55674

Натхненна спадщина. З історії розвитку культури м.Сміли Черкаської області

Доклад

Педагогика и дидактика

Факти такі. У 19 ст. в містечку існувало дві типографії, в одній із них 1885 року граф Олександр Олексійович Бобринський надрукував своє генеалогічне дерево. 1895 року почала діяти публічна бібліотека при Смілянському народному училищі. На ці ж роки припадає розквіт театру Бобринських.

Украинкский

2014-03-27

291 KB

1 чел.

Автор: Піскун Світлана  Вікторівна, музичний керівник

Смілянського дошкільного навчального закладу №24 «Калинка»

Смілянської міської ради Черкаської області

Натхненна спадщина.

З історії розвитку культури м.Сміли Черкаської області

   

Про розвиток культури та мистецтва Сміли дізнаємось з історичних документів, які зберігаються в смілянських музеях та сімейних архівах городян.

    Факти такі. У 19 ст. в містечку існувало дві типографії, в одній із них 1885 року граф Олександр Олексійович Бобринський надрукував своє генеалогічне дерево. 1895 року почала діяти публічна бібліотека при Смілянському народному училищі. На ці ж роки  припадає розквіт театру Бобринських. В міському історико - краєзнавчому музеї зберігаються афіші, з яких можна судити про репертуар тих часів: так 19 серпня 1895 року відбулася прем’єра комедії «Сваха», 25 вересня 1897 року смілянський глядач побачив «Ревізора» Гоголя, а 3 жовтня 1902 року давали «Тітоньку Анфісу Петрівну».Ще один театр утримувала сім’я Темненків. Тут ставились «Вечорниці» Ніщинського і «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» Кропивницького. На сцені цього театру виступала Марія Заньковецька. Будівля згоріла під час громадянської війни. Темненки і Томпакови володіли також фотосалонами. Фотодокументами, що збереглися до сьогодні, сміляни мають завдячувати саме їх майстерності.

    За царизму дозвіл на гастрольну діяльність надавався генерал – губернатором. За таким дозволом 20 липня 1902 року в Смілі виступав зі своїм оркестром відомий український композитор М. В. Лисенко. Смілянський глядач бачив і великих акторів України: Г. Юру, А. Бучму, А. Ватулю, М. Крушельницького.

    У саду «Ротонди» (на місці теперішнього стадіону «Юність») знаходився купецький клуб, де влаштовувалися гуляння.

    На початку 20 ст. в містечку було два кінотеатри: «Експрес» і «Міраж». У двадцятих роках на заклик комсомолу став будуватися великий кінотеатр у центрі міста. Спочатку він називався «Жовтень». А 1967 року отримав назву «Комсомолець». Старожили згадують таку колоритну деталь, як розмальовану вазами з квітами дерев’яну гальорку.

     1949 року в місті було 6 клубів, 20 бібліотек, 2 кінотеатри.

     У 1950-их роках в місті з’явився парк культури та відпочинку: розставили лави, висадили ялинки, стовпи обладнали гучномовцями, звідки щодня лунала музика. По святкових днях грав духовий оркестр. 1965 року  тут відкрито меморіал Пам’яті з Вічним вогнем. Міський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва.  

     До 1960 року в приміщенні теперішнього Будинку дитячої та юнацької творчості функціонував клуб паровозоремонтного заводу, в прилеглому сквері проходили концерти, танцювальний майданчик був переповнений.. Тричі на тиждень «крутили» кіно в літньому кінотеатрі.

    Ще 1945 року для поліпшення культурно – просвітницької роботи в місті було створено відділ культури. Звання «Заслужений працівник культури України» носить В. В. Ярошенко, який обіймав посаду завідувача відділу культури 22 роки.

    Смілянська земля випестила мистецькі таланти, відомі не лише а Україні, а й у цілому світі.  

Могутній голос маестро

Валентин Пивоваров

                                                (нар. 6.04.1948 р. в м. Біла Церква)

  

 У Смілі пройшли дитинство та юність Валентина Михайловича Пивоварова. Юнаком він опанував робітничу професію слюсаря – електрика, працював у котельному цеху СМЗ. Його товариші згадують, як від надзвичайно могутнього басу тремтіли стіни. Валентин зробив свої перші кроки в захоплюючий світ вокального мистецтва на сцені міського Будинку культури.

