55076

Т.Г.Шевченко – думи мої… думи…

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Тарас Шевченко великий легендарний поет казкового краю художник-мислитель палкий захисник соціальних та національних інтересів українського народу великий борець за волю свого народу свого краю обстоював права українського народу на його вільний суверенний розвиток.

Украинкский

2014-03-21

68 KB

0 чел.

План позакласного заходу з історії

Дата:

Клас:

Тип уроку: семінар

Тема: Т.Г.Шевченко – думи мої…думи….

Мета: навчальна

  •  Розширити знання учнів з теми по історії України «Культурне життя на українських землях в к. ХVІІІ – п.п. ХІХст»
  •  Розкрити велич і безсмертя українського поета, світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г. Шевченка, показавши красу і неперевершеність його творів.
  •  Підкреслити місце Т. Шевченка в українському національному відродженні, показати велике значення його творчості в наш час, в час розбудови української державності.

розвиваюча

  •  розвивати в учнів уміння висловлювати свою точку зору, аналізувати матеріал, робити висновки;

виховна

- Виховувати в учнів любов і повагу до Великого Кобзаря, до історичного минулого України, до сторінок історії народу, який боровся за свою свободу, шанобливе ставлення до надбань української культури.

Хід заходу

І. Організаційний момент.

ІІ.

 Вчитель. Серед великих літературних творців ім'я Т.Г. Шевченка, річницю від дня народження якого ми відзначаєте невмирущою любов'ю і славою. Тарас Шевченко — великий легендарний поет казкового краю, художник-мислитель, палкий захисник соціальних та національних інтересів українського народу, великий борець за волю свого народу, свого краю, обстоював права українського народу на його вільний суверенний розвиток. Його безсмертна спадщина — це вершина людського генія.

Наш захід – данина пам’яті й шани людини, яка наше рідне слово вознесла на Олімп недосяжної високості й слави.

 Учень 1. Дитинство і молодість. Шевченко народився в 9 березня 1814 році у селі Моринці Київської губернії, в закріпаченій селянській родині козацького походження. Згідно родинних переказів його діди і прадіди козакували, служили у Війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися на Україні XVII—XVIII ст., які були жорстоко придушені і призвели до порушення нормального суспільного життя у цьому регіоні (Черкащина, Полтавщина, Київщина, Чернігівщина) на тривалі роки, призвели до голоду, холоду і значного зубожіння і закріпачення основної частини місцевого населення. Як свідчить минуле людства, саме такі нелюдські умови часто стають середовищем для формування сильних і непересічних особистостей, завдання яких полягає у боротьбі за кращу долю свого народу. Одним з таких людей для українського народу у той важкий час без сумніву став Тарас Шевченко.

Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра. Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика П. Енгельгардта в маєтку Вільшані. З осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільні, де, можливо, відвідував лекції малювання у професора Віленського Університету Й. Рустемаса. У Вільні Шевченко був очевидцем революційних подій і міг читати патріотичні прокламації повстанців. З цього періоду зберігся малюнок Шевченка «Погруддя жінки», що свідчить про майже професійне володіння олівцем.

Переїхавши до Петербурга в 1831 році, Енгельгардт взяв із собою Шевченка, а щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші. Улітку 1836 він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього з Є. Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, які разом із К. Брюлловим та В. Жуковським навесні 1838 викупили молодого поета з кріпацтва.

 Вчитель.  Тарас Григорович Шевченко — непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною, поет-гуманіст, глибоко народний поет. Писати  почав дитиною, поет-гуманіст, глибоко народний поет. Писати вірші почав ще до звільнення з кріпацтва, бо до 24-х років був кріпаком. У 1840 р. вийшла перша поетична збірка Тараса Шевченка “Кобзар». Самою назвою автор намагався показали, що він виступає співцем народу, його прагнень, сподівань, мрій про кращу долю.

 Учень 2. Перед Шевченком відчинилися двері в широкий світ науки й мистецтва. Оформившись студентом Академії мистецтв, Шевченко став улюбленим учнем Брюллова. Бувши вже неабияким портретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. Воднораз Шевченко наполегливо працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиків світової літератури й захоплювався історією та філософією. Під враженням вістки про смерть автора «Енеїди» Шевченко написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», який разом із чотирма іншими його поезіями побачив світ в альманасі Гребінки «Ластівка» (1841). Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї ввійшли 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844). Вірші Шевченка справили на українське суспільство велике враження, проте російська богема загалом негативно поставилася до молодого поета, звинувативши його головним чином у тому, що він пише «мужицькою мовою». Улітку 1842, використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним з найпопулярніших творів українського живопису.

 Вчитель. Тарас Шевченко - вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.

     У далекому від України краї в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат.

