55765

Механізми формування психологічних проблем і психосоматичних розладів

Научная статья

Педагогика и дидактика

Найбільш загальним підходом до опису тілеснопсихологічних проблем що слугують точкою прилягання тілесної психокорекції служить уявлення про порушення психологічної адаптації як механізм їх формування.

Украинкский

2014-03-28

57 KB

0 чел.

Механізми формування психологічних проблем і психосоматичних розладів.

Найбільш загальним підходом до опису тілесно-психологічних проблем, що слугують точкою прилягання тілесної психокорекції, служить уявлення про порушення психологічної адаптації як механізм їх формування. По суті, психологічна адаптація є синонімом душевного (і, значною мірою, тілесного) здоров'я. У цьому плані показовим, на мій погляд, є визначення Х.Хартмана (2002): «Ми називаємо людину добре адаптованою, якщо продуктивність її діяльності, її здатність насолоджуватися життям і її психічна рівновага залишаються непорушеними».

На значущість проблеми адаптації в психотерапевтичному контексті, мабуть, вперше звернув увагу основоположник гештальт-терапії Ф. Перлз. Для опису базових механізмів психокорекції він використовував модель «організм - навколишнє середовище», в якому адаптація розглядається як результуюча взаємодії двох самостійних процесів - дії навколишнього середовища і пов'язаних з ним у відповідь реакцій організму.

Мабуть, для опису закономірностей психічної адаптації ця модель є оптимальною з погляду її практичних застосувань. При цьому з боку навколишнього середовища розглядаються різні варіанти психотравм, насамперед залежно від їх інтенсивності і тривалості дії.

  1.  шокові (раптові, надсильні) психотравми;
  2.  короткочасні психотравматичні ситуації;
  3.  затяжні, хронічні психотравматичні ситуації;
  4.  емоціональна депривація (дефіцит уваги і турботи).

Остання найбільш значуща в ранньому віці і може лежати в основі походження особистісних дисгармоній, порушуючи нормальне протікання вікового розвитку психіки. Конкретні ж причини психотравм можна звести до відомої класифікації фруструючих факторів по С. Розенцвейгу. Це такі універсальні психотравмуючі фактори:

  •  позбавлення (і зовнішні — матеріальні, соціальні, і внутрішні, зв'язані з психологічними самообмеженнями, комплексом неповноцінності);
  •    втрати (зовнішніх об'єктів або внутрішніх ресурсів);
  •    конфлікти (які також можуть бути зовнішніми і внутрішніми).

Реакціями у відповідь зі сторони організму на фізіологічному рівні є відповідні вегетативні зсуви, на психоемоціональному рівні - афективні і когнітивні зсуви, пов'язані з суб'єктивним переживанням стресу (фрустрацією), на рівні поведінки - пристосована поведінка і пошукова активність. Ці реакції відповідають трьом основним видам психологічної адаптації, котрі включають:

  1.  психофізіологічну адаптацію або здібність організму людини цілісно перебудовувати функціональний стан в відповідності з вимогами середовища. Сюди відносяться в першу чергу фізіологічні прояви стресу;
  2.  власне психологічну або психічну адаптацію, порушення якої проявляються в першу чергу на емоційному і когнітивному рівнях;

3) психосоціальну адаптацію або пристосування особистості до взаємодії з суспільством.

З цієї точки зору наявність у людини невирішених психологічних проблем не тільки не спричиняє за собою фатальну життєву неуспішність, але і містить в собі позитивні моменти. Це не що інше, як прояв «кризи розвитку», в якому закладений могутній потенціал оновлення, резерв для зміни життя, руху на кращий, переходу на інший рівень організації власного існування, особистого зростання. Подібні уявлення лежать в основі парадигми гуманістичної психотерапії, згідно якої психологічні проблеми є блокованим прагненням людини до самоактуалізації, особового зростання.

