55693

Національне виховання на уроках розвитку зв’язного мовлення

Реферат

Педагогика и дидактика

На жаль, нині ми маємо надзвичайно мало патріотів, котрі щиро вболівають за майбутнє та теперішнє держави. Чому це так? Тому, що відсутня відповідна політика держави, а як відомо «відсутність такої політики» - також політика.

Украинкский

2014-03-27

207.5 KB

16 чел.

Національне виховання

на уроках розвитку зв’язного мовлення

(теми для написання творів на основі поезій Ліни Костенко)

Підготувала матеріал:

Вчитель мови та літератури

Старосамбірської ЗСШ №2

Желем  Христина Миронівна

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…2

Національне виховання учнів на уроках розвитку

зв’язного мовлення …………………………5

Написання творів………………………………………………………………….5

Висновки …………………………..20

Список використаної літератури……………………………………………….25

Вступ

Патріотизм - це гордість досягненнями й культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості й ідентифікація себе з іншими членами націй, прагнення захищати інтереси Вітчизни й свого народу. Історичне джерело патріотизму - століттями й тисячоріччями закріплене існуванням держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах утворення націй і національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості.

На жаль, нині ми маємо надзвичайно мало патріотів, котрі щиро вболівають за майбутнє та теперішнє держави. Чому це так? Тому, що відсутня відповідна політика держави, а як відомо «відсутність такої політики» - також політика. Щоб відродити патріотичний дух в людей, необхідно реформувати освіту та культуру. Адже виховання дітей - наша спільна справа. Оскільки ми - українці, то наш ідеал досконалої особистості має відповідати виховному ідеалу українців, сформованому на основі народних традицій, християнської моралі і загальнолюдських духовних цінностей. Що ж ми маємо сьогодні? Школярі вважають, що українською мовою потрібно користуватись лише на уроках, українською розмовляти не престижно, українські книжки читати не цікаво. Чому це так? Дуже просто - для українського школяра не створені умови, щоб любити рідну українську мову.

Справа в тому, що ми і досі не ведемо нормальної пропогаднивно-виховної роботи. Не потрібно боятись цього слова, адже якщо пропаганду робити на благо і розвиток країни, то це лише позитивна річ.

Щоб займатись вихованням молоді, необхідно думати як молодь. Молодь любить фільми - дайте їм фільми про українських міцних спортсменів, які перемагають усіх, про українську козацьку звитягу (адже ми маємо чим пишатись), про українських героїв, бійців повстанської армії, адже вони боролись з подвійним злом, вболівали за власну державу. Показуйте фільми з українськими традиціями, українськими бойовими мистецтвами.

Зараз фактично немає місця, де можна безкоштовно, або хоч за мінімальну плату займатись спортом, туризмом, покращувати свої здібності у мистецтві. Крім того, що молодь такої можливості наразі позбавлена, так це ще й не популярно. Тому держава повинна зробити так, аби бути здоровим і вести здоровий спосіб життя стало мегапопулярним.

Кожна молода людина має пишалась тим, що вона українець, і про це дитині потрібно наголошувати з дитинства. Українець - це має бути гармонійна особистість, головною рисою якої є, найперше, - безмежна відданість Богові і Батьківщині. Іншими важливішими властивостями є:

- високий рівень розвитку інтелекту, фахова підготовка;

- усвідомлення обов'язку служити своєму народу, Батьківщині;

- любов до народу, засвоєння його культури, традицій, національна гордість;

-  свідомість національної і людської гідності;

-  справедливість;

- здатність поступитися власними амбіціями, якщо цього вимагають суспільні інтереси:

- гуманність, доброзичливість, чуйність не лише на словах, а й на

ділі;

- моральна чистота, свідомість юнацької і дівочої честі, подружньої вірності, батьківської відповідальності, стриманість, підкорення статевих почувань принципам моралі;

- пошана до батьків, до старших;

- працьовитість, наполегливість у досягненні мети;

- вміння володіти собою;

- свідома дисципліна;

- охайність у всьому: одежі, житті, роботі;

- чемність, ввічливість, висока культура спілкування.

Отже, виховання молоді можливе через:

- ЗМІ

- Фільми та мультики

- Музику

- Створення нормальних умов для заняття спортом, туризмом.

- Створення умов, коли б молоді люди вживали менше алкогольних напоїв та тютюнових виробів

- Виховання поваги до сімейних та державних інститутів…

Дмитро Павличко каже: «Кожна передача, яку веде Савік Шустер, нагадує спеціально придуманий провокаційний сеанс розколу українського суспільства. Ведучий вдає об'єктивного, безстороннього коментатора, але насправді на передачі завжди виникає і загострюється конфлікт між двома ворогуючими сторонами. На жаль, ментальність українського народу ще перебуває під натиском ідеологічних нашарувань комуністичних часів, за яких усе, що українське, винищувалось, а все, привнесене російською історіографією, культурою і мовою, оцінювалось як найновіші, «прогресивні» досягнення в розвитку українства. В цій ситуації ворогуючі сторони легко зорганізувати. І наслідувати телепередачі Шустера намагаються майже всі українські телеканали: найбільшою їхньою радістю стала політична корида.»1

Те, що стоїть за поняттям «національного виховання», вимагає у нинішній Україні важкої, щоденної та чесної праці кожного на своєму місці. Сьогодні замало тільки говорити про «виховання любові до рідної землі, її історії, відновлення і збереження історичної пам'яті». Ці високі слова треба врешті-решт перевести у площину практичних кроків. Бо що таке національне виховання? Це складний (часто повний суперечностей і розчарувань) шлях молодої людини до того місця, на якому вона зможе принести найбільше користі для свого народу, не розриваючи з тим народом зв'язку, але й водночас відчуваючи з його боку повагу й турботу про себе як особистість.

Українці - винятковий народ у тому плані, що їх за саме тільки українство, за мову, за відчуття природженої національної відокремленості від інших народів переслідувано і мордовано упродовж століть. Бути свідомим українцем - це за всіх часів означало перебувати в небезпеці. Ця свідомість завжди осявала любов'ю до героїв, державників,які своїм жертовним патріотизмом, землею, мовою, діяльністю і часто своєю кров'ю, пролитою в збройній боротьбі за національну незалежність, були пов'язані з Україною. А тому відновлення української державності 1991 року - це, безперечно, відновлення уваги й пошани нашого народу до великих українсько-руських князів Володимира-Хрестителя, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, до великих українських гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, до великих будівничих українського державницького духу Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.2

Любов до своїх, національно рідних великих людей може і буде об'єднувати кожен народ. А що для цього треба? Треба знати їх!

Народ, який не шанує своїх провідників і геніїв, залишається відсталим, нецікавим ні для себе, ні для інших націй…

Тема курсової роботи: проаналізувати здійснення виховної роботи на уроках української мови за допомогою творів Ліни Костенко.

Завдання курсової роботи: розробити тематику творів для 10-го і 11-го класів, які мають виконувати виховну функцію, тобто дозволять проведення національного виховання на уроках розвитку зв’язного мовлення.

