55340

ПРОЕКТНА СИСТЕМА ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Научная статья

Педагогика и дидактика

Суть проектної технології полягає у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів змісту методів прийомів що адаптує навчальновиховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування.

Украинкский

2014-03-24

328.5 KB

5 чел.

ПРОЕКТНА СИСТЕМА ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ


Завдання школи – навчити жити,

наша школа – школа життя.

Ми повинні виховувати людину, здатну створити

своє власне життя, здатну до самовизначення.

Павло Блонський

ВСТУП.

У зв'язку з соціально-економічними змінами в світі в сучасному суспільстві виникла потреба в активних, творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально і духовно розвинених громадянах, здатних до самоосвіти, самовиховання, саморозвитку.

Сучасна школа як соціально-педагогічна система покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які відповідають цілям розвитку особистості та сучасним вимогам суспільства. Щоб гідно жити в сучасному суспільстві, особистість повинна бути компетентною в різних сферах діяльності. Тому школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації.

Дослідник проблеми педагогічної творчості С. О. Сисоєва пише, що «У відкритому світі, де майбутнє не може бути чітко прогнозовано, а теперішнє має декілька потенціальних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до швидкозмінних умов життя. Тому, на всіх рівнях неперервної освіти повинні створюватися умови для розвитку інтелекту і творчих якостей особистості, підготовки її до життя у відкритому суспільстві, самостійної взаємодії з динамічним світом професійної праці».

Саме тому, загальноосвітні школи, заклади нового типу та позашкільні заклади повинні забезпечити кожній дитині можливості використання свого творчого потенціалу, тому що лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій.

Як стверджують видатні педагоги М. Демков, С. Русова, С. Ананьїн, Г. Ващенко, необхідна зміна існуючої дидактичної парадигми, орієнтованої на традиційне репродуктивне навчання, за рахунок зміни форм і методів навчання, його індивідуалізації, збільшення комплексу новітніх технічних засобів, широкого застосування нових технологій навчання. Вони впевнені, що під час використання на уроках сучасних освітніх технологій (проектних) учні можуть повністю розкритися як творчі особистості.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:

□ гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

□ самостійно та критично мислити;

□ уміти бачити та формувати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення;

□ усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані;

□ бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

□ грамотно працювати з інформацією;

□ бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях;

□ вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

Таким чином, головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. Навчально-виховна практика потребує технологій, які б сприяли створенню умов для саморозвитку та самореалізації особистості, забезпеченню щастя і радості дитинства, формуванню особистісної конкурентноздатності. Використання в роботі вчителя проектної діяльності і є одним із засобів творчого розвитку особистості, який дає змогу учням самостійно здобувати нові знання на основі вже наявних, оволодівати логічними прийомами та способами діяльності, вміти розмірковувати, аналізувати та робити висновки, у результаті чого виникає інтерес та потреба набувати нові знання.


Хто осягає нове, плекаючи старе,

той може бути вчителем.

Конфуцій

З історії методу проектів.

Процеси, що відбуваються в контексті сучасних реформаторських перетворень у всіх галузях суспільного життя, зумовлюють необхідність формування творчої, активної особистості, її самостійності, самобутності, оригінальності, готовності до повної самореалізації власного творчого потенціалу. Актуальність дослідження підсилюють існуючі в сучасній педагогічній науці суперечності, що вимагають розв’язання:

  •  між соціальним замовленням суспільства на формування творчої особистості випускників школи і реальним рівнем їх готовності до творчої, самостійної діяльності;
  •  між високим ступенем розвитку теорії творчості і недостатнім рівнем розробки методик, технологій реалізації в реальній шкільній практиці;
  •  між накопиченим у вітчизняній педагогічній думці своєрідним досвідом формування творчої особистості школярів і відсутністю неупередженого та його узагальнення з метою використання в діяльності сучасної загальноосвітньої школи та закладах нового типу – ліцеях, гімназіях, коледжах.

У зв’язку з цим у педагогічній науці і практиці ведуться активні пошуки

інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. Нестандартні підходи до розв’язання педагогічних проблем, розробка, запровадження нових технологій, прийомів, їх оптимальне поєднання сприяють створенню принципово нових систем навчання, виховання і творчого розвитку школярів. Особливий інтерес проявляють до проектної технології науковці і педагоги-практики.

У кінці XIX – на початку XX ст. освітня система усіх розвинених країн світу переживала першу педагогічну кризу, пов’язану з тим, що тогочасна школа, побудована на авторитарній педагогіці і репродуктивних методах навчання, готувала людину-виконавця, а життя вимагало людини творчої, активної, самодостатньої, конкурентоспроможної. Практично у всіх європейських країнах і в США розпочався рух за реформи в освіті, в руслі якого сформувалися різні течії: прагматична педагогіка, теорія вільного виховання, теорія трудової школи, експериментальна педагогіка та ін. Незважаючи на певні відмінності у підходах до реформування освіти, можна виділити ті ідеї, які були спільними для всіх цих течій:

1)активізація учнів у процесі навчання; врахування і розвиток їх інтересів;

2)наближення школи до життя;

3)визначення школи місцем, де дитина не готується до життя, а живе повноцінним життям, сповненим радості, творчості, праці, успіхів, тощо.

Джон Дьюї

Ці ідеї найповніше репрезентувала прагматична педагогіка, найвиразнішим представником якої був Джон Дьюї. Основи тематичного інтегрування предметного змісту різних навчальних дисциплін вперше були закладені саме в його концептуальних положеннях про процеси навчання. Дж. Дьюї підкреслював, що навчальна програма не повинна бути серією пізнавальних дисциплін (предметів), ізольованих один від одного, а тим більше від повсякденного життя дітей. Саме тому він виділяв як особливий педагогічний метод – постійне спостереження за інтересами дітей та їх діяльності у процесі реалізації проектів і тем. Дж Дьюї розглядав спостереження як один з методів педагогіки і психології, що може давати педагогу необхідну інформацію про те, як проходить процес розвитку кожної дитини.

Особливе значення для формування системи проектно-тематичного навчання має положення Дж. Дьюї безпосередньо на основу життєвого досвіду дитини. Саме тому початок будь-якої пізнавальної діяльності за принципом тематичного проекту починається з питання «Що ви знаєте про це?»

Дж. Дьюї стверджував, що при організації роботи на основі проектів і тем педагог повинен володіти як мінімум двома уміннями:

  •  складати особистий навчальний план (тобто програму навчання конкретно для своєї групи дітей);
  •  складати індивідуальні програми для конкретних дітей.

«В ідеальній програмі, - писав Дж. Дьюї, - те, що повинне виділятися, не є успішність навчання, це перш за все є розвиток нових установ, нових интересів, нового досвіду». Саме у цьому закладений зміст проектно-тематичного навчання: по «краплині», тема за темою, проект за проектом, вчитель заповнює дитину не знаннями в прямому значенні цього слова, а устремлінням пізнавати світ і ніколи не зупинятися на цьому. Критерієм істини Дж. Дьюї визнав практику, доводив, що всі знання виведені з практичних потреб і в цьому вбачав один із наймогутніших засобів пристосування людини до оточення. Тому і рекомендував організовувати навчальний процес як процес розвязання проблем (практичних чи теоретичних), тобто виконання певних проектів. Вперше ці ідеї були ним реалізовані в школі-лабораторії Чиказького університету. Пізніше ідеї Дж. Дьюї були глибоко проаналізовані і розвинені іншим американським ученим – Уільямом Кілпатриком в працях «Основи методу», «Метод проектів», «Виховання в умовах мінливої цивілізації».

У. Кілпатрик.

Отже, метод проектів як дидактична система сформувався у США в кінці XIX – на початку XX ст. і повязаний з іменами Джона Дьюї і Уільяма Кілпатрика. Вони розглядали метод проектів як альтернативу класно-урочній систему, яку піддали різкій критиці за вербалізм, відірваність від життя, авторитаризм, орієнтацією лише на пам’ять учнів і запропонували інноваційний підхід до організації навчального процесу шляхом включення учнів у процес розв’язання практичних проблем. Усі знання учні здобували у процесі творчої, самостійної діяльності, учитель виступав як організатор, консультант. Головний засіб творчого мислення - розв’язування певних проблем. Знання – це лише інструменти для розв’язування теоретичних чи практичних проблем. У навчанні треба йти за схемою: від досвіду учнів – через досвід – до нового досвіду. Книжні знання, стверджував Дж. Дьюї, само по собі не багато чого варті. По суті він підійшов до компетентнісного підходу до організації навчання учнів.

