55631

Роде мій красний, роде мій прекрасний

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Підготувати інсценізації казки Колобок Декламатори. Казка Колобок Наперед виходять Дід Баба Мати Батько Колобок ведучий. Так і прозвали його Колобок. Та й покотився Колобок по дорозі.

Украинкский

2014-04-02

104 KB

6 чел.

Вербовецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Виховний захід

«Роде мій красний, роде мій прекрасний»

Підготувала

класний керівник 9 класу

Горяча Лідія Миколаївна

                                                     -2013-

                                  Виховна година:

«Роде мій красний, роде мій прекрасний»

Мета: Виховувати повагу до роду, родоводу, родини; звернутися до народної мудрості, вчитися на ній шанувати своїх батьків, розповісти про свій родовід та традиції. розвивати пізнавальні здібності, правознавчий світогляд; удосконалювати навички роботи в групах;

Форма проведення: колективний проект

Місце проведення: 9 клас

Домашнє завдання для всіх учнів класу(протягом 1 місяця):

а) Дослідити сімейний родовід і скласти родовідне дерево,

б) Придумати і намалювати емблему (герб) родини.

в) Написати твір «Моя сім'я — моя фортеця»

Клас поділено на групи і кожній групі окремі завдання(протягом 1 місяця):

Актори. Підготувати інсценізації казки «Колобок»

Декламатори. Підготувати і виразно декламувати:

а) «10 "НЕ можна"» (за Сухомлинським).

б) Поезії про батька, матір, бабусю, дідуся

Співаки. Підготувати пісні, пов'язані з родиною

Історики. Підготувати повідомлення про Т.Г.Шевченка

Дизайнери. Підготувати і оформити виставку «Світ наших захоплень»

«Тільки родина, як зірка   єдина,

Твій порятунок, надійний причал»

Пісня «Родина»

       Учень:Родина, дорога родина!

Що може бути кращим в світі цім?

                           Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути кращим за вечерю в домі

За батьківським міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов'ю, а не злом?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Мета нашого свята — повернутися до нашої історії, до історії нашого роду, звернутися до народної мудрості, вчитися на ній шанувати своїх батьків, розповісти про свій родовід та традиції родини.

Звучить пісня:У полі калина, у полі червона

                         Хорошенько цвіте.

Приспів:Ой роде наш красний,

                 Роде наш прекрасний,

                Не цураймося, признаваймося —

                Небагацько нас є!

Що перший цвіточок — То рідний батенько, Хорошенько цвіте.

А другий цвіточок — То рідная ненька, Хорошенько цвіте.

А третій цвіточок — Рідна сторононька, Хорошенько цвіте.

І сторінка.

У полі калина, у полі червона

Учитель. Діти! Сьогодні розмова у нас буде про рід, родину, родове дерево. Урок наш розпочався піснею «У полі калина», що її склав народ. Як ви гадаєте, що символізує тут образ калини? Що то за дивна калина, на якій усього три цвіточки?

Учень.Вона символізує рід весь. Іншими словами, образ отого, великого родового дерева, нашого народу і кожної людини бачимо в цій пісні.

Плоди калини, за народними уявленнями,  символізували  мужність  людей,  які  проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. До того ж насіння  схоже на серце.  До свого роду звертається автор: «Не цураймося, признаваймося —небагацько нас є!».

Легенда про калину

У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони  Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з  самовідданих патріоток ніби й зросли калинові кущі. У легенді «Дівочий ліс», наприклад, це мужня дівчина Маринка. Завела вона турків-бусурманів у непрохідні нетрі, там вони й загинули. Але султан-турок стяв Марині  голову, заструменіла гаряча кров. І де та крівця на камінь впала — калиною стала.

Заключне слово вчителя:Отже калина є символом нашої батьківщини.

ІІ сторінка.

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Учитель:Святинею людського духу, скарбницею благородних людських почуттів є сім'я. Любов рідних людей особливо потрібна нам у скруті або хворобі, вона надає сили подолати невдачі й відчай, прихилити до себе долю. А як приємно розділити з родиною радість, святкувати перемогу, відчувати, що твої батьки залишаються з тобою.