Актуальність полягає в тому, що твори Ліни Костенко є дуже вдячним матеріалом на уроках української мови в школі.

Практична цінність: цей матеріал можна використати на уроках з розвитку мовлення.

Метод аналізу: описовий.

Національне виховання учнів

на уроках розвитку зв’язного мовлення

Написання творів

«Твір - вид тренувальних вправ, який передбачає самостійний виклад учнями їхніх думок, почуттів, суджень.».3 У творі виявляється багатство лексики, володіння фразеологією, знання граматики, орфографічно-пунктуаційна грамотність, уміння змістовно, логічно, послідовно викладати думки, загальний розвиток школяра, начитаність, його виховання, уподобання та ін. Така творчість є важливим засобом у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Користуючись словом, учень усвідомлює свої позиції, утверджується в своєму особистому ставленні до добра і зла. Слово рідної мови стає могутнім чинником утвердження любові до рідної України.

Щоб виховати національно свідомого громадянина я пропоную теми творів для десятого і одинадцятого класів із поезії Ліни Костенко.

Багатий і тривожно-напружений духовний світ нашого сучасника в ліриці Ліни Костенко несе на собі печать високого індивідуального переживання. Це слова долі, а не біографії. А доля говорить мовою вічних питань буття і духу людського. Вічне ж - воно й вічно актуальне й злободенне.»4

На мою думку, для старшокласників будуть цікаві для написання творів наступні теми та цитати до них:

«Хто так спотворив нас?

Хто має з того втіху - приписувати нам зображення чуже?!»

[2; с. 260]

Я хотіла б звернути увагу учнів на нашу сплюндровану державу. Щоб вони замислились над її плачевним станом і що можна змінити. «1970-і рр. історики визначають як «період безжального викорінення І всього, що містило хоча б найменший натяк на українську самобутність». Антиукраїнська мовно-культурна політика в усіх галузях суспільного життя поєднувалася з терором, розв'язаним проти опозиційної режимові інтелігенції. У цей час було стероризовано всіх учасників руху опору 60-х рр.. На початку 1972 р. радянські спецслужби провели масові політичні арешти, ув'язнивши багатьох його діячів. Проте й після цього режимові не вдалося повністю придушити національно-визвольну боротьбу. У 1970-х в першій пол. 1980-х рр. русифікація всіх сфер життя освіти, науки, виробництва, засобів масової інформації, культури - відзначалась особливою інтенсивністю. У1978 р. була видана постанова про посилення вивчення і викладання російської мови та літератури».5

Я вважаю, що десятикласникам обов'язково потрібно подати й наступну тему:

«Не треба правду говорить цвітасту

Вона сьогодні проста і страшна» [2; с. 261]

Нашу Батьківщину розграбовують, глумляться над нею. Створюють неправдиву історію нашої України. Це і є страшна правда. Над тим повинні замислитись учні, бо вони наше майбутнє і наша надія. У такому творі учень пише про свої позиції, про своє ставлення до Батьківщини «Нас душили віками, забороняли нашу культуру, мову, а мий сьогодні боїмось рішуче ворохнути пальцем на захист наших святинь, не дай Боже скажуть, що ми застосовуємо силу, примус, щоб... вернути те, що в нас відібрали. На початку незалежності була хоч якась регламентація: такий-то відсоток видань українською мовою, такий-то - російською. А зараз про те й чутка запала, «прогрес пішов всіма шляхами. Та й як має бути інакше, коли наші провідники один за одним так запопадливо піклуються захистом російськомовного населення? А хто ж піклуватиметься про нас? А це ж було гаслом Помаранчевої революції - відродження українства, України!»

Сьогодні будь-який крок вбік від української мови впевнює всіх, хто нею нехтує, що її можна не вивчати, зневажати, глумитися з неї. В той час, коли увесь світ бореться за свої мови (Росія, мові якої ніщо не загрожує, приймає закон про її захист).»'Тож в якій державі ми живемо?

Тему без якої не можна обійтись, я думаю така:

«Що вберегли ми що надбали,

щоб дітям в спадок передать?!» [2; с. 262]

Подумаймо, чи бережемо ми нашу історію, рідну мову, наші традиції?Як ми ставимося до батьків? А, отже, чого ми навчимо своїх дітей і внуків? А вони своїх? «Ми ж себе на кожному кроці нівечимо: слухаємо російську «попсу», бо не хочемо власної естради, читаємо чужомовні книги, бо майже не друкуємо своїх, дивимось «імпортні» фільми,розтерзали свої кіностудії, уславлюємо чужі армії, наприклад польських орлят або енкаведистські зграї, а синів свого народу ворогами цього народу називаємо, віддаємо церкви під московську митрополію, у нас був організований Кремлем голокост, але його «не було» і т. д. Хто ж за це матиме добрі почуття? Хіба лише співчуття...»6

Не менш важливою буде для старшокласників така тема:

«Спасибі предки за духовний спадок!

Трагічна доля ваших Фермопіл

де хлопчаки стріляють із рогачок

в очниці прадідівських черепів» [2; с.263]

«Шануй батька і матір свою» - так говорить Божа заповідь. Потрібно шанувати батьків, дідів і всю родину, а також пам'ять про предків. Бо саме вони намагалися зробити усе, щоб ми тепер жили у вільній незалежній державі. «Царі забороняли українську мову, комуністичні диктатори фізично винищували її носіїв. Це були відверті вороги українського народу. Боротьба проти них гартувала націю. З тої боротьби народились пророки нашої державності, тому що боротьба за свободу мови завжди була боротьбою за свободу і незалежність нації. А що нині? Маємо державу, проти якої не хочемо й не хочемо боротися, бо за багатьма зовнішніми предметами - це наша національна організація. Але парадоксальним чином, наша державність стала щитом нашого найпідступнішого ворога.»7

Нашу історію паплюжать, тому актуальною для сьогодення буде тема:

«Уроків історії не вчимо»

[2; с.267]

Українська мова - це українська освіта, українська політика. Якщо є українська освіта, то є правдива, не викривлена радянськими підлабузниками українська історія, де шанують воїнів УПА, де поважають і визнають на офіційному рівні геноциди 1921-1922, 1932-1933 та 1947 років, котрі забрали життя мільйонів людей, знищили село - колиску української мови та культури. Якщо є мова то є Батьківщина.

«Давно помічено: рідної мови найчастіше цураються ті, хто не знає історії України. І це найтяжчий спадок минулого. Отже, поглиблене вивчення історії України та української мови повинно стати прерогативою у наших школах усіх типів. Нині вищі навчальні заклади України приєднуються до Болонського процесу. Це прогресивна справа, однак вивчення історії України та української мови професійного спрямування там не є в переліках обов'язкових дисциплін. Тож мусимо для себе зробити певні застереження й залишити ці дисципліни для вивчення в повному обсязі. Тільки так ми зможемо мати повноцінного студента, а згодом спеціаліста і патріота.»8

Щоб учні виросли справжніми українцями, потрібно запропонувати їм скласти твір на тему:

«Звикли до правди мої вуста

Нащо їм чорне вино лукавства?»