    Успішно пройшов конкурсний відбір до Черкаського народного хору. Слухав його сам Анатолій Пашкевич, який згодом порадив талановитому співакові підкоряти академічні висоти.

    Після закінчення Київської консерваторії В. Пивоваров у Київському театрі опери і балету ім.. Т. Шевченка виконує партії Тараса Бульби, Івана Сусаніна, Дона Базіліо. 1979 р. – лауреат міжнародного фестивалю вокалістів «Вердієві голоси». 1988 р. – отримав звання Народного артиста УРСР. Нині маестро Пивоваров співає на сценах оперних театрів світу.

Смілянська лілея

Євгенія Єршова

                                                  (25.12.1925 – 18.02.2009)

  

 Рухлива, допитлива, з казково – фантастичною уявою, дівчинка милувалася білосніжними ліліями на водах Тясмина, вслухалася в гармонію ранку. Природа жила, як і людина,- дихала, думала, мріяла. Навесні пробуджувалася, на зиму завмирала – як персонажі «Лісової пісні» Лесі Українки.

    Ставши дорослою, Євгенія Єршова втілила свої фантазії в життя, станцювавши на сцені Київського театру опери і балету імені Т. Г. Шевченка улюблену героїню – Мавку.

    Пригадалися їй і білі лілії дитинства, коли готувався спектакль «Лілея» Данькевича за сюжетом Т. Шевченка.

   Втіливши ці образи, Євгенія Єршова стала визнаною примою українського балету. !960 року їй присвоєно звання Народної артистки України.

      

Школа мистецтв

    1956 року в Смілі відкрилася музична школа, де навчали грі на баяні та фортепіано. Школа займала колишній будиночок ксьондза біля костелу. Скоро це приміщення не змогло вміщати всіх бажаючих вчитися грі на музичних інструментах, і 1970 року відкривається музична школа № 2 в залізничному районі міста.

    1991 року музичній школі №1 відходить приміщення колишнього міськвиконкому. 1993 року, відкривши ще 3 відділення: хореографічне, художнє, вокальне, - заклад реорганізовується в школу мистецтв. Щороку з її стін виходить 50 випускників. Серед них є дипломанти міжнародних мистецьких фестивалів і конкурсів: Анастасія Гаража – лауреат міжнародного конкурсу юних піаністів ім.. Святослава Ріхтера, Сергій Голубничий – диригент Київського молодіжного оркестру і хору.

    Велику роботу по естетичному вихованню підростаючого покоління в місті проводять дитяча школа мистецтв та музична школа, в яких навчається майже 600 учнів. Учні шкіл займають призові місця на міських, обласних, Всеукраїнських, Міжнародних конкурсах та фестивалях.

     Смілянська школа мистецтв входить у п’ятірку кращих подібних закладів Черкащини.

Хор ветеранів війни та праці

   

     Понад 30 років при міському Будинку культури діє народний самодіяльний хор ветеранів війни та праці. Ідея його створення належить колишньому солдату Великої Вітчизняної війни Порфирію Миколайовичу Гончару, яка реалізувалася 1971 року. Першими хористами стали люди, юність яких була обпалена чорним багаттям війни: колишні танкісти, артилеристи, санінструктори і сапери, розвідники і партизани, працівники тилу.

    Великий внесок у розвиток колективу зробили його перші керівники Олександр Кожем’яка і Володимир Бондаренко. 1972 року колектив отримав свою першу нагороду – бронзову медаль першого Всесоюзного фестивалю народної творчості.

    Учасники творчого колективу – люди різних національностей, характерів, освіти, виховання, життєвого досвіду об’єднались у співочу сім’ю.

    У 20-у річницю хору ветеранів війни та праці було присвоєно звання «Народного».

    Більше двадцяти років керує хором ветеранів людина творчої вдачі Діна Іванівна Осадча. Постійним концертмейстером весь цей час залишається Сергій Петрович Саміченко.

