55701

Самостійна робота як засіб навчання, виховання і розвитку учнів

Научная статья

Педагогика и дидактика

Успішне його виконання багато у чому залежить від методики навчання яка дає змогу озброїти учнів глибокими знаннями навчити їх працювати зацікавлено й самостійно. Методику сучасного уроку характеризує система самостійних робіт учнів. В цій статті описується певною мірою методи самостійного навчання учнів.

Украинкский

2014-03-28

228 KB

3 чел.

З досвіду роботи вчителя хімії вищої категорії ЗСШ «Лідер» з різними формами навчання м.Львова Тушницької Марії Петрівни

«Самостійна робота як засіб навчання, виховання і розвитку учнів»

 

 

Підвищення ефективності уроку – головне завдання вчителя. Успішне його виконання багато у чому залежить від методики навчання, яка дає змогу озброїти учнів глибокими знаннями, навчити їх працювати зацікавлено й самостійно.

Методику сучасного уроку характеризує система самостійних робіт учнів. Однак, організація такої системи – нелегка справа для вчителя.

В цій статті описується певною мірою методи самостійного навчання учнів. Тут розглянута конкретна методика організації самостійної роботи учнів на уроках з деяких тем 8-10 класів. Звернена увага на значення самостійної роботи для формування системи знань і вмінь учнів з хімії, на відповідність методики самостійної роботи поставленій меті й особливостям навчального матеріалу.

У 8 і 9 класах навчальна мета формулюється безпосередньо в тексті завдання. Цим самим увага учнів звертається на необхідність усвідомити мету роботи, на те, яких знань і вмінь учні повинні набути, виконавши завдання. Так вчитель з самого початку навчає школярів усіх необхідних компонентів пізнавальної діяльності усвідомлення мети, виконання роботи, зіставлення результату роботи з метою, оцінювання своїх досягнень. З набуттям досвіду самостійної роботи учні можуть самі формулювтаи мету й оцінювати свої результати відповідно до поставлених завдань. До поставленої мети вчитель може підвести самих учнів.

Головна мета в діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку оособистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

  1.  Науково-теоретичне обгрунтування методу самостійної роботи, як одного з напрямків реалізації вивчення предмету.

Ефективна самостійна робота учнів – одна з найважливіших умов свідомого засвоєння знань. Щоб мати точні дані про рівень засвоєння матеріалу, своєчасно усунути прогалини у знаннях, необхідно забезпечити кожного учня індивідуальними завданнями.

Організовуючи самостійну роботу, вчитель ставить різну мету: навчання, розвитку і виховання учнів. Мета й відповідні до неї завдання взаємопов’язані. Це можна показати на прикладі будь-якого завдання, зокрема такого: «Вивчіть відношення розчинів солей - нітрату свинцю, нітрату міді, цинку до металів, металів до цинку, міді, свинцю. Зазначте, по-перше, подібність і відмінність солей, подібність і відмінність солей за відношенням до кожного металу і, по-друге, подібність і відмінність металів за відношенням до кожної солі. Поясніть причину відмінностей.»

Під час виконання цієї роботи в результаті спостереження і аналізу явищ, здобувають нові знання про реакції між металами і солями, електрохімічний ряд напруг металів, глибше вникають у суть окисно-відновних процесів, повторюють склад і дисоціацію солей, поняття «елемент» і «проста речовина», будова атомів та йонів металів, збагачують уявлення про реакції заміщення.

Проводячи досліди, учні вдосконалюють вміння поводитись з реактивами й хімічним посудом, фіксувати ознаки реакцій. Одночасно розвивається їхнє логічне мислення.

Адже, щоб виконати це завдання, учні активно порівнюють, аналізують, узагальнюють і абстрагують – встановлюють закономірності поведінки металів у присутності йонів інших металів. Виконання цього завдання певною мірою  сприяє формуванню діалектичного мислення, оскільки дає можливість учням звернути увагу на явище і його суть, виявити діалектичну суперечливість природи елемента, який поєднує в собі функції окисника і відновника, знайти причину і наслідок і т.д. Крім того, поглиблюється пізнавальний процес учнів і інтерес, змінюється загально трудові вміння, наприклад, уміння планувати роботу, розподіляти час і увагу при проведенні порівняльних спостережень за реакціями, оцінюючи результати своєї роботи.

