55072

Письменники-лауреати Нобелівської премії

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: розповісти про засновника премії Альфреда Нобеля; ознайомити учнів з письменниками-лауреатами Нобелівської премії; сприяти перетворенню загальнолюдських цінностей в індивідуальний духовний досвід учнів; виховувати повагу до людської особистості, до скарбів культури; формувати гуманістичні ідеали добра.

Украинкский

2014-03-21

601 KB

6 чел.

Позакласний захід зарубіжної літератури в 8 класі

Тема:                       Гортаючи сторінки журналу

                  "Письменники-лауреати Нобелівської премії"

Мета:  розповісти про засновника премії Альфреда Нобеля; ознайомити учнів з письменниками-лауреатами Нобелівської премії; сприяти перетворенню загальнолюдських цінностей в індивідуальний духовний досвід учнів; виховувати повагу до людської особистості, до скарбів культури; формувати гуманістичні ідеали добра.

Обладнання: портрети письменників-лауреатів Нобелівської премії та їхні твори: Г.Сенкевич, роман "Куди ідеш?"; Р.Кіплінг, оповідання "Мауглі", роман "Кім"; М.Метерлінк, п'єса "Синій птах"; Б.Пастернак, роман "Доктор Живаго"; Е.Хіменгуей, повість "Старий і море"; І.Бунін, повість "Життя Арсеньєва"; В.Голдінг, роман "Володар мух"; Б.Шоу, п'єса "Пігмаліон"; портрет і послання матері Терези; карта світу.

                                                 Хід уроку

1. Оголошення теми і мети позакласного заходу.

2. Вступне слово вчителя про Нобеля.

         Вчитель. Засновником Нобелівської премії є Альфред Бернхард Нобель – шведський інженер-хімік і підприємець, член Лондонського королівського товариства і Шведської академії. Народився Нобель 21 жовтня 1833 року в Стокгольмі. У 1843 – 1850 роках разом з батьками жив у Петербурзі. З 1850 року вивчав хімію в Німеччині, Франції, Італії і США. У 1853 році повернувся в Росію і працював на фірмі "Нобель", що належала його батьку.   У 1865 фірма організувала перший у світі завод з виробництва нітрогліцерину, і Нобель став його директором.

        Нещасний випадок на заводі виявив небезпеку в роботі з рідким нітрогліцерином, після чого Нобель винайшов вибухову суміш, яку назвав динамітом.

       Але Нобель не хотів, щоб його відкриття йшло на шкоду людству, тобто на виготовлення зброї. Тому перед смертю, а жив він самотньо, уклав заповіт про те, щоб його заводи продали, гроші вклали в цінні папери, а відсотки з прибутків стали винагородою у вигляді премій науковцям, літераторам за визначні успіхи в цих галузях.

        Серед номінацій Нобелівської премії є література, всі галузі науки, крім математики. Математиків Нобель обійшов, тому, що коли він винайшов динаміт (1867 p.), дружина знайшла собі коханця-математика.

        10 грудня 1896 року Нобель помер у віці 63 роки у своїй лабораторії в Сан-Ремо (Італія).

        І з того часу кожного року у жовтні засідає Шведська академія і вирішує, кому ж присудити цю престижну премію?

        Перша — за відкриття в галузі хімії.

        Друга — фізики.

        Третя — фізіології і медицини.

        Четверта — літератури.

        П'ята — за видатні досягнення для зміцненні миру.

        Перша Нобелівська премія була вручена в 1901 році французькому поету Рене Сюллі-Прюдому.

       Вручення Нобелівських премій відбувається 10 грудня кожного року.

        Звичайно, відзнака за досягнення в літературі привертає особливу увагу громадськості. Ця премія дуже престижна. Сума винагороди становить          1 мільйон доларів.

        У галузі літератури за 100 останніх років цю найпрестижніжу премію отримали 99 письменників.

        Нобелівська премія присуджується тільки за життя людини, посмертно вона не присуджується.

        Представники 37 країн світу отримали цю премію. Найбільше Нобелівських лауреатів має Франція.

        Гортаючи сторінки журналу "Письменники-лауреати Нобелівської премії", ми познайомимось з такими письменниками-лауреатами:

Генріх Сенкевич, Редьярд Кіплінг, Моріс Метерлінк, Борис Пастернак, Іван Бунін, Ернест Хемінгуей, Вільям Голдінг, Бернард Шоу.

        Остання сторінка нашого журналу "Духовні чекання" присвячена лауреату Нобелівської премії – монахині, матері Терезі.

