55678

Методи групової роботи при вивченні математики

Научная статья

Педагогика и дидактика

Групові форми навчання основні відомості та загальні рекомендації Групова форма навчання – це така форма організації навчальних занять за якої певній групі студентів ставиться єдине навчальне завдання для розв’язання якого потрібне об’єднання...

Украинкский

2014-03-27

169 KB

5 чел.

Міністерство  аграрної  політики  та продовольства України

Маслівський    аграрний  технікум ім. П.Х Гаркавого

Білоцерківського національного аграрного університету

Методи групової роботи при вивченні математики

                             

                    

2013

Укладач: Моргун Олена Геннадіївна, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Маслівського    аграрного  технікуму ім. П.Х Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуті декілька інноваційних методів групової роботи та надані методичні рекомендації щодо їх використання при вивченні математики.

Для вчителів математики загальноосвітніх шкіл та викладачів вищих навчальних закладів I – II рівнів акредитації.

Методи групової роботи при вивченні математики

Вступ

У зв`язку  з  оновленням, удосконаленням   системи  освіти виникає потреба  у адекватних часу інноваційних технологіях. Саме життя вказує на необхідність переглянути зміст і технологію навчання. Метою роботи кожного викладача має бути підвищення якості знань, зміна традиційних авторитарних форм навчання на особистісно орієнтовані.

 Не секрет, що сьогодні існує протиріччя між швидким ростом обсягу знань та зменшенням кількості навчального аудиторного часу, відведеного на вивчення дисципліни. Викладач змушений видавати велику кількість інформації за обмежені проміжки часу, а студент – засвоювати цю інформацію. Викладання в цих умовах має бути звернене до творчого мислення студентів, до організації їх самостійної активної діяльності. А це вимагає впровадження нових активних форм і методів навчання, які компенсують зменшення кількості аудиторних годин якісним, інтенсивним навчанням, стимулюють інтерес студентів, виявляють та розвивають їх творчі здібності, стимулюють прагнення до самонавчання та саморозвитку.

Традиційне заняття – заняття, під час якого викладач повідомляє,передає знання, формує уміння і навички, спираючись на пояснення нового матеріалу, його відтворення студентами, оцінює відповіді. Традиційне заняття має переважно репродуктивний характер. Викладач є єдиною ініціативно діючою особою навчального процесу.

Інноваційні технології навчання, нетрадиційний підхід до навчання створюють у студентів бажання займати не просто активну, а ініціативну позицію у навчальному процесі. Непросто засвоювати запропонований викладачем матеріал, але пізнавати світ, вступаючи з ним в активний діалог, самому шукати відповіді та не зупинятися на знайденому.

У цьому напрямку і ведуться пошуки, спрямовані на перетворення традиційного навчання на живе зацікавлене вирішення проблем.

Особливе місце серед новітніх активних форм займає групова навчально-пізнавальна діяльність студентів.

Групові форми навчання

(основні відомості та загальні рекомендації)

Групова форма навчання – це така форма організації навчальних занять, за якої певній групі студентів ставиться єдине навчальне завдання, для розв’язання якого потрібне об’єднання зусиль усіх членів групи, їх тісна взаємодія.

Особливе значення методики групової діяльності полягає в тому, що дитина розглядається, насамперед, як активний і незмінний її учасник. Саме під час колективної діяльності створюються сприятливі умови для активізації резервних можливостей студентів.

Використання групової форми навчальної діяльності відкриває можливості співпраці, взаємостосунків, пізнання навколишнього світу.

Правильно організована групова робота сприяє підвищенню пізнавальної активності, розвитку розумових операцій, формуванню потреби у спілкуванні, передачі думок, участі в діалогах, спільній роботі слабких студентів із сильнішими, сприяє розвитку впевненості у власних силах та формуванню адекватної самооцінки. Відбувається також розвиток стосунків студента з іншими членами групи, залучення ізольованих студентів до спільної діяльності, створюється позитивний емоційно-психологічний клімат, який сприяє особистісному самовираженню, самоствердженню  та посиленню взаємодопомоги. Формуються такі якості, як активність, ініціативність, товариськість.

Переважно використовуються такі форми групової діяльності:

  •  робота в парах;
  •  робота в трійках;
  •  робота в малих групах (4-6 осіб).

Групова навчальна діяльність не може бути єдиною формою роботи на навчальному занятті. Її мають доповнювати фронтальна та індивідуальна робота. Вона пов’язана також із застосуванням активних методів навчання, особливостями яких є навчання у ситуаціях, максимально наближених до реальних (імітації, рольові ігри, методи колективного обговорення тощо). Узвязку з цим розглянемо деякі методи групової навчальної діяльності.

