55690

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Научная статья

Педагогика и дидактика

З одного боку творчість передбачає багатство вибору й відсутність обмежень кимось зі сторони натомість педагогічне управління як складова навчального процесу і як різновид управління взагалі характеризується певними обмеженнями будьякої діяльності у тому числі звичайно і творчої. Марина Олександрівна Горбач

Украинкский

2014-04-23

54 KB

3 чел.

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Марина Олександрівна Горбач

Учитель української мови та літератури

Краматорська школа № 22 Донецької області

Актуальність проблеми управління розвитком творчої особистості як однієї з основних педагогічних проблем  виявляється в необхідності  глибокого дослідження. Це спричинено змінами, що відбуваються в соціально-економічному розвитку країни, та оновленням процесу освіти. Щоб адекватно реагувати на ті зміни, які відбуваються в суспільстві, людина повинна активізувати свій творчий потенціал. Життя вимагає від кожного випускника школи здатності до постійної самоосвіти та саморозвитку, уміння критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання й уміння для творчого розв’язання проблем. Тому одне із завдань сучасного вчителя – допомогти дитині розкрити свої творчі здібності. За цих умов гостро постає необхідність у виявленні механізмів, які забезпечують управління творчою діяльністю учнів.

Державні та регіональні документи звертають особливу увагу на творчий розвиток особистості. Державна національна програма «Освіта»(Україна ХХІ століття)   передбачає необхідність створення умов у навчальних закладах для розкриття здібностей, нахилів і талантів дитини, закладених у ній природою, а в Законі України про загальну середню освіту визначено мету шкільної освіти, в основі якої – інтелектуальний розвиток особистості. Регіональна програма впровадження компетентісно-орієнтованого підходу в навчально-виховний процес звертає увагу на важливість усебічного розвитку особистості, здатності до сприйняття новацій і змін, готовності до вирішення будь-яких нестандартних завдань.

Отже, у роботі вчителя одним із першочергових напрямків діяльності є  постійне вдосконалення організації творчої діяльності учнів.

Але виявляється, що педагогічне управління та творча діяльність – процеси, які містять протиріччя.  З одного боку, творчість передбачає багатство вибору й відсутність обмежень кимось  «зі сторони», натомість педагогічне управління як складова навчального процесу і як різновид управління взагалі характеризується певними обмеженнями будь-якої діяльності, у тому числі, звичайно, і творчої.

На мій погляд, для досягнення оптимальних результатів творчої співпраці учитель повинен виважено спланувати свої дії для подальшої роботи з учнем, враховуючи передусім індивідуальні особливості   учасників процесу  (див. схему). Часто відомості про уподобання дитини, коло її захоплень, улюблену книгу, найзаповітнішу мрію, найбільш привабливий колір, урешті-решт про знак зодіаку можуть стати тією ланкою, якої так не вистачає для досягнення ефективного кінцевого результату.

На основі власного досвіду роботи можу сказати: творча співпраця можлива тільки за наявності факторів, які забезпечують стійкість та очікуваний результат. На мою думку, з боку учня це:

  •  готовність до дослідницького ризику;
  •  інтерес до нетрадиційних форм роботи;
  •  прагнення досягти досконалості;
  •  повага до доброти;
  •  бажання працювати;
  •  прагнення зберегти індивідуальність.

Зрозуміло, що існує багато зовнішніх чинників, вплив яких не завжди можна передбачити, тому  учитель повинен не тільки володіти певними знаннями та інформацією, а й уміти керувати процесом. Чинниками, які сприяють успішність роботи педагога за будь-яких обставин, є:

  •  ґрунтовне знання предмета;
  •  різноманітність захоплень;
  •  безкорислива допомога;
  •  стабільні вимоги та чесна оцінка;
  •  індивідуальний творчий інтерес до учня;
  •  співпраця з батьками дитини в досягненні мети;
  •  спокійне ставлення до учня та повага до нього.

Як констатує Л. Мартиросова, педагогічне управління, на відміну від інших варіантів управління у сфері освіти (наприклад, управління розвитком школи), усебічно спрямоване на особистісну сферу людини, гранично  враховує «людський фактор», часто унеможливлює адміністративні моменти. У даному випадку педагогічне управління як мяка форма регулювання стосунків учителя й учнів  (у тому числі й авторитарних дій) та сприятливих умов співпадають.

