55778

Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в 60-80-х роках XX ст. Василь Стус. Сходження на Голгофу слави. Життєвий і творчий шлях

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Метою розробки є розкриття процесу зародження дисидентського руху з’ясування мети та основних цілей дисидентів ознайомлення студентів із провідними учасниками дисидентського руху визначення...

Украинкский

2014-03-28

387.5 KB

32 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НОВГОРОД - СІВЕРСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

інтегроване заняття з історії України та  української літератури

ТЕМА: «Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст.  Василь  Стус.

Сходження на Голгофу слави. Життєвий і творчий шлях»

2013


Автори: викладач історії України, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Новгород-Сіверського медичного училища Олійник Віктор Григорович та викладач української літератури, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Новгород-Сіверського медичного училища Недашківська Ярослава Вікторівна

Рецензент: голова циклової комісії загальноосвітніх дисциплін

Вронський В. О.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін

Протокол №  5 від 16.01.2013р. Голова ЦК ____________Вронський В. О.


ЗМІСТ

  1.  Рецензія ……………………………………………………………….. 4-5

  1.  Анотація ………………………………………………………………. 6-7

  1.  Методична розробка інтегрованого заняття з історії України та української літератури на тему: «Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст.  Василь  Стус. Сходження на Голгофу слави. Життєвий і творчий шлях»……………………………………………………….. 8-44

  1.  Список використаної літератури ……………………………………… 45

  1.  Додатки ………………………………………………………………46-48


Р Е Ц Е Н З І Я

на методичну розробку інтегрованого заняття

з історії України та української літератури

на тему: „ Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст. Василь  Стус. Сходження на Голгофу слави. Життєвий і творчий шлях ”

   Методична розробка складена викладачами-методистами Новгород-Сіверського медичного училища Олійником Віктором Григоровичем та Недашківською Ярославою Вікторівною на основі навчальних програм з  «Історії України» та «Української літератури» для вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, затверджених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України у 2010 році.

    Тема  розробки є актуальною, тому що дисидентський рух розглядається як феномен української історії XX століття. В останні роки інтерес до дисидентського руху надзвичайно зріс, оскільки його вивчення не тільки сприяє розкриттю загальних закономірностей, але і збагачує історичну науку новими фактами та ідеями. Звернення до теми дисидентства має і практичне значення. Нині проголошені і закріплені в Конституції України демократичні права громадян, за які боролися правозахисники 60 - 80-х років. А Василь Стус  є  найвизначнішим поетом-дисидентом XX століття, ім’я якого широко відоме не лише в Україні, а й за її межами, своєю відвагою, самозреченістю, відстоюванням справедливості. Поєднання великого таланту поета і перекладача, людської добропорядності і громадянської саможертовності  возносять Василя Стуса  постамент народної шани і поклоніння.

     Метою розробки є розкриття процесу зародження дисидентського руху, з’ясування мети та основних цілей дисидентів, ознайомлення студентів із провідними учасниками дисидентського руху,  визначення причин активізації опозиційного руху наприкінці 1960 – 1970-х років, характеристика течій дисидентського руху цього періоду; розкриття непересічного таланту Василя Стуса, розуміння його трагічної долі, відчайдушної боротьби в тоталітарній державі за національну незалежність українського народу.

  Формою було обрано інтегроване заняття, що дало можливість поєднати не тільки два предмети, а й поєднати окремі елементи навчання та виховання в єдину цілісну систему. 

     За структурою  методична розробка складена відповідно до методичних рекомендацій проведення відкритих занять Новгород-Сіверського медичного училища, передбачає усі його етапи: підготовчий, основний, заключний. Позитивним  у даній методичній розробці є творчий підхід до підготовки матеріалу заняття, використання різноманітних джерел інформації, застосування інтерактивних методів проведення заняття, технічних засобів навчання, залучення студентів до самостійної пошукової роботи.

   Виявленню творчого потенціалу студентів сприяли вдало застосовані методи і форми роботи: дослідницький метод, метод роботи в малих групах; бесіда, асоціативний ряд, асоціативно – образна презентація, інсценізація.                                                     Викладений у методичній розробці матеріал дає можливість студентам глибоко засвоїти та розуміти причини виникнення дисидентського руху в Україні, характеристику його течій, методів боротьби, суспільні наслідки цього історичного явища; розкрити непересічний талант Василя Стуса, як одного з яскравих представників українського дисидентства, талановитого поета.

  Матеріал методичної розробки інтегрованого заняття з історії України та української літератури заслуговує на поширення та використання її творчого потенціалу викладачами української літератури та історії України під час підготовки і проведення занять з даної теми.

Рецензент: голова циклової комісії

загальноосвітніх дисциплін _________________ Вронський В. О.

А Н О Т А Ц І Я

на методичну розробку інтегрованого заняття

з історії України та української літератури на тему:

«Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст. Василь  Стус. Сходження на Голгофу слави. Життєвий і творчий шлях»

  Матеріал методичної розробки відображає зміст відкритого інтегрованого заняття з історії України та української літератури. Методична розробка складена викладачами-методистами Новгород-Сіверського медичного училища Олійником Віктором Григоровичем та Недашківською Ярославою Вікторівною на основі навчальних програм з  «Історії України» та «Української літератури» для вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, затверджених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України у 2010 році.

   Тема  розробки є актуальною, тому що дисидентський рух розглядається як феномен української історії XX століття. В останні роки інтерес до дисидентського руху надзвичайно зріс, оскільки його вивчення не тільки сприяє розкриттю загальних закономірностей, але і збагачує історичну науку новими фактами та ідеями.  А Василь Стус  є  найвизначнішим поетом-дисидентом XX століття, ім’я якого широко відоме не лише в Україні, а й за її межами, своєю відвагою, самозреченістю, відстоюванням справедливості. Тому тема «Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст. Василь  Стус. Сходження на Голгофу слави. Життєвий і творчий шлях» є важливою, бо виховує у студентів сталий інтерес до літературно – історичного минулого своєї країни, формує громадянську свідомість, активну життєву позицію,  поняття честі, людську гідність.

     В методичній розробці дана загальна характеристика теми, розкрита мета її вивчення, описано послідовність та порядок проведення.

 Методична розробка рекомендована для використання в практичній діяльності, як для викладачів загальноосвітніх закладів так і для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.


Тема: Зародження дисидентського руху в Україні
 та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст.

Василь  Стус. Сходження на Голгофу слави.

Життєвий і творчий шлях.

Актуальність теми. Довгі роки в історичній науці ІІ половини XX століття нічого не говорилося про дисидентів, про існування цього руху взагалі. Це, перш за все, було пов'язано з політичним режимом, сформованим у нашій країні. Будь-які явища тоталітарного суспільства різнопланові і суперечливі. Інакомислення в країні, включаючи радянський період її розвитку, існувало завжди, - як на суспільному, так і на особистісному рівні, - найбільшою мірою даючи про себе знати в кризові для суспільства роки. А останнім десятиліттям радянської влади особливо характерні прояви кризових явищ. Поряд з економічними суперечностями в суспільстві виникло ідеологічне протиборство між офіційним курсом і опозиційними рухами, представленими дисидентством. Дисидентський рух розглядається як феномен української історії XX століття. Він важко вкладається у звичне уявлення про громадські рухи: незвичний за своїм змістом, формами прояву, масштабами впливу на суспільну свідомість. Дисидентство являло собою організаційно неоформлений, політично неоднорідний рух відкритого ідейно-морального протесту передового прошарку радянської інтелігенції проти радянської системи. Дисидентський рух є важливою, але недостатньо вивченою частиною політичної історії СРСР в останні роки його існування. З приходом до влади в 1985 р. М.С. Горбачова, зі зміною радянської ідеології, суспільного клімату в суспільстві, - в історії дисидентського руху стали відкриватися нові сторони. У часи перебудови, гласності і демократії заговорили про те, про що раніше змушені були мовчати. В останні роки інтерес до дисидентського руху надзвичайно зріс, оскільки його вивчення не тільки сприяє розкриттю загальних закономірностей, але і збагачує історичну науку новими фактами та ідеями. Звернення до теми дисидентства має і практичне значення. Нині проголошені і закріплені в Конституції України демократичні права громадян, за які боролися правозахисники 60 - 80-х років.

