55712

Інтерактивні методи навчання як засіб формування інтересу до пізнання молодших школярів

Курсовая

Педагогика и дидактика

Тому важливого значення на сучасному етапі набуває активізація пізнавальної діяльності учнів як необхідна умова шкільного навчання. Активізація пізнавальної діяльності учнів – необхідна умова шкільного навчання. Він – основа розвитку нахилів учнів а отже і їх професійного спрямування. Я помітила що стійкий пізнавальний інтерес пізнавальна активність учнів початкових класів виявляється в навчальній діяльності.

Украинкский

2014-04-02

284.5 KB

135 чел.

Вступ

Серед багатьох сучасних проблем загальноосвітньої школи, шкіл нового типу найважливішою є проблема підготовки громадян нашої держави з високим рівнем знань, на базі яких формується їх свідомість і загальна культура. В умовах модернізації системи освіти Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України визначені нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління. У Національній доктрині розвитку освіти України XXI століття головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися, створювати і розвивати цінності.

Соціальне замовлення інформаційного суспільства полягає у вихованні особистості мислячої, самостійної, творчої. Уміння працювати з інформацією упродовж життя: здобувати її, перероблювати, застосовувати для індивідуального розвитку і самовдосконалення, передавати інформацію – і в результаті – уміння спілкуватися повинно стати невід'ємною рисою життя людей XXI століття.

Згідно з цим на сучасному етапі розвитку системи освіти відбувається перехід до особистісно орієнтованого навчання, мета якого створення максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активне використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності.

Тому важливого значення на сучасному етапі набуває активізація пізнавальної діяльності учнів, як необхідна умова шкільного навчання.


I
. Активізація пізнавальної діяльності учнів – необхідна умова шкільного навчання.

Сучасний урок в початкових класах відзначається винятковою різноманітністю варіантів, бо щоразу має інші завдання, своє місце в системі уроків. Логічно, що нині головну увагу приділяємо тому, як організовано на уроці навчання і спілкування, якою є результативність, сила впливу на вихованість і творчий розвиток молодшого школяра.

Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними – такі завдання  я поставила перед собою. Тому що розумію, щоб мати можливість знайти своє місце в житті сьогодні, учень повинен володіти такими вміннями:

―    гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

―    самостійно і критично мислити;

―    вміти бачити проблему, знаходити шляхи її раціонального розв'язання;

―   усвідомлювати де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в             навколишньому середовищі;

―    бути здатним генерувати нові ідеї;

―    уміти працювати з інформацією;

―    креативно мислити;

―  бути комунікабельним, контактним, уміти працювати в колективі, в різних ситуаціях;

―   уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.

Необхідність діяти не так, як завжди, використовуючи здобуті раніше знання у новій, незвичайній і, навіть, безвихідній ситуації стимулює розумову діяльність, сприяє інтелектуальному і творчому розвитку дитини і часто спонукає до справжнього відкриття, нехай незначного і важливого лише для дитини, але це відкриття особисте, власне і тому цінне.

Формування пізнавального інтересу – необхідна умова шкільного навчання. Невипадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. З перших днів у школі я вірю в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю.

Інтерес до пізнання навколишнього середовища виступає своєрідним епіцентром розвитку учня, його пізнавальної діяльності, формування позитивного ставлення до результатів власної праці. Пізнавальний інтерес значною мірою визначає поведінку людини, її духовну й розумову сфери, інтелектуальні, морально-етичні і комунікативні якості, отже, він забезпечує виховання творчої особистості. Інтереси людини до пізнання дійсності чинять суттєвий вплив на особистість, вони тісно пов`язані з увагою, пам'яттю, мисленням, емоціями, волею і сприяють творчій самореалізації і духовному самовдосконаленню людини.

Зацікавити, а не дати знання в готовому вигляді – завжди було метою дидактики і теорії виховання. Інтерес є тією іскоркою, з якої згодом розвивається жадоба до знань. Він – основа розвитку нахилів учнів, а отже, і їх професійного спрямування. Інтерес являє собою важливу спонукальну силу до учіння, до оволодіння основами наук, важливий засіб навчання.

Я помітила, що стійкий пізнавальний інтерес, пізнавальна активність учнів початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції. У дитини виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних дисциплін, коли матеріал виходить за межі навчального. Такий інтерес має стійкий характер.

Переконана, що сьогодні неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Найголовнішим моїм завданням на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому, щоразу, обдумуючи урок, я маю спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу – проблемним запитанням, роздумом над тезою, власним відкриттям, науковим дослідженням, самостійною роботою, тощо, необхідно перетворити кожний урок у школі на урок мислення, спілкування, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.

З метою виховання пізнавальних інтересів, на кожному уроці застосовую пізнавальні, творчі завдання, які забезпечують інтенсивний розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування, дають можливість кожному учневі йти у своєму розвитку від спільних дій з учителем, товаришами до цілком самостійних.

II. Активізація пізнавальної діяльності учнів шляхом впровадження активних та інтерактивних форм роботи.

Оновлення змісту освіти на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи веде до трансформації її технологій, надає їй особистої сформованості.

Нові педагогічні технології, використання яких потребує особистісно орієнтованого підходу, забезпечують діалог з класом, стимулюють особистісне ставлення школярів до роботи, котру вони виконують. У навчальній ситуації, що створюється на уроках, забезпечується гідність учнів.

Використання технологій інтерактивного навчання – не спеціальна форма організації пізнавальної розумової діяльності. Однією з багатьох пріоритетних цілей, які вона реалізує, є створення комфортних умов навчання.

Інтерактивну діяльність завжди розпочинаю із забезпечення такої можливості для формування повноцінного внутрішнього "Я" "ситуації успіху", "знаю, я можу". Така заява є тільки початком роботи, тому щоразу створюю "ситуації дефіциту знань". Виникає "інтелектуальний конфлікт", і дитина виражається словами: " Я цього не знаю, і мені про це треба довідатися". При визначенні розвивальних цілей уроку орієнтуюся на НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ формування загальнонавчальних умінь та навичок і на матеріал різних предметів, вчу учнів учитися. Кінцевий результат цієї роботи – не лише знання, рівень їх засвоєння, але й те, як діти навчилися різних способів опановувати знання, тобто, як у них сформовані основні навички культури розумової праці.

Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку – у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні.

Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато, можливо, нецікавої, але потрібної роботи. Найцікавішим є те, що максимально розвивається самостійність дитини, збуджується її думка. Викладання повинно бути захоплюючим – таким є один із принципів методики сучасного уроку.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі.

Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.

Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб`єкт-суб`єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб`єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.

Кожна людина застосовує набуті знання залежно від обставин. Тому я прагну наблизити формування вмінь та навичок учнів до життєвих потреб. Особливу увагу звертаю на вміння виконувати мислительні операції аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення, систематизації і класифікації, визначати причинно-наслідкові зв'язки, систематизувати ознаки та інше; вміння раціонально використовувати навчальну працю, планувати її, керувати своєю психічною діяльністю, з'ясовувати чи формулювати завдання й організовувати його виконання, користуючись підручниками, пам`ятками, схемами, систематично здійснювати самоконтроль. Використовую диференційовані завдання, підготовлені на основі аналізу індивідуальних особливостей учнів класу. Успіх забезпечується тим, що  учні постійно  міркують, доводять, відкривають нове для себе.

II.1. Інтерактивні методи навчання як засіб формування інтересу до пізнання молодших школярів.

Якнайактивніше сприяють активізації пізнавальної діяльності інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони є корисними та перспективними для мене та для учнів.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

В своїй роботі користуюсь такими правилами для учнів:

Кожна думка важлива.

Не бійся висловитися!

Ми всі – партнери!

Обговорюємо сказане, а не людину!

Обдумав, сформулював, висловив!

Говори чітко, ясно, красиво!

Вислухав, висловився, вислухав!

Тільки обґрунтовані докази!

Вмій погодитися і не погодитися!

Важлива кожна роль.

В практиці своєї роботи використовую групові методи:

Робота в парах

Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події, тощо, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в трійках

По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок.

Змінювані трійки 

Цей метод складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком твоєї.

2+2=4

Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов`язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об`єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

«Карусель»

Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах

Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

«Акваріум»

У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

«Велике коло»

Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

«Мікрофон»

Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

Незакінчені речення

Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "Можна зробити такий висновок...", "Я зрозумів, що..."

«Мозковий штурм»

Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Аналіз дилеми (проблеми)

Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").

«Мозаїка»

Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).    

Сучасне інформаційне суспільство – це період високих технологій, що потребує від освіти формування компетентної та активної особистості. Поступове впровадження гуманістичної парадигми освітнього процесу веде до певної зміни ролі й функції вчителя, зростання його самостійності на етапі прогнозування, конструювання й організації, що приводить відповідно до підвищення відповідальності за результати своєї праці. Саме на досягнення кінцевого результату – розвитку особистості через призму формування життєво необхідних компетентностей націлена сучасна модель освіти. Життєвий досвід дитини – вирішальний фактор формування особистості, а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити у собі і розвинути те, що їй органічно притаманне. Нові вимоги ставлять за практично значущу мету діяльності вчителя не управління процесом засвоєння учнями знань, а педагогічний супровід формування компетентної особистості.Тому кожного уроку намагаюсь створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили, допомогти дитині зрости в умовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль.

Ось приклади створення "ситуацій успіху":

1. "Радість класу" – емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2. "Лінія горизонту" – перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче "відсуваючи" лінію горизонту.

3. "Авансування" – учитель під час індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання – відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам`ять, гостре око, гарний смак, образне мислення.

Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм "переможця". А саме: "Я сьогодні кращий, ніж учора". Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості.

Переконалася, що суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Це базується на співпраці, взаємонавчанні: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

II.2 Спілкування та співробітництво учнів на уроці – один з головних принципів формування особистості в системі розвивального навчання.

