55275

Географічне положення, історія дослідження Австралії. Рельєф і корисні копалини материка

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Рельєф і корисні копалини материка Зміст кейсу Розділ програми Тема заняття Мета заняття Практичне завдання Режим роботи Теоретичний матеріал за темою Наочний матеріал Питання для перевірки засвоєння вивченого матеріалу Алгоритм виконання практичної частини завдання...

Украинкский

2014-03-23

271 KB

6 чел.


Урок - кейс за темою «Географічне положення, історія дослідження Австралії. Рельєф і корисні копалини материка»

Зміст кейсу

  1.  Розділ програми
  2.  Тема заняття
  3.  Мета заняття
  4.  Практичне завдання
  5.  Режим роботи
  6.  Теоретичний матеріал за темою
  7.  Наочний матеріал
  8.  Питання для перевірки засвоєння вивченого матеріалу
  9.  Алгоритм виконання практичної частини завдання
  10.  Список літератури

  1.  Розділ програми: Материки

  1.  Тема заняття: Географічне положення, історія дослідження Австралії. Рельєф і корисні копалини материка

  1.  Мета заняття:

Дидактична: формувати знання про своєрідність географічного положення Австралії, етапи відкриття і дослідження, основні форми рельєфу та корисні копалини; пояснювати особливості географічного положення материка4 наводити приклади форм рельєфу; визначати закономірності розміщення форм рельєфу та корисних копалин.

Розвиваюча: розвивати пізнавальний інтерес до вивчення теми; сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, розвивати вміння самостійної роботи з навчальною літературою.

Виховна: виховувати у учнів наполегливість та ініціативність; виховувати трудову дисципліну, вміння працювати самостійно та колективно.

  1.  Практичне завдання

Практична робота №8 позначення на контурній карті Австралії елементів берегової лінії та основних форм рельєфу.

4.1 на контурній карті Австралії підпишіть назви  океанів та морів, що омивають материк, затоки, протоки, острови, півострови та океанічні течії., а також коралову споруду.

4.2 позначте та підпишіть крайні точки материка (миси) та визначіть їхні географічні координати.

4.3 позначте та підпишіть основні форми рельєфу рівнини, височини, низовини, гори., пустелі.  Найвищу точку Австралії.

4.4 Позначте основні родовища корисних копалин материка.

  1.  Режим роботи

з/п

Етап роботи

Час на етап

(в хв.)

1

Організаційна частина

2

2

Індивідуальна самостійна робота учнів з кейсом «Географічне положення, історія дослідження Австралії. Рельєф і корисні копалини материка»

10

3

Підготовка питань до дискусії за темою «Географічне положення, історія дослідження Австралії. Рельєф і корисні копалини материка»

10

4

Дискусії (колективна робота в групах)

15

6

Оформлення підсумків роботи, виправлення помилок

5

7

Підведення підсумків  заняття

3

  1.  Теоретичний матеріал за темою: «Географічне положення, історія дослідження Австралії. Рельєф і корисні копалини материка»

Австралія (від латин, "австраліс" — південний) Австралія - це єдиний з усіх зелених материків, що весь лежить у південній півкулі. Тропік Козерога пересікає Австралію майже пополам.

Австралія - найменший з усіх материків; площа Австралії - 7 631 500 кілометрів квадратних, а площа Австралії разом з прилеглими до неї материковими островами становить 7 703 850 квадратних кілометрів. Ця площа дорівнює приблизно площі США, або становить дві третіх території Європи. Вона в чотири рази менша за площу Африки і в 7 з половиною разів менша за площу Євразії. Площа Австралії і Океанії, разом взяті, становлять 8 961 00 кілометрів квадратних (близько одна шістнадцята усієї суші).