А Василь Стус  є  найвизначнішим поетом XX століття, ім’я якого широко відоме не лише в Україні, а й за її межами, своєю відвагою, самозреченістю, відстоюванням справедливості, національної гідності, самостійності українського народу. Поет від Бога, котрий ввібрав у себе всі чари подільської природи і гіркоти нашої історії, перекладач і літературознавець, що вільно почувався в океані світового письменства, людина, яка не могла поступитися сумлінням і честю заради шматка хліба і тихого родинного затишку. Він був водночас борцем і патріотом: «За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обстоювати до загину». Оце поєднання великого таланту поета і перекладача, людської добропорядності і громадянської саможертовності й возносять Василя Стуса на той постамент народної шани і поклоніння, на який заслуговує сповна хіба що Тарас Шевченко. Його ще за життя визнала літературна Європа. З 90-х років почала визнавати і Батьківщина, до якої з такими труднощами повертається духовна просвітленість і великий творчий набуток одного з найчутливіших, найтонших, найстражденніших ліриків нашого часу.

МЕТА:

Навчальна: 

- розкрити процес зародження дисидентського руху; з’ясувати мету та основні цілі дисидентів; ознайомити студентів із провідними учасниками дисидентського руху; розглянути причини придушення дисидентства;

- визначити причини активізації опозиційного руху наприкінці 1960-х – у 1970-і роки, охарактеризувати течії дисидентського руху цього періоду;

-  розкрити непересічний талант Василя Стуса, розуміти його трагічну долю, відчайдушну боротьбу в тоталітарній державі за національну незалежність українського народу;

- на прикладі творів Василя Стуса розкрити риси індивідуального стилю поета, донести студентам поетичне вираження автором глибокої любові до України, до рідного народу.

Розвиваюча:

  •  розвивати вміння аналізувати ліричні твори Василя Стуса, навички самостійної роботи студентів з додатковою літературою;
  •  удосконалювати вміння творчо осмислювати прочитане, працювати з історичними джерелами, сприймати художній текст як мистецьке явище і як свідчення певної історичної доби, розвивати творчу уяву, образне мислення;
  •    розвивати вміння проводити дослідницьку роботу наукового характеру;
  •  розвивати спостережливість, вміння передавати на малюнку своє бачення твору, критичне мислення студентів.

Виховна:

  •   виховувати у студентів сталий інтерес до літературно – історичного минулого своєї країни, формувати громадянську свідомість, активну життєву позицію, усвідомлення поняття честі, людської гідності, мужності, сили духу на прикладі життя В. Стуса;
  •  сприяти вихованню у студентів почуття патріотизму, інтересу та поваги до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України.

  Оснащення:

Види оснащення

Найменування

Кількість

1. Засоби унаочнення

Таблиця «Дисидентський рух в Україні»

30 шт.

Портрет Василя Стуса

1 шт.

Методична розробка на тему: Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст.  Василь  Стус. Сходження на Голгофу слави.

Життєвий і творчий шлях.

1 шт.

Ілюстрації до віршів Василя Стуса;

Виставка творів шістдесятників;

1 шт.

2. Засоби навчання

Підручники:

1.Українська література, 11 кл.: Підручник для серед.загальноосвіт. шкіл/Р.В. Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф. Погребенник, В.Є. Панченко; За загал. ред. Р.В.Мовчан. – Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 496с.

2.Українська література: Підруч. для 11 класу загальноосв. навч. закладів/Г.Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. Г. Ковальчук; За загал. ред. Г.Ф. Семенюка. – 3-тє видання – К.: Освіта, 2006. – 512с.

3. Гайдуков Л.Ф., Крушинський В. Ю. Історія України: Посібник для старшокласників та абітурієнтів. К.: Либідь, 1999. – 272 с.

4. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000 – 2002. – 304с.

30 шт.   

Довідникова література:

уривки з щоденникових записів В. Стуса

Бойко О. Д. Історія України: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. Видання 3-тє, виправлене, доповнене. – К.: Академвидав, 2005. – 688с.

3. Технічні засоби навчання

  1.  Мультимедійна система;

1 шт.

4.Навчальні відеофільми та презентації

1Відеофільм «Хресна дорога Василя Стуса»,

2.Кінофрагменти з документальних фільмів “Дисиденти», «Просвітлої дороги свічка чорна»;

3.Презентація «Шістдесятники»;

4. Відеоролік «У цьому полі синьому як льон».

Форма заняття: інтегроване заняття з української літератури та історії України.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу

Методи і прийоми заняття: творчий, дослідницький метод, метод роботи в малих групах; бесіда, асоціативний ряд, асоціативно – образна презентація, інсценізація,  випереджальне завдання, виразне читання лірики Василя Стуса.

Міжпредметна інтеграція:

Дисципліни

Тема дисципліни

Дисципліни, розділ теми, з якими пов’язано викладання предмета

Українська література

«Шістдесятництво» в українській культурі.

Василь Стус. Загальний огляд життя і творчості.

 “Мені зоря сіяла нині вранці...”, “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...”,  “О земле втрачена, явися...”: автобіографічність лірики;  ліричний герой як символ незламного духу, збереження людської гідності; ідейно-тематичний зміст поезій   

Українська мова. Культура  мовлення. Вимоги до культури мовлення (змістовність, логічність, точність, виразність, доречність).

Історія України

Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в  60-80-х роках XX ст. Форми діяльності дисидентів, їхні політичні вимоги, боротьба за національне визволення.

Всесвітня історія. Країни Центральної та Східної Європи (1945 роки – початок ХХІ століття)

СРСР від завершення епохи Сталіна до розпаду Радянського Союзу.

Кількість годин:   2 години

Курс: І Бф Лікувальна справа

Очікувані результати:

Після заняття студенти:

Знатимуть:

  •  що таке дисидентство, причини його виникнення та форми і методи боротьби дисидентів;
  •  які завдання ставила перед собою Українська Гельсінська Група та яка доля спіткала її учасників;
  •  трагічну долю Василя Стуса;
  •  зміст, проблематику, жанр поезій  “Мені зоря сіяла нині вранці...”, “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...”,  “О земле втрачена, явися...”

Вмітимуть:

  •  розповідати про долю Василя Стуса, як дисидента, поета, патріота;
  •  висловлювати власні думки щодо прослуханого та прочитаного;
  •  виразно читати напам’ять  вірші Василя Стуса;
  •  давати об`єктивну оцінку історичним подіям періоду 60-80 років XX століття.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

І. Підготовчий етап.

1. Організація заняття.

1. 1. Мотивація навчальної діяльності.

Викладач історії України. Сьогодні ми хочемо запросити вас до розмови про тих, хто в часи радянської тоталітарної системи мужньо виборював право мати власну думку, відстоював право мати власну гідність, не боявся сказати правду про життя у радянській державі. На цьому занятті ми будемо говорити про дисидентів.

1.2. Оголошення теми, мети та епіграфа заняття.

( На мультимедійному екрані проекція теми, мети та епіграфа заняття, які студенти записують у зошити) 

Викладач української літератури. Шановні студенти, сьогодні ми проведемо інтегроване заняття  з української літератури та історії України. Епіграфом до нього нехай стануть слова українського дисидента, патріота України, який загинув у радянських таборах, однак не зрадив своїй совісті, слова В.Стуса, який ще в 1977 році писав:

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь...

1.3. Ознайомлення з групами студентів, які отримали випереджальні завдання.

1 група студентів «Історики» (досліджували питання розвитку дисидентського руху в Україні в 60-80-х роках XX століття).

2 група студентів „Біографи” (працювали над життєвим і творчим шляхом Василя Стуса).

3 група студентів „Літературознавці” (збирали спогади, записи з таборового щоденника, твори для виставки).

4 група студентів „Декламатори” ( готували виразне читання поезій Василя Стуса).

  1.  Актуалізація опорних знань. Метод «Мозковий штурм».

Викладач історії України.

Давайте пригадаємо, що ми вже знаємо про дисидентів?