   Учитель:Людина смертна, але її рід, родина — безсмертні. З давніх-давен народ осуджував тих, хто не виконує батьківських і синівських обов'язків.

             Є скарби, заховані в землю, є розташовані на поверхні, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. А що відноситься до таких скарбів?

Учень:До таких скарбів належать: пам'ять роду, його звичаї, традиції, мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишивка, дідусева казка — вся наша родовідна пам'ять, наші символи, наша історія.

   Учитель: Діти! Незалежно від того, хто ким стане в майбутньому і чи здійсняться ваші мрії, незалежно від місця проживання і матеріального забезпечення, кожен обов'язково стане батьком, матір'ю, виховуватиме своїх дітей. А в процесі виховання наслідуватиме своїх батьків, продовжуватиме сімейні традиції.

А тепер гляньте ось на цей малюнок. Що ви бачите на ньому? Дерево. Сильне, могутнє дерево. Але в нього відтяте коріння. А тепер скажіть, що станеться з деревом, коли його зрізати в корінь?

Воно зав'яне, всохне.
Учитель:

А чому всохне, пропаде? Що дає дереву коріння?

Дає соки земні.

Дерево бере сили від землі корінням.
Учень.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

   Учитель:Так співає Ніна Матвіенко в пісні «Сік землі». І тут те саме говориться про родове дерево.

А тепер уявіть собі, що це не дерево, а ваш рід. Що тут є корінням! де б ви на цьому дереві знайшли самих себе, найменших членів роду?

Діти:

— Ми — молоденькі  зелені листочки,  гілки — наші тато і мама. Стовбур, що ближче   до нас, міцний, це, можливо, наші дідусі, бабусі... А коріння — це вже наші прадіди, ті, хто жив сто чи й двісті років тому.

Учитель. От бачите, ви — молоденькі зелені листочки.

Діти чіпляють до дерева свої фотографії

  Учитель: А тепер знову уявіть собі, що якась сила чорним страшним мечем відтяла ваше коріння. Чи довго зеленітимуть листочки?

Ні, вони скоро зів'януть.

А чи знаєте, яка в тому корінні сила?

Коли в корінні дерева — сік землі, то в корінні кожного родового дерева — пам'ять роду.

Так, людина без пам'яті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду — як листок, відірваний від дерева.

А чи в кожного з нас є оте святе — ота пам'ять родовідна? Чи кожен із нас пам'ятає своїх дідуся і бабусю, близьких і далеких родичів?

Учні розказують про свої родовідні дерева

Учень:

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родився, завжди святі.

        Хто рідну оселю свою забуває,

        Той долі не знає в житті.

   Чи можна забути ту пісню, що мати

         Співала, коли засинав?

   Чи можна забути ту стежку до хати,

         Що босим колись протоптав?

         У рідному краї і серце співає,

   Лелеки здалеку нам пісню несуть.

        У рідному краї і небо безкрає,

         Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Учень: Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

        Під вікнами — мальви, в саду — материнка,

       Оспівані щедро в піснях.

       Тут мамина пісня лунає і нині,.

       її підхопили поля і гаї,

       її вечорами по всій Україні

       Співають в садах солов'ї.

       І я припадаю до неї устами

       І серцем вбираю, мов спраглий води...

                            Без рідної мови, без пісні, без мами

                            Збідніє, збідніє земля назавжди.

(Звучить пісня "Виростеш ти, сину,..")

Кожна людина завжди з великою повагою і душевним трепетом згадує те місце, де промайнуло її босоноге дитинство з дивосвітом-казкою у затишній оселі. То - родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, тому що ми маємо дім, в якому живуть мама і тато, бабуся і дідусь, братики і сестрички.

