55357

Перлини рідної мови

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Мета: формувати соціальну компетентність; зацікавити учнів інформаційно-творчим проектом, навчати дітей збирати фольклорний матеріал, співпрацювати в групі, визначати коло обов’язків, привчати відповідально відноситися до своїх обов’язків...

Украинкский

2014-03-24

584 KB

6 чел.

МЕТОДИЧНИЙ ПАСПОРТ ПРОЕКТУ  

Назва проекту:  «Перлини рідної мови»

Автор проекту:  учні 4 класу

Керівник проекту: учитель початкових класів Шиленко С.М.

Тип проекту: Інформаційно-творчий

Навчальний предмет: Читання

Кількість учнів: 27

Актуальність:  Зміна суспільної свідомості у ставленні до освітньої сфери, надання українській мові статусу державної, а також мовна політика в Україні - ці чинники зумовлюють якісно нові вимоги до вивчення української мови в школі.

Державна    національна   програма «Освіта» (Україна XXI ст.) одним із пріоритетних напрямів перебудови   навчання в школі вважає орієнтацію роботи  на розвиток в учнів високої мовної культури,  комунікативної компетенції учнів,   досконале оволодіння   рідною (українською) мовою, що сприятиме залученню сучасних школярів до невмирущих скарбів української духовності, до культурних та історичних надбань свого народу, адже мова - це той «найживіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі і майбутні покоління в одне велике, історичне, живе ціле».

Одним із найбагатших і найколоритніших джерел, за допомогою якого можна залучити молодших школярів до пізнання витоків української культури, є перлини рідної мови( прислів’я, загадки, скоромовки, народний гумор, народні ігри). У них відбиваються народна мудрість і дотепність: специфіка народного мислення, погляди трудящої людини на світ, на буття у всіх його незліченних проявах – не лише неабиякі фольклорні, мовотворчі здібності, а й висока духовність.

Мета: формувати соціальну компетентність;

         зацікавити учнів інформаційно-творчим проектом, навчати дітей зби  рати фольклорний матеріал, співпрацювати в групі, визначати коло обов’язків, привчати відповідально відноситися до своїх обов’язків;

сформувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу й багатство рідної мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності;

розвивати мовленнєві та артистичні здібності, комунікативну компетентність, дослідницькі навички учнів, естетичні смаки, почуття гумору, патріотичність й емоційно-художні почуття, дитячу творчість; сприяти збагаченню словникового запасу дітей, розвитку пізнавальної активності;

         виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою,  наполегливо оволодівати перлинами рідної мови.

Очікувані результати:  учні навчаться збирати та аналізувати інформацію, планувати свій час, зацікавляться проектною діяльністю, розширять уявлення про усну народну творчість, жанр, звукову образність та образність художньої мови, відчують світ звуків, ритмів і рим. Покращаться міжособистісні стосунки  між дітьми.

Матеріально-технічне, інформаційне та методичне забезпечення: підручники, словники, додаткова література; доступ до Інтернету, компютер, принтер, сканер, папір.

Кінцевий продукт:

Інформаційний матеріал, буклети;

сценарій свята «Українські вечорниці»;

мультимедійна презентація проекту.

Етапи реалізації методу проектів

ЕТАПИ

ЗАВДАННЯ

ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНЯ

ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ

1. Підготовчо-мотиваційний

Визначення мети й завдань проекту, вибір робочої групи

Обговорення завдань проекту

Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення мети й завдань проекту

2. Планування

Аналіз проблеми, визначення інформаційних джерел, розподіл обов’язків між учасниками проекту

Осмислення завдань, вибір джерел отримання інформації

Коригує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.

3. Вибір рішення

Збирання інформації, її систематизація й узагальнення, уточнення плану діяльності

Робота з інформацій-ними джерелами

Спостерігає, непрямо керує діяльністю.

4. Виконання

Робота над виконанням проекту, його оформлення

Обирають оптимальний варіант

Спостерігає, непрямо керує діяльністю.

5. Рефлексивний

Аналіз результатів виконання проекту

Участь у колек-тивному самоаналізі проекту й самооцінці, у колективній оцінці результатів проекту

Коригує, спостерігає, радить

6. Захист

Підготовка сценарію, публічний захист проекту, оцінка

Захист проекту

Участь у колективному аналізі й оцінці результатів проекту

Планування роботи

  1.  Ознайомлення з метою та завданнями для групової роботи.
  2.  Визначення шляхів виконання завдань, пошуку інформації.
  3.  Розподіл обовязків між членами груп.

Формування груп для проведення проектної

діяльності, визначення напрямків діяльності.

Група 1.  Збір матеріалу про прислівя, приказки.

Група 2.  Збір матеріалу про скоромовки.

Група 3.  Збір матеріалу про загадки.

Група 4.  Збір матеріалу про народні пісні.

Група 5.  Збір матеріалу про народні ігри.

Група 6.  Збір матеріалу про народний гумор.

 ОПИС ПРОЕКТУ

 (анотація)

Розвивайся, звеселяйся,

моя рідна мово,

У барвінки зодягайся,

моє щире слово!

Колосися житом в полі,

піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти

мудрі і веселі!

 На сучасному етапі розвитку освіти початкова школа перейшла на нові структуру і зміст. Зросли вимоги до якості початкової освіти, створено сприятливі умови для посилення практичної спрямованості навчання та творчого розвитку дитини. Особливу роль у навчальному процесі відведено рідній мові з огляду на її значущість для опанування знань з інших предметів та становлення і розвитку духовно багатої особистості.

Недаремно «Концепція мовної освіти» головною проблемою вивчення мови визначає «відродження й подальший розвиток української мови на всьому терені України, формування мовної особистості як гаранта збереження і подальшого розвитку національної культури та державності». Це й зумовлює мету навчання української мови, що «полягає у створенні умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє виражальними засобами рідної мови, всіма її видами, типами, стилями і найважливішими жанрами, акумульованими в ній духовними скарбами, уміє орієнтуватися в потоці різноманітної, нерідко суперечливої інформації і спроможна вільно, у неповторній мовленнєвій формі виражати власну позицію патріота і громадянина щодо певних життєвих явищ, самостійно визначати цілі самонавчання, самовиховання й саморозвитку, добирати відповідні для досягнення мети засоби та способи навчання».

Українська мова на сучасному етапі розбудови  нашої держави усвідомлюється як фактор національного, економічного,  науково-технічного прогресу. Тому   необхідно   враховувати визначальну роль особистості в суспільному житті країни, яка творить і зберігає історію, відроджує національну культуру, духовність, мову. Від мовного рівня особистості залежить і її професійний рівень, а отже, рівень розвитку держави в усіх сферах: політичній, економічній, соціальній.

           Проблема національно-мовної особистості в Україні   має й певною мірою політичний характер, оскільки саме новому поколінню - сучасним школярам - належить майбутнє країни, а зберігати надбання  предків,  створювати  нову  національну  культуру, національну політику неможливо   без досконалого знання рідної української мови, без любові та пошани до неї.

Увага до мови, а також до її творця - людини, зрозуміла ще й тому, що, по-перше, рівень мовної освіти завжди був і залишається визначальним у характеристиці соціального рівня народу взагалі й кожної особистості зокрема; по-друге, мова завжди виступала й виступає могутнім чинником піднесення цього рівня відображення дійсності в її національному виявленні.

Одним із показників духовної культури особистості, її моральності, внутрішньої й зовнішньої краси є мовленнєва культура. У мовленнєвій культурі проявляється інтелект і рівень мислення індивіда, його освіченість і вихованість, культурність і ціннісні орієнтації, краса слова і духу як ознаки духовного багатства  та  неповторної людської сутності.

Особливої значущості сьогодні набуває необхідність формування мовленнєвої культури у молодших школярів, яка пов’язана з інтенсифікацією інформаційних комунікацій, із широким упровадженням мережі Інтернету, сучасними технологіями видавничої справи, що певною мірою негативно впливають на створення культури особистісного мовленнєвого простору, оволодіння естетикою слова, морально-естетичним самовиразом у спілкуванні.

У молодшому шкільному віці закладається фундамент культури мислення, культури мовлення і спілкування, розвиваються комунікативні здібності, пізнавальна активність, образне, творче мислення. Саме початкова школа покликана сформувати в дітей інтерес до краси й мудрості живого слова, його значущості у житті людини.

Важливе місце в формуванні  мовленнєвої культури належить  вчителю, адже саме він, поряд із сім’єю, має найбільші можливості для того,

щоб посіяти в серцях своїх вихованців зерна любові до рідної мови і гордості за культуру свого народу.

Робота над проектом «Перлини рідної мови» допоможе ще краще  пізнати красу та багатство української мови, широко розкриє значення поняття «фольклор»,  «усна народна творчість», її жанри та особливості кожного з них; сприятиме розвитку мовленнєвих та артистичних здібностей, дослідницьких навичок учнів, естетичних смаків, почуття гумору, патріотичності й емоційно-художнього почуття, дитячої творчості; сприятиме збагаченню словникового запасу дітей, розвитку пізнавальної активності; виховуватиме любов і повагу до рідної мови, до культурної спадщини свого народу, необхідність знати та продовжувати  його традиції; бажання наполегливо оволодівати  перлинами рідної мови.

Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малих фольклорних жанрів, таких як загадки, прислів’я, скоромовки. Вони вводяться в  урок  як супровідний матеріал, хоч і важливий, необхідний для роботи з молодшими школярами.

