55656

Соціалізація творчої особистості у виховному процесі

Научная статья

Педагогика и дидактика

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою Освіта є формування освіченої творчої особистості становлення її фізичного і морального здоров’я.

Украинкский

2014-03-27

60.5 KB

10 чел.

Тема досвіду: «Соціалізація творчої особистості у виховному процесі»

Особистістю людина не народжується, а стає. Народжується індивід, але при усій своїй біологічній визначеності  він є породженням соціального світу і формується в соціальному середовищі.  Саме соціальне є головним змістом розвитку дитини,  яка тільки в суспільстві, в громадських зв'язках привласнює і реалізує соціальну суть людини

О.Ф.Малишевський

Актуальність: соціалізація особистості являє собою процес формування індивіда у певних соціальних умовах, опанування людиною соціального досвіду, у ходи якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності й орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, що прийняті в суспільстві або групі.

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Роз’яснення цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.

Педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією і педагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості школяра як громадянина і творчого, професійно діючого працівника.

Проблема соціальної адаптації школярів в сучасних умовах набуває все більшу значущість. Загострення соціально-економічного середовища, велика кількість суперечливої і негативної інформації в ЗМІ, зниження виховного потенціалу сім'ї негативно позначаються на процесах соціальної адаптації дітей, оскільки вони найбільш схильні до впливу чинників навколишньої дійсності. Соціальна адаптація школяра розуміється як здатність особи до соціального, морального і побутового виживання, статутного самоствердження, співпраці в існуючих і нових, очікуваних і таких, що не передбачаються обставинах, готовність вибирати різні способи життєдіяльності, зберігаючи свою індивідуальність

 У ситуації, що склалася, саме школа, будучи державним інститутом, здатна закласти в маленьку людину соціально-моральні норми, правила поведінки і орієнтувати його на те, що дійсно цінне і значуще в житті, що дозволить йому протистояти негативному впливу соціуму і успішно пройти процес соціальної адаптації. Соціальна адаптація дитини залежить від багатьох чинників. Особливе місце серед них відводиться педагогічному впливу в процесі виховання. Під впливом педагога у дитини відбувається узгодження самооцінки і вимог відповідно до можливостей і реальностей соціального середовища; оцінки, прийняття або відкидання вимог, норм соціального середовища, загальновизнаних соціальних цінностей. Пошук технологій супроводу соціального становлення особистості, її соціальної адаптації стає важливим аспектом виховної роботи в класі.


Теоретичне обґрунтування:
проблема розвитку творчого потенціалу учнів завжди хвилювала вчених-дослідників, педагогів-практиків

А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського. Ці прогресивні педагоги вважали, що правильно організований навчально-виховний процес у школі сприяє формуванню в учнів творчого ставлення до навчання, розвитку їх пізнавального інтересу. Завдання школи вони вбачали у вільному розвитку учнів, їх самостійності, активності, у творчому застосуванні набутих знань. Вчитель може впливати на процес формування мислення учня, цілеспрямовано активізувати його творчість.

     В.Сухомлинський звертає увагу на те, що у школі не повинно бути жодного учня, у якого відсутні захоплення, цікавість до певного предмета. Він вважав, що переживаючи духовне задоволення від того, що вона творить, людина по-справжньому відчуває, що вона живе. Творчість починається там, де інтелектуальні та естетичні багатства, здобуті раніше, стають засобом пізнання, засвоєння, перетворення світу, при цьому людина ніби зливається зі своїм духовним надбанням. Вчителі повинні виховувати учня так, щоб з перших днів перебування у школі він чимось цікавився, розвивав свої творчі здібності, щоб у нього сформувалось певне життєве захоплення.

Важливим першоджерелом творчості як самоствердження та самовираження особистості, на думку В.О. Сухомлинського, є слово. Творча наснага, що переживається у дитячі роки, починається з того, що слово як духовне багатство особистості стає будівельним матеріалом, з якого дитина щось створює. Твір, казка були першою сферою творчості, в котрій дитина стверджувала свої здібності, пізнаючи себе, переживаючи перше почуття гордості від того, що вона щось створює. Дитяча казка, що складена серед природи, є, на думку В.О. Сухомлинського, цілим духовним світом, що визначає зміст та направленість думок, почуттів, переживань.

А.С.Макаренко у свій час обґрунтував доцільність прогнозування ризику у виховній роботі. Якщо педагог не довіряє творчим силам дитини, робить виховний процес безконфліктним, він ризикує виховати людей безвільних та безвідповідальних. А.С. Макаренко вважав, що не можна загартувати людину, якщо не ставити перед нею важких завдань.

