55899

Сучасний компетентнісний урок. Яким йому бути?

Практическая работа

Педагогика и дидактика

Мета: сприяти: активізації знань педагогів з теоретичних основ питання; розвитку творчої діяльності педагогів; формуванню вмінь і навичок моделювання уроку; визначенню нових цілей педагогічної діяльності з метою підвищення професійного рівня...

Украинкский

2014-03-30

824.5 KB

74 чел.

Семінар-тренінг

«Сучасний компетентнісний урок. Яким йому бути?»

Мета:

сприяти:

  •  активізації знань педагогів з теоретичних основ питання;
  •  розвитку творчої діяльності педагогів;
  •  формуванню вмінь і навичок моделювання уроку;
  •  визначенню нових цілей педагогічної діяльності з метою підвищення професійного рівня;
  •  формуванню комунікативної, соціальної компетентності вчителів;
  •  розвитку дружнього, творчого, працездатного педагогічного колективу.

Завдання: 

  •  визначити основні вимоги до сучасного компетентнісно орієнтованого уроку;
  •  визначити ключові етапи компетентнісного уроку;
  •  розробити Моделі уроків компетентнісного спрямування різних типів.

Мотивація:

  •  особистісний і професійний розвиток педагогів;
  •  пізнавальний інтерес: задовольнити допитливий розум, учитися заради набуття знань, які потрібні колективу;
  •  неформальні стосунки: задовольнити потребу в спілкуванні й товаристві, придбати нових друзів, однодумців.


ПЛАН

І. Актуальність проблеми. Оголошення мети й завдань тренінгу.

   Мотивація діяльності.

ІІ. Вправа «Дерево очікування або дерево головного болю».

ІІІ. Тренінг.

  1.  Вправа «Маю свою думку» (асоціації).
  2.  Мозковий штурм «Джерело знань»
    1.  «Урок». Як я його розумію.
    2.  Типи уроків. Форми проведення сучасних уроків.
    3.  Компетентність як педагогічне явище. Які компетентності слід розвивати на уроці?
    4.  Чи важливий етап орієнтації, мотивації на уроці? Якщо «так», то чим саме?
    5.  Етап цілепокладання. Які цілі уроку є найголовнішими?
    6.  Рефлексія. Чи потрібна вона на сучасному уроці?
  3.  Модель компетентнісного уроку.
  4.  Аналітична вправа «Конструктор» (моделювання уроків різних типів).
  5.  Основні вимоги до компетентнісно орієнтованого уроку.
  6.  Самоаналіз уроку.
  7.  Рефлексія. Підведення підсумків.

Правила проведення тренінгу

До ділової гри залучається група, котра поділяється на підгрупи по 7-8 осіб. На початку тренінгу всім учасникам пропонується вибрати квітку (6 кольорів). Таким чином формуються підгрупи. У кожній групі обирається лідер, який організовує роботу згідно з установкою. Тренер керує заняттям. Лідери одержують початкову інформацію, організовують свою групу на виконання запропонованого завдання, координують і спрямовують її діяльність. Гравці беруть активну участь у процесі виконання завдань.


Відкриття  тренінгу

З уроку починається навчально-виховний процес, уроком він і закінчується. Усе інше в школі відіграє хоча й важливу, але допоміжну роль, доповнюючи й розвиваючи все те, що закладається на уроках. Кожний новий урок – це сходинка в знаннях  і розвитку учня, новий внесок у формування його розумової й моральної культури, у розвиток ключових і предметних компетентностей.

Урок – не самоціль. Це інструмент виховання й розвитку, формування компетентної життєтворчої особистості. І якщо ми хочемо перевести нашу школу в режим розвитку, ми повинні досконало опанувати цим інструментом, навчитися більш раціонально його використовувати, досконало освоїти керування ним.

По-перше, урок у  школі був і залишається основною формою організації навчальної роботи, за допомогою якої здійснюється виховання й розвиток компетентної особистості.

По-друге, життєздатність, життєстійкість уроку пояснюється тим, що він являє собою живу, рухливу, процесуальну систему, що постійно змінюється й удосконалюється й у якій відбиваються всі різноманітні багатопланові сторони й моменти навчально-виховного процесу.

Урок як основна форма навчання постійно зазнає змін; вимоги до його організації й проведення висуваються відповідно до запитів сучасного суспільства.

Сьогодні, в процесі бурхливого розвитку освіти, у ході запровадження компетентнісно орієнтованого навчання виникає потреба по-новому подивитися на сучасний урок, на його структуру, форми, технології проведення.

На сучасному етапі розвитку освіти кінцевим результатом навчального процесу є формування компетентного випускника школи, розвиток ключових і предметних компетентностей учня. І так як освітній процес в основному відбувається на уроці, то і сучасний урок повинен мати компетентнісно орієнтоване спрямування, тобто і його структура, і його форми проведення, і технології й методи, які ми використовуємо, повинні забезпечувати розвиток і формування компетентностей, необхідних особистості для життєздійснення, життєреаліазації, життєтворчості. Тому сьогодні завдання нашого тренінгу – сконструювати Модель компетентнісного уроку, яка б допомогла й вчителю, й учню реалізувати найголовнішу мету – забезпечити формування компетентної особистості, готової до життєздійснення.


РЕЗУЛЬТАТИ

вивчення рівня компетентності педагогів

щодо володіння методикою проведення

компетентнісно орієнтованого уроку

(самооцінка)

№ з/п

Основні напрямки діяльності

Володію питанням

Можу поділитися досвідом

Хочу ознайомитися з досвідом

Потрібна допомога

  1.  

Усвідомлення поняття «компетентнісно орієнтований урок» (КОУ)

  1.  

Визначення цілей компетентнісно орієнтованого уроку

  1.  

Визначення змісту навчального матеріалу щодо формування предметних та міжпредметних компетентностей

  1.  

Відповідність структури меті уроку

  1.  

Визначення етапів уроку та зв’язків між ними в ході формування компетентностей

  1.  

Вибір доцільних методів навчання

  1.  

Поєднання індивідуальних, групових форм роботи

  1.  

Створення ситуації успіху

  1.  

Визначення кінцевого й проміжного результатів уроку

  1.  