Робота в парах

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволить набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловитись та активно слухати. В умовах парної роботи час на активне мовленнєве спілкування значно збільшується (приблизно у 7-8 разів порівняно з традиційними індивідуальною та фронтальною формами навчання). Парна робота може бути використана  як при засвоєнні, закріпленні, так і при перевірці знань. Основне місце у парній роботі належить взаємоконтролю.

Організовується робота  таким чином:

  1.  Студенти читають надане завдання та інформацію до його виконання.
  2.  Визначають, хто буде говорити першим.
  3.  Висловлюють свої думки,погляди з проблем по черзі.
  4.  Доходять спільної думки.
  5.  Визначають, хто буде оголошувати результати роботи.

На заняттях з математики  під час роботи в парах можна виконати завдання, які за інших умов потребують великих затрат часу. Серед них можуть бути такі:

  •  вивчити означення, теорему, формули;
  •  перевірити знання означення, теореми, формул;
  •  обговорити розв’язання задачі, доведення теореми;
  •  скласти алгоритм розв’язання задачі, доведення теореми;
  •  розв’язати задачу, довести твердження.

Робота в малих групах

Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпраці (співробітництва).

Спочатку викладач об’єднує студентів у малі групи і кожна з них обирає собі назву (якщо група буде визначатися лише за номером, то його бажано зясувати шляхом жеребкування).

Після цього групи отримують  завдання. Студенти за короткий час (3-5хв.) повинні виконати це завдання та оголосити  результати роботи своєї групи.

Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати роботу:

  1.  Швидко розподіліть ролі у групі:

Спікер (керівник групи):

  •  зачитує завдання групи;
  •  організовує порядок виконання;
  •  пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
  •  заохочує групу до роботи;
  •  підводить підсумки роботи;
  •  за згодою групи визначте доповідача.

        Секретар:

  •  коротко і розбірливо веде записи результатів роботи своєї групи;
  •  як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні підсумків або допомоги доповідачеві;

Спостерігач:

  •  стежить за часом;
  •  заохочує групу до роботи.

Доповідач:

  •  чітко висловлює думку групи;
  •  доповідає про результат роботи групи.
  1.  Починайте висловлюватись спочатку за бажанням, а потім по черзі.
  2.  Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне – не перебивайте один одного.
  3.  Обговорюйте ідеї, а не особи студентів, які висловили цю ідею.
  4.  Утримуйтеся від оцінок та образ на адресу учасників групи.
  5.  Намагайтеся в групі дійти спільної думки, кожна думка  має право на існування.

Рекомендовані завдання для роботи в малих групах:

  •  самостійно опрацювати тему, для вивчення якої студенти мають необхідну базу знань;
  •  розв’язати задачу, довести твердження;
  •  скласти алгоритм розв’язання задачі, доведення теореми;
  •  дослідити функцію та побудувати її графік.

«Синтез думок»

Серед студентів обирають експертів (4 студенти), розпорядника часу (1 студент); всі інші студенти розподіляються на 4 групи (А, Б, В, Г).

Для цієї ділової гри викладач пропонує проблемну ситуацію, яка має 4 складові (підпроблеми), кожна з яких є наслідком із попередньої. Викладач пропонує групі А розв`язати першу підпроблему; студенти групи А обговорюють цю ситуацію певний час і результат передають групі Б. потім працюють студенти групи Б  і аналогічно свій результат передають групі В, і так само група Г отримує результат від групи В та передає свій результат експертам, які дають повний аналіз роботи усіх груп.

Розпорядник часу строго слідкує за роботою всіх груп протягом заняття.

Підсумки заняття підводить координатор гри (викладач).

Рекомендовані теми, під час вивчення яких можна застосувати цей метод:

  •  «Спрощення виразів»;
  •  «Перетворення графіків функцій»;
  •  «Загальна схема дослідження функції та побудова графіка».

«Інсценування конференції»

Серед студентів обирають 4 експерти та розпорядника часу. Інші студенти  розподіляються на 4 групи. Кожна група може обрати собі назву.

Члени усіх чотирьох груп одночасно обговорюють одну і ту ж саму проблемну ситуацію, запропоновану викладачем. Через певний час після того, як кожна група прийшла до якогось висновку, збираються представники від кожної групи і приймають єдине рішення цієї проблемної ситуації, яке доводиться до відома експертів. Експерти аналізують роботу усіх груп і вірність прийнятого рішення.

 Розпорядник часу слідкує, щоб усі чітко дотримувалися регламенту.

