55356

МІЙ КРАЙ – МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Дана робота містить методичні та учнівські матеріали з теми проекту. Цей творчий проект формує навички групової та колективної роботи, виховує в учнях полікультурні, загальнолюдські інності як основи формування громадянина–патріота Батьківщини.

Украинкский

2014-03-24

488.5 KB

36 чел.

Загальноосвітня  школа  III ступенів № 21

Дзержинської  міської  ради

Донецької  області

ТВОРЧИЙ  ПРОЕКТ

«МІЙ  КРАЙ – МОЯ  ІСТОРІЯ  ЖИВА»

Автор:

Савіна  В.В.

учитель  української  мови  та

літератури

2012

Анотація

Савіна  В.В. « Мій край – моя історія  жива». Творчий  проект. – Донецьк: Донецький  ІППО, 2012. – 24 с.

 Творчий  проект  « Мій  край – моя  історія  жива»  спрямований   на  дослідження    історії  рідного  краю, школи,  активізацію  патріотичного  виховання  підростаючого  покоління на  прикладах  героїчних  подвигів земляків  у  роки  Великої    Вітчизняної  війни. Дана  робота  містить  методичні та  учнівські  матеріали  з  теми  проекту. Цей  творчий  проект   формує  навички  групової  та  колективної  роботи, виховує   в  учнях   полікультурні, загальнолюдські  цінності  як  основи формування  громадянина – патріота  Батьківщини.

          Аннотация

 Савина  В. В. « Мой  край – моя  история  живая». Творческий  проект.-

Донецк: Донецкий  ИППО, 2012  - 24 с.

Творческий  проект « Мой  край  - моя  история  живая»  ориентирован на  исследование  истории  родного  края, школы, активизацию  патриотического  воспитания  подрастающего  поколения  на  примерах  героических  подвигов  земляков  в  годы  Великой  Отечественной  войны. Данная  работа  содержит  методические  и  ученические  материалы  по  теме  проекта. Этот  творческий  проект  формирует  навыки  групповой  и  коллективной  работы, воспитывает  в  учениках  поликультурные, общечеловеческие  ценности  как  основы  формирования  гражданина -  патриота   Родины

ПАСПОРТ  ПРОЕКТУ

Тема  проекту     Мій  край – моя  історія  жива

Автор      Савіна  В.В.

Науковий  керівник:    Леонова  Н.С.

Тип  проекту     інформаційно – пошуковий,

міжпредметний, колективний

Ресурсне  забезпечення   Стандарт  державної  освіти,

навчальна  та  довідкова  література

Учасники  проекту    учні, вчителі, бібліотекар

Термін  реалізації  проекту   березень – жовтень


ЗМІСТ  ПРОЕКТУ

  1.  Паспорт  проекту………………………………………………………3
  2.  Пояснювальна  записка………………………………………………..5
  3.  Типологія  проекту…………………………………………………….9
  4.  Етапи  реалізації  проекту……………………………………………10
  5.  Календар  проекту…………………………………………………….12
  6.  Опис  проекту………………………………………………………....13
  7.  Моніторинг  результативності……………………………………….17
  8.  Очікувані  результати………………………………………………...18
  9.  Висновки………………………………………………………………21
  10.  Список  використаних  джерел………………………………………23
  11.  Додатки………………………………………………………………..24


ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА

  Я  не  бажаю  бути  перекотиполем, іваном  безрідним,

тому  докладу  всіх  зусиль, аби  пізнати  історію, культуру

традиції  рідного  народу.

  1.  Актуальність  визначеної  теми.

Українська  держава  йде  шляхом  демократичного  розвитку. Українцям  притаманні  любов  до  рідної  землі, гордість  за  своє  минуле, повага  до  традицій, культури, духовних  надбань. Для  українського  народу  патріотизм  був  і  є  найбільшою  національною  цінністю,  тому  серед  пріоритетних  завдань,  що  стоять  перед  освітянами,  є  виховання  свідомого   громадянина – патріота  своєї  держави.

Почуття  патріотизму – основа  духовного  життя  кожної  людини,  її   прагнення  до  волі  та  процвітання  країни. Патріотизм  становить  одну  із  найважливіших  складових  частин  національного  світогляду  і  поведінки  людини  у  її  ставленні  до  рідного  краю, до  інших  націй  та  народностей. Збереження  історико – культурних  традицій  народу, знання  героїчного  минулого  рідного  краю – це  основа  патріотичного  виховання  учнівської  молоді.

Патріотичне  виховання  стає  основою  всієї  системи  навчально – виховної  роботи  в  школі.

Сутність  виховання  полягає  в  тому, що  в  процесі  його  формуються  світогляд, мораль, високі  естетичні  смаки  та  ставлення  учня  як  особистості  до  навколишнього  світу.  Виховання  дітей  свідомими, активними  членами  суспільства – одне  із  найскладніших  завдань  системи  освіти, оскільки  громадянськість , почуття  патріотизму  свідчать  про  найвищий  ступінь  розвитку  особистості.

Патріотизм  як  моральна  якість  має  інтегральний  зміст. З  огляду  на  це  в  педагогічній  роботі  поєднано  ознайомлення  дітей  з  явищами  суспільного  життя, народознавство, засоби  мистецтва, практична  діяльність  дітей  ( праця, спостереження, ігри, творча  діяльність, дослідження, аналіз  та  ін.), національні, державні  свята.

Основними  напрямками  патріотичного  виховання  є:

  •  формування  уявлень  про  сімю, родину, рід  і  родовід;
  •  краєзнавство;
  •  ознайомлення  з  явищами  суспільного  життя;
  •  формування  знань  про  історію  рідного  краю;
  •  ознайомлення  з  традиціями  і  культурою  свого  народу;
  •  формування  знань  про  людство.

Як  же  виховати  справжнього  громадянина  нашої  держави?  Яку  виховну  модель  створити  для  формування  в  учнів  ключових  компетентностей,  щоб  вона  могла  реалізуватись  через  різні  форми  виховних  заходів? Тільки   через  формування  демократичного  світогляду . здорового  способу  життя, через  відродження  національних  традицій, через  пропаганду  духовних  надбань  українського  народу , через  заходи, спрямовані  на  зміцнення  української  родини  та  виховання  любові  до  рідної  землі.

З  метою  реалізації  ідеї  патріотичного  виховання  протягом  6  місяців  я працювала  над  створенням  проекту « Мій край – моя  історія  жива».