Подібні проблеми за теорією С.Грофа, розглядаються як «хвороби зростання», подолання яких необхідне для зростання особи. На думку М.Еріксона, з цією ж точкою зору зв'язано переконання, яке поділяється більшістю практичних психологів, психологічна проблема завжди має внутрішнє рішення, що існує на підсвідомому рівні, але до певного часу не усвідомлюване самим носієм цієї проблеми. Можна згадати в зв'язку з цим про погляди А. Адлера, згідно з яким кожній людині спочатку властивий комплекс неповноцінності, подолання якого, за законом гіперкомпенсації, може приводити до посилення особистості. Аналогічна думка висловлювалася Л.С. Виготським: наявність у людини деякої початкової неповноцінності якої-небудь вищої психічної функції стимулює розвиток, оскільки компенсація цього дефекту досягається за рахунок більшого розвитку інших психічних функцій.

Відповідно описаному поділу різних видів психологічної адаптації, в умовах патології традиційно розглядаються наступні види реакцій на психотравмуючу ситуацію:

  1.  реакції з переважанням власне психоемоційних порушень -
    психогенні розлади;

на   рівні   порушень   поведінки   -   розлади   психосоціальні (порушення соціальної адаптації);

3) реакції з переважанням фізіологічних, соматичних порушень -психосоматичні розлади.

У разі затяжного протікання психотравмуючої ситуації згадані реакції формуються поетапно. Як зазначив Ю.А. Александровський, це відбувається в порядку наростання ступеня вираження стресових порушень, коли долається один бар'єр психологічної адаптації услід за іншим.

  1.  Спочатку порушується власне психічна адаптація, що призводить до
    зниження адекватності функціонування психічної сфери і ефективності
    інтелектуальної діяльності. На думку Грімака Л.П., відбувається це унаслідок
    того, що при дезадаптації функціональні ланки, що забезпечують переробку
    інформації - її пошук, сприйняття, аналіз і синтез, зберігання і використання,
    - можуть руйнуватися, функціонувати викривлено або на пониженому рівні.
    Психічна напруженість виявляється в зниженні стійкості психічних функцій,
    що призводить до зниження ефективності діяльності, її дезинтеграції,
    протікає   в   наступних   формах:   гальмівною   (уповільнення   виконання
    інтелектуальних операцій), імпульсною (помилкові дії, метушливість) і
    генералізованою    (зрив    діяльності,    що    супроводжується    відчуттям
    байдужості, приреченості і депресією).
  2.  На другому етапі додається погіршення міжособової взаємодії, тобто
    порушення   соціально-психологічної   адаптації:   порушення   комунікації,
    відчуття відчуженості від інших людей, неприязнь до всякої ініціативи, а
    також  відхід  від  відповідальності,  невпевненість у  власній  здатності
    справлятися з життєвими труднощами і криза ідентичності.

3. Подальше погіршення стану психічної адаптації приводить до
формування  більш  менш  виразних  фізіологічних зрушень - розладів
психофізіологічної адаптації. У виражених випадках подібні порушення
виявляються як клінічно окреслені розлади психічного (а у зв'язку із змінами
психофізіологічних співвідношень і соматичного) здоров'я, характер яких в
істотному ступені визначається переважним погіршенням того або іншого
 аспекту психічної адаптації. Саме можливість виявлення зон нестійкої адаптації дозволяє своєчасно здійснювати діагностику адаптаційних порушень і проводити психокорекційні заходи. На фізіологічному рівні різні фази розвитку стресових порушень, що закономірно змінюють один одного у міру накопичення негативних емоцій, погіршення стану нервової системи (і організму в цілому) внаслідок затяжного характеру стресогенної ситуації і відсутності виходу з неї описані Г.І. Косицьким (1985):

  1.  Фаза  УМА  — увага,  мобілізація,   активність.  Це  природні
    адаптивні зрушення, направлені на вирішення проблеми, що стоїть перед
    людиною.
  2.  Фаза СНЕ стенічні негативні емоції (гнів, агресія).  Це
    відчайдушна спроба наднапруги, мобілізації всіх ресурсів, не задіяних
    раніше, яка виникає при неуспішності попереднього етапу.
  3.  Фаза астенічних негативних емоцій (туга, відчай, депресія,
    пов'язані з неможливістю виходу з психотравмуючої ситуації). Відомо, що
    негативні емоції тривало утримуються в центральній нервовій системі і
    переходять в «застійний» стан або стаціонарну форму за
    рахунок фізіологічних механізмів.
  4.  Фаза зриву адаптації (невроз). У цій фазі хронічна психічна
    напруженість, «застійні» негативні емоції приводять до формування нового
    стійкого стану мозку, при якому відбувається перебудова взаємин кори і
    підкіркових утворень, що виявляється, зокрема, в порушенні вегетативної
    регуляції діяльності внутрішніх органів (психосоматична патологія) і що
    розглядається як динамічний церебровісцеральний синдром емоційного
    стресу. Порушення адаптації виявляються також у формі емоційно-
    вольових розладів, розвитку неврозоподібних станів, неадекватної поведінки.