Розвиваюче навчання – то є нова система навчання і виховання, за якою форми, методи, прийоми, засоби викладання спрямовані не тільки на засвоєння учнями знань (умінь, навичок), але й на інтенсивний, всебічний розвиток їхньої особистості, оволодіння способами є здобування знань, розвиток їхньої творчої активності.

Партнерська співпраця вчителя і дитини є найважливішою умовою, витоком формування дитини – творця. І саме з такого джерела витікає глибока і широка річка всіх інших умов, які забезпечують розквіт творчої індивідуальності. Я вважаю, що це і є головна мета моєї педагогічної діяльності.

У формуванні навчальної діяльності першокласників розвиваю діяльність поведінки дитини, можливість регуляції її за вказівками. Привчаю дітей до організованості, порядку, формую уміння слухати, запитувати, відповідати, зв'язно висловлюватись, додержуватись певних морально-етичних норм у спілкуванні. Вчу швидко орієнтуватися у підручнику, користуватись навчальним приладдям. Все це полегшує шлях від зовнішньої організованості до внутрішньої зосередженості, зібраності.

Курс української мови – важлива складова загального змісту початкової освіти, основною метою якого є формування ключової комунікативної компетентності молодшого школяра.Тому уже на перших уроках навчання грамоти, читання даю такі завдання, які вчать учнів ставити пізнавальні запитання до прочитаного, побаченого. Ці завдання поступово ускладнюю.

В 1 класі навчаю дітей формувати запитання за зразком, наслідуючи або продовжуючи початок речення, (Про кого? Як відповів?...) У наступних класах продовжую цю роботу з опорою на знання розділів "Текст", "Розвиток мовлення", тощо. Для розвитку творчої уяви, активізації пізнавальної діяльності пропоную такі завдання (у зв'язку з прочитаним):

―  Що можна побачити читаючи цей уривок?

―  Які картинки можна намалювати до прочитаного?

― Складіть загадку до нього. Домисліть події, що могли передувати зображеним при зміні часу.

       Уявіть наслідки, які могли б статися.

Молодші школярі вчаться з інтересом тоді, коли їм цікаво, коли ними рухає пізнавальна потреба – знати, міркувати. А для цього потрібно спиратися на інтелектуальні почуття дитини, позитивні емоції.Дуже важливо проявити свою власну творчість, створити в класі доброзичливі відносини, підтримувати ініціативу.

Можна підготувати інсценізацію казки, пограти в гру "Жива картина" (де за допомогою рухів, міміки та жестів діти читають казку). Використовуючи фронтальну технологію, а саме "Мікрофон" можна взяти інтерв`ю у казкових героїв чи продовжити казку. Тут творчості немає меж.

Наприклад, при роботі з дитячою книжкою казкою "Котик і півник", діти потрапляють у Королівство Казки. Відгадують загадки, виявляють своє ставлення до тварин (лисички, котика, півника), ознайомлюються з казкою, пізніше, переказують її по уривках. А далі, використовуючи технологію навчання у грі – "Рольову гру" – діти потрапляють на Театральну площу, де пробують свої сили в інсценізації уривків.

Результативність пізнавальної діяльності учнів досягається тим, що всі завдання спонукають до спілкування, роздумів, зіставлення, мовленнєвої творчості, взаємопідтримки.

Формуванню у дітей уміння бачити нове поняття, явище різнобічно допомагає ефективне використання наочності. Намагаюсь, щоб наочність мала велику дидактичну навантаженість, була багатофункціональною.

Наприклад, меблі, а поряд запитання (опора для міркування дитини під час розвитку мовлення):

― Які предмети ти бачиш?

― Яке призначення кожного з них?

― Які меблі є у нашому класі?

― Які меблі є у тебе вдома?

― З чого вони виготовлені?

― Хто і де виготовляє меблі?

Можна використати загадку:

Чотири брати під одним дахом живуть, одним поясом підперезані.

Таке поєднання наочності зі словом вчителя допомагає порівнювати групи предметів, бачити між ними спільне і відмінне, виділяти зайвий предмет з групи однакових тощо.

Формуючи крок за кроком навчальну діяльність як самостійний пошуковий процес навчання, намагаюсь створювати умови для розвитку справжнього мислення – творчого, теоретичного,  здатного для пошуку суттєвих властивостей предметів. Мислення формується лише в процесі розв'язання завдань, змістом яких є теоретичні поняття. І виявляється, що така пошукова діяльність дуже цікавить дитину. Навчальна діяльність веде інтерес дитини до змісту знань: ( який склад того чи іншого числа, як побудоване речення, чому кількість звуків не співпадає з кількістю букв у слові ). І відкривати такі секрети виявляється дуже цікаво.

Діяльнісний підхід до навчання характеризується тим, що учень набуває здатності самостійно вчитися, поповнювати свої знання, при потребі відновлювати забуте. Тепер основною метою навчання стає формування здатності й смаку до самоосвіти.

На перших уроках математики, навчання грамоти використовую наочність, набори геометричних фігур, кубики, ляльковий посуд, роздатковий лічильний матеріал, тощо. Велику роботу можна проводити з кольоровими паличками – для порівняння за формою, розміром, кольором, довжиною. Наприклад, при вивченні понять "між", "зліва", "справа", "під", "ззаду", "спереду", "над", даю такі завдання:

― Візьміть палички: білу, синю і червону. Покладіть їх так, щоб червона була між білою і синьою.

― А як, не чіпаючи білої палички, зробити так, щоб червона була між білою і синьою?

Використовуються палички і при побудові різних геометричних фігур: чотирикутника, трикутника, п`ятикутника, шестикутника. Не всі відразу справляються із завданням, але знайти розв`язок пробує кожен. І скільки радості, коли учень сам додумається, як це зробити!

Люблять діти подорожувати до Чарівного містечка, де в будиночках живуть різні "сусіди" – числа.

В своїй роботі я працюю саме над розвитком логічного мислення учнів, творчих здібностей, умінням критично мислити. Всі ці завдання реалізовую шляхом використання елементів розвиваючого навчання і на уроках математики. Специфіка предмета математики створює найбільш широкі можливості для цілеспрямованого формування не тільки практичних, але й інтелектуальних умінь для досягнення тих навчально–виховних цілей, які постають перед сучасною школою.

Навчання математики забезпечує формування у молодших школярів ключових компетентностей, з-поміж яких основною є « уміння вчитись».

Розвиток творчого, логічного мислення учнів на уроках математики забезпечується обґрунтованим поєднанням традиційних і активних методів навчання, ефективного підбору змісту навчального матеріалу, широкого використання проблемної ситуації з опорою на зону найближчого розвитку учнів, створення емоційно-доброзичливої пошукової атмосфери.

На уроках математики практикую різні прийоми, щоб формувати в дітей критичне та логічне, творче мислення. Розв'язуючи задачу, даю таке завдання: змінити умову таким чином, щоб вона розв'язувалась іншим способом. Вважаю також корисним перетворення простих задач у складні. Використовую на уроках цікаві задачі та задачі-жарти, числові, геометричні головоломки, математичні ребуси, які формують в дітей критичне та логічне мислення, творчу уяву.

В роботі використовую інноваційні форми занять: бінарні проблемні уроки, інсценування, інтерактивні уроки, тощо. Інноваційні методи сприяють більш високому рівню засвоєння матеріалу учнями.

Під час проведення нестандартних уроків спостерігаю велику зацікавленість учнів, вони активні, збуджені, працюють із задоволенням. Досвід роботи показує, що для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення інформації доцільно проводити такі уроки, як: урок-змагання; урок-вікторина, урок- "круглий стіл”; урок-гра, інтегровані уроки та ін.

Потенційна творчість, як свідчать психологічні дослідження, притаманна кожній дитині. Таким чином, моє завдання  – створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання зможуть дістати розвитку. Загалом, у дітей молодшого шкільного віку творча потреба реалізується у двох напрямках: у розвитку інтересу до пізнання та ігровій діяльності.

Так, у своїй роботі на уроках математики використовую систему запитань, створюючи різного роду проблемні ситуації або вносячи творчі елементи, завдяки яким учні класу отримують змогу активізувати розумову діяльність, зробити „відкриття”.

Другий напрямок реалізації творчої потреби дитини в умовах шкільного навчання – це ігрова діяльність. У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виникають ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Важливість гри у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити креативність, дає свободу самовияву і творчості. Доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій. Саме формуванню позитивного ставлення до навчання і сприяє використання різноманітних ігор.

Гра – не просто забава, вона підпорядкована навчальній і виховній меті. Граючись, діти вчаться спостерігати, логічно мислити, засвоювати правила поведінки. Ось тут для мене стають помічниками іграшки, казкові герої, дидактичні ігри.

Завдання з розвиваючого навчання, які я використовую у своїй роботі на уроках математики:

 хвилинки-цікавинки;

 математичні ребуси;

 математичні загадки;

 геометричні головоломки;

математичні ігри;

 числові головоломки;

― задачі у віршах;

― задачі-жарти;

― ігрові та цікаві ситуації.

Переконалася, що впровадження на уроці розвиваючих ігор сприяє розвитку пізнавальної активності молодших школярів. Використання нетрадиційних уроків-ігор дає змогу практично застосовувати знання дітей. Для цього вчителям необхідно володіти сучасними методами, які б пробуджували у школярів бажання пізнавати нове, незвідане. Хорошим доробком у цій справі будуть розвиваючі вправи та завдання. Набір дидактичних розвиваючих ігор, вправ, може сприяти розвитку різноманітних якостей і здібностей дітей, допомогти у тому, щоб проявилась і реалізувалась пізнавальна активність у процесі розкриття і засвоєння шкільного матеріалу.

Вважаю за потрібне приділяти увагу творчій роботі над задачею. В таких випадках корисним є індивідуалізоване навчання, в основі якого поступове ускладнення завдань, відповідно до пізнавальних можливостей кожного учня. В класі здебільшого можна виділити три групи.