  1.  Мета  проекту:
  •  розширити   знання  дітей  з  історії    рідного  селища;
  •  ознайомити  учнів  із  школою  як  першим  освітнім  центром  в  місті  Дзержинськ, історією  її  виникнення;
  •  вивчення  та  активізація  патріотичного  виховання  підростаючого  покоління на  прикладах  героїчних  подвигів  учнів  та  вчителів  школи  у  боротьбі  з  фашизмом  і  прагнення українського  народу  до волі  й   незалежності;
  •  виховати  в  учнях  етнонаціональні, полікультурні, загальнолюдські  цінності як  основи  формування  громадянина – патріота  України.
  1.  Основні  завдання  проекту:
  •  дослідити  сторінки  життя  С.Васильченка, які  пов’язані  з  його  вчителюванням  у  нашій  школі;
  •  дослідити  роль  школи    в  освіті  міста  Дзержинськ;
  •  дослідити    життєві  шляхи  учнів  школи  Пилипенка  І.М.  та  Гамаюна  В.І.,  Героїв  Радянського  Союзу,  їх  героїчні  подвиги  часів  Великої  Вітчизняної  війни;
  •  формувати  вміння  збирати  інформацію, аналізувати  її, досліджувати  матеріал, робити  висновки;
  •  розвивати  творчу  увагу, мислення, спостережливість;
  •  навчати  співпрацювати,працювати  самостійно, працювати  в групах;
  •  виявити  творчі  здібності, уміння  самостійно  спланувати  та  реалізувати  свої  проекти;
  •  виховувати  любов  та  повагу  до історії  рідного  краю, рідної  школи.


ТИПОЛОГІЯ     ПРОЕКТУ

За  кінцевим  результатом:   практико – орієнтований

За  змістом:     міжпредметний

За  кількістю  учасників:   колективний, груповий

За  ступенем  самостійності:   репродуктивно - дослідницький

За  характером  контактів:   зовнішній

Форми  роботи:     пошук , обробка  та  аналіз  

інформації, мозкова  атака,

поєднання  індивідуальної  та  

групової  роботи, урочної  та  

позаурочної  організаційних  форм,

робота  з  відео та  аудіоприладами.


ЕТАПИ  РЕАЛІЗАЦІЇ  ПРОЕКТУ

«МІЙ  КРАЙ – МОЯ  ІСТОРІЯ ЖИВА»

Назва етапу

Структура  етапу

Партнери  у реалізації проекту

Термін

виконання

Підготовчий

- діагностика інтересів, потреб, схильностей учнів; вибір теми, формулювання мети і завдань; співбесіди з учнями проекту; складання плану роботи; інформування учнів

Класний керівник

Березень

Інформаційно - діагностичний

Робота з розвитку навичок пошукової, рефлексивної, оцінювальної діяльності учнів; вивчення мотивації учнів; формування уміння ставити завдання.

Класний керівник, бібліотекар.

Квітень - травень

Аналітичний

Консультування учнів щодо виконання проекту:

  •  формування умінь аналізувати й систематизувати зібраний матеріал;
  •  підготовка учнів до компонування матеріалу за розділами:

Актуальність,значущість теми.

Класний керівник,

бібліотекар,

відповідальний  за  музейну  кімнату

Травень - вересень

Узагальнюючий

Сформувати уміння аналізу й самоаналізу участі в проекті, підготувати презентації результатів проекту

класний керівник

Вересень

Заключний

Організувати обговорення процесу та результату роботи над проектом;  оцінити особистий внесок кожного у спільну роботу.

класний керівник

вересень


КАЛЕНДАР  ПРОЕКТУ

« МІЙ КРАЙ – МОЯ  ІСТОРІЯ  ЖИВА»

Назва етапу

Структура етапу

 Партнери

 у  реалізації  

    проекту

Термін

І. Стратегія проекту.

1. Вибір учителем теми проекту.

  1.  Формування провідної проблеми та дидактичної мети.
  2.  Визначення виду проекту
  3.  Анкетування учнів

Вчитель

квітень

II. Планування проекту

  1.  Ознайомлення учнів із загальною темою та провідною проблемою.
  2.  Вибір учнями теми групових проектів.
  3.  Обдумування шляхів розв'язання проблеми.
  4.  Формування груп для здійснення пошуку.
  5.  Форма представлення результату
  6.  Визначення критеріїв оцінювання проектної діяльності учасників

Бібліотекар, вчитель

Квітень - травень

III. Реалізація проекту.

  1.  Складання учнями плану роботи над проектом.
  2.  Визначення джерел інформації
  3.  Розподіл обов'язків щодо пошуку між учасниками проекту.
  4.  Самостійна пошукова робота учнів.
  5.  Аналіз та обробка інформації.
  6.  Виготовлення освітнього продукту

Вчитель, відповідальний  за музейну  кімнату, вчитель  інформатики

Травень - червень

  1.  Підсумок проекту
  1.  Оформлення результатів пошуку.
  2.  Підготовка до презентації.
  3.  Захист проектів.
  4.  Оцінювання проекту.
  5.  Аналіз успіхів і невдач. Висновки.

Батьки, бібліотекар,

вчитель  інформатики

вересень


ОПИС  ПРОЕКТУ

«Кожний учитель повинен домогтися,

щоб учень якнайкраще знав близьке,

дороге йому: Батьківщину і все,

що її стосується, так само, як уміє читати,

писати, лічити».

К.Д. Ушинський

 

Патріотичне виховання дітей та учнівської молоді – це формування у молодого покоління високої національної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності незалежної України, сприяння      становленню її правової, демократичної, соціальної держави.

Патріотизм – це здатність забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі утвердити вільний саморозвиток і збереження індивідуальності особистості, яка своєю творчою любов’ю до Батьківщини прагне знайти своє місце в сучасному досить мінливому світі.

Любов до рідної землі проявляється у любові до рідного дому, родини, школи, вулиці на якій живеш.

Усвідомлення всього цього є фундаментом для формування патріотизму.                 

Для  виховання  в  дитині   любові  до  рідної  землі, поваги  до її  історії  та  природи, потрібно  якомога  раніше  залучати  її  до  колективно  організованої  діяльності. З  власного  досвіду  роботи  можна  прийти  до  висновку ,що  тільки  активно  засвоєні  знання  мають  справжню  цінність.

Найбільш  ефективною ,  з  точки  зору  виховного  та  розвиваючого  аспектів, є  форма  колективної  діяльності, яку  відносять  до  кооперативної  ( за  методом  проектів). У  кооперативній  діяльності    спільна  тема, тому  результати  дослідження  виступають  колективним  надбанням  всіх  учасників  процесу  дослідження. Кожен  вносить  свою  частку  у  єдине  досягнення – продукт. Наслідком  такого  виду  діяльності  є  нівелювання  проявів  конфліктності  і  конкуренції, а  натомість  утверджується  співпраця  й  корпоративна  єдність  учасників  дослідження.

Зацікавленість  кожного  у  якісному  кінцевому  продукті  стимулює  становлення  взаємодопомоги, групового  почуття  корисності, що  виступає  основою  інтеграції  особистості  в  суспільство. Оскільки  людина  стає  корисною  для  інших, відповідно  відбувається    формування  почуття  власної  цінності.

Отже, на  мою  думку, ефективним  методом  виховання  патріотизму  учнів  виступає  метод  проектів.

Проект « Мій  край – моя  історія  жива»  передбачає:

  •  активне  дослідження  історії  школи , історії  виникнення  селища, життя  видатних  односельців ( учнів  школи, Героїв  Радянського  союзу  Пилипенка  І.М.  та  Гамаюна  В.І. та  вчителя, війського  полоненого  Тіліжинського  Г.І);
  •  вивчення  сторінок   життя  Степана  Васильченка , видатного  українського письменника, який  два  роки  вчителював  у  нашій  школі;
  •  накопичення  досвіду особистого  ставлення  до  системи  цінностей  українського  суспільства.