  •  Що ж таке дисидентство? (Дисидентство – виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці). 
  •  Які ж причини появи дисидентського руху? (Хрущовська «відлига» не зачепила основ радянської тоталітарної системи; активізувалось духовне життя суспільства; згасла збройна боротьба ОУН-УПА; антитоталітарний, антирадянський рух у країнах Східної Європи, зокрема, Угорська революція 1956 року).
  •  Що стало джерелами формування дисидентського руху? (підпільний рух, який став спадкоємцем діяльності ОУН-УПА, але відмовився від збройних методів боротьби, рух шістдесятників).
  •  Пригадайте, кого ви знаєте з українських шістдесятників? (Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Василь Симоненко, Іван Світличний, Микола Вінграновський. В осередку цього руху були: майстер художнього перекладу Григорій Кочур, літературний критик Євген Сверстюк, художниця Алла Горська, публіцисти та правозахисники В’ячеслав Чорновіл та Левко Лук’яненко, кіномитці та театральні діячі Сергій Параджанов, Лесь Танюк, Іван Миколайчук).

(На екран демонструється презентація, підготовлена студентами, «Шістдесятники»)

ІІ. ОСНОВНИЙ ЕТАП.

2.1. Вивчення нового матеріалу з історії України.

План вивчення нового матеріалу

1. Течії дисидентського руху.

2. Загальна характеристика дисидентського руху.

3. Методи боротьби дисидентів:

а) самовидання;

б) листи-звернення і листи-протести;

в) бойкоти, голодовки;

г) громадські акції.

4. Українська Гельсінська Спілка.

5. Форми переслідування дисидентів:

а) арешти і ув’язнення;

б) влаштування у психлікарні;

в) звільнення з роботи, виклик у органи КДБ;

Робота з таблицею «Дисидентський рух в Україні».

(Викладач пропонує студентам самостійно заповнити таблицю на основі нового матеріалу).


Таблиця «Дисидентський рух в Україні»

Термінологічний   словник

Дисидент

(від  лат. dissident – незгодний) – особа, що не погоджується з панівною ідеологією

Опозиція

опір, протидія, протистояння однієї політики іншій, одних поглядів іншим

Репресії

гоніння та арешти

Правозахисник

особа, яка виступає поборником дотримання прав людини у державі

Цензура

(від нім. Zensur,  лат. censura – суворе судження) – контроль офіційної влади над змістом, випуском у світ і розповсюдженням друкованої продукції, творів.

КДБ

спецслужба, яка була створена у 1954 році і проіснувала до 1991 р. Вона прийшла на зміну НКВС. Одним із відділів Комітету Державної Безпеки стало п’яте головне управління – відповідальне за нагляд за дисидентами.

Викладач історії України:

1. Течії дисидентського руху.

У 1960-1980 роки сформувались течії дисидентського руху: національна,  правозахисна та релігійна.

   Національно-визвольна: Представники (В. Мороз, Л. Лук’яненко та інші) виступали за відновлення незалежності України, за вільний розвиток української мови і культури. Засуджували політику русифікації.

  Правозахисна: Представники (М. Руденко, П. Григоренко, В. Чорновіл, С. Хмара та інші) вимагали дотримання основних прав і свобод людини, викривали злочини тоталітарної системи.

  Релігійна: Представники (В. Романюк, Г. Вінс, І. Гель, Й. Тереля) вимагали дотримання свободи віросповідання, виступали проти різних обмежень у релігійному житті. Вели боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті.

2. Загальна характеристика дисидентського руху.

  80% дисидентів становила інтелігенція: викладачі вищих навчальних закладів, науковці, інженери, шкільні вчителі, юристи, лікарі, літературні критики, письменники, журналісти, кінорежисери. У русі брали участь і інші верстви населення: робітники, студенти, військовослужбовці, церковні діячі. Дисидентський рух був довготривалим у часі (понад 20 років). Ідеологічні погляди представників дисидентства були різноманітні: марксистська платформа (П. Григоренко), націонал-комуністична (І. Дзюба), інтегрального націоналізму та ідеології ОУН (В. Мороз). Дисиденти обстоювали національні інтереси українського народу.

3. Методи боротьби дисидентів.

А) Самвидав. Поширення підготовлених дисидентами книг, статей, відозв, що викривали й засуджували політику влади. Ці матеріали потайки переписувалися, передруковувалися, передавали із рук в руки. Їх називали «самвидав». Перша така робота з’явилася у 1966 році і називалась "Правосуддя чи рецидиви терору?". Її автором був молодий журналіст В’ячеслав Чорновіл. В. Чорноволом була написана також робота "Лихо з розуму". З 1970 р. він редагував самовидавничий часопис у Львові "Український вісник". До 1972 р. вийшло 6 його номерів.

Відомим правозахисником, який писав самовидання, був Валентин Мороз. Відомі його есе "Мойсей", "Серед снігів", "Хроніка опору" і ін.  Помітним явищем у самовидавничій діяльності була робота Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація", що присвячена була протесту проти репресій 1965 року.

 Б) Листи-звернення і листи-протести. Велике значення в діяльності дисидентів мало місце написання до представників державної влади в Україні чи СРСР. Людей, які писали ці листи, або підписували називали "підписантами". Автори цих листів як правило обурювались діями органів влади по відношенню до якогось явища чи конкретної людини. Найбільш активними опозиціонерами, які писали листи, були такі як: В.Стус, С.Параджанов, І.Світличний, Є.Сверстюк, А.Горська, Л.Лук’яненко та ін. Зокрема у вересні 1965 року під час презентації в київському кінотеатрі «Україна» стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» під листом-протестом проти арештів інтелігенції підписалися 140 присутніх. Цю акцію організували Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл.

У 1968 р. з Дніпропетровська на ім’я першого секретаря ЦК КПУ надійшов колективний лист, де звучав протест проти переслідувань О.Гончара за його роман "Собор".

У 1968 році було написано лист-протест 139 вчених, робітників, працівників літератури та мистецтва Леоніду Брежнєву, Олексію Косигіну, Миколі Підгорному проти закритих судових процесів над українською інтелігенцією.

  У 1975 році В’ячеслав Чорновіл звернувся до президента США Джеральда Форда з повідомленням про те, що керівники СРСР придушують будь-яку критичну думку всередині країни.

в) Бойкоти, голодовки. Перебуваючи у нелюдських умовах утримування, дисиденти, доведені до відчаю, вдавались до радикальних методів протесту проти існуючої дійсності. Сама система часто штовхала політичних "злочинців" до бойкотів, акцій мовчання, голодовок.  Левко Лук’яненко згадує релігійний бойкот 6 січня 1973 р. у в’язниці села Кучино Пермської області. Після кількох голодовок (найбільша тривала 52 дні) 6 травня 1981 р. помер Олекса Тихий. Про ці події згадує Левко Лук’яненко у своїй роботі "Не дам загинуть Україні".  5 вересня 1984 р. помер Юрій Литвин. 4 вересня 1985 р. у карцерній камері №3 під час сухої голодовки помер Василь Стус. Вони виступали проти нестерпних умов, в яких тримали ув’язнених політв’язнів. Спробу самоспалення біля Київського університету у березні 1969 року вчинив учитель із Бердянська Микола Бориславський. Він мав при собі транспаранти з написами: «Свободу діячам української культури», «Боріться за законні права української мови». 21 січня 1978 року біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник з Івано-Франківської області на знак протесту «проти російської окупації на Україні».

г) Громадські акції. Щоб привернути увагу широких верств населення України, дисиденти намагались проводити громадські акції. Наприклад: з 22 травня 1961 року в день перепоховання Тараса Шевченка щороку в пам’ять про цю подію біля пам’ятника Кобзарю збирались шанувальники творчості поета, читали його вірші, виконували музичні твори на бандурі. У 1967 р. під час проведення цієї акції учасників її було розігнано, а чотирьох із них – заарештовано. У 1968 році в Москві було проведено демонстрацію представників кримсько-татарського народу за повернення на історичну батьківщину до Криму та відновлення національного й політичного рівноправ’я народу, яку підтримали українські правозахисники. У 1968 році радянські війська окупували Чехословаччину. На захист прав чехословацького народу виступили дисиденти. Вивішування синьо-жовтих прапорів у населених пунктах Львівщини та на Тернопільщині.