         Кожна творча людина: чи то художник, музикант, письменник, поет прагнуть за допомогою слова змінити життя людей на краще. Дуже хочеться, щоб завдяки сьогоднішньому виховному заходу ви, діти, винесли ті зерна, які допоможуть вам стати більш самостійними у прийнятті рішень, які облагородять ваші душі, навчать цінувати прекрасне, спрямують вас на шлях добра і справедливості. Саме тому епіграфом до заходу я взяла слова відомого педагога, батька російської педагогіки Костянтина Дмитровича Ушинського:

       "Кожна особистість більше людина в тому, як вона почуває, ніж у тому, як вона думає".  

    Сторінка 1

        Генріх Сенкевич (1846—1916)

                     "... У війні світу проти істин звитяга залишилася за істиною ".

        Класик польської літератури, майстер історичного роману і новели Нобелівську премію отримав у 1905 році.

        Народився він 5 травня 1846 року в небагатій шляхетській родині. Навчався на медичному та історичному факультетах.

        Сенкевич отримав Нобелівську премію за роман "Камо грядеші?" (Куди    ідеш?) (1894—1896). За його словами, це – "істинно християнська епопея", найважливіша від усього, написаного ним раніше.

        Дія роману розгортається у 64—68 роках у Стародавньому Римі, коли жорстоко переслідувалися перші християни.

        Одним із центральних персонажів роману "Куди ідеш?" є імператор Нерон, за правління якого стався цілковитий занепад моралі.

        Один із найжахливіших злочинів, пов'язаних із ім'ям Нерона, – грандіозна пожежа Риму 64 року та масові вбивства християн.

        Невідомо, хто або що було справжньою причиною пожежі, але Рим запалав одразу з усіх боків, і полум'я було єдиним володарем міста упродовж 9 днів. Тисячі тисяч людей загинуло, ще більше залишилося без притулку. Містом почали ширитися чутки, що столицю підпалили за наказом імператора. Щоб відвести від себе підозри, Нерон усю провину звалив на християн та піддав їх жорстоким тортурам і карам. Прихильники Христа виявили тоді надзвичайну стійкість і самовідданість, назавжди залишившись символом чистоти віри і прикладом для наслідування усіх майбутніх поколінь.

       За християнською легендою, Нерон став причиною мученицької смерті апостолів Павла та Петра, які тоді проповідували в Римі нове віровчення.

        На думку Сенкевича, кожна людина рано чи пізно має зробити вибір між добром і злом. Щоправда, є ще позиція спостерігача-естета. На думку письменника ця позиція є мовчазною підтримкою несправедливої та злочинної влади.

        Нобелівська премія Генріху Сенкевичу була вручена "за видатні заслуги в галузі епосу", на врученні зазначалося, що Сенкевич – "один із тих геніїв, котрі втілюють у собі дух нації".

        Сторінка 2

        Редьярд Кіплінг (1865—1936)

       "Люди повинні проникнутися почуттям відповідальності за братів наших менших ".

        У 1907 році англійський письменник Редьярд Кіплінг був нагороджений Нобелівською премією.

        Народився він 1865 року в Бомбеї (Індія), куди переїхав батько, відомий англійський художник. Письменник згадує ці роки як найщасливіший період свого життя. На жаль, він тривав лише 5 років. Батьки, як і більшість знатних сімей того часу, вважали, що індійський клімат шкідливий дітям, тому його відправили на виховання до Англії.

        У 17 років юнак закінчує школу і повертається до батьків в Індію, де починає працювати помічником редактора однієї з місцевих газет.

        Перша його збірка вийшла під назвою "Прості оповідання з гір".

        Особливо плідним для письменника був американський період життя – з 1892 по 1896 роки. У цей час вийшли друком оповідання про тварин. Улюбленими книгами дітей і дорослих стали оповідання про Мауглі.

        Кіплінг хотів, щоб юні читачі зрозуміли, що природа – дім людини, тому її треба берегти, жити в злагоді з нашими меншими братами. Це –  головна ідея твору. У житті спрацьовує закон бумеранга: як ти ставишся до природи, так і вона ставиться до тебе. Як тигр Шер-Хан у свій час викрав у людей Мауглі, так Мауглі, коли виріс, розправився з ним.

       Вершиною романістики Кіплінга став роман "Кім" (1901) – філософський твір, "істинно індійський роман", що виріс із "Книги джунглів", де автор піднявся над своїми політичними поглядами. Описуючи подорож і пригоди хлопчика-тубільця і бродячого буддійського монаха, Кіплінг показує життя Індії в усьому його розмаїтті, калейдоскопі рас, звичаїв і вірувань, а написано це з таким теплим почуттям, яке неможливо знайти навіть у його кращих оповіданнях.

