55697

Формування і розвиток комунікативної компетентності молодших школярів

Научная статья

Педагогика и дидактика

Наше завдання полягає в тому щоб: а удосконалювати вміння правильно відповідати на поставлені запитання ставити запитання іншим вступати в розмову; б збагачувати мовлення дітей формулами мовленнєвого етикету...

Украинкский

2014-03-27

244.5 KB

144 чел.

PAGE  6

                  Формування і розвиток комунікативної компетентності

                                      молодших школярів

              Робота присвячена одній із найцікавіших та найактуальніших тем – формуванню і розвитку комунікативної компетентності учнів початкових класів.

              У роботі, що пропонується вашій увазі, окреслені різноманітні методи і підходи до розвитку у дітей  комунікативної компетентності, виділені механізми  процесу їх формування, форми і методи залучення учнів до творчої діяльності.

            Орієнтуючись на теоретичну базу роботи, молоді вчителя зможуть  почерпнути з нього корисні рекомендації.

            Весь методичний матеріал  подається у взаємозв’язку з конкретним досвідом.

        Відповідно до освітньої галузі «Мова і літератури», Державних стандартів початкової освіти, а також програм з рідної мови метою вивчення  мови в початкових класах є вироблення в учнів умінь і навичок усіх видів мовленнєвої діяльності, формування в них комунікативної компетентності та творчих здібностей.

Я перед собою ставлю перспективну мету: підготовити дитину не до окремого уроку «на завтра», а до самостійного життя, тобто виявити творчий потенціал учнів, створити умови для розвитку творчої особистості, яка вміє формувати власну думку, розв’язувати проблеми, здатна самостійно займатися власною освітою.

.Сьогодні вчитель початкової школи повинен не тільки давати знання, уміння, навички, а, в першу чергу створювати передумови для розвитку учня як гармонійної особистості, спроможної успішно навчатися в основній школі. Своїм кредо вважаю вислів В. О. Сухомлинського: «Навчити дитину вчитися, дати їй уміння, за допомогою яких вона буде самостійно здійматися зі сходинки на сходинку довгого шляху пізнання, - це одне з найскладніших завдань вчителя. Саме у його здійсненні – ключ до тієї педагогічної мудрості, опанування якої робить нашу працю творчою».                  

Актуальність проблеми обумовлена тим, що одним із найважливіших завдань удосконалення якості української освіти є формування особистісної готовності дітей до активного життя, до творчої самореалізації в демократичному суспільстві. Комунікативна компетентність посідає особливе місце серед творчих проявів молодших школярів. Вона вимагає роботи таких складових літературно-творчих здібностей, як сприймання, мислення, творча уява, мовлення, дає змогу одночасно розкритися почуттєвій та інтелектуальній сфері молодшого школяра. Саме у цей період активно розвиваються дар фантазувати, помітно виявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Наукова новизна мого педагогічного досвіту:

    - розробка та апробація в навчально-виховному процесі системи пізнавальних творчих завдань, вправ, що передбачають розвиток комунікативних компетентностей учнів шляхом забезпечення змістовної, глибокої, стійкої пізнавальної активності та позитивного ставлення до навчання;

- збагачення змісту освіти молодших школярів завданнями, які стимулюють потребу в освітній     творчій діяльності, формують і розвивають комунікативну компетентність.

       Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття     учнями важливих компетентностей, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності. Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню. Вона є показником успішності особистості.

 Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій, тобто необхідного комплексу знань, навичок, ставлень та досвіду, що дає змогу ефективно виконувати діяльність або певну функцію. Підхід визначається державою, установами або окремими особами, які організовують той чи інший вид діяльності. Таким чином, відповідність загальної здатності учнів виконувати певну діяльність тим вимогам, які висуваються до її виконання, є ступенем компетентності учня.

Компетентність – це результат систематизованої навчальної діяльності, що виражається в активному оволодінні системою знань, а також здатності використовувати її з метою пізнання навколишньої діяльності і розв’язання проблем, що виникають у практичній діяльності.

Компетентність у смисловому значенні охоплює три аспекти: знання, уміння, навички. Термін компетенція широко використовується в наш час там, де йдеться про навчання і виховання. Компетентність – це комплексна характеристика особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, знання, уміння, навички; має здатність до творчого вирішення завдань, ініціативності, самостійності, самооцінки, самоконтролю; це сформованість інтелектуальних операцій, спрямованість у діяльності, усвідомленість і мотиваційна насиченість. На кожному віковому етапі компетентність має орієнтовні показники розвитку особистості, тобто різні види компетенції.

Виходячи з того, що компетентність є складним утворенням, більшість дослідників виокремлюють у цьому педагогічному явищі певні напрями чи групи. Зупинюсь на одному з найважливішому з них.

        Комунікативна компетентність – здатність вступати в комунікацію з метою    порозуміння.( за Л. Гузєєвим ).

       Комунікативна компетентність – це вища здатність особистості, яка дає змогу розв’язувати проблеми, що виникають у різних життєвих ситуаціях, це конгломерат знань, мовних та позамовних умінь і навичок спілкування,,набутих особистістю під час природної соціалізації, навчання та виховання (за Ю.Ємельяновим).

       Комунікативна компетентність містить оволодіння мовами та способами взаємодії з людьми, навички роботи в групі. Учень має вміти відрекомендувати себе, написати листа, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію тощо.

          Комунікативна компетентність містить три складові: мовну, мовленнєву й соціокультурну. Їх зміст розкрито в Державному стандарті початкової загальної освіти й в навчальній програмі з української мови для 1-4 класів.

        Комунікативна компетенція – комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально – побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

       Формування комунікативної компетенції спрямоване на розвиток культури мовленнєвого спілкування, засвоєння мовленнєвого етикету та етичних норм спілкування. Розвивати мову дитини, на думку К.Д.Ушинського – це майже те ж, що розвивати її мислення, тому що мова тісно пов”язана  з думкою.

          Головна мета мовного навчання в початковій школі – формування в учнів комунікативної компетенції, базою якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовленнєвих умінь і навичок.

       Одне із завдань навчання української мови у початкових класах полягає у формуванні усіх видів мовленнєвої діяльності; аудіювання, говоріння, читання і письма. Про важливість розвитку видів мовленнєвої діяльності свідчать дані, наведені в дослідженнях Ф.С.Бацевича. Так, він зазначає, що приблизно 42% мовленнєвої діяльності людини припадає на слухання, 30% - на говоріння, 15% - на читання й орієнтовно 11% - на письмо. Таким чином, понад 70% часу людина витрачає на спілкування з іншими.

         Метою моєї роботи є з’ясування методики формування комунікативної компетентності, оскільки вона є порівняно новим у методиці і практиці навчання мов. Сьогодні ці завдання не викликають заперечень, оскільки і в державних стандартах мовної освіти, і в програмах з мов змістову мовленнєву лінію визначено як одну з основних.

           Мета розвитку комунікативної компетентності – формування культури усного та писемного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження.

        Вважаю, що одним із ефективних засобів цілеспрямованого впливу на формування комунікативних компетентностей школярів є використання на уроках системи пізнавальних завдань, у основі яких – виконання розумових дій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, класифікація.

     Сформувати й розвинути комунікативну компетентність учнів мені допомагає система вправ, творчих завдань, спрямованих на формування вміння слухати й говорити. Виконуючи їх, діти вчаться весті дискусію, змагатися, співпрацювати, будувати діалог, складати вірші, казки, загадки. Кожна дитина має змогу розкрити свої пізнавальні, творчі можливості, нахили, подолати окремі вади: замкненість, розгубленість, скутість. Використання цих вправ і завдань роблять процес навчання учнів цікавим та невимушеним.