 4. Українська Гельсінська спілка. Повіривши у лібералізацію радянського режиму, група українських дисидентів 9 листопада 1976 року створила Українську Гельсінську спілку (УГС), тобто групу сприяння виконанню гельсінських угод. Яка мала на меті слідкувати за дотриманням в СРСР та Україні основних прав людини. Очолив організацію у складі 37 осіб Микола Руденко – український поет і прозаїк. Серед них відомі правозахисники – Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Микола Матусевич, Олекса Тихий та інші. УГС намагалася ознайомити світову громадськість із фактами порушень прав людини в Україні.

Група «Історики»: 1-й студент – повідомлення на тему:

«В’ячеслав Чорновіл – визначна постать в історії українського дисидентства»

2-й студент – повідомлення на тему:

«Микола Руденко – керівник Української Гельсінської Спілки».

(Додаток №1  до методичної розробки заняття).

  Українська Гельсінська Спілка зробила 30 заяв, видала 18 меморандумів, 10 інформаційних бюлетенів. Викривала злочини тоталітарного режиму: розкуркулення, голод 1932-33 років, сталінські репресії, винищення УПА і мирного населення. Інформувала про створення регіональних гельсінських груп, арешти і переслідування, порушення прав людини в СРСР. Налагоджувала контакти з правозахисними групами інших республік, закордонними організаціями. У 1977 році почалися арешти членів УГС. Було заарештовано Миколу Руденка і Олексу Тихого. До 1980 року близько? членів групи було засуджено до ув’язнення на строки від 10 до 15 років позбавлення волі. У 1988 році було відновлено діяльність УГС в зв’язку з перебудовою та демократизацією суспільства. В’ячеслав Чорновіл, брати Богдан і Михайло Горині написали програму, яку було покладено в основу Декларації про державний суверенітет України. У 1990 році на базі УГС було створено Українську Республіканську Партію.

5. Форми переслідування дисидентів:

а) Арешти і ув’язнення;

Тоталітарний режим відреагував на дисидентський рух репресіями. Це були арешти, ув’язнення, поміщення у психлікарні, звільнення з роботи, виклики в органи КДБ.

   Серпень-вересень 1965 року - І хвиля арештів.  Переслідували інакомислячих у Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку. Було заарештовано 25 осіб, 18 з них розглядалися закритими судами. Серед них: Іван Гель, Богдан та Михайло Горині, Михайло Осадчий, Євгенія Кузнецова, Валентин Мороз та інші. 1970-1972 роки  -  ІІ хвиля арештів. Нова хвиля репресій почалась із приходом на посаду голови КДБ УРСР Віталія Федорчука. Арешти супроводжувалися численними обшуками, допитами свідків, переслідуванням родин та їхніх друзів. Строки покарання значно збільшувалися. Серед заарештованих: у Києві – Іван Світличний, Василь Стус, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Василь Рубан, Микола Плахотнюк та інші; у Львові – В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Ірина Калинець та інші. Більшість заарештованих у 1970-1972 роках отримали 8-15 років позбавлення волі у тюрмах, таборах суворого режиму та на засланні. 1976 -1984 роки – переслідування опозиції в умовах кризи тоталітаризму. У цей період зазнавали арештів і переслідувань не лише члени УГС, а й інші дисиденти. У 1980-1982 році відбулися численні арешти. Було заарештовано Степана Хмару, Віталія Шевченка, Дмитра Мазура та інших.

б) Влаштування у психлікарні. Часто тоталітарна система вживала нелюдські методи для приборкання дисидентського голосу. Ініціатором застосування психіатрії з каральною метою на зламі 60-70-х років виступив голова КДБ СРСР Юрій Андропов.  Група українських дисидентів стала "пацієнтами" психлікарень. Загальна кількість в'язнів психлікарень невідома. За підрахунками Леоніда Плюща, у 70-х роках їх в СРСР було близько двох тисяч. Найвідомішою серед таких лікарень була Дніпропетровська. Саме в цій лікарні "лікувався" український правозахисник Петро Григоренко. У 1961 р. він, викладач Військової академії ім. Фрунзе (Москва), виступив з критикою сталінізму та політики Микити Хрущова. За це у 1964 р. був позбавлений звання і нагород. Протягом 1964 – 1965 рр., а також у 1969 – 1974 рр. перебував на психлікуванні. Але після не припинив правозахисну діяльність. Психіатричному впливу піддались ще ряд дисидентів таких як: Йосип Тереля, Леонід Плющ, Микола Плахотнюк, Василь Рубан, Михайло Ковтуненко та інші. Якщо у звичайного в'язня все ж була надія хай за 10—15 років, але вийти на волю, то у психіатричці могли «лікувати» хоч до смерті. Для того, щоб перетворити здорових людей на психічно хворих, застосовувався цілий набір засобів. «Хворого» дисидента вміщували в середовище вбивць, ґвалтівників, параноїків під нагляд «санітара» з карних злочинців. А довершити справу допомагали препарати для пригнічення, волі, психіки, інтелекту, пам'яті, емоцій.

в) Звільнення з роботи, виклик у органи КДБ.

Дуже поширеною формою боротьби з дисидентами було обмеження можливостей спілкування і поширення інформації між однодумцями. Звичним явищем для дисидентів стало звільнення з роботи, заборона писати, друкувати, знімати фільми і т.д. Постійними супутниками опозиціонерів стали стеження, цькування, виклики в органи КДБ і попередження про антирадянську агітацію.

Так, за підтримки завзятих "охоронців порядку" не доживши до свого 29-річчя пішов із життя талановитий український поет Василь Симоненко.

Для Сергія Параджанова арешти і ув’язнення не настільки глибоко поранили душу як заборона знімати фільми. "Відлучення" Сергія Параджанова від екрану тривало 15 років. "Мене вбили, заборонивши знімати" – нарікав режисер близьким. До світових шедеврів Параджанова таких як "Тіні забутих предків" (дістав 39 міжнародних нагород, 24 гран-прі у 21 країні) могли приєднатися й інші твори. Однак влада СРСР вирішила інакше. І геніальний режисер відсидів за свої переконання 2 строки ув’язнення.

Ідеологічним "обробкам" піддавались українські поети Дмитро Павличко, який змушений був виїхати за кордон, Іван Драч, що демонстрував у своїх творах героїчне минуле України, Іван Дзюба зі своїми критичними статтями до лідерів радянської держави.

(Демонстрація фрагменту 6 серії документального фільму «Дисиденти» )

Викладач української літератури.

  Серед найвизначніших представників дисидентського руху на Україні був Василь Стус – поет, Герой України, ім’я якого навічно вписане у нетлінну книгу народної пам’яті про великих українців. Тож сьогодні уявно пройдемо етапами життя великого поета, доторкнімося серцем до великої людської трагедії і водночас високої вірності вибраному шляху.

  1.  Забезпечення емоційної готовності до заняття

(На фоні фрагменту з відеофільму «Просвітлої дороги свічка чорна» -  «Поховання Василя Стуса» студенти ведуть діалог)

    1-й студент:  Минають  роки, десятиліття. У  далеке  минуле  йдуть  люди, які  дали  нам  перші  приклади  мужності, людської  гідності, честі, порядності, всього  того, що  людину  робить  Людиною. Вони  мовчать  у своїх  могилах і  не ображаються  на  нас. Їх   критики  і  кати  не  страшні  їм  більше, а про їх  муки  сухо  і  нудно  пишуть  у підручниках.  Пронизливого осіннього дня 1989 року пік мороз і дув холодний пронизливий  вітер. Володимирською вулицею м. Києва йшла жалобна процесія. Поступово люди вливалися в неї, заповнювали вулицю від Богданової площі до Шевченківського університету. Вітер гойдав пелюстки свічок у руках людей. На катафалку з прахом напис "Несіть мене, лелеченьки, мертвого додому".

2-й студент  - Кого ховають?

 3-й студент - Василя Стуса. Великого поета. Перезаховують. Привезли тіло з таборів, де він помер в ув’язненні.

2-й студент  - Василь Стус? Не знаю, не читав…

Викладач української літератури.