        1907 року Кіплінг отримує Нобелівську премію "за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача".

        Під час Першої світової війни, на якій загинув його єдиний син, Кіплінг починає працювати у комітеті Червоного Хреста.

        Помер письменник 18 січня 1936 року в Лондоні, похований в Куточку поетів у Вестмінстерському абатстві.

        Сторінка 3

        Моріс Метерлінк (1862—1949)

       "Комунізм перетворює людей на термітів — організованих, працьовитих, але тупих істот".

        Бельгійський драматург-символіст і поет був нагороджений Нобелівською премією у 1911 році. Писав він французькою мовою. Народився у Фландрії в родині адвоката. Освіту здобув у Парижі. Літературну діяльність розпочав як критик, автор нарисів і поет у журналах "Молода Бельгія" та "Валонія". Видав дві збірки символістських віршів.

        У перших п'єсах Метерлінка зло з'являється як рок, смерть, самотність. Людина завжди безсила перед ними. ("Сліпі", "Пелеас і Мелісандра").

        Із 1896 року у творчості Метерлінка починає звучати новий лейтмотив – прагнення людини до добра, світла, любові. Тепер у п'єсах поряд із символами з'являються живі люди, сповнені почуттів і бажань. ("Сестра Беатриса", "Монна Ванна").

        1908 року Метерлінк створив свій шедевр – "Синього птаха" – п'єсу про пошук щастя, про перемогу добра над злом. Твір сповнений віри в людину, тому не випадково, що головні герої п'си діти. Майже 100 років "Синій птах" не полишає сцени театрів різних країн.

        1911 року письменника було нагороджено Нобелівською премією "за багатогранну літературну діяльність, а особливо за драматичні твори, що відзначаються багатством уяви і поетичною фантазією".

        Через хворобу Метерлінка нагороду одержав посол Бельгії.

        Під час світової війни Метерлінк гостро виступив проти німецького мілітаризму, 1918 р. у п'єсі "Заручини" продовжив оповідь про героя "Синього птаха Тільтіля".

        Згодом Метерлінк захопився написанням есе і трактатів, один з них –  "Життя термітів" – вбивчий осуд комунізму.

        Помер письменник у Ніцці, в своєму особняку "Бджолярня" 6 травня 1947 року, встигнувши написати мемуари "Голубі пухирі" (вийшли 1948 року).

         Сторінка 4

         Борис Пастернак (1890—1960)

                              "... О Боже, як мені далека удавана веселість ваша!...".

         Російський поет, прозаїк і перекладач нагороджений Нобелівською премією у 1958 році.

         Народився 18 лютого 1890 року у Москві, в родині академіка живопису. Його мати була відомою піаністкою. Пастернак також навчався в Московській консерваторії, але полишив її і вступив на історико-філологічний факультет Московського університету.

        Друкує вірші в альманасі "Лірика". 1913 року видав першу поетичну збірку "Близнюк у хмарах", 1916 року – другу – "Понад бар'єрами".

        Під час першої світової війни як невійськовозобов'язаний через пошкоджену ногу працював на Камі, на хімзаводах конторщиком – вів військовий стіл.

        Повернувшись до Москви, працював у бібліотеці народного комісаріату освіти. Тоді ж пише повість "Дитинство Люверс". 1943 і 1945 років виходять збірки його віршів. "На вранішніх поїздах", "Земний простір".

        Взимку 1945 року Пастернак розпочав працювати над романом "Доктор Живаго". Паралельно Пастернак займається перекладами – блискуче переклав "Фауста" Гете, інших поетів.

        На батьківщині Пастернаку відмовили у публікації його роману через    "дух неприйняття соціалістичної революції". 1957 року роман вийшов за кордоном і був перекладений 18 мовами.

        Пастернака висували на здобуття Нобелівської премії в 1946, 1954 роках (роман "Доктор Живаго" ще не був написаний, лише за вірші).

        1958 року він удостоєний Нобелівської премії "за видатні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій російського епічного роману".

        Пастернак надіслав телеграму до Шведської акадерії: "Безмірно вдячний, зворушений, гордий, знічений". Та після цілеспрямованого цькування і виключення із Спілки письменників СРСР Пастернак відмовився від премії. В Росії його затаврували клеймом зрадника російського народу.