 З півночі на південь Австралія простягається на 3200 кілометрів. Крайньою північною точкою Австралії є Йорк (10°41' південної широти), що лежить на віддалі, за 1130 км від екватора, крайня південна кінцева частина материка мис Південно - Східний (39°11' південної широти). Отже, своїми найвищими широтами Австралія відповідає в північній півкулі приблизно Валенсії і Балтіморі. В найвужчому місці (на південь від затоки Карпентарія) Австралія простягається в меридіональному напрямі тільки на 1700 км.

Найбільша протяжність Австралії з заходу на схід дорівнює 4100 км (від мису Інскріпшен на заході 113°05' східної довготи до мису Байрои на сході — 153°35' східної довготи). Крайньою-західною точкою Австралії найчастіше вважають мис Стіп (113° східної довготи), бо мис Інскріпшен розміщений на острові Дерк-Хартог, що прилягає з заходу до Австралії.

Материк Австралія лежить відокремлено; від європейських, країн він віддалений на 14—16 тис. км, від Північної Америки на 11,5 тис. км (Сідней — Сан-Франціско) і від країн південної і південно-східної Азії в середньому на 8 тис. км. Між Австралією і південно-східною окраїною Азії тягнеться група великих островів Малайського архіпелагу, що відіграють роль ніби моста, який зв'язує два материки. Австралія лежить недалеко від центра океанічної півкулі.

З півночі Австралія омивається морями Тіморським і Арафурським і неглибокою і багатою на коралові рифи протокою Торреса (вона не ширша за 170 км) відокремлюється від Нової Гвінеї. На сході Австралію омивають моря Коралове і Тасманове, на заході і півдні — води Індійського океану. Від острова Тасманія Австралію відокремлює неглибока протока Басса (завширшки до200 км). Якби сучасний рівень океану знизився лише на 30 м, до Австралії приєднався б острів Нова Гвінея; зниження рівня океану на 60 м приєднало б до Австралії Тасманію. Розломи на окраїнах Австралії такого недавнього походження, що, як гадають, населення Тасманії прийшло на острів з Австралії сухим шляхом, коли на місці протоки Бассова була ще суша. До недавньої трансгресії на півночі протока Бассова була ще сушею. Недавньою трансгресією на півночі затоплена широка смуга Австралійського континенту (шельф — Сахуль), де і утворились моря Тіморське і Арафурське.

На північ від Австралії дуже розширяється смуга материкової обмілини, де лежить найбільший на земній кулі після Гренландії острів Нова Гвінея (806 000 ).

В той час як о. Тасманія являє собою південне продовження Австралії, Нова Гвінея характером фізико-географічних умов дуже відрізняється від Австралії і входить до складу Меланезії. Гірські масиви Нової Гвінеї належать до альпійської складчастості, тоді як третинних складчастих споруд, в Австралії зовсім нема; Нова Гвінея входить до складу «Вогняного кільця» Тихого океану, Австралія ж лежить за його межами. Клімат Нової Гвінеї вологий, клімат Австралії сухий. Нова Гвінея характером рослинності належить до іншої області, ніж Австралія, тваринний світ Нової Гвінеї виділяється в особливу підобласть. Навіть корінне населення Нової Гвінеї (папуаси) утворює інший антропологічний тип, ніж австралійці.

За характером горизонтального розчленування Австралія належить до південної групи материків Гондванського типу, що відрізняються великою компактністю і малим розчленуванням. Горизонтальне розчленування Австралії дуже незначне. Півострови займають лише близько 8% площі материка х. Довжина берегової лінії Австралії, що становить 19500 км, лише вдвоє перевищує довжину рівновеликого кола.

 Геометричний центр Австралії лежить на віддалі 950 км від моря. На кожний кілометр берегової лінії Австралії припадає 392  суші (в Японії, де горизонтальне розчленування винятково велике, на 1 км берегової лінії припадає 23 ). За ступенем свого горизонтального розчленування Австралія поступається перед Європою, Азією і Північною Америкою. Найбільше виявляється горизонтальне розчленування на півночі Австралії, де існують затоки Карпентарія, Ван-Дімен і Кембрідж і утворились два великих півострови — Йорк і Арнемленд (Земля Арнема). На півдні Австралії є лише один значний півострів Ейр, або Ейрія, що омивається водами заток Великої Австралійської і Спенсера.