У. Кілпатрик досить широко трактує метод проектів, вважаючи, що все в навчанні, що має в собі свідомий намір учня, бажання працювати «від усього серця», можна називати проектом. Але зацікавити учня може лише така діяльність, яка пов’язана з оточуючою дитину реальністю і ґрунтується на її реальних інтересах. У зв’язку з цим програмою навчання за методом проектів він вважає сукупність дослідів, поєднаних між собою в такий спосіб, що відомості, отримані під час одного з дослідів сприяли розвитку і збагаченню інших дослідів. Програма навчання з точки зору У. Кілпатрика, не може бути розроблена заздалегідь, вона створюється учнями спільно з учителем у процесі навчання як результат вивчення потреб навколишнього життя.

В Україну ці ідеї проникли на початку XX ст. завдяки перекладам праць Дж. Дьюї і У. Кілпатрика та вивченням закордонного досвіду вітчизняними педагогами (М. Демковим, О. Музиченком, С. Русовою, Я. Чепігою, С. Ананьїним, Г. Ващенком, О. Залужним та ін. ). Нарком освіти України Г. Гринько безпосередньо звернувся до досвіду Європи й США і націлив педагогічну громадкість України на його вивчення і впровадження.

В Україні 20-ті роки XX ст.. характеризувалися активними пошуками інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі: це і комплексна система навчання, і дальтон-план, і метод проектів. У 1929 році в СРСР метод проектів було визнано як універсальний метод організації навчального процесу. Відомий він бригадно-лабораторний метод, в основі якого були комплексно-проектні програми.

Існує думка, що бригадно-лабораторний метод – це був не метод, а організаційна форма навчання, що застосовувалась в СРСР, в тому числі й в Україні, в загальноосвітніх школах, технікумах і вузах в кінці 20-х – на початку 30-х років XX ст. Ця організаційна форма склалася під впливом дальтон-плану, методу проектів (США) та комплексної системи навчання. Прихильники методу проектів (В. Шульгін, М. Крупеніна, Б. Ігнатьєв) вважали, що, будучи творчо вдосконаленим, він забезпечить розвиток творчої ініціативи та самостійності учнів у процесі навчання і сформує уміння розв’язання практичних завдань. В житті суспільства в цей період відбувалися процеси індустріалізації, колективізації. На системі освіти це позначилося посиленням уваги до звязку школи з життям та ідейно-політичного виховання молоді. Це спричинило проголошення бригадно-лабораторного методу єдиним засобом перетворення школи навчання на школу життя. Нова редакція проектно-комплексних програм, прийнята у 1929 році, була розрахована на відхід від основної хиби комплексної системи навчання – «сидячих комплексів» - шляхом безпосередньо активного включення учнів у виконання конкретних «суспільно-корисних» проектів. До позитивних сторін бригадно-лабораторного методу навчання вчені (С. Русова, Г. Ващенко, С. Ананьїв, Н. К. Крупська та ін. ) відносили те, що він розвиває ініціативу дітей, привчає їх до планової роботи, до зважування обставин і труднощів, формує вміння враховувати сили і потрібний час, вчить спостереженню та самоконтролю, навчає правильній звітності, зміцнює енергію та наполегливість у досягненні мети, привчає до самостійності і, нарешті, сполучає теорію з практикою.

Більшість визначних українських педагогів того часу прихильно ставились до методу проектів, вважали за можливе його використання на всіх ланках освітньої системи (від дитячого садка до вузу), поступово поглиблюючи зміст проектів.

Так, Софія Русова відзначила його велику педагогічну вартість. У праці «Сучасні течії у новій педагогіці» вона пише, що «дотепер шкільні програми подавали учням ізольовані факти з різних наук, досить далеких від життя. Метод проектів наче єднає науку з щоденним життям, викликає в учнях широке розуміння свого значення й уміння, практично його виявити, він вимагає від учня цілої низки раціональних зусиль і твердої волі, щоб довести всю справу до кінцевої мети ». Вона виділяє шкільні предмети двох типів: проекти ініційовані учнями, і проекти сугестовані вчителями, якими діти зацікавлюються і захоплюються.

Спрямовуючу роль С. Русова відводить вчителеві, який має добре знати науковий зміст проекту, техніку його виконання, уміти викликати в учнів той моральний ентузіазм, який підтримує енергію і волю учнів.

Г. Ващенко, позитивно оцінюючи метод проектів, здійснив порівняльний аналіз методу проектів і дослідницького методу, широко пропагандованого вченими 20-х рр.. На його переконання обидва ці методи, в першу чергу спрямовані на розвиток творчого мислення учнів, але є й певні відмінності. Зокрема основною відмінністю методу проектів від дослідницького методу є «його повна і органічна узгодженість навчання з наокружним школі життям, а також і з різноманітними інтересами дитини, включаючи сюди не тільки суто інтелектуальні». Дослідницький інтерес, з його точки зору, також групується на інтересах дітей, але це переважно інтереси інтелектуальні і не завжди є безумовна потреба узгоджувати шкільну роботу з практичним життям оточення і практичними потребами учнів. «Працюючи за дослідницьким методом, учень нагадує вченого-теоретика: ботаніка, зоолога, фізика і т.д. Працюючи за методом проектів, він нагадує практичного діяча: агронома, лікаря, інженера і т.д. В роботі і того, й того мають велике значення теоретичні знання. Але для першого вони є мета, для другого – засіб ».

Українські вчені (С. Русова, С. Ананьїн, Г. Ващенко, О. Залужний та ін.) не абсолютизували метод проектів. Визначаючи його велику педагогічну вартість і рекомендуючи його широке застосування в школі, не розглядали його як єдиний, або навіть, як основний метод навчання. Поряд з ним рекомендували і інші методи, і в першу чергу близький до цього дослідницький метод, розрахований переважно на розвиток теоретичного мислення учнів. Крім того, при застосуванні методу проектів зверталась увага на ґрунтовне пророблення теоретичних питань, на органічне поєднання теорії і практики. Великого значення надавалося змісту проектів. Зокрема, наголошувалось, що не треба обмежуватися проектами, повязаними лише з особистими інтересами учня, або інтересами його родини, бо наслідком цього можуть бути вузькі утилітарно-егоїстичні настанови в житті, в основному рекомендувалися проекти повязані з інтересами широких кіл суспільства, і таким чином виховувалися активні, корисні громадяни.

Бригадно-лабораторний метод передбачав ланкову систему навчання, що ускладнювало індивідуальний облік знань, умінь та навичок учнів. Відсутність стабільних підручників, програм, розкладу занять, перенесення центру ваги на виробничу та громадську діяльність спричинили різке зниження знань у старшокласників, падіння інтересу у них до навчально-дослідницької діяльності. Практика засвідчила, що навчання за цією системою не забезпечувало учнів системою знань і належну підготовку до навчання у вузах. Тому вже у 1929 році було окреслено коло програмних знань з кожного предмета, особливо з природничих і фізико-математичних

наук. Проте це не змінило якості знань учнів, оскільки за бригадно - лабораторним методом навчання було відсутнім індивідуальне оцінювання їх знань, умінь та навичок.

Ці кризові явища викликали гостру критику стану освітньої справи в країні, наслідком якої було прийняття партійних постанов ЦК ВКП(б) 1931 і 1932 рр. «Про навчальні плани і режим у початковій і середній школі », які засудили практику перетворення бригадно-лабораторного методу на універсальний, призупинили інноваційний процес реформування освіти в країні на засадах гуманістичної педагогіки і утвердили повернення до засад авторитаризму, вербалізму та рекомендували органам освіти повернутися до класно-урочної системи навчання із стабільним навчальним планом, стабільними підручниками, чітким розкладом занять, індивідуальним обліком навчальних досягнень учнів і відповідальністю вчителя за результати навчально-виховної роботи.

Г. Ващенко, аналізуючи причини провалу методу проектів у радянській школі, зазначає, що педагогічна «техніка була спрямована не в бік розвитку особистої ініціативи і творчих шукань; своїми тенденціями вона цілком протилежна тим прагненням, що стали за основу пошуків західних педагогів», що ідея цього методу була «спотворена, доведена до абсурду, а потім різко засуджена і відкрита як буржуазні перекручення».

Таким чином, метод проектів було відкинуто. Проте в роботі творчих учителів проектна технологія і в наступні часи використовувалась для розвитку в учнів творчої, дослідницької діяльності. Про це свідчить досвід В. Сухомлинського, І. Ткаченка, педагогів-новаторів 70-80-х рр. ХХ ст.