Хата для людини є всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір'ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! З батьківської хати розпочинається пізнання світу. Тут ми навчаємося цінувати хліб і сіль, поважати старших, шанувати батька й матір, бути терплячими, чесними і роботящими. І куди б ми не пішли від батьківського порогу, ніколи не забудемо рідну домівку. Птахи, й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд, щовесни вони летять у рідні краї, їх кличе голос життя. Там, десь за тисячі верст, на них чекають, нехаґі напівзруйновані, але рідні гнізда.

Учень: Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута-м'ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть,

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і танці голосні,

Де колискові від бабусі й мами

Принишкли у колисочці на дні.

Отже, батьківська хата є символічним берегом Дитинства, звідки ми йдемо у широкий світ. Люди, які живуть або колись жили чи є вихідцями з батьківської хати, становлять наш родовід, нашу рідню.

У багатьох родинах із покоління в покоління передаються традиції: в одній сім'ї жінки - чудові рукодільниці, в іншій - прекрасні куховарки, у третій - чоловіки мають «золоті руки»: усе полагодять, щось змайструють. Недарма кажуть, що кожна сім'я унікальна по-своєму.

Учні розказують про своїх родичів.

    Учитель:  У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють, тому що ми для них теж рідні, — це наші батьки, ми їх також найбільше любимо, ми без них не уявляємо свого життя.

      Учень:Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло.

Ми засіваємо життейське поле

І не на день майбутній — на віки!

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо наша кров пульсує в нашій долі.

Батьки і діти... Діти і батьки,

Нам нічого ділить на спільнім полі.

Все ж наше од краплини й навіки

До вічної Тарасової муки

Передаємо дітям і онукам

І не на день майбутній — навіки!

Батьки і діти! —

Діти і батьки! —

Нероздільне і довічне коло!

ІІІ сторінка.

Що перший цвіточок — то рідний батенько

   Учитель: А тепер поговоримо про те, як шанували колись люди своїх родичів. «Що перший цвіточок — то рідний батенько»,— співається в народній пісні. Отже, батько в родині був найстарший. Батько батьків, його слово було законом для всього роду. Коли він помирав, нащадки оберігали його могилу, яка була святим місцем для сім'ї. Ще стародавні слов'яни шанували своїх померлих родичів, поклонялися їм, приносили жертви в спеціальні поминальні дні. І досі такі дні є в різних народів. Могили предків були найсвятішим. Коли древні воїни ішли на бій за свою державу, брали з собою грудочку землі. Чому? Бо в тій землі були поховані їхні" предки, та земля мала оберігати воїна від ворожого меча, і досі така традиція збереглася в Україні.

І коли ми вже заговорили про те, що ми — від коріння, від дідів беремо сили для життя, то згадаймо і нашого геніального Тараса Григоровича Шевченка. З кого почався Тарас? Чому він став бунтарем?

Учень: Тому що про народних бунтарів — гайдамаків, які боронили народ від панів, від неволі, від польської шляхти, розповідав малому Тарасові дід Іван. Таким же непокірним борцем за волю став і його онук — наш великий Кобзар.

Учень: Запам'ятайте це. Все починається з малого. З малого хлопчика, який жадібно слухав дідові оповіді, почався великий поет українського народу. І бачиться нам, що сам народ втілений у дідові Іванові.

           Гра «продовж прислів’я»

Не навчив батько,не навчить і дядько

Хто батька,матір зневажає, той добра не знає.

Яке дерево,такий млин, який батько, такий син.

Так треба в світі жити,щоб лиха не чинити.

У добрих батьків добрі і діти.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

У дитини заболить пальчик, а у мами – серце.

Яке коріння таке й насіння.

Материний гнів, як весняний сніг: рясно випаде та скоро розтане.

З  віком розум приходить.

Усяка дитина матері мила.

ІVсторінка.

А другий цвіточок — то рідная ненька

   Учитель: А тепер знову повернемося до дерева, до пісні. «Що перший цвіточок — то рідний батенько, а другий цвіточок — то рідная ненька» — співається в ній. Мати тут також символізує рід. У народних піснях мати — символ роду, родини. Але у всіх народів у всі часи жінка-мати була берегинею, янголом-охоронцем домашнього вогнища. Вона за своєю природою є втіленням ласки і доброти. Перше слово, яке дитина вимовляє, - це слово «мама». І недаремно, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама.