6 січня.  З нетерпінням ми поглядаємо на небо, шукаючи першу зірочку, адже вона сповіщає, що народився Син Божий. Він народився, щоб наші гріхи взяти на себе, перейняти наші страждання, біль, переживання, І сповнений сили духу, рішучості, мужності прямує на Хресну дорогу. Без нарікань несе Він свій Хрест. Він був людиною. І йому боліла кожна рана, подряпина, а цвяхи забивали Йому просто в серце... Якою безмірною любов’ю до людей, до нас усіх наповнене Його серце, коли навіть   в передсмертних муках Він думає не про себе, а про інших, тих, хто кидав в нього камінням, одягнув на голову терновий вінок і кожна колючка впилася йому в тіло, а Він просить: “Отче, прости їх, бо не відають, що творять”.

Він страждав за нас, за наші ненависні думки, злі вчинки, бажання недоброго один одному.

  Пройшли віки. Але люди не покаялись. Гординя, ненависть, злоба, заздрість, підступництво все більше володіє душами людей. Не любов до Бога, до ближнього, а ненависть, зло, чорна заздрість наповнюють нас. Життя Василя Стуса нагадує хресну дорогу.

(Демонстрація відеофільму про Василя Стуса «Хресна дорога»)

(Звучить коляда у виконанні групи «Пікардійська Терція» «Радуйся Земле, Син Божий народився»)

Вивчення нового матеріалу з української літератури.

Викладач української літератури: 6 січня 1938 року на небі появилася нова зіронька. Вона сповістила про народження нової людини. Це народився син людський, в сім`ї Стусів появився хлопчик. А оскільки народився він 6 січня, Ангелом-охоронцем вибрали Святого Василія і назвали хлопчика Василем.

Запрошуємо вас до віртуального музею речей Василя Стуса.

(Студенти по черзі демонструють речі, з якими асоціюється

життєвий і творчий шлях Василя Стуса)

Музей речей – асоціацій:

1-й студент: Статуетка «Різдво» (6 січня народився,  мати побоялася і записала  7 січня). Вже дорослим на Уралі Василь питав глибоко віруючого теолога – самоука Семена Покутника:

- А що то є чоловікові – народитися на таке велике свято?

- Додаткова ласка Божа, - сказав дід. – Але кому багато дається, з того багато й питається. Дідові слова виявилися пророчими.

2-й студент: Картопля (восени 1944 р. мати ходила копати картоплю, а Василь потайки бігав до школи. Якось приходить вчителька Зоя Петрівна й питає маму: «Чому Василько ходить до школи босий, уже холодно?» «Як? То він до школи ходить?» - здивувалася мати. Коли мати дізналась, була проти навчання, бо замалий ще, але прислухалась до поради вчителя і залишила хлопця в школі. Так Василь Стус у 6 років став школярем);

3-й студент: Футбольний м’яч (добре грав у футбол);

4-й студент: Гітара – Хлопець марив музикою, і за відмінне навчання у 7 класі батько купив Василеві гітару.

5-й студент: Бетховен – Підліток дуже захопився творчістю й особистістю Бетховена: «Які пречудові його сонати! І яка це була людина! Все життя в горі, в нещасті, в муці – і він один проти цього світу – перемагає!»;

6-й студент: «Мойсей» Івана Франка – у 9 класі захопився творчістю Івана Франка, прочитав поему «Мойсей» і вирішив стати літератором;

7-й студент: Корова (1946 – 1947 роки із засухи голодовка. За миску страви пішов пасти корову, тільки з умовою, що буде її нести додому, бо йому ложка в горло не лізла: адже мама голодна. Мати плакала та благала, щоб їв сам). 

8-й студент: «Літературна газета» У 1954 році у шістнадцять років вступив на історико-філологічний факультет Сталінського педагогічного інституту, потім працював учителем української мови і літератури на Кіровоградщині, протягом двох років служив в армії на Уралі. Під час навчання і служби став писати вірші. 1959 року у «Літературній газеті» опублікував свої перші вірші з напутнім словом Андрія Малишка.

Повідомлення групи «Біографів»

 1-й студент:  У 1963 році вступив до аспірантури Інституту літератури імені Т.Шевченка у Києві. Захоплено працював над дисертацією «Джерела емоційності поетичного твору». Підготував і здав до видавництва першу збірку творів «Круговерть». Пробував свої сили в перекладі. Здавалось би, з такими знаннями і після такого злету можна було розраховувати на безбідне й успішне життя із високим статусом ученого і талановитого літератора. Але не судилося…

2-й студент: У перші роки молодого поета надзвичайно захоплює абсолютно нове, вишукане товариство. З-поміж близьких йому людей варто виділити  – Івана Світличного, Аллу Горську, Івана Дзюбу.  Це шістдесятники … Саме їм судилося першими сказати правду про знедолену неньку Україну. Вони перші прийняли на себе удар тогочасного режиму. У 1965 році під час перегляду фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», Василь Стус, приєднавшись до організованого Іваном Дзюбою та В’ячеславом Чорноволом протесту проти арештів в колах шістдесятників, під рев сирен, які глушили спокійні слова Івана Дзюби, вигукнув:

- Хто проти тиранії – встаньте!

Зал, долаючи страх, таки здійнявся на ноги.

Повідомлення групи «Літературознавців»

1-й студент: Із спогадів режисера Ю.Ільєнка про скандал на прем’єрі кінофільму «Тіні забутих предків»:

« На вечорі 4 вересня 1965 року в кінотеатрі «Україна» зібралася вся еліта Києва. Фільм був розкручений – презентація стала подією республіканського масштабу, тому його й використали організатори акції протесту.

Ми сидимо на сцені… Сергій Параджанов стоїть, дякуючи кожному виступаючому, із зали піднімається Іван Дзюба з букетом. Говорить теплі слова, вручає квіти, раптом повертається і звертається до зали:» Почалися арешти, повторюється 37-й рік…» І перелічує прізвища затриманих… Піднялася жахлива паніка. Серед глядачів достатньо стукачів. Вскакує Василь Стус і кричить українською крізь гул запущеної чекістами сирени: «Хто проти тиранії – встаньте!».

Повідомлення групи «Біографів»

3-й студент: Роки тимчасових робіт (1965–1972) стали одночасово і роками Стусового поневіряння і найщасливішими роками його життя. З моменту виступу у кінотеатрі за ним  слідкували агенти КДБ, вірші поета не друкували у вітчизняних видавництвах,  але  він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він  знайшов свою кохану -  Валентину Попелюх – жінку, що стала його музою, у нього народився син, а у Брюсселі у 1970 році виходить збірка віршів поета «Веселий цвинтар».  

4-й студент: У грудні 1970 року як грім вибухнула жахлива звістка – вбили Аллу Горську, приятельку, яскраву жінку. Те, що говорив Стус на похороні, багатьох налякало. Офіційно вбивць, які сокирами зарубали художницю, не було знайдено, але над могилою пролунали слова В.Стуса: «Її вбито представниками КДБ». Цього йому не подарували і 12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку «Час творчості». На початку вересня 1972 Київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Весь термін ув'язнення перебував у таборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. По закінченню строку, Стуса 1977 року вислали в село Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 року на золотих копальнях. З ув'язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».

Повідомлення групи «Літературознавців»

Студент зачитує уривок з  "Табірного щоденника Стуса"

 Рік 1976

4/06 - за порушення правил розпорядку позбавлений права закупки продуктів харчування на 1 місяць і права отримати посилку.

14/06 - за образу адміністрації колонії переведений у штрафний ізолятор на 14 діб без виведення на роботу.

19/06 - за образу адміністрації при етапуванні в штрафний батальйон позбавлений права на чергове побачення

25/08 - за образу адміністрації позбавлений права закупки продуктів

30/08 - поміщений на 13 діб у штрафний ізолятор.

10/11 - поміщений на 13 діб у штрафний ізолятор.