Загадки, прислів’я, скоромовки урізноманітнюють прийоми навчальної роботи. Вони вносяться до навчального процесу як елементи гри, що психічно виправдано в навчанні дітей 6-10 років. Їх слід використовувати як дидактичний матеріал при вдосконаленні техніки читання, виробленні літературної вимови. Нарешті, вони становлять суттєвий елемент розвитку мовлення  і мислення.
     «Прислів’я, - за словами К.Ушинського, - являє собою маленьку розумову задачу». Зміст кожного прислів’я відображає погляди народу на природу, людей, значення всіх явищ життя. Учням визначення прислів’я треба дати у загальних рисах, наголошуючи на тому, що прислів’я – це вислів, який у в
игляді ритмічно побудованого і навіть заримованого речення передає багатовікові спостереження народу над поведінкою людей і навколишньою природою, виражаючи їх у вигляді мудрого узагальненого повчання, наприклад: «Друзі пізнаються в біді», «Під лежачий камінь вода не тече».

Розкрити таку властивість прислів’я можна на багатьох прикладах. Так, в азербайджанській народній казці «Сім лозин» йдеться про те, як в одного чоловіку було семеро синів. І були вони нерозлийвода. А коли одружилися, кожен звив своє гніздо й відцурався від інших. Тоді батько, зібравши їх, попросив принести по гранатовій лозині. Принесені лозини батько зв’язав і дав їм, щоб кожен спробував переламати пучок. Ніхто цього зробити не зміг. Тоді батько дав кожному по лозині. Окремі лозини, звичайно, були поламані. Батько зробив висновок: “Якщо ви триматиметеся купи, ніхто вас зламати не зможе, як оці сім лозин”.

- Так в житті буває завжди, - говорить вчитель. – Дружба дає щастя людям. У народі тому й говорять: «Щасливо там жити, де вміють дружити». Такий вислів називають прислів’ям. Прислів’я – це народна мудрість.
Із скоромовками і загадками діти ознайомлюються ще в дошкільному віці. Скоромовки вводяться як елемент вироблення орфоепічних норм, як засіб розвитку дихання, від якого залежить виразність читання і декламування. Скоромовку прочитують кілька разів: мовчки для ознайомлення; вголос – для колективної роботи над усвідомленням змісту. Спочатку читають повільно, щоб усі звуки називалися правильно, потім швидше, щоб подумати над пр
авильним диханням, і, нарешті, максимально швидко – це вже весела гра, у якій кожен намагається не збитися і не зіпсувати скоромовку.
Враховуючи позитивну роль скоромовок у навчанні молодших школярів, слід розширювати застосування їх у навчальному процесі, не обмежуючись лише тими зразками скоромовок, що представлені у читанках.
Загадка – це мальовничий опис предметів, який треба впізнати, відгадати.
Для першокласників читання загадок і прислів’їв – не тільки засіб розвитку мислення, а й предмет дидактичних вправ. Так, у роботі з шестилітками заг
адку “Що за диво прилетіло – поле зразу почорніло? Не живий, а помагаю, замість тисячі лопат я копати землю рад” можна використати для вироблення правильної вимови, а також для вироблення навички “читати” розділові знаки. Як дидактичну вправу на вироблення правильної вимоги звука [дж] доцільно застосовувати прислів’я «Раді люди літу, бджола – цвіту».
Над загадками і прислів’ями корисно працювати як на уроках пояснення н
ового матеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Помилково вважати, що оскільки загадки і прислів’я у читанках розміщені після текстів художніх творів і нарисів, то й залучати їх до аналізу слід по завершенні роботи над ними. Зміст і форми прислів’їв різноманітні, а тому дають змогу звертатися до них на уроках опрацювання різних жанрів. [Чому б, наприклад, не почати роботу над віршем Д.Павличка «Нічний гість» із загадки «Влітку сіренький, взимку біленький, довгі вуха має, швидко в ліс стрибає». Здається, що такий варіант переходу до вивчення нового матеріалу цілком прийнятий, педагогічно виправданий.] У ньому – елемент гри, зацікавленості і тематичної підготовки до слухання тексту поезії. Загадкою «Язика не має, а розуму навчає» і прислів’ям «Книжка мовчки все розкаже» можна розпочати читання вірша Я. Щоголіва «Вчіться, діти!». А ось аналіз художнього твору О.Клубкова «Мій перший хліб» логічно завершити приказкою «Хочеш їсти калачі, не сиди на печі».

І все ж вивчення прислів’їв цим не обмежується. Важливо проводити роботу так, що переконати і навчити учнів вводити прислів’я до свого мовлення. Обґрунтування: прислів’я стали надбанням учнівського мовлення, треба постійно заохочувати дітей до заучування їх напам’ять, час від часу згадувати про них, відновлювати в пам’яті і спонукати до введення в усне мовлення. Заучуючи прислів’я напам’ять, учні тим самим збагачують свій словник влучними висловами.

Над виконанням даного проекту працювало 6 груп. Кожна група опрацьовувала своє вибране питання. Для цього спочатку був складений план. Між членами групи були раціонально розподілені обов’язки та встановлені строки виконання. Учні збирали інформацію, систематизували її, узагальнювали.

По закінченні проекту учні створили такі буклети: прислів’я та приказки,  українські народні пісні, загадки; сценарій свята «Українські вечорниці», який показав доцільність зібраних матеріалів і розкрив творчі здібності кожного учасника проекту.

Формою представлення результатів проектної діяльності було обрано мультимедійну презентацію. Було створено слайди, на кожному з яких представлено результати роботи творчих груп.

         Підсумовуючи роботи, учні обговорили результати своєї діяльності в групі.

Даний проект за домінуючою діяльністю - інформаційно-творчий, за предметно-змістовною галуззю – моно-предметний за характером контактів – внутрішній, за кількістю учасників – груповий, за тривалістю виконання – середньої тривалості.

Матеріали учасників проекту

Скоромовка – невеликий твір, що часто складається з однієї фрази, побудований на поєднанні (повторенні) слів і звуків, ускладненому для вимови. Зазвичай має форму ритмізованої прози, іноді римованої. Побутує головним чином у дитячій аудиторії. Розважальність скоромовки сприяє реалізації практичних функцій розвитку мовних органів дитини.

Ганна Довженко

Скоромовка, жанр як фольклорного, так і літературного походження: дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, і звуків, що створюють труднощі для швидкої й виразної вимови слів. Зазвичай має форму ритмізованої прози, іноді римованої. Зміст скоромовок. найчастіше жартівливий: «Про Прокопа й про прокопенят»; «Ходить посмітюха по смітнику з посмітюшенятами».Скоромовка може бути застосована для тренування артикуляційного апарату. Також скоромовка - поширений засіб, за допомогою якого виправляються дефекти мови у дітей.

Скоромовка — весела і віртуозна гра у швидке повторення віршів і фраз, які складно вимовляти без належної практики. Краса скоромовки полягає у тому, що з першого разу її взагалі важко промовити. Адже за правилами гри скоромовку не читають, а повторюють зі слуху, що значно важче. Гра полягає не тільки в тому, щоб дібрати важкі для вимови звукосполучення, а й у плутанині, у постійній перестановці звуків. У наступній групі скоромовок складність полягає у дзеркальному повторенні двох майже однакових слів («Охрім осипнув, Осип охрипнув»), що створює примхливий малюнок звуко-

вого руху. В іншій групі своя гра звуків і слів. У цих скоромовках потрібно повторити слово, складене з декількох слів або з одного кореня і декількох префіксів і суфіксів. Це і корисні граматичні вправи, що тренують в правильному, осмисленому вживанні частин мови і частин слова, і одночасно — улюблена гра у словотворення. На відміну від лічилок, у скоромовці немає «нісенітниці», немає абсурдних словосполучень. Скоромовка найчастіше передає картину знайомих реалій повсякденного побуту. Кожна дія, вказівка, визначення в скоромовці має сенс. Наступна особливість скоромовок — її складна ритміка. Кожен звук, звукосполучення і слово скоромовки підпорядковані ритму і створюють ритм. Майже будь-яку скоромовку можна записати як двовірш або чотиривірш. Принципи скоромовки — це глибинні поетичні закони. Такі властиві поезії звукові механізми як асонанс, консонанс, дисонанс, алітерація мають безпосередній зв'язок із народною скоромовк

Спробуйте швидко-швидко промовити такі скоромовки:

***

Бабин біб розцвів у дощ -

Буде бабі біб у борщ.

***

Бобер на березі з бобренятами бублики пік.

***

Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята перецебренята.

***

Босий хлопець сіно косить,

Роса росить ноги босі.

***

Був бик тупогуб,

Тупогубенький бичок.

У бика була тупа губа.

***

В домі Дими дим.

Ой ходім туди, ходім.

Рятувати Димин дім.

***

Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята.

***

Був собі паламар, його діти паламаренята перепаламарилися.

***

Боронила борона по боронованому полю.

***

Бук бундючивсь перед дубом,

Тряс над дубом бурим чубом.

Дуб пригнув до чуба бука -

Буде букові наука.

***

Бурі бобри брід перебрели,

Забули бобри забрати торби.

***

Був господар, був господар,

Та й розгосподарився.

***

В сіренької горлички туркотливе горлечко.

***

Варка варила вареника,

Василь взяв вареника.

Варка Василя варехою.

Василь Варку вареником.

***

Вередували вереднички,

Що не зварили вареничків.

Не вередуйте, вередниченьки,

Ось поваряться варениченьки.

***

Вовк-вовцюг вівцю волік.

Вова вовку - вила в бік.

Як завив же вовк-вовцюг,

Миттю випустив вівцю,

***

Водовоз віз воду з водопроводу.

***

Ворона проворонила вороненя.

***

Всім подобається це куце цуценя.

***

Дзижчить над житом жвавий жук.

                                                      

 Кожна загадка має осколок сонця   –          

сяюча  і  гаряча, мов тятива – натягнута і гнучка,

мов спис отой – гостра і разюча. Ніби промені в краплях роси,

відбиваються в них творчий геній і душевна краса народу,

його розумова й художня обдарованість,

його спостережливість і дотепнгість.