Під  час  створення  проекту  учні  поглиблюють  власні  знання  з  історії   рідного  краю, вони  самостійно  збирають  інформацію,  аналізують  її,  роблять  висновки, використовуючи  даний  матеріал    ( шкільний  архів, архів  Будинку  народних  традицій), учні  разом  з  відповідальним  за музейну  кімнату, вчителем  інформатики,  батьками  виготовляють  продукт  проекту:

  •  відеоекскурсія;
  •  презентація;
  •  буклет;
  •  музичний  альбом;
  •  свято;
  •  стенд;
  •  галерея  малюнків.

МОНІТОРИНГ  РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ  

При  від слідкуванні  результативності  проектної  діяльності  учнів використано  такі  методи  і прийоми  дослідження:

  •  спостереження:
  •  співбесіда;
  •  вільне  письмо;
  •  аналіз;
  •  класифікація;
  •  систематизація;
  •  узагальнення.

Активність  ( через  відстеження  кількості  дітей  і  батьків, які  беруть  участь  у  розробці  та  проведенні  заходів).

ОЧІКУВАНІ  РЕЗУЛЬТАТИ

За  умови  успішної  реалізації  проекту  учні  набувають  таких  знань, умінь  та  навичок:

  •  вміння  працювати  з  відео  та  аудіо приладами;
  •  створення  мультимедійної  презентації;
  •  вміння  оформляти  виставки;
  •  розвиток  акторських  здібностей, творчої  уяви, критичного  мислення;
  •  вміння  аналізувати, порівнювати, досліджувати  отримані  факти, побачені  явища;
  •  вміння  шукати  матеріал  з  допомогою  мережі  Інтернет;
  •  вміння  співпрацювати  разом, працювати  самостійно  та  в  групах;
  •  поглиблення  знань  учнів  з  історії  рідного  селища  та  історії  школи;
  •  ознайомлення  зі  сторінками  життя і  вчителювання  в  нашій  школі   українського  митця  слова  С. Васильченка;
  •  ознайомлення  з  життєвим   шляхом  учнів  Пилипенка  І.М.,  Гамаюна  В.І. та  вчителем  Тіліжинським  Г.І.;
  •  виховання  любові  до  рідного  краю, поваги  до  його  історичного  минулого.

СХЕМА  РЕАЛІЗАЦІЇ  ПРОЕКТУ

« МІЙ  КРАЙ – МОЯ  ІСТОРІЯ  ЖИВА»

I.  Мотивація  навчально – пізнавальної  діяльності. Актуалізація  знань  учнів.

  1.  Перегляд  презентації  « Школа – освітній  центр  селища».
  •  Це  ви  дізналися  про  сьогодення  школи, в  якій  навчаєтесь.
  1.  « Лист  нащадків»
  •  Напишіть  зараз  все, що  ви  знаєте  про  історію  виникнення  школи?
  •  Хто  є  гордістю  школи?
  •  Назвіть  особу , якій  присвячена  музейна  кімната  школи?

( Учні  пишуть  «листи   нащадків», на  партах  виставка  книг , присвячена  історії  рідного  краю)  

  1.  Читання  листів. Висновки. ( Мізерність  знань  учнів  з  історії  рідного села  та  школи)

Цей  проект  допоможе  вам  більше  дізнатися  про  витоки  освіти  у  нашому  місті, про  історичне  минуле  нашої  школи.

  •  Чи  зацікавились  ви?
  1.  Планування   розробки   проекту  учителем.

II. Організація  діяльності  учнів.

  1.  Обєднання  дітей  у  групи ( за  інтересами)
  •  Яку  роль  ви  бажали  б  відіграти  у  проекті? (розподіл  за  кольорами:

жовтий – актори     зелений – дослідники

помаранчевий – екскурсоводи  блакитний – журналісти

синій - музиканти     рожевий – художники

На  столі  лежать  долоньки  різних  кольорів, треба  обрати  потрібний  колір та  сісти за  потрібний  стіл)

  1.  Визначення  мети  та  завдань  проекту  кожної   групи.
  •  Про  що  піде  мова  у  кожному  проекті?
  1.  Планування  роботи  з  розв’язання  задач  проекту.
  •  Як можна  оформити  проект?

Варіанти:

  •  презентація
  •  відео
  •  музичний  альбом
  •  стіннівка
  •  буклет
  •  стаття
  •  фото колаж
  •  фотоальбом

Складання  планів  розв’язання  проблеми  для  кожної  групи.

  1.  Вироблення критеріїв оцінювання результатів проектів.
  •  значимість результатів.
  •  оригінальність.
  •  реальність.
  •  діяльність учасників проекту 

(чи брав участь у плануванні діяльності; чи висловлював пропозиції щодо розв'язання проблем; наскільки самостійно працював над проектом; якими джерелами інформації користувався; як оформив результат роботи; чи допомагав іншим учасникам тощо)

  1.  Розподіл  обовязків  у  групах:

СТРУКТУРА  РОБОТИ  ГРУП

Координатор групи – керує  діяльністю  всіх  членів  групи.

Члени  групи – учасники  проекту, виконавчий  орган  групи.

III. Реалізація   проекту.

  1.  Підбір  інформації, її  аналіз, вибір  способів  розв’язання  проблеми:
  •  вивчення  матеріалу  музейної  кімнати  С.Васильченка;
  •  вивчення    архівного  матеріалу  школи  про  Пилипенка  І.М., Гамаюна  В.І., Тіліжинського  Г.І.;
  •  вивчення  історії виникнення  школи;
  •  перегляд  шкільного  фотоальбому;
  •  пошук  додаткової  інформації  в  Інтернеті;
  •  зустріч  з  головою  сільради  смт. Щербинівка.
  1.  Екскурсія  до Будинку  народних традицій  у  смт. Щербинівка             ( з  метою  пошуку  додаткової  інформації)
  2.  Похід  до  міської  бібліотеки  м.  Дзержинська ( з  метою  пошуку  додаткової  інформації)

IV.Підготовка  до  презентації  проекту.

  •  відео екскурсія  музейною  кімнатою  С.Васильченка ( розповідь  учнів  про  життя  та  вчителювання  Степана  Васильченка  у  нашій  школі);
  •  мультимедійні  презентації  про  учнів  школи, Героїв  Радянського  Союзу  Пилипенка  Івана  Марковича  та  Гамаюна  Василя  Іларіоновича  та  вчителя  школи,   полоненого  концтабору  Тіліжинського  Григорія  Івановича;
  •  буклет  - візитка  школи, стаття  за  темою  проекту;
  •  музичний  альбом  ( збірка  пісень, які  у  учнів  асоціюються  із  минувшиною  нашої  школи  );
  •  стіннівка  про  Героїв  Радянського  Союзу  під  назвою  « Гордість школи»;
  •  свято  пам’яті  « Ми  пам’ятаємо…»

V. Трьохденна  екскурсія  до  м. Севастополь ( з  метою  вивчення  історичного  минулого  міста  у  часи  Великої  Вітчизняної  війни).           ( 16 – 18  травня  2012 р.)