Уже з 1-го класу застосовую інтерактивні технології, що сприяють взаємонавчанню дітей. Передусім привчаю учнів дотримуватися правил поведінки під час роботи в парі та групі. Застосування методів кооперативного навчання забезпечує: розвиток уміння налагоджувати зворотній зв’язок – розподіл і виконання ролей, прийняття спільного рішення; готовність публічного словесного представлення результату; формування уміння оцінювати мовленнєві одиниці, вдосконалювати їх.

            Саме уроки навчання грамоти дають великі можливості для ознайомлення першокласників із  найважливішими правилами усного та писемного мовлення і спілкування, практичного засвоєння формул ввічливості, які виховують мовну культуру, інтелігентність, вишуканість мовця.

           Формування комунікативної компетентності у 1-му класі передбачає розвиток умінь спілкуватися  усно і письмово.

   Для розвитку усного спілкування використовуються таки методи:

- розігрування діалогу, монологу;

- інсценування казок;

- усний опис картини;

              - проведення нестандартних уроків, сюжетно-рольових ігор;

              - розширення словникового запасу школярів через роботу зі словниками;

              - складання словосполучень та речень, відновлення деформованого тексту;

         - використання інтерактивних технологій: «Мозковий штурм», «Мікрофон», тощо;

              - здійснення перекладів текстів, паралельне використання двох мовних систем;

            - проведення бібліотечних уроків, підтримання постійного зв’язку з бібліотекою.

       Для розвитку уміння спілкуватися письмово можна використати такі завдання:

-  написання запрошень, привітань, оголошень;

-  листування з ровесниками;

        - складання пам’яток щодо адекватного спілкування і відпрацювання їх із дітьми з використанням конструкції «Я вважаю», «Перепрошую», «Я певен» тощо та пам’яток: «Формули мовленнєвого етикету» (див. Додаток 1), «Правила спілкування» (див. Додаток 2), «Правила розмови по телефону» (див. Додаток 3), «Правила, які слід дотримуватися під час інтерв’ю» (див. Додаток 4).

              -  написання твору.

          Діалог і монолог – форми мовленнєвої діяльності. Але діалог є основною, домінуючою формою мовлення, адже використовується на рівні побутового і громадського спілкування (у сім’ї, школі, бібліотеці, магазині, на вулиці тощо). Тому вже в 1-му класі на уроках навчання грамоти діалог має займати належне місце.

             Культурне діалогічне мовлення – невід’ємна складова комунікативної компетентності молодших школярів, що передбачає не тільки збагачення словникового запасу учня формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами тощо, а й набуття вміння варіювати інтонації відповідно до мовленнєвої ситуації. Діалогічне мовлення формується у процесі розмови двох партнерів, його не планують заздалегідь, у якому напрями йтиме розмова. Кожен із партнерів діалогу висловлює своє ставлення до предмета розмови чи до позиції другого партнера за допомогою слів та позамовними засобами спілкування (міміка, інтонація, сила голосу, жести тощо ). Тому формування комунікативної компетентності  в 1-му класі має обов’язково передбачати й оволодіння позамовними засобами спілкування у єдності з мовою.

             Учні 1 класу вже володіють діалогічним  мовленням на побутовому рівні. Наше завдання полягає в тому, щоб: а) удосконалювати вміння правильно відповідати на поставлені запитання, ставити запитання іншим, вступати в розмову; б) збагачувати мовлення дітей формулами мовленнєвого етикету (ввічливими словами, українськими  формами звертання); в) учити дотримуватись правил спілкування ( не перебивати співрозмовника, зацікавлено  й доброзичливо вислуховувати його, чемно відмовляти чи висловлювати незгоду з думкою співрозмовника);

      г) дотримуватись норм літературної мови; д) складати діалоги за ситуативним малюнком на побутові теми.

     В процесі формування діалогічного мовлення цінним є бесіди такого змісту:

         - З якими людьми вам приємніше розмовляти – усміхненими, доброзичливими, ввічливими чи    сердитими, грубими?

           -    Намагайтеся бути такими, щоб з вами приємно було спілкуватися.

        -  За допомогою яких  слів можна продемонструвати свою вихованість, ввічливість, добре ставлення до інших людей?

         

                    

                      Під час такої бесіди  я  знайомлю учнів з такими групами слів:

             вітання              вибачення               прощання             подяка            прохання

           добрий день          пробачте               до побачення         спасибі           будь ласка

           добрий вечір         вибачте                 всього доброго      дякую             якщо ваша

           доброго ранку      перепрошую         на все добре           дуже вдячний            ласка

           здрастуйте                                           на добраніч

           привіт

        Навчання діалогічного мовлення в 1 класі розпочинаю на зразках літературних творів. З цією метою використовуються казки, оповідання, вірші, в яких розмова між персонажами відбувається у формі діалогу. Учням дається завдання відтворити діалог. З метою забезпечення мотивації такого виду діяльності пропоную дітям пограти в театр, відчути себе в ролі акторів.

       Перш ніж почати будування діалогів проводжу підготовчу роботу за такими послідовними етапами:

               1) введення учнів у тему, з якої відбудеться діалогування;

          2) з’ясування мовленнєвої ситуації (де, коли відбувається подія, про що йдеться);

          3) визначення психофізіологічного стану дійових осіб (схвильовані, сердиті, веселі);

         4) визначення способів спілкування героїв (вербальні, невербальні – жести, міміка, фізичні дії (штовхання, смикання тощо);

         5) розподіл ролей.

        У процесі відтворення чи побудови діалогів формую у першокласників вміння: регулювати силу голосу, темп мовлення, говорити чітко і правильно, слухати співрозмовника, вживати формули мовленнєвого етикету.

         Продемонструю методику такої роботи на конкретному прикладі.

       1.  - Прочитайте вірш Галини Малик «Хто сказав»

                  Хто це. хто це, хто сказав,

                  що в калюжу Боря впав?

  •  Горобці, то ви сказали?
  •  Ми в сусідній двір літали!
  •  Котик Мурчик, ти сказав?
  •  По дахах я мандрував!
  •  Песик, може, ти сказав?
  •  Я сніданок доїдав!

Котик мамі не сказав,

песик мамі не сказав,

не сказали горобці,

                          все розповіли ...  штанці!

А як?

       2. -  Навчимося виразно читати слова за горобців, котика, песика й автора.

        - Якими ви уявляєте горобців? (Метушливими, спритними, дзвінкоголосими.)

        - А котика? (Поважним, задумливим.)

        - А песика? (Енергійним, швидким.)

      Після характеристики кожного героя учні тренуються читати його слова відповідним темпом і тембром голосу.

       3. - А зараз пограємо в театр. Для цього розподілимо ролі.  Хтось читає слова автора, хтось – горобців, хтось – котика, а  хтось  - песика. ( Під час інсценування вірша відпрацьовуємо також міміку і жести учасників.)   

         Крім відтворення діалогів, у 1 класі проводиться робота над складанням діалогу за ситуативними малюнками чи серією малюнків. Важливе місце при цьому відводжу підготовчій роботі, яка включає розглядання малюнків, визначення психологічного стану персонажів (доброзичливі, сердиті, розгублені, здивовані, привітні тощо), складання запитань, яки можуть виникнути в кожного персонажа, формулювання можливих відповідей на ці запитання, добір відповідних певній ситуації етикетних формул спілкування.