Т.А. Немчин (1984) виділяє чотири ступені нервово-психічної напруги, що розглядаються також як послідовні стадії його формування:

/ ступінь — слабка нервово-психічна напруга. Воно виявляється переважно на емоційному і когнітивному рівні.

// ступінь - помірна нервово-психічна напруга. При цьому система адаптації цілісного організму функціонує оптимально, відбувається активація психічної і психомоторної діяльності з підвищенням її продуктивності за рахунок посилення регуляторної ролі провідної півкулі. Одночасно зростають показники напруженості функціонування серцево-судинної системи.

/// ступінь — надмірна нервово-психічна напруга. Це стан, перехідний від нормального до патологічного, що супроводжується зменшенням адаптованості, зокрема, дезорганізацією психомоторної діяльності із зниженням ролі домінантної півкулі, а також погіршенням гемодинамічних показників.

  1.  ступінь - патологічна нервово-психічна напруга. Ця стадія є вже
    патологічним станом, що супроводжується розвитком психосоматичних
    захворювань і неадаптивними формами психологічного реагування, які
    впливають не тільки на поведінку, але і безпосередньо на різні фізіологічні
    функції організму, викликаючи їх значні зміни.
  2.  клінічній психіатрії вже давно існує думка про те, що різними
    неврозами є не самостійні захворювання, а тільки клінічні варіанти єдиного
    психогенного розладу, зв'язані  між собою численними  перехідними  і
    змішаними формами.

Такі прояви, як тривога, депресія, невротизація, психопатизація є найбільш загальними проявами психологічних проблем, універсальні клініко-психопатологічні механізми їх формування, в основі яких лежать базові фізіологічні механізми стресу. У цьому світлі головним завданням психокорекції представляється підвищення стресостійкостісті, а на психологічному рівні - фрустраційної толерантності.

Механізми порушення психологічної адаптації містять Внутрішні причини:

- духовний   рівень:   відсутність   зовнішньої   символічної   опори (конструктивних життєвих цілей, сенсу життя);

мотиваційний рівень: перфекціонізм ( функція супер-Его);

когнітивнийрівень: дезадаптивне переконання, помилки мислення;

- емоційний  рівень:   негативний   емоційний   «багаж»   (наслідки психотравм і конфліктів, перенесення відносин)

Зовнішній пусковий чинник {«поштовх»):

- стрес, особливо життєва невдача, конфлікт, втрата близьких, різка зміна життєвих обставин, невизначеність майбутнього;

- фрустрація (неадекватне переживання невдачі або невідповідності бажаного і дійсного, зокрема реального і ідеального образу "Я");

- занижена   самооцінка   і   підвищена   самокритичність,   комплекс неповноцінності, відчуття безпорадності;

- невпевненість в собі, що виявляється на когнітивному (зниження продуктивності мислення, труднощі ухвалення рішень, нав'язливі думки), емоційному (дискомфорт), мотиваційно-вольовому (апатія або нав'язливі ваблення)   і   поведінковому  (порушення  пошукової  і   пристосованої активності, нав'язливі дії) рівнях;

- соціально-психологічна дезадаптація (стресовий розлад, невротичний
розвиток і розлад особи).

Звідси виникають і всі ті дизфункціональні прояви психологічних проблем, які супроводжуються негативними емоціями туги і печалі (депресивно-самокритичні спогади про минулому і депресивно-песимістичний прогноз на майбутнє), страху і тривоги (нереалістичних, не пов'язаних з дійсною загрозою), гніву (пригнічувані або дизадаптивні прояви агресії — як фізичною, так і словесною, — і самоагресії).