У кінці заняття координатор гри (викладач) підводить підсумки.

Рекомендовані теми, під час вивчення яких можна застосувати цей метод:

  •  «Показникова функція»;
  •  «Логарифмічна функція»;
  •  «Розв’язування вправ на знаходження проміжків монотонності та екстремумів функції»;
  •  «Елементи комбінаторики».

«Пазли»

Серед студентів обирають експертів (4 студенти) та розпорядника часу ( 1 студент ). Всі інші студенти розподіляються на 4 групи.

 Кожній групі пропонується своя проблемна ситуація. Через певний час представник кожної групи передає своє рішення експертам. І тепер уже експерти, на основі отриманих відповідей, приймають остаточне рішення.

Розпорядник часу слідкує, щоб всі чітко дотримувалися регламенту.

  У кінці заняття координатор гри (викладач)  підводить підсумки.

Рекомендовані теми, під час вивчення яких можна застосувати цей метод:

  •  «Тригонометричні функції»;
  •  «Обернені тригонометричні функції»;
  •  «Тіла обертання»;
  •  «Об’єми многогранників»;
  •  «Обєми та площі поверхонь тіл обертання».
  •  Експертами можуть бути студенти іншої академічної групи, старшокурсники,  які вже вивчили тему, що розглядається на занятті.

«Ажурна пилка»

(варіант 1)

Студенти розподіляються на 5 груп по 4 особи; один студент – розпорядник часу, чотири – експерти.  

Кожній групі пропонується  4 проблемні ситуації, на кожну із яких відповідає окремий студент групи, і через певний час передає своє рішення конкретному експерту. Кожний із чотирьох експертів збирає відповіді на одне конкретне питання, аналізує їх і приймає остаточне рішення.

Розпорядник часу слідкує, щоб усі чітко дотримувалися регламенту.

В кінці заняття координатор гри ( викладач ) підводить підсумки.

Рекомендовані теми, під час вивчення яких можна застосувати цей метод:

  •  «Перетворення графіків тригонометричних функцій»;
  •  «Розв’язування тригонометричних рівнянь»;
  •  «Об’єми многогранників»;
  •  «Об’єми тіл обертання».

«Ажурна пилка»

(варіант 2)

До розгляду студентів пропонується чотири проблемні ситуації.

Студенти поділяються на чотири групи по чотири студенти, які умовно мають свої літери: А, Б, В, Г. Протягом 10-15 хвилин кожен студент вчиться-працює в «домашній» групі. Потім викладач об’єднує студентів ( по одному з кожної групи) в «експертні» групи, де кожен з них стає експертом свого питання і навчає інших тому, що він навчився в «домашній» групі.

Після цього іде перевірка і оцінювання отриманих знань.

У першій групі доповідає будь-яка літера, крім А (доповідає те, чому її навчила А). Групи 2, 3, 4 порівнюють інформацію і записи літер Б, В, Г і виставляють бали літері А. У другій групі доповідає будь-яка  літера, крім Б і т. д.

В кінці заняття викладач  підводить підсумки.

Рекомендовані теми, під час вивчення яких можна застосувати цей метод:

  •   «Многогранники»;
  •  «Тіла обертання»;
  •  «Площі поверхонь тіл обертання».

Кейс-метод

Кейс-метод є інтерактивним методом навчання, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності.

Цей метод:

  •  дає змогу оцінити ефективність раніше прийнятих рішень;
  •  розвиває підприємницькі навички;
  •  сприяє мобілізації всіх отриманих знань для розробки практичних рекомендацій щодо вирішення тієї чи іншої проблеми;
  •  забезпечує синтез теорії з практикою;
  •  сприяє розвиткові винахідливості, вмінню вирішувати проблеми.

Мета кейс-методу – поставити студентів у таку ситуацію, за якої їм необхідно буде приймати рішення. При опрацюванні кейса студенти повинні визначити істотні і другорядні факти, визначити основні проблеми та знайти шляхи їх вирішення. Акцент робиться на самостійному навчанні на основі колективних зусиль. При цьому роль викладача зводиться до спостереження та управління роботою студентів. Студент, опрацьовуючи кейс, має вивчити факти (означення, теореми, формули), зробити висновки, узагальнення і визначитися із способами розв’язання поставлених задач. Більш того, студент повинен вміти висловити і відстояти свої позиції.