[2; с. 260]

Ми повинні виховувати справжнього громадянина України. Це людина, яка любить свою Батьківщину, рідну мову, батьків, свою історію. Це людина, яка не любить брехні, хамства та зла. «Лихо, що переслідує Україну, зумовлене руйнацією ментальності української людини. У Східній Україні під російським впливом значно поглибилися такі типово українські риси менталітету, як висока мораль, охайність і чистота в побуті, культ краси і толерантність. Послабилося прагнення до знань. А з історії відомо, що в XVII столітті майже всі діти в Україні навчалися в школах. Датський представник у Росії Юст Юль писав у 1709 році: «Козаки ходять до церкви з молитовниками в руках, тоді як московіти, навіть бояри, неписьменні й навіть не знають початків віри... Усе населення  козацької  України  відзначається  великою  ввічливістю  і охайністю, усі одягаються чисто і в чистоті тримають будинки».9 На мій погляд, потрібною для старшокласників тема:

«Поети - це біографи народу

а в нього біографія тяжка» [2; с. 268]

Мова - це інструмент патріотизму, породжений українським народом упродовж віків. Це той величний скарб, котрий вартий життя. Здавна відоме правило, що, щоб знищити народ, достатньо просто знищити його мову, що й намагалися зробити з українцями російські, польські, німецькі загарбники. Мовою людина думає, мовою вона живе, зрештою вона живе у мові. Все, що нас оточує, дане нам рідною землею, а ця земля далася українському народові кров'ю патріотів, націоналістів, які боролися за свій народ, за свою мову. Саме про цю страшну правду пишуть поети. Саме вони пишуть історію нашого народу. «Мовну політику завжди розробляє і впроваджує в життя еліта. Особлива відповідальність лягає на неї в період виходу з колоніальної залежності і побудови самостійної країни. Справа відновлення зруйнованого експансією чужої мови середовища потребує великих цілеспрямованих зусиль. Процес національного самоствердження, повернення своїй мові і культурі її законних прав має здійснюватися поступово, але твердо й неухильно. Паралельно, безперечно, має відбуватися економічне піднесення, зростання добробуту людей, але економічний поступ нездійсненний без національно-культурного відродження».10

Надзвичайну вагу має наступна тема:

«Віддайте мені все. Віддайте мені мову,

якою мій народ мене благословив» [2; с.537]

Мелодійна, багатогранна, чарівна. Така вона - українська мова. Незмінна і незамінна, шармовита, мова кохання і найсильніших почуттів, мова романтичних пісень і посмішок. І ми повинні бити на сполох, бо її у нас забирають, викорінюють з усіх сфер існування. А коли не буде мови -не буде держави.

«Мова - явище незмірно глибше і важливіше, ніж засіб спілкування між людьми. У мові концентрується сама сутність людського буття людини, історичного буття народу».11 Тому мова є важливим атрибутом розбудови будь-якої спільноти, зокрема, громадянського суспільства, є важливим, як зазначав ще свого часу відомий німецький мислитель Й.Гердер, «будівельним блоком» національної ідентичності «Чи має нація щось дорожче, ніж мова її батьків? У мові втілене все надбання її думки, її традицій, її історія, релігія, основа її життя, все її серце і душа. Позбавити народ мови - значить позбавити його єдиного вічного добра.»12

Найболючіша тема, яку обов'язково потрібно запропонувати учням, є:

«Двомовність - як роздвоєне жало

Віки духовної руйнації

Змія вжалила серце нації»[2; с. 549]

Однією з найактуальніших проблем Української держави є білінгвізм, тобто двомовність. В Україні, яка має свою національну мову, чомусь половина жителів розмовляє російською мовою. Де ж патріотизм корінного населення держави? Соромно за те, що ми українці, не можемо до кінця усвідомити, що рідна мова - це наше головне багатство.

«Особливим фактором російщення є найпопулярніший масмедійний засіб - телебачення. Зокрема на останньому подавання різних шоу, авторських передач, телефільмів, серіалів, естради, кліпів,включно з туристичними програмами, циклами про здоров'я і т. ін. йде домінантно російською. Частка українського продукту культури у вітчизняних засобах є просто мізерною в усіх сферах, включаючи пісенність, естраду, відео- і телефільми, освітнє і здоровельне мовлення, вона затоплюється брудним потоком російськомовного продукту.

Практично на всіх каналах порушується встановлене правило паритету української та російської мов. Тим більше, що організатори і ведучі передач пускають їх зазвичай «в російську мовну стихію». З погляду лінгвосоціології двомовні канали - це абсурд, який забезпечує перемогу одній, відомо якій, мові. Адже не має франко-англійських каналів в Канаді чи франко-фламандських у Бельгії. Це парадокс: якщо, наприклад, у Польщі всі канали польськомовні, в Чехії - чеські, то в Україні україномовний українець є упослідженою меншиною, позбавленою бодай одного повністю українського загальнонаціонального каналу!

Українська мова не є требуваною ні в урядах, ні на виробництві, і тільки частково в освіті, де теж домінує цинічний лібералізм і окозамилювання. Українська мова виявилася непотрібною мільйонам громадян, які на поч. 90-х готувалися до української мовної ужитковості, а тепер не бачать в цьому практичної потреби.»13

«І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!»[2; с.538]

Ті, хто не люблять України, нищать її, загаджують. Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок, задля того щоб нас легше було викорінити і знищити. І ми повинні з цим боротися.

«Державницький світогляд передбачає проведення активної, цілеспрямованої мовної політики, орієнтованої на виховання національно свідомої мовної особистості. Держава має дбати про мову як знаряддя національної єдності. Вся історія, весь тернистий шлях української мови в різних імперіях показує, що з мовою вели постійну боротьбу, не допускаючи її в писемну практику, згодом у книжні, нехудожні стилі, в мову освіти, особливо вищої, в мову науки. Проголошення незалежної Української держави із державним статусом української мови мало б змінити суспільні функції мови. Однак залишена в спадок Україні національно-мовна політика СРСР породжує труднощі виховання носіїв української мови.»14

«Стоять озера в пригорщах долин

Луги цвітуть у придорожній смузі» [2; с.544]

Цю тему я пропоную для написання твору-опису. Хай учні опишуть мальовничу красу свого рідного краю і села, Карпат, парку і т.д. Я б хотіла, щоб вони зрозуміли, що наша Україна неповторна.

«Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу

Віддайте мені ліс і річечку в лугах» [2; с.537]

Наша ненька Україна дуже красива. І річки, і ліси, і поля... Одинадцятикласники повинні самі описати цю безцінну красу…

Також я пропуную до тематики творів і такі цитати з поезій Ліни Костенко.

1. «Хто так спотворив нас?

Хто має з того втіху -

приписувати нам зображення чуже?!»