До першої належать найсильніші, які самостійно або після незначної підготовчої роботи можуть розв'язати текстові задачі.

До другої – діти, з якими достатньо докладно розібрати 1-3 задачі розглядуваного виду, після чого вони самостійно працюють.

Третя група – найслабші учні, котрим необхідна не лише тривала підготовка, а й значна допомога при розв'язанні задач. Зрозуміло, цей поділ умовний. Він може з часом змінюватися як за складом учнів, так і за кількістю груп (замість трьох-дві).

Творча робота над задачею включає:

―  заміну деяких слів умови (замість довше-коротше, дорожче-дешевше і навпаки тощо);

―  зміну запитання до задачі чи його постановку до умови;

―  перевірку відповіді (зокрема за умовою задачі);

― складання задач за графічними, схематичними та іншими ілюстраціями, за планом, виразом чи розв'язанням;

―  задачі з зайвими даними, доповнення умови числами, яких не вистачає тощо.

Саме звернення до творчості учнів розширює диференціювання самостійної роботи школярів, активізує мислення кожного відповідно до його можливостей. Пропоную диференціювання текстових задач, що допомагає індивідуалізувати роботу з учнями, пробуджувати  в них інтерес до всебічного осмислення зв'язків між даними і шуканими величинами, до пошуку раціональних способів виконання завдань.

Розвиваю у дітей уміння самостійно конкретизувати, аналізувати задачу, відшукуючи в ній абстрактні відношення, і, навпаки, абстрактні відношення подавати конкретно. Іноді включаю в завдання незавершені малюнки, креслення, схеми, алгоритми.

Такий вид завдань є перехідним ступенем до самостійного осмисленого ілюстрування умови задачі. До цієї групи належать зокрема завдання з репродуктивними питаннями, дидактичне призначення яких – допомогти учневі відтворити знання, необхідні для знаходження способу розв'язання даного завдання або сприяти активізації мислення учнів, створити умови для самоконтролю. Вони застосовуються як для самостійного розв'язування задач, так і для самостійного використання обчислювальних прийомів.

Стимулююче значення в активізації мислення у процесі самостійної роботи мають питання на кмітливість, що вимагають переосмислення одержаних знань, встановлення між ними нових зв'язків і відношень.

Ці питання використовую, щоб навчити дітей застосовувати засвоєні знання у новій ситуації, де необхідно швидко орієнтуватися, знаходити новий шлях розв'язування.   

Для того, щоб кожен учень зміг засвоїти програмний матеріал, я формую такі розумові операції:

― аналіз-синтез;

― індукцію-дедукцію;

― порівняння;

― абстрагування.

Також розвиваю такі якості мислення: критичність, раціональність, глибину, широту, нестандартність, логічність.

Однією з основних проблем в умовах стрімкого зростання інформаційного потоку є оптимальна його організація, чому і сприяє застосування алгоритмів.

Математичні розвиваючі ігри, ребуси, логічні завдання дають можливість розвивати пізнавальні здібності, розвивати мислення, просторову уяву, фантазію, пам’ять, увагу дітей, допомагає дитині оволодіти вмінням аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти кмітливість і винахідливість.

Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також заохочують товаришів робити те саме. Пересвідчилася, що першокласникам подобається вступати в розмову: радитися, виконувати прохання чи доручення, заперечувати, допомагати. У дітей зростає інтерес до учіння.

У читання і письма спільна основа – звукова система рідної мови. І для читання, і для письма важливо, щоб дитина зрозуміла членоподільність мовлення, усвідомила звукову структуру слів.

Часто пропоную, з цією метою, ігри, побудовані та звуконаслідуванні. На перших етапах уроків навчання грамоти, закріплюючи знання про звуки, даю завдання, наприклад, "поговорити" так, як козенятко (ме-е-е...)

Ось так: "Підійдіть до ме-е-е-не. Ме-е-е-ні хочеться познайомитись з вами. Я почастую вас ме-е-е-довими пиріжками."

Звуковий аналіз слів виконується дітьми більш охоче, коли йому надана ігрова форма. Наприклад, звукова гра – "Гра в магазин". На "прилавку" розкладені різноманітні предмети: іграшки (ведмідь, зайчик, песик...), книжки, навчальне приладдя. "Продавець" – вчитель. Один з учнів приходить у "магазин". Продавець відпускає товар тільки тоді, якщо покупець виконує певне завдання. Наприклад:

Продавець: Оленко, що ти вибрала собі?

Оленка: Я хочу купити цього сіренького зайчика.

Продавець: За зайчика треба заплатити першим звуком цього слова. Вимови його.

Оленка: З-з-з.

Продавець: Правильно, можеш взяти зайчика.

Якщо дитині важко відповісти на запитання – їй допомагають інші діти, наступного разу можна роль продавця дати іншому учневі, а самому (вчителеві), якщо буде "купувати", умисне помилятися. Використовуючи технологію навчання у грі, а саме "Розігрування ситуацій за ролями" активізується пізнавальна діяльність школярів, йде якісне засвоєння програмового матеріалу.

Ігри такого типу активізують пізнавальний інтерес учнів на уроці, викликають зацікавлення та бажання вчитися. Щоб діти не втомлювалися, доводиться часто змінювати різні види діяльності: ігри на увагу, лічилки, кросворди тощо.

Наприклад, при вивченні букви "В", використовую кросворд:

В

1. Літає часто він довкола, дерев чимало поламав,але ніде, ніхто й ніколи його не бачив, не тримав.(Вітер)

2. Не гіркий і не солоний, а солодкий і червоний. Як же зветься цей товстун? Здогадалися? (Кавун)

В результаті створюється стимулююча, творча атмосфера, діти бажають працювати.

На уроках української мови часто використовую такі ігри:

"Склади речення"

Вона на розвиток синтетичних навичок. Діти працюють у парі.

― Придумайте 3 слова, обміняйтесь ними з сусідом і складіть з цими словами речення.

"Група слів"

Пропонуються групи слів, які необхідно використати при побудові зв'язного тексту. Багато з них, на перший погляд, ніяк не пов'язані за змістом, але їх необхідно об'єднати у невеликий текст.

Наприклад:

― листя, осінь, турпохід, джерельце, хмарка, дуб;

― зайчисько, мотузка, квітка, мисливець, райдуга;

― олівець, ведмідь, озеро, дерево, Миколка.

"Скажи своїми словами"

Ведучий називає нескладну фразу. Кожна група повинна передати її зміст іншими словами.

Для цілеспрямованого і постійного розвитку творчих можливостей учнів необхідно, щоб методи, форми та засоби навчання відповідали цілям і задачам навчально–творчої діяльності.

Поповнення словникового запасу в молодших класах досягається списуванням із підручників в зошити або виписуванням на спеціальні картки важких для читання слів й термінів та багаторазовим їх прочитуванням для запам'ятовування. Корисними є також спеціальні ігри для розвитку пам'яті, вироблення стійкої уваги, такі як "Пошук", "Розвідники", "Чарівна паличка", "Спостережливість", "Заборонений номер", або, скажімо, заучування вірша чи деяких його строф, але вірші при цьому повинні бути обов'язково легкі, цікаві для дитячого сприймання.

Таким чином, головне в системі розвиваючого навчання те, що у школі дитина по-справжньому живе спільним життям зі своїми товаришами, з вчителем, який є старшим товаришем, і ось разом вони проникають у чудову скарбницю людських знань, керуючись принципом співробітництва.

Отже, головна мета такого навчання – це загальний розвиток учнів.

II.3 Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів через використання технології розвитку критичного мислення.

Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінності компетентнісно орієнтованої освіти. Основна мета реформування початкової мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування її молодших школярів комунікативної компетентності. Сьогодні у теорії та практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв'язного мовлення, творчих здібностей школярів.

Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках – це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки – це твої дії та дії твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.

Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить у собі три основних елемента: твердження, докази, висновки.

Це мислення соціальне. Коли ми з учнями дискутуємо, читаємо, обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою класну позицію.

Застосовую технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створюючи додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься  на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

Критичне мислення починаю з питань й з'ясовування проблем, які необхідно розв'язати. Складність навчання критичного мислення полягає в тому, щоб допомогти учням роздивитися безкінечну різноманітність проблем, що нас оточують. "Лише коли б'єшся з конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно мислить."

Дотримуюсь структури уроку критичного мислення, яка складається з 5 основних етапів.

1. Розминка ( створюю сприятливий психологічний клімат на уроці).

2. Обґрунтування навчання ( постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми та предмета в цілому).

3. Актуалізація ( зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку).

4. Усвідомлення змісту ( знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте розуміння).

5. Рефлексія ( критичний момент уроку).

―  учні переробляють нові знання на власні;

―  запам'ятовують матеріал, так як розуміють його;

―  активно обмінюються думками.

На мою думку, критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв'язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на них відповідних специфічних форм та методів технології формування  та розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим.

Методи та форми роботи з технології "Критичне мислення", які я впроваджую, і вони дають високий результат:

1. Методика "Асоціативний кущ"

( Актуалізація і рефлексія)

Алгоритм складання асоціативного куща:

―  Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;

―  Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;

―  Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;

―  Записувати всі ідеї, які з'являються чи скільки дозволяє час.

2. Методика "Сенкан" (п'ятиряддя)

( Етап рефлексії)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, розвивати відчуття та уяву і формувати думки декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей.

Сенкан – це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з 5 рядків.

Приклад сенкану:

1) Читання.

2) Мінливе, активне.

3) Залучає, спілкується, навчає.

4) Промінь світла в темряві.

5) Просвіта.

3. Методика "Кубування"

( Цей метод навчання полегшує розгляд різних сторін теми)

Це стратегія, де використовується куб, на гранях якого даються вказівки для учнів. Пропоную в процесі роботи викласти власні думки з пропонованої теми.