При складанні кейса необхідно дотримуватися певних правил. Зміст кейса повинен відображати навчальну мету. Кейс може бути коротким чи довгим, може викладатися конкретно чи узагальнено. Слід утримуватися від надмірно насиченої інформації та інформації, яка не має безпосереднього відношення до теми, що розглядається. Кейс має містити дозовану інформацію, яка давала б можливість студентам швидко зрозуміти суть проблеми та містила необхідні дані для її вирішення.

Технологію навчання за кейс-методом можна організувати за методикою, яку пропонує В. Ю. Стрельніков

  •  «входження» і розуміння ситуації;
  •  постановка діагнозу, з`ясування можливих причин появи симптомів;
  •  визначення стратегічних питань і ключових проблем (виявлення справжньої причини);
  •  вироблення стратегічних альтернатив (пошук варіантів рішень);
  •  оцінювання і вибір альтернатив (вибір оптимального рішення);
  •  захист, обґрунтування рішення.

До кожного з цих етапів ставимо відповідне завдання:

  •  уважно прочитати кейс, ознайомитися з ситуацією.
  •  виявити проблему, узагальнити і проаналізувати інформацію;
  •  розвинути гіпотези, уточнити проблеми;
  •  сформувати альтернативні рішення;
  •  оцінити альтернативи, скласти перелік переваг і недоліків кожної з них;
  •  підтвердити продуктивність рішення, обґрунтувати переваги.

Завдання роздаються студентам завчасно, формуються групи по 3-4 особи, які індивідуально обговорюють кейс, виявляють проблему, приймають рішення. На практичному занятті  кожна група студентів виступає з власними гіпотезами, в ході дискусії вони оцінюються, зазначаються переваги і недоліки кожної з них. Викладач виконує роль диспетчера процесу співтворчості — генерує запитання, фіксує відповіді, підтримує дискусію, спрямовуючи її хід на вирішення постановленої проблеми.

Перевагою кейс-методу є те, що під час розв’язання кейса студент не тільки отримує знання та формує практичні навички, але і виявляє свої особисті якості, розвиває систему цінностей, професійних позицій та життєвих установок.

Рекомендовані теми, під час вивчення яких можна застосувати цей метод:

  •  «Тригонометричні функції»;
  •  «Обернені тригонометричні функції»;
  •  «Степенева функція»;
  •  «Тіла обертання».

Метод проектів

Проект – це спосіб досягти дидактичної мети шляхом детального вивчення проблеми, в результаті якого зявляється кінцевий продукт певного виду. Проект залучає студентів до спільної роботи, розвиває навички колективної роботи, покладає відповідальність за результат роботи не на викладача, а на студентів. Застосування проектної методики підвищує інтерес до вивчення математики  шляхом розвитку внутрішньої мотивації. Проектна робота є неоціненним способом використання комунікативних умінь, набутих в аудиторії. І цінність її полягає не лише в кінцевому результаті, а і у процесі руху до нього, що створює можливості творчого розвитку студента.

Проектна робота:

  •  зосереджена на вивченні змісту теми вцілому;
  •  ставить у центр уваги теми, які викликають інтерес у студентів;
  •  побудована на співпраці, а не на конкуренції;
  •  веде до справжньої інтеграції вмінь та обробки інформації з різних джерел;
  •  має кінцевий продукт, що надає проекту реального значення;
  •  мотивує, стимулює, захоплює, зміцнює впевненість у собі, розвиває самостійність;
  •  сприяє поглибленню знань з дисципліни та розвиткові пізнавальних здібностей.

Можна виділити такі типи проектів:

  •  дослідницький;
  •  творчий;
  •  рольовий;
  •  практичний.

Повномасштабний проект передбачає три основні етапи:

  •  планування роботи в аудиторії;
  •  виконання проекту;
  •  аналіз та моніторинг роботи.

Особливості планування проекту – це висунути проблему, яка дійсно може зацікавити студента, обрати тип проекту, визначитися із способами та тривалістю його реалізації, розв’язати питання кількості зайнятих студентів (виконати поділ на групи, розподілити обов’язки, визначити поле діяльності для кожного учасника проекту), прогнозувати конкретні результати, обговорити шляхи представлення результатів.

Виконання проекту починається зі складання плану роботи. Після цього відбувається збір інформації, розв’язання задач, оформляється кінцевий результат, готується презентація. Використання новітніх інформаційних технологій при вивченні математики відкриває для студентів нові можливості оформлення проектів: створення мультимедійних презентацій у програмі Microsoft Power Point. Кожен із учасників готує звіт про особисту участь у створенні проекту.