Дослідження та освоєння

Про існування великого материка на крайньому півдні Землі говорили ще стародавні греки (Птолемей та ін.). Європейцям Австралія стала відома пізніше за інші материки (не враховуючи Антарктиди). Перша їхня поява біля берегів Австралії припадає на епоху Великих географічних відкриттів. У 1605р. голландський мореплавець В. Янсон дістався низовинного узбережжя затоки Карпентарія. Він назвав відкриті землі Новою Голландією. Іспанець Л. Торрес 1606 р. проплив протокою, що відділяє від материка острів - Нову Гвінею. Пізніше ця протока була названа його ім'ям. У 1645 р. голландський мореплавець А. Тасман здійснив плавання вздовж південних берегів материка та довів, що це — окремий великий масив суходолу.

У 1770 р. знаменитий англійський мореплавець Дж. Кук відкрив східне узбережжя Австралії. Численні експедиції XVIII—XIX ст. дослідили центральні та західні райони материка, басейн річки Муррей.

Тільки на початку XIX ст. англійський мореплавець М. Фліндерс проплив навколо материка. Він першим запропонував назвати його Австралією. У 1870-х рр. в Австралії та на острові Нова Гвінея жив і працював видатний український мандрівник та етнограф М. Міклухо-Маклай.

Рельєф і корисні копалини

Австралія — найплоскіший материк. Більша частина його являє собою рівнину, краї якої трохи підняті, особливо на сході. Гори займають всього 5 % території материка. Середня висота материка — 340—350 м над рівнем океану. У будові її поверхні чітко виражені три області: Західноавстралійське плоскогір'я заввишки 400—500 м, Центральна низовина, де в районі озера Ейр розташована найнижча точка материка (-12 м нижче рівня моря), і середньовисотний Великий Вододільний хребет на сході з найвищою точкою материка (гора Косцюшко, 2228 м).

Геологічна будова Австралії порівняно з іншими материками є найпростішою. Материк складається з давньої докембрійської і молодої

епігерцинської платформ, що займає західну і центральну територію, і значно меншого за площею складчастого поясу лізньопротерозойського і палеозойського віку на сході.

Австралійська платформа — одна з найбільших на Землі. Відмінною рисою її будови є чергування виступів давнього фундаменту та западин. Виступи метаморфізованих і вулканічних порід складчастого фундаменту утворюють три щити — Західноавстралійський, Північноавстралійський і Південноавстралійський. У межах першого з них знайдено найдавніші гірські породи, що утворилися понад 3 млрд років тому.

Східну частину материка від півострова Кейп-Йорк на півночі до острова Тасманія на півдні займає Східноавстралійська складчаста область.

Геологічні структури визначили відмінності у формах поверхні західної і східної частин материка.

У зоні меридіонального прогину Австралійської платформи розміщується Центральна низовина. Тут у рельєфі переважають низовини, приурочені до ділянок найбільшого опускання фундаменту платформи — басейну озера Ейр, басейну Мюррею та узбережжя затоки Карпентарія.

Гірські типи рельєфу в Австралії майже не розповсюджені. На південному сході до Західноавст-ралійського плоскогір'я прилягають низькі (700— 900 м) брилові гори Фліндерс і Маунт-Лофті. Плосковершинні підняття розбиті грабенами, які йдуть під воду та утворюють затоки Спенсер і Сент-Вінсент. Гори є і в центрі Австралії — Мак-Донелл і Масгрейв.

Гірський пояс Східної Австралії утворюють Великий Вододільний хребет і гори Тасманії. Ці невисокі складчасто-брилові гірські споруди утворилися у результаті неогенових тектонічних рухів. Східні схили гір круті, західні — пологі.