Цитата: «Це ж треба мати сатанинський намір,

чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами

та ще й у всьому звинуватить нас!» [1;с.123]

2. «Не треба правду говорить цвітасту
Вона сьогодні проста і страшна»

Цитата: «Той самий чад, ті ж самі казани,

лиш інший диявол дрова підкидає.» [2; с.550]

3. «Що вберегли ми
що надбали

щоб дітям в спадок передать?!»

Цитата: «Куди йдемо?

Який лишаєм слід?

Хто пам'ять змив як дощик акварельку?

Все менше рук

що вміють сіять хліб

Все більше рук

                що тягнуть все у пельку.»

[2; с.260]

4. «Спасибі предки за духовний спадок!
Трагічна доля ваших Фермопіл

де хлопчаки стріляють із рогачок

в очниці прадідівських черепів»

Цитата: «Всі хочуть булави, всі борються за власть.

Та й буде булава - як макова голівка.

Отак поторохтять, і знову хтось продасть.

Не той, так той. Там зрада, там злодійство.» [1;с.99]

5. «Уроків історії не вчимо»

Цитата: «Повірить можна в будь-яку легенду.

Теорій напридумувать за трьох.

Не можна брати істину в аренду

і сіяти на ній чортополох.»[2; с.429]

6. «Звикли до правди мої вуста
Нащо їм чорне вино лукавства?»

Цитата: «Шукайте цензора в собі

Він там живе, дрімучий, без гоління.

Він там сидить, як чортик у трубі,

і тихо вилучає вам сумління.

Зсередини, потроху, не за раз.

Все познімає, де яка іконка.

І непомітно вийме вас - із вас.

Залишиться одна лиш оболонка.»[2; с.12]

7. «Поети - це біографи народу
а в нього біографія тяжка»

Цитата: «А слово - струм. А слово - зброя.

А віще слово - вічове»[2; с.542]

8. «Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив»

Цитата: «і безтурботна молодь без акценту

вже розмовляє мовою заброд.

Уже своєї слухати не хоче.

Здається, все. Здається, вже кінець»[2; с. 368]

9. «Двомовність - як роздвоєне жало

Віки духовної руйнації

Змія вжалила серце нації»

Цитата: «Коли ж віднімуть у людей і мову

коли в Сибірах закатруплять їх,

душа Богдана в розпачі німому

нестиме неспокутуваний гріх.»[1;с. 136]

10. «І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!»

Цитата: «Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!»[2; с. 538]

11.. «Стоять озера в пригорщах долин

Луги цвітуть у придорожній смузі»

Цитата: «Любіть травинку, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.»[2; с. 66]

12. «Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу

Віддайте мені ліс і річечку в лугах»

Цитата: «Страшний скрипаль підняв уже смичок.

Він буде грати реквієм річок»[2; с.538]

Я пропоную, спираючись на твори Ліни Костенко, ще й наступні теми. «Історія лягає під бульдозери

Сучасний світ штампує фетеші» [2;с.263]

Учні повинні знати, що нашу історію переписують вздовж і впоперек. Саме така тема найкраще це відображає. А коли немає історії, тоді не існує держави. Уляна Семчук пише: «Сучасні російські підручники з історії переказують застарілі доктрини про «єдиний российский народ». За Погодіним та Іловайским, уся історія Київської Русі до XIV - то російська історія. Уся культурна спадщина княжої доби - то російська спадщина. За часів СРСР ця концепція стала дещо компроміснішою -почали говорити про спільну «колиску братніх народів», а сьогодні знову спостерігається повернення до вчень XIX ст. Спроби ж українських істориків спростувати ці хибні, позбавлені сенсу твердження потрактовуються як «русофобія» та примітивний націоналізм. Заперечується сам факт дискримінації та гальмування розвитку української мови в СРСР.» Дуже влучно про тодішній (та й чи тільки тодішній?) стан української мови сказала Стефанія Андрусів: «Історія української мови у XX столітті - то безнастанна боротьба національної еліти за те, щоб не дати умерти мові - так борються у реанімації за життя важкохворого: лежати, не ходити, не палити, їсти протерті супчики і каші...» 15

Неменшої ваги має ось така тема твору:

                    «Де ж те як писанка село?

В майбутнє підуть магістралі

а України наче й не було!?» [2; с.264]

Ця тема є дуже актуальна на сьогоднішній день. Адже села зникають, а з ними національні традиції. Міста стають занадто модернізованими. Ми забуваємо наших предків. І занепадає наша ненька Україна. Тому учні мають звернути на це увагу. Повинні знати предків і наші традиції. А разом з тим відроджувати Батьківщину. Орест Ткаченко зазначає, що: «Від відродження села і провінції в цілому, де найкраще збереглася українська мова, від піднесення їхнього добробуту і культурного рівня слід чекати найбільшої допомоги піднесенню України як держави і української мови як державної. Але і цей процес в Україні досі гальмується.»

На мою думку, без наступної теми просто не обійтися:

«Христос не знаю може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів» [2; с.262]

В Україні продовжується гоніння української мови на псевдодемократичному рівні, де ті з представників влади, хто плазує перед Росією заради певної фінансової вигоди, намагаються ввести іще одну державну мову - російську. Вони є такими ж самими агресорами, окупантами, поневолювачами, вбивцями і терористами, якими були росіяни, а той гіршими, позаяк своїми діями творять геноцид свого ж народу. Усі ці люди прекрасно розуміють, що керувати роздробленою нацією набагато легше, а розділити її найпростіше, розділивши мову, налаштувавши людей одне проти одного. «Школа, школа і школа. Ось у кого поворотний ключ до спасіння нації. Наша влада — це все ще той же Пилат, який і досі зрадливо вмиває руки від мовного питання, від україномовного видання, від українотелебачення, від захисту української культури і духовності. І так буде, поки школа середня і вища - вчитель і професор за власною ініціативою не візьмуться за національно-патріотичне виховання і не виховають за найближчі 10-15 років нове десятимільйонне покоління національно-свідомих українців. Саме вони й робитимуть політичну погоду в Україні. Завдяки їм у суспільстві буде досягнуто критичної маси україномовних, котрі вже не дадуть ніяким «зальотним» підіймати питання про російську державну мову в Україні.» 16

Цікавою для одинадцятикласників буде наступна тема:

«Духовний Чорнобиль давно вже почався

а ми іще тільки його боїмось» [2; с.262]

Скільки «бур'яну» сьогодні вирощують на телебаченні: у кінофільмах, серіалах, мультфільмах. Є багато бездарних режисерів, котрі стали ними заради бізнесу, а не мистецтва. На жаль, навіть деякі сучасні письменники вважають, що не можна творити справжнє мистецтво без хамства, бо такою і є жива мова, реальне життя. їхня позиція свідчить про низький культурний і духовний розвиток особистості. І, на жаль, на них рівняється наша нація.