Останній етап роботи над проектом передбачає аналіз роботи в групах, дискусії та відгуки, контроль та самоконтроль (при відсутності контролю може втратитись мотивація). Важливо підкреслити важливість постійного контролю протягом всього процесу підготовки та виконання проекту (Що зроблено? Що важко зробити? Що не вдалось зробити? Яка допомога потрібна?)

Оцінювання проектів може бути поточним і підсумковим. Поточне оцінювання здійснюється на різних етапах проекту і включає оцінювання роботи групи за короткими звітами, опитуванням. Підсумкове оцінювання повинно враховувати якість змісту продукту та якість його презентації. Поняття «якість змісту» включає послідовність, оригінальність, відповідність темі та завданням проекту, рівневі знань студентів. Під «якістю  презентації» слід розуміти чіткість, логічність, послідовність, різноманітність, уміння робити презентації, участь усіх членів групи в презентації.

Метою використання методики проектів під час вивчення математики є забезпечення зв’язків між аудиторною роботою і реальним життям, досягнення балансу між володінням теоретичними знаннями та практичними навичками і вміннями, прищеплення студентам навичок ефективного навчання та творчого мислення.

Рекомендовані теми, під час вивчення яких можна застосувати цей метод:

  •  «Застосування похідної»;
  •  «Застосування визначеного інтеграла»;
  •  «Координати і вектори у просторі».

Методичні рекомендації  щодо комплектації груп

Організація групової діяльності студентів розпочинається з комплектації груп.

Враховуючи рівні пізнавальної активності та математичні здібності, студентів можна поділити на чотири типологічні групи:

I.  Студенти,  здібні до математики, які вміють самостійно працювати та творчо мислити, легко засвоюють і відтворюють теоретичний матеріал,  вміють розв’язувати задачі.

II. Студенти, які мають достатній рівень знань з математики, володіють навичками самостійної роботи, вміють засвоювати. аналізувати та узагальнювати матеріал, розв’язувати задачі та виконувати творчі завдання, але для цього їм потрібно більше часу та допомога викладача.

III. Студенти з середнім рівнем математичних знань. Їх вміння та навички відповідають обов’язковим результатам навчання. Вони застосовують матеріал за зразком, аналогією, розв’язують лише стандартні задачі. Навчальна діяльність цих студентів потребує постійного контролю з боку викладача.

IV. Студенти з низькими навчальними можливостями, які слабо сприймають і засвоюють теоретичний матеріал, не вміють розв’язувати навіть елементарні задачі. Ці студенти не володіють такими мисленнєвими операціями як аналіз, синтез, узагальнення, виділення суттєвого тощо. Вони потребують постійної допомоги та контролю з боку викладача.

Розподіляють студентів за типологічними групами шляхом спостереження за їх навчальною діяльністю, аналізу результатів виконання письмових робіт, проведення анкетування чи тестування.

На основі типологічних груп створюються навчальні групи:

  •  гомогенні (до їх складу входять студенти лише однієї типологічної групи);
  •  гетерогенні ( до них входять студенти різних типологічних груп).

Гетерогенні групи можуть формуватися двома способами:

  1.  До складу однієї навчальної групи входять студенти усіх чотирьох типологічних груп.
    1.  До складу однієї навчальної групи входять студенти двох типологічних груп (I і II або III і IV)

Ці групи (чи пари) можуть комплектуватися за принципом вільного взаємного вибору студентів або ж за вибором викладача.

Найоптимальніша кількість членів навчальної групи 4-5 осіб. За більшої кількості ускладнюється робота студентів, виникають труднощі у спілкуванні між ними, знижується  інтерес до навчання.

Важливо, щоб кожна група обрала собі керівника (студента-асистента). Він розподіляє завдання між студентами, керує роботою, перевіряє і узагальнює результати роботи членів групи, надає їм допомогу. Викладач від студентів-асистентів отримує інформацію про рівень засвоєння навчального матеріалу кожним студентом групи.

Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення групової роботи

Тривалість групової роботи може коливатися від 5 до 35 хвилин. Структура заняття при цьому може бути різною, однак основні етапи такі:

  1.  Організаційний етап.
  2.  Створення проблемної ситуації, мотивація навчання.
  3.  Оголошення теми і формулювання мети заняття.
  4.  Ознайомлення студентів із завданнями для кожної групи та надання інформації, необхідної для їх виконання.
  5.  Робота в групі (центральна частина заняття).
  6.  Спільне обговорення виконаних завдань.
  7.  Підведення підсумків заняття.
  8.  Оцінювання роботи кожної групи та окремих її членів.
  9.  Запис домашнього завдання.

Мотивація є своєрідним налаштуванням на ефективний процес пізнання. Студент має бути зацікавленим у навчанні, усвідомлювати, що і навіщо він зараз буде робити.