Г.Ващенко у своїй книзі «Виховний ідеал» піднімає проблему гармонійного виховання української молоді. Серед пріоритетних напрямків цього виховання є розвиток творчих здібностей молоді. Він пише: «Молоде покоління не лише засвоює культурні здобутки, а й рухає культуру вперед. Це можливе лише при наявності розвинених творчих здібностей. Тому школа має приділити увагу розвиткові у молоді спостережливості, пам'яті, творчої уяви і логічного мислення.

Особливо слід звернути увагу на розвиток двох останніх здібностей: фантазія і логічне мислення. Без фантазії неможлива творча робота в жодній галузі культури. Людина без творчої фантазії може діяти лише за певним шаблоном, не здатна до винахідництва. Не менше уваги має приділяти школа і розвитку у дітей логічного мислення (здібностей аналізу, синтезу, висловлювання, в різних формах індукції, дедукції і аналогії)».

Проблема виховання творчої особистості стала об’єктом досліджень учених, що намагаються повернути позаурочній діяльності та активному дозвіллю особистості позитивний зміст. Теоретичні дослідження позашкільної освіти та виховання зробили Л. Балясна, О. Киричук, Б. Кобзар, М. Коваль, Л. Ковбасенко, В. Мачуський, Г. Пустовіт, А. Сиротенко,

Т. Сущенко та інші вчені. Активне дозвілля учнівської молоді та можливі шляхи його педагогічної реорганізації стали об'єктом вивчення психологів, педагогів, соціологів – І. Бекешкіної, Л. Виговського, О. Вишняка,

Е. Головахи, С. Макєєва, В. Патрушева, М. Чурилова. Названі автори аналізують педагогічні умови розвитку творчої особистості у позашкільній та дозвіллєвій діяльності, модернізують традиційні форми та методи позаурочного навчально-виховного процесу, розробляють та апробують нові виховні технології позашкільної освіти


Технологія досвіду

При моделюванні виховної системи в класі я спиралася на загальні ознаки трактування поняття "виховання" (Виховання – цілеспрямована дія на вихованця, що носить соціальну спрямованість; створення умов для засвоєння дитиною певних норм стосунків; освоєння людиною комплексу соціальних норм.) і на добре вже відому гуманістичну виховну систему – систему В. А. Караковського, що будується на основі вікових етапах розвитку дітей.

Л.С. Виготський виділив два рівні розвитку дітей:

"Рівень актуального розвитку" висвітлює особливості психологічних функцій, які склалися на сьогодні;

"Зона найближчого розвитку" висвітлює можливості значно великих досягнень дитини в умовах співпраці з дорослими. Педагог повинен бачити в завтрашньому дні розвитку дитини  те, що вона сьогодні може робити за допомогою дорослих, завтра він повинен робити сам.

Діапазон дозвіллєвих інтересів сучасної молоді досить широкий, але в ньому домінують його пасивно-споглядацькі форми, саме тому провідна ідея виховної системи, яку я використовую,полягає у розвитку творчої особистості, у наданні можливості кожному учню розкрити та розвинути в собі здібності, брати активну участь у шкільному та позашкільному житті, тим самим готуючи себе до дорослого життя. Саме прояви творчої активності допомагають соціалізації дитини у шкільному оточенні, та сприяють соціалізації у дорослому житті.

У зв'язку з цим метою моєї роботи є формування творчої активності школярів як засобу їх соціалізації. Виходячи з досвіду роботи, були виділені наступні критерії соціальної адаптації школярів, а також представлені психолого-педагогічні показники оцінки ефективності виховного процесу в класі.

У своїй педагогічній діяльності я спираюсь й на педагогів-новаторів: О.Ф. Малишевського (автор вікових етапів соціалізації), І.О. Іванова (автор методики колективних творчих справ), В. В. Давидова (автор технології діяльністного підходу).

Організація виховного процесу базується на наступних принципах (ці принципи близькі до Вальдорфської школи Р.Штейнера):

Вивчення вікових і індивідуальних особливостей учнів, міжособистісних відносин.

Орієнтація на рівень розвитку, соціальний досвід і потреби окремого учня, індивідуальне стимулювання.

Створення ситуації успіху.

Індивідуальна і колективна робота по залученню учнів в діяльність.

Створення середовища, що формує терпимість до чужої думки.

Виховування поваги до прав інших людей, людської гідності.

Розвиток в кожній дитині самостійності, ініціативності, відповідальності, творчості.


