55820

А. Малишка, «Пісня про рушник»

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Малишка з Піснею про рушник; удосконалювати навички виразного читання; формувати навички аналізу поетичного твору; виховувати любов до рідного слова. МЕТАобслуговуюча праця: домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб бажання вишити свій рушник; виховувати в учнів почуття гордості за свій народ свою національну культуру виховувати почуття національної самосвідомості любов до рідного краю пошану до народних майстрів.Малишка грамзапис Пісні...

Украинкский

2014-04-02

64 KB

0 чел.

МЕТА(українська література): ознайомити з життєвим і творчим шляхом                  А.Малишка, з «Піснею про рушник»; удосконалювати навички виразного читання; формувати навички аналізу поетичного твору; виховувати любов до рідного слова.

МЕТА(обслуговуюча праця): домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу, вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник; виховувати в учнів почуття гордості за свій народ, свою національну культуру, виховувати почуття національної самосвідомості, любов до рідного краю, пошану до народних майстрів.

Обладнання: твори А.Малишка, грамзапис «Пісні про рушник», виставка рушників.

Епіграф: Хата без рушників, що родина без дітей.

Написи:  У коморі сволок – на ньому рушників сорок.

Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде  чим гостей          

зустрічати.

Хід уроку

І повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель української літератури. Доброго дня вам! Як бачите, наш урок проходить у незвичній обстановці, а саме: у кабінеті обслуговуючої праці, бо сьогодні ми поєднаємо українську літературу і працю. «Рідна мати моя, ти ночей недоспала...» - кожному українцеві відомі ці слова з «Пісні про рушник» Андрія Малишка, з творчістю якого ми й ознайомимося з вами сьогодні.

Учитель обслуговуючої праці. Сподіваюся, що цей урок буде цікавим і корисним.

У нас сьогодні на уроці свято!

Милують око диво-рушники.

Дівочий спів лунатиме у класі.

Як добре, що є звичаї такі.

Збиратись разом співати, гуляти,

Про Україну-неньку розмовляти.

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Навчитись вишивати - завжди раді.

Не вистачить уроку нам, повірте,

Щоб розказати про майстерність і скарби.

Але сьогодні ми прийшли сюди,

Щоб розповісти вам про рушники.

Учитель української літератури. Щасливі ми, що народилися й живемо на Україні. Тут жили наші батьки, діди й прадіди.  Тут корінь українського народу. Знати свій народ – це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі, зійшовши, виростали в добро, любов і ласку людини, це знати батьківську хату, стежина від якої  веде у великий шлях Батьківщини, це знати бабусину вишиванку, забуту й розтоптану жорстоким часом, це знати дідусеву казку про правду й кривду. Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня. Сім я Самійла Малишка, в якій народився майбутній поет, була великою: батько з матір ю, бабуся і одинадцятеро дітей. В околиці Малишків знали як вправних чоботарів. Із особливою ніжністю згадував письменник свою матір, Івгу Остапівну, по-вуличному Базилиху. Мати поета була родом з бідної селянської сім ї, де шматок хліба заробляли і дорослі, й діти. У ніяких школах вона не вчилась, зате природа наділила її гострим розумом, чудовою пам яттю і добротою. Мати для Михайлика була ідеалом людини. Вона була й джерелом його творчого натхнення.

    Андрій був третім сином у сім ї. Читати навчився рано від старших братів Василя і Петра. Коли виповнилося йому 8 років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мати зшила синові торбинку, в якій носив книжки. На уроках любив пустувати. Але коли вчитель щось раптом запитував, то відповідав правильно. Дитинство поета нічим не відрізнялось від життя інших сільських хлопчиків. Зимою до школи, а влітку – торбинка з цибулинкою, окраєць хліба, попереду корова з телям – і на пасовище. Любов до книги передав Андрієві дядько Микита. Тільки-но Малишко навчився писати, як відразу почав піддавати «обробці» мамині пісні. Дуже йому не хотілося, щоб у них був сумний кінець.