Визначення мети викладачем під час проектування заняття з використанням групової форми організації навчальної діяльності є обов’язковою і важливою процедурою. Без чіткого і конкретного визначення і усвідомлення студентами результатів їхньої пізнавальної діяльності, групова форма навчання може сприйнятися ними як ігрова, не пов’язана з навчальним процесом.

Щоб сприяти успішності навчання, формулювання очікуваних результатів заняття з використанням групової форми організації навчальної діяльності, повинні відповідати таким вимогам:

  •  висвітлювати діяльність на занятті студента, а не викладача ( “Після цього заняття студенти зможуть…”);
  •  чітко відбивати рівень навчальних досягнень, який очікується в результаті заняття: обсяг і рівень засвоєння знань, розвитку навичок і умінь(“…пояснити зміст поняття… ”,  “…визначати властивості…”, “…порівнювати значення…”, “…розв’язувати задачі…”, “…складати алгоритми…”, “…будувати графіки…” і т. д.);
  •  містити шкалу, за якою можна було б виміряти отримані результати (точність і повнота пояснення, кількість наведених прикладів);
  •  бути коротким, чітким  і абсолютно зрозумілим і для студентів, і для викладача.

Після того, як мета заняття визначена, викладач повинен надати студентам достатньо необхідної інформації (створити теоретичну базу) для того, щоб на її  основі вони змогли виконувати поставлені завдання. Це може бути міні-лекція, колективне чи індивідуальне опрацювання роздаткового матеріалу, обговорення домашнього завдання, робота з комп’ютером. Для економії часу можна подавати інформацію для попереднього самостійного опрацювання, а на занятті можна, при необхідності, прокоментувати деякі терміни, поняття, твердження і  організувати невелике опитування.

Робота в групі – центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, набуття практичних навичок, тобто досягнення результатів навчання.

В залежності від способів комплектації навчальних груп розрізняють два основні види групової роботи:

  •  недиференційована (всі групи одержують однакові за змістом та складністю завдання);
  •  диференційована ( групи одержують різні за змістом та складністю завдання).

Під час недиференційованої групової роботи всі студенти групи можуть виконувати завдання в однаковому обсязі або студенти типологічних груп I і II виконують завдання в більшому обсязі, а студенти груп III і IV – в меншому.

Під час диференційованої групової роботи завдання ділять на менші за обсягом, і одне з таких завдань виконує кожна група або кожна група опрацьовує одну й ту ж тему, використовуючи різні джерела знань (група розв’язує одне і те ж саме завдання, використовуючи різні методи, прийоми, підходи).

Розрізняють диференційовану і недиференційовану роботу студентів і в межах однієї групи. Під час недиференційованої роботи студенти спільними зусиллями виконують запропоновані завдання однакової складності. Диференційована робота в групах є складнішою. Студенти отримують завдання різної складності відповідно до своїх здібностей.

Обов’язковою є така послідовність і регламент проведення групової роботи:

  1.  Інструктування (викладач пояснює учасникам про мету вправи правила, послідовність дій, кількість часу на виконання завдання, запитує, чи все зрозуміло учасникам).
  2.  Обєднання в групи і розподіл ролей.
  3.  Виконання завдання (при цьому викладач виступає як організатор, координатор та помічник, надаючи учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним).
  4.  Презентація результатів виконання вправи  (панорама задач, оголошення отриманих розв’язків, демонстрація побудованих графіків тощо).
  5.  Усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх колективного обговорення або за допомогою інших прийомів.

Важливе значення під час заняття відіграють відносини викладача і студента, відносини між студентами в групі та між групами в аудиторії. Викладач у груповій навчальній діяльності керує роботою кожного студента опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність студентів. Стосунки між викладачем та студентами набувають характеру співпраці, оскільки педагог безпосередньо втручається в роботу груп тільки в тому разі, коли в студентів виникають запитання і вони самі звертаються за допомогою.

При підведенні підсумків заняття  важливо не лише визначити чи досягло воно своєї навчальної мети і в якій мірі отримані результати збігаються з очікуваними, але й підкреслити, як спільна діяльність студентів вплинула на відносини між ними. Адже групова форма навчання, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює тих, хто навчається, один від одного. А навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення людини до спілкування, взаємодопомоги, співпраці, а також самореалізації.

Особливої уваги вимагає оцінювання роботи студентів під час групової навчальної діяльності.

Методичні рекомендації щодо застосування групової діяльності під час вивчення нового матеріалу

Цю освітню технологію можна використовувати на різних типах занять.