Оцінювання навчальних досягнень учнів відповідно до набуття ними предметних компетентностей


«Дерево очікування або дерево головного болю»

Мета: сприяти формуванню побажань учасників щодо їх участі в тренінгу, їхніх професійних прагнень.

Очікувані результати: 

  •  Для тренера тренінгу – сприяти:
    •  поглибленню знань, запровадженню інноваційних методів у практику методичної роботи;
    •  формуванню ініціативного, конкурентоспроможного учасника освітнього процесу;
    •  створенню відкритого інформаційного простору в освітній системі навчального закладу.
      •  Для учасників:
    •  що б ви хотіли отримати під час роботи тренінгу? (учасники записують свої побажання на пелюстках квітки яблуні та прикріплюють на символічне дерево).


Тренінг

      Вправа «Маю свою думку» (асоціації).

Мета: сприяти активізації розумової діяльності учасників тренінгу.

Очікування: вправа дає можливість для самовираження, формує позитивний настрій на роботу.

Хід вправи: підібрати асоціації на кожну букву зі слова «урок» (висловлювання записуються поряд з буквою).

Висновок: визначили основні риси сучасного уроку.

    

У- УДОСКОНАЛЕННЯ, УМІННЯ, УСПІХ, УНІКАЛЬНІСТЬ,

    УПРОВАДЖЕННЯ, УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ

Р- РОЗВИТОК, РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ, РОБОТА, РЕАЛІЗАЦІЯ, РИЗИКИ,

    РАДІСТЬ

О- ОПТИМІЗМ, ОБДАРОВАНІСТЬ, ОЧІКУВАННЯ, ОПТИМАЛЬНІСТЬ,

    ОРІЄНТАЦІЯ НА ОСОБИСТІСТЬ

К-  КОМПЕТЕНТНІСТЬ, КРЕАТИВНІСТЬ, КОМУНІКАЦІЯ, КОРЕКЦІЯ
                                                    

Мозковий штурм «Джерело знань».

Мета: сприяти актуалізації раніше набутих знань учасників тренінгу.

Очікування: кожен учасник тренінгу має своє бачення проблеми; мотивація на пошук нової інформації.

Хід вправи: у конверті групи отримують завдання (питання 2.1. – 2.6.). Потрібно дати відповідь на запитання. Час обговорення – до 3-х хвилин. Відповідь групи на запитання – до 2-х хвилин.

  1.  Що для мене є урок (як би ви дали визначення поняття «урок»)?
    1.  Типи уроків. Форми проведення сучасних уроків.
    2.  Компетентність як педагогічне явище. Які компетентності слід розвивати на уроці?
    3.  Чи важливий етап орієнтації, мотивації на уроці? Якщо «так», то чим саме?
    4.  Етап цілепокладання. Які цілі уроку є найголовнішими?
    5.  Рефлексія. Чи потрібна вона на сучасному уроці?

Ведучий узагальнює відповіді (додаток 1-6).


Додаток 1

І група

«Урок». Як я його розумію.

Дати визначення поняття “ урок”

ВЧЕНІ ПРО УРОК

«педагогічний твір», що творить вчитель»   (М.Скаткін)
« багатоваріативна форма організації цілеспрямованої взаємодії викладача й учнів»   (М.Махмутов)
«органічно цілісне явище»  (Г.Кирилова)
«складна процесуальна система» (Ю.Конаржевський)

УЧИТЕЛІ   ПРО    УРОК

«дзеркало культури вчителя», «головна сфера інтелектуального життя вихованців»     (В.Сухомлинський)
«допомога»     (Є.Ільїн)
«найважча робота», «концентрація волі і ума», «одна з форм спілкування», «життя вчителя»      (невідомі вчителі)

УЧНІ  ПРО  УРОК

«місце зустрічі з однокласниками»
«спілкування»
«робота»
«зустріч з учителями, яких любимо»
«повна бездіяльність»
«пусте витрачання часу»
«нудота»

Урок – основна організаційна форма навчання, одиниця класно-урочної системи, дидактична категорія. Урок проводиться з постійним складом учнів за твердим розкладом. Його відрізняє єдність дидактичної мети, переважання колективних форм навчання в поєднанні з різними формами індивідуалізації навчання».
(Російська педагогічна енциклопедія, 1993)

“Урок – основна форма організаційної навчальної роботи, що обмежена часовими рамками і є змістовно закінченою часткою навчального процесу, що містить в собі й самостійну роботу учнів. Організатором всієї роботи на уроці є вчитель”.                      (Б.Єсипов).


З історії уроку

Середина минулого століття.
Шаблонний підхід щодо типології уроків.
Основним стає традиційний комбінований урок із чітко визначеними чотирма етапами:  
       опитування
       викладення нового
       закріплення
       задавання домашнього завдання
Спроби працювати інакше зупиняли, що  призводило до шаблону й формалізму в діяльності вчителя.

Традиційному  уроку  притаманні:

репродуктивний характер навчання;
повідомлення вчителем готових знань;
відтворення засвоєного;
роль вчителя на уроці як єдиної ініціативно діючої особи.

Негативні риси традиційного уроку (за Г.Селевко)


•  однаковість, одноманітність (від 1 до 10 класу), його шаблонна побудова;
 нераціональне використання часу на уроці, первинна орієнтація у великому обсязі на певний урок інформації і перевантаження домашніми завданнями;
пасивність або видима активність більшої частини класу, інтелектуальне перевантаження;
 недостатнє спілкування учнів один з іншим
(а часто й повна його відсутність);

однаковий, «середній» підхід до всіх учнів класу;
 недооцінка зворотнього зв’язку;
 недосконалість контролю щодо засвоєння знань і умінь.

Недоліки уроку цього періоду:

- порушення процесу засвоєння й застосування знань і способів діяльності
- надмірне захоплення словесними методами й пов’язане з ним засвоєння    готових знань
- панівна роль вчителя як єдиного джерела інформації
- пасивність більшої частки учнів під час опитування, їх недостатня самостійність і недостатньо активна діяльність у процесі навчання.