Повідомлення групи «Біографів»

5-й студент: Відбувши покарання у 1979 році, повернувся в Україну, де приєднався до гельсінської групи захисту прав людини. За кордоном його знають, як визначного митця слова, виходять збірки творів «Зимові дерева», «Свіча в свічаді». Василя Стуса прийнято до почесних членів РЕН-клубу (Міжнародне об’єднання письменників з більш, ніж 80 країн). Та не пройшло і року, як у травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Стус знав, що боротьба буде смертельною. Він прийняв вирок, цілковито усвідомлюючи, які випробування випадуть йому. Слідчі були приголомшені щирістю і відвертістю Стуса. Перед судом його відправляють на психіатричну експертизу. Там встановили діагноз – “паталогічна чесність”. З листопада 1980 Василь Стус перебував у таборі ВС-389/36-1 в с. Кучино (тепер Чусовського району Пермського краю, Росія), заборонили бачитися з родиною, останнє побачення було навесні 1981.

Повідомлення групи «Літературознавців»

                         Студент: «Зі спогадів сина Василя Стуса Дмитра»

«У нас було одне коротке побачення після суду та ще одна доба в таборі с. Кучино Чусовського району Пермської області 1981 року. Пам’ятаю, який був шмон: маму обшукували, я відвертався, щоб не дивитися, як перевіряють кожний шов. Коли з’явився батько, я зрозумів, що він уже в якомусь іншому світі: це була людина безтілесна. Я фізично відчув, що він не  такий, як ми...»

Повідомлення групи «Біографів»

6-й студент: Ніщо не могло зломити загартованого духу поета. За колючим дротом не вгасала його творча енергія: тут, у неволі, він написав свої збірки “Час творчості” і “Палімпсести”, перекладав твори Поля Верлена, Шарля Бодлера.

7-й студент: На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. У листах до матері писав: ”Не оплакуй моїх фотокарток, мамо. Це щастя – мати таку долю, як у мене. Почуваю себе добре, бо нікому не зробив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі”.  “Я пишу вірш і гадаю, що колись то потрібне буде моєму народові.”

Повідомлення групи «Літературознавців»

Студент: З листа Василя Стуса до сина Дмитра, написаного у 1984 році:

«Мені подобаються люди, що, як кажуть, «пруть буром», тобто мають свій норов. Ці люди – нещасливі у житті, зазнають усіляких страждань … У житті доводиться обирати: або цікаву муку, або нецікаве щастя … «Мудрість» життя в тому, щоб пристосуватися до умов. Хто не пристосовується – той не «мудрий». Перших чекає поросяче щастя, других – орлина смерть. Обирай, сину, сам, що тобі до вподоби. Сам я зробив для себе вибір».

Повідомлення групи «Біографів»

8-й студент: У 1985 році Генріх Белль пропонує книгу Василя Стуса “Палімпсести” на здобуття Нобелівської премії.  Михайло Горбачов не знав, що робити: тримати майбутнього нобелівського лауреата за ґратами, чи все ж звільнити “особливо небезпечного політичного злочинця”.  Ставлення до поета стає суворішим. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. « Я оголошую голодовку до кінця», - це були останні слова, які він сказав своїм товаришам, коли його повели у карцер. Помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко поруч із цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштоване наглядачами. 47 річного поета, який половину свого життя (23 роки) провів у неволі, було поховане в безіменній могилі зі стовпчиком з № 9.

9-й студент: Через чотири роки Василь Стус був повністю реабілітований «за відсутністю складу злочину». 19 листопада 1989 року прах Стуса перевезено до Києва і поховано на Байковому цвинтарі. Тут він спочиває поруч зі своїми побратимами – Юрієм Литвином та Олексою Тихим. Рукопис останньої збірки Василя Стуса  “Птах душі” не знайдено.

10-й студент:

  Поет  передбачив у своєму вірші:

...ми ще повернемось,

обов’язково повернемось,

бодай – ногами вперед,

але: не мертві,

але: не переможені,

але: безсмертні.

Викладач української літератури. Дякуємо групам “Біографів” та «Літературознавців», а тепер послухаємо групу «Декламаторів», які досліджували поезію Василя Стуса.

  1.  Виразне читання і аналіз віршів Василя Стуса.

Група «Декламатори»

1-й студент: Наша група помітила, що поезія поета менш досліджена, ніж його біографія. Можливо це тому, що мова і символіка віршів Стуса дуже складна. Коли  історик і філолог Михайло Хейфец, який перебував разом зі Стусом у таборах Мордовії, попросив почитати Стуса його вірші, той відповів: “Ти не зрозумієш, Мишку. В мене складна мова.” Дослідник творчості Василя Стуса Юрій Тевельов пише: “Складна в Стуса не тільки мова. Складна система його образності».  Вірші Стуса не може читати пересічний читач: вони потребують певного інтелектуального рівня, що дозволяє їх повно зрозуміти. Але, мабуть, кожен, хто візьме в руки книгу з творами Стуса, не зможе не відчути почуття, вкладені в чіткі, суворі рядки: біль, страждання, порив, заклик.  

2-й студент: "Україна є віссю, навколо якої обертається вся поезія В. Стуса", - так точно визначив тематику творчості митця Максим Рильський. Поет жив Україною, марив і снив нею на чужині. Ця всепоглинаюча любов була сенсом його життя і проходила через усі поетичні збірки:  чи поет писав про дружину і сина, про себе і свою самоту і німоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, життя чи смерть – завжди і скрізь названа або не названа стоїть Батьківщина. Вона його всевишня любов, трунок, що п'янить і робить одержимим, і трутизна, що вбиває тіло і веде до загибелі.

Студент читає вірш "О земле втрачена, явися".

О земле втрачена, явися

бодай у зболеному сні

і лазурово простелися,

пролийся мертвому мені!

  І поверни у дні забуті,

Росою згадок окропи,

віддай усе благій покуті

і тихо вимов: лихо, спи!

Сонця хлюпочуться в озерах,

спадають гуси до води,

в далеких пожиттєвих ерах

мої розтанули сліди.

Де сині ниви, в сум пойняті,

де чорне вороння лісів?

Світання тіні пелехаті

над райдугою голосів,

ранкові нашепти молільниць,

де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,

і солодавий запах винниць,

як гріх, як спогад і як біль?

Де дня розгойдані тарілі?

Мосяжний перегуд джмелів,

твої пшеничні руки білі

над безберегістю полів,

де коси чорні на світанні

і жаром спечені уста,

троянди пуп'янки духмяні

і ти — і грішна, і свята,

де та западиста долина,

той приярок і те кубло,

де тріпалася лебединя,

туге ламаючи крило?

Де голубів вільготні лети

і бризки райдуги в крилі?

Минуле, озовися, де ти?

Забуті радощі, жалі.

О земле втрачена, явися

бодай у зболеному сні,

і лазурово простелися,

і душу порятуй мені.

1-й студент: Значне місце у творчості Василя Стуса посідає тема долі. Власна трагічна доля і поетична доля авторського героя тісно переплелися. Зносячи всі випробування  поет  не проклинає своєї долі і мужньо несе свій хрест. Стус казав: «Головне - я в дорозі. І - на своїй дорозі. А решта - не так важливо». Я пишу вірші і гадаю, що колись то буде потрібне моєму народові. А що мене мучать за них - то що ж зробиш?.. Комусь же треба підставляти свої плечі. Ось я й підставив свої. І мушу триматися".

Що тебе клясти, моя недоле?

Не клену. Не кляв. Не проклену.

Хай життя — одне стернисте поле,

але перейти — не помину....

Студент читає вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе»

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,

добро і правдо віку. Через сто

зневір. Моя душа, запрагла неба,

в буремнім леті держить путь на стовп

високого вогню, що осяяний

одним твоїм бажанням, аж туди,

де не ступали ще людські сліди,

з щовба на щовб, аж поза смертні хлані

людських дерзань, за чорну порожнечу,

бо вже нема ні щастя, ні біди

і врочить порив: не спиняйся, йди.

То – шлях правдивий. Ти – його предтеча.

2-й студент: Поезії Стуса, присвячені дружині, матері, синові, рідним і друзям, вражають зворушливою ніжністю й теплотою. В листі до дружини поет писав: "Валю, Бог забрав у нас будні, а залишив - свято. Свято великого болю, почесного тягаря, врочистість розлуки й празникові миті зустрічей…"

Студент читає вірш «Весняний вечір. Молоді тумани»

Весняний вечір. Молоді тумани.

Неон проспектів. Туга ліхтарів.

- Я так тебе любила, мій коханий.

- Пробач мене - я так тебе любив.