    Смілянський хор ветеранів війни та праці щороку виборює призові місця в обласних оглядах-конкурсах художньої самодіяльності.

Сьогодні в місті Сміла

    До послуг жителів міста  - 5 закладів культури клубного типу. Центром організації  культурного дозвілля, розвитку народної творчості є міський Будинок культури. Тут діють клубні формування, колективи художньої самодіяльності, клуби за інтересами, любительські об’єднання («Ветеран», «Нумізмат», «Садівник»). Парк культури і відпочинку, школа мистецтв, музична школа, краєзнавчий музей, централізована бібліотечна система, фонд якої сягає 270 тисяч книжок, кінотеатр,  клубні установи. Вагомий внесок у розвиток естетичної культури жителів Сміли роблять центри позашкільної роботи – Художньо-естетичний центр і «Родинний дім» БДЮТ, «Берегиня».

Всього в місті 52 колективи художньої самодіяльності, в яких бере участь більше тисячі осіб.

    15 самодіяльних колективів Сміли носять почесні звання «народний» і «зразковий»:

  •  Хор ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці;
  •  Ансамбль козацької пісні «Заграва»;
  •  Ансамбль народної пісні «Барви»;
  •  Жіночий вокальний ансамбль «Жайвір»;
  •  Ансамбль сучасного бального танцю «Надія»;
  •  Ансамбль сучасного бального танцю «Роксолана»;
  •  Ансамбль народних інструментів;
  •  Театр мініатюр «Фурор»;
  •  Хор «Дивоцвіт»;
  •  Хор «Криниця»;
  •  Дитячий ансамбль «Зернятко»;
  •  Ансамбль танцю «Сміляночка»;
  •  Фольклорно-етнографічний ансамбль «Придніпряни»;
  •  Естрадний гурт «Коляда»;
  •  Ансамбль сучасного бального танцю «Глорія»;
  •  Клуб спортивного бального танцю «ЛАДенс»;
  •  Шоу-балет «Шторм»;
  •  Клуб «Вересень»;

             

                                                  

Джаз у Смілі

     Тепер вже стали традиційними фестивалі «Черкаські джазові дні» (з 1988р.), «Джаз-Диліжанс» (з 2000р.) та концерти українських і зарубіжних джазових музикантів. Серед організаторів та постійних учасників цих акцій Сергій Крашенінніков – джазовий піаніст, керівник кількох джаз-ансамблів, лауреат багатьох джазових фестивалів, один із засновників Черкаського джаз-клубу, голова ради громадського об’єднання «Творча майстерня Крашеніннікова».  Зі своїм тріо записав 7 альбомів.

    Музиканту аплодували в Національній філармонії та інших концертних залах України, в джаз – клубах Європи та Америки. С. Крашенінніков і С. Козаченко реалізували спільний проект – перфоменс  «Джаз. Об’єкти. Графіка».

    Сергі́й Крашені́нніков (Крашенінніков Сергій Іванович)  український музикант, джазовий виконавець. Організатор джазових фестивалів «Черкаські джазові дні» та «Джаз-Диліжанс», голова ради громадської організації «Творча майстерня Крашеніннікова». Заслужений артист АР Криму.

Сергій Крашенінніков народився 12 січня 1963 року в місті Свердловськ. Грати джаз почав в студентські роки в Харківському політехнічному інституті. За призначенням переїхав до Сміли. На заводі «Орізон» організував аматорський джаз-ансамбль, який став лауреатом багатьох джазових фестивалів. Був одним із творців Черкаського джазового клубу, став організатором джазових фестивалі «Черкаські джазові дні» та «Джаз-Диліжанс». Разом з Юрієм Гранкіним організував джазовий дует та виступав в численних джаз-клубах Західної Європи. Керівник джаз-тріо, з яким записав 7 альбомів. В квітні 2004 року здійснив тур по США, провів сольний концерт в Чикаго.