Переосмислення сутності методу проектів простежується в педагогічній теорії і практиці в роки перебудови і створення незалежності України. Інтереси до цієї системи виявили передусім загальноосвітні заклади нового типу – ліцеї, коледжі, гімназії, творчі колективи, які були в пошуках таких технологій, які б забезпечували розвиток творчої особистості їх випускників. Принциповою відмінністю сучасного підходу до проектної технології навчання є те, що вона не розглядається як універсальна, єдина, а використовується в межах урочно-класної системи, при збережені її позитивних сторін, і є її поглибленням і доповненням до неї.

Підсумовуючи викладене вище, дійдемо висновку, що упродовж ХХ ст. прогресивні педагоги багатьох країн працювали над розвитком педагогічних технологій формування творчої особистості, зокрема методу проектів. Невдалий експеримент його використання у 20-ті роки в СРСР сьогодні переосмислюється і переоцінюється. Наукові дослідження і педагогічна практика засвідчує великі педагогічні можливості проектної технології для розвитку творчих здібностей учнів, їх самостійного критичного мислення.

Сучасний підхід до проектної технології спрямований на розвиток пошуково-пізнавальних навичок учнів, формування у них уміння самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити, формулювати і розв’язувати проблему, на розвиток критичного і творчого мислення.


Викладання –це мистецтво, а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи…вічно винаходити, вимагати, удосконалюватися – от єдиний можливий курс сучасного вчителя.

М.А. Рибникова

ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ

Проектна технологія – це інноваційна форма роботи організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем.

Якщо звернутися до джерел поняття «технологія» то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів: tehne – мистецтво, майстерність і logos – слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлену майстерність.

Суть проектної технології полягає у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів), що адаптує навчально-виховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування. Воно, в свою чергу, передбачає системне і послідовне моделювання тренувального розв'язання проблемних ситуацій, що вимагають від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розроблення оптимальних шляхів їх розв'язання (проектів), їх неодмінний публічний захист та аналіз підсумків упровадження.

Раціональне використання проектної технології обумовлює потребу в системному підході до формування протягом навчальних занять умінь і навичок, необхідних для проектної діяльності, та гнучкій координації послідовного залучення різних форм навчальних проектів (колективних та індивідуальних, монопредметних, поліпредметних, простих і складних тощо)

Проектна технологія передбачає наявність проблеми, що вимагає інтегрованих знань і дослідницького пошуку її вирішення. Результати запланованої діяльності повинні мати практичну, теоретичну, пізнавальну значимість. Головною складовою методу е самостійність учня. Дуже важливою також є структуризація змістовної частини проекту із зазначенням поетапних результатів. Використання дослідницьких підходів у проекті є свого роду наріжним каменем технології. Причому послідовність цих методів можна поставити у такий ряд: визначення проблеми (визначення завдань, які випливають із дослідження) — висунення гіпотези вирішення завдань —обговорення методів дослідження — оформлення кінцевих результатів — аналіз одержаних даних — підбиття підсумків — корeгування — висновки.

Основні вимоги до проектної технології:

Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:

  1.  наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми

(завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання;

  1.  практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (публікація, постер, альманах тощо);
  2.  самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
  3.  структурування змістової частини проекту, з указуванням поетапних результатів (етапи, завдання, розподіл ролей тощо);
  4.  використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки;
  5.  уміння вчителя ставити ключові та тематичні запитання;
  6.  застосування комп’ютерних технологій (для пошуку інформації, спілкування з іншими учасниками проекту, створення кінцевого продукту проекту).

Механізм реалізації проектної технології складається з п’яти основних компонентів.

Перша складова — організація стимулюючого енерго-інформаційного простору (предметного, соціокультурного, освітнього), для розвитку потенціальних можливостей дитини, його внутрішнього світу.

Друга складова — організація різноманітних видів діяльності як умова самореалізації кожного учня: соціально-комунікативної, суспільно-корисної, ігрової, фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, художньо-естетичної, туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, декоратив- но-прикладної, еколого-натуралістичної.

Третя складова — організація продуктивного спілкування як умови соціального розвитку учнів, формування позитивної «Я–концепції». Навчити учнів спілкуватись, культурі діалогу — кропітка та трудомістка діяльність, успіху якої сприяють перш за все інтерактивні форми роботи, тобто ті форми та методи, які забезпечують продуктивну реалізацію проектної технології.

Четверта складова — психолого-педагогічна підтримка вирішення учнями своїх проблем, допомога їм у самопізнанні, самооцінці, самовизначенні та самоактуалізації. Ця складова потребує системного підходу.

П’ята складова — підвищення професійної майстерності, проективної культури педагогічних кадрів. Основною рушійною силою в реалізації кожного проекту є вчитель, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно турбується за своє особистісне та професіональне зростання.

З метою досягнення позитивних результатів з втілення методу проектів педколективу необхідно пройти багаторівневу систему підготовки:

• інформаційно-теоретичну;

• організаційно-практичну із закріпленням та апробацією теоретичних знань на практиці;

• рефлексивну із самостійною роботою вчителів з переосмислення та творчого аналізу своєї діяльності;

• корекційну, яка спрямована на поповнення знань і практичних навичок учителів для подолання наявних труднощів;

• методологічну, яка передбачає підготовку педагогів-тренерів, які можуть учити інших, створювати свої майстер-класи.

Вимоги до особистості вчителя

Вміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації вчителя, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання.

Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції:

допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;

сам є джерелом інформації;

координує весь процес роботи над проектом;

підтримує і заохочує учнів;

підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. (Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього).

Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання, бути комунікабельним. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.

Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педагогічна професія — одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не тільки досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній іншій.

У 1972 році Паоло Фрейре, бразильський психолог – педагог, теоретик педагогіки, назвав традиційну педагогіку односторонньою передачею знань:

• учитель навчає - учень навчається;

• учитель знає все - учень не знає нічого;

• учитель думає - учень відтворює знання, отримавши їх у готовому

вигляді;

• учитель говорить - учень слухає;

• учитель керує - учень підпорядковується;

• учитель вибирає - учень приймає;

• учитель активний - учень пасивний;

• учитель визначає зміст навчання - учень до нього пристосовується;

• учитель авторитарний - учень не має вільного вибору;

• учитель є суб'єктом - учень об'єктом навчання.

Проектна технологія докорінно міняє відносини «вчитель-учень»:

1.Учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому.

2. Учень вибирає - учитель сприяє прогнозуванню результатів вибору.

3. Учень активний - учитель створює умови для прояву активності.

4. Учень відкриває нові знання –учитель рекомендує джерело для їх здобуття.

5. Учень експерементує – вчитель допомагає організувати цей експеремент, розкриває всі можливі його форми й методи.

6. Учень – субєкт навчання, учитель – партнер.

7. Учень відповідає за результати своєї діяльності – учитель допомагає

оцінити здобуті результати й виявити способи вдосконалення діяльності.

Отже, проектне навчання - це цілісна дидактична система, яка ґрунтується на логіко-психологічних закономірностях творчого засвоєння знань у навчальній діяльності.

Педагогічна цінність методу проектів полягає в тому, що він, будучи методом практичної цілеспрямованої дії, відкриває можливості формування особистого життєвого досвіду дитини у взаємодії з довкіллям.

Це педагогічна технологія, яка активізує суб'єктивну позицію дитини в педагогічному процесі, виходячи з дитячих потреб і інтересів, вікових та індивідуальних особливостей малюка, стимулює дитячу самодіяльність. Метод проектів виводить педагогічний процес починаючи з дитячого закладу в довкілля, природне та соціальне середовище.

Крім того, цей метод сприяє актуалізації знань, умінь, навичок дитини, їх практичному використанню у взаємодії з навколишнім середовищем. Він стимулює потреби дитини в самореалізації, самовираженні, в творчій особистісно та суспільно значимій діяльності; дозволяє поєднувати в педагогічному процесі колективне та індивідуальне. Це технологія, яка забезпечує розвиток особистості дитини, дозволяє вести учня сходинками розвитку - від проекту до проекту.


Недостатньо лише отримувати знання;

треба знайти їм застосування.

Недостатньо тільки бажати, треба творити.

В. Гете

ПРОЕКТНА СИСТЕМА АБО МЕТОД ПРОЕКТУ

Теоретичні основи проектної діяльності.

Одним з дієвих способів організації мовної взаємодії, що вивчаються на уроках англійської мови є проектна методика.