Батько й мати

Б.Лепкий

Як мені вас не любити,

Рідний батьку, нене.

Бо мене ви годували

І дбали про мене.

Бо мене ви годували  Щирими руками.

Так нема на білім світі,

Як в батька і мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить

І ніхто у цілім світі,

Як вони, не любить.

Наша хата

І.Гнатюк

Я люблю свою хату,

І подвір'я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

Тихо й затишно квіти

Коло хати цвітуть,

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне:

Стіни білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні.

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.

Рідна казка про гнома,

Рідна стежка і сад...

Всюди добре, а дома

Краще, кажуть, стократ

.

   Учитель: Шанування батьків - один із найсвятіших обов'язків людини і неоплатних не відплатити їм шаною, любов'ю, ласкою і допомогою? А власне, тільки цього на старість літ і хочуть від нас, дітей, наші батьки. А якщо уваги, піклування не відчувають, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх боргів дітей. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра, леліяли, любили. І як же дітей.

                  Учень:Допоки нас чекають наші мами

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все, на все знайдеться час.

Але не сльози, не вікон печалі —

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові «мамо»,

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам'ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

Казка «Колобок»

     Наперед виходять Дід, Баба, Мати, Батько, Колобок, ведучий.

Ведучий. Жили собі дід та баба. Мали вони сина та невістку, і народився у них онучок-колобочок. Так і прозвали його Колобок.

Через 11 років він закінчив школу і скотився з батьківської шиї. Та й покотився Колобок по дорозі.

Ідуть йому назустріч студенти. Наперед виходять студенти.

Студенти. Колобок, колобок, пішли з нами, будеш вчитися, з нами тобі буде весело і цікаво...

Колобок. Що там цікавого? Бабуся і дідусь, мати і батько за мене 11 років уроки вчили та так нічого і не навчили. Не сварили мене ніколи, все боялись розгнівити.

Ведучий. Та й покотився Колобок далі. Зустрічає селян.

Наперед виходять селяни.

Селяни. Колобок, Колобок, пішли з нами. Ми навчимо тебе сіяти, орати, хліб ростити.

Колобок. Що? Хліб ростити? Та мені бабуся і дідусь, батько й мати ні в чому не відмовляють, а хліба дають скільки завгодно.

Ведучий. Та й покотився Колобок далі. Зустрічає будівельників.

Наперед виходять будівельники.

Будівельники. Колобок, Колобок, пішли з нами. Ми навчимо тебе штукатурити, мурувати, будувати житло.

Колобок. Житло? Та навіщо воно мені? Мені бабуся і дідусь подарували вже дачу, а мати й батько -- окрему квартиру. Житло... Хм...

Ведучий. Покотився Колобок далі. Бігав, бігав, усі вчаться, працюють, а йому й робити нічого. Потрапив він у сумнівну компанію. Ледве живим звідти втік. Прибіг додому: до бабусі й дідуся, батька й матері. І давай вичитувати їх.

Колобок. Чому мене не примушували вчитися, чому все робили за мене, чому я виріс неуком?

Ведучий. Заплакали рідні, що не так виховали Колобка. Горе їм тепер. А Колобок сказав: «Тепер все життя сидітиму у вас на шиї».

. Учитель:Будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. "Три нещастя є в людини: старість, смерть і погані діти", — говорить українська народна мудрість. Старість — невідворотна, смерть — невблаганна. Перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від вас самих — дітей.

Заключне слово вчителя: Пам'ятайте: як ви шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас. Не забувайте: коли рано старіють ваші батьки — то не стільки від праці-втоми, скільки від сердечних хвилювань, переживань, прикростей, кривд.

V. «Старість - Мудрісь»

Учитель: Ви вже самі казали: як не може дерево жити без коріння, так не може людина жити без роду.