Для класу було виділено основні критерії соціальної адаптації:

Критерії соціальної адаптації

Показники

Мікроклімат у класі

Обговорення наявних проблем проходить максимально відкрито. У учні знають і розуміють, самі формують мікроклімат в класі; самостійно дають моральну оцінку вчинкам, співвідносять їх із моральними нормами;

Рівень психологічної комфортності в класі

Зниження рівня тривожності; отримання й надання взаємодопомоги у середині класу; розвиток комунікативних здібностей.

Відсутність правопорушень (дотримання соціальних норм, правил, законослухняність)

Зменшення кількості пропусків без поважної причини; відсутність учнів що стоять на внутришкільному обліку; зайнятість учнів у позаурочний час.

Творча активність

Участь дітей в класних і шкільних заходах, спортивних змагання і творчих конкурсах; зміна соціальних рольових позицій при організації і проведенні заходу; індивідуальні досягнення тих, що навчаються в різних сферах діяльності; складання особистих проектів і здійснення їх;

Якість навчання

Вияв цікавості до окремих предметів, що вивчаються; підвищення навчальної мотивації і відсутність дітей,  негативно відносяться до школи.


Виховна робота за цими критеріями ведеться другий рік (5-6 клас).

Протягом чотирьох років я використовувала наступні способи взаємодії з класним колективом з формування творчої активності:

Організація творчої діяльності дітей в різних напрямах (декоративно-прикладна творчість (малювання, художня праця); літературна творчість; сценічна творчість (театральна діяльність); хореографія; музичне (святкові концерти, сольні виступи); спортивне).

Створення умов для самовираження і самоствердження кожної дитини через залучення до різних конкурсів, спортивних змагань, реалізації шкільних проектів.

Організація діяльності вихованців по формуванню відношення до різних сторін дійсності, що визначає їх поведінку (колективні ігри на формування комунікативних умінь, розвиток толерантності; моделювання життєвих ситуацій з метою знаходження позитивного виходу у різних ситуаціях, вирішальна проблеми морального і естетичного виховання).

Кожен учень в класі має право проявити свої здібності в різних видах творчої діяльності або в якомусь одному. Вони застосовують ті знання та навички, які отримали не тільки у школі, а й займаючись у позашкільних гуртках, що допомагає підіймати свій авторитет та значущість у шкільному середовищі, а також застосовувати на практиці надбані уміння.

Таким чином реалізуються кілька принципів організації творчої діяльності учнів:

Принцип загальності і доступності – тобто можливість залучення,
усіх без винятку дітей, підлітків і юнацтва у сферу їхніх
творчої діяльності з метою задоволення творчих потреб, запитів і інтересів.

Принцип самостійності – реалізується на усіх рівнях дитячого
дозвілля: від любительського об'єднання до масового свята.
Самодіяльність, як сутнісна властивість особи, забезпечує високий
рівень досягнень в будь-якій індивідуальній і колективній діяльності.
Принцип самодіяльності ґрунтується на творчій активності, захопленості і ініціативі дітей.

Принцип індивідуального підходу – припускає облік індивідуальних
запитів, інтересів, схильностей, здібностей, можливостей,
психофізіологічних особливостей і соціального місця існування дітей,
підлітків і юнацтва при забезпеченні їх дозвілля. Диференційований підхід  забезпечує комфортний стан кожного учасника творчої діяльності.

Принцип систематичності і цілеспрямованості – припускає
здійснення цієї діяльності на основі планомірного і послідовного
поєднання безперервності і взаємозалежності.

З метою дотримання принципу систематичності і цілеспрямованості, протягом чотирьох років ведеться облік занять учнів у шкільних та позашкільних гуртках, з метою відстеження у яких напрямках дитина розвивається, чим її можна зацікавити і де вона  досягає найвищих досягнень.