Однак, слід розрізняти широке тлумачення проекту як поняття і методу проектів. Проект - (у перекладі з латинської projectus, «кинутий уперед», «виступаючий») означає план, задум, організації, влаштування, заснування будь-чого, тобто прообраз будь-якого обєкта, виду діяльності тощо.

Мовою відомих науковців

Проект – це будь-яка робота, виконана «від щирого серця», яка має певну цільову настанову.(У. Кілпатрик)

Проект – комплекс пошукових, дослідницьких, графічних та інших видів робіт, виконаних з метою практичного або теоретичного розвязання значущої проблеми. (Є. Полат)

Проект – це інноваційна форма організації освітнього середовища, в основі якого лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів. (Л. Ващенко)

Проект – це тимчасовий захід, створений з метою виробництва унікального продукту, унікальної послуги або досягнення конкретного результату.

(Тлумачний словник української мови)

Проект – задум, план. (С. Ожегов)

Проект – це форма організації діяльності у взаємозв ’ язку її теоретичних і практичних аспектів. (С. Кримський)

Проект – це реальна можливість використовувати знання, отримані на інших предметах, засобами іноземної мови. (Т.В. Душеіна)

Отже, проект – це спеціально організований вчителем і самостійно виконаний учнями комплекс дій, що завершуються результатом, створенням творчого продукту, іншими словами, проект - це можливість учня виразити свої особисті ідеї у зручній для нього творчо продуманій формі. Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучати з цією метою знання різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, встановлювати причинно- послідовні зв’язки.

В процесі проектної роботи відповідальність за навчання лягає на самого учня як індивіда і як члена проектної групи. Основне, що учень, а не вчитель визначає, яку інформацію буде мати проект та в якій формі пройде його презентація.

Зовнішній (матеріальний) результат роботи над проектом можна побачити, сприймати на дотик, застосовувати на практиці, використовувати в повсякденному житті. Проте набагато важливішим є результат внутрішній (нематеріальний) — досвід діяльності, знання, уміння.

Звернемося до поняття «проектування». Проектування в загальному його розумінні – це науково обґрунтована побудова системи параметрів майбутнього обєкта або якісно нового стану існуючого проекта, прототипу передбачуваного або можливого обєкта, стану або процесу. Тобто, проектування – це особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якого є перспективна орієнтація та практично спрямоване дослідження.

Термін «метод» походить від грецького слова methodos, що означає «шлях», « спосіб просування до істини, до очікуваного результату».

Метод – це дидактична категорія. Це сукупність прийомів,операцій оволодіння певною областю практичного або теоретичного знання, тією чи іншою діяльністю; шлях пізнання,спосіб організації процесу пізнання.

Тому, якщо ми говоримо про метод проектів, то маємо на увазі саме спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію). Розробка має завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим або іншим чином. Педагоги звернулися до цього методу, щоб вирішувати свої дидактичні завдання. В основу методу проектів покладені: ідея, яка складає суть поняття «проект», його прагматична спрямованість на результат, який можна отримати при вирішенні тієї чи іншої практично чи теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реально практичній діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно, насамперед, навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних областей; прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення.

Проектна методика дозволяє вести індивідуальну роботу над темою, яка викликає найбільший інтерес у кожного учасника проекту, що, поза сумнівом, спричиняє за собою підвищену мотивовану активність учня. Він сам обирає об'єкт дослідження, сам для себе вирішує: чи обмежитися підручником з англійської мови (просто виконавши чергову вправу), або почитати інші підручники, передбачені шкільною програмою. Проте, часто діти звертаються до додаткових джерел інформації, аналізують, порівнюють, залишаючи найважливіше й найцікавіше

Проектна робота – одна з найбільш цікавих методик, які може використовувати вчитель. Вона дозволяє:

  •  ефективно реалізувати комунікативний підхід у навчальному процесі з іноземної мови, а саме: вивчення мови через особисту діяльність учня, оволодіння мовою у процесі спілкування;

- забезпечити активну практику для кожного учня групи з метою формування в учнів необхідних вмінь і навичок мовленнєвої діяльності, а також лінгвістичну компетенцію на рівні, визначеному програмою;

  •  знайомити учнів із краєзнавчою тематикою і шукати способи їх включення в активний діалог культур, щоб вони сприймали мову як засіб міжкультурної взаємодії.

Актуальність методу проектів

Участь у проектній діяльності сприяє:

  •  становленню особистості;
  •  розвиток пізнавального інтересу;
  •  використання знань у конкретній діяльності;
  •  розвиток дитини через розвязання проблем;
  •  дає дитині відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці;
  •  формування активної, самостійної й ініціативної позиції учнів у навчанні;
  •  реалізація принциу звязку навчання з життям;
  •  формування не лише вміння, а й компетенції.

В основі методу проектів лежить: орієнтація в інформаційному просторі; мислення високого рівня; пізнавальні навички; ситуація успіху; конкретна діяльність; навики публічного виступу; науково-дослідницька діяльність; соціальний досвід; досвід творчості; переваги методу проекту.

Отже, метод проектів - це комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, дає можливість учневі проявляти самостійність у плануванні, організації у виборі джерел інформації, способі її викладу, презентації та контролі своєї діяльності.

Ефективність самостійної роботи в проектній діяльності.

Самостійна робота виділяється як неодмінний елемент освітнього процесу багатьма сучасними освітніми технологіями (знаково-контекстне, активне, проблемне навчання тощо), оскільки самостійна навчальна діяльність дозволяє ліквідувати прогалини у сприйнятті навчальної інформації на шкільних заняттях; самостійна робота розкриває здібності учнів, сприяє навчальної мотивації; самостійність у діях дозволяє перейти від рівня "репродукції" до рівня "умінь" і "творчості" як критеріїв знань.

Самостійна робота сприяє розвитку навичок і вмінь, які стосуються організації власної роботи. Це планування своєї діяльності, реалістичне сприйняття своїх можливостей, вміння працювати з інформацією, що особливо важливо у зв'язку з інтенсивним зростанням обсягу науково-технічної інформації і швидким оновленням знань.

У вузькому сенсі слова самостійна робота - самостійне виконання учнем певних завдань, яке здійснюється як у шкільний, так і в позашкільний час в різних формах: письмовій, усній, індивідуальній, груповій чи фронтальній.

Самостійна робота є одним з найважливіших елементів пізнавальної діяльності учнів; стимулює працездатність, підвищує міцність знань.

У більш широкому сенсі слова самостійна робота - універсальний спосіб освітньої діяльності учня, який пов'язаний не стільки з засвоєнням суми знань, скільки з розширенням меж сприйняття і осмислення людиною світу і самого себе.

Головними умовами правильної організації самостійної роботи учня можна назвати наступні:

- Обов'язкове планування самостійних занять;

- Серйозна робота над навчальним матеріалом;

- Систематичність самих занять;

- Самоконтроль.

Не менш значимим є створення педагогічних умов, при дотриманні яких самостійна робота може бути більш плідною і ефективною:

1) наявність в учня позитивної мотивації;

2) чітка постановка пізнавальних завдань і пояснення способу їх виконання;

3) визначення викладачем форм звітності, обсягу роботи, терміну здачі;

4) визначення видів консультаційної допомоги та критерію оцінок;

5) усвідомлення учням отриманого нового знання як особистісної цінності.

Таким чином, самостійна робота завжди є ефективним видом навчальної діяльності за умови вмілого керівництва з боку вчителя. Становлення творчої особистості учня здійснюється в тісному контакті з творчою діяльністю педагога. У зв'язку з цим дуже важливо сформувати в учнів творчий підхід до досліджуваного предмета, стимулювати творче ставлення до оволодіння знаннями і систематично поповнювати ці знання через самостійну роботу.

Завдання вчителя - дати потрібний напрям творчого мислення учня, стимулювати творчий пошук, створюючи відповідні ситуації та умови, дати поштовх до систематичного дослідження, аналізу, пошуку нових, своїх власних шляхів вирішення тієї чи іншої проблеми. Правильно сформульовані цілі та завдання сприяють розвитку творчого мислення.


Визначення мети проекту.