М. Шестопал          

Загадка — народний твiр, який з’явився ще задовго до того, як люди навчилися читати й писати. Столiтгями загадки поширювалися усно, i тепер уже не можна встановити, хто ту чи iншу склав першим.
          Виникнення загадок вiдноситься до первiсного ладу, коли люд
ина не розумiла явищ природи, боялася їх, а тому боготворила. Щоб умилостивити Богiв, яких придумали люди (Перун — бог грому, Дажбог — бог Сонця, Стрибог -  бог вітру, Велес — бог тварин і  т.д.), вони приносили їм жертви, зверталися до них з проханнями, порiвнювали їх з тваринами або людьми. Так виникла вiра в магiчну силу слова. А жива природа, одухотворена, як вважали нашi предки, надихала їх на створення рiзних загадок, де давалася словам-вiдгадкам пряма назва i умовна.
          
Загадка — це уособлення, персонiфiкація, образнiсть, що й зараз чарує нас. Бо в загадках точно пiдмiчаються й пiдкреслюються подiбнi ознаки в рiзних речах, порiвняння явищ: грiм розсипаний горох, лисиця — хитра й руда, верблюд —- горбатий мiст, рiчка — постiйний потiк (тече, тече, не витече) i та ін..
         З давніх-давен до згадування i розгадування загадок ставились вiдповiдалыо. Вважалося, що це може сприяти плодовитостi худоби та до
брому урожаю. Залежнiсть людини вiд природи, зокрема, вiл свiйських тварин, була така велика, що доводилося пристосовуватись до них.
У наш час загадки є одним з видiв розваг, але ця розвага має серйозний пiдтекст.
         Вiдгадування загадок розвиває кмiтливiсть, умiння зiставляти, порiвнювати предмети чи явища i знаходити в них схожiсть.
          Назва «загадка» походить вiд слова гадати, тобто думати. Нев
еликий фольклорний твiр в iномовнiй формi описус предмет, котрий слiд називати. Тут широко використовується метафора, алегорiя, уособлення, метонiмiя, менше - порiвняння, синекдоха. Часто задуманому предмету (явищу,) дається назва iнших на основi їх схожостi. Вiзьмемо загадку про сонце: «Встає рано, лягає пiзно, свiтить яскраво, грiє жарко. Сонде тут порiвнюється з людииою, з її дiями, вказусться на характернi ознаки — свiтить i грiє.
          У загадках народ виявляє свою велику дотепнiсть, вмiння робити дуже цiкавi, часом незвичайнi порiвняння чи зiставлення. Скажiмо, небо у заг
адках — пе голубий шатер, синя шуба, синя хустка, поле немiряне, море безкрає; комар — не звiр, не птиця, нi рак, нi риба, лаюче, маленьке, кусюче; морква — це дiвчина, панна, що має пишну косу i та надворi та ін.

Часом загадки мають форму запитань.
— Що воно за штука, що день i нiч стука? (Серце)
-— Хто старший — овес чи ячмiнь? (Овес, бо, мас вуса)
— Як за допомогою трьох займенникiв зробити руки чистими? (Ви - ми-ти)
А що то за конi в гаю на припонi — довгастi, голчастi, зеленої мастi, нiкого не возять i лише солi просять? (Огірки)

У читанках для початкових класiв є вiршованi або римованi загадки, якi легше сприймаються i запам’ятовуються школярами, рiдше вiдгадкою є останнє римоване слово (бурiме).
Чистенькi вiконця
Смiються до сонця.
дiточки довкола —
Наша люба... (школа)    

Слiд пам’ятати, що, складаючи загадку, народ вживає найяскравiшi, найважливiшi ознаки речi. Так, гриб асоцiюється з однiєю - ногою, на яку накинуто шапочку (брилик, капелюх, ковпачок...) Використовуються й зоровi та слуховi уявлення, порiвняння: сонце – це золота дiжа (комора, теля, паляничка, сито) – зоровi образи; порiвняння: паровоз - це корова, кiнь, а вагони – телята, близнята.

Складнiшi загадки – коли асоцiацii, викликанi розглядуваною рiччю, ше й уособлюються, як живi.
Наша панна в десятеро вбрана:
Як її порушити, плакати мусиш.  (Цибуля)

Їх варто порiвняти i з прислiв’ями та приказками:
– Грiм гримить — хлiб буде родить.
– Ревнув вiл на сто дiл.
– Гримить – родить, вiл – дiл.

У прислiв’ ї є  висновок, узагальнення, змiст зрозумiлий, а загадки потрiбно розгадати. У прислiв’ї «Грiм гримить на сто сiл» прямо говориться про грiм. А в загадцi грiм названий волом.

Так на конкретних прикладах учнi усвiдомлюють основну ознаку загадки: задуманий предмет (явище) в нiй замiнюється iншим, схожим. Загадки вчать зiставляти предмети i явища, видiляти в них найiстотнiшi ознаки, коротко та образно висловлюватися, розвивати кмiтливiсть. Як, наприклад, цi:
1) На дубi 3 гiлки, на кожнiй гiлцi по 6 яблук. Скiльки всього на дубi яблук? (На дубi яблука не ростуть)
2) Все жигггя один одного обганяють, а випередити не можугь. (Ноги)

Завдяки писемностi та розповсюдженню грамоти виникло багато загадок  про книжки, освiту.
Вам розкаже всi пригоди,
А сама мовчить iзроду. (Книжка)

Загадка дає багато можливостей для мовного розвитку дiтей, для прилучення їх до словесної художньої творчостi. Створюючи загадки, вони зосереджуються на конкретному предметi, звертаючи увагу  на окремi, найвиразнiшi ознаки певного  предмета чи явища.

Отже, загадки — то справжнi перлини народної мудростi, коштовнi згустки думки i почуггiв, що хвилюють розум та уяву людей.

Загадки

Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі. ( Морква )

Сам червоний, а чуб зелений. ( Буряк )

Червоний Макар по полю скакав, а в борщ плигнув. (Перець )

Що то за голова,що лиш зуби і борода. (Часник )

Не кінь, не віл, а привязаний. (Гарбуз )

Хто ховає під кущі наші супи та борщі. (Картопля )

Зелена шийка, червона шапочка. ( Суниця )

Сам маленький,а шуба Деревяна. ( Горіх )

Корінь викинь, тісто з’їж. ( Ягода )

Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і місяць)

                                  На чистому полі попутані коні,

І вузлики знати, та не можна розв'язати.(Зорі)

                                           Під землею птиця

Кубло звела і яєць нанесла. (Картопля)

                                              Сімсот соколят

На одній подушці сплять. (Соняшник)

Сидить баба на грядках,

Вся закутана в хустках. (Капуста)

                                           Восени не в'яне,

А взимку не вмирає. (Ялинка)

 У прислiв’ї  правди шукай.

В історії  кожного народу прислів’я та приказки залишили неповторний слід. Прислiв’я — це жанр фольклорної прози, короткий художнiй твір узагальнювального характеру, що являє собою сталий образний вислiв у формі логiчно завершеного судження з висновком, складається з двох частин i, як правило, вживається в переносному значеннi.

Приказка — жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислiв констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислiв’я, але без висновку, i вживається в переносному значеннi.

Прислiв’я й приказки називають ще приповiдками, пословицями; найдавнiша їх назва — притчi. Рiзкої межi мiж прислiв’ями та приказками не існує, тому їх розглядають як один жанр. Рiзниця мiж ними полягає хiба в тому, що приказки будуються як одночленнi речення, а прислiв’я бiльш розгорнугi. На вiдмiну вiд iнших видiв народної поетичної творчостi, прислiв’я та приказки якнайтiснiше пов’язанi з щоденним побутом, доступні найширшим верствам i не потребують особливих обставин i широкої аудиторiї. Недарма сама назва вказує на те, що прислiв’я вживаються при словi, тобто при нагодi. Вони промовляються тодi, коли треба наголосити, пiдкреслити, видiлити основну думку з усього сказаного перед тим. Наче промiнь прожектора, прислiв’я вихоплюють найсуттевiше: «Мудре слово глибше безоднi, прислiв’я гострiше голки». Вони завжди мають практичне значення, слугують готовими формулами, правилами для пiдтвердження певних думок, явищ, подiй, повчають, застерiгають, дають поради. Цьому сприяють їх змiст, звучання, влучнiсть, можливiсть багатозначного тлумачення.

Чим бiльше мова насичена прислiв’ями й приказками, тим вона образнiша, яскравiша, тим сильнiше емоцiйне враження справляє на слухача або читача: «Приказка в мовi, як сiль у стравi».

Прислiв’я та приказки є енциклопедiєю народного життя. Немає такої сфери побуту, стосункiв мiж людьми, якi б не знайшли вiдображення в народнiй мудростi. За словами К.Ушинського, в прислiв’ях, «як у дзеркалi... вiдтворенi всi сторони життя народу: домашня, родинна, рiльнича, лiсна, громадська, його потреби, звички, його погляди на природу, на значення всiх явищ житгя. Вони не тiльки вiдображають рiзнi об’екти дiяльностi людини, а й дають свою оцiнку, живуть разом з народом його турботами й болями, радiють його успiхам, палко захищають i стверджують добро, нещадно картають зло.

Першi записи зразкiв народної творчостi, як вважають ученi, зробив Аристотель; крiм того, прислiв’я та приказки трапляються в бiблёйних оповiдях, а в слов’янських літературах — на полях хронiк та житейських описiв. Наприклад, приказка «Погибоша, аки обре» зафiксувала подiю десятивiкової давностi — зникнення з iсторичної арени племенi аварiв. Про це розповiв лiтописець Нестор, автор «Повiстi временних лiт».