Австралія багата на корисні копалини. У кристалічних породах фундаменту платформи залягають залізні, мідні, свинцево-цинкові, уранові руди, золото. До корисних копалин осадового походження належать поклади фосфоритів, кам'яної солі, кам'яного і бурого вугілля, нафти, природного газу. Багато родовищ залягає на невеликій глибині, а тому їхній видобуток ведеться відкритим способом. За запасами залізних руд, руд кольорових металів (бокситів, свинцю, цинку, нікелю) і урану Австралія посідає одне з перших місць у світі.)

  1.  

Наочний матеріал за темою

Про цей материк я б хотів зачитати вірш.

Вона знаходиться під нами,

І ходять там, напевно, вверх ногами.

Там, навпаки всі пори року,

Там, в жовтні розквітають гори,

А в лютому палає літо, і дощ не ллється, як з корита.

Там протікають без води в пустелях ріки,

І називають жителі їх - кріки.

Там в заростях, безкрилі птахи,

І риби лазять, як мурахи.

Там, райський птах /лірохвіст

Красою звеселяють ліс.

Там лупляться з яєць звірята,

І молоком годуються малята.

Дерева лізуть там з кори,

Ребром ростуть листочки від жари.

Там крона дерева - копиця із травою...

Австралія - країна навпаки!

Питанння до дискусії за темою «Географічне положення, історія дослідження Австралії. Рельєф і корисні копалини материка»

  •  Порівняйте географічне положення Австралії і Південної Африки.
  •  Чому Австралія була відкрита пізніше за інші населені материки?
  •  Що спільного та відмінного в рельєфі Австралії та Африки?
  •  Які галузі господарства ви б розвивали в Австралії з огляду на її мінеральні ресурси?

Колективна робота в групах

І група: екологи (Доведіть, що охорона природи – важлива проблема

                             австралійського континенту.)

ІІ група геологи ( Як населення материка використовує мінерально - сировинні

                                ресурси, що залягають в його надрах)

ІІІ група історики (дослідіть історію виникнення даного материка, та складіть

                                   рекомендації туристам, які бажають відвідати Австралію)

8.  Питання для перевірки засвоєння вивченого матеріалу

  1.   У чому полягають основні особливості географічного положення Австралії?
    1.   Чому Австралію часто називають «материком навпаки»?
    2.   Яка залежність існує між розташуванням форм рельєфу на материку і його внутрішньою будовою?
    3.   Чому серед австралійських корисних копалин переважають рудні?
  2.   Алгоритм виконання практичної частини  

9.1 Уважно вивчити теоретичний матеріал.

9.2  Вивчити місцезнаходження географічних обєктів.