Найбільше люблять дідусів і бабусь онуки, а вони, зокрема, ладні віддати своє життя, аби їхнім любим онучатам було легше в житті. Вони найбільше хвилюються, коли онучата хворіють, вони завжди пожаліють, бо в їхньому серці стільки жалю і любові до наших малих бешкетників, що вистачило б на весь світ.

Як будемо людьми,

Погасне в серці голосна тривога

І стане вічна кожна наша мить,

І буде світла і свята дорога

Лише тоді, як будемо людьми.

І буде юна і щаслива мати

Гордитися коханими дітьми,

І не свій вік і долю проклинати,

Лише тоді, як будемо людьми...

(Б.Демкіс)

Легенда «Молодість і старість»

Ішла собі Шляхом Життя безжурна Молодість, наспівуючи, що до всього байдуже, що з усяким лихом вона легко упорається і нікого-нікогісінько не боїться. Та якось учепилася до неї Хвороба.

Чого тобі од мене треба? — питає в неї Молодість.

Здоров'я трошки й сили,— каже та.

— Бери, з мене вистачить! Скоріш тільки відчепись!
Почула те Старість та й мовить: «Ех, Молодість, Мо
лодість! Хворобу треба гнати, а не давати відчіпного».

— Яке твоє діло,— різонула Молодість у відповідь,—
як хочу, так і живу, що хочу, те й роблю!

Старість хотіла переконати нерозумну онуку, але Молодість ще вище задерла голову й покрокувала дорогами Життя, і тут раптом її спіткала Брехня. А спіткавши, повела неходженими стежками Підлості й Лицемірства. Далі пристали до неї, як смола, Лінь і Заздрість.

Старість все наставляла Молодість на розум, але завжди чула: «Яке твоє діло?»

Після довгих тинянь і гріховодства Молодість зустрілася з Любов'ю. Зустрівшись, почала приглядатися до себе. І стало їй соромно. Захотілося бути кращою, гідною своєї супутниці. Аж тоді вона прийшла за порадою до Старості. А та глянула на неї — від Молодості лишилися тільки сліди — і з жалем промовила: «Тепер уже пізно».

Робота з гуморесками.

Що краще?

— Агов! — лунає дідів голос.— Гей, обізвіться, де ви там?

- Мовчи,—, сказав сестрі Микола,— нехай дідусь пра
цює сам.

— Сама дивись, хіба не краще побігти в спеку до ріки,
або в «індійців» гратись в хащах, ніж поливати огірки?

- Миколо,— кличе дід,— Тетяно! На річці шибени
ки, ох!

Ну що ж, морозиво розтане, з'їмо з бабусею удвох.

Ладоньки-ладусеньки

Ладоньки-ладусеньки!

Ложку — за бабусеньку,

Ложку — за татуня, ложку за — мамуню,

Ложечку — за дідуся! От і кашка уся.

Ладоньки-ладусеньки!

Велик — від бабусеньки,

Джинси — від татуня, перстень — від мамуні,

Програвач від дідуся — от і справа уся!

Ладоньки-ладусеньки!

Човен — від бабусеньки,

Дачка — від татуня, тачка — від мамуні,

А гараж — від дідуся, от і складчина уся.

Ладоньки-ладусеньки!

Капці — для бабусеньки,

Майку — для татуня, хусточку — мамуні,

Бриль старий — для дідуся. То і дяка уся!

Заключне слово вчителя.

Доки ви молоді, слухайте поради старших людей, бережіть здоров'я, свою честь, честь свого роду, будьте добрими, працелюбними, розумними. Поважайте старість, шануйте своїх дідусів і бабусь і запам'ятайте цю молитву.

Учень:О Боже, Господи Ісусе, на колінцях помолюся.

Всі гріхи мені прости, від лихого захисти.

Шлю до тебе мольби щирі:

Дай нашим бабусям й дідусям щастя й сили,

Щоб з нами довго, довго жили

VІ. «А третій цвіточок — рідна сторононька».