Самостійна робота учнів завжди має певну дидактичну спрямованість. Основною її дидактичною метою на уроці є вивчення нового матеріалу, вдосконалення набутих знань і вмінь, перевірка результатів навчання. Здебільшого, одна і та сама робота дає змогу розв’язати одночасно кілька завдань. Наприклад, коли учні опрацьовують новий матеріал самостійно, читаючи підручник, чи виконуючи лабораторний дослід, то разом із сприйманням нових знань вони удосконалюють наявні знання, перевіряють результати своєї роботи, а в ряді випадків цю перевірку здійснює вчитель.

Цікаво зазначити, що одне й те саме завдання залежно від того, в якій ланці навчального процесу воно пропонується учням, може служити різній меті. Як приклад розглянемо завдання:

«Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна виходячи з кальцію, добути оксид кальцію, а з нього – карбонат кальцію». Це завдання можна дати під час вивчення нового матеріалу у 8 класі, коли розглядається генетичний зв’язок неорганічних сполук. Воно ж (або аналогічне) може бути перевіреним на наступних уроках.

Характерною ознакою методу навчання, на який останнім часом звертають увагу психологи й дидакти, є тип пізнавальної діяльності учнів.

Практично доцільно врахувати три основних типи пізнавальної діяльності учнів і відповідно розрізняти самостійні роботи трьох типів: 1) репродуктивні (копіюючі); 2) частково-пошукові (евристичні); 3) дослідницькі. На таку відмінність давно вказували методисти природознавства. Про це свідчать, наприклад, назви методів, які згадують в методичних працях початку ХХ ст.: «догматичний», «евристичний», «дослідницький». Очевидно й тепер у методиці немає потреби додержувати складнішої класицікації типів пізнавальної дільяльності, ніж ті, що їх мають на увазі, працюючи за трьома названими методами. Однак зараз не може бути мови про догматичний метод. Будь-яка діяльність учня має бути усвідомленою, з певними ознаками проблемності у змісті і структурі.

  1.  Особливості завдань для організації самостійної роботи того чи іншого типу.

Завдання для самостійних робіт першого типу (копіюючих) містять вимогу виконати ту чи іншу дію за зразком «або здійснити», як кажуть близьке перенесення знань. У них здебільшого зазначено, як і в якій послідовності розв’язати ту чи іншу задачу. Хоч ці завдання й вимагають в основному відтворення знань, вони, безперечно, розвивають учнів. Виконуючи роботу учні перебудовують і систематизують здобуті знання. Мета самостійної роботи в такому разі – краще осмислення учнями нового й закріплення вивченого матеріалу. Прикладом завдання копіюючого типу, може бути робота з ознайомлення учнів у 8 класі з лабораторним обладнанням. Учитель пояснює і демонструє будову газового пальника, правильний спосіб нагрівання. Потім учні, користуючись обладнанням, яке є на столах, самостійно виконують ті самі операції: запалюють газ, регулюють полум’я, нагрівають воду в пробірці.

Інший приклад: учитель пояснює суть реакції нейтралізації, демонструє дослід з розчинами лугів і кислот, повідомляючи, що з кислотами реагують і нерозчинні основи, утворюючи розчинні солі і воду. Після цього він пропонує учням самостійно виконати досліди, які підтверджують реакції гідроксидів міді (II) й заліза (III) з розчинами кислот, написати рівняння проведених реакцій. Тут учні хоч і виконують нові досліди, про їх результати вони вже знають із слів учителя. Досліди є ілюстрацією сказаного. Самостійна робота в такій постановці має також репродуктивний характер.

Позитивне значення копіюючих робіт втрачається, якщо вони починають переважати в практиці навчання. В такому разі ці роботи можуть стати гальмом у розвитку учнів, оскільки спонукають їх тільки до відтворення знань і вмінь, до того ж у такій самій послідовності, як це їм було дано. За таких умов, як довели праці психологів, дуже повільно виробляється вміння усвідомлювати мету своєї діяльності, а, отже, не розвивається і згасає пізнавальний інтерес.