В 1998 році став головою ради громадської організації «Творча майстерня Крашеніннікова», яка отримала гранти міжнародного фонду «Відродження» на проведення фестивалю «Черкаські джазові дні» та гастролі музичного перфоменса «Джаз. Об'єкт. Графіка». Організатор численних концертів українських та закордонних музикантів в Черкасах. Організатор та керівник проектів Cherkasy Jazz Quintet та Pelican Quartet. Товаришує з Андрієм Арнаутовим. 

                                         

 
          Коли зрозумів, що джаз це моє? Уже разів із сімсот відповідав на це запитання. У батьків була велика фонотека платівок, і я з дитинства слухав музику на дідусевому програвачі. І якось так трапилося, що слухаючи, виокремлював для себе джазові мелодії. Хоча тоді я ще навіть не знав, що то був саме джаз. Але конкретно цю музику я проніс крізь життя. До речі, платівки та старенький програвач збереглися до сьогодні.

Джаз я слухав, але не збирався його грати. Та й за освітою я не музикант, а інженер. Трохи грав у студентські роки. А про те, що мені справді цікава музика, зрозумів, уже працюючи у Смілі на радіозаводі. Там створив ансамбль.

Мені на вуха скільки «шоколаду» вилили про начебто мої джазові здібності, що діватися нікуди було. Про наш ансамбль дійшли чутки навіть до міністерства, якому належав наш завод.

На початку 90-их наважилися показати себе у справжніх закордонних джаз-клубах й поїхали до Польщі. Це звичайно, був великий ризик: пережили і безгрошів’я, і сумніви. Але той, хто не зупиняється, завжди до чогось приходить.

Бути самоучкою й не мати музичної освіти – для джазу це нормально. Такої музики не навчиш. Практично всі майстри джазу – самоуки.

Рояль – це перший й останній інструмент, на якому я граю. Вважаю, що треба вдосконалюватися в чомусь одному. Ніколи не задумувався над тим, щоб грати на чомусь іншому.

Повністю присвятив себе музиці. Окрім радіозаводу, більше ніде й ніколи не працював. Навряд чи займався б бізнесом, хоча друзі кажуть, що у мене б це вийшло. Люблю джаз, пляжний волейбол та лижі. Жити так, щоб ніщо не напружувало – ось головне моє кредо.

«Черкаські джазові дні» існують з 88-го року. Ми їздили по різних фестивалях і подумали: а чому б не зробити щось подібне і в нашому місті? Надихнуло те, що на перший фестиваль прийшло багато людей. А на третій рік уже й іноземців запрошували. Наступного року святкуватимемо 25-річчя «Джазових днів». Досі фестиваль проходив два дні, а цієї зими розтягнувся вже на три. І до речі, його транслювали онлайн. Ми стали першим українським фестивалем, який наживо показували в інтернеті.

«Джаз-дилижанс» зародився в одному з черкаських барчиків, де ми проводили невеликі музичні тусовки. Спершу літній фестиваль проходив біля фонтана на «Дружбі народів». Попервах це була маленька сцена, та з кожним роком вона «розросталася». А вже зараз це солідне дійство. Отак поступово «Джаз-дилижанс» переріс у вагомий захід. Цього літа літній фестиваль тривав протягом двох днів. Я з цього не нарадуюся!

Така музика під відкритим небом розрахована на широку аудиторію, а не тільки на любителів джазу. Планували збирати суто вітчизняних виконавців, але іноземці самі виявляють бажання приїздити до нас. Зауважу: сьогодні на наші фестивалі музиканти шикуються в чергу.

Перед фестивалями не готую якогось чіткого сценарію. Джаз – це імпровізація. Тому й виходить весело.

Диригент симфонічного оркестру

Сергій ГОЛУБНИЧИЙ

Диригент вищої категорії

Сергій Голубничий – випускник Смілянської школи мистецтв по класу баяна. Учасник і лауреат багатьох музичних конкурсів і фестивалів. З 2002 року працює в Національній чоловічій хоровій капелі. Закінчив Національну музичну академію України, зараз навчається в аспірантурі.