При вивченні нового матеріалу спочатку можна провести фронтальний огляд нового навчального матеріалу, а потім детальніше вивчити його в групах.

Наприклад, при вивченні теми «Графіки та властивості тригонометричних функцій», пригадавши означення тригонометричних функцій та поняття періодичності функції, викладач вводить поняття періодичності тригонометричних функцій. Після цього студентам пропонується розглянути побудову графіків тригонометричних функцій в групах (кожній групі – одна тригонометрична функція).

Під час групової самостійної діяльності викладач контролює та направляє в правильне русло роботу студентів, надає допомогу, робить коментарі.

По закінченні опрацювання нового матеріалу, обов’язковим є його колективне обговорення. Представники кожної з груп висвітлюють результати своєї праці. Студенти уважно слухають, задають питання, роблять відповідні записи у зошитах.

Для того, щоб з'ясувати рівень засвоєння знань студентами, наприкінці заняття можна провести фронтальне опитування або тестування.

Методичні рекомендації щодо застосування групової діяльності під час набуття та закріплення практичних навичок

На цих заняттях групова робота є найпродуктивнішою. Після перевірки домашнього завдання та актуалізації опорних знань, кожній групі можна запропонувати на картках 8-12 задач різного рівня складності (по принципу «від простого до складного»). Студенти працюють над задачами, обговорюючи шляхи та способи розв’язання, допомагаючи один одному. Можливий варіант, що перед розв’язанням певного виду задач, типову вправу коментовано розв’язують на дошці. На розв’язання задач  відводиться 20-25  хвилин.

Наприклад, на занятті «Розв’язування тригонометричних рівнянь» роботу в групах можна організувати за планом:

  1.  Лінійні тригонометричні рівняння.
  2.  Рівняння, що зводяться до квадратних.
  3.  Однорідні тригонометричні рівняння першого степеня.
  4.  Однорідні тригонометричні рівняння другого степеня.
  5.  Рівняння, що розв’язуються методом розкладання на множники.
  6.  Рівняння, які є рівністю двох однойменних тригонометричних функцій.
  7.  Тригонометричні рівняння, які розв’язуються за допомогою введення допоміжного кута.

Після цього представники груп, яких призначають асистенти або викладач, пояснюють біля дошки розв’язання задач. Решта студентів рецензують це розвязання, роблять висновки.

Для перевірки набутих навичок можна провести самостійну роботу на розв’язування тригонометричних рівнянь різних типів різними способами.

Методичні рекомендації щодо застосування групової діяльності під час узагальнення та систематизації знань

Групову діяльність  тут можна організувати таким чином: спочатку провести узагальнення і систематизацію теоретичного матеріалу методом опитування біля дошки чи фронтального опитування, а розв’язання задач організувати по групах. А можна у груповій формі провести узагальнення та систематизацію як теоретичного матеріалу, так і практичного.  

Наприклад, розглянемо заняття узагальнення та систематизації знань по темі «Перпендикулярність прямих і площин у просторі».

Студенти розділяються на п’ять груп

Теоретичний матеріал також поділено на п’ять основних частин:

Перпендикулярність прямих у просторі.

Перпендикулярність прямої і площини.

Властивості перпендикулярних прямої і площини.

Перпендикуляр і похила. Теорема про три перпендикуляри.

Перпендикулярність площин.

По кожному з питань виступає один студент від кожної групи. Він формулює означення і доводить теорему, використовуючи малюнок, який зображено на моніторі комп’ютера.

Після висвітлення теоретичного матеріалу для розминки спочатку можна розвязати  задачі усного характеру. Малюнки до них демонструються на моніторі компютера. Весь комплекс задач теми, як і теоретичний матеріал, розбито на пять типів:

Задачі на доведення.

Похилі та їх проекції.

Задана точка рівновіддалена від вершин трикутника або чотирикутника.

Задана точка рівновіддалена від сторін трикутника або чотирикутника.

Задана точка проектується у вершину або на сторону трикутника чи чотирикутника.

Кожна група готує по одній задачі кожного типу. Потім по представнику  з кожної групи демонструють розвязання задачі на дошці (можна використати метод «панорама задач»).

Висновки

Групова навчальна діяльність студентів на заняттях як новітня інтерактивна технологія має значні переваги порівняно з іншими методами, а саме:

  •  допомагає створювати на занятті умови для формування позитивної мотивації навчання студентів;
  •  дає можливість здійснювати диференціацію та індивідуалізацію навчання;
  •  сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими студентами, забезпечує інтерактивність мовлення;
  •  забезпечує високу активність усіх студентів;
  •  сприяє зростанню відповідальності кожного студента за результати своєї праці;
  •  сприяє спілкуванню, взаємодопомозі і співпраці студентів їх розвитку, створює сприятливий психологічний  клімат на занятті;
  •  підвищує результативність навчання.