ВИСНОВКИ

Розбудова України як суверенної держави ставить перед школою відповідальне і складне завдання – виховати високодуховне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно - патріотичних традицій.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.

На жаль, в даний час шкільне патріотичне виховання практично зійшло, як то кажуть, «на ні». Цьому за останні роки сприяло чимало факторів: посилене насадження ЗМІ думки про помилковий шлях розвитку Росії, відсутність загальної державної, так би мовити, базової ідеології. Крім того, виховання патріотизму утруднено відсутністю методичної літератури, у яких педагоги могли б знайти рекомендації і поради з цієї проблеми.

Патріотизм, як  і  будь – яке  почуття, у  дітей  потребує  поштовху, активізації. Щоб  підтримувати   інтерес  учнів  до  історії рідного  краю, школи  на  високому  рівні, потрібно  правильно, а  головне, по – сучасному  організувати  роботу.

На  допомогу  сучасним  педагогам  та їх  учням  приходить  всесвітня  мережа  Інтернет  та  ІКТ. Сучасний  учень  бажає бачити  та відчувати,  а не  лише  перечитувати  сухі сторінки  книжок. Але  це  не говорить  про  повну  відмову  користуватися  літературою, лише  натякає  нам, вчителям – фасилітаторам, на  необхідність  поєднання  літератури  та  сучасних  технологій. І  лише  це  вдале  злиття  дасть  нам  стовідсотковий результат.   

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

  1.  Журнал  « Позакласний  час» № 8, 2007 р. с. 20 -26
  2.  В.В.Чала « Національно – патріотичне  виховання  молодших  школярів. ТВ «  Основа», 2011, с. 2- 6
  3.  Журнал  « Виховна  робота  в школі»  № 1, 2007, с. 2-4
  4.  Журнал  « Виховна  робота  в школі»  № 3, 2005, с. 12-16
  5.  Журнал  « Виховна  робота  в школі»  № 1, 2002, с. 2-8
  6.  Журнал « Вивчаємо  українську  мову  та  літературу» №11, 2009, с. 2-6
  7.  Трокаев  А.А.  Герои  пламенных  лет. Донецк: Донбасс, 1985, 214  с.
  8.  Авиационная  энциклопедия  « Уголок  неба», 2004-2007, с. 174-175
  9.  Шкільний  альманах  « Это  не  должно  повториться», 89 с.
  10.  Шкільний  матеріал  музейної  кімнати  Степана  Васильченка.
  11.  Шарафанов  А.Ю. Патріотичне  виховання  молоді.- М: Педагогіка, 1978, 324 с.

Інтернет – джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/

http://ukrintschool.org.ua/training/patriotichne-vikhovannja.html

http://www.fond-dobrobut.org.ua/patriot.html

http://www.ipe.poltava.ua/file/book/nastenko%202.pdf

http://pidruchniki.ws/pedagogika/u_chomu_sutnist_patriotichnogo_vihovannya

http://prokazalenamarganetspatriot1.blogspot.com/

        Додаток  1

                    

Тема: «Ми  пам’ятаємо  ваші  імена…»

Мета: поглибити  знання  учнів  з  історії  Другої  світової  війни;

ознайомити  школярів  із  життям  та  бойовими  подвигами  героїв  

Радянського  союзу, односельців  Пилипенка  І.М.  та  Гамаюна  В.І.;

формувати  у  дітей  почуття  гідності, доброти  та  милосердя;

розвивати  акторські  здібності, комунікабельність;

виховувати  патріотичні  почуття, повагу  до  історичного  минулого  

рідного  селища  Щербинівка.

Обладнання: рушник, велика  свічка, мультимедійний  проектор, електронна  

  презентація, фотографії  до  уроку, музичний  супровід.

Форма  проведення:

  ХІД     УРОКУ:

Звучить  музика Слайд  №  1 ( зображення солов’я  та  вечірньої  зорі»)

Ведучий 1:

Червень  1941  року… За  вікном Україна переливається  всіма  барвами  веселки… Буяють  цвітом  галявини  та  луки, п’янить  аромат  черешень, вишень  та  спіючих  яблук. Лише  5  годин  від  вечірньої  до  ранньої  зорі  є  у  соловя, щоб  потіщити  всіх  закоханих  своїм  співом. Усе  пахтить  життям, силою…

Ведучий 2:

Буяла зеленню земля –

І ось здригнулася від болю,

Враз тиша крикнула: «Війна!»

І все покрилось пеленою.

Ведучий:

22 червня 1941 р. о 4 годині  ранку фашистська Німеччина напала на Радянський Союз.

Читець 1:

І час випробувань прийшов:

Жінки солдатів проводжали,

Сльозою в погляді дрижали

Надія, віра і любов!

Читець2:

Ми не чули гарматного грому,

Ми не бачили жахів війни,

Тільки з книг нам сьогодні відомо,

Як вмирали Вітчизни сини.

Читець  3:

З кінофільмів ми знаємо лише нині,

Як палали в пожежах міста,

Залишалися в селах руїни,

Диму сморід і сліз гіркота.

Читець 4:

Задихалося літо від спеки,

І сивіли від спраги лани,

В сірім небі кружляли лелеки,

А земля – в димовищі війни.

Ведучий 1:

У вир  Великої  Вітчизняної  війни  було втягнуто 61 державу. Битви йшли на території 40 країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Армії воюючих сторін нараховували понад 11 мільйонів чоловік. Війна забрала більше 55 мільйонів людей.

(Карта – план «Барбаросса»  на  слайді)

18 грудня 1940 року А.Гітлер підписав директиву № 21 – план «Барбаросса», відповідно до якого війна на сході мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя і закінчитися до настання зимових холодів, тобто протягом травня-листопада 1941 року. За цим планом наступ вівся трьома групами армій, кожна з яких мала своє завдання і напрям дій: «Північ» - на Ленінград, «Центр» - На Мінськ і Москву, «Південь» - на Київ і далі на південь по Дніпру.

Ведучий  2:

Війна  не  обійшла  стороною  і  наше  маленьке  шахтарське  селище  Щербинівку. Юнаки  та  дівчата  повинні  були  кинути  своє  повсякденне  життя,  турботи:  кохання, навчання, мрії  на  майбутнє, все  це  вони  залишили    задля  порятунку  рідної  Батьківщини, отчого дому.

Читець  6:

Село горить, валує чорний дим,

Пожежа в небі аж регоче.

Упала мати на поріг… і їй

Вже не розплющить більше очі.

Шість місяців дитяткові лише,

Воно шука матусі груди.

Покривджене воно не зна іще,

Що більше матері не буде…

Ведучий 1:

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов'янські народи - поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живими.

( Слайд  №   « Бабій  яр»)

Ведучий  2:

Фашисти  замучили  та  знищили близько  10 млн.  мирних  жителів,  в  тому  числі жінок, дітей, людей  похилого  віку. Скрізь окупанти  вводили  примусову  рабську  працю  з  каторжним  режимом:  працювати  20  годин  на добу, 100  грамів  води  та  кусень  хліба – ось  їжа  на  добу. Мільйони  людей, яких  вивезли  до  Німеччини  або  залишили на  окупованій  території, утримувалися  в  неволі, як  раби  в давнину…

( слайд  № , зображення  концтаборів,людей  під  час  праці)

Звучить  музика, в  кутку  сидить  дівчина  і  пише  листа)  

Дівчина ( читає  вголос):

 " Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

... Я - рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом зі  свиньми.