Але вибір форм, методів і засобів навчання характеризують  управлінські вміння вчителя вивчати та аналізувати дані своєї роботи та оцінювати їх ( у тому числі й у порівнянні з очікуваними результатами), виділяти головні та другорядні суперечності й встановлювати причини, планувати хід взаємодії учасників ситуації, корегувати управлінський вплив на навчальний процес відповідно до наявних обставин. За таких умов визначальною для вчителя повинна бути орієнтація на спостережливість, працездатність, почуттєвий зміст уявлень, мислення, можливі асоціації, увагу, фантазію, перцепцію, пам’ять – чинники, які є обов’язковими складовими етапів процесу творчості:

  •  постановки задачі та добору необхідної інформації;
  •  розгляду задачі з різних боків;
  •  доведення розпочатої справи до завершення.

Від того, наскільки грамотно, вдало і своєчасно учитель виявить недоліки, проаналізує їх та усуне, залежить повнота реалізації творчого задуму, який зможе реалізуватись у прагненні до всього нового, допитливості, нестандартному мисленні, фантазуванні, незамкненості, відданості справі, здатності до ризику та експерименту. Зрозуміло, що шлях до успіху не буває легким, тому на будь-якому етапі творчої співпраці учитель повинен уміти:

  •  забезпечити учня ґрунтовними знаннями;
  •  за потреби переконати в необхідності заучування нецікавого матеріалу;
  •  надати умови, за наявності яких дитина зможе використовувати свої переваги;
  •  підтримувати в учня упевненість в успіху;
  •  навчати школярів простежувати між предметні зв’язки;
  •  доводити важливість уміння досліджувати та аналізувати ситуації;
  •  досягати наполегливості, прагнення доводити справу до кінця.

Запорукою успішної творчої співпраці є не тільки вимогливість учителя до учня, а й передусім до самого себе, що виявляється у вільному та впевненому користуванні певними вміннями – умінням організовувати навчання відповідно до особистих навичок та результатів учнів, умінням консультувати учня, умінням утримуватися від несвоєчасного втручання в процес творчої діяльності учнів, умінням здобувати максимальну користь із хобі, захоплень та індивідуальних нахилів, умінням переконувати, умінням виробити ефективні шляхи співпраці з батьками, умінням вільно використовувати доступні джерела інформації.

Упевнена, що те, наскільки бистрим, рухливим, гнучким та оригінальним виявиться мислення школяра, залежить від упроваджених учителем методів і форм роботи, а також запропонованої ним системи завдань. Упродовж останніх років надаю перевагу таким формам роботи, як:

  •  традиційно ґрунтовне вивчення програмового матеріалу;
  •  опрацювання додаткової літератури;
  •  дослідницько-пошукова робота (добір матеріалу, підготовка доповідей у класі, укладання каталогів);
  •  дивергентні завдання (завдання з безліччю відповідей, способів виконання);
  •  вирішення проблемних ситуацій (вирішення протиріч, завдання на пошук нових знань);
  •  завдання з редагуванням текстів, виправленням, усуненням помилок;
  •  рецензування матеріалу;
  •  питання вчителю;
  •  термінологічна робота;
  •  «заочні» екскурсії-подорожі (тренування за методом керованої уяви на основі використання прочитаних творів шкільної програми, додаткової літератури (сучасних газет, журналів, брошур, рекламівок), прослуховування аудіозаписів, перегляду відеоматеріалів;
  •  самоосвітня діяльність учня;
  •  використання комп’ютерних технологій.

Важливим змістовним  джерелом розвитку пізнавального інтересу учнів та їхньої творчості є, на мій погляд,  впровадження в практику роботи вчителя діалогу культур. Зазвичай до цієї педагогічної технології звертаються вчителі іноземних мов з метою допомогти школярам краще пізнати національно-культурні та соціально-історичні досягнення інших народів й глибше усвідомити цінність самобутності кожної нації. Але досвід роботи переконує, що під час вивчення української мови та літератури дітям часто стануть у нагоді  знання про розвиток інших держав, відомості про суспільні процеси, які відбувалися в тих чи інших країнах. Важливим аргументом щодо такої точки зору є уроки, на яких розглядаються питання місця української мови серед інших слов’янських мов і мов світу, теми про літературну мову і  мову діалектів, мову української діаспори. На уроках літератури, вивчаючи творчість Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, представників українського красного  письменства першої половини ХХ століття та письменників-емігрантів, учитель не може обмежитись лише  відомостями про літературний процес на українських землях. Для того, щоб учні краще усвідомили причиново-наслідкові зв’язки між подіями, якими позначилося життя діячів української культури в цілому, вони повинні мати уявлення про ті чинники та обставини, які впливали на світоглядні переконання і творчість наших співвітчизників за кордоном.

Безперечно,  кожний учитель повинен усвідомлювати, що залучити дитину до розуміння та збереження рідної культури, мови,  традицій, звичаїв можна через виявлення поваги та толерантності до «Іншого»: особистості, культури, релігії.   