4. Стратегія "Метод прес"

( На будь-якому етапі уроку)

Етапи методу прес:

―    Висловлюю свою думку: "Я вважаю..."

―    Пояснюю причину такої точки зору: "Тому що..."

― Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: "...Наприклад..."

―    Узагальнюємо, формуємо висновки: "Отже...", "Таким чином..."

5. Стратегія "Порушена послідовність"

( робота в групах)

― Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.

― Учнів об'єднують в групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується у зошитах.

―   Читання тексту і перевірка результатів.

―   Обговорення.

6. Стратегія "Взаємні запитання"

―   Текст або матеріал для вивчення учні ділять на логічно завершені частини.

―   Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

· Одне одному в групі;

· Одне одному в парах;

· Одна пара (група) інший.

У першому класі дітям уже доступна цікава гра в слова, коли вони добирають нескладну риму, знайомляться з синонімами, антонімами. В ході ознайомлення дітей з ліричним жанром можна користуватися різноманітними прийомами, які сприяють розвитку умінь слухати і говорити, допомагають формувати уявлення учнів про віршовану форму – риму, систематизувати читацький кругозір, швидко розучувати вірші. Велику увагу приділяю вмінню учнів уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати власні репліки з тим, що сказав співрозмовник, в умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження в такій формі, щоб нікого не образити.

Ось завдання, які учні виконують із задоволенням:

З розсипаних слів скласти визначення.

Частина, на, вказує, предметів, мови, який?, ознаку, яка?, відповідає, яке?, прикметник, це, яка, питання, та (прикметник).

Виправ помилки. Аргументуй свою відповідь.

Мамині руки: ласкаві, срібні, турботливі, відмінні.

Зимовий вітер: пронизливий, сердитий, сміливий.

Що чим роблять?

Олівцем – (креслять і малюють), фарбами – (розфарбовують і малюють), ручкою – (пишуть), сокирою – (рубають), пилкою – ( пишуть), головою – (думають), вухом – (слухають), цифрою – (позначають кількість), реченням – (виражають закінчену думку).

Що  роблять?

Тканину міряють, а гроші? (рахують)

Звуки чують, вимовляють, а букви? (бачать, пишуть)

Стіл накривають, а постіль? (застилають)

Молоко можна розлити, а горох? (розсипати)

Що чим вимірюють?

Грамами, кілограмами, тонами -...(вагу).

Сантиметрами, метрами, кілометрами -...(довжину).

Секундами, хвилинами, годинами, днями, тижнями -...(час).

Вагу вимірюють...

Довжину вимірюють...

Продовж ряд слів:

Яблуко, слива,...

Ручка, пензлик, лінійка,...

Кухар, лікар,...

Білий, червоний,...

Окунь, карась,...   

Вже починаючи з 1 класу дитину привчаю формулювати свої думки, оціночні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку прийшла до висновку, який є вірним і для інших членів колективу, і вчителя.

Помітила, що ця технологія дозволяє одночасно і більш ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей. Перш за все – "уміння вчитись", тобто вміння самостійно здобувати знання у будь-якому вимірі "простору навчання". Вони вчаться організовувати свою роботу з розв'язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення. Співпраця учнів між собою та з учителем сприяє формуванню соціальної компетентності демократичної природи. Учні навчаються спільно визначати проблеми і мету діяльності, ефективно, співпрацювати, бути ініціативними і відповідальними за прийняття рішень, обґрунтовано долати суперечки.

Співпраця учнів з учителем і своїми товаришами дозволяє послідовно, долаючи труднощі, йти до поставленої мети. Знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість. Тому треба постійно пам'ятати про піраміду засвоєння учнями навчальної інформації.  

II.4 Забезпечення розвитку пізнавальної активності через технологію проблемного навчання.

Якнайкраще активну пізнавальну діяльність школярів забезпечує впровадження технології проблемного навчання.

Проблемна ситуація – це особливий вид інтелектуальних труднощів, що виникають тоді, коли учень усвідомлює завдання, але знань для його виконання у нього бракує. Однак їх цілком достатньо, щоб почати пошук способу розв'язання. Під час розв'язування проблеми шуканим є нові знання і способи дій, або лише способи дій. В основі проблемної ситуації лежить суперечність між відомим і невідомим, між знанням й незнанням.

Щоб включити учнів до активної пізнавальної діяльності, я організовую свою роботу, щоб в учнів виникло бажання діяти і вносити нове у свій учбовий досвід.

В цьому, безперечно, мені допомагає створення ситуацій, в яких учень повинен:

· захищати свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися здобутими знаннями;

· виконувати завдання, розраховане на читання додаткової літератури, першоджерел, на тривалі спостереження;

· ставити запитання вчителю, товаришам, з'ясовувати незрозуміле;

· рецензувати відповіді товаришів, творчі роботи, вносити корективи, давати поради;

· ділитися своїми знаннями з іншими;

· допомагати товаришам, коли вони відчувають утруднення;

· спонукати учнів знаходити не один, а декілька самостійно зроблених висновків;

· викликати інтерес до колективної діяльності, на основі якої відбувається формування самоперевірки, аналізу, особистих пізнавальних і практичних дій;

· урізноманітнювати пізнавальну діяльність, включати в пізнання елементи праці, гри, художньої діяльності;

· практикувати вільний вибір завдань, переважно пошукових, творчих;

· включати в пізнавальну діяльність розгляд сучасного матеріалу, актуальних проблем.

Відчути радість творчої праці, знайти вихід із складної ситуації можливо, включаючи молодших школярів у пошук вирішення проблемних ситуацій. На уроках навчаю учнів раціональним способам та методам розумової праці (порівняння) аналіз, синтез і т. д. Наприклад, лисички – це гриби, чи лисички – це звірі? Діти мислять, аналізують, роблять висновок.

Шляхом спеціально відібраних вправ намагаюсь розвивати і вдосконалювати способи пізнавальної діяльності учнів, привчаю до самостійного застосування цих способів у різних ситуаціях. Наприклад: Значення виразу 2+6 першокласники знаходять по-різному. Який найбільш раціональний? Виникла проблема:

2+6=2+3+3 чи 2+6=2+2+2+2 чи 2+6=6+2?

Порівняння цих способів приводить учнів до самостійного відкриття нового, найбільш раціонального способу – прийому перестановки чисел, який застосовується тоді, коли друге число більше від першого. Мислення дітей постійно стимулюється запитаннями:

―  Що одержимо, якщо зробимо навпаки?

―  Де це можна застосувати?

―  Чи можна зробити по-іншому?

Важливо ніколи тут не поспішати з допомогою. Якщо діти відчувають труднощі у виконанні одержаного завдання, їм завжди дається можливість подумати, спираючись на набуті знання, знайти шлях розв'язання нової задачі. Це дуже важливо для розвитку в них самостійності, оскільки привчає їх розраховувати тільки на свої сили, не схилятися перед невдачами чи труднощами, переборювати їх.

В 1 класі учні знають, що задача складається з умови та запитання. Я пропоную розв'язати: В одній вазі було 3 троянди, в іншій – 7 гвоздик, (у задачі відсутнє запитання). Ось і проблема. Що робити? Діти приходять до висновку, що потрібно поставити запитання. Ставлячи різні запитання, діти бачать, що задачу можна розв'язати і додаванням, і відніманням. Такі завдання розвивають творче мислення, активізують пізнавальну діяльність, виховують у дітей математичну зіркість.

Цікавою проблемною ситуацією може стати таке завдання: У ляльки є одна синя спідничка і дві блузки, біла і жовта. Як одягти ляльку? Намалюйте. Учні маніпулюють: малюють, зіставляють. Саме така діяльність приводить до висновку, що є не один спосіб розв'язання даної проблеми.

Для реалізації проблемної технології необхідні:

―   відбір найбільш актуальних, сутнісних завдань;

 визначення особливостей проблемної освіти в різних видах навчальної діяльності;

побудова оптимальної системи проблемного навчання, створення навчальних і методичних посібників і рекомендацій;

 особистісний підхід і майстерність вчителя, здатність викликати активну пізнавальну діяльність.

Проблемна ситуація завершується формулюванням проблеми у загальному вигляді. Загальна проблема конкретизується в проблемному питанні. Невдало сформоване питання може виключити всі попередні зусилля вчителя. Виникає інтерес до обговорюваної області невідомого. Це зокрема трапляється, якщо питання занадто складне і учні розуміють повну безперспективність пошуку виходу з проблемної ситуації, а також у тому разі, коли питання занадто легке.

Правильно сформульовані питання конкретизують, звужують область невідомого, показують, що саме слід з'ясувати для вирішення проблеми.

Таким чином, вчитель повинен досягти того, щоб учень:

 дійсно відчув певну теоретичну або практичну трудність;

 сформулював проблему або усвідомив сформульоване вчителем;

 захотів вирішити цю проблему;

 зміг це зробити.

 Таким чином, варіантами проблемного навчання виступають пошукові та дослідницькі методи, при яких учні ведуть самостійний пошук і дослідження проблем, творчо застосовують нові знання.

                           РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМНИХ ЗАВДАНЬ

Тема. Правила поведінки учня під час шкільних масових заходів.

Мета. Ознайомити учнів з різними ситуаціями, які трапляються під час масових заходів у школі; проаналізувати їх; скласти правила, яких повинен дотримуватися учень під час заходів; розвивати увагу, мислення, пам'ять, логіку, творчість; прищепити любов до ближнього, дати зрозуміти учням цінність цих правил і їх дотримання.

                                               ХІД УРОКУ

Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Діти поділені на групи по чотири учня. Кожній групі роздані ситуації. Завдання кожної групи полягає в тому, щоб знайти оптимальний вихід із цієї ситуації.