Поява таких теорій, концепцій і практичних пошуків як:
       

- проблемне й розвивальне навчання
- програмоване навчання
- диференціація й індивідуалізація навчання
- наукова організація праці вчителя,учня
- оптимізація навчально-виховного процесу

  (за мінімум часу – максимум ефективності)
 - інтенсифікація викладацької діяльності  вчителя й навчальної діяльності учня

З’являється новий різновид  комбінованого уроку – адаптивний комбінований урок.  (А.Границька «Навчити думати й діяти»).

     Організаційна структура адаптивного (або ефективного) уроку дозволяла збільшити час для самостійної роботи учнів.  Учитель має не лише спостерігати  за ходом самостійної роботи, але й займатися у цей же час  з окремими учнями індивідуально. Учень, працюючи не тільки спільно з класом, але й індивідуально під керівництвом вчителя й самостійно, набуває головного уміння – уміння     вчитися.

     Нестандартні підходи щодо розв’язання проблем, застосування інноваційних форм і методів, прийомів і засобів,  їх оригінальне поєднання, імпровізування на уроці висунули на перший план роль особистості вчителя, його особистісно-гуманну орієнтацію  в навчальному процесі.
      
     Змінюється відношення вчителя до проблеми організації спілкування на уроці, побудови суб’єкт-суб′єктних відносин.

      У   практиці активно використовують різноманітні форми спілкування (педагогіка співробітництва, співпраці). Досвід проведення нестандартних уроків пропагується в пресі.

     90-ті роки характеризуються оновленням парадигми розвитку школи, пов’язаною з соціально-політичним і економічним розвитком країни.  
      

         Нова парадигма будується на принципах гуманізації, пріоритету особистості і загальнолюдських цінностей, широким використанням педагогічних технологій.

До пошуків, спрямованих на вдосконалення  традиційного навчання відносять:
─  побудову навчання в контексті безперервної освіти;
─  курс на створення для дітей можливостей пізнавати світ, вступати з ним у діалог;
─  розвиток уміння “самому шукати відповідь”;
─  переоцінку вчителем своєї ролі на уроці. Роль  учителя як помічника в роботі учня, організатора його самостійної навчально-пізнавальної діяльності; режисера взаємодії учня з навчальним матеріалом, одного учня з іншим, з самим вчителем;
─   зміну відношення вчителя до учня: доброзичливість, прийняття й підтримка учня; позитивна оцінна реакція;
─   уключення в навчальний процес поряд з пізнавальною і емоційно-особистісної сфери людини.

Зявляються нові моделі навчання:

Крім пасивної – учень виступає в ролі “обєкта” навчання (слухає й дивиться),

активна – учень виступає “ субєктом” навчання (самостійна робота, творчі завдання тощо),

Інтерактивна – inter (взаємний), act (діяти).

Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів. 

Упроваджується  новий тип уроку – особистісно орієнтований.

Але водночас зберігаються типи уроків відповідно до дидактичної мети, яка є найважливішою складовою навчально - виховного процесу, його відправною точкою. 


Додаток 2

ІІ ГРУПА

ТИПИ УРОКІВ.

ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ СУЧАСНИХ УРОКІВ.

ТИПИ УРОКІВ

  •  Урок     засвоєння    нових    знань
  •  Урок   засвоєння   навичок   і   умінь
  •  Урок  застосування  знань, навичок  і  умінь
  •  Урок   узагальнення   й   систематизації   знань 
  •  Урок  перевірки  й  корекції  знань,  навичок,  умінь 
  •  Комбінований    урок

Організаційні форми навчання

  •  Брейн-ринг
  •  Дебати
  •  Екскурсія
  •  Тренінги
  •  Конференції
  •  Колоквіум
  •  Дослідження
  •  Турнір
  •  Лекція
  •  Семінар
  •  Круглий стіл
  •  Гра
  •  Дискусія
  •  Подорож
  •  КВК
  •  Конкурс


Додаток 3

ІІІ ГРУПА

Компетентність як педагогічне явище.

Які компетентності слід розвивати на уроці?

Компетенція:

 – добра обізнаність із чим – небудь;

– коло питань, у яких особа має знання, досвід.

Компетентність:

 – володіння знаннями, які дають змогу   розмірковувати, діяти компетентно.

Компетентний:

–  який має достатні знання в якій-небудь галузі;

–  який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий, обізнаний, досвідчений;

–  який може за своїми знаннями щось здійснювати, приймати рішення. 

Кожна компетентність побудована на     поєднанні:

  •    знань і вмінь
  •    пізнавальних ставлень і практичних       навичок
  •    цінностей, емоцій
  •    поведінкових компонентів, тобто всього того, що можна мобілізувати   для активної дії 

КОМПЕТЕНТНОСТІ,
ЯКІ СЛІД РОЗВИВАТИ НА УРОЦІ

  КЛЮЧОВІ  КОМПЕТЕНТНОСТІ (міжпредметні та надпредметні) – здатність людини здійснювати складні  види  діяльності, ефективно  розв’язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми. 

   ЗАГАЛЬНОГАЛУЗЕВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ – які формуються впродовж засвоєння змісту певної освітньої галузі й проявляються через уміння застосовувати їх на практиці. 

  ПРЕДМЕТНІ  КОМПЕТЕНТНОСТІ – складова загальногалузевих  компетентностей, яка  стосується конкретного  навчального  предмета.

 

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ,

визначені в Моделі компетентного випускника школи

  •  Соціальна
  •  Інформаційно-пізнавальна
  •  Сімейно-побутова
  •  Компетентність саморозвитку й самоосвіти
  •  Полікультурна
  •  Здоровязберігаюча
  •  Комунікативна


Додаток 4

IV  ГРУПА

ЧИ ВАЖЛИВИЙ  ЕТАП

“ОРІЄНТАЦІЯ. МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ”  НА УРОЦІ?

ЯКЩО “ТАК”, ЧИМ САМЕ?

“Мотивація – головні сили, що рухають дидактичний процес. „Вони посідають перше місце серед факторів, що визначають його продуктивність”(І.Підласий) 

    Метою цього етапу є збудження інтересу учнів до обговорюваної теми й розумової активності, підготовка до свідомого сприйняття нового матеріалу. Мотивація стимулює процеси навчання, допомагає створити в школярів спрямованість на навчальну роботу і, найголовніше, перетворює учнів з об’єкта навчання на його суб’єкт, перетворюючи зміст навчання на особистісно  значуший для дітей.