  Андрія Малишка називають поетом-піснярем. Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою, в повному розумінні слова народною піснею, якій судилося довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Пісня перекладена 35 мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері»(1959). Написана пісня у 1959 році до кінофільму «Літа молоді». Композитор Петро Майборода написав музику до вірша поета. Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.

 Учитель обслуговуючої праці. Рушник... Як багато промовляє це слово! Погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось у нашому класі. Мабуть, кожному із вас якийсь рушник подобається найбільше. Сьогодні на уроці ми бачимо лише невелику частину тих рукотворів, що зберігаються у ваших родинах, але якби всі рушники ми принесли сюди, то, мабуть, вони зайняли б усі стіни в школі. Який із рушників вас найбільше приваблює?  

  1 учениця. Мені подобається рушник, вишитий моєю мамою. На ньому зображена калина – дерево нашого українського роду. Колись, у сиву давнину, вона пов язувалась із народженням Всесвіту. Ягідки калини червоні, то вони і стали символом крові та невмирущого роду. Тому моя мама свій весільний рушник прикрасила могутніми гронами калини.

  2 учениця. На рушнику моєї бабусі- маки. З давніх-давен на Україні святили мак, обсипали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам ять роду.

   3 учениця.А мені подобається рушник, на якому вишитий виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Тому виноград завжди в ється на родинних рушниках.

   4 учениця. А мені до вподоби рушник, на якому разом з квітами переплітається пташиний світ, адже птахи – то символ людських душ. З великою любов ю наш народ ставився до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка несе добру звістку. Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пари для створення сім ї та зміцнення господарства. Лебеді – символ вірності, адже відомо, що вони обирають собі пару назавжди.

Учитель обслуговуючої праці. Рослинний і тваринний світ на рушнику – явище не випадкове, а традиційне. Це оберіг, чудодійна сила. Спитаєте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги, треба лише розумітися  на орнаментах.( Учитель демонструє через інтерактивну дошку виставку рушників) Калина- це символ любові, щастя та невмирущого роду. Калина в парі з дубом- це поєднання символів сили і краси, але сили надзвичайної, краси невмирущої. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім ї. Ще на рушниках вишивали мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки, барвінок, мак. З квітами на рушниках переплітався і пташиний світ. Солов я і зозулю вишивали на дівочих рушниках, попарно, бо соловей щебече, собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду. Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець – Боже благословення. В давнину на рушниках вишивали не тільки рослинний, а й геометричний орнамент, який використовувався в основному на ритуальних рушниках.

Учитель української літератури. Так, дійсно, рушники- це витвори душі і серця, витвори працьовитих рук людських, це чиєсь життя.

Відкрийте, будь ласка, підручники і прочитайте поезію А.Малишка.

Бесіда.

 1.Символом чого є вишитий рушник у поезії? ( материнська любов, ласка, благословіння – оберіг для сина).

      Учитель української літератури. «Пісня про рушник»- це пісня про матір. Образ матері- один із центральних у творчості Малишка. Передусім, це образ конкретної людини, рідної матері поета, високоталановитої людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові.                                        

     Тема матері- одна з наскрізних у поезії А.Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов язане з образом матері, бо з раннього дитинства узяв у серце образ рідної матінки, Ївги Базилихи, яка навчала його добра, краси, любові до людей.

 2.Які рядки присвячені матері? («незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні твої»)

     Учитель української літератури.Як бачимо, слів про неньку обмаль, але образ її- виразний, яскравий. І зображений він саме на тому вишитому рушникові.

  3. Яке ще символічне значення рушника?(Розлука і далека дорога).

  4.Чому ж у матері «очі засмучені»?(життя важке й непередбачуване).