А ось деякi факти з iсторiї збирання прислiв’їв в Українi.
Одним iз перших збирачiв прислiв’їв був вiдомий український поет ХVІІ ст. Климентiй Зiновiїв. Вiн зiбрав понад пiвтори тисячi прислiв’їв.
Уперше опублiкував невелику добiрку (146) прислiв’їв у своїй «Граматицi української мови» О.Павловський 1818 року. Окремою збiркою вперше українськi прислiв’я були надрукованi 1834 року. У нiй вмiщено 607 прислiв’їв. Збiрка видана за сприяння українського письменника Г.Квiтки-Основ’яненка.

Найбiльшу кiлькiсть прислiв’їв зiбрав, об’їздивши десятки сiл i мiст, Іван Франко. Вiн надрукував їх у 1901—1910 роках у шести книгах «Етнографiчного збiрника» — тридцять одну тисячу дев’яносто одне прислiв’я.

Кожне прислiв’я вимагає конкретного пояснення змiсту, над яким треба помiркувати, використовуючи набуті знання та досвід. Завдяки цьому розвивається уява, розумові здібності  К.Д.Ушинський писав: «Прислів’я тим саме й добре, що в ньому завжди, не зважаючи на те, що воно коротше за пташиний ніс є дещо, що  слід зрозуміти, являє собою маленьку розумову задачу, яка цілком під силу кожному». Якщо людина усвідомила, коли, при якій нагоді слід вживати те чи інше прислів’я, значить, вона розв’язала оцю маленьку розумову задачу.

  •  

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

  •  По роботі пізнати майстра.
  •  Хто в роботі, той і в турботі.
  •  Старається, як мурашка.
  •  Заклопотався, як квочка коло курчат.
  •  Бджола мала, а й та працює.
  •  Кожна птичка своїм носиком живе.
  •  Рання пташка росу оббиває.
  •  Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.
  •  Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
  •  Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
  •  Лежачого хліба ніде нема.
  •  Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
  •  Добрий початок — половина діла.
  •  Хто багато робив, той і багато знає.
  •  Поки не упріти, поти не уміти.
  •  Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
  •  За один раз не зітнеш дерева враз.
  •  Хто що вміє, то і діє.
  •  Хто що знає, тим і хліб заробляє.
  •  Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
  •  Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
  •  Того руки не болять, що уміють.
  •  Недаром говориться, що діло майстра боїться.

Пiсня — це голос душi народу, поетичний вияв його працелюбної i спiвучої вдачi, образне втiлення його iсторiї, моралi, мрiй і прагнень. Пiсня нездоланна i безсмертна, як i той народ, що її породив. Зароджувалась вона у працi й в забавах, у календарних обрядах та ритуальних дiйствах наших далеких предкiв. Була вона з козаками i в звитяжних походах, i в турецькому полонi, i на жалiбних тризнах, ночувала при чумацьких вогнищах пiд високими зорями, тамувала бiль розлуки.

Народнi пiснi рiзножанровi — це iсторичнi, родиннопобутовi, календарно-обрядовi, лiричнi, жартiвливi та iн. 

До iсторичних пiсень належить пiсня «Ой у лузi червона калина», яка була нацiональним гiмном сiчових стрiльцiв.

Красу i силу народної пiснi глибоко розумiли визначнi дiячi нашої лiтератури i мистецтва. Саме з пiснею, з кобзарською думою пов’язував Т.Шевченко безсмертя народного генiя i славу рiдноi землi:

Наша дума, наша пiсня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Для Великого Кобзаря народна пiсня була школою мудростi i правди, живою iсторiєю Батькiвщини, незрадливою i щирою порадницею в житгi й творчостi. Не випадково і народ вiдповiдає йому такою ж вiрнiстю й любов’ю, підхопивши на крила мелодiй багато вiршiв поета і зробивши їх своїми улюбленими пiснями: «Реве та стогне Днiпр широкий», «Заповiт».

В iсторичних пiснях є особлива ознака — вони мають закличний дух, возвеличують єднiсть народу в боротьбi за волю. До них вiдносяться і «Ой на горi та й женцi жнугь», i «За рiчкою вогнi горять», i «Розлилися крутi бережечки» та iн.

В родинно-побугових пiснях розповiдається про повсякденне життя народу. Зокрема, до родинно-побутових пiсень вiдносяться колисковi.
Колискова пісня. Скiльки їх
 створив народний генiй! Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним свiтосприйняггям, глибиною мелодiйного звучання, багатством образiв. Лагідний материн наспiв засiвав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого. Пiд звуки неньчиної пiсні виростали поети і композитори, фiлософи та мудрецi, хлiбороби i захисники рiдної землi, просто люди. Якби не мамина пiсня, яким убогим було б наше житгя.

Ай — ну, люлi-люлi, люлi,
Налетiли з поля гулi,
Та й посiдали на воротях
У червоних та чоботях...

Кожна спiваночка оддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвiтом, дитинним свiтосприйнятгям образiв: «буде листя з дуба опадати та синочка забавляти», буде дощик iти, дитину купати», «буде сонечко сiяти, через листя заглядати i синочка цiлувати», «будуть пташки прилiтати, дитиноньку годувати»...

Колисковi, як високопоетичний жанр народної творчостi, здавна привертали пильну увагу дослiдникiв i майстрiв художнього слова. Вперше запис колискової «Ой ходить сон коло вiкон», з’явився в альманаху «Русалка Днiстрова» (1838). Згодом цикли пiсень, чи окремi твори входили до збiрникiв М.Максимовича, А.Метлинського, Я.Головацького, Марка Вовчка, М.Номиса, В.Грiнченка та iн. Не обiйшли цей жанр увагою i композитори: мелодiями колискових захоплювалися С. Гулак-Артемовський, І. Колеса, К.Квiтка. До речi, останнiй записав кiлька народних мелодiй з голосу Лесi Украiнки.

Та й сама поетеса надавала цьому жанровi великого значення, навiть сама писала художнi тексти, один з яких — «Колискова» — став хрестоматiйним:

Мiсяць яснесенький
Промiнь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пiзнiй-бо час...

З пiснею над колискою народжується не лише вiдчуггя красивого, з нею засвоюється найбiльше наше багатство — рідна мова, й краса i неповторнiсть. Бо ж, як слушно зауважив К.Д. Ушинський, коли зникає мова, то i зникає народ. А її можна засвоїти лише з маминих уст.

Самi найвiдомiшi такi колисковi: «Котику-сiренький», «Ой ходить сон коло вiкон», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ну, коту, коточок», «Ой ти, коте-ря6ку», «Колисочка нова» та iншi.

Могутнiй вплив на українську иародну пiсню виявила творчiсть Тараса Шевченка. Овiянi духом щирої народностi, поезії Шевченка надзвичайно близькi до народних пiсень i своїм змiстом, i поетичною формою. Разом з тим, вони означенi неповторно яскравою творчою iндивiдуальнiстю великого художника.    

Особливий материк у свiтi української народної пiснi — жартiвливi пiснi. Тут, незалежно вiд того, хто творив її, панує вiртуознiсть у словi, незбагненна здатнiсть i веселитися, i веселити. Наша жартiвлива пiсня буквально втягує в настрiй, опановує душу, мовби омолоджуючи свiт, наповнюючи його вiдчутно-веселою зухвалiстю, мигтiнням, дзенькотом, заливчастим смiхом. І в усьому цьому надзвичайна чистота i делiкатнiсть. Слово i настрiй поєднанi так дивовижно, що несугься вони, мов по самому краєчку леза. Без настрою слово може здатися дуже рiзким. А в ансамблi — i шляхетно, i весело, i дотепно. І розкiшно, соковито спалахує наш животворний характер, в якому трiпоче жива, здорова, безсмертна сила нашого роду.

До жартiвливих пiсень вiдносяться такі  пiснi, як «Ой пiд вишнею», «Кину кужiль на полицю», «Грицю, Грицю, до роботи, «Од Києва до Лубен», «Ой ходила дiвчина бсрежком» та багато iнших.

Одним iз скарбiв у скарбницi української народної поезії є календарно-обрядовi пiснi. Вони нерозривно пов’язанi з певною порою року, вiдповiдними звичаями i сiльськогосподарськими роботами. Зустрiч Нового року i весни, проводи лiта i збирання врожаю завжди супроводжувалось ритуальними дiями, пiснями, iграми, хороводами. Рiзноманiтнi за змiстом i формою, характером i часом виконання, колядки, щедрiвки, веснянки, петрiвки, русальнi, купальськi та жниварськi пiснi вiдображають свята i буднi давнього українського села. Впродовж вiкiв у них втiлювались мудрiсть i досвід народу, його духовне багатство, морально-етичнi та естетичнi ідеали.

В основi багатьох обрядiв лежали язичницькi вiрування: анiмiстичне обожнювання природи, культ померлого предка, вiра в силу проспiваного i зображеного слова. В календарно- обрядових пiснях зустрiчаємо антропоморфнi (людиноподiбнi) образи Весни, Купала, Коляди, Шума, та iмена богiв Перуна, Лади. Пiзнаючи природу, людина поступово
втрачала вiру в надзвичайнi сили, забувала iмена язичницьких божеств. У плинi вiкiв саме слово «бог», що зустрiчається в усталенних мовних зворотах календарно-обрядових пiсень, позбулося свого первiсного  значения i стало узагальненим звертанням. Календарнi пiснi разом з основними обрядовими
дiями ввiйшли до фольклорно-етнографiчного комплексу певного свята.