         Лише після підготовчої роботи пропоную першокласникам інсценізувати зображену на малюнку чи серії малюнків ситуацію. Щоб спонукати їх виконати це завдання якнайкраще,  влаштовую іноді змагання – якій групі «акторів»  вдасться найкраще розіграти сценку. Після прослуховування дитячих виступів обов’язково

аналізую їхні  репліки, відзначаю позитивні  характеристики й толерантно вказую на помилки й недоліки.

           Слід зазначити, що робота з формування умінь діалогічного мовлення зазвичай ігнорується вчителями, здебільшого через необізнаність з відповідними методами і прийомами,  Хочу ще сказати, що тексти з діалогами можуть слугувати ілюстративним матеріалом, опорою для учнів у побудові власних висловлювань. Якщо на початкових етапах учні можуть відтворювати, розігрувати подані діалоги (розіграйте сценку: Один запитує, інший – відповідає, і навпаки; розіграйте діалог дітей за ролями тощо), то в подальшому роботу варто поступово ускладнювати: пропонувати тексти – діалоги, у яких відсутні окремі репліки (скажіть останню репліку від свого імені; придумайте відповіді... ), подавати завдання на побудову діалогів за змістом тексту (запитайте один одного, що ви дізналися про Святого Миколая, і дайте відповідь) тощо.   

         Наведу кілька прийомів формування у першокласників навичок ведення діалогу:

     Робота в парах (учить весті діалог у формі синхронної роботи).

  •  Сюжетно-рольова гра «Інтерв’ю».

             Учитель вивішує на дошці малюнок, який буде предметом розмови. Всі уважно розглядають його, після чого малюнок знімають, і учням I варіанта пропонується запитати в учнів II варіанта про предмети, зображені на цьому малюнку: «Скільки…», «Де знаходиться…», «Якого кольору…» тощо, тобто побути в ролі кореспондента. Після виконання завдання учням знову показують, малюнок, і вправу виконують повторно. Після тренування одна пара демонструє виконання вправи біля дошки.

                  Сюжетно – рольова гра «У продуктовому магазині».

Перед проведенням гри використовую підготовчі вправи на розвиток комунікативних умінь. Наприклад:

         1.  Ви прийшли до магазину купити хліб. Як ви звернетесь до продавця?

         2. Запитайте у перехожого, де знаходиться магазин, який вам потрібен?

         3. Запитайте у продавця, скільки коштує батон білого хліба?

           Робота в парах

           Завдання виконують одночасно всі пари, користуючись індивідуальними картками.

Завдання учням I варіанта: «Ви – продавці продуктового магазину. У ваших картках є перелік продуктів і ціни на них. Користуйтеся також виразами, поданими в картках».

Завдання учням II варіанта: «Ви покупці продуктового магазину. У ваших картках вказані продукти, які ви маєте купити, та потрібна їх кількість. Користуйся також виразами, поданими в картках».

Зразки висловлювань «продавців» і «покупців» можна  також записати на дошці.Їх необхідно прочитати вголос і повторити кілька разів разом з учнями. Пара сильних учнів має показати зразок того, як вони будуть «продавати» і «покупати» названі в картках продукти.

             

                     Інсценування казок, у яких діалог можна повторити кілька разів.

          Наведу приклад.             

                                       Рукавичка

                                               Українська народна казка

 Автор. Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку, От біжить мишка-шкряботушка, влізла в ту рукавичку та й каже.

 Мишка-шкряботушка. Тут я буду жити.

 Автор.  Коли це жабка – скрекотушка плигає та й питає.

 Жабка – скрекотушка. А хто, хто в цій рукавичці живе?

 Мищка – шкряботушка. Я – Мишка – шкряботушка. А ти хто?

 Жабка – скрекотушка.  Я жабка – скрекотушка. Пусти й мене!

 Мишка - шкряботушка. Іди!

Завдання: Продовжити казку (Зайчик – побігайчик, Лисичка – сестричка, Вовчик – братик, Кабан – іклан, Ведмідь – набрідь).

                Ситуативні завдання.

   Ситуація 1

       Уяви, що ти підійшов до вікна і побачив синичку, яка сіла на вікно і дивиться на тебе. Як ти вважаєш, про що вона поговорила б з тобою.

Учасники діалогу: синичка і дівчинка (хлопчик).

Місце події: вдома.

Завдання. Склади і розіграй діалог із 4 – 5 реплік за описаною ситуацією на тему «Пташки взимку».

    Проблемна ситуація.

-Уяви, що ти завітав до лісу, зустрівся з якимось грибом і заговорив про те, що про себе думає гриб. Склади запитання до гриба та його відповіді.

а) Розв’язання проблемної ситуації.

б) Слухання діалогу.

      

           Однією з особливих форм усного діалогічного мовлення є телефонна розмова, з правилами ведення  якої вчитель має ознайомити учнів. А у процесі подальшої навчальної роботи  слід відпрацьовувати ці навички. Правила ведення телефонної розмови представлені в додатку. А традіційні формули, що властиві телефонній  розмові,  я вам представлю.               ?

         Для встановлення зв’язку:                                   Можлива відповідь:

            Алло!                                                                         Так! Ви не помилилися.

            Слухаю вас!                                                               Так! Це я.

             Школа № 3!                                                              Ні! Ви помилилися!

             Так!                                                                            Ви помилилися номером.

           Для уточнення:                                                           Ви не туди телефонуєте.

             Це квартира Михайлових?                                      Ви не правильно набрали номер.

             Це магазин «Атлант»?                                             Ви не точно набрали номер.

             Це  Ольга Володимирівна?                                     Тут таких немає.

             Миколко, це ти?                                                       Так.

   Прохання запросити до телефону:                    Можлива відповідь:

      Запросить, будь ласка, до телефону Олега.                 Зараз.

      Покличте, будь ласка, до телефону Бикова.                Звичайно, покличу.

      Ви б не могли запросити до телефону

                             Людмилу Іванівну?                                 Зараз вона (він) підійде.

      Ви б не могли запросити до телефону                         Хвилинку почекайте.

                               Дмитра Петровича?                              Його (її) немає вдома.

      Покличте, будь ласка, до телефону Віку.                    На жаль вона вийшла.

      Запросить, будь ласка, до телефону Сашка.                Шкода, його зараз немає.

                                                                                      Ви б не могли зателефонувати пізніше              

  •  Гра «Телефонна розмова».

         Відпрацьовуючи мовний етикет, спочатку діалог ведуть учитель і підготовлений учень (у двох  варіантах). Обирається правильний варіант, а потім учні в парах ведуть між собою діалог за зразком.

 ! варіант.            -  Алло!

                             - Добрий день!

                             - Покличте Мишка.

                             - А хто це?

                             - Він є вдома?

                            - А хто це? Кого вам треба?

                            - А Мишко вдома?

                            - Хто його питає?

// варіант.

             -  Добрий день, Михайло Дмитровичу! Це говорить Микола Козьма.

                      -  Доброго дня, Миколко!

           -  Покличте, будь ласка, до телефону Володимира.

           -  Володимира немає вдома. Він – на заняттях з англійської мови.

           -  Зателефонуй  за півгодини.

           -  Дякую. До побачення!

        Одночасно з розвитком діалогічного мовлення в 1 класі розпочинаю формування умінь будувати невеликі монологічні усні зв’язні висловлювання. Одним із видів такої роботи є переказування тексту. Розпочинаю із розгорнутих  відповідей на запитання за змістом прослуханого тексту. Важливо ставити учням такі запитання, відповісти на які можна не одним, а кількома реченнями. У процесі такої роботи вчитель формує в учнів уміння не тільки правильно будувати речення, а й пов’язувати їх між собою, використовуючи засоби міжфразового зв’язку (займенники. сполучники, синоніми тощо).