«Більша біда, що сьогодні наша література (літературознавство теж) захворіла хворобою сексопатології, сексоманії, аморальності, цинізму. Освічена людина завжди уявляла собі, що вона як читач «входить» у твір, мов у храм, бо, і справді література - це мистецтво слова. А що нині за притвором цього «храму»? Розгул «євро-художньої демократії», гіпертваринна плотська хіть «в натурі», м'яко кажучи, ненормативна лексика і т. ін. Ще недавно кіноконтропери не на всі фільми пропускали глядачів до шістнадцяти років. А зараз виходить, що книжку «постмодернового творця» не неси до хати, поки не повиростають діти й онуки.» 17

Як на мене, то дуже важлива є й наступна тема для написання твору: «Яка орда нам гідність притоптала?» [2; с.537]

Наша історія зазнавала безліч утисків, її ламали, кидали в багно і безжалісно топтали. «Звізда-ГТолин» упала в наші ріки, розповсюджується і намагається страшною хвилею нас проковтнути. Саме орда нас топче. А страждати будуть наші нащадки. «Російська мова в Україні ніколи ніяких обмежень не мала і не має. Більше того, вона окупувала вже мало не весь інформаційний простір держави, витісняє українську мову з усіх сфер суспільного життя. Але русотяпам цього мало - вони прагнуть, аби українська мова геть зникла з офіційного вжитку. Вони не можуть змиритися з тим, що українська мова - це чи не єдина «фортеця», яку вони Ще не взяли. І не полишають спроб «водрузіти» на ній свій трикольоровий прапор. І в поході проти української мови беруть участь російськомовні старателі, зокрема й науковці, які пускають густого туману на очевидні речі» 18

Зрозуміло, що учням треба запропонувати таку тему:

«Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»[2; с.543]

Не уявляю, як можна танцювати під чужу дудку. Я ж - у себе вдома, на рідній землі, що справіку належала українцям. І нікому не повинна доводити, що маю право на те, аби жити й дихати, розмовляти рідною мовою. Ми повинні закласти в душі учням, що ми є господарі на своїй землі. Ми нікому нічого не винні, лише своїм предкам. Ми маємо право розмовляти українською мовою, чути її звідусіль. Дуже влучні слова Ліни Костенко:

«Не живемо, а вибачаємось

Хтось завжди зазирає у вікно.

Хтось потайки обнишпорює душу.

Хтось на людей нацьковує юрму.»

Ми не повинні вибачатись за те, що ми розмовляємо українською мовою, що ми хочемо справжньої української держави.

«Доля України, її майбутнє, як незалежної, демократичної держави, залежить сьогодні насамперед від послідовності та рішучості у проведенні всього комплексу заходів, спрямованих на формування підвалин поліетнічної, але власне української держави. Іншими словами, щоб подолати негативні наслідки багатовікової бездержавності, потрібно не лише критикувати її, а й творити власну ідеологію державного будівництва. У цьому широкому спектрі проблем надзвичайно важливе місце посідає проблема реального утвердженім державності української мови в усіх сферах офіційного (та й неофіційного) використання.»19

Чудовою є тема:

«Як зберегти в собі цю душу

в глобальнім клекоті біди?»[2;с.541]

Ми повинні знайти альтернативні шляхи розвитку нашої держави. Викорінювати всі бур'яни, як би це не було нам важко. Бо насправді страшна біда нависла над нами. «Якби всі директора заводів і фабрик, фірм і об'єднань, керівники колективних підприємств, установ і закладів, різних підрозділів почали розмовляти державною мовою, то стрілка «державного компаса» змістилася б у бік наших державних інтересів, бо в нас прокинулося б чуття українства. А без нього, без патріотизму, помноженого на професіоналізм, не подолати економічної кризи, не піднести могутності нашої держави. Націоналізм повинен стати надзвичайно продуктивною силою, здатною викликати потужну хвилю патріотизму, як це не раз уже було в нашій історії. Але цю ідею потрібно довести до свідомості всіх людей, сущих в Україні. Для цього потрібно, зокрема створити багаторівневий підручник із питань державотворення, своєрідну Біблію.»20

І знову повертаюся до болючої теми про мову:

«О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури. Колись творилися слова,тепер - абревіатури» [2; с.549]

Стільки століть Росія хотіла довести, що наша мова є лише діалектом російської, і цьому варто повірити? Якщо українці покинуть свою мову тепер, то хто ж нею говоритиме в майбутньому? Стільки запитань, які зачіпають почуття національної гідності, і чомусь мало хто над ними замислюється.

1.Функціонування в одній країні двох офіційно закріплених мов, порушуючи мовно-культурну єдність її мешканців, стає джерелом постійного конфлікту між двома різномовними частинами населення, перетворюється на дестабілізуючий фактор суспільного життя. Це стан нестійкої рівноваги, що має тенденцію або до перетворення на одномовність, або до розпаду єдиної держави на частини за мовною ознакою.»21

Безперечно, що важливою є і гака тема:

«Ми - спадкоємці спадків розграбованих.

Ми - власники сплюндрованих святинь.

Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»[2; с.548]

Я, як учитель, хотіла б, щоб діти знали про нашу історію, щоб вони не були тінями на своїй землі. Нас ніхто не захистить, як ми самі за себе не постоїмо. Вони повинні бути справжніми патріотами. І тоді все буде змінюватись на краще. «Трагічні події й катастрофи, що на голову нашому народові, запалили його душу сильними емоціями і разом з гнівом викресали вогонь поетичної творчості, в якій він шукав собі розради в страшному тогочасному та сили на таке ж страшне майбутнє. З того часу лишився нам скарб пісень, у яких оспівана майже кожна історична подія та з яких видно, як боляче ті події переживала українська нація. Всі пісні мають реальну історичну основу і описують докладно не тільки події, а й їх героїв і навіть подають іноді хронологічно дати. Перед нашими очима, наче на екрані, проходить усе життя України того часу: війни, свари, переговори, походи, перемоги, поразки, слава, безслав'я, героїзм і боягузтво, патріотизм, вірність, зрада... Переносяться, мов живі, народні маси, козацьке військо, отамани, полковники, гетьмани, королі, хани, царі, турки, татари, поляки, москалі, серби, німці — всі персонажі тієї страшної трагедії,дії якої тягнуться сотнями років. Фактично це є співана історія українського народу.»22

Учні повинні написати твір на тему:

«Ми атомні заложники прогресу

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.» [2; с.260]

Ми насправді є «заложники прогресу», бо рухаємося вперед, не зважаючи на навколишнє середовище. Ми вирубуємо ліси, легені Землі, ми засмічуємо нашу неньку, ми забруднюємо річки та озера, моря та океани. Подумаймо, який спадок залишимо нашим дітям та онукам. Треба прислухатись до слів Ліни Костенко:

«Любіть травинку, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.»

Старшокласники повинні знати і шанувати свої традиції. Тому без наступної теми не обійтися:

«І свят - вечір у хаті, і з медом кутя» [2; с.540]

Дуже важливо знати рідні традиції. Це наше багатство. Скільки свят приходять до нас із Заходу, а ми забуваємо наші традиції та обряди. Олег Романів каже, що нам «Нахабно нав’язуються чужі космополітичні стереотипи обрядів і звичаїв, нехтуються невичерпні ареали сформованої впродовж тисячоліття української різдвяної, новорічної, весняної, літньої обрядовості.»23

Для написання творів я пропоную наступні цитати:

Для одинадцятого класу пропоную наступні теми для написання творів:

1.«Історія лягає під бульдозери

Сучасний світ штампує фетеші»

Цитата: «Але з усмішки,

з потиску рук,

з брехні, убитої наповал,

історія - найскладніша з наук

обчислює зоряний інтеграл» [2; с.157]

2.«Де ж те як писанка село?