Самостійні роботи частково-пошукового характеру спонукають учнів до цілком свідомої діяльності. Завдання для такого типу робіт дають учням можливість самим знайти шлях і спосіб розв’язання певної задачі на основі наявних знань. Наприклад, завданнями такого типу є поширені в практиці навчання вправи, що грунтуються на знанні генетичного взаємозв’язку і властивостей речовини, що вивчаються. Зокрема до них належать такі:

«Напишіть» рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити перетворення:

NH4Cl NH3 NO NO2 HNO3 NH4NO3

Тут учні повинні доповнити відомості, яких не вистачає, а саме: підібрати ті речовини, що реагуватимуть з вихідною речовиною, утворюючи зазначений продукт, пригадати умови реакцій і правильно написати хімічні рівняння. До такого типу завдань належать експериментальні задачі в 9 класі на доведення йонного складу конкретної солі, або на добування певної речовини, якщо відома хоч одна з вихідних речовин, наприклад: «Добудьте за домомогою реакції досліду гідроксид міді (II) з нітрату міді (II)», «Доведіть за допомогою реакції обміну склад хлориду амонію».

Дослідницькі самостійні роботи – один з методів проблемного навчання. Такі роботи невеликі учнівські дослідження, в результаті яких учні здобувають нові знання, або дізнаються про новий спосіб дії. Як відомо, дослідження починається із запитання. Запитання викликає утруднення. З’являється мета діяльності, накреслюється план, в якому можуть передбачатися варіанти розв’язання. Після аналізу учні вибирають оптимальний варіант, виконують роботу і роблять висновок. Така загальна схема виконання дослідження самостійних робіт.

Прикладом дослідницької роботи може бути виконання учнями, наприклад, таких завдань: «Треба добути в лабораторії хлорид міді (II) у кристалічній формі». «Запропонуйте і здійсніть два найзручніших з практичного погляду способи добування».

Називаючи три типи самостійних робіт учнів, слід сказати, що на практиці не завжди можна цілком певно визначити, якого саме типу роботу в кожному конкретному випадку було проведено. Різкої межі між типами самостійних робіт немає. Може йтися лише про переважання того чи іншого виду пізнавальної діяльності учнів під час роботи.

Крім названих ознак, самостійні роботи мають характерну особливість, що стосується організації цього методу. За цією ознакою самостійні роботи поділяються на фронтальні (загальнокласні), групові та індивідуальні (в тому числі диференційовані).

Прикладом фронтальної роботи може бути робота учнів за одним чи кількома аналогічними варіантами завдань «середньої» складності. Так, у 8 класі організовується самостійна робота для закріплення знань про вміст (масову частку) розчиненої речовини в розчині та вміння робити відповідні обчислення (Додаток 1).

Додаток 1

Варіант 1.

  1.  Яка масова частка цукру в розчині,  добутому в результаті розчинення цукру масою 30 г у воді масою 120 г?
  2.  Скільки міститься води в 10-процентному розчині солі масою 50 г.

Варіант 2.

  1.  У воді масою 170 г розчинили сіль масою 30 г. Яка масова частка солі в добутому розчині?
  2.  Скільки грамів солі залишиться після повного випарення її 18- процентного розчину масою 50 г.

Групова робота об’єднує учнів у ланки по 2 або 4 чоловіки. Її можуть також виконувати всі учні класу одночасно, але члени кожної групи працюють у тісному контакті один з одним. Обов’язковими елементами такої групової роботи є: постановка і усвідомлення теми (загальногрупового завдання); виконання індивідуального завдання кожним учасником роботи відповідно до  спільної мети; обов’язкова взаємна перевірка результатів роботи кожного,  допомога і пояснення один одному утруднень, що виникають; формування висновку разом на основі узагальнення результатів здобутих кожним членом групи; співвідношення висновку з поставленою на початку роботи метою.