                Наступним етапом є формування вміння  переказувати уривок тексту і невеликий текст у цілому. З метою мотивації доцільно не просто пропонувати учням  переказати прочитаний чи почутий текст, а ставити такі запитання за змістом тексту, відповіді на які потребують переказування певного епізоду  чи всього тексту.

                Н а п р и к л а д: 1) Хто пригадає, як розважалися діти на майданчику?

                                     2)Чи запам’ятали ви, що за чим робила мама, коли варила борщ?

                                    3) Розкажіть, як діти допомогли покаліченій пташці?

                 4) Чи не забули ви, яку роботу виконували в поході хлопчики, а яку дівчатка.

                 5) Опишіть, як змінився ліс восени.  

 Монологічне мовлення – це послідовний. зв’язний виклад думок, знань, інформації однією особою, який розгортається у формі розповіді, виступу, доповіді, лекції. В ньому відсутній контакт із слухачем. Якщо в діалозі відбувається постійна  корекція, уточнення (якщо щось незрозуміле), розширення деталізація або, навпаки, опущення окремих фактів, то в ситуації монологу така можливість відсутня.

Перше знайомство з монологом в 1 класі  я проводжу так:

         -У кожної людини свої мрії. А про що мріє твоя матуся? Вислови свою думку за допомогою малюнка.

     Методичні поради

1.   Діти малюють мрії своїх матусь, про які дізналися раніше.

  1.  Кожен учень озвучує  свою роботу.
  2.  Зробити виставку малюнків.
  3.  Завершити урок можна читанням віршів напам’ять про маму.

Основними видами робіт з розвитку монологічних мовленнєвих висловлювань є перекази і твори. Але практичний досвіт ще засвідчує, що необхідно пропонувати учням складати усні та письмові висловлювання з безпосередньою комунікативною метою: оголошення, вітання, запрошення тощо. Таку роботу слід пропонувати виконувати самостійно або з опорою на різні допоміжні матеріалі: план, словосполучення, ключові речення, початок чи кінець пропонованого висловлювання, малюнок, серія малюнків, картина тощо.

          Наведу прилад роботи над написанням листа, привітання друзів зі святом, днем народження рідних з учнями 1 класу.

- Уявіть собі, що ви – Червона Шапочка і збираєтесь до бабусі на день народження. Як ви почнете своє  вітання?

         -  Оберіть і підкресліть один із варіантів звертання.   

               1.  Бабусю, вітаю!

    2. Люба бабусю!

    3. Кохана моя бабусю!

              - Прочитайте вітання та оберіть варіант, що вам сподобався. Підкресліть його.

  1.  Вітаю з днем народження.
  2.  Я прийшла (ов) привітати тебе з чудовим днем – днем твого народження.
  3.  Ми всі ради привітати тебе з днем народження.

   -  Прочитайте побажання та оберіть  варіант, що вам сподобався. Підкреслить його.

1.  Бажаю тобі здоров’я, довгих років життя.

2. Дуже хочеться, щоб тебе ніхто не турбував, особливо Вовк.

3. Обіцяю, що буду уважною й обережною, і жодній Вовк мене не обдурить.

  -  Пам’ятайте, що привітання необхідно підписувати. Прочитайте підписи та оберіть варіант, що вам сподобався. Підкресліть його.

1. Твоя онучка.  

2. Червона Шапочка.

3. Любляча тебе онучка.

   - А тепер прочитайте, що у вас  вийшло. Сподобалось?

   - Спробуйте скласти власне привітання з днем народження для когось із вашої родини.

        У процесі  формування усних висловлювань  монологічного характеру у учнів пропоную завдання на складання  коротких переказів текстів (дослівний, стислий чи вибірковий) розповідного й описового типів, епізодів прослуханих чи прочитаних казок, оповідань (за поданим планом).

           Робота з формування в учнів зв’язного писемного мовлення починаю з 2 класу шляхом формування умінь правильно будувати і записувати окремі речення. З цією метою систематично пропоную учням  такі завдання:

       - закінчити речення

          На високому стеблі велика квітка з …

          На небі з’явилася  ранкова …

      - перетворення деформованих речень

          Росла, на, дика, яблунька, узліссі.

          Часто, холодні, йдуть, восени, дощі

    - «Де сховалась нісенітниця»

          Діти слухають речення й визначають, чи може подібна подія бути насправді.

              Улітку Миколко катався на ковзанах. Хлопчик поїхав до лісу на лижах, щоб зібрати суниць. Жабенятко розкрило парасольку, бо пішов дощ.

          - скласти і записати речення за малюнком і питанням;

           - дібрати початок речення за поданою кінцівкою.

                 2. Написання твору.

       Написання твору – це складний процес і для дитини, і для дорослого, оскільки необхідно не лише сформулювати свою думку і знайти засоби для її вираження, а й мати свій мовленнєвий досвід у виконанні такої роботи, натхнення до творчості.

 Формування текстотворчих умінь молодших школярів може здійснюватися за допомогою методу художнього сприймання.

Уміння здійснювати такі види текстотворчої діяльності як пояснення, розповідь, міркування, опис відображає готовність учня початкових класів до інтелектуальної діяльності і, передусім, до процесу мислення, який у найвищій стадії являє монологічне або діалогічне висловлювання на рівні внутрішнього мовлення.

Працюючи з художніми творами учень виконує «нехудожній» спосіб роботи з художнім текстом, а саме: складає план, виділяє головну думку, переказує.

Для створення тексту (в усній або писемній формі) необхідно володіти певними комунікативними уміннями: розкривати тему, підпорядкувати висловлювання основній думці, добирати і систематизувати матеріал, будувати своє висловлювання в певній композиційній формі, удосконалювати створене.

Твори художньої літератури і усної народної творчості, у тому числі прислів’я, приказки, фразеологізми, загадки, скоромовки – важливі джерела розвитку виразності мовлення молодших школярів.

Спочатку учні розуміють слово лише в основному, прямому значенні, але з віком вони починають розуміти смислові відтінки слова, ознайомлюються з його багатозначністю, учаться розуміти образну сутність художнього мовлення, переносне значення фразеологізмів, загадок, прислів’їв.

Мовлення учнів початкових класів вирізняється неповторністю, природністю, індивідуальністю. Тому і розвиток такої її риси як образності має починатися як можна раніше.

Формування образності мовлення на матеріалі фразеологізмів, загадок, приказок, які уточнюють уявлення учнів про різноманітність жанрів і образності мовлення і поглиблюють художнє сприймання літературних творів, повинно здійснюватися ще і в єдності з розвитком інших якостей зв’язного висловлювання (структурного оформлення і образної лексики у відповідності з образним жанром); з звертанням уваги і на розуміння доцільності використання засобів художньої виразності у казці, оповіданні, байці.

Серед виразних засобів мови певне місце займають фразеологізми, використання яких надає мовленню особливу яскравість, легкість, влучність і образність.

Проблема формування образності мовлення у текстотворчій діяльності молодших школярів включає в себе усі напрями роботи над словом, словосполученням, реченням. Вона є багатоаспектною і завжди актуальна.

              

                    I. Робота зі словом.

        Її метою є розширення лексичного запасу учнів, навчання розуміння відтінків значення слова, вміння влучно і впевнено його використовувати. Досягти цієї мети допоможуть такі творчі вправи.

        *Гра «Луна» допомагає відпрацювати з учнями орфоепію важких у вимові слів.

Завдання:

  •  повторити за вчителем чітко і виразно;
  •  повторити пошепки, але чітко, щоб тебе почули у протилежному

кінці класу;

  •  повторити голосно;
  •  повторити швидко і чітко тричі.