Живу я в сараї,  де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...

Твоя доня "

( Залишає  листа  одному  з  гостів  і  йде)

Ведучий  1:

А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче  - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Читець 7:

До  тебе,  людино, звертаюсь:

Залиш на  хвилинку  щоденні  турботи.

З  собою  побудь у  глибокій  скорботі.

Згадай  чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру  чи  посивілу матір.

Читець 8:

Перед  трагічною  хвилиною  мовчання

Словами  говорити  неможливо.

Оця  хвилина  більше  нам  розкаже,

Ніж  тисячі, а  чи  мільйони  слів.

Солдатів  подвиг, про  який  сьогодні

Дізнались  ми, не вимовить  словами,

А тільки  серцем  можна  це  сказати.

Але  воно, на  жаль, не  має  мови,

Лиш  має  біль. І тому  прошу

Солдатів  пам'ять  вшанувати  мовчанням.

( вчитель  запалює  велику  свічку)

Ведучий  2:

У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь вільних і чесних людей світу. Є герої відомі всім, є герої – маловідомі, а є – і взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність, вимірюється не знаменитістю. На знаменитість ніхто із героїв в ті моменти і не розраховував. Просто вони знали і завжди собі повторювали: “Якщо не я, так хто ж…” І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини, солдати здійснювали неймовірні подвиги.

За героїчні подвиги у Великій Вітчизняній війні звання Героя Радянського Союзу удостоєно понад 11 тисяч чоловік. В числі відважних захисників Вітчизни були і діти.

Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гайдалися тіні,

На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині

Вісімнадцять – не більше – літ.

І хоч були вони зовсім юними і їм дуже хотілося жити, вчинки їх були вже не дитячими, вони  зневажливо ставилися до своїх мучителів і ні за яких умов, навіть, коли йшлося про смерть, вони не зраджували своїх друзів, свою Батьківщину…

( Слайд  №   Зображення Героїв Радянського  Союзу – Пилипенка  І.М.)

( Заходить  хлопець  у  військовій  формі)

Хлопець ( Пилипенко  І.М.):

Спинись ,  проклятий  супостате,

На  світ  востаннє  подивись:

За  тіло  матері  розп’яте,

Хлопець: ( Гамаюн В.І.)

Сини  на  пару  піднялись.

У  бій  за  наші  ниви,

За  ясний  сміх  дитячий,

За  юний  спів  щасливий,

За  славний труд  гарячий.

Хлопець  (Пилипенко І.М.):

Вперед, полки  суворі,

Під прапором  свободи

За  наші  ясні зорі,

За  наші  тихі  води.( пауза)

Я,  Пилипенко Іван  Маркович  народився  15  серпня  1912  року  в  селі  Щербинівка.  Мої  дитячі  роки  пройшли  у  полі ,  біля батька… Як  зараз  пам’ятаю  мою  затишну  вулицю,  пам’ятаю  як  пахне  мамин  хліб, пам’ятаю  першого свого  вчителя… Навчався  я  в  Ольгинському  двокласному  училищі. Ось  ці  стіни, які  виховали  мене,  тут  я  розкрив  свою  першу  книгу,  прочитав  самостійно перше  слово.  Тут  я  став  Людиною, особистістю.

 Закінчивши  школу, пішов  працювати  на  11 – ту  шахту,  а  потім  на  завод  Фрунзе  в  Костянтинівці.

З 1933 року  став  солдатом  Червоної  Армії.  Я  подавав  великі  надії, тим  паче  я  завжди  мріяв  стати  пілотом,  тому    мене  і  направили  на  навчання  до  Борисоглібовської   військової  авіаційної школи  пілотів  імені  Чкалова,  яку  закінчив відмінно  в  1937  році.

Думав  завести  родину , знову  влаштуватися  на  роботу,  але  Війна  все  перекреслила  чорним  олівцем. Німець  підло  напав  на  нашу  Батьківщину. Моя  душа рвалася  до  бою,  рятувати  рідний  край. Моїм  другом , дружиною  і дитиною  став  літак.

Перший мій  повітряний  бій  вже  відбувся  в  1941  році  біля  Барвенково, де  я  помітив  замаскований  аеродром  фашистів. Ми  його  розбили  в  пух  і  прах… І горсточки  попелу  не  залишили… Гарний  був  бій!

А   Ростов!  Тоді  я  очолив  групу    штурмовиків  Іл – 2. Під  час цього бою  ми  збили  6  літаків  ворога…

У  вересні  я  здійснив вже 470  вилетів, збив  особисто  10 літаків.

Але  найкраще  я  пам’ятаю  той  бій… 2  жовтня  1942  року… Ми  гарно повоювали, йшли  на  штурмовку  аеродрому  фашиста,але  німці  встигли викликати  своїх…  ми  всіх  їх винищили,  а  з  одним  «  месером»  я  вийшов  на  лобову  атаку... Вибору  не  було, або  я  його, або  він  мене… Більше  я нічого не  пам’ятаю…(  учень  сідає)

Журналіст:

Загинув  Іван  Маркович  Пилипенко 2  жовтня  1942  року  під  час штурмової  атаки  ворожого  аеродрому  біля  Прохладенського  району  в Кабардино - Балкарії. До моменту загибелі капітан Іван Пилипенко здійснив 520 бойових вильотів, провів 83 повітряні бої, знищив 13 ворожих літаків особисто і 29 у групових боях, ще декілька машин знищив на землі під час штурмування. Усі перемоги  здобуті ним на винищувачі І-16

Одним  із  учасників  цієї повітряної  атаки  був  молодий  пілот  Георгій Гордійович  Голубєв, майбутній  Герой  Радянського  Союзу, саме  він  детально  розповів  про  цей  останній  бій  Пилипенка  І.М.  в  своїй  книзі          « В  паре  с  Сотым».

Поховано  Героя  в  станиці  Солдатська  Прохладенського  району                           ( Кабардино – Балкарія). Двічі  нагороджений  Орденом  Леніна   и Красного  Знамені, Герой  Радянського  Союзу.

Хлопець ( Гамаюн  В.І.:

Моє  життя  було    коротким,  але  яскравим,  з  метою.

Народився і  виріс   я  в селищі Щербинівка,що  на  Донеччині, в родині робітника. Закінчив 7 класів, працював машиністом.

У Червоній Армії з 1940 року. 1942 року закінчив  Ворошиловградську   військову школу пілотів, брав участь у боях з липня 1942 року.  Я  мав  звання: Старший льотчик 235-го штурмового авіаційного полку 264-ї штурмової авіаційної дивізії 5-го штурмового авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту, лейтенант. Моїм найкращим  бойовим  товаришем  був  мій  літак « Іл – 2», на  якому  я  здійснив  940  вильотів, знищивши  30  ворожих  літаків.