Виконувались вони колективно, в хороводах та iграх. Гра завжди сприяла формуванню обряду, була його обов’язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових iгор, семантично пов’язаних iз        культом сонця. В iгрових та хороводних пiснях слово, мелодiя, мiмiка, танцювальнi рухи i драматична дія не розмежованi, а гармонiйно поєднанi, i     створюють художню цiлiснiсть.

Споконвiчно обряди мали не тiльки ритуальну мету, а були, здебільшого, і емоцiйною розрядкою для людей. Із втратою аграрно-магiчної ролi календарних пiсень, їх обрядова функція поступово замiнювалась естетичною, розважальною. Святковi обряди перетворювались у масовi розваги. Календарно-обрядова поезiя у тому виглядi, в якому вона дiйшла до наших днiв, мiстить багато лiричних, гумористичних i сатиричних пiсень, а чимало їх, особливо iгрових та хороводних, перейшло в дитячий репертуар.
Весну зустрiчали радiсно i пишно, з пiснями, танцями, iграми. Цi пiснi називаються
веснянками. Iснують i паралельнi назви: в Галичинi — гаївки, гагiлки, на Полiссi – маївки, магiвки, на Волинi – рогульки. Назва «веснянка»об’єднує всi пiснi, які спiвають на вулицi, на вигонi за селом вiд ранньої весни аж до зелених свят...

Як тiльки починали танути снiги, дiвчата виходили на пагорби, «на високу гiрку», iнодi навiть вилазили на дерева i спiвали пiсень, запрошуючи весну скорiш повернутися. Цей обряд називався «закликанням» або «гуканням весни»:

Благослови мати,
Весну закликати.
Весну закликати,
Зиму проводжати.

З приходом весни землероб мрiяв про той час, коли можна буде «поле орати». А тому з таким нетерпiнням чекав повернення з вирiю птахiв – провiсникiв весни, що нiбито на своїх крилах приносили тепло. Щоб скорiше настала благодатна пора, в українських селах випiкали з борошна печиво у формi пташок, пiдкидали його вгору – або носили на довгих палицях i приспiвували:

«Вилети, гулю, горою,
Винеси лiто з собою».

Найстародавнiшими, за походженням, є хороводно-iгровi пiснi землеробської тематики («Просо», «Овес», «Льон», «Гречка»),  де учасники iмітували оранку, засiв, визрiвання та збiр – сiльськогосподарських культур.

Вiдгомiн обожнювання природи простежується у хороводнiй пiснi «Шум», де подано персонiфiкований образ шуму першої весняної землi. «Нумо, нумо, заплiтати Шума! У нашого Шума зеленая шуба...».

Окремий цикл українського календарно-обрядового фольклору становлять купальськi пiснi, виконуванi під час свята Івана Купала.

У колi рiчних свят Купало – одне з найголовнiших i вiдзначалося урочисто, чому значною мiрою сприяла благодатна пора проведення: буяла рослиннiсть, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народним повiр’ям у цей день «сонце сходить, грає», трави i квiти набирають найбiльшої сили, а опiвночi вогнистим цвiтом розквiтає папороть, вiщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.

Українськi жниварськi пiснi вiдносяться до врочистої та відповідальної пори у життi хлiбороба – пори збирання врожаю. Вони є своєрiдним апофезом землеробської працi селянина-трударя, величним гiмном природi й людинi. За своїм походженням цi пiснi такi ж давнi, як і саме землеробство.

Жниварськi пiснi подiляються на:

зажинковi – спiванi на початку роботи;

жнивнi –  виконуванi пiд час збирання врожаю;

обжинковi –  (дожинковi) – що супроводжували святковий комплекс закiнчення праці на нивi.

У зажинкових пiснях бажали радiсних i щасливих жнив, спiвали похвалу першому снопу, який урочисто ставили в свiтлицi на покугi. Першi зрiзанi колоски, як i останнi, вважалися надiленими особливими якостями, здатними впливати на майбутнiй урожай. Бажання зберегти першi колоски, очевидно, походило від уявлення про те, що в них зберiгається плодюча сила зерна.
        Пiсля зажинку робота на полi йшла повним ходом. Жали i спiвали жнивних пiсень переважно жiнки.

Найбiльшу групу жниварських пiсень складають обжинковi пiснi, пов’язанi з численними обрядами i звичаями закiнчення жнив.

Тема тяжкої працi поступається щедрiй похвалi золотiй нивi, яка «сто копiв  зродила» i подарувала хазяїну на весь рiк достаток; величанню господаря, що зростив i полив своїм потом урожай; уславленню працелюбних женцiв, які допомогли зiбрати збiжжя. Спiвали обжинкових пiсень хором всi женцi, що працювали на нивi.

За язичницькими вiруваннями, збереження в хатi на покуттi останнього снопа та обряд «завивання бороди» мали зв’язок з духом рослинностi
й покликанi були передати силу, що перейшла в колосся, назад землi, а також всьому хазяйству господаря. Закiнчивши жнива, женцi качалися на стернi, щоб не болiла спина i легко було жати наступного року. При цьому
спiвали:

   Ой, ниво наша, ниво,

Верни нам нашу силу!
Ми на тобi жили,

Силоньку положили.

        Жниварський пiсенний цикл яскраво доповнює позаобрядова лiрика родинно-побутової тематики. Основнi її мотиви теж зосереджено навколо збирання врожаю, i особливо цiкавим є те, що розпочата у веснянках тема зародження першого почуття знаходить тут нiби своє логiчне завершення — пiсля жнив вiдбувалися весiлля, i бiльшiсть подiбних пiсень присвячено саме очiкуванню майбутнього шлюбу, що має  вiдбутися по закінченнi жнив восени:

Ой жни, дiвче, пшениченьку,
Та й не думай собi,
Буде тота пшениченька
На коровай тобi.

Пiсенна творчiсть українського народу — нев’януча окраса його духовної культури. Все життя народу, його мрiї й надiї відтворенi в пiснях i легендах, в казках i оповiданнях, у великих епiко-героiчних творах — думах.
Народна музика вiдiгравала, й нинi вiдiграє, вирiшальну роль у виникненнi й розвитку професiйно-музичної творчостi та виконавства.  

Презентація проекту  

«Перлини рідної мови»

-  Добрий  день, пані і панове!                                                                                  - Ми вітаємо вас у нашому прес-центрі «Барвінчата».                                           -  Дружня зустріч нас чекає.                                                                                                     Зветься – презентація.                                                                                           Нас немало й небагато,                                                                                                    10 хлопчиків й дівчаток

- Презентація - серйозне слово,

Нещодавно увійшло у рідну мову.

Означає воно – треба знати –

«знайомити» чи «представляти».

- Сьогодні ми представляємо наш проект

(Разом) «Перлини рідної мови»

Учитель.                             

Уводячи дитину в народну мову, ми вводимо її в світ народної думки, народного почуття, народного життя, у сферу народного духу.

К. Ушинський

Часто у житті ми чуємо слово «фольклор». Що воно означає? Буквальний переклад цього слова – « народна мудрість». Виникла вона дуже  давно. Люди тоді ще не вміли писати, а передавали з вуст в уста твори різні за жанрами.

У фольклорних формах К. Ушинський вбачав «…кращий засіб привести  дитину до живого джерела народної мови». Він надавав народній творчості великого значення з дидактичного погляду, але ще більшого – з виховного. Видатний педагог зазначав, що  в народній творчості закладаються основи світогляду дитини.

Казки, приказки, прислів’я, загадки, народні пісні, ігри, лічилки, скоромовки, заклички, усмішки є витвором колективного генія – народу. Протягом віків відточувалася їх поетична форма, набуваючи довершеності і простоти, що є ознакою високого мистецтва. Вони свідчать про живий і постійний інтерес людей до власної історії, рідної землі, краю, дають справедливу оцінку історичним подіям. Про це влучно говорять прислів’я: «Народ скаже – як зав’яже», «У прислів’ї правди шукай». В історії кожного народу вони залишили неповторний слід.

Проект «Перлини рідної мови» розширює знання про усну народну творчість, збагачує словниковий запас учнів,  поглиблює уявлення дітей про влучність,  красу рідного слова, знайомить з традиціями нашого народу,  сприяє формуванню морально - етичних   навичок, мовленнєвої культури школярів, розвитку пам’яті, акторських здібностей, пробудженню любові до української пісні, почуття гордості за свій народ та його духовну скарбницю; сприяє прагненню пізнати історію рідного краю. Засвоюючи зразки усної народної творчості молодші школярі вчаться свідомо ставитися до слова.

У наш проект входять зібрані в буклети  матеріали груп: прислів’я,  загадки, народні пісні, перемовки, народний гумор, скоромовки, народні ігри; сценарій свята «Українські вечорниці».

Свято «Українські вечорниці»показало доцільність зібраних матеріалів і розкрило творчі здібності кожного учасника проекту.

Учитель. Розпочинаємо знайомити вас з перлинами рідної мови.

Мов перлинки – росинки у траві, так виблискують і збагачують нашу мову прислів’я та приказки. Прислів’я – це короткий образний вислів із повчальним змістом. Наприклад: Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. А приказки не містять у собі повчального, а вживаються у мові, щоб влучніше підкреслити сказане. Послухайте ланцюжок прислів’їв і приказок про мову:

Діти. - Якщо мову зневажаєш, батька й неньку не поважаєш.

          -  Зберігши мову, збережемо народ.

-    Я – українець, і мова для мене – святість.

-  Де народився і проживаю, тією мовою розмовляю.

-   Не цвістиме калина без сонця й тепла.

-   Без мови – нація мертва й німа.

Учитель. Своєрідними фольклорними перлинками є скоромовки. І їхня цінність  полягає в тому, що в них підбираються і розставляються такі слова, вимова яких вимагає певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що підвищує культуру мовлення. Наш народ любить скоромовки тому, що їхнє виконання сприймається як весела забава: той, хто прагне швиденько продекламувати скоромовку часто потрапляє у смішне становище, «спотикаючись» чи перекручуючи слова. Давайте послухаємо учасників проекту:

1.Ходить квочка коло кілочка,

Водить діточок коло квіточок.