Для роботи використовують слова типу: авіатор, адресований,

бадьорий, джміль, дзижчати.

*Гра «Тайна слова» доречна на уроках читання. В ній використовуємо слова з незрозумілим для дітей змістом.

Завдання:

- дайте точне пояснення значення цього слова, як завдання для кросворда;

- зашифруйте слово, переставляючи склади.

Якщо діти не можуть точно пояснити значення слова, звертаємося до тлумачного словника.

Мовний матеріал для гри: абзац, акварель, багатир, блискавка, вітрило, гімн, горище, завірюха, окріп, орнамент, плесо тощо.

*У грі «Зайве слово» опрацьовуємо з учнями спільнокореневі слова з різним закінченням.

Завдання:      -   вилучи зайве слово, яке відрізняється від інших за смислом;

                      -   поясні, чим відрізняється значення слів, що лишилися;

                      -  напиши слово яке подобається тобі.

                      Піраміди слів можуть мати такий вигляд:

             Хата                         Мед                         Квочка

             Хатка                       Медаль                    Квітне

             Хитрий                    Медовий                  Квітка

             Хатинка                   Медівник                Квіточка

*Пошукова гра-розвідка «Чим відрізняються?» упорядковує знання дітей про слова з різними коренями та їх використання. На дошці пишу пари слів типу білка – булка, мак - рак, липа – лапа тощо. Час експозиції однієї пари слів 3-5 секунд.

 Завдання:

  •  прочитай і запам’ятай ці два слова;
  •  скажи, чим відрізняється написання цих слів, чим відрізняється їхнє значення;
  •  Запиши слово, що називає … (вчитель дає значення одного зі слів цієї пари).

Для роботи використовують слова типу: ліс – лис, білка – булка, лук – люк, бік – бик тощо.

*Гра-естафета «Хто більше» розширює знання учнів про слова-синоніми. Діти поділені на команди. Вчитель називає слова. Починається колективна робота в команді: добрати один синонім. Наступний синонім до того самого слова називає друга команда, потім третя … Перемагає та команда, яка називає останній синонім до даного слова. Якщо більше ніж один-два синоніми діти дібрати не можуть, звертаємось до словника.

Наприклад: багато – чимало, багацько, незліченно, незчисленно, купа, тьма, безліч тощо.

Основою згаданого вище діалогу між учнями на уроці є робота в парах.

*Гра «Протилежне» - результативна робота в парах для поглиблення знань антонімічних пар. Учні у парі отримують картку зі словом і завдання:

- доберіть антонім до цього слова;

- напишіть антонімічну пару, якщо складно – зверніться до словника.

Мовний матеріал для гри: бадьорість – втома, гідний – недостойний, ввічливо – нечемно, делікатний – грубий.

             II. Робота зі словосполученнями.

        На цьому етапі цілком успішною знову стає робота в парах. Відповідно до типу уроку, його теми і мети вчитель добирає творчі завдання типу «Назви за зразком», використовуючи мовний матеріал:

  •  лікар – лікувати, вчитель – вчити тощо;
  •  шити – голка, малювати - …, бігати - …;
  •  синій, солодкий, тихий – голос, олівець, кавун

            III. Робота з реченням.

Ця робота готує дітей до написання творів-мініатюр і віршів.

         Вправи на конструювання речень формують вміння спрощувати речення, виразно вимовляти, змінюючи логічний наголос, уточнюючи зміст, свідомо сприймати висловлювання, тексти, вживати слова відповідно до задуму.

*Гра «З’їж слово» вчить бути точним і лаконічним. Учитель вимовляє

речення – діти слухають. Повторює – запам’ятовують. Отримують завдання – скоротити речення до чотирьох (трьох, двох) слів. Наприклад:

          Мама якось ввечері спекла смачний пиріг.

          Мама якось спекла смачний пиріг.

          Мама спекла смачний пиріг.

          Мама спекла пиріг.

Запитання до учнів. Що змінилося, коли речення скоротили? Де використаємо скорочене речення: в детальному чи стислому переказі?

  *Гра «Речення в мішку» спонукає учнів порівнювати змінений порядок слів із уточненням змісту речення. Вчитель вимовляє речення, а діти змінюють порядок слів. Наприклад:

        Жила собі бабуся і з нею песик жив.

        Бабуся жила собі і песик жив з нею.

        Бабуся собі жила і жив з нею песик.

         *У ланцюжку «Одне заміни» формується свідоме сприйняття висловлювання. Завдання для учнів: послухайте речення і повторіть його, замінивши перше слово (потім – друге слово, третє тощо).Діти відповідають ланцюжком один за одним. Створена вчителем проблемна ситуація вимагає від дітей мобілізувати свої знання, щоб не зупинити рух «потяга». Наприклад:

        Листя дерев вкривалося золотом і багрянцем.

         Гілля дерев вкривалося золотом і багрянцем.

         Гілля кущів вкривалося золотом і багрянцем.

         Гілля кущів вбиралося золотом і багрянцем.

Вправи на формування вміння розширювати й уточнювати висловлювання розвивають не лише зв’язне мовлення, здібність передбачати зміст речення, а й удосконалюють навичку свідомого, виразного і швидкого читання.

*Гра «Сніжний клубок» проводиться в швидкому темпі ланцюжком. Учні поширюють дане речення, нарощуючи по одному слову. Наприклад:

        Заспіваю пісню.

        Заспіваю пісню колискову.

        Заспіваю дитині пісню колискову.

        Заспіваю коханій дитині пісню колискову.

        Тихо заспіваю коханій дитині пісню колискову.

У грі «Продовж фразу» реалізується творча уява кожного учня. Дане вчителем речення треба продовжити одним словом. Наприклад:

        Скочив зайчик …

        Мама сина …

        Тече вода …

        Жив собі …

        Росла на груші …

Учитель добирає конструкцію речення відповідно до теми  уроку  мови (вивчення прислівників, відмінювання іменників, вживання прийменників тощо).

*Гра «Я почну – закінчи» є формою діалогу між учнем і вчителем. Вона навчає слухати і розуміти співбесідника, свідомо використовувати складні конструкції, міркувати. Очевидно із задоволенням діти виконують завдання на закінченням речення типу:

        А це тюльпан, як …

        А це тюльпан, якому …

      А це тюльпан, який …      тощо.

      Це пес без хвоста, якому …

                 Це пес без хвоста, який …

      Це пес без хвоста, яким …

      Це пес без хвоста, про якого …     тощо.

*Продовжує діалог між учнем і вчителем гра «Моє запитання – твоя  

відповідь». Вона розвиває вміння точно висловлюватися, змістовно аналізувати речення, а потому – краще розуміти текст. Учень має відповісти швидко – хто це?

           Наприклад:

     Рідна, лагідна, найдорожча – хто?

     Пухнаста, руда, хитра – хто?

     Фруктовий, зелений, розквітлий – що?

Усі ці вправи, ігри формують і розвивають комунікативну компетентність учнів і актуальні на уроках мови і читання з першого по четвертий клас. Із поглибленням знань і вмінь учнів кожного року я добираю мовний матеріал, логічно ускладнюючи і розширюючи його.

Мета моїх уроків розвитку мовлення така: навчити дітей виділяти головне, необхідне для складання твору; розвивати комунікативну компетентність школярів, художнє відчуття предмета; уміння зіставляти життєві факти, мовні явища, узагальнювати їх; удосконалювати узагальнені способи мовленнєвої діяльності, орфографічні навички, вміння правильно і точно висловлювати свої думки; збагачувати словниковий запас; формувати вміння зв’язно висловлюватись, вживати епітети, порівняння; виховувати бажання вкладати душу в написання творів, а не тільки розум.