Мета

Стосовно учнів

Стосовно вчителів

навчальна

  •  вчитись критично мислити, формувати гіпотези, прогнозувати та передбачати, відстоювати власні точки зору, вести дискусії;
  •  оволодівати знаннями за власною ініціативою стосовно змісту, обсягу джерел;
  •  удосконалювати вміння обробляти та аналізувати інформацію;
  •  оцінювати різні шляхи вирішенням проблеми, аргументувати свої думки

  •  брати за основу такі методи навчання, які б сприяли б розвитку критичного мислення та самостійного навчання учнів як у рамках навчальної діяльності, так і в позашкільній діяльності;
  •  виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення;
  •  сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;

впроваджувати форми і мето-

ди, які допоможуть школярам

грамотно працювати з

документами, інформаційни-

ми джерелами;

забезпечити для учнів без ризикове середовище, вільне від негативної оцінки, підтримувати віру у кожного учня, в його здатність породжувати критичні судження, приймати різноманітні ідеї та думки;

розвива-льна

  •  розвивати творчі здібності, інтелектуальну активність, допитливість, незалежність мислення, проникливість, самокри- тичність, память, увагу, мислення;

удосконалювати вміння працювати самостійно, в групах, орієнтуватись в інформаційному просторі

розвивати у школярів пізна- вальну, особистісну, самоосвіт- ню компетентності, критичне мислення, творчі здібності;

виховна

виховувати активність, бажання підвищувати власну інформаційну культуру, вміння співпрацювати з іншими

  •  виховувати прагнення до самоосвіти, самовдосконале-ння, самореалізації, самопізна-ння.

Робота за методом проектів передбачає постановку певної проблеми й наступне її розкриття, розв’язання, з обов’язковою наявністю ідеї та гіпотези розв’язування проблеми, чітким плануванням дій, розподілом (якщо розглядається групова робота) ролей, тобто наявністю завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії, відповідальності учасників проекту за свою частину роботи, регулярне обговорення проміжних кроків та результатів.

Алгоритм роботи над проектом.

Етапи розвитку

Діяльність учнів

Діяльність учителя

1

Підготовчий етап.

Вибір теми, визначення завдань, типу проекту.

Обговорюють чи пропонують тему, мету і завдання проекту.

Мотивує діяльність учнів, формує і пояснює мету завдання.

2

Визначення важливих проблем дослідження.

Вживаються у ситуацію, висувають з подачі вчителя проблему («Мозкова атака » з подальшим обговоренням)

Продумує можливі варіанти проблеми у межах визначеної тематики, підводить учнів до самостійного визначення проблеми, спостерігає за їх діяльністю.

3

Розподіл за групами,

обговорення можливих методів дослідження.

Формують склад груп, розподіляють завдання,

здійснюють планування роботи, вибирають форму презентації, обговорюють критерії роботи над проектом.

Пропонує можливі варіанти складу груп, за необхідності

допомагає в аналізі, пошуку інформації, виборі форм презентації.

4

Смостійна робота над проектом

Активно і самостійно працюють над виконанням відповідно до завдання проекту та плану роботи.

Ненавязливо контролює діяльність, за необхідності консультує.

5

Підготовка до представлення проекту

Оформлюють проекти, ведуть підготовку до захисту, беруть участь у колективному самоаналізі.

Консультує на прохання. Спостерігає.

6

Захист проекту

Захищають проект, демонструють розуміння проблеми, цілей та завдань, уміння планувати та здійснювати діяльність, аргументувати свої висновки.

Обґрунтовує отримані результати, підбиває підсумки роботи.

7

Колективне обговорення

Беруть участь у колективному аналізі та оцінювані результатів

Бере участь в обговоренні, підбиває підсумки.

Метод проектів є ефективним у тому випадку, коли в навчальному процесі поставлено певне дослідницьке, творче завдання, для розв’язання якого потрібні інтегровані знання з різних галузей, а також застосування дослідницьких методик. Проектна форма педагогічної діяльності ефективна лише в контексті загальної концепції навчання й виховання. Вона передбачає відхід від авторитарних і репродуктивних методів навчання, вимагає обміркованого й обґрунтованого поєднання з різними методами, формами та засобами навчання, є однією з чималої кількості інноваційних розробок в українській освіті.

Існують основні вимоги до використання методу проектів:

  1.  Наявність значущої у дослідницькому, творчому плані освітньої проблеми, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення.
  2.  Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.
  3.  Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів на уроці чи в позаурочний час.
  4.  Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів і розподілом ролей).

Використання дослідницьких методів, які передбачають певну послідовність дій:

  1.  Визначення проблеми та похідних від неї завдань дослідження (використання в ході спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглого столу»).
  2.  Висування гіпотези їх рішення.
  3.  Обговорення методів дослідження.
  4.  Обговорення способів оформлення кінцевих результатів.
  5.  Збір, систематизація та аналіз отриманих даних.
  6.  Підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація.
  7.  Висновки, висування нових проблем дослідження.

Метод проектів і навчання у співпраці знаходять все більше застосування в практиці викладання. Причин цього кілька:

• необхідність не стільки передавати учням суму тих чи інших знань, скільки навчити набувати ці знання самостійно, вміти користуватися набутими знаннями для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань;

• актуальність придбання комунікативних навичок і вмінь, тобто умінь працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо)

• актуальність широких людських контактів, знайомства з різними культурами, різними точками зору на одну проблему;

• значущість для розвитку людини уміння користуватися дослідницькими методами: збирати необхідну інформацію, факти, уміти їх аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези і робити висновки.


Основні характеристики проекту

Види діяльності, які роблять їх проектами, мають між собою низку загальних ознак, які й відрізняють проекти від інших видів діяльності:

• спрямованість на досягнення конкретних цілей;

• координоване виконання взаємозалежних дій;

• обмеженість у часі реалізації з визначеним початком і кінцем;

• неповторність та унікальність.

Спрямованість на досягнення цілей

Проекти спрямовані на одержання визначених результатів — на досягнення цілей. Саме ці цілі є рушійною силою проекту, й усі зусилля з його планування та реалізації розпочинаються для того, щоб ці цілі були досягнуті. Проект зазвичай припускає цілий комплекс взаємопов’язаних цілей. Той факт, що проекти орієнтовані на досягнення мети, має величезний внутрішній зміст для управління ними. Насамперед передбачається, що важливою рисою управління проектами є точне визначення й формулювання цілей, починаючи з вищого рівня, а потім поступово опускаючись до найбільш деталізованих цілей та задач. Ураховуючи вищезазначене, проект можна розглядати як переслідування ретельно вибраних цілей.

Скоординоване виконання взаємозалежних дій

Проекти складні вже по самій своїй суті. Вони містять у собі виконання численних взаємозалежних дій. В окремих випадках ці взаємозв’язки досить очевидні, в інших випадках вони мають більш тонку природу. Деякі проміжні завдання не можуть бути реалізовані, доки не будуть завершені інші завдання; деякі завдання можуть здійснюватись тільки паралельно, і так далі. Якщо порушується синхронізація виконання різних завдань, весь проект може бути поставлений під загрозу. Стає очевидним, що проект — це система, тобто єдине ціле, що складається із взаємозалежних частин, причому система є динамічною і, отже, це вимагає особливих підходів до управління.

Обмежена довжина в часі

Проекти виконуються впродовж визначеного відрізка часу. У них є чітко виражені початок і кінець. Проект закінчується, коли досягнуті його основні цілі. Значна частина зусиль при роботі з проектом спрямована саме на забезпечення того, щоби проект був завершений у визначений час. Проект є однократною, нециклічною діяльністю. Проект як система діяльності існує рівно стільки часу, скільки потрібно для одержання кінцевого результату.

Унікальність

Проекти — це заходи, які певною мірою неповторні й однократні. Разом із тим ступінь унікальності може сильно відрізняти один проект від іншого.

Етапи розробки структури проекту і проведення його:

1) подання ситуацій, що дозволяють виявити одну або кілька проблем з обговорюваної тематики;

2) висування гіпотез вирішення поставленої проблеми, обговорення й обгрунтування кожної з гіпотез;

3) обговорення методів перевірки прийнятих гіпотез у малих групах (у кожній групі з однієї гіпотези), можливих джерел інформації для перевірки висунутої гіпотези, оформлення результатів;

4) робота в групах над пошуком фактів, аргументів, підтверджують або спростовують гіпотезу;

5) захист проектів (гіпотез рішення проблеми) кожної з груп з опонування з боку всіх присутніх;

6) виявлення нових проблем.

Метод проекту за способом організації може бути:

  •  індивідуальним;
  •  парним;
  •  груповим.

Індивідуальні проекти – виконуються одним учнем. Вчителю, як правило, завжди потрібно давати учням індивідуальні консультації. Тема проекту формується самим учнем і залежить від його інтересів та можливостей.