Можливі випадки, коли групова робота організовується не з усіма учнями класу, а тільки частина з них утворює ланки. Тоді решта учнів може взяти участь у виконанні фронтальної роботи.

На відміну від фронтальних індивідуальні самостійні роботи організовуються за завданнями, які розраховані не тільки на «середнього учня», а й на тих, яким важко засвоїти навчальний матеріал, а  також на тих, хто виявляє підвищений інтерес до хімії, легко і швидко оволодіває знаннями і набуває вмінь. Такі завдання, розраховані на різні за рівнем підготовки групи учнів дістали назву диференційованих. За їх допомогою можна організувати індивідуальну самостійну роботу.

Залежно від методики організації диференційованого навчання завдання для такого типу робіт можна скласти по-різному.

Наведемо приклад такого завдання для 9 класу, яке складається з пяти запитань (їх може бути і більше) (Додаток 2)

Додаток 2

Завдання

  1.  Напишіть рівняння дисоціації карбонату натрію Na2CO3.
  2.  Які йони утворюються при дисоціації таких речовин: гідроксиду кальцію Ca(OH)2, сульфатної кислоти H2SO4 сульфату алюмінію Al2(SO4)3.
  3.  Який механізм дисоціації кислот? Розгляньте на прикладі HNO3.
  4.  Чому розчини лугів мають деякі спільні властивості? Які це властивості?
  5.  З якими речовинами може реагувати:

а) карбонат кальцію;

б) хлорид міді;

Напишіть рівняння реакції.

Інша методика організації індивідульної самостійної роботи грунтується на тому, що вчитель складає завдання, які містять варіанти різної складності. Як правило, в кожному завданні буває три варіанти різної складності, що ускладнюються від першого до    третього.

Правильно роблять вчителі, які роздаючи картки із завданнями не підкреслюють, що варіанти різної складності. Учні не повинні знати тактики вчителя. Тоді, виконавши роботу всі учні будуть задоволені. Ті ж, хто не завжди міг виконати завдання під час фронтальної роботи, здобудуть важливий стимул до подальших занять – віру в свої сили, окриленість успіхом. У цьому велика виховна роль такого методу.

Наведемо приклад завдання для індивідуально – диференційованої самостійної роботи. (Додаток 3)

Додаток 3

Приклад завдання для індивідуально-диференційованої самостійної роботи.

9 клас. Тема уроку: «Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні і слабкі електроліти».

Завдання

Мета: повторити як дисоціюють сполуки-електроліти, як можна виявити наявність йонів у розчинах за властивостями розчинів, закріпити вміння писати рівняння дисоціації.

Варіант 1 (спрощений)

  1.  Напишіть рівняння дисоціації речовин, формули яких: CaCl2, HBr, NaOH. Назвіть йони, що утворюються.
  2.  Як виявити в розчинах йони OH- і H+?

Варіант 2а (середньої складності)

  1.  Складіть формули солей, утворених сірчаною кислотою і металами: натрієм, алюмінієм. Напишіть рівняння їх дисоціації і назвіть йони.
  2.  Відомо, що йон MnO4-забарвлений. Як на досліді можна довести, що цей йон має негативний заряд? Опишіть дослід.

Варіант 2б (середньої складності)

  1.  Складіть формули солей, утворених фосфатною кислотою і цинком. Напишіть рівняння їх дисоціації і назвіть йони.
  2.  Як виявити в розчинах йони Cu2+, Fe3+, H3O+, OH-?

Варіант 3 (ускладнений)

  1.  Складіть формулу вищої оксигеновмісної кислоти елемента № 24 і потім формулу її солі, утвореної літієм. Напишіть рівняння дисоціації цих сполук.
  2.  Сульфатна кислота реагує з розчином хлориду барію, в результаті чого утворюється білий осад. Поясніть чому так само реагують з розчином хлориду барію розчини сульфату калію і сульфату натрію.

  1.  Самостійна робота учнів у системі методів навчання хімії.

При організації завдання самостійної роботи увага вчителя повинна бути спрямована на всебічний розвиток пізнавальної активності учнів, прищеплення їм інтересу до навчання, формування навичок самоосвіти.