           Використання новітніх технологій є одним з актуальних процесів у розв’язанні проблеми формування комунікативної компетентності молодших школярів. Одним із сучасних методів є метод проектів. Довготривала робота над навчальними проектами дає змогу кожній дитині не тільки знайти потрібну інформацію, а й виступити з нею перед однокласниками та учнями паралельних класів, цікаво оформити матеріал, взяти участь у заключному святі, що є підсумком роботи над проектом. Наведу приклад організації пізнавальної діяльності учнів зі складання групового проекту за темою «Прикметник» у 3 класі.

                         Завдання:

         І групі – дати поняття про прикметник.

         ІІ групі – дослідити за « кольором» слова. (Добрати влучні ознаки предметів із застосуванням поняття «колір».

                 Наприклад:

  Зима -  біла, срібляста, молочна.

  Літо – зеленаве, рожеве, барвисте, різнокольорове, яскраве.

  Осінь – жовтогаряча, золота, руда, різнобарвна.

  Весна – зелена, блідо-голуба, смарагдова.

          ІІІ групі – дібрати вірші з влучними ознаками до різних пір року.

          ІV групі –  виконати творчу роботу. Скласти твір за власними спостереженнями про улюблену пору року, використовуючи основні ознаки в цій період.

  •  Які знання ви отримали при складанні групового проекту?
  •  Що ви дізналися про прикметник?
  •  Для чого він вживається в мові?
  •  З яким настроєм ви працювали?

   Така робота пробуджує дитячу уяву, збагачує активний словниковий запас, формує комунікативні компетентності.

        Працюючи над проектами  широко залучаємо до співпраці батьківський колектив, адже, займаючись з дитиною спільною справою, батьки здійснюють величезний позитивний виховний вплив на неї.

          Наведу фрагмент уроку – проекту у 1 класі «Українські народні казки про тварин», де батьки залучені до співпраці.

          Тип проекту: творчо – індивідуальний.

           Об’єкт пізнання: народна казка «Півник та курочка».

            Мета: поглибити знання дітей народними казками по тварин, розвинути мовлення учнів, виховати морально – етичні цінності: доброзичливість, працьовитість, доброта, турботливе ставлення одне до одного, сміливість.

            Спосіб розв’язання проблеми: ознайомлення з додатковою довідниковою., фольклорною літературою, власна творча робота дітей.

            Освітній продукт: колективно створений ілюстрований довідник «Народні казки про тварин».

            План виконання проекту

                  1. Обговорення в класі ідеї проекту.

                  2. Склад учасників проекту (учні, учитель, бібліотекар, батьки).

                  3. Висловлювання міркувань щодо форми представлення проекту ( фотовиставка, міні – книга). Запропонувати ілюстрований довідник.

                  4. Обміркування шляхів розв’язання проблеми: ознайомлення зі змістом народних казок про тварин, малювання ілюстрацій, написання анотації.

                  5. Складання власного плану.

                  6. Читання українських казок про тварин.

                  7. Малювання ілюстрацій до казок.

                  8. Написання анотацій.

                  9. Створення колективного ілюстрованого довідника.

                 10. Презентація сторінок довідника на уроці.

           Рекомендації щодо реалізації проекту

            *  Урок 1  ( запуск проекту)

      На уроках під час роботи із книгою виставити книжки – українські народні казки про тварин. Зацікавити дітей  цими казками ( демонструванням ілюстрацій за змістом казок ). Підвести дітей до думки, що було б цікаво прочитати ці всі казки та створити власну книжку  - довідник з ілюстраціями.

           Запропонувати план роботи: оскільки учні ще не досить готові до такої роботи, залучити батьків, вихователя, бібліотекаря, учнів старших класів.

             * Урок 2 (робота з літературою)

            Під час роботи над текстом українських народних казок про тварин підкреслити, що тварини у казках зберігають свої основні ознаки, звички, повадки тощо.

            Ознайомити зі змістом казок, які були на виставці.

              * Урок 3 (робота дітей в групах)

   Розподілити дітей на творчі групи, кожна група готує анонс до свого розділу казок.

               І розділ – екскурс за сюжетом українських народних казок про тварин ( «Колосок», «Колобок», «Солом’яний бичок»).

               ІІ розділ – мудрість у казках перемагає («Котик і Півник», «Півник та Курочка», «Вовк і семеро козенят»),

               ІІІ розділ – хитрістю жити – ворогів нажити (Казка «Лисичка – Сестричка і Вовк – Панібрат»).

                * Урок 4 (ілюстрація, інсценізація казки «Півник та Курочка»)

                Після роботи з ілюстрацією до казки «Котик і Півник» запропонувати створити ілюстрацію до казки «Півник та Курочка».

                * Урок 5 – презентація.

          Робота над навчальними проектами є ефективною формою організації пізнавальної  творчості  та й усього життя дітей  і має, на мою думку, великий позитивний вплив на формування особистості молодших школярів і розвиток комунікативної компетентності.

             Формування і розвиток комунікативних компетентностей учнів на          інтегрованих уроках.

          Робота вчителя спрямована на формування національно–мовної особистості людини, яка володіє вміннями і навичками комунікативно вправно користуватися всіма засобами мови, постійно виявляти увагу до культури й естетики. Важлива роль у цьому плані відводиться між предметним  звязкам у навчально-виховному процесі, урокам на основі інтеграції, коли зміст матеріалу з кількох предметів  обєднано  навколо однієї теми.

       Метою інтегрованих уроків мови, мовлення є активізація мовленнєвої творчої діяльності, яка поєднується з пісенною, музичною, драматизацією, малюванням, вивченням довкілля, літературною творчістю. Зважаючи на дідактичні цілі й етапи уроку, добираються супровідні види роботи для досягнення повного злиття різних видів діяльності, органічного поєднання логіко-понятійного та емоційно-образного компонентів на різних етапах пізнання та формування у учнів комунікативної компетентності.

       Пропоную розробку інтегрованого уроку, у ході якого за допомогою різних вправ, ігор і завдань у дітей формується комунікативна компетентність. (Додаток 4.)

         Працюючи з дітьми над формуванням і розвитком комунікативних компетентностей, намагаюсь допомогти учням досягти «вершини творчості»- усної та писемної. Діти вчаться цінувати, любити рідне слово, відчувати його красу, збагачують свій словниковий запас, формують звукову культуру мовлення, розвивають власне зв’язне мовлення: у них виникає бажання та виробляється вміння передавати свої враження й думки за допомогою слова. Це пробуджує фантазію й уяву, прагнення творити. Впевненість у своїх можливостях дарує дітям цікавіше  спілкування між собою, з дорослими, з книгою, з довкіллям. Оскільки розвинута комунікативна компетентність – основний засіб спілкування, впевненість у тому, що тебе зрозуміють.

Представлені мною вправи і завдання забезпечують формування і розвиток комунікативних компетентностей особистості, спрямованих на реалізацію учнем  його індивідуальних здібностей та організацію шкільного діалогу між учнями, між учнем і вчителем, між учнем і книгою. У навчальній діяльності домінує пошукове, розвивальне і стимулююче навчання. Окрім удосконалення комунікативних компетентностей, у дитини формується вміння навчатися, розвивається пізнавальний інтерес і бажання творити, що особливо актуально для сучасної української школи.

Від сформованості компетентностей у 6 – 10-річної дитини залежить її подальша успішність у житті. Сформованість компетентностей, у свою чергу, залежить від способу навчання у початковій  школі, який визначає логіку розвитку особистості в усіх наступних вікових періодах.