  “Мотивація – це процес, у результаті якого певна діяльність набуває для індивіда особистого сенсу”  ( В.П. Беспалько) 

Прийоми, які можна використовувати для мотивації: 

  •  Зв’язок навчального матеріалу з реаліями життя
  •  Створення проблемної ситуації, для розвязання якої потрібно засвоїти нове
  •  Рольові ігри
  •  Використання епіграфів, афоризмів
  •  Залучення досвіду дітей
  •  Парадоксальність фактів тощо.

          Але слід зазначити, що не зважаючи на те, що етап “Орієнтації й мотивації навчальної діяльності” виокремлюється на початковому етапі уроку, орієнтація на навчальну діяльність повинна здійснюватися протягом усього уроку й мотиваційне забезпечення школярів не обмежується початковим усвідомленням учнями практичного значення навчального матеріалу – головним мотивом навчальної діяльності, на думку багатьох учених, є інтерес, а головною умовою пізнавального інтересу – емоційний фон уроку. Тому орєнтація й мотивація навчальної діяльності повинна прослідковуватися протягом усього уроку.

Мотивація має пронизувати весь процес навчання на уроці

«Урок – складова частина навчального процесу, його основна організаційна форма» (М. Скаткін).
Урок  відбиває всі особливості будь-якого процесу від цілі до результату. З точки зору форми організації – це обмежена часом одиниця навчального процесу, основною функцією якої є досягнення запланованих цілей уроку.


Додаток 5

V група

ЕТАП ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ.

ЯКІ ЦІЛІ УРОКУ Є

НАЙГОЛОВНІШИМИ?

“Не може виникнути жодної доцільної діяльності без мети й завдань, які запускають цей процес, визначають його напрям” (Л.С.Виготський)

За вимогами до сучасного компетентнісного уроку:

  •  МЕТА ПОВИННА БУТИ КОНКРЕТИЗОВАНА, тобто визначені предметні та ключові компетентності відповідно до конкретного уроку
  •  МЕТА Є СУКУПНІСТЮ ПРОВІДНИХ І СУПРОВІДНИХ  ЦІЛЕЙ, які, з одного боку, зумовлюються закономірностями засвоєння знань, умінь і навичок, а з іншого, - змістом навчального матеріалу, який має бути засвоєним на уроці.
  •  ПРОМІЖНІ ЦІЛІ  складають генетичну клітинку в побудові уроку, його структурі.
  •  ЦІЛІ  визначають тип уроку, тип – його структуру, структура - розподіл часу на різних етапах уроку.

         Функціонування  такої системи, як урок, завжди  повязане з процесом

цілепокладання       та       цілералізації

Цілепокладання – це процес формування мети, її розгортання в часі та в даному інформаційному просторі на основі врахування особливостей виконавців діяльності, у ході якої передбачається досягнення поставленої цілі.

Цілереалізація це процес, під час якого ціль із внутрішньої мети переходить у наслідок - результат діяльності

Мета цього етапу – спрямувати пізнавальну діяльність учнів, навчити їх формулювати мету й визначати шляхи її досягнення. Від того, чи розуміють і усвідомлюють учні мету своєї діяльності, залежить особисте ставлення до навчання; навчальний процес стає осмисленим. Тобто цей етап забезпечує активність на наступних етапах уроку.

        Задля того, щоб досягти успіху, учні повинні розуміти, навіщо вони прийшли на урок, чого вони повинні досягти та як це зробити.

        У світлі компетентнісного підходу до навчання необхідністю є формування мети уроку не через учительську мету (ціленав’язуюче навчання), а через результати учнівської діяльності, тобто через формулювання очікуваних результатів уроку.

        Формування очікуваних результатів – це принципово важливий момент сучасного уроку.

Формування результатів має відповідати таким вимогам:

  •  висвітлювати результати діяльності учнів на уроці, а не вчителя («після цього уроку учні зможуть…пояснювати, визначати, характеризувати, давати оцінку тощо»);
  •  чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку;
  •  чітко вказувати на способи«вимірювання» результатів.

      Взагалі мета уроку має бути сформульована так, щоб про її досягнення можна було судити обєктивно.

      У центральній частині урокудосягнення очікуваних результатів через опанування учнями нових знань і способів дії.


Додаток 6

VI ГРУПА

РЕФЛЕКСІЯ.

ЧИ ПОТРІБНА ВОНА НА СУЧАСНОМУ УРОЦІ?

Діяльність  =  МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП –

ОПЕРАЦІЙНИЙ -  КОНТРОЛЬНО-КОРИГУВАЛЬНИЙ

РЕФЛЕКСІЙНО – ОЦІНЮЮЧИЙ ЕТАП.

На цьому етапі встановлюється відповідність між поставленими цілями та результатами. Учні вчаться рефлексувати (аналізувати) власну навчальну діяльність, оцінюють її, порівнюють досягнуті результати на уроці з очікуваними.

РЕФЛЕКСІЯ – процес усвідомлення людиною своєї діяльності, її результатів.

Рефлексивна діяльність повинна домінувати на підсумковому етапі уроку, де підводяться підсумки, відбувається оцінювання й цінування.

Методичні прийоми проведення рефлексії

  •  Усна рефлексія (висловлення думок у формі оповідання, діалогу тощо)
  •  Онтологічна складова “Підведемо підсумки” (на уроці я.... дізнався, зрозумів, навчився, змінив своє ставлення до....тощо)
  •  Онтологічна складова “Незакінчене речення”
  •  Саморефлексія
  •  Письмова рефлексія (есе,синквейн, щоденник, кольорова феєрія тощо)


Сучасний компетентнісно зорієнтований урок. Який він?