В майбутнє підуть магістралі

а України наче й не було!?»

Цитата: «Отак воно і йдеться до руїни.

Отак ми загрузаємо в убозтво.

Є боротьба за долю України.

Все інше - то велике мискоборство.» [1;с.99]

3. «Христос
не знаю
може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів»

Цитата: «Ми поранені люди, ми дуже поранені люди.

Але хто наші вбивці? - не цей, не цей і не ця.

Їх нема, вони є, і все це ще тільки прелюди.

Ті, що нас убивали, змінили вираз лиця.» [2;с.541]

4. «Духовний Чорнобиль давно вже почався
а ми іще тільки його боїмось»

Цитата: «Усі усіх не люблять. Це біда.

Це чорний дим невидимого пекла. Ми вчаділи за декілька століть.»

[2; с.549]

5. «Яка орда нам гідність притоптала?»

Цитата: «Розп'ято нас між Заходом і Сходом. Що не орел - печінку нам довбе. Зласкався, доле, над моїм народом, щоб він не дався знівечить себе!» [1;с.82]

6. «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу!
А, власне, що я винна і кому?!»

Цитата: «Не живемо, а вибачаємось.

Хтось завжди зазирає у вікно. Хтось потайки обнишпорює душу. Хтось на людей нацьковує юрму.» [2; с.543]

7. «Як зберегти в собі цю душу
в глобальнім клекоті біди?»

Цитата: «Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.» [1;с.120]

8. «О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури.
Колись творилися слова,

тепер - абревіатури»

Цитата: «Трагічна мово!

Вже тобі труну

не тільки вороги, а й діти власні тешуть.» [2; с.161]

9. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих.
Ми - власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

Цитата: «От що в нас є - могили та й могили.

Та Чорний шлях з невільницьким плачем. Цьому народові світ уже немилий від зайшлих вбивць і від своїх нікчем.» [1; с.126]

10. «Ми атомні заложники прогресу
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»

Цитата: «Кричали «біс»

пишались зробленим Проірес любили над усе Летить лелека над Чорнобилем нікому діток не несе.» [2; с.264]

Усі теми творів для старшокласників я поділила на усні та письмові. Усні:

  1.  «Яка орда нам гідність притоптала?»
  2.  «Де ж те як писанка село?

В майбутнє підуть магістралі а України наче й не було!?» Письмові:

  1.  «Історія лягає під бульдозери Сучасний світ штампує фетеші»
  2.  «Христос

не знаю

може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів»

  1.  «Духовний Чорнобиль давно вже почався а ми іще тільки його боїмось»
  2.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  3.  «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»
  4.  «О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури. Колись творилися слова,

тепер - абревіатури»

7. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих.
Ми - власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

  1.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»
  2.  «І свят - вечір у хаті, і з медом кутя»

Ці ж теми творів я поділила на описи та роздуми. Описи:

1.«Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.» 2. «Т свят - вечір у хаті, і з медом кутя» Роздуми:

  1.  «Яка орда нам гідність притоптала?»
  2.  «Де ж те як писанка село? В майбутнє підуть магістралі а України наче й не було!?»
  3.  «Історія лягає під бульдозери Сучасний світ штампує фетеші»
  4.  «Христос

не знаю

може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів»

  1.  «Духовний Чорнобиль давно вже почався а ми іще тільки його боїмось»
  2.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  3.  «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»
  4.  «О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури. Колись творилися слова,

тепер - абревіатури»

9. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих.
Ми - власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

Також теми творів поділила на класні і домашні. Домашні:

  1.  «І свят - вечір у хаті, і з медом кутя»
  2.  «Духовний Чорнобиль давно вже почався а ми іще тільки його боїмось»
  3.  «Яка орда нам гідність притоптала?»

Класні:

  1.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»
  2.  «Де ж те як писанка село? В майбутнє підуть магістралі а України наче й не було!?»
  3.  «Історія лягає під бульдозери Сучасний світ штампує фетеші»
  4.  

4. «Христос не знаю

може де і є Зате в очах рябіє од Пілатів»

  1.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  2.  «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»
  3.  «О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури. Колись творилися слова,

тепер - абревіатури»

8. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих.
Ми - власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

Теми для написання творів-мініатюр:

  1.  «Як зберепи в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  2.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»


Висновки

На основі творів Ліни Костенко я запропонувала учням теми для написання творів. Для десятого класу такі:

  1.  «Хто так спотворив нас? Хто має з того втіху - приписувати нам зображенім чуже?!»
  2.  «Не треба правду говорить цвітасту Вона сьогодні проста і страшна»
  3.  «Що вберегли ми що надбали

щоб дітям в спадок передать?!»

4. «Спасибі предки за духовний спадок!
Трагічна доля ваших Фермопіл

де хлопчаки стріляють із рогачок в очниці прадідівських черепів»

  1.  «Уроків історії не вчимо»
  2.  «Звикли до правди мої вуста Нащо їм чорне вино лукавства?»
  3.  «Поети — це біографи народу а в нього біографія тяжка»
  4.  «Віддайте мені все. Віддайте мені мову, якою мій народ мене благословив»
  5.  «Двомовність - як роздвоєне жало Віки духовної руйнації

Змія вжалила серце нації»

10. «І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!»
11.. «Стоять озера в пригорщах долин
Луги цвітуть у придорожній смузі»

12. «Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу

Віддайте мені ліс і річечку в лугах»

Усі теми творів, що я вибрала з поезії Ліни Костенко для десятого класу, поділила на письмові та усні: До усних зараховую:

  1.  «Хто так спотворив нас? Хто має з того втіху - приписувати нам зображення чуже?!»
  2.  «Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу Віддайте мені ліс і річечку в лугах»

До письмових належать:

  1.  «11е треба правду говорить цвітасту Вона сьогодні проста і страшна»
  2.  «Що вберегли ми що надбали

щоб дітям в спадок передать?!»

3. «Спасибі предки за духовний спадок!
Трагічна доля ваших Фермопіл

де хлопчаки стріляють із рогачок в очниці прадідівських черепів»

  1.  «Уроків історії не вчимо»
  2.  «Звикли до правди мої вуста Нащо їм чорне вино лукавства?»
  3.  «Поети - це біографи народу а в нього біографія тяжка»
  4.  «Віддайте мені все. Віддайте мені мову, якою мій народ мене благословив»
  5.  «Двомовність – як роздвоєне жало Віки духовної руйнації

Змія вжалила серце нації»

9. «І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!» 10. «Стоять озера в пригорщах долин Луги цвітуть у придорожній смузі» Теми творів поділила на:

Теми творів-описів: 1. «Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу Віддайте мені ліс і річечку в лугах» 2.. «Стоять озера в пригорщах долин Луги цвітуть у придорожній смузі»

Теми творів-роздумів:

  1.  «Хто так спотворив нас? Хто має з того втіху - приписувати нам зображення чуже?!»
  2.  «Не треба правду говорить цвітасту Вона сьогодні проста і страшна»
  3.  «Що вберегли ми що надбали

щоб дітям в спадок передать?!»