За визначенння Б.П.Єсипова, самостійна робота учнів – це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням у спеціально відведений час. При цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, докладаючи зусиль і виражаючи в тій чи іншій формі результати своїх розумових чи фізичних дій.

У назві цього методу не відображено роль учителя. Проте самостійна робота учнів на уроках завжди проектується вчителем, відбувається під його керівництвом і контролем. Тому метод самостійної роботи, як і будь-який інший з відомих методів, наприклад, бесіда чи лекція є певним видом цілеспрямованої спільної діяльності вчителя й учнів і по праву займає своє місце в загальній системі методів навчання хімії.

Метод самостійної роботи учнів постійно в центрі уваги дидактиків і психологів, які проводять дослідження з різних аспектів розвиваючого навчання. Доведено, що самостійна робота відіграє роль у формуванні й розвитку навчальних умінь, виховання волі, пізнавального інтересу, навичок колективної праці. Практичні працівники шкіл нагромадили великий досвід творчого застосування рекомендацій щодо проведення самостійних робіт учнів. Навряд чи кого з вчителів зараз треба переконуваии в тому,  яке велике значенння має організація самостійної роботи учнів на уроках. Відомо, що в ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань

Отже, самостійну роботу як певний спосіб навчання можна характеризувати за такими істотними ознаками, як дидактична спрямованість, особливість (тип) пізнавальної діяльності учнів, форма організації роботи, вид джерела знань.

  1.  Організація самостійної роботи учнів на уроках хімії з узагальненням навчального матеріалу за допомогою структурно-логічного аналізу.

Більшість учителів хімії планують тільки кілька уроків підсумкового повторення в кінці навчального року без широкого тематичного узагальнення. Ці уроки зводяться в основному до опитування учнів або бесід з ними традиційною методикою.

Мета підсумкових занять – звести знання про окремі взаємопов’язані явища та предмети в єдину цілісну систему. А щоб досягти цієї мети, теоретичні узагальнення слід проводити на основі аналізу, синтезу, від конкретного до абстрактного.

Уроки узагальнення з використанням структурно-логічних схем починають з підготовчої роботи вчителя з їх складання. При цьому вибирають такий навчальний матеріал, який має цілісну структуру (наприклад, теорію електролітичної дисоціації, загальний огляд хімічних елементів періодичної системи Д.І.Менделєєва, швидкість хімічних реакцій і вплив на неї різних факторів, метали, хімічний зв’язок).

На уроках узагальнення ставимо перед класом уточнюючі запитання, а потім разом з учнями будуємо структурно-логічну схему теми.

Так, узагальнюючи схему «Електролітичної дисоаціації» (див. Схему), разом з учнями з’ясовуємо, що різний вид зв’язку в молекулах або кристалах приводять до різного механізму взаємодії цих речовин з розчинником, зумовлює різну ступінь зворотності процесу електролітичної дисоціації.

Найбільшому ступеню йонності відповідає зв’язок між елементами з найбільшою відмінністю електронегативностей.

На основі цього виділяємо окремі типи електролітів і відповідні їм йони.

Схема

1.4. Основні підходи до підготовки і виконання самостійної роботи. Організація самостійної роботи для учнів 10 класу при вивченні гомологів бензолу.

На вивчення теми «Ароматичні вуглеводні» за програмою відводиться 5 годин. Для самостійного вивчення учнями безпосередньо на уроці з даної теми обрано матеріал про гомологи бензолу і взаємний вплив атомів у молекулі толуолу.

Доцільність такого вибору зумовлена попереднім виділенням інформаційно-смислових елементів знань, що підлягають засвоєнню, співвідношенням нових і опорних знань, а отже, доступністю навчального матеріалу і тексту підручника для організації самостійної роботи на етапі засвоєння нових знань.