  1.  Список літератури.
  2.  Географія материків і океанів 7 клас.
  3.  Велика ілюстрована енциклопедія «Країни світу»
  4.  Інтернет ресурси.
  5.  Газета «Географія в школах України».
  6.  Атлас «Географія материків і океанів 7 клас».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20237. Ефект Джоуля-Томсона 88.5 KB
  Ефект ДжоуляТомсона Ефект ДжоуляТомсона – це зміна температури газу в результаті адіабатичного дроселювання€ – постійне протікання газу під дією постійного перепаду тиску газів крізь пористу перегородку яка розміщена на шляху потоку. В дослідах Джоуля і Томсона вимірювалась температура в двох послідовних перерізах неперервного і стаціонарного потоках газу до дроселя та за ним. Дійсно при взаємному притяганні молекул внутрішня енергія газу включає як кінетичну енергію молекул так і потенціальну енергію їх взаємодії. Робота...
20238. Поширення пружних хвиль у рідинах. Залежність швидкості поширення та коефіцієнта поглинання від термодинамічних параметрів 115.5 KB
  Щоб описати розповсюдження хвилі в середовищі необхідно записати хвильове рівняння. Для цього: 1 Записати рівняння руху частинки середовища – макроскопічно малого об’єму середовища лінійні розміри об’ємчику набагато менші довжини хвилі звука; 2 Записати реологічне рівняння для середовища. 3 Підставити реологічне рівняння в рівняння руху → хвильове рівняння для данного середовища. Реологічне рівняння – це рівняння яке пов’язує тензор напруг з тензором деформацій і тензором швидкості деформацій.
20239. Міжмолекулярна взаємодія в газах та рідинах 62.5 KB
  Вона базується на припущеннях: міжмолекулярна взаємодія є слабкою – розміри частинок набагато менше за відстань між ними; адіабатичне наближення – електростатичне поле сусідньої молекули збурює енергетичні стани лише електронів; наближення мультипольного розкладу – електричні заряди в молекулі по об’єму розповсюджені нерівномірно і можуть бути вільні заряди: монополі диполі квадруполі октуполі. Енергія міжмолекулярної взаємодії – це потенціальна енергія однієї молекули в електростатичному полі другої молекули. Маємо дві молекули А і В...
20240. Розсіяння нейтронів як джерело інформації про динаміку молекул 101 KB
  Розсіяння нейтронів як джерело інформації про динаміку молекул Існує загальний метод опису динаміки речовини – просторовочасові корелятивні функції. Одним із шляхів визначення корелятивних функцій є розсіяння нейтронів. Візьмемо двічі диференційний переріз розсіяння нейтронів – кількість нейтронів що вилетять із зразка під певним кутом в елемент тілесного кута і при цьому зміна енергії нейтронів потрапляє в інтервал від до де пр – пружне нп – непружне ког – когерентне нк – некогерентне. Наслідком цього є розбиття перерізу...
20241. Понятие, предмет, задачи дисциплины «охрана труда в отрасли» 108 KB
  Охрана труда как социально-экономический фактор и область науки. Этапы развития охраны труда. Понятие охраны труда в законодательстве Украины. Предмет, содержание и задачи дисциплины охраны труда в отрасли. Взаимодействие охраны труда с другими дисциплинами.
20242. Основи методу Монте-Карло 146.5 KB
  точки та розрахувати в кожному полож. точки її енергію з частинками системи. Будується ланцюг випадкових переміщень однієї точки. точки; 2 обрати модель потенціальної енергії; 3задати температуру та довжину кроку відображ.
20243. Полімерний стат. клубок 46.5 KB
  клубок Полімерні молекули – ланцюги з великої кількості ланок вони можуть відрізнятися сладом однакові ланки або різні степенем гнучкості числом гілок та заряджених груп. Найпростіша полімерна молекула – послідовність великої кількості атомних груп з`єднаних у ланцюг ковалентними хімічними зв`язками. N масі ланцюга. Полімерний ланцюг має N 1 N 102 104 Полімерні молекули поділяються на лінійні та тривимірні.
20244. Спектральний склад розсіяного світла в газах. Ефект Мандельштама-Брілюена 85 KB
  Спектральний склад розсіяного світла в газах. Розсіяння світла – це зміна якоїсь характеристики потоку оптичного випромінювання світла при його взаємодії з речовиною. Цими характеристиками можуть бути просторовий розподіл інтенсивності частотний спектр поляризація світла. Фізична причина розсіяння світла в чистій речовині полягає в тому що в силу статистичної природи теплового руху молекул середовища в ньому виникають флуктуації густини.
20245. Особливості реологічної неньютонівської рідини 90 KB
  Не ньютонівська течіяпри різних швидкостях течії рідина характеризується різними в‘язкостями. Для того щоб визначити поняття не ньютонівської рідини згадаємо що таке ньютонівська рідина. Бінгалівська рідина межа пластичностітобто в системі існує область де напруження не впливає на зсув характерною ознакою є те що течія починається коли дотичне напруження τ перевищує межу пластичності θ. ; немає зсуву шарів рідина рухається як жорсткий стержень.