          Змінюються мета та зміст освіти, з'являються нові засоби та технології навчання, але урок залишається головною формою навчання. Ця форма багато років і сторіч визначала обличчя школи, була її «візитною карткою». Безумовно, і сучасна школа тримається на уроці, що визначає її соціальний і педагогічний статус, роль і місце в становленні, розвитку й педагогів, і школярів

         І щоб не говорили про такі потрібні та правильні ідеї, як самоосвіта, дистанційне навчання, він - учитель - завжди буде головною діючою особою на будь-якому уроці, тому що він - завжди старший, за ним знання, досвід розуміння й застосування цих знань.

       Разом із тим ми всі розуміємо, що урок не може не мінятися. Тільки на уроці, як сотні років тому, зустрічаються головні учасники освітнього процесу: учитель та учень. Між ними завжди - незвіданий світ знань, протиріччя між пізнаним і ще неосвоєним, між почуттям задоволення від успіху та нелегкою працею освоєння нового, пізнання навколишнього.

      Сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом із ними. Його характеризує не навчання словом, а навчання справою.

Особливістю  сучасного    уроку    є:

  •  Компетентнісна     спрямованість, що стає особливо актуальною в умовах модернізації освіти й сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей

  •     Діяльнісний   та    текстоцентричний     підходи.

        

         У зв’язку з цим змінюється змістовна лінія уроку, по-іншому викладається структура навчального матеріалу, модель уроку видозмінюється. Учитель, виконуючи одну зі своїх функцій – проектування педагогічної діяльності, вносить корективи як у формальну частину поурочного плану, так і в аналітичну (діагностичну), змістову лінію.

        Кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої

              розвивальної

              виховної

              самовдосконалення.

Побудова уроку визначається багатьма чинниками:

   метою організації уроку, а отже, сукупністю проміжних цілей, які ведуть до досягнення мети уроку;

   метою навчального процесу в цілому (урок є відрізком навчального процесу, і на цьому відрізку тією чи іншою мірою досягається весь комплекс цілей, що стоять перед навчальним процесом; разом з провідними цілями досягаються супровідні);

   змістом навчального матеріалу, зазначеного в темі уроку;

   добором методів, технологій, прийомів, форм навчання;

   місцем уроку в системі уроків.

       Структура сучасного компетентнісно зорієнтованого уроку повинна відображати не стільки зовнішні прояви діяльності вчителя й учнів, скільки сутність процесів, з якими пов’язані методична творчість учителя й активна навчально-пізнавальна діяльність учнів, її логіка. Урок має відображати логіку засвоєння його змісту та керівництва вчителем цією роботою, досягнення мети через систему дидактичних завдань. Кожне з цих завдань спрямоване на досягнення якоїсь проміжної мети, формування ключових та предметних компетентностей, роботу над певним змістом, тому йому відповідає певна частина в побудові уроку.

НЕПОРУШНІ
СКЛАДОВІ         УРОКУ,
які спрямовані на формування компетентностей

  •  ОСВІТНЯ, РОЗВИВАЛЬНА  Й ВИХОВНА ФУНКЦІЇ
  •  ПРИНЦИП  НАУКОВОСТІ  В ЗМІСТІ
  •  РОЗВИТОК  ІНТЕРЕСУ ДО ЗНАНЬ
  •  РІЗНОМАНІТНІСТЬ  МЕТОДІВ  І ПРИЙОМІВ
  •  РАЦІОНАЛЬНЕ  ВИКОРИСТАННЯ КОЖНОЇ  ХВИЛИНИ УРОКУ

         У технологічному підході щодо проектування уроку вирізняють наступні етапи:
• визначення цілей і задач уроку;
• орієнтація змісту уроку на реалізацію запланованих цілей і задач;
• орієнтація процесу навчання на гарантоване досягнення результатів;
•  оцінювання поточних результатів (наявність оперативного зворотного зв’язку);
• корекція навчання;
•  заключне оцінювання результатів.

Компетентнісний підхід тісно пов'язаний з такими підходами до навчання як:

  •  особистісно-орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі «для всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, які можна виміряти);
  •  діяльнісний підхід (тому, що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).


М О Д Е Л Ь

компетентнісно зорієнтованого уроку

ЕТАП ОРІЄНТАЦІЇ. МОТИВАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

    

    1.  Створення сприятливої   атмосфери 

           Прийоми: епіграфи, інтелектуальна розминка тощо

    2.  Мотивація 

   Прийоми: постановка проблемних питань, зв’язок з життям, з майбутнім, залучення досвіду дітей тощо   

  

ЕТАП ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ

  1.  Формулювання мети й проміжних цілей уроку
  2.  Прогнозування змісту й результатів дільності

         прийоми: формулювання очікуваних результатів

ЕТАП ЦІЛЕРЕАЛІЗАЦІЇ

Організація навчальної діяльності.

Зміст навчальної діяльності:

  •  Теоретичний (теоретичні знання)
  •  Емпіричний (аналіз навчального матеріалу)
  •  Практичний (знання способів діяльності, знання в дії або вміння тощо)

        Організація цього етапу  є мірилом педагогічної майстерності та зрілості вчителя. Саме на цьому етапі вчитель може проявити творчість  і показати найвищий “пілотаж” і у власній діяльності, і в організації активної діяльності учнів, зробити все, щоб заплановані мета й завдання були досягнуті, щоб урок можна було назвати вдалим, ефективним.

ГОЛОВНЕ:

слід активніше звертатися до продуктивних методів та прийомів, що дають можливість активізувати розумову діяльність учнів, можливість свідомого опанування учнями матеріалу під керівництвом учителя, навчати школярів учитися, що є необхідністю кожного члена сучасного суспільства – суспільства, що вчиться протягом усього життя.

ЕТАП   
РЕФЛЕКСІЙНО-ОЦІНЮЮЧИЙ

   1.  Підведення підсумків

        Прийоми: бесіда, відповіді на запитання щодо змістовного аспекту уроку (наскільки корисним вивчений матеріал? Де можна застосувати у мовній практиці? тощо) 

  2.   Власне рефлексія 

        усна й письмова, інтелектульна й емоційна

  Прийоми: сінквейн, висновки, «Шкала ефективності», «Лист побажань» тощо.

  

3. Цінування й оцінювання діяльності учнів на уроці

(не тільки кінцевого результату, а й роботи в процесі уроку)

       Обовязковим елементом компетентнісно орієнтованого уроку  будь-якого навчального предмета, у будь-якому класі (1-11) повинна бути фізкульпауза (фізкультхвилинка чи релаксація), як ефективний прийом формування здоровязберігаючої компетентності учнів.