На жаль, я не  встиг  створити  власну  родину,  але  я  щасливий,бо  врятував  свій  народ  від  фашистського поневолення….

Пам’ятаю  той  день,  той  останній  день…

1 вересня 1944 року ми  штурмували  Сандомирський  плацдарм. Бій  ішов  запеклий, але  ворог  не  здавався. І  ось  вони  підбили  мій  літак  зенітним  вогнем.  Я  лечу, падаю…Я  розумію,  що  хлопці  не  переможуть  занадто  їх  багато – ворогів. Я  вирішив  врятувати  ситуацію  і  врятував  …скерував  палаючий літак в гущу ворожих військ … і розбився.

Але  я  бачу,  що  недаремно  тобі  пожертвував  власним  життям. Ви  здорові,  щасливі -  наші  нащадки.

Журналіст:

Загинув  Гамаюн Василь  Іларіонович  1  вересня  1944  року. Нагороди, які  отримав  льотчик  за  життя  та  посмертно:

1) 13 квітня 1944 року Василь Гамаюн нагороджений медаллю Героя Радянського Союзу (медаль № 3534).

2) орден Леніна.

3) три ордени Червоного Прапора.

4) орден Богдана Хмельницького.

5) ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня.

6) орден Червоної Зірки

Ведучий 1:

І  це  лише дві трагічні  долі воїнів – визволителів…  А  скільки   їх було! Скільки  тих,  хто  не  прожив  своє життя,  тих, які заплатили  таку  велику  ціну  « життя » за  нашу  волю,  за   звання   « Герой».

Дівчина:

Минули дні і роки пролетіли,

А дня того забуть ніхто не міг.

Тут навіть сосни з горя посивіли,

Тут навіть камінь плаче край доріг.

Хіба ж забудеш, як палили хати?

Гойдались мертві у страшній петлі,

І на шляху валялися хлоп’ята,

Багнетами прибиті до землі.

Хіба ж забудеш, як сліпого діда

В звірячій злобі витягли крізь дим.

До танків прив’язали людоїди

І розірвали надвоє живим.

Хлопець:

Уклонімось  же  тим,  хто поліг  у  кривавім  бою, хто  покрив  рідну землю  собою.

Читець 8:

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто не повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

( коло  фотографій  загиблих   співвітчизників діти  кладуть  квіти  )

           Додаток   2

Матеріал  про  Героя  Радянського  Союзу  Пилипенка  І.М.

( група « Дослідники»)

Пилипенко  Іван  Маркович   народився в селі Щербинівка (нині Дзержинська міськрада, Донецька область) в селянській родині. Закінчив початкову школу. Працював на шахті № 11-12, а потім — на заводі імені Фрунзе в місті Костянтинівка (нині Костянтинівський чавуноливарний завод).

У Червоній Армії з 1933 року. Закінчив Борисоглібську Червонопрапорну військову авіаційну школу пілотів імені В. П. Чкалова, служив на Далекому Сході. Брав участь у боях Великої Вітчизняної війни з 10 серпня 1941 року. Командир ескадрильї 40-го винищувального авіаційного полку 215-ї винищувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії Закавказького фронту, капітан. 26 травня 1942 група з шести винищувачів І-16 під командою Івана Пилипенка збила два фашистських бомбардувальники і підбила чотири в районі міста Ізюм.

22 липня 1942 група з восьми винищувачів, очолювана капітаном Іваном Пилипенко, під Ростовом без втрат провела бій з чотирнадцятьма Ме-110 і вісьмома Ме-109, збивши два Ме-110 та чотири Ме-109. Іван Пилипенко особисто збив один Ме-109. До вересня 1942 року він здійснив 70 бойових вильотів, в 76 повітряних боях особисто збив 10 і в групі 28 літаків противника. 2 жовтня 1942 року група Івана Пилипенка з шістнадцяти винищувачів І-16 прикривала 22 бомбардувальники І-153 у Прохладненському районі Кабардино-Балкарії. Проте  літаки виявили, пару Ме -109 винищувачі збили, особисто Пилипенко збив одного та двох підпалив на землі. І-153 почали бомбардувати аеродром. Під час виходу із пікування Іван Пилипенко був атакований одразу кількома ворожими винищувачами і прийняв бій. Двічі летів у лобову з Ме-109: перший в останній момент звернув, а від удару з другим , обидва літаки вибухнули. До моменту загибелі капітан Іван Пилипенко здійснив 520 бойових вильотів, провів 83 повітряні бої, знищив 13 ворожих літаків особисто і 29 у групових боях, ще декілька машин знищив на землі під час штурмування. Усі перемоги здобуті ним на винищувачі І-16.

Загинув  Іван  Маркович  Пилипенко 2  жовтня  1942  року  під  час штурмової  атаки  ворожого  аеродрому  біля  Прохладенського  району  в Кабардино - Балкарії. До моменту загибелі капітан Іван Пилипенко здійснив 520 бойових вильотів, провів 83 повітряні бої, знищив 13 ворожих літаків особисто і 29 у групових боях, ще декілька машин знищив на землі під час штурмування. Усі перемоги  здобуті ним на винищувачі І-16

Одним  із  учасників  цієї повітряної  атаки  був  молодий  пілот  Георгій Гордійович  Голубєв, майбутній  Герой  Радянського  Союзу, саме  він  детально  розповів  про  цей  останній  бій  Пилипенка  І.М.  в  своїй  книзі          « В  паре  с  Сотым».

Поховано  Героя  в  станиці  Солдатська  Прохладенського  району                           ( Кабардино – Балкарія). Двічі  нагороджений  Орденом  Леніна   и Красного  Знамені, Герой  Радянського  Союзу.

 

 

 

 

        Додаток  3

Матеріал  про  полоненого  Дахау  та  Нойєнгамме   Тіліжинського  Г.І., учителя  школи ( група « Дослідники»)

Тіліжинський  Григорій  Іванович  народився  28  квітня  1919  року  в  с. Щербинівка  на  вул. Польща ( нині  вул. Партизанська)   в  родині  працівників. У  Григорія  Івановича  було  ще дві  сестри  та  брат. Закінчивши  щербинівську  восьмирічну  школу  №  21, вступив  до  Луганського  технікуму   фізкультури ( тоді  це  був  Ворошиловград). Захищаючи  честь  свого  технікума, Григорій  приймає  активну  участь  у  спортивних  змаганнях, але  фінал  змагань  так  і  не  відбувся, тому  що  розпочалася  війна. І Григорій  Іванович  миттєво  перенісся  зі  спортивного  майданчика  на  поле  битви  і  вже  на  кону  стояла  не  честь  технікуму, а  життя  багатьох  співвітчизників.

В  1940 – 1941  рр. Григорій  Іванович  одночасно  служив  і  в  армії  морфлоту, і  в участував  в  змаганнях  з  фізкультури. На  фронті  служив  в  Прибалтійському  флоті, захищав   Ленінград. Окремим  батальйоном  був  відправлений  на острів  Саапемаа ( Езем), але  під  час  неодноразової атаки  німцями  острову, командир батальйону  втік  на  літаку, не  зважаючи  на  молодих  переляканих  хлопців. Радянські  солдати  певний  час  тримали  оборону, але  3  вересня  1941  року німці  окупували  острів.