2. Летів горобчик, сів на стовпчик,

Прибіг хлопчик, утік горобчик.

3. Бабин біб розцвів у дощ,

Буде бабі біб у борщ.

4. Хитру сороку

Спіймати морока,

А на сорок сорок

Сорок морок.

Учитель. А зараз давайте поговоримо про особливі перлинки народної творчості – загадки. Це стислі твори, в основі яких лежить запитання. Для того, щоб дати відповідь на нього, потрібно зіставляти життєві явища на основі їхньої подібності. Для цього в загадці дається кілька чи одна ознака предмета чи явища. Відгадати загадку може той, хто вміє по своєму бачити в природі те, що іншим здається звичайним. Загадка привчає людину думати, ширше бачити, набиратися розуму та фантазувати.

Слово учасникам проекту:

  1.  Нумо, відгадай!
  2.  Загадочок у нас повен міх.

       Як не відгадаєте  - ото буде сміх.

     3.   У лісі вирізана,

    Гладенько витесана,

   Співає – заливається,

        Як називається? (Сопілка)

  1.  Що то за голова,

         Що лиш зуби та борода? (Часник)

  1.  Що воно за штука,

         Що день і ніч стука. (Серце)

  1.  Товстий Гнат -

          при землі не впізнать.

          А як вирвеш, борщик звариш,

           -   Тоді і похвалиш. (Буряк)

  1.  Яке слово об’єднує 33 літери? (Алфавіт)
  2.   Лінивому не розгадать  ніколи,

            Кмітливому на відповідь – хвилина.

             А буде моя загадка така…

             З якої чашечки не нап’єшся чаю? (Колінної)

  1.  Щ о існує в світі, в яке все влазить? (Голова)
  2.   Коли дурень буває розумний? ( Коли мовчить або спить )

Учитель. Любов до рідного краю, до мови починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. У них  - материнська ласка і любов, світ добра краси  і справедливості. Колискова пісня… скільки їх створив народний геній. Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого. Під спів материнської пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти і вчені, філософи і просто мудрі люди. Мати колише дитину, співає колискову… і сам бог посміхається в небесах.

  1.  Люляй, люляй, мій синочку,
         Справлю тобі колисочку,
       Та й повішу на дубочку.
              а сонце зійде, обігріє,
         Листок впаде та й накриє,
         Будуть пташки прилітати та будуть співати
         Дитиночку малесеньку будуть присипляти.
  2.  Сонце зійде, обогріє,
         Роса впаде та й скупає,
         Листок впаде та й накриє.
         Будуть пташки прилітати та й будуть співати
         Дитиночку малесеньку будуть присипляти.
      3.  Пішов тато по груші,

                                             А мати по дині.

                                              А-а-а, а-а-а!

                                              З’ їли вовки барана,

                                              А ягничку пси, пси,-

                                              Ти, дитинко, спи, спи!

                                               Гойда, гойда!

                                       4. Чужі діти горді,

               А нашії пишні, як у саду вишні.

В саду вишні червоненькі,

У нас діти молоденькі,

Вони спати раденькі.

  1.  Ой котику, котику,

                  Мальований хвостику

Не ходи кругом хати,

Не збуди нам дитяти.

Дитятко маленьке,

Спати раденьке. А-а-а

   Учитель. Багатий український народ на ігри зі співанками. «Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається, - говорить народна мудрість. Хто знас не любить гру? В ній передається характер народу. Гра виховує почуття дружби і колективізму, розвиває спритність, силу, швидкість реакції. Змалечку треба бути чесним, сміливим. Саме гра допоможе стати таким.

Я пропоную учасникам проекту відпочити і пограти в українську народну гру «Подоляночка».

А тепер давайте оберемо Подоляночку лічилкою:

Котилася торба з високого горба,

А в тій торбі хліб-паляниця,

З ким хочеш, з тим поділися.

Ось так, ми обрали Подоляночку. Вона стає в коло, а ми усі беремось за руки.

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона впала, до землі припала,

Ой встань, ой встань, Подоляночко,

Умий личко, наче скляночку,

Та візьмися в боки, скачи свої скоки,

Біжи до Дунаю,бери ту, що скраю.

Учитель. Наш народ любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо. Я почну перша -  слухайте:

   Упіймав дядько на яблуні хлопчика.

- Ти там, шибенику, що робиш?»- запитує сердито.

- Та упало ваше яблуко, то я його вішав, - не розгубився хлопчик.

А тепер давайте послухаємо з перлинками гумору учасників проекту:

           Інсценівки – гуморески.

  •  

  •  Скільки буду я казати,

Скільки дорікати?

Скільки будуть твої кури

Мій буряк з’їдати?

          

-  Ти мене не допікай,

   Бо люди сміються.

    Я ж не суперечу,

    Що твої кури у мене несуться!

(Дві дівчинки)

  •  

  •  Ой, кумо, зима люта буде.
  •  Невже?
  •  Страшенні морози будуть!
  •  Та ну!
  •  Так буде холодно, що аж ну…
  •  А ви звідки знаєте?
  •  Бо у мене ж кожуха нема!

(Два  хлопчики)

  •  Смачна каша!
  •  А ти їв?
  •  Ні.
  •  А почім знаєш, що смачна?
  •  Та чув, як говорили, що бачили, як їли.

(Дві дівчинки)

  •  Чули, кумо?!
  •  Чула, як не чути! Все місто говорить!
  •  Все місто?
  •  

Все, від старого до малого.

  •  А про що?
  •  Скажете, буду знати.

Учитель. Розвеселили нас гуморески. А під гарний настрій завжди хочеться співати.      

Пісня — це голос душі народу, поетичний вияв його працелюбної    i співучої вдачі, образне втілення його iсторiї, моралі, мрій і прагнень.    Пісня нездоланна i безсмертна, як i той народ, що її породив. Зароджувалась вона у праця й в забавах, у календарних обрядах та ритуальних   дійствах         наших далеких предків. Була вона з козаками i в звитяжних походах, i в турецькому полоні, i на жалібних тризнах, ночувала при   чумацьких         вогнищах     під високими зорями, тамувала біль розлуки.

(Звучить українська народна пісня «Гречаники»)

Учитель. Ось і закінчується наша презентація проекту. Ми, збираючи перлинки рідної мови відчули, яка вона прекрасна і багата.

Ми з вами, любі друзі, -

Країни майбуття.

Адже після батьків

Нам продовжувать життя!

Всі багатими стаємо,

Бо у мовлення своє

Ми вплітаєм зі скарбнички

Діаманти невеличкі,-

Перлини мудрості народу,

Що йдуть від роду і до роду.

Учитель.  Дорогі діти, мине час,  ви станете дорослими. Мені хочеться, щоб ви зростали в ріднім краї, де вас постійно супроводжуватиме рідне слово. І ніколи не цурайтесь нашої рідної співучої мови.

Дякую вам за участь у проекті.

Презентація свята  

«Українські вечорниці»

Мета: знайомити дітей з народними звичаями, традиціями і обрядами української родини;

розвивати почуття любові і патріотизму по відношенню до місця, де народився, рідної оселі, свого народу, України;

поглиблювати уявлення дітей про влучність, точність рідного слова, розвивати відчуття краси та милозвучності української мови;

удосконалювати навички виразного читання, мелодійного виконання пісні; розвивати пам’ять, акторські здібності, сприяти розвитку творчих здібностей дітей;

пробуджувати любов до української народної пісні, удосконалювати уявлення про календарно-обрядові звичаї, традиції і обряди нашого народу; викликати почуття гордості за свій народ, прагнення пізнати історію рідного краю;

стимулювати активну участь батьків у позакласному житті класної родини.

Обладнання: святково прибраний зал у дусі української світлиці: рушники на вікнах, над дверима, на дошці. Під стіною, прикрашеною рушниками, стіл, вкритий вишитою скатертиною. На столі – рушник, на якому коровай, уквітчаний калиною; глиняний посуд з українськими стравами; під дошкою виставка виробів ручного ткацтва, вишивки дорослих та дітей. Дошка, стіни, прикрашені плакатами з висловами про мову та українським гумором, на дверях – оголошення: „Сьогодні двері нашого класу гостинно відчинилися для всіх, хто любить і шанує рідну мову, народну пісню, стародавні обряди і традиції.

Хто добро в душі плекає,

Завітайте неодмінно,

Хлібом-сіллю привітає

Наш господар й господиня.”

На дошці ілюстрована карта України, портрет Шевченка, прикрашені рушниками, український оберіг.

Учасники свята в українських костюмах.

Учитель. Добрий вечір, шановна родино, любі друзі, дорогі гості! Щиро вітаю вас на нашому родинному святі „Українські вечорниці”.

Україна... Золота, чарівна сторона. Земля уквітчана квітами, закосичена зеленню. Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх

У глибину століть сягає історія нашого народу. Пізнати історію рідної сторони, рідної мови нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу, мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки й ліричні хороводи, чарівний світ казок. Отож, нехай сьогоднішнє свято ще раз покаже вам, дорогі друзі, розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу. Запрошуємо вас на „Українські вечорниці”.

(Діти-учасники виходять із зали)

Учитель. Ось і весна настала, зимі вже кінець прийшов. Хоч снігом ще в березні ще повіває, та тепло вже стукає у вікно. А з весною і турботи нові настануть. Скоро будемо із хатньою роботою закінчувати: прясти, ткати, в’язати, шити-вишивати. Зимовими довгими вечорами і поспівати, і повеселитись був час. Певно, це вже будуть останні вечорниці. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас чекають добрі господиня і господар.