(Ситуації пов'язані із необ'єктивною поведінкою окремих учнів. Дітям необхідно пояснити чому не можна стояти біля вікон чи скляних дверей, коли рухається натовп; в якому положенні повинні бути руки, коли навколо багато людей; до яких наслідків призводить падіння під час руху великої кількості людей; які речі можна брати із собою на масові заходи)

Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

Гра „Ялинка рішень”

Кожна група зачитує свою ситуацію, пояснює в чому її складність, вихід з неї загальними фразами записує вчитель на гілочках ялинки.

Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

Діти складають пам'ятку правил поводження під час масових заходів в школі усно. Вчитель демонструє плакат із загально відомими правилами, пропонує учням записати їх у зошит.

Тема. Правила поведінки під час непередбачених ситуацій поза межами домівки, школи.

Мета. Визначити, які небезпечні ситуації можуть статися поза домівкою чи школою; дати зрозуміти учням, до яких наслідків може призвести неуважність; на основі різних ситуацій дати елементарні знання про правила поводження під час прогулянки; розвивати абстрактне і логічне мислення, вміння розв'язувати ситуації, пам'ять, увагу. Прищеплювати повагу до ближнього, домогтися збереження здоров'я кожної особистості.

                                                  ХІД УРОКУ

Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Дітям пропонується переглянути ситуацію, яка сталася з дівчинкою Наталочкою. Вона поверталася зі школи. Портфель був настільки важким, що вона ледь пересувала ноги. Молодий чоловік запропонував їй допомогти... Ввечері дівчинки не було вдома. Що сталося з Наталочкою?

Кожен учень висловлює думку з приводу даної ситуації. (Методика „Мікрофон”).

Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

Дано ситуації:

1.По дорозі зі школи ви бачите незнайомця, який пропонує вас підвести додому. Ваші дії.

2.Андрійко по дорозі додому заходить у парк, потім до магазину (нічого там не купуючи), пограється з одними однокласниками в їх дворі потім з іншими. Яка небезпечна ситуація може статися з цим хлопчиком?

3.У вашому під'їзді багато незнайомих вам людей, поруч також немає нікого знайомого. Чи правильна буде ваша дія, коли зайдете у під'їзд саме в цей момент?

4.Ось уже темно, а дівчатка ще й досі граються на подвір'ї, бігають у парку. Які поради ви б дали цим дітям?

Всі учні діляться на чотири команди. Кожна команда пропонує свій варіант відповіді.

Після цього учасники міняються місцями і вирішують наступну ситуацію. Кожна команда повинна дати свій варіант відповіді на кожну ситуацію.

Для аналізу цих ситуацій вчитель зачитує дані ситуації і варіанти відповідей.

Застосування знань, умінь, навичок.

Діти складають правила поводження поза межами школи чи дому, обґрунтовують свої судження.

Тема. Безпека на автошляхах і дорогах. Безпека руху пішоходів. Сигнали регулювання дорожнього руху. Практична робота. Конкурс юних регулювальників.

Мета. ознайомити учнів із основними небезпечними ситуаціями, які можуть скластися під час руху пішоходів на дорогах; навчити учнів знаходити вихід із будь-яких ситуацій, що сталися на дорозі; розвивати мислення, пам'ять, увагу, спостережливість в учнів. Прищеплювати інтерес до вивчення курсу „Основи здоров'я".

                                                  ХІД УРОКУ

Засвоєння та застосування знань, умінь і навичок.

Як треба переходити дорогу, на якій розміткою „зебра” не позначено пішохідний перехід?

Коли треба бути особливо уважним при переході дороги? Чому?

Розкажи за малюнками, як слід переходити залізничну колію, дорогу в селі, обходити транспорт.

В чому полягає особливість сучасних транспортних світлофорів?

Яке правило дорожнього руху іноді порушують водії?

До чого це зобов'язує пішоходів?

Яку роль відіграють світлофори в житті пішоходів і водіїв?

Як ти вчиниш у такій ситуації: на світлофорі горить зелене світло, а регулювальник забороняє перехід?

Обґрунтуйте свою думку.

Складання пам'ятки (основні правила, яких необхідно дотримувати при переході доріг)

Практична робота.

Обирається один учень з класу - регулювальник, всі інші - пішоходи. Учні виконують сигнали регулювальника. Згодом на дорозі з'являються машини, у такому випадку завдання регулювальника ускладнюються.

Тема. Цінність і неповторність життя людини, розвиток її творчих здібностей.

Мета. розширити знання учнів про можливість пізнання самого себе за допомогою тестування. Виявити творчі здібності учнів. Навчити позитивно ставитися до оточуючого світу. Розвивати вміння етичного спілкування між людьми. Виховати любов, повагу, доброзичливе ставлення один до одного.

                                                   ХІД УРОКУ

Актуалізація опорних знань учнів.

Ви на самому престижному конкурсі „Шукаємо таланти! ”. Яким найбільшим досягненням у своєму житті ви б могли поділитися з присутніми?

Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

На основі ситуацій виявити відношення учнів до оточуючого світу

Ваш друг, ідучи зі школи, ламає гілля і кидає на проїжджу частину дороги. Як ви поведете себе в такій ситуації, коли ідете поряд?

Яким хотіли б бачити своє майбутнє?

Які внески в добробут народу ви хотіли б зробити?

Узагальнення та систематизація нових знань, умінь та навичок.

Зараз ми проведемо тест „Спілкування. Вміння слухати”.

Ядром проблемної ситуації є суперечність та ще загострення її у свідомості учня. Можна використати таку структуру пошуку істини:

―  виникнення проблемної ситуації;

―  формування проблеми;

―  висунення гіпотези та її обґрунтування;

―  переростання проблеми у проблемну задачу;

―  розв'язання проблемної задачі;

―  перевірка правильності розв'язання.

Ця структура створює умови для успішного залучення учнів до пошукової діяльності.

II.5 Кооперативна навчальна діяльність.

Кооперативна навчальна діяльність – це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.

Головна діяльність 6-річних дітей – це гра. Важливим компонентом в організації групової роботи є сюжетно-рольова гра – гра в навчання, гра в організацію. Як і в будь-якій грі, тут є свої правила. З перших днів і хвилин навчального заняття даю зрозуміти дітям, долучаючи їх до розмови, що той, хто викрикує, не слухає точку зору інших, програє. Працюючи в групах, треба дотримуватись певних правил. Разом з дітьми з'ясовуємо, як треба спілкуватися, щоб тебе почули, і ти почув однолітків. Якщо кожний буде говорити про своє, спілкування не вийде. Тобто, з самого початку діти навчаються однопредметності в обговоренні. Ця робота йде поки що на предметному матеріалі.

Процес навчання дітей групової роботи є складним і тривалим. Діти повинні усвідомити, що:

· організація роботи повинна бути послідовною (кожний учасник групи повинен бачити і виконувати якусь частину завдання; результат повинен бути наявним);

· самотужки проблеми, яка виникла, не розв'язати, виходу з неї не знайти;

· потрібна стороння допомога, але не від учителя, а від тих, хто сидить поруч. Спільний результат складається із вкладу кожного.

За цих умов виникає необхідність спілкування для обговорення проблеми. Змінюється і роль дорослого на уроці.

Організовуючи групову роботу на уроках, намагаюся дати кожній  дитині можливість добровільно включитися у спільну роботу класу, побороти шкільну тривожність, створити сприятливі передумови для спілкування. Формуючи групи, дотримуюсь критерію врахування особистих прихильностей учнів (головне – допомогти дітям побачити свої недоліки та захотіти їх подолати). Щоб групи спрацювалися, потрібно декілька занять, тому часто не пересаджую дітей, але й не закріплюю один склад груп надовго. Діти повинні отримати досвід  взаємодії з різними партнерами. Парти розставляються таким чином, щоб дітям було зручно працювати разом. Кожна група складається з 4-5 учнів. Але якщо хтось бажає працювати самостійно, дозволяю тому учневі відсісти і виконувати роботу самому.

За формою організації групова робота може бути:

· естафетною (кожен учасник групи виконує свою частку роботи, всі відповідають за результат);

·  конвейєрною (результат групової роботи є наслідком послідовного виконання учнями – виконавцями своєї частки роботи; один з учасників – контролер)

· дискусійною (вільне обговорення гіпотез кожного з учасників групи; визначається остаточною найбільш обґрунтована гіпотезу).  

У першому класі використовую естафетний тип групової роботи. У другому класі продовжую працювати з естафетним видом (він є ведучим). Але пробуємо і два інших види. У другому класі навчальна робота пов'язана з розподілом дій за алгоритмом. Тому у груповій роботі школярі мають можливість перевіряти  усі версії (правильні і неправильні), сперечатися, шукати оптимальні рішення, контролювати й оцінювати власні дії і дії друзів.

У 3-4 класах більш поширені конвейєрний і дискусійний види групової роботи. Ініціатива попрацювати у групі поступово передається дітям. Від конкретно-практичної задачі акцент переноситься  на пошук, конструювання учнями способу розв'язання визначеного класу задач.

Підсумком роботи групи повинно бути обговорення самого способу роботи та отримання результату цієї роботи, нехай, навіть не закінченого, а хоча б проміжного. Це й є "захистом" групи своєї ідеї.

Отримуючи завдання для групи, учні повинні бути орієнтовані на розумову діяльність, домовитись, хто за що буде відповідати. Оцінка результату роботи вчителем йде після оцінки учнів.

Формування навичок роботи в групах, лінія поведінки у ставленні до дорослого як до помічника, до однолітків – як партнерів у співпраці, продовжується і далі у роботі з мовним та математичним матеріалом.   

У своїй роботі практикую роботу групами, парами. Привчаю до взаємодопомоги, взаємоперевірки. Часто на одному завданні намагаюсь повторити і вивчити щось нове.

Наприклад, при закріпленні матеріалу про натуральний ряд чисел пропоную завдання в групах.