        Митці всього світу стали на захист Пастернака. Наведемо лише слова А.Камю: "Ні з чим незрівнянна книга, яка далеко переважає всю масу літературної продукції світу. Цей великий роман про кохання аж ніяк не антирадянський, він — всеохопний".

        Помер Пастернак 30 травня 1960 року на дачі в Передєлкіно під Москвою, там і похований.

        ЮНЕСКО оголосила 1990 рік роком Пастернака. Цього ж року син Пастернака Євген одержав медаль і диплом батька, котрі йому було присуджено 1958 року.

       Учень читає напам'ять вірш Бориса Пастернака "О, знал бы я, что так бывает..."

       Прослуховування аудіозапису вірша Бориса Пастернака "Любити інших – тяжкий хрест".

        Сторінка 5

        Іван Бунін (1870—1953)

                                     "Доки буде Сталін, буду за кордоном"

        Нобелівською премією нагороджений 1933 року.

        Іван Олексійович Бунін народився 22 жовтня 1870 року у збіднілій дворянській родині під Воронежем. Провчившись 4 роки в Єлецькій гімназії, далі займається самоосвітою під керівництвом брата. 19-річним полишає дім, багато подорожує, працює коректором, бібліотекарем, статистом, газетярем.

       Дебютував 1887 року віршем "Над могилою Надсона".

       1891 р. в Орлі видав збірку "Вірші", де в центрі – світ російської природи, її краса.

       Поетичні книги "Під відкритим небом" (1898) і "Листопад" (1901) написані в традиціях "срібного віку", продовжували і розвивали сільську тематику."

        З появою перших оповідань "Антонівські яблука" (1990), "Сосни" (1901), "Нова дорога" (1901) здобув визнання як талановитий прозаїк.

        Бунінська модель батьківщини – це поєднання ніжності і жорстокості.

        Горький назвав Буніна "кращим стилістом сучасності".

        Автобіографічна основа повісті Буніна "Життя Арсеньєва" безсумнівна, але все ж це твір у котрому переосмислено минуле, – повернення в дитинство, взаємозв'язок давнього і сьогодення".

         Сповідь великого митця лірично-пристрасна, в ній любов перемагає смерть, це справжній лірико-філософський монолог.

         1933 року Буніну присуджують Нобелівську премію "за суворий артистичний талант, з яким він розвиває традиції класичної прози". Лауреат, подякувавши, підкреслив сміливість Шведської академії, котра виявила честь письменнику-емігранту.

        Остання збірка оповідань "Темні алеї" (1943) – єдина книга в російській літературі, де домінує одна тема – кохання. 38 творів – це стільки ж різноманітних любовних історій.

        У роки Другої світової війни Бунін відмовився співпрацювати в профашистських газетах, радо вітав Перемогу. Але до СРСР не повернувся – "доки буде Сталін, буду за кордоном".

        У "Спогадах" (1950) дуже різко висловився про Максима Горького, Олександра Блока, Олексія Толстого.

        8 листопада 1953 року помер у Парижі від хвороби легенів. На столі залишився незакінчений рукопис про Антона Чехова (вийшов 1955 p.).

        Сторінка 6

        Ернест Хємінгуей (1899—1961)

"Людину можна знищити, але здолати неможливо ".

       Американський письменник Хємінгуей Нобелівську премію отримав у 1954 році. Народився 21 липня 1899 року у містечку Оук-Парк, передмісті Чикаго, в родині лікаря. Писати почав рано, друкував вірші й оповідання в шкільних газетах. Після школи 1917 року Хємінгуей через слабкий зір не потрапив до армії. Півроку працював журналістом у Канзасі. Потім став водієм американського загону Червоного Хреста на італійському фронті, де в липні 1918 року був поранений у ногу. Після повернення до США 1991 року працює журналістом.

       1921 року їде до Європи, багато подорожує, пише до американських видань, знайомиться з американськими письменниками, котрі тоді жили в Парижі, висвітлює роботу Генуезької конференції.

       Нобелівську премію отримав за повість "Старий і море". Хємінгуей змалював героя, котрий самотньо протистоїть жорстокостям життя.