Учитель:А ще важче буває людині, коли вона відривається не тільки від свого роду, а й від свого народу, від своєї землі. Згадайте, як у пісні було: «А третій цвіточок — рідна сторононька». Уявіть собі страшне горе людей, змушених покинути свій народ, свою землю і вирушити кудись у чужі краї шукати кращої долі. Чи можна уявити їхню тугу за рідною землею? А згадаймо Тараса Шевченка.

Учень:Царський уряд заслав його в далеку казахську пустелю в Кос-Арал. Там і слова рідного не почуєш! Як важко було Кобзареві! Які пісні він писав, з ким розмовляв?

 Учень:Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою!

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою...

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає...

Учень:Усе питав про рідну Україну, яку любив, над долею якої плакав сльозами кривавими. А вісті з України приходили дуже і дуже рідко. Тому й розмовляв поет із зорею, яка могла з неба бачити його рідний край.

Учень:На чужині тяжко жити,

Мов той камінь підоймитк.

Камінь здійму — відпочину,

На чужині марно згину.

Бо чужина — не родина,

Плаче серце, мов дитина,

Плаче воно, знає чого —

Нема правди ні від кого.

На родині сонце гріє,

На чужині вітер віє.

Вітер віє, траву хилить,

За родиною серце болить.

Ой, чужино, ти, чужино,

Чого в тобі так студено?

Хоч не вітри, не морози —

Та все в очах гіркі сльози.

Здається, що пісня ця і про нашого поета.

Учитель: Людина без роду — це листок, відірваний від дерева. Як гілка міцно зростається зі стовбуром, що її не відламати, так і родина ніколи не ослабне, поки буде споживати соки землі-матінки через мову, звичаї, обряди, свята, пісні, казки, прислів'я, ігри, іграшки, родинні реліквії, взаємодопомогу, взаємоповагу, любов.

Сім'я, родина і Батьківщина - це назавжди поєднані поняття. Людина до глибокої старості пов'язана з тією сім'єю, з якої вона вийшла, і на все життя пов'язана з землею, де народилася, зросла... Куди б не закинула доля людину, як би не склалася її доля, вона завжди подумки з Батьківщиною.

Колись давно існувала легенда про корінь життя.

Коли народжувалася дитина, за давнім українським звичаєм, батьки на її честь садили дерево. Зеленим братом для новонародженого Максима став молоденький дубок, що прийнявся навпроти хати. З літами обидва змужніли, підросли. Не сиділося Максиму на батьківщині, у пошуках легкого хліба пішов у чужі краї і пропав.

Ледь не щодня виходила мати на битий шлях виглядати сина, тільки все даремно, бо забув нащадок дорогу до рідної домівки, відцурався, осів у столиці, покинув родину, не хоче навіть про неї згадувати, мовляв, усі родичі з села, якось соромно.

А дуб тим часом піднявся, став велетнем з могутніми гілками. Тільки старенька ненька притулиться до нього, мов до синочка, сльозу пустить, чує недобре материнське серце. Відчуває біду. Захворів тяжко Максим. До лікарів звертався - нічого не допомагає. Тоді подався Максим до ворожки.

Ворожка подивилася на бліде обличчя Максима і сумно похитала головою:

- Загубив ти себе, чоловіче. Єдиний, хто тебе порятує, - твій зелений
брат, Дуб-велетень. Уставай досвітками і вмивайся щодня росою з його
листя. Доки дубові - доти й тобі жити.

Поїхав Максі»! додому, умився цілющою росою і почав видужувати.

Заберу я цього дуба, мамо, до себе у місто, - сказав Максим матері.

Що ти, синку? - Він же всохне, як тільки підрубаєш його коріння, -
занепокоїлася мати.

Замислився Максим над своїм життям і долею. «А я? - запитав себе.

--Як існував увесь цей час без своєї родини, без батьківщини?»

- Твоя правда, ненько, людина, як і дерезо: без коріння жити не може.

«Родина», «рід». Які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами гілочки на дереві,

Що вже стоїть віки.