          Господиня. Добрий вечір, добрі люди!

Господар. Доброго вам здоров’ячка!

Господиня. Будьмо знайомі. Я – Одарка, господиня вечорниць.

Господар. А я господар вечорниць – Микола.

Господиня. До нас часто збирається молодь. Щиро прошу і вас завітати до нас на вечорниці.

Господар. Щось добреньке з’їсти хочу,

                 Тільки що – не знаю сам.

Господиня. Голови б ти не морочив,

                    Що зварила – те й подам.

Господар. Вареники, борщ і каша,

                 В животі від них бурчить.

Господиня. Вередливий став ти діду

                    Що тобі іще зварить!

Господар. Знаю, бабо, ти не сердься,

                 Я мабуть би з’їв оце...

                  Коровай із борошенця,

                  А туди ще вбить яйце.

Господиня. Отже, клятий!

                    Хоч бери тікай із хати,

                    Будь по-твоєму, спечу.

(Починає місити тісто)

Господар. Ти готуй, стара, швиденько...

                Повечеряєм гарненько.

                 (Звертається до залу)

                 Баба в мене молодець!

                 Але гріх самому їсти

                 Цей рум’яненький хлібець!

                 (Підходить до баби, обнімає)

                 Пам’ятаєш, моя люба,

                 Як були ми молоді,

                 Напечеш бувало хліба –

                 Повна хата молоді.

Господиня. Танці, співи, сміх до ночі...

                    Вечорниці... А тепер?

                    (Чути стук у двері)

Господар. А хто ж це там такий?

                   (Голос дівчат за дверима)

Перша дівчинка. Добрий вечір, господаре!

                             Чи впустите до хати?

Друга дівчинка. Добрий вечір! Вміємо співати, вмієм танцювати!

Господар. Заходьте дівчата. Якраз впору.

(Дівчата заходять і вітаються)

Дівчата. Добрий вечір, будьте щедрі й багаті...

              Хай світить щастя в вашій хаті.

              Хай родиться житечко, ще й озимая пшениченька, ще й червоні квіточки, щоб квітчались діточки.

               Щастя та миру вам, квітучого виру,

               Щедрої зливи на луки, на ниви.

Господиня. І вам вечір добрий, заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата. Чи ж нам пристало сідати, нам би пісню заспівати.

(Співають українську народну пісню „Зеленеє жито зелене”)

Господиня. Дівчатоньки, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

(Дівчата співають пісню „Ой, я молода на базар ходила”)

Господиня. Ще раз прошу сідайте, будьте ласкаві.

Дівчинка. Сядем, сядем, заспіваєм

                 Аж усе, що тільки знаєм.

                 Тоді підем спати, щоб раненько встати.

(Співають пісню „Вишиванка” і вишивають рушники)

Господар. А що наші хлопці забарились?

(Чути голос хлопців)

Дівчинка. А де ж хлопці?

(Заходять хлопці і співають « Розпрягайте, хлопці, коней»)

Хлопці. Пустіть до хати!

(Стукають)

Дівчата. Гарненько попросіть!

(Хлопці знов стукають)

Дівчина. Агов, хто такий!

Хлопці. Пес рябий

            Баран крутоголовий!

             Ведмідь клишоногий,

             Пустіть до хати.

Дівчата. Не пустимо, вас багато.

Хлопці. Пустіть ліпше, бо буде гірше!

Дівчата. Як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопці. Дівчатоньки, голубоньки, ми не битись прийшли, ми гостинці принесли (показують бублики), ще й музиків привели (показують на музиканта).

(Грає музика. Хлопці співають „Мав я раз дівчиноньку”)

Хлопці. Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня. Добрий вечір, хлопці!

Хлопець. Чи гарно ми співаємо?

Господиня. Гарно, ох і молодці! Справжні козаки!

Господар. А он бач, хоч мале, та вузлувате!

Господиня. А Степанів он який, викопаний батько-красень!

Господар. Вміють хлопці співати!

Хлопці. Захвалили!

             Ой, які ми хороші!

              Дівчата, а ви чого нас не хвалите?

Дівчата. Бо хвалений борщ виливають!

Хлопці. Щось ви дівчата не дуже привітні! Ось ми вас розхвалимо!

             Гарні дівчата, як у лузі калина.

             А жалять, як кропива...

             І колючі, як їжаки.

             А хазяйки які! І хліб пекти, і по телята йти, і куди ж мені, лю доньки, погуляти піти.

            Шиють та порють, та все ниткам горе.

Господиня. Годі, хлопці! Вмій пожартувати, та знай, коли перестати. Он дівчатам вже плакати хочеться.

Хлопці. Пробачте, дівчата, ми більше не будемо.

Господиня. Просимо вас, хлопці, сідати та з дівчатами заспівати.

(Співають пісню „Гей, ми хлопці, ми соколи”)

Переспіви.

Дівчинка. Ніхто такий не гарненький

                  Так, як мій миленький…

                   Ой як їде через село,

                   Як сосна тоненький.

Хлопчик. Ой, бодай вас, дівчаточка,

                   Побила морока,

                   Щебетали з парубками,

                   Мов в саду сорока.  

            Дівчинка. Полюбила коваля

                 Така доля моя.

                 Я ж думала кучерявий,

                 А в нього чуба нема.

Хлопець. Галю, Галю, чорнобрива,

                Чого в тебе брови криво?

                 На козака задивилась,

                   Та брівоньки іскривились.

Дівчатка (хором). А до мене Яків приходив,

                              Коробочку раків приносив.

                              А я ж тії раки забрала,

                              А Якова з хати прогнала.

Хлопці (хором). По дорозі жук, жук,

                           По дорозі чорний.

                           Подивись на мене, дівко,

                           Який я моторний.

(Дівчинка виконує пісню „Чобітки”)

Хлопчик.

             Ми прийшли до вас погуляти,

              З, вами дівчата потанцювати.

Дівчинка.  Як у суботу на роботу –

                   Ноги боліли,

                    А в неділю на музики –

                  Мало не злетіли!

Дівчинка. Ой заграйте, музики,

                 В мене гарні черевики,

                 Починайте скоріш грати,

                 Бо хочеться танцювати!

Хлопчик. Ой, заграйте, музики,

                 Піддайте охоти.

                 Як порвуться черевики,

                 Надіну чоботи.

Дівчинка. Гей, веселая музика,

                 Жартівлива й жвава,

                 Затанцюємо в танку,

                 Щоб земля дрижала!

(Діти виконують український танок)

Господиня. Ох і гарно! Танець – не робота, а хто не вміє, то срамота

Хлопець. Ясне сонечко вже посміхається, зима люта вже жахається!

Дівчина. Ясне сонечко зустрічаємо, весну красну ми вітаємо. Красну весноньку довгождану, любу гостоньку всім бажану.

Хлопець. Ой, дай Боже, весну почати, весну-красну звеличати!

Дівчинка. Хлопці, дівчата, а я сьогодні чула, як байбак свистить!

Хлопець. Та це ж на Явдоху протяжно байбак свистить!

Дівчинка. Просвистів байбак, ховай у запічок сіряк.

Хлопець. Покинь сани, візьми віз, викинь шубу й з печі зліс.

Дівчина. Гей, друзі, будемо весні допомагати, зиму проганяти.

(Хоровод „Розлилися води”)

Господиня. Гарно ви співали,

                   Дуже добре танцювали,

                   А тепер, хлопці й дівчата,

                   Можна весело пограти.

(Конкурси: „Перенести бублики з однієї тарілки на другу”, гра з бубоном, „Віночок пісень на ой...”)

          Господар. А що це наших веселунів не чути?

(Діти розповідають український гумор)

Господиня. Ой, а що це я Омелька на вечорницях не бачу.

                    Може з ним якась біда трапилась?

                     (Вбігає захеканий, переляканий Омелько)

        Господиня. Чого, брате, ти так зблід, що з тобою сталось?

Омелько. Та за мною через степ аж сто вовків гналось...

Господиня. Що з тобою, 100 вовків, де б їх стільки взялося.

Омелько. Ну, нехай вже і не 100, а 50 гналось!

Господиня. Та й 50 диво в нас, де б їх стільки взялось!

Омелько. Ну, нехай не 50, але 10 гналось!

Господиня. Там і 10 не було, знач 1 всього.

Омелько. Нехай один, аби вовк, страшно й одного.

Господиня. А може то і не вовк?

Омелько. А що ж то ходило, таке сіре, та маленьке? А хвостик, шило?

Господиня. Ну, й Омелько, загадав ти нам загадку. Що ж то було?

                    А зараз послухайте, які я вам загадки загадаю:

- По землі скаче, по воді пливе. (Жаба)

               - На городі в нас росте

     Сонце ясне, золоте.

     Жовте око, жовті вії.

      Та чомусь воно не гріє. (Соняшник)

- Сопе, хропе, часом чхає,

  Сюди, туди зазирає,

  На морозі замерзає,

  Бо одягу не має. (Ніс)

           Господиня. А ви загадки знаєте?

Діти. Знаємо! Загадочок у нас повен міх.

          Як не відгадаєте  - ото буде сміх.

Господиня. Хлопці, а хто загадає загадку дівчатам, а може не відгадають?

Хлопець. У лісі вирізана,

                Гладенько витесана,

                Співає – заливається,

                  Як називається?

Господиня. Вгадали – сопілка. А для хлопців є у вас загадка.

Дівчинка. Що то за голова,

                 Що лиш зуби та борода? (Часник)

Хлопець. Що воно за штука,

                 Що день і ніч стука.

.                                                         (Серце)

                           Дівчинка. Товстий Гнат -

                          при землі не впізнать.