Виділяємо опорні блоки знань і умінь: 1) основні положення теорії будови органічних речовин; 2) гомологія і ізомерія; 3) ароматичний зв’язок, особливості електронної будови і його вплив на хімічні властивості; 4) хімічні властивості насичених, ненасичених вуглеводнів, бензолу; 5) електронна будова галогено-похідних насичених вуглеводнів (вплив електронегативного атома в молекулі хлорметану, 1- хлорпропану); 6) вплив метильної групи на розподіл електронної густини в молекулі пропену; 7) закон єдності та боротьби протилежностей; 8) положення діалектичного матеріалізму про взаємозв’язок та взаємозумовленість явищ у природі; 9) уміння пояснювати причини різноманістності органічних речовин; 10) уміння пояснювати причинно-наслідкову залежність між складом, будовою і властивостями органічних речовин; 11) уміння користуватися прийомами порівняння та узагальнення; 12) уміння складати структрурні формули вуглеводнів і позначити розподіл електронної густини в молекулах; 13) уміння пояснювати зміст структурних і електронних формул; 14) уміння складати рівняння реакцій, що характеризують властивості бензолу; 15) уміння називати речовини за математичною номенклатурою.

На даному уроці формуються такі блоки знань та умінь учнів: 1) будова гомологів бензолу; 2) особливості хімічних властивостей гомологів бензолу порівняно з бензолом як прояв взаємного впливу атомів у молекулах; 3) уміння висловлювати твердження про властивості гомологів бензолу на основі їх будови; 4) уміння складати рівняння реакцій, що характеризують властивості толуолу.

При встановленні міри інформації для самостійного вивчення за підручником і прогнозуванні необхідного часу для її засвоєння ми спиралися на дані дослідження І.П.Підласого

  1.  Гомологи бензолу – продукти заміщення одного, або кількох атомів водню в молекулі бензолу вуглеводневими радикалами.
  2.  Формули і назви найближчих гомологів бензолу:

               CH3                                                          C2H5                                                  C3H7

∣         ∣          ∣

                              

метилбензол                        етилбензол                           пропілбензол

   (толуол)

  1.  Порівняння складу цих сполук показує, що в даному гомологічному ряді додержується гомологічна різниця CH2.
  2.  Щоб назвати гомологи бензолу, атоми вуглецю бензольного ядра нумерують, починаючи з найпростішого замісника і т.д.

Плануючи експеримент, ми врахували, що оптимальний час, необхідний для самостійного опрацювання матеріалу, є функцією від мінімально необхідного часу, а саме:

Топт. = Тмнм +k мнм

де Топт.  – оптимальний середній час

Тмнм - мінімально необхідний час

k – коефіцієнт самонавчальності учнів.

Оптимальний час вивчення – це час, протягом якого досягаються найкращі показники для одноразового читання тексту. Експериментом було доведено, що величина k коливається в межах від 1,6 для слабких за рівнем підготовленості учнів, через 1,4 – для середніх і до 1,1 – для сильних учнів.

Виходячи із цих даних можна передбачити, який час є необхідним і достатнім для первинного засвоєння нових знань безпосередньо на уроці.

У тексті для самостійного опрацювання 454 слова, в інструктивній картці – 239 слів, разом 693.

Темп читання про себе девятикласників становить 290 – 310 слів за хвилину. Десітикласників – 330 – 410 слів. Отже, текст підручника та інструкції учні можуть прочитати протягом 2,04-2,1 хв., це і є мінімально необхідний час самонавчання. Клас середній за рівнем підготовленості з хімії, тому коефіцієнт навчальності учнів приймаємо за  1,4. Звідси для повного засвоєння матеріалу необхідно витратити:

Топт= 3+1,4х3=7,2 тобто 8хв.

Цей час необхідний для прочитання, усвідомлення змісту завданняя і послідовності дій. Час, необхідний для самостійного засвоєння матеріалу, ми визначили експериментально.

У процесі самостійної роботи учні користувалися підручником та складеною нами інструктивною карткою, зміст якої наведений нижче.