Це дерево - наш славний родовід,

Це батько, мати, прадід твій і дід.

Прекрасно, коли  в сім'ї панує мир і злагода, взаєморозуміння і повага, кохання і вірність, теплота і затишок. Нехай наші славні родини примножуються, процвітають, зберігають свої традиції та передають їх від роду до роду, від покоління до покоління.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з корінням родоводу,

І тільки той, у кого серце чуле,

Підбиття підсумків

Ведучий 1: Родина — це не тільки рідні. Це і наш клас, школа, українці— котрі перебувають за межами України, які серцем і душею завжди на Батьківщині. Родина до родини — і вийде народ, який складається з родин великих і малих. Як могутня ріка черпає силу з маленьких джерел, так і наша українська родина збагачується сімейними традиціями, звичаями та обрядами. Щоб річка була повноводною, а родина щасливою, потрібно любити і шанувати нашу мову, рідний край, свою родину і весь свій рід. Це наш священний обов'язок.

Учитель: Справжнім громадянином своєї країни є той, хто вміє шанувати отця і неньку, куточок, де народився, де минуло дитинство, де отримав перші уроки добра і справедливості. Не забудьте, не збайдужійте, не зрадьте своїх духовних оберегів, з якими виростали. І де б ви не були, повертайтеся до родинного вогнища. Не допускайте, щоб старість батьків була отруєна вашою ганебною поведінкою. Бо не завжди діти вдячні своїм рідним. Чи не тому існує проблема будинків престарілих, залишених, забутих, одиноких при живих і сповнених сил дітях і онуках.

А тепер гляньмо знову на дерево і зробімо висновок з того, про що ми сьогодні говорили.

Відрізане коріння й окремі гілки. Чому така страшна чужина людям?

Бо в них було відтято коріння.

А що то за коріння?

То їхній народ.

Отже, вони відірвалися від свого народу.

А тепер поміркуємо ще так. Якщо кожна людина —' це дерево, то коріння її — той народ, серед якого вона виросла. І сягає воно глибоко в землю, на якій живе цей народ, в його історію. Отже, кожному з нас дав сили для життя наш народ. Це наше коріння. І, відірвавшись від нього, ми, звичайно, не зможемо жити.

Отже, пам'ятайте, що людина, яка відірвалася від рідного народу, зневажила його, його історію, його пам'ять — а це пам'ять поколінь! — завжди приречена на загибель, як дерево, яке втратило своє коріння.

А тепер знову гляньмо на дерево і уявім собі, що це родове дерево нашого українського народу. Коріння сягає глибоко в землю, на якій він жив споконвіку. Що  в тому корінні?

Пам'ять!

Пам'ять народу, його історія, його минуле.

А   якщо коріння відтяти? Що станеться з народом?

Це буде народ без пам'яті, без історії.

Чи зможе такий народ існувати? Чи буде він узагалі народом?

Ні, народ без минулого, без пам'яті, без історії —не народ.

Так, це вже просто населення. Це люди, в яких немає нічого свого, нічого святого. Такий народ легко поневолити як фізично, так і духовно,— він не зможе себе боронити. Цих людей легко зробити рабами, особливо рабами духовними — нав'язати їм чужу мову, чужі пісні, чужих богів, чужі звичаї, чужий одяг...

Є люди, які знають пісні, казки, вміють вишивати, знають нашу історію... Чи житиме народ наш, чи зникне з лиця землі, залежить від нас із вами. Від того, як ми зуміємо зберегти свою мову, свою пісню, свою культуру, свій дух. Тож не даймо всохнути родовому дереву нашого народу!

                               Не цураймося,

признаваймося,—

небагацько кас є!

З метою виховання честі і гідності особистості В.О.Сухомлинський запропонував 10 етичних правил «10 не можна»

1.Не можна ледарювати, коли всі працюють.

2. Не можна сміятися над старими.

3. Не можна сперечатися з дорослими.

4. Не можна бути не задоволеним тим, що не маєш якихось речей.

5. Не можна, мати давала те,що не дає собі.