Основними психолого-педагогічними умовами ефективності застосування групової діяльності студентів є:

  •  поєднання групового навчання з іншими формами та методами роботи;
  •  застосування різних видів групової діяльності;
  •  дотримання чіткої структури заняття;
  •  взаємна відповідальність і звітність у групах;
  •  повна взаємодовіра та взаємодія між членами групи;
  •  управління і корекція діяльності груп з боку викладача.

Важливо сказати також і про критерії ефективності застосування групової діяльності студентів:

  •   навчальна успішність студентів групи;
  •  активність студентів під час навчання;
  •  задоволеність студентів формою організації навчання;
  •  рівень розвитку навчальної групи як колективу;
  •  рівень взаємосприйняття студентами товаришів по групі.

Література

  1.  Закон України “Про інноваційну діяльність.
  2.  Бурлака Я. Л., Вихрущ В. О.  Про форми організації навчальної діяльності школярів//Радянська школа.—1984.--№5.
  3.  Лийметс Х.Й. Групповая работа на уроках.—М.: Знание, 1975.—62 с.
  4.  Нор К. Ф. Технология организации групповой учебной деятельности. – Николаев, 1998. – 75 с.
  5.  Полонский В. Б., Рабинович Е. М. Учимся решать задачи по геометрии. – К.: Магістр – 8, 1996.
  6.  Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. -- К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
  7.  Раухман А. С., Сень Я. Г. Усні вправи з геометрії для 7—11 класівю -- К.:  Рад. Школа,1989.
  8.  Цукерман Г. А. Зачем детям учиться вместе? -- М.: Просвещение,1983.
  9.  Чередою И. Н. Формы учебной работы в средней школе. -- М.: Педагогіка, 1988. – 166с.
  10.  Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. -- К.: Партнер, 1997. – 193 с.     


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68889. Види проектування 90.5 KB
  Лінія горизонту і точка сходу є особливістю зображення і реально не існують в тривимірному просторі. Проте наше завдання отримати картину тривимірного зображення, тобто двомірну тверду копію (на екрані, на папері). Очевидно, що картина залежатиме від положення ока.
68890. Управління палітрою 65.5 KB
  Стандартний драйвер egavga.bgi використовує RGBI - систему роботи з кольором (Red,green,blue,intensity). На базі трьох кольорів шляхом їх змішування і установки низької або високої яскравості свічення формується апаратно зумовлена палітра.
68891. Виведення тексту 46.5 KB
  Виведення тексту на екран в графічному режимі має ряд відмінностей від подібних дій в текстовому режимі. Відмінність полягає в тому, що всі дії проводяться тільки із строковими константами і змінними, числова ж інформація повинна заздалегідь перетворюватися в строкову (процедура Str).
68893. Дочерние окна. Общие сведения 68 KB
  Все сообщения приложению фактически обрабатывались оконной процедурой этого самого единственного окна. Предположим что на окно положили какой-либо объект обладающий совокупностью функций и особенностей отображения внутри вашего окна. Они получили название Дочерние окна управления.
68894. Ресурсы. Способы хранения данных программы 78 KB
  Общие сведения о файле ресурсов В большинство программ для Windows включаются пользовательские значки которые Windows выводит на экран в левом верхнем углу строки заголовка окна приложения. Кроме этого Windows выводит на экран значок программы в списках программ меню...
68895. Ресурсы (меню) 82 KB
  Вы просто определяете структуру меню в вашем описании ресурсов и присваиваете каждому пункту меню уникальный идентификатор. Вы определяете имя меню в структуре класса окна. Когда пользователь выбирает пункт меню.
68896. Ресурсы (быстрые клавиши) 48 KB
  Чаще всего быстрые клавиши используются в программах для дублирования действий обычных опций меню. Однако быстрые клавиши могут выполнять и такие функции которых нет в меню. Например в некоторых программах для Windows имеется меню Edit которое включает в себя опцию Delete...
68897. Многозадачность и многопоточность 61 KB
  Многозадачность (multitasking) – это способность операционной системы выполнять несколько программ одновременно. В основе реализации этого принципа на персональных ЭВМ лежит использование операционной системой аппаратного таймера для выделения отрезков времени (time sliced) для каждого из одновременно выполняемых процессов.