ЕТАП
КОНТРОЛЬ   ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

“ ЗАДАЄШ  ДОДОМУ – ПЕРЕВІРЯЙ, НЕ ПЕРЕВІРЯЄШ – НЕ ЗАДАВАЙ!”                                                             .                                                                                                           Ю.О.Конаржевський

      Невідємна складова комбінованого уроку. Але коли обсяг нового матеріалу значний і не повязаний з темою уроку, не обов’язково виділяти цю роботу в окремий етап. Та це в жодному разі не означає, що домашню роботу не треба перевіряти. Адже без відгуку, без оцінювання своєї діяльності учень не володіє головним – результатом, не відчуває успіху чи невдачі. Перевірка домашнього завдання є значним мотивуючим і стимулюючим фактором.

      Цей процес має бути організований так, щоб в учнів сформувалася стійка думка про неможливість не виконати домашнє завдання.

ФОРМИ   ПЕРЕВІРКИ ДОМАШНЬОГО   ЗАВДАННЯ (передбачає оцінювання, самооцінювання, на рівні компетентнісного уроку – вимагає нових підходів)

  •   САМОПЕРЕВІРКА   Д / З   (за зразком)
  •   САМОКОНТРОЛЬ (за певними  запитаннями)
  •   ВЗАЄМООПИТУВАННЯ  В  ПАРАХ
  •   НАВЧАЛЬНЕ   ПОВІДОМЛЕННЯ   БІЛЯ ДОШКИ  (з розгорнутим рецензуванням однокласниками) тощо.

ЕТАП
ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО  ЗАВДАННЯ

ВИМОГИ

  •   Інструктаж щодо виконання
  •  Мотивування необхідності виконання
  •  Диференціація (варіативність і різноманіття):

        -  обовязкова  й варіативна частина

        -  різнорівневі завдання (обов’язковий мінімум,   тренувальний, творчий)

  •  Нестандартність подачі домашнього завдання

        Структурні елементи сучасного компетентнісно зорієнтованого уроку не обов’язково є його етапами, в уроці вони функціонують у різних взаємозв’язках. Актуалізація здійснюється в ході засвоєння знань і об’єднується з їх застосуванням. Джерелом отримання знань стає практична діяльність учнів. За цієї умови знання засвоюються й застосовуються одночасно.  

ВИМОГИ
ДО СУЧАСНОГО КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ

У структуру компетентнісно спрямованого уроку, слід вносити наступні зміни:

  •  Конкретизувати загальну мету (цілі: освітні, розвивальні) уроку.
  •  Визначати предметні та ключові компетентності, формуванню яких буде присвячений даний урок.
  •  Формулювати цілі й визначати очікувані результати.
  •  Здійснювати  мотивацію навчальної діяльності. Бажано, щоб учні під керівництвом учителя з’ясували, чи готові вони до вивчення теми, що їм бракує, що саме вони повинні вміти й знати, щоб успішно виконати  основне завдання.
  •  Бажано в залежності від структури уроку розподіляти зміст на навчальні ситуації: теоретичні знання, знання способів діяльності, знання в дії або вміння тощо.
  •  Необхідно до кожної навчальної ситуації формулювати цільове завдання й відповідно до нього підбирати методи навчання, адекватні дидактичним функціям (засвоєнню, формуванню, узагальненню) та змісту навчального матеріалу ( теоретичний, практичний).

У структуру компетентнісно спрямованого уроку, слід вносити наступні зміни:

  •  Чітко визначати завдання: що повинен учень навчитися роботи саме на цьому уроці (діяльнісний підхід).
  •  Розрізняти зміст освіти (чому вчу) і зміст навчального матеріалу (за допомогою чого вчу).
  •   Відповідно до змісту навчального матеріалу та методів роботи підбирати оптимальні форми організації  пізнавальної діяльності.
  •  Ефективно добирати навчальний матеріал для засвоєння учнями запланованої одиниці змісту освіти (без надлишку чи недостачі навчального матеріалу).
  •  Обовязково при виборі змісту, методів і форм орієнтуватися на цільову установку й уявний очікуваний результат спільної діяльності.
  •  Забезпечувати  здійснення  рефлексії навчальної діяльності. Учні повинні вчитися рефлексувати (аналізувати) власну діяльність, оцінювати її, порівнювати досягнуті результати на уроці з очікуваними.
  •  При оцінюванні учнів враховувати саме набуття ними предметних компетентностей, умінь вирішувати проблеми, повязані з даною навчальною темою.


Алгоритм
компетентнісно зорієнтованого уроку

  •  Конкретизація загальної мети (провідних і проміжних цілей) уроку.
  •  Визначення предметних та ключових компетентностей як до  уроку в цілому, так і до кожного етапу уроку окремо.
  •  Формулювання цілей і визначення очікуваних результатів.
  •  Мотиваційне забезпечення уроку.
  •  Поділ змісту уроку на навчальні ситуації в залежності від його структури — теоретичні знання, знання способів діяльності, знання в дії або вміння тощо.
  •  Формулювання цільового завдання до кожної навчальної ситуації.
  •  Вибір методів навчання, адекватних цільовим завданням за їх дидактичними функціями (засвоєння, формування, узагальнення) та змісту навчального матеріалу (теоретичний, емпіричний чи практичний).
  •  Вибір форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуально-самостійна, парна, групова, загальнокласна, фронтальна чи їх оптимальне поєднання) адекватно змісту та методам роботи.
  •  При виборі змісту, методів і форм  - орієнтація на цільову установку й уявлення очікуваного результату спільної діяльності.
  •  Здійснення рефлексії навчальної діяльності.


Аналітична вправа «Конструктор»

(робота в групах)

Мета: сприяти формуванню вмінь і навичок моделювання уроку.

Очікування: вироблення в учасників тренінгу навичок конструювання сучасного уроку.

Завдання: розробити Модель сучасного уроку конкретного типу.

Урок     засвоєння    нових  знань

І. Орієнтація, мотивація діяльності.
ІІ. Цілепокладання.
     1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
     2. Визначення очікуваних результатів.