Учень 3.  читає вірш «Садок»

 Учень 4. Перша подорож Україною. Шевченко тричі приїздив в Україну. 1843 побував у Києві, де познайомився з М. Максимовичем та П. Кулішем, і на Полтавщині відвідав Є. Гребінку та родину Рєпніних. Тоді ж побачився з закріпаченою ріднею. Під впливом баченого і пережитого в Україні Шевченко написав вірш «Розрита могила», у якому висловив гнівний осуд поневолення українського народу царською Росією. Під час цієї першої подорожі Шевченко задумав видати серію малюнків «Живописна Україна». Цей задум він почав здійснювати після повернення до Петербурга, у лютому 1844. Перші 6 офортів цього циклу вийшли друком у листопаді того ж року під назвою «Чигиринський Кобзар». Вийшов 1844 передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки». Того ж року Шевченко написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.

 Вчитель. Безпощадну критику російського «темного царства» дав Шевченко у поемі «Кавказ» (1845 p.), де змалював боротьбу, яку вела Росія в 1843—1859 pp. з черкесами. Ця боротьба із свободолюбивими жителями Кавказу була довга, затяжна й з величезними обопільними жертвами. Автор показує величезні страждання, трагедію народу, трагедію війська, посланого царизмом завойовувати Кавказ.

Учень 5 читає вірш «Кавказ»

 Учень 6. Друга подорож Україною. Після закінчення Академії мистецтв Шевченко навесні 1845 вдруге повернувся в Україну, де його зустріли як великого національного поета. Ставши співробітником Київської Археографічної Комісії, Шевченко багато подорожував Україною, збирав фольклорні й етнографічні матеріали та змальовував історичні й архітектурні пам'ятки. Восени 1845 року Шевченко написав такі твори: «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий», «Великий льох», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Давидові псалми»; важко захворівши, написав наприкінці 1845 вірш «Заповіт», у якому проголосив заклик до революційної боротьби за визволення свого поневоленого народу. Через їхній яскраво антирежимний характер нові поетичні твори Шевченка не могли бути надруковані й тому розповсюджувались серед народу в рукописних списках. Сам Шевченко переписав їх для себе у спеціальний зошит-альбом, якому дав назву «Три літа» (1843 — 1845).

 Учень7. Кохання Тараса Григоровича Шевченка. Першим коханням молодого Шевченка була молода дівчина, одноліток Тараса — Оксана. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку. Але надії були марними — Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Усе своє подальше життя Шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, яку колись кохав. Наступною жінкою, яку він нагородив своїм коханням була польська швачка Дзюня Гусіковська. У 1843 році Шевченко їде в Україну і там зустрічає Ганну Закревську, якій згодом присвятив вірш «Г. З.» Наступними жінками, що займали місце в серці Кобзаря, були Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна актриса Катерина Піунова, яка, напевно, просто не наважилася пов´язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим від неї. Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина — Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити в селі, й покинула поета, вийшла заміж за перукаря Яковлєва. І лише 1904 року, після смерті свого пиячка-чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня

 Вчитель. Кріпацтво ненавидів Т. Шевченко усією душею, а тому захопився ідеями Кирило-Мефодіївського братства і приєднався до нього. Метою радикальної частини товариства було повалення самодержавства, ліквідація кріпацтва, об'єднання слов'янських народів у федеративну парламентську республіку. Доля членів Кирило-Мефодіївського братства не минула Т. Шевченка. 

 Учень 8. Арешт і заслання.  Напровесні 1846 Шевченко прибув до Києва, оселився в будинку (тепер — Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка) в колишньому провулку «Козине болото» і в квітні того ж року пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Не без впливу Шевченка укладено статут та інші програмові документи кирило-мефодіївців. 27 листопада 1846 р. Тарас Шевченко подає заяву на ім'я попечителя Київського навчального округу про зарахування на посаду вчителя малювання у Київському університеті, на яку його затвердили 21 лютого 1847 р. У березні 1847, після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847, відправили під конвоєм до Петербурга й ув'язнили в казематі так званого Третього відділу. Під час допитів поет виявив неабияку мужність і незалежність: він не зрікся своїх поглядів і не виказав нікого з братчиків. Перебуваючи біля двох місяців за ґратами, Шевченко продовжував писати вірші, що їх згодом об'єднав у цикл «В казематі». Серед в'язничних мурів, чекаючи кари, Шевченко зміг написати таку рідкісну перлину лірики, як вірш «Садок вишневий коло хати…». Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».

Шевченка заслали в солдати до Оренбурга. На вироку Микола І власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати». В Орській фортеці всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома малювати і писати вірші, які йому вдалося переховати й зберегти. За того часу Шевченко написав поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця» та багато поезій.

У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув'язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак.

Семирічне перебування поета в Новопетровській фортеці — це найважчі часи в його житті. Та — незважаючи на найсуворіший нагляд, на моральні страждання і фізичне виснаження — Шевченко таємно продовжував малярську й літературну діяльність. Лише під час так званої Каратауської експедиції, влітку 1851, він виконав біля 100 малюнків аквареллю й олівцем. Знайшовши коло форту добру глину й алебастр, Шевченко почав вправи в скульптурі. Серед виконаних ним скульптурних творів були й 2 барельєфи на новозавітні теми: «Христос у терновому вінку» і «Йоан Хреститель».