                          А як вирвеш, борщик звариш,

                         -   Тоді і похвалиш. (Буряк)

Хлопець. Яке слово обєднує 33 літери? (Алфавіт)

Дівчинка. Лінивому не розгадать  ніколи,

                  Кмітливому на відповідь – хвилина.

                  А буде моя загадка така…

 З якої чашечки не напєшся чаю? (Колінної)

Хлопець. Щ о існує в світі, в яке все влазить? (Голова)

Дівчинка. Коли дурень буває розумний? ( Коли мовчить або спить )

                   (Діти по черзі загадують і відгадують загадки)

          Господиня. А у вас, діти, для дорослих знайдеться загадка?

Хлопець. Є! З глини робився, на кружалі вертівся, на вогні пікся, на базарі бував, людей годував. Як упав – то й пропав, ніхто не поховав. (Глечик)

Хлопець. Ой заграй же ти, музико,

                 А ми заспіваєм.

                 Славну пісню козацькую

                 І ми малі знаєм.

                      (Звучить пісня „Козачата”)

 Дівчинка. Хлопці, дівчата! Дивіться, наш Грицько заснув.

Грицько. Що! Я не спав.

Дівчата. То вставай же, Грицю, до роботи.

             (Звучить „Грицю, Грицю до роботи”)

Господиня. Ото який Гриць ледачий! Ти тільки і вмієш робити, що їсти, чи ще щось вмієш?

Гриць. Потанцювати ще вмію! Хто не вміє танцювати,

            Нехай не береться!

            Шаровари ви мої,

            Червоні та сині,

            Як навчився танцювати,

            Танцюю й донині.

(Звучить пісня „Гарний танець гопачок”. Хлопці танцюють)

Господиня. Діти, і співати, і танцювати, все ви вмієте. А говорити швидко вмієте?

Діти. Вміємо.

Господиня. Хлопці, а ну ж загадайте дівчатам скоромовки!

Хлопець. Ходить квочка коло кілочка,

                Водить діточок коло квіточок.

                (Дівчатка швидко промовляють)

       Господиня. Гарно, дівчата, а хлопці чи ж зможуть повторити швидко?

Хлопці. Зможемо.

Дівчина. Летів горобчик, сів на стовпчик,

               Прибіг хлопчик, утік горобчик.

                               (Хлопці повторюють)

Хлопці. Бабин біб розцвів у дощ,

              Буде бабі біб у борщ.

             (Дівчинка повторює)

Дівчина. Хитру сороку

              Спіймати морока,

               А на сорок сорок

               Сорок морок.

Господиня. Добре хлопці й дівчата  скоромовки мовлять. А може ви й прислівя знаєте? Доповніть початки

  •  Хотів зробити спішно, а вийшло … (смішно).
  •  Птицю пізнають по пірю, а людину по…( мові.)
  •  Хто з когось сміється, тому не … (минеться)
  •  Без верби і калини, нема …(України)

-                            -  Що ви ще вмієте.

Дівчинка і хлопчик. Ми ще знаємо пісню для дорослих!

Господиня. Ану ж заспівайте!

(Інсценізація пісні „Ой підемо, жінко”)     

Хлопці. Дівчата, та коли ж ви нас годувати будете?

             І правда, так вареників хочеться.

(Інсценізація пісні „Вареники”)

Господиня. Милі гості, прошу сісти,

                    Вареники будем їсти

                    Вареники непогані,

                    Вареники у сметані

                    Їжте, їжте, просим щиро

                    Вареники наші з сиром.

Господиня. А тепер продовжіть рядки –наспівайте пісню.

  •  Рідна мати моя…
  •  Два кольори мої два кольори…
  •  Несе Галя воду…
  •  Ніч, яка місячна…
  •  Ой, дівчино, шумить гай…
  •  Червону руту …
  •  Ой на горі два дубки…

(Вся класна родина виконує українські народні пісні)

       Дівчинка. Вже вечірній морок висне,

                 Нічка зорі запалила,

                 Українська наша пісня,

                 Серце й душу звеселила.

Хлопчик. Ой, мабуть, давайте, люди,

                 За гостину дякувати будемо.

                 І за те, що гарно приймали,

                 І за те, що смачно частували.

(Всі учасники вечорниць співають пісню „І в нас, і в вас хай буде гаразд”)

          Учитель. У нас сьогодні вечорниці.

               Милують око диво-рушники.

               Дівочий спів лунає у світлиці,

               Як добре, що є звичаї такі.

                Збиратися разом, співать, гуляти,

                Про Україну-неньку розмовляти,

                Дізнатись про традиції, обряди.

                Культуру та історію – ми завжди раді.

Дорогі друзі, ми раді, що сьогодні у залі не було байдужих. Сподіваємось, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби рідної мови, духовні цінності нашого народу.

Спасибі всім, хто працював.

Актором був, вірші писав,

Співав веснянки, танцював,

На інструменті гра чудово,

Та тим, хто в гості завітав.

Висновки

Таким чином, працюючи над проектом, вивчаючи перлини рідної мови та  народні традиції, діти зацікавилися історичним минулим  українського народу.

Відроджується його культура, входять в життя прадавні ігри, обряди.

Такі заходи сприяють зміцненню сімейних стосунків, кращому розумінню поколінь, збереженню і відродженню тих традицій, які існували багато-багато років на нашій Україні.

Вивчення фольклору допомагає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є запорукою виховання любові до рідної мови, до рідної української землі.

Виховання на народних традиціях – основа патріотичного виховання школярів.

Зуй Наталя, учениця 4А класу

«Захист проекту справив на мене незабутні враження. Це було дуже цікаво й пізнавально. Ми працювали в команді. Це потребувало відповідальності кожного перед своєю групою для досягнення максимального результату всієї команди, в нас розвинулося відчуття взаємної відповідальності. Ми раділи знахідкам, помилялися, дивувалися, тому, напевно, все склалося добре». 

Плітінь Вікторія, учениця 4А класу

«Мені сподобалося працювати над проектом. Особливо те, що ми працювали разом у групі, збирали інформацію самостійно. Ми  поглибили свої знання з рідної мови, дізналися багато цікавого».

           Лисенко Інна, учениця 4А класу

      «Мені дуже сподобалося свято «Українські вечорниці». Як ми всі старалися у декламуванні віршів, театралізації українського гумору та народних пісень, а які були захоплюючі танці. Здавалося, що від них аж земля дрижала. А вареники?! Мабуть, ніхто смачніших не їв, крім нас на  наших вечорницях».

                                                                          

Рудь Таня, учениця 4А класу

         «Мені дуже сподобалася проектна діяльність. Під час роботи над проектом ми мали змогу продемонструвати свої здібності: чітко розподіливши час і обов’язки, досягли бажаного результату. Я сподіваюся, що, коли ми навчатимемося в школі ІІ ступеня, одержані знання й уміння зможемо використовувати ».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7375. Объектно-ориентированное программирование 1.32 MB
  Объектно-ориентированное программирование Введение в объектно-ориентированное программирование Объектно-ориентированное программирование (ООП) - основная парадигма программирования 80-90-х годов, которая по всей видимости сохранится и в т...
7376. Методика организации воспитательного процесса 204.5 KB
  Методика организации воспитательного процесса 1. Организационное строение коллектива Организация коллектива в детских учреждениях происходит по различным принципам. Дети могут разделяться на группы по признаку школы при этой системе в интернатных у...
7377. Разработка бизнес-плана СТО 269 KB
  Разработка бизнес-плана СТО Резюме. Основным назначением первого и второго технических обслуживании является снижение интенсивности изнашивания деталей, выявление и предупреждение отказов и неисправностей путем своевременного выполнения контрольно-...
7378. Бурение нефтяных и газовых скважин 171 KB
  Бурение нефтяных и газовых скважин I. Техническая часть Характеристика и краткое описание устройств Буровые установки и сооружения Процесс бурения сопровождается спуском и подъемом бурильной колонны в скважину, а также поддержанием ее на весу. Масса...
7379. Розробка економічного обґрунтування доцільності відкриття нового ТОВ «Господарочка» в м. Черкаси 267.5 KB
  Кожна фірма, починаючи своєю діяльність, зобов\'язана чітко усвідомити потребу у перспективі, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерелах їх отримання, і, навіть, вміти точно розраховувати ефективність використання наявних ресурсів своєї фірми. У ринковій економіці підприємці неспроможні домогтися стабільного успіху, якщо нечітко й неефективно планували свою діяльність.
7380. Изучение модуля процессора событий TIM08, и модуля таймера базового времени TMB08 251.5 KB
  Изучение модуля процессора событий TIM08, и модуля таймера базового времени TMB08 Цель работы: Изучить подсистему реального времени микропроцессора. Освоить методику выбора тактирующей последовательности и порядок программирования синт...
7381. Ведение бухгалтерского учета на практике в программе 1С: Бухгалтерия 226.5 KB
  Учетная политика предприятия - это совокупность способов ведения бухгалтерского и налогового учета, выбранная предприятием из различных вариантов, допускаемых законодательством. Поскольку существует некоторая свобода выбора, то, очевидно
7382. Выбор диодов СВЧ для конкретного применения. КР 795.5 KB
  Диоды арсенидогаллиевые, планарно-эпитаксиальные, параметрические. Предназначены для применения в параметрических усилителях сантиметрового диапазона длин волн. Выпускаются в металлическом корпусе с жесткими выводами.
7383. Эластичность спроса по ценам, доходам, перекрестная эластичность 204.08 KB
  Введение. Экономическая наука призвана определять, как максимально эффективно использовать ограниченные ресурсы - природные запасы, капиталы, трудовые резервы. Подробно всем другим отраслям знаний, экономика включает набор аксиом и доказательств, пр...