                                                 

                                          ЛІТЕРАТУРА

1. Бех  І. Д.  Виховання особистості. У 2-х книгах. – К.: Либідь, 2003

.

2. Бобчук О. Знання про текст як система орієнтирів у побудові висловлювань різних типів \\ Початкова школа. 2002. - № 4.

3.Вашуленко М.С. Методика навчання української мови в початковій школі. – Київ., 2010. – с. 336 – 341

           4.Державний стандарт початкової загальної освіти освітньої галузі «Мови і літератури».

5. Єрмаков І. Г., Пузіков Д. О. Життєві компетенції особистості. Практично зорієнтований посібник. – Донецьк: Каштан, 2007.

6.Зайцев Н. А. Письмо. Чтение. Счет. – СПб., 1998.

           7.Коваль Г.К. Методика навчання української мови. -  Тернопіль: Астон, 2008. – 232 с.

8.Кудина Г. Н., Новлянская З. Н. Литература как предмет эстетического цикла. – М.,    1990.

9.Компанець Н. М. Почитаємо разом. – К., 1997.

         10.Хорошковська О. Н. Розвиток мовлення молодших школярів. – К.: Радянська школа, 1995.

          11. Цепова І.В. Розвиток навичок мовленнєвої діяльності  молодших школярів: аудіювання, говоріння. -  Харків: Ранок, 2008. – с. 122 – 124.


                                                                                 Додаток 1

                                                                  ПАМЯТКА

«ФОРМУЛИ МОВЛЕННЄВОГО ЕТИКЕТУ»

  1.  Обов’язково вживати в діалозі ввічливі слова: будь ласка, шановний, дякую, вдячний, спасибі, прошу, будьте ласкаві, тощо.

  1.  Уживати українські слова-звертання (кличний відмінок) зі словами: пане, пані, добродії, шановний.

  1.  Дотримуватись норм літературної мови.

  1.  Тон голосу під час ведення діалогу повинен бути емоційним, доброзичливим.

  1.  Користуватися жестом, мімікою відповідно до змісту розмови.

                                                               Додаток 2

ПАМЯТКА

«ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ»

  1.  Уважно, зацікавлено і доброзичливо вислуховуй запитання співрозмовника.

  1.  Не перебивай співрозмовника ані словом, ані жестом, ані мімікою.

  1.  Перш ніж підтримати розмову, поміркуй над питанням, подумки сформулюй речення (відповідь чи питання), а потім говори чітко і виразно.

  1.  Дотримуйся норм мовленнєвого етикету, літературної мови, користуйся алгоритмами, що пропонує вчитель.

                                                                                              

                                                                                                               Додаток 3

ПАМ’ЯТКА

«ПРАВИЛО РОЗМОВИ ПО ТЕЛЕФОНУ»

  1.  Привітатися. Звернути увагу на форму звертання.

  1.  Відрекомендуватися. Назвати причину дзвінка.

  1.  Запитати те, про що необхідно дізнатись.

  1.  Подякувати за здобуту інформацію.

  

5. Попрощатись.

                                                                                                                       Додаток 4

ПАМ’ЯТКА

«ПРАВИЛО РОЗМОВИ ПО ТЕЛЕФОНУ»

  1.  Привітатися. Звернути увагу на форму звертання.

  1.  Відрекомендуватися. Назвати причину дзвінка.

  1.  Запитати те, про що необхідно дізнатись.

  1.  Подякувати за здобуту інформацію.

     

     5..Попрощатись.                                                                                                        

Додаток  5

ПРАВИЛА, ЯКІ СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ

ПІД ЧАС ІНТЕРВЮ

1. Привітатися. Звернути увагу на форму звертання.

2. Відрекомендуватися. Назвати тему інтерв’ю.

3. Повідомити ім’я особи, в якої береться інтерв’ю.

4. В мовленні використовувати ввічливі слова.

  1.  Відповіді повинні бути повними.

  1.  Подякувати за здобуту інформацію.

  1.  Попрощатись.

                                                           Додаток 6

                                      СКАЗКА  В  ГОСТИ  К  НАМ  ПРИШЛА

ИНТЕГРИРОВАННЫЙ УРОК. 1-Й КЛАСС

Интегрированные уроки. 1.Обучения грамоте (знакомство со сказкой, умение ее слушать и пересказывать;  понятие о диалоге, знакомство с понятиями «слово», «предложение»; способом условного обозначения предложений;  общее представление о словах, которые обозначают предмет, признаки предметов, действие предметов.) 2. Письмо (письмо длинных и коротких, прямых и наклонных линий.) 3. Математика (расположение предметов в пространстве).

       Цель. Научить слушать и пересказывать сказку; формировать понятие о словах, которые обозначают предмет, признак предмета, действие предмета; о предложении, об ее условном обозначении. Дать практическое понятие о диалоге, учить вести диалог, инсценировать отрывки из сказки. Приучать к работе в парах, группах. Развивать орфоэпические навыки, каллиграфические умения, мышление. Воспитывать доброжелательность, сочувствие, взаимопомощь.

       Оборудование: предметные магнитные рисунки (солнце, облако, зайчик); листы бумаги, краски, кисточки, стаканчики с водой, карандаши (для работы в группах), компьютер, мультимедийная презентация.

                                                Х о д   у р о к а

 I. Организационний этап.

         Цель: психологически настроить учащихся на урок, обеспечить нормальную обстановку на уроке.

         1. Психологический настрой

                      С добрым утром начат день,

  Первым делом гоним лень,

                       На уроке не зевать,

                       А слушать и отвечать.

- Какое настроение выберем себе на урок?

Девиз урока:

               Не просто слушать, а слышать.

               Не просто смотреть, а видеть.

               Не просто отвечать, а думать.

     II. Этап подготовки учащихся к активному осознанному усвоению знаний

 1. Сообщение темы урока. Ожидание от урока.

-  Каким вы хотите, чтобы был наш урок? (Слайд 1.)

                      У – увлекательный, удивительный.

                      Р – развивающий, радостный.

                      О – обучающий, особенный.

                      К – коллективный, классный.

          2. Мотивация.

            - А если так, то почему бы нам не познакомиться с новым поздравлением, которое нам сегодня опять прислал наш добрый друг Солнышко. (Слайд 2.)

          III. Работа над новым материалом.

       1. Усвоение понятий «слово», « предложение».

- Солнышко нам принесло не только новое поздравление, оно еще рассказало мне сказку, с которой я вас хочу сегодня познакомить. Вы, детки, слушайте внимательно и помогайте мне.

        Это приключение случилось в одно летнее утро. (Слайд 3.)Казалось, все было как всегда: по ясному небу плыли белые пушистые облака; сладко зевнув сонное Солнышко показалось на небе; маленький Зайчик грустный выбежал из-под кустика, под которым ночевал. (Слайд 4.) Вдруг Солнышко заметило, что Зайчик этот плачет.

- Зайчик, почему ты плачешь? – спросило Солнышко.

- Как мне не плакать и не грустить, если давно не было дождика. Посмотри, травка завяла, загрустили листочки на деревьях. Морковка и капуста тоже вянут. Мне не будет, что есть, и мои родственники помрут от голода.

Солнышко, услышав это, очень огорчилось. Что же делать?

- Не плачь, Зайчик, я спрячусь за Облачко, и не буду посылать на землю много тепла. Но где дождика взять?

- Попросим Облачко, чтобы его принесло, - сказал Зайчик.