1 група: Записати числа в порядку зростання. Записати сусідів числа 6.

2 група: Скласти декілька прикладів на додавання з відповіддю 7. Прочитати різними способами.

3 група: Записати числа в порядку спадання. Записати число 8, дібрати до нього наступне і попереднє.

4 група: Скласти приклади з віконечками і прочитати їх.

5 група: Записати числа менші 8. Порівняти 3 і 7, 5 і 5, 9 і 2, 4 і 5.

6 група: Записати числа, які менші 4. Вставити пропущені числа: 9 * 7 * 4 * 2 *

Важливо таку роботу регламентувати і обов'язково перевірити виконання завдань учнями.

Аналізуючи, визначити яка група найкраще справилась із завданням.

Читаючи будь-який текст, використовую роботу в парах, де одні діти задають запитання по змісту прочитаного іншим, потім міняємось ролями.

Готуючи учнів до роботи в групах, потрібно ознайомити їх з головною вимогою колективної праці – все виконувати спільно: планувати роботу, обмірковувати відповідь, допомагати один одному тощо.

Для того, щоб захопити дитину процесом пізнавальної діяльності, бажаю поставити її в умови, при яких вона усвідомлювала б мотив цієї діяльності. Об'єднання учнів у пари та групи сприяє тому, що кожний з них розуміє:

― знання, запропоновані йому для засвоєння, він має повідомити іншим (товаришеві по парті, групі, класу);

―  від того, наскільки добре школяр володіє знаннями та вміннями, залежить і оцінювання відповідей його товариша чи усієї групи.

Одним з найважливіших завдань, виконанню яких сприяють спільні форми роботи, є підготовка дітей до спілкування. За визначенням психологів, воно є одним з видів людської діяльності і часто постає необхідною умовою пізнання праці, гри. Оскільки основне завдання мови зорієнтоване на вдосконалення уміння вільно висловлюватися залежно від обставин та мети, то навчальний процес доцільно будувати так, щоб кожний школяр мав якомога більше можливостей висловитись. Залучення дітей у пари й групи, крім наявності співбесідника, передбачає ще й уміння регулювати власну поведінку за вимогами партнерів, добирати засоби для передачі знань (думок).

Наприклад, в 1 класі при закріпленні букви "С" (Текст "Ліс") пропоную завдання в парах: Складіть текст на таку ж тему, але змініть назви дерев, події, які відбуваються. Розкажіть. (На підготовку даю 3-4 хвилини)

Як парні так і групові форми роботи охоплюють сприйняття та усвідомлення інформації, планування навчальної діяльності, взаємні перевірку і контроль.

Застосовуються ці форми на різних етапах уроку – при ознайомленні з новим матеріалом, закріпленні, повторенні.

При конструюванні процесу опанування знань на уроці переконалася, що головне – створити умови, при яких учень усвідомив би необхідність своїх знань, міг би виявити активність, працювати на повну силу.

Складовою таких умов є, на мій погляд, сполучення індивідуально-групової форми роботи, при якій учні об'єднуються в пари та невеликі (не більше 7 чоловік) групи з урахуванням індивідуальних особливостей кожного з учасників. У парі сильніший школяр одержує важче завдання, ніж слабший. Йому, скажімо, пропонується інтонаційно правильно прочитати правило, поставити запитання для з'ясування його, перевірити чужу роботу, дати їй оцінку. Слабкому учневі бажано послухати правило, відповісти на запитання, порівняти власну роботу з іншою. Але це не означає, що слабший завжди виконуватиме легші вправи, ніж сильніший. По-перше, працюючи колективно, слабший спостерігає за діяльністю сильнішого товариша, запозичує у нього вміння та навички. По-друге, час від часу я міняю учасників пари або групи, щоб ролі "сильніший", "слабший" не гальмували розвиток учнів.

Важливо продумати склад кожної групи – сюди мають входити сильніші і слабші школярі. Завдання теж добирати диференційовано, щоб групи могли виконувати їх протягом певного часу.

Парна та групова форми роботи дають змогу охопити практично всіх учасників діалогічними та монологічними мовленнями.

                                         Зразки таких завдань:

1. Поверніться обличчям один до одного (за партами). Складіть за малюнком казочку "Лісова школа".

2. Складіть розмову по телефону "Улюблений мультфільм".

3. Послухайте текст (роздаю кожній групі текст і призначаю учня, який буде його читати), доберіть заголовок. Розкажіть, що сподобалось.

4. Об'єднайтесь у групи. Опишіть сливу (або інший фрукт, овоч). Інші групи по опису впізнають.

5. Послухайте текст, але в ньому речення незакінчені. Доберіть слова за змістом.

У нас нове село. У селі чудові... Ростуть тоненькі..., могутні..., високі... Навколо великі квітники. Бавлять око червоні..., сині..., жовті... Село красиве і навесні, і...

При проведенні спільної роботи доцільно пам'ятати, що спілкування у парі чи групі одних і тих же учасників може набриднути, діти люблять новизну, різноманітність. Тому учасників треба час від часу міняти.

І найголовніше – кожен учень при такій організації навчання має працювати на повну силу і бути відзначений за старання, за успіхи.

Завдання у вигляді малюнка сприяє підвищенню інтересу в учнів до його розв'язання, стимулює знаходження способу розв'язання аналогічного. Враховуючи те, що діти мають індивідуальні особливості, то й завдання, дібрані нами, мають бути різні за своєю складністю.

Наприклад, по темі "Слово" (укр.мов. 2 клас):

1. Серед поданих малюнків (роздаю групам) знайдіть якому підходять такі ознаки.

Пухнаста, руда, хитра... Смачна, соковита, синя, довгаста... Кучерява, білокора, струнка...

2. Запишіть до даного слова ті слова, які воно об'єднує. Транспорт -... Квіти -...

3. Яке слово "зайве" в кожному рядку?

а) Ліс, лісок, лис, лісник;

б) коса, косар, косовиця, коза;  

в) водяний, вода, водити, водичка;

г) весело, весна, веснянка, весняний.

Щоб пробудити інтерес до навчання, активізувати пізнавальну діяльність учнів, особливе значення має створення ситуації успіху.

 Без переживання задоволення від досягнення успіху неможливо по-справжньому розраховувати на просування у навчанні й подолання навчальних труднощів.(Бабанський Ю.К.)

Ситуацію успіху можна створити шляхом добору доступних для школярів завдань на даному етапі, диференціацією, шляхом заохочення проміжних дій.

Наприклад, знайти шлях з лабіринту; знайти такий  самий малюнок, як і попередній; визначити зайві фігури; завдання на кмітливість тощо.

Важливу роль має сприятлива емоційна атмосфера. Вона знижує почуття невдоволення, невпевненості, тривоги.

Важливим стимулом розвитку пізнавального інтересу є заохочення. Заохочується не тільки результат, а й зусилля, старанність, працьовитість кожної групи. Отже, кооперативна навчальна діяльність позитивно впливає на розвиток бажання і вміння вчитися.

II.6 Розвиток креативності молодших школярів як умова формування необхідних життєвих компетенцій.

Креативність – це здатність народжувати надзвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко розв'язувати проблемні ситуації. У широкому розумінні – синонім слова "творчість".

Психолого-педагогічні дослідження Л.Артемової, Н.Скрипченко, Н.Побірченко, П.Зінченка, Е.Торренса, Дж.Гілфорда, І.Цимбалюка, Ю.Пенеха довели, що система шкільного навчання має здатність заблоковувати, а не виявляти творчі здібності дітей. Я пересвідчилася, що креативні діти швидко проходять початковий етап інтелектуального розвитку й виявляють опір усім видам нетворчих робіт, що дуже часто оцінюється вчителями як упертість, тупість, лінь.

Такі дослідження спонукають нас виробити і втілювати на практиці стратегію розвитку дітей у напрямі креативного мислення.

З огляду на це доцільно працювати над розв'язанням таких завдань:

1. Розвивати пізнавальні та творчі здібності учнів:

· спостережливість, здатність побачити незвичайне у звичайному;

· уяву, вміння фантазувати, змінювати об'єкти;

· мовлення, образне мислення;

· допитливість, пізнавальний інтерес.

2. Створювати відповідні умови для розкріпачення дитячої фантазії.

Варто згадати слушну думку відомого дитячого письменника Джанні Родарі: щоб діти навчилися думати, вони насамперед повинні навчитися придумувати, тобто в них має бути вільна думка.

Усе це зумовлює необхідність формувати в дитини вміння керувати процесом творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв'язанням складних проблемних ситуацій. На кожний навчальний рік чотирирічної початкової школи планую роботу над конкретною проблемою, яка скерована на провідну ідею.

I етап (1 клас). Визначення початкового рівня креативності дітей за допомогою тестування, спостереження за учнями, робота з батьками, розвиток наочно-дійового мислення учнів.

II етап (2-3 класи). Розвиток креативності на уроках мови, читання, природознавства, введення факультативного курсу "Логіка" або "Творчість". Цей етап спрямований на розвиток причинного мислення.

III етап (4 клас). Спрямований на розвиток евристичного мислення, використання проблемних ситуацій високого ступеня невизначеності; узагальнення набутого досвіду.

Важливо зазначити, що творчі рішення приходять у момент релаксації, розсіяної, а не напруженої уваги.

На першому етапі пропоную дітям завдання, пов'язані з наочно-дійовим мисленням: скласти чистомовку; визначити зайве слово; назвати відмінності; згрупувати слова; розгадати ребус, кросворд; розв'язати анаграми; прочитати деформований текст.

Мені подобається постійно вигадувати для учнів щось нове, щоб у маленьких оченятах не зникала допитливість і радість від спілкування. Дуже часто діти стають моїми співавторами.

Ось деякі ігри, які можна використати на уроках української мови:

1. Пишу на дошці слово з 5-6 букв. Учні мають написати по 3 слова на кожну букву за відведений час. Виграє той, хто швидше виконає завдання.