   Учитель української літератури. Дійсно, життя прожити – не поле перейти. І для матері найбільша втрата- втрата дитини. І навіть розлука з нею на деякий час- це біль материнського серця, рана материнської душі. Тому мати, виряджаючи в далеку дорогу дитину, дарує їй «на щастя, на долю» рушник- материнське благословення й оберіг, пам ять про тепло отчого дому, святість малої й великої батьківщини, настанова ніколи не забувати, хто вона, якого роду-племені.

  5. «Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші блакитні»- який це художній засіб?(епітет).

   Учитель української літератури. У матері поета були блакитні очі. Але народ сприймає цю пісню, як пісню про матір, як символ материнської любові, тому можна почути, як у народі співають не «блакитні», а «ласкаві очі». Блакитні чи карі належать якійсь певній особі, а ласкаві- вони в кожної матері. Які епітети ще наявні в поезії? Про що свідчать вони? Як бачимо, образ матері  у А.Малишка зливається з іншим найдорожчим образом- рідної Батьківщини. Що ви ще знаєте про рушники?

  5 учениця. Рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилось, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука»-ручник, тобто рушник.

   6 учениця. Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. На Правобережному Поліссі такі невеличкі рушники називають «надіжницями», а на Лівобережному – «хустками».

  7 учениця. З давніх-давен люди вірили у силу рушника, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Гарний був звичай використовувати рушники  в обряді будівництва хати. У давнину, коли будували хату, то піднімали на рушниках сволок, а потім дарували ці рушники майстрам. Коли стіни були вже зведені, вгорі, в кутку, вішали образ, а на нього- рушник.

   8 учениця. Рушник супроводжував людину з перших хвилин її життя. На вишиті рушники приймала повитуха немовля. Для хлопчиків вишивали свої візерунки, для дівчаток- свої.

Перше дихання немовляти

На сніжно-білім полотні

Блакитним шовком вишивала мати,

Мов першу стежку у житті.

   9 учениця. Проводжає мати сина у солдати і у хвилину прощання оповиває свою кровинку рушником.

Вишивала мати рушники,

Квіточку за квіткою стелила.

Підростали діти, йшли роки,

Непомітно мати постаріла.

В кожній квітці – лагідне тепло,

Материнських рук невтомна ласка.

   10 учениця. Рушники за своїм практичним та естетичним призначенням- досить ужиткові атрибути. Крім обрядової вони виконують і побутову функцію. Відповідно до цього утвердилися їх назви: утирач(для рук та обличчя), стирник(для посуду, стола й лави),покутник(ним обвішували стіни й фотокартки), плечовий(пов язували сватів). А я чула від бабусі, коли людина, котра вишиває рушник, має думки й бажання чисті, добрі, радісні, то і рушник матиме чарівну силу. Чи це так?

    Учитель обслуговуючої праці. Так, адже лиха людина не може володіти дарами добра. Подивіться, які складні, дивовижні візерунки. Аж не віриться, що своїми руками можна таке диво створити. Мистецтво вишивання дуже давнє. З покоління в покоління передавалося воно від однієї майстрині до іншої, від матері до дочки. З давніх-давен кожна українська дівчина вміла вишивати. І ледве підростала, починала готувати собі сорочки, запаски, плахти, а найперше- рушники.

    11 учениця. Та, мабуть, особливо любовно вишивала дівчина довгими зимовими вечорами сватальні(або плечові) рушники, які сватам треба було подавати, ними пов язували молодих, прикрашали гільце на дівич-вечір, на рушничок ставали. Під рушником родичі молодого клали срібні монети, пшеницю, щоб життя молодих було щасливим і заможним.

     Учитель української літератури. Чи є , крім епітетів, інші художні засоби? (метафори, порівняння). 14 рядків із 18 у «Пісні про рушник» починаються буквою «і». Цей художній засіб називається анафорою. Він надає поезії мелодійності і особливого пісенного ліризму, який помітив композитор Платон Майборода, вдало поклав ці слова на музику.Тож нехай прозвучить ця пісня-перлина, ця пісня-символ, пісня-гімн, пісня-шана вічній материнській любові.(звучить пісня у виконанні учнів).