       Старий рибалка Сантьяго навчив хлопчика рибалити, і вони подружились. Але ось уже довгий час старому не везе – нічого не може зловити. І батьки хлопчика наказали йому йти допомагати іншому рибалці, в якого ловля йде краще. "Ось уже 84 дні, – говорить старий до себе, – нічого не вдається мені спіймати". І ось нарешті велика риба спіймалася на одну з його вудочок. Але витягти старий її не може, бо вона пливе на глибині і тягне човен з рибалкою в море. Два дні риба тягнула човен старого, на третій день почала підніматися на поверхню, і старому вдалося її вбити. Він прив'язав рибу до човна і попрямував до берега. Але по дорозі на рибу нападати акули, і як старий не намагався їх відігнати, вони відривали від риби шматки. Коли рибалка доплив до берега, від великої риби-меч залишився один довгий-предовгий скелет. Але старий не впав у відчай. Він відчував себе переможцем, бо не злякався акул, а переміг їх. Він спав у своїй хижці, коли хлопчик прийшов до нього. Хлопчик, побачивши покалічені руки старого, плакав. Приніс йому кави. Сказав, що знову буде з ним рибалити.

       Такий простий сюжет, але яка художня сила цього невеликого твору.

       В основі рішення Нобелівського комітету про присудження премій була саме ця повість, хоч одержав її Хемінгуей за всю творчість. Відзначений "за оповідну майстерність, вкотре продемонстровану в "Старому і море", а також вплив на сучасну прозу". Говорилося також і про його героїчний пафос, "мужню любов до небезпек і пригод".

       Хемінгуей тоді хворів, і премію отримав посол США в Швеції. 1960 р. письменник лікувався від депресій і психічної хвороби.

       2 липня 1961 року причиною його смерті стало самогубство.

       Сторінка 7

       Бернард Шоу (1856—1950)

                   "Цивілізоване" варварство — остання ступінь падіння людства.

        Нобелівську премію отримує в 1925 році. Англійський драматург, за походженням ірландець, народився у Дубліні, в родині державного службовця. Працював клерком, а потім у Лондоні у телефонній компанії. І одночасно – робота в бібліотеках, а вранці – обов'язкові 5 сторінок роману.

        Перші п'ять творів не були надруковані. 1892 року була поставлена, а після двох вистав знята перша п'єса Шоу "Будинок вдівця".

        У своїх творах критикував суспільство, його устрій і звичаї, надав філософського осмислення недосконалості людини.

        Ідеалом для Шоу був Ібсен, Чехов. Однак Шоу-драматург цілком оригінальний. Головний його художній засіб – парадокс як метод втілення будь-якого задуму. П'єси Шоу – це завжди "драми ідей", п'єси-дискусії. Теми їх надзвичайно різноманітні. Шоу цікавить війна і мир, релігія, право і справедливість, сімейні драми, проблеми моралі, зокрема лицемірства і щирості.

        Найвідоміші п'єси Шоу – "Учень диявола", "Цезар і Клеопатра", "Дім, де розбиваються серця" й особливо – "Пігмаліон". Цю п'єсу ставили театри усього світу, її багато разів екранізували, на її основі написано славетний мюзикл Д. Лоу.

        Філософською комедією з іскрометним гумором назвали "Людину і надлюдину" (1905). "Цивілізоване" варварство – остання ступінь падіння людства – ось що хотів сказати цим твором Шоу.

        Але над усім брудом життя – мрія про людяну людину.

        Лев Толстой писав Шоу, що той вразив його "глибоким розумінням зла життя".

        До 300-ліття Шекспіра Шоу пише блискучу п'єсу "Смуглява леді сонетів"(1910).

        У "Пігмаліоні" (1913) йдеться про те, що проста дівчина з народу –  квіткарка Еліза аж ніяк не є людиною другого сорту, і "інтелігентність" вищого сорту – часто лиш "позолота" ляльок лондонського світу".

        1926 року було вручено Нобелівську премію Бернарду Шоу "за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометність, яка часто поєднується з винятково поетичною красою".

        Б.Шоу відмовився від премії. Він був рішучим противником усіляких премій. її отримав посол Англії, а гроші Шоу віддав у фонд перекладачів Стріндберга.

        Шоу помер у віці 94 роки. За його бажанням тіло його було спалене без релігійних обрядів, а прах змішаний з прахом жінки і розвіяний в його улюбленому саду. "Я віддаю перевагу саду, а не монастирю!" – говорив Шоу, маючи на увазі Вестмінстерське абатство, усипальню великих людей Англії.

        Сторінка 8

        Вільям Голдінг (1911—1993)

       "Світ, яким править наука, добрим ніколи не буде. Потрібно більше любові, більше людяності, більше турботи".

        Англійський прозаїк Вільям Голдінг нагороджений Нобелівською премією в 1983 році. Народився 11 вересня 1911 року в Сент-Колам-Майнер (графство Корнуалл) у сім'ї шкільного вчителя. Ще студентом Оксфордського університету видав книгу віршів.