2. Передаючи паличку-естафету учні один за одним називають означення до слів

(наприклад: земля, сад, друг). Якщо учень затримався, то він вибуває з гри.

3. На дошці у два стовпчики написані слова з пропущеними буквами. Учні (по одному від кожної команди) по черзі виходять до дошки і вписують пропущену букву, називаючи її. Виграє команда, яка правильно і швидше виконає завдання.

4. На столі у вчителя лежать картки зі словами  (перевернуті). Учні по черзі (від кожної команди) виходять до столу, беруть картку і добирають (наприклад: до іменника синонім: ворота – брама, викрик – вигук, ледар – нероба). За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал.

Другий етап  передбачає розвиток причинного мислення, у цей період важливо формувати вміння передбачати наслідки взаємодій об'єктів і явищ. Цікавим є таке завдання: назвіть якомога більше подій, що можуть відбутися через названу причину. (Уяви, що ти можеш зменшитися до розмірів мурахи, або уявити себе заввишки 3 м. Вигадай історію про своє дивне перевтілення.)

Наступним кроком на цьому етапі є навчання дітей: встановлювати логіку причинно-наслідкових відносин. (На уроці природознавства доцільним буде запропонувати продовження речення: "У горах не можна галасувати, тому що...", "Птахи полетіли на південь, тому що...", "Птахи почали вити гнізда, тому що...").

Доречними будуть вправи на розуміння та застосування образного порівняння (аналогії). (На уроках української мови пояснити, що означає: "Хлопчик, неначе тополя", "Трава, наче килим", "Ноги, наче ватні").

Питання типу: "Чому з темної хмари іде дощ, а з хмаринки – ні?", "Чому масло тане на розжареній сковорідці?" – допомагають мені навчити дітей формувати правила та закони.

Цей етап передбачає також розвиток креативності на основі прочитаного. Якнайкраще для цього підходять спеціальні розділи в "Читанках" кожного класу. У 2-ому класі – це "Я хочу сказати своє слово", у 3-ому класі – "Візьму перо і спробую", у 4-ому класі – "У кожного є своя співуча країна".

Пропоную такі види творчих завдань:

1. Комбінування (відомі елементи вступають у нові зв'язки).

2. Прийом перенесення типових дій з одного об'єкта на інший (звірі, рослини, що виконують людські дії).

Так, вивчаючи у 3-ому класі оповідання "Вітрячок" І.Сичовика, можна запропонувати учням від імені Вітряка скласти розповідь про довкілля. Або уявити себе жирафою із вірша В.Войтович і пофантазувати про те, чому внеї така довга шия.

3. Прийом перевтілення одних образів на інші (перенесення обставин сучасного життя в прадавнє або далеке майбутнє).

Цей прийом можна використати, працюючи над оповіданням В.Сухомлинського "Співуча пір'їна" в 4-ому класі. Він допоможе захопити учнів і спонукати їх до праці.

Третій етап спрямований на розвиток евристичного мислення і передбачає вироблення в учнів чотирьох параметрів креативності:

1) СПОНТАННА ГНУЧКІСТЬ (здатність продукувати різноманітні ідеї в нерегламентованих ситуаціях)

2) СЕМАНТИЧНА ГНУЧКІСТЬ (здатність запропонувати нове використання об'єкта)

3) ОРИГІНАЛЬНІСТЬ (здатність продукувати незвичайні відповіді)

4) ОБРАЗНА ГНУЧКІСТЬ (здатність бачити в об'єкті нові ознаки)

Тому основним завданням на даному етапі є створення проблемних ситуацій високого ступеня невизначеності.

Система розвитку креативного мислення школярів допомагає сформувати  в дітей уміння керувати процесом творчості, фантазувати, розуміти закономірності, розв'язувати складні проблемні ситуації, активізувати пізнавальну діяльність, що призведе до формування життєвих компетенцій.

III. Співтворчість вчителя і учня як запорука створення умов для активізації пізнавальної діяльності і розвитку особистості

Молодший школяр має свій індивідуальний досвід – суперечливий, схематичний, елементарний, проте, свій власний. Його не можна ігнорувати, закреслити або переробити, а лише збагатити, розширити, поглибити, гармонізувати. Цей досвід може бути вчителеві помічником або гальмом. Проте, завжди учень – своєрідний внутрішній "експерт", який співвідносить те, що було, з тим, що є тепер, що може бути завтра. Порівнює за шкалою "краще – гірше", "складніше – простіше", "безпечніше – небезпечніше".

Підкреслюю, що основними показниками особистісного зростання молодшого школяра є те, що він істота свідома, діяльна, така, що прагне до співбуття з іншими. Отже, реалізувати особистісно орієнтовану модель, створити розвивальні умови означає сприяти становленню дитини в трьох основних напрямках –

1) суб'єкта предметно-практичної, перетворювальної діяльності; 2) суб'єкта пізнання (самопізнання); 3) суб'єкта спілкування.

Це три невід'ємні лінії життя, які сприяють набуттю людиною людиною людського у просторі-часі шкільного буття.

Початкова школа сьогодні – це школа самореалізації і самоактуалізації особистості.

Наше завдання – не тільки дати дітям суму знань, а й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної ситуації. Наші учні – це діти, що ростуть у демократичному суспільстві, і де ж, як не у школі, їм вчитися азів демократії: взаємоповаги, самоповаги, порядності, здатності приймати рішення і брати відповідальність за нього.

І тому сьогодні саме співтворчість вчителя і учня є запорукою створення умов для активізації пізнавальної діяльності і розвитку особистості.

Активізую пізнавальну діяльність використовуючи технології організації навчального співробітництва.

Особливістю цих технологій є побудова навчання на основі активної взаємодії всіх учасників навчального процесу з використанням різноманітних засобів інформації, діагностичного характеру навчання.

Наприклад,

Урок української мови.

Тема.Прикметник

―  Роздаю картки зі словами (з малюнками) + аркуш.....

―  Виберіть, будь ласка, 2 будь-яких овочі або фрукти.

―  Запишіть декілька означень за 1 хвилину.

Бліц-турнір: 1 група читає для 2 групи, не називаючи сам предмет. А ви відгадуєте швидко, можна разом (хором). 2 група для 3 групи, 3 для 4; 4 для 1. Виграє та група, яка ні разу не помилилася.

Ми побачили співтворчість вчителя та учнів. Подібні завдання активізують пізнавальну діяльність; розвивають мислення, увагу, виховують взаємоповагу.

Не навчаючи спілкуванню і співробітництву, ми не навчимо дітей вчитися.

У класі бувають і тривожні діти. Така дитина не піднімає руку, мало всміхається. Тому потрібно давати можливість учням на деякі питання відповідати хором. Давати час на обговорення в парі: «Якщо ти знаєш відповідь, скажи сусіду пошепки. Якщо він згоден, візьміться за руки і покажіть, що ви готові відповідати разом. Якщо не згоден, спитай його думку. Може, ти не зовсім правий, і він тобі допоможе»  – і так у класі на одне питання народжуються нові варіанти, адже, діти у такій грі талановитіші за своїх вчителів. Дитячі знахідки обов'язково оголошуються, обговорюються, заохочуються, виділяються найбільш раціональні. Мета всього цього – звести до мінімуму пасивне перебування дитини на уроці.

На мою думку, щоб сформувати яскраву особистість, людину демократичного світогляду, слід з перших кроків навчання призвичаїти дітей до творчої діяльності, до уміння робити вибір.

До творчості учнів потрібно стимулювати (запропонувати конкурс на кращий твір певного жанру; зачитати дитячі твори, надруковані в газетах, журналах; дозволяти вибирати між вправою у підручнику і творчої роботою).Під час такої роботи в учнів формуються уміння і навички вільно володіти мовою.

Учень разом з вчителем проникає в чудову скарбницю людських знань, керуючись принципом співробітництва.

Наприклад, розв'язування задач.

Учень (вчитель) читає задачу. Діти читають задачу мовчки. Йде аналіз задачі. Після такої роботи  учні приступають до самостійного розв'язання задачі.

В учнів по три картки -   

―  Дайте сигнал, хто може розв'язати самостійно. Розв'яжіть виразом задачу.

―  Кому потрібна підказка?

     (Дати картку-підказку)

―  Кому потрібне додаткове пояснення?

Ці діти підходять до дошки (якщо їх декілька) і вчитель ще раз їм пояснює задачу, а потім вони записують розв'язок самостійно.

Така організація пізнавальної діяльності створює учням сприятливі умови для розвитку всіх учнів класу, їх здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування, дають можливість кожному йти у своєму розвитку від спільних дій з вчителем, товаришами до цілком самостійних.

                                                    Практична частина

Урок математики.

Тема. Читання і записуваня чотирицифрових чисел.

Інтерактивна вправа.

―  Діти, нам потрібно сьогодні створити чарівну квітку. Сьогоднішнього уроку. Якою вона буде?

(інтрига)

―  Діти сидять по групах.

―  Я даю кожній групі елемент майбутньої квітки. Кожен член групи пише на ньому 1 цифру, яка найбільше подобається, передає по колу. Разом тут же записують всі можливі чотирицифрові числа з цих цифр.

-Підкресліть найменше і найбільше числа – 1 хв.

―  Відповідати буде учень, у якого найсвітліші очі.

―  Діти, давайте всі разом створимо чудо-квітку сьогоднішнього уроку.

(клей заздалегідь готовий)

Учні комфортно почуваються на такому уроці, збільшується їхня пізнавальна активність. Діти набувають життєво необхідних навичок: вміння слухати співрозмовника, аргументувати свою позицію.

Також, використовую технології формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів. Особлива увага приділяється формуванню в школярів умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно здійснювати всі етапи навчальної діяльності.