4. «Спасибі предки за духовний спадок!
Трагічна доля ваших Фермопіл

де хлопчаки стріляють із рогачок в очниці прадідівських черепів»

  1.  «Уроків історії не вчимо»
  2.  «Звикли до правди мої вуста Нащо їм чорне вино лукавства?»
  3.  «Поети - це біографи народу а в нього біографія тяжка»
  4.  «Віддайте мені все. Віддайте мені мову, якою мій народ мене благословив»
  5.  «Двомовність - як роздвоєне жало
  6.  

Віки духовної руйнації

Змія вжалила серце нації»

10. «І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!»

Серед тем для написання творів я виділила мініатюри:

1. «Що вберегли ми
що надбали

щоб дітям в спадок передать?!»

2. «Звикли до правди мої вуста
Нащо їм чорне вино лукавства?»

Для одинадцятого класу запропонувала наступні теми для написання творів:

1.«Історія лягає під бульдозери Сучасний світ штампує фетеші» 2.«Де ж те як писанка село? В майбутнє підуть магістралі а України наче й не було!?»

3. «Христос
не знаю
може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів»

  1.  «Духовний Чорнобиль давно вже почався а ми іще тільки його боїмось»
  2.  «Яка орда нам гідність притоптала?»
  3.  «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»
  4.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  5.  «О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури. Колись творилися слова,
  6.  

тепер - абревіатури»

9. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих.
Ми - власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

  1.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»
  2.  «І свят - вечір у хаті, і з медом кутя»

Усі теми творів для одинадцятого класу я поділила на усні та письмові.

Усні:

  1.  «Яка орда нам гідність притоптала?»
  2.  «Де ж тс як писанка село? В майбутнє підуть магістралі а України наче й не було!?»

Письмові:

  1.  «Історія лягає під бульдозери Сучасний світ штампує фетеші»
  2.  «Христос не знаю може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів»

  1.  «Духовний Чорнобиль давно вже почався а ми іще тільки його боїмось»
  2.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  3.  «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»

6.«О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури. Колись творилися слова, тепер - абревіатури»

7. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих.
Ми - власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

  1.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»
  2.  «І свят - вечір у хаті, і з медом кутя»

Ці ж теми творів я поділила на описи та роздуми. Описи:

  1.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»
  2.  «І свят - вечір у хаті, і змедом кутя»

Роздуми:

  1.  «Яка орда нам гідність притоптала?»
  2.  «Де ж те як писанка село? В майбутнє підуть магістралі а України наче й не було!?»
  3.  «Історія лягає під бульдозери Сучасний світ штампує фетеші»
  4.  «Христос не знаю може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів»

  1.  «Духовний Чорнобиль давно вже почався а ми іще тільки його боїмось»
  2.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  3.  «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»

8. «О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури.
Колись творилися слова,

тепер - абревіатури»

9. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих.
Ми - власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.

Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

Також теми творів поділила на класні і домашні. Домашні:

  1.  «І свят - вечір у хаті, і з медом кутя»
  2.  «Духовний Чорнобиль давно вже почався а ми іще тільки його боїмось»
  3.  «Яка орда нам гідність притоптала?»

Класні:

  1.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»
  2.  «Де ж те як писанка село? В майбутнє підуть магістралі а України наче й не було!?»
  3.  «Історія лягає під бульдозери Сучасний світ штампує фетеші»
  4.  «Христос не знаю може де і є

Зате в очах рябіє од Пілатів»

  1.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  2.  «Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу! А, власне, що я винна і кому?!»
  3.  «О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури.
  4.  

Колись творилися слова, тепер - абревіатури»

8. «Ми - спадкоємці спадків розграбованих. Ми - власники сплюндрованих святинь. Ми вже як тіні на своїй землі. Хто зрозуміє нашу ностальгію?»

Теми для написання творів-мініатюр:

  1.  «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?»
  2.  «Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу, ні небес.»

Твори повинні виховувати:

  1.  Національне налаштовування українця.
  2.  Любов до рідної мови.
  3.  Бережливе ставлення до історичної пам'яті, до свого духовного, національного, матеріального спадків.
  4.  Берегти довкілля, аби Україна мала всі ті ж річки, ліси, поля, які зараз нещадно нищаться.
  5.  Шанобливе ставлення до батьків.

Список використаної літератури

. Никитюк Т. «А своєї дастьбі...» До моїх російскомовних співвітчизників // Урок української.- 2004. - № 1. - С.8-11.

2. Павличко Д. Знати, а не обирати, або Чи можуть серед «великих українців» бути ще й українці? // Урок української. -2008. - №3-4. - С.13-15.

3. Олійник І.С., Іванеико В.К., Рожило Л.П, Скорик О.С. Методика никладання української м°ви в середній школі. - К., і 989. - С. 338.

4. Дзюба 1. Пишеться «Велика книга нашого народу»...//Костенко Л. Берестечко. - Київ 2010.42.185-205.

5. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5-Ц класи / За Ред.Скуратівського Л.В.. - К., 2005. - С. 141.

6. Салига Т. «Народу німого, без рідної мови, нема»// Урок української. - 2005. - №7-8. - С.12-14

7. Павличко Д. Письменники про мову й освіту// Урок української. - 2004. - №4. - С. 6.

8. .ГризунА. Проблема №1. //Київ.-2008.-№1.-С. 123-131.

9. Козуля Олесь. Як розмовляємо — так і живемо// Урок української. - 2002. - № 1. — С. 2-4.

10. Масенко Л. Сьогодні ще чекаємо...// Урок української. - 2005. - №7-8. - С. 5-6.

11.Дзюба І. Доля мови-доля народу. // Сучасність. - 1999. - №4. - С. 137-146.

12.Медвідь Алла. Українська мова в реалізації ідеї громадянського суспільства/Мандрівець. -2004.-№1.-С. 54-57.

13.Романів Олег. Мовне відродження чи прикінцеві стадії етноциду// Урок української.-2005. - №7-8. - С. 5-6.

14. Єрмоленко   Світлана.   Національна   свідомість   і   виховання   української   мовної особистості// Урок української. - 2001. - №11-12. - С. 9-10.

5. Семчук Уляна. Білінгвізм як термін і двомовність як гасло //Урок української. – 2007. - №2-3. – С. 4-7

6. Захарченко Василь. Письменники про мову й освіту//Урок української.-2006.-№8-9.-С.6

7. Салига Т. «Народу німого, без рідної мови, нема»//Урок української.-2005.-№7-8.-С.12-15

8. Шевченко А. Без української мови немає державності//Урок української.-2004.-№2.-С.9.