    Як диригент Київського молодіжного оркестру і хору взяв участь в американському турне. Сергій Голубничий – один із провідних молодих диригентів України.Лауреат Першої премії на Другому міжнародному конкурсі диригентів імені Стефана Турчака, 2010 р.

    1998 року Сергій Голубничий отримав диплом з відзнакою Черкаського державного музичного училища імені С. Гулака-Артемовського, де навчався по класу баяна і диригування. Ну а далі була Національна музична академія України імені П.І.Чайковського (кафедра оперно-симфонічного диригування).

    Досвіду молодий і здібний диригент набирався на посаді художнього керівника і головного диригента Київського Молодіжного оркестру і хору. Був головним диригентом Херсонського філармонійного камерного оркестру, диригентом академічного симфонічного оркестру Дніпропетровської обласної філармонії, оперної студії при Національній музичній академії імені П. Чайковського.

    Репертуар диригента Сергія Голубничого величезний. З ним він гастролював у Великобританії, Німеччині, Голландії, Польщі, США, Росії, інших країнах.

    Серед найвідоміших постановок талановитого майстра відмічають балет „Ромео і Джульєтта” Сергія Прокоф’єва в місті Орландо (Флорида, США) 2008 року спільно з “Russian ballet”. А також – комічної опери “Джанні Скіккі” Джакомо Пуччіні того ж року в Національній музичній академії і опер „Розумниця” Карла Орфа та „Фауст” Гуно 2009 року знову в рідній Академії.

   У Київському національному академічному театрі оперети з 2010 р. Остання резонансна постановка маестро – прем’єра оперети Пауля Абрахама „Бал у Савойї”, що відбулася 22-23 жовтня 2010 року в Київському національному академічному театрі оперети та «Україна у піснях і романсах».

                                         

Відомий диригент привітав батька, керівника «Заграви», концертом у Канаді

Сорок років на мистецькій ниві викладач дитячої школи мистецтв   м. Сміла та керівник народного ансамблю козацької пісні "Заграва" Смілянського Будинку культури Володимир Голубничий. Серед його досягнень – не лише відомий в області колектив козацької пісні "Заграва", а й син Сергій, знаний в Україні диригент.

Днями Голубничий-старший відзначив своє 60-річчя. За кілька місяців і очолюваний ним колектив "Заграва" святкуватиме ювілей – 25 років. Саме завдяки Володимиру Голубничому колектив був лауреатом фестивалів у Донецьку, Тернополі, на Київщині. Йому аплодували у Польщі і Росії. Без колективу не обходиться жоден захід у Холодному Яру, не кажучи вже про Смілу. Сам музикант віртуозно грає на баяні, гітарі, кобзі та на інших музичних інструментах. Під час строкової служби у групі радянських військ колишньої НДР був найкращим трубачем у так званому "королівському" полку.

Його молодший син Сергій з п’яти років захопився грою на баяні. Закінчив Черкаське музичне училище, Київську консерваторію, посідав призові місця на конкурсах. Зацікавився ще й диригуванням і вступив на факультет симфонічного диригування Національної академії імені Петра Чайковського. А два роки тому Сергій Голубничий переміг у міжнародному конкурсі імені Стефана Турчака в Києві. Тепер він – головний диригент оперної студії Київської національної музичної академії, і, крім того, диригує в столичному театрі оперети. У складі мистецької групи Києва Сергій Володимирович гастролює по світу. На батьків День народження давали концерти в Канаді, та попри це він був першим, хто привітав його. Не оминуло Володимира Голубничого й офіційне визнання: його нагородили Грамотою Міністерства культури.

«Просто знайома»

Інна Говденко

    Так називається перший лазерний диск молодої естрадної співачки Інни Говденко. Вона дипломант та лауреат багатьох фестивалів: «Веселад», «Чорноморські ігри», «Молода Галичина», володарка гран-прі міжнародного конкурсу «Мир для молоді» (Угорщина», переможниця хіт-параду «12 мінус 2», рекордсменка пісенного хіт-параду «5*5» радіостанції «Промінь».