     3. Мотивація навчальної діяльності.
ІІІ. Цілереалізація.
     1. Актуалізація й корекція опорних знань.

     2. Сприйняття й первинне  усвідомлення  навчального   матеріалу,                                       .         осмислення зв'язків і співвідношень в об'єктах вивчення.

     3. Фізкультпауза.
     4. Узагальнення й систематизація знань, застосування їх у різних ситуаціях,
.                           .        наближених до життєвих.

     5. Повідомлення  домашнього завдання.
І
V. Рефлексивно-оцінюючий.

    1. Підведення підсумків уроку.

    2. Рефлексія.

    3. Цінування, оцінювання.

Урок   засвоєння   навичок   і   умінь

І. Орієнтація, мотивація діяльності.
ІІ. Цілепокладання.
     1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
     2. Визначення очікуваних результатів.

     3. Мотивація навчальної діяльності.
ІІІ. Цілереалізація.
     1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація й корекція опорних знань, практичного досвіду учнів.

     2. Поглиблення навчального   матеріалу, ознайомлення з правилами, алгоритмами виконання певних дій (ввідні, вступні вправи).

     3. Первинне  застосування  знань (пробні вправи).

     4. Фізкультхвилинка (релаксація).
     5. Застосування учнями знань і дій у стандартних умовах  з метою засвоєння навичок (тренувальні вправи ).

      6. Творче перенесення знань і навичок у нові чи змінені умови з метою формування умінь (творчі вправи).
І
V. Рефлексивно-оцінюючий.

    1. Підведення підсумків уроку.

    2. Повідомлення  домашнього завдання.

    3. Рефлексія.

    4. Цінування, оцінювання.

Урок  застосування  знань, навичок  і  умінь

Учні самостійно виконують лабораторні, практичні досліди й завдання, обчислювальні, пізнавальні завдання, графічні, письмові роботи.

І. Орієнтація, мотивація діяльності.
ІІ. Цілепокладання.
     1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності.
     2. Визначення очікуваних результатів.
ІІІ. Цілереалізація.
     1. Перевірка домашнього завдання; відтворення й коригування опорних знань, умінь, навичок, необхідних для самостійного виконання практичних завдань уроку.

     2. Загальний інструктаж, усвідомлення алгоритму дій (осмислення змісту й послідовності практичних дій).

     3. Самостійне виконання завдань під контролем і за допомогою учителя, враховуючи індивідуальні можливості).

     4. Фізкультпауза.
     5.  Узагальнення  й систематизація учнями результатів роботи.

     6. Звіт учнів про способи  й  результати виконання роботи.  
І
V. Рефлексивно-оцінюючий.

     1. Підведення підсумків уроку.

     2. Повідомлення  домашнього завдання.

     3. Рефлексія.

     4. Цінування, оцінювання.      

Урок   узагальнення   й   систематизації   знань

Проводиться після вивчення найважливіших розділів програми.

І. Орієнтація, мотивація діяльності (підготовка до активної навчальної діяльності).
ІІ. Цілепокладання.
     1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

     2. Мотивація навчальної діяльності.
     3. Визначення очікуваних результатів.
ІІІ. Цілереалізація.

     1. Відтворення й коригування опорних знань, умінь, навичок.

     2. Узагальнення  й систематизація понять, засвоєння системних знань і їхнє застосування для пояснення нових фактів і для виконання практичних завдань.

     3. Фізкультпауза.

     4. Засвоєння провідних ідей і  теорій  на основі широкої систематизації знань.

ІV. Рефлексивно-оцінюючий.

     1. Підведення підсумків уроку.

     2. Повідомлення  домашнього завдання, успішне виконання якого потребує системних знань, навичок, умінь.

     3. Рефлексія.

     4. Цінування, оцінювання.

Урок  перевірки  й  корекції  знань,  навичок,  умінь

І. Орієнтація, мотивація діяльності.
ІІ. Цілепокладання.
     1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

     2. Мотивація навчальної діяльності.
     3. Визначення очікуваних результатів.
ІІІ. Цілереалізація.

      1. Перевірка знань фактичного матеріалу (усна фронтальна бесіда, усна індивідуальна розмова).
      2. Перевірка знань основних понять (письмова перевірка 8-10 хвилин, індивідуальне опитування).
      3. Перевірка глибини усвідомлення  знань  (письмове опитування, самостійне складання таблиць, схем тощо).

      4. Фізкультпауза.
      5. Застосування знань у стандартних умовах.
      6. Застосування знань у нестандартних умовах.

ІV. Рефлексивно-оцінюючий.

      1. Підведення підсумків уроку.

      2. Рефлексія.

      3. Цінування, оцінювання.

Якщо робота проводиться письмово, то пункти 1-3, 5-6  етапу  цілереалізації  відображають   логіку побудови  завдань  контрольної роботи.

К о м б і н о в а н и й       у р о к
А. УРОК  ПЕРЕВІРКИ  РАНІШЕ  ЗАСВОЄНОГО МАТЕРІАЛУ  Й  ЗАСВОЄННЯ  НОВИХ  ЗНАНЬ

І. Орієнтація, мотивація діяльності.
ІІ. Цілепокладання.
     1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

     2. Мотивація навчальної діяльності.
     3. Визначення очікуваних результатів.
ІІІ. Цілереалізація.

      1. Перевірка  виконання домашнього завдання.
      2. Усебічна перевірка  ступеня раніше засвоєних знань.
      3. Сприйняття й усвідомлення учнями нового матеріалу.
      4. Осмислення, первинна перевірка розуміння й корекція засвоєння нових
...           знань.

       5. Фізкультпауза.

       6. Закріплення знань і способів дій.

       7. Узагальнення й систематизація знань.

ІV. Рефлексивно-оцінюючий.

       1.Контроль  і самоперевірка знань.

       2. Підведення підсумків уроку.

       3. Рефлексія.

       4. Інформування про домашнє завдання.

       5. Цінування, оцінювання.