Висновки: У позакласній діяльності дитина не просто відтворює те, що засвоює. Завдяки своїй унікальності і неповторності, вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Саме в цьому полягає закон творчої поведінки і поведінка методики позакласного педагогічного процесу, яка будується на обов’язковому заохочені різнобічного творчого самовиявлення школярів, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків, котрі є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільності. Тому принципове значення має розгляд позакласного педагогічного процесу як цілісної системи безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності – у сфері дозвілля. Отже, позаурочна та позашкільна виховна робота має бути органічним продовженням освітньої діяльності основної школи і передбачати широке використання різноманітних форм та методів творчої діяльності, що спрямовані на розвиток творчої особистості, формування її життєвих компетентностей та мобілізацію творчої активності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20294. Русская художественная культура середины 50-х - 60-х годов XX века 266.5 KB
  В связи с разоблачением культа личности Сталина происходило преодоление откровенно лакировочного искусства особенно характерного для 30 40х годов. Коммерциализация литературы и искусства привела к распространению произведений не отличающихся высокими художественными достоинствами. В советской культуре наблюдались две противоположные тенденции: искусства политизированного лакирующего действительность и искусства формально социалистического но по существу критически отражающего действительность в силу сознательной позиции художника...
20295. Западно-европейский театр второй половины XIX века 264.5 KB
  Театр XIX в. европейский театр растерял многие свои ценные завоевания. Повсюду в театрах для высшего общества вновь воцарилось величественное но холодное искусство классицизма утратившего после французской революции 1789 1794 гг.
20296. Костюм и декорация 74.5 KB
  В спектаклях первого Русского сезона оформленных Бакстом Клеопатра и Рерихом Половецкие пляски у Бенуа сложились некоторые принципы новой сценографии хореографического театра. Ряд статей Бенуа под рубрикой Русские спектакли в Париже знакомит читателей газеты Речь с ходом сезонов. Они по словам Бенуа не только создавали обрамление в котором блистали Фокин Нижинский Павлова Карсавина Федорова и столько других но им принадлежала генеральная идея спектаклей. Но как бы то ни было в создании мастеров сплотившихся вокруг...
20297. Современная русская художественная культура 78 KB
  Художественная культура современной России. Однако в самой России творчество букеровских лауреатов постоянно вызывало неоднозначную реакцию поэтому в 1995 г. Тополь Завтра в России А. Читателю предлагается непривычная для РУС России было присуще стремление подняться над описательностью и бытовизмом найти тот единственный и точный конкретнозримый образ который воплотил бы в себе всю полноту и драматизм многогранной жизни.
20298. Реализм в сценическом искусстве Европы XIX века 63.5 KB
  Центральной фигурой театральной жизни рубежа XIX XX вв. Наряду с ростом прогрессивных тенденций в развитии европейского театра в последние десятилетия XIX в. все явственнее проявляются признаки глубокого идейнотворческого кризиса театральной культуры. Если раньше черты надвигающегося кризиса проявлялись в отрыве театра от большой литературы в натуралистическом перерождении критического реализма то в конце века театр приобретает иное свойство он становится выражением кризиса всей духовной культуры буржуазного мира.
20299. Значение фактуры, отделки и ткани в историческом и современном костюме 193.5 KB
  Как уже стало понятно за состояние костюмов их создание пошив эксплуатацию и чистку тоже отвечает заведующий ХПЧ как правило это чисто мужская должность которому подчиняется начальник костюмерного цеха. Читатель злорадно хихикая вполне может автора спросить к чему столько подробностей о закулисной жизни театра не пора ли начать рассказ о химической чистке театральных костюмов. Это максимум что может себе позволить рядовой театр оставляя на долю предприятия химической чистки 7080 женских и мужских костюмов пошитых в...
20300. Искусство постмодернизма 375 KB
  Искусство постмодернизма. Постмодернизм – основное направление современной философии искусства и науки. В контексте диалогизма хаос не только провоцируется на ответные выпады но и главное впервые пожалуй становится равноправным участником диалога с художником ПОСТМОДЕРНИЗМ В ИСКУССТВЕ фр. Постмодернизм представляет собой скорее умонастроение интеллектуальный стиль.
20301. Русская режиссура первой четверти XX века 108 KB
  Так как оба сезона Старинного театра предварялись программными статьями Евреинова диссертант соотносит теоретические манифестации и их сценическое воплощение. Примитивность исполнения и наивность чувств вот главные по мнению Евреинова качества средневекового актера. Как показывает автор исследования наиболее принципиальной была для Евреинова реконструкция публики ее непосредственного участия в сценическом действе. Пьеса Евреинова Три волхва должна были стать наглядным примером всетеатральности Средневековья в театре которого...
20302. Особенности применения техники в театре 57.5 KB
  Техника сцены прошлого и настоящего На протяжении всей своей истории театр использовал различные виды техники Уже в античном театре применялись трехгранные поворотные призмы так называемые телари или иначе периакты грани которых несли определенную изобразительную информацию а также знаменитое греческое полетное устройство Бог с машины. Правда для этого нужно особое устройство планшета сцены которое трудно сочетается с современными способами механизации сценического пола. Летали не только по направлениям параллельными рампе но и...