І срібляться озерами долини,

шовковий шепт пригашених калюж,

мені ти все життя, немов дружина,

мені ти все життя, неначе муж.

- А пам'ятаєш? - Добре пам'ятаю.

- А не забув? Чи не забув? - О, ні.

- Здається, знову в молодість вертаю,

все наче увижається вві сні.

І першу зустріч? Першу і останню.

- А я лиш першу. Ніби й не було

минулих років нашому коханню,

не вір, що за водою все спливло.

- Не треба, люба. Знаю, що не треба.

Хай давні душі б'ються на ножах.

А єдиніться - предковічне небо

вам спільний шлях покаже по зірках.

1-й студент: Мрії виховати сина, згідно власних переконань, знайшли вияв лише через звернення у листах:  «Дорогий сину, таткові нелегко нині, може, не скоро вдасться і звидітися. Отож - рости добрим козаком, чесним і правдивим, не потурай злу і знай, що твій батько віддав усе своє життя, аби людям жилося краще — всім людям, на всій землі».

Студент читає вірш «Синочку мій, ти ж мами не гніви»

Синочку мій, ти ж мами не гніви

і не збавляй їй літа молодії.

Мене ж — не жди. Бо вже нема надії

схилитись голова до голови

на щиру радість. Більше не чекай.

Я вже по той бік радісного світу.

Закрию скоро погляд сумовитий,

хіба що з того світу виглядай —

і я тебе почую. Синку мій,

ти вже не йдеш мені в розкриті руки.

Не дай же, Боже, звідать тої муки,

котра на мене дивиться з пітьми.

Там тисячі недовідомих днів,

від подумів уже холонуть груди.

Ні, не було мене, й нема, й не буде:

судилося згоріти на вогні

на власному — залишиться лиш тінь

та дим від попелища зрине вгору.

Двигтить, як молот, моє серце хоре,

та ти ж мене — і мертвого — зустрінь.

Це ж я тобі назустріч завше йшов,

і серце обпікалося тобою —

знайди ж мене — під чорною ганьбою,

межи слідами чорних підошов.

2-й студент: Девізом, гімном життя став вірш „Як добре те, що смерті не боюсь я» Він звучить як заповіт. Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучителями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті. «Сувора простота проступає крізь ці мужні рядки… Зійшли з душі поета сумніви, давні образи, докори, ясним і чистим зором дивиться він в обличчя часу й простору. І на далекій відстані, за тисячі кілометрів, за снігами й судами, за зрадами й тюрмами, за годинами й десятиліттями проступають риси тих, заради кого він діяв і творив».

Студент читає вірш „Як добре те, що смерті не боюсь я”

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розвіється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,

уже не ремствуй, прозирай у глиб,

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб.

  1.  Узагальнення і систематизація знань студентів.

Викладач історії України.

  1.  На основі заповненої таблиці «Дисидентський рух на Україні» дайте відповіді на запитання:
  •  Якими були методи боротьби дисидентів?

(Самвидав, звернення, листи-протести, голодовки, бойкоти, громадські акції).

  •  Що таке самвидав? 

(«Самвидав» — видавані поза цензурою (зокрема в СРСР) підпільні листівки, брошури, книжки й періодичні видання. Поширення підготовлених дисидентами книг, статей, відозв, що викривали й засуджували політику влади, які потайки переписувалися, передруковувалися, передавали із рук в руки).

  •  Як влада боролася з дисидентами?

(Існували різні форми боротьби з дисидентами, зокрема: арешти і ув’язнення, влаштування у психлікарні, звільнення з роботи, виклики в органи КДБ).

  •  У чому полягало значення дисидентського руху?

(Дисидентський рух в Україні, що виник у середині 1950-х років, був загальноукраїнським явищем. Він охоплював різні соціальні прошарки населення всіх регіонів республіки. Дисиденти зайняли помітне місце у світогляді населення України. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до «великого брата», що можливе створення незалежної держави. Хоча дисиденти не сформували виразної політичної системи,  мали обмежену соціальну базу, не могли протистояти КДБ та потужній радянській репресивній системі. Проте вони доносили до народних мас правду по справжнє становище України, відкривали Україну світу. Завдяки їхній діяльності визрівала ідея про необхідність виходу України зі складу СРСР і створення незалежної держави, розроблені дисидентами принципи склали засади сучасного державотворення. Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта політиків незалежної України. Дисидентський рух ставив за мету вільний розвиток української культури та мови, забезпечення громадянських прав і був проявом національно-визвольного руху. Завдяки самовідданій діяльності українських дисидентів визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радянського суспільства).

  1.  Як ви розумієте слова епіграфа заняття? 

(Василю Стусу рано зламали життя за елементарну порядність, за вірність своїм переконанням, своїй Вітчизні. Але сьогодні Василь Стус повернений народові, збулися його пророчі слова:

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя...

Його немає, але він живе серед нас своїми творами, своєю стійкістю. Тепер настали інші часи. Часи, які своїм життям готував Стус. І життя-подвиг цієї людини піднімає наш дух, достукується до нашої совісті, до приспаного сумління).

  1.  В чому полягає значення творчості Василя Стуса?

(У 1985 році творчість Василя Стуса була висунута на здобуття Нобелівської премії, але він помер раніше і його кандидатура вже не могла розглядатися Шведською академією, бо премію присуджують тільки живим.  У березні 1991 року постановою Ради Міністрів Василеві Стусу присуджена Державна премія ім. Т.Г. Шевченка за збірку “Дорога болю” (посмертно). 5 грудні 1995 року Президент України Леонід Кучма видав указ про нагородження Стуса Василя Семеновича Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (посмертно). Відбулася презентація шеститомного (у дев'яти книгах)  наукового видання творів Василя Стуса.  Видання вже влучно  охрестили «першою енциклопедією «шістдесятників». Його ім`ям названі вулиці, площі, школи, гімназії. У Львові встановлено премію ім. Стуса. У 2002 році у Вінниці був встановлений пам’ятник Василю Стусу. Основним образом пам'ятника є крило, як нестримний духовний злет, високий трагізм долі і висока, але недоспівана поезія. Хоча Василь Стус фізично був у неволі, але духовно – на волі, на рідній Батьківщині. Пройдуть століття, а нові й нові покоління дивуватимуться, як у нелюдських умовах радянської в’язниці поет зумів створити справжні шедеври лірики, піднісши її на нові естетичні горизонти й посівши гідне місце у світовій літературі. Як сказав сам Василь Стус: «Я певен, що з моїх власних віршів є добра сотня таких, які читатимуть і наші нащадки».

4.Чому, на вашу думку, Василя Стуса називають Дон Кіхотом ХХ століття? (Донкіхотство це явище, яке символізує мужність, безкорисливість, жертовність. Саме такими рисами був наділений Василь Стус).

(Демонстрація відеоролика «У цьому полі синьому як льон».

Пісня Сергія Василюка на слова Василя Стуса).

ІІІ. Заключний етап.

  1.  Підведення підсумків заняття. Виставлення оцінок.

Ви порадували нас, викладачів, знаннями з української літератури та історії України, а також своєю активністю, працездатністю, умінням співпрацювати у групі. Повертаючись до теми заняття і говорячи словами Василя Стуса ми вам бажаємо: «Живіть, любіть, не набирайтесь скверни, ненависті, прокльону….»  Дякуємо за плідну співпрацю.

  1.  Домашнє завдання.

Історія України

  1.  Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000 – 2002. – 304с., стор. 223-225.
  2.  Виконати історичну вправу №33 (4).
  3.  Написати статтю-роздум «Хто ж переміг: влада чи дисиденти?»            Українська література
  4.  Українська література, 11 кл.: Підручник для серед.загальноосвіт. шкіл/Р.В. Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф. Погребенник, В.Є. Панченко; За загал. ред. Р.В.Мовчан. – Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 496с., стор 443-458.
  5.  Аналізувати ідейно-тематичні особливості поезій Василя Стуса “Мені зоря сіяла нині вранці...”, “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...”,  “О земле втрачена, явися...”.
  6.   Вивчити напам’ять вірш “Мені зоря сіяла нині вранці...”.