К о м б і н о в а н и й       у р о к
Б. УРОК   ЗАСВОЄННЯ  ЗНАНЬ, НАВИЧОК  І  УМІНЬ,  ТВОРЧЕ  ЗАСТОСУВАННЯ ЇХ НА ПРАКТИЦІ  В НЕСТАНДАРТНИХ УМОВАХ

І. Орієнтація, мотивація діяльності.
ІІ. Цілепокладання.
     1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

     2. Мотивація навчальної діяльності.
     3. Визначення очікуваних результатів.
ІІІ. Цілереалізація.

      1. Актуалізація опорних знань, навичок і умінь.
      2. Вивчення нового матеріалу, його сприйняття, усвідомлення й осмислення.
      3. Первинне застосування отриманих знань (пробні вправи).
      4. Застосування навичок і умінь на готовому матеріалі в стандартних умовах (вправи за зразком, інструкцією).

      5. Фізкультпауза.

      6. Застосування узагальнених умінь у  нестандартних ситуаціях (творчі роботи).

      7. Самостійна робота: творче застосування знань, навичок і умінь, перевірка результатів роботи.

ІV. Рефлексивно-оцінюючий.

      1. Підведення підсумків уроку.

      2. Рефлексія.

      3. Інформування про домашнє завдання.

      4. Цінування, оцінювання.


Самоаналіз уроку

Складання алгоритму самооналізу уроку
(робота в групах)
 

Пам'ятка-алгоритм

для самоаналізу уроку

  •  Назвіть тему уроку. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі? Його зв'язок із попередніми уроками.
  •  Сформулюйте цілі уроку (провідні, проміжні). Чи досягнуті цілі в процесі уроку?
  •  Чи були сформульовані очікувані результати навчальної діяльності? Порівняйте досягнуті результати уроку з очікуваними.
  •  На розвиток яких компетентностей були спрямовані цілі уроку? Якими шляхами забезпечено формування компетентностей?
  •  Назвіть тип уроку. Обґрунтуйте його вибір.
  •  Обґрунтуйте доцільність вибраної структури уроку. Чи була вона раціональною для цілереалізації?
  •  Чи раціонально розподілений час, відведений на всі етапи уроку?
  •  Назвіть технології, методи, форми, прийоми  організації навчальної діяльності на уроці.
  •  Обґрунтуйте їх вибір та поєднання для реалізації цілей. 
  •  Чи наявна мотивація навчальної діяльності на уроці? Які прийоми були використані для її формування?
  •  Які засоби навчання застосовувались? Обґрунтуйте їх доцільність.
  •  Чи наявний диференційований підхід на уроці до учнів? Обґрунтуйте необхідність його застосування.
  •  Чи використано елементи самоосвіти, самовиховання? Наскільки ефективно організовано самостійну роботу учнів на уроці?
  •  Як було організовано контроль засвоєння знань, умінь і навичок? В яких формах і якими методами цей контроль здійснювався?
  •  Які елементи в ході уроку були найбільш вдалими?
  •  Чи вдалося повною мірою реалізувати всі поставлені завдання? Якщо не вдалося, то чому? Які висновки необхідно зробити на майбутнє? 


Рефлексія.

Мета: заохотити учасників тренінгу для індивідуальної рефлексії, стимулювати їх для визначення нових цілей з метою підвищення професійного рівня.

Очікування: підведення підсумків тренінгу.

Хід вправи:

  1.  На початку заняття Ви записали свої сподівання. Чи справдилися вони, і які саме? (Якщо сподівання справдилися, учасник підходить до «Дерева очікуваних цілей», знімає свою квітку, замінюючи її плодом  - яблуком).
  2.  Заключне слово ведучого.

                                                                                      

                                        

   


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62819. Множення двоцифрового числа на одноцифрове. Задача на суму двох добутків 16.93 KB
  Чи можемо ми дізнатися скільки тканини було у двох сувоях разом Якою дією Чи зможемо дізнатися скільки всього було тканини в майстерні Як про це дізнатися Скільки метрів тканини витрачали на одну занавіску...
62820. Урок РЗМ. Про себе та про інших 21.81 KB
  Мета: ознайомити учнів з поняттям «біографія», «автобіографія»; вчити заповнювати анкету даних про себе, складати автобіографію; розвивати логічне мислення, увагу, спостережливість, діловий стиль...
62821. Уживання слів в переносному значенні. Синоніми. Антоніми. Омоніми 32 KB
  Розширити уявлення про синоніми антоніми й омоніми. удосконалити вміння відрізняти омоніми від багатозначних слів правильно вживати їх у мовленні; навчити добирати синонімиантоніми омоніми до слів лексичної системи української мови...
62822. Музика про зиму 118.15 KB
  Спочатку давайте з вами музично привітаємося. Актуалізація опорних знань учнів 1 Розспівування Сіли рівненько давайте всі разом чітко проговоримо слова поспівки Диби диби артикуляційна робота.
62823. І. Кириліна «Засмутилось кошеня». О. Жилінський «Пісенька Джури». Ф. Шопен прелюдії № 7, 20 373.92 KB
  Мета уроку: формувати прагнення відроджувати і вивчати оригінальну творчість народу виховувати любов до природи навколишнього світу школи бережливе ставлення до весняних квітів; розучити пісню Засмутилось кошеня прослухати прелюдії...
62825. Поведінка учня 22.99 KB
  Ну і мама Ну і тато Наче справжні дошкільнята Нічогісінько не знають Смішно і казать комусь Бо щодня мене питають Лиш одне: Чому й чому. Ти чому образив Віту Ти чому отримав двійку І чому прийшов так пізно І чому в шкарпетках різних Ти чому такий непослух...
62826. Письмовий твір-роздум на морально-етичну тему 44.74 KB
  Так сталося що у мене немає друзів. Я намагаюся бути з усіма доброзичливою допомагаю всім хто до мене звертається я не відмінниця але твердо знаю шкільні дисципліни проте списувати не даю нікому просто пояснюю.
62827. Повний звуковий аналіз слів. Урок-гра «Поле чудес» 16.26 KB
  До виконання завдання першого туру викликає трьох учнів які правильно підняли руку і назвали слова вірша з одним двома трьома складами. Завдання I туру У першому турі вам треба відгадати слово звукову схему якого записано на дошці.