9. Таланчук Петро. Наша державна мова - українська// Дивослово. - 2000. - _№9. - С. 12-14.

20.Таланчук Петро. Наша державна мова - українська// Дивослово. - 2000. - №9. _ с. 12-14.

21.Масенко Л. Річ не просто в мовній проблемі. Річ у тенденції до розпаду єдиної держави за «овіюю ознакою.//Віче. - 2003. - №4. - С. 54-57.

22. Кошиць Олександр. «Наш найбагатший скарб» (про українську пісню) // Урок Української. - 2008. - №5-6. - С. 53-54.

23. Романів Олег. Мовне відродження чи прикінцеві стадії етноциду? // Урок української. -2004. -№7.-С. 6-8.

1       Никитюк Т. «А своєї дастьбі...» До моїх російскомовних співвітчизників // Урок української.- 2004. - № 1. - С.8-11.

2    Павличко Д. Знати, а не обирати, або Чи можуть серед «великих українців» бути ще й українці? // Урок української. -2008. - №3-4. - С.13-15.

3 Олійник І.С., Іванеико В.К., Рожило Л.П, Скорик О.С. Методика никладання української м°ви в середній школі. - К., і 989. - С. 338.

4    Дзюба 1. Пишеться «Велика книга нашого народу»...//Костенко Л. Берестечко. - Київ 2010.42.185-205.

5 Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5-Ц класи / За Ред.Скуратівського Л.В.. - К., 2005. - С. 141.

6 Салига Т. «Народу німого, без рідної мови, нема»// Урок української. - 2005. - №7-8. - С.12-14

7 Павличко Д. Письменники про мову й освіту// Урок української. - 2004. - №4. - С. 6.

8 ГризунА. Проблема №1. //Київ.-2008.-№1.-С. 123-131.

9 Козуля Олесь. Як розмовляємо — так і живемо// Урок української. - 2002. - № 1. — С. 2-4.

10 Масенко Л. Сьогодні ще чекаємо...// Урок української. - 2005. - №7-8. - С. 5-6.

11 Дзюба І. Доля мови-доля народу. // Сучасність. - 1999. - №4. - С. 137-146.

12 Медвідь Алла. Українська мова в реалізації ідеї громадянського суспільстваУ/Мандрівець. -2004.-№1.-С. 54-57.

13 Романів Олег. Мовне відродження чи прикінцеві стадії етноциду// Урок української —


2005. - №7-8. - С. 5-6.

14     Єрмоленко   Світлана.   Національна   свідомість   і   виховання   української   мовної особистості// Урок української. - 2001. - №11-12. - С. 9-10.

15     Семчук Уляна. Білінгвізм як термін і двомовність як гасло //Урок української. – 2007. - №2-3. – С. 4-7

16     Захарченко Василь. Письменники про мову й освіту//Урок української.-2006.-№8-9.-С.6

17     Салига Т. «Народу німого, без рідної мови, нема»//Урок української.-2005.-№7-8.-С.12-15

18     Шевченко А. Без української мови немає державності//Урок української.-2004.-№2.-С.9.

19 Таланчук Петро. Наша державна мова - українська// Дивослово. - 2000. - _№9. - С. 12-14.

20 Таланчук Петро. Наша державна мова - українська// Дивослово. - 2000. - №9. _ с. 12-14.

21 Масенко Л. Річ не просто в мовній проблемі. Річ у тенденції до розпаду єдиної держави за «овіюю ознакою.//Віче. - 2003. - №4. - С. 54-57.

22 Кошиць Олександр. «Наш найбагатший скарб» (про українську пісню) // Урок Української. - 2008. - №5-6. - С. 53-54.

23 Романів Олег. Мовне відродження чи прикінцеві стадії етноциду? // Урок української. -2004. -№7.-С. 6-8.


PAGE   \* MERGEFORMAT 20


PAGE20


PAGE   \* MERGEFORMAT 22


PAGE50


PAGE   \* MERGEFORMAT 24


PAGE   \* MERGEFORMAT 25


PAGE58


PAGE   \* MERGEFORMAT 26


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69602. ЗАКАЛКА И ОТПУСК СТАЛЕЙ 566.5 KB
  Закалкой стали называется операция термической обработки проводимая с целью получения структуры мартенсита. Поэтому для доэвтектоидной стали температура нагрева под закалку должна быть на 2030 выше точки Ас3. Нагрев доэвтектоидной стали но выше Ас1 не рекомендуется...
69603. ИЗУЧЕНИЕ ПРОЦЕССА ИЗГОТОВЛЕНИЯ РАЗОВОЙ ЛИТЕЙНОЙ ФОРМЫ 1.78 MB
  После затвердевания металла отливку выбивают из формы обрубывают литниковую систему очищают от пригара формовочной смеси и подвергают механической обработке для придания ей точных размеров. Поэтому в процессе изготовления литейной формы размеры ее полости должны быть увеличены...
69604. ИЗУЧЕНИЕ ПРОЦЕССА ПРОКАТКИ 1.43 MB
  Сущность прокатки заключается в пластическом деформировании нагретой за редким исключением холодной заготовки при пропускании ее между вращающимися валками в разные стороны реже в одну сторону. Зазор между валками должен быть меньше толщины заготовки.
69605. ИЗУЧЕНИЕ ПРОЦЕССА ВЫТЯЖКИ ЦИЛИНДРИЧЕСКИХ ИЗДЕЛИЙ И ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДЕЛЬНОГО КОЕФФИЦИЕНТА ВЫТЯЖКИ 1.65 MB
  Цель, работы: Изучение способа превращения плоской или полой заготовки в открытое сверху полой изделие и знакомство с устройством штампа. Определение предельного коэффициента вытяжки для 1-й операции и максимально допустимого значения диаметра заготовки.
69606. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ФОРМЫ И РАЗМЕРОВ СВАРНОГО ШВА ПРИ СВАРКЕ НАКЛОННЫМ ЭЛЕКТРОДОМ 1.95 MB
  Цель работы - ознакомиться с оборудованием поста механизированной сварки наклонным электродом и пучком электродов, выяснить влияние режима дуговой сварки наклонным электродом на изменение формы и размеров шва.
69607. Определение свободной линейной усадки некоторых литейных сплавов 162 KB
  Краткие теоретические сведения Усадка это свойство металлов и сплавов уменьшать линейные размеры отливки в процессе ее охлаждения после кристаллизации до нормальной температуры. литейная форма не будет препятствовать усадке отливки и усадка будет свободной линейной.
69610. АНАЛИЗ СИСТЕМНЫХ ТРЕБОВАНИЙ И РАЗРАБОТКА UML ДИАГРАММ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО УРОВНЯ МОДЕЛИРОВАНИЯ АРХИТЕКТУРЫ ПРОГРАММНОЙ СИСТЕМЫ 49.55 KB
  Диаграммы вариантов использования описывают функциональное назначение системы или то что система должна делать. Диаграмма стойкости Способ дальнейшей детализации модели прецедентов Диаграмма последовательностей Диаграммы последовательности используются для моделирования взаимодействия...