     Учитель обслуговуючої праці. Погляньте на  рушники ваших бабусь, мам, родичів. Це не просто шматок розшитого полотна.

            12 учениця.         Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала.

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль у серці раптом зник,

Так тепло-тепло стало...

Цілую мовчки той рушник,

що рідна ненька вишивала.

         13 учениця.            А мати вишивала рушники

Думками й українськими піснями.

І слалися дорогами нитки

І йшли по тих дорогах дні за днями.

    Учитель обслуговуючої праці. Погляньте на рушники. Який колір переважає на узорах? (червоний і чорний). Що ж означає червоний колір?(то колір калини, щастя, любові, щасливої долі). Що ж означає чорний колір? (це колір землі нашої родючої, а інколи смутку). Цікаво, а чому чорний і червоний колір у нас на Україні найбільше популярні? ( мабуть, це національний звичай, та й гарно поєднуються. Старі люди кажуть, що віддавна, горе з радістю переплітається.)

ІІІ Підведення підсумків уроку.

   Учитель української літератури. Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, котрої не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Хліб і рушник- одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час. Рушник. Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди сусідить у нашій добрій хаті як ознака великої любові й незрадливості.Любіть маму! Це ж вона навчає вас любити свою землю, рідну оселю, кущ калини при дорозі, рожеві мальви під вікном, навчає любити людей, наповнює душу людяністю, сердечністю, правдою, теплотою. Вона, провідна зірка, вказує нам шлях, і немає на світі такої міри, щоб оцінити працю матері, її сердечність і доброту. Бережіть їх, не додавайте їм зморшок.  Даруйте матусі приємні хвилини зустрічі, ласкаві слова, турботу й увагу.

Учитель обслуговуючої праці.  Часи змінилися, не всі ми прикрашаємо хати рушниками, а жаль. Проте рушник використовується в обрядах і сьогодні. То чому б не мати для урочистої хвилини такого, який був би дорогим та рідним    Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату-

То обереги від біди.

Шануйте, ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси.

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники.

ІVОцінювання

V Домашнє завдання

  Українська література. Записати в зошит тему, ідею пісні; зробити її ідейно-художній аналіз; вивчити поезію напам ять.

   Обслуговуюча праця.Продовжувати роботу над вишиванням рушничка.

PAGE  27


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49254. Редуктор двухступенчатый червячный 370.19 KB
  Коэффициент потерь одной зубчатой пары при тщательном выполнении и надлежащей смазке не превышает обычно 001. Коэффициент нагрузки: Cg= 1.45 Мпа; SH – коэффициент безопасности SH = 11; ZN – коэффициент долговечности учитывающий влияние ресурса. – продолжительность смены; kг=085 – коэффициент годового использования; kс=06 – коэффициент суточного использования.
49255. Редуктор червячно-цилиндрический двухступенчатый 361.5 KB
  Поиск путей снижения массы проектируемых объектов является важнейшей предпосылкой дальнейшего прогресса, необходимым условием сбережения природных ресурсов. Большая часть вырабатываемой в настоящее время энергии приходится на механические передачи, поэтому их КПД в известной степени определяет эксплуатационные расходы.
49256. Редуктор червячно-цилиндрический двухступенчатый 356.53 KB
  Коэффициент потерь одной зубчатой пары при тщательном выполнении и надлежащей смазке не превышает обычно 001. Коэффициент нагрузки: Cg= 1.45 Мпа; SH – коэффициент безопасности SH = 11; ZN – коэффициент долговечности учитывающий влияние ресурса. – продолжительность смены; kг=085 – коэффициент годового использования; kс=06 – коэффициент суточного использования.
49257. Аппарат с механическим перемешивающим устройством 10.69 MB
  Характер работы аппаратов бывает непрерывный и периодический, а установка их может быть стационарной (в помещении или на открытой площадке) и не стационарной (предусматривающей или допускающей перемещение аппарата).