Но Облачко не нужно было просить.(Слайд 5.) Оно все слышало. Жалко ей стало травки, деревьев, Зайчика, и оно заплакало. Полился на землю дождик, напоил леса, сады, огороды. Все обрадовалось, ожило и зазеленело…

- Дети, это еще не конец сказочки. Мы только сделаем маленькую остановочку. Зачем? Солнышко просит, чтобы вы запомнили эту сказочку и пересказали ее дома родителям.

         - Кто выбежал утром из-под кустика? (Зайчик.)

- А по небу плыли… (облака.)

- Зевнувши, взошло на небо … (Солнышко.)

- Завяла … (травка.)

- Загрустили … (листочки и деревья.)

     - Только что вы отвечали на мои вопросы и называли слова. Повторим их еще раз. (Дети повторяют.) Эти слова - названия  предметов. (Повторили.)

         - А скажите, какие были облака? Белые.

- Какое Солнышко? Сонное.

- Какая травка? Вялая.

- Какие деревья и листочки? Грустные.

    - Эти слова указывают на цвет, настроение, состояние и отвечают на вопросы:  какие?, какое?, какая? Эти слова – названия признаков. (Повторили.)

         - Что делали тучки? Плавали.

- А Солнышко? Просыпалось, разговаривало.

- Что сделало Облачко? Заплакало.

 - Что сделали деревья? Обрадовались, ожили.

    - Повторим названные слова. Дети повторяют. Эти слова рассказывают нам, что делают предметы, то есть обозначают действие предмета.

 Видите, ребята, какими разными могут быть слова. Их множество в русском языке. Но не всегда от одного слова можно понять, что человек хочет сказать. Если я скажу: «Обрадовались» - вы поймете как это, но не будете знать, о ком я говорю, и почему именно обрадовались. Когда я скажу: «Деревья обрадовались, потому что пошел дождь», - все станет понятным. Я связала одно слово с другими, то есть завершила мысль. А теперь вы попробуйте сделать то же самое со словом «весело». Всем  стало весело. Весело поют птицы. Весело смеется Солнышко.

- Вы назвали «предложение». Повторите новое понятие. Теперь старайтесь говорить четко, понятно, целыми предложениями.

-А знаете, о чем еще попросило нас Солнышко? Записать предложение в тетрадь. Дети сообщают, что они еще не умеют писать.

- А мы будем писать линиями. Сколько слов в предложении, столько линий и нужно нарисовать. Попробуем.

- Придумайте свои предложения. Дети придумывают предложения.

- Какое предложение вам больше всего понравилось? Ответы детей.

 - Сколько слов в первом предложении? Дети  пошли в парк. Четыре. Значит, линий будет тоже четыре.

- Во втором предложении? Весело смеется Солнышко. Три слова, значит, нужно начертить три линии.

-А теперь попробуем записать сказочку в тетрадь. Какое предложение запишем первым? Было летнее утро.

- Сколько линий начертим? Три. Первое слово в предложении всегда пишем с большой буквы, а в конце предложений чаще всего ставится точка. Покажем это так:

               \______         ________     _________.

- Что запишем потом? По небу плыли облака. Выглянуло солнышко.

                        \___      _______     ________     ________.

 

                        \___________       __________.

Аналогично записываются остальные предложения.

 2. Понятие о диалоге.

- Дети, в сказке мы встретили действующих лиц, героев сказки. Назовите их. Солнышко, Облачко, Зайчик.

- Вспомните, кто с кем говорил? Зайчик с Солнышком. Кто может вспомнить их разговор? Потренируйтесь с соседом по парте в парах воспроизвести, вспомнить их разговор.

Дети инсценируют  отрывок сказки, разговор между Солнышком и Зайчиком.

- Такой вид разговора называется  «диалогом». Повторите и запомните.

 -   Так что же такое диалог? (Когда один спрашивает, а другой отвечает. Когда по очереди говорят между собой люди).

 3. Физминутка.

-  Подойдите к окнам, посмотрите на далеко расположенные предметы. Переведите взгляд на небо.

-  Какое оно? Голубое. Местами плывут белые облака.

-  На что похожи облака? Отвечайте четко, понятно. (Мое облачко – то, что левее, - похоже на овечку. А  мое – правее, вверху, - на обезьянку.)

 4. Практическая работа.

Дети учатся рисовать облака: прямые и косые линии.

- А теперь подойдите к столам. Поработаем в группах. Три стола, на которых – краски, кисточки, карандаши, листы бумаги.

        - Вспомните нашу сказочку. На чем мы остановились?

     Облачко заплакало, пошел дождь. Деревья и травы ожили. Все обрадовались.(Слайд 6.)

     -  Вы только что разглядывали облака и выбирали себе свое – наилучшее. Попробуйте ее нарисовать. Дети рисуют.

-    А теперь нарисуйте, как плакало Облачко, как дождик падал на землю. Как это изобразите? (Линиями.) Дети рисуют.

-  Все живое напилось водички, и даже появились ручейки. (Слайд 7.) Нарисуем ручейки. Ручейки у нас не простые, а сказочные, поэтому мы их нарисуем необычно. Учитель показывает, как рисовать спиральную линию. Дети повторяют в воздухе, потом рисуют на бумаге.

 III. Итог урока.

Учащиеся подводят итоги работы по плану: (Слайд 8.)

*ЗНАЮ … (Что такое диалог… )

 *УМЕЮ … (Писать прямые и наклонные, длинные и короткие линии )

*ЦЕНЮ … (Мысли друзей; советы одноклассников; знания,  полученные на уроке, время.)

- Оправдались ли наши ожидания? ( Да, урок получился увлекательным, развивающим, обучающим, коллективным.)



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74546. Программирование. Языки программирования низкого и высокого уровней 25.55 KB
  Языки программирования низкого уровня Первым компьютерам приходилось программировать двоичными машинными кодами. Для упрощения этой задачи стали появляться языки программирования низкого уровня которые позволяли задавать машинные команды в более понятном для человека виде. Примером языка низкого уровня является ассемблер. Языки низкого уровня ориентированы на конкретный тип процессора и учитывают его особенности поэтому для переноса программы на ассемблере на другую аппаратную платформу ее нужно почти полностью переписать.
74547. Unix 16.31 KB
  Именно в 1969 году была создана первая Unix система компанией TT и торговая марка Unix по праву теперь принадлежит этой компании. Unix – это многопользовательская многотерминальная операционная система которая в силе выполнять множество задач как под Вашим чутким руководством так и без. Существует целое семейство так называемых Unix подобных систем которые в большинстве случаев могут быть совместимы друг с другом на уровне исходных текстов программ. Все пользователи операционной системы Linux а именно потому что имеем возможность...
74548. Linux 19.3 KB
  История Linux началась в 1991 году когда студент Хельсинского университета Линус Торвальдс выпустил первый релиз этой операционной системы. Именно идея расширить возможности этой операционной системы и послужила основным мотивом разработки Linux. Хотя идея новой операционной системы и первые ее релизы почти полностью принадлежат одному человеку дальнейшее развитие Linux происходило и происходит благодаря участию в этом проекте десятков тысяч программистов всего мира. Однако эта команда разработчиков Linux не имеет ни штабквартиры ни...
74549. BSD (Berkeley Software Distribution) 15.56 KB
  BSDLite были созданы несколько операционных систем с открытыми исходными кодами. Вот что такое собственно операционная система BSD: Ядро BSD отвечающее за планировку процессов управление памятью поддержку многопроцессорных систем SMP работу с устройствами и так далее. В отличие от Linux существует несколько ядер BSD отличающихся возможностями. Библиотека C в BSD основывается на коде из Беркли а не из Проекта GNU.