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79219. Кража. Состав и виды 34.63 KB
  Непосредственным объектом кражи являются общественные отношения по поводу конкретной формы собственности. Объективная сторона кражи предполагает деяние в виде тайного похищения чужого имущества. Состав кражи материальный поэтому в качестве обязательного признака объективной стороны наряду с деянием предполагается материальный ущерб опосредованный причинной связью. Субъективная сторона кражи выражается в прямом умысле.
79220. Мошенничество. Состав и виды 32.77 KB
  159 УК РФ определяется как хищение чужого имущества или приобретение права на него путем обмана или злоупотребления доверием. Объективную сторону мошенничества составляют два способа: обман и злоупотребление доверием. Злоупотребление доверием состоит в использовании доверительных отношений между виновным и потерпевшим для завладения имуществом. Отличительной особенностью обмана или злоупотребления доверием является то что собственник или иной владелец имущества введенный в заблуждение относительно истинных целей похитителя сам передает...
79221. Вымогательство. Состав и виды 32.84 KB
  163 УК РФ определяется в законе как требование передачи чужого имущества или права на имущество или на имущественные права наследственные жилищные и др. под угрозой применения насилия либо уничтожения чужого имущества а равно под угрозой распространения сведений позорящих потерпевшего или его близких. Угрозы могут быть любые вплоть до убийства и уничтожения имущества. Состав вымогательства формальный и поэтому требования передачи имущества или право на имущество или совершения действий имущественного характера образуют оконченный...
79222. Неправомерное завладение автомобилем или иным транспортным средством без цели хищения 32.09 KB
  Предметом преступления является автомобиль или любое другое механическое самоходное транспортное средство имеющее автомобильный двигатель с соответствующими характеристиками обозначенными в примечании к ст. Завладение предметом данного преступления выражается в удалении его с места стоянки любым способом. Объективная сторона преступления характеризуется действиями нарушающими права владения и пользования транспортными средствами по своему усмотрению собственником или иным законным владельцем. Субъектом преступления является физическое...
79223. Общая характеристика преступлений в сфере экономической деятельности 33.62 KB
  Статьи данной главы направлены на защиту законной предпринимательской деятельности охрану естественной государственной монополии на товарноденежную систему изделия драгоценные металлы права потребителей товаров и услуг защиту таможенных и налоговых отношений установленных в Российской Федерации. С учетом коренных изменений...
79224. Незаконное предпринимательство 33.01 KB
  171 УК РФ предполагает осуществление предпринимательской деятельности в нарушение установленного порядка регистрации лицензирования или в нарушение условий лицензирования. Непосредственный объект преступления общественные отношения регулирующие порядок занятия предпринимательской деятельностью. Объективная сторона преступления выражается в осуществлении предпринимательской деятельности либо без регистрации либо без специального разрешения лицензии в случаях когда такое разрешение обязательно или с нарушением условий лицензирования...
79225. Лжепредпринимательство 33.27 KB
  173 УК РФ определяется как создание коммерческой организации без намерения осуществлять предпринимательскую или банковскую деятельность имеющее целью получение кредитов освобождение от налогов извлечение иной имущественной выгоды или прикрытие запрещенной деятельности причинившее крупный ущерб гражданам организациям или государству. Этапы такой деятельности: подготовка необходимых документов принятие устава регистрация получение лицензии и т. Примеров такой деятельности к сожалению в настоящих условиях много. Субъектом преступления...
79226. Убийство. Понятие и виды 33.77 KB
  Основной состав убийства. Понятие убийства законодателем закреплено в ч. Квалифицированные виды убийства Квалифицированный состав отличается от основного состава тем что к признакам основного состава присоединяются дополнительные признаки они становятся обязательными либо отдельные признаки основного состава видоизменяются что влечет за собой повышение степени общественной опасности совершенного преступления. К квалифицированным видам убийства законодателем отнесены следующие: а двух или более лиц; б лица или его близких в связи с...
79227. Легализация (отмывание) денежных средств или иного имущества, приобретенного незаконным путем 34.13 KB
  Легализация отмывание денежных средств или иного имущества приобретенных другими лицами преступным путем ст. Предмет данного преступления денежные средства или иное имущество приобретенные преступным путем. Непосредственный объект преступления отношения регулирующие денежное обращение и иные имущественные отношения в экономической деятельности.