        Як і батько, Голдінг працює вчителем, у часи війни служить на флоті. Перші 4 романи видати не зміг, п'ятий – "Володар мух" після відмов багатьох видавництв з'явився у 1954 році і одразу ж став бестселером.

        Це роман-притча про деградацію групи підлітків з багатих сімей. Виховані, добропорядні хлопці перетворюються на дикунів, вбивають товаришів, приносять людські жертви.

        Роман "Володар мух" критики відносять до анти – робінзонади.

        Спочатку англійські хлопчаки, які потрапили на острів під час автокатастрофи, намагаються створити лад, дійти згоди, вирішувати питання демократичним мирним шляхом. Але поступово вони дичавіють, цивілізована англійська пристойність зникає. Страхи, пожежа, загибель малюка, Саймона, Рохи свідчать про поступову деградацію. Хлопці втрачають здоровий глузд і людську подобу.

        Роман "Ритуали плавання" (1980) – написаний у формі подорожнього щоденника англійського аристократа минулого століття. Корабель – символ сучасного суспільства: він пливе без напрямку.

        1983 року Голдінг був удостоєний Нобелівської премії "за ясність реалістичного малюнка і універсальність міфу в творах, що пояснюють існування людини в сучасному світі".

        Сам Голдінг у своєму виступі заперечив, що він безнадійний песиміст, зауваживши (як і в романах), що світ, яким править наука, добрим ніколи не буде. "Потрібно більше любові, більше людяності, більше турботи".

        Мова прози Голдінга вишукано красива. Письменник належить до найоригінальніших, найскладніших явищ англійської прози XX ст. Голдінг розкриває перед читачем істинне обличчя людства, застерігає його від необдуманості дій, негуманності вчинків.

        Сторінка 9

        На підступах до Нобеля.

        Україна не має лауреата Нобелівської премії. Але варто назвати тих, хто був "на підступах" до неї.

        Найближче до премії був Іван Франко, але смерть його (в травні 1916 року) не дала можливості її отримати. (Посмертно премію не присуджують; є лише один випадок – забутий нині шведський поет Е. Карлфельдт – 1931 рік).

        Володимир Винниченко, автор "Сонячної машини", прагнув надати творові європейського розголосу, але ні Р. Роллан, ні Г. Брандес не написали передмови до твору, що було б прямим виходом на нобеліата.

        Тодось Осьмачка 1956 року сам висував себе на премію.

        Видатний вчений світу Омелян Пріцак висував Павла Тичину (за перші книги) у 1966 році і Миколу Бажана в 1972 році. Але заляканий Микола Бажан сам зняв свою кандидатуру, знаючи історію з Пастернаком. ("Нобелівська премія — тавро зрадника своєї країни").

        1980 року Улас Самчук також був одним з кандидатів.

        У 1985 році Генріх Белль, авторитет котрого в світі був беззаперечний, висунув Василя Стуса. Але смерть поета у таборі для політв'язнів 4 вересня 1985 року завадила цьому.

        1991 року було висунуто кандидатуру Олеся Гончара.

        У 2001 році Спілка письменників України звернулась до Ліни Костенко: чи вона не проти висунення її на Нобелівську премію. На той час Ліна Костенко вже вийшла зі Спілки письменників України. Це був її протест: не могла дивитись спокійно, як українські письменники доби СРСР на різні голоси славили комуністичний лад, а в наш час почали лаяти Радянський Союз і славити незалежну Україну, нібито вони виборювали цю незалежність.

        Поміркувавши, Ліна Костенко все ж таки дала згоду. На жаль, Шведська академія наук не збагнула глибини поетичного таланту Ліни Костенко, не помітила в її національній тематиці загальнолюдської філософії та моралі, до речі, ця академія помилялась не вперше. Зрозуміла річ, рішення Шведської академії викликає у знавців поезії, м'яко кажучи, здивування.

        На отримання Нобелівської премії існує черга претендентів. Заздалегідь складається список номінантів, де можна роками вичікувати на таку бажану і престижну нагороду. Так ось, у тому списку стоїть ім'я нашої Ліни Костенко. І будемо сподіватися на справедливу оцінку її творчості.

        Сторінка 10

        Духовні шукання

        Не всі можуть стати митцями, яким вручають Нобелівську премію, але є в людині те, що набагато вище за письменницький талант. Це величезна любов до Бога і до людей. І це визнає світова громадськість.