18  жовтня  потрапив  до  полону  концтабору  Дахау, намагався  втекти, був  поранений , контужений, і  знову  намагався  втекти  з  командиром  роти  лейтенантом  Лєбєдєвим. Спіймали, привезли  у  часть  на  Волзі. Один  місяць  сиділи  в  казармі, потім  Лєбєдєва  перевели  в  барак офіцерів, а Григорія  Івановича   - до  рядових. Лєбєдєв  знову  намагався  втекти, знову  піймали  ( він  тікав  3  рази),  роздягли і  розп’яли  на  паровозі , а  потяг  їхав  на  схід, німці  це  зробили  для  того, що радянські  солдати  побачили , що  їх  чекає, коли  вони  прийдуть.

Пізніше  Григорій  Іванович  потрапляє  до  концтабору  Нойєнгамме. Перебуваючи  в  концтаборах, організовував  підпільну  організацію ( на  даний  момент  всі  учасники, яких   відшукав Тіліжинський  померли) , за що  терпів знущання, голод, самотність, приниження.

Звільнили  концтабір  американці, але  незадовго до  того, Тіліжинський  і  декілька   його  товаришів прорили   невеличкий  тунель ( їхні  тіла  настільки  були  виснажені, що  широкий  прохід  був  і  не  потрібен), вони  опинилися  в  лісі, де  їх знайшли монашки. Ці  святі  люди  довгий  час  лікували, повертали  до  життя.

Після  повернення  на батьківщину ,почав  працювати  в  рідній  школі  під  керівництвом  Карлюка    , виконуючи  обов’язки    вчителя.  

Протягом  всього  життя  Григорій  Іванович  ні  на  мить  не  забував  про  ті  страшні  нестерпні  дні. В  60  роках  територія  концтабору  була  перетворена  на  меморіал  загиблим  і  керівництво   меморіалу постійно   пропонували  відвідати  Німеччину, але  для  нашого  співвітчизника  це  було  б  ще  однією  раною. Але  Григорій  Іванович  досліджував історичні  документи, фотографії, намагався  встановити  імена  загиблих односельців, співвітчизників, він  навіть  хотів  видати  книгу, матеріали  віддав  до  виконкому  м . Дзержинська.  Книги  і  досі  немає. Деякі  матеріали, що  зібрав  наш герой  знаходяться  в  Харківському  історичному  музеї, а  деякі  - в ЗОШ  №  21.  

Тіліжинський  Григорій  Іванович  був  нагороджений багатьма  нагородами, помер  30.09.2002  р.

Даний  матеріал  записаний  зі  слів  дружини  Тіліжинської  Надії  Іванівни.

         Додаток  4

В  історії  української  літератури   Степану  Васильченку  відведено    одне  з  почесних  місць...

       ...З  його  ім ям  в  українській  літературі  пов  язане  подальше  утвердження  жанру  новели  з  глибоким  соціальним  змістом,  гострим  конфліктом,  ліричним  забарвленням.

                                                        В.Костюченко

      Талант  мужності  й  талант  співчуття,  без  яких  не  буває  справ-  жнього  письменника,  вищою  мірою  був  притаманний  цій  людині,  ви- являючись  в  творчості  Васильченка  і  в  його  життєвих  вчинках.

                                                       Олесь  Гончар

У   когорті  майстрів  класичної  української  новелістики  С.Васильченко  посідає  чільне  місце.  Його  творчість  ось  уже багато  років  користу-   ється  незмінною  любов  ю.

                                                      Олесь  Гончар

Він  зріс  у  старій та  похиленій  хаті  -

Їх  скільки  таких  традиційних  було...

Гілки  за  вікном  шелестять  волохаті...

Містечко? Воно,  як  сусіднє  село.

Кленок,  ясени,  кілька  слив,  горобина-

Такі  біля  хат  у  нас  парки  росли.

Та  злидні  у  хаті. Свитина. Торбина.

Та  холод,  та  з  вітром  потоки  золи.

27  грудня  1878  року  (  8  січня 1879  року  за  н.  ст.) в  містечку  Ічня  Чернігівської  губернії  в  родині  бідного  селянина-ремісника  Василя  Йосиповича  Панасенка  та  його  дружини  Парасковії  Василівни  наро-  дився  син  Степан – майбутній  видатний  письменник  Сепан  Василь-  ченко.

Боязким  соромливим  хлопчиком  пішов  малий  Степан  у   початкову   школу  міста  Ічні,  кінчав – кращим  учнем,  живим,  ініціативним.

Шістнадцяти  років  поступає  Степан  Панасенко  в  Коростишівську  семінарію,  а  дев’ ятнадцять,  скінчивши  її,  пішов  на  вчителювання.  Першим  місцем  роботи  молодого  вчителя  була  однокласна  школа  у  селі  Потоки  на  Канівщині.  Пробув  він  там  чотири  роки.

В  Ічні  Степан  Васильченко    пробує  писати  короткі  новели.  1904  року  вступає  до Глухівського  учительського  інституту. Революцію  1905 року  Васильченко  зустрів  студентом,  він  був  одним  із  організаторів  струдентського  страйку. Після  того, як усі  студенти  повернулися  до  занять,  Степан  Панасенко  залишає  Глухівський  інститут.

            " Захотілося  бурхливого  життя... Мене вже  давно  тягло  учителювати  в  робітничих  центрах. Я  кидаю  нудні  Зубані  і  іїду  на  Донбас, в  Бахмутчину, де  мені  запропонували  місце  в  селі  Щербинівці. Тут справді  шумувало  життя...", - писав  Степан  Васильченко  в  автобіографічній  повісті  " Мій  шлях".

 

             У  Щербинівці  Степан  Васильченко  працює  в  Ольгинському  училищі  на  посаді  молодшого  вчителя. Жив  учитель  у  напівпідвальній  кімнаті.

               Життя  в Щербинівці   видалося йому  справжнім  виром.  Тут  все  ще дихало  горлівським  повстанням,  активними  учасниками  якого  були  у  1905  році  і  шахтарі  Щербинівського  рудника.

              Я  подумала,  а  скільки  різних  життєвих  ситуацій  стоїть  за  цими  скупими  рядками. Це  заставило  мене  прочитати  твори  Степана  Васильченка, преглянути  матеріали,  зібрані  у  музейній  кімнаті, відомості  про  його  життєвий  шлях. те, що  я  дізналася  дуже  мене  схилювало.

               Виявилося, прототипами  героїв  творів  письменника  стали  також  і  мої  земляки. Мене дуже  схвилювало  оповідання  " Чайка. Доля  братів  Коваленків  не  могла  залишити  мене  спокійною. Я  дуже  співчувала  старій  Ковалисі,  яка  чайкою  літала  до  своїх  дітей,  але  нічим  не  могла  зарадити, нічим  не  могла  допомогти.

Я дізналася, щоСтепан Васильченко товаришував  з  братами  Харьківськими ,  які  мешкали  у  слободі  Петрівці  і  працювали на  Щербинівському   руднику. Саме  їх  долю  так  талановито  зобразив  письменник  у  своєму  творі.