Завдання -інструкція

  1.  Пригадайте основні ознаки гомологів. Складіть кільце структурних формул гомологів бензолу і виведіть загальну формулу вуглеводнів гомологічного ряду бензолу. У разі необхідностіі зверніться до підручника.
  2.  Порівняйте виведену формулу із загальною формулою насичених вуглеводнів. На скільки атомів водню гомологи бензолу бідніші відповідних їм вуглеводнів?
  3.  Прочитайте, як утворюються назви гомологів бензолу.
  4.  Ознайомтеся з рівнянням реакції нітрування гомологів бензолу.
  5.  Знайдіть у тексті відповіді на такі запитання:

а) чому реакція нітрування у толуолу відбувається значно легше, ніж у бензолу?

б) чи впливає фенільний радикал на метильну групу? Чи змінюються при цьому властивості метильної групи і як це можна підтвердити експериментально?

в) чи можна твердити, що хімічні властивості толуолу є сумою властивостей бензолу і насичених вуглеводнів?

6. складіть схеми розподілу електронної густини в молекулах хлорметану і 1-хлорпропану. Як відбуватиметься далі хлорування хлорпропану? Напишіть рівняння реакції.

7. Складіть схеми розподілу електронної густини в молекулах пропену і трихлорпропену. Як відбувається приєднання до цих речовин хлороводню? Складіть рівняння реакції.

Якщо ви не можете самостійно відповісти на питання 6 і 7, зверніться до підручника.

8. Поясніть за схемою, наведеною в завданні, суть взаємного впливу атомів у молекулі толуолу з погляду теорії будови органічних сполук

Н

Н    С   Н

     

δ-                                    δ-

δ-

9. Запишіть у зошиті рівняння хімічних реакцій, що підтверджують наявність взаємного впливу атомів у молекулі толуолу.

У ході експерименту визначався середній необхідний час для самостійного вивчення запропонованого матеріалу і зіставлявся з прогнозованим показником оптимально необхідного часу засвоєння. Учні, працюючи в індивідуальному темпі, в картках із завданням фіксували затрачений час у хвилинах. У середньому він становив 24 хв.

Це утричі більше, ніж необхідно для первинного ознайомлення з матеріалом.

Більшість учнів, порівнюючи толуол з бензолом і метаном, склали схему, аналогіччно наведеній у посібнику. Результати повторної контрольної роботи, проведеної через кілька місяців вивчення матеріалу, переконують у значно більшій міцності знань учнів експериментальних класів порівняно з контрольними.

Висновки

Широке застосування самостійних робіт учнів на уроках, таким чином, дає змогу успішно розв’язувати багато навчально-виховних завдань, підвищити свідомість і міцність засвоєння знань учнями; виробити в них уміння і навички, яких вимагає навчальна програма; навчити користуватися набутими знаннями і вміннями в житті, в суспільній корисній праці; розвивати в учнів пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість, логічне мисленняя, творчу активність під час засвоєння знань; прищеплювати їм культуру розумової і фізичної праці, вчити їх самостійно продуктивно і з інтересом працювати; готувати учнів до того, щоб вони могли ефективно займатися самоосвітою після закінчення школи.

 