   2001 рік…Вже в десятий, ювілейний раз, відгриміли фінальні акорди Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні «Молода Галичина», який входить в десятку найпопулярніших  форумів молодих виконавців нашої країни. На цей раз більше ста учасників приймав Новояворівськ Львівської області. Від Черкащини в боротьбу за лауреатство вела переможниця «Чорноморських ігор – 1999», призер і дипломант багатьох пісенних конкурсів – Інна Говденко. Не за роками зрілу майстерність юної співачки відмітило авторитетне журі на чолі із заслуженим артистом, солістом легендарної «Смерічки» Мар’яном Шуневичем. З його рук Інна і отримала диплом лауреата першої премії, оригінальну емблему фестиваля і відеомагнітофон. А потім на гала-концерті смілянка виступала разом з Віктором Павликом, Тарасом Петриненко, Русланою, «Скрябіним»,

    Пісні, які подарували Інні численні перемоги – «Ручеек», «Подари мне Париж» написані смілянином Сергієм Бєлявцевим. Генеральний продюсер Інни – її батько.

    Зараз Інні 27 років. У 2007 році закінчила Київський Національний Авіаційний Університет.  Проживає в місті Київ.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7189. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВЯЗКОСТИ ВОЗДУХА, СРЕДНЕЙ ДЛИНЫ СВОБОДНОГО ПРОБЕГА МОЛЕКУЛ И ИХ ЭФФЕКТИВНОГО ДИАМЕТРА 226.5 KB
  ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВЯЗКОСТИ ВОЗДУХА, СРЕДНЕЙ ДЛИНЫ СВОБОДНОГО ПРОБЕГА МОЛЕКУЛ И ИХ ЭФФЕКТИВНОГО ДИАМЕТРА Цель работы: Определение вязкости воздуха, средней длины свободного пробега молекул и их эффективного диаметра с использованием легко измеряемых ...
7190. Поняття та особливості валютного контролю 559 KB
  Поняття та особливості валютного контролю Відповідальність за порушення валютного законодавства 1. Важливим видом фінансового контролю є валютний контроль - контроль за дотриманням валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю р...
7191. Вивчення модифікаційної мінливості довжини та ширини листкової пластинки берези білої (Betula alba) 231 KB
  Тема: Вивчення модифікаційної мінливості довжини та ширини листкової пластинки берези білої (Betula alba) Розділ І. Теоретична частина. Модифікаційна мінливість. Модифікаційна мінливість - це мінливість. Яка виникає внаслідок впливу факторів зо...
7192. Генетика з біометрією. Робочий зошит для лабораторних робіт 2.76 MB
  Робочий зошит для лабораторних робіт з дисципліни Генетика з біометрією для студентів ІІ курсу біолого-технологічного факультету Зміст МОДУЛЬ № 1 Цитологічні основи спадковості ЗАНЯТТЯ №1. Вступ. Методи дослідження в генетиці ЗАНЯТТЯ №2. Будова кліт...
7193. Психолого-педагогічні основи діяльності працівників пожежної охорони 704 KB
  Вступ Мета, завдання та зміст курсу Психолого-педагогічні основи діяльності працівників пожежної охорони його місце у змісті пожежної освіти. Значення психолого-педагогічних знань для спеціаліста пожежної охорони. В умовах глобальних зрушень в...
7194. Генетика и наследственность. Конспект лекций 5.47 MB
  Введение в генетику -предмет генетики, -виды наследственности, -виды изменчивости, -история развития генетики, -место генетики в системе биологических наук, -задачи ветеринарной генетики, -методы исследовании используемые в генетике...
7195. Земельное право 247.5 KB
  Общие положения. 1. Дисциплина Земельное право включена в федеральный компонент цикла общепрофессиональных дисциплин ГОС ВПО по специальности 030105.65, 030500.68 Юриспруденция. 2. В современных условиях возрастает роль земельного права в пров...
7197. Земельне право. Земельне право як галузь права 817.5 KB
  Земельне право Лекція № 1. Земельне право як галузь права. План I. Предмет земельного права. II. Поняття земля, земельна ділянка та земельні ресурси. III. Методи земельного права. IV. Поняття земельного права V. Система земельного ...