        Прикладом подвижницької християнської любові є життя монахині Матері Терези, простої албанської жінки, яку знає увесь світ.

       Агнес Гонкса Бояксіу народилася в Скоп'є на території колишньої Югославії в 1910 році.

       Вона виховувалась за традиціями албанської родини, але рано самостійно збагнула, що для неї брати і сестри не лише албанці, а й представники будь-якої національності, що мешкають на землі, "люди світу є моїми людьми" – говорила вона.

       Албанка Агнес обрала шлях служінню Господу і допомоги бідним і знедоленим. Спочатку вона поїхала до Ірландії як молода монахиня, (їй було 18 років) і вивчила англійську мову. Після цього вона поїхала до Індії, спочатку до Бенгалу, а потім до Калькутти. Вона назвала себе Тереза на честь святої Терези. Жила в монастирі і навчала індійських дівчат.

       Одного дня у поїздці до Дажелінгу внутрішній голос сказав їй: "Ти мусиш залишити монастир, щоб стати ближче до людей, щоб допомагати найбіднішим і найзлиденнішим".

        Її благословив єпископ на цю благородну справу, і вона почала свою подвижницьку діяльність у Калькутті.

        Її приклад, відданість благородній справі надихнули й інших. До неї приєдналося багато людей, які почали назвати себе місіонерами милосердя. Як і мати Тереза, вони одягалися в просте сарі, жіночій національний індійський одяг.

        Все своє життя мати Тереза доглядала хворих, дарувала хліб насущний жебрака, калікам, полегшувала душевний стан тим, хто мав полишити цей світ. Вона любила їх усіх.

        У 1991 році мати Тереза була нагороджена Нобелівською премією миру. Світова громадськість знала про її подвижницький шлях. Серце матері Терези відгукувалось на будь-яку подію, що несло людям лихо, горе, страждання.

        Коли в Африці був голод, мати Тереза зорганізувала допомогу голодуючим продуктами, коли Україну спіткало чорнобильське лихо, вона допомагала медикаментами, молилася за кожного, хто постраждав від аварії.

        Мати Тереза пішла з життя 1997 року. По її смерті світ дізнався про два чуда, пов'язані з її ім'ям. Двоє тяжко хворих, доторкнувшись до її одягу, видужали. За церковними канонами, якщо станеться ще одне чудо, то мати Тереза буде канонізована, тобто оголошена святою!

Творча група дітей читає послання матері Терези:

Життя — це можливість. Скористайся нею.

Життя — це краса. Захоплено сприйми її.

Життя — це мрія. Здійсни її.

Життя — це обов'язок твій насущний. Використай його.

Життя — це виклик. Прийми його.

Життя — це багатство. Не розтринькай його.

Життя — це гра. Стань гравцем.

Життя — це надбання. Бережи його.

Життя — це любов. Насолодись нею сповна!

Життя — це таїна. Пізнай її.

Життя — це долина страждань. Пересиль її.

Життя — це пісня. Проспівай її до кінця.

Життя — це боротьба. Стань до борцем.

Життя —  це безодня невідомого. Ступи в неї без страху.

Життя — це удача. Шукай цю мить.

Життя — прекрасне — не занапасти!

       Слово вчителя. Це послання матері Терези до всіх людей світу! Отже і до вас, юне покоління. Попереду у вас ціле життя, яке треба присвятити добру і справедливості!

       У вашому класі навчається багато розумних і добрих дітей, які бачать різні вади суспільства і хотіли б, щоб суспільство одужало. Адже біда – в самих людях. Послухаємо учнівські творчі роботи, в яких відобразилися їхні думки.

        Учні зачитують твори, написані заздалегідь на такі теми:

1) Твір за прислів'ям "Друзі пізнаються в біді".

2) Твори добро на радість людям (за обраним твором).

3) Я б вручив Нобелівську премію …

        Заключне слово вчителя. У цих творчих роботах є паросток стурбованості і добрих намірів, і це є добрий знак. Дай Боже, щоб ваші думки у подальшому втілилися у вашому житті, щоб ви мали собі за приклад життя матері Терези!