О

О

О

О


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23149. Феномен доби (сходження на голгофу слави) 183 KB
  Гріх казати: Тичинині попередники не були самі нездари. Так що сила яку Тичинині попередники витрачали на самоконсервування примножила його художні потенції. Для молодого Тичини навіть автора Соняшних кларнетів цей початковий період революції був своєрідною самопроекцією на широкий екран українського степу. Так як у Рільке: я водночас дитя хлопчак мужчина у Тичини та сама єдність стиснутість тривалості найлаконічніший образ людського життярадіння тільки не в індивідуальному вертикальному а в усезагальному індивідуальному через...
23150. Філософічність лірики Олега Ольжича 25 KB
  Така медитативність лірики Ольжича має приховану мету і символічний зміст. Стояти недбало на краю блакитної чаші безодні ризикуючи своїм життям це для Ольжича найбільша насолода найп'янкіший водограй найзаповітніша мрія. Отже проаналізувавши кілька віршів Ольжича ми виділили в них ряд надзвичайно важливих філософських проблем замислитись над якими має і сучасна людина.
23151. Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у твоpчості Ліни Костенко 28 KB
  Ліна Костенко витвоpила духовний зpіз укpаїнської істоpії явила людстви складну щедpу на добpо і спpаглу до щастя і волі укpаїнську душу. Hеоціненним скаpбом людяності сили духу й добpоти сповнені поезії Ліни Костенко: Hе забувайте незабутнє І незнецінюйте коштовне Hе губіться у юpбі. Ліна Костенко багато pозміpковує над тим що ж лишає по собі людина.
23152. Шістдесятництво як явище 168.13 KB
  Зустрічі на яких громили шістдесятників відбулися у Києві Львові Харкові й Дніпропетровську. Влада не сиділа склавши руки: крім звільнень з роботи звільнили Василя Стуса Михайлину Коцюбинську В’ячеслава Чорновола організовувалися мітинги робітників і колгоспників які засуджували дії шістдесятників. 28 листопада 1970 року за таємничих обставин була вбита одна з головних учасниць руху шістдесятників Алла Горська. Феномен молодості природний для кожного нового покоління у шістдесятників щасливо поєднався із зустрічною потребою...
23153. Життя і творчий шлях Юрія Клена 66.5 KB
  Вже в 20ті роки розкрилися ті особливості його манери письма які зближували Юрія Клена з неокласиками: досконале володіння мистецькою формою своєрідний панестетизм. 1943 року з'являється в світ збірка поезій Юрія Клена Каравели в якій автор спробував синтезувати творчі принципи київських неокласиків та ідейнохудожні шукання поетів празької школи. Вершинними здобутками Юрія Кленапоета є поеми Прокляті роки 1937 та Попіл імперій 1943 1947.
23154. Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу... творчість Василя Симоненка 27.5 KB
  Це очі Василя Симоненка поета якому судилося прожити усього 28 років але залишитися в пам'яті народній назавжди. Тому мабуть кожне наступне покоління буде вважати Василя Симоненка своїм однолітком і гортаючи сторінки знаходити в поезіях відгуки власних емоцій і почуттів. Найбільша любов поета це рідна земля Україна саме цій темі присвячена більшість творів Симоненка: Україно ти моя молитва ти моя розпука вікова.
23155. Ліна КОСТЕНКО БЕРЕСТЕЧКО 414 KB
  Кишить Вкраїна кишлами орди І Бог згортає чорними сувоями твоє терпіння виткане з біди НЕ ЖАЛІВ МЕНІ ХАН НІ ВИНА НІ КУМИСУ НІ МЕДУ. І розджохався хан усе причіпеньки шукав: Ти мене одурив проклятий ґяуре Я привів своє військо а ти мене ошукав Що ж ти хочеш козацький ти макогоне щоб у тих болотах мені жаба цицьки дала Ти ж казав що їх мало. Ти ж мені любий брат казав Гірей. Несу свій хрест на свої Голгочі А цар стромляє мені у спину Свої двойлезі каправі очі.
23156. В. Симоненко про історичну місію людини на землі («Ти знаєш, що ти - людина?») 24 KB
  Симоненко про історичну місію людини на землі Ти знаєш що ти людина В історії української літератури шістдесяті роки стали роками творчості письменників які віддали свій голос на захист простої людини. Вони намагалися пробити чиновницькобюрократичну стіну суспільства де людина була лише гвинтиком їхнього апарату а не творцем своєї долі своєї історії. Повага до людини зокрема до її гідності до права жити так як вона хоче в цьому філософська наснаженість і гуманістична спрямованість поезії Ти знаєш що ти людина Лад у...
23157. Головний герой поезій В. Симоненка 23.5 KB
  В його юнацькому серці завжди жили любов віра в людину в її творчі можливості. Такі вірші як Лебеді материнства Україні Земле рідна Україно п'ю твої зіниці вражають читачів великою синівською любов'ю поета до своєї Батьківщини непідробним почуттям патріота. Ліричний герой цих поезій наголошує що без любові до Батьківщини нема справжньої людини. У віршах Любов Вона прийшла Є в коханні і будні і свята розкрито інтимні почуття ліричного героя.