Інколи, даючи учням домашнє завдання, можна сказати:

―  Я буду дуже задоволена, якщо хто-небудь підготує на завтра нову тему, спробує самостійно розібратися в незнайомому матеріалі підручника, довідника. Цей учень допоможе завтра мені провести урок.

Щоб не виникло розчарування, можлива допомога вчителя слабшому учневі в позаурочний час підготуватися до засвоєння нової теми. Такий підхід формує почуття самоповаги, взаємоповаги, відповідальності. Можна використати метод "Навчаючи – вчуся".

Використовую технології організації самостійної навчальної діяльності. Пріоритетними завданнями цих технологій є навчання молодших школярів умінню визначити мету, самостійно організувати свою діяльність для її досягнення та оцінювати результат своїх дій.

Урок трудового навчання

Аплікація "Казкова тварина"

- Виріжте геометричні фігури, хто які бажає; створіть казкову тварину, дайте їй кличку, опишіть її під час захисту своєї роботи. Розвивається творча уява, спостережливість; під час захисту здійснюються міжпредметні зв'язки.

Далі організовується виставка "екзотичних тварин".

Впроваджую в практику роботи і технології організації навчальної проектної діяльності. Ці технології орієнтовані на самостійну пошуково-творчу діяльність учнів, яка може бути як індивідуальною, так і груповою. У процесі проектної діяльності дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й того, як їх засвоювати, застосовувати на практиці, а також відбувається активізація пізнавальної діяльності учнів.

Результатом цієї роботи є те, що 3 учні  класу в минулому році брали участь в конкурсі-захисті наукових робіт – це були дослідницькі проекти, наближені до справжнього наукового дослідження. Діти захищали їх у школі, і всі вибороли призові місця.

Метод проектів – це дуже ефективний спосіб співпраці, співтворчості. Передбачає високу активність і незалежність виконавців проекту.

Технологію проектів вважають технологією XXI століття.

Великий педагог В.О.Сухомлинський сказав: "Радість успіху – це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтесь про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалася".

На сучасному етапі активнішою стає роль вчителя, який виробляє власний інструментарій, створює сприятливі умови для розвитку і розкриття здібностей учнів, спонукає дитину до співтворчості.

Отже, систематично використовуючи в практиці своєї роботи ці ідеї, знахідки я:

― створюю умови для здобуття навичок практичного життя, безпечної,   конструктивної, розумової, продуктивної діяльності;

―   навчаю: самоспостереженню, самоаналізу, самооцінці;

―   рахуватися з точкою зору однокласників, приходити на допомогу;

―   вправлятися в умінні ініціювати, налагоджувати, підтримувати контакти;

―   довіряти один одному і піклуватися один про одного; критично мислити;

―   бути творчим, знаходити оригінальні рішення.

   Завжди пам'ятаю, що повинна створити таку особистість, яка найбільш потрібна в третьому тисячолітті, яка прагне вчитися все життя і здатна до саморозвитку.

   Девізом кожного мого учня стали слова: "Знання – це скарб, йому й ціни не зложиш, визбируй же його, де тільки зможеш".

IV. Активізація пізнавальної діяльності – одне з важливих питань, що стоїть перед учителем.

Вкотре пересвідчилася, що дітям подобаються цікаві уроки, на яких вони дізнаються про нове, розвивають свою кмітливість, весь час думають. Учнів приваблює можливість набувати знання в процесі активної пізнавальної діяльності. Ця діяльність характеризується змінами цілісної динамічної системи, де в органічній єдності взаємодіють емоційні, інтелектуальні й вольові процеси. Навчання з високими творчими можливостями, чітке усвідомлення дітьми того, що вони повинні взнати, в чому переконатися, що зробити, завжди викликає стійкий інтерес.

Як зробити звичайнісіньке завдання цікавим – це залежить від майстерності вчителя. Як правило, найцікавіше – це те завдання, яке максимально розвиває самодіяльність дитини, будить її думку. Тому, з перших днів дитини в школі вчителю необхідно використовувати інтерактивні методи навчання, проводити нестандартні уроки тощо.

Я прийшла до висновку, що активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках сприяють такі фактори:

1. Створення проблемних ситуацій під час вивчення теоретичних питань та розв'язування практичних завдань: варіативність у навчанні (різний за структурою виклад матеріалу).

2. Самостійне розв'язання учнями пошукових задач та завдань, що передбачають застосування засвоєних знань на практиці, в тому числі в зміненій ситуації.

3. Індивідуалізація навчання в двох напрямках: робота з усунення прогалин у знаннях учнів: робота з розвитку розумової діяльності дітей, їх інтересів, з покращення якості знань учнів, розширення їх кругозору та поглиблення знань.

4. Одночасне вивчення пов'язаних між собою питань, зокрема взаємообернених дій: розв'язування взаємообернених вправ; порівняння ефективності старих і нових способів виконання навчальних завдань; застосування певного правила до різних вправ, коли це раціоналізує обчислення і коли ускладнює їх тощо.

5. Варіювання задачі, схеми до неї, формули її розв'язання, та аналіз того, як від зміни одного елемента задачі, змінюється її розв'язок: усе це дає змогу розглядати не окрему задачу, а залежність між величинами.

6. Розв'язування цікавих задач, зокрема логічних, задач-загадок, задач-жартів; завдань з елементами дослідження (вправи зі словами "обгрунтуйте", "порівняйте", "доведіть", "узагальніть" тощо).

7. Організація змагань на краще виконання завдань з використанням елементів гри.

8. Оцінювання оригінальності самостійних творчих робіт.

9. Позакласна робота із широким використанням предметних розваг: інсценівок, казок, віршів тощо.

10. Самостійне складання вправ учнями ( спочатку за аналогією, пізніше – за конкретними умовами ).

11.  Використання завдань, при виконанні яких учні відкривають нові для себе зв'язки, залежності, закономірності, переконуються в їх справедливості.

12. Перспективне висвітлення окремих питань з програми.

Активізація пізнавальної діяльності є і результатом, і необхідною умовою шкільного навчання.

Я вважаю, що мета будь-якого уроку – збудити інтерес учнів, схвилювати їх уяву, дати поштовх думці, вчити логічно й самостійно мислити. На таких уроках діти відчувають радість творчості, відкриття, перемоги.

Отже, саме в початкових класах в учнів формуються основні інтелектуальні вміння, так необхідні для успішного оволодіння курсом середньої школи, розвиваються пізнавальні здібності, зміцнюються їх уміння й навички самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал.

Найважливішою умовою виховання цих якостей є підвищення пізнавальної активності дітей на кожному уроці.

Тож пам’ятаймо слова С.Русової: « Учитель, який передає дитині лише знання – це ремісник, той, хто виховує характер,- справжній митець у своїй справі. Кожен учитель мусить сам постійно себе виховувати. Він має бути мудрим філософом у своїй громаді, мусить мати не лише професійну, а й загальну широку освіту».

Працюючи таким чином у мене в класі створився такий стиль відношень: не примушувати, а переконувати, не забороняти, а спрямовувати, не обмежувати, а надавати свободу вибору.

Завжди пам'ятаю, що від якості, глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління залежить прогрес нашого суспільства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37501. Философия. основные понятия 349 KB
  3 филое Отличается стремлением рационально объяснить мир. Философия как нкука ее предмет структура и фии. Первые фил. Фил.
37503. Философия. Ответы к экзамену 368.5 KB
  Осознание специфики человека. Все – животные растения объекты вроде Солнца и весны – рассматриваются как существа похожие на человека живущие и действующие так же как он. Философское произведение обращается не только к разуму но и к чувствам человека доставляет эстетическое переживание. Их объединяют в первую очередь рассматриваемые проблемы как устроен мир каково назначение человека как ему следует жить Принципиальное различие состоит в том что ф.
37504. Философия. Тесты 79.5 KB
  Социальнофилософским учением является 1.в этом проявляется безусловный рефлекс 4.Учение Платона о первичности мира идей вне зависимости от субъективного отношения к нему является 1.Основателем теории объясняющей роль бессознательного в жизни человека и общества является 1.
37505. Философия эпохи Возрождения 60 KB
  Для характеристики человека он вводит понятие микрокосм в нем как бы свернут большой космос он так же сложен так же важен подобен Вселенной. Человек в бесконечности – что он значит Но: в эпоху Возрождения сформировалась альтернативная культурная ориентация подчеркнувшая как раз достоинство человека. Гуманизм – это мировоззренческий принцип согласно которому признается безусловная ценность человека как личности его права на свободное развитие и проявление своих способностей утверждается благо человека как критерий оценки...
37506. Философия Платона, концепция идей 12.37 KB
  Для каждой вещи фиксируется ее смысл идея которая как выясняется для любой вещи данного класса вещей одна и та же и обозначается одним именем. Идея это то самое единое которое составляет суть многообразия. Итак проблему единого и многого Платон разрешает следующим образом: единое это идея а ее проявления это многое. Какая идея наиважнейшая Платон не считал все идеи равнозначными.
37507. Особенности Русской философии 72.99 KB
  Учитывая весь тысячелетний опыт русской истории можно говорить об исторической миссии России. Миссия России определяется ее положением среди других народов тем что в ее составе объединилось до трехсот народов больших великих и малочисленных требовавших защиты. Культура России сложилась в условиях этой многонациональности. на новом витке развития России Русская идея стала предметом пристального внимания русских мыслителей.
37508. Философия. Основные понятия и термины 95.72 KB
  ИСТОРИЯ ТЕХНИКИ – наука о развитии технических систем см. С точки зрения естественных наук история техники изучает этапы овладения человеком законами природы что обеспечивает более глубокое и разностороннее использование и применение вещества и энергии природы. С социальной точки зрения история техники изучает общественные движущие силы общественные условия развития техники и роль творцов техники. К наиболее крупным периодам истории техники относятся: история каменного века и ручных орудий техники машин и механизации техники...