Парні проекти – це такі проекти, коли до складу учасників входять два учня. Вони складають власний план дій. Визначаються з формою презентації результату, добирають творчу назву свого проекту, беруть активну участь в організації його публічного захисту.

Групові проекти – це такі проекти, коли чисельність учасників визначається на етапі планування. Вона залежить від загальної теми, провідної проблеми, а також від бажання обєднуватися за інтересами чи особистими симпатіями.

Учасники в процесі роботи радяться один з одним, обмінюються власним досвідом, вчаться знаходити спільні рішення. Дуже часто учителю доводиться узгоджувати діяльність груп учасників, гнучко підпорядковувати її спільній темі, надавати індивідуальні консультації, в разі потреби – допомогу. Учитель є координатором проектної діяльності, проте значно зменшується його керівна роль: учитель виступає в ролі консультанта, помічника, стимулює та підтримує процес активного, усвідомленого навчання.

Груповий метод проектів має такі правила та принципи:

  •  усі члени команди рівні;
  •  усі члени групи отримують задоволення від спілкування, бо вони виконують завдання разом;
  •  усі учні повинні виявляти активність та зробити певний внесок у спільну справу;
  •  відповідальність за кінцевий результат – на всіх членах команди.

Диференційовані групи

Для роботи над проектом зазвичай створюються диференційовані групи. Існують різні критерії диференціації груп за:

• віком (шкільні класи, вікові паралелі, різновікові групи);

• статтю (чоловічі, жіночі, змішані класи, команди, школи);

• сферою інтересів (гуманітарні, фізико-математичні, біолого-хімічні та інші групи, напрями, відділення, школи);

• рівнем розумового розвитку (за рівнем досягнень);

• індивідуально-психологічними типами (типові мислення, акцентуації характеру, темпераментові й ін.);

• рівнем здоров’я (фізкультурні групи, групи ослабленого зору, слуху, лікарняні класи).

У будь-якій системі навчання тією чи іншою мірою присутній диференційований підхід і здійснюється більш-менш розгалужена диференціація.

Можливості диференційованого навчання при роботі над проектом

Навчальна пара (діада) найчастіше використовується вчителями як тренінг для закріплення засвоюваного матеріалу. Однак у методі проектів — це форма організації дослідницької діяльності для вирішення спільно сформульованої задачі. В. Дьяченко виділив два типи навчальних пар:

• постійного (замкнутого) складу;

• динамічного складу.

На його думку, саме динамічна пара має великий комунікативний потенціал, оскільки учасникам діалогу потрібно щораз розуміти та приймати інший погляд на проблему, і це стимулює розвиток спілкування між учнями.

Критерії об’єднання учнів у пари

Існує безліч критеріїв об’єднання учнів у пари. Деякі педагоги вважають за необхідне включати в навчальну діаду сильного та слабкого учнів. Але Г.А. Цукерман вважає, що «слабкому учню потрібен не стільки «сильний», скільки терплячий і доброзичливий партнер. Упертюхові корисно помірятися силами з упертюхом. Двох бешкетників поєднувати небезпечно (але при тактовній підтримці саме в такому вибухонебезпечному поєднанні можна налагодити з дітьми довірчий контакт). Найбільш сильних учнів не слід прикріплювати до «слабеньких», їм потрібний партнер рівної сили.

До подібних висновків ще на початку минулого століття дійшов відомий психолог Л. Виготський. Займаючись проблемами дидактики, він помітив зворотну залежність між інтелектуальними здібностями учнів і динамікою зміни коефіцієнта інтелектуальності (IQ). Виявилося, що в умовах класно-урочної системи навчання при відсутності диференціації (сильні та слабкі навчаються однаково) найбільш слабкий ріст IQ у найбільш інтелектуально обдарованих дітей, хоча в той же час вони залишаються лідерами у класі за успішністю (показник абсолютної успішності). Але якщо простежити процес індивідуального засвоєння матеріалу (показник відносної успішності), то виявиться, що найбільш інтенсивний інтелектуальний розвиток у дітей з найбільш слабким інтелектом.

Практика засвідчила, що особливо важлива організація навчальних мікрогруп для сором’язливих школярів, які люблять відмовчуватись у присутності великої кількості людей. Робота в навчальній трійці, парі, як правило, добре впливає на самовідчуття та самооцінку таких дітей і підлітків. Але в педагогіці немає однозначно позитивних рецептів. Тому згодом може виникнути небезпека того, що учень захоче розкриватись тільки у групах з мінімальною кількістю учасників. Щоб цього не сталося, необхідно поступово знайомити школярів з іншими груповими формами навчальної роботи.

Як відомо, існують різні класифікації навчальних предметів та їх видове розмаїття. У. Кілпатрику вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Проектом у той час вважався цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. Модель, яка відображає таке розуміння, представлена автором у такий спосіб:

Типи проектів:

  •  створюваний (продуктивний);
  •  споживчий;
  •  проект – вправа;
  •  проект розв'язання проблеми (науково - дослідницький проект);
  •  проекти розв'язання історичних або літературних проблем.

Створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю - доглядом за рослинами і тваринами, підготовкою макета, конструкторською діяльністю тощо.

Споживчий проект (його метою є споживання у найширшому розумінні, включаючи розваги) - підготовка екскурсій, розробка і надання певних послуг (ремонт одягу, взуття, інформаційні послуги тощо), проекти розв'язання проблем, життєзабезпечення табору, проведення вечорів, свят тощо.

Проект - вправа – це проекти навчання і тренування для оволодіння певними навичками.

Проект розв'язання проблеми (науково - дослідницький проект).

Проекти розв'язання історичних або літературних проблем (такі проекти, як правило, поєднуються з дискусійними формами роботи) тощо.

Дослідження впливу умов догляду за рослинами на врожайність, фізико-математичні проекти, технічні проекти тощо.

Робота над проектом включає усвідомлення учнем мети, формування задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту

Узагальнюючи науково методичні розробки в галузі проектної технології, можна зробити класифікацію усіх типів проектів, які склалися в роботі школи:

а) за кількісним складом учасників:

- індивідуальні;

- колективні (парні, групові);

б) за характером взаємодії:

- кооперативні;

- змагальні;

- конкурсні;

в) за метою реалізації міжпредметних звязків:

- монопредметні;

- міжпредметні;

- позапредметні (надпредметні);

г) за характером координації проекту:

- монопредметні;

- міжпредметні;

- позапредметні (надпредметні);

д) за тривалістю:

- короткі;

- тривалі;

- довготривалі;

ж) за формою представлення результатів:

- безпосередній (жорсткий чи гнучкий);

- прихований

з) за метою та характером проектної діяльності:

- інформаційні;

- ознайомлювальні;

- пригодницькі;

- мистецькі;

- науково-пошукові;

- конструкційні тощо.

Загальні риси проектів:

  1.  Використання мови в комунікативних ситуаціях, які наближенні до реальних умов спілкування.
  2.  Спонукання учнів до самостійної роботи ( індивідуальної чи групової).
  3.  Пошук та вибір теми проекту, яка максимально цікавить учнів, і безпосередньо повязана з умовами, в яких проект виконується.
  4.  Пошук мовного матеріалу, видів завдань та послідовності роботи згідно з темою та метою проекту.
  5.  Візуальний показ кінцевого результату.


Т
ипи проектів:

1. Дослідницькі.

Дослідницькі проекти вимагають добре продуманої структури, позначених цілей, обгрунтування актуальності предмета дослідження для всіх учасників, позначення джерел інформації, продуманих методів, результатів. Вони повністю підпорядковані логіці невеликого дослідження і мають структуру, наближену до справді наукового дослідження, а саме:

  •  постановка проблеми;
  •  визначення теми доспідження;
  •  аргументація актуальності вибраної теми;
  •  формулювання гіпотези розвязання проблеми;
  •  планування і розробка дослідницьких дій;
  •  збирання інформації, її аналіз та узагальнення;
  •  підготовка до оформлення результатів проекту;
  •  публічна презентація результату;
  •  рефлексія;
  •  висновки.

Отже, для дослідницьких проектів важлива мета, структура, соціальний напрям, актуалність. Вони дають змогу активізувати та розвивати розумові та мовленнєві здібності школярів, їхнє мислення, пам’ять, привчають до уважності, спостережливості та відповідальності.

2. Творчі.

Творчі проекти - не мають детально відпрацьованої структури спільної діяльності учасників. Вона тільки намічається і далі розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату та підкоряючись прийнятій групою логіці спільної діяльності, відповідаючи інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення. Однак оформлення результатів потребує чіткої структури обраної форми. фотопроекту, відеофільму, колективного колажу, ілюстративного матеріалу, журналу мандрівки з улюбленим героєм, макету журналу, газети, альбому тощо.