 

                          


Список використаної літератури

1.  Ю.М. Гонюк «Василь Стус. Пам’яті  поета» (Вивчаємо українську мову та літературу №3 (115) січень 2007 р., стор. 20 - 22

2. Хлоп’як  із криниці (Бібліотечка «Дивослова» №12 (54) 2009 стор. 44 -  60)

3. Українська література: підручник, для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень)/ Г.Ф. Семенюк, М.П. Ткачук, О.В. Слоньовська.- К.:  Освіта, 2011.- стор. 295 - 305

4. Н.Г.Чачанідзе «Літературно – мистецький вечір, присвячений 70 – річчю з дня народження Василя Стуса» ( Вивчаємо українську мову та літературу №15 (163) травень 2008 р., стор. 30-36

5. Чумак Т. Василь Стус: «Або цікаво мука, або нецікаве щастя», Українська мова і література в школі, 14-15 (462-463), 2006.

6. В.Чорновіл. Правосуддя чи рецидиви терору? – Київ, 1992. №7.- с.55

7. Дмитро Стус. Василь Стус: життя і творчість. – К., 2005.

8.  Василь Стус. Час творчості. К., 2005.

9.  Василь Стус. Феномен доби (сходження на Голгофу слави). К., 1993.

10. Інтернет-ресурси:

http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-17844bfd0b78a/list-b65bb05f26

http://osvita.ua/school/lessons_summary/history_ukraine/17645/

http://do.gendocs.ru/docs/index-233545.html

http://alive-inter.net/ukr/referat-6785itcji

http://nvk-sloboda.novoselitsa.cv.ua/urokliterat01.htm

   http://alive-inter.net/ukr/work-33125glddz

   http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-16D2C368A8776/list-b407a47b26

   http://schoollit.com.ua/o-zemle-vtrachena-yavisya/

   http://uk.wikipedia.org/wiki/

   http://stus.kiev.ua/stusoznavstvo.htm

Додатки

Провідні учасники дисидентського руху

В'ячеслав Чорновіл (24.12.37-25.03.1999) – шістдесятник, видатний діяч правозахисного і національно-визвольного руху 60-90-х років, член Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), політичний діяч.

Чорновіл народився в родині сільських учителів на Черкащині. У 1955 році закінчив середню школу із золотою медаллю і вступив до Київського університету на факультет журналістики. Закінчив його з відзнакою в 1960 році.

Ще в університеті Чорновіл мав неприємності за свої погляди, з чим пов'язана майже річна перерва в навчанні в 1958 р. Три роки В.Чорновіл працював редактором молодіжних передач на Львівській студії телебачення. У травні 1963 р. переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури. Чорновіл брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ).

Заарештований під час чергової хвилі репресій в Україні 12 січня 1972 року.

На початку 1978 р. Чорновіл відправлений етапом на заслання в село Чаппанда (Якутія). Там написав брошуру про боротьбу за статус політв'язня в таборах. У 1978 р. прийнятий до міжнародного ПЕН-клубу, який був створений з метою сприяння дружбі й інтелектуальній співпраці письменників всього світу.

22 травня 1979 р. Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи.

У квітні 1980 р. В. Чорновіл заарештований за сфабрикованим звинуваченням. У травні 1985 р. Чорновіл повернувся в Україну.

В.Чорновіл активний політичний діяч незалежної України 90-х років. 1991 р. був кандидатом в Президенти України (23,27 % голосів, друге місце). У 1992 р. обраний співголовою та головою НРУ. У 1994 і 1998 рр. знову обраний народним депутатом України. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка 1996 р. в галузі публіцистики (в тому числі за книги, раніше інкриміновані як антирадянські).

25 березня 1999 р., за півроку до президентських виборів, В. Чорновіл загинув в автомобільній катастрофі. Не стало національного лідера, першорядного політика. Загинув національний герой. Влада до цього дня не розслідувала обставин його загибелі і вперто твердить, що це була дорожньо-транспортна пригода. Десятки фактів, навпаки, стверджують, що це було заплановане вбивство.

Микола Руденко. Талановитий письменник, поет і публіцист. Написав романи «Вітер в обличчя», «Остання шабля» та ін. XX з'їзд КПРС став поворотним у його житті. Повірив у «відлигу», «лібералізацію» радянської дійсності, виступив з гострою критикою радянського способу життя. Наприкінці 60-х років вийшли три його збірки, які були заборонені, а автора було виключено з партії, зі Спілки письменників України, заарештовано і поміщено до психіатричної лікарні (там він написав цикл віршів «Я вільний»).

У 1976 р. очолив утворену в Києві Українську Гельсінську спілку, за що у 1977 р. був засуджений до 12 років позбавлення волі; відбував покарання в мордовських таборах. У1988 р. під тиском громадськості був звільнений та емігрував за кордон. У 1992 р. повернувся в Україну. Помер в 2004 році.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

38608. ТЕХНИЧЕСКАЯ ПОДГОТОВКА ЮНЫХ ОРИЕНТИРОВЩИКОВ 12 – 13 ЛЕТ 3.77 MB
  С помощью карты начальник дистанции планирует трассы оборудует их на местности. Все спортивные карты должны оформляться в условных знаках и обладать определенными качествами: точность информативность объективность читаемость и полнота содержания Зубков С. У спортивной карты можно выделить две функции. Его применение служит двум целям – ориентирование карты и выдерживание направления на местности.
38610. Гидрохимия кислых рудничных вод и геохимия донных отложений Медногорской геотехнической системы (Южный Урал) 1.42 MB
  Пыль из объединенного дымохода Медногорского медно-серного комбината состоит из пирита, халькопирита, станнина, Cu-Zn-шпинели, кварца и алюмосиликатов. Аэральные потоки тяжелых металлов в виде тонкодисперсной пыли при депонировании в почвах формируют техногенные геохимические аномалии, пространственное положение которых определяется, главным образом, розой ветров.
38611. Проектирование предприятия по обработке мясных продуктов в поселке Торбеево, Торбеевского района, Республики Мордовия 226 KB
  Эффективность производства мяса и мясных продуктов в значительной мере зависит от региона вида и породы животного условий их кормления и содержания а также от термической оснащенности мясоперерабатывающих предприятий. Химический состав и энергетическая ценность мяса представлены в таблице 1. Таблица 1 – Химический состав и энергетическая ценность мяса Ассортимент продукции.2 Требования к качеству готовой продукции Химический состав мяса зависит от вида пола возраста породы упитанности животных и части туши.
38612. Цифровой звук в мультиплексах 2.31 MB
  Использование в звукочитающих системах кинопроекторов фотоэлемента делало наиболее предпочтительной фонограмму, состоящую из металлического серебра чёрно-белой киноплёнки. Появление цветного кино на многослойных киноплёнках заставило искать способы улучшения качества фонограммы, поскольку изображение таких киноплёнок состоит из красителей
38613. Выполнение отделочных строительных работ на оконных заглушинах из кирпича 198 KB
  Расчетнопояснительная записка на тему: выполнение отделочных строительных работ на оконных заглушинах из кирпича. Подготовка объекта к отделочным строительным работам 2. Выполнение штукатурных работ. Выполнение малярных работ.
38614. Анализ механизма начисления и выплаты пенсий, выявление проблем и разработка путей их решения 896 KB
  Появление внебюджетных и целевых бюджетных фондов находится в общей децентрализации государственных финансов на этапе рыночных преобразований. Выделение в составе бюджетов различных уровней и за пределами специальных фондов, со своими источниками и направлениями расходования, призвано было принципиально изменить подход всех субъектов социально-экономической сферы к финансовым средствам. Основная причина создания всех фондов одна – обеспечение более эффективного использования средств.
38615. Переустройство и перепланировка: особенности правового регулирования федеральным и региональным законодательством 338.5 KB
  Понятие и виды переустройства и перепланировки жилого помещения отличие от реконструкции. Правовые основания для отказа в согласовании переустройства и переоборудования жилого помещения. Ответственность за самовольное переустройство и...
38616. Матеріали, інструменти та пристосування, що використовуються для стрижки Каскад 903 KB
  Накручування волосся на бігуді. Технологія виконання накручування волосся на бігуді. Правила і прийоми горизонтального і вертикального накручування волосся на бігуді. Характеристика засобів для укладання волосся за допомогою бігуді.