Портрет Матері Терези  ( Агнес Гонкса Бояксіу )


Вільям Голдінг (1911—1993)


        Ернест Хємінгуей (1899—1961)


Борис Пастернак (1890—1960)


Іван Бунін (1870—1953)


Моріс Метерлінк (1862—1949)


Бернард Шоу (1856—1950)


Редьярд Кіплінг (1865—1936)


Генріх Сенкевич (1846—1916)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21657. ЗАТУХАНИЕ 160 KB
  ЗАТУХАНИЕ Важнейшими параметрами световода являются оптическое потери и соответственно затухание передаваемой энергии. Собственные потери волоконных световодов состоят в первую очередь из потерь поглощения и потерь рассеивания т. Потери на поглощение существенно зависят от частоты материала и при наличии посторонних примесей могут быть значительными. Потери обусловлены комплексным характером показателя преломления nдjnм который связан с тангенсом угла диэлектрических потерь выражением .
21658. Гидрология болот 114 KB
  Вместо высоких камышей и тростников развиваются мелководные растения хвощи осоки и многие другие водолюбивые растения отложения которых хотя и поднимаются над поверхностью воды в озере но затопляются весенними и летними высокими водами отлагающими принесенные или взмученные частицы ила. В климатических условиях северной половины России осадков выпадает больше чем расходуется влаги на испарение поэтому излишек воды скапливается на поверхности болота сначала в форме мочажин а затем в виде вторичных озер и русел...
21659. Гидрология подземных вод 318 KB
  Долгое время существовали две теории отрицавшие одна другую: теория инфильтрации в которой утверждалось что скопление подземной воды есть результат просачивания атмосферных осадков в почву и грунт теория конденсации доказывающая что источником происхождения подземных вод является водяной пар атмосферы который вместе с воздухом попадает в холодные слои земной коры и там конденсируется. Воды возникают на больших глубинах из диссоциированных ионов Н и О2 или паров воды поднимающихся из магматической или метаморфической зоны....
21660. Гидрология рек 346.5 KB
  Главные реки и их притоки. Речная система включает в себя одну главную реку ряд притоков главной реки притоки этих притоков и т. Реки непосредственно впадающие в главную реку называются притоками первого порядка. Притоки второго порядка по отношению к главной реке реки впадающие в притоки первого порядка и т.
21661. ГЕОЛОГИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ОКЕАНОВ И МОРЕЙ 78.5 KB
  Приливноотливные движения периодические поднятия и опускания уровня воды в океанах и морях возникают в результате того что Земля испытывает притяжение Луны и Солнца. РАЗРУШИТЕЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ МОРЯ Разрушительная деятельность моря называется абразией. К тому же между подводной абразионной террасой и клиффом возникает пляж представляющий гряды или насыпи гальки гравия иногда песка полого спускающиеся в сторону моря. При поперечном подходе волн к берегу в зоне прибоя в пределах пляжа часто формируются валы из...
21662. Химические и физические свойства природных вод 117 KB
  Основные физические свойства воды снега и льда Общие сведения. При анализе гидрологических явлений принимается что количество свободной воды на Земле сохраняется постоянным. Вода в результате некоторых процессов вступает в прочные соединения с другими веществами и перестает существовать как свободное образование однако в глубоких слоях земной коры имеют место и обратные процессы: при высоких давлениях и температурах вновь образуется некоторое количество воды. Температура замерзания дистиллированной воды принята за 0 С а температура...
21663. Гидрология озер 174 KB
  Гидрология озер Происхождение типы и морфология озерных котловин Озерами называются котловины или впадины земной поверхности заполненные водой и не имеющие прямого соединения с морем. Согласно приведенному определению к озерам могут быть отнесены и такие крупные водоемы как Каспийское и Аральское моря а также сравнительно небольшие временные скопления воды в понижениях местности образующиеся например в период весеннего снеготаяния. Иногда в отличие от текущих вод рек озера определяют как водоемы с замедленным стоком или с...
21664. Гидрология водохранилищ 70.5 KB
  Водохранилища в зависимости от их морфологических и гидрологических особенностей можно разделить на несколько групп. Течения в этих водохранилищах связаны больше всего с ветрами. Поэтому озерные водохранилища не имеют четко выраженной русловой формы и многократного превышения длины над максимальной шириной. Основными параметрами водохранилища являются объём площадь зеркала и амплитуда колебания уровней воды в условиях его эксплуатации.
21665. Гидрология ледников 62 KB
  Благодаря режеляции происходит слияние двух ледниковых потоков в один фирновые зерна смерзаются в плотную ледяную массу заплывают трещины в ледниках и т. Таким образом ледник может быть разделен на две части: верхнюю где преобладает накопление снега и льда фирновый бассейн или бассейн питания нижнюю где происходит стаивание ледника область стока область абляции язык ледника. Многочисленные наблюдения и специально поставленные опыты показали что течение ледника сходно с течением водного потока. Скорость движения льда в...