрозуміло, що в ідеалі моральні норми і вміння мають закладатися в сім'ї. Та, на жаль, сім'ї неоднорідні з погляду психолого-педагогічної культури, більшість з них не готові до кропіткої роботи з морального виховання своїх дітей. До того ж система виховання, що існувала раніше, ґрунтувалася на засадах партійно-класової моралі, не визначаючи загальнолюдських і національних моральних цінностей. Ось чому в системі освітньо-виховної роботи школи питання оволодіння учнями теоретичними знаннями моралі, що ґрунтується на загальнолюдських і національних духовних цінностях, має посісти провідне місце. Адже цінність людини визначається передусім її моральним багатством. Здобуті у школі знання часто забуваються завдяки особливостям людської пам'яті. Дорослу людину, колишнього вихованця школи майже ніхто не запитує про основний закон гідростатики, формулу бензолу, перший чи другий закон Менделя. Але життя для кожної людини, де б вона не жила і чим би не займалася, влаштовує на кожному кроці своєрідний екзамен на моральну стійкість, на рівень володіннями моральними цінностями — гуманність, доброту, чесність, правдивість, національну гідність, дисциплінованість і багато іншого.

На жаль, у школі і нині немає головної дисципліни — науки про мораль. Тому класному керівникові доводиться виконувати функцію навчителя моральності, належно систематизувавши цей процес на весь період навчання учнів у загальноосвітній школі. Важливою формою у цій системі в першу чергу мають бути бесіди.

В основі бесіди лежить прийом діалогу. У процесі етичних бесід відбувається узагальнення дитячих спостережень, особистих вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм. Таким чином на основі "первинного" матеріалу відбувається поступове сходження до нових моральних якостей.

У системі підготовки і проведення етичних бесід варто дотримуватися певних педагогічних правил.

1. Бесіди проводить класний керівник або вихователь групи продовженого дня.

2.  Тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1—4 класи — 25—30 хвилин, 5—7 класи — 30—40 хвилин, 8—11 класи — до 45 хвилин.

3.  Підготовка до бесіди має тривати 5—6 днів.

4.  Тема бесіди залежить від віку учнів, рівня розвитку первинного колективу, стилю взаємин в колективі, соціально-економічних умов у суспільстві.

5. Проведення бесід містить такі основні етапи: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінка вчителем рівня сформованості моральних норм і навичок.

6. Залучення усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять.

7.  Необхідно стимулювати школярів до виявлення соціальної активності під час бесіди.

8. Використовувати цікавий матеріал, педагогічні ситуації, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності.

9.   Продумувати логічно доцільний план бесіди, виділяти опорні моральні поняття, які мають стати основою формування у школярів моральних вмінь і звичок.

10.  Визначити для учнів, з урахуванням їх індивідуальних можливостей, конкретні завдання для підготовки до бесіди, які викликали б у них певний інтерес.

11.  Після завершення бесіди класний керівник має уважно проаналізувати особливості впливу бесіди на поведінку вихованців, класного колективу в цілому.

12.  Не припиняти роботу вихованців навколо теми бесіди. Давати домашні завдання, залучати учнів до колективної роботи над матеріалом, що стосується теми (пошуки нових матеріалів, підготовка тематичних газет, альбомів та ін).

Тематика етичних бесід може бути досить різноманітною: «Як добре, що є на землі моя хата, як добре, що рідних у мене багато», «Стань природі другом, будь природі сином», «Праця – джерело життя і головна його прикраса», «Якщо хочеш бути здоровим - загартовуйся».