6. Не можна робити те, що засуджують дорослі.

7. Не можна залишати стару людину наодинці, якщо у неї немає нікого, крім тебе.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу у дорослих.

9. Не можна сідати їсти, якщо не запросили дорослі.

10. Не можна очікувати, поки з тобою з тобою привітається дорослий, ти повинен його привітати першим.

Рефлексія. Запитання до учасників та гостей:

  •  Що нового ви сьогодні дізналися?    
  •  Що найбільше вразило, запам'яталося?
  •  Яких умінь, знань набули в ході підготовки?
  •  Чи до вподоби вам такий вид роботи?
  •  Які ваші враження від заходу?
  •  Як ви вважаєте, чи досягай поставленої мети?
  •  Чи задоволені ви своєю роботою?

Домашнє завдання

Ведучий І:          

Українська родина

На слово щире і поміч багата.

Коли гість завітає до хати,

Його словом і хлібом віншують

І здоров'я та щедрої долі бажають,

Гарних діток і статків у хаті,

Вірних друзів і років щасливих багато.

Ведучий 2:  Хай вам доброю згадкою буде

Цей шматок короваю святого

Про родину нашу шкільну,

Про широкі наші дороги

І про наші родинні зв'язки —

Де у вузлик єдиний сплелися,

Об'єдналися навіки

                    Учні, вчителі і батьки.

Пісня « Ми бажаєм вам добра»



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76254. Абу-Симбел 926 KB
  Современное название Абу-Симбел произошло от скалы на которой в том месте где река делает к ней изгиб высечен в барельефе египетский мужчина в заострённом фартуке которого арабские моряки усматривали подобие хлебной меры...
76255. Крымская война в исторических и мемуарах 39.81 KB
  Он отражает дипломатическую обстановку этого кровавого конфликта; как смотрели на эту войну представители различных общественно-политических течений в Западной Европе и России; каким рисовалось современникам внутреннее положение России в рассматриваемый момент.
76256. Общие понятия сервиса. Социально-культурный, технический и технологический сервис 57.47 KB
  Перевозка в настоящее время является основным звеном в получении прибыли железнодорожным транспортом а сервисные услуги до и после перевозки должны поддерживать безубыточную работу принося перевозчику дополнительные прибыли.
76257. Hydroelectric power water use 214.71 KB
  Hydroelectric power must be one of the oldest methods of producing power. No doubt, Jack the Caveman stuck some sturdy leaves on a pole and put it in a moving stream. The water would spin the pole that crushed grain to make their delicious...
76259. Роль радиотермометрии при хирургическом лечении непальпируемых новообразований молочной железы 116.5 KB
  Исследований направленных на определение эффективности радиотермометрии для выявления ранних так называемых малых раков не проводилось. Данное обстоятельство послужило причиной для более подробного изучения возможностей радиотермометрии в скрининге непальпируемых новообразований молочных...
76260. Биологическое оружие. Способы применения бактериальных и вирусных средств 166.07 KB
  Это научно-технологический комплекс включающий в себя средства производства хранения обслуживания и оперативной доставки биологического поражающего агента к месту применения. Поражающее действие биологического оружия основано в первую очередь на использовании...
76261. Особенности профессиональной деятельности в условиях реализации чрезвычайных ситуаций того или иного вида 42.24 KB
  Интерес к деятельности человека в экстремальных условиях связан с состоянием современной техносферы а также мощными катаклизмами природного характера. Деятельность человека в этих условиях сопряжена с опасностью для жизни высока их психологическая цена стоимость...
76262. Порядок маркировки шасси и двигателя автомобилей Зил-131, Урал-4320, Уаз-3151, Камаз 4310, МТЛБ, прицепы 2ПН4, 2ПН2 507.14 KB
  Шасси как составная часть транспортного средства маркируется на раме в задней части правого лонжерона на расстоянии 1000-1250 мм назад от оси балансирной тележки и 40-60 мм. вниз от верхней полки лонжерона. Маркировка содержит 14 знаков и производится ударным способом.