Слід зазначити, що будь-який проект вимагає творчого підходу, і в цьому сенсі будь-який проект можна назвати творчим.

Головне завдання творчого проекту полягає в тому, щоб навчити школярів грамотно, логічно, творчо вислвлювати свої думки.

Результат творчого проекту – це створення і презентація:

3. Ігрові.

У рольово – ігрових проектах структура також тільки намічається і залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту, особливістю вирішуваної проблеми. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Результат ігрового проекту – це: реклама книжки, імітація зйомки, продовження оповідання, різномонітні тематичні ігри (кросворди, чайнворди, лабіринти, ребуси тощо).

Ступінь творчості тут дуже висока, але домінуючим видом діяльності все-таки є рольова гра.

4. Інформаційні.

Цей тип проектів від початку спрямований на збір інформації про який-небудь об'єкт, явище; ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти, так само як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливостей систематичного корегування в процесі роботи над проектом. Відповідно до структури інформаційного проекту обовязково складається сценарій всієї діяльності учасників, визначаються функції кожного з них.

Інформаційні проекти часто інтегруються в дослідницькі проекти і стають їх органічною частиною, модулем.

5. Практико-орієнтовані проекти

Практико-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні.

Внутрішніми називають проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові.

За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

За другою ознакою - предметно-змістовній області - можна виділити:

  •  монопроекти;
  •  міжпредметні проекти

Монопроекти.

Монопроекти проводяться в рамках одного навчального предмета. При цьому вибираються найбільш складні розділи чи теми програми, наприклад, теми, пов'язані з країнознавчою, соціальною, історичною тематикою тощо. Зрозуміло, робота над монопроектами передбачає застосування знань з інших областей вирішення тієї чи іншої проблеми. Але сама проблема лежить в руслі власне філологічного, лінгвістичного, культурологічного знання.

Подібний проект також вимагає ретельної структуризації по урокам з чітким позначенням не тільки цілей і завдань проекту, а й тих знань, умінь, що учні приблизно повинні в результаті придбати. Заздалегідь планується логіка роботи на кожному уроці за групами (ролі в группах розподіляються учнями), форма презентації, яку вибираютьучасники проекту самостійно. Часто робота над такими проектами має своє продовження у вигляді індивідуальних або групових проектів в позаурочний час.

.Міжпредметні проекти.

Міжпредметні проекти, як правило, виконують в позаурочний час. Це можуть бути невеликі проекти, що торкаються два-три предмета, а також досить об'ємні, тривалі, загальношкільні, що планують вирішити ту чи іншу досить складну проблему, значущу для всіх учасників проекту.

Такі проекти вимагають дуже кваліфікованої координації з боку фахівців, злагодженої роботи багатьох творчих груп, чітко визначені дослідницькі завдання, добре опрацьовані форми проміжних і підсумкових презентацій. Зрозуміло, у реальній практиці найчастіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів, в яких є ознаки дослідницьких і творчих проектів, наприклад, одночасно, практично-орієнтовані та дослідницькі.

Існують загальні підходи до структурування проекту:

1. Починати слід завжди з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників.

2. Вчителю необхідно продумати можливі варіанти проблем, які важливо дослідити в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя.

3. Важливим моментом є розподіл завдань по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.

4. Потім починається самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними чи груповим дослідним, творчим завданням.

5. Постійно проводяться проміжні обговорення отриманих даних у групах.

6. Необхідним етапом виконання проектів є їх захист, опонування.

7. Завершується робота колективним обговоренням, оголошенням результатів зовнішньої оцінки, формулюванням висновків.

Навчальна дискусія

Навчальна дискусія є однією з найпопулярніших форм пізнання, однак наші вчителі неохоче використовують цей метод у своїй практиці, оскільки він вимагає:

• особливої підготовчої роботи;

• доброго знання предмета обговорення;

• уміння керувати ходом дискусії та залучати у процес обговорення неактивних учнів;

• прийняття вчителем неминучого пожвавлення учнів.

Далеко не кожний педагог володіє технологією ведення дискусії. Однак у методі проектів дискусія є обов’язковим і неминучим етапом.

Обов’язкові умови успішної дискусії:

• учні повинні мати певні знання з обговорюваної проблеми;

• учасники повинні поводитись відповідно до отриманої ролі;

• характер ролі відображається тільки в поведінці; це «таємниця», що не розкривається до кінця дискусії.

Інші учні, які спостерігають за дебатами зі сторони, відмічають плюси та мінуси кожної позиції та вирішують для себе, яка роль є оптимальною для спільного обговорення.

Якщо навчальний діалог у взаємодіях педагога та учнів використовується регулярно, то в останніх формуються продуктивні підходи до оволодіння інформацією, зникає страх висловити «неправильне» припущення (оскільки помилка не несе за собою негативної оцінки) та встановлюються довірливі стосунки з учителем, який постійно спонукає до нестандартного мислення. Педагогічні труднощі даної форми організації групових занять пов’язані з тим, що вчитель, який працює в інтерактивному режимі, повинен володіти навичками ведення дискусії.

Правила взаємодії під час дискусії

У процесі освоєння технологій проектного навчання учні виробляють визначені правила взаємодії під час дискусії. Успіх і результативність заняття обумовлені:

• нетрадиційною постановкою обговорюваної проблеми;

• організацією простору для дискусії;

• підготовчою роботою;

• готовністю налаштуватись на актуальний стан співрозмовника (зрозуміти та прийняти);

• дотриманням правила «Людину відрізняє не тільки вміння говорити, а й уміння слухати»;

• використанням «підтримуючих» прийомів спілкування — доброзичливі інтонації, уміння ставити конструктивні запитання і т. д.;

• прагненням усіх сторін знайти найбільш оптимальне для даної ситуації рішення;

• навичками аналізу та самоаналізу, необхідними для розуміння того, як проходила бесіда, де і чому обговорення було невдалим, як цього можна уникнути в майбутньому.


Оцінювання проектної діяльності

Дуже важливо визначити параметри зовнішнього оцінювання проектів. Для

конкретного проекту варто зазначити перелік критеріїв оцінювання й заздалегідь оголосити учням на перших етапах проектування. Дослідники технології проектування пропонують такі параметри зовнішнього оцінювання проектів:

 значимість та актуальність висунутих проблем, їх адекватність тематиці, що вивчається;

 коректність використаних методів дослідження та методів обробки отриманих результатів;

 активність кожного з учасників проекту у відповідності з його потенційними індивідуальними можливостями;

 колективний характер рішень, що приймаються (за умови групового проекту);

 характер спілкування та взаємодопомоги, взаємодоповнюваність учасників проекту;

 необхідна й достатня глибина проникнення в проблему; залучення знань з інших галузей;

 доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки;

 естетика оформлення результатів проведеної роботи;

 уміння відповідати на запитання опонентів, аргументованість відповідей кожного з членів групи;

 соціальна значущість проекту (важливість результатів роботи для розвитку соціальної взаємодії між учасниками проектування, формування рольової поведінки, подальшого впровадження в соціумі).

За допомогою зовнішньої оцінки проектів можна відстежувати їх ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер цієї оцінки багато в чому залежить від типу, теми, змісту проекту, умови проведення. Якщо це дослідницький проект, то він обов’язково включає етапність проведення, при чому успіх усього проекту залежить від правильно організованої роботи на окремих етапах.

Результати проектування мають бути певним чином оформленими. Виникає

необхідність окремого визначення критеріїв оцінювання оформлення й виконання проекту:

 реальність, практична спрямованість і значимість роботи;

 об’єм і повнота розробок, самостійність, підготованість до публікації;

 рівень творчості, оригінальність розкриття теми, підходів, пропонованих рішень;

 аргументованість пропонованих рішень, підходів, висновків;

 якість запису: оформлення, відповідність до стандартних вимог.

Як би якісно не був оформлений проект, дуже важливо якісно його презентувати, захистити.


У серце ввійде тільки те,

що йде від серця.

Ж.- Ж. Руссо

Висновок

Школа сьогодення вимагає від нас педагогів, творчого підходу до роботи з учнями. Проектна діяльність – одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції, які на Раді Європи були визначені як основні в ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Уільям Кілпатрік стверджував, що «Одне із завдань проектів – збагачення життєвого досвіду шляхом організації соціальної роботи учнів, мотивації їх мислення та дії». Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту.