 Одним із принципів  технології діалогу культур є співпраця і співтворчість. Оскільки для школярів дуже цікаво шукати «цікаве у звичайному», яскравим прикладом співпраці «автор-учитель-учень» може бути використання матеріалів міжнародних виставок-проектів. Автор однієї з них зазначав, що своїм проектом він хотів вплинути на ставлення людей до проблеми збереження навколишнього середовища, але виявилось, що в усьому світі матеріали фотовиставки (на фото) викликали приголомшуючі схвальні відгуки, оскільки те, що було зображене на них, нікого не змогло залишити байдужим. Саме тому виставка французького фотографа та фотожурналіста Яна Артюса-Бертрана «Земля з неба» має не тільки багатий виховний потенціал, а й надає прекрасну можливість думати, учити та творити.   

Отже, працюючи з дітьми, педагог повинен дбати не тільки про навчання та виховання, але й про те, як навчити дитину творчо осмислювати побачене, почуте, прочитане, щоб потім дитина змогла творчо творити. 


ЛІТЕРАТУРА

1. Державна національна програма «Освіта»(Україна ХХІ століття). – К.: МО України, 1994.

2. Закон України про загальну середню освіту// Освіта України. – 1999. – 23 червня.

3. Регіональна програма удосконалення управління освітою: мета, завдання, шляхи реалізації // Педагогічна скарбниця Донеччини, №2, 2002р.

4. Ампілогова Л. Нові підходи до вивчення й узагальнення досвіду // Директор школи, №36 (372), 2005р.

5. Гин А.А. Приёмы педагогической техники: Свобода выбора. – Луганск: Янтарь, 2003.

6. Липатова И.А. Приобщение учеников к творческой деятельности – Санкт-Петербург, 2005г.

7. Мартиросова Л.Д. Педагогическое управление как фактор развития творческого потенциала учащихся. Автореферат. – Ростов-на-Дону, 2008г.

Марина Олександрівна Горбач

Учитель української мови та літератури

Краматорська школа № 22 Донецької області


УЧИТЕЛЬ

|

УЧЕНЬ

Толерантність

    Активність

Саморегуляція

Емоційність

Темперамент

Товариськість

Нонконформізм

Здатність до загостреного сприйняття


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65771. Фазы национального движения и национальный вопрос в программах и деятельности политических партий Украины и Белоруссии 19.61 KB
  В ходе третьей фазы обретала жизнь завершенная социальная структура и движение подразделялось на консервативно-клерикальное либеральное и демократическое крылья каждое из которых имело свою собственную программу Либеральные и консервативные партии...
65773. Современная концепция маркетинга 69.59 KB
  В настоящее время в теории маркетинга выделяют 5 концептуальных подходов к его организации. Концепция чистого маркетинга может быть кратко охарактеризована девизом Производить то что продается а не продавать то что производится.
65775. Опасности, возникающие в повседневной жизни и безопасное поведение 212.5 KB
  Понятие пожарной опасности Понятие пожарная опасность емко и многогранно. В этом случае пожарная опасность обуславливается видом объекта степенью горючести обрабатываемых производимых или потребляемых материалов технологической культурой производства и степенью точности...
65776. Вестфальская система МО 14.33 KB
  Закончившаяся поражением Франции и триумфальной победой бисмарковской Германии привела к установлению недолгого Франкфуртского мира ставшего третьей модификацией Вестфальской системы международных отношений. Эта война закончившаяся тотальным поражением Германии Японии и их союзников создала...
65777. ИСТОРИЯ И ОРГАНИЗАЦИЯ ДЕЛОПРОИЗВОДСТВА В БЕЛАРУСИ 593.5 KB
  В этот период утверждается система органов центрального и местного управления определяется состав документов регламентирующих все стороны государственной и частной жизни. Статуты широко известные в государственных учреждениях разных инстанций послужили образцом для писцов последующих десятилетий и источником грамматических средств...
65778. Белоруссия и Литва в составе Российской империи (РИ) 20.57 KB
  Территория современной Беларуси окончательно вошла в состав Российской Империи 26 января 1797 года в день состоявшегося деюре упразднения польского государства. После присоединения Беларуси к России имперское правительство начало проводить политику направленную на нивелировку...
65779. Национальный вопрос во внутренней политики Российского государства (1905-1917 гг.) 48 KB
  В начале 20 в. в национальной политике России существовало 3 болевые точки: а) Польский вопрос (не получил развития в ходе революции, т.к. национальное движение формировалось не по национальному признаку, а по классовому); б) Украинский вопрос, представлявший для России вопрос внешнеполитический...