PAGE  4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25222. Самосвідомість в житті людини та суспільства 29.5 KB
  Самосвідомість в житті людини та суспільства Самосвідомість це пізнання і оцінкам людини самої себе як мислячого і діяльнісного субкту. Самосвідомість невіємна с торона свідомості виражає данність субєктивної реальності свідомості самому субєкту. Самосвідомість передбачає емоційноціннісне і діяльніснорегулятивне відношення до себе. Самосвідомість проходить ряд етапів у своєму розвитку: 1 домовленневий рівень усвідомлення своєї фізичної самототожності меж свого тіла; 2 усвідомлення себе як субєкта дії ус відомлення своїх...
25223. Платон. «Парменід»: основні ідеї 22 KB
  Парменід: основні ідеї Головне питання твору: що є Єдине Це питання тісно повязане з розумінням Платона буття та світу ідей. Буття для Платона вічне незмінне недоступне чуттєвому сприйняттю і відкривається лише розумовому пізнанню. Буття множинне. Це можливе завдяки Єдинему яке за Платоном не співпадає з розумінням буття.
25224. Розвиток уявлень про природу категорій в історії філософії 29 KB
  Розвиток уявлень про природу категорій в історії філософії Категорії форма узагальнення понять фундаментальні поняття що формують умови можливості досвідного знання і мають апріорний характер універсальні форми синтезу знання Аристотель 10 категорій опис та визначення: субстанція кількість якість відношення місце час положення стан дія страждання схеми висловлювань про суще Метафізичні категорії онтологічна характеристика буття Метафізика Арістотеля Стоїки звуження вчення про категорії Аристотеля до вчення про роди...
25225. Поняття духу в філософії (Гегель, Шелер, Бердяєв). Цілераціональна і цінніснораціональна дія 30.5 KB
  Поняття духу в філософії Гегель Шелер Бердяєв. Цілераціональна і цінніснораціональна дія Поняття духу є центральним у філософії Гегеля. Сутність духу в самосвідомості самопізнання. Першопричина Абсолютний Дух Абсолютна ідея діяльність абсолютної ідеї мислення ціль самопізнання Протиставлення: Душа Дух звязок через мислення Душа має здатність сходження на рівень Духу 3 стадії розвитку Духу: субєктивний індивід дух замкнений в собі відособлений від зовнішнього світу антропологія феноменологія психологія практичний...
25226. Субстанціальстська інтерпретація природи людини 21.5 KB
  Спіноза визначав протяжність і мислення атрибутами єдиної С. найважливішою логік категорією апріорною формою мислення яка здійснює синтез явищ даних у досвіді. як істотний ступінь у розвитку ідеї основа всякого справжнього розвитку начало наук мислення що повинне виявляти диференціацію єдиного у багатоманітне.
25227. Поняття волі у філософії Шопенгауера та Нацше 23 KB
  Воля є центром мотивації свідомості внутрішньою сутністю людини. Саме воля спонукає нас до дії і весь світ у рух. Воля не має основи не підкоряється закону достатньої підстави а існує сама собою і для себе. Воля проявляється як обєктивна як природа включаючи і людське тіло так і субєктивно як свідома воля.
25228. Шеллінг “Філософія мистецтва”: поняття мистецтва 34.5 KB
  Шеллінг Філософія мистецтва: поняття мистецтва Філософія мистецтва уособлює цілий етап в розвитку естетичної думку від Канта до Гегеля Основний вплив: Кант Шиллєр Фіхте. він конструює ідеальну модель світу мистецтва. Шеллінг намагається визначити місце мистецтва в універсумі і тим самим зясувати його внутрішню необхідність і метафізичний смисл. Краса проявляється там де особливе реальне в такій мірі відповідає своєму поняттю що воно поняття як нескінчене вступає в кінцеве в усій своїй особливості так що реальне...
25229. Критерії вибору теорії (Поппер, Кун, Фейрабенд) 33 KB
  Поппер видiляє декiлька видiв змiсту теорiй. Перш за все згiдно критерiя демаркацiї усяка наукова теорiя має емпiричний змiст сукупнiсть тих базисних речень котрi вона забороняє. Iнакше кажучи емпiричний змiст теорiї дорiвнює класовi її потенцiйних фальсифiкаторiв. Логiчним змiстом деякого твердження чи теорiї Т символiчно CtT Поппер називає клас всiх логiчних наслiдкiв Т.
25230. Суть Сократових тез “Пізнай самого себе” і ”Я знаю лише те, що Я нічого не знаю” 25 KB
  Характерним для класики стає пізнання чуттєвого космосу в якості обєкту. Відкриває метод отримання істинного знання шляхом відкриття у загальному сутнісного змісту одиничного що дозволяє керуватись у пошуках істини добра і краси. На відміну від софістів які вважали себе справжніми вчителями мудрості Сократ критично ставився до власного знання: я знаю тільки що я нічого не знаю методологічний сумнів головний зміст якого полягає в тому що отримати знання людина може лише власними духовнодушевними зусиллями не очікуючи його...