            У повісті  нашого  земляка  Пилипа  Гаврилова  "  Досвітні  огні"  я прочитала  про  те, що  у  Щербинівці  у  Степана  Васильовича  була  кохана  дівчина - Марія, яка  наймитувала  у  місцевого  багатія  Мірошниченка.  Доля  цієї  дівчини  склалася  дуже  трагічно.  Після  того,  як письменника  заарештували і  посадили  до  вязниці ,  її довго  тягали  по  судах  у якості  свідка.  А  потім  батько  видав  її  заміж  за  вдівця, який  був  набагато  старшим  за  неї.  Для  мене  стало  справжнім  відкритям  те,  що  дочка  цієї  Марії - моя  сусідка  бабуся  Марія  Гамаюн. І  це  вона  розповіла  мені  про  долю  своєї  матері,  яка  до  кінця  життя  боялася  людей  у  будь - якій  формі. Память  про  вчителя  Степана  Васильвича  Панасенка  вона  зберігала  все  своє   життя.   І  тепер  я  зовсім  по - іншому вимовляю  слова  своєї  екскурсії:

              " Як  живий  стоїть  переді  мною  Степан  Васильович:  чуб  чорний, хвилями, вишита  біла  сорочка, рівні  красиві  брови, акуратні  вуса, прямий  доброзичливий  погляд   дуже любили  Степана  Васильовича  учні. Цей  молодий  учитель  постійно  організовував    вистави. Добре  памятаю  " Наталку  Полтавку",  бачила    й  інші,  але  назв  не  запамятала...", - такі  спогади  прописьменника  залишила  колишня  наймичка.

             Свої  враження  про  перебування  у  Щербинівці  Степан    Васильович  змалював  також  і  в  оповіданні " Мужицька  арихметика". В  образах  селян, які  розважаються  читанням  арихметики,  письменник  зобразив  селян  із  сусіднього  села   Петрівки, з  якими  часто  спілкувався. А  в образі  монопольщика  всі  очевидці  вгадали  місцевого  багача - крамаря  із  Петрівки  Мірошниченка,  який  звинуватив  С.  Панасенка  і  ще   деяких  учителів  в  пограбуванні.

             Про  це  письменник  згадував  у  своїй  повісті  "  Мій  шлях"  так:

" Арештовано  нас цілком  неповинних,  але  мушу  сказати,  що  наше  

учительське  звання  найбільш,  мабйть,  прислужилося  до  того". Цікаво, що  і  у  вязниці Степан  Васильович  залишається  учителем:  він  навчає  грамоти   осетина  Олексія  Хостанаєва,  слухає  осетинські  казки, які  майстерно  розповідав  Олексій,  а  через  деякий  час  пише  цикл  " Осетинські  казки".

             Ось  так,  читаючи  твори  С.Васильченка, вивчаючи  матеріали  про  його перебування  у  Щербинівці,  я  дізналася  багато  нового ,  цікавого  про  письменника, про  наше  селище, про  нашу  мову. У   мені  міцнішала  любов  до  своєї  малої  батьківщини, зявилися  гордість  за  свій  рідний  край, бажання  вивчати  його  цікаву  історію. і  тепер  я  не  боюся,  що  мені  під  час  екскурсії  зададуть  питання,  на  яке я  не  зможу  дати  відповіді.  Тепер  я  зможу  підказати  всім  бажаючим,  де  і  що  можна  дізнатися  про перебування  Степана  Васильченка  у  нашому  селищі, порадити,  які  твори  слід  читати,  щоб  поповнити  свої  знання  про  наш  край.

Відкриття музейної кімнати  у  1983 році.

На жаль, сама музейна  кімната  не  вціліла  через  підземні  джерела води  під  школою, які  постійно  підіймаються  на  поверхню  і  затопляють  цю  кімнату. Але майже  всі  матеріали збереглися  і  переїхали  до  класної кімнати Чернишенко Р.І., керівника музейної кімнати. Вони  і  зараз  займають  почесне  місце  в  класі.

PAGE   \* MERGEFORMAT 4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67497. Технология управления межгрупповыми конфликтами 580.5 KB
  Политические конфликты в посткоммунистической России: основные линии развертывания конфликтов и механизмы их урегулирования. В той мере в какой его пытаются подавить возрастает его потенциальная злокачественность и тогда взрыв предельно насильственных конфликтов является лишь вопросом времени.
67498. Нормативно-правовое регулирование организационных конфликтов 417 KB
  Специфика конфликта в организации Организационный конфликт рассматривается как специфическая форма взаимодействия между организационными единицами в основе которого лежит некое противоречие. Поскольку конфликт рассматривается как особый тип взаимодействия то мы ограничиваем сферу его возможного...
67499. Социальное партнерство как фактор регулирования социально-трудовых отношений 107 KB
  Социальное партнерство как фактор регулирования социально-трудовых отношений. Рассматриваемые в лекции вопросы Социальное партнерство как фактор регулирования социально-трудовых отношений Ключевые понятия лекции Генеральное соглашение Тарифное соглашение Специальное соглашение Двухсторонняя комиссия...
67500. Рассмотрение и разрешение индивидуальных и коллективных трудовых споров 347 KB
  Примирительные процедуры при трудовых спорах. Этапы рассмотрения коллективного трудового спора. Рассмотрение и разрешение индивидуальных трудовых споров Понятие индивидуального трудового спора Индивидуальный трудовой спор неурегулированные разногласия между работодателем...
67501. Забастовка как крайняя форма социально-трудового конфликта 332 KB
  Рассматриваемые в лекции вопросы Забастовка как крайняя форма трудового конфликта: сущность основные виды процедура организации забастовки ограничение на участие в забастовке. Гарантии и правовое положение работников в связи с проведением забастовки. На Западе понятие индустриальный конфликт...
67502. Нормативно-правовое урегулирование конфликта интересов на государственной гражданской и муниципальной службе 1.26 MB
  Рассматриваемые в лекции вопросы Нормативно-правовое урегулирование конфликта интересов на государственной гражданской службе Нормативно-правовое урегулирование конфликта интересов на муниципальной службе Разработка Кодексов этики и служебного поведения государственных и муниципальных служащих...
67503. Исторические предпосылки конфликтности российского общества 158.5 KB
  Все институты власти и саморегуляции общества складывались постепенно и пронизывали все слои общества делая его носителем единой культуры. Страна вошла в круг общеевропейской христианской культуры. Христианство впитало достижения иудейской древнегреческой и древнеримской культуры.
67504. Семь лекций по истории социологии 97.5 KB
  В книге рассматриваются основные принципы истории социологии; анализируются ключевые идеи из которых сформировалась социология и благодаря которым предыстория этой дисциплины превратилась в ее историю; представлены интеллектуальные портреты некоторых классиков социологической мысли...
67505. Структура конфликта 3.02 MB
  Структура конфликта Рассматриваемые в лекции вопросы Конфликт: сущность и специфика конфликтного взаимодействия. Структура конфликта: характеристика основных элементов конфликтного взаимодействия. Объективные и личностные элементы конфликта. Конструктивные и деструктивные функции конфликта.