Метод проектів дає можливість в стінах школи формувати творчу особистість, пробуджує і розвиває в дитині талант, дає можливість дітям осмислено застосовувати свої знання, реалізує їх соціальні потреби, формує мотивацію до навчання. Проектна діяльність дає можливість отримати глибокі знання і зробити процес вивчення і навчання цікавим і різноманітним.

Якщо для дитини створювати умови свободи вибору дій для знайомства з навколишнім світом, якщо ці відкриття будуть постійно підтримуватися, діти бажатимуть продовжувати вчитися, пізнавати, досліджувати, творити протягом усього життя.


Додаток

Етапи роботи над індивідуальним проектом.

- Зясуйте проблему.

Чітко визначте тему та мету.

Передбачте можливий результат.

Опрацюйте джерела інформації з обраної теми.

Накопичуйте матеріал.

Аналізуйте, зіставляйте факти.

Аргументуйте думку.

Прийміть власне рішення.

Створіть кінцевий продукт – матеріальний носій (газета, альбом, календар, анкета, тощо. )

Етапи роботи над груповим проектом.

Створіть групу, оберіть координатора.

Зясуйте проблему.

Чітко визначте тему, мету, тип проекту. Складіть план роботи.

Передбачте можливі результати та форму захисту.

Опрацюйте джерела інформації з обраної теми.

Накопичуйте матеріал.

Чітко розприділіть обовязки між членами групи.

Аналізуйте, зіставляйте факти.

Обговорюйте суперечливі питання, толерантно вирішуйте їх, аргументуйте думку.

Створюйте «кінцевий продукт».

Визначте тип захисту.

Правила успішної командної роботи.

Памятай, що ти – частина команди і без тебе команді буде важко.

Будь активним.

Вчасно та ретельно виконуй доручену справу.

Допомагай іншим у разі потреби.

Не «тягни ковдру на себе». Памятай, що від тебе командa передусім чекає якісного виконання обовязків.

Працюй в атмосфері співпраці та взаємовигідного партнерства.

Поважай думку кожного.

Памятай! Успіх кожного – це твій успіх!


Паспорт проектно
ї роботи.

1.Назва проекту ____________________________________________________

__________________________________________________________________

2.Керівник проекту _________________________________________________

3.Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту ________________________

__________________________________________________________________

4.Cклад проектної групи (прізвища учнів, клас) _________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

5. Тип проекту _____________________________________________________

__________________________________________________________________

6.Замовник проекту ________________________________________________

__________________________________________________________________

7.Мета проекту (практична та педагогічна мета) ________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

8.Завдання проекту _________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

9.Необхідне обладнання _____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

10.Аннотація ______________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

11.Передбачувані продукти проекту___________________________________

__________________________________________________________________

12.Етапи роботи над проектом ________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка своїх дій.

1. Чого і як навчився_____________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Що, на твій погляд можна зробити інакше_________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Яких умінь і навичок набув______________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Чого навчився під час групової роботи____________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Які, на твій погляд, недоліки в груповій роботі_____________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що вдалося найкраще__________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Чи доцільно працювати за методом проектів_______________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Які переваги і недоліки самостійної роботи________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Які переваги і недоліки роботи в команді__________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

10. Які переваги і недоліки групової роботи___________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Короткий словник « проектних термінів»

Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних та потребою практики.

Гіпотеза – обовязковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування обєкту, звязку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним

Діяльність учня — активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб'єкт, який цілеспрямовано впливає на об'єкт і тим самим задовольняє свої потреби

Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.

Інтерес — ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, привабливого.

Інтегрування знань — процес наближення, об'єднання окремих наук.

Метод проектів – спосіб, що дозволяє ефективно спланувати дослідження.

Мовлення учня – це засіб вираження його індивідуальних почуттів, емоцій, поглядів.

Обґрунтовувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати в даний час

Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.

Потреба — стан організму, соціальної групи, суспільства в цілому, який виражає залежність від об'єктивного змісту умов існування і розвитку; порив, потяг, дискомфорт; джерело активності особистості. Динаміка потреби полягає в усвідомленні мети, що передує мобілізації засобів.

Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є про граматич ною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що-небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.

Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.

Проект — цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини.

Проектування — це особливий тип інтелектуальної діяльності, характерною особливістю якої є перспективна орієнтація, дослідження, яке має практичне

спрямування.

Структура проекту – послідовність етапів навчального проекту. Обовязково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукту, презентацію продукту, аналіз і оцінку проведеного проекту.

Суб'єкт діяльності — індивід, який володіє свідомістю та волею, здатний діяти цілеспрямовано, який має потребу в діяльності та мотиви до виконання дій.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50941. Знаходження розвязку системи лінійних рівнянь методом Зейделя 45.5 KB
  Мета: Навчитися вирішувати систему лінійних рівнянь методом Зейделя с заданою точністю; скласти програму. Методом Зейделя вирішити систему лінійних рівнянь з точністю до 0001. У чому суть методу Зейделя Які формули метода Зейделя У якому випадку ітерації по методу Зейделя зходяться Як оцінити похибку наближень коренів системи лінійних рівнянь по методу Зейделя У чому відмінність розрахунків наближеного рішення системи лінійних рівнянь...
50942. Вирішення системи нелінійних рівнянь методом ітерацій 36.5 KB
  Мета. Навчитися вирішувати систему нелінійних рівнянь методом ітерацій Устаткування: папір формату А4, ручка, олівець, ПЗ С ++.
50943. Метод Ейлера вирішення задачі Коші 38 KB
  Мета: Навчитися будувати розвязок задачі Коші по методу Ейлера. Скласти програму. Устаткування: папір формату А4, програмне забезпечення Borland С++, ПК.
50944. Метод Рунге-Кутта вирішення задачі Коші. Складання алгоритму 42 KB
  Мета. Навчитися вирішувати задачу Коші методом Рунге-Кутта; скласти алгоритм. Устаткування: папір формату А4, ПК, програмне забезпечення Borland С++. Хід роботи Правила техніки безпеки Теоретичні дані Індивідуальне завдання.
50946. Екстраполяційний метод Адамса розвязання задачі Коші 41 KB
  Мета. Навчитися знаходити розвязок диференційного рівняння екстраполяційним методом Адамса. Устаткування: папір формату А4, ручка, калькулятор, ПЗ С ++. Хід роботи Правила техніки безпеки Теоретичні дані Індивідуальне завдання. Використовуючи метод Адамса з трьома кінцевими різницями, скласти таблицю наближених значень інтеграла диференційного рівняння, з початковими умовами на відрізку з точністю 0,001. Початковий відрізок встановити методом Рунге-Кутта.
50947. Метод прогонки розвязання крайової задачі. Складання алгоритму 40.5 KB
  Мета. Навчитися використовувати метод прогонки розв’язання крайової задачі звичайного диференційного рівняння. Скласти алгоритм. Устаткування: папір формату А4, ручка, калькулятор, С++.
50948. ОБЩИЕ СВОЙСТВА ВОЗБУДИМЫХ ТКАНЕЙ 173.5 KB
  СВОЙСТВА НЕРВНЫХ ЦЕНТРОВ Мы начинаем изучение новых разделов физиологии ОБЩИЕ СВОЙСТВА ВОЗБУДИМЫХ ТКАНЕЙ и физиология кровообращения Лабораторные работы с которыми Вы познакомитесь при изучении этих разделов отличаются тем что выполняются на животных. Лабораторные работы по разделу ОБЩИЕ СВОЙСТВА ВОЗБУДИМЫХ ТКАНЕЙ Тема 1: СТРУКТУРА И ФУНКЦИЯ РЕФЛЕКТОРНОЙ ДУГИ 1. Ход работы: Объект исследования спинальная лягушка лягушка с удаленным головным мозгом и сохраненным спинным. ОБРАЗЕЦ ПРОТОКОЛА ДЛЯ ВСЕХ ПОСЛЕДУЮЩИХ ЗАНЯТИЙ:...
50949. Изучение статистических закономерностей в ядерной физике 3.61 MB
  Почему прибор за равные промежутки времени при постоянной интенсивности потока излучения регистрирует неодинаковое количество частиц 4. При небольшом напряжении на счетчике величина этого тока пропорциональна количеству пар ионов образованных частицей. Таким образом в данном режиме попадание частицы в объем счетчика вызывает кратковременный но достаточно сильный импульс тока. Для того чтобы световая вспышка была зарегистрирована ФЭУ необходимо чтобы материал сцинтиллятора был прозрачен для собственного излучения а спектр излучения...