Тільки через 2 роки після смерті Миколи клопотання друзів увінчалися успіхом, і поета звільнено з заслання у 1857 р. Довідавшись про звільнення, Шевченко цілком наново переробив написану ще в 1847 поему «Москалева криниця», а також почав вести російською мовою «Щоденник» («Журнал», з 12 червня 1857 до 13 липня 1858) — цінне джерело до біографії Шевченка, яке свідчить про високий рівень культури мислителя. У серпні 1857 Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човном дістався до Астрахані, а звідти пароплавом прибув до Нижнього Новгорода. Тут поетові довелося затриматися майже на півроку, бо виїзд до Москви й Петербурга йому було заборонено. Хоч у Нижньому Новгороді Шевченко жив під пильним наглядом поліції, він не тільки брав участь у культурному житті міста, а й написав поеми «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава», закінчив повість «Прогулка с удовольствием и не без морали», намалював понад 20 портретів і зробив чимало архітектурних малюнків.

 Вчитель.  У поемі «Гайдамаки» поет змалював селянське повстання 1768 p. яке увійшло і історію під назвою «Коліївщина». Тарас Шевченко звеличив ватажків повстання М. Залізняка і І. Ґонту, які понад се любили волю, були наполегливими, стійкими борцями, прославили простий народ, кий повстав проти сваволі панів. Поема звучала як заклик до боротьби протии існуючого ладу.

Учень 9. читає вірш «Гайдамаки»

 Учень 10. Смерть і перепоховання. 10 березня 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 13 березня його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. Після того, як п'ятдесят вісім днів знаходився прах Т. Г. Шевченка в Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозвілу в квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева. 8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею потрапила до Москви. Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари до Києва. Ланцюговим мостом, випрягши коней з воза, його провезли студенти Університету Святого Володимира і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.

У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати Т. Шевченка в Києві. Та Честахівський відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про: «тихе пристанище і спокій коло Канева».

20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» з Києва прах Шевченка потрапив до Канева. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня було відслужено в церкві панихиду, і прах віднесли на Чернечу гору. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому» — згадував Григорій Честахівський. Туди ж перенесли дерев'яний хрест, який був встановлений на могилі.

ІІІ. Закріплення знань.

Учні одержують завдання — повторити такі питання:

1. Участь Т.Г. Шевченка у Кирило-Мефодіївському братстві.

2.Значення Кирило-Мефодіївського братства для розгортання

національно-визвольного руху.

3. Місце Т.Г. Шевченка в українському національному відродженні».   

ІV. Підсумок уроку.

Поезія Шевченка живе, розквітає! Зі сторінок геніальних творів перед нами постає невмирущий образ великого сина України, яким ми пишаємося, захоплюємося, якого високо цінуємо і любимо. Велика спадщина поета продовжує служити людям, захоплює нас своєю мелодійністю, своїм багатством, красою слова, поетичністю, становить нашу національну гордість і славу. Його поезія, його геній і лава належить українському народу, всім чесним людям на Землі.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52229. Географічне положення Антарктиди. Історія відкриття і дослідження 2.76 MB
  Мета уроку: сформувати e учнів систему знань про географічне положення Антарктиди; охарактеривувати своєрідність географічного положення материка; розповісти про історію відкриття і дослідження Антарктиди; удосконалювати вміння і навички роботи з картою; розвивати інтерес до предмету. Обладнання: карта Антарктиди контурні карти підручники портрети мандрівників презентація PowerPoint. Ми вирушаємо до Антарктиди слайд 1 Про цій материк полярник А.
52230. Антарктида – льодовий материк планети 93 KB
  Цілі: Виявити особливості унікальності і своєрідності географічного положення природи Антарктиди та Південного океану. Тип уроку: засвоєння нових знань Форма уроку: урок конференція Обладнання: фізична карта півкуль і Антарктиди атлас контурна карта мультимедійна презентація I. Майже в центрі материка розміщений Південний полюс тому всі береги Антарктиди дивляться на північ. Як бачимо географічне положення Антарктиди дуже відрізняється від географічного положення інших континентів.
52231. Античний світ: подорож у минуле 36 KB
  Перше завдання Візитки команд Домашнє завдання . Другим завданням нашої історичної подорожі є похід до керамічної майстерні. Завдання дітям: виконати малюнок на кольоровому папері чорним фломастером: Розпис амфор . Завдання: розіграти сценку давньогрецької комедії та трагедії з використанням масок.
52233. Методична розробка уроку з англійської мови «В аптеці» для учнів 10 - 11 класів 3.2 MB
  Актуальність теми полягає у постійно зростаючій потребі людей у кваліфікованому та грамотному обслуговуванні представниками такої важливої професії, як фармацевт. Значення роботи аптекаря усвідомлюється саме в час різкого підвищення рівня